19.08.2010

19 серпня, четвер – Мт 17,1-9
Преображення Господнє

По шістьох днях узяв Ісус Петра, Якова та Йоана, його брата, повів їх окремо на високу гору і переобразився перед ними: обличчя його засяяло, наче сонце, а одежа побіліла, наче світло. І ось з'явилися їм Мойсей та Ілля і з ним розмовляли. Озвавсь Петро й каже до Ісуса: “Господи, добре нам тут бути! Як хочеш, розташую тут три намети: один для тебе, один для Мойсея і один для Іллі.” Він говорив іще, аж ось ясна хмара огорнула їх і з хмари стало чути голос: “Це – мій улюблений Син, що я його вподобав: його слухайте.” Почувши це, учні впали обличчям до землі й злякались вельми. Ісус же підійшов, доторкнувся до них і каже: “Устаньте, не страхайтеся!” Підвівши свої очі, вони не бачили нікого крім самого Ісуса. Коли ж сходили з гори, Ісус наказав їм: “Нікому не розповідайте про це видіння аж поки Син Чоловічий не воскресне з мертвих.”

Ісус йде на гору Тавор і апостолам покажеться у своїй славі. Після слів про страждання та смерть, апостоли потребували підтримки. Ісус їх бере зі щоденності життя на гору. І ми потребуємо деколи пережити щось підтримуюче, щоб ми дісталися від стомлюючої щоденності до подій, котрі нас підтримають та зміцнять бажання жити тут на землі. Хвилини щастя тут на землі зі своїм Богом знову відновлять в нас бажання бути святими. Життя приносить з собою багато ситуацій, коли наша віра слабне. Згасає і наше натхнення до Бога, і ми починаємо заглиблюватися в наші проблеми, труднощі. Тоді нам потрібно зійти на гору, до тиші нашого Бога. Він має достатньо благодатей, щоб всіх нас змінити. Встаньмо з нашої щоденності і ходімо до Нього.

Господи, прошу Тебе, переміни мене.

Немає коментарів: