26.10.2009

26 жовтня, понеділок – Лк 7,36-50
Мчч. Карпа, Папіли, Агатоніки

Просив його хтось із фарисеїв, щоб їв з ним. І ввійшов Ісус до фарисея в хату й сів за столом. Аж тут жінка, що була грішниця у місті, довідавшись, що він був за столом у хаті фарисея, принесла алябастрову, повну пахощів, плящинку і ставши, вся у сльозах, коло ніг Ісуса ззаду, почала обмивати слізьми йому ноги, потім волоссям своєї голови обтирати, та й цілувати ноги й мастити пахощами. Побачивши те фарисей, що покликав його, міркував собі, кажучи: Якби це був пророк, він знав би, хто й яка це жінка, що доторкається його: це ж грішниця! Тоді Ісус заговорив до нього: «Симоне, маю тобі щось сказати». Той відповів: «Кажи, Учителю». «Два довжники були в одного позикодавця; один був винен п’ятсот динаріїв, а другий п’ятдесят. А що вони не мали звідки віддати, обидвом він простив. Котрий, отже, з них більше буде його любити?» Озвався Симон і каже: «Гадаю, той, якому подарував більше». Ісус сказав до нього: «Ти судив добре». І, обернувшися до жінки, промовив до Симона: «Ти бачиш оцю жінку? Прибув я у твій дім, і ти не дав води мені на ноги. Вона ж слізьми обмила мені ноги й витерла своїм волоссям. Поцілунку ти мені не дав; вона ж, відколи я ввійшов, не перестала цілувати мені ноги. Оливою не намастив ти голови моєї; вона ж миром пахучим намастила мені ноги. Тому кажу тобі, прощаються її гріхи численні, бо багато полюбила. Кому ж мало прощається, той мало любить». Потім сказав до жінки: «Прощаються тобі гріхи». І почали ті, що з ним за столом сиділи, говорити між собою: «Хто це такий, що й гріхи відпускає?» До жінки ж він промовив: «Віра твоя спасла тебе; іди в мирі
».

…Аж тут жінка, що була грішниця у місті…
Уявімо собі цю постать з Євангелія. Бідна жінка, вже досить з неї грішного життя, всі її знають як грішницю та зневажають її! Тільки один би зміг зрозуміти… Ісус. Напевно про Нього чула та шукала спосіб, як дістатися до Його близькості.
…Довідавшись, що він був за столом у хаті фарисея… Пішла туди, можливо, супроводжувана погордливими поглядами людей. Мусила бути рішуча, витривала та сильної волі, якщо до Нього дісталася. Скільки разів і ми вирішуємо щось зробити для своєї зміни. Ми є свідомі, що ми образили Небесного Батька, але лишаємо це лише на рівні «планування зміни»… Не робимо того рішучого кроку в напрямку до Ісуса!!!
…принесла алябастрову, повну пахощів, плящинку… Ісус від нас не чекає великих дарів, але вимагає ціле наше серце!!! Коли стаємо з щирим жалем перед Ним, Він точно знайде спосіб, як діткнутися нашого серця тим правильним, для нас корисним способом…

Чи вмію зрозуміти та прийняти тих, котрі Ісуса ще тільки шукають? Не засуджую їх своїх словом, поглядом?

Господи, я не є гідним навіть Твого погляду, але скажи лише слово та душа моя буде оздоровлена.

Немає коментарів: