28.02.2009
28 лютого, субота – Мт 6,1-13
Ап. Онисима
1. «Уважайте добре, щоб ви не чинили ваших добрих учинків перед людьми, які бачили б вас, а то не матимете нагороди в Отця вашого, що на небі.
2. Отож, коли даєш милостиню, не труби перед собою, як роблять лицеміри по синагогах та вулицях, щоб їх хвалили люди. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду. 3. Ти ж, коли даєш милостиню, нехай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права: 4. щоб твоя милостиня була таємна, і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі.
5. А коли молитеся, не будьте як ті лицеміри, що люблять навидноті молитися по синагогах та на перехрестях, щоб показатися людям. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду. 6. Ти ж, коли молишся, увійди у свою кімнату, зачини за собою двері й молись Отцеві твоєму, що перебуває в тайні, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі. 7. А коли молитесь, не говоріть зайвого, як ті погани, гадають бо, що за своєю велемовністю будуть вислухані. 8. Не будьте, отже, подібні до них, бо Отець ваш небесний знає, чого вам треба, перш ніж ви просите в нього. 9. Тож моліться так:
Отче наш, що єси на небі!
Нехай святиться твоє ім’я.
10. Хай прийде твоє царство, нехай буде воля твоя як на небі, так і на землі.
11. Хліб наш щоденний дай нам нині.
12. Прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим.
13. Не введи нас у спокусу, але визволь нас від злого.
…«Уважайте добре, щоб ви не чинили ваших добрих учинків перед людьми, які бачили б вас… Нам, людям подобається пошана, повага, похвала за наші добрі вчинки. Не достатньо нам лише доброго почуття та свідомості, що Бог бачить все та Він є кращим «математиком», котрий все «записує», що робимо з любови до Нього, а не заради похвали інших!
… а то не матимете нагороди в Отця вашого, що на небі… Якщо не хочемо втратити нагороду на небі, всі наші добрі вчинки, слова підтримки, молитви за інших, висилаймо «швидкісною поштою» прямо до Небесного Батька!!! В Нього нічого не втратиться….
…Отож, коли даєш милостиню, не труби перед собою, як роблять лицеміри… Вчімося від Ісуса безкорисливої щедрості до інших, порозуміння з любови, вчімося правдивої молитви, даруймо всім Його любов, але головне – не грішімо, залишмо свою гордість, егоїзм, комфорт…
Господи Ісусе, прошу Тебе про ласку пережити цей день у Твоїй близькості та за Твоїм прикладом.
27.02.2009
27 лютого, п’ятниця – Мт 11,27-30
Прп. Авксентія, прп. Константина
27. Все передане мені моїм Отцем, і ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити.
28. Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. 29. Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. 30. Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий».
…Прийдіть до мене, всі втомлені й обтяжені,…Ісус з безмежною любов’ю відкриває нам свої обійми. Знає про наші невдачі, неоплачені рахунки, про нашу роботу, про навчання, яке нам здається важким… Він бачить, що часто є того для нас забагато. Тому нам говорить про своє милосердя та прощення, коли падаємо, про свою підтримку, коли відчуваємось слабкими.
…Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене… Не вимагає від нас нічого такого, щоб сам не випробував, не дає нічого понад наші сили! Не дозвольмо, щоб нас повністю поглинув цей світ своєю метушнею, яка в ньому панує, але шукаймо відпочинку своєї душі в Ісусовій близькості.
• Маю відвагу та бажання нести свої хрести з Ісусом?
26.02.2009
26 лютого, четвер – Лк 23,1-34.44-56
Прп. Мартиніяна
1. Тоді встала вся їхня громада, і повели його до Пилата. 2. І заходились його винуватити, кажучи: «Цього ми знайшли, що він підбурює народ наш, забороняє давати кесареві податок і каже, що він – Христос-Цар». 3. Пилат спитав його: «Ти цар юдейський?» А Ісус у відповідь сказав до нього: «Ти кажеш». 4. Тоді Пилат промовив до первосвящеників і юрби: «Я не знаходжу ніякої провини на цій людині». 5. Вони ж наполягали і кричали: «Народ бунтує, навчаючи по всій Юдеї, почавши з Галилеї аж сюди».
6. Почувши це Пилат, спитав, чи цей чоловік галилеянин; 7. а довідавшися, що він з-під влади Ірода, відіслав його до Ірода, який тими днями перебував також у Єрусалимі.
8. Ірод дуже зрадів, побачивши Ісуса; бажав бо здавна бачити його, тому, що чув про нього й сподівавсь побачити від нього якесь чудо. 9. Силу питань він йому ставив, але Ісус не відповідав йому нічого. 10. Первосвященики ж та книжники стояли там і сильно його винуватили. 11. Тоді Ірод з вояками своїми, зневаживши його й насміявшись з нього, надів на нього білу одіж і відіслав його назад до Пилата. 12. І того ж самого дня Ірод і Пилат стали приятелями між собою, раніш бо ворогували.
13. Скликавши, отже, первосвящеників, старшин і народ, 14. Пилат промовив до них: Випривели до мене цього чоловіка як бунтаря народу; ото я, розсудивши справу перед вами, не знайшов на цьому чоловікові (ніякої) провини в тому, про що оскаржуєте його. 15. Та й Ірод ні, бож відіслав його до нас. Виходить, отже, що він не допустився нічого, гідного смерти. 16. Тож я його покараю і відпущу». 17. Треба ж було їм одного випустити з-за празника. 18. Та вони всі разом закричали: «Убий цього, а відпусти нам Варавву!» 19. Цього (останнього) за якийсь заколот у місті та за вбивство кинули були у в’язницю.
20. Пилат, бажаючи їм відпустити Ісуса, промовив до них знову. 21. Та вони закричали: «Розіпни, розіпни його!» 22. І втретє він до них промовив: «Яке ж бо зло вчинив він?Я не знайшов на ньому нічого, гідного смерти. Тож, покаравши його, відпущу». 23. Але вони наполягали сильним криком і вимагали, щоб його розіп’яти. І крик їхній переміг. 24. Тоді Пилат присудив, щоб сталося згідно з їхньою просьбою. 25. І він відпустив того, що за повстання і вбивство був вкинутий у темницю і що про нього вони просили;Ісуса ж видав їм напризволяще.
26. І як вони його повели, схопили якогось Симона Киринея, що повертався з поля, і поклали хрест на нього, щоб ніс за Ісусом.
27. Ішов за ним натовп людей великий і жінки, що плакали за ним та голосили. 28. Ісус же обернувся до них і сказав: «Дочки єрусалимські, не плачте надо мною, а плачте над собою і над вашими дітьми! 29. Бо ось настануть дні, коли скажуть:Щасливі неплідні та й лона, що не родили, і груди, що не годували. 30. Тоді почнуть вони горам казати:Впадьте на нас! – і горбам:Покрийте нас! 31. Бо коли так обходяться з деревом зеленим, що тоді з сухим буде?» 32. З ним вели також двох інших, злочинців, щоб їх скарати на смерть.
33. І як прийшли на місце, що зветься Череп, там його розіп’яли і злочинців, одного по правиці, а другого по лівиці. 34. Ісус же сказав:«Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять». Коли ж ділили його одіж, то кидали жереб</span>
Пилат дає наказ розіп’яти Ісуса, бо боїться людей, а не Бога. Інколи може трапитись так, що ми будемо змушені вибирати між Богом і людьми. Що тоді робити, каже Святе Письмо : «Слухатися слід більше Бога, ніж людей!»
Хрест, який ніс Ісус, об’єднував у собі всі можливі види терпіння: фізичне, моральне, психічне. І кожне з цих терпінь є по-своєму важким і морально вартісним. Часто трапляється так, що людина приймає з покорою лиш один вид терпінь, а інші відкидає. Ба навіть і більше, сьогодні світ хоче створити життя без хреста і терпіння. Але правдиві християни мають зрозуміти, що через терпіння людина духовно вдосконалюється, наближаючись до розп’ятого Ісуса.
• Маємо дві можливості: кинути свій хрест і не йти до Ісуса або, несучи свій хрест і перемагаючи болі та приниження, вийти на дорогу святості, щоб зустріти там Ісуса. Що ми виберемо ? ....
25.02.2009
25 лютого, середа – Мт 11,2-15
Св. Мелетія
2. Почувши у в’язниці про діла Христові, Йоан послав його спитати через своїх учнів: 3. «Ти той, що має прийти, чи іншого маємо чекати?» 4. У відповідь на це Ісус сказав їм: «Ідіть і сповістіть Йоана про те, що чуєте й бачите: 5. Сліпі бачать і криві ходять; прокажені очищуються і глухі чують; мертві воскресають і вбогим проповідується Добра Новина. 6. Щасливий, хто через мене не спотикнеться».
7. Тоді, як ті відходили, Ісус почав говорити людям про Йоана: «На що ви вийшли подивитися в пустиню? На тростину, що її колише вітер? 8. На що ж вийшли подивитись?На чоловіка, одягненого в одежу м’яку?Таж ті, що носять м’яку одежу, сидять у царських палацах. 9. Чого ж тоді вийшли?Побачити Пророка?Так, кажу вам, і більше, як Пророка. 10. Це той, що про нього написано:
Ось я посилаю мого посланця перед тобою, що приготує тобі дорогу перед тобою.
11. Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Йоана Христителя; однак найменший у Небеснім Царстві більший від нього. 12. Від часів Йоана Христителя і понині Царство Небесне здобувається силою; і ті, що вживають силу, силоміць беруть його. 13. Усі бо пророки й закон пророкували до Йоана. 14. І коли хочете знати – він є Ілля, що має прийти. 15. Хто має вуха, нехай слухає.
Іван був у в’язниці. Очікував смерть. Роздумував, чи підготував дорогу Господу… І такий великий пророк як Іван мав важкі хвилини та сумні думки…Вирішує їх так, що висилає своїх учнів за Ісусом. Це є заклик також для нас. Задумаймось, чи робимо все що є в наших силах, щоб підготувати дорогу Господу, щоб Ісус знайшов місце у нашому серці!
…«Ідіть і сповістіть Йоана про те, що чуєте й бачите…Не біймося, якщо деколи прийдуть хвилини випробувань. Згадаймо про Івана та шукаймо Ісуса. Він з любов’ю на нас чекає, бажає нам допомогти та покаже нам великі речі!!
• Що можу зробити сьогодні для своєї душі?
Св. Мелетія
2. Почувши у в’язниці про діла Христові, Йоан послав його спитати через своїх учнів: 3. «Ти той, що має прийти, чи іншого маємо чекати?» 4. У відповідь на це Ісус сказав їм: «Ідіть і сповістіть Йоана про те, що чуєте й бачите: 5. Сліпі бачать і криві ходять; прокажені очищуються і глухі чують; мертві воскресають і вбогим проповідується Добра Новина. 6. Щасливий, хто через мене не спотикнеться».
7. Тоді, як ті відходили, Ісус почав говорити людям про Йоана: «На що ви вийшли подивитися в пустиню? На тростину, що її колише вітер? 8. На що ж вийшли подивитись?На чоловіка, одягненого в одежу м’яку?Таж ті, що носять м’яку одежу, сидять у царських палацах. 9. Чого ж тоді вийшли?Побачити Пророка?Так, кажу вам, і більше, як Пророка. 10. Це той, що про нього написано:
Ось я посилаю мого посланця перед тобою, що приготує тобі дорогу перед тобою.
11. Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Йоана Христителя; однак найменший у Небеснім Царстві більший від нього. 12. Від часів Йоана Христителя і понині Царство Небесне здобувається силою; і ті, що вживають силу, силоміць беруть його. 13. Усі бо пророки й закон пророкували до Йоана. 14. І коли хочете знати – він є Ілля, що має прийти. 15. Хто має вуха, нехай слухає.
Іван був у в’язниці. Очікував смерть. Роздумував, чи підготував дорогу Господу… І такий великий пророк як Іван мав важкі хвилини та сумні думки…Вирішує їх так, що висилає своїх учнів за Ісусом. Це є заклик також для нас. Задумаймось, чи робимо все що є в наших силах, щоб підготувати дорогу Господу, щоб Ісус знайшов місце у нашому серці!
…«Ідіть і сповістіть Йоана про те, що чуєте й бачите…Не біймося, якщо деколи прийдуть хвилини випробувань. Згадаймо про Івана та шукаймо Ісуса. Він з любов’ю на нас чекає, бажає нам допомогти та покаже нам великі речі!!
• Що можу зробити сьогодні для своєї душі?
24.02.2009
24 лютого, вівторок – Лк 22,39-42.45-23,1
Свщмч. Власія
39. Тоді вийшов він і пішов, як звичайно, на Оливну гору. Слідом за ним пішли і його учні. 40. Якже прибув на місце, він сказав їм: «Моліться, щоб не ввійти в спокусу». 41. І сам відійшов від них так, як кинути каменем і, ставши на коліна, почав молитися: 42. «Отче, коли ти хочеш, віддали від мене цю чашу, тільки хай не моя, а твоя буде воля!»
45. Підвівшись від молитви, він підійшов до учнів і застав їх сплячими від смутку. 46. І сказав їм: «Чого спите? Вставайте та моліться, щоб не ввійти в спокусу!»
47. Коли говорив ще, аж ось надходить юрба, і на чолі її йде один з дванадцятьох, званий Юда; і підійшов він до Ісуса, щоб його поцілувати. 48. А Ісус сказав до нього: «Юдо, поцілунком видаєш Чоловічого Сина?» 49. Побачивши, до чого доходить, сказали ті, що були з Ісусом: «Господи, чи не вдарити нам мечем?» 50. І вдарив один із них слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо. 51. Ісус озвався: «Лишіть но!» І доторкнувшися до вуха, він зцілив його. 52. Тоді Ісус сказав до первосвящеників, начальників сторожі святині і старших, що були вийшли проти нього:«Як на розбійника ви вийшли з мечами та киями! 53. Як я щодня був з вами в храмі, не простягнули ви рук на мене; та це ваша година, і влада темряви».
54. Схопивши Ісуса, вони повели його й привели в дім первосвященика. Петро ж ішов слідом за ним здалека. 55. І коли вони розклали вогонь посеред двору та посідали вкупі, сів і Петро між ними. 56. Побачила його одна слугиня, як він сидів біля багаття і, приглянувшись до нього пильно, каже: «І цей з ним був!» 57. А він відрікся, кажучи: «Не знаю його, жінко!» 58. Та трохи згодом другий, побачивши його: «І ти з них», – каже. Але Петро відповів: «Ні, чоловіче!» 59. А по якійсь годині хтось інший почав наполегливо казати: «Справді, і цей з ним був! До того він і з Галилеї!» 60. Петро озвавсь: «Не знаю, чоловіче, що ти кажеш». І зараз, як він говорив ще, заспівав півень. 61. ІГосподь, обернувшись, глянув на Петра, і згадав Петро Господнє слово, коли Господь йому сказав: «Петре, перше, ніж півень заспіває, ти мене відречешся тричі». 62. І, вийшовши звідти, заплакав гірко.
63. Тим часом люди, що держали його, б’ючи його, над ним знущалися 64. і, накривши, питали його: «Пророкуй, хто той, що вдарив тебе?» 65. І багато іншого, глузуючи, говорили на нього.
66. Якже настав день, зібралася рада старших народу, первосвященики та книжники; і привели його на суд свій 67. і казали: «Коли ти – Христос, скажи нам». Він відповів їм: «Коли скажу вам, ви не повірите; 68. а якщо вас спитаю, ви не відповісте. 69. Віднині Син Чоловічий сидітиме по правиці Божої Сили». 70. А всі сказали: «То, значить, ти Син Божий?» Він сказав до них: «Самі ж кажете, що я». 71. «Навіщо нам ще свідки», – сказали ті, – «самі ми чули з уст його».
1. Тоді встала вся їхня громада, і повели його до Пилата.
…«Моліться, щоб не ввійти в спокусу… Людина має завжди пам’ятати, що вона вражена Первородним гріхом і відповідно є немічною. А тому вона повсякчас потребує підтримки від Бога, який завжди готовий допомогти.
Дивлячись на молитву Христа в Гетсиманському саду, можна зрозуміти її якості. Вона є конкретною, згідна з Божою волею, розважливою і довготривалою. Саме так потрібно молитись і нам в молитвах прохання, подяки і прослави.
• А я молюся? Яка є моя молитва?
23.02.2009
23 лютого, понеділок – Лк 19,29-40; 22,7-39
Мч. Харалампія
29. І от, як він наблизився до Витфагії та Витанії, до гори, що зветься Оливною, послав двох із своїх учнів, 30. кажучи: «Ідіть у село, що перед вами; ввійшовши в нього, ви знайдете прив’язане ослятко, на якого ніхто з людей ще не сідав ніколи; відв’яжіть його і приведіть. 31. Коли ж вас хтось спитає: Навіщо відв’язуєте? – ви скажете: Господь його потребує». 32. Пішовши посланці, знайшли, як він сказав їм. 33. Коли вони відв’язували осля, господарі його спитали їх: «Навіщо відв’язуєте осля?» 34. Ті відповіли: «Господь його потребує». 35. А привівши його до Ісуса й накинувши на осля свою одежу, посадили Ісуса. 36. І як він їхав, простеляли свою одежу по дорозі. 37. А як був близько вже до спуску з Оливної гори, вся громада його учнів, радіючи, почала сильним голосом хвалити Бога за всі чуда, що бачили, 38. кажучи: «Благословен цар, що йде в ім’я Господнє! Мир на небі і слава на висотах!»
39. Деякі з фарисеїв, що були в юрбі, сказали йому: «Учителю, заборони твоїм учням». 40. Він же відповів: «Кажу вам: Коли оці замовчать, кричатиме каміння».
7. Настав день опрісноків, коли треба було жертвувати пасху. 8. Ісус послав Петра та Йоана: «Ідіть», – сказав, – «та приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили». 9. Вони його спитали: «Де хочеш, щоб ми приготували?» 10. Він відповів їм: «Ось, коли ввійдете в місто, стріне вас чоловік, що буде нести глечик води. Ідіть слідом за ним у господу, куди він увійде, 11. і скажіть господареві дому: Учитель тобі каже: Де світлиця, в якій я з учнями моїми міг би спожити пасху? 12. І він покаже вам горницю велику, вистелену килимами; там приготуйте». 13. Пішли вони й знайшли так, як він сказав їм, і приготували пасху.
14. І як прийшла година, сів він до столу й апостоли з ним. 15. І він до них промовив: «Я сильно бажав спожити оцю пасху з вами перш, ніж мені страждати, 16. бо кажу вам, я її більш не буду їсти, аж поки вона не звершиться в Божім Царстві». 17. І, взявши чашу, віддав хвалу й мовив: «Візьміть її і поділіться між собою, 18. бо, кажу вам: Віднині я не буду більше пити з плоду винограду, доки не прийде Боже Царство».
19. І, взявши хліб, віддав хвалу, поламав, дав їм і мовив: «Це – моє тіло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин». 20. Так само чашу по вечері, кажучи: «Ця чаша – це Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається.
21. Одначе, ось рука того, що мене видасть, на столі зі мною. 22. Бо Син Чоловічий іде, як призначено, але горе тому чоловікові, що його видає». 23. І вони заходились один одного питати, хто б то з них міг бути, що намірявся те зробити.
24. Знялась між ними й суперечка, хто з них має вважатися за більшого. 25. Ісус сказав їм: «Царі народів панують над ними, і ті, що владу над ними мають, доброчинцями звуться. 26. Не так хай буде з вами! А навпаки: більший між вами нехай буде як молодший, а наставник як слуга. 27. Хто бо більший? Той, що за столом, чи той, що служить? Хіба не той, що за столом? Та, проте, я між вами як той, що служить.
28. Ви ті, що перебували зі мною у моїх спокусах, 29. і я завіщаю вам Царство, як мені завіщав Отець мій, 30. щоб їли й пили за столом у моїм Царстві й сиділи на престолах, судячи дванадцять племен Ізраїля.
31. О Симоне, Симоне! Ось Сатана наставав, щоб просіяти вас, як пшеницю, 32. та я молився за тебе, щоб віра твоя не послабла, а ти колись, навернувшись, утверджуй своїх братів». 33. «Господи», – сказав Петро до нього, – «з тобою я готовий піти й у тюрму, й на смерть». 34. А Ісус мовив: «Кажу тобі, Петре, не заспіває нині півень, як ти тричі відречешся, мовляв, мене не знаєш».
35. Далі сказав їм: «Як я вас посилав без калитки, без торби та взуття, хіба вам чого бракувало?» 36. «Нічого», – відповіли. Він же до них промовив: «А тепер – хто має калитку, нехай її візьме, так само й торбу; хто ж не має, хай продасть свою одежу й купить меч. 37. Кажу вам:Має сповнитись на мені, що написане:Його зараховано до злочинців, – бо те, що стосується до мене, кінця доходить». 38. Вони казали: «Господи! Ось два мечі тут». А він відповів їм: «Досить!»
39. Тоді вийшов він і пішов, як звичайно, на Оливну гору. Слідом за ним пішли і його учні.
…«Це – моє тіло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин». Так само чашу по вечері, кажучи: «Ця чаша – це Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається…
«Христос жертвується за нас» і «Христос нас любить» Справжня любов – є жертовна любов. Момент Таємної Вечері, на якій Христос пожертвував Себе є також моментом встановлення Таїнства Євхаристії. Тобто, Євхаристія – це жертва. Ісус Христос пожертвував Себе. Не віддав щось одне, чи якусь частину, а віддав все своє життя, повністю віддав Себе. Слово Боже каже: «Так бо Бог полюбив світ, що Сина Свого Єдинородного дав…» Через жертву Ісуса Христа ми можемо зрозуміти, наскільки сильно Бог нас любить. Жертва йде завжди поруч з любов’ю – чим більше ми любимо, тим більше ми готові жертвуватися.
Священик, повторюючи слова, які Ісус сказав на Тайній Вечері: «Беріть їжте, це є тіло моє… пийте з неї всі, це є кров моя…» уприсутнює безкровним способом кровну жертву Христа на Хресті, як це зробив перший раз Ісус на Тайній Вечері.
• Чим є для тебе Служба Божа? Довгі хвилини, у які тобі нудно? Традиційна звичка? Примусова «панщина»? Щоб не тривожити твоєї совісті? Акт побожності? Отже, чим є для тебе Служба Божа?!...
22.02.2009
22 лютого, неділя – Мт 25,31-46
35 нд, м’ясопусна, гл.3
Мч. Никифора
31. Якже прийде Син Чоловічий у своїй славі, й ангели всі з ним, тоді він сяде на престолі своєї слави. 32. І зберуться перед ним усі народи, і він відлучить їх одних від одних, як пастух відлучує овець від козлів; 33. і поставить овець праворуч себе, а козлів ліворуч. 34. Тоді цар скаже тим, що праворуч нього: Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу. 35. Бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли; 36. нагий, і ви мене одягли; хворий, і ви навідались до мене; у тюрмі був, і ви прийшли до мене. 37. Тоді озвуться праведні до нього:Господи, коли ми бачили тебе голодним і нагодували, спрагненим і напоїли? 38. Коли ми бачили тебе чужинцем і прийняли, або нагим і одягнули? 39. Коли ми бачили тебе недужим чи в тюрмі й прийшли до тебе? 40.А цар, відповідаючи їм, скаже:Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили. 41. Тоді скаже й тим, що ліворуч:Ідіть від мене геть, прокляті, в вогонь вічний, приготований дияволові й ангелам його; 42. бо голодував я, і ви не дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене не напоїли; 43. був чужинцем, і ви мене не прийняли; нагим, і ви мене не одягнули; недужим і в тюрмі, і не навідались до мене. 44. Тоді озвуться і ті, кажучи:Господи, коли ми бачили тебе голодним або спраглим, чужинцем або нагим, недужим або в тюрмі, і тобі не послужили? 45. А він відповість їм:Істинно кажу вам: те, чого ви не зробили одному з моїх братів найменших – мені також ви того не зробили. 46. І підуть ті на вічну кару, а праведники – на життя вічне».
Можемо сказати, що у цій частині є коротко висловлене ціле Євангеліє. Описує останній суд.
Одні почують: Прийдіть, благословенні Отця мого…
Інші: Ідіть від мене геть, прокляті…
Тут не існує золотої середньої дороги, яка нам, людям, найбільше підходить!!!
Єдиним критерієм буде любов до ближніх, виявлена ділами. Нічого не лишиться забутим. Кожен новий день є і новою можливістю вплинути на свою позицію, дістатися ближче до Бога, котрий перебуває в наших ближніх. Чи є це чоловік чи жінка, дитина, брат чи сестра, однокласник, сусід, чи лікар, шофер, дідусь, у якого трясуться руки, або бабуся зі склерозом…
Щоб любити всіх правдивою любов’ю, яку вимагає від нас Ісус, потрібна відвага та витривалість! Святими стаємо помалу своїм щоденним зусиллям.
• В яких ближніх мене сьогодні чекає Ісус, щоб я виявив їм любов? Хочу приналежати до тих, котрі є праворуч?
Господи Ісусе, дай мені силу та відвагу крокувати по дорозі, котра мене приведе до небесної радості.
21.02.2009
21 лютого, субота (заупокійна) – Лк 21,8-9.25-27.33-36
Вмч. Теодора Стратилата, прор. Захарії Серповидця
8. Він же відповів: «Глядіть, щоб вас не звели: багато бо прийде в моє ім’я і буде казати: Це я, – і: Час наблизився. Не йдіть слідами за ними. 9. Коли почуєте про війни та розрухи, не страхайтеся, бо треба, щоб це сталося спершу, але кінець не зараз».
25. І будуть знаки на сонці, місяці й на зорях, а на землі переполох народів, стривоження шумом моря та його хвилями. 26. Люди змертвіють від страху, очікуючи те, що на світ надійде, бо захитаються небесні сили. 27. Тоді побачать Сина Чоловічого, що йтиме у хмарі з силою і славою великою. 33. Небо й земля проминуть, слова ж мої не пройдуть.
34. Зважайте на самих себе, щоб часом серця ваші не обтяжилися обжирством, пияцтвом та життєвими клопотами, і щоб той день не впав на вас зненацька, 35. немов сітка, бо він прийде на всіх, які живуть на поверхні всієї землі. 36. Будьте чуйні, отже, і кожного часу моліться, щоб мати змогу уникнути всього того, що має збутися, і стати перед Чоловічим Сином».
… Зважайте на самих себе, щоб часом серця ваші не обтяжилися обжирством, пияцтвом та життєвими клопотами…Ісус дуже добре знає, як нас вміють захопити щоденні турботи та потреби настільки, що ціле життя та весь наш час підпорядкуємо їх виконанню. Швидко нами оволодіває стрес, зростає неспокій, нагадує про себе втома, замученість та ми вже не бажаємо духовних потреб…
…Будьте чуйні, отже, і кожного часу моліться, щоб мати змогу уникнути всього того, що має збутися, і стати перед Чоловічим Сином»… Зроблю одну конкретну постанову, щоб Ісус зміг наповнити моє серце. Бо Він є любов та любов не думає лише про себе та свої потреби.… Чуваймо!
Господи Ісусе, допоможи мені, щоб моє серце не обтяжилося обжерством, пияцтвом, гордістю, захланністю та життєвими клопотами, але дай, щоб вже сьогодні я Тобі служив з серцем повним любові!
Вмч. Теодора Стратилата, прор. Захарії Серповидця
8. Він же відповів: «Глядіть, щоб вас не звели: багато бо прийде в моє ім’я і буде казати: Це я, – і: Час наблизився. Не йдіть слідами за ними. 9. Коли почуєте про війни та розрухи, не страхайтеся, бо треба, щоб це сталося спершу, але кінець не зараз».
25. І будуть знаки на сонці, місяці й на зорях, а на землі переполох народів, стривоження шумом моря та його хвилями. 26. Люди змертвіють від страху, очікуючи те, що на світ надійде, бо захитаються небесні сили. 27. Тоді побачать Сина Чоловічого, що йтиме у хмарі з силою і славою великою. 33. Небо й земля проминуть, слова ж мої не пройдуть.
34. Зважайте на самих себе, щоб часом серця ваші не обтяжилися обжирством, пияцтвом та життєвими клопотами, і щоб той день не впав на вас зненацька, 35. немов сітка, бо він прийде на всіх, які живуть на поверхні всієї землі. 36. Будьте чуйні, отже, і кожного часу моліться, щоб мати змогу уникнути всього того, що має збутися, і стати перед Чоловічим Сином».
… Зважайте на самих себе, щоб часом серця ваші не обтяжилися обжирством, пияцтвом та життєвими клопотами…Ісус дуже добре знає, як нас вміють захопити щоденні турботи та потреби настільки, що ціле життя та весь наш час підпорядкуємо їх виконанню. Швидко нами оволодіває стрес, зростає неспокій, нагадує про себе втома, замученість та ми вже не бажаємо духовних потреб…
…Будьте чуйні, отже, і кожного часу моліться, щоб мати змогу уникнути всього того, що має збутися, і стати перед Чоловічим Сином»… Зроблю одну конкретну постанову, щоб Ісус зміг наповнити моє серце. Бо Він є любов та любов не думає лише про себе та свої потреби.… Чуваймо!
Господи Ісусе, допоможи мені, щоб моє серце не обтяжилося обжерством, пияцтвом, гордістю, захланністю та життєвими клопотами, але дай, щоб вже сьогодні я Тобі служив з серцем повним любові!
20.02.2009
20 лютого, п’ятниця – Мр 15,22.25.33-41
Прп. Партенія
В той час вояки, взявши Ісуса, повели Його на місце Голготи, що значить Череп-місце, і дали йому пити вина, змішаного з міррою, але Він не прийняв. Тоді розіп’яли Його і поділилися Його одежею, кинувши жереб, хто що візьме. Була ж третя година, коли Його розіп’яли. Був також напис, за що Його було засуджено: Цар юдейський. І розіп’яли з Ним двох розбійників, одного праворуч, другого ліворуч Нього. Тоді збулось Писання, що каже: До беззаконних зараховано Його. Прохожі хулили Його і, киваючи головами, промовляли: Овва! Ти, що руйнуєш храм і в три дні знов його будуєш, спаси Себе, зійди з хреста! Так само і первосвященики разом з книжниками, глузуючи, говорили між собою: Інших спасав, Себе ж спасти не може! Христос, цар Ізраїля, хай зійде тепер із хреста, щоб ми побачили і увірували. І ті, що були з Ним розп'яті, зневажали Його. А як настала шоста година, темрява наступила по всій землі аж до дев'ятої години. О дев'ятій же годині Ісус скрикнув сильним голосом: Елої, Елої, лама савахтані? (що означає у перекладі: Боже мій, Боже мій! Чому Ти Мене покинув?) Деякі з тих, що там стояли, почувши те, казали: Он, Іллю кличе! Побіг один і, намочивши губку оцтом та, настромивши на тростину, дав Йому пити, кажучи: Чекайте, побачимо, чи прийде Ілля Його зняти! Ісус же, скрикнувши сильним голосом, віддав духа. Тоді завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху аж донизу. Сотник, що стояв проти Нього, бачачи, що так віддав духа, сказав: Чоловік цей справді був Син Божий. Були там і жінки, що дивилися здалека. Між ними була Марія Магдалина, Марія, мати Якова Молодшого та Йосифа, і Саломія, що ходили слідом за Ним і Йому услуговували, як був Він у Галилеї, та й багато інших, що з Ним були прийшли в Єрусалим
Ісус Христос - Цар всіх.
До страждань, які витерпів за нас Ісус, спричинилися не лише юдеї, але й усі грішники, передусім ми, християни. Царство гріха – це царство темряви, смутку, брехні.
Запросімо Ісуса, щоб Він був Царем нашого серця.
Смерть Ісуса Христа через розп’яття примирила людство з Богом. За безмежну образу, яку людина нанесла Богу, надолужити міг тільки той, хто був сам безмежний, тобто Бог. Тому Син Божий бере на себе гріхи світу і приносить себе в Жертву. Тепер кожна охрещена людина в тайні Сповіді може отримати прощення своїх гріхів і в такий спосіб відновити свою єдність з Богом. Крім того, маємо знати одну істину : Хто затаює свої гріхи, той не матиме щастя-долі, а хто, признавшись у них, їх покине, той зазнає ласки” (Прип. 28. 13).
Oтче! Христос - твій Син помер, даючи себе самого, щоб ми мали життя. Допоможи нам наслідувати його, віддаючи себе тобі і братам.
Прп. Партенія
В той час вояки, взявши Ісуса, повели Його на місце Голготи, що значить Череп-місце, і дали йому пити вина, змішаного з міррою, але Він не прийняв. Тоді розіп’яли Його і поділилися Його одежею, кинувши жереб, хто що візьме. Була ж третя година, коли Його розіп’яли. Був також напис, за що Його було засуджено: Цар юдейський. І розіп’яли з Ним двох розбійників, одного праворуч, другого ліворуч Нього. Тоді збулось Писання, що каже: До беззаконних зараховано Його. Прохожі хулили Його і, киваючи головами, промовляли: Овва! Ти, що руйнуєш храм і в три дні знов його будуєш, спаси Себе, зійди з хреста! Так само і первосвященики разом з книжниками, глузуючи, говорили між собою: Інших спасав, Себе ж спасти не може! Христос, цар Ізраїля, хай зійде тепер із хреста, щоб ми побачили і увірували. І ті, що були з Ним розп'яті, зневажали Його. А як настала шоста година, темрява наступила по всій землі аж до дев'ятої години. О дев'ятій же годині Ісус скрикнув сильним голосом: Елої, Елої, лама савахтані? (що означає у перекладі: Боже мій, Боже мій! Чому Ти Мене покинув?) Деякі з тих, що там стояли, почувши те, казали: Он, Іллю кличе! Побіг один і, намочивши губку оцтом та, настромивши на тростину, дав Йому пити, кажучи: Чекайте, побачимо, чи прийде Ілля Його зняти! Ісус же, скрикнувши сильним голосом, віддав духа. Тоді завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху аж донизу. Сотник, що стояв проти Нього, бачачи, що так віддав духа, сказав: Чоловік цей справді був Син Божий. Були там і жінки, що дивилися здалека. Між ними була Марія Магдалина, Марія, мати Якова Молодшого та Йосифа, і Саломія, що ходили слідом за Ним і Йому услуговували, як був Він у Галилеї, та й багато інших, що з Ним були прийшли в Єрусалим
Ісус Христос - Цар всіх.
До страждань, які витерпів за нас Ісус, спричинилися не лише юдеї, але й усі грішники, передусім ми, християни. Царство гріха – це царство темряви, смутку, брехні.
Запросімо Ісуса, щоб Він був Царем нашого серця.
Смерть Ісуса Христа через розп’яття примирила людство з Богом. За безмежну образу, яку людина нанесла Богу, надолужити міг тільки той, хто був сам безмежний, тобто Бог. Тому Син Божий бере на себе гріхи світу і приносить себе в Жертву. Тепер кожна охрещена людина в тайні Сповіді може отримати прощення своїх гріхів і в такий спосіб відновити свою єдність з Богом. Крім того, маємо знати одну істину : Хто затаює свої гріхи, той не матиме щастя-долі, а хто, признавшись у них, їх покине, той зазнає ласки” (Прип. 28. 13).
Oтче! Христос - твій Син помер, даючи себе самого, щоб ми мали життя. Допоможи нам наслідувати його, віддаючи себе тобі і братам.
19.02.2009
19 лютого, четвер – Мр 15,1-15
Прп. Вукола, свщмч. Сілвана і тих що з ним
1. З самого ранку первосвященики вчинили нараду із старшими та книжниками – увесь синедріон. Зв’язавши ж Ісуса, вони повели та й видали його Пилатові. 2. Пилат спитав його: «Ти – цар юдейський?» Він же у відповідь мовить йому: «Ти кажеш». 3. А первосвященики багато обвинувачували його 4. І знову спитав його Пилат, кажучи: «Не відказуєш нічого?Дивись, скільки тебе винуватять». 5. Та Ісус нічого не відповідав більше, тож дивувався Пилат.
6. На свято Пасхи відпускав він їм одного в’язня, того, якого вони просили. 7. А був один, що звавсь Варавва, ув’язнений з бунтівниками, які під час бунту вчинили були вбивство. 8. І народ, підвівшися, почав просити про те, що він робив їм завжди. 9. Пилат же відповів їм, кажучи: «Хочете, щоб я відпустив вам царя юдейського?» 10. Знав бо, що первосвященики видали його через заздрощі. 11. Первосвященики ж підбурили народ, щоб він відпустив їм радше Варавву. 12. Пилат знову заговорив і мовив до них: «Що ж мені робити з тим, що ви звете царем юдейським?» 13. А ті знову закричали: «Розіпни його!» 14. Пилат же сказав до них: «Що за зло вчинив він?» А вони ще гірше кричали: «Розіпни його!» 15. Тоді Пилат, бажаючи догодити юрбі, відпустив їм Варавву, Ісуса ж, убичувавши, видав, щоб його розіп’яли.
…«Не відказуєш нічого?Дивись, скільки тебе винуватять»… Спробуймо уявити погляд Ісуса на тих, котрі Його звинувачують та зраджують… Якщо ми би хотіли знайти в Ісусовому погляді гнів, злість, нелюбов, не знайдемо нічого такого, лише… переконання цілком сповнювати волю Батька.
Яка велика є Ісусова любов, яке безмежне Його милосердя! Подумаймо, якими є ми у відносинах до Ісуса в Євхаристії, Слові, в ближньому…
• Дивлюсь на Ісуса лише з співчуттям, чи і з переконанням змінити своє життя та бути подібним до Нього.
18.02.2009
18 лютого, середа – Мр 14,43-15,1
Мч. Агафії
В той час, коли Ісус говорив Своїм учням, прибув Юда, один з дванадцятьох, і з ним юрба з мечами та киями, від первосвящеників, книжників і старших. Його зрадник дав був їм знак, кажучи: Кого поцілую, то він: візьміть його і ведіть під доброю сторожею. І, прийшовши, зараз приступив до Ісуса і каже: Учителю! І поцілував Його. Вони ж наклали на Нього руки і схопили Його. Один з них, що були там, витягнув меч, вдарив слугу первосвященика і відтяв йому вухо. Ісус, звернувся до них, сказав їм: Немов на розбійника ви вийшли з мечами та киями, щоб Мене піймати. Щодня був Я між вами, навчаючи у храмі, і ви Мене не схопили. Та це — щоб збулося Писання. Тоді всі, лишивши Його, втекли.
…коли Ісус говорив Своїм учням, прибув Юда, один з дванадцятьох, і з ним юрба з мечами та киями… Біля Ісуса стоять Його вірні, а перед ним юрба разом із зрадником Юдою. До кого хочемо приналежати ми? До Ісусових вірних друзів чи до тих, які зраджують Ісуса за гроші, свою зручність, вигоди?…Маю можливість вибрати.
Тоді всі, лишивши Його, втекли. Подумаю, чим я найчастіше зраджую Ісуса. Чому моя зрада різним способом повторюється?
Ісусе, дякую за терпеливість, яку маєш до мене, за можливість покаяння та зміни.
Мч. Агафії
В той час, коли Ісус говорив Своїм учням, прибув Юда, один з дванадцятьох, і з ним юрба з мечами та киями, від первосвящеників, книжників і старших. Його зрадник дав був їм знак, кажучи: Кого поцілую, то він: візьміть його і ведіть під доброю сторожею. І, прийшовши, зараз приступив до Ісуса і каже: Учителю! І поцілував Його. Вони ж наклали на Нього руки і схопили Його. Один з них, що були там, витягнув меч, вдарив слугу первосвященика і відтяв йому вухо. Ісус, звернувся до них, сказав їм: Немов на розбійника ви вийшли з мечами та киями, щоб Мене піймати. Щодня був Я між вами, навчаючи у храмі, і ви Мене не схопили. Та це — щоб збулося Писання. Тоді всі, лишивши Його, втекли.
…коли Ісус говорив Своїм учням, прибув Юда, один з дванадцятьох, і з ним юрба з мечами та киями… Біля Ісуса стоять Його вірні, а перед ним юрба разом із зрадником Юдою. До кого хочемо приналежати ми? До Ісусових вірних друзів чи до тих, які зраджують Ісуса за гроші, свою зручність, вигоди?…Маю можливість вибрати.
Тоді всі, лишивши Його, втекли. Подумаю, чим я найчастіше зраджую Ісуса. Чому моя зрада різним способом повторюється?
Ісусе, дякую за терпеливість, яку маєш до мене, за можливість покаяння та зміни.
17.02.2009
17 лютого, вівторок – Мр 14,10-42
Прп. Ісидора Пилусіотського
Першого дня Опрісноків, коли жертвували Пасху, кажуть до Ісуса учні: Господи, де хочеш, щоб ми йшли й приготували їсти Пасху? Тоді Він послав двох із Своїх учнів і сказав їм: Ідіть у місто; і стріне вас чоловік, що нестиме жбан води; ідіть лишень за ним, і, куди він увійде, скажіть господареві дому: Учитель питає, де Моя світлиця, в якій Я міг би їсти з Моїми учнями Пасху? І він вам покаже велику світлицю, вистелену килимами та готову. Там приготуйте нам. Учні пішли, прибули до міста і найшли, як Він сказав їм, і приготували Пасху. …І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, розломив і дав їм, кажучи: Прийміть, це Моє тіло. Потім узяв чашу, воздав хвалу, дав їм, і пили з неї всі. І сказав їм: Це Моя кров завіту, що проливається за багатьох. …
Можливо, і ви чули про жертовність батька, котрий хотів врятувати свою доньку і подарував їй частину своїх легень. На жаль, після операції серце доньки не витримало. Довгий шрам на його тілі, довжиною майже 50 сантиметрів, був знаком його жертовності за спасіння своєї доньки.
Ми є свідками ще більшої жертви!!! Ісус жертвувався за нас всіх на хресті, щоб ми могли вічно жити. Щоденно нам пропонує своє тіло в Євхаристії не для того, щоб ми спасли це життя, але щоб отримали вічне щастя з Ним! Якщо приймаємо Його тіло, ми з ним з’єднуємось. У кожному Святому Причасті здійснюється «духовна трансплантація» для нашого вічного життя.
Стараймося, щоб ми не були між тими, які протягом Святого Причастя лише переступають з ноги на ногу! Приймаймо з радістю Христа до свого серця та будьмо для цього світу «Євхаристією» - Христом, присутнім поміж нами!!!
Ісусе, підтримай мене, щоб я Тебе приймав з чистим серцем у своє життя.
16.02.2009
16 лютого, понеділок – Мр 11,1-11
Прав. Симеона і прор. Анни
1. Коли вони зблизились до Єрусалиму, до Витфагії і Витанії, біля Оливної гори, посилає двох своїх учнів, 2. кажучи їм: «Ідіть у село, що перед вами, і скоро ввійдете у нього, знайдете прив’язане осля, на яке ніхто з людей ще не сідав. Відв’яжіть і приведіть його. 3. А коли вам хто-небудь скаже: Що то ви робите? – відкажіть: Господь його потребує, – тож негайно відішле його назад сюди. 4. Пішли ті і знайшли осля, прив’язане коло дверей, знадвору, на роздоріжжі, – і відв’язали. 5. Деякі ж із тих, що там стояли, сказали їм: «Що робите, що ото осля відв’язуєте?» 6. Ті їм відповіли, як сказав Ісус, тож їх відпущено. 7. І приводять осля до Ісуса, кладуть на нього свою одежу, і всів він на нього. 8. А многота стелила свою одіж на дорозі, інші ж – віття, нарізане в полі. 9. Ті, що йшли попереду, і ті, що слідували ззаду, викликували: «Осанна! 10. Благословен, хто приходить в ім’я Господнє! Благословенне грядуче царство батька нашого Давида. Осанна на висоті!» 11. І ввійшов у Єрусалим, у храм, і оглянув усе, а що було вже пізно, то вийшов з дванадцятьма у Витанію.
…А многота стелила свою одіж на дорозі, інші ж – віття, нарізане в полі... - це є знак покори. І в нас би мало бути щире бажання позбуватися своїх шкідливих і грішних звичок, «скласти їх біля ніг» Ісуса Христа, зокрема у святій тайні Сповіді
…«Осанна! Благословен, хто приходить в ім’я Господнє!... пам'ятаємо про непостійність характеру та рішення людей, що радісно кричали „Осанна”, а за кілька днів швидко змінили своє бачення й не вагалися вимагати розп'яття цього самого Богочоловіка. Це - історія кожної людини: сьогодні стоїмо перед Богом і молимося, а за хвилю не вагаємося розпинати Господа, нашими гріхами, тому що нам вигідно так жити. Так стається, що ми боїмося й не бажаємо протистояти у злому собі, світові та дияволові. Не хочемо боротися із злом, що виявляється у різних грішних та шкідливих звичках. Протистояння нам коштує, а ми б бажали жити так, щоб нам нічого не коштувало. Нам подобається йти за течією світу та потурати своїм пристрастям, і чомусь боїмося відрізнитися від нього, і стати при боці Спасителя. Він шукає у світі своїх прибічників.
• Даймо для себе правильну відповідь: до якої категорії людей я належу? Чи я із тих, хто бореться із собою, і тримається науки Спасителя? Чи я людина світу, біжу за його пропозиціями, що заперечують Божий закон; люблю грішні світові забави, шукаю вигоди…
15.02.2009
15 лютого, неділя – Лк 15,11-32
34 нд, про блудного сина, гл.2
Стрітення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа
Сказав Господь притчу оцю: Один чоловік мав двох синів. І сказав молодший з них батькові: Отче, дай мені належну частину майна. І розділив їм майно. І по небагатьох днях, зібравши все, менший син відійшов у далекий край і там розтратив своє майно, живучи блудно. Коли ж він прожив усе, настав сильний голод у краю тім; і він почав бідувати. ….
Всі ми… Скільки нас є Блудними синами Небесного Батька. Через гріх ми помалу віддаляємося від Батькового дому, розтрачуємо багатство благодаті. Щастя, на яке ми надіялись, швидко міняється і ми залишаємось бідними. Гріх ніколи не приносить правдивого щастя, бо диявол його не має!!! Приходить самотність, голод за правдивим щастям в Бозі. Без Бога правдиве щастя є неможливе. Далеко від Батьківського дому відчуваємо голод та бажаємо повернутися до нього. Повернення до дому здійснюється через добру сповідь. Визнанням гріхів одягаємося в Христа, стаємо Його братами. Отець чекає нас з відкритими обіймами та гостиною.
• Подякую Небесному Батькові за тайну покаяння – тайну повернення до Нього.
Боже, будь милостивий мені грішному.
34 нд, про блудного сина, гл.2
Стрітення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа
Сказав Господь притчу оцю: Один чоловік мав двох синів. І сказав молодший з них батькові: Отче, дай мені належну частину майна. І розділив їм майно. І по небагатьох днях, зібравши все, менший син відійшов у далекий край і там розтратив своє майно, живучи блудно. Коли ж він прожив усе, настав сильний голод у краю тім; і він почав бідувати. ….
Всі ми… Скільки нас є Блудними синами Небесного Батька. Через гріх ми помалу віддаляємося від Батькового дому, розтрачуємо багатство благодаті. Щастя, на яке ми надіялись, швидко міняється і ми залишаємось бідними. Гріх ніколи не приносить правдивого щастя, бо диявол його не має!!! Приходить самотність, голод за правдивим щастям в Бозі. Без Бога правдиве щастя є неможливе. Далеко від Батьківського дому відчуваємо голод та бажаємо повернутися до нього. Повернення до дому здійснюється через добру сповідь. Визнанням гріхів одягаємося в Христа, стаємо Його братами. Отець чекає нас з відкритими обіймами та гостиною.
• Подякую Небесному Батькові за тайну покаяння – тайну повернення до Нього.
Боже, будь милостивий мені грішному.
14.02.2009
14 лютого, субота – Лк 20,45-21,4
Мч. Трифона, предпразденство Стрітення
Сказав Господь Своїм учням: Остерігайтеся книжників, що ходять залюбки в довгих шатах, люблять вітання на майданах, перші сидження в синагогах та перші місця на бенкетах; що поїдають доми вдовиць і довго моляться на показ. Вони приймуть суворіше осудження. Підвівши очі, Ісус побачив, як заможні кидали свої дари до скарбоні. Побачив Він також убогу вдову, що кидала туди дві лепти, і сказав: Істинно кажу вам, що ця бідна вдова кинула більше від усіх. Усі бо вони вкинули як дар Божий зі свого достатку, вона ж з убожества свого вкинула ввесь свій прожиток, який мала.
Остерігайтеся книжників, що ходять залюбки в довгих шатах, люблять вітання на майданах – декому можуть ці слова здаватись не актуальними… сьогодні на вулицях не бачимо книжників, фарисеїв. Та й тоді вони були нормальні люди, як всі інші. Мали свої родини, ревно працювали для народу, серйозно практикували свою віру … Але у своїй гордості дійшли аж так далеко, що шукали лише перші місця, подобалось їм молитися так, щоб їх бачили інші, чекали привітання від інших….
• Скільки фарисейства бачу в собі?
Побачив Він також убогу вдову, що кидала туди дві лепти, і сказав: Істинно кажу вам, що ця бідна вдова кинула більше від усіх. Божі мірки не є людськими. Ця жінка нас вчить, якою має бути наша любов до Бога: зробити хоча б дрібничку, але з любов’ю. Це, в свою чергу, вимагає від нас жертовності, великодушності, терпеливості. Любов дає цінність нашим вчинкам. Вночі вставати до дитинки, важко працювати на родину, добре готуватися до уроків, ласкаво прийняти іншу людину… - це є наші дві лепти.
Мч. Трифона, предпразденство Стрітення
Сказав Господь Своїм учням: Остерігайтеся книжників, що ходять залюбки в довгих шатах, люблять вітання на майданах, перші сидження в синагогах та перші місця на бенкетах; що поїдають доми вдовиць і довго моляться на показ. Вони приймуть суворіше осудження. Підвівши очі, Ісус побачив, як заможні кидали свої дари до скарбоні. Побачив Він також убогу вдову, що кидала туди дві лепти, і сказав: Істинно кажу вам, що ця бідна вдова кинула більше від усіх. Усі бо вони вкинули як дар Божий зі свого достатку, вона ж з убожества свого вкинула ввесь свій прожиток, який мала.
Остерігайтеся книжників, що ходять залюбки в довгих шатах, люблять вітання на майданах – декому можуть ці слова здаватись не актуальними… сьогодні на вулицях не бачимо книжників, фарисеїв. Та й тоді вони були нормальні люди, як всі інші. Мали свої родини, ревно працювали для народу, серйозно практикували свою віру … Але у своїй гордості дійшли аж так далеко, що шукали лише перші місця, подобалось їм молитися так, щоб їх бачили інші, чекали привітання від інших….
• Скільки фарисейства бачу в собі?
Побачив Він також убогу вдову, що кидала туди дві лепти, і сказав: Істинно кажу вам, що ця бідна вдова кинула більше від усіх. Божі мірки не є людськими. Ця жінка нас вчить, якою має бути наша любов до Бога: зробити хоча б дрібничку, але з любов’ю. Це, в свою чергу, вимагає від нас жертовності, великодушності, терпеливості. Любов дає цінність нашим вчинкам. Вночі вставати до дитинки, важко працювати на родину, добре готуватися до уроків, ласкаво прийняти іншу людину… - це є наші дві лепти.
13.02.2009
13 лютого, п’ятниця – Мр 14,3-9
Св. чудотворців і безсрібників Кира й Івана
В ті дні, як Ісус був у Витанії, в домі Симона прокаженого, як був за столом, підійшла жінка з алябастровою посудинкою щирого дорогоцінного нарду і, розбивши посудинку, вилила Йому на голову. Деякі обурилися і говорили між собою: Навіщо така втрата мира! Таж його можна було продати більш, ніж за триста динаріїв, і гроші дати бідним. І вони ремствували на неї. Але Ісус сказав: Лишіть її. Чого її непокоїте? Вона зробила для Мене добрий вчинок. Бідних бо ви завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм добро чинити; Мене ж не завжди маєте. Що могла, те зробила; вона заздалегідь намастила Моє тіло на похорон. Істинно кажу вам: По цілім світі, скрізь, де тільки буде проповідуватись це Євангеліє, оповідатимуть і те, що вона зробила, на пам'ятку про неї.
Жінка дала Ісусові з любові все, що мала. Не жаліла дорогоцінну олію. Це є також для нас ключ, яким відкривається небо. Робити все для Бога та з любові до Нього. Не мусять це бути великі речі. Небесний Батько тішиться і з малих вчинків любові, котрі робимо лише перед Його поглядом, а не перед очами цілого світу. Бог бажає допомагати нашими руками та добрим серцем .
Навіщо така втрата мира! Таж його можна було продати більш, ніж за триста динаріїв, і гроші дати бідним. Якщо деколи і ми так думаємо, то добре перевірмо, чи справді ми думаємо (дбаємо) про бідних, про добро ближніх, чи лише про наші персональні вигоди.
Св. чудотворців і безсрібників Кира й Івана
В ті дні, як Ісус був у Витанії, в домі Симона прокаженого, як був за столом, підійшла жінка з алябастровою посудинкою щирого дорогоцінного нарду і, розбивши посудинку, вилила Йому на голову. Деякі обурилися і говорили між собою: Навіщо така втрата мира! Таж його можна було продати більш, ніж за триста динаріїв, і гроші дати бідним. І вони ремствували на неї. Але Ісус сказав: Лишіть її. Чого її непокоїте? Вона зробила для Мене добрий вчинок. Бідних бо ви завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм добро чинити; Мене ж не завжди маєте. Що могла, те зробила; вона заздалегідь намастила Моє тіло на похорон. Істинно кажу вам: По цілім світі, скрізь, де тільки буде проповідуватись це Євангеліє, оповідатимуть і те, що вона зробила, на пам'ятку про неї.
Жінка дала Ісусові з любові все, що мала. Не жаліла дорогоцінну олію. Це є також для нас ключ, яким відкривається небо. Робити все для Бога та з любові до Нього. Не мусять це бути великі речі. Небесний Батько тішиться і з малих вчинків любові, котрі робимо лише перед Його поглядом, а не перед очами цілого світу. Бог бажає допомагати нашими руками та добрим серцем .
Навіщо така втрата мира! Таж його можна було продати більш, ніж за триста динаріїв, і гроші дати бідним. Якщо деколи і ми так думаємо, то добре перевірмо, чи справді ми думаємо (дбаємо) про бідних, про добро ближніх, чи лише про наші персональні вигоди.
12.02.2009
12 лютого, четвер – Мт 5,14-19
Свщмч. Іполита, Трьох святителів
...Істинно бо кажу вам: Доки перейде небо і земля, ні одна йота, ні одна риска з закону не перейде, поки все не здійсниться. Хто, отже, порушить одну з оцих найменших заповідей і навчить інших так робити , той буде найменшим у Небеснім Царстві. А хто виконає їх і навчить, той буде великим у Небеснім Царстві.
Доки перейде небо і земля, ні одна йота, ні одна риска з закону не перейде... Так важко нам читаються ці слова. Деякі частини з Євангелія ми б з великою радістю змінили згідно наших уявлень та думок!!! Можливо, маємо лише страх перед чимось, що в дійсності не є аж таким важким та складним! Зосереджуємо наше зацікавлення більше на «втечу», порушення Божих законів, критикуємо їх серйозність, але не шукаємо дорогу, як їх сповнити, втілити в життя!
Хто, отже, порушить одну з оцих найменших заповідей ... Усвідоммо, що кожна, навіть найменша річ, виконана з любові до Бога та наших братів і сестер, має більшу цінність, ніж великий вчинок, оцінений людьми. Якщо батьки сповнюють свої обов’язки, стараються відповідно виховувати дітей – сповнюють закони Божі! Якщо студент добре готується до навчання, якщо він охоче допомагає іншим, має пошану до старших, допомагає вдома – сповнює закон Божий! Вчинком любові є також вислухати знайомого, колегу, однокурсника, друга. Якщо ще додаємо слова підтримки, прощення, любові – також сповнюємо закон Божий.
• Як я сповнюю закони Божі? Пасивно, критикую, скаржусь?
Господи, дай, щоб я кожен день мого життя сповнював Твій закон.
Свщмч. Іполита, Трьох святителів
...Істинно бо кажу вам: Доки перейде небо і земля, ні одна йота, ні одна риска з закону не перейде, поки все не здійсниться. Хто, отже, порушить одну з оцих найменших заповідей і навчить інших так робити , той буде найменшим у Небеснім Царстві. А хто виконає їх і навчить, той буде великим у Небеснім Царстві.
Доки перейде небо і земля, ні одна йота, ні одна риска з закону не перейде... Так важко нам читаються ці слова. Деякі частини з Євангелія ми б з великою радістю змінили згідно наших уявлень та думок!!! Можливо, маємо лише страх перед чимось, що в дійсності не є аж таким важким та складним! Зосереджуємо наше зацікавлення більше на «втечу», порушення Божих законів, критикуємо їх серйозність, але не шукаємо дорогу, як їх сповнити, втілити в життя!
Хто, отже, порушить одну з оцих найменших заповідей ... Усвідоммо, що кожна, навіть найменша річ, виконана з любові до Бога та наших братів і сестер, має більшу цінність, ніж великий вчинок, оцінений людьми. Якщо батьки сповнюють свої обов’язки, стараються відповідно виховувати дітей – сповнюють закони Божі! Якщо студент добре готується до навчання, якщо він охоче допомагає іншим, має пошану до старших, допомагає вдома – сповнює закон Божий! Вчинком любові є також вислухати знайомого, колегу, однокурсника, друга. Якщо ще додаємо слова підтримки, прощення, любові – також сповнюємо закон Божий.
• Як я сповнюю закони Божі? Пасивно, критикую, скаржусь?
Господи, дай, щоб я кожен день мого життя сповнював Твій закон.
11.02.2009
11 лютого, середа – Мр 13,24-31
Перенесення мощів св.Ігнатія Богоносця
24. За тих же днів, після того горя, сонце затьмиться, місяць не дасть свого світла, 25. зорі спадуть з неба, і сили небесні стрясуться. 26. І тоді узріють Сина Чоловічого, що йтиме по хмарах з великою силою й славою. 27. Тоді він пошле ангелів і збере своїх вибраних із чотирьох вітрів, від краю землі до краю неба. 28. Від смоковниці навчіться притчі: Коли віття її стає м’яким і пускає листя, знаєте, що близько є літо. 29. Так і ви, коли побачите, що це здійснюється, знайте, що – близько, під дверима! 30. Істинно кажу вам: Не перейде цей рід, доки усе це не здійсниться. 31. Небо й земля пройдуть, слова ж мої не пройдуть.
…Від смоковниці навчіться притчі… Кожен вміє добре побачити пробудження природи весною, літом повний розцвіт, але й збір урожаю осінню. Це вміння побачити можемо використовувати також у духовному житті…
Часто люди питаються, коли буде кінець світу? Стільки «точних» дат вже було сказано.
Не треба нам знати дати, місця і часу, але краще зосередитися на тому, щоб «цей день» нас знайшов підготованих до зустрічі з Господом. Попробуймо переживати кожен день як остатній. Це є насправді дуже важким, але попробуймо. Так наше життя стає благословенням не лише для нас, але й для всіх, котрі дивляться на нас. Стаємо «живою рекламою» для світу. Своєю радістю, миром та жертовністю просвітлюймо і ті найбільші темноти та безнадії цього світу.
Перенесення мощів св.Ігнатія Богоносця
24. За тих же днів, після того горя, сонце затьмиться, місяць не дасть свого світла, 25. зорі спадуть з неба, і сили небесні стрясуться. 26. І тоді узріють Сина Чоловічого, що йтиме по хмарах з великою силою й славою. 27. Тоді він пошле ангелів і збере своїх вибраних із чотирьох вітрів, від краю землі до краю неба. 28. Від смоковниці навчіться притчі: Коли віття її стає м’яким і пускає листя, знаєте, що близько є літо. 29. Так і ви, коли побачите, що це здійснюється, знайте, що – близько, під дверима! 30. Істинно кажу вам: Не перейде цей рід, доки усе це не здійсниться. 31. Небо й земля пройдуть, слова ж мої не пройдуть.
…Від смоковниці навчіться притчі… Кожен вміє добре побачити пробудження природи весною, літом повний розцвіт, але й збір урожаю осінню. Це вміння побачити можемо використовувати також у духовному житті…
Часто люди питаються, коли буде кінець світу? Стільки «точних» дат вже було сказано.
Не треба нам знати дати, місця і часу, але краще зосередитися на тому, щоб «цей день» нас знайшов підготованих до зустрічі з Господом. Попробуймо переживати кожен день як остатній. Це є насправді дуже важким, але попробуймо. Так наше життя стає благословенням не лише для нас, але й для всіх, котрі дивляться на нас. Стаємо «живою рекламою» для світу. Своєю радістю, миром та жертовністю просвітлюймо і ті найбільші темноти та безнадії цього світу.
10.02.2009
10 лютого, вівторок – Мр 13,14-23
Прп. Єфрема Сирина
Сказав Господь своїм учням: Коли побачите мерзоту запустіння, що настане там, де їй не слід бути, — хто читає, хай розуміє! — тоді ті, що в Юдеї, нехай утікають у гори; хто на покрівлі, нехай униз не сходить і не входить до хати, щоб узяти що із неї; а хто у полі, нехай не вертається назад узяти одежу. Горе вагітним і тим, що годуватимуть грудьми у той час. Моліться, щоб це не сталося зимою. Бо дні ті будуть таким лихом, якого не було від початку світу, який Бог сотворив, аж понині, і ніколи більше не буде. І якби Господь не вкоротив тих днів, ніхто б не врятувався; але заради вибраних, яких вибрав, Він укоротить ті дні. І коли вам тоді хто скаже: Ось тут Христос! Глянь, он там він — не вірте. Постануть бо неправдиві месії та лжепророки і чинитимуть знаки та чуда, щоб, як можна, одурити вибраних. Ви ж уважайте. Я сказав вам усе наперед.
Нам моторошно від цих слів? То це добре! Це є ознакою, що ми ще на правильній дорозі! Хто хоче витримати в ситуаціях, про які говорив Ісус, мусить в собі плекати здібність подобатися Йому своїми думками та ділами любові!!! Ніхто з нас не є досконалим, але щоденними стараннями можемо до неї наближатися. Можемо собі відповісти на запитання: чи я знаю добре життя Ісуса, Його слово, щоб могти Його наслідувати? Роблю так, як би робив Він? Бажаю щоденної зустрічі з ним у Його слові, в Службі Божій, в Євхаристії, в ближніх?
Господи, хочу крокувати за Тобою вже сьогодні. Обдаруй мене витривалістю та бажанням бути подібним до Тебе.
Прп. Єфрема Сирина
Сказав Господь своїм учням: Коли побачите мерзоту запустіння, що настане там, де їй не слід бути, — хто читає, хай розуміє! — тоді ті, що в Юдеї, нехай утікають у гори; хто на покрівлі, нехай униз не сходить і не входить до хати, щоб узяти що із неї; а хто у полі, нехай не вертається назад узяти одежу. Горе вагітним і тим, що годуватимуть грудьми у той час. Моліться, щоб це не сталося зимою. Бо дні ті будуть таким лихом, якого не було від початку світу, який Бог сотворив, аж понині, і ніколи більше не буде. І якби Господь не вкоротив тих днів, ніхто б не врятувався; але заради вибраних, яких вибрав, Він укоротить ті дні. І коли вам тоді хто скаже: Ось тут Христос! Глянь, он там він — не вірте. Постануть бо неправдиві месії та лжепророки і чинитимуть знаки та чуда, щоб, як можна, одурити вибраних. Ви ж уважайте. Я сказав вам усе наперед.
Нам моторошно від цих слів? То це добре! Це є ознакою, що ми ще на правильній дорозі! Хто хоче витримати в ситуаціях, про які говорив Ісус, мусить в собі плекати здібність подобатися Йому своїми думками та ділами любові!!! Ніхто з нас не є досконалим, але щоденними стараннями можемо до неї наближатися. Можемо собі відповісти на запитання: чи я знаю добре життя Ісуса, Його слово, щоб могти Його наслідувати? Роблю так, як би робив Він? Бажаю щоденної зустрічі з ним у Його слові, в Службі Божій, в Євхаристії, в ближніх?
Господи, хочу крокувати за Тобою вже сьогодні. Обдаруй мене витривалістю та бажанням бути подібним до Тебе.
09.02.2009
09 лютого, понеділок – Мр 13,9-13
Перенесення мощів св.Йоана Золотоустого
9. Зважайте на себе самих: вас видадуть на суди, битимуть по синагогах, ставитимуть перед правителями та царями з-за мене – їм на свідоцтво. 10. А треба, щоб Євангелія була проповідувана спершу всім народам. 11. І коли вестимуть вас, щоб видати, не клопочіться, що будете говорити, лише кажіть те, що дасться вам на ту годину; не ви бо говоритимете, а Дух Святий. 12. Брат видасть на смерть брата, батько – дитину. Діти повстануть на батьків і смерть їм заподіють. 13. І ненавидітимуть вас усі за моє ім’я. Та хто витримає до кінця, – той буде спасенний.
…вас видадуть на суди, битимуть по синагогах, ставитимуть перед правителями та царями з-за мене – їм на свідоцтво… Де у цих словах маємо знайти радість та оптимізм? Відразу його не отримаємо! Але можемо його протягом життя «тренувати». У житті нас зустрінуть різні випробування, мусимо переборювати різні перешкоди. З поміччю Божої благодаті та під керівництвом Святого Духа можемо поступово зцілитись, посильнішати та знайти потрібну радість та натхнення. Деколи прийдуть перешкоди і від найближчих, іншого разу від тих, котрі не розуміють нашого християнського послання, можливо, прийдуть хвороби, брак грошей, знеохочення від життя, повного проблем, випробувань, які нам здаються понад наші сили, втома…. Це ситуації, в котрих можемо вчитися переносити страждання, перешкоди, найкраще – з поглядом спрямованим на Христа! Він нам допоможе в кожній життєвий ситуації чи кризі, щоб ми крокували вперед та не затримувалися занадто аналізуванням того, що ми не подолали, бо те в нас могло б забрати потрібний мир! Ця Євангелія не має нас наповнювати страхом, але має бути закликом, щоб ми добре бачили знаки цієї доби, повчалися з них та вміли реагувати як віруючи християни!
Перенесення мощів св.Йоана Золотоустого
9. Зважайте на себе самих: вас видадуть на суди, битимуть по синагогах, ставитимуть перед правителями та царями з-за мене – їм на свідоцтво. 10. А треба, щоб Євангелія була проповідувана спершу всім народам. 11. І коли вестимуть вас, щоб видати, не клопочіться, що будете говорити, лише кажіть те, що дасться вам на ту годину; не ви бо говоритимете, а Дух Святий. 12. Брат видасть на смерть брата, батько – дитину. Діти повстануть на батьків і смерть їм заподіють. 13. І ненавидітимуть вас усі за моє ім’я. Та хто витримає до кінця, – той буде спасенний.
…вас видадуть на суди, битимуть по синагогах, ставитимуть перед правителями та царями з-за мене – їм на свідоцтво… Де у цих словах маємо знайти радість та оптимізм? Відразу його не отримаємо! Але можемо його протягом життя «тренувати». У житті нас зустрінуть різні випробування, мусимо переборювати різні перешкоди. З поміччю Божої благодаті та під керівництвом Святого Духа можемо поступово зцілитись, посильнішати та знайти потрібну радість та натхнення. Деколи прийдуть перешкоди і від найближчих, іншого разу від тих, котрі не розуміють нашого християнського послання, можливо, прийдуть хвороби, брак грошей, знеохочення від життя, повного проблем, випробувань, які нам здаються понад наші сили, втома…. Це ситуації, в котрих можемо вчитися переносити страждання, перешкоди, найкраще – з поглядом спрямованим на Христа! Він нам допоможе в кожній життєвий ситуації чи кризі, щоб ми крокували вперед та не затримувалися занадто аналізуванням того, що ми не подолали, бо те в нас могло б забрати потрібний мир! Ця Євангелія не має нас наповнювати страхом, але має бути закликом, щоб ми добре бачили знаки цієї доби, повчалися з них та вміли реагувати як віруючи християни!
08.02.2009
08 лютого, неділя – Лк 18,10-14
33 нд, про Митаря і фарисея, гл.1
Прп. Ксенофонта і Марії, його дружини
Сказав Господь притчу оцю: Два чоловіки увійшли в храм молитись: один був фарисей, а другий — митар. Фарисей, стоячи, молився так у собі: Боже, дякую Тобі, що я не таки, як інші люди: грабіжники, неправедні, прелюбці, або як оцей митар. Пощу двічі на тиждень, з усіх моїх прибутків даю десятину. А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи: Боже, милостивий будь мені, грішному! Кажу вам: Цей вернувся до свого дому виправданий, але не той; бо кожний, хто несеться вгору, буде принижений, а хто принижується, буде вивищений.
Два чоловіки увійшли в церкву помолитися . Уявіть в думці цю сцену: двоє людей моляться в Церкві. Один дуже добре та гарно одягнений чоловік, який стоїть на самому переді, бо є свідомий своєї «величі» перед Богом і людьми. Дякує Богу за те, що він є кращий від інших та поступово перераховує всі свої переваги… Є абсолютно спокійним за себе та живе в свідомості, що і Бог мусить бути ним задоволений!!! Він дає гроші бідним, роботу, хоч за мінімальну платню, але дає…На відпочинок їздить тільки на море, машина його вартує менше мільйона, напевно є «гірші від нього…
В кінці Церкви стоїть людина «з народу», просто одягнена. У великій покорі дякує Богові за все, що йому щоденно дає… Вірить, що говорить з Богом… З покірним серцем шукає прощення своїх недосконалостей, гріхів та шукає правдивий Божий мир…
• А що я? Є з тим, котрий вміє все собі пробачити, чи з тим, який вміє бути покірним?
Боже, милостивий будь мені грішному!
33 нд, про Митаря і фарисея, гл.1
Прп. Ксенофонта і Марії, його дружини
Сказав Господь притчу оцю: Два чоловіки увійшли в храм молитись: один був фарисей, а другий — митар. Фарисей, стоячи, молився так у собі: Боже, дякую Тобі, що я не таки, як інші люди: грабіжники, неправедні, прелюбці, або як оцей митар. Пощу двічі на тиждень, з усіх моїх прибутків даю десятину. А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи: Боже, милостивий будь мені, грішному! Кажу вам: Цей вернувся до свого дому виправданий, але не той; бо кожний, хто несеться вгору, буде принижений, а хто принижується, буде вивищений.
Два чоловіки увійшли в церкву помолитися . Уявіть в думці цю сцену: двоє людей моляться в Церкві. Один дуже добре та гарно одягнений чоловік, який стоїть на самому переді, бо є свідомий своєї «величі» перед Богом і людьми. Дякує Богу за те, що він є кращий від інших та поступово перераховує всі свої переваги… Є абсолютно спокійним за себе та живе в свідомості, що і Бог мусить бути ним задоволений!!! Він дає гроші бідним, роботу, хоч за мінімальну платню, але дає…На відпочинок їздить тільки на море, машина його вартує менше мільйона, напевно є «гірші від нього…
В кінці Церкви стоїть людина «з народу», просто одягнена. У великій покорі дякує Богові за все, що йому щоденно дає… Вірить, що говорить з Богом… З покірним серцем шукає прощення своїх недосконалостей, гріхів та шукає правдивий Божий мир…
• А що я? Є з тим, котрий вміє все собі пробачити, чи з тим, який вміє бути покірним?
Боже, милостивий будь мені грішному!
07.02.2009
07 лютого, субота – Ів 10,9-16
Св. Григорія Богослова
Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли: Я – ворота. Хто ввійде через мене, спасеться. Він увійде, вийде, і знайде пашу.
Злодій не приходить, хіба щоб красти, вбивати, вигублювати. Я прийшов, щоб мали життя, і мали його вповні. Я – добрий пастир. Добрий пастир життя своє дає за овець. Наймит, який не пастир і якому вівці не належать, бачить вовка, що надходить, і кидає вівці та біжить геть; і вовк хапає їх і розполохує. Наймит же втікає, бо він наймит і не дбає про вівці. Я – добрий пастир, і знаю своїх, і мої мене знають. Отець мій знає мене, і я знаю Отця; я життя моє кладу за мої вівці. Ще й інші вівці я маю, що не з цієї кошари; і їх мушу привести: вони почують мій голос, і буде одне стадо й один пастир.
В сьогоднішній Євангелії нам Ісус пропонує перейти воротами, котрими є Він сам! Дорога за ним не триває лише якийсь час. Найкращим є прийняти Його на ціле життя. Через ці ворота мусимо перейти, якщо хочемо відчути безмежну Божу любов. Ісус, як Добрий Пастир, знає нас дуже добре. Якщо свобідно вступаємо в Його огорожу, з любов’ю нас бере на плечі, щоб охороняти та допомагати нам.
Живемо в періоді, коли маємо багато різних голосів, які нас кличуть. Деколи, можливо, не вміємо зорієнтуватися в добрих та злих пропозиціях. Якщо виберемо інший голос, крім голосу Ісуса, мусимо пам’ятати, що будемо відчувати неспокій, приваблюватиме нас робота, бігання за майном. Будемо ганяти з однієї діяльності до іншої, аж поки впадемо замучені та втомлені.
Якщо даю сьогодні шанс Ісусові, щоб поступово заспокоїв мою невпевненість, неспокій, сумніви, страх, Він, добрий Пастир, своєю присутністю наповнить моє життя сенсом, принесе мир та любов!!!
• За яким голосом крокую я? Вмію поступово довірятися Доброму Пастирю?
Господи Ісусе, повністю Тобі сьогодні віддаю своє серце, Ти будь для мене Добрим Пастирем та супроводжуй мене ціле життя.
Св. Григорія Богослова
Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли: Я – ворота. Хто ввійде через мене, спасеться. Він увійде, вийде, і знайде пашу.
Злодій не приходить, хіба щоб красти, вбивати, вигублювати. Я прийшов, щоб мали життя, і мали його вповні. Я – добрий пастир. Добрий пастир життя своє дає за овець. Наймит, який не пастир і якому вівці не належать, бачить вовка, що надходить, і кидає вівці та біжить геть; і вовк хапає їх і розполохує. Наймит же втікає, бо він наймит і не дбає про вівці. Я – добрий пастир, і знаю своїх, і мої мене знають. Отець мій знає мене, і я знаю Отця; я життя моє кладу за мої вівці. Ще й інші вівці я маю, що не з цієї кошари; і їх мушу привести: вони почують мій голос, і буде одне стадо й один пастир.
В сьогоднішній Євангелії нам Ісус пропонує перейти воротами, котрими є Він сам! Дорога за ним не триває лише якийсь час. Найкращим є прийняти Його на ціле життя. Через ці ворота мусимо перейти, якщо хочемо відчути безмежну Божу любов. Ісус, як Добрий Пастир, знає нас дуже добре. Якщо свобідно вступаємо в Його огорожу, з любов’ю нас бере на плечі, щоб охороняти та допомагати нам.
Живемо в періоді, коли маємо багато різних голосів, які нас кличуть. Деколи, можливо, не вміємо зорієнтуватися в добрих та злих пропозиціях. Якщо виберемо інший голос, крім голосу Ісуса, мусимо пам’ятати, що будемо відчувати неспокій, приваблюватиме нас робота, бігання за майном. Будемо ганяти з однієї діяльності до іншої, аж поки впадемо замучені та втомлені.
Якщо даю сьогодні шанс Ісусові, щоб поступово заспокоїв мою невпевненість, неспокій, сумніви, страх, Він, добрий Пастир, своєю присутністю наповнить моє життя сенсом, принесе мир та любов!!!
• За яким голосом крокую я? Вмію поступово довірятися Доброму Пастирю?
Господи Ісусе, повністю Тобі сьогодні віддаю своє серце, Ти будь для мене Добрим Пастирем та супроводжуй мене ціле життя.
06.02.2009
06 лютого, п’ятниця – Мр 13,1-8
Прп. Ксенії Римлянки
В той час, як виходив Ісус із храму, каже йому один з його учнів: Учителю, глянь, яке каміння, яка будівля! Ісус сказав до нього: Бачиш оці будівлі великі? Камінь на камені не лишиться тут, якого б не перевернули. Як він сидів на Оливній горі, проти храму, Петро, Яків, Іван та Андрій спитали його насамоті: Скажи нам, коли це буде і який знак, коли все те має сповнитися? Тоді Ісус почав до них промовляти: Уважайте, щоб ніхто не обманув вас. Багато прийде під моїм ім’ям, і казатимуть вам: Це я! – і багатьох зведуть. Коли почуєте про війни та воєнні чутки, не тривожтесь, бо це мусить статися, та це ще не кінець. Народ бо на народ повстане, і царство на царство. По різних місцях будуть землетруси, буде голоднеча. Це початок горя.
Напевно слова Ісуса про зруйнування храму дуже здивували апостолів. Його пророчі слова дуже нагадують інформації з новин та журналів… День за днем дізнаємось про війни, вбивства, ограбування, та ця інформація в нас викликає страх та непевність перед майбутнім…
Є правдою, що маємо бути підготованими до другого Господнього приходу, але також є правдою, що для багатьох він і так буде несподіванкою! Для деяких меншою, інших більшою! Щоб ця зустріч з Ісусом була щонайгарнішою, мали б щоденно готуватися до неї. Як?
Почати день молитвою, по можливості бути на Службі Божій, де на нас чекає в Євхаристії Ісус, читати Боже Слово, служити іншим, тим, котрі нас потребують, з любов’ю виконувати свої щоденні обов’язки. Кожен день, котрий переживемо з Ісусом, нам допоможе будувати міцні основи віри. Якщо покладемо своє життя, життя своїх ближніх та цілого світу до рук Всемогутнього Бога, нічого нас не зможе повністю настрашити!
Господи, прошу, наповнюй мене надією, що моя зустріч з Тобою буде повна радості та любові.
Прп. Ксенії Римлянки
В той час, як виходив Ісус із храму, каже йому один з його учнів: Учителю, глянь, яке каміння, яка будівля! Ісус сказав до нього: Бачиш оці будівлі великі? Камінь на камені не лишиться тут, якого б не перевернули. Як він сидів на Оливній горі, проти храму, Петро, Яків, Іван та Андрій спитали його насамоті: Скажи нам, коли це буде і який знак, коли все те має сповнитися? Тоді Ісус почав до них промовляти: Уважайте, щоб ніхто не обманув вас. Багато прийде під моїм ім’ям, і казатимуть вам: Це я! – і багатьох зведуть. Коли почуєте про війни та воєнні чутки, не тривожтесь, бо це мусить статися, та це ще не кінець. Народ бо на народ повстане, і царство на царство. По різних місцях будуть землетруси, буде голоднеча. Це початок горя.
Напевно слова Ісуса про зруйнування храму дуже здивували апостолів. Його пророчі слова дуже нагадують інформації з новин та журналів… День за днем дізнаємось про війни, вбивства, ограбування, та ця інформація в нас викликає страх та непевність перед майбутнім…
Є правдою, що маємо бути підготованими до другого Господнього приходу, але також є правдою, що для багатьох він і так буде несподіванкою! Для деяких меншою, інших більшою! Щоб ця зустріч з Ісусом була щонайгарнішою, мали б щоденно готуватися до неї. Як?
Почати день молитвою, по можливості бути на Службі Божій, де на нас чекає в Євхаристії Ісус, читати Боже Слово, служити іншим, тим, котрі нас потребують, з любов’ю виконувати свої щоденні обов’язки. Кожен день, котрий переживемо з Ісусом, нам допоможе будувати міцні основи віри. Якщо покладемо своє життя, життя своїх ближніх та цілого світу до рук Всемогутнього Бога, нічого нас не зможе повністю настрашити!
Господи, прошу, наповнюй мене надією, що моя зустріч з Тобою буде повна радості та любові.
05.02.2009
05 лютого, четвер – Мр 12,38-44
Свщмч. Климента, мч. Агатангела
Сказав Господь Своїм учням: Остерігайтеся книжників, що люблять ходити собі у довгих шатах, вітання на майданах, перші сидження у синагогах, перші місця на бенкетах, що з'їдають доми вдовиць і довго моляться на показ. Вони матимуть тяжкий засуд. І, сівши проти скарбоні, дивився, як народ кидав гроші у скарбоню. Чимало заможних кидали багато. І ось прийшла одна вдовиця і вкинула дві лепти, тобто кодрант. Прикликавши Своїх учнів, сказав їм: Істинно кажу вам, що та вбога вдовиця кинула більш від усіх, які кидали у скарбоню. Усі бо кидали зо свого зайвого, вона ж зо свого убозтва вкинула все, що мала, увесь свій прожиток.
…І ось прийшла одна вдовиця і вкинула дві лепти… Ці дві монети мали дуже малу цінність! Ісус похвалив дар цієї вдови тому, що вона давала з любов’ю. Любов дає надзвичайну цінність також дрібничкам та для декого безвартісним речам!!!
…та вбога вдовиця кинула більш від усіх, які кидали у скарбною…Це не було стосовно цінності, а стосовно любові!!! Ісус нас в цьому уривку вчить робити з малих речей щось велике та цінне в Божих очах. Можливо протягом свого життя не переживемо великих речей, але в дрібничках зможемо Йому виявляти нашу любов постійно, щоденно: тим, коли миєш посуд, чи вчишся, чи читаєш, чи бавишся або сумуєш, чи ти біля ліжка дитини або старця, чи даєш стакан води. В Божих очах робиш великі речі тоді, якщо все робиш з любові до Бога, а не тому що мусиш!!! Виконувати дрібнички з любові до Бога вимагає жертви, а цього нам потрібно вчитися всім та щоденно.
• Подумаю над багатством дрібних можливостей, які мені Бог щоденно дає, щоб я вкинув їх у Божу скарбницю з любов’ю.
Свщмч. Климента, мч. Агатангела
Сказав Господь Своїм учням: Остерігайтеся книжників, що люблять ходити собі у довгих шатах, вітання на майданах, перші сидження у синагогах, перші місця на бенкетах, що з'їдають доми вдовиць і довго моляться на показ. Вони матимуть тяжкий засуд. І, сівши проти скарбоні, дивився, як народ кидав гроші у скарбоню. Чимало заможних кидали багато. І ось прийшла одна вдовиця і вкинула дві лепти, тобто кодрант. Прикликавши Своїх учнів, сказав їм: Істинно кажу вам, що та вбога вдовиця кинула більш від усіх, які кидали у скарбоню. Усі бо кидали зо свого зайвого, вона ж зо свого убозтва вкинула все, що мала, увесь свій прожиток.
…І ось прийшла одна вдовиця і вкинула дві лепти… Ці дві монети мали дуже малу цінність! Ісус похвалив дар цієї вдови тому, що вона давала з любов’ю. Любов дає надзвичайну цінність також дрібничкам та для декого безвартісним речам!!!
…та вбога вдовиця кинула більш від усіх, які кидали у скарбною…Це не було стосовно цінності, а стосовно любові!!! Ісус нас в цьому уривку вчить робити з малих речей щось велике та цінне в Божих очах. Можливо протягом свого життя не переживемо великих речей, але в дрібничках зможемо Йому виявляти нашу любов постійно, щоденно: тим, коли миєш посуд, чи вчишся, чи читаєш, чи бавишся або сумуєш, чи ти біля ліжка дитини або старця, чи даєш стакан води. В Божих очах робиш великі речі тоді, якщо все робиш з любові до Бога, а не тому що мусиш!!! Виконувати дрібнички з любові до Бога вимагає жертви, а цього нам потрібно вчитися всім та щоденно.
• Подумаю над багатством дрібних можливостей, які мені Бог щоденно дає, щоб я вкинув їх у Божу скарбницю з любов’ю.
04.02.2009
04 лютого, середа – Мр 12,28-37
Ап. Тимотея, прпмч. Анастасія Перського
Того часу один з книжників, що чув, як садукеї сперечалися з Ісусом, побачивши, як Він їм добре відповів, підійшов і спитав Його: Яка перша з усіх заповідей? Ісус відповів: Перша: Слухай, Ізраїлю, Господь, Бог наш - Господь єдиний, і будеш любити Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю, всією думкою твоєю і всією силою твоєю. А друга: Будеш любити ближнього твого, як себе самого. Іншої, більшої від цих, заповіді нема. І сказав Йому книжник: Добре, учителю: ти сказав по правді, що Він – єдиний, і що немає іншого, крім Нього. І любити Його всім серцем, усім розумом та силою всією, і любити ближнього, як себе самого – це більш, ніж усі всепалення та жертви. Ісус, побачивши, що той відповів розумно, сказав до нього: Ти недалеко від Царства Божого. І ніхто не смів більше Його питати. Заговорив тоді Ісус і казав, навчаючи у храмі: Як то воно книжники кажуть, що Христос – син Давидів? Адже ж Давид сам промовив був Святим Духом: Сказав Господь Господеві моєму: Сиди праворуч мене, доки не покладу ворогів твоїх підніжком ніг твоїх. Сам Давид зве його Господом; як же тоді Він – його син? І багато людей слухали Його радо.
…Бог наш - Господь єдиний, і будеш любити Господа … Ця частина Божих заповідей нам підходить. Любов до Бога є для нас, людей, потрібна. Ми маємо когось, до кого можемо звернутись, кому можемо виговоритись – а це є важливим. Якщо б ми всі цю заповідь добре з любов’ю прийняли, застосовували повністю до життя та дотримували – вже б могли переживати Небо на землі!!!
…Будеш любити ближнього твого, як себе самого… Та ця частина нам вже аж так «не смакує». Диявол шукає можливості втручатись у відносини через нелюбов, ненависть, заздрість. Багатьом також сьогодні каже, що можуть жити «як Бог», все можуть, та у нічому не мусять обмежуватися!!! На жаль, в багатьох випадках дияволу це дуже добре вдається! Тому що кожна буква, кожна рисочка у Божому слові є важливою, і замість шукання «втеч» та легших доріжок, почнімо втілювати заповідь любові та жити нею у щоденних ситуаціях!
• Як сповнюю у ділах заповідь любові? Не відокремлюю деяких людей?
Господи, усвідомлюю, що свою любов до Тебе найліпше можу виявити любов’ю до тих, яких я сьогодні зустріну!
Ап. Тимотея, прпмч. Анастасія Перського
Того часу один з книжників, що чув, як садукеї сперечалися з Ісусом, побачивши, як Він їм добре відповів, підійшов і спитав Його: Яка перша з усіх заповідей? Ісус відповів: Перша: Слухай, Ізраїлю, Господь, Бог наш - Господь єдиний, і будеш любити Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю, всією думкою твоєю і всією силою твоєю. А друга: Будеш любити ближнього твого, як себе самого. Іншої, більшої від цих, заповіді нема. І сказав Йому книжник: Добре, учителю: ти сказав по правді, що Він – єдиний, і що немає іншого, крім Нього. І любити Його всім серцем, усім розумом та силою всією, і любити ближнього, як себе самого – це більш, ніж усі всепалення та жертви. Ісус, побачивши, що той відповів розумно, сказав до нього: Ти недалеко від Царства Божого. І ніхто не смів більше Його питати. Заговорив тоді Ісус і казав, навчаючи у храмі: Як то воно книжники кажуть, що Христос – син Давидів? Адже ж Давид сам промовив був Святим Духом: Сказав Господь Господеві моєму: Сиди праворуч мене, доки не покладу ворогів твоїх підніжком ніг твоїх. Сам Давид зве його Господом; як же тоді Він – його син? І багато людей слухали Його радо.
…Бог наш - Господь єдиний, і будеш любити Господа … Ця частина Божих заповідей нам підходить. Любов до Бога є для нас, людей, потрібна. Ми маємо когось, до кого можемо звернутись, кому можемо виговоритись – а це є важливим. Якщо б ми всі цю заповідь добре з любов’ю прийняли, застосовували повністю до життя та дотримували – вже б могли переживати Небо на землі!!!
…Будеш любити ближнього твого, як себе самого… Та ця частина нам вже аж так «не смакує». Диявол шукає можливості втручатись у відносини через нелюбов, ненависть, заздрість. Багатьом також сьогодні каже, що можуть жити «як Бог», все можуть, та у нічому не мусять обмежуватися!!! На жаль, в багатьох випадках дияволу це дуже добре вдається! Тому що кожна буква, кожна рисочка у Божому слові є важливою, і замість шукання «втеч» та легших доріжок, почнімо втілювати заповідь любові та жити нею у щоденних ситуаціях!
• Як сповнюю у ділах заповідь любові? Не відокремлюю деяких людей?
Господи, усвідомлюю, що свою любов до Тебе найліпше можу виявити любов’ю до тих, яких я сьогодні зустріну!
03.02.2009
03 лютого, вівторок – Мр 12,18-27
Прп. Максима Ісповідника, мчч.Неофіта та ін.
В той час прийшли до Ісуса садукеї, які кажуть, що нема воскресіння, і питають Його, кажучи: Учителю, Мойсей написав нам, що коли в кого помре брат і зоставить жінку, а дітей же не зоставить, то щоб брат його взяв жінку і дав потомство братові своєму. Сім братів було. Перший узяв жінку і помер, не лишивши потомства. Узяв її другий і помер, не лишивши потомства; так само і третій. Нікотрий із сімох не лишив потомства. А після всіх померла й жінка. При воскресінні, вони, як воскреснуть, котрого з них вона буде жінкою? Бо семеро мали її за жінку. Ісус сказав їм: Чи не тому ви помиляєтеся, що не знаєте ні Писання, ні Божої сили? Бо як воскреснуть із мертвих, ні женитимуться, ні виходитимуть заміж, але будуть, як ангели на небі. А про мертвих, що вони воскреснуть, хіба ви не читали в книзі Мойсея про кущ, як Бог сказав до нього: Я –Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова. Він – Бог не мертвих, а живих. Тому ви вельми помиляєтеся.
Ісус Христос прийшов із висоти, щоб нам показати, як можна отримати вічне життя. Ми не сумніваємось у тому, що існує вічне життя, ми до нього готуємося цілим життям. Але будьмо щирі самі із собою. Не завжди нам це вдається. Клопоти про земне життя часто перевищують зусилля, яке прикладаємо для отримання вічної нагороди. Просімо Господа, щоб спрямував наші кроки на дорогу спасіння вже відтепер, від сьогоднішнього дня.
• Я достатньо турбуюся про те, щоб колись прийти до неба? Чи я даю Богу лише якийсь куточок свого серця?
Прп. Максима Ісповідника, мчч.Неофіта та ін.
В той час прийшли до Ісуса садукеї, які кажуть, що нема воскресіння, і питають Його, кажучи: Учителю, Мойсей написав нам, що коли в кого помре брат і зоставить жінку, а дітей же не зоставить, то щоб брат його взяв жінку і дав потомство братові своєму. Сім братів було. Перший узяв жінку і помер, не лишивши потомства. Узяв її другий і помер, не лишивши потомства; так само і третій. Нікотрий із сімох не лишив потомства. А після всіх померла й жінка. При воскресінні, вони, як воскреснуть, котрого з них вона буде жінкою? Бо семеро мали її за жінку. Ісус сказав їм: Чи не тому ви помиляєтеся, що не знаєте ні Писання, ні Божої сили? Бо як воскреснуть із мертвих, ні женитимуться, ні виходитимуть заміж, але будуть, як ангели на небі. А про мертвих, що вони воскреснуть, хіба ви не читали в книзі Мойсея про кущ, як Бог сказав до нього: Я –Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова. Він – Бог не мертвих, а живих. Тому ви вельми помиляєтеся.
Ісус Христос прийшов із висоти, щоб нам показати, як можна отримати вічне життя. Ми не сумніваємось у тому, що існує вічне життя, ми до нього готуємося цілим життям. Але будьмо щирі самі із собою. Не завжди нам це вдається. Клопоти про земне життя часто перевищують зусилля, яке прикладаємо для отримання вічної нагороди. Просімо Господа, щоб спрямував наші кроки на дорогу спасіння вже відтепер, від сьогоднішнього дня.
• Я достатньо турбуюся про те, щоб колись прийти до неба? Чи я даю Богу лише якийсь куточок свого серця?
02.02.2009
02 лютого, понеділок – Лк 6,17-23
Прп. Євтимія Великого
В той час став Ісус рівнім місці; була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. Вони прийшли слухати Його і оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього і всіх оздоровляла.
Тоді Він, звівши на своїх учнів очі, мовив: Блаженні вбогі, бо ваше Царство Боже. Блаженні, голодні нині, бо ви насититеся. Блаженні, що плачете нині, бо будете сміятись. Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть як безчесне ваше ім’я Сина Чоловічого ради. Радійте того дня і веселіться, бо ваша нагорода велика на небі.
Блаженні вбогі, бо ваше Царство Боже. Що Ісус говорив свого часу учням, те саме каже тепер і нам… Голодні, бідні, плачучі … такі стани не є для нас, це нас не приваблює, хоча рівночасно всі ми хочемо бути блаженними!
Ісус не вимагає того, чого сам не пробував… Знав, що означає бути бідним, тому що вибрав життя в бідності, в стаєнці, в сім’ї тесляра, а не якогось багача… Прийшов всім виявити Боже Царство та безмежну любов Небесного Отця до нас людей… Якщо її хочемо отримати, то мали би вибрати життя, хоча не привабливе для людей цього світу, але миле в очах Божих!!! Наша бідність не має бути зовнішньою (стара, негарна, подерта одежа чи проживання в стаєнці). Вона має бути такою, щоб на першому місці був Бог – в нашому серці, в наших думках, словах, вчинках…
Господи, хочу прийняти Твій заклик, бажаю бути таким бідним, як Ти.
Прп. Євтимія Великого
В той час став Ісус рівнім місці; була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. Вони прийшли слухати Його і оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього і всіх оздоровляла.
Тоді Він, звівши на своїх учнів очі, мовив: Блаженні вбогі, бо ваше Царство Боже. Блаженні, голодні нині, бо ви насититеся. Блаженні, що плачете нині, бо будете сміятись. Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть як безчесне ваше ім’я Сина Чоловічого ради. Радійте того дня і веселіться, бо ваша нагорода велика на небі.
Блаженні вбогі, бо ваше Царство Боже. Що Ісус говорив свого часу учням, те саме каже тепер і нам… Голодні, бідні, плачучі … такі стани не є для нас, це нас не приваблює, хоча рівночасно всі ми хочемо бути блаженними!
Ісус не вимагає того, чого сам не пробував… Знав, що означає бути бідним, тому що вибрав життя в бідності, в стаєнці, в сім’ї тесляра, а не якогось багача… Прийшов всім виявити Боже Царство та безмежну любов Небесного Отця до нас людей… Якщо її хочемо отримати, то мали би вибрати життя, хоча не привабливе для людей цього світу, але миле в очах Божих!!! Наша бідність не має бути зовнішньою (стара, негарна, подерта одежа чи проживання в стаєнці). Вона має бути такою, щоб на першому місці був Бог – в нашому серці, в наших думках, словах, вчинках…
Господи, хочу прийняти Твій заклик, бажаю бути таким бідним, як Ти.
01.02.2009
01 лютого, неділя – Лк 19,1-10
32 нд, про Закхея, гл.8
Прп. Макарія Єгипетського, Закхея</span>
В тому часі проходив Ісус через Єрихон. А був там чоловік, Закхей на ім'я; він був головою над митарями і був багатий. Бажав він бачити Ісуса, хто Він, але не міг задля народу, бо був малого зросту. Побіг він наперед, виліз на шовковицю, щоб подивитись на Нього, бо Ісус мав проходити туди. Прийшовши на те місце, Ісус глянув угору і сказав до нього: Закхею, злізай швидко, бо Я сьогодні маю бути в твоїм домі. І зліз той швидко, і прийняв Його радо. Бачачи те, всі стали нарікати і казали: До чоловіка грішника зайшов у гостину. Закхей встав і промовив до Господа: Господи, ось половину майна мого даю вбогим, і коли я кого покривдив, віддам учетверо. А Ісус сказав до нього: Сьогодні на цей дім зійшло спасіння, бо й він син Авраама. Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло.
А був там чоловік, на ім'я Закхей…. Бажав він бачити Ісуса На дорозі до Бога багатство не є перешкодою… Бог дає його деяким людям, щоб через їх руки допомагати нужденним, терплячим, самотнім, хворим, старим… Не є настільки важлива кількість багатства чи грошей у банку, але бажання, з яким вміємо роздавати та ділитися з іншими…
Закхею, злізай швидко, бо Я сьогодні маю бути в твоїм домі. Чи не стосується це речення і кожного із нас? Ісус також на нас дивиться на кожній Службі Божій і бажає, щоб ми Його прийняли, щоб Він зміг жити у нашому домі, у кожному нашому серці… як ми Його приймаємо?
І зліз той швидко, і прийняв Його радо…Сьогодні митник Закхей нам дає новий урок для життя. Він, грішник, прийняв Ісуса з великою радістю… А ми, християни, часто ще «сидимо на дереві наших зручностей». Чи нам не соромно перед митником, який з радістю прийняв Ісуса?
Господи, дай мені силу зійти з шовковиці, з дерева моїх зручностей, і прийняти Тебе.
32 нд, про Закхея, гл.8
Прп. Макарія Єгипетського, Закхея</span>
В тому часі проходив Ісус через Єрихон. А був там чоловік, Закхей на ім'я; він був головою над митарями і був багатий. Бажав він бачити Ісуса, хто Він, але не міг задля народу, бо був малого зросту. Побіг він наперед, виліз на шовковицю, щоб подивитись на Нього, бо Ісус мав проходити туди. Прийшовши на те місце, Ісус глянув угору і сказав до нього: Закхею, злізай швидко, бо Я сьогодні маю бути в твоїм домі. І зліз той швидко, і прийняв Його радо. Бачачи те, всі стали нарікати і казали: До чоловіка грішника зайшов у гостину. Закхей встав і промовив до Господа: Господи, ось половину майна мого даю вбогим, і коли я кого покривдив, віддам учетверо. А Ісус сказав до нього: Сьогодні на цей дім зійшло спасіння, бо й він син Авраама. Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло.
А був там чоловік, на ім'я Закхей…. Бажав він бачити Ісуса На дорозі до Бога багатство не є перешкодою… Бог дає його деяким людям, щоб через їх руки допомагати нужденним, терплячим, самотнім, хворим, старим… Не є настільки важлива кількість багатства чи грошей у банку, але бажання, з яким вміємо роздавати та ділитися з іншими…
Закхею, злізай швидко, бо Я сьогодні маю бути в твоїм домі. Чи не стосується це речення і кожного із нас? Ісус також на нас дивиться на кожній Службі Божій і бажає, щоб ми Його прийняли, щоб Він зміг жити у нашому домі, у кожному нашому серці… як ми Його приймаємо?
І зліз той швидко, і прийняв Його радо…Сьогодні митник Закхей нам дає новий урок для життя. Він, грішник, прийняв Ісуса з великою радістю… А ми, християни, часто ще «сидимо на дереві наших зручностей». Чи нам не соромно перед митником, який з радістю прийняв Ісуса?
Господи, дай мені силу зійти з шовковиці, з дерева моїх зручностей, і прийняти Тебе.
Підписатися на:
Дописи (Atom)