26.09.2008

26.09. Передсвяття Воздвиження, Свщммч. Корнилія

Мр. 6, 45-53

І зараз звелів Своїм учням до човна сідати, і на той бік поплинути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить народ. 46 І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на гору. 47 А як вечір настав, човен був серед моря, а Він Сам один на землі. 48 Коли ж Він побачив, як вони веслуванням мордуються, бо вітер їм був супротивний, о четвертій сторожі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи, і хотів їх минути. 49 А вони, як побачили, що йде Він по морю, подумали, що то мара, та й стали кричати, 50 бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: Будьте смілі, це Я, не лякайтесь! 51 І ввійшов Він у човен до них, і вітер затих. А вони здивувалися дуже в собі, 52 бо не зрозуміли чуда про хліби, бо серце їхнє було затверділе. 53 Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську й причалили.

Чи не відчуваємо, що ми є дуже подібні до Петра та учнів? Ще кілька хвилин тому їли помножені хліби, а тепер від страху кричать «Мара!»

Яка слабка є наша віра. Стільки доказів Божої любові та приязні дістаємо лише за один день. Та коли приходить якесь випробування, страждання ми на «власній шкірі» відчуваємо як потопаємо. Ісус кличе нас, хоче підтримати словами: «Не бійтесь! Я є тут! Хочу вам допомогти! Ідіть в цю ситуацію зі мною!» Але ми дуже часто не чуємо Його голос, бо в нас перемагає сумнів чи Бог взагалі цікавиться нами… Ісус прстягає до нас руку і тоді, коли потопаємо під водою, коли ми вже на дні, коли нам здається, що вже нічого неможемо зробити! Ісус терпеливо чекає, що ми Його покличемо: Господи спаси нас! Після щирого визнання гріхів, слабкостей у покаянні та зміни нашого життя, Він з любов’ю виведе нас на поверхню.

Господи Ісусе, дай мені благодать крокувати по морі мого життя з Тобою.

Немає коментарів: