30 червня, середа – Мт 13,31-36
Мчч. Мануїла, Савела та Ізмаїла
Іншу притчу він подав їм, кажучи: «Царство Небесне подібне до зерна гірчиці, що його взяв чоловік та й посіяв на своїм полі. Воно, щоправда, найменше з усіх зерен; але як виросте, стає найбільшим з усієї городини, і навіть стає деревом, так що птаство небесне злітається і гніздиться на його гілках».
Ще іншу притчу повідав їм: «Царство Небесне схоже на закваску, що її бере жінка і кладе до трьох мірок муки, аж поки все не скисне». – Все це говорив Ісус до людей у притчах, і без притч не говорив до них нічого, щоб збулося сказане пророком:
«Уста мої відкрию в притчах, оповім тайни, сховані від початку світу». Тоді він відіслав народ і прийшов додому. І підійшли до нього його учні та й кажуть: «Виясни нам притчу про кукіль, що на полі».
«Царство Небесне схоже на закваску... Без того кусочка закваски тісто було би до нічого, не смакувало би. Так є і з нашим християнством. Без закваски Божої благодаті та Божої присутності хоча тілесно і живемо, але наше християнство несмачне для багатьох людей, які нас зустрічають. У щоденному житті ми можемо змінити оточення, в яке приходимо, своєю любов’ю, радістю, усмішкою, миром. Але якщо бракує справжньої Божої закваски, то приносимо невпевненість, неспокій, егоїзм. Господь нас сьогодні висилає, щоб ми стали «закваскою» для наших сімей, принесли Його світло нашим сусідам, знайомим, друзям, однокласникам. Дивлячись на наше життя, ми мали б питатися: Звідки візьму цю радість, мир, оптимізм, надію? Хто дасть мені силу перебороти проблеми, труднощі, мій егоїзм? Хто мене вчить жертвуватися, морально жити в теперішньому світі? Тільки в Господі можемо знайти силу, радість, мир.
• Тепер подумаймо над собою: Чи є я правдивоюБожою закваскою і поширюю Боже Царство?
Господи, зроби з мене Твою закваску для всіх.
Немає коментарів:
Дописати коментар