24 серпня, вівторок – Мр 4,24-34
Муч. Євпла
І казав їм: "Вважайте, що чуєте! Якою мірою міряєте, такою й вам відміряють, та ще й причинять вам, що слухаєте. Бо хто має, тому дасться, а в того, хто не має, заберуть і те, що має." І казав: "Із Царством Небесним так, як з отим чоловіком, що кидає насіння в землю: чи спить він, чи встає, чи то вночі, а чи вдень, - насіння те кільчиться й росте. А як - він сам не знає. Сама від себе земля плід приносить: спершу стебельце, потім колос, а потім повну в колосі пшеницю. А коли плід доспіє, він зараз же з серпом посилає, бо жнива настали." І мовив: "До чого прирівняємо Царство Боже - або у якій притчі ми його появимо? Воно - немов зерно гірчичне, що, коли сіється у землю, найменше від усіх насінь, що на землі. А як, посіявши, виростає, стає більшим над усю городину, а віття пускає таке велике, що й небесне птаство в його тіні може сховатись." І багатьма такими притчами він проповідував їм слово, оскільки вони могли зрозуміти. Без притчі не говорив він їм; на самоті ж пояснював усе своїм учням.
Із Царством Небесним так, як з отим чоловіком, що кидає насіння в землю… Багато разів Божі слова були вкинуті до нашого серця, з натхненням ми чекали великих справ. Коли не приходили, ми втрачали терпеливість, і думали, що більше ми не зможемо…
…чи спить він, чи встає, чи то вночі, а чи вдень, - насіння те кільчиться й росте. А як - він сам не знає. Можливо очікування великих справ може замінити наша активність в малих речах. Повага, порозуміння, щира розмова, усмішка, помічна рука…, таких малих ситуації в нашому житті є дуже багато.
…спершу стебельце, потім колос, а потім повну в колосі пшеницю… це, що дістанеться на поверхню зі зерна Божого слова, котре засіяне в нас – це вчинки любові.
Господи Ісусе, Тобі довіряю зростання моєї віри, терпеливості у дрібничках, бажання крокувати за Тобою і тоді, коли результатів не видно людському оку, але Твоєму.
Немає коментарів:
Дописати коментар