30.11.2009

30 листопада, понеділок – Лк 14,12-15
Свят.Григорія, єп. Неокесарійського
Він сказав також тому, що його покликав: “Коли справляєш обід або вечерю, не клич твоїх друзів, ні твоїх братів, ані твоїх родичів, ані сусідів багатих, щоб часом і вони також тебе не запросили й не було тобі відплати; але як справляєш бенкет, заклич убогих, калік, кривих, сліпих. І ти будеш щасливий, тому що вони не мають, чим тобі відплатити, - тобі бо віддасться в день воскресіння праведних.” Почувши це один із тих, що за столом сиділи, сказав до нього: “Щасливий той, хто їстиме хліб у Царстві Божім.”
…“Коли справляєш обід або вечерю, не клич твоїх друзів, ні твоїх братів, ані твоїх родичів, ані сусідів багатих
…Коли читаємо ці слова нам здається, що Ісус зовсім не знає звичаїв та правил, яких дотримуються здавна! Кожен з нас вже пережив почуття подяки до тих, котрі нам щось зробили доброго, покликали нас на гостину. І ми завжди стараємось знайти спосіб як їм віддячитися!
Насправді, цими словами Ісус кличе нас, християн, щоб ми вчилися будувати в собі доброчинну любов! Християнин який бажає мати нагороду в небі, повинен давати тільки з любові до Бога та людей, не очікуючи жодної нагороди чи похвали.

29.11.2009


29 листопада, неділя – Лк 10,25-37
Ап. і Єванг. Матея
І ось якийсь законовчитель устав, щоб його випробувати, та й каже: “Учителю, що мені робити, щоб вічне життя осягнути?”
А Ісус мовив до нього: “В законі що написано? Як там читаєш?”
Озвався той і каже: “Люби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією твоєю душею і всією силою твоєю і всією думкою твоєю; а ближнього твого, як себе самого.”
“Ти добре відповів”, сказав (Ісус), “роби це й будеш жити.”
Та той, бажаючи себе самого виправдати, каже до Ісуса: “А хто мій ближній?” 30. Мовив тоді Ісус, кажучи: “Один чоловік спускався з Єрусалиму до Єрихону й потрапив розбійникам, що його обдерли й побили тяжко та й пішли геть, зоставивши півмертвого.
Випадком ішов якийсь священик тією дорогою; побачив він його й, збочивши, пройшов мимо.
Так само й левіт прийшов на те місце, глянув на нього й пройшов мимо.
Але один самарянин, що був у дорозі, зненацька надійшов (на нього) й, побачивши його, змилосердився.
Він приступив до нього, перев'язав йому рани, полив їх оливою і вином; потім посадив його на власну скотину, привів до заїзду й доглянув за ним.
На другий день він вийняв два динари, дав їх господареві й мовив: Доглядай за ним, і те, що витратиш на нього більше, я заплачу тобі, коли повернуся.
Хто з оцих трьох, на твою думку, був ближнім тому, що потрапив розбійникам у руки?”
Він відповів: “Той, хто вчинив над ним милосердя.” Тоді Ісус сказав до нього: “Іди і ти роби так само.


Після прочитання цього уривку і ми хочемо запитати Ісуса: Хто є мій ближній? Але ж сьогодні рідко можемо зустріти на дорозі пораненого і обікраденого, подорожуючого …
Ісус хоче нашу увагу зосередити на терплячих різним способом… Можливо хтось в нашій родині страждає та ми Його не бачимо… Страждає чоловік, жінка від браку уваги… Страждають діти, тому що ми не маємо для них часу, не вислуховуємо їх… Страждають старші люди від нашої байдужості та егоїзму… Страждають друзі нашою зрадою… Можливо страждає сусід, однокласник…
Чи ми все ще маємо бажання спитати Ісуса: Хто мій ближній?
До неба веде дорога любові не тільки до Бога, але й до ближніх. Якщо будемо робити іншим добро, якщо будемо бачити їх правдиві потреби, якщо нам не буде ніхто байдужий, то це означає, що йдемо вірною дорогою…

Господи, це і мене стосується: Іди і роби подібно! Іду Господи.

28.11.2009


28 листопада, субота – Лк 8,22-25
(поч. Пилипівки) Іспов.Гурія, Самона й Авіва

Одного дня Ісус увійшов до човна з учнями своїми і сказав їм: “Переплиньмо на той бік озера.” І відплили.
Як же вони плили, він заснув. Тим часом буря з вітром накинулась на озеро, їх почало заливати, і вони були в небезпеці.
І, приступивши, вони збудили його й кажуть: “Наставниче, наставниче, ми гинемо!” Він устав, погрозив вітрові й розбурханим хвилям, і вони ущухли, і настала тиша.
Тоді сказав їм: “Де ваша віра?” Вони ж, налякані й здивовані, один до одного казали: “Хто це такий, що вітрам і воді повеліває, і вони слухають його?”

27.11.2009

27 листопада, п’ятниця – Лк 13,31-35
Ап. Пилипа
Якраз тієї хвилини підійшли деякі фарисеї і сказали йому: “Вийди і йди звідси, бо Ірод хоче тебе вбити.”
Він же сказав їм: “Ідіть і скажіть тому лисові: Ось виганяю бісів і роблю оздоровлення сьогодні й завтра, третього ж дня скінчуся.
Однак сьогодні, завтра й ще наступного дня я мушу простувати далі, бо не годиться, щоб пророк загинув поза Єрусалимом.
Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуеш посланних до тебе! Скільки разів я хотів зібрати твоїх дітей, немов квочка свій виводок під крила, - та ви не захотіли!
Ось дім ваш лишається вам (пустий). Кажу вам: Ви не побачите мене, аж поки не настане день, коли ви скажете: Благословен той, що приходить в ім'я Господнє!


Ісуса на дорозі сповнення волі Отця не зупинило ніщо. Ні Ірод, який хотів Його вбити, ні ненавистю сповнені фарисеї та законники. Постійно ішов далі, щоб всюди голосити радісну звістку.
Ісус нам подає приклад як маємо у своєму житті робити. Завжди знову та знову розпочинати новий день, наново простягати руки до ближніх, наново жертвуватися…
Але де набрати силу, щоб кожен день могли йти дальше? Ісус брав силу від Отця. Без Бога і ми не витримаємо у цьому світі! Ісус це знав і тому хотів бути присутнім в усіх кутках землі, щоб ми Його могли всюди зустріти. Він чекає на нас!
Буду пам’ятати про Ісусову присутність поміж нами.

26.11.2009

26 листопада, четвер – Лк 13,1-9
Свят. Йоана Зол., аєп. Царгородського

Того ж часу прибули деякі й розповіли йому про галилеїв, що їхню кров Пилат змішав з їхніми жертвами. Озвавшись, він сказав їм: “Гадаєте, що ті галилеї, тому що таке постраждали, були більші грішники, ніж усі галилеї? Ні, кажу вам, але як не покаєтесь, усі загинете так само. Або ті вісімнадцять, що на них упала башта Силоамська й їх забила, гадаєте, що були більш винні від усіх мешканців Єрусалиму? Ні, кажу вам, але як не покаєтесь, усі загинете так само.” І він розповів їм оцю притчу; “Один чоловік мав смоковницю, посаджену в його винограднику. Прийшов він і почав плода на ній шукати, та не знайшов. Тоді він сказав до виноградаря: Оце три роки, як я приходжу, шукаючи плода на цій смоковниці, і не знаходжу. Зрубай її: нащо й землю займає ще? А той озвався до нього: Пане, лиши її ще на цей рік: я обкопаю навкруг неї і обкладу гноєм. Може, щось вродить нарік, а коли ні, то ти її зрубаєш.”


Притча про смоковницю нагадує нам про безкінечну терпеливість зі сторони Бога до людей. І якщо ми вже дуже довго не приносили ніякого врожаю добрих діл, Бог нас терпеливо «обробляє» новим та новим благословенням, можливостями та благодаттю. Постійно чекає та дивиться, коли вільно виберемо Його та будемо приносити врожай діл любові до Бога та ближніх.
Правдивим є те, що Бог нікого з нас «не заганяє палицею». До нашого остатнього подиху чекає, бо ми для Нього є безкінечно дорогими. Бо ми є спасенні дорогоцінною кров’ю Його власного Сина, Ісуса Христа!
Наша бездіяльність, байдужість робити добро та жити згідно Його волі є результатом нашої гордості та твердості серця! Скільки разів в нашому житті повторювалася сцена з безплідною смоковницею? Ми мали б вирішити почати вже від сьогодні робити щось, щоб наша смоковниця почала родити якісні плоди, милі Богу і людям.

Господи, бажаю бути таким, яким Ти хочеш мене мати!

25.11.2009

25 листопада, середа – Лк 12,48-59
Свщм. Йосафата, аєп. Полоцького

А той, що її не знав і зробив каригідне, буде мало битий. Від усякого, кому дано багато, багато від нього й вимагатимуть; а кому повірено багато, від того більше зажадають. Вогонь прийшов я кинути на землю - і як я прагну, щоб він вже розгорівся! Хрищення маю я прийняти й як мені важко, докіль воно не здійсниться. Гадаєте, що я прийшов мир дати на землі? Ні бо, кажу вам, - але розділ.Віднині бо в одній хаті, де п'ятеро, і ті будуть розділені: троє проти двох і двоє проти трьох. Будуть розділені: батько проти сина й син проти батька; мати проти дочки й дочка проти матері, свекруха проти невістки й невістка проти свекрухи.” А промовив він ще до народу: “Коли ви бачите хмару, що виступає на заході, ви зараз кажете: Дощ буде, - і так воно буває. І коли дме південний вітер, ви кажете: Спека буде, - і так буває. Лицеміри, вигляд землі й неба ви вмієте розпізнавати; як же воно, що не розпізнаєте часу цього? Чому самі з себе ви не судите, що справедливе?. Бо коли, отже, йдеш з противником своїм до уряду, намагайся визволитися від нього в дорозі, щоб не потяг тебе до судді, і суддя не видав тебе возному, а возний щоб не кинув тебе до в'язниці. Кажу тобі: Не вийдеш звідти, аж поки не віддаси останнього шага.”


Чим ми відрізняємося від натовпу з Євангеліє. Хіба не стосуються також і нас Ісусові слова?
Коли йдеться про земне життя, різні речі вміємо передбачити, вигадати. Читаємо статистику, прогнози, відвідуємо спеціалістів, магів…
Але щоб привести до порядку свою душу, своє релігійне життя - то це спокійно відкладаємо.
Не дозвольмо забрати з серця Божу любов та живу віру в Бога. Хай рука доброго Бога керує нами. Він нас ніколи не залишить і не покине.

Господи, дай мені силу та благодать зрозуміти, що зміна мусить пройти найперше у мені, і лиш тільки тоді можу чекати змін у світі. Хочу починати від себе.

24.11.2009

24 листопада, вівторок – Лк 12,42-48
Мучч. Мини, Віктора і Вікентія;преп. Теодора Студ.
А Господь відповів: “Хто ж це той вірний і кмітливий управитель, якого пан настановить над челяддю своєю, щоб дати їй у визначену пору мірку пшениці?
Щасливий той слуга, пан якого, прийшовши, знайде, що він так робить.
Істинно кажу вам, що він його поставить над своїм маєтком.
Коли ж слуга той скаже в своїм серці: Бариться мій пан, не приходить, - і почне бити слуг та служниць, їсти і пити та й упиватись,
то пан того слуги прийде дня, якого він не сподіється, й години, якої він не знає, і відлучить його та й між невірними призначить йому долю.
Той, що, знавши волю свого пана, не приготував, ані не зробив по його волі, буде тяжко битий.
А той, що її не знав і зробив каригідне, буде мало битий. Від усякого, кому дано багато, багато від нього й вимагатимуть; а кому повірено багато, від того більше зажадають
.


Бог нам щоденно дає свої дари та любов, котрі є невичерпними. Кожен з нас в цьому світі має своє завдання. Щоб ми могли його виконати, Бог дарує нам свою благодать за благодаттю…
Щиро запитаймося в нашого серця скільки дарів, талантів та благодаті, котрі мені довірив Бог я використав? Скільки людей, котрих міг заспокоїти я заспокоїв? Скільком я охоче допоміг?
Тут знаходимо спільну тему для роздумів над цими Ісусовими словами - це тема відповідальності. Кожен з нас є відповідальним за ті дари, які щоденно отримує від Бога. Почуття відповідальності «змушує» християнина йти вперед, бути досконалішим, бути більш чутливим… Бог хоче, щоб на цьому місці, де ми є, ми використали Його дари та благодать і приносили їх нашим ближнім.
Бог бажає та очікує від нас, щоб ми як добрі слуги, були для ближніх посланцями Його любові, миру, та милосердя. Не залишаймо Його дари тільки для себе!

Чи я даю достатню відповідь своїм життям на Богом довірену благодать?

Господи, дай мені свою благодать, щоб я навчився бути відповідальним за довірені дари та благодать.

23.11.2009

23 листопада, понеділок – Лк 12,13-15; 22-31
Апп. Ераста, Олімпа, Родіона і тих, що з ними

Відізвався до нього хтось із народу: “Скажи братові моєму, щоб поділився зо мною спадщиною.”
Ісус промовив до нього: “Чоловіче, хто настановив мене суддею або подільником над вами?”
Далі промовив до них: “Глядіть і бережіться всякої зажерливости, бо не від надміру того, що хто має, залежить його життя
Далі сказав до своїх учнів: “Тому кажу вам: Не журіться про життя ваше, що їстимете, ані про тіло, в що вдягнетеся;
бо життя більше від їжі й тіло від одежі.
Гляньте на круків, що не сіють, ні жнуть; нема в них ні комори, ні стодоли, а проте Бог їх годує. Оскільки більше варті ви від птахів!
Хто з вас, трудившись, може додати до віку свого хоча б один лікоть?
коли, отже, і це найменше понад вашу силу, чому клопочетесь про інше?
Погляньте на лілеї як ростуть: не працюють і не прядуть, а, кажу вам, що навіть Соломон у своїй славі не вдягався так, як одна з них.
Коли, отже, траву на полі, що сьогодні стоїть, а завтра буде кинута до печі, Бог отак одягає, то скільки більше вас, маловіри!
І не побивайтесь, що вам їсти та що пити, і не клопочіться!
Бо того всього шукають народи цього світу; Отець же ваш знає, що вам воно потрібне.
Отож, шукайте його Царства, а це вам додасться
.


За Ісусовою реакцією бачимо, що тут йдеться про дуже важливу річ! Він ніби хоче попередити скупих всіх часів, що неконтрольована любов до матеріальних речей, майна, грошей, стає великою перешкодою для наслідування Христа!
Якщо будемо уважно читати, то зрозуміємо, що бідними нас робить не нестача матеріальних речей, але коли аж занадто в думках переживаємо скільки чого маємо, як можна отримати ще більше та більше… Ці роздуми та підрахунки нас відвертають від Бога та знищують наше зусилля будувати з Ним правдиві дружні відносини! Матеріальні речі самі по собі не є поганими, але ми б мали користуватися ними зі свідомістю, що наше життя не залежить від того, що і скільки маємо! Для Бога є важливішими інші речі. Так як любимо дбати про кількість грошей в банку, мали б дбати про «багатство» яке є важливе для Бога! Бог дуже бажає допомогти нам пізнати Його, дати нам свою любов, хоче, щоб ми знали, що про нас дбає в кожній миті нашого життя. Нам потрібно лише дати Йому місце.

Сьогодні подумаю, чи я не є рабом чогось матеріального.

Господи, покажи мені дорогу, по котрій маю сьогодні крокувати до Тебе!

22.11.2009

22 листопада, неділя – Лк 8,41-56
Препп. Матрони і Теоктисти

Аж ось прийшов чоловік, Яір на ім'я, який був головою синагоги. Припавши до ніг Ісуса, він почав його просити зайти до нього в хату,
бо була в нього дочка одиначка, яких дванадцять років, і вона вмирала. І як він ішов туди, люди тиснулися до нього.
Аж тут жінка якась, що була хвора дванадцять років на кровотечу й витратила на лікарів увесь свій прожиток, і ніхто з них не міг її оздоровити,
підійшовши ззаду, доторкнулась краю його одежі й умить стала здоровою - спинилась її кровотеча.
Ісус спитав: “Хто доторкнувся мене?” А що всі відпекувались, Петро мовив: “Наставниче, то люди коло тебе юрмляться і тиснуться.”
Ісус же сказав: “Хтось доторкнувся до мене, бо я чув, як сила вийшла з мене.”
Побачивши жінка, що не втаїлася, тремтячи підійшла й упавши йому до ніг, призналася перед усіма людьми, чому до нього доторкнулась і як негайно одужала.
Сказав їй Ісус: “Дочко, віра твоя спасла тебе, йди в мирі!”
Він говорив ще, як приходить хтось від голови синагоги і каже: “Твоя дочка померла, не турбуй більш Учителя.”
Ісус почувши це, озвався до нього: “Не бійся, тільки віруй, і вона спасеться.”
Прийшовши до хати, він не пустив нікого з собою всередину, крім Петра, Йоана та Якова з батьком та матір'ю дитини.
Всі плакали за нею і голосили. Він же мовив: “Не плачте, вона не вмерла, вона тільки спить.”
І ті сміялися з нього, бо знали, що вмерла.
А він узяв її за руку й голосно промовив: “Дівчино, пробудися!”
І дух її повернувсь до неї, і вона миттю встала. Тоді він звелів дати їй їсти.
Батьки ж її були здивовані вельми, та він наказав їм нікому не говорити, що сталося.

21.11.2009

21 листопада, субота – Лк 10,16-21
Собор архистратига Михаїла
Хто слухає вас, мене слухає; а хто гордує вами, мною гордує; а хто гордує мною, гордує тим, хто послав мене.” Повернулись сімдесят два з радістю, кажучи: “Господи, навіть і біси коряться нам з-за твого імени.” Він же сказав їм: “Я бачив сатану, що, наче блискавка, падав з неба. Ось я даю вам владу наступати на зміїв, скорпіонів і на всю ворожу силу - й ніщо вам не пошкодить. Одначе, не радійте тому, що духи вам коряться, але радійте тому, що ваші імена записані на небі.” Того часу Ісус був зрадів Святим Духом і промовив: “Я прославляю тебе, Отче, Господи неба й землі, що ти втаїв це від мудрих та розумних і відкрив немовляткам. Так, Отче, бо так тобі подобалося.


Попробуймо в цій хвилині подумати над тим, що все, що ми маємо в нашому житті нам дарував Бог. Скільки гарних подій та хвилин ми пережили, коли покладалися на Його керівництво та благодать, коли переживали Його присутність. Будьмо впевнені, що Бог бажає перебувати з нами в цілком особистих та тісних стосунках.
Сьогодні маємо нагоду подумати над нашою покорою та довірою до Бога. Цим Євангеліє Бог кличе нас до себе. Він бажає, щоб ми щиро розказали Йому про все те, що переживаємо, що від життя очікуємо, що нам вдалося, а що ні. Скажімо Йому про свої страхи та хвилювання. Вчімося бути «маленькими», котрі в Божих руках знаходять впевненість та надію. Відкрито визнаймо перед Ним, що часто виявляли своє незадоволення з того, як дорого нам коштує наша віра, дивлячись на всіх тих, котрі собі живуть вільно… Будьмо впевнені, що Він постійно на нас дивиться ніжним батьківським поглядом.

Попробую, хоча б раз, щиро сказати Богові про свої переживання.

Господи, перетвори моє серце, щоб в ньому було досить покори, щирості та довіри до Тебе.

20.11.2009

20 листопада, п’ятниця – Лк 12,2-12
Преп. Йосафати Гордашевської;33-х мучч., що в Мелітин;;преп. Лазаря

Нічого бо нема захованого, що б не відкрилося, і скритого, що б не виявилось. Ось чому те, що ви потемки сказали, почується при світлі; і те, що на вухо ви говорили десь по сховках, оголоситься на крівлях. Кажу вам, моїм друзям: Не бійтесь тих, що убивають тіло, а потім більш нічого заподіяти не можуть. Я покажу вам, кого треба боятись: бійтеся того, що, вбивши, має владу вкинути в пекло. Так, кажу вам: Того бійтесь. Хіба п'ять горобців не продаються за два шаги? А ні один з них не забутий у Бога. Ба навіть і волосся на голові у вас усе пораховане. Не бійтесь: ви вартісніші за багатьох горобців! Кажу вам: Кожен, хто визнає мене перед людьми, і Син Чоловічий визнає такого перед ангелами Божими. Хто ж мене відречеться перед людьми, того і я відречуся перед ангелами Божими.. І всякому, хто скаже слово проти Сина Чоловічого, воно проститься йому; а тому, хто хулитиме Святого Духа, не проститься.. Коли вас приведуть у синагоги, до урядів та до влади, не клопочіться тим, як або що вам відповісти, або що казати, бо Дух Святий навчить вас тієї години, що треба говорити.


Коли дивимось на щоденні ситуації, може нам здаватись, що Бог «не є здібний» (може)опікуватись у кожну хвилину 6-ма мільярдами людей одночасно!
Наші думки є чисто людські!!! Бог свою увагу кожній людині приділяє з такою любов’ю, ніби на світі є лише тільки ми. В це, можливо, важко повірити, але це є так.
До маршрутки входимо впевнено, у поїзді сидимо спокійно, бо віримо водію. До лікаря йдемо з довірою, що буде опікуватись нами. …. Чому ж для нас є такою великою проблемою довіритись Божим рукам??? Попробуймо сказати Господу, що бажаємо Його любові, що ми є щасливі, що ми є Його діти.

Господи, зміцни мою віру. Довіряюся Тобі.

19.11.2009

19 листопада, четвер – Лк 11,47-12,1
Іспов. Павла, аєп. Царгородського

Горе вам, що будуєте гроби пророкам, а це ваші батьки їх убили! Ви так стаєте свідками й даєте згоду вчинкам батьків ваших: вони їх повбивали, а ви будуєте їм гроби! Тому й каже мудрість Божа: Я їм пошлю пророків і апостолів; вони деяких з них уб'ють, а деяких будуть гонити,. щоб цей рід відповів за кров усіх пророків, пролиту від створення світу, від крови Авеля до крови Захарії, забитого між вівтарем і храмом. Так, я кажу вам: Рід цей здасть за те рахубу! Горе вам, учителям закону, бо ви взяли ключ знання! Самі ви не ввійшли і тим, що хотіли ввійти, заборонили.” І як він вийшов звідти, книжники та фарисеї почали сильно на нього нападати й ставити йому різні питання, чигаючи так, щоб несподівано піймати якесь слово з уст його.Тим часом, як зібралася тьма народу, так що одне одного топтало, він почав говорити перш до своїх учнів: “Остерігайтесь фарисейської закваски, тобто лицемірства
.


Ісус продовжує перелічувати огріхи, які робили фарисеї. Не зупинила Його ні їх злоба, ні перешкоди, які вони Йому готували.
Якщо би Ісусів погляд зупинився на нас, що Він знайшов би в нашій душі? Що би нам сказав?
Скількох ми вже «прокололи» своїм злісним поглядом, скількох вже «вбили» словом, ставленням, незацікавленістю, неласкавим поглядом…?
Не траплялось і нам так, що ми когось «викинули» зі своєї любові лише через те, що не відповідав нашій уяві, нашим високим критеріям, які застосовуємо щодо інших?
Мали б усвідомити, що всі ми є улюбленими Божими дітьми, та як такі, ми перед Богом рівні! Щоб на нашу адресу не впали слова Христа, попробуймо кожного дня знову і знову вчитися бути ласкавими до всіх, котрих нам Бог посилає на нашій дорозі…

18.11.2009

18 листопада, середа – Лк 11,42-46
Мучч. Галактіона й Епістими

Та горе вам, фарисеї, бо ви даєте десятину з м'яти, рути та всякої городини, але занедбуєте правосуддя і любов Божу! І це треба було робити, і того не лишати. Горе вам, фарисеї, що любите перші місця в синагогах та привітання на майданах. Горе вам, бо ви, як оті гроби непомітні, по яких люди зверху ходять і не знають того.” Озвавсь тоді один із учителів закону: “Учителю! - кажучи це, ти й нас ображаєш.”Він же відповів: “Горе й вам, учителям закону, бо ви накладаєте на людей тягарі, які важко носити, самі ж до тих тягарів і пальцем не доторкнетеся.


Ісус вживає ці різкі слова лише для того, щоб фарисеї всіх часів усвідомили, що переписи та закони мусять бути виміряні великою любов’ю та справедливістю стосовно Бога та ближніх!
Втілене у життя, це означає, що не достатньо Богу щоденно говорити, як ми Його сильно любимо, якщо в той же час обминаємо своїх ближніх, не хочемо мати нічого з сусідами, несимпатичним колегою, не кивнемо пальцем, щоб помогти тим, котрі несуть важкі хрести…
Не належмо до тих, котрі хоча й дбають про зовнішнє, щоб їх люди хвалили та дивилися на них, але коли є потрібним прикласти руку до діла, з гордістю відвертають голову на іншу сторону, де їм «не загрожує» ніяка служба, ніякий доказ любові до Бога…
Ісус хоче, щоб ми усвідомили, що Боже царство, це в більшій мірі відносини, любов, милосердя ніж переписи чи правила!

Чи не є і я законником? Чи будую свою святість на любові?

Господи, дай, щоб я мав спрагу по Твоїй науці. І зроби мене більш спраглим любові до Тебе та ближніх!

17.11.2009

17 листопада, вівторок – Лк 11,34-41
Преп. Йоанікія Великого; мучч. Нікандра та Єрмея

Світло твого тіла - твоє око. Коли око твоє здорове, все твоє тіло світле; коли ж воно недуже, все тіло твоє темне. Гляди, отже, чи світло, що в тобі, не є темрява. Коли, отже, все тіло твоє - світле й нічого темного не має, воно буде все в світлі, так, наче б освічувало тебе світло (своїм) сяйвом.” Коли він говорив іще, якийсь фарисей запросив його на обід до себе. Ісус увійшов і сів за столом.Побачивши це, фарисей здивувався, що він перш не зробив обмивань перед обідом. Господь сказав до нього: “От ви, фарисеї, чистите лиш зверху чашу й полумисок, самі ж ви всередині повні здирства й лукавства. Безумні! Чи ж той, що зробив верх, чи не зробив і середини? Тож дайте милостиню з того, що усередині, і все у вас буде чисте.
...фарисей здивувався, що він перш не зробив обмивань перед обідом .
..
Скільки з нас думає про бездоганну гігієну. Руки не лише миють, але ще й дезинфікують, бо бояться бактерій… На тих, які не дбають про гігієну дивимося критичним поглядом…
…. ви, фарисеї, чистите лиш зверху чашу й полумисок, самі ж ви всередині повні здирства й лукавства…. Які слова саме в цій хвилині Ісус сказав би нам?
Ісус щоденно пропонується нам, хоче бути нашим гостем, хоче перебувати в наших серцях та ми Його навіть не хочемо покликати. Ми є занадто легкодухі і байдужі. Очищуємо лише ззовні наші «чаші» та середина є повна нелюбові, егоїзму, ненависті. Про свій зовнішній вигляд вміємо дбати. Тіло підтримуємо спортом, дорогою косметикою, дієтами та забуваємо, що і наша душа потребує «косметики», яку пропонує нам Ісус! Боже слово, жаль, тайна покаяння, це є добрі косметичні засоби для нашої душі. Користаймо їх!
…Тож дайте милостиню з того, що усередині….Але чим розпочати? Можемо почати усувати зі свого серця все, що забороняє Ісусові, щоб Він був на першому місці! У кожного це є щось інше. Тому зробімо сьогодні це зусилля, та подумаймо кожен з чого розпочати.
Подумаймо як маємо пережити не тільки сьогоднішній день, а все наше життя, під впливом цих Ісусових слів. Ісус звертається не тільки до фарисеїв, але й до всіх нас. Ззовні можемо виглядати дуже добре, але якщо не будемо дбати про душу, якщо не будемо жити згідно з Божою волею, не зможемо бути повністю Божими, не належатимемо Богу повністю.
Ісус нам дає конкретну можливість: ... Тож дайте милостиню з того, що усередині…
Кожне дарування себе іншим, очищує нас зсередини, тому що позбавляє нас егоїзму.

16.11.2009

16 листопада, понеділок – Лк 11,29-33
Мучч. Акепсима, Йосифа й Айтала
Коли народ згромадивсь, Ісус почав промовляти: “Рід цей - рід лукавий; він шукає знаку, але знаку йому не дасться, окрім знаку Йони, бо як Йона був знаком для ніневитян, так і Син Чоловічий буде знаком для цього роду.. Цариця півдня встане під час суду з людьми оцього роду і його засудить, бо прийшла з кінців світу послухати мудрости Соломона, а ось тут більше від Соломона! Ніневитяни встануть з цим родом під час суду і його засудять, бо вони покаялись на проповіді Йони, та ось тут більше від Йони. Ніхто не світить світла й не кладе його у сховок, ані під посудину, але на свічник, щоб ті, що входять, бачили ясність.


Ісус назвав лукавим родом тих, які вимагали від нього видимі знаки та чуда. Також сьогодні багато з нас дуже хотіли би пережити щось екстримальне і надзвичайне, побачити на власні очі оздоровлення важкохворого… Надприродні знаки на небі… Злий, лукавий рід. Ніневитяни під впливом слів Йони змінили себе внутрішньо і ззовні. Робили покуту, щоб не прийшла катастрофа.
Скільки слів на покаяння, переміну, прозвучало з Євангеліє конкретно на нашу адресу через совість, з слів священика… Та ми дивимось десь, кудись, і чекаємо чогось цікавішого. Якщо має змінитися світ, мусимо перше змінити щось в нас, у нашому серці. Почнімо з себе! Знайдімо сьогодні час на Господа!

Буду більш уважним до закликів, які сьогодні прозвучать через совість і людей…

Господи, дай щоб я зрозумів, що якщо треба щось змінити, то мушу почати з себе.

15.11.2009

15 листопада, неділя – Лк. 8,26-39
Мучч. Акиндіна Пигасія, Афтонія, Елпидифора та ін.

. Вони пристали в краю Геразинськім, що проти Галилеї. Як Ісус вийшов на берег, трапився йому назустріч один чоловік з міста, що мав бісів. Він з давнього часу вже не носив одежі й мешкав не в хаті, а по гробах.. Побачивши Ісуса, закричав, припав йому до ніг і сказав голосом сильним: “Що мені й тобі, Ісусе, сину Бога Всевишнього? Благаю тебе, не муч мене!”. Бо він велів нечистому духові вийти з чоловіка. Дух той часто хапав чоловіка, і його тоді в'язали кайданами та ланцюгами й стерегли, та він трощив окови, і демон гонив його по пустинях.. Ісус же спитав його: “Як тобі на ім'я?” “Легіон!” - відповів той, багато бо бісів увійшло в нього.. І вони благали його, щоб він не велів їм іти в безодню. А було там велике стадо свиней, що паслося на горі. І демони просили його, щоб він дозволив їм увійти в них. І він дозволив їм. Вийшли ті демони з чоловіка, увійшли в свиней, і кинулося стадо з кручі в озеро та й потонуло.. Побачивши, що сталося, пастухи кинулись урозтіч і розповіли про це в місті та по селах. І вийшли люди подивитися, що сталось. Вони прибули до Ісуса й знайшли, що чоловік, з якого вийшли біси, сидів при ногах Ісуса, зодягнений та при умі - і злякались. Наочні свідки їм розповіли, як вилікувався біснуватий. Тоді все населення Геразинської округи почало його просити, щоб відійшов від них, бо великий страх огорнув їх. І він увійшов до човна й повернувся. А чоловік, з якого вийшли біси, просив Ісуса, щоб бути з ним, але він відпустив його, кажучи:“Вернися додому й розкажи все те, що Бог зробив тобі.” Пішов той, сповіщаючи по всьому місті, що Ісус зробив йому.

14.11.2009

14 листопада, субота – Лк 8,16-21
Безсрібників і чудотв. Косми і Дам’яна


Ніхто не засвічує світила, щоб його вкрити посудиною або поставити під ліжко, а, навпаки, його ставлять на свічнику, щоб ті, що входять, бачили світло. Нічого бо нема захованого, що б не стало явним, ані нічого тайного, що б не стало знаним і на яв не вийшло. Вважайте, отже, як слухаєте: бо хто має, тому дасться; а хто не має, заберуть і те, що йому здається, нібито має.” Мати його й брати прийшли були до нього, та зачерез народ не могли до нього доступитись. Його повідомили: “Мати твоя і брати твої стоять надворі, хочуть побачитися з тобою.”. Він же у відповідь сказав їм: “Мати моя і брати мої це ті, що слухають слово Боже й його виконують
.”


Всі належимо до сім’ї Божих дітей. В кожній сім’ї є важливим плекати відносини між її членами та дотримуватись правила, щоб всі там почувалися добре – почувалися вдома.
Як здобути добрі відносини з Богом, нашим Небесним Батьком? Звідки дізнаємось, що Він від нас хоче? Тим, що щоденно відкриваємо Святе Письмо, тим, що будемо на Службі Божій. Там з почутого Слова Божого впізнаємо Божу волю! Та коли в маленькій частинці хліба, у Причасті, приймемо самого Ісуса Христа, нашого Бога і Господа, можемо сказати: вже неживу я, але Христос живе у мені. Його Життя і любов є в нас! Це великий привілей всіх Божих дітей!!! Користаймо з цього частіше.

Господи, дай мені силу не розірвати нічим та ніким мої родинні відносини з Тобою.

13.11.2009

13 листопада, п’ятниця – Лк 11,23-26
Апп. Стахія, Амплія й інших; муч. Епімаха

Хто не зо мною, той проти мене; і хто зо мною не збирає, той розсипає. Коли дух нечистий вийде з чоловіка, то блукає по місцях безводних, шукаючи спочинку, та, не знайшовши, каже: Повернуся в дім свій, звідкіля я вийшов. І прибувши, знайде його заметеним, прибраним. І тоді йде й бере з собою інших сім духів, гірших від себе, і вони входять і там оселюються, і останне того чоловіка буде гірше, ніж перше.
……….


Коли Ісус вигнав злого Духа, який був німий, багато людей раділо, але знайшлися також такі, які сумнівались. До котрих ми би у цю мить належали? Що би ми відповіли на запитання: «Є для вас диявол дійсний, чи йдеться про вигадки деяких людей?» Напевно відповіді були би цікавими.
З певністю можемо сказати, що якщо би ми знали силу та міць його діяння, і бачили результати його впливу на нас, то завмирали би від страху вже від самого слова «диявол»! Але ми його сприймаємо як казку, фантазію, вигадку і цим даємо йому великий шанс перемогти нас!
Воюймо проти нього вже в найменших проявах! Де є брехня - кажімо правду, хто нас ображає - прощаймо, де живуть неморально - ми живімо чисто…. З усієї сили намагаймося жити з Господом. Він завжди з нами.

Сьогодні не хочу дати дияволу шансу.

Господи, веди мене своїм словом, благословенням та благодаттю, щоб я не давав шансу дияволу.

12.11.2009

12 листопада,четвер Лк 11,14-23
Мучч. Зиновія і Зиновії, його сестри

Ісус виганяв біса, що німий був. І як біс вийшов, німий заговорив, і дивувались люди. Та деякі з них говорили: “Він Велзевулом, князем бісівським, виганяє бісів.” Інші ж, щоб його випробувати, домагалися від нього знаку з неба. А він, знаючи думки їх, сказав їм: “Кожне царство, розділене проти себе самого, запустіє, і дім на дім упаде. Коли, отже, і Сатана проти себе самого розділився, - як устоїться його царство? Бож кажете, що Велзевулом виганяю бісів. Коли ж Велзевулом виганяю бісів, ким виганяють ваші сини? Ось чому вони будуть вашими суддями. Коли ж я Божим перстом виганяю бісів, то, значить, прийшло до вас Боже Царство. Коли хтось сильний та озброєний пильнує свого двору, його майно в безпеці. Коли ж надійде хтось сильніший від нього й його подолає, то забере у нього всю його зброю, на яку він покладався, і роздасть його здобич. Хто не зо мною, той проти мене; і хто зо мною не збирає, той розсипає.


Ісус підтверджує об’явлену Божу правду багатьма сильними вчинками та чудами. Вирішує проблеми, несправедливості, оздоровляє хворих, воскрешає мертвих…, підтверджує своє послання Месії. Не прийшов для того, щоб знищити усе зло на світі, але приходить, щоб нас всіх визволяти з найбільшого рабства – з гріха.
Якщо ми не є достатньо щирими з самими собою, якщо не культивуємо щоденний, хоч короткий, іспит совісті, Боже життя в нас, то нічого дивного, що в деяких ситуаціях ми звернемось до «малої» брехні, потім до напівправди, а пізніше не побоїмося збрехати прямо в очі. І таке може повторитися і в інших ситуаціях. Деформуємо свою совість та стаємо сліпими і глухими до Божих речей!!! Здається, що диявол має у сучасному світі багато «помічників» також і поміж нами, християнами. Але не падаймо у відчай! І зараз є тут Ісус зі своєю Божою міццю. Для Нього не є проблемою ніякий гріх. Щиро Його попросімо, щоб нас оздоровив. Не замовкаймо, бо пиха нам може дуже затьмарити розум!

Господи, спаси мене. Не хочу бути поділеним, хочу повністю належати тільки Тобі.

11.11.2009

11 листопада, середа Лк 11,9-13
Преп.Анастасії; Преп. Аврамія Ростовського


Отож кажу вам: Просіть, і вам дасться; шукайте, і знайдете; стукайте, і вам відчинять. Кожний бо, хто просить, одержує; той, хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняють.. Котрий із вас, батьків, коли син проситиме в нього хліба, дасть йому камінь? Або коли попросить риби, замість риби дасть йому гадюку? Або коли яйце попросить, дасть йому скорпіона? Отак коли ви, злими бувши, умієте давати дітям вашим дари добрі, оскільки більш Отець небесний дасть Святого Духа тим, що у нього просять!

Можемо дивуватися, з якою легкістю говорить Ісус про дуже важливу проблему. Напевно дуже багато з нас засумнівається щодо «здійснення» цих слів на практиці. В думці згадаємо про наші численні молитви, також і на колінах, в котрих ми Бога просили про багато речей, стукали в «двері» Його серця, щоб Його переконати в наших потребах, але це зовсім не подіяло! Чи насправді зовсім?
Наперекір нашим «застереженням» Ісус і сьогодні повторює ці слова і крапкою в кінці речення нас запевняє, що вони правдиві і нічого в них не змінюється навіть після двох тисячоліть!
Просіть і отримаєте…. «Ходімо діяти» в наших проханнях так, як нам каже Ісус.
Стукаймо сьогодні в «двері» Ісусового серця проханням, бажанням свого серця, потребою, але перед тим Його попросімо, щоб зміцнив нашу віру в Його поміч… В тиші серця послухаймо, що нам скаже. Можливо перейде день, два, тиждень, місяць, рік. Можливо поміч прийде в іншій формі, іншим способом, але точно прийде!!!

Чи вмію просити витривало про щось Ісуса?
Господи, дуже бажаю вірити Твоїм словам. Благослови мою віру та витривалість.


10.11.2009

10 листопада, вівторок – Лк 11,1-10
Мучч. Терентія і Неоніли; муч.Параскеви, що в Іконії
Раз якось він молився в якомусь місці, і як закінчив, сказав до нього один з його учнів: “Господи, навчи нас молитись, як і Йоан навчав своїх учнів.”
А він до них промовив: “Коли ви молитесь, кажіть: Отче, нехай святиться твоє ім'я, нехай прийде твоє Царство.
Дай нам кожного дня наш хліб щоденний.
І прости нам гріхи наші, бо й ми прощаємо кожному, хто нам винен; і не введи нас у спокусу.”
Далі до них промовив: “Якби хтось із вас мав приятеля, і той прийшов до нього опівночі Та й сказав до нього: Друже, позич мені три хліби,
бо приятель мій прибув до мене з дороги, і я не маю що йому дати,
а той зсередини відповів би йому: Не докучай мені, двері вже замкнені, і діти мої зо мною в ліжку; не можу встати й дати тобі, -
кажу вам, що коли й не встане та не дасть тому, що він його приятель, все ж таки з-за його настирливости підведеться і дасть, скільки той потребує.
Отож кажу вам: Просіть, і вам дасться; шукайте, і знайдете; стукайте, і вам відчинять.Кожний бо, хто просить, одержує; той, хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняют
ь


Сьогодні маємо дуже добру можливість подумати над своїм відношенням до молитви, як до розмови з нашим Богом! Якщо спитаємо свою совість, то можемо зрозуміти, що наші молитви деколи важко назвати розмовами… Зранку зазвичай швидко «продекламуємо» декілька речень та вже нас підганяє час, їде маршрутка, поспішаємо на навчання, на роботу або до магазину. Але молитися, розмовляти з Ним можемо постійно, в кожній ситуації, котру саме тепер переживаємо… Бог є постійно з нами, Він чекає на наше звернення до Нього, нашу зацікавленість! Щоденно мали б дбати про такі щирі, приятельські та відкриті відносини зі своїм Богом. Для цього потрібно просити допомоги в Ісуса, який є найкращим вчителем молитви… Закличмо і ми: Господи, навчи і нас молитися!

Якими є мої розмови з Богом? Бажаю з Ним говорити?

Господи, навчи мене звертатися до Тебе постійно та з довірою.

09.11.2009

09 листопада, понеділок – Лк 10,22-24
Муч. Нестора; мучч..Капітоліни й Єротіїди

Все передав мені Отець мій, і ніхто не знає, хто є Син, крім Отця, і хто є Отець, крім Сина, та кому Син схоче відкрити!”
Потім, звернувшися до самих учнів, він промовив: “Щасливі очі, що бачать, що ви бачите.
Кажу бо вам, що багато пророків і царів хотіли бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули.”

08.11.2009

08 листопда, неділя – Ів 15,17-16,2
Вмуч.Димиря Мироточця
Ось, що вам заповідаю: щоб ви любили один одного!
Ненавидить вас світ - то знайте: мене він ще перед вами зненавидів.
Були б ви від світу, то світ би своє любив. А що ви не від світу, бо я вибрав вас від світу, ось тому й ненавидить вас світ.
Згадайте слово, що його був я вам вирік: Слуга не більший від пана свого. Переслідували мене - переслідуватимуть і вас. А слово моє зберігали - зберігатимуть і ваше.
Та все те робитимуть вам за моє ім'я, не знають бо того, хто послав мене.
Якби я не прийшов і не говорив до них, гріха не мали б вони. Та нині нема їм пробачення за їхній гріх!
Хто ненавидить мене, той і Отця мого ненавидить.
Був би я не вчинив серед них діл, що їх ніхто інший не вчинив, - гріха не мали б вони. А так - ось бачили, і зненавиділи: і мене, і Отця мого.
Але щоб здійснилося слово, яке в законі їхньому записано: Зненавиділи вони мене без причини!
Як прийде Утішитель, якого зішлю вам від Отця, Дух істини, який від Отця походить, то він і свідчитиме за мене.
Та й ви свідчитимете: ви бо зо мною від початку.»
«Повідав я вам те, щоб ви не зневірилися.
Виключать вас із синагог. А й година настане, коли то всяк, хто вас убиватиме, буде гадати, що служить тим Богові.
Як прийде Утішитель, якого зішлю вам від Отця
.


. Коли Ісус був з ними, апостоли могли особисто з Ним розмовляти , просити пораду, якщо виникали якісь проблеми… Тепер Ісус їм, а також і нам посилає Духа Святого, через якого можемо отримувати благодать за благодаттю, навчимося пізнавати та переживати Божу любов. Саме Дух Святий нас приведе до правди, але для цього маємо Йому дати у своєму серці та в своєму житті достатньо місця та часу…
Дух істини, який від Отця походить, то він і свідчитиме за мене. Ми часто ставимо запитання: Як впізнаю, що в мені перебуває Дух Святий? Подаєш руку допомоги людині, яка тобі несимпатична. В неприємній та важкій ситуації залишєшся спокійний. …. Бо плоди Святого Духа є: Любов, радість, мир, терпеливість, доброта, вірність, ласкавість, скромність, чистота. Не біймося цих почуттів, бо вони засвідчують, що Дух Божій є в нас!!! Даймо Йому місце та Він нас перемінить, станемо новими людьми, правдивими дітьми Божими!!!

07.11.2009

07 литопада, субота – Лк 7,1-10
Муч.Маркіяна Й Мартирія

Коли Ісус скінчив усі слова свої до народу, який слухав його, ввійшов у Капернаум.
А був там в одного сотника слуга хворий, що мав умирати; він був дорогий для нього.
Почувши про Ісуса, він послав до нього старших юдейських, благаючи його, щоб прийшов і вирятував слугу його.
Прийшли ті до Ісуса й почали наполегливо його просити, кажучи: “Він достойний, щоб ти йому зробив це:
любить бо народ наш і збудував нам синагогу.”
І пішов Ісус з ними. Та як він уже недалеко був від дому, сотник вислав друзів, щоб йому сказати: “Господи, не трудися, бо я недостойний, щоб ти зайшов під мою крівлю.
Тому я й не насмілився іти до тебе; але скажи лиш слово, й одужає слуга мій.
Бо й я чоловік, що стою під владою, маю вояків під собою і кажу одному: Іди, і той іде; а іншому: Ходи сюди, і той приходить; і слузі моєму: Зроби це, і той робить.”
Почувши це Ісус, здивувався ним, і, обернувшись, сказав до народу, що йшов за ним: “Кажу вам, що навіть в Ізраїлі я не знайшов такої віри.”
І коли послані повернулися додому, знайшли слугу здоровим.


Багато з них приходить до Ісуса, щоб їх оздоровив. Шукали Його більш як лікаря, але сотник в Ньому побачив Бога. Не чувся гідним зустрітися з Ним. Подиву гідна віра!
Чи знаходить таку віру Ісус і в нас? Віримо Йому? Усвідомлюємо нашу негідність та велич Ісусової любові до нас?
Він жертвується, щоб спасти наші душі, які є хворі та часто повні недобрих думок, слів та вчинків. Важливим для нас є покликати Ісуса до нашого серця, та попросити, щоб зміцнив нашу віру та оздоровив наші рани.
Нехай наше життя стане хвалою та подякою за великі прояви Божої любові до нас!

Господи Ісусе, зміцни мою віру та очисти моє серце від всього, що суперечить Твоїй волі.

06.11.2009

06 листопада, п’ятниця – Лк 10,1-15
Муч.. Арети та інших

Після цього Господь призначив сімдесят двох інших і послав їх перед собою в кожне місто й місце, куди сам мав прийти.
Він до них промовив: “Жнива великі, а робітників мало. Просіть, отже, Господа жнив, щоб послав робітників на свої жнива.
Ідіть, ось я вас посилаю, як ягнят між вовки.
Не беріть із собою ні калитки, ні торби, ні сандалів, і нікого в дорозі не вітайте.
В який же дім не ввійшли б ви, скажіть перше: Мир домові цьому!
І коли там є котрийсь син миру, мир ваш покоїтиметься на ньому; а коли ні, до вас він повернеться.
І зоставайтесь у тім домі, споживайте та пийте, що в них є: достоїн бо робітник своєї нагороди. Не переходіть із хати до хати.
І в яке місто ви не ввійшли б, і вас приймуть, їжте, що поставлять перед вами;
оздоровляйте в ньому хворих і кажіть їм: Наблизилося до вас Царство Боже.
Коли ж ви ввійдете в якесь місто, і вас не приймуть, то, вийшовши на їхні вулиці, скажіть:
Ми вам обтрушуємо й порох з вашого міста, що прилип до наших ніг; тільки знайте, що Царство Боже близько.
Кажу вам: Того дня навіть Содомові буде легше, ніж тому місту.
Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Витсаїдо! Бо якби в Тирі та Сидоні сталися ті чуда, що зроблені у вас, вони б давно покаялися, сидячи у веретищі й попелі!
Та Тирові й Сидонові легше буде під час суду, ніж вам.
Та й ти, Капернауме, невже піднімешся аж до неба? Аж до самого пекла провалишся!


Христос і сьогодні висилає своїх учнів до світу, на певне місце в певний час, щоб принести в кожний куточок землі хоча б частинку Його любові… Мали б світити всім навколо своєю присутністю, любов’ю, порозумінням, радісною усмішкою, співчуттям….
Існує багато способів як проголошувати Христову науку. Вчинки любові, служба, поміч молитвою, слово пітримки у відповідний момент, відвідини хворого, поміч багатодітним родинам . Слова Євангеліє: Жнива великі, а робітників мало, є правдивими і в наш час… Можемо допомогти і іншим «відкритися» Богу! Просімо Святого Духа, щоб нам показав, куди маємо приносити Божу любов.

Господи, використай мене там, де мене сьогодні потребуєш та веди мене до тих, котрі бажають Тебе пізнати.

05.11.2009

05 листопада, четвер – Лк 9,49-56
Ап.Якова
Озвався Йоан і каже: “Наставниче, ми бачили одного, що твоїм ім'ям виганяв бісів, і ми йому заборонили, бо він не ходить з нами.”
Ісус же сказав до нього: “Не бороніть, бо хто не проти вас, той з вами.”
А як наблизився час, коли Ісус мав бути взятий (з цього світу), він постановив пуститися в дорогу до Єрусалиму.
Отож вислав посланців перед собою. Пішли вони й увійшли в якесь село самарянське, щоб йому приготувати.
Та самаряни його не прийняли, бо він подорожував до Єрусалиму.
Бачивши це учні Яків та Йоан, сказали: “Господи, хочеш - ми скажем, щоб вогонь зійшов з неба і пожер їх.”
Ісус, обернувшись, почав їм докоряти.
І вони пішли в інше село
.


Самаряни, про яких ми читали в Євангеліє, не бажали зустрітися з Ісусом. Коли апостоли хотіли прикликати на них вогонь, Ісус почав їм докоряти .
Можливо нам у цій хвилині прийдуть інші думки щодо ставлення до тих, котрі не хочуть прийняти Христа, не приймають Його науку, або не хочуть жити за Божими заповідями. Сприймаємо їх як гірших від себе, а деколи навіть за відкинених від віри.
Христос нам дає сьогодні приклад. Якщо почнемо жити за Його прикладом, не будемо людей засуджувати, обмовляти, гніватися на них, або ще гірше – ненавидіти. Ми можемо інших привести до Христа силою своєї любові. Не будемо аргументувати, кликати на них вогонь зла, але будемо їх любити. Якщо ж ми ще дуже подібні до Якова та Івана і готові все вирішувати силою кулаків, тоді і до нас направлений Ісусовий гострий погляд та зауваження.

Буду старатися вирішувати все з любов’ю.

Господи Ісусе, прошу Тебе про благодать, котра мене перемінить на носія доброчинної любові.

04.11.2009

04 листопада, середа – Лк 9,44-50
Свят. Аверкія,єп. Єрапольського

. Всі були захоплені величчю Божою. І як усі дивувалися всьому, що Ісус чинив, він сказав до своїх учнів:“Затямте собі добре ці слова: Син Чоловічий має бути виданий у руки людям.”
Однак, вони не розуміли цього слова; воно було від них закрите, так що вони його не додумались і боялися його спитати про це слово.
Одне спало їм на думку: Хто з них буде найбільший?
Ісус, знаючи думки їхніх сердець, узяв малу дитину, поставив її біля себе
і сказав їм: “Хто приймає цю малу дитину в моє ім'я, той мене приймає; а хто мене приймає, той приймає того, хто мене послав, бо хто найменший поміж усіма вами, той - великий.”
Озвався Йоан і каже: “Наставниче, ми бачили одного, що твоїм ім'ям виганяв бісів, і ми йому заборонили, бо він не ходить з нами.”
Ісус же сказав до нього: “Не бороніть, бо хто не проти вас, той з вами.


Є таємницею для нас, чому Ісус саме тоді, коли всі Його вихваляють та дивуються всьому, що робив… сказав своїм учням щось дуже важливе та неприємне: Син Чоловічий має бути виданий у руки людям. Учні Його слова не розуміли.
На дорозі за Ісусом і ми можемо пережити подібні ситуації. Період щастя, натхнення, радісного християнства, може замінити період, коли маємо багато непорозумінь, не можемо зрозуміти, що нам Бог говорить у своєму слові. Не чуємо Його на молитві, не бажаємо з ним зустрічатися на Службі Божій, бо не вміємо відчути, що Він є тут між нами та бажає перебувати в нас!
Цей період можемо пережити подібно як учні: не розуміли, але залишилися з Ним.
Тому і ми залишімося з Ісусом за будь яких обставин. Подумаймо над подіями, які переживаємо. Скажімо Христові відкрито, що відчуваємо, чого не розуміємо і Бог буде діяти в нашому житті! Поступово будемо бачити, що Бог дає нам все пережити і пізнати!

Господи, поможи мені зрозуміти, що Ти мені сьогодні говориш.

03.11.2009

03 листопада, вівторок – Лк 9,23-27
Преп. Іларіона Великого

Звертаючись до всіх, (Ісус) промовив: “Коли хто хоче йти за мною, нехай себе зречеться, візьме щодня на себе хрест свій і йде за мною.
Бо хто захоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу задля мене, той її врятує.
Яка ж користь людині, що ввесь світ здобуде, себе ж саму погубить або пошкодить?
Хто б соромився мене та моєї науки, того й Син Чоловічий буде соромитися, коли прийде у славі своїй і Отця, і святих ангелів.
Я вам кажу по правді, що деякі з отут присутніх не зазнають смерти, аж поки не побачать Божого Царства
.”

Ісус нам не обіцяє безпроблемне та легке життя тут на землі. Навпаки, Він ставить перед нашим духовним зором важке дерево хреста. Без різниці всім: молодим, повним життя, безтурботним дітям, матерям, старим людям… Всіх кличе. Не переконує, не примушує, не тягне, але кличе.
Для декого хрестом є подати руку допомоги, або послухати того, хто нас зрадив. Для іншого -турботи про сім’ю, прийняття нудної роботи, терпеливо зносити хворобу. Хрестом є й неуспіх на екзамені, погана оцінка, невдячність друзів… Хрест є дуже важливим інструментом для отримання неба!

З любов’ю до Ісуса на хресті прийму хоча б одну трудність.

Господи, дай мені зрозуміти, що Ти мені ніколи не пошлеш тягаря понад мої сили і що кожен хрест є для мене благодаттю, а не покаранням.

02.11.2009

02 листопада, понеділок – Лк 9,18-22
Вмуч.Артемія
Одного разу, коли він молився насамоті, а з ним були й його учні, - він спитав їх: “За кого мене мають люди?”
Вони ж у відповідь сказали: “За Йоана Христителя, а інші - за Іллю, а ще інші - за якогось із пророків старовинних, що воскрес із мертвих.”
“А ви”, спитав їх, “що кажете про мене? Хто я?” Тоді Петро, озвавшись, мовив: “Ти Христос (Помазаник) Божий!”
Та й наказав їм гостро про це нікому не говорити.
Далі додав: “Син Чоловічий має багато страждати; старші, первосвященики та книжники його відкинуть і уб'ють, та він на третій день воскресне
.”


Можливо нас цікавить, про що говорив Ісус з Небесним Батьком. Точним є лише запитання, яке поставив після молитви Ісус своїм учням: За кого мене мають люди?
Подивімося кожен з нас на те місце, де живемо, навчаємося, працюємо,… за кого мають люди Ісуса, яка є їх і наша віра в Бога. Якщо живемо в середовищі людей, які зберігають свою віру в щоденних ситуаціях, готові допомогти нужденним, котрі вміють жертвуватися, живуть радісно своїм християнським життям, то дякуймо Богу за кожну хвилину пережиту в цьому середовищі…
Християнська реальність не всюди ідеальна. Відповідь, яку дає Петро Христові, повторити для багатьох з нас не легко. Тому подивімося тепер в свою душу: За кого маю я Тебе Ісусе? Ким Ти є для мене? Яке місце даю Тобі в своєму житті?.
Відповіді на ці запитання є дуже важливими.

Господи, бажаю Тебе пізнати і любити.

01.11.2009

01 листопада, неділя – Лк 8,5-15
Свщмч.Теодора Ромжі; Про. Йоіла;муч. Уара; преп. Івана

А коли зібралася сила народу, і з усіх міст приходили до нього, Ісус сказав їм у притчі: “Вийшов сіяч сіяти своє зерно. І як він сіяв, одне впало край дороги й було потоптане, і птиці небесні його видзьобали. Друге упало на камінь і, зійшовши, висхло, бо вогкости не мало. Інше впало між тернину, і тернина, вигнавшися з ним вкупі, його заглушила.. Врешті, інше впало на добру землю і, зійшовши, сторицею вродило.” Кажучи це, Ісус голосно мовив: “Хто має вуха слухати, нехай слухає.” Учні його спитали, що б вона могла значити, оця притча.. Він сказав їм: “Вам дано знати тайни Божого Царства; іншим же в притчах, щоб вони, дивлячись, не бачили, і слухаючи, не розуміли.. Ось що значить оця притча: зерно це слово Боже.. Тії, що край дороги, це ті, що слухають, та потім приходить диявол і вириває геть з їх серця слово, щоб вони не увірували та й не спаслися.. Ті ж, що на камені, це тії, що, почувши, з радістю приймають слово, але не маючи коріння, вірують дочасу й під час спокуси відпадають. А те, що впало між тернину, це ті, що вислухавши, ідуть, та клопоти, багатства і життєві розкоші їх душать, і вони не дають плоду.. Нарешті, те, що на землі добрій, це ті, що чувши слово серцем щирим, добрим, його держать і дають плід у терпінні

.Бог розсіває в цій хвилині. Зерно Божого слова та милосердної любові, яке падає до нашого серця.
Важливо є жити так, щоб ми не були ні виходженою стежкою, ні скелею чи терням. Мусимо старатися бути доброю землею, на якій зерно має найкращі умови,щоб проростати .Маємо дбати, щоб Його не спалило сонце наших слабкостей, грішних звичок, але вкорінене в Ісусові, у вірі в Бога, воно росло та приносило врожай добрих вчинків!
В щоденній «практиці» це означає, що кожен день будемо намагатися через молитву, покірне визнання наших помилок, хиб, присутністю на Службі Божій, читанням Божого Слова, службою ближнім, бути родючою землею для Господа.

Якою я є землею для Божого розсівання? Якою хочу бути від сьогодні?

Господи, перемінюй і мене на свій образ вже сьогодні!