05 червня, субота – Мт 7,1-8
Прп. Михаїла Синадського та прп. Євфросинії Полоцької
Не судіте, щоб вас не судили; бо яким судом судите, таким і вас будуть судити, і якою мірою міряєте, такою і вам відміряють. Чого ти дивишся на скалку в оці брата твого? Колоди ж у власнім оці ти не добачаєш? Або як можеш твоєму братові сказати: Дай, хай вийму скалку в тебе з ока, а он же колода в твоїм оці? Лицеміре! Вийми спершу із свого ока колоду, і тоді побачиш, як вийняти з ока брата твого скалку.
Не давайте священне собакам, ані не кидайте перел ваших перед свиньми, щоб не потоптали їх ногами й, обернувшись, вас не роздерли.
Просіть, і дасться вам, шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам. Кожний бо, хто просить, одержує; хто шукає, знаходить; хто стукає, тому відчиняють.
Можливо і ми належимо до тих, які сумніваються в правдивості цих слів. Знаємо про ті моменти, коли засилали до неба молитви, жертви, ніби хотіли переконати Бога у важливості нашої потреби, котру Він не бачить. Було це прохання про поміч на екзамені, чи у важкому життєвому рішенні, операції. Бачить Бог мої потреби? Ісус нас запевняє, що насправді кожне наше прохання, котре відповідає Його волі, буде вислухане. Спосіб, яким це Бог зробить і чи нас вислухає згідно наших уявлень, віддаймо в Його руки. Він є великодушний, дає набагато більше, ніж просимо. Він – наш Батько. В цьому не маємо ніколи сумніватися.
Небесний Батьку, прошу Тебе, обдаруй мене вірою, що Ти стоїш біля мене і тоді, коли мені здається, що мене всі покинули.
Немає коментарів:
Дописати коментар