01 серпня, неділя – Мт 17,14-23
Преп. Макрини, сестри св. Василія Вел.; преп. Дія
Коли ж прийшли до народу, тоді приступив до нього один чоловік і, припавши йому до ніг, каже: “Господи, змилуйся над моїм сином, бо він причинний і тяжко нездужає: часто кидається в огонь, часто й у воду. Я був привів його до твоїх учнів, та вони не могли його зцілити.” “Роде невірний та розбещений”, – відповів Ісус, – “доки мені з вами бути? Приведіть мені його сюди!” Ісус погрозив йому, і біс вийшов з хлопця; тож видужав юнак тієї ж миті. Тоді підійшли учні до Ісуса насамоті й спитали: “Чому ми не могли його вигнати?” Ісус сказав їм: “Через вашу малу віру; бо, істинно кажу вам: Коли матимете віру, як зерно гірчиці, то скажете оцій горі: Перенесися звідси туди – і вона перенесеться; і нічого не буде для вас неможливого. А щодо цього роду бісів, то його виганяють лише молитвою і постом.” Як вони зібралися в Галилеї, Ісус мовив до них: “Син Чоловічий має бути виданий у руки людям, і вони його уб'ють, але третього дня він воскресне.” І вони тяжко зажурились.
«Роде невірний та розбещений”, – відповів Ісус, – “доки мені з вами бути?» Ісус гостро критикує учнів за їх слабку віру. Що Він сказав би, якщо б в цій хвилині звернувся до нас?
Чому ми його не могли вигнати? Скільки подібних запитань тільки протягом одного дня йде від нас до неба? Чому маю страждати саме я? Чому померла моя близька людина? Чому не можу допомогти цій дитині?
…Через вашу малу віру… Якщо ще гори наших проблем та труднощів стоять на своїх місцях, то наша віра ще не є навіть, як зернятко гірчиці!
…і нічого не буде для вас неможливого… Можливо робимо помилку в тому, що почуваючись безсилими, в хвилини труднощів та болю закриваємося на собі, а не йдемо до Джерела рішення, до Христа. Віра є даром! І його мусимо випросити в Бога. В покорі, ходімо!
Господи Ісусе, усвідомлюю, що віра є дар від Бога, але вона вимагає мого підтвердження. Господи, дай, щоб моя віра з кожним днем зростала.
Немає коментарів:
Дописати коментар