31 травня, понеділок – Мт 6,31-34;7,9-11
(Поч.. Петрівки). Мучч. Теодота, Петра Діонісія, Андрія та ін.
Отож не турбуйтеся, промовлявши: Що будемо їсти, що пити й у що зодягнемося? Про все те побиваються погани. Отець же ваш небесний знає, що вам усе це потрібне. Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться. Не журіться, отже, завтрішнім днем; завтрішній день турбуватиметься сам про себе. Доволі дневі його лиха. Чи ж є між вами хтось такий, що, коли син попросить у нього хліба, дасть йому камінь? Або коли попросить рибу, дасть йому гадюку? Тож коли ви, злі бувши, вмієте давати дітям вашим добрі дари, оскільки більш Отець ваш, що на небі, дасть дари тим, які його просять.
30.05.2010
30 травня, неділя – Мт 10,32-33;37-38;19,27-30
Всіх Святих. Ап. Андроніка й інших із ним
Кожний, отже, хто визнає мене перед людьми, того і я визнаю перед моїм Отцем небесним. Хто ж мене зречеться перед людьми, того й я зречусь перед Отцем моїм небесним. Хто любить батька або матір більше, ніж мене, той недостойний мене. І хто любить сина або дочку більше, ніж мене, той недостойний мене. Хто не бере свого хреста й не йде слідом за мною, той недостойний мене. Тоді озвався Петро і сказав до нього: “Ось ми покинули все й пішли за тобою; що будемо за те мати?” Ісус відповів їм: “Істинно кажу вам: Ви, що пішли за мною: як новий світ настане, коли Син Чоловічий сяде на престолі своєї слави, сидітимете й ви на дванадцятьох престолах, щоб судити дванадцять поколінь Ізраїля.І кожний, хто задля імени мого покине дім, братів, сестер, батька, матір, жінку, дітей, поля, в сто раз більше одержить і життя вічне матиме в спадщину. Багато з перших будуть останніми, а останні – першими.”
Це Євангеліє нам хоче нагадати, що наші стосунки з Богом, наша віра, наша любов до Бога мусять бути найважливішими в нашому житті. Ніякі інші стосунки, навіть і з родичами, не можуть бути на першому місці перед нашими відносинами з Богом! Ісус не хоче нас змусити, щоб ми заради Нього перестали дбати про родину, перестали любити наших найближчих, зовсім ні! Він лише закликає надати перше та найважливіше місце в нашому серці Богові. Бог хоче лише нашого добра. Подумаймо, чим ближче ми до Нього, тим ми більш покірні, великодушні, терпеливі…, а це – дуже важливі елементи в наших стосунках з іншими людьми.
Господи Ісусе, прости мені хвилини, коли я не ставив Тебе на перше місце у своєму серці.
Всіх Святих. Ап. Андроніка й інших із ним
Кожний, отже, хто визнає мене перед людьми, того і я визнаю перед моїм Отцем небесним. Хто ж мене зречеться перед людьми, того й я зречусь перед Отцем моїм небесним. Хто любить батька або матір більше, ніж мене, той недостойний мене. І хто любить сина або дочку більше, ніж мене, той недостойний мене. Хто не бере свого хреста й не йде слідом за мною, той недостойний мене. Тоді озвався Петро і сказав до нього: “Ось ми покинули все й пішли за тобою; що будемо за те мати?” Ісус відповів їм: “Істинно кажу вам: Ви, що пішли за мною: як новий світ настане, коли Син Чоловічий сяде на престолі своєї слави, сидітимете й ви на дванадцятьох престолах, щоб судити дванадцять поколінь Ізраїля.І кожний, хто задля імени мого покине дім, братів, сестер, батька, матір, жінку, дітей, поля, в сто раз більше одержить і життя вічне матиме в спадщину. Багато з перших будуть останніми, а останні – першими.”
Це Євангеліє нам хоче нагадати, що наші стосунки з Богом, наша віра, наша любов до Бога мусять бути найважливішими в нашому житті. Ніякі інші стосунки, навіть і з родичами, не можуть бути на першому місці перед нашими відносинами з Богом! Ісус не хоче нас змусити, щоб ми заради Нього перестали дбати про родину, перестали любити наших найближчих, зовсім ні! Він лише закликає надати перше та найважливіше місце в нашому серці Богові. Бог хоче лише нашого добра. Подумаймо, чим ближче ми до Нього, тим ми більш покірні, великодушні, терпеливі…, а це – дуже важливі елементи в наших стосунках з іншими людьми.
Господи Ісусе, прости мені хвилини, коли я не ставив Тебе на перше місце у своєму серці.
29.05.2010
29 травня, субота – Мт 5,42-48
Віддання Зіслання Св. Духа. Преп. Теодора Освященного; мучч. Віта, Модеста й ін.
Дай тому, хто в тебе просить, а хто хоче позичити в тебе, не відвертайся. Ви чули, що було сказано: Люби ближнього свого й ненавидь ворога свого. А я кажу вам: Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас; таким чином станете синами Отця вашого, що на небі, який велить своєму сонцю сходити на злих і на добрих і посилає дощ на праведних і неправедних. Бо коли ви любите тих, що вас люблять, то яка вам за це нагорода? Хіба не те саме й митарі роблять? І коли ви вітаєте лише братів ваших, що надзвичайного чините? Хіба не те саме й погани роблять? Тож будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий.”
Ще одна незвичайна та важка вимога Ісуса. Любити неприятелів, молитися за тих, котрі нас переслідують і бути досконалими так, як Небесний Отець. Хіба це можливо? Ісус ніколи не вимагає того, чого не можна виконати. Добре виконана робота, витривалість в молитві, прийняття щоденних домашніх обов’язків, однаково справедливе ставлення до всіх людей… це – широке поле для діяльності, де можемо добре змагатися на дорозі до досконалості та святості… Кожен християнин мав би старатися перетворювати прості щоденні ситуації та зустрічі у щось цінне та гарне! Зустрічаємо когось – це Ісус приходить до нас. Готуємо вже енний обід? Боже, хочу це робити з любові до Тебе! Колега робить постійно багато помилок? З любові до Тебе, Боже, знову йому це поясню. Не хочеться мені молитися, хочу спати – наперекір цьому, Тебе, Господи, щиро привітаю з відкритим серцем. Можливостей, щоб будувати особисту святість в цьому світі є багато!
Господи, хочу крокувати з тобою до досконалості вже сьогодні!
Віддання Зіслання Св. Духа. Преп. Теодора Освященного; мучч. Віта, Модеста й ін.
Дай тому, хто в тебе просить, а хто хоче позичити в тебе, не відвертайся. Ви чули, що було сказано: Люби ближнього свого й ненавидь ворога свого. А я кажу вам: Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас; таким чином станете синами Отця вашого, що на небі, який велить своєму сонцю сходити на злих і на добрих і посилає дощ на праведних і неправедних. Бо коли ви любите тих, що вас люблять, то яка вам за це нагорода? Хіба не те саме й митарі роблять? І коли ви вітаєте лише братів ваших, що надзвичайного чините? Хіба не те саме й погани роблять? Тож будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий.”
Ще одна незвичайна та важка вимога Ісуса. Любити неприятелів, молитися за тих, котрі нас переслідують і бути досконалими так, як Небесний Отець. Хіба це можливо? Ісус ніколи не вимагає того, чого не можна виконати. Добре виконана робота, витривалість в молитві, прийняття щоденних домашніх обов’язків, однаково справедливе ставлення до всіх людей… це – широке поле для діяльності, де можемо добре змагатися на дорозі до досконалості та святості… Кожен християнин мав би старатися перетворювати прості щоденні ситуації та зустрічі у щось цінне та гарне! Зустрічаємо когось – це Ісус приходить до нас. Готуємо вже енний обід? Боже, хочу це робити з любові до Тебе! Колега робить постійно багато помилок? З любові до Тебе, Боже, знову йому це поясню. Не хочеться мені молитися, хочу спати – наперекір цьому, Тебе, Господи, щиро привітаю з відкритим серцем. Можливостей, щоб будувати особисту святість в цьому світі є багато!
Господи, хочу крокувати з тобою до досконалості вже сьогодні!
28.05.2010
28 травня, п’ятниця – Мт. 5,33-41
Преп. Пахомія Великого
Ви чули теж, що було сказано давнім: Не клянись неправдиво, і -Виконаєш твої клятви Господеві. А я кажу вам не клястися зовсім: ні небом, бо це престол Бога; ні землею, бо це підніжок стіп його; ні Єрусалимом, бо це місто великого царя. Та й головою твоєю теж не клянися, бо не можеш ані одного волоска зробити білим або чорним. Хай буде ваше слово: Так, так; Ні, ні, – а що більше цього, те від лихого. Ви чули, що було сказано: Око за око, зуб за зуб. А я кажу вам: Не противтеся злому. Хто вдарить тебе в праву щоку, оберни до нього й другу. Хто хоче позиватися з тобою і взяти з тебе одежу, лиши йому і плащ. І хто тебе силуватиме йти милю, іди з ним дві.
Подумаймо, що нам Ісус тими словами хоче сказати. Ісус нас навчає принципів любові. Коли простимо комусь, хто нам завдав болю злим словом, коли не відповімо на образу образою…такими вчинками не даємо шансу злу виявитися, так розриваємо ланцюг зла. Пам’ятаймо, що перетворювати зло на добро – знак тих, що повірили в Христа! Суть цих слів не в тому, щоб дозволити, аби нас били, але в тому, щоб перемогти зло та диявола та поширювати Христове світло!
Господи, обдаруй мене благодаттю, щоб я долав проблематичні ситуації з миром та любов’ю!
Преп. Пахомія Великого
Ви чули теж, що було сказано давнім: Не клянись неправдиво, і -Виконаєш твої клятви Господеві. А я кажу вам не клястися зовсім: ні небом, бо це престол Бога; ні землею, бо це підніжок стіп його; ні Єрусалимом, бо це місто великого царя. Та й головою твоєю теж не клянися, бо не можеш ані одного волоска зробити білим або чорним. Хай буде ваше слово: Так, так; Ні, ні, – а що більше цього, те від лихого. Ви чули, що було сказано: Око за око, зуб за зуб. А я кажу вам: Не противтеся злому. Хто вдарить тебе в праву щоку, оберни до нього й другу. Хто хоче позиватися з тобою і взяти з тебе одежу, лиши йому і плащ. І хто тебе силуватиме йти милю, іди з ним дві.
Подумаймо, що нам Ісус тими словами хоче сказати. Ісус нас навчає принципів любові. Коли простимо комусь, хто нам завдав болю злим словом, коли не відповімо на образу образою…такими вчинками не даємо шансу злу виявитися, так розриваємо ланцюг зла. Пам’ятаймо, що перетворювати зло на добро – знак тих, що повірили в Христа! Суть цих слів не в тому, щоб дозволити, аби нас били, але в тому, щоб перемогти зло та диявола та поширювати Христове світло!
Господи, обдаруй мене благодаттю, щоб я долав проблематичні ситуації з миром та любов’ю!
27.05.2010
27 травня, четвер – Мт. 5,27-32
Муч. Ісидора
Ви чули, що було сказано: Не чини перелюбу. А я кажу вам, що кожний, хто дивиться на жінку з пожаданням, той вже вчинив перелюб з нею в своїм серці. І коли твоє праве око тебе спокушає, вирви його й кинь геть від себе: ліпше тобі, щоб один твій член загинув, аніж щоб усе твоє тіло вкинуто в пекло. І коли твоя правиця тебе спокушає, відітни її і кинь геть від себе: ліпше тобі, щоб один твій член загинув, аніж щоб усе твоє тіло пішло в пекло. Сказано теж: Хто відпускає свою жінку, хай дасть їй лист розвідний. А я кажу вам: Хто відпускає свою жінку, - хіба у випадку розпусти, - той робить з неї перелюбку; і хто взяв би розведену, чинить перелюб.
В сучасному світі ідеали бувають дуже часто неправдивими. Чистота перед шлюбом, вірність в подружжі, гідність людського життя – все це не вважається зразком, ідеалом. Натомість, пропагується «досвід» перед шлюбом, життя на віру, аборти, евтаназія… Відповідальність в цьому сприймається, як наївність, неможливість... Опам’ятаймося, християни! Гріх тут починається вже тоді, коли внутрішньо погоджуємося з такими поглядами, коли даємо волю нашій фантазії… Своїми словами «не чужолож», Ісус нам каже негайно вимкнути телевізор при неморальних сценах у фільмах, не дивитися неморальні реклами, не читати книг або журналів, які збуджують нашу уяву, припинити відносини, які загрожують нашій моральності. Ісус знає, чому вимагає так багато! До відносин двох людей вклав Бог сильне бажання, і здолати його не легко для жодного з нас. Щоденно пересвідчуємось у цьому дома, на вулиці, в школі. ..
• Чи контролюю свої погляди, слова, стосунки?
Господи Ісусе, Твоя строгість мені не подобається, але це – єдина правильна дорога, яка допоможе лишитися чистим в цьому світі.
Муч. Ісидора
Ви чули, що було сказано: Не чини перелюбу. А я кажу вам, що кожний, хто дивиться на жінку з пожаданням, той вже вчинив перелюб з нею в своїм серці. І коли твоє праве око тебе спокушає, вирви його й кинь геть від себе: ліпше тобі, щоб один твій член загинув, аніж щоб усе твоє тіло вкинуто в пекло. І коли твоя правиця тебе спокушає, відітни її і кинь геть від себе: ліпше тобі, щоб один твій член загинув, аніж щоб усе твоє тіло пішло в пекло. Сказано теж: Хто відпускає свою жінку, хай дасть їй лист розвідний. А я кажу вам: Хто відпускає свою жінку, - хіба у випадку розпусти, - той робить з неї перелюбку; і хто взяв би розведену, чинить перелюб.
В сучасному світі ідеали бувають дуже часто неправдивими. Чистота перед шлюбом, вірність в подружжі, гідність людського життя – все це не вважається зразком, ідеалом. Натомість, пропагується «досвід» перед шлюбом, життя на віру, аборти, евтаназія… Відповідальність в цьому сприймається, як наївність, неможливість... Опам’ятаймося, християни! Гріх тут починається вже тоді, коли внутрішньо погоджуємося з такими поглядами, коли даємо волю нашій фантазії… Своїми словами «не чужолож», Ісус нам каже негайно вимкнути телевізор при неморальних сценах у фільмах, не дивитися неморальні реклами, не читати книг або журналів, які збуджують нашу уяву, припинити відносини, які загрожують нашій моральності. Ісус знає, чому вимагає так багато! До відносин двох людей вклав Бог сильне бажання, і здолати його не легко для жодного з нас. Щоденно пересвідчуємось у цьому дома, на вулиці, в школі. ..
• Чи контролюю свої погляди, слова, стосунки?
Господи Ісусе, Твоя строгість мені не подобається, але це – єдина правильна дорога, яка допоможе лишитися чистим в цьому світі.
26.05.2010
26 травня, среда – Мт. 5,20-26
Муч. Глікерії
Кажу бо вам, що коли ви своєю праведністю не перевищите книжників та фарасеїв, не ввійдете в Царство Небесне. Ви чули, що було сказано давнім: Не вбивай; і коли хтось уб'є, той підпаде судові. А я кажу вам, що кожний, хто гнівається на брата свого, підпаде судові. Хто ж скаже братові: Нікчема! - той підпаде Верховному Судові. А хто скаже: Дурень! – той підпаде під вогонь пекельний. Коли, отже, приносиш на жертовник дар твій і там згадаєш, що твій брат має щось на тебе, зостав там перед жертовником твій дар; піди, помирись перше з твоїм братом і тоді прийдеш і принесеш дар твій. Мирися з твоїм противником швидко, коли ти ще з ним у дорозі, щоб противник часом не віддав тебе судді, а суддя возному, щоб тебе не вкинули в темницю. Істинно кажу тобі: Не вийдеш звідти, доки не заплатиш останнього шага.
“Правила вступу” до Божого Царства нам деколи здаються суворими. Але Ісус не вимагає від нас нічого, чого сам не зробив. Прибитий до хреста, сильно страждаючи, висловлює слова прощення: «Отче, прости їм...» Сьогодні можемо задуматись над тим, з якою серйозністю приступаємо до цієї Ісусової вимоги. Не відкладаймо проблем, котрі переживаємо у відносинах, на потім.
Подивімося на цю проблему з іншої сторони. Неохота простити, гнів, який відчуваємо до тих, які нас кривдять, - все це не лише шкодить іншим, але внутрішньо вбиває нас самих. Попробуймо щиро простити тим, які нам завдали болю. Господь нас знає. Він знає, що прощення – це процес, котрий деколи вимагає багато часу. Але якщо приймаємо Ісуса, то повинні мати чіткий внутрішній погляд на цю проблему. З довірою складаймо свої тягарі перед Його очі – тоді обов’язково відчуємо полегшення.
Господи, навчи мене завжди прощати!
Муч. Глікерії
Кажу бо вам, що коли ви своєю праведністю не перевищите книжників та фарасеїв, не ввійдете в Царство Небесне. Ви чули, що було сказано давнім: Не вбивай; і коли хтось уб'є, той підпаде судові. А я кажу вам, що кожний, хто гнівається на брата свого, підпаде судові. Хто ж скаже братові: Нікчема! - той підпаде Верховному Судові. А хто скаже: Дурень! – той підпаде під вогонь пекельний. Коли, отже, приносиш на жертовник дар твій і там згадаєш, що твій брат має щось на тебе, зостав там перед жертовником твій дар; піди, помирись перше з твоїм братом і тоді прийдеш і принесеш дар твій. Мирися з твоїм противником швидко, коли ти ще з ним у дорозі, щоб противник часом не віддав тебе судді, а суддя возному, щоб тебе не вкинули в темницю. Істинно кажу тобі: Не вийдеш звідти, доки не заплатиш останнього шага.
“Правила вступу” до Божого Царства нам деколи здаються суворими. Але Ісус не вимагає від нас нічого, чого сам не зробив. Прибитий до хреста, сильно страждаючи, висловлює слова прощення: «Отче, прости їм...» Сьогодні можемо задуматись над тим, з якою серйозністю приступаємо до цієї Ісусової вимоги. Не відкладаймо проблем, котрі переживаємо у відносинах, на потім.
Подивімося на цю проблему з іншої сторони. Неохота простити, гнів, який відчуваємо до тих, які нас кривдять, - все це не лише шкодить іншим, але внутрішньо вбиває нас самих. Попробуймо щиро простити тим, які нам завдали болю. Господь нас знає. Він знає, що прощення – це процес, котрий деколи вимагає багато часу. Але якщо приймаємо Ісуса, то повинні мати чіткий внутрішній погляд на цю проблему. З довірою складаймо свої тягарі перед Його очі – тоді обов’язково відчуємо полегшення.
Господи, навчи мене завжди прощати!
25.05.2010
25 травня, вівторок – Мт. 4,25-5,13
Святт. Єпіфанія, єп. Кіпру, і Германа, патр. Єрусалиму
А йшла за ним велика сила людей з Галилеї, з Десятимістя, з Єрусалиму, з Юдеї та з Зайордання. Побачивши ж народ, зійшов на гору. І коли він сів, підійшли до нього його учні; а він, відкривши уста, почав навчати їх: “Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні тихі, бо вони успадкують землю. Блаженні засмучені, бо будуть утішені. Блаженні голодні та спраглі справедливости, бо вони наситяться. Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя. Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться. Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради. Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі; так бо переслідували пророків, які були перед вами. Ви – сіль землі. Коли ж сіль звітріє, чим її солоною зробити? Ні на що не придатна більше, хіба – викинути її геть, щоб топтали люди.
Про життя багатьох святих знаємо, але в небі є набагато більше святих. І хоча Церква й не проголосила їх святими, але вони є добре «знайомі» Богу! Бог бажає «поділитися» з нами вічною радістю в небі. На дорозі до вічної нагороди, яку вже пройшло багато святих, маємо керуватися законами, які нам дав сам Божий Син – Ісус. Його слова, які ми щойно прочитали, не були приємними ні для натовпу, ні для учнів, і чесно кажучи, для нас не звучать приємно, і їх не легко прийняти. Але святість є для всіх нас. Для звичайних людей, котрі сприймають свої відносини з Богом серйозно, живуть своєю вірою постійно, а не лише в Церкві. Всюди, куди приходять, де працюють, навчаються, бавляться, відпочивають – дозволяють, щоб через них Бог був присутнім у кожному місці цього світу! Стараймося бути святими!
Господи, веди мене дорогами життя до Тебе.
Святт. Єпіфанія, єп. Кіпру, і Германа, патр. Єрусалиму
А йшла за ним велика сила людей з Галилеї, з Десятимістя, з Єрусалиму, з Юдеї та з Зайордання. Побачивши ж народ, зійшов на гору. І коли він сів, підійшли до нього його учні; а він, відкривши уста, почав навчати їх: “Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні тихі, бо вони успадкують землю. Блаженні засмучені, бо будуть утішені. Блаженні голодні та спраглі справедливости, бо вони наситяться. Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя. Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться. Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради. Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі; так бо переслідували пророків, які були перед вами. Ви – сіль землі. Коли ж сіль звітріє, чим її солоною зробити? Ні на що не придатна більше, хіба – викинути її геть, щоб топтали люди.
Про життя багатьох святих знаємо, але в небі є набагато більше святих. І хоча Церква й не проголосила їх святими, але вони є добре «знайомі» Богу! Бог бажає «поділитися» з нами вічною радістю в небі. На дорозі до вічної нагороди, яку вже пройшло багато святих, маємо керуватися законами, які нам дав сам Божий Син – Ісус. Його слова, які ми щойно прочитали, не були приємними ні для натовпу, ні для учнів, і чесно кажучи, для нас не звучать приємно, і їх не легко прийняти. Але святість є для всіх нас. Для звичайних людей, котрі сприймають свої відносини з Богом серйозно, живуть своєю вірою постійно, а не лише в Церкві. Всюди, куди приходять, де працюють, навчаються, бавляться, відпочивають – дозволяють, щоб через них Бог був присутнім у кожному місці цього світу! Стараймося бути святими!
Господи, веди мене дорогами життя до Тебе.
24.05.2010
24 травня, понеділок – Мт. 18,10-20
Святої Животворящ. Тройці. Рівноапостольних Кирила і Методія, учит. слов’ян.
Глядіть, щоб ви ніким з оцих малих не гордували: кажу бо вам, що ангели їхні на небі повсякчас бачать обличчя мого Небесного Отця. Бо Син Чоловічий .прийшов спасти те, що загинуло. Що ви гадаєте? Коли хтось має сто овець і одна з них заблудить, – чи він не кине дев'ятдесят дев'ять у горах і не піде шукати ту, що заблукала? І коли пощастить знайти її знову, істинно кажу вам, що радіє нею більше ніж дев'ятдесят дев'ятьма, що не заблукали. Так само і в Отця вашого Небесного немає волі, щоб загинув один з тих малих. А коли брат твій завинить супроти тебе, піди й докори йому віч-на-віч. Коли послухає тебе, ти придбав брата твого. Коли ж він не послухає тебе, візьми з собою ще одного або двох, щоб усяка справа вирішувалася на слово двох або трьох свідків. І коли він не схоче слухати їх, скажи Церкві; коли ж не схоче слухати й Церкви, нехай буде для тебе як поганин і митар. Істинно кажу вам: Усе, що ви зв'яжете на землі, буде зв'язане на небі, і все, що розв'яжете на землі, буде розв'язане на небі. Знов істинно кажу вам: Коли двоє з вас згодиться на землі просити що б там не було, воно буде дано їм моїм Отцем Небесним; бо де двоє або троє зібрані в моє ім'я, там я серед них.”
Коли двоє з вас згодиться на землі просити що б там не було, воно буде дано їм… Можливо, більшості з нас краще молиться на самоті, без спостерігачів… Така молитва в тиші, на самоті важлива для встановлення особистих стосунків з Богом! В цьому немає жодного сумніву. Але цими словами Ісус нас хоче запевнити, що в спільній молитві двох, трьох і більше осіб є велика сила! Для Бога не важлива кількість присутніх, але те, що їх з’єднує, а цим є любов! З власного досвіду знаємо, що втрата спілкування, обміну думками і переживаннями і спільних зустрічей призводить до краху відносин в родині, у подружжі, в колективі між співпрацівниками.
...Бо де двоє або троє зібрані в моє ім'я, там я серед них. Попробуймо сьогодні на Службі Божій щиро попросити Ісуса про «оздоровлення» деяких стосунків… Попросімо Його, щоб нам допоміг частіше зустрічатися на спільній молитві в подружжі, в родині, в спільноті… Якщо наше щире прохання з’єднається з тим, що маємо в своєму серці, тоді Божа «відповідь» не заставить на себе довго чекати.
Святої Животворящ. Тройці. Рівноапостольних Кирила і Методія, учит. слов’ян.
Глядіть, щоб ви ніким з оцих малих не гордували: кажу бо вам, що ангели їхні на небі повсякчас бачать обличчя мого Небесного Отця. Бо Син Чоловічий .прийшов спасти те, що загинуло. Що ви гадаєте? Коли хтось має сто овець і одна з них заблудить, – чи він не кине дев'ятдесят дев'ять у горах і не піде шукати ту, що заблукала? І коли пощастить знайти її знову, істинно кажу вам, що радіє нею більше ніж дев'ятдесят дев'ятьма, що не заблукали. Так само і в Отця вашого Небесного немає волі, щоб загинув один з тих малих. А коли брат твій завинить супроти тебе, піди й докори йому віч-на-віч. Коли послухає тебе, ти придбав брата твого. Коли ж він не послухає тебе, візьми з собою ще одного або двох, щоб усяка справа вирішувалася на слово двох або трьох свідків. І коли він не схоче слухати їх, скажи Церкві; коли ж не схоче слухати й Церкви, нехай буде для тебе як поганин і митар. Істинно кажу вам: Усе, що ви зв'яжете на землі, буде зв'язане на небі, і все, що розв'яжете на землі, буде розв'язане на небі. Знов істинно кажу вам: Коли двоє з вас згодиться на землі просити що б там не було, воно буде дано їм моїм Отцем Небесним; бо де двоє або троє зібрані в моє ім'я, там я серед них.”
Коли двоє з вас згодиться на землі просити що б там не було, воно буде дано їм… Можливо, більшості з нас краще молиться на самоті, без спостерігачів… Така молитва в тиші, на самоті важлива для встановлення особистих стосунків з Богом! В цьому немає жодного сумніву. Але цими словами Ісус нас хоче запевнити, що в спільній молитві двох, трьох і більше осіб є велика сила! Для Бога не важлива кількість присутніх, але те, що їх з’єднує, а цим є любов! З власного досвіду знаємо, що втрата спілкування, обміну думками і переживаннями і спільних зустрічей призводить до краху відносин в родині, у подружжі, в колективі між співпрацівниками.
...Бо де двоє або троє зібрані в моє ім'я, там я серед них. Попробуймо сьогодні на Службі Божій щиро попросити Ісуса про «оздоровлення» деяких стосунків… Попросімо Його, щоб нам допоміг частіше зустрічатися на спільній молитві в подружжі, в родині, в спільноті… Якщо наше щире прохання з’єднається з тим, що маємо в своєму серці, тоді Божа «відповідь» не заставить на себе довго чекати.
23.05.2010
23 травня, неділя – Ів. 7,37-52, 8,12
Зіслання Святого Духа
Останнього ж великого дня свята стояв Ісус і закликав на ввесь голос: «Коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і п'є! Хто вірує в мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потечуть!» Так він про Духа казав, що його мали прийняти ті, які увірували в нього. Не прийшов був ще Дух Святий, бо Ісус не був ще прославлений. Численні ж з народу, вчувши ті слова, казали: «Він дійсно пророк.» Інші ж: «Він - Христос.» Ще інші: «Чи з Галилеї Христос прийде? Хіба в Писанні не сказано, ще з роду Давидового Христос прийде, з села Вифлеєму, звідки був Давид?» І роздор виник із-за нього серед народу. Бажали і схопити його деякі, та ніхто не наклав рук на нього. Повернулись, отже, слуги до первосвящеників та фарисеїв, а ті питають їх: «Чому не привели його?» Слуги ж відказують: «Ніколи чоловік не говорив так, як цей чоловік говорить.» Фарисеї ж: «Чи й не ви дали себе звести? Невже хтось із старшини або фарисеїв увірував у нього? Та проклятий той народ, що закону не знає!» Але озвавсь до них Никодим, що приходив до нього вночі, а був же один з них: «Чи дозволяє наш закон засуджувати чоловіка, не вислухавши його спершу та й не довідавшися, що він робить?» Ті ж йому: «Чи і ти з Галилеї? Розвідайся, то й побачиш: з Галилеї пророк не приходить.» І ще промовляв до них Ісус, і так їм казав: «Я - світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя.»
З Євангеліє ми бачимо велике напруження та суперечки. Деякі говорили: “Це насправді пророк”. Інші – “Це Месія”. Слуги, яких вислали, щоб Його зловили, повернулися зі словами: «Ніколи чоловік не говорив так, як цей чоловік говорить.». Самі фарисеї не були однієї думки. Ті, які бачили Його чуда своїми очима, чули Його, як говорив, мали в руках докази, але не хотіли повірити в Ісуса, адже такий Месія не відповідав їхнім уявленням. В теперішньому світі, повному конфліктів та різних думок, будуймо такі відносини з Богом, які зроблять нас щасливими. Покажімо своїм життям, кому ми віримо.
Господи, допоможи мені бути Тобі завжди вірним
Зіслання Святого Духа
Останнього ж великого дня свята стояв Ісус і закликав на ввесь голос: «Коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і п'є! Хто вірує в мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потечуть!» Так він про Духа казав, що його мали прийняти ті, які увірували в нього. Не прийшов був ще Дух Святий, бо Ісус не був ще прославлений. Численні ж з народу, вчувши ті слова, казали: «Він дійсно пророк.» Інші ж: «Він - Христос.» Ще інші: «Чи з Галилеї Христос прийде? Хіба в Писанні не сказано, ще з роду Давидового Христос прийде, з села Вифлеєму, звідки був Давид?» І роздор виник із-за нього серед народу. Бажали і схопити його деякі, та ніхто не наклав рук на нього. Повернулись, отже, слуги до первосвящеників та фарисеїв, а ті питають їх: «Чому не привели його?» Слуги ж відказують: «Ніколи чоловік не говорив так, як цей чоловік говорить.» Фарисеї ж: «Чи й не ви дали себе звести? Невже хтось із старшини або фарисеїв увірував у нього? Та проклятий той народ, що закону не знає!» Але озвавсь до них Никодим, що приходив до нього вночі, а був же один з них: «Чи дозволяє наш закон засуджувати чоловіка, не вислухавши його спершу та й не довідавшися, що він робить?» Ті ж йому: «Чи і ти з Галилеї? Розвідайся, то й побачиш: з Галилеї пророк не приходить.» І ще промовляв до них Ісус, і так їм казав: «Я - світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя.»
З Євангеліє ми бачимо велике напруження та суперечки. Деякі говорили: “Це насправді пророк”. Інші – “Це Месія”. Слуги, яких вислали, щоб Його зловили, повернулися зі словами: «Ніколи чоловік не говорив так, як цей чоловік говорить.». Самі фарисеї не були однієї думки. Ті, які бачили Його чуда своїми очима, чули Його, як говорив, мали в руках докази, але не хотіли повірити в Ісуса, адже такий Месія не відповідав їхнім уявленням. В теперішньому світі, повному конфліктів та різних думок, будуймо такі відносини з Богом, які зроблять нас щасливими. Покажімо своїм життям, кому ми віримо.
Господи, допоможи мені бути Тобі завжди вірним
22.05.2010
22 травня, понеділок – Ів. 21,15-25
Задушна субота
Коли ж поснідали, каже Ісус до Симона Петра: «Симоне Йонин! Чи любиш ти мене більш, ніж оці?» - «Так, Господи, - відрікає той йому, - ти знаєш, що люблю тебе.» Тож мовить йому: «Паси мої ягнята!» І знову, вдруге каже до нього: «Симоне Йонин! Чи любиш мене?» «Так, Господи, - відвічає йому, - ти знаєш, що люблю тебе.» І мовить йому: «Паси мої вівці!» І втретє йому каже: «Симоне Йонин! Чи любиш ти мене?» І засмутився Петро, що аж утретє його питає: «Чи любиш мене», - то й каже йому: «Господи, ти все знаєш, ти знаєш, що тебе люблю!» І каже йому Ісус: «Паси мої вівці! Істинно, істинно говорю тобі: Коли ти молодший був, то підперізувався сам і ходив, куди сам бажав. А як постарієшся, то руки свої простягнеш, і підпереже тебе інший та й поведе, куди ти не схочеш.» Сказав же він це, вказуючи, якою то смертю прославить Бога. І промовивши те, сказав йому Ісус: «Іди за мною!» І обернувшись, бачить Петро, що за ним іде учень, що його любив Ісус і що під час вечері схилився йому на груди та й запитав: «Господи, хто той, що тебе зрадить?» Тож побачивши його Петро, каже Ісусові: «Господи, а цей що?» «Якщо я хочу, - відрікає йому Ісус, - щоб залишився він, аж поки я прийду, то яке тобі до того діло? Ти йди за мною!» Отож розповсюдилась чутка серед братів, мовляв, не вмре отой учень. Та не сказав йому Ісус, що не вмре, лише так: «Якщо я хочу, щоб залишився він, аж поки я прийду, то яке тобі до того діло?» Це той учень, який оте свідчить і який оте написав, і знаємо, що його свідчення - правдиве. Є багато ще й іншого, що сподіяв Ісус, - та якби оте все поодинці записати, то, гадаю, і самий світ не змістив би написаних книг. Амінь.
Кожен з нас має свою дорогу до спасіння. Має своє покликання та завдання. Не дивімося на інших, що нам робити, але шукаймо те, чого від нас самих хоче Бог!!! З Євангеліє і для нас сьогодні прозвучав заклик: «Іди за мною!». До родини, до школи, до маршрутки, до магазину, до Церкви, до урядових установ, до ліжка хворого… маємо іти своєю дорогою за Ісусом. Наслідуючи Христа в кожній ситуації дня, найкраще сповнимо своє покликання тут, на землі. Хай для нас буде прикладом Петро зі своєю рішучістю та любов’ю до Ісуса, і Іван, котрий ішов за Ісусом аж під хрест, незважаючи на небезпеку, яка йому загрожувала.
Господи Ісусе, дай мені силу сьогодні з великою любов’ю сповнювати те, що Ти від мене очікуєш.
Задушна субота
Коли ж поснідали, каже Ісус до Симона Петра: «Симоне Йонин! Чи любиш ти мене більш, ніж оці?» - «Так, Господи, - відрікає той йому, - ти знаєш, що люблю тебе.» Тож мовить йому: «Паси мої ягнята!» І знову, вдруге каже до нього: «Симоне Йонин! Чи любиш мене?» «Так, Господи, - відвічає йому, - ти знаєш, що люблю тебе.» І мовить йому: «Паси мої вівці!» І втретє йому каже: «Симоне Йонин! Чи любиш ти мене?» І засмутився Петро, що аж утретє його питає: «Чи любиш мене», - то й каже йому: «Господи, ти все знаєш, ти знаєш, що тебе люблю!» І каже йому Ісус: «Паси мої вівці! Істинно, істинно говорю тобі: Коли ти молодший був, то підперізувався сам і ходив, куди сам бажав. А як постарієшся, то руки свої простягнеш, і підпереже тебе інший та й поведе, куди ти не схочеш.» Сказав же він це, вказуючи, якою то смертю прославить Бога. І промовивши те, сказав йому Ісус: «Іди за мною!» І обернувшись, бачить Петро, що за ним іде учень, що його любив Ісус і що під час вечері схилився йому на груди та й запитав: «Господи, хто той, що тебе зрадить?» Тож побачивши його Петро, каже Ісусові: «Господи, а цей що?» «Якщо я хочу, - відрікає йому Ісус, - щоб залишився він, аж поки я прийду, то яке тобі до того діло? Ти йди за мною!» Отож розповсюдилась чутка серед братів, мовляв, не вмре отой учень. Та не сказав йому Ісус, що не вмре, лише так: «Якщо я хочу, щоб залишився він, аж поки я прийду, то яке тобі до того діло?» Це той учень, який оте свідчить і який оте написав, і знаємо, що його свідчення - правдиве. Є багато ще й іншого, що сподіяв Ісус, - та якби оте все поодинці записати, то, гадаю, і самий світ не змістив би написаних книг. Амінь.
Кожен з нас має свою дорогу до спасіння. Має своє покликання та завдання. Не дивімося на інших, що нам робити, але шукаймо те, чого від нас самих хоче Бог!!! З Євангеліє і для нас сьогодні прозвучав заклик: «Іди за мною!». До родини, до школи, до маршрутки, до магазину, до Церкви, до урядових установ, до ліжка хворого… маємо іти своєю дорогою за Ісусом. Наслідуючи Христа в кожній ситуації дня, найкраще сповнимо своє покликання тут, на землі. Хай для нас буде прикладом Петро зі своєю рішучістю та любов’ю до Ісуса, і Іван, котрий ішов за Ісусом аж під хрест, незважаючи на небезпеку, яка йому загрожувала.
Господи Ісусе, дай мені силу сьогодні з великою любов’ю сповнювати те, що Ти від мене очікуєш.
21.05.2010
21 травня, п’ятниця – Ів. 17,18-26
Ап. Йоана Богослова; преп Арсенія Великого (на неділю)
Як послав єси мене у світ, так послав і я їх у світ. Віддаю себе за них у посвяту, щоб і вони були освячені в істині. Та не лиш за цих молю, але і за тих, які завдяки їхньому слову увірують в мене, щоб усі були одно, як ти, Отче, в мені, а я в тобі, щоб і вони були в нас об'єднані; щоб світ увірував, що ти мене послав. І славу, що ти дав мені, я дав їм, щоб вони були одно так само, як і ми одно. Я - в них, і ти - в мені, - щоб вони були звершені в єдності, щоб світ збагнув, що послав єси мене, та й ізлюбив їх, як ізлюбив мене. Отче! Хочу, щоб ті, яких ти мені передав, перебували там, де і я, щоби й вони були зо мною та й бачили мою славу, яку ти дав мені, бо полюбив єси мене перед заснуванням світу. Праведний Отче! Світ не спізнав тебе, але я тебе спізнав, а й оті спізнали, що послав єси мене. І об'явив я їм твоє ім'я, і об'являти буду, щоб любов, якою ти полюбив мене, в них перебувала, - а я в них!»
Ісус знав, що знаходиться в людині. Знав, що кожні відносини деколи випробовуються кризою. Поєднати людей на людських принципах важко. Правдива єдність, яка витримає, є єдність з Богом. Проте вона вимагає постійної праці над собою. Поступово треба відкидати те, що нас робить далекими від Бога та засвоювати те, що нас наближає до Нього. Ця праця не є легкою. Але не маймо страху. Ісус заступається за нас перед Небесним Батьком. Дає нам також силу в Своєму Слові, тайні покаяння та Євхаристії. Користаймося цим, щоб краще з’єднатися та освятитися з Христом, щоби світ навколо нас повірив.
• Що Ісус зробив би тепер, на моєму місці?
Господи Ісусе, поможи мені почати будувати єдність з Тобою вже сьогодні тим, що буду контролювати свої слова, ставлення та буду запитувати, що Ти робив би на моєму місці.
Ап. Йоана Богослова; преп Арсенія Великого (на неділю)
Як послав єси мене у світ, так послав і я їх у світ. Віддаю себе за них у посвяту, щоб і вони були освячені в істині. Та не лиш за цих молю, але і за тих, які завдяки їхньому слову увірують в мене, щоб усі були одно, як ти, Отче, в мені, а я в тобі, щоб і вони були в нас об'єднані; щоб світ увірував, що ти мене послав. І славу, що ти дав мені, я дав їм, щоб вони були одно так само, як і ми одно. Я - в них, і ти - в мені, - щоб вони були звершені в єдності, щоб світ збагнув, що послав єси мене, та й ізлюбив їх, як ізлюбив мене. Отче! Хочу, щоб ті, яких ти мені передав, перебували там, де і я, щоби й вони були зо мною та й бачили мою славу, яку ти дав мені, бо полюбив єси мене перед заснуванням світу. Праведний Отче! Світ не спізнав тебе, але я тебе спізнав, а й оті спізнали, що послав єси мене. І об'явив я їм твоє ім'я, і об'являти буду, щоб любов, якою ти полюбив мене, в них перебувала, - а я в них!»
Ісус знав, що знаходиться в людині. Знав, що кожні відносини деколи випробовуються кризою. Поєднати людей на людських принципах важко. Правдива єдність, яка витримає, є єдність з Богом. Проте вона вимагає постійної праці над собою. Поступово треба відкидати те, що нас робить далекими від Бога та засвоювати те, що нас наближає до Нього. Ця праця не є легкою. Але не маймо страху. Ісус заступається за нас перед Небесним Батьком. Дає нам також силу в Своєму Слові, тайні покаяння та Євхаристії. Користаймося цим, щоб краще з’єднатися та освятитися з Христом, щоби світ навколо нас повірив.
• Що Ісус зробив би тепер, на моєму місці?
Господи Ісусе, поможи мені почати будувати єдність з Тобою вже сьогодні тим, що буду контролювати свої слова, ставлення та буду запитувати, що Ти робив би на моєму місці.
20.05.2010
20 травня, четвер – Ів. 16,23-33
Перенес. мощ. Миколая Чуд.; прор. Ісаї; муч. Христофора. Ап. Симона Зилота
І того дня ви не будете питати мене нічого. Істинно, істинно кажу вам: Чого б ви тільки попросили в Отця, - він дасть вам у моє ім'я. В ім'я моє досі ви не просили нічого. Просіте ж - і ви одержите, щоб радощів ваших було вщерть. Оповідав я вам про те притчами. Надходить година, коли вже і притчами не промовлятиму до вас, лише - одверто про Отця звістую вам. Ось того дня проситимете ви в моє ім'я, - і я вже не кажу, що за вас Отця буду благати: Отець бо й сам любить вас, бо ви мене полюбили і повірили, що я від Бога вийшов. Я вийшов від Отця і прийшов на світ - і знову полишаю світ і до Отця повертаюсь.» Мовлять до нього учні: «Ось заговорив ти одверто, і ніякої не оповідаєш притчі. І спізнали ми тепер, що ти всевідущий, тож не потрібно тобі, щоб хтось тебе запитував. Ось тим і віруємо, що від Бога єси вийшов.» Відповів їм Ісус: «Віруєте нині? Ось надходить година - і тепер вона, - коли то ви розсієтеся кожен у свій бік, а мене самого полишите. Та я не сам, бо зо мною - Отець. Сказав я вам це, щоб ви мали в мені мир. У світі страждатимете. Та бадьортеся! Я бо подолав світ.»
...Чого б ви тільки попросили в Отця, - він дасть вам у моє ім'я... При цих словах, багато з нас лишається скептичними. Скільки разів витривало повторювали свої молитви, прохання, але Бог нас «ігнорував» або не чув. Скільки наших прохань щоденно висилаємо до неба і мусимо визнати, що багато з них не вислухані, не здійснені за нашими уявленнями, планами. Наперекір всім нашим скаргам та сумнівам, Ісус і сьогодні говорить нам: “Просіте ж - і ви одержите…” Як, Господи? Маємо придумувати якісь речення, котрі би Тебе переконали у наших потребах? Ні. Краще перевірмо нашу витривалість, коли просимо, нашу міцну віру, а також і нашу гріховність, щоб здолати перешкоди, через які небо ще мовчить! Мусимо так само усвідомити, що мірки Божі є далекими від наших людських калькуляторів, комп’ютерних програм, хоча ті нам здаються дуже розумними та продуманими. Також попробуймо відкинути уявлення про Бога, як Бога-автомата, з якого, коли вкинемо монету, за хвилину вийде стакан повний здоров’я, місце на роботі, оздоровлення стосунків!
• Яким є моє уявлення про Бога?
Господи, бажаю Тобі довіряти.
Перенес. мощ. Миколая Чуд.; прор. Ісаї; муч. Христофора. Ап. Симона Зилота
І того дня ви не будете питати мене нічого. Істинно, істинно кажу вам: Чого б ви тільки попросили в Отця, - він дасть вам у моє ім'я. В ім'я моє досі ви не просили нічого. Просіте ж - і ви одержите, щоб радощів ваших було вщерть. Оповідав я вам про те притчами. Надходить година, коли вже і притчами не промовлятиму до вас, лише - одверто про Отця звістую вам. Ось того дня проситимете ви в моє ім'я, - і я вже не кажу, що за вас Отця буду благати: Отець бо й сам любить вас, бо ви мене полюбили і повірили, що я від Бога вийшов. Я вийшов від Отця і прийшов на світ - і знову полишаю світ і до Отця повертаюсь.» Мовлять до нього учні: «Ось заговорив ти одверто, і ніякої не оповідаєш притчі. І спізнали ми тепер, що ти всевідущий, тож не потрібно тобі, щоб хтось тебе запитував. Ось тим і віруємо, що від Бога єси вийшов.» Відповів їм Ісус: «Віруєте нині? Ось надходить година - і тепер вона, - коли то ви розсієтеся кожен у свій бік, а мене самого полишите. Та я не сам, бо зо мною - Отець. Сказав я вам це, щоб ви мали в мені мир. У світі страждатимете. Та бадьортеся! Я бо подолав світ.»
...Чого б ви тільки попросили в Отця, - він дасть вам у моє ім'я... При цих словах, багато з нас лишається скептичними. Скільки разів витривало повторювали свої молитви, прохання, але Бог нас «ігнорував» або не чув. Скільки наших прохань щоденно висилаємо до неба і мусимо визнати, що багато з них не вислухані, не здійснені за нашими уявленнями, планами. Наперекір всім нашим скаргам та сумнівам, Ісус і сьогодні говорить нам: “Просіте ж - і ви одержите…” Як, Господи? Маємо придумувати якісь речення, котрі би Тебе переконали у наших потребах? Ні. Краще перевірмо нашу витривалість, коли просимо, нашу міцну віру, а також і нашу гріховність, щоб здолати перешкоди, через які небо ще мовчить! Мусимо так само усвідомити, що мірки Божі є далекими від наших людських калькуляторів, комп’ютерних програм, хоча ті нам здаються дуже розумними та продуманими. Також попробуймо відкинути уявлення про Бога, як Бога-автомата, з якого, коли вкинемо монету, за хвилину вийде стакан повний здоров’я, місце на роботі, оздоровлення стосунків!
• Яким є моє уявлення про Бога?
Господи, бажаю Тобі довіряти.
19.05.2010
19 травня, середа – Ів.16,15-23
Праведного і многостражд. Йова
Усе, що Отець має, - моє. Тим то й сказав я вам, що він з мого візьме і звістить вам. Ще трохи, і ви не побачите мене більше, і знову ще трохи, - і побачите мене: я бо йду до Отця.» Тоді деякі з його учнів заговорили між собою: «Що воно значить те, що він говорить: Ще трохи, і ви мене не побачите, а знову ще трохи, і побачите мене? І оте: Я йду до Отця?» Казали, отже: «Що воно означає, оте "трохи", про яке він говорить? Не знаємо, що він хоче сказати!» Ісус же, відаючи, що вони бажають його спитати, мовив до них: «Розпитуєте один одного, що я хотів сказати словами: Ще трохи, і мене не побачите, і знову ще трохи, і побачите мене? Істинно, істинно говорю вам: Голоситимете, ридатимете, світ же радітиме. Журитиметесь, але журба ваша у радощі обернеться. Журба жінці, коли вона народжує, бо година її вибила. А вродить дитятко - з радощів, що людина на світ народилася, вже й пам'яті про болі нема! Оце й ви нині в журбі. Але я вас знову побачу, і зрадіє ваше серце, і ніхто ваших радощів від вас не відбере. І того дня ви не будете питати мене нічого. Істинно, істинно кажу вам: Чого б ви тільки попросили в Отця, - він дасть вам у моє ім'я.
...Голоситимете, ридатимете, світ же радітиме... Якщо глибше подумаємо над цими Ісусовими словами, то, можливо, зауважимо, що навколишній світ настільки впливає на нас, що ми до нього пристосовуємося. Піддаємося спокусі того, що можна тримати в руках, попробувати, побачити, чути. З часом бачимо, що нас вже не дуже засмучує усвідомлення того, що через важкий гріх, втратили Ісуса зі свого серця. Нас захоплюють пропозиції світу і ми потрохи втрачаємо те, що є в нас Боже та піддаємося тому, що нам пропонує навколишній світ. Якщо ми це усвідомили, почнімо усувати зі свого життя всі перешкоди на дорозі до неба.
...Журитиметесь, але журба ваша у радощі обернеться… Кожне правдиве зусилля нам щось коштує. Пошук дороги, яка приведе нас ближче до Бога, коштує також багато зусиль, можливо навіть і сліз, поту, зречень. Але в кінці цієї дороги наш сум та зречення переміняться на справжню радість, яку в нас ніхто не забере. Не сумуймо, що інші ходять в вишуканій одежі, мають дорогі машини, живуть в розкошах. Прикладаймо всі свої зусилля до того, що приведе нас до неба..
• Що можу змінити в своєму житті вже сьогодні ?
Господи, дай мені відвагу вже сьогодні крокувати за Тобою.
Праведного і многостражд. Йова
Усе, що Отець має, - моє. Тим то й сказав я вам, що він з мого візьме і звістить вам. Ще трохи, і ви не побачите мене більше, і знову ще трохи, - і побачите мене: я бо йду до Отця.» Тоді деякі з його учнів заговорили між собою: «Що воно значить те, що він говорить: Ще трохи, і ви мене не побачите, а знову ще трохи, і побачите мене? І оте: Я йду до Отця?» Казали, отже: «Що воно означає, оте "трохи", про яке він говорить? Не знаємо, що він хоче сказати!» Ісус же, відаючи, що вони бажають його спитати, мовив до них: «Розпитуєте один одного, що я хотів сказати словами: Ще трохи, і мене не побачите, і знову ще трохи, і побачите мене? Істинно, істинно говорю вам: Голоситимете, ридатимете, світ же радітиме. Журитиметесь, але журба ваша у радощі обернеться. Журба жінці, коли вона народжує, бо година її вибила. А вродить дитятко - з радощів, що людина на світ народилася, вже й пам'яті про болі нема! Оце й ви нині в журбі. Але я вас знову побачу, і зрадіє ваше серце, і ніхто ваших радощів від вас не відбере. І того дня ви не будете питати мене нічого. Істинно, істинно кажу вам: Чого б ви тільки попросили в Отця, - він дасть вам у моє ім'я.
...Голоситимете, ридатимете, світ же радітиме... Якщо глибше подумаємо над цими Ісусовими словами, то, можливо, зауважимо, що навколишній світ настільки впливає на нас, що ми до нього пристосовуємося. Піддаємося спокусі того, що можна тримати в руках, попробувати, побачити, чути. З часом бачимо, що нас вже не дуже засмучує усвідомлення того, що через важкий гріх, втратили Ісуса зі свого серця. Нас захоплюють пропозиції світу і ми потрохи втрачаємо те, що є в нас Боже та піддаємося тому, що нам пропонує навколишній світ. Якщо ми це усвідомили, почнімо усувати зі свого життя всі перешкоди на дорозі до неба.
...Журитиметесь, але журба ваша у радощі обернеться… Кожне правдиве зусилля нам щось коштує. Пошук дороги, яка приведе нас ближче до Бога, коштує також багато зусиль, можливо навіть і сліз, поту, зречень. Але в кінці цієї дороги наш сум та зречення переміняться на справжню радість, яку в нас ніхто не забере. Не сумуймо, що інші ходять в вишуканій одежі, мають дорогі машини, живуть в розкошах. Прикладаймо всі свої зусилля до того, що приведе нас до неба..
• Що можу змінити в своєму житті вже сьогодні ?
Господи, дай мені відвагу вже сьогодні крокувати за Тобою.
18.05.2010
18 травня, вівторок – Ів. 16,2-13
Муч. Ірини; преп. Никифора, ігум. Мідійського
Виключать вас із синагог. А й година настане, коли то всяк, хто вас убиватиме, буде гадати, що служить тим Богові. Чинитимуть вам те, бо ані Отця, ані мене вони не спізнали. Сказав же я вам це, щоб ви нагадали те, що я вам говорив, коли прийде ота година. Спочатку не мовив я вам того, бо я був з вами. Тепер же я іду до того, хто послав мене, - і жаден з вас мене не питає: Куди йдеш? Та що я вам це сказав, то серце ваше смутку сповнилося. Кажу вам, однак, правду: Ліпше для вас, щоб я відійшов. Бо коли не відійду, то Утішитель до вас не зійде. Якщо ж відійду, - пришлю його до вас. І коли прийде він, то переконає світ у грісі, у справедливості, і в засуді: щодо гріха - бо не вірують у мене, щодо справедливости - бо йду до Отця мого, і ви мене вже не побачите; щодо засуду - бо князь цього світу засуджений. Багато ще я маю вам повідати, та не перенесли б ви нині. Тож коли зійде той, Дух істини, він і наведе вас на всю правду, - він бо не промовлятиме від себе, лише буде повідати, що вчує, і звістить те, що настане.
І коли прийде він, то переконає світ у грісі, у справедливості, і в засуді: щодо гріха... Кожен з нас, при читанні цих слів, усвідомлює, як сильно теперішній світ потребує діянь Святого Духа. Деколи, так легкодушно стаємо жертвами диявола, котрий нас переконує, які ми досконалі, справедливі і що ці вимоги Бога в заповідях, ми не мали б сприймати дуже серйозно. Повірмо Ісусові, що через діяння Святого Духа можемо з ним будувати дуже близькі та довірливі відносини. Якщо відкриємося Його діянню, Він нам покаже гріх та зло в нашому житті. Через нашу совість, через слова Письма, через друзів, священиків відкриє нам, що потребуємо відкинути з нашого життя, щоб надати Богові місце, яке Йому належить.
...бо не вірують у мене, щодо справедливості... А як щодо нас? Ми віримо Ісусові? Є Він центром нашого життя? Звертаємося до Святого Духа постійно, чи тільки перед екзаменом або перевіркою, важким рішенням чи операцією. Він готовий нам допомагати завжди: з прийняттям важких рішень, переборюванням труднощів, в боротьбі зі спокусою. Потрібно тільки, щоб ми Його добровільно запросили до нашого життя.
Духу Святий, наповни своїми дарами моє серце вже сьогодні.
Муч. Ірини; преп. Никифора, ігум. Мідійського
Виключать вас із синагог. А й година настане, коли то всяк, хто вас убиватиме, буде гадати, що служить тим Богові. Чинитимуть вам те, бо ані Отця, ані мене вони не спізнали. Сказав же я вам це, щоб ви нагадали те, що я вам говорив, коли прийде ота година. Спочатку не мовив я вам того, бо я був з вами. Тепер же я іду до того, хто послав мене, - і жаден з вас мене не питає: Куди йдеш? Та що я вам це сказав, то серце ваше смутку сповнилося. Кажу вам, однак, правду: Ліпше для вас, щоб я відійшов. Бо коли не відійду, то Утішитель до вас не зійде. Якщо ж відійду, - пришлю його до вас. І коли прийде він, то переконає світ у грісі, у справедливості, і в засуді: щодо гріха - бо не вірують у мене, щодо справедливости - бо йду до Отця мого, і ви мене вже не побачите; щодо засуду - бо князь цього світу засуджений. Багато ще я маю вам повідати, та не перенесли б ви нині. Тож коли зійде той, Дух істини, він і наведе вас на всю правду, - він бо не промовлятиме від себе, лише буде повідати, що вчує, і звістить те, що настане.
І коли прийде він, то переконає світ у грісі, у справедливості, і в засуді: щодо гріха... Кожен з нас, при читанні цих слів, усвідомлює, як сильно теперішній світ потребує діянь Святого Духа. Деколи, так легкодушно стаємо жертвами диявола, котрий нас переконує, які ми досконалі, справедливі і що ці вимоги Бога в заповідях, ми не мали б сприймати дуже серйозно. Повірмо Ісусові, що через діяння Святого Духа можемо з ним будувати дуже близькі та довірливі відносини. Якщо відкриємося Його діянню, Він нам покаже гріх та зло в нашому житті. Через нашу совість, через слова Письма, через друзів, священиків відкриє нам, що потребуємо відкинути з нашого життя, щоб надати Богові місце, яке Йому належить.
...бо не вірують у мене, щодо справедливості... А як щодо нас? Ми віримо Ісусові? Є Він центром нашого життя? Звертаємося до Святого Духа постійно, чи тільки перед екзаменом або перевіркою, важким рішенням чи операцією. Він готовий нам допомагати завжди: з прийняттям важких рішень, переборюванням труднощів, в боротьбі зі спокусою. Потрібно тільки, щоб ми Його добровільно запросили до нашого життя.
Духу Святий, наповни своїми дарами моє серце вже сьогодні.
17.05.2010
17 травня, понеділок – Ів. 14,27-15,7
Муч. Пелагії
Мир залишаю вам, мій мир даю вам; не так, як світ дає, даю вам його. Хай не тривожиться серце ваше, і не страхається! Ви бо чули, що сказав я вам: Відходжу і до вас повернуся. Коли б ви мене любили, то зраділи б, що я до Отця йду: Отець бо більший, ніж я. Нині сказав я вам те, - перед тим, як воно настане, - щоб, коли настане, - увірували ви. Небагато говоритиму вже з вами, надходить бо князь світу цього. Щоправда, у мені не має він нічого. Але щоб світ знав, що я Отця люблю, то так, як Отець мені заповідав, я і чиню. Уставайте ж, ідімо звідси!» «Я - виноградина правдива, а мій Отець - виноградар. Кожну в мені гілку, яка не приносить плоду, відрізує він. А кожну, яка вроджує плід, він очищує, аби ще більше плоду давала. Уже і ви чисті -, словом, яким промовляв я до вас. У мені перебувайте - а я у вас! Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме вона на виноградині, ось так і ви, якщо не перебуватимете в мені. Я виноградина, ви - гілки. Хто перебуває в мені, а я в ньому, - той плід приносить щедро. Без мене ж ви нічого чинити не можете. Якщо хтось у мені не перебуває, той, мов гілка, буде викинутий геть і всохне; їх бо збирають, кидають у вогонь, - і вони згоряють. Коли ж ви в мені перебуватимете, і мої слова в вас перебуватимуть, - просіте тоді, чого лиш забажаєте, і воно здійсниться для вас.
Мир залишаю вам, мій мир даю вам;… І якщо деколи ми цього не усвідомлюємо, то одного разу на власному досвіді переконаємося, що найбільший дар, який нам Ісус дає – це мир!
Не так, як світ дає, даю вам його... Ми, люди, шукаємо мир завжди в чомусь іншому. Виходячи з дому чи квартири, попадаємо у вир світу, між тих, що поспішають на навчання, роботу, в магазин… і так потрохи приходить до нас неспокій. Дуже часто шукаємо речі, які міняються, і коли їх отримуємо, бажаємо мати ще більше та постійно щось нове.
Хай не тривожиться серце ваше, і не страхається!… В кожній хвилині нашого життя Христос відкриває свої обійми, в котрих можемо знайти правдивий мир та правду. Хто прийме мир Ісуса, хто вирішить наслідувати Його, той нічого не втратить, навпаки, багато отримає. Можливо це не будуть речі, які можемо мати, до яких можемо доторкнутися, але це є те, що можемо відчути – правдивий мир душі, радість!
• Чи я бажаю правдивого миру? Де його шукаю?
Господи Ісусе, дай мені силу та благодать зрозуміти, що коли втрачаю мир, то це означає, що десь розірвалося моє єднання з Тобою, і що мені потрібно навернутися.
Муч. Пелагії
Мир залишаю вам, мій мир даю вам; не так, як світ дає, даю вам його. Хай не тривожиться серце ваше, і не страхається! Ви бо чули, що сказав я вам: Відходжу і до вас повернуся. Коли б ви мене любили, то зраділи б, що я до Отця йду: Отець бо більший, ніж я. Нині сказав я вам те, - перед тим, як воно настане, - щоб, коли настане, - увірували ви. Небагато говоритиму вже з вами, надходить бо князь світу цього. Щоправда, у мені не має він нічого. Але щоб світ знав, що я Отця люблю, то так, як Отець мені заповідав, я і чиню. Уставайте ж, ідімо звідси!» «Я - виноградина правдива, а мій Отець - виноградар. Кожну в мені гілку, яка не приносить плоду, відрізує він. А кожну, яка вроджує плід, він очищує, аби ще більше плоду давала. Уже і ви чисті -, словом, яким промовляв я до вас. У мені перебувайте - а я у вас! Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме вона на виноградині, ось так і ви, якщо не перебуватимете в мені. Я виноградина, ви - гілки. Хто перебуває в мені, а я в ньому, - той плід приносить щедро. Без мене ж ви нічого чинити не можете. Якщо хтось у мені не перебуває, той, мов гілка, буде викинутий геть і всохне; їх бо збирають, кидають у вогонь, - і вони згоряють. Коли ж ви в мені перебуватимете, і мої слова в вас перебуватимуть, - просіте тоді, чого лиш забажаєте, і воно здійсниться для вас.
Мир залишаю вам, мій мир даю вам;… І якщо деколи ми цього не усвідомлюємо, то одного разу на власному досвіді переконаємося, що найбільший дар, який нам Ісус дає – це мир!
Не так, як світ дає, даю вам його... Ми, люди, шукаємо мир завжди в чомусь іншому. Виходячи з дому чи квартири, попадаємо у вир світу, між тих, що поспішають на навчання, роботу, в магазин… і так потрохи приходить до нас неспокій. Дуже часто шукаємо речі, які міняються, і коли їх отримуємо, бажаємо мати ще більше та постійно щось нове.
Хай не тривожиться серце ваше, і не страхається!… В кожній хвилині нашого життя Христос відкриває свої обійми, в котрих можемо знайти правдивий мир та правду. Хто прийме мир Ісуса, хто вирішить наслідувати Його, той нічого не втратить, навпаки, багато отримає. Можливо це не будуть речі, які можемо мати, до яких можемо доторкнутися, але це є те, що можемо відчути – правдивий мир душі, радість!
• Чи я бажаю правдивого миру? Де його шукаю?
Господи Ісусе, дай мені силу та благодать зрозуміти, що коли втрачаю мир, то це означає, що десь розірвалося моє єднання з Тобою, і що мені потрібно навернутися.
16.05.2010
16 травня, неділя – Мт. 11,27-30
Св .Отців. Преп. Теодосія Печерського; мучч. Тимотея і Маври
Все передане Мені моїм Отцем, і ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити. Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий.”
Багато реклам та проповідей різних сектантів приваблюють людей на легку, зручну дорогу, де все можемо і майже нічого не мусимо. Ісус з Назарету своїм учням, і нам тепер, говорить про тягар, втому та зусилля. Бог не посилає нам страждання, біль та різні випробування, щоб нас знищити, але щоб нас покращити, зробити гідними Небесного Царства. Охоче, навіть з радістю, приймімо цю пропозицію. Не дивімося на людей цього світу, які живуть з вигодами, це тільки так здається. Краще подивімося до свого серця, чи є в ньому достатньо любові. Ісус хоче з нами крокувати нашим життям. Чи ми веселі, чи сумні, втомлені Він завжди з любов’ю опікується нами. Ісус нас ніколи не покине.
Дякую Тобі ,Ісусе, що Ти мене безмежно любиш. Дай мені витривалість та силу кожного дня брати охоче свій хрест та нести Його з Тобою.
Св .Отців. Преп. Теодосія Печерського; мучч. Тимотея і Маври
Все передане Мені моїм Отцем, і ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити. Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий.”
Багато реклам та проповідей різних сектантів приваблюють людей на легку, зручну дорогу, де все можемо і майже нічого не мусимо. Ісус з Назарету своїм учням, і нам тепер, говорить про тягар, втому та зусилля. Бог не посилає нам страждання, біль та різні випробування, щоб нас знищити, але щоб нас покращити, зробити гідними Небесного Царства. Охоче, навіть з радістю, приймімо цю пропозицію. Не дивімося на людей цього світу, які живуть з вигодами, це тільки так здається. Краще подивімося до свого серця, чи є в ньому достатньо любові. Ісус хоче з нами крокувати нашим життям. Чи ми веселі, чи сумні, втомлені Він завжди з любов’ю опікується нами. Ісус нас ніколи не покине.
Дякую Тобі ,Ісусе, що Ти мене безмежно любиш. Дай мені витривалість та силу кожного дня брати охоче свій хрест та нести Його з Тобою.
15.05.2010
15 травня, субота – Ів. 14,10-21
Свят. Атанасія Великого, аєп. Олександрійського
Невже не віруєш, що я в Отці, а Отець у мені? Слова, які проказую до вас, не від себе проказую. Отець, який перебуває в мені, - він творить діла. Тож вірте мені, що я в Отці, й Отець у мені. А коли ні, то з-за самих діл вірте. Істинно, істинно говорю вам: Хто в мене вірує, той так само діла робитиме, що їх я роблю. А й більші від них робитиме, - бо я вже йду до Отця мого. І все, що попросите в моє ім'я, те вчиню, щоб Отець у Сині прославився. Вчиню, коли будь-що проситимете в моє ім'я. Якщо любите ви мене, то мої заповіді берегтимете. І проситиму я Отця, і дасть він вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки, Духа істини, якого світ не може сприйняти, бо не бачить його і не знає. Ви ж його знаєте; бо перебуває він з вами, і буде в вас. Не полишу вас сиротами; я прийду до вас. Ще трохи, і світ мене вже не побачить. Ви ж мене побачите, бо я живу, і ви будете жити. І взнаєте того дня, що я в моєму Отці, і що ви в мені, а я в вас. Той, у кого мої заповіді, і хто їх береже, той мене любить. Хто ж мене любить, того мій Отець полюбить, і я того полюблю і йому об'явлю себе.»
Хто в мене вірує, той так само діла робитиме, що їх я роблю. А й більші від них робитиме… Мати Тереза, папа Іван Павло ІІ, Отець Піо, Дон Боско, Домінік Савіо… мали ясну мету життя. Ціною жертви свого життя зустрілися з Ісусом в небі.
Подібно і ми, якщо будемо проживати своє життя з очима скерованими до Бога, будемо шукати та виконувати Його волю, то навчимося з любов’ю виконувати свої щоденні обов’язки, без огляду на те, чи є вони легкими, або чи коштують великих зусиль. Все будемо робити для Бога!!!
І все, що попросите в моє ім'я, те вчиню. Ясна та зрозуміла обіцянка самого Божого Сина! Це є великою запорукою. Попросімо Ісуса, щоб нас навчив, як маємо просити в Його ім’я. Щоб була не наша воля, але щоб перемагала Його воля завжди.
• Як щодо мене? Вмію просити в ім’я Ісуса? Чи мої прохання не є наказами?
Господи Ісусе, відкрий мій духовний зір настільки, щоб я бачив мету життя в отримані небесної слави.
Свят. Атанасія Великого, аєп. Олександрійського
Невже не віруєш, що я в Отці, а Отець у мені? Слова, які проказую до вас, не від себе проказую. Отець, який перебуває в мені, - він творить діла. Тож вірте мені, що я в Отці, й Отець у мені. А коли ні, то з-за самих діл вірте. Істинно, істинно говорю вам: Хто в мене вірує, той так само діла робитиме, що їх я роблю. А й більші від них робитиме, - бо я вже йду до Отця мого. І все, що попросите в моє ім'я, те вчиню, щоб Отець у Сині прославився. Вчиню, коли будь-що проситимете в моє ім'я. Якщо любите ви мене, то мої заповіді берегтимете. І проситиму я Отця, і дасть він вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки, Духа істини, якого світ не може сприйняти, бо не бачить його і не знає. Ви ж його знаєте; бо перебуває він з вами, і буде в вас. Не полишу вас сиротами; я прийду до вас. Ще трохи, і світ мене вже не побачить. Ви ж мене побачите, бо я живу, і ви будете жити. І взнаєте того дня, що я в моєму Отці, і що ви в мені, а я в вас. Той, у кого мої заповіді, і хто їх береже, той мене любить. Хто ж мене любить, того мій Отець полюбить, і я того полюблю і йому об'явлю себе.»
Хто в мене вірує, той так само діла робитиме, що їх я роблю. А й більші від них робитиме… Мати Тереза, папа Іван Павло ІІ, Отець Піо, Дон Боско, Домінік Савіо… мали ясну мету життя. Ціною жертви свого життя зустрілися з Ісусом в небі.
Подібно і ми, якщо будемо проживати своє життя з очима скерованими до Бога, будемо шукати та виконувати Його волю, то навчимося з любов’ю виконувати свої щоденні обов’язки, без огляду на те, чи є вони легкими, або чи коштують великих зусиль. Все будемо робити для Бога!!!
І все, що попросите в моє ім'я, те вчиню. Ясна та зрозуміла обіцянка самого Божого Сина! Це є великою запорукою. Попросімо Ісуса, щоб нас навчив, як маємо просити в Його ім’я. Щоб була не наша воля, але щоб перемагала Його воля завжди.
• Як щодо мене? Вмію просити в ім’я Ісуса? Чи мої прохання не є наказами?
Господи Ісусе, відкрий мій духовний зір настільки, щоб я бачив мету життя в отримані небесної слави.
14.05.2010
14 травня, п’ятниця – Ів. 14,1-11
Прор. Єремії
Хай не тривожиться серце ваше! Віруйте в Бога, віруйте й у мене. В домі Отця мого багато жител. Коли б не так, то я сказав би вам; іду бо напоготовити вам місце. І коли відійду і вам місце спого-тую, то повернуся і вас до себе візьму, щоб і ви були там, де я. Куди ж я йду - ви знаєте путь.» «Господи, - каже до нього Тома, - не знаємо, куди ти йдеш. І як нам знати тую путь?» Ісус до нього: «Я - путь, істина і життя! Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене. Якщо б ви мене пізнали, то й Отця мого пізнали б. Відтепер знаєте його і бачили.» А Филип йому: «Господи, покажи нам Отця, і вистачить для нас.» «Скільки часу я з вами, - каже Ісус до нього, - а ти мене не знаєш, Филипе? Хто мене бачив, той бачив Отця. Як же ти говориш: Покажи нам Отця? Невже не віруєш, що я в Отці, а Отець у мені? Слова, які проказую до вас, не від себе проказую. Отець, який перебуває в мені, - він творить діла. Тож вірте мені, що я в Отці, й Отець у мені. А коли ні, то з-за самих діл вірте.
«Скільки часу я з вами, - каже Ісус до нього, - а ти мене не знаєш, Филипе? Відчуваємо в тоні Ісуса, котрий говорить з Филипом, зневіру? Три роки були з ним і не пізнали Його? Не зрозуміли Його стосунків з Небесним Батьком, хоча вчив їх говорити з Ним і сам часто ішов молитися?
Якщо тепер подивимося на нас, подумаймо, скільки з нас потребують доказів існування Бога, наперекір тому, що постійно промовляє до нас через Своє Слово та Євхаристію?
...Хто мене бачив, той бачив Отця… Сьогодні нам Ісус пропонує новий день, щоб могли краще пізнати свого Бога, насолодитися Його безмежною любов’ю, відчути Його обійми та радість з того, що належимо Йому – люблячому Батькові. Одна з можливостей – це подумати над Його словами, що Він зробив би на нашому місці? Що сказав би? Інша можливість – зупинитися протягом дня та скерувати свою душу до Бога. Чи Він мною задоволений? Чи йду правильною дорогою?
Господи, бажаю цілим серцем перемінюватися на Твій образ.
Прор. Єремії
Хай не тривожиться серце ваше! Віруйте в Бога, віруйте й у мене. В домі Отця мого багато жител. Коли б не так, то я сказав би вам; іду бо напоготовити вам місце. І коли відійду і вам місце спого-тую, то повернуся і вас до себе візьму, щоб і ви були там, де я. Куди ж я йду - ви знаєте путь.» «Господи, - каже до нього Тома, - не знаємо, куди ти йдеш. І як нам знати тую путь?» Ісус до нього: «Я - путь, істина і життя! Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене. Якщо б ви мене пізнали, то й Отця мого пізнали б. Відтепер знаєте його і бачили.» А Филип йому: «Господи, покажи нам Отця, і вистачить для нас.» «Скільки часу я з вами, - каже Ісус до нього, - а ти мене не знаєш, Филипе? Хто мене бачив, той бачив Отця. Як же ти говориш: Покажи нам Отця? Невже не віруєш, що я в Отці, а Отець у мені? Слова, які проказую до вас, не від себе проказую. Отець, який перебуває в мені, - він творить діла. Тож вірте мені, що я в Отці, й Отець у мені. А коли ні, то з-за самих діл вірте.
«Скільки часу я з вами, - каже Ісус до нього, - а ти мене не знаєш, Филипе? Відчуваємо в тоні Ісуса, котрий говорить з Филипом, зневіру? Три роки були з ним і не пізнали Його? Не зрозуміли Його стосунків з Небесним Батьком, хоча вчив їх говорити з Ним і сам часто ішов молитися?
Якщо тепер подивимося на нас, подумаймо, скільки з нас потребують доказів існування Бога, наперекір тому, що постійно промовляє до нас через Своє Слово та Євхаристію?
...Хто мене бачив, той бачив Отця… Сьогодні нам Ісус пропонує новий день, щоб могли краще пізнати свого Бога, насолодитися Його безмежною любов’ю, відчути Його обійми та радість з того, що належимо Йому – люблячому Батькові. Одна з можливостей – це подумати над Його словами, що Він зробив би на нашому місці? Що сказав би? Інша можливість – зупинитися протягом дня та скерувати свою душу до Бога. Чи Він мною задоволений? Чи йду правильною дорогою?
Господи, бажаю цілим серцем перемінюватися на Твій образ.
13.05.2010
13 травня, четвер – Лк. 5,1-11
Вознесіння Господнє. Ап. Якова, брата св. Йоана Богослова
Одного разу, коли народ юрмився коло нього, щоб почути слово Боже, і він стояв біля Генезаретського озера, побачив два човни, що стояли край озера; рибалки вийшли з них і полоскали сіті. Він увійшов в один з човнів, що належав Симонові, і попросив його відплисти трохи від землі, а сам, сівши, з човна почав народ учити. Коли він перестав говорити, сказав до Симона: “Відчали на глибінь та й закиньте ваші сіті на ловитву.” Озвався Симон і каже: “Наставнику, всю ніч трудились ми й нічого не піймали, але на твоє слово закину сіті.” Так вони й зробили, і піймали велику силу риби, і їхні сіті почали рватися. Тоді вони кивнули до своїх товаришів, що були в другім човні, щоб ті прийшли й допомогли їм. Прийшли вони й наповнили обидва човни, аж почали потопати. Побачивши це Симон Петро, припав до колін Ісуса й каже: “Іди від мене, Господи, бо я грішна людина.” Жах бо великий огорнув його й усіх, що були з ним, із-за риб, що їх піймали; також і Якова та Йоана, синів Заведея, які були спільниками Симона. Ісус же промовив до Симона: “Не бійся! Віднині людей будеш ловити.” І витягши човна на берег, кинули все й пішли слідом за ним.
...Сказав до Симона: “Відчали на глибінь та й закиньте ваші сіті на ловитву.”… Що тоді діялось в голові в Петра? Буде ризикувати, можливо, навіть будуть люди з нього сміятися? Буде дотримуватися своєї думки, збере свої речі та піде геть? Або буде слухати Ісуса та переживе у своєму житті зміни, про які він навіть ніколи не думав? Що вибрали би ми на його місці? Маємо досить сили і бажання слухати Ісуса? Чи буваємо ми хоча б деколи відважні та йдемо за Ісусом в невідоме?
“Наставнику, всю ніч трудились ми й нічого не піймали...”. Це помилка багатьох з нас! Стараємось, але наперекір зусиллям в руках тримаємо лише порожні сіті! Подумаймо сьогодні над тим, що можна змінити в нашому житті, щоб наші сіті були повні. Покличмо Ісуса, щоб нам допоміг вирішити наші проблеми, змінити наші відносини з іншими, перебороти нахили до гріха, ліні, егоїзму. Віримо, що Він зможе «вилікувати» все? Вчімося від Петра послуху та спускаймо сіті віри до моря світу! Ісус і нам бажає допомагати. Тільки мусимо Йому вірити!
Вознесіння Господнє. Ап. Якова, брата св. Йоана Богослова
Одного разу, коли народ юрмився коло нього, щоб почути слово Боже, і він стояв біля Генезаретського озера, побачив два човни, що стояли край озера; рибалки вийшли з них і полоскали сіті. Він увійшов в один з човнів, що належав Симонові, і попросив його відплисти трохи від землі, а сам, сівши, з човна почав народ учити. Коли він перестав говорити, сказав до Симона: “Відчали на глибінь та й закиньте ваші сіті на ловитву.” Озвався Симон і каже: “Наставнику, всю ніч трудились ми й нічого не піймали, але на твоє слово закину сіті.” Так вони й зробили, і піймали велику силу риби, і їхні сіті почали рватися. Тоді вони кивнули до своїх товаришів, що були в другім човні, щоб ті прийшли й допомогли їм. Прийшли вони й наповнили обидва човни, аж почали потопати. Побачивши це Симон Петро, припав до колін Ісуса й каже: “Іди від мене, Господи, бо я грішна людина.” Жах бо великий огорнув його й усіх, що були з ним, із-за риб, що їх піймали; також і Якова та Йоана, синів Заведея, які були спільниками Симона. Ісус же промовив до Симона: “Не бійся! Віднині людей будеш ловити.” І витягши човна на берег, кинули все й пішли слідом за ним.
...Сказав до Симона: “Відчали на глибінь та й закиньте ваші сіті на ловитву.”… Що тоді діялось в голові в Петра? Буде ризикувати, можливо, навіть будуть люди з нього сміятися? Буде дотримуватися своєї думки, збере свої речі та піде геть? Або буде слухати Ісуса та переживе у своєму житті зміни, про які він навіть ніколи не думав? Що вибрали би ми на його місці? Маємо досить сили і бажання слухати Ісуса? Чи буваємо ми хоча б деколи відважні та йдемо за Ісусом в невідоме?
“Наставнику, всю ніч трудились ми й нічого не піймали...”. Це помилка багатьох з нас! Стараємось, але наперекір зусиллям в руках тримаємо лише порожні сіті! Подумаймо сьогодні над тим, що можна змінити в нашому житті, щоб наші сіті були повні. Покличмо Ісуса, щоб нам допоміг вирішити наші проблеми, змінити наші відносини з іншими, перебороти нахили до гріха, ліні, егоїзму. Віримо, що Він зможе «вилікувати» все? Вчімося від Петра послуху та спускаймо сіті віри до моря світу! Ісус і нам бажає допомагати. Тільки мусимо Йому вірити!
12.05.2010
12 травня, середа – Ів 12,36-47
9-ох мучч. у Кизиці; преп. Мемнона, чудотворця
Поки у вас світло - віруйте у світло, щоб світла синами вам стати!» Це сказавши, віддалився Ісус і скрився від них. Вони не вірували в нього, хоч і скільки сподіяв він чудес у них на очу, щоб збулось слово пророка Ісаї, що сказав: «Господи, хто повірив тому, що чули ми, і рамено Господнє кому об'явилось?» Не могли ж вони увірувати, бо Ісая ще так був сказав: «Засліпив він їм очі, заціпенив їм серце, щоб не бачили очима, щоби серцем не розуміли і не навернулись, щоб я їх вигоїв.» Це сказав Ісая, коли славу його бачив і говорив про нього. А, однак, чимало й увірувало в нього, навіть із знатних, лише з огляду на фарисеїв не признавалися, щоб їх не вилучили з синагоги; славу бо людську дужче вони любили ніж славу Божу. Тоді сказав Ісус на ввесь голос: «Хто вірує в мене - вірує не в мене, а в того, хто послав мене. І хто мене бачить, той бачить того, хто послав мене. Я - світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто в мене вірує, не перебував у темряві. Коли хтось мої слова слухає, а їх не береже, я його не суджу, бо я прийшов не судити світ, а спасти світ
Тоді сказав Ісус на ввесь голос: «Хто вірує в мене - вірує не в мене, а в того, хто послав мене… Він і нам хоче сказати, щось дуже важливе. Ми є важливі для Нього. Бажає, щоб ми належали до тих, котрі Його прийняли з радістю та крокують за Ним не тільки тоді, коли чуються щасливими, але й тоді, коли їм важко, коли чуються самотніми, втомленими.
...Я – світло... Приймімо Ісусове світло. Світ сам по собі не є злим, але злим його робимо ми, люди, своєю ненавистю, брехнею, неморальністю, байдужістю.
...Щоб кожен, хто в мене вірує, не перебував у темряві. Темнота, ніч, страх, переживання негативних емоцій – цим нас диявол «тримає» у своїх руках. Світло, промені любові, порозуміння, прощення – це те, що пропонує нам Бог. Що ми виберемо? Чи ми повірили Ісусовому світлу та щоденно воюємо зі злом та самими собою, щоб не втратити Христове світло ?
• Чи вірю, що Ісус мене тримає міцно в руках? Виберу світло, чи занурюся в темряву?
Господи, зміцни мою віру. Не хочу крокувати в темноті ні хвилини свого життя.
9-ох мучч. у Кизиці; преп. Мемнона, чудотворця
Поки у вас світло - віруйте у світло, щоб світла синами вам стати!» Це сказавши, віддалився Ісус і скрився від них. Вони не вірували в нього, хоч і скільки сподіяв він чудес у них на очу, щоб збулось слово пророка Ісаї, що сказав: «Господи, хто повірив тому, що чули ми, і рамено Господнє кому об'явилось?» Не могли ж вони увірувати, бо Ісая ще так був сказав: «Засліпив він їм очі, заціпенив їм серце, щоб не бачили очима, щоби серцем не розуміли і не навернулись, щоб я їх вигоїв.» Це сказав Ісая, коли славу його бачив і говорив про нього. А, однак, чимало й увірувало в нього, навіть із знатних, лише з огляду на фарисеїв не признавалися, щоб їх не вилучили з синагоги; славу бо людську дужче вони любили ніж славу Божу. Тоді сказав Ісус на ввесь голос: «Хто вірує в мене - вірує не в мене, а в того, хто послав мене. І хто мене бачить, той бачить того, хто послав мене. Я - світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто в мене вірує, не перебував у темряві. Коли хтось мої слова слухає, а їх не береже, я його не суджу, бо я прийшов не судити світ, а спасти світ
Тоді сказав Ісус на ввесь голос: «Хто вірує в мене - вірує не в мене, а в того, хто послав мене… Він і нам хоче сказати, щось дуже важливе. Ми є важливі для Нього. Бажає, щоб ми належали до тих, котрі Його прийняли з радістю та крокують за Ним не тільки тоді, коли чуються щасливими, але й тоді, коли їм важко, коли чуються самотніми, втомленими.
...Я – світло... Приймімо Ісусове світло. Світ сам по собі не є злим, але злим його робимо ми, люди, своєю ненавистю, брехнею, неморальністю, байдужістю.
...Щоб кожен, хто в мене вірує, не перебував у темряві. Темнота, ніч, страх, переживання негативних емоцій – цим нас диявол «тримає» у своїх руках. Світло, промені любові, порозуміння, прощення – це те, що пропонує нам Бог. Що ми виберемо? Чи ми повірили Ісусовому світлу та щоденно воюємо зі злом та самими собою, щоб не втратити Христове світло ?
• Чи вірю, що Ісус мене тримає міцно в руках? Виберу світло, чи занурюся в темряву?
Господи, зміцни мою віру. Не хочу крокувати в темноті ні хвилини свого життя.
11.05.2010
11 травня, вівторок – Ів. 12,19-36
Апп. Ясона й Сосіпатра; мучч. Максима, Дади й інш.
А фарисеї між собою тоді говорили: «Бачите, що тоді щось зарадити, бо ввесь світ іде за ним.» Були ж серед тих, які прийшли поклонитися на свято, деякі греки. Ті приступили до Фили-па, що був з Витсаїди Галилейської, і попросили його, так мовивши: «Пане, хочемо побачити Ісуса.» Приходить Филип, говорить Андрієві, а Андрій з Филипом, знову ж таки, приходять та й говорять Ісусові. І відрікає їм Ісус: «Прийшла година для прославлення Сина Чоловічого. Істинно, істинно говорю вам: Пшеничне зерно, коли не впаде на землю і не завмре, залишиться саме-одне; коли ж завмре, то рясний плід принесе. Хто життя своє любить, той погубить його; хто ж зненавидить своє життя на цьому світі, той збереже його, щоб жити вічно. Хто служить мені, хай іде слідом за мною: і де я, там і слуга мій буде. Того, хто мені служить, пошанує Отець. Тепер стривожилась душа моя, - і що мені казати? Спаси мене, Отче, від години цієї? Але на те ж я і прийшов - на цю годину! Отче, прослав своє ім'я!» І голос із неба злинув: «І прославив, - і знову прославлю!» Народ, що стояв там і чув те, говорив: «То був грім.» А інші: «Ангел промовляв до нього!» Та сказав Ісус у відповідь: «Не заради мене ізлинув голос той, лише заради вас. Тепер світові цьому суд; тепер вигнаний буде геть князь цього світу. Я ж, коли від землі буду піднесений, усіх притягну до себе.» Це казав він, щоб зазначити, якою смертю вмре. Народ же озвавсь до нього: «З закону ми чули, що Христос повіки перебуватиме. Як же ти кажеш, що Син Чоловічий має бути піднесений? Хто це такий - отой Син Чоловічий?» Відрік же їм Ісус: «Ще трохи часу світло з вами. Ходіте, поки світло у вас, щоб не пойняла вас тьма. Хто ходить у тьмі, не відає, куди йде. Поки у вас світло - віруйте у світло, щоб світла синами вам стати!» Це сказавши, віддалився Ісус і скрився від них.
Апп. Ясона й Сосіпатра; мучч. Максима, Дади й інш.
А фарисеї між собою тоді говорили: «Бачите, що тоді щось зарадити, бо ввесь світ іде за ним.» Були ж серед тих, які прийшли поклонитися на свято, деякі греки. Ті приступили до Фили-па, що був з Витсаїди Галилейської, і попросили його, так мовивши: «Пане, хочемо побачити Ісуса.» Приходить Филип, говорить Андрієві, а Андрій з Филипом, знову ж таки, приходять та й говорять Ісусові. І відрікає їм Ісус: «Прийшла година для прославлення Сина Чоловічого. Істинно, істинно говорю вам: Пшеничне зерно, коли не впаде на землю і не завмре, залишиться саме-одне; коли ж завмре, то рясний плід принесе. Хто життя своє любить, той погубить його; хто ж зненавидить своє життя на цьому світі, той збереже його, щоб жити вічно. Хто служить мені, хай іде слідом за мною: і де я, там і слуга мій буде. Того, хто мені служить, пошанує Отець. Тепер стривожилась душа моя, - і що мені казати? Спаси мене, Отче, від години цієї? Але на те ж я і прийшов - на цю годину! Отче, прослав своє ім'я!» І голос із неба злинув: «І прославив, - і знову прославлю!» Народ, що стояв там і чув те, говорив: «То був грім.» А інші: «Ангел промовляв до нього!» Та сказав Ісус у відповідь: «Не заради мене ізлинув голос той, лише заради вас. Тепер світові цьому суд; тепер вигнаний буде геть князь цього світу. Я ж, коли від землі буду піднесений, усіх притягну до себе.» Це казав він, щоб зазначити, якою смертю вмре. Народ же озвавсь до нього: «З закону ми чули, що Христос повіки перебуватиме. Як же ти кажеш, що Син Чоловічий має бути піднесений? Хто це такий - отой Син Чоловічий?» Відрік же їм Ісус: «Ще трохи часу світло з вами. Ходіте, поки світло у вас, щоб не пойняла вас тьма. Хто ходить у тьмі, не відає, куди йде. Поки у вас світло - віруйте у світло, щоб світла синами вам стати!» Це сказавши, віддалився Ісус і скрився від них.
10.05.2010
10 травня, понеділок – Ів. 11,47-57
Свщмч. Симеона; свят. Стефана Волинського
Зібрали тоді первосвященики та фарисеї раду й заговорили: «Що робити нам? Силу чудес отой чоловік робить! Якщо залишимо його так, то всі увірують у нього, тож нагрянуть римляни, місто наше знищать та й народ наш!» Один же з них, Каяфа, що був первосвященик того року, мовив до них: «Нічого ви не розумієте, то й не здогадаєтеся, що ліпше вам буде, коли один чоловік за народ помре, а не ввесь люд загине.» Сказав же він так не від себе самого, але, бувши первосвящеником того року пророкував, що Ісус мав умерти за народ; і не тільки за народ, але й за те, щоб зібрати в одне розкидані діти Божі. Від того, отже, дня ухвалили вони його вбити. Тому не ходив уже Ісус більше відкрито серед юдеїв, а подався звідти в околицю неподалеку пустині, у місто, зване Ефраїм, і перебував там з учнями своїми. А надходила юдейська Пасха, і багато людей з країни прибуло перед Пасхою до Єрусалиму, щоб очиститися. Вони отже шукали Ісуса і, стоявши у храмі, говорили між собою: «Як вам здається? Хіба не прийде він на свято?» Первосвященики ж і фарисеї повеліли, що коли хто знатиме, де він, то має виказати, щоб його схопити.
...І багато людей з країни прибуло перед Пасхою до Єрусалиму, щоб очиститися… Бог нам дарує час, щоб і ми очистилися. Скільки зусилля вкладемо до боротьби з дияволом, який нас хоче звести на свою сторону, настільки сильнішою буде наша віра. Якщо думаємо, що в цьому напрямку не маємо що робити, ми дуже помиляємося. Дияволу вдалося так замаскуватися, що ми вже спокійно сприймаємо різні реклами, які пропонують неморальність; фільми, які атакують родину, нерозлучність подружжя, нам вже не перешкоджають. Що з нами сталося?! Чи Христос інший, ніж був 2000 років тому? Ні! Це ми пристосувалися до світу настільки, що наша совість вже мовчить, коли чиниться гріх. Але Бог нам дає зараз можливість, щоб усунути зі свого життя все, що суперечить Його волі.
Господи, дай мені силу наслідувати Тебе.
Свщмч. Симеона; свят. Стефана Волинського
Зібрали тоді первосвященики та фарисеї раду й заговорили: «Що робити нам? Силу чудес отой чоловік робить! Якщо залишимо його так, то всі увірують у нього, тож нагрянуть римляни, місто наше знищать та й народ наш!» Один же з них, Каяфа, що був первосвященик того року, мовив до них: «Нічого ви не розумієте, то й не здогадаєтеся, що ліпше вам буде, коли один чоловік за народ помре, а не ввесь люд загине.» Сказав же він так не від себе самого, але, бувши первосвящеником того року пророкував, що Ісус мав умерти за народ; і не тільки за народ, але й за те, щоб зібрати в одне розкидані діти Божі. Від того, отже, дня ухвалили вони його вбити. Тому не ходив уже Ісус більше відкрито серед юдеїв, а подався звідти в околицю неподалеку пустині, у місто, зване Ефраїм, і перебував там з учнями своїми. А надходила юдейська Пасха, і багато людей з країни прибуло перед Пасхою до Єрусалиму, щоб очиститися. Вони отже шукали Ісуса і, стоявши у храмі, говорили між собою: «Як вам здається? Хіба не прийде він на свято?» Первосвященики ж і фарисеї повеліли, що коли хто знатиме, де він, то має виказати, щоб його схопити.
...І багато людей з країни прибуло перед Пасхою до Єрусалиму, щоб очиститися… Бог нам дарує час, щоб і ми очистилися. Скільки зусилля вкладемо до боротьби з дияволом, який нас хоче звести на свою сторону, настільки сильнішою буде наша віра. Якщо думаємо, що в цьому напрямку не маємо що робити, ми дуже помиляємося. Дияволу вдалося так замаскуватися, що ми вже спокійно сприймаємо різні реклами, які пропонують неморальність; фільми, які атакують родину, нерозлучність подружжя, нам вже не перешкоджають. Що з нами сталося?! Чи Христос інший, ніж був 2000 років тому? Ні! Це ми пристосувалися до світу настільки, що наша совість вже мовчить, коли чиниться гріх. Але Бог нам дає зараз можливість, щоб усунути зі свого життя все, що суперечить Його волі.
Господи, дай мені силу наслідувати Тебе.
09.05.2010
09 травня, неділя – Ів. 9,1-38
Сліпородженого. Свщмч. Василія, єп. Амасійського
Переходивши, побачив Ісус чоловіка, з роду сліпого. Запитали його, отже, учні його: «Учителю, хто згрішив? Він - чи батьки його, що сліпим він уродився?» «Ані він не згрішив, ані батьки його, - відказав Ісус, - але щоб ділам Божим виявитись на ньому! Поки дня, маємо виконувати діла того, хто послав мене, - бо ніч надходить, за якої ніхто не зможе діяти. І поки я у світі - я світло світу.» Сказавши те, сплюнув на землю, спого-товив слиною глей і помастив глеєм очі сліпому. До нього ж сказав: «Іди, вмийся в купелі Силоамській», - що у перекладі означає: «Зісланій». Отож подався той, умився - і повернувся зрячим! Сусіди ж і ті, що бачили його раніше сліпим, заговорили: «Чи то ж не той, який ото все сидів - жебрачив?» Одні казали: То він, - інші: Ні, лиш подібний до нього. Він же каже: «Це я!»Тож питались його: «Як воно так, що прозріли твої очі?» А він: «Чоловік, що Ісусом звуть його, споготовив глей, очі мені помастив та й мовив: Піди до Силоаму, вмийся. Я пішов, умився - і прозрів.» Вони його тоді питають: «Де він?» - «Не знаю», каже той. Тож ведуть того, хто сліпий був, до фарисеїв. Було ж у суботу, коли то Ісус споготовив глею і відкрив йому очі. То й фарисеї спитали його, як він прозрів. А він їм: «Глею поклав мені на очі, я вмився, й ось бачу.» Деякі з фарисеїв твердили: «Не від Бога цей чоловік, бо суботи не дотримує.» Інші мовили: «Чи може ж грішний чоловік отакі чудеса чинити?» Отож суперечка була серед них. І знову сліпому кажуть: «А ти що про нього кажеш - про те, що очі тобі відкрив?» Одрікає: «Пророк він.» Проте юдеї щодо нього не вірили, що був він сліпий і прозрів, - аж поки не закликали батьків отого прозрілого. Спитали їх: «Чи то ваш син, про котрого кажете, що сліпим він уродився? А тепер як же він бачить?» Батьки його і відказали, мовивши: «Знаємо, що то наш син, і що сліпим він був уродився. А як він тепер бачить -не знаємо, і хто відкрив йому очі - не відаємо. Спитайте самого: він дорослий, сам про себе скаже.» Так батьки його казали, бо юдеїв страхалися: юдеї бо вже були домовилися, щоб виключити кожного з синагоги, хто Христом його визнаватиме. Тим то батьки його й казали: Дорослий він, - самого спитайте. Отож удруге закликали чоловіка, що сліпим був, та й кажуть йому: «Богові славу воздай! Ми знаємо, що той чоловік - грішник.» «Чи грішник він, - озвався він, - я не знаю. Знаю одне: був я сліпим, а тепер бачу.» Вони ж йому на те знов: «Що він таке тобі сподіяв? Як він очі тобі відкрив?» Той їм відказує: «Я вже вам оповів, та ви не слухали. Навіщо іще чути хочете? Чи, може, і ви його учнями бажаєте стати?» Ті з лайкою накинулись на нього, і сказали: «Ти його учень! Ми - Мойсеєві учні! Ми знаємо: до Мойсея промовляв Бог. А цього не знаємо, звідкіля він.» У відповідь чоловік сказав їм: «Ось воно, власне, і дивно, що ви не знаєте, звідкіля він, а він мені очі відкрив. Ми знаємо, що Бог не вислухує грішників, коли ж хтось побожний і його волю чинить - ось того він вислухує! Нечувано одвіку, щоб хтонебудь відкрив очі сліповродженому. Був би він не від Бога - нічого не спроможен би був зробити!» Озвались і сказали йому: «Ти ввесь у гріхах уродився, а нас навчаєш?» І прогнали його геть. Довідався Ісус, що вони геть його прогнали, отож, зустрівши його, промовив до нього: «Віруєш у Чоловічого Сина?» А той: «А хто він, Господи, щоб я вірував у нього?» Ісус же йому: «Ти бачив його; він - той, хто говорить з тобою.» Тоді той і сказав: «Вірую, Господи!» - і поклонився йому.
Багатьом з нас тілесного зору не бракує і ми це сприймаємо як звичайне явище. З духовним зором гірше. Ісус проходить біля нас, хоче прийти до нас через Євхаристію, Боже Слово, ближнього, та ми Його не зауважуємо, хочемо самі собі вистарчати. Своєю байдужістю, самодостатністю ми показуємо Йому, що Його не потребуємо. Відкриймо наш духовний зір і побачмо Божу близькість, Його діяння в нас та навколо нас. Не залишаймося духовно сліпими. За найменші дари, за Його помічну руку віддаймо Йому подяку.
Господи, не хочу бути духовно сліпим, хочу сьогодні побачити Твою опіку мною на кожному кроці.
Сліпородженого. Свщмч. Василія, єп. Амасійського
Переходивши, побачив Ісус чоловіка, з роду сліпого. Запитали його, отже, учні його: «Учителю, хто згрішив? Він - чи батьки його, що сліпим він уродився?» «Ані він не згрішив, ані батьки його, - відказав Ісус, - але щоб ділам Божим виявитись на ньому! Поки дня, маємо виконувати діла того, хто послав мене, - бо ніч надходить, за якої ніхто не зможе діяти. І поки я у світі - я світло світу.» Сказавши те, сплюнув на землю, спого-товив слиною глей і помастив глеєм очі сліпому. До нього ж сказав: «Іди, вмийся в купелі Силоамській», - що у перекладі означає: «Зісланій». Отож подався той, умився - і повернувся зрячим! Сусіди ж і ті, що бачили його раніше сліпим, заговорили: «Чи то ж не той, який ото все сидів - жебрачив?» Одні казали: То він, - інші: Ні, лиш подібний до нього. Він же каже: «Це я!»Тож питались його: «Як воно так, що прозріли твої очі?» А він: «Чоловік, що Ісусом звуть його, споготовив глей, очі мені помастив та й мовив: Піди до Силоаму, вмийся. Я пішов, умився - і прозрів.» Вони його тоді питають: «Де він?» - «Не знаю», каже той. Тож ведуть того, хто сліпий був, до фарисеїв. Було ж у суботу, коли то Ісус споготовив глею і відкрив йому очі. То й фарисеї спитали його, як він прозрів. А він їм: «Глею поклав мені на очі, я вмився, й ось бачу.» Деякі з фарисеїв твердили: «Не від Бога цей чоловік, бо суботи не дотримує.» Інші мовили: «Чи може ж грішний чоловік отакі чудеса чинити?» Отож суперечка була серед них. І знову сліпому кажуть: «А ти що про нього кажеш - про те, що очі тобі відкрив?» Одрікає: «Пророк він.» Проте юдеї щодо нього не вірили, що був він сліпий і прозрів, - аж поки не закликали батьків отого прозрілого. Спитали їх: «Чи то ваш син, про котрого кажете, що сліпим він уродився? А тепер як же він бачить?» Батьки його і відказали, мовивши: «Знаємо, що то наш син, і що сліпим він був уродився. А як він тепер бачить -не знаємо, і хто відкрив йому очі - не відаємо. Спитайте самого: він дорослий, сам про себе скаже.» Так батьки його казали, бо юдеїв страхалися: юдеї бо вже були домовилися, щоб виключити кожного з синагоги, хто Христом його визнаватиме. Тим то батьки його й казали: Дорослий він, - самого спитайте. Отож удруге закликали чоловіка, що сліпим був, та й кажуть йому: «Богові славу воздай! Ми знаємо, що той чоловік - грішник.» «Чи грішник він, - озвався він, - я не знаю. Знаю одне: був я сліпим, а тепер бачу.» Вони ж йому на те знов: «Що він таке тобі сподіяв? Як він очі тобі відкрив?» Той їм відказує: «Я вже вам оповів, та ви не слухали. Навіщо іще чути хочете? Чи, може, і ви його учнями бажаєте стати?» Ті з лайкою накинулись на нього, і сказали: «Ти його учень! Ми - Мойсеєві учні! Ми знаємо: до Мойсея промовляв Бог. А цього не знаємо, звідкіля він.» У відповідь чоловік сказав їм: «Ось воно, власне, і дивно, що ви не знаєте, звідкіля він, а він мені очі відкрив. Ми знаємо, що Бог не вислухує грішників, коли ж хтось побожний і його волю чинить - ось того він вислухує! Нечувано одвіку, щоб хтонебудь відкрив очі сліповродженому. Був би він не від Бога - нічого не спроможен би був зробити!» Озвались і сказали йому: «Ти ввесь у гріхах уродився, а нас навчаєш?» І прогнали його геть. Довідався Ісус, що вони геть його прогнали, отож, зустрівши його, промовив до нього: «Віруєш у Чоловічого Сина?» А той: «А хто він, Господи, щоб я вірував у нього?» Ісус же йому: «Ти бачив його; він - той, хто говорить з тобою.» Тоді той і сказав: «Вірую, Господи!» - і поклонився йому.
Багатьом з нас тілесного зору не бракує і ми це сприймаємо як звичайне явище. З духовним зором гірше. Ісус проходить біля нас, хоче прийти до нас через Євхаристію, Боже Слово, ближнього, та ми Його не зауважуємо, хочемо самі собі вистарчати. Своєю байдужістю, самодостатністю ми показуємо Йому, що Його не потребуємо. Відкриймо наш духовний зір і побачмо Божу близькість, Його діяння в нас та навколо нас. Не залишаймося духовно сліпими. За найменші дари, за Його помічну руку віддаймо Йому подяку.
Господи, не хочу бути духовно сліпим, хочу сьогодні побачити Твою опіку мною на кожному кроці.
08.05.2010
08 травня, субота – Мр 6,7-13
Ап. і єванг. Марка
І покликав дванадцятьох і заходився їх посилати по двох, даючи їм владу над нечистими духами. І наказав їм, щоб нічого не брали на дорогу, крім палиці самої, - ні хліба, ні торбини, ані грошей у гаманець; щоб обувались у сандалі й не вдягались у дві одежі І говорив їм: "До якого б дому ви тільки зайшли, там перебувайте, аж поки не вийдете звідти. А коли в якомусь місці вас не приймуть і не слухатимуть вас, то, виходивши звідтіль, обтрусіть порох із ваших підошов - на свідоцтво їм." Вони, вийшовши, проповідували покаяння, і виганяли численних бісів, а й намащували олією чимало хворих та оздоровлювали.
Всіх нас Ісус висилає проголошувати Радісну вістку. На тому місці, де ми є, навчаємось, працюємо, подорожуємо… всюди маємо людям навколо нас звіщати Божу любов, справедливість, милосердя. Тепер нам не загрожує така бідність, про яку говорить Ісус. Маємо що їсти, де жити…Те, чого нам бракує, а часто навіть і не бажаємо цього, - це натхнення у вірі, бажання прийняти Ісуса. Ми не готові переносити заради Ісуса неуспіх, приниження, непорозуміння. Поки ми молоді, здорові, нам не приємно слухати про бідність, нестатки. Нам більше подобається слухати провідників, які нам обіцяють рай на землі. Бог нас хоче мати біля себе в небі. Якщо сьогодні приймемо його заклик та будемо крокувати за ним, то Він нас щедро обдарує. Господи, іду за Тобою…
• Подумаю, куди мене сьогодні відправляє Господь, щоб принести частинку Його любові.
Господи, дай мені силу бути апостолом на тому місці, куди Ти мене висилаєш.
Ап. і єванг. Марка
І покликав дванадцятьох і заходився їх посилати по двох, даючи їм владу над нечистими духами. І наказав їм, щоб нічого не брали на дорогу, крім палиці самої, - ні хліба, ні торбини, ані грошей у гаманець; щоб обувались у сандалі й не вдягались у дві одежі І говорив їм: "До якого б дому ви тільки зайшли, там перебувайте, аж поки не вийдете звідти. А коли в якомусь місці вас не приймуть і не слухатимуть вас, то, виходивши звідтіль, обтрусіть порох із ваших підошов - на свідоцтво їм." Вони, вийшовши, проповідували покаяння, і виганяли численних бісів, а й намащували олією чимало хворих та оздоровлювали.
Всіх нас Ісус висилає проголошувати Радісну вістку. На тому місці, де ми є, навчаємось, працюємо, подорожуємо… всюди маємо людям навколо нас звіщати Божу любов, справедливість, милосердя. Тепер нам не загрожує така бідність, про яку говорить Ісус. Маємо що їсти, де жити…Те, чого нам бракує, а часто навіть і не бажаємо цього, - це натхнення у вірі, бажання прийняти Ісуса. Ми не готові переносити заради Ісуса неуспіх, приниження, непорозуміння. Поки ми молоді, здорові, нам не приємно слухати про бідність, нестатки. Нам більше подобається слухати провідників, які нам обіцяють рай на землі. Бог нас хоче мати біля себе в небі. Якщо сьогодні приймемо його заклик та будемо крокувати за ним, то Він нас щедро обдарує. Господи, іду за Тобою…
• Подумаю, куди мене сьогодні відправляє Господь, щоб принести частинку Його любові.
Господи, дай мені силу бути апостолом на тому місці, куди Ти мене висилаєш.
07.05.2010
07 травня, п’ятниця – Ів. 10,17-28
Муч. Сави Стратилата
За те Отець мій мене й любить, бо я кладу моє життя, щоб знову його взяти. Ніхто його в мене не забирає, бо я сам кладу його від себе. Владу бо маю його покласти і владу маю назад його забрати; від Отця мого прийняв я цю заповідь.» Тож знову точилися суперечки між юдеями з-за тих слів. Численні з них мовили: «Навіжений він і з глузду з'їхав. Навіщо його слухаєте?» Інші ж: «То не навіженого слова. Чи навіжений спроможен очі сліпим зрячими робити?» Відбували тоді Обновлення в Єрусалимі. Зима була. Ісус проходжувався у храмі Соломоновим присінком. Обступили його юдеї і йому кажуть: «Докіль же нас отак триматимеш у ваганні? Коли Христос ти, то відверто скажи нам!» Ісус же їм: «Казав я вам, та ви не віруєте. Дії, що чиню їх в ім'я Отця мого, - вони свідчать за мене. Та ви не віруєте, бо не з моїх ви овець. Вівці мої голосу мого слухаються і я їх знаю: вони за мною слідують, і даю я їм життя вічне, і не пропадуть вони повіки, і ніхто не вирве їх із рук моїх.
«Докіль же нас отак триматимеш у ваганні? Коли Христос ти, то відверто скажи нам!»… Юдеї не були дійсно зацікавленими, щоб пізнати та прийняти Ісуса, як Месію. Якщо їм не допомогли це зрозуміти вчинки, які робив, то слова були зайві.
...Дії, що чиню їх в ім'я Отця мого, - вони свідчать за мене. Та ви не віруєте... І ми повторюємо помилку юдеїв та шукаємо логічні і наукові докази існування Бога, а через це можемо не помітити важливої дійсності, що Бог є близько. Він тут, біля нас, а ми Його шукаємо десь далеко... Він нам щоденно пропонує свою присутність в Євхаристії, чекає на нас в Церкві, приходить у своєму Слові та ближніх. Будьмо чуйні на тихий голос Божого духа в нашому житті, побачмо дари, які нам щоденно пропонує Бог.
• Чи живу я вірою в Бога?
Господи, бажаю належати до тих, котрі повірили Тобі цілим серцем.
Муч. Сави Стратилата
За те Отець мій мене й любить, бо я кладу моє життя, щоб знову його взяти. Ніхто його в мене не забирає, бо я сам кладу його від себе. Владу бо маю його покласти і владу маю назад його забрати; від Отця мого прийняв я цю заповідь.» Тож знову точилися суперечки між юдеями з-за тих слів. Численні з них мовили: «Навіжений він і з глузду з'їхав. Навіщо його слухаєте?» Інші ж: «То не навіженого слова. Чи навіжений спроможен очі сліпим зрячими робити?» Відбували тоді Обновлення в Єрусалимі. Зима була. Ісус проходжувався у храмі Соломоновим присінком. Обступили його юдеї і йому кажуть: «Докіль же нас отак триматимеш у ваганні? Коли Христос ти, то відверто скажи нам!» Ісус же їм: «Казав я вам, та ви не віруєте. Дії, що чиню їх в ім'я Отця мого, - вони свідчать за мене. Та ви не віруєте, бо не з моїх ви овець. Вівці мої голосу мого слухаються і я їх знаю: вони за мною слідують, і даю я їм життя вічне, і не пропадуть вони повіки, і ніхто не вирве їх із рук моїх.
«Докіль же нас отак триматимеш у ваганні? Коли Христос ти, то відверто скажи нам!»… Юдеї не були дійсно зацікавленими, щоб пізнати та прийняти Ісуса, як Месію. Якщо їм не допомогли це зрозуміти вчинки, які робив, то слова були зайві.
...Дії, що чиню їх в ім'я Отця мого, - вони свідчать за мене. Та ви не віруєте... І ми повторюємо помилку юдеїв та шукаємо логічні і наукові докази існування Бога, а через це можемо не помітити важливої дійсності, що Бог є близько. Він тут, біля нас, а ми Його шукаємо десь далеко... Він нам щоденно пропонує свою присутність в Євхаристії, чекає на нас в Церкві, приходить у своєму Слові та ближніх. Будьмо чуйні на тихий голос Божого духа в нашому житті, побачмо дари, які нам щоденно пропонує Бог.
• Чи живу я вірою в Бога?
Господи, бажаю належати до тих, котрі повірили Тобі цілим серцем.
06.05.2010
6 травня, четвер – Ів. 15,17-16,2
Вмуч. Юрія Переможця (на неділю)
Ось, що вам заповідаю: щоб ви любили один одного! Ненавидить вас світ - то знайте: мене він ще перед вами зненавидів. Були б ви від світу, то світ би своє любив. А що ви не від світу, бо я вибрав вас від світу, ось тому й ненавидить вас світ. Згадайте слово, що його був я вам вирік: Слуга не більший від пана свого. Переслідували мене - переслідуватимуть і вас. А слово моє зберігали - зберігатимуть і ваше. Та все те робитимуть вам за моє ім'я, не знають бо того, хто послав мене. Якби я не прийшов і не говорив до них, гріха не мали б вони. Та нині нема їм пробачення за їхній гріх! Хто ненавидить мене, той і Отця мого ненавидить. Був би я не вчинив серед них діл, що їх ніхто інший не вчинив, - гріха не мали б вони. А так - ось бачили, і зненавиділи: і мене, і Отця мого. Але щоб здійснилося слово, яке в законі їхньому записано: Зненавиділи вони мене без причини! Як прийде Утішитель, якого зішлю вам від Отця, Дух істини, який від Отця походить, то він і свідчитиме за мене. Та й ви свідчитимете: ви бо зо мною від початку.» «Повідав я вам те, щоб ви не зневірилися. Виключать вас із синагог. А й година настане, коли то всяк, хто вас убиватиме, буде гадати, що служить тим Богові.
Ненавидить вас світ - то знайте: мене він ще перед вами зненавидів… Переслідування , пряма загроза віруючим – нищення їх, нам тепер не загрожує. Але що є ще гіршим, Церкву та віруючих атакують з усіх сторін. Журнали переповнені видуманими історіями, проти настоятелів Церкви і проти окремих віруючих. Борімося зі всіх сил за те, щоб ми не дозволили нікому та нічому розірвати наші відносини з Богом, щоб ми не втратили правильний напрямок, який веде до Бога і до вічної радості в небі. Не біймося! Бог є сильніший, ніж все зло світу, потрібно лише довіритися Йому. Вірмо, що в кожній ситуації дасть нам силу та відвагу крокувати за ним.
Господи, Ти мене знаєш, і наперекір цьому, ти мені довіряєш. Дякую, Тобі.
Вмуч. Юрія Переможця (на неділю)
Ось, що вам заповідаю: щоб ви любили один одного! Ненавидить вас світ - то знайте: мене він ще перед вами зненавидів. Були б ви від світу, то світ би своє любив. А що ви не від світу, бо я вибрав вас від світу, ось тому й ненавидить вас світ. Згадайте слово, що його був я вам вирік: Слуга не більший від пана свого. Переслідували мене - переслідуватимуть і вас. А слово моє зберігали - зберігатимуть і ваше. Та все те робитимуть вам за моє ім'я, не знають бо того, хто послав мене. Якби я не прийшов і не говорив до них, гріха не мали б вони. Та нині нема їм пробачення за їхній гріх! Хто ненавидить мене, той і Отця мого ненавидить. Був би я не вчинив серед них діл, що їх ніхто інший не вчинив, - гріха не мали б вони. А так - ось бачили, і зненавиділи: і мене, і Отця мого. Але щоб здійснилося слово, яке в законі їхньому записано: Зненавиділи вони мене без причини! Як прийде Утішитель, якого зішлю вам від Отця, Дух істини, який від Отця походить, то він і свідчитиме за мене. Та й ви свідчитимете: ви бо зо мною від початку.» «Повідав я вам те, щоб ви не зневірилися. Виключать вас із синагог. А й година настане, коли то всяк, хто вас убиватиме, буде гадати, що служить тим Богові.
Ненавидить вас світ - то знайте: мене він ще перед вами зненавидів… Переслідування , пряма загроза віруючим – нищення їх, нам тепер не загрожує. Але що є ще гіршим, Церкву та віруючих атакують з усіх сторін. Журнали переповнені видуманими історіями, проти настоятелів Церкви і проти окремих віруючих. Борімося зі всіх сил за те, щоб ми не дозволили нікому та нічому розірвати наші відносини з Богом, щоб ми не втратили правильний напрямок, який веде до Бога і до вічної радості в небі. Не біймося! Бог є сильніший, ніж все зло світу, потрібно лише довіритися Йому. Вірмо, що в кожній ситуації дасть нам силу та відвагу крокувати за ним.
Господи, Ти мене знаєш, і наперекір цьому, ти мені довіряєш. Дякую, Тобі.
05.05.2010
05 травня, середа – Ів. 6,5-14
Преп. Теодора Сікіота і Віталія
Підвівши ж очі й побачивши, що сила людей іде до нього, каже до Филипа:«Де хліба нам купити, щоб оцим дати їсти?» Мовив же так, іспитуючи його, знав бо сам, що має робити. Озвався ж до нього Филип: «Хліба й за двісті динаріїв не вистачило б, аби кожному з них хоч трохи припало.» Але говорить до нього один з учнів, Андрій, брат Симона Петра: «Є тут один хлопчина; він має п'ять ячмінних хлібів ще й дві риби. Та що це на таку многоту!» І мовив Ісус: «Веліте людям сісти.» Було ж багато трави на тому місці. Отож посідали чоловіки - числом тисяч із п'ять. І взяв Ісус хліби й, воздавши хвалу, розподілив серед тих, що сиділи; так само й риби: скільки хотіли. Коли ж вони наситилися, то мовив до своїх учнів: «Зберіть кавалки, що позоставалися, щоб нічого не пропало.» Отож зібрали - і наповнили дванадцять кошів куснями ячмінного хліба, які залишилися були в тих, що їли. Люди ж, побачивши чудо, яке сподіяв Ісус, заговорили: «Це справді той пророк, що має прийти у світ.»
Такий Ісус, який вирішив би в одну мить проблему великого натовпу людей, подобався б і нам сьогодні. Наситив би всіх голодуючих у світі, кожен мав би достатньо, і ще б лишилося повно крихт. Дивуємося, чому Він так не робить? Не розуміємо, чому стільки людей не має що їсти, а Бог дивиться на це і нічого не робить? А чи подумали ми про те, що Бог і сьогодні робить чуда? Ми маємо всього набагато більше, ніж потребуємо, але, що ми з цим робимо? Аж до сліз нас доймають фото голодуючих в Африці, бідних в Індії, але що ми зробили щоб їм допомогти? Нашими сльозами вони не наситяться! Ісус хоче бути нашими руками, щоб ми роздавалися. Нашими ногами, щоб ми йшли. Нашим гаманцем, щоб ми поділилися. Не наші сльози, але конкретні вчинки з нас роблять правдивих християн. Чи вміємо поділитися тим, що маємо?
• Усвідомлюю те, що Ісус хоче допомагати і через мене?
Господи, хочу вчитися давати, а не тільки брати. Поможи мені в цьому зусиллі.
Преп. Теодора Сікіота і Віталія
Підвівши ж очі й побачивши, що сила людей іде до нього, каже до Филипа:«Де хліба нам купити, щоб оцим дати їсти?» Мовив же так, іспитуючи його, знав бо сам, що має робити. Озвався ж до нього Филип: «Хліба й за двісті динаріїв не вистачило б, аби кожному з них хоч трохи припало.» Але говорить до нього один з учнів, Андрій, брат Симона Петра: «Є тут один хлопчина; він має п'ять ячмінних хлібів ще й дві риби. Та що це на таку многоту!» І мовив Ісус: «Веліте людям сісти.» Було ж багато трави на тому місці. Отож посідали чоловіки - числом тисяч із п'ять. І взяв Ісус хліби й, воздавши хвалу, розподілив серед тих, що сиділи; так само й риби: скільки хотіли. Коли ж вони наситилися, то мовив до своїх учнів: «Зберіть кавалки, що позоставалися, щоб нічого не пропало.» Отож зібрали - і наповнили дванадцять кошів куснями ячмінного хліба, які залишилися були в тих, що їли. Люди ж, побачивши чудо, яке сподіяв Ісус, заговорили: «Це справді той пророк, що має прийти у світ.»
Такий Ісус, який вирішив би в одну мить проблему великого натовпу людей, подобався б і нам сьогодні. Наситив би всіх голодуючих у світі, кожен мав би достатньо, і ще б лишилося повно крихт. Дивуємося, чому Він так не робить? Не розуміємо, чому стільки людей не має що їсти, а Бог дивиться на це і нічого не робить? А чи подумали ми про те, що Бог і сьогодні робить чуда? Ми маємо всього набагато більше, ніж потребуємо, але, що ми з цим робимо? Аж до сліз нас доймають фото голодуючих в Африці, бідних в Індії, але що ми зробили щоб їм допомогти? Нашими сльозами вони не наситяться! Ісус хоче бути нашими руками, щоб ми роздавалися. Нашими ногами, щоб ми йшли. Нашим гаманцем, щоб ми поділилися. Не наші сльози, але конкретні вчинки з нас роблять правдивих християн. Чи вміємо поділитися тим, що маємо?
• Усвідомлюю те, що Ісус хоче допомагати і через мене?
Господи, хочу вчитися давати, а не тільки брати. Поможи мені в цьому зусиллі.
04.05.2010
04 травня, вівторок – Ів. 8,51-59
Свщм. Януарія й інших
Істинно, істинно говорю вам: Хто моє слово берегтиме, повіки не побачить смерти.» А юдеї йому: «Аж тепер ми збагнули, що ти таки навіжений. Авраам помер, і пророки, а ти твердиш: Хто берегтиме моє слово, той смерти не зазнає повіки. Невже більший ти, ніж Авраам, наш батько, який помер? А й пророки померли. Кого ти з себе робиш?» Ісус відрік: «Якщо я самого себе прославляю, слава моя - ніщо. Отець же мій, про якого кажете: Він Бог наш, - той мене прославляє.Та ви його не спізнали, я ж знаю його. І коли сказав би я, що не знаю його, був би і я такий, як ви, неправдомовець. Та я його знаю і бережу його слово. Авраам, ваш батько, сповнений був радощів звидіти день мій - і звидів, і втішився.» Юдеї ж йому: «Ще й п'ятдесят років нема тобі, а ти Авраама бачив?» І сказав їм Ісус: «Істинно, істинно кажу вам: Перше, ніж був Авраам, Я є.» І вхопили каміння, щоб кинути на нього, - та Ісус перейшов посеред них і полишив храм.
Істинно, істинно говорю вам… Тому, що Ісус вживає два рази те саме слово, хотів нам напевно підкреслити щось дуже важливе. Намагаймося, тому, Його слова слухати уважно…
… Хто моє слово берегтиме, повіки не побачить смерти.»… Хто з нас не хотів би жити у вічному блаженстві в небі? Хіба знайдеться такий?! Але без нашого зусилля та бажання кожен день крокувати за Ісусом, з цього точно нічого не вийде!
Юдеї Йому сказали: “Аж тепер ми збагнули, що ти таки навіжений”… Не будьмо як Юдеї та не шукаймо причини, щоб не вірити в Ісуса Христа, але дотримуймося міцно Божого Слова, яке нас точно приведе до Божих обіймів!
Свщм. Януарія й інших
Істинно, істинно говорю вам: Хто моє слово берегтиме, повіки не побачить смерти.» А юдеї йому: «Аж тепер ми збагнули, що ти таки навіжений. Авраам помер, і пророки, а ти твердиш: Хто берегтиме моє слово, той смерти не зазнає повіки. Невже більший ти, ніж Авраам, наш батько, який помер? А й пророки померли. Кого ти з себе робиш?» Ісус відрік: «Якщо я самого себе прославляю, слава моя - ніщо. Отець же мій, про якого кажете: Він Бог наш, - той мене прославляє.Та ви його не спізнали, я ж знаю його. І коли сказав би я, що не знаю його, був би і я такий, як ви, неправдомовець. Та я його знаю і бережу його слово. Авраам, ваш батько, сповнений був радощів звидіти день мій - і звидів, і втішився.» Юдеї ж йому: «Ще й п'ятдесят років нема тобі, а ти Авраама бачив?» І сказав їм Ісус: «Істинно, істинно кажу вам: Перше, ніж був Авраам, Я є.» І вхопили каміння, щоб кинути на нього, - та Ісус перейшов посеред них і полишив храм.
Істинно, істинно говорю вам… Тому, що Ісус вживає два рази те саме слово, хотів нам напевно підкреслити щось дуже важливе. Намагаймося, тому, Його слова слухати уважно…
… Хто моє слово берегтиме, повіки не побачить смерти.»… Хто з нас не хотів би жити у вічному блаженстві в небі? Хіба знайдеться такий?! Але без нашого зусилля та бажання кожен день крокувати за Ісусом, з цього точно нічого не вийде!
Юдеї Йому сказали: “Аж тепер ми збагнули, що ти таки навіжений”… Не будьмо як Юдеї та не шукаймо причини, щоб не вірити в Ісуса Христа, але дотримуймося міцно Божого Слова, яке нас точно приведе до Божих обіймів!
03.05.2010
03 травня, понеділок – Ів. 8,42-51
Преп. Теодора Трихіни
А Ісус їм: «Був би Бог ваш Отець, любили б ви мене, бо я вийшов від Бога і прийшов: не від себе самого прийшов, а він послав мене.Чого ж не розумієте, що кажу? Бо слова мого ви слухати неспроможні. Диявол вам батьком, тож волите за волею батька вашого чинити. А був він душогубець від початку, і правди він не тримався, бо правди нема в ньому. Коли говорить брехню, зо свого говорить, бо він брехун і батько лжі. Мені ж, що правду вам каже, ви не вірите. Хто з вас може довести гріх мені? То чого, коли я правду кажу, ви мені не вірите? Хто від Бога, той слухає слова Божі. Ви ж тому й не слухаєте, бо ви не від Бога.» Озвались юдеї, і сказали йому: «Чи неправильно ми кажемо, що самарянин єси ще й навіжений?» Відповів Ісус: «Не навіжений я, а шаную Отця мого; ви ж - зневажаєте мене. Слави для себе я не шукаю. Є - хто шукає і судить. Істинно, істинно говорю вам: Хто моє слово берегтиме, повіки не побачить смерти.
Преп. Теодора Трихіни
А Ісус їм: «Був би Бог ваш Отець, любили б ви мене, бо я вийшов від Бога і прийшов: не від себе самого прийшов, а він послав мене.Чого ж не розумієте, що кажу? Бо слова мого ви слухати неспроможні. Диявол вам батьком, тож волите за волею батька вашого чинити. А був він душогубець від початку, і правди він не тримався, бо правди нема в ньому. Коли говорить брехню, зо свого говорить, бо він брехун і батько лжі. Мені ж, що правду вам каже, ви не вірите. Хто з вас може довести гріх мені? То чого, коли я правду кажу, ви мені не вірите? Хто від Бога, той слухає слова Божі. Ви ж тому й не слухаєте, бо ви не від Бога.» Озвались юдеї, і сказали йому: «Чи неправильно ми кажемо, що самарянин єси ще й навіжений?» Відповів Ісус: «Не навіжений я, а шаную Отця мого; ви ж - зневажаєте мене. Слави для себе я не шукаю. Є - хто шукає і судить. Істинно, істинно говорю вам: Хто моє слово берегтиме, повіки не побачить смерти.
02.05.2010
02 травня, неділя – Ів. 4,5-42
Самарянки. Преп. Івана, Печерника
Отож прибув він до одного міста в Самарії, яке називається Сихар, неподалеку поля, наданого Яковом синові своєму Йосифові. Там і криниця Яковова була. Натомився з дороги Ісус, тож і присів біля криниці; було ж під шосту годину. Надходить же жінка з Самарії води взяти. Ісус до неї каже: «Дай мені напитися.» Учні ж його пішли були до міста харчів купити. Отож каже до нього жінка самарянка: «Юдей єси, а просиш напитися в мене, жінки самарянки?» Не мають бо зносин юдеї з самарянами. Ісус у відповідь сказав до неї: «Була б ти відала про дар Божий, і хто той, що каже тобі: Дай мені напитися, то попросила б сама в нього, а він дав би тобі води живої.» Мовить до нього жінка: «Ти й зачерпнути не маєш чим, пане, а й криниця глибока, - то звідкіля б у тебе вода жива? Чи більший ти за батька нашого Якова, що дав нам криницю оцю, і сам пив з неї, а й сини його ще й товар його?» А Ісус їй у відповідь: «Кожен, хто оту воду п'є, знову захоче пити. Той же, хто нап'ється води, якої дам йому я, - не матиме спраги повіки. Вода бо, що дам йому я, стане в ньому джерелом такої води, яка струмує в життя вічне.» Говорить до нього жінка: «То дай мені, пане, тієї води, щоб не мала я більше вже спраги та й не ходила сюди черпати.» «Піди ж, - мовить до неї, - позви чоловіка свого та й повертайся сюди.» Озвалася жінка та й каже йому: «Нема в мене чоловіка.» «Добре єси мовила - відрік їй, - Не маю чоловіка! П'ятьох бо мала єси чоловіків, та й той, що тепер у тебе, - не чоловік він тобі. Правду мовила єси.» А жінка й каже до нього: «Бачу, пане, - пророк ти. Батьки наші на оцій горі поклонялися, ви ж говорите - в Єрусалимі, мовляв, місце, де поклонятися треба.» Ісус до неї: «Повір мені, жінко, - час надходить, коли ані на оцій горі, ані в Єрусалимі будете ви поклонятись Отцеві. Поклоняєтесь ви, не знавши кому. А ми поклоняємося, знавши кому. Від юдеїв бо й спасіння.Та надійде час, - ба, вже й тепер він, - що справжні поклонники Отцеві кланятимуться у дусі й правді. А таких поклонників і шукає собі Отець. Бог - Дух. Ті, що йому поклоняються, повинні у дусі й правді поклонятися.» Жінка й каже до нього: «Відаю, що має прийти Месія, чи то Христос. А прийде, то все і звістить нам.» А Ісус їй: «То я, що говорю з тобою.» Тоді надійшли його учні і дивувалися, що розмовляє він з жінкою. Не спитав, однак, ані один: «Чого хочеш від неї, або: Чому розмовляєш із нею.» Жінка ж покинула свій глечик, побігла в місто та й каже людям:«Ідіть но і подивіться на чоловіка, що сказав мені все, що я робила. Чи, бува, не Христос він?» І вийшли з міста й подалися до нього. А учні тим часом заходилися просити його, кажучи: «Їж лишень, Учителю.» Він же їм: «Їстиму я їжу, незнану вам.» Учні тоді заговорили один до одного: «Може хтось йому приніс їсти?» «Їжа моя, - каже до них Ісус, - волю чинити того, хто послав мене, і діло його вивершити. Чи ви ж не кажете: «Ще чотири місяці, і жнива настануть. А я вам кажу: Підведіть очі ваші та й погляньте на ниви, - вони вже для жнив доспіли. Вже і жнець бере свою нагороду, плоди збирає для життя вічного, - щоб сіяч із женцем укупі раділи. Правильна й приказка до цього: Один сіє, а жне хтось інакший. Послав же і я вас те жати, коло чого ви не трудилися. Інші трудилися, ви ж у їхню працю вступили.» Численні ж самаряни з того міста увірували в нього з-за слів жінки, яка посвідчила: «Сказав мені все, що я робила». Тож коли прийшли до нього самаряни, то просили, щоб лишився в них. Він і лишився на два дні там. Та й багато більше увірували з-за його слова. Жінці ж вони сказали: «Віруємо не з-за самого твого оповідання - самі бо чули й знаємо, що направду він - світу Спаситель.»
Від криниці Якова звучить Ісусове зауваження і до нас людей 21 століття: правдива пошана до Бога не залежить ні від вибраності народу, ні від думки, що ми є чимось більшим, ні від пишності храмів чи найгарніших фелонів, ні від красномовних молитов, але вона є в дусі і в правді, в чистоті серця, в покірній залежності від Бога та щирій любові до Нього і ближніх. Коли будемо Його щиро шукати, тоді Він дасть нам свою благодать.
Господи, дай мені живу воду пізнання того, що корисне для мого спасіння і що є ще недосконалим в моїй пошані до Тебе.
Самарянки. Преп. Івана, Печерника
Отож прибув він до одного міста в Самарії, яке називається Сихар, неподалеку поля, наданого Яковом синові своєму Йосифові. Там і криниця Яковова була. Натомився з дороги Ісус, тож і присів біля криниці; було ж під шосту годину. Надходить же жінка з Самарії води взяти. Ісус до неї каже: «Дай мені напитися.» Учні ж його пішли були до міста харчів купити. Отож каже до нього жінка самарянка: «Юдей єси, а просиш напитися в мене, жінки самарянки?» Не мають бо зносин юдеї з самарянами. Ісус у відповідь сказав до неї: «Була б ти відала про дар Божий, і хто той, що каже тобі: Дай мені напитися, то попросила б сама в нього, а він дав би тобі води живої.» Мовить до нього жінка: «Ти й зачерпнути не маєш чим, пане, а й криниця глибока, - то звідкіля б у тебе вода жива? Чи більший ти за батька нашого Якова, що дав нам криницю оцю, і сам пив з неї, а й сини його ще й товар його?» А Ісус їй у відповідь: «Кожен, хто оту воду п'є, знову захоче пити. Той же, хто нап'ється води, якої дам йому я, - не матиме спраги повіки. Вода бо, що дам йому я, стане в ньому джерелом такої води, яка струмує в життя вічне.» Говорить до нього жінка: «То дай мені, пане, тієї води, щоб не мала я більше вже спраги та й не ходила сюди черпати.» «Піди ж, - мовить до неї, - позви чоловіка свого та й повертайся сюди.» Озвалася жінка та й каже йому: «Нема в мене чоловіка.» «Добре єси мовила - відрік їй, - Не маю чоловіка! П'ятьох бо мала єси чоловіків, та й той, що тепер у тебе, - не чоловік він тобі. Правду мовила єси.» А жінка й каже до нього: «Бачу, пане, - пророк ти. Батьки наші на оцій горі поклонялися, ви ж говорите - в Єрусалимі, мовляв, місце, де поклонятися треба.» Ісус до неї: «Повір мені, жінко, - час надходить, коли ані на оцій горі, ані в Єрусалимі будете ви поклонятись Отцеві. Поклоняєтесь ви, не знавши кому. А ми поклоняємося, знавши кому. Від юдеїв бо й спасіння.Та надійде час, - ба, вже й тепер він, - що справжні поклонники Отцеві кланятимуться у дусі й правді. А таких поклонників і шукає собі Отець. Бог - Дух. Ті, що йому поклоняються, повинні у дусі й правді поклонятися.» Жінка й каже до нього: «Відаю, що має прийти Месія, чи то Христос. А прийде, то все і звістить нам.» А Ісус їй: «То я, що говорю з тобою.» Тоді надійшли його учні і дивувалися, що розмовляє він з жінкою. Не спитав, однак, ані один: «Чого хочеш від неї, або: Чому розмовляєш із нею.» Жінка ж покинула свій глечик, побігла в місто та й каже людям:«Ідіть но і подивіться на чоловіка, що сказав мені все, що я робила. Чи, бува, не Христос він?» І вийшли з міста й подалися до нього. А учні тим часом заходилися просити його, кажучи: «Їж лишень, Учителю.» Він же їм: «Їстиму я їжу, незнану вам.» Учні тоді заговорили один до одного: «Може хтось йому приніс їсти?» «Їжа моя, - каже до них Ісус, - волю чинити того, хто послав мене, і діло його вивершити. Чи ви ж не кажете: «Ще чотири місяці, і жнива настануть. А я вам кажу: Підведіть очі ваші та й погляньте на ниви, - вони вже для жнив доспіли. Вже і жнець бере свою нагороду, плоди збирає для життя вічного, - щоб сіяч із женцем укупі раділи. Правильна й приказка до цього: Один сіє, а жне хтось інакший. Послав же і я вас те жати, коло чого ви не трудилися. Інші трудилися, ви ж у їхню працю вступили.» Численні ж самаряни з того міста увірували в нього з-за слів жінки, яка посвідчила: «Сказав мені все, що я робила». Тож коли прийшли до нього самаряни, то просили, щоб лишився в них. Він і лишився на два дні там. Та й багато більше увірували з-за його слова. Жінці ж вони сказали: «Віруємо не з-за самого твого оповідання - самі бо чули й знаємо, що направду він - світу Спаситель.»
Від криниці Якова звучить Ісусове зауваження і до нас людей 21 століття: правдива пошана до Бога не залежить ні від вибраності народу, ні від думки, що ми є чимось більшим, ні від пишності храмів чи найгарніших фелонів, ні від красномовних молитов, але вона є в дусі і в правді, в чистоті серця, в покірній залежності від Бога та щирій любові до Нього і ближніх. Коли будемо Його щиро шукати, тоді Він дасть нам свою благодать.
Господи, дай мені живу воду пізнання того, що корисне для мого спасіння і що є ще недосконалим в моїй пошані до Тебе.
01.05.2010
01 травня, субота – Ів. 8,31-42
Преп. Івана, учня Григорія Декаполіта
І казав Ісус до тих юдеїв, які увірували в нього: «Коли ви перебуватимете в моїм слові, ви дійсно будете учнями моїми і спізнаєте правду, і правда визволить вас.» Ті йому й відказали: «Потомки ми Авраамові й не були ми ніколи невольниками ні в кого. Чого ж говориш: Визволитеся, мовляв?» Ісус же їм: «Істинно, істинно кажу вам: Кожен, хто гріх чинить - гріха невольник! Невольник не перебуває в домі повсякчас - повсякчас перебуває син. Тож коли Син вас визволить, то справді станете вільні. Знаю, що Авраамові ви потомки. Бажаєте, однак, мене вбити, слово бо моє не має місця у вашому серці. Переказую я те, що бачив в Отця мого, а ви те робите, що чули у вашого батька.» Ті йому мовили у відповідь: «Авраам наш батько.» Каже ж їм Ісус: «Були б ви дітьми Авраамовими - чинили б ви діла Авраамові. Та ось тепер бажаєте вбити мене, чоловіка, який вам правду сказав, ту, що її від Бога вчув. Не робив так Авраам. Ви чините діла вашого батька.» «Ми не з розпусти вродились, - кажуть йому ті; один лише Отець у нас: Бог.» А Ісус їм: «Був би Бог ваш Отець, любили б ви мене, бо я вийшов від Бога і прийшов: не від себе самого прийшов, а він послав мене.
«Коли ви перебуватимете в моїм слові, ви дійсно будете учнями моїми і спізнаєте правду, і правда визволить вас.» Це є слова підтримки для всіх тих, які вирішили крокувати за Ісусом. Потрібно наше щоденне зусилля, щоб пізнавати Його в Божому слові і в ближніх, чути, як говорить до нас. Кожен день нам пропонує багато можливостей, які нам допоможуть наблизитися своїм життям, думками, жертвою до стилю життя Ісуса. Не очікує нас легка дорога. Але запевнення Ісуса, що Бог нікому не дасть понад його сили - нас може підтримати .
… Кожен, хто гріх чинить - гріха невольник! … Не є приємним для нас чути це. Але кожен гріх, насправді, може зробити нас рабом. Лише Ісус нас може визволити. Якщо хочемо визволитися від гріха, мусимо почати з ним воювати. Гордість вилікуємо покорою, брехню – правдою, лінь –бажанням послужитися іншим.
Господи, дай мені благодать бути вільною дитиною Божою.
Преп. Івана, учня Григорія Декаполіта
І казав Ісус до тих юдеїв, які увірували в нього: «Коли ви перебуватимете в моїм слові, ви дійсно будете учнями моїми і спізнаєте правду, і правда визволить вас.» Ті йому й відказали: «Потомки ми Авраамові й не були ми ніколи невольниками ні в кого. Чого ж говориш: Визволитеся, мовляв?» Ісус же їм: «Істинно, істинно кажу вам: Кожен, хто гріх чинить - гріха невольник! Невольник не перебуває в домі повсякчас - повсякчас перебуває син. Тож коли Син вас визволить, то справді станете вільні. Знаю, що Авраамові ви потомки. Бажаєте, однак, мене вбити, слово бо моє не має місця у вашому серці. Переказую я те, що бачив в Отця мого, а ви те робите, що чули у вашого батька.» Ті йому мовили у відповідь: «Авраам наш батько.» Каже ж їм Ісус: «Були б ви дітьми Авраамовими - чинили б ви діла Авраамові. Та ось тепер бажаєте вбити мене, чоловіка, який вам правду сказав, ту, що її від Бога вчув. Не робив так Авраам. Ви чините діла вашого батька.» «Ми не з розпусти вродились, - кажуть йому ті; один лише Отець у нас: Бог.» А Ісус їм: «Був би Бог ваш Отець, любили б ви мене, бо я вийшов від Бога і прийшов: не від себе самого прийшов, а він послав мене.
«Коли ви перебуватимете в моїм слові, ви дійсно будете учнями моїми і спізнаєте правду, і правда визволить вас.» Це є слова підтримки для всіх тих, які вирішили крокувати за Ісусом. Потрібно наше щоденне зусилля, щоб пізнавати Його в Божому слові і в ближніх, чути, як говорить до нас. Кожен день нам пропонує багато можливостей, які нам допоможуть наблизитися своїм життям, думками, жертвою до стилю життя Ісуса. Не очікує нас легка дорога. Але запевнення Ісуса, що Бог нікому не дасть понад його сили - нас може підтримати .
… Кожен, хто гріх чинить - гріха невольник! … Не є приємним для нас чути це. Але кожен гріх, насправді, може зробити нас рабом. Лише Ісус нас може визволити. Якщо хочемо визволитися від гріха, мусимо почати з ним воювати. Гордість вилікуємо покорою, брехню – правдою, лінь –бажанням послужитися іншим.
Господи, дай мені благодать бути вільною дитиною Божою.
Підписатися на:
Дописи (Atom)