20.05.2009

20 травня, середа – Ів 6,5-14
Поява Чесного Хреста у Єрусалимі

Підвівши ж очі й побачивши, що сила людей іде до нього, каже до Филипа: «Де хліба нам купити, щоб оцим дати їсти?» Мовив же так, іспитуючи його, знав бо сам, що має робити. Озвався ж до нього Филип: «Хліба й за двісті динаріїв не вистачило б, аби кожному з них хоч трохи припало». Але говорить до нього один з учнів, Андрій, брат Симона Петра: «Є тут один хлопчина; він має п’ять ячмінних хлібів ще й дві риби. Та що це на таку многоту!» І мовив Ісус: «Веліте людям сісти». Було ж багато трави на тому місці. Отож посідали чоловіки – числом тисяч із п’ять. І взяв Ісус хліби й, воздавши хвалу, розподілив серед тих, що сиділи; так само й риби: скільки хотіли. Коли ж вони наситилися, то мовив до своїх учнів: «Зберіть кусні, що позоставалися, щоб нічого не пропало». Отож зібрали – і наповнили дванадцять кошів куснями ячмінного хліба, які залишилися були в тих, що їли. Люди ж, побачивши чудо, яке сподіяв Ісус, заговорили: «Це справді той пророк, що має прийти у світ
».


Це справді пророк, звучало з уст тих, що наситилися. Ісус їх притягував, бо наситив їхнє тіло, такий цар їм підходив. Не довелося ані пальцем порухати…!
Нічого нам це не нагадує?! Багато з нас, натхненні вірою, йдуть за Ісусом, коли їм це вигідно, коли з того щось можна використати, якщо поспівають, попіднімають руки до неба…
Коли прийде щоденне життя, наше натхнення пройде, так що не зауважимо простягнутої руки приятеля, який потребує помочі, розуміння, поради. Не хочемо бачити маминих спрацьованих рук, батькових старань, щоб нам нічого не бракувало!!! Не пристосовуймо Ісуса до наших уявлень. Для нас Він є добрий лише доти, доки все є гаразд, доки нас насичує, а коли приходять труднощі, можливо, відходимо серед перших…

Буду ситити душу Божим Словом.

Господи, дай мені зрозуміти, що Ти хочеш постійно царювати в моєму серці, а не тільки деколи, коли мені це вигідно.

Немає коментарів: