31 грудня, четвер – Мр. 9,10-16
Муч. Севастіяна й ін.
І вони зберегли в собі це слово, питаючи один одного, що воно означає "воскреснути з мертвих."І запитали його, промовивши: "А чого то книжники кажуть, мовляв, Ілля має прийти перше?" Він же відрік їм: "Ілля має прийти перше і знову все до ладу приведе, - та як же про Сина Чоловічого написано, що мусить він багато вистраждати й буде погорджений? Та от кажу вам, що Ілля вже прийшов був, а вони вчинили з ним, що їм забаглось, як і написано про нього."Повернувшися ж до учнів, побачив навколо них силу народу, а й книжників, які сперечалися з ними.Скоро ввесь народ його уздрів, то дивом великим здивувався і, бігши до нього, заходився його вітати.А він спитав їх: "Про що сперечаєтеся з ними?"
30.12.2009
30 грудня, середа – Мр. 8,30-34
Прор. Даниїла й Ананії, Азарії й Мисаїла
Але наказав їм гостро, щоб нікому не говорили про нього.І він узяв навчати їх, що Синові Чоловічому багато треба вистраждати, а й відцураються його старші, первосвященики та книжники, буде він убитий, по трьох же днях воскресне. А говорив про це відкрито. Тоді Петро, взявши його набік, заходився йому докоряти. Він же, обернувшись і глянувши на своїх учнів, скартав Петра і сказав: "Геть від мене, сатано! Бо гадаєш ти не про те, що Боже, лише про те, що людське."І прикликавши народ разом із своїми учнями, сказав їм: "Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною.
… Коли хтось хоче йти за мною… Добре усвідоммо, що Ісус говорить: Хто хоче… Нікого не примушує, тільки кличе кожного з нас… Наше рішення наслідувати Його має бути продуманим та рішучим …Якщо ж це є лише побожне натхнення на якийсь час, воно може закінчитися вже при перших невдачах та труднощах… Хто твердо приймає рішення не дивиться назад і на те, що втрачає…
...хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною… Наслідувати Ісуса для кожного з нас може означати щось інше. Але спільним для всіх нас є безмежна довіра до Бога та зміна теперішнього способу думання, дій, довіри самому собі …
Чи усвідомлюю безмірну ціну душі? На що я найчастіше «міняю» потреби душі?
Деколи мусимо багато втратити, щоб багато знайти.
Господи Ісусе, деколи я занадто поспішаю заспокоїти потреби тіла та одночасно забуваю, що моя душа має так мало духовної «їжі». Підкріпи мою волю, щоб я крокував за Тобою витривало та вірно.
Прор. Даниїла й Ананії, Азарії й Мисаїла
Але наказав їм гостро, щоб нікому не говорили про нього.І він узяв навчати їх, що Синові Чоловічому багато треба вистраждати, а й відцураються його старші, первосвященики та книжники, буде він убитий, по трьох же днях воскресне. А говорив про це відкрито. Тоді Петро, взявши його набік, заходився йому докоряти. Він же, обернувшись і глянувши на своїх учнів, скартав Петра і сказав: "Геть від мене, сатано! Бо гадаєш ти не про те, що Боже, лише про те, що людське."І прикликавши народ разом із своїми учнями, сказав їм: "Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною.
… Коли хтось хоче йти за мною… Добре усвідоммо, що Ісус говорить: Хто хоче… Нікого не примушує, тільки кличе кожного з нас… Наше рішення наслідувати Його має бути продуманим та рішучим …Якщо ж це є лише побожне натхнення на якийсь час, воно може закінчитися вже при перших невдачах та труднощах… Хто твердо приймає рішення не дивиться назад і на те, що втрачає…
...хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною… Наслідувати Ісуса для кожного з нас може означати щось інше. Але спільним для всіх нас є безмежна довіра до Бога та зміна теперішнього способу думання, дій, довіри самому собі …
Чи усвідомлюю безмірну ціну душі? На що я найчастіше «міняю» потреби душі?
Деколи мусимо багато втратити, щоб багато знайти.
Господи Ісусе, деколи я занадто поспішаю заспокоїти потреби тіла та одночасно забуваю, що моя душа має так мало духовної «їжі». Підкріпи мою волю, щоб я крокував за Тобою витривало та вірно.
29.12.2009
29 грудня, вівторок – Мр. 8,22-26
Віддання Непороч. Зачаття; Св. Праотців, Прор. Агея
Приходять же вони у Витсаїду, і ось приводять йому сліпого та й просять його, щоб його доторкнувся. Узявши ж сліпого за руку, вивів він його за село і, слиною помазавши йому очі, поклав на нього руки та й спитав його: "Чи бачиш щонебудь?" Глянув той і каже: "Бачу людей, - наче б дерева ходячі!" Тоді знову поклав він йому на очі руки і той прозрів, і одужав, і почав бачити усе і здалека, і чітко. І послав його додому, кажучи: "Навіть у село не входь.”
Напевно багато з нас пережило ситуацію, коли ввечері вдома виключили світло і все покрила темнота. Тоді ми шукали свічку або ліхтарик. Коли це згадаємо, краще зрозуміємо, яку радість переживав сліпий з Євангеліє. Побачив Ісуса, зміг сам вільно рухатися куди хотів…
Більшості з нас не бракує фізичного зору. Однак дуже поширеною хворобою є духовна сліпота. Деякі, хоча деколи духовно щось назбирають, прочитають Святе Письмо, зайдуть до Церкви на Службу Божу, але не втримують цього довго. Багато з нас задовольняється, в духовному житті тим, що мають, не дбають про свій духовний ріст. А після деякого часу вони ніби вже і не відчувають потреби вірити в Бога !? Приводьмо частіше їх, а також й себе, до Ісуса. Скажімо Йому щиро, що ми хотіли б бачити, що ми потребуємо Його світла, Його милосердя.
Господи, оздоров мій духовний зір, щоб я бачив, що маю робити в моєму житті.
28.12.2009
28 грудня, понеділок – Мр 8,11-21
Свщмч. Елевтерія; преп. Павла
Тоді вийшли фарисеї й завели з ним суперечку - вимагали від нього знаку з неба, ставивши його на пробу. Зідхнув же він з усього свого духу та й каже: "Чого бо це поріддя домагається знаку? Істинно кажу вам: Не дасться отому поріддю знаку!" І покинувши їх, знову сів у човен і поплив на той бік. Учні ж забули взяти хліба - мали з собою лиш один хліб у човні. І наказував їм, кажучи: "Глядіть, бережіться фарисейської закваски та закваски Іродової!"І стали перемовлятись про те, що не мають хліба. Ісус, довідавшись про те, каже до них: "Чого перемовляєтесь про те, що хліба у вас нема? Невже ж іще не збагнули, не второпали? Невже ж іще у вас нечуле серце? Маючи очі - не бачите? Маючи вуха - не чуєте? Не пам'ятаєте, як я ламав п'ять хлібів на п'ять тисяч? Скільки ви повних кошиків із куснями зібрали?" - "Дванадцять" - кажуть йому. "А коли я помножив сім хлібів на чотири тисячі, скільки ви повних кошиків із куснями зібрали?" - "Сім", - кажуть. І він сказав їм: "То й ще не розумієте?"
… Глядіть, бережіться фарисейської закваски та закваски Іродової!…Закваска фарисеїв швидко розповсюдилася і між апостолами. Вони думали про те, як насити свої шлунки, коли забули взяти хліб. Ісус навпаки говорить про духовну їжу та Боже Царство. Чи не перейшло трохи і до нас закваски фарисеїв? Закону дотримуємось, але наші серця є далекими від Бога… Здається нам, що Бога любимо, але людей з радістю поділяємо за нашими критеріями …
… І стали перемовлятись про те, що не мають хліба… Ісус нам говорить про Боже Царство, про Хліб життя, про потреби наших ближніх, та ми і далі шукаємо лише те, що насичує наші шлунки, робить нас егоїстичними… У цій хвилині Він дивиться і на нас і говорить: “Маючи очі - не бачите? То й ще не розумієте?”
Чи не зробив і я пріоритетом мого життя матеріальні речі та зручності?
Свщмч. Елевтерія; преп. Павла
Тоді вийшли фарисеї й завели з ним суперечку - вимагали від нього знаку з неба, ставивши його на пробу. Зідхнув же він з усього свого духу та й каже: "Чого бо це поріддя домагається знаку? Істинно кажу вам: Не дасться отому поріддю знаку!" І покинувши їх, знову сів у човен і поплив на той бік. Учні ж забули взяти хліба - мали з собою лиш один хліб у човні. І наказував їм, кажучи: "Глядіть, бережіться фарисейської закваски та закваски Іродової!"І стали перемовлятись про те, що не мають хліба. Ісус, довідавшись про те, каже до них: "Чого перемовляєтесь про те, що хліба у вас нема? Невже ж іще не збагнули, не второпали? Невже ж іще у вас нечуле серце? Маючи очі - не бачите? Маючи вуха - не чуєте? Не пам'ятаєте, як я ламав п'ять хлібів на п'ять тисяч? Скільки ви повних кошиків із куснями зібрали?" - "Дванадцять" - кажуть йому. "А коли я помножив сім хлібів на чотири тисячі, скільки ви повних кошиків із куснями зібрали?" - "Сім", - кажуть. І він сказав їм: "То й ще не розумієте?"
… Глядіть, бережіться фарисейської закваски та закваски Іродової!…Закваска фарисеїв швидко розповсюдилася і між апостолами. Вони думали про те, як насити свої шлунки, коли забули взяти хліб. Ісус навпаки говорить про духовну їжу та Боже Царство. Чи не перейшло трохи і до нас закваски фарисеїв? Закону дотримуємось, але наші серця є далекими від Бога… Здається нам, що Бога любимо, але людей з радістю поділяємо за нашими критеріями …
… І стали перемовлятись про те, що не мають хліба… Ісус нам говорить про Боже Царство, про Хліб життя, про потреби наших ближніх, та ми і далі шукаємо лише те, що насичує наші шлунки, робить нас егоїстичними… У цій хвилині Він дивиться і на нас і говорить: “Маючи очі - не бачите? То й ще не розумієте?”
Чи не зробив і я пріоритетом мого життя матеріальні речі та зручності?
27.12.2009
27 грудня, неділя – Лк 14,16-24
Нд. Св. Праотців.
Мучч. Тирса, Левкія, Филимона, Аполонія, Калиніка.
А Ісус озвавсь до нього: “Один чоловік справив вечерю велику й запросив багатьох.
Під час вечері послав він слугу свого сказати запрошеним: Ідіть, усе готове.
Тоді всі вони однаково почали відмовлятися. Перший йому сказав: Поле купив я, мушу піти на нього подивитись; вибач мені, прошу тебе.
Другий сказав: П'ять пар волів купив я і йду їх спробувати; прошу тебе, вибач мені.
А інший мовив: Я одружився і тому не можу прийти.
Повернувся слуга й розповів це панові своєму. Розгнівався тоді господар та й каже до слуги свого: Іди щоскоріш на майдани й вулиці міста й приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кульгавих.
Пане, - озвавсь слуга, - сталось, як ти велів, і місця є ще.
Сказав пан до слуги: Піди на шляхи та огорожі й наполягай увійти, щоб дім мій наповнився.
Кажу бо вам: Ніхто з отих запрошених не покуштує моєї вечері.”
… Тоді всі вони однаково почали відмовлятися… Наші відмови є також цікавими. Я втомлений від навчання та скільки мене ще очікує! Я замучений з роботи… Не можу йти до Церкви, бо дома мене ще очікує багато роботи: – готування, прибирання, прання… Можливо завтра буду мати менше роботи…
Подумаймо над тим, як би ми відреагували, якщо би нас Ісус запрошував до багато накритого столу… Коли нас Ісус кличе до столу Євхаристії, пропонує нам Хліб життя, реагуємо відмовами так, як ті покликані на гостину.
Які відмови використовую найчастіше я?
Господи Ісусе, дай мені пізнати, що лише прийняттям Євхаристії отримаю потрібну благодать та силу міняти себе і світ в якому живу.
Нд. Св. Праотців.
Мучч. Тирса, Левкія, Филимона, Аполонія, Калиніка.
А Ісус озвавсь до нього: “Один чоловік справив вечерю велику й запросив багатьох.
Під час вечері послав він слугу свого сказати запрошеним: Ідіть, усе готове.
Тоді всі вони однаково почали відмовлятися. Перший йому сказав: Поле купив я, мушу піти на нього подивитись; вибач мені, прошу тебе.
Другий сказав: П'ять пар волів купив я і йду їх спробувати; прошу тебе, вибач мені.
А інший мовив: Я одружився і тому не можу прийти.
Повернувся слуга й розповів це панові своєму. Розгнівався тоді господар та й каже до слуги свого: Іди щоскоріш на майдани й вулиці міста й приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кульгавих.
Пане, - озвавсь слуга, - сталось, як ти велів, і місця є ще.
Сказав пан до слуги: Піди на шляхи та огорожі й наполягай увійти, щоб дім мій наповнився.
Кажу бо вам: Ніхто з отих запрошених не покуштує моєї вечері.”
… Тоді всі вони однаково почали відмовлятися… Наші відмови є також цікавими. Я втомлений від навчання та скільки мене ще очікує! Я замучений з роботи… Не можу йти до Церкви, бо дома мене ще очікує багато роботи: – готування, прибирання, прання… Можливо завтра буду мати менше роботи…
Подумаймо над тим, як би ми відреагували, якщо би нас Ісус запрошував до багато накритого столу… Коли нас Ісус кличе до столу Євхаристії, пропонує нам Хліб життя, реагуємо відмовами так, як ті покликані на гостину.
Які відмови використовую найчастіше я?
Господи Ісусе, дай мені пізнати, що лише прийняттям Євхаристії отримаю потрібну благодать та силу міняти себе і світ в якому живу.
26.12.2009
26 грудня, субота – Лк 13,18-29
Мучч.Євстратія, Євгенія, Авксентія й Ореста
Далі промовив: “На що схоже Царство Боже? До чого б мені його прирівняти?
Воно схоже на зерно гірчичне, що чоловік узяв та й кинув у город свій, і воно вигналось і стало деревом великим, і небесне птаство гніздиться у його гілляках.
І знову промовив: “До чого мені прирівняти Царство Боже?
Воно схоже на закваску, що жінка взяла й поклала в три мірки борошна, аж поки все не скисне.”
Ісус проходив через міста та через села, навчаючи й простуючи до Єрусалиму.
Аж ото сказав хтось до нього: “Господи, чи мало буде тих, що спасуться?” Він відповів їм:
“Силкуйтеся ввійти через тісні ворота, багато бо, кажу вам, силкуватимуться ввійти, але не зможуть.
І як господар устане й замкне двері, а ви, зоставшися знадвору, почнете стукати у двері та казати: Господи, відчини нам! - він відповість вам: Не знаю вас, звідкіля ви.
Тоді ви почнете казати: Ми їли й пили перед тобою, і ти навчав нас на майданах наших.
Та він відповість: Кажу бо вам: Не знаю вас, звідкіля ви; геть від мене всі ви, що чините неправду!
Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака та Якова й усіх пророків у Царстві Божім, себе ж самих викинутих назовні.
Прийдуть тоді від сходу й від заходу, від півночі й від півдня й возсядуть (на бенкеті) в Царстві Божім.
Подумаймо над власним життям. Можливо, гірчичне зерно Божого царства тримаємо ще міцно в руках зі страху, щоб щось не втратити. Тому воно і не виросло великим деревом. Не біймося, посадімо його і залишмо, щоб помалу, поступово росло Боже Царство в нас і навколо нас! Почнімо із змагання за досконалість нашого духовного життя та використаймо вже сьогоднішній день.
Що я зробив із зерном Божого Царства?
Господи Ісусе, моє дерево є ще можливо маленьке, але вірю, що з Твоєю поміччю виросте з нього велике дерево віри.
Мучч.Євстратія, Євгенія, Авксентія й Ореста
Далі промовив: “На що схоже Царство Боже? До чого б мені його прирівняти?
Воно схоже на зерно гірчичне, що чоловік узяв та й кинув у город свій, і воно вигналось і стало деревом великим, і небесне птаство гніздиться у його гілляках.
І знову промовив: “До чого мені прирівняти Царство Боже?
Воно схоже на закваску, що жінка взяла й поклала в три мірки борошна, аж поки все не скисне.”
Ісус проходив через міста та через села, навчаючи й простуючи до Єрусалиму.
Аж ото сказав хтось до нього: “Господи, чи мало буде тих, що спасуться?” Він відповів їм:
“Силкуйтеся ввійти через тісні ворота, багато бо, кажу вам, силкуватимуться ввійти, але не зможуть.
І як господар устане й замкне двері, а ви, зоставшися знадвору, почнете стукати у двері та казати: Господи, відчини нам! - він відповість вам: Не знаю вас, звідкіля ви.
Тоді ви почнете казати: Ми їли й пили перед тобою, і ти навчав нас на майданах наших.
Та він відповість: Кажу бо вам: Не знаю вас, звідкіля ви; геть від мене всі ви, що чините неправду!
Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака та Якова й усіх пророків у Царстві Божім, себе ж самих викинутих назовні.
Прийдуть тоді від сходу й від заходу, від півночі й від півдня й возсядуть (на бенкеті) в Царстві Божім.
Подумаймо над власним життям. Можливо, гірчичне зерно Божого царства тримаємо ще міцно в руках зі страху, щоб щось не втратити. Тому воно і не виросло великим деревом. Не біймося, посадімо його і залишмо, щоб помалу, поступово росло Боже Царство в нас і навколо нас! Почнімо із змагання за досконалість нашого духовного життя та використаймо вже сьогоднішній день.
Що я зробив із зерном Божого Царства?
Господи Ісусе, моє дерево є ще можливо маленьке, але вірю, що з Твоєю поміччю виросте з нього велике дерево віри.
25.12.2009
25 грудня, п’ятниця – Лк 21, 37- 22,8
Свят. Спиридона, єп. Трімітійского
Днями Ісус навчав у храмі, а ночами виходив і перебував на горі, званій Оливна.
Зранку ж увесь народ приходив до нього в храм, щоб послухати його.
Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасха.
І первосвященики та книжники шукали, як би його вбити, боялись бо народу.
Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскаріот, що був з числа дванадцятьох,
і він пішов умовитися з первосвящениками та начальниками, як би його видати.
Зраділи ті й згодилися дати йому гроші.
І він пристав на те й шукав нагоди, щоб видати його без відома народу.
Настав день опрісноків, коли треба було жертвувати пасху.
Ісус послав Петра та Йоана: “Ідіть”, - сказав, - “та приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.”
Свят. Спиридона, єп. Трімітійского
Днями Ісус навчав у храмі, а ночами виходив і перебував на горі, званій Оливна.
Зранку ж увесь народ приходив до нього в храм, щоб послухати його.
Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасха.
І первосвященики та книжники шукали, як би його вбити, боялись бо народу.
Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскаріот, що був з числа дванадцятьох,
і він пішов умовитися з первосвящениками та начальниками, як би його видати.
Зраділи ті й згодилися дати йому гроші.
І він пристав на те й шукав нагоди, щоб видати його без відома народу.
Настав день опрісноків, коли треба було жертвувати пасху.
Ісус послав Петра та Йоана: “Ідіть”, - сказав, - “та приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.”
24.12.2009
24 грудня, четвер – Лк 21,28-33
Преп. Даниїла Стовпника
Як це почне збуватись, випростайтесь і підніміть ваші голови вгору, бо ваше визволення близьке.”
І він сказав їм притчу: “Погляньте на смоковницю і всякі (інші) дерева.
Коли вони розпукаються вже, ви, дивлячись, розумієте самі від себе, що вже близько літо.
Отак і ви, коли побачите, що це збувається, знайте, що Царство Боже близько.
Істинно кажу вам: Рід цей не пройде, аж поки все не станеться.
Небо й земля проминуть, слова ж мої не пройдуть.
Ісус говорить притчу про смоковницю. Говорить про смоковницю, але в наших умовах це можуть бути і інші фрукти. Подивіться на яблуні або інші дерева. Навесні повні квітів, потім зелені фрукти і на осінь дозрівають.
Ісус нас кличе, щоб ми випробували свою «християнську» уважність. Боже слово ще ніколи нікого не обдурило. Не обдурить і нас. Не перевіряймо і не намагаймося взнати точний час та місце Господнього приходу, але живімо кожну хвилину свого життя так, неначе це та, - остання! Наповнюймо своє життя добром, вчинками любові, радості. Принесімо Божу любов тим, котрі Його не знають, котрі про Нього вже забули…
Ісус нам своїм воскресінням та смертю відкрив небо. Кусочок неба приніс зі собою і на цей світ. Ми можемо наповнюватися радістю, що колись зможемо бути з Ісусом в небі. Це є причиною правдивої християнської радості. Не дозвольмо її зруйнувати нікому і нічому!
Господи, віддаю Тобі ціле своє життя зі всім чим я є і що маю.
Преп. Даниїла Стовпника
Як це почне збуватись, випростайтесь і підніміть ваші голови вгору, бо ваше визволення близьке.”
І він сказав їм притчу: “Погляньте на смоковницю і всякі (інші) дерева.
Коли вони розпукаються вже, ви, дивлячись, розумієте самі від себе, що вже близько літо.
Отак і ви, коли побачите, що це збувається, знайте, що Царство Боже близько.
Істинно кажу вам: Рід цей не пройде, аж поки все не станеться.
Небо й земля проминуть, слова ж мої не пройдуть.
Ісус говорить притчу про смоковницю. Говорить про смоковницю, але в наших умовах це можуть бути і інші фрукти. Подивіться на яблуні або інші дерева. Навесні повні квітів, потім зелені фрукти і на осінь дозрівають.
Ісус нас кличе, щоб ми випробували свою «християнську» уважність. Боже слово ще ніколи нікого не обдурило. Не обдурить і нас. Не перевіряймо і не намагаймося взнати точний час та місце Господнього приходу, але живімо кожну хвилину свого життя так, неначе це та, - остання! Наповнюймо своє життя добром, вчинками любові, радості. Принесімо Божу любов тим, котрі Його не знають, котрі про Нього вже забули…
Ісус нам своїм воскресінням та смертю відкрив небо. Кусочок неба приніс зі собою і на цей світ. Ми можемо наповнюватися радістю, що колись зможемо бути з Ісусом в небі. Це є причиною правдивої християнської радості. Не дозвольмо її зруйнувати нікому і нічому!
Господи, віддаю Тобі ціле своє життя зі всім чим я є і що маю.
23.12.2009
23 грудня, середа – Лк 21, 5-7, 10-11, 20-24
Мучч. Мини, Єрмогена і Євграфа
І коли деякі говорили про храм, що він був прикрашений дорогоцінним камінням та обітними дарами, (Ісус) сказав: “Надійдуть дні, коли з усього, що ви бачите, не лишиться камінь на камені, який не був би перевернений.” Тоді вони його спитали: “Учителю, коли ж це буде? І який буде знак, що це має настати?” Будуть великі землетруси, по різних місцях будуть пошесті й голод, появи жахливі, а з неба великі знаки будуть. Коли ж побачите Єрусалим, оточений військами, знайте тоді, що його спустошення наблизилось. Тоді ті, що в Юдеї, нехай тікають у гори, а ті, що будуть у середині міста, нехай вийдуть з нього; ті ж, що будуть на полях, нехай до нього не входять. Це бо дні кари, коли то все, що написане, здійсниться. Горе вагітним та тим, що грудьми годують, у ті дні! Бо на землі буде нужда велика й гнів проти народу цього. Вони поляжуть від леза меча й підуть у неволю поміж усі народи. Єрусалим топтатимуть погани, поки не закінчиться час поган.
Єрусалимський храм був у цьому періоді великим скарбом. Його краса дивувала всіх. Тому були всі вражені роздумами Ісуса, що не лишиться каменя на камені. Але це так і сталося. Римляни залишили від нього тільки руїни. Була це кара за те, що не прийняли Ісуса.
А що ми, люди третього тисячоліття? Храмів маємо досить, є вони і досить великими. Та бачимо, що це не є важливим. Для Бога важливими є інші «храми». Всіх нас сотворив Бог з безмежної любові на свій образ! Наші тіла є храмами Святого Духа! Це є найважливіше. Будова наших тіл є досконалою, і ми її часто прикрашаємо модною одежею, косметикою… Але попробуймо подивитися духовним зором, що буде з тих досконало підготованих тіл після смерті? Попробуймо зосередити свою увагу на нашому серці та душі! Прикрасьмо їх Христовою присутністю, добром, щастям від свого християнства, радістю зі спасіння.
Господи, навчи мене прикрашати своє життя за Твоєю волею.
Мучч. Мини, Єрмогена і Євграфа
І коли деякі говорили про храм, що він був прикрашений дорогоцінним камінням та обітними дарами, (Ісус) сказав: “Надійдуть дні, коли з усього, що ви бачите, не лишиться камінь на камені, який не був би перевернений.” Тоді вони його спитали: “Учителю, коли ж це буде? І який буде знак, що це має настати?” Будуть великі землетруси, по різних місцях будуть пошесті й голод, появи жахливі, а з неба великі знаки будуть. Коли ж побачите Єрусалим, оточений військами, знайте тоді, що його спустошення наблизилось. Тоді ті, що в Юдеї, нехай тікають у гори, а ті, що будуть у середині міста, нехай вийдуть з нього; ті ж, що будуть на полях, нехай до нього не входять. Це бо дні кари, коли то все, що написане, здійсниться. Горе вагітним та тим, що грудьми годують, у ті дні! Бо на землі буде нужда велика й гнів проти народу цього. Вони поляжуть від леза меча й підуть у неволю поміж усі народи. Єрусалим топтатимуть погани, поки не закінчиться час поган.
Єрусалимський храм був у цьому періоді великим скарбом. Його краса дивувала всіх. Тому були всі вражені роздумами Ісуса, що не лишиться каменя на камені. Але це так і сталося. Римляни залишили від нього тільки руїни. Була це кара за те, що не прийняли Ісуса.
А що ми, люди третього тисячоліття? Храмів маємо досить, є вони і досить великими. Та бачимо, що це не є важливим. Для Бога важливими є інші «храми». Всіх нас сотворив Бог з безмежної любові на свій образ! Наші тіла є храмами Святого Духа! Це є найважливіше. Будова наших тіл є досконалою, і ми її часто прикрашаємо модною одежею, косметикою… Але попробуймо подивитися духовним зором, що буде з тих досконало підготованих тіл після смерті? Попробуймо зосередити свою увагу на нашому серці та душі! Прикрасьмо їх Христовою присутністю, добром, щастям від свого християнства, радістю зі спасіння.
Господи, навчи мене прикрашати своє життя за Твоєю волею.
22.12.2009
22 грудня, вівторок – Лк 21,12-19
Непорочне Зачаття Пресв. Богородиці
Але перед усім цим на вас накладуть руки й переслідувати будуть, і волочитимуть по синагогах та по тюрмах, водитимуть перед царів і правителів з-за імені мого.
І це дасть вам нагоду свідчити.
Візьміть собі до серця, що вам не треба готуватися наперед, що маєте відповідати,
я бо дам вам слово й мудрість, якій ніхто з ваших противників не зможе протиставитись і перечити.
Вас видадуть батьки, брати, рідні й друзі, і декому з вас смерть заподіють.
Вас будуть ненавидіти всі за моє ім'я.
Але волосина з голови у вас не пропаде!
Вашим стражданням ви спасете душі свої.
Зразу після того, як Ісус говорив про знищення Єрусалимського храму, говорить про небезпеку, яка загрожує храмові нашого тіла. Не говорить нічого нового. Переслідували Його, будуть переслідувати і його послідовників. Це переслідування буде як знамення, що Господь є близько. Коли це буде? Як це буде діятися?
Слабшу форму переслідування можемо переживати і в наших часах. Бо на Папу, Христову Церкву та віруючих щоденно приходить стільки нападів, що деколи аж дивуємося, як це можна витримати. Це можливо, але тільки з поміччю Божою!
Диявол змінив тактику і часто ми неготові захищатися від його дій, бо використовує все нові методи. Що каже тепер людям слово “чистота” у відносинах чоловіка і жінки, хлопців та дівчат? Наскільки серйозно ставимось до Божих заповідей?
Бог нам дає можливість змінити щось в собі, щоб ми поступово очищувалися від гріха, належали Йому та витривали біля Нього і в часі випробувань. І так змогли отримати вічне життя.
Господи, дай мені силу витримати в усіх випробуваннях життя, та залишитися біля Тебе за всіх обставин.
Непорочне Зачаття Пресв. Богородиці
Але перед усім цим на вас накладуть руки й переслідувати будуть, і волочитимуть по синагогах та по тюрмах, водитимуть перед царів і правителів з-за імені мого.
І це дасть вам нагоду свідчити.
Візьміть собі до серця, що вам не треба готуватися наперед, що маєте відповідати,
я бо дам вам слово й мудрість, якій ніхто з ваших противників не зможе протиставитись і перечити.
Вас видадуть батьки, брати, рідні й друзі, і декому з вас смерть заподіють.
Вас будуть ненавидіти всі за моє ім'я.
Але волосина з голови у вас не пропаде!
Вашим стражданням ви спасете душі свої.
Зразу після того, як Ісус говорив про знищення Єрусалимського храму, говорить про небезпеку, яка загрожує храмові нашого тіла. Не говорить нічого нового. Переслідували Його, будуть переслідувати і його послідовників. Це переслідування буде як знамення, що Господь є близько. Коли це буде? Як це буде діятися?
Слабшу форму переслідування можемо переживати і в наших часах. Бо на Папу, Христову Церкву та віруючих щоденно приходить стільки нападів, що деколи аж дивуємося, як це можна витримати. Це можливо, але тільки з поміччю Божою!
Диявол змінив тактику і часто ми неготові захищатися від його дій, бо використовує все нові методи. Що каже тепер людям слово “чистота” у відносинах чоловіка і жінки, хлопців та дівчат? Наскільки серйозно ставимось до Божих заповідей?
Бог нам дає можливість змінити щось в собі, щоб ми поступово очищувалися від гріха, належали Йому та витривали біля Нього і в часі випробувань. І так змогли отримати вічне життя.
Господи, дай мені силу витримати в усіх випробуваннях життя, та залишитися біля Тебе за всіх обставин.
21.12.2009
21 грудня, понеділок – Лк 20,27-44
Передсв. Непороч. Зачаття Богор.,
Преп. Паталія
Деякі з садукеїв, що кажуть, ніби нема воскресіння, приступили й спитали його: “Учителю, Мойсей приписав нам: Коли чийсь брат, одружений, умре бездітним, нехай його брат візьме за себе його жінку й відродить потомство братові своєму. Сім ото братів було. Перший узяв жінку й помер бездітним. Потім другий, і третій, і так семеро умерли, не зоставивши дітей по собі. Врешті, померла й жінка. Жінка та, отже, при воскресінні, кому буде за жінку, бо ж семеро мали її за жінку.” Ісус відповів їм: “Сини цього світу женяться і виходять заміж. Ті ж, що будуть достойні осягнути того віку й воскресіння з мертвих, не женяться і не виходять заміж; бо й вмерти вже не можуть, тому що, до ангелів подібні, вони - сини Божі, бувши синами воскресіння. А що мертві воскресають, - це й Мойсей при кущі дав був зрозуміти, де він назвав Господа Богом Авраама, Богом Ісаака й Богом Якова. Бог же не є Бог мертвих, але живих, усі бо живуть для нього.” Деякі з книжників, озвавшися, заговорили: “Учителю, ти добре сказав.” І не насмілювались вони більше ні про що його питати. І тоді він до них промовив: “Як же це кажуть, що Христос син Давида? Бо ж сам Давид у книзі Псалмів мовить: Господь сказав Владиці моєму: Сиди праворуч мене, поки я не покладу твоїх ворогів підніжком тобі під ноги. Давид, отже, зве його Господом. Як же він може бути його сином?”
Хоча були садукеї мудрими, але казали, ...ніби нема воскресіння... До Ісуса звернулися із запитанням, бо хотіли щоб попав у пастку!
Але Боже Слово є живе та дієве. Це не є це Слово людини, але самого Бога. Ісус їм спокійно пояснив, що Бог не забуває про жодну людину і після смерті.
Ісус Христос є нашим братом. Він прийшов нам сказати, що Бог підготував кожному з нас місце в постійній радості. Не мусимо «чекати» кінця життя, але можемо переживати вже тут на землі блаженство, бо Боже Царство може бути в нас! Божий мир, Божу любов, милосердя, радість, щастя, можемо переживати частково вже тут, на землі. Як? Якщо виберемо дорогу єднання з Богом, то будемо дітьми воскресіння, надії та радості. Маємо можливість вибору вже сьогодні.
Боже, довіряю Тобі, наповни моє серце вічною правдою.
Передсв. Непороч. Зачаття Богор.,
Преп. Паталія
Деякі з садукеїв, що кажуть, ніби нема воскресіння, приступили й спитали його: “Учителю, Мойсей приписав нам: Коли чийсь брат, одружений, умре бездітним, нехай його брат візьме за себе його жінку й відродить потомство братові своєму. Сім ото братів було. Перший узяв жінку й помер бездітним. Потім другий, і третій, і так семеро умерли, не зоставивши дітей по собі. Врешті, померла й жінка. Жінка та, отже, при воскресінні, кому буде за жінку, бо ж семеро мали її за жінку.” Ісус відповів їм: “Сини цього світу женяться і виходять заміж. Ті ж, що будуть достойні осягнути того віку й воскресіння з мертвих, не женяться і не виходять заміж; бо й вмерти вже не можуть, тому що, до ангелів подібні, вони - сини Божі, бувши синами воскресіння. А що мертві воскресають, - це й Мойсей при кущі дав був зрозуміти, де він назвав Господа Богом Авраама, Богом Ісаака й Богом Якова. Бог же не є Бог мертвих, але живих, усі бо живуть для нього.” Деякі з книжників, озвавшися, заговорили: “Учителю, ти добре сказав.” І не насмілювались вони більше ні про що його питати. І тоді він до них промовив: “Як же це кажуть, що Христос син Давида? Бо ж сам Давид у книзі Псалмів мовить: Господь сказав Владиці моєму: Сиди праворуч мене, поки я не покладу твоїх ворогів підніжком тобі під ноги. Давид, отже, зве його Господом. Як же він може бути його сином?”
Хоча були садукеї мудрими, але казали, ...ніби нема воскресіння... До Ісуса звернулися із запитанням, бо хотіли щоб попав у пастку!
Але Боже Слово є живе та дієве. Це не є це Слово людини, але самого Бога. Ісус їм спокійно пояснив, що Бог не забуває про жодну людину і після смерті.
Ісус Христос є нашим братом. Він прийшов нам сказати, що Бог підготував кожному з нас місце в постійній радості. Не мусимо «чекати» кінця життя, але можемо переживати вже тут на землі блаженство, бо Боже Царство може бути в нас! Божий мир, Божу любов, милосердя, радість, щастя, можемо переживати частково вже тут, на землі. Як? Якщо виберемо дорогу єднання з Богом, то будемо дітьми воскресіння, надії та радості. Маємо можливість вибору вже сьогодні.
Боже, довіряю Тобі, наповни моє серце вічною правдою.
20.12.2009
20 грудня, неділя – Лк 14,16-24
свят. Авмросія Медіоланського
А Ісус озвавсь до нього: “Один чоловік справив вечерю велику й запросив багатьох.
Під час вечері послав він слугу свого сказати запрошеним: Ідіть, усе готове.
Тоді всі вони однаково почали відмовлятися. Перший йому сказав: Поле купив я, мушу піти на нього подивитись; вибач мені, прошу тебе.
Другий сказав: П'ять пар волів купив я і йду їх спробувати; прошу тебе, вибач мені.
А інший мовив: Я одружився і тому не можу прийти.
Повернувся слуга й розповів це панові своєму. Розгнівався тоді господар та й каже до слуги свого: Іди щоскоріш на майдани й вулиці міста й приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кульгавих.
Пане, - озвавсь слуга, - сталось, як ти велів, і місця є ще.
Сказав пан до слуги: Піди на шляхи та огорожі й наполягай увійти, щоб дім мій наповнився.
Кажу бо вам: Ніхто з отих запрошених не покуштує моєї вечері.”
Він йому сказав: “…Один чоловік справив вечерю велику й запросив багатьох…”Чи думали ми над тим, як має Ісуса «боліти», коли Його запрошення на гостину приймуть лише деякі? Як Його болять наші відмови, наша байдужість? Як змінилася б ситуація, якщо б Христос запропонував «шведські столи» повні доброї їжі і напоїв. Ми всі побігли б, щоб наповнив наші шлунки! А що наша душа? Не залишаємо її аж занадто довго голодну “Хліба”, який нам приносить тривале та правдиве щастя?
… Тоді всі вони однаково почали відмовлятися…В реальності нічого не змінилося і сьогодні. Не важливо якими є наші відмови. Важливим насправді є те, що ми не вибудували приятельських відносин з Богом. Правдиві приятелі бажають зустрічатися як можна частіше. І кожна зустріч для них є збагаченням. Почнімо будувати свої особисті відносини з Богом. Якщо покладемо на«цеглину» добра цеглини жертви і любові, то поступово виросте велика «будова» нашої дружби з Богом
свят. Авмросія Медіоланського
А Ісус озвавсь до нього: “Один чоловік справив вечерю велику й запросив багатьох.
Під час вечері послав він слугу свого сказати запрошеним: Ідіть, усе готове.
Тоді всі вони однаково почали відмовлятися. Перший йому сказав: Поле купив я, мушу піти на нього подивитись; вибач мені, прошу тебе.
Другий сказав: П'ять пар волів купив я і йду їх спробувати; прошу тебе, вибач мені.
А інший мовив: Я одружився і тому не можу прийти.
Повернувся слуга й розповів це панові своєму. Розгнівався тоді господар та й каже до слуги свого: Іди щоскоріш на майдани й вулиці міста й приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кульгавих.
Пане, - озвавсь слуга, - сталось, як ти велів, і місця є ще.
Сказав пан до слуги: Піди на шляхи та огорожі й наполягай увійти, щоб дім мій наповнився.
Кажу бо вам: Ніхто з отих запрошених не покуштує моєї вечері.”
Він йому сказав: “…Один чоловік справив вечерю велику й запросив багатьох…”Чи думали ми над тим, як має Ісуса «боліти», коли Його запрошення на гостину приймуть лише деякі? Як Його болять наші відмови, наша байдужість? Як змінилася б ситуація, якщо б Христос запропонував «шведські столи» повні доброї їжі і напоїв. Ми всі побігли б, щоб наповнив наші шлунки! А що наша душа? Не залишаємо її аж занадто довго голодну “Хліба”, який нам приносить тривале та правдиве щастя?
… Тоді всі вони однаково почали відмовлятися…В реальності нічого не змінилося і сьогодні. Не важливо якими є наші відмови. Важливим насправді є те, що ми не вибудували приятельських відносин з Богом. Правдиві приятелі бажають зустрічатися як можна частіше. І кожна зустріч для них є збагаченням. Почнімо будувати свої особисті відносини з Богом. Якщо покладемо на«цеглину» добра цеглини жертви і любові, то поступово виросте велика «будова» нашої дружби з Богом
19.12.2009
19 грудня, субота – Лк 12,32-40
Миколая Чудотворця, аєп. Мир Ликійських
Не бійсь, маленьке стадо, бо вашому Отцеві вподобалося дати вам Царство.
Продайте ваше майно й дайте милостиню. Зробіть собі гамани, що не старіються; невичерпаний скарб на небі, де злодій приступу не має, ні міль не точить.
Бо де скарб ваш, там буде й ваше серце.
Нехай ваш стан буде підперезаний, і світла засвічені.
Будьте подібні до людей, що чекають на пана свого, коли він повернеться з весілля, щоб йому негайно відчинити, як прийде й застукає.
Щасливі ті слуги, що їх він, прийшовши, застане невсипущими! Істинно кажу вам: Він підпережеться, посадить їх за стіл і, приступивши, почне їм служити.
І як прийде о другій чи о третій сторожі й так усе знайде, щасливі вони.
Збагніть це добре: коли б господар знав, о котрій годині прийде злодій, пильнував би й не дав би проламати стіни у своїм домі.
І ви також будьте готові, бо не знаєте, о котрій годині Син Чоловічий прийде.”
… і світла засвічені… Ці слова Ісуса можемо пояснювати по різному… В часи Ісуса не було сигналізацій, ні таких складних замків, які би берегли майно родини, … Засвічені лампи могли «відігнати»злодіїв від наміру красти, а разом з тим вказували і на те, що люди в цьому домі готові прийняти до хати гостя…
… Щасливі ті слуги, що їх він, прийшовши, застане невсипущими!…Багато з нас боїться нічних злодіїв, тому робимо спеціальні замки, ставимо міцні двері… Але існують і такі злодії, перед якими нас Ісус сьогодні застерігає. Це є злодії нашої душі – диявол, навколишній світ, з його спокусливими пропозиціями та і ми самі з нашим егоїзмом.
…Істинно кажу вам: Він підпережеться, посадить їх за стіл і, приступивши, почне їм служити….Бог відкриває нам свої обійми… Бажає нам допомогти… Тому віддаймо Йому свої турботи та переживання, Він точно заопікується ними.
Миколая Чудотворця, аєп. Мир Ликійських
Не бійсь, маленьке стадо, бо вашому Отцеві вподобалося дати вам Царство.
Продайте ваше майно й дайте милостиню. Зробіть собі гамани, що не старіються; невичерпаний скарб на небі, де злодій приступу не має, ні міль не точить.
Бо де скарб ваш, там буде й ваше серце.
Нехай ваш стан буде підперезаний, і світла засвічені.
Будьте подібні до людей, що чекають на пана свого, коли він повернеться з весілля, щоб йому негайно відчинити, як прийде й застукає.
Щасливі ті слуги, що їх він, прийшовши, застане невсипущими! Істинно кажу вам: Він підпережеться, посадить їх за стіл і, приступивши, почне їм служити.
І як прийде о другій чи о третій сторожі й так усе знайде, щасливі вони.
Збагніть це добре: коли б господар знав, о котрій годині прийде злодій, пильнував би й не дав би проламати стіни у своїм домі.
І ви також будьте готові, бо не знаєте, о котрій годині Син Чоловічий прийде.”
… і світла засвічені… Ці слова Ісуса можемо пояснювати по різному… В часи Ісуса не було сигналізацій, ні таких складних замків, які би берегли майно родини, … Засвічені лампи могли «відігнати»злодіїв від наміру красти, а разом з тим вказували і на те, що люди в цьому домі готові прийняти до хати гостя…
… Щасливі ті слуги, що їх він, прийшовши, застане невсипущими!…Багато з нас боїться нічних злодіїв, тому робимо спеціальні замки, ставимо міцні двері… Але існують і такі злодії, перед якими нас Ісус сьогодні застерігає. Це є злодії нашої душі – диявол, навколишній світ, з його спокусливими пропозиціями та і ми самі з нашим егоїзмом.
…Істинно кажу вам: Він підпережеться, посадить їх за стіл і, приступивши, почне їм служити….Бог відкриває нам свої обійми… Бажає нам допомогти… Тому віддаймо Йому свої турботи та переживання, Він точно заопікується ними.
18.12.2009
18 грудня, п’ятниця – Мт. 11,27-30
Преп. Сави Освященного
Все передане Мені моїм Отцем, і ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити. Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий.”
… Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас… Скільки з нас порухається при цьому заклику? Він не кличе тільки досконалих, тих, що думають, що вже нічого не повинні змінювати… Ісус кличе всіх.
…Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем…Ісус не вимагає нічого, чого б сам не зробив та не попробував. Візьмімо тому на плечі ярмо в цій хвилині та почнімо вже від тепер розповсюджувати терпеливість, допомогу, моральність, чистоту… І повільно, але впевнено будемо під вагою хреста мінятися на Христа…, бо Він є ...лагідний і сумирний серцем.
Господи Ісусе, Ти мене вчиш, як треба нести ярмо. Хочу бути Твоїм добрим учнем, та витривати на дорозі за Тобою.
Преп. Сави Освященного
Все передане Мені моїм Отцем, і ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити. Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий.”
… Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас… Скільки з нас порухається при цьому заклику? Він не кличе тільки досконалих, тих, що думають, що вже нічого не повинні змінювати… Ісус кличе всіх.
…Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем…Ісус не вимагає нічого, чого б сам не зробив та не попробував. Візьмімо тому на плечі ярмо в цій хвилині та почнімо вже від тепер розповсюджувати терпеливість, допомогу, моральність, чистоту… І повільно, але впевнено будемо під вагою хреста мінятися на Христа…, бо Він є ...лагідний і сумирний серцем.
Господи Ісусе, Ти мене вчиш, як треба нести ярмо. Хочу бути Твоїм добрим учнем, та витривати на дорозі за Тобою.
17.12.2009
17 грудня, четвер – Лк 20,9-18
Вмуч. Варвари, преп. Івана Дамаскина
І він почав народові казати оцю притчу: “Один чоловік насадив був виноградник, винайняв його виноградарям і відійшов на довший час.
Та своєчасно послав він до виноградарів слугу, щоб ті дали йому частку з плодів виноградних; а виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим.
І знов послав він другого слугу, та вони, й того побивши й обезчестивши, відпустили з порожніми руками.
Послав ще й третього, та вони й цього, тяжко поранивши, прогнали.
Сказав тоді власник виноградника: Що мені робити? Послати хіба що мого улюбленого сина? Може його пошанують?
Виноградарі ж, побачивши його, так почали міркувати між собою: Це спадкоємець, убиймо його, щоб спадщина нам дісталась.
І вивели його за виноградник і вбили. Що, отже, зробить їм власник виноградника?
Прийде і вигубить тих виноградарів, а виноградник дасть іншим.” Почувши це, вони сказали: “Нехай це не станеться!”
Ісус же глянув на них пильно й мовив: “Що, отже, значить оце написане: Камінь, що його відкинули будівничі, власне той став наріжним?
Кожний, хто впаде на той камінь, розіб'ється; на кого ж він впаде - роздавить.
Кожен з нас отримав виноградник нашого життя – свою душу. Як віддаємо її Господу? Він посилає своїх слуг – священиків, нагадує нам подіями, словами приятелів, родичів, різними думками… Висилає нам і свого Сина в подобі Божого слова та персонально під видом хліба і вина у Євхаристії. Чи не поводимося подібно як виноградарі? Можливо, не хочемо вбити Його фізично, але вбиваємо Його нашим байдужістю, лінню… Чи можемо спокійно сказати, що ми ніколи не вбили в собі Божий голос, який нам оголошував Божу волю через совість або якусь людину?
Що зробить Господар винограднику? Подумали ми колись над тим?
Буду розвивати чутливість на Божий голос.
Небесний Батьку, не переставай до мене говорити через свого Сина та через своїх слуг на землі.
Вмуч. Варвари, преп. Івана Дамаскина
І він почав народові казати оцю притчу: “Один чоловік насадив був виноградник, винайняв його виноградарям і відійшов на довший час.
Та своєчасно послав він до виноградарів слугу, щоб ті дали йому частку з плодів виноградних; а виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим.
І знов послав він другого слугу, та вони, й того побивши й обезчестивши, відпустили з порожніми руками.
Послав ще й третього, та вони й цього, тяжко поранивши, прогнали.
Сказав тоді власник виноградника: Що мені робити? Послати хіба що мого улюбленого сина? Може його пошанують?
Виноградарі ж, побачивши його, так почали міркувати між собою: Це спадкоємець, убиймо його, щоб спадщина нам дісталась.
І вивели його за виноградник і вбили. Що, отже, зробить їм власник виноградника?
Прийде і вигубить тих виноградарів, а виноградник дасть іншим.” Почувши це, вони сказали: “Нехай це не станеться!”
Ісус же глянув на них пильно й мовив: “Що, отже, значить оце написане: Камінь, що його відкинули будівничі, власне той став наріжним?
Кожний, хто впаде на той камінь, розіб'ється; на кого ж він впаде - роздавить.
Кожен з нас отримав виноградник нашого життя – свою душу. Як віддаємо її Господу? Він посилає своїх слуг – священиків, нагадує нам подіями, словами приятелів, родичів, різними думками… Висилає нам і свого Сина в подобі Божого слова та персонально під видом хліба і вина у Євхаристії. Чи не поводимося подібно як виноградарі? Можливо, не хочемо вбити Його фізично, але вбиваємо Його нашим байдужістю, лінню… Чи можемо спокійно сказати, що ми ніколи не вбили в собі Божий голос, який нам оголошував Божу волю через совість або якусь людину?
Що зробить Господар винограднику? Подумали ми колись над тим?
Буду розвивати чутливість на Божий голос.
Небесний Батьку, не переставай до мене говорити через свого Сина та через своїх слуг на землі.
16.12.2009
16 грудня, середа – Лк 20,1-8
Прор. Софонії
Одного дня, як навчав народ у храмі й звіщав Добру Новину, приступили первосвященики і книжники з старшинами
і сказали так до нього: “Скажи нам, якою владою ти це робиш, або хто тобі дав владу цю?”
Він у відповідь сказав: “Я теж спитаю вас одне. Скажіть мені:
Йоанове хрищення було з неба чи від людей?”
А вони так міркували в собі: Якщо ми скажемо: З неба, - він спитає: Чому ж ви йому не повірили?
А як ми скажемо: Від людей, - увесь народ нас поб'є камінням, бо був певний, що Йоан пророк.
І відповіли: “Не знаємо, звідки (воно було).”
А Ісус сказав їм: “То й я вам не скажу, якою владою я це чиню.”
Прор. Софонії
Одного дня, як навчав народ у храмі й звіщав Добру Новину, приступили первосвященики і книжники з старшинами
і сказали так до нього: “Скажи нам, якою владою ти це робиш, або хто тобі дав владу цю?”
Він у відповідь сказав: “Я теж спитаю вас одне. Скажіть мені:
Йоанове хрищення було з неба чи від людей?”
А вони так міркували в собі: Якщо ми скажемо: З неба, - він спитає: Чому ж ви йому не повірили?
А як ми скажемо: Від людей, - увесь народ нас поб'є камінням, бо був певний, що Йоан пророк.
І відповіли: “Не знаємо, звідки (воно було).”
А Ісус сказав їм: “То й я вам не скажу, якою владою я це чиню.”
15.12.2009
15 грудня, Вівторок – Лк. 19,45-48
Прор. Авакума
Увійшовши в храм, Ісус заходився виганяти продавців,
кажучи до них: “Написано: Дім мій - дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбишак.”
І він щодня навчав їх у храмі. Первосвященики ж і книжники, а й старшина народу, шукали його вбити,
та не знаходили, що б йому зробити, бо ввесь народ, слухаючи його, горнувся до нього.
Якщо подумаємо над Ісусовими словами, мусимо визнати, що Єрусалимський храм, не був єдиним храмом, з якого люди зробили ...печеру розбишак….
Кожен з нас є храмом Святого Духа. Часто настільки піддаємося біганині, подіям, що вони нас женуть вперед і наша душа залишається далекою від того, що від нас вимагає Бог. В такому стані приходимо часто і до храму, і тоді торг продовжується і в стінах церкви. Усвідоммо, що ми є думками на роботі, готуємося до екзамену, контролюємо гроші… наше серце є таким…. Тілом ми є в Церкві, на Службі, але наші думки літають на десятки метрів, навіть кілометрів від нас!
Як собі допомогти? Можливо, прийти в Церкву трошки швидше, та в тиші усвідомити, що за декілька хвилин буде відбуватися. Може допомогти і молитва про зосередження, в якій виявимо Богу бажання переживати з ним жертву Служби Божої. І якщо усвідомимо, що на Службі ми купуємо, готуємо обід, ... щиро віддаймо Богові все, що переживаємо.
Господи, тільки Ти перебувай в моєму серці!
Прор. Авакума
Увійшовши в храм, Ісус заходився виганяти продавців,
кажучи до них: “Написано: Дім мій - дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбишак.”
І він щодня навчав їх у храмі. Первосвященики ж і книжники, а й старшина народу, шукали його вбити,
та не знаходили, що б йому зробити, бо ввесь народ, слухаючи його, горнувся до нього.
Якщо подумаємо над Ісусовими словами, мусимо визнати, що Єрусалимський храм, не був єдиним храмом, з якого люди зробили ...печеру розбишак….
Кожен з нас є храмом Святого Духа. Часто настільки піддаємося біганині, подіям, що вони нас женуть вперед і наша душа залишається далекою від того, що від нас вимагає Бог. В такому стані приходимо часто і до храму, і тоді торг продовжується і в стінах церкви. Усвідоммо, що ми є думками на роботі, готуємося до екзамену, контролюємо гроші… наше серце є таким…. Тілом ми є в Церкві, на Службі, але наші думки літають на десятки метрів, навіть кілометрів від нас!
Як собі допомогти? Можливо, прийти в Церкву трошки швидше, та в тиші усвідомити, що за декілька хвилин буде відбуватися. Може допомогти і молитва про зосередження, в якій виявимо Богу бажання переживати з ним жертву Служби Божої. І якщо усвідомимо, що на Службі ми купуємо, готуємо обід, ... щиро віддаймо Богові все, що переживаємо.
Господи, тільки Ти перебувай в моєму серці!
14.12.2009
14 грудня, понеділок – Лк 19,37-44
Прор. Наума
А як був близько вже до спуску з Оливної гори, вся громада його учнів, радіючи, почала сильним голосом хвалити Бога за всі чуда, що бачили,
кажучи: “Благословен цар, що йде в ім'я Господнє! Мир на небі і слава на висотах!”
Деякі з фарисеїв, що були в юрбі, сказали йому: “Учителю, заборони твоїм учням.”
Він же відповів: “Кажу вам: Коли оці замовчать, кричатиме каміння.”
І як наблизився і побачив місто, він над ним заплакав,
кажучи: “Якби й ти цього дня зрозуміло те, що веде до миру! Але тепер воно закрите перед твоїми очима!
Бо прийдуть дні на тебе, і вороги твої валом тебе оточать і тебе обляжуть, і стиснуть тебе звідусюди;
вони розчавлять тебе й твоїх дітей, які будуть у тобі, і не зоставлять у тебе каменя на камені - за те, що ти не зрозуміло часу твоїх відвідин.”
Євангеліє сьогоднішнього дня приводить нас до роздумів над питанням: Що довело Ісуса до сліз при погляді на Єрусалим, назва якого походить від слова “мир”? Що нам приносить правдивий мир? Де ми його шукаємо, коли приходять проблеми, труднощі, коли нас переслідує страх, побоювання? Що робити, щоб спасти від знищення мури нашої віри?
Правдивий мир, який нам пропонує Ісус, є миром душі, який виявляється у звільненні від зла, гріха, гніву, ненависті, страху. Лише такий мир приносить заспокоєння, оздоровлення, єдність, мир, радість душі!
Ми зможемо здобути правдивий мир, коли дозволимо Ісусові, щоб «царював» в нашому серці, над нашим життям, нашими думками, словами, вчинками. Його любов та пропонована благодать мають міць знищити кожну перешкоду…
Тому з відвагою кличмо Ісуса в тяжких ситуаціях життя, Він нам покаже дорогу до спасіння. Повірмо Йому і так переживемо правдивий мир!
Прор. Наума
А як був близько вже до спуску з Оливної гори, вся громада його учнів, радіючи, почала сильним голосом хвалити Бога за всі чуда, що бачили,
кажучи: “Благословен цар, що йде в ім'я Господнє! Мир на небі і слава на висотах!”
Деякі з фарисеїв, що були в юрбі, сказали йому: “Учителю, заборони твоїм учням.”
Він же відповів: “Кажу вам: Коли оці замовчать, кричатиме каміння.”
І як наблизився і побачив місто, він над ним заплакав,
кажучи: “Якби й ти цього дня зрозуміло те, що веде до миру! Але тепер воно закрите перед твоїми очима!
Бо прийдуть дні на тебе, і вороги твої валом тебе оточать і тебе обляжуть, і стиснуть тебе звідусюди;
вони розчавлять тебе й твоїх дітей, які будуть у тобі, і не зоставлять у тебе каменя на камені - за те, що ти не зрозуміло часу твоїх відвідин.”
Євангеліє сьогоднішнього дня приводить нас до роздумів над питанням: Що довело Ісуса до сліз при погляді на Єрусалим, назва якого походить від слова “мир”? Що нам приносить правдивий мир? Де ми його шукаємо, коли приходять проблеми, труднощі, коли нас переслідує страх, побоювання? Що робити, щоб спасти від знищення мури нашої віри?
Правдивий мир, який нам пропонує Ісус, є миром душі, який виявляється у звільненні від зла, гріха, гніву, ненависті, страху. Лише такий мир приносить заспокоєння, оздоровлення, єдність, мир, радість душі!
Ми зможемо здобути правдивий мир, коли дозволимо Ісусові, щоб «царював» в нашому серці, над нашим життям, нашими думками, словами, вчинками. Його любов та пропонована благодать мають міць знищити кожну перешкоду…
Тому з відвагою кличмо Ісуса в тяжких ситуаціях життя, Він нам покаже дорогу до спасіння. Повірмо Йому і так переживемо правдивий мир!
13.12.2009
13 грудня, неділя – Лк 13,10-17
Ап. Андрія Первозванного
Ісус навчав в одній з синагог у суботу. Була ж там одна жінка що її тримав дух у недузі вісімнадцять років: вона була скорчена й не могла ніяк випростатись. Побачивши її Ісус, покликав і промовив до неї: “Жінко, ти звільнена від твоєї недуги.”І поклав на неї руки й вона зараз же випросталась, і почала прославляти Бога. Тоді начальник синагоги, обурений, що Ісус оздоровив у суботу, озвався і мовив до народу: “Шість день є, коли маєте працювати; тоді, отже, приходьте й оздоровляйтесь, а не в день суботній. ”Господь у відповідь сказав до нього: “Лицеміри! Чи кожний з вас не відв'язує свого вола або осла від ясел і не веде його поїти? Цю ж жінку, дочку Авраама, що її сатана зв'язав ось вісімнадцять років, не треба було від цих узів звільнити в день суботній?”І як він говорив це, усі противники його засоромились, а ввесь народ радів усім славним вчинкам, які він зробив.
...Була ж там одна жінка що її тримав дух у недузі вісімнадцять років... . Така проблема із здоров’ям може бути і в наш час. Але сьогодні існують масажі, різні лікувальні процедури і мати горб, дивитися лише на землю… О ні, тільки не це! Це не для нас.
Але ми не задумуємося над тим, що такий діагноз дуже часто можна поставити нашій душі, вона є ...скорчена... гріхом. Багато з нас є вже настільки згорбленими, що не можуть підняти свої очі і бачать лише те, що на землі – земні речі та пропозиції світу. Бог нам дає час вилікуватися від тої «скорченості», підняти свій духовний зір до неба, в напрямку до Нього!
Коли вміємо хоча б на хвилину протягом дня «звернути» своє серце до неба і з короткою молитвою стати перед Господом, Він нас зможе вилікувати від зла, яке нас мучить та переслідує.
… вона зараз же випросталась, і почала прославляти Бога… Попробуймо і ми під час дня стати перед Христом, і тоді Він і нас «духовно випростає». І ми зможемо дивитися на події нашого життя іншим поглядом – поглядом правдивого християнина!
Дозвольмо, щоб нас Ісус вилікував!
Ап. Андрія Первозванного
Ісус навчав в одній з синагог у суботу. Була ж там одна жінка що її тримав дух у недузі вісімнадцять років: вона була скорчена й не могла ніяк випростатись. Побачивши її Ісус, покликав і промовив до неї: “Жінко, ти звільнена від твоєї недуги.”І поклав на неї руки й вона зараз же випросталась, і почала прославляти Бога. Тоді начальник синагоги, обурений, що Ісус оздоровив у суботу, озвався і мовив до народу: “Шість день є, коли маєте працювати; тоді, отже, приходьте й оздоровляйтесь, а не в день суботній. ”Господь у відповідь сказав до нього: “Лицеміри! Чи кожний з вас не відв'язує свого вола або осла від ясел і не веде його поїти? Цю ж жінку, дочку Авраама, що її сатана зв'язав ось вісімнадцять років, не треба було від цих узів звільнити в день суботній?”І як він говорив це, усі противники його засоромились, а ввесь народ радів усім славним вчинкам, які він зробив.
...Була ж там одна жінка що її тримав дух у недузі вісімнадцять років... . Така проблема із здоров’ям може бути і в наш час. Але сьогодні існують масажі, різні лікувальні процедури і мати горб, дивитися лише на землю… О ні, тільки не це! Це не для нас.
Але ми не задумуємося над тим, що такий діагноз дуже часто можна поставити нашій душі, вона є ...скорчена... гріхом. Багато з нас є вже настільки згорбленими, що не можуть підняти свої очі і бачать лише те, що на землі – земні речі та пропозиції світу. Бог нам дає час вилікуватися від тої «скорченості», підняти свій духовний зір до неба, в напрямку до Нього!
Коли вміємо хоча б на хвилину протягом дня «звернути» своє серце до неба і з короткою молитвою стати перед Господом, Він нас зможе вилікувати від зла, яке нас мучить та переслідує.
… вона зараз же випросталась, і почала прославляти Бога… Попробуймо і ми під час дня стати перед Христом, і тоді Він і нас «духовно випростає». І ми зможемо дивитися на події нашого життя іншим поглядом – поглядом правдивого християнина!
Дозвольмо, щоб нас Ісус вилікував!
12.12.2009
12 субота,субота Лк 10,19-21
Мучч. Парамона і Філумена
Ось я даю вам владу наступати на зміїв, скорпіонів і на всю ворожу силу - й ніщо вам не пошкодить.
Одначе, не радійте тому, що духи вам коряться, але радійте тому, що ваші імена записані на небі.”Того часу Ісус був зрадів Святим Духом і промовив: “Я прославляю тебе, Отче, Господи неба й землі, що ти втаїв це від мудрих та розумних і відкрив немовляткам. Так, Отче, бо так тобі подобалося.
Весь цей уривок Євангеліє пройнятий духом радості.
І ми можемо роздумувати над радістю, яка виходить з проголошення Євангеліє та Божої любові між людьми, з котрими живемо, працюємо, навчаємося. Якщо хочемо бути «записаними в небі», то мали б щось зробити або змінити, щоб ті, що нас зустрічають, побачили, що ми кожного дня є більш жертовними, ласкавими… Можливо, нам це буде чогось коштувати, можливо, буде потрібно жертвуватися, але нас це навчить перемогти свою лінь, настрій або втому!
… Одначе, не радійте тому, що духи вам коряться, але радійте тому, що ваші імена записані на небі”… Подумаймо над тим, чи хоча б деколи вміємо радіти з вірності посланню, яке нам дав Господь.
Кожен крок, який зробимо на цій землі в напрямку до Христа, нас одночасно веде до неба! Радіймо з того!
Мучч. Парамона і Філумена
Ось я даю вам владу наступати на зміїв, скорпіонів і на всю ворожу силу - й ніщо вам не пошкодить.
Одначе, не радійте тому, що духи вам коряться, але радійте тому, що ваші імена записані на небі.”Того часу Ісус був зрадів Святим Духом і промовив: “Я прославляю тебе, Отче, Господи неба й землі, що ти втаїв це від мудрих та розумних і відкрив немовляткам. Так, Отче, бо так тобі подобалося.
Весь цей уривок Євангеліє пройнятий духом радості.
І ми можемо роздумувати над радістю, яка виходить з проголошення Євангеліє та Божої любові між людьми, з котрими живемо, працюємо, навчаємося. Якщо хочемо бути «записаними в небі», то мали б щось зробити або змінити, щоб ті, що нас зустрічають, побачили, що ми кожного дня є більш жертовними, ласкавими… Можливо, нам це буде чогось коштувати, можливо, буде потрібно жертвуватися, але нас це навчить перемогти свою лінь, настрій або втому!
… Одначе, не радійте тому, що духи вам коряться, але радійте тому, що ваші імена записані на небі”… Подумаймо над тим, чи хоча б деколи вміємо радіти з вірності посланню, яке нам дав Господь.
Кожен крок, який зробимо на цій землі в напрямку до Христа, нас одночасно веде до неба! Радіймо з того!
11.12.2009
11 грудня, п’ятниця Лк 19,12-28
Препмуч. Стефана Нового; Муч. Іринарха
Отож, він мовив: “Один чоловік, знатного роду, пішов у далеку землю прийняти собі царство та й повернутись потім. Покликав він десятьох слуг своїх, дав їм десять мін і мовив до них: Промишляйте ними, поки я повернуся. Співгромадяни ж його ненавиділи його й вислали слідом за ним посольство, щоб сказати: Не хочемо, щоб отой царював над нами! І от, як він, прийнявши царство, назад повернувся, звелів прикликати до себе слуг тих, що їм дав гроші, щоб довідатися, хто що придбав. Перший прийшов і каже: Пане, міна твоя придбала інших десять. Гаразд, добрий слуго, - сказав пан, - тому, що ти вірний у маленькім, візьми управу над десятьма містами. І прийшов другий і каже: Пане, міна твоя, принесла п'ять мін. Він сказав і цьому: Ти теж будь над п'ятьма містами. Прийшов ще інший й каже: Ось твоя міна, пане, що я тримав заховану в хустинці, бо я лякався тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв. А пан до нього й каже: З уст твоїх я тебе суджу, лукавий слуго! Ти знав, що я чоловік жорстокий, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв .Чому ж тоді не дав ти моїх грошей в обіг? Я, повернувшись, відібрав би їх з відсотками. І він сказав тим, що там стояли: Візьміть від нього міну й дайте тому, що має десять мін. Пане! - сказали йому, - він має вже десять! Кажу вам: Кожному, хто має, дасться, а в того, хто не має, відберуть і те, що має. А ворогів моїх, отих, що не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди й убийте на очах у мене.” Сказавши це, Ісус пішов попереду, простуючи вгору до Єрусалиму.
Скільки подібних протестів по відношенню до Ісуса, лунає тільки під час одного дня: Не хочемо, щоб Ти над нами царював! Не хочемо жити за Божими законами та словами Євангеліє!
Бог нам дає наступний день, візьмімо його як нову міну, дар, талант, можливість, щоб в цьому дні розмножувати добро, любов, радість, жертву… Почнімо від дрібних та маленьких речей. Будьмо вірні духовним дарам, молитві. З радістю приходьмо на Службу Божу і протягом тижня, розважаймо над Божим словом, через котре Ісус навчає нас, як маємо жити та долати складні ситуації, щоб ми не почули з уст Ісуса: лукавий слуго!…
Подумаймо і про те, що в кінці нашого життя Господь запитається, як ми використали дари, таланти, які нам довірив. Які слова почуємо? Маємо щастя, що ще маємо час змінитися.
Господи, царюй в моєму серці.
Препмуч. Стефана Нового; Муч. Іринарха
Отож, він мовив: “Один чоловік, знатного роду, пішов у далеку землю прийняти собі царство та й повернутись потім. Покликав він десятьох слуг своїх, дав їм десять мін і мовив до них: Промишляйте ними, поки я повернуся. Співгромадяни ж його ненавиділи його й вислали слідом за ним посольство, щоб сказати: Не хочемо, щоб отой царював над нами! І от, як він, прийнявши царство, назад повернувся, звелів прикликати до себе слуг тих, що їм дав гроші, щоб довідатися, хто що придбав. Перший прийшов і каже: Пане, міна твоя придбала інших десять. Гаразд, добрий слуго, - сказав пан, - тому, що ти вірний у маленькім, візьми управу над десятьма містами. І прийшов другий і каже: Пане, міна твоя, принесла п'ять мін. Він сказав і цьому: Ти теж будь над п'ятьма містами. Прийшов ще інший й каже: Ось твоя міна, пане, що я тримав заховану в хустинці, бо я лякався тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв. А пан до нього й каже: З уст твоїх я тебе суджу, лукавий слуго! Ти знав, що я чоловік жорстокий, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв .Чому ж тоді не дав ти моїх грошей в обіг? Я, повернувшись, відібрав би їх з відсотками. І він сказав тим, що там стояли: Візьміть від нього міну й дайте тому, що має десять мін. Пане! - сказали йому, - він має вже десять! Кажу вам: Кожному, хто має, дасться, а в того, хто не має, відберуть і те, що має. А ворогів моїх, отих, що не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди й убийте на очах у мене.” Сказавши це, Ісус пішов попереду, простуючи вгору до Єрусалиму.
Скільки подібних протестів по відношенню до Ісуса, лунає тільки під час одного дня: Не хочемо, щоб Ти над нами царював! Не хочемо жити за Божими законами та словами Євангеліє!
Бог нам дає наступний день, візьмімо його як нову міну, дар, талант, можливість, щоб в цьому дні розмножувати добро, любов, радість, жертву… Почнімо від дрібних та маленьких речей. Будьмо вірні духовним дарам, молитві. З радістю приходьмо на Службу Божу і протягом тижня, розважаймо над Божим словом, через котре Ісус навчає нас, як маємо жити та долати складні ситуації, щоб ми не почули з уст Ісуса: лукавий слуго!…
Подумаймо і про те, що в кінці нашого життя Господь запитається, як ми використали дари, таланти, які нам довірив. Які слова почуємо? Маємо щастя, що ще маємо час змінитися.
Господи, царюй в моєму серці.
10.12.2009
10 грудня, четвер – Лк 18,31-34
Вмуч. Якова Персіянина; Преп. Паладія
І взявши дванадцятьох, Ісус до них промовив: “Оце ми йдем в Єрусалим, і все написане пророками про Сина Чоловічого здійсниться. Він буде виданий поганам, і насміхатимуться з нього, і зневажатимуть його, і плюватимуть на нього, і, бичувавши, уб'ють його, та третього дня він воскресне.”. Вони ж нічого з того не зрозуміли; це слово було для них закрите, й вони не знали, про що він говорив.
Ісус розповідає своїм учням про те, що його чекає, як Він буде виданий до рук неприятеля… Що відбувалося в думці тих простих рибалок?
…Він буде виданий поганам, і насміхатимуться з нього, і зневажатимуть його, і плюватимуть на нього, і, бичувавши, уб'ють його… Те що говорив – було неприємним. Можливо, учні думали про якісь труднощі, але не хотіли в це повірити. Коли люди йшли за ними і вони були свідками чуд, оздоровлень, то це їм подобалось, але тепер Ісус говорить про смерть, страждання… Приємні речі ми сприймаємо радо , але коли приходять труднощі, раді були б втекти… Не робімо цього! Маймо завжди перед очима Христа! Якщо будемо готові Його прийняти, то Він нас перемінить і дасть нам силу прийняти та зрозуміти страждання і труднощі в нашому житті!!!
Господи Ісусе, веди мене по своїх дорогах, чи вони радісні чи дороги хреста!
Вмуч. Якова Персіянина; Преп. Паладія
І взявши дванадцятьох, Ісус до них промовив: “Оце ми йдем в Єрусалим, і все написане пророками про Сина Чоловічого здійсниться. Він буде виданий поганам, і насміхатимуться з нього, і зневажатимуть його, і плюватимуть на нього, і, бичувавши, уб'ють його, та третього дня він воскресне.”. Вони ж нічого з того не зрозуміли; це слово було для них закрите, й вони не знали, про що він говорив.
Ісус розповідає своїм учням про те, що його чекає, як Він буде виданий до рук неприятеля… Що відбувалося в думці тих простих рибалок?
…Він буде виданий поганам, і насміхатимуться з нього, і зневажатимуть його, і плюватимуть на нього, і, бичувавши, уб'ють його… Те що говорив – було неприємним. Можливо, учні думали про якісь труднощі, але не хотіли в це повірити. Коли люди йшли за ними і вони були свідками чуд, оздоровлень, то це їм подобалось, але тепер Ісус говорить про смерть, страждання… Приємні речі ми сприймаємо радо , але коли приходять труднощі, раді були б втекти… Не робімо цього! Маймо завжди перед очима Христа! Якщо будемо готові Його прийняти, то Він нас перемінить і дасть нам силу прийняти та зрозуміти страждання і труднощі в нашому житті!!!
Господи Ісусе, веди мене по своїх дорогах, чи вони радісні чи дороги хреста!
09.12.2009
09 грудня, середа – Лк 18,15-17; 26-30
Преп. Аліпія, стовпника
Приносили й малих дітей до нього, щоб до них доторкнувся. Побачивши те, учні їм докоряли. Ісус покликав їх, кажучи: “Пустіть дітей, нехай ідуть до мене; не бороніть їм: таких бо Царство Боже. Істинно кажу вам: Хто Царства Божого не прийме як дитина, той не ввійде до нього.” . А ті, що слухали, сказали: “Хто ж тоді може спастися?” Він відповів: “Неможливе в людей, можливе є в Бога.” Тоді Петро промовив: “Ось ми покинули, що в нас було, і пішли за тобою.” Ісус сказав їм: “Істинно кажу вам: Нема такого, що кинув би дім чи жінку, чи братів, чи дітей задля Божого Царства, і не отримав би багато більше за цього часу, а в наступнім віці життя вічне.”
… Приносили й малих дітей до нього, щоб до них доторкнувся… Психологи і спеціалісти в галузі виховання дітей погоджуються з думкою, що для дітей є дуже важливим дотик. Це дуже важливо, бо діти таким чином виростають впевненими, що вони є в тих найкращих руках.
… Ісус покликав їх, кажучи: “Пустіть дітей, нехай ідуть до мене; не бороніть їм: таких бо Царство Боже.…У цій хвилині думаємо про те, що для Бога кожен з нас є Його дитиною і спадкоємцем неба. І Він, як і кожен люблячий Батько, бажає з нами говорити, зустрічатися з нами… Запрошення на зустріч з Ним отримує кожен з нас. Нікого зі своєї любові не виключає. Завжди має відкриті двері, завжди нас очікує.
Такого великого і люблячого небесного Батька маємо ми, християни!
Преп. Аліпія, стовпника
Приносили й малих дітей до нього, щоб до них доторкнувся. Побачивши те, учні їм докоряли. Ісус покликав їх, кажучи: “Пустіть дітей, нехай ідуть до мене; не бороніть їм: таких бо Царство Боже. Істинно кажу вам: Хто Царства Божого не прийме як дитина, той не ввійде до нього.” . А ті, що слухали, сказали: “Хто ж тоді може спастися?” Він відповів: “Неможливе в людей, можливе є в Бога.” Тоді Петро промовив: “Ось ми покинули, що в нас було, і пішли за тобою.” Ісус сказав їм: “Істинно кажу вам: Нема такого, що кинув би дім чи жінку, чи братів, чи дітей задля Божого Царства, і не отримав би багато більше за цього часу, а в наступнім віці життя вічне.”
… Приносили й малих дітей до нього, щоб до них доторкнувся… Психологи і спеціалісти в галузі виховання дітей погоджуються з думкою, що для дітей є дуже важливим дотик. Це дуже важливо, бо діти таким чином виростають впевненими, що вони є в тих найкращих руках.
… Ісус покликав їх, кажучи: “Пустіть дітей, нехай ідуть до мене; не бороніть їм: таких бо Царство Боже.…У цій хвилині думаємо про те, що для Бога кожен з нас є Його дитиною і спадкоємцем неба. І Він, як і кожен люблячий Батько, бажає з нами говорити, зустрічатися з нами… Запрошення на зустріч з Ним отримує кожен з нас. Нікого зі своєї любові не виключає. Завжди має відкриті двері, завжди нас очікує.
Такого великого і люблячого небесного Батька маємо ми, християни!
08.12.2009
08 грудня, вівторок – Лк 17,26-37
Віддання Введ. Свщм. Климента, Папи
Як було за днів Ноя, так буде й за днів Сина Чоловічого: їли, пили, женилися, виходили заміж, аж до дня, коли Ной увійшов до ковчегу; і надійшов потоп, і вигубив усіх їх. Так само сталось і за днів Лота: їли, пили, купували, продавали, садили, будували; та того дня, коли Лот вийшов з Содому, линуло вогнем і сіркою з неба, і всіх вигубило. Так само буде й того дня, як об'явиться Син Чоловічий. Хто буде того дня на крівлі, а речі його в хаті, нехай не злізає їх узяти. А хто на полі, так само нехай не повертається назад. Згадайте собі жінку Лота. 33. Хто буде намагатися спасти своє життя, той його погубить; а хто його погубить, той збереже його живим. Кажу вам, тієї ночі двоє буде на однім ліжку: одного візьмуть, а другого зоставлять. Дві жінки молотимуть укупі: одну з них візьмуть, другу ж зоставлять. Двоє будуть на полі: одного візьмуть, а другий лишиться).” Тоді вони його спитали: “Де, Господи?” Він відповів їм: “Де труп, там й орли зберуться.”
07.12.2009
07 грудня, понеділок – Лк 17,20-25
Вмуч. Катерини, вмуч. Меркурія
Якже спитали його фарисеї, коли прийде Царство Боже, він відповів їм: “Царство Боже прийде непомітно;
ані не скажуть: Ось воно тут! - або: Он там! - бо Царство Боже є між вами.”
Далі сказав він до учнів: “Прийдуть дні, коли бажатимете побачити бодай один день Сина Чоловічого, та не побачите.
Скажуть вам: Ось він тут! - або: Он він там! - не йдіть і не шукайте!
Бо, як блискавка, що, блиснувши, світить з одного краю неба до другого, так буде свого дня Син Чоловічий.
А перше він мусить багато страждати й бути відкинутим цим родом.
… Якже спитали його фарисеї, коли прийде Царство Боже?… Дуже актуальні проблеми і для теперішнього часу. Подібно як і фарисеї, і ми б хотіли знати з впевненістю: коли відчуємо і ми, персонально, Боже Царство? Будьмо впевненими, що іншої відповіді, ніж та, яку дав Ісус фарисеям, ми б не почули. ...Царство Боже прийде непомітно...Це правда, що його не можна побачити, але точно можна відчути! Ісус звертає увагу фарисеїв, а також і нашу, на Боже Царство в серці кожної людини! Воно є в нас і між нами тоді, коли живемо за Його волею, Його заповідями та будуємо правдиві відносини з Богом!
… ані не скажуть: Ось воно тут! - або: Он там! - бо Царство Боже є між вами”…Боже Царство найкраще можна відчути там, де люди зустрічаються на Службі Божій. Це є місце, де пригадуємо про Ісусову жертву та можемо пережити Його близькість, коли Його приймаємо в Євхаристії до свого серця… Як мало ми усвідомлюємо, що Господь Бог нам пропонується за їжу, хоче бути з нами, бажає нас підтримувати, допомагати нам. Бог знає, що наші особисті стосунки з Ним є дуже непостійні. Досить однієї можливості, спокуси і ми впадаємо в гріх.
Попросімо Ісуса, щоб своєю благодаттю зміцнив нашу волю, щоб ми перемогли свою схильність до злого…
Вмуч. Катерини, вмуч. Меркурія
Якже спитали його фарисеї, коли прийде Царство Боже, він відповів їм: “Царство Боже прийде непомітно;
ані не скажуть: Ось воно тут! - або: Он там! - бо Царство Боже є між вами.”
Далі сказав він до учнів: “Прийдуть дні, коли бажатимете побачити бодай один день Сина Чоловічого, та не побачите.
Скажуть вам: Ось він тут! - або: Он він там! - не йдіть і не шукайте!
Бо, як блискавка, що, блиснувши, світить з одного краю неба до другого, так буде свого дня Син Чоловічий.
А перше він мусить багато страждати й бути відкинутим цим родом.
… Якже спитали його фарисеї, коли прийде Царство Боже?… Дуже актуальні проблеми і для теперішнього часу. Подібно як і фарисеї, і ми б хотіли знати з впевненістю: коли відчуємо і ми, персонально, Боже Царство? Будьмо впевненими, що іншої відповіді, ніж та, яку дав Ісус фарисеям, ми б не почули. ...Царство Боже прийде непомітно...Це правда, що його не можна побачити, але точно можна відчути! Ісус звертає увагу фарисеїв, а також і нашу, на Боже Царство в серці кожної людини! Воно є в нас і між нами тоді, коли живемо за Його волею, Його заповідями та будуємо правдиві відносини з Богом!
… ані не скажуть: Ось воно тут! - або: Он там! - бо Царство Боже є між вами”…Боже Царство найкраще можна відчути там, де люди зустрічаються на Службі Божій. Це є місце, де пригадуємо про Ісусову жертву та можемо пережити Його близькість, коли Його приймаємо в Євхаристії до свого серця… Як мало ми усвідомлюємо, що Господь Бог нам пропонується за їжу, хоче бути з нами, бажає нас підтримувати, допомагати нам. Бог знає, що наші особисті стосунки з Ним є дуже непостійні. Досить однієї можливості, спокуси і ми впадаємо в гріх.
Попросімо Ісуса, щоб своєю благодаттю зміцнив нашу волю, щоб ми перемогли свою схильність до злого…
06.12.2009
06 грудня, неділя – Лк 12,16-61
Святт. Амфілохія і Григорія, єпископів
І він розповів їм цю притчу: В одного багача земля вродила гарно.
І почав він міркувати, кажучи сам до себе: Що мені робити? Не маю де звезти врожай мій!
І каже: Ось що я зроблю: розберу мої стодоли, більші побудую і зберу туди все збіжжя і ввесь мій достаток
та й скажу душі своїй: Душе моя! Маєш добра багато в запасі на багато років! Спочивай собі, їж, пий і веселися!
А Бог сказав до нього: Безумний! Цієї ж ночі душу твою заберуть у тебе, а те, що ти зібрав, кому воно буде?
Отак воно з тим, хто збирає для себе, замість щоб багатіти в Бога.”
… В одного багача земля вродила гарно…Кожному з нас Бог довіряє якесь багатство… Дехто має багато матеріального добра, яким може поділитися з іншими, або побудувати ще більший будинок, з більшим гаражем, збільшити кількість своєї одежі… Інший є свідомий, що має від Бога мудрість, котру може використати для допомоги іншим, але він є лінивий та неуважний до потреб ближніх…
… І почав він міркувати, кажучи сам до себе: Що мені робити?... Скільки з нас не роблять навіть найменшого зусилля, щоб подумати над пережитими подіями… Все сприймаємо з очевидністю… Багач мав хоча б бажання щось вирішувати…
… А Бог сказав до нього: Безумний!… Мусить це бути дуже важлива справа, якщо почуємо ці слова з уст самого Бога!!! Надмірне бажання багатства, постійні думки про матеріальні речі з нас поступово зроблять, хочемо того чи ні, божевільних!!!
Чи я знаю в чому полягає моє багатство, яке мені довірив Бог? Як я про нього дбаю?
Господи, бажаю бути багатим лише в Твоїх очах. Не хочу робити запаси речей, лише добрих діл.
Святт. Амфілохія і Григорія, єпископів
І він розповів їм цю притчу: В одного багача земля вродила гарно.
І почав він міркувати, кажучи сам до себе: Що мені робити? Не маю де звезти врожай мій!
І каже: Ось що я зроблю: розберу мої стодоли, більші побудую і зберу туди все збіжжя і ввесь мій достаток
та й скажу душі своїй: Душе моя! Маєш добра багато в запасі на багато років! Спочивай собі, їж, пий і веселися!
А Бог сказав до нього: Безумний! Цієї ж ночі душу твою заберуть у тебе, а те, що ти зібрав, кому воно буде?
Отак воно з тим, хто збирає для себе, замість щоб багатіти в Бога.”
… В одного багача земля вродила гарно…Кожному з нас Бог довіряє якесь багатство… Дехто має багато матеріального добра, яким може поділитися з іншими, або побудувати ще більший будинок, з більшим гаражем, збільшити кількість своєї одежі… Інший є свідомий, що має від Бога мудрість, котру може використати для допомоги іншим, але він є лінивий та неуважний до потреб ближніх…
… І почав він міркувати, кажучи сам до себе: Що мені робити?... Скільки з нас не роблять навіть найменшого зусилля, щоб подумати над пережитими подіями… Все сприймаємо з очевидністю… Багач мав хоча б бажання щось вирішувати…
… А Бог сказав до нього: Безумний!… Мусить це бути дуже важлива справа, якщо почуємо ці слова з уст самого Бога!!! Надмірне бажання багатства, постійні думки про матеріальні речі з нас поступово зроблять, хочемо того чи ні, божевільних!!!
Чи я знаю в чому полягає моє багатство, яке мені довірив Бог? Як я про нього дбаю?
Господи, бажаю бути багатим лише в Твоїх очах. Не хочу робити запаси речей, лише добрих діл.
05.12.2009
05 грудня, субота – Лк 9,57-62
Ап. Филимона і тих, що з ним
А як вони подорожували, сказав хтось до нього: “Я піду за тобою, куди б ти не пішов.”
Ісус озвався до нього: “Лисиці мають нори й птиці небесні гнізда, Син же Чоловічий не має де голови приклонити.”
До другого сказав: “Іди за мною.” Та той відповів: “Господи, дозволь мені перше піти та поховати мого батька.”
“Залиши мертвим ховати своїх мертвих”, сказав Ісус до нього. “Ти ж іди, проповідуй Царство Боже.”
Інший сказав: “Я піду за тобою, Господи, але перше дозволь мені з домашніми моїми попрощатися.”
Ісус сказав до нього: “Ніхто, що поклав руку на плуг і озирається назад, не здатний до Царства Божого.”
…“Я піду за тобою, куди б ти не пішов”… Ці слова легко промовляти в часі натхнення, духовних успіхів, підчас молитви, коли нам все йде добре… Важче це вміємо повторити тоді, коли нам нічого не виходить, погано здаємо екзамени, однокласник має кращі оцінки, сусід кращу машину, вночі треба вставати до дитини, яка плаче, подати обід хворому, побігти за покупками… Скажемо, що це дрібні речі, але без дрібничок немає святості!
… До другого сказав: “Іди за мною”... Що відповімо сьогодні ми Ісусові, коли нас покличе зректися приємності, прив’язаності до доброї їжі чи телевізійної програми. Чи не будемо як та людина з Євангеліє? Подумаймо над тим….
Ап. Филимона і тих, що з ним
А як вони подорожували, сказав хтось до нього: “Я піду за тобою, куди б ти не пішов.”
Ісус озвався до нього: “Лисиці мають нори й птиці небесні гнізда, Син же Чоловічий не має де голови приклонити.”
До другого сказав: “Іди за мною.” Та той відповів: “Господи, дозволь мені перше піти та поховати мого батька.”
“Залиши мертвим ховати своїх мертвих”, сказав Ісус до нього. “Ти ж іди, проповідуй Царство Боже.”
Інший сказав: “Я піду за тобою, Господи, але перше дозволь мені з домашніми моїми попрощатися.”
Ісус сказав до нього: “Ніхто, що поклав руку на плуг і озирається назад, не здатний до Царства Божого.”
…“Я піду за тобою, куди б ти не пішов”… Ці слова легко промовляти в часі натхнення, духовних успіхів, підчас молитви, коли нам все йде добре… Важче це вміємо повторити тоді, коли нам нічого не виходить, погано здаємо екзамени, однокласник має кращі оцінки, сусід кращу машину, вночі треба вставати до дитини, яка плаче, подати обід хворому, побігти за покупками… Скажемо, що це дрібні речі, але без дрібничок немає святості!
… До другого сказав: “Іди за мною”... Що відповімо сьогодні ми Ісусові, коли нас покличе зректися приємності, прив’язаності до доброї їжі чи телевізійної програми. Чи не будемо як та людина з Євангеліє? Подумаймо над тим….
04.12.2009
04 грудня, п’ятниця – Лк 16,15-18,17,1-4
Введення у храм Пресвятої Богородиці
А він до них промовив: “Ви видаєте себе за праведних перед людьми, але Бог знає серця ваші; бо що в людей високе - осоружне Богові. Закон і пророки були до Йоана; відтоді благовіститься Царство Боже, і кожен з трудом увіходить до нього. Легше минутися небу й землі, ніж одній рисці пропасти з закону. Кожний, хто відпускає свою жінку й одружується з іншою, чинить перелюб; і той, хто одружується з розведеною з чоловіком, чинить перелюб. . Ісус сказав до своїх учнів: “Неможливо, щоб не з'являлися спокуси. Однак, горе тому, через кого вони приходять. Ліпше такому було б, коли б млинове жорно прив'язано йому до шиї, і він був кинутий у море, ніж щоб він спокусив одне з цих малих. Уважайте на себе! Коли згрішить твій брат, докори йому й, як він покається, прости йому. І коли сім раз на день він згрішить проти тебе й сім раз повернеться до тебе та й скаже: Каюсь, - прости йому.”
...Коли згрішить твій брат, докори йому й, як він покається, прости йому… Ми, які є виховані в християнських родинах, вміли би простити один, два, три рази… Але Ісусова вимога про семиразове прощення, це нам здається досить нереальним в теперішньому світі. ( сім на сім = постійно) … І коли сім раз на день він згрішить проти тебе й сім раз повернеться до тебе та й скаже: Каюсь, - прости йому”… прости тобі, прости йому…. Сусід завжди ставить машину на нашому місці… Однокласник постійно бере мою ручку. Чоловік лишає брудні шкарпетки біля ліжка. Дружина робить три речі одночасно і мене це нервує… Бабуся говорить десять разів те саме… Колега нас обмовляє перед іншими… Діти нас своїм безпорядком приводять до злості… У житті і ми пережили такі і подібні ситуації. Ніхто з нас не є досконалим… Але одне є вірним, що якщо речі не сприймемо такими, якими вони є, якщо будемо мати в серці гнів, то точно послужимо дияволу, щоб засіяв у нас зерно нелюбові та небажання прощати.
Чи вмію простити, як цього вимагає Ісус?
Введення у храм Пресвятої Богородиці
А він до них промовив: “Ви видаєте себе за праведних перед людьми, але Бог знає серця ваші; бо що в людей високе - осоружне Богові. Закон і пророки були до Йоана; відтоді благовіститься Царство Боже, і кожен з трудом увіходить до нього. Легше минутися небу й землі, ніж одній рисці пропасти з закону. Кожний, хто відпускає свою жінку й одружується з іншою, чинить перелюб; і той, хто одружується з розведеною з чоловіком, чинить перелюб. . Ісус сказав до своїх учнів: “Неможливо, щоб не з'являлися спокуси. Однак, горе тому, через кого вони приходять. Ліпше такому було б, коли б млинове жорно прив'язано йому до шиї, і він був кинутий у море, ніж щоб він спокусив одне з цих малих. Уважайте на себе! Коли згрішить твій брат, докори йому й, як він покається, прости йому. І коли сім раз на день він згрішить проти тебе й сім раз повернеться до тебе та й скаже: Каюсь, - прости йому.”
...Коли згрішить твій брат, докори йому й, як він покається, прости йому… Ми, які є виховані в християнських родинах, вміли би простити один, два, три рази… Але Ісусова вимога про семиразове прощення, це нам здається досить нереальним в теперішньому світі. ( сім на сім = постійно) … І коли сім раз на день він згрішить проти тебе й сім раз повернеться до тебе та й скаже: Каюсь, - прости йому”… прости тобі, прости йому…. Сусід завжди ставить машину на нашому місці… Однокласник постійно бере мою ручку. Чоловік лишає брудні шкарпетки біля ліжка. Дружина робить три речі одночасно і мене це нервує… Бабуся говорить десять разів те саме… Колега нас обмовляє перед іншими… Діти нас своїм безпорядком приводять до злості… У житті і ми пережили такі і подібні ситуації. Ніхто з нас не є досконалим… Але одне є вірним, що якщо речі не сприймемо такими, якими вони є, якщо будемо мати в серці гнів, то точно послужимо дияволу, щоб засіяв у нас зерно нелюбові та небажання прощати.
Чи вмію простити, як цього вимагає Ісус?
03.12.2009
03 грудня, четвер – Лк 16,1-9
Передсв. Введення; Преп. Григорія Декаполіта
І сказав (Ісус) до учнів: “Був один чоловік багатий і мав він управителя, якого обвинувачували, що марнує його добра.
Покликав він його та й каже: Що я про тебе чую? Дай звіт про твоє управління, бо ти не можеш більше рядити.
І почав управитель міркувати: Що мені робити, бо ж пан мій в мене відбирає управління? Копати землю? Сил не маю. Просити? Соромлюся.
Знаю, що зроблю щоб, коли буду скинутий з управління, прийняли мене до себе.
Покликав він одного по однім довжників свого пана й до першого промовив: Скільки ти винен панові моєму?
Сто мір оливи, - відповів той. А він сказав до нього: Візьми твою розписку та сядь і напиши швидко п'ятдесят.
Потім до другого промовив: А ти скільки то винен? - Сто корців пшениці, відповів той. - Візьми твою розписку, напиши вісімдесят.
І похвалив пан нечесного управителя за те, що той вчинив мудро, бо діти цього світу мудріші, в їхньому роді, від дітей світла.
І я кажу вам: Придбайте собі друзів мамоною неправою, щоб коли її не стане, вас прийняли в намети вічні.
Коли читаємо притчу, у нас може скластися враження, що Ісус аж занадто похвалив недоброго управителя. Не дізнаємося точно, що було причиною звинувачення, але це не є аж настільки важливим. Ісус нас закликає, щоб роздумували над швидкістю, з якою діяв управитель, котрий хотів бути добрим з довжниками.
… І похвалив пан нечесного управителя за те, що той вчинив мудро ... І нас похвалить Господь, якщо будемо так діяти, коли йдеться про Боже Царство. Можемо бути передбачливими у відносинах з нужденними, бідними, голодними. Даваймо за своїми можливостями, але ніколи в нас не повинно бракувати любові до інших.
Подумаймо, які дари ми отримали від Господа та навчімося відповідно їх використовувати для свого вічного добра і для добра наших ближніх.
В цьому буде полягати наше спасіння...
Передсв. Введення; Преп. Григорія Декаполіта
І сказав (Ісус) до учнів: “Був один чоловік багатий і мав він управителя, якого обвинувачували, що марнує його добра.
Покликав він його та й каже: Що я про тебе чую? Дай звіт про твоє управління, бо ти не можеш більше рядити.
І почав управитель міркувати: Що мені робити, бо ж пан мій в мене відбирає управління? Копати землю? Сил не маю. Просити? Соромлюся.
Знаю, що зроблю щоб, коли буду скинутий з управління, прийняли мене до себе.
Покликав він одного по однім довжників свого пана й до першого промовив: Скільки ти винен панові моєму?
Сто мір оливи, - відповів той. А він сказав до нього: Візьми твою розписку та сядь і напиши швидко п'ятдесят.
Потім до другого промовив: А ти скільки то винен? - Сто корців пшениці, відповів той. - Візьми твою розписку, напиши вісімдесят.
І похвалив пан нечесного управителя за те, що той вчинив мудро, бо діти цього світу мудріші, в їхньому роді, від дітей світла.
І я кажу вам: Придбайте собі друзів мамоною неправою, щоб коли її не стане, вас прийняли в намети вічні.
Коли читаємо притчу, у нас може скластися враження, що Ісус аж занадто похвалив недоброго управителя. Не дізнаємося точно, що було причиною звинувачення, але це не є аж настільки важливим. Ісус нас закликає, щоб роздумували над швидкістю, з якою діяв управитель, котрий хотів бути добрим з довжниками.
… І похвалив пан нечесного управителя за те, що той вчинив мудро ... І нас похвалить Господь, якщо будемо так діяти, коли йдеться про Боже Царство. Можемо бути передбачливими у відносинах з нужденними, бідними, голодними. Даваймо за своїми можливостями, але ніколи в нас не повинно бракувати любові до інших.
Подумаймо, які дари ми отримали від Господа та навчімося відповідно їх використовувати для свого вічного добра і для добра наших ближніх.
В цьому буде полягати наше спасіння...
02.12.2009
02 грудня, середа – Лк 15,1-10
Прор. Авдія; Муч. Варлаама
Усі митарі й грішники приходили до нього, щоб його почути.
А фарисеї з книжниками нарікали: “Цей грішників приймає і їсть разом з ними.”
Тоді Ісус сказав до них цю притчу:
“Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і одну з них загубивши, не зоставить дев'ятдесят дев'ять у пустелі та не піде шукати загублену, поки її не знайде?
А, знайшовши, кладе її собі, радіючи, на плечі
й, повернувшися додому, скликає друзів та сусідів і до них каже: Радійте зо мною, бо я знайшов овечку, що була загубилась.
Отак, кажу вам, що на небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев'ятдесят дев'ятьма праведниками, що їм не треба покаяння.
Або котра жінка, маючи десять драхм, і як одну загубила, не засвітить світла, не замітатиме своєї хати й не шукатиме її старанно, поки не знайде?
А, знайшовши, скличе подруг і сусідок і їм каже: Радійте зо мною, бо я знайшла ту драхму, що була загубила.
Отак, кажу вам, буває між ангелами Божими радість над одним грішником, що кається.”
… Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і одну з них загубивши, не зоставить дев'ятдесят дев'ять у пустелі та не піде шукати загублену, поки її не знайде?... Не треба шукати логіки в цих словах, бо наша людська логіка є дуже далека від Божої. Ми б тішилися тими 99 овечками і, напевно, не переймалися б особливо тією однією загубленою…
Якою безмежною є Божа любов до нас людей. Бог, як добрий пастир не зречеться ні однієї овечки, ні однієї людини, навіть якщо вчинила не знати які великі гріхи! Навіть того найбільшого грішника не вважає за втраченого… Не покине нікого з нас… Це робимо швидше ми, люди. Бог ні. Крокує з нами та подає помічну руку у всіх життєвих ситуаціях.
… Отак, кажу вам, що на небі буде більша радість над одним грішником, що кається... Бога потішить кожне наше зусилля до покращення. Кожен день знову вставаймо та крок за кроком стараймося крокувати до Нього, до неба! Виправляймо наші хиби, знеохочення, нашу лінь, нелюбов до інших, заздрість та різні прив’язаності з Його допомогою.
В небі переживемо велику радість!
Прор. Авдія; Муч. Варлаама
Усі митарі й грішники приходили до нього, щоб його почути.
А фарисеї з книжниками нарікали: “Цей грішників приймає і їсть разом з ними.”
Тоді Ісус сказав до них цю притчу:
“Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і одну з них загубивши, не зоставить дев'ятдесят дев'ять у пустелі та не піде шукати загублену, поки її не знайде?
А, знайшовши, кладе її собі, радіючи, на плечі
й, повернувшися додому, скликає друзів та сусідів і до них каже: Радійте зо мною, бо я знайшов овечку, що була загубилась.
Отак, кажу вам, що на небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев'ятдесят дев'ятьма праведниками, що їм не треба покаяння.
Або котра жінка, маючи десять драхм, і як одну загубила, не засвітить світла, не замітатиме своєї хати й не шукатиме її старанно, поки не знайде?
А, знайшовши, скличе подруг і сусідок і їм каже: Радійте зо мною, бо я знайшла ту драхму, що була загубила.
Отак, кажу вам, буває між ангелами Божими радість над одним грішником, що кається.”
… Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і одну з них загубивши, не зоставить дев'ятдесят дев'ять у пустелі та не піде шукати загублену, поки її не знайде?... Не треба шукати логіки в цих словах, бо наша людська логіка є дуже далека від Божої. Ми б тішилися тими 99 овечками і, напевно, не переймалися б особливо тією однією загубленою…
Якою безмежною є Божа любов до нас людей. Бог, як добрий пастир не зречеться ні однієї овечки, ні однієї людини, навіть якщо вчинила не знати які великі гріхи! Навіть того найбільшого грішника не вважає за втраченого… Не покине нікого з нас… Це робимо швидше ми, люди. Бог ні. Крокує з нами та подає помічну руку у всіх життєвих ситуаціях.
… Отак, кажу вам, що на небі буде більша радість над одним грішником, що кається... Бога потішить кожне наше зусилля до покращення. Кожен день знову вставаймо та крок за кроком стараймося крокувати до Нього, до неба! Виправляймо наші хиби, знеохочення, нашу лінь, нелюбов до інших, заздрість та різні прив’язаності з Його допомогою.
В небі переживемо велику радість!
01.12.2009
01 грудня, вівторок – Лк 14,25-35
Мучч. Платона і Романа
Якже ішла з ним народу превелика сила, він обернувсь і до них мовив:
“Коли хтось приходить до мене й не зненавидить свого батька й матір, жінку, дітей, братів, сестер, та ще й своє життя, той не може бути моїм учнем.
Хто не несе хреста свого, і не йде слідом за мною - не може бути моїм учнем.
Хто бо з вас, коли захоче збудувати башту, не сяде перше й не порахує видатків, чи має чим закінчити,
щоб часом, як поставить підвалину та не спроможеться скінчити, усі, що бачитимуть те, не почали сміятися з нього,
мовляв, цей чоловік узявся будувати, та не міг закінчити!
Або який цар, ідучи війною проти іншого (царя), не сяде перш та не роздумає, чи може з десятьма тисячами стати проти того, хто йде з двадцятьма тисячами на нього?
Коли ж не може, то, як той ще далеко, шле посольство й просить миру.
Так і кожний з вас, хто не зречеться всього, що має, не може бути моїм учнем.
Сіль - добра річ, але коли сіль звітріє, чим її приправити?
Ні в землю, ні на гній вона більш не придатна: її геть викидають. Хто має вуха слухати, нехай слухає!”
Якщо б ми розуміли ці слова дослівно, то могли би дуже добре перевірити нашу віру в Бога! Ненавидіти батька, матір, жінку, дітей… Як це суперечить словам самого Ісуса, який нас кличе любити неприятелів: і тих, котрі нам роблять зле, і тих, що нас ненавидять.
Словами, котрі нам Ісус сьогодні адресує, хоче випробувати нашу віру та любов до Нього. Чи є ми здібні заради Нього, заради віри в Бога принести і жертву. Можливо, втратимо найближчих, коли нас за віру обмовляють та забороняють любити Бога такою любов’ю, як це потрібно. Ісус хоче, щоб в нашому серці Бог був на першому місці, а не десь в куточку, який ми виділимо Йому в момент натхнення до віри!
Ці різкі слова Ісус вживає тому, що добре знає нашу прив’язаність до людей, до земних речей, наших планів та ідеалів! Хто з нас в цій сфері немає проблем?
До чого і до кого я занадто прив’язаний?
Мучч. Платона і Романа
Якже ішла з ним народу превелика сила, він обернувсь і до них мовив:
“Коли хтось приходить до мене й не зненавидить свого батька й матір, жінку, дітей, братів, сестер, та ще й своє життя, той не може бути моїм учнем.
Хто не несе хреста свого, і не йде слідом за мною - не може бути моїм учнем.
Хто бо з вас, коли захоче збудувати башту, не сяде перше й не порахує видатків, чи має чим закінчити,
щоб часом, як поставить підвалину та не спроможеться скінчити, усі, що бачитимуть те, не почали сміятися з нього,
мовляв, цей чоловік узявся будувати, та не міг закінчити!
Або який цар, ідучи війною проти іншого (царя), не сяде перш та не роздумає, чи може з десятьма тисячами стати проти того, хто йде з двадцятьма тисячами на нього?
Коли ж не може, то, як той ще далеко, шле посольство й просить миру.
Так і кожний з вас, хто не зречеться всього, що має, не може бути моїм учнем.
Сіль - добра річ, але коли сіль звітріє, чим її приправити?
Ні в землю, ні на гній вона більш не придатна: її геть викидають. Хто має вуха слухати, нехай слухає!”
Якщо б ми розуміли ці слова дослівно, то могли би дуже добре перевірити нашу віру в Бога! Ненавидіти батька, матір, жінку, дітей… Як це суперечить словам самого Ісуса, який нас кличе любити неприятелів: і тих, котрі нам роблять зле, і тих, що нас ненавидять.
Словами, котрі нам Ісус сьогодні адресує, хоче випробувати нашу віру та любов до Нього. Чи є ми здібні заради Нього, заради віри в Бога принести і жертву. Можливо, втратимо найближчих, коли нас за віру обмовляють та забороняють любити Бога такою любов’ю, як це потрібно. Ісус хоче, щоб в нашому серці Бог був на першому місці, а не десь в куточку, який ми виділимо Йому в момент натхнення до віри!
Ці різкі слова Ісус вживає тому, що добре знає нашу прив’язаність до людей, до земних речей, наших планів та ідеалів! Хто з нас в цій сфері немає проблем?
До чого і до кого я занадто прив’язаний?
Підписатися на:
Дописи (Atom)