Розважання

31.08.2010

2010-08-16T11:10:00.001+03:00

31 серпня, вівторок – Мр 6,1-7
Мучч.Флора й Лавра

І вийшовши звідти, прибув у свою батьківщину, а слідом за ним пішли й його учні. Якже настала субота, він почав навчати у синагозі; багато з тих, що його слухали, дивувались, кажучи: "Звідкіль оте в нього? Що то за мудрість, що йому дана, і такі чуда, що діються його руками? Хіба ж він не тесля, син Марії, брат Якова, Йосифа, Юди та Симона? І сестри його - хіба не тут між нами?" І брали йому це за зле. Але Ісус промовив до них: "Нема пророка без пошани, - як тільки у своїй країні, між власною родиною та у своєму домі." І неспроможен був створити там ніякого чуда, лише вилікував деяких недужих, поклавши на них руки; і вражений був їхньою невірою. І ходив кругом по селах, і навчав. І покликав дванадцятьох і заходився їх посилати по двох, даючи їм владу над нечистими духами.

І тепер Ісуса слухають мільйони людей через Боже слово, священиків, теперішніх пророків. Відкриймо очі, але перш за все свої серця. Стараймося, щоб ми не були на стороні Ісусових сучасників, котрі в Ньому шукали тільки людину. Він наш Бог і Господь.

Господи, дай мені духа покори та міцної віри, щоб я прийняв Тебе до свого життя, як мого Бога. Щоб в моїх вчинках, думках і словах було видно кому я повірив!

31.08.2010

2010-08-16T11:10:00.000+03:00

30.08.2010

2010-08-16T11:09:00.000+03:00

30 серпня, понеділок – Мр 5,24-34
Муч. Мирона

І пішов Він із ним. За Ним натовп великий ішов, і тиснувсь до Нього. А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була, що чимало натерпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого, як зачула вона про Ісуса, підійшла через натовп іззаду, і доторкнулась до одежі Його... Бо вона говорила про себе: Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то одужаю... І висохло хвилі тієї джерело кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від недуги! І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до народу звернувся й спитав: Хто доторкнувсь до Моєї одежі? І відказали Йому Його учні: Ти бачиш, що тисне на Тебе народ, а питаєшся: Хто доторкнувся до Мене? А Він навкруги поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце. І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, і всю правду Йому розповіла... А Він їй сказав: Твоя віра, о дочко, спасла тебе; іди з миром, і здоровою будь від своєї недуги!

Що думаємо про Ісусову оздоровляючу силу після уважного читання та роздумування над цим Євангеліє? Якщо захворіємо ми або хтось з наших рідних, чи ідемо за Ісусом та просимо Його, щоб нам допоміг? Чому тоді, зазвичай, ми думаємо, що Бог нас не чує, що не побачить нас у натовпі, не буде думати про таких простих людей як ми. Бог не є байдужим до жодного нашого прохання. Довіряймо Йому та витривало просімо з вірою!

· Вірую, що Бог є мій люблячий батько? Вмію молитися витривало?

29.08.2010

2010-08-16T11:08:00.002+03:00

29 серпня, неділя – Мт 22,1-14
Нерукотворн. Образа ГНІХ; муч. Діомида

Ісус, озвавшися, знову заговорив до них у притчах: “Царство Небесне схоже на царя, що справив своєму синові весілля. Він послав своїх слуг кликати запрошених на весілля, але вони не хотіли прийти. Тоді він знову послав інших слуг, кажучи: Мовте запрошеним: Ось я обід мій зготував: зарізано волів та підгодовану худобу все готове, ідіть на весілля. Та ті тим знехтували й пішли собі, хто на власне поле, хто до свого крамарства; інші ж, схопивши слуг, познущалися з них і повбивали. Розгнівався цар і вислав військо, яке вигубило тих убивців, а їхнє місто спалило. Тоді він мовив своїм слугам: Обід – готовий, але запрошені були негідні. Підіть, отже, на роздоріжжя і, кого лише здибаєте, кличте на весілля. Вийшли ці слуги на дороги й зібрали всіх, кого тільки спіткали – злих і добрих, так що весільна світлиця була гостей повна. Як же ввійшов той цар, щоб подивитися на гостей, побачив там чоловіка, що не був убраний у весільну одіж:, і сказав до нього: Як то ти ввійшов сюди, друже, не маючи весільної одежі? А той мовчав. Тоді цар промовив до слуг: Зв'яжіте йому ноги й руки та й киньте геть у темряву кромішню! Там буде плач і скрегіт зубів. Багато бо покликаних, але вибраних мало.”

...Царство Небесне схоже на царя, що справив своєму синові весілля… На таку гостину нас щоденно кличе небесний Отець. Підготована «Їжа» - Євхаристія часто лишається, бо Церква протягом тижня є напівпорожньою. Уявімо Ісуса, з яким болем в серці говорив цю притчу, коли знав з кількома відмовами зустрінеться протягом століть. Ісус нікого не примушує, навпаки, кожен день нас кличе до свого «Столу», де нам дається, як Їжа. Сам Божий Син є Їжею, без якої немає життя, без якої помирає наша душа.
…пішли собі, хто на власне поле, хто до свого крамарства… За чим відходимо ми? Через що найчастіше відмовляємось?

Господи Ісусе, поможи мені як можна частіше приймати Тебе до чистого серця.

28.08.2010

2010-08-16T11:08:00.001+03:00

28 серпня, субота – Лк 10,38-42;11,27-28
Успіння Пресвятої Богородиці

Коли ж вони були в дорозі, він увійшов в одне село, і якась жінка, Марта на ім'я, прийняла його в хату. Була ж у неї сестра що звалася Марія; ця, сівши в ногах Господа, слухала його слова. Марта ж клопоталась усякою прислугою. Наблизившись, каже: “Господи, чи тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допомогла.” Озвався Господь до неї і промовив: “Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї.” Коли він говорив це, жінка якась, піднісши голос з-між народу, мовила до нього: “Щасливе лоно, що тебе носило, і груди, що тебе кормили.” А він озвався: “Справді ж блаженні ті, що слухають Боже слово і його зберігають.”

27.08.2010

2010-08-16T11:07:00.000+03:00

27 серпня, п’ятниця – Мр 5,22-24;35-6,1
Перенес. мощей преп. Теодосія Печ.; Передсв.Успіння

Аж ось приходить один із старшин синагоги, Яір на ім'я, а побачивши його, упав йому до ніг і благав його вельми, кажучи: "Дочка моя вже на сконі. Прийди, поклади лишень на неї руки, щоб видужала й жила." Тож пішов з ним. Слідом же за ним ішло багато люду, що тиснувся до нього. Коли він ще говорив, приходять від старшини синагоги й кажуть: "Дочка твоя померла, навіщо клопочеш Учителя?" Але Ісус, почувши слово, що ті сказали, промовив до старшини синагоги: "Не бійся! Тільки віруй." І не дозволив іти нікому з собою, окрім Петра, Якова та Йоана, брата Якова. Приходять вони до старшини синагоги в хату, - бачить він метушню і тих, що ридали й голосили вельми. Увійшов же й каже: "Чого метушитесь і плачете? Не померло дівча, спить воно!" І насміхались з нього. Він же відсторонив усіх, узяв батька дівчати та матір і тих, що з ним були, та й увійшов, де дівча лежало. Взявши ж дівча за руку, сказав до нього: "Таліта кум" - що значить у перекладі: "Дівчино, кажу тобі, встань!" І притьмом устало дівча й почало ходити, - років же дванадцять мало, - і нараз охоплені були всі дивом-дивенним. Та повелів їм суворо, щоб ніхто про те не довідався, - і наказав дати їй їсти. І вийшовши звідти, прибув у свою батьківщину, а слідом за ним пішли й його учні.

Увійшов же й каже: "Чого метушитесь і плачете? Не померло дівча, спить воно! … Після прочитаного Євангеліє можемо подумати про Ісусову силу. Якщо багатьом допоміг тоді, віримо, що охоче хоче допомагати і нам, якщо Його про це попросимо?
Просимо, щоб Ісус допоміг нам або нашим близьким? Чому часто не віримо в Його силу? Бог ніколи не є байдужим до наших прохань. Довіряймо Йому!!!

Господи Ісусе, моя віра є така слабка, підтримай мене своєю благодаттю так, як Яїра: Не бійся, тільки вір!

26.08.2010

2010-08-16T11:06:00.000+03:00

26 серпня, четвер – Мр 5,1-20
Віддання Преображення, Преп. Максима, ісповідника

Перевезлись вони на той бік моря, в країну Геразинську. І коли з човна він вийшов, відразу перестрів його чоловік з гробу, що мав у собі нечистого духа. Він перебував у гробах, і ніхто навіть ланцюгом не міг його зв'язати; раз-у-раз його зв'язували кайданами та ланцюгами, але він розривав ланцюги і трощив кайдани, й ніхто не міг його уговтати. Днями і ночами, завжди перебував він по гробах та горах, кричав і товк себе камінням. Побачивши здалека Ісуса, він прибіг, уклонився йому і закричав великим голосом: "Що мені, та й тобі, Ісусе, Сину Всевишнього Бога? Заклинаю тебе Богом: Не муч мене!" Бо він сказав до нього: "Вийди, нечистий душе, з цього чоловіка!" Ще й спитав його: "Як тебе звати?" Той же відрік: "Легіон - мені ім'я, багато бо нас!" І благав його вельми, щоб не виганяв їх з краю. А було там на узгір'ї велике стадо свиней, що паслося собі. Тож удалися до нього з проханням: "Пошли нас у тих безрогих, щоб ми ввійшли в них." І дозволив він їм. І вийшовши, нечисті духи ввійшли у свиней, тож кинулось стадо - близько дві тисячі! - з кручі у море та й потопилось у морі. А пастухи їхні повтікали й порозповідали про те в місті та по селах, - то й повиходили побачити, що сталось. Приходять вони до Ісуса та й бачать біснуватого; сидить одягнений, при здоровому глузді, - той, що мав у собі легіон, - і полякались. І розповіли їм очевидці, як воно сподіялося з біснуватим, а й про безрогих. Тож просили його, щоб вийшов з їхніх околиць. І коли сідав у човен, заходився його просити колишній біснуватий про змогу бути при ньому. Ісус же йому не дозволив, а сказав до нього: "Іди до свого дому, до своїх, і повідай їм, що Господь зробив для тебе і як змилосердивсь над тобою." Пішов він і взяв проповідувати у Десятимісті те, що зробив йому Ісус, - отож чудувалися всі.

…перестрів його чоловік з гробу, що мав у собі нечистого духа… Диявол ходить по світі та шукає, кого би забрати з собою до пекла. Він є спеціалістом в кожній частині нашого життя. В Євангеліє оволодів чоловіка нечистотою. Люди Його боялися, не приймали, бо робив собі погано і ланцюги розривав. Коли бачили, як Йому Ісус допоміг, почали боятися Ісуса і Його сили. Але чому просили Ісуса, щоб відійшов з їх землі?
…Тож удалися до нього з проханням… Гріх є річ часто дуже «приємна». Диявол так легко не піддається, якщо потрібно прийде йому на допомогу багато інших. Обмотає нас золотими мотузками.
Ісус нам допоможе здолати кожну ситуацію, до котрої нас хоче втягнути диявол своїми обіцянками безтурботного життя. Як? Спокусу диявола можемо здолати Ісусовою молитвою, посвяченням хати, живою вірою.

· Як я воюю з дияволом?

Господи Ісусе, бережи мене від дій диявола.

25.08.2010

2010-08-16T11:05:00.000+03:00

25 серпня, середа – Мр 4,35-41
Мучч.Фотія і Аникити

Того ж дня, як настав вечір, він їм і каже: "Перепливімо лишень на той бік!" І зоставивши народ, беруть його з собою, так як і був у човні; а були й інші човни з ним. І знялася хуртовина, ще й з вітром, і хвилі линули у човен, отож уже наповнювався. А він був на кормі, - спав на подушці. Вони будять його і кажуть йому: "Учителю, тобі байдуже, що гинемо?" Тоді він устав, погрозив вітрові і сказав до моря: "Замовкни! Ущухни!" І затих вітер, і залягла велика тиша.Тоді сказав до них: "Чого ви такі боязкі? Ще досі не маєте віри?" І страх великий огорнув їх, і вони казали один до одного: "Хто це такий, що йому вітер і море послушні?"

В нашому житті є різні труднощі, болі, проблеми, які налітають, як буря, і ми не відразу знаємо, що робити. Шукаємо поміч, але лише деколи згадуємо, що Той, Який нас на човні нашого життя ніколи не покине є Ісус. Ми за Нього забуваємо і не просимо Його про поміч. Нашим спасінням є Ісус!!! Якщо я Його не прошу, то показую, що Він мені байдужий і я не потребую Його. «Бурю» нашого життя здатний в кожній хвилині заспокоїти лише Христос. Він – Господар неба та землі, чекає на наше прохання, нашу зацікавленість в Його допомозі.

Господи Ісусе, зміцни мою віру, вгамуй неспокій в моєму серці. Тобі, довіряю!

24.08.2010

2010-08-16T11:04:00.001+03:00

24 серпня, вівторок – Мр 4,24-34
Муч. Євпла

І казав їм: "Вважайте, що чуєте! Якою мірою міряєте, такою й вам відміряють, та ще й причинять вам, що слухаєте. Бо хто має, тому дасться, а в того, хто не має, заберуть і те, що має." І казав: "Із Царством Небесним так, як з отим чоловіком, що кидає насіння в землю: чи спить він, чи встає, чи то вночі, а чи вдень, - насіння те кільчиться й росте. А як - він сам не знає. Сама від себе земля плід приносить: спершу стебельце, потім колос, а потім повну в колосі пшеницю. А коли плід доспіє, він зараз же з серпом посилає, бо жнива настали." І мовив: "До чого прирівняємо Царство Боже - або у якій притчі ми його появимо? Воно - немов зерно гірчичне, що, коли сіється у землю, найменше від усіх насінь, що на землі. А як, посіявши, виростає, стає більшим над усю городину, а віття пускає таке велике, що й небесне птаство в його тіні може сховатись." І багатьма такими притчами він проповідував їм слово, оскільки вони могли зрозуміти. Без притчі не говорив він їм; на самоті ж пояснював усе своїм учням.

Із Царством Небесним так, як з отим чоловіком, що кидає насіння в землю… Багато разів Божі слова були вкинуті до нашого серця, з натхненням ми чекали великих справ. Коли не приходили, ми втрачали терпеливість, і думали, що більше ми не зможемо…
…чи спить він, чи встає, чи то вночі, а чи вдень, - насіння те кільчиться й росте. А як - він сам не знає. Можливо очікування великих справ може замінити наша активність в малих речах. Повага, порозуміння, щира розмова, усмішка, помічна рука…, таких малих ситуації в нашому житті є дуже багато.
…спершу стебельце, потім колос, а потім повну в колосі пшеницю… це, що дістанеться на поверхню зі зерна Божого слова, котре засіяне в нас – це вчинки любові.

Господи Ісусе, Тобі довіряю зростання моєї віри, терпеливості у дрібничках, бажання крокувати за Тобою і тоді, коли результатів не видно людському оку, але Твоєму.

23.08.2010

2010-08-16T11:03:00.000+03:00

23 серпня, понеділок – Мр 4,10-23
Муч. Лаврентія, архідиякона

А коли був Ісус на самоті, спитали його ті, що були біля нього разом із дванадцятьма, про притчі. І він сказав їм: "Вам дана тайна Божого Царства; для тих же, що осторонь, усе стається притчами, щоб вони дивлячись, не бачили, слухаючи, не зрозуміли, щоб, бува, не навернулись, і щоб їм не простилось." І сказав їм: "Не розумієте цієї притчі? Як же тоді вам розуміти всі притчі? Сіяч сіє слово. Ті, що край дороги, де сіється те слово, коли почують слово, - зараз же сатана приходить і забирає посіяне в них слово. Так само посіяне на каменистому ґрунті, - це ті, що, як почують слово, зараз же з радістю його приймають, але не мають коріння у собі й непостійні, тож згодом, коли стаеться утиск чи гоніння за слово, вони негайно ж зневірюються. Ще інші, посіяні між терня, це ті, що чули слово, але ось клопоти світу цього, принада багатства й жадоба інших речей, увійшовши, заглушують слово, і воно стає неплідним. А що посіяні на добру землю, - це ті, які чують слово, його приймають, отож і приносять плід: той у тридцять, той у шістдесят, той у сто разів більше." І говорив їм: "Хіба приносять світло на те, щоб поставити його під посудом або під ліжком, а не на те, щоб поставити його на свічнику? Немає бо нічого схованого, що не мало б стати явним, ані немає нічого тайного, що у наявність не вийшло б. Хто має вуха слухати, хай слухає!"

У повній темноті людина боїться. Якщо темноту освітить хоча б найменший промінь світла, то в цьому місці починається життя. Ісус прийшов на цей світ, як світло світу. Своєю наукою та прикладом Він освітлює темноту наших днів. Бог нас поставив на певне місце на землі, щоб ми своїм світлом, прийнятим від Христа освітлювали цей кусок землі, де перебуваємо і були всюди світлом. Чи я є світлом, чи темнотою, якої кожен боїться? Вже від цієї миті, що зможу змінити?

· В конкретній ситуації сьогодні усвідомлю, що я є світлом щоб світило, наприклад, однокласникам, батькам, сусідам…

Господи Ісусе, з Твоєю поміччю хочу виявляти назовні свою віру вчинками. Не хочу Твоє світло заховувати від інших «під посудом або під ліжком.»

22.08.2010

2010-08-16T11:02:00.002+03:00

22 серпня, неділя – Лк 9,1-6
Ап. Матія

Скликавши дванадцятьох, Ісус дав їм силу й владу над усіма бісами, й оздоровляти недуги, і тоді послав їх проповідувати Царство Боже й недужих лікувати. Він до них промовив: “Нічого не беріть у дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей, та й дві одежі не майте. В яку б хату ви не вступили, там перебувайте до вашого відходу. А як хто вас не прийме, то виходячи з того міста, обтрусіть порох з ніг ваших на свідоцтво проти них.” І вийшли вони та, ходячи по селах, звіщали Добру Новину й оздоровляли всюди.

21.08.2010

2010-08-16T11:02:00.001+03:00

21 серпня, субота – Мт 22,15-22
Свят. Еміліяна; муч. Єлевтерія і Леоніда

Тоді фарисеї пішли й радили раду, як би його впіймати на слові. І вислали до нього своїх учнів разом з іродіянами. “Учителю”, –кажуть ті, – “ми знаємо, що ти щиросердий і що дороги Божої навчаєш по правді й не вважаєш ні на кого, бо не дивишся людям на обличчя. Скажи нам, як тобі здається: Чи дозволено давати кесареві податок, чи ні?” Ісус же, знаючи їхнє лукавство, озвався: “Чого мене спокушаєте, лицеміри? Покажіть мені гріш податковий.” Ті принесли йому динарій. Він спитав їх: “Чий це образ і напис?” Відповідають йому: “Кесарів.” Тоді він до них каже: “Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.” Почувши це, ті здивувались і, полишивши його, відійшли.

20.08.2010

2010-08-16T11:00:00.001+03:00

20 серпня, п’ятниця – Мр 4,1-9
Препмуч. Дометія

Знову розпочав Ісус навчати над морем. Сила людей зібралась навколо нього, тож він увійшов у човен, і сидів у ньому, на морі, а ввесь народ був на землі при морі. І він багато навчав їх притчами, і говорив до них своїм повчанням; "Слухайте: Ось вийшов сіяч сіяти. Коли він сіяв, дещо з зерна впало при дорозі, та прилетіло птаство й видзьобало його. Інше впало на ґрунт каменистий, де не було землі багато, і вмить зійшло, бо земля була не глибока. Коли ж зійшло сонце, воно згоріло і, за браком коріння, висхло. А інше впало між тернину, і зійшла тернина та його поглушила, тоді воно не дало плоду. Ще ж інше впало на добру землю - і дало плід, що сходив і ріс; і принесли: те у тридцять, те у шістдесят, а те й у сто разів більше." І додав: "Хто має вуха слухати, хай слухає!"

Сіяч Ісус і сьогодні сіє зерно свого слова. Можливо Його і вислухаю, але воно не доторкне мого серця, бо…
Бог до мене говорить, а я? Який врожай можу принести? Якою я є землею? Деколи мене і надихає Боже слово і Його речі, але це натхнення дуже короткочасне, деколи тільки до дверей Церкви. Дома, на вулиці живу за своїми уявленнями та планами. Божі плани для нас далекі. Сьогодні маю можливість виправитися.

· Подумаю, якою я є землею?

Господи Ісусе, допоможи мені бути доброю землею з добрими плодами – вчинками.

19.08.2010

2010-08-16T10:59:00.000+03:00

19 серпня, четвер – Мт 17,1-9
Преображення Господнє

По шістьох днях узяв Ісус Петра, Якова та Йоана, його брата, повів їх окремо на високу гору і переобразився перед ними: обличчя його засяяло, наче сонце, а одежа побіліла, наче світло. І ось з'явилися їм Мойсей та Ілля і з ним розмовляли. Озвавсь Петро й каже до Ісуса: “Господи, добре нам тут бути! Як хочеш, розташую тут три намети: один для тебе, один для Мойсея і один для Іллі.” Він говорив іще, аж ось ясна хмара огорнула їх і з хмари стало чути голос: “Це – мій улюблений Син, що я його вподобав: його слухайте.” Почувши це, учні впали обличчям до землі й злякались вельми. Ісус же підійшов, доторкнувся до них і каже: “Устаньте, не страхайтеся!” Підвівши свої очі, вони не бачили нікого крім самого Ісуса. Коли ж сходили з гори, Ісус наказав їм: “Нікому не розповідайте про це видіння аж поки Син Чоловічий не воскресне з мертвих.”

Ісус йде на гору Тавор і апостолам покажеться у своїй славі. Після слів про страждання та смерть, апостоли потребували підтримки. Ісус їх бере зі щоденності життя на гору. І ми потребуємо деколи пережити щось підтримуюче, щоб ми дісталися від стомлюючої щоденності до подій, котрі нас підтримають та зміцнять бажання жити тут на землі. Хвилини щастя тут на землі зі своїм Богом знову відновлять в нас бажання бути святими. Життя приносить з собою багато ситуацій, коли наша віра слабне. Згасає і наше натхнення до Бога, і ми починаємо заглиблюватися в наші проблеми, труднощі. Тоді нам потрібно зійти на гору, до тиші нашого Бога. Він має достатньо благодатей, щоб всіх нас змінити. Встаньмо з нашої щоденності і ходімо до Нього.

Господи, прошу Тебе, переміни мене.

18.08.2010

2010-08-16T10:58:00.000+03:00

18 серпня, середа – Мр 3,20-27
Передс. Преображення; Муч Євсигнія

І приходять до дому вони. І знову зібралось народу, що вони не могли навіть хліба з'їсти. І коли Його ближчі почули, то вийшли, щоб узяти Його, бо говорено, ніби Він несамовитий. А книжники, що поприходили з Єрусалиму, казали: Має Він Вельзевула, і виганяє демонів силою князя демонів. І, закликавши їх, Він у притчах до них промовляв: Як може сатана сатану виганяти? І коли царство поділиться супроти себе, не може встояти те царство. І коли дім поділиться супроти себе, не може встояти той дім. І коли б сатана сам на себе повстав і поділився, то не зможе встояти він, але згине. Ніхто бо не може вдертись у дім дужого, та й пограбувати добро його, якщо перше не зв'яже дужого, і аж тоді пограбує господу його.

Люди ходили за Ісусом з багатьох причин. Коли чули про Нього родичі, хотіли Його забрати з собою. Згадуймо цю частину Євангеліє тоді, коли нам трапиться щось подібне. Старання бути подібним до Христа, яке ми вибрали, і нас може привести до подібної ситуації. Будуть про нас говорити, як про тих, що не вміють пристосовуватися до часу, відсталих, реакціонерів…
Тоді щиро попросімо Батька, щоб нам дав силу не піддатися тиску оточення, але міцно стояти на Божих правдах. Вічне спасіння не отримується легко, без проблем, про це мусимо пам’ятати ціле життя.

· Дбаю про похвалу оточення чи про Божу дорогу? Не належу вже до тих, котрі думають, що в теперішньому часі вже не можна жити вірою?

Господи Ісусе, бажаю подобатися Тобі. Це нелегко, підтримай мене, щоб я більше турбувався про Твою думку, ніж про думку оточення.

17.08.2010

2010-08-16T10:57:00.000+03:00

17 серпня, вівторок – Мр 3,13-19
7-ох муч. Ефеских; препмуч. Євдокії

Потім вийшов на гору й покликав тих, що їх сам хотів, і вони підійшли до нього. І він призначив дванадцятьох, щоб були при ньому, та щоб їх посилати із проповіддю; і дав їм владу виганяти бісів. Призначив він дванадцятьох: Симона, якому дав ім'я Петро; Якова, сина Заведея, та Йоана, брата Якова, й дав їм ім'я Воанергес, у перекладі - Сини грому; Андрія, Филипа, Вартоломея, Матея, Тому, Якова, сина Алфея, Тадея, Симона Кананія, та Юду Іскаріота, що його і зрадив.

…покликав тих, що їх сам хотів… Ісус до свого служіння і сьогодні кличе тих, котрих сам хоче. Те, що є мало духовних покликань, може бути і нашим людським недоліком! Тихий Божий голос «глушимо шумом» телебачення, музики, зручностями…. Ісус кличе, але ми є переповнені собою!
і вони підійшли до нього… Покликання, чи до священства, чи до богопосвяченого життя, чи до подружжя є великим даром Божим і треба за нього молитися. Велике завдання тут має Церква, сім’я, вихователі. Щоб було достатньо нових Петрів, Іванів… мусимо їх випросити!
І він призначив дванадцятьох… кількість не означає якість. Про це мусимо всі дбати та просити за себе, а також й за тих, котрі мають служити, як приклади! В Бога немає нічого неможливого!!!

· Як я готуюсь до свого покликання? І якщо вже крокую за ним чи підтримую його молитвою?

Господи Ісусе, наповни мене своєю благодаттю, щоб я в кожній хвилині свого життя дозволив, щоб Ти мною керував.

16.08.2010

2010-08-16T10:56:00.000+03:00

16 серпня, понеділок – Мр 3,6-12
Препп. Ісаака, Далмата й Фавста

І вийшли фарисеї, і зараз же з іродіянами радили раду проти нього, як би його занапастити. Тоді подавсь Ісус до моря з своїми учнями. Сила людей із Галилеї йшла за ним, а й з Юдеї, з Єрусалиму й з Ідумеї та й геть із Зайордання, ще й з околиць Тиру та Сидону; велика многота людей, довідавшись про те, що діяв, прийшла до нього. Тоді він сказав своїм учням, щоб напоготовили йому човен, з-за народу, щоб не тиснув його. Бо він багато з них оздоровив, тож ті, що мали якісь недуги, кидалися до нього, щоб його доторкнутись. І духи нечисті, бачивши його, падали ниць перед ним та й кричали: "Ти - Син Божий!" Він, однак, суворо наказав їм, щоб не виявляли його.

Сила людей із Галилеї йшла за ним… Люди бажали Його доторкнутися, вірили, що їм допоможе вирішити багато проблем, вилікує їхні хвороби. Скільки проблем мучить і нас: різні хвороби, недостатки, болі тілесні і душевні… Що робити? Ходімо і ми за Ісусом!
…падали ниць перед ним та й кричали: "Ти - Син Божий!"…. В Євангеліє про Його присутність свідчили і нечисті духи, впали перед Ним! Чи шукаємо Його ми? Доторкаємось? Скажімо Йому щиро про те, що нас мучить та переслідує, в чому помилились, чого боїмося. Кожен Божий дотик є ліком!

· Чи вмію поговорити з Господом щиро?

Господи, дай мені свою помічну та оздоровляючу руку

15.08.2010

2010-08-16T10:54:00.000+03:00

15 серпня, неділя – Мт 19,16-26
Перенес. мощей первомуч. Стефана

Аж ось один приступив до нього й каже: “Учителю! Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?” Ісус сказав до нього: “Чому мене питаєшся про те, що добре? Добрий є один тільки (Бог). Як хочеш увійти в життя, додержуй заповідей.” “Яких?” – питає його. А Ісус до нього: “Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй криво, поважай батька-матір і люби ближнього твого, як себе самого.” Каже юнак до нього: “Все це я зберіг ізмалку. Чого мені ще бракує?” “Якщо хочеш бути досконалим”, – сказав Ісус до нього, – “піди, продай, що маєш, дай бідним, і будеш мати скарб на небі; потім приходь і йди за мною.” Почувши це слово, юнак відійшов смутний, мав бо велике майно. Тоді Ісус сказав до своїх учнів: “Істинно кажу вам: Трудно багатому ввійти в Небесне Царство. Іще кажу вам: Легше верблюдові пройти через вушко в голці, ніж багатому ввійти в Боже Царство.” Почувши це, учні здивувалися вельми і сказали: “Хто ж тоді може бути спасенний?” Ісус глянув на них пильно й мовив: “У людей це неможливо, Богові – все можливо.”

Цей діалог юнака з Ісусом нам говорить про ставлення до грошей та багатства. Сьогодні можемо подумати над тим, яким є моє особисте ставлення до грошей та майна, чи ці речі не є для мене важливіші, ніж відносини з Богом, віра, ставлення до ближнього. Наші стосунки з Богом не можуть будуватися тільки на тому, що зранку ми помолились, а в неділю пішли до Церкви. Ісус нас кличе до життя згідно Євангеліє, Його заповідей, вчення Церкви. Під їх впливом будемо поступати чесно, справедливо, морально в кожній ситуації, а не лише тоді, коли нам це підходить.

Господи, з Твоєю поміччю хочу отримати скарб на небі.

14.08.2010

2010-08-16T10:53:00.002+03:00

14 серпня, субота – Мт 20,29-34
(поч..Спасівки) Перен. Чесного Хреста; муч. Макавейських

Коли вони виходили з Єрихону, йшло за ним багато народу. Отож два сліпці сиділи собі край дороги, а коли почули, що Ісус переходить мимо, закричали, кажучи: “Господи, Сину Давида, змилуйся над нами!” Люди ж картали їх, щоб замовкли. А ті ще більше голосили: “Змилуйся над нами, Господи, Сину Давида!” Ісус же зупинився, закликав їх і мовив: “Що бажаєте, щоб учинив я вам?” Вони кажуть йому: “Господи, щоб очі нам відкрилися.” Змилувався Ісус, доторкнувсь їхніх очей, і негайно же прозріли й пішли слідом за ним.

13.08.2010

2010-08-06T13:16:00.001+03:00

13 серпня, п’ятниця – Мр 2,18-22
Преп. Євдокима, праведного

Учні ж Йоана й фарисеї постили; і приходять до Ісуса та й кажуть: "Чого учні Йоанові та учні фарисеїв постять, а твої не постять?" Ісус відповів їм: "Чи ж можуть постити весільні гості, доки жених з ними? Доки жених з ними, вони не можуть постити. Але настане час, коли в них візьмуть жениха, й тоді вони поститимуть за тих днів. Ніхто не пришиває латки з сукна сирового до старої одежини, бо інакше нова латка відірветься від старої одежини, і діра стане більша. Ніхто й не наливає нового вина у старі бурдюки, бо інакше вино прорве бурдюки, і пропаде вино, а й бурдюки, лише нове вино - у нові бурдюки!"

Ніхто не пришиває латки з сукна сирового до старої одежини… Якщо «тканина» нашої віри в Бога є вже старою, нитки, які нас з’єднували з Богом слабкі, то потрібно наново з бажанням та відвагою будувати свої особисті відносини з Богом. Не маємо з Євангеліє вибирати лише ті речі, які нам підходять, та латати тим нашу совість. Потрібно прийняти Ісусову науку повністю, як гарну тканину Божої любові до нас, людей. Якщо приймемо Ісуса до свого життя, якщо надамо Богу перше місце у своєму серці, то вже не можемо продовжувати жити в старій одежі своїх поганих звичок, способів. Можливо заради Нього потрібно буде зректися багато чого. Це може потребувати значних зусиль від нас, боротьби проти власного «Я», котре є присутнім у кожному з нас!
Ніхто й не наливає нового вина у старі бурдюки… Хто хоче жити вічно з Небесним Батьком в небі, немає іншої можливості. Ісус нам пропонує свою науку, але й самого себе в Євхаристії, щоб ми знали, як маємо жити і поступово мінялися та ставали більш подібними до Нього у своїх вчинках, думках, словах.

12.08.2010

2010-08-06T13:15:00.001+03:00

12 серпня, четвер – Мр 1,29-35
Апп.Сили, Силуана, Андроніка та ін.

І скоро вийшов він із синагоги, то разом з Яковом та Йоаном пішов у дім Симона та Андрія. Теща ж Симонова лежала у гарячці, тож йому негайно сказано про неї. Він підійшов і підвів її, взявши за руку, й покинула її гарячка, - і заходилась вона їм услуговувати. Якже настав вечір, по заході сонця, почали приносити до нього усіх недужих та біснуватих. Усе місто зібралося перед дверима. І він оздоровлював чимало недужих на різні хвороби, а й бісів багато вигнав, але заборонив бісам говорити, вони бо про нього знали. Уранці ж, іще геть за ночі, вставши, вийшов і пішов на самоту й там молився.

…пішов у дім Симона та Андрія… Апостоли мусили бути дуже натхненими, якщо задля вчення Ісуса змогли покинути свої домівки, родини, та пішли в невідомість. Принесли велику жертву, коли вирішили наслідувати Ісуса!!! Який сором для нас, християн цього століття, якщо не вміємо зректися навіть дрібничок, які від нас деколи вимагає наша віра в Бога. Вміємо деколи стільки відмовлятися, щоб щось не зробити, що це аж не гарно.
…Він підійшов і підвів її, взявши за руку… Перше, що можемо зробити, це в молитві просити Бога, щоб нам допоміг більше бачити та пізнати те, що від нас вимагає. Не біймося щиро Його просити, щоб нас наповнив своєю присутністю настільки, щоб наші бажання матеріальних речей були в порівнянні з любов’ю до Нього нічим. Скажімо Йому, які ми є слабкі, попросімо, щоб нас доторкнувся.

Господи Ісусе, перемінюй мене Твоєю благодаттю, щоб Тебе наслідував по всі дні мого життя.

11.08.2010

2010-08-06T13:13:00.000+03:00

11 серпня, середа – Мр 1,23-28
Муч. Калиніка

А був якраз у їхній синагозі чоловік з нечистим духом, що закричав, кажучи: "Що нам, та й тобі, Ісусе Назарянине? Прийшов єси нас погубити! Знаю бо, хто ти: Святий Божий!" Ісус погрозив йому: "Мовчи, вийди з нього!" Нечистий дух стряс його, скрикнув голосом дужим і вийшов геть із нього. Здивувалися всі й один одного запитували: "Що це? Нова повновладна наука? Навіть наказує нечистим духам, і ті слухаються його!" І вмить чутка про нього розійшлась по всіх усюдах, по всій країні Галилейській.

Одержимість дияволом в Євангеліє зазвичай супроводжується проявами хвороби – глухота, німота, неволодіння собою. Багато людей і сьогодні піддається рабству диявола через важкі гріхи, добровільно вступають до царства темноти, злоби і через те віддаляються від Бога. Ми, християни, мусимо бути чуйними, щоб завчасно розпізнати брехню спокусника і не прийняти його пропозиції вже від початку. Тому відновімо постанову, що будемо з усієї сили воювати проти всього, що нас приводить до того, щоб образити Небесного Батька.

Господи Ісусе, Ти за мене страждав і помер на хресті, дай, щоб я з усієї сили воював проти диявола, який мене спокушає до зла.

10.08.2010

2010-08-06T13:12:00.000+03:00

10 серпня, вівторок – Мр 1,16-22
Апп. Прохора, Никанора, Тимона й Пармена

Проходивши ж повз море Галилейське, побачив він Симона й Андрія, його брата, як вони кидали мережу в море, були бо рибалки. Ісус їм сказав: "Ідіть за мною, я зроблю вас рибалками людей." І вмить, покинувши мережу, пішли слідом за ним. Пройшовши трохи далі, побачив Якова, сина Заведея, та Йоана, його брата, що теж були у човні й направляли сіті, тож відразу їх покликав. І ті, покинувши батька Заведея в човні з наймитами, пішли слідом за ним. Прийшли вони в Капернаум, і він, відразу в суботу, увійшовши в синагогу, узявся навчати. І дивувалися його навчанню, бо навчав він їх як повновладний, не як книжники.

09.08.2010

2010-08-06T13:11:00.000+03:00

09 серпня, понеділок – Мр 1,9-15
Вмуч. Пантелеймона, лікаря

Тими днями прийшов Ісус із Назарету, що в Галилеї; і був хрищений Йоаном у Йордані. І коли виходив з води, то побачив, як небо розкрилось, і Духа, що як голуб сходив на нього. І голос ізлинув з неба: "Ти єси Син мій любий, у тобі - моє уподобання." І відразу Дух повів його в пустиню; і він перебував у пустині сорок день, спокушуваний сатаною, і був із дикими звірями, а ангели йому служили. А коли видано Йоана, Ісус прийшов у Галилею і проповідував там Божу Євангелію, кажучи: "Сповнився час, і Царство Боже близько; покайтеся і вірте в Євангелію."

Бог дозволяє дияволу, щоб спокушав Ісуса. Ісус вирішив повчити нас власним прикладом, щоб ми не думали, що у житті можемо обійти всі випробування. Хоча нам диявол не запропонує царства світу так, як Ісусові, але в спокусливих обгортках нам пропонує те, що вже давно бажаємо, або що можемо дуже легко отримати. Диявол дуже часто спокушає нас, щоб ми сумнівалися, що Бог існує, щоб ми Йому не вірили, що опікується нашими родинами. Хоче нас переконати, що можливо Бог і є, але десь далеко і наші проблеми Його не цікавлять. Щоб ми вижили мусимо цілі дні та ночі працювати, забезпечити максимальний комфорт, бо так роблять всі навколо нас. Диявол – це батько брехні і показує нам, що все дозволено, все можна попробувати, побачити, пережити. Не даваймо Йому шансу!

· Воюю проти диявола з усієї сили?

Господи Ісусе, дай моєму серцю силу боротися проти диявола вже в найменших його спокусах.

08.08.2010

2010-08-06T13:08:00.001+03:00

08 серпня, неділя – Мт 18,23-35
Муч. Єрмолая й інших

“Тому Царство Небесне схоже на царя, що хотів звести рахунки з слугами своїми. Коли він розпочав зводити рахунки, приведено йому одного, що винен був десять тисяч талантів. А що не мав той чим віддати, то пан і звелів його продати, а й жінку, дітей і все, що він мав, і віддати. Тоді слуга, впавши йому в ноги, поклонився лицем до землі й каже: Потерпи мені, пане, все тобі поверну. І змилосердився пан над тим слугою, відпустив його й подарував йому борг той. Вийшовши той слуга, здибав одного з своїх співслуг, який винен був йому сто динаріїв, схопив його й заходився душити його, кажучи: Віддай, що винен. Тож співслуга його впав йому в ноги й почав його просити: Потерпи мені, я тобі зверну. Та той не хотів, а пішов і кинув його в темницю, аж поки не поверне борг. Якже побачили товариші його, що сталося, засмутились вельми, пішли до свого пана й розповіли йому про все сподіяне. Тоді його пан покликав його і сказав до нього: Слуго лукавий! Я простив тобі ввесь борг той, бо ти мене благав. Чи не слід було й тобі змилосердитись над твоїм товаришем, як я був змилосердився над тобою? І розгнівавшись його пан, передав його катам, аж поки йому не поверне всього боргу. Отак і мій Отець Небесний буде чинити вам, якщо кожний з вас не прощатиме братові своєму з серця свого.”

Постійно запитуємо, скільки разів нам прощати? Відповідь Ісуса нам не подобається. Зголошується наша гордість, чи я є лялька для биття? Кричить наш егоїзм. Перед тим. як таке казати, загляньмо добре до нашого серця. Скільки разів на день потребуємо ми прощення, бо не робили так, як хоче Ісус? Жаліємо, і Ісус нам постійно великодушно прощає. Тому і ми вчімося прощати так, як Ісус! Вимагає це віри і великої внутрішньої сили, але лише таке прощення приносить правдиві плоди.

07.08.2010

2010-08-03T16:06:00.000+03:00

07 серпня, субота – Мт 19,3-12
Успіння св. Анни, Матері Пресв. Богородиці

І підійшли до нього фарисеї і, спокушаючи його, запитали: “Чи можна чоловікові відпустити свою жінку з якоїбудь причини?” Він відповів їм: “Хіба ви не читали, що Творець від початку створив їх чоловіком і жінкою, і мовив: Тому покине чоловік батька й матір і пристане до своєї жінки, і будуть вони двоє одним тілом, так що вони не будуть більше двоє, лиш одне тіло. Що, отже, Бог получив, людина хай не розлучає.” Кажуть вони до нього: “Чому ж тоді Мойсей звелів дати розвідний лист і відпустити її?” А він сказав їм: “Задля жорстокости сердець ваших Мойсей дозволив вам відпускати жінок ваших; спочатку ж не було так. А я кажу вам: Хто відпускає свою жінку – за винятком розпусти – і ожениться з іншою, той чинить перелюб; і хто ожениться з розвідкою, чинить перелюб.” Кажуть до нього учні: “Коли така справа чоловіка з жінкою, то ліпше не женитись.” Він же відповів їм: “Не всі це слово розуміють, а ті лише, кому дано. Бувають бо скопці, що з матернього лона такими народились; бувають і скопці, що їх люди оскопили; бувають і скопці, що самі себе оскопили задля Небесного Царства. Хто може збагнути, нехай збагне.” Тоді приведено до нього дітей, щоб він, поклавши на них руки, помолився. Учні ж боронили їм. Ісус сказав їм: “Пустіть дітей! Не бороніть їм приходити до мене, бо таких Царство Небесне.” І поклавши на них руки, пішов звідти. Аж ось один приступив до нього й каже: “Учителю! Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?” Ісус сказав до нього: “Чому мене питаєшся про те, що добре? Добрий є один тільки (Бог). Як хочеш увійти в життя, додержуй заповідей.” “Яких?” – питає його. А Ісус до нього: “Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй криво, поважай батька-матір і люби ближнього твого, як себе самого.” Каже юнак до нього: “Все це я зберіг ізмалку. Чого мені ще бракує?” “Якщо хочеш бути досконалим”, – сказав Ісус до нього, – “піди, продай, що маєш, дай бідним, і будеш мати скарб на небі; потім приходь і йди за мною.” Почувши це слово, юнак відійшов смутний, мав бо велике майно.

…Що, отже, Бог получив, людина хай не розлучає… І якщо маємо враження, що ті слова втратили свою актуальність, то ми глибоко помиляємося. Хоча щоденно говориться про розлучення, як про щось нормальне, розлучення залишають глибокі рани та тривалі травми в багатьох випадках. Стосунки, які почалися оптимізмом, великою любов’ю та ідеалами, закінчуються недовірою, жалем, неприйняттям. Те, що було одним тілом, поділяється на багато кусочків. Бог нікого не засуджує, тому не робімо цього і ми. Ісус кожному пропонує свою помічну руку. Чи ми є вільні, чи живемо в подружжі, чи розлучені – всі ми належимо до великого натовпу тих, котрі потребують Божої любові для оздоровлення. Тому людина хай не розлучає те, що Бог з’єднав, але хай допомагає більшій єдності жертвою, молитвою, прощенням, доброю порадою.

· Яке є моє особисте ставлення до нероздільності подружжя?

Господи, допоможи мені бути людиною, яка не розділяє, але з’єднує.

06.08.2010

2010-08-03T16:04:00.001+03:00

06 серпня, п’ятниця – Мт 24,27-33;42-51
Мучч. Бориса і Гліба; вмуч. Христини

Як блискавка, що на сході блисне й вмить аж на самім заході сяє, так буде й прихід Чоловічого Сина. Де бо є мрець, там і орли зберуться. Негайно по тих днях скорботних сонце затьмиться, місяць не дасть більше свого відблиску, зорі падатимуть з неба і захитаються небесні сили. Тоді на небі з'явиться знак Сина Чоловічого, і тоді заридають усі племена землі й побачать Чоловічого Сина, що надходитиме на небесних хмарах з потугою та славою великою. Він пошле своїх ангелів із сурмою вельми голосною, і ті зберуть вибраних його з чотирьох вітрів, від одного аж до другого кінця неба. Від смоковниці навчіться притчі. Коли віття її стає м'яке й вона листя виганяє, ви знаєте, що близько літо. Отак і ви: коли це все побачите, знайте, що він уже близько під дверима. Чувайте отже, бо не знаєте, якого дня Господь ваш прийде. Знайте те, що коли б господар відав, у яку сторожу прийде злодій, пильнував би він і не дав би підкопати свого дому. Тому й ви будьте готові, бо Син Чоловічий прийде тієї години, що про неї ви й не думаєте. Котрий є вірним та мудрим слугою, що його пан настановив над челяддю своєю давати їм поживу своєчасно? Щасливий той слуга, як його пан, повернувшися, знайде його при роботі. Істинно кажу вам, що він поставить його над усім своїм маєтком. Коли ж той злий слуга скаже в своєму серці: Мій пан бариться, – та й почне бити своїх товаришів-слуг, їсти та пити з п'яницями, – то прийде пан того слуги за дня, якого він не сподівається, і за години, якої він не знає,. та й розітне його надвоє і долю його з лицемірами покладе. Там буде плач і скрегіт зубів.”

Чувайте отже… Це не є заклик « ігнорувати» сон. Це заклик бути уважними та підготовленими до зустрічі з «Кимось» в будь-якій секунді нашого життя. Чувати для християнина може означати боротися проти «сну» - байдужості стосовно молитви, Божого слова, Святих Тайн, любові до інших людей. Така чуйність вимагає відваги почати «працювати» над собою та головне витривати протягом цілого життя.
…бо не знаєте, якого дня Господь ваш прийде… Ніхто про це не знає, тільки Отець. Це є слова самого Ісуса. Нам тому не залишається нічого іншого, ніж чувати кожного дня! Чувати в сім’ї може означати забувати про себе та постійно думати про інших. Чувати в школі, на роботі, може означати роздаватися та служити. Кожна людина, котру мені Господь сьогодні вишле в дорогу, мала би бути «предметом» моєї любові!
Тому й ви будьте готові, бо Син Чоловічий прийде тієї години, що про неї ви й не думаєте… Ісус нас закликає до уважності та чуйності тому, що хоче нам допомогти розпізнати речі, події та особи, котрі нас приводять ближче до Нього, а також і ті, котрі нас від Нього віддаляють. Тому вчімося бути чутливими та уважними до Його присутності!

05.08.2010

2010-08-03T16:03:00.000+03:00

05 серпня, четвер – Мт 24,13-26
Мучч.Трохима, Теофіла та ін.

Але хто витримає до останку, той спасеться. І ця Євангелія Царства буде проповідуватись по всьому світі, на свідоцтво всім народам. І тоді прийде кінець. Отож, коли побачите “мерзоту запустіння”, провіщену пророком Даниїлом, поставлену на святім місці – хто читає, нехай розуміє! – тоді ті, що в Юдеї, нехай втікають у гори; а хто на покрівлі, хай не сходить узяти речі з своєї хати, і хто в полі, хай не повертається назад узяти свою одіж! Горе вагітним і годуючим за тих днів! Моліться, щоб ваша втеча не сталася зимою, ані в суботу.. Скорбота ж: тоді велика буде, якої не було від початку світу аж понині, та й не буде. І коли б ті дні не були вкорочені, ніхто б не врятувався; але заради вибраних будуть вкорочені дні тії. І коли хто скаже тоді вам: Глянь, ось Христос, чи онде, – не вірте, бо встануть лжехристи та ложні пророки, які чинитимуть великі знаки й чуда, щоб, коли можна, звести навіть і вибраних. Ось я попередив вас. Коли вам, отже, скажуть: Ось він у пустині, – не виходьте; ось він,.у криївках, – не вірте!

04.08.2010

2010-08-03T16:02:00.002+03:00

04 серпня, середа – Мт 23,29-39
Рівноап. Марії Магдалини

Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що будуєте гроби пророків та оздоблюєте нагробники праведних, і виговорюєте: Якби ми жили за батьків наших, ми не були б причетні з ними крови пророчої. Ви, таким чином, самі признаєтесь, що ви сини тих, які пророків убивали. Доповнюйте й ви мірку батьків ваших! Змії, гадюче поріддя! Як можете ви уникнути пекельного засуду? Тому то посилаю до вас пророків, мудреців і книжників. Ви деяких з них уб'єте й розіпнете, а деяких бичуватимете в ваших синагогах і гонитимете з міста в місто, щоб таким чином упала на вас уся кров праведна, пролита на землі, від крови праведного Авеля до крови Захарії, сина Варахії, якого ви вбили між святинею і жертовником. Істинно кажу вам: Усе це впаде на цей рід! Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! Скільки разів хотів я зібрати дітей твоїх, як квочка збирає курчат своїх під крила, – але ви не бажали! Ось дім ваш лишиться вам порожній. Кажу бо вам: Ви не побачите мене віднині, доки не скажете: Благословен той, що йде в ім'я Господнє!”

03.08.2010

2010-08-03T16:02:00.001+03:00

03 серпня, вівторок – Мт 23,23-28
Прпп. Симеона й Івана; проп.Єзекиїла

Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що даєте десятину з м'яти, кропу і кмину, а занедбуєте, що найважливіше в законі: справедливість, милосердя і віру. І те слід робити, і того не слід лишати. Сліпі проводирі, що комара відціджуєте, а ковтаєте верблюда. Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що очищаєте зверху чашу й миску, а всередині вони повні здирства та нездержливости. Сліпий фарисею! Очисть но спершу середину чаші й миски, щоб і назовні були чисті. Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що схожі на гроби побілені, які зверху гарними здаються, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечисти. Отак і ви: назовні здаєтесь людям справедливі, а всередині ви сповнені лицемірства й беззаконня.

Ісусів серйозний погляд знову скерований в душі фарисеїв та законників. Вони стали гробами багатьох ласк та Божого благословення. Наші серця є також деколи «гробами» Божих дарів. Про свої душі не опікуємося так, як про тіла. Наше тіло має гарно пахнути, щоб було приємним для інших. А наші серця та душі, чим вони пахнуть? Скільки зусилля прикладаємо для того, щоб здолати зло, гордість, лінь і все те, що є недобре в нашому серці? Радіймо, що ми чули ці слова від Ісуса і можемо зараз прийняти Його допомогу!!! Бог бачить наше серце, Він лікує кожну духовну хворобу.

Господи, дай нам свою благодать, щоб були такими, якими нас хочеш бачити Ти!

02.08.2010

2010-08-01T05:27:00.000+03:00

02 серпня, понеділок – Мт 23,13-22
Прор. Іллі

Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що людям замикаєте Царство Небесне! Самі не входите й не дозволяєте ввійти тим, які бажали б увійти. Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що проходите море й землю, щоб придбати одного новонаверненого, і коли знайдете, то робите його гідним пекла, подвійно від вас гіршим. Горе вам, сліпі проводирі, що кажете: Хто клянеться храмом, то це нічого; а хто клянеться золотом храму, той винуватий. Нерозумні і сліпі! Що більше – золото чи храм, який освячує те золото? І хто клянеться жертовником, то це нічого; хто ж клянеться тим даром, що на ньому, той винуватий. Сліпі! Що більше? Дар чи жертовник, який освячує той дар? Хто клянеться жертовником, той клянеться ним і всім тим, що на ньому. І хто клянеться храмом, той клянеться ним і тим, хто живе в ньому І хто клянеться небом, той клянеться Божим престолом і тим, хто сидить на ньому.

Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри… Горе, висловлене багато разів з уст Ісуса не прозвучало тільки так, без причини. Ісус поступово виявляє ознаки цієї хвороби духа. Якщо думаємо, що цей діагноз нам не загрожує, ми дуже помиляємось. Чи нам не трапляється деколи, що від інших вимагаємо набагато більше, ніж ми самі здатні зробити для нашого Бога!? Згадаймо ті хвилини, коли ми не вміли вибачити іншим чогось, чого самі допускалися! Далі можемо подумати про ті хвилини, коли ми хотіли справити враження на інших людей, тому ми довго молились на колінах, щоб в очах інших бути добрими та побожними?! Чи не забули ми тоді, що правдива побожність більш проявляється у вчинках любові, ніж в гарних словах!!!

· Яким способом в мені проявляється фарисей?

Господи, хочу жити так, щоб ніяке «горе» не належало мені. Допоможи мені!

01.08.2010

2010-08-01T04:24:00.000+03:00

01 серпня, неділя – Мт 17,14-23
Преп. Макрини, сестри св. Василія Вел.; преп. Дія

Коли ж прийшли до народу, тоді приступив до нього один чоловік і, припавши йому до ніг, каже: “Господи, змилуйся над моїм сином, бо він причинний і тяжко нездужає: часто кидається в огонь, часто й у воду. Я був привів його до твоїх учнів, та вони не могли його зцілити.” “Роде невірний та розбещений”, – відповів Ісус, – “доки мені з вами бути? Приведіть мені його сюди!” Ісус погрозив йому, і біс вийшов з хлопця; тож видужав юнак тієї ж миті. Тоді підійшли учні до Ісуса насамоті й спитали: “Чому ми не могли його вигнати?” Ісус сказав їм: “Через вашу малу віру; бо, істинно кажу вам: Коли матимете віру, як зерно гірчиці, то скажете оцій горі: Перенесися звідси туди – і вона перенесеться; і нічого не буде для вас неможливого. А щодо цього роду бісів, то його виганяють лише молитвою і постом.” Як вони зібралися в Галилеї, Ісус мовив до них: “Син Чоловічий має бути виданий у руки людям, і вони його уб'ють, але третього дня він воскресне.” І вони тяжко зажурились.

«Роде невірний та розбещений”, – відповів Ісус, – “доки мені з вами бути?» Ісус гостро критикує учнів за їх слабку віру. Що Він сказав би, якщо б в цій хвилині звернувся до нас?
Чому ми його не могли вигнати? Скільки подібних запитань тільки протягом одного дня йде від нас до неба? Чому маю страждати саме я? Чому померла моя близька людина? Чому не можу допомогти цій дитині?
…Через вашу малу віру… Якщо ще гори наших проблем та труднощів стоять на своїх місцях, то наша віра ще не є навіть, як зернятко гірчиці!
…і нічого не буде для вас неможливого… Можливо робимо помилку в тому, що почуваючись безсилими, в хвилини труднощів та болю закриваємося на собі, а не йдемо до Джерела рішення, до Христа. Віра є даром! І його мусимо випросити в Бога. В покорі, ходімо!

Господи Ісусе, усвідомлюю, що віра є дар від Бога, але вона вимагає мого підтвердження. Господи, дай, щоб моя віра з кожним днем зростала.

31.07.2010

2010-07-07T15:22:00.002+03:00

31 липня, субота – Мт 17,24-18,4
Мучч. Якинта й Еміліяна

Коли вони прийшли в Капернаум, підійшли збирачі дидрахми до Петра та й питають: “Чи заплатить ваш учитель дидрахму?” “Так”, – каже. І як увійшов до хати, випередив його Ісус, мовивши: “Як тобі, Симоне, здається? Земні царі з кого беруть данину чи податок? Із своїх синів чи з чужих?” А коли відповів: “З чужих”, – Ісус сказав до нього: “Отож, сини вільні. Однак, щоб вони нам цього не взяли за зле, піди до моря, закинь вудку, візьми першу, яка попадеться, рибу, і відкрий їй рота: там знайдеш ти статир; візьми його й дай їм за мене й за себе.” Того часу підійшли до Ісуса учні й мовлять: “Хто найбільший у Небеснім Царстві?” Ісус покликав дитину, поставив її серед них – і каже: “Істинно кажу вам: Якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Небесне Царство. Хто, отже, стане малим, як ця дитина, той буде найбільший у Небеснім Царстві

Юдеї усього світу підтримували Єрусалимський храм тим, що платили податки. Ісус також платить, але пропонує апостолам роздумувати над Його божеством і відносинами з Небесним Батьком. Чудовим отриманням статеру, показує, що Бог опікується про всі наші потреби, якщо Йому віримо. Як християни, ми мали би бути гордими від того, що ми є діти Божі!!! Через Ісуса маємо можливість дістатися до небесного Батька. Це є великий привілей. Кожен люблячий батько хоче дати своїм дітям те, що потребують, тим більше наш Небесний Батько. Відкриймо своє серце, Він не потребує тих декілька наших копійок, які даємо на тацю. Він хоче жити в нашому серці, бути присутнім в нашому житті.

Господи, наповни моє серце Твоєю любов’ю.

30.07.2010

2010-07-07T15:22:00.001+03:00

30 липня, п’ятниця – Мт 22,23-33
Велмуч. Маріни

Того ж самого дня приступили до нього садукеї, що кажуть ніби нема воскресіння, і спитали його: «Учителю», – кажуть, – «Мойсей мовив: Коли хто вмре бездітним, то нехай брат його одружиться з його жінкою і відродить потомство брата свого. Було в нас сім братів. І перший, одружившись, умер, не мавши потомства, і зоставив свою жінку братові своєму. Так само і другий і третій – аж до сьомого. Нарешті, після всіх померла й жінка. Отож, у воскресінні котрого з сімох буде вона жінкою?Всі бо її мали». Ісус у відповідь сказав їм: «Помиляєтеся, бо не знаєте ані Писання, ані Божої сили. У воскресінні не женяться і не виходять заміж, а є як ангели на небі. А щодо воскресіння мертвих, то хіба ви не читали слова Божого, яке вам каже: Я –Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова! Бог – не мертвих, але живих!» І чуючи це народ, дивувався його навчанню.

29.07.2010

2010-07-07T15:21:00.000+03:00

29 липня, четвер – Мт 21,43-46
Свщмч Атеногена й 10-ох його учнів

Тому кажу вам: Відніметься від вас Царство Боже й дасться народові, що буде приносити плоди його. Хто впаде на цей камінь, розіб’ється, а на кого він упаде, того роздушить». – Почувши ці притчі, первосвященики й фарисеї зрозуміли, що він про них говорить. І намагалися схопити його, та боялися людей, бо ті мали його за пророка.

28.07.2010

2010-07-07T15:19:00.001+03:00

28 липня, середа – Мт 21,28-32
Рівноап. Володимира Великого, князя Київського

Як вам здається?Один чоловік мав двох синів. Звернувшись до першого, він мовив: Піди, дитино, нині працювати у винограднику. Той озвався: Піду, Господи, – і не пішов. Звернувшись до другого, сказав так само. А цей відповів: Не хочу. Але, потім розкаявшись, пішов. Котрий з двох учинив волю батька?» –«Останній», відповіли ті. Тоді Ісус їм: «Істинно кажу вам, що митарі й блудниці вас випереджують у Царстві Божім. Прийшов бо був до вас Йоан дорогою правди, та ви не повірили йому; митарі і блудниці повірили йому, а ви, бачивши це, навіть потім не розкаялися, щоб повірити йому. Слухайте іншу притчу. Був один чоловік-господар, що насадив виноградник. Він обвів його огорожею, видовбав у ньому чавило, вибудував башту, винайняв його виноградарям і відійшов.

Піди, дитино, нині працювати у винограднику. В кожній ситуації нашого життя стоїмо перед різними закликами зі сторони нашого Небесного Батька. У хвилини тиші, кожен з нас може подивитися на котрого синів з Євангеліє є більш подібним.
А цей відповів: Не хочу. Але, потім розкаявшись, пішов. Другий син з Євангеліє про своє рішення пожалів і зробив те, про що Його батько попросив. Кожен день і ми стоїмо перед різними рішеннями: жити згідно Божої волі, або вибрати легшу дорогу, дорогу – гріха? Злий – диявол нас хоче мати на своїй дорозі і часто йому це вдається. Але Бог нам пропонує дарунок в формі покаяння. Показує нам в Ньому свою милосердну любов і дає силу змінитися. І якщо нам це не вдається один, другий або третій раз, Бог є терпеливий і чекає. Ніколи нас не покине.

Господи, віддаюся в руки Твого милосердя.

27.07.2010

2010-07-07T15:18:00.000+03:00

27 липня, вівторок – Мт 21,23-27
Ап. Акили

А коли він увійшов у храм і почав навчати, прийшли до нього первосвященики і старші народу і мовили: «Якою владою ти це чиниш? Хто тобі дав цю владу?» Ісус у відповідь сказав їм: «Я теж спитаю вас про одну річ, і як ви мені на неї відповісте, то й я вам теж скажу, якою владою я творю це. Йоанове хрищення – звідки було? З неба чи від людей?» Вони почали розмірковувати між собою: «Якщо ми скажемо: З неба, – то він нам скаже: Чого ж тоді ви не увірували в нього? А скажемо, що від людей, – страхаємося народу, всі бо Йоана вважають за пророка». Тож вони відповіли Ісусові: «Не знаємо». Тоді й він мовив їм: «То й я вам не скажу, якою владою я творю це.

«Якою владою ти це чиниш? Хто тобі дав цю владу?» Щоденно нас переслідують подібні запитання через медіа, телебачення, журнали, наших колег на роботі. Ми є покликані словами, або жестами виявляти своє ставлення до віри в Бога, Євангеліє, Церкви. Часто нам самим приходять думки: Чи може мене Бог любити? Є нас стільки мільярдів людей на світі, як Бог знає, що я переживаю, з чим борюся. Як дійти до того, щоб нашу віру насправді переживати радісно? Існує одна дорога – відкрити наше серце Богові. Дозволити Йому, щоб в нашому житті зміг робити більше чуд.

· Що для мене означає віра в Бога?

Господи Ісусе, відкриваю Тобі своє серце вже сьогодні.

26.07.2010

2010-07-07T15:17:00.000+03:00

26 липня, понеділок – Мт 21,18-22
Преп. Стефана Саваїта; Собор арх. Гавриїла

Уранці, повертаючись до міста, він зголоднів. Побачивши одну смоковницю край дороги, він підійшов до неї, та не знайшов на ній нічого, крім самого листя, тож сказав до неї: «Нехай повік не буде з тебе плоду!». І негайно же смоковниця всохла. Побачивши це, учні здивувались і говорили: «Як це смоковниця в одну мить засохла?» Ісус у відповідь сказав їм: «Істинно кажу вам, що коли матимете віру й не завагаєтесь, ви зробите не тільки таке з смоковницею, але й коли горі цій скажете: Двигнись і кинься в море! – воно станеться. І все, чого проситимете в молитві з вірою, одержите».

25.07.2010

2010-07-07T15:16:00.000+03:00

25 липня, неділя – Мт 14,22-34
Мчч. Прокла й Іларія; преп. Михаїла Малеїна

І зараз же спонукав учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як він відпускав народ. І коли відпустив народ, пішов на гору помолитися на самоті. Як звечоріло, він був там сам один. Човен уже був посеред моря і його кидали хвилі, бо вітер був супротивний. О четвертій сторожі ночі (Ісус) прийшов до них, ступаючи морем. Учні, побачивши, що він іде морем, жахнулись. «То привид!» – заговорили й закричали з переляку. Та Ісус тієї ж миті мовив до них: «Заспокойтесь, – це я, не страхайтеся!» Аж тут Петро озвавсь до нього й каже: «Господи, коли це ти, повели мені підійти водою до тебе!» «Підійди!» – сказав Ісус. І вийшов Петро з човна, почав іти по воді і підійшов до Ісуса; але, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати й крикнув: «Господи, рятуй мене!» Ісус же притьмом простягнув руку, вхопив його і мовив до нього: «Маловіре, чого засумнівався?» І як увійшли до човна, вітер ущух. А тоді ті, що були в човні, вклонилися йому до ніг, кажучи: «Ти істинно –Син Божий!» І перепливши, прибули в землю генезаретську.

О четвертій сторожі ночі (Ісус) прийшов до них, ступаючи морем… Апостоли вже забули про чудо, яке зробив Ісус, коли нагодував тисячі людей. Зі страху починають сумніватися. Посеред ночі, в темноті на морі, борються за врятування не тільки свого життя, але й своєї віри.
«То привид!» – заговорили й закричали з переляку… Кожен з нас пережив у своєму житті хвилини важких негативних почуттів, якими є страх, гнів, неспокій. Ісус за них не засуджує апостолів. Нас Він також не засуджує. Ісус їм і всім нам пропонує лікарство від страху в подібних життєвих випробуваннях – Його присутність…
«Заспокойтесь, – це я, не страхайтеся!» Іншими словами – вчімося відваги. Своїми страхами, емоціями би ми мали навчитися володіти швидше, ніж вони почнуть зростати. Це – я! Звучить для кожного з нас! Ісус є завжди з нами і при нас! В кожній ситуації є з нами і Він супроводжує нас.

· Як я вчусь оволодіти емоціями в моєму житті?

Духу Святий, навчи мене оволодівати моїми негативними емоціїями швидше, ніж вони оволодіють мною. Прошу про силу та відвагу долати труднощі.

24.07.2010

2010-07-07T15:15:00.000+03:00

24 липня, субота – Мт 15,32-39
Рівноап. Ольги, княгині Київської; муч. Євфимії

Тим часом Ісус покликав своїх учнів і сказав їм: «Жаль мені цих людей, бо ось три дні вже, як вони перебувають зі мною, і не мають що їсти, а відпустити їх голодними не хочу, щоб, бува, не охляли десь по дорозі». Кажуть до нього його учні: «Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки люду?» Ісус спитав їх: «А скільки в вас хлібів?» «Сім», – кажуть, – «і кілька рибин». Тоді він звелів людям сісти на землю, взяв сім хлібів та рибу, воздав хвалу, поламав і заходився давати учням, а ті людям. Усі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, сім повних кошів. Тих же, що їли, було яких чотири тисячі чоловік, окрім жінок та дітей. І відпустивши народ, Ісус сів до човна і прибув у сторони Магадану.

23.07.2010

2010-07-07T15:14:00.000+03:00

23 липня, п’ятниця – Лк 6,17-23
Преп. Антонія Печерського

Зійшовши з ними, він став на рівнім місці, й була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. Вони прийшли послухати його й оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього й усіх оздоровляла. Тоді він, звівши на своїх учнів очі, почав казати: “Блаженні вбогі, - бо ваше Царство Боже. Блаженні, голодні нині, бо ви насититеся. Блаженні, що плачете нині, бо будете сміятись. Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть, як безчесне, ваше ім'я Сина Чоловічого ради. Радійте того дня і веселіться, бо ваша нагорода велика в небі. Так само бо поводилися з пророками батьки їхні.

Тоді він, звівши на своїх учнів очі, почав казати: ... Хай для нас не буде у цій хвилині нічого важливішого від того, що Ісус до нас говорить. Уявімо собі, як Він на нас дивиться, бо хоче нам сказати щось важливе.
«Блаженні вбогі, - бо ваше Царство Боже…» Не сумуймо від думки, що ми бідні, не можемо постійно міняти одежу, не маємо грошей, щоб зробити пожертву. Ісус тут не вирішує соціальне питання, але говорить про стан нашого серця. Бідні в розумінні Ісуса є ті, багатством яких є Божа присутність в них, їх повна відданість Богу. Якщо станеться, що Його хоча б на хвилину втратять зі свого серця через егоїзм, байдужість, лінь, або інший гріх, то зразу шукають можливість, щоб своє серце очистити від всього, що перешкоджає Богу царювати над їхнім серцем і життям.

· Є моє серце відкрите для Бога?

Господи, відкриваю Тобі своє серце, бажаю бути бідним для Тебе.

22.07.2010

2010-07-07T15:13:00.000+03:00

22 липня, четвер – Мт 20,17-28
Свщмч. Панкратія, єп. Тавроменійського

Коли Ісус вирушав у Єрусалим, узяв осібно дванадцятьох і дорогою сказав їм: «Отож ми вирушаємо в Єрусалим, і Син Чоловічий буде відданий первосвященикам і книжникам, і засудять його на смерть. І віддадуть його поганам, щоб ті глумилися, катували та розіп’яли його; а третього дня воскресне». Тоді підійшла до нього мати Заведеєвих синів зі своїми синами і вклонилась, щоб його про щось попросити. Той же сказав їй: «Чого бажаєш?» Відповіла йому: «Скажи, щоб оці два сини мої сіли в твоєму Царстві – один праворуч, другий ліворуч тебе». У відповідь Ісус мовив: «Не знаєте, про що просите. Чи спроможні ви пити чашу, яку я маю пити?» Сказали йому: «Спроможні». Промовив до них: «Чашу мою питимете, але сісти праворуч мене чи ліворуч, – не моє це давати, лише – кому мій Отець приготував». Почувши це, десятеро почали нарікати на двох братів. Ісус же, закликавши їх, сказав: «Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі гнітять їх. Не так має бути між вами. Але як хтось хотів би у вас бути великий, нехай буде вам слуга. І хто б хотів у вас бути перший, нехай стане вам за раба. Так само Син Чоловічий прийшов не для того, щоб йому служили, але – послужити й дати життя своє на викуп за багатьох».

Нам, людям, до всього хотілось би прийти дуже легко. Навіть до неба ми би хотіли прийти по протекції. Саме тепер можемо зрозуміти слова Ісуса: Не знаєте, про що просите! Без страждання, зречення, труднощів, немає надії на винагороду!!! Непорозуміння прийняте із спокоєм, хрест у подобі болю, жертвуваний Богу, а також щоденна боротьба з поганими звичками та злом в кожній його формі для нас є достатнім, щоб повільно, крок за кроком слідувати ближче до Бога і до вічної нагороди. У світі навколо нас всюди процвітає протекція. Легко можемо отримати те, чого бажаємо. Небо, напевно, єдине місце, де нам протекція не допоможе!!!

· Думаю деколи про те, як я хочу прийти до неба? Чи я не є занадто впевненим, що якось, без зусилля туди перейду?

Господи Ісусе, наповнюй мене свідомістю, що до неба прийду лише важкою роботою над собою та бажанням служити іншим.

21.07.2010

2010-07-07T15:12:00.000+03:00

21 липня, середа – Мт 20,1-16
Влкмч. Прокопія

«Царство Небесне подібне до чоловіка – господаря, який рано-вранці вийшов найняти робітників у свій виноградник.. Домовившись із робітниками по динарію денно, послав їх у свій виноградник. А коли вийшов, близько третьої години побачив інших, що бездільно стояли на ринку. Він же їм сказав: Ідіть і ви в мій виноградник, що буде по справедливості, дам вам. І ті пішли. Коли ж знову вийшов, близько шостої та дев’ятої години, зробив так само. Близько одинадцятої вийшовши, стрінув інших, що стояли, і сказав їм: Чого тут увесь день бездільно стоїте? Кажуть йому: Бо ніхто не найняв нас. Сказав їм: Ідіть і ви в виноградник. Коли ж настав вечір, власник винограднику наказав своєму управителеві: Поклич но робітників та роздай їм заплату, почавши від останніх аж до перших. Ті, що прийшли близько одинадцятої години, взяли по динарію. Коли приступили перші, думали, що більше дістануть. І вони взяли по динарію. А взявши, стали ремствувати на господаря, кажучи: Оті останні одну годину попрацювали, а ти зрівняв їх з нами, що зносили тягар і спекоту днини. Той, відповідаючи одному з них, сказав: Друже, не кривджу тебе; чи не за динарія погодився зі мною? Бери своє та йди! Хочу бо й цьому останньому дати, що й тобі. Хіба не дозволено мені робити зі своїм, що захочу?Чи око ж твоє лукаве з того, що я добрий?! Так то останні будуть перші, а перші – останні!».

20.07.2010

2010-07-07T15:11:00.000+03:00

20 липня, вівторок – Мт 18,18-22;19,1-2,13-15
Препп. Томи й Акакія

Істинно кажу вам: Усе, що ви зв’яжете на землі, буде зв’язане на небі, і все, що розв’яжете на землі, буде розв’язане на небі. Знов істинно кажу вам: Коли двоє з вас згодиться на землі просити що б там не було, воно буде дано їм моїм Отцем Небесним; бо де двоє або троє зібрані в моє ім’я, там я серед них». Тут підійшов Петро й каже до нього: «Господи!Коли мій брат згрішить супроти мене, скільки разів маю йому простити?Чи маю до сімох разів прощати?» Ісус промовив до нього: «Не кажу тобі: До сімох разів, але – до сімдесяти раз по сім». . І коли Ісус скінчив слова ці, покинув Галилею і прибув у сторони Юдеї, що за Йорданом. Сила народу йшла за ним, і він їх оздоровив там. Тоді приведено до нього дітей, щоб він, поклавши на них руки, помолився. Учні ж боронили їм. Ісус сказав їм: “Пустіть дітей! Не бороніть їм приходити до мене, бо таких Царство Небесне.” І поклавши на них руки, пішов звідти.

По дорозі прощення йдемо повільно, деколи навіть повертаємось, бо нам здається, що інші також повинні прощати. Хтось дуже вірно сказав: Правдива цінність християнина в прощенні!
Всі ми є люди і маємо свої добрі і погані сторони. Робимо багато помилок. Ніхто з нас не без недоліків. Тому ми мали би думати про те, що і нам люди мусять багато чого прощати і бути до нас толерантними. А скільки нам щоденно прощає Небесний Батько! Про це не думаємо? Наші гріхи, після щирого жалю, втопляться в морі Божого милосердя. Про це нам треба думати, коли нам важко простити, коли своє рішуче – прощаю! багато з нас з часом міняє на – чи простити?

· Яке є моє ставлення до прощення?

Господи, з Твоєю благодаттю хочу навчитися прощати без умов.

19.07.2010

2010-07-07T15:09:00.001+03:00

19 липня, понеділок – Мт 18,1-11
Преп. Сісоя Великого

Того часу підійшли до Ісуса учні й мовлять: «Хто найбільший у Небеснім Царстві?» Ісус покликав дитину, поставив її серед них– і каже: «Істинно кажу вам: Якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Небесне Царство. Хто, отже, стане малим, як ця дитина, той буде найбільший у Небеснім Царстві. Хто приймає дитину в моє ім’я, той мене приймає. А хто спокусить одного з тих малих, що вірують у мене, такому було б ліпше, якби млинове жорно повішено йому на шию, і він був утоплений у глибині моря. Горе світові від спокус. Воно й треба, щоб прийшли спокуси, однак горе тій людині, через яку спокуси приходять! Коли твоя рука або нога стає тобі причиною падіння, відітни її і кинь геть від себе: ліпше тобі ввійти в життя одноруким чи кульгавим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкиненим у вогонь вічний. І коли око твоє до гріха тебе призводить, вирви його й кинь геть від себе: ліпше тобі ввійти в життя однооким, ніж з обома очима бути вкиненим у вогняне пекло. Глядіть, щоб ви ніким з оцих малих не гордували: кажу бо вам, що ангели їхні на небі повсякчас бачать обличчя мого Небесного Отця. Бо Син Чоловічий прийшов спасти те, що загинуло.

«Хто найбільший у Небеснім Царстві?» Можливо апостоли очікували якусь «драбину» цінностей. Те, що чули було, напевно, несподіванкою для них, як є і для нас завжди, коли це чуємо.
Хто, отже, стане малим, як ця дитина, той буде найбільший у Небеснім Царстві… Чи думали ми колись, чому Ісус дає за приклад дорослим дітей? Можливо тому, що вони дозволяють, щоб їх формували, вміють простити, любити, люблять без умов, повністю довіряють батькам і в їх обіймах вони відчуваються захищеними. Ми, дорослі, дуже часто робимо все навпаки, і тому Ісус нам робить зауваження. Наша довіра до Небесного Батька є часто слабкою, виробляємо в собі імунітет стосовно Його виховання, любимо лише тих, які нам симпатичні…

Господи, дай мені свою благодать бути Твоєю дитиною.

18.07.2010

2010-07-07T15:07:00.000+03:00

18 липня, неділя – Мт 14,14-22
Преп. Атанасія Атонського

А вийшовши Ісус, побачив силу народу і змилосердився над ними та вигоїв їхніх недужих. Якже настав вечір, підійшли до нього його учні й кажуть: “Пусте це місце та й час минув уже. Відпусти людей, нехай ідуть по селах та куплять собі поживи.” А Ісус сказав їм: “Не треба їм відходити: дайте ви їм їсти.” Вони ж мовлять до нього: “Ми маємо тут тільки п'ять хлібів і дві рибі.” Тоді він каже: “Принесіть мені їх сюди.” І, звелівши народові посідати на траві, взяв п'ять хлібів і дві риби, підвів очі до неба, поблагословив і розламав ті хліби, і дав учням, а учні – людям. Всі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, дванадцять кошів повних. Тих же, що їли, було яких п'ять тисяч чоловіків, окрім жінок та дітей. І зараз же спонукав учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як він відпускав народ.

Натовпи людей шукали Ісуса тому, що бажали з Його уст чути про Бога! Йдуть за Ним в пустинне місце, де їх не чекають зручності, готелі. Залишаться з Ним, незважаючи навіть на те, що не мають де купити кусочка хліба! Це Євангеліє нас може привести до перевірки наших стосунків з Богом. Чого вмію я зректися для Бога? Свого часу, зручностей, приємних речей…? Часто нам не хочеться покинути дім, квартиру, телебачення, цікавий серіал… і йти на Службу Божу! Та Ісус є для нас в Церкві і пропонує Себе кожному з нас, щоб нас підтримувати, заспокоїти, благословити. Якщо б ми усвідомили, що насправді діється на Службі Божій, то наші Церкви були би завжди переповнені і протягом буднів.

Господи, до кого нам іти ? У Тебе – слова життя вічного.

17.07.2010

2010-07-07T15:05:00.001+03:00

17 липня, субота – Мт 12,30-37
Свщмч. Павла Гойдича, св. Андрія, преп. Марти

Хто не зі мною, той проти мене, і хто зі мною не збирає, той розкидає. Тому кажу вам: Усякий гріх, усяка хула проститься людям; але хула на Духа не проститься. І коли хтось каже слово проти Сина Чоловічого, йому проститься. Коли ж хтось скаже проти Святого Духа, йому не проститься ні в цьому світі, ні на тому. Виплекайте дерево добре, то й плід його добрий; а посадіть дерево погане, то й плід його поганий. Бо дерево пізнається з плоду. Гадюче поріддя, як можете ви говорити слова добрі, злі бувши? З повноти бо серця уста промовляють. Добра людина з доброго скарбу добро виносить, лиха ж з лихого скарбу лихе виносить. Кажу бо вам: За кожне пусте слово, яке скажуть люди, – дадуть відповідь судного дня за нього. Бо за словами твоїми будеш виправданий і за словами твоїми будеш засуджений».

16.07.2010

2010-07-07T15:03:00.001+03:00

16 липня, п’ятниця – Мт 17,10-18
Мч. Якинта, св. Анатолія

Учні його тоді спитали його: «Чому то книжники кажуть, що спершу Ілля має прибути?» Він відповів їм: «Ілля прийде й усе приведе до ладу. Проте, кажу вам, що Ілля вже прийшов, та вони його не пізнали, а вчинили з ним, що хотіли. Так і Син Чоловічий має від них постраждати». І збагнули тоді учні, що він їм говорив про Йоана Христителя. Коли ж прийшли до народу, тоді приступив до нього один чоловік і, припавши йому до ніг, каже: «Господи, змилуйся над моїм сином, бо він причинний і тяжко нездужає: часто кидається в огонь, часто й у воду. Я був привів його до твоїх учнів, та вони не могли його зцілити». «Роде невірний та розбещений», – відповів Ісус, – «доки мені з вами бути?Доки я вас терпітиму?Приведіть мені його сюди!» Ісус погрозив йому, і біс вийшов з хлопця; тож видужав юнак тієї ж миті.

Господи, змилуйся над моїм сином, бо він причинний і тяжко нездужає… Скільки людей ми принесли до Ісуса? Чи важливо для нас, щоб зло, яке бачимо у світі не поширювалося дальше?
«Роде невірний та розбещений», – відповів Ісус, – «доки мені з вами бути? Уявімо собі в цій хвилині Ісуса, який стоїть перед нами, Його погляд є на мені, відкриває уста. Що мені хоче сказати? Подумаймо.
Ісус погрозив йому, і біс вийшов з хлопця… Що робимо ми з діями злого духа в нашому житті? Диявол нас наповнює злими думками, сумнівами, неморальністю, а ми часто воюємо тільки людськими засобами – і це нас робить слабкими. Допускаємося помилки, бо не йдемо до Христа, котрий нам може допомогти. Ісус нас, які покірно припадають до Нього, ніколи не відкине. Ходімо до Ісуса.

· Вірю Богові без сумніву?

Господи, допоможи мені, щоб я мої сумніви вирішував найперше з Тобою.

15.07.2010

2010-07-07T15:02:00.000+03:00

15 липня, четвер – Лк 10,38-42;11,27-28
Покладення ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні.

І сталось, коли вони йшли, Він прийшов до одного села. Одна ж жінка, Марта їй на ім'я, прийняла Його в дім свій. Була ж в неї сестра, що звалась Марія; вона сіла в ногах у Ісуса, та й слухала слова Його. А Марта великою послугою клопоталась, а спинившись, сказала: Господи, чи байдуже Тобі, що на мене саму полишила служити сестра моя? Скажи ж їй, щоб мені помогла. Господь же промовив у відповідь їй: Марто, Марто, турбуєшся й журишся ти про багато чого, а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї...
І сталось, як Він це говорив, одна жінка з народу свій голос піднесла й сказала до Нього: Блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що Ти ссав їх! А Він відказав: Так. Блаженні ж і ті, хто слухає Божого Слова і його береже!

Те, що не є вічним, є нічим

Шукаймо рішення. Досить часто ми є подібними до Марти. Але хочемо дізнатись як стати подібним до Марії. Сидіти біля Христових ніг може означати – знаходити час на молитву. Просто стояти лицем до лиця перед розп’ятим Христом, або зайти на хвилину до Церкви, чи знайти час на читання Божого Слова або роздумувати над тим, що нам зараз хоче сказати Ісус. Зробімо все, що є в наших силах, щоб в цьому метушливому світі ми також шукали їжу, яка б наситила наші душі. Господь з любов’ю буде опікуватись тими проблемами, які є більшими за наші можливості. Повірмо Йому!!!

· Зайду сьогодні до Церкви.

Господи, тільки Ти можеш допомогти мені бути подібним до Марії

14.07.2010

2010-07-07T15:01:00.000+03:00

14 липня, середа – Мт 16,20-24
Безсрібників і чудотворців Косми і Дам’яна

Тоді він наказав учням, щоб вони нікому не казали, що він –Христос. З того часу Ісус почав виявляти своїм учням, що йому треба йти в Єрусалим і там багато страждати від старших, первосвящеників та книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути. Тоді Петро, взявши його набік, став йому докоряти: «Пожалій себе, Господи! Це хай не станеться з тобою!» Він обернувся і сказав Петрові: «Геть, сатано, від мене!Ти мені спокуса, бо думаєш не про Боже, а про людське».

13.07.2010

2010-07-07T14:59:00.000+03:00

13 липня, вівторок – Мр 3,13-19
Собор 12-ох апостолів.

Потім вийшов на гору й покликав тих, що їх сам хотів, і вони підійшли до нього. І він призначив дванадцятьох, щоб були при ньому, та щоб їх посилати із проповіддю; і дав їм владу виганяти бісів. Призначив він дванадцятьох: Симона, якому дав ім'я Петро; Якова, сина Заведея, та Йоана, брата Якова, й дав їм ім'я Воанергес, у перекладі - Сини грому; Андрія, Филипа, Вартоломея, Матея, Тому, Якова, сина Алфея, Тадея, Симона Кананія, та Юду Іскаріота, що його і зрадив.

Цими словами нас всіх Ісус кличе до свого служіння. Мене, тебе, батька, дитину, вчителя, продавця… Всіх нас висилає до світу в котрому живемо, навчаємось, працюємо.
Відмовляємось через те, що ще не прийшов час, що хочемо собі ще пожити? Що ми ще молоді, без досвіду, що не маємо доброго здоров’я, що в нашому оточенні і так не можна нічого зробити? Почнімо за Ісусовим прикладом спочатку з молитви. Господь нам дає свою силу рухатися та витривати біля Ісуса аж до кінця життя.

Господи, кличеш мене до свого служіння. Дай мені потрібну силу і віру бути апостолом там, де сьогодні буду!

12.07,2010

2010-07-07T14:55:00.001+03:00

12 липня, понеділок – Мт 16,13-19
Верховних апостолів Петра і Павла.

Прийшовши в околиці Филипової Кесарії, Ісус спитав своїх учнів: «За кого мають люди Сина Чоловічого?» Ті відповіли: «Одні за Йоана Христителя, інші за Іллю, ще інші за Єремію або одного з пророків». «На вашу ж думку», – до них каже, – «Хто я?» Озвався Симон Петро і заявляє: «Ти –Христос, Бога живого Син». У відповідь Ісус сказав до нього: «Щасливий ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров це тобі відкрили, а Отець мій небесний. Тож і я тобі заявляю, що ти –Петро (скеля), і що я на цій скелі збудую мою Церкву й що пекельні ворота її не подолають. Я дам тобі ключі Небесного Царства, і що ти на землі зв’яжеш, те буде зв’язане на небі; і те, що ти на землі розв’яжеш, те буде розв’язане й на небі».

Подумаймо, що нам може сказати Симон – Петро? Він є прикладом вияву Божої всемогутності, яка може перемінити недосконалу людину, на відважного свідка Євангеліє. Не був занадто вчений і власними силами не став би святим, якщо б ним не керував сам Господь. Перейшов через різні труднощі, проблеми, випробування, навіть падіння, які зробили його покірним перед Богом. Бог Його поступово виховував ситуаціями, в яких він усвідомив, що потребує Бога!
І це може бути і наша дорога до Бога! Дозволити, щоб нами керував Бог! Дозвольмо Йому, щоб нас поступово «виховував», формував та перемінював на людей, які не хочуть вистарчати самі собі, але хочуть повністю довіряти лише Богу! Дозвольмо, щоб змінив нашу самодостатність та гордість на відданість, довіру та любов!

· Чи є для мене Бог тою найвищою метою в моєму житті?

Господи, прошу, переміни мене на такого, яким хочеш мене мати ти!

11.07.2010

2010-07-07T14:51:00.001+03:00

11 липня, неділя – Мт 9,27-35
Перенесення мощей безсрібників Кира й Івана

І як Ісус відходив звідти, слідом за ним пустилися два сліпці й кричали: «Помилуй нас, сину Давидів!» І коли він увійшов до хати, сліпці приступили до нього, а він спитав їх: «Чи віруєте, що я можу це зробити?» –«Так, Господи!» – кажуть йому ті. Тоді він доторкнувся до їхніх очей, мовивши: «Нехай вам станеться за вашою вірою!» І відкрились їхні очі. Ісус же суворо наказав їм: «Глядіть, щоб ніхто не знав про це». Та ті, вийшовши, розголосили про нього чутку по всій країні. А як вони виходили, приведено до нього німого, що був біснуватий. Коли ж він вигнав біса, німий почав говорити, і люди дивувалися, кажучи: «Ніколи щось таке не об’являлося в Ізраїлі!» Фарисеї ж говорили: «Він виганяє бісів князем бісівським!» Ісус обходив усі міста і села, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангелію царства та вигоюючи всяку хворобу й недугу

А як вони виходили, приведено до нього німого, що був біснуватий… Дякувати Богу, що мав когось, хто зацікавився ним. Це має бути і для нас закликом, щоб ми бачили потреби інших і «приносили» їх до Ісуса в молитві, в жертві! Можемо почати пробувати бути уважними стосовно інших вже сьогодні.
Коли ж він вигнав біса, німий почав говорити... Якщо би ми були тоді в натовпі, що думали б ми? Що ми переживали би? Можливо і ми запитували би: Хто ти є Ісусе? Чи може людина робити такі чуда? За Ісусовим прикладом чи і я вмію бути таким уважним до інших?
…і люди дивувалися, кажучи: «Ніколи щось таке не об’являлося в Ізраїлі!»… Ісус не перестає оздоровлювати та робити чуда і сьогодні! Так, як відчули оздоровляючий дотик з неба ті, які з ним особисто зустрілися, так і нам дає можливість щоденно пережити Його оздоровляючу силу! Дозвольмо, щоб нас оздоровляв!

10.07.2010

2010-07-07T14:49:00.000+03:00

10 липня, субота – Мт 10,37-11,1
Преп. Сампсона, лікаря

Хто любить батька або матір більше, ніж мене, той недостойний мене. І хто любить сина або дочку більше, ніж мене, той недостойний мене. Хто не бере свого хреста й не йде слідом за мною, той недостойний мене. Хто своє життя зберігає, той його погубить; а хто своє життя погубить задля мене, той його знайде. Хто вас приймає, той мене приймає; а хто мене приймає, той приймає того, хто мене послав. Хто приймає пророка, тому що він пророк, той одержить пророчу нагороду, і хто приймає праведного, тому що він праведний, той одержить праведничу нагороду. Хто напоїть, як учня, одного з цих малих тільки кухликом холодної водиці, істинно кажу вам, той не втратить своєї нагороди». Коли Ісус скінчив настановляти дванадцятьох своїх учнів, пішов звідти навчати й проповідувати по містах їхніх.

Хто любить батька або матір більше, ніж мене, той недостойний мене. Не сумуймо при читанні цих слів Ісуса. Він не хоче знищення наших добрих родинних стосунків. Ні! Якщо добровільно вирішимо йти за Христом, то Божий заклик мусить бути для нас на першому місці, перед батьками, перед всім тим, що нас відволікало би від мети. Ніякій нашій любові не належить перше місце перед Богом! Навпаки, якщо даємо Бога на перше місце, то це міцне єднання покращить всі стосунки: родинні, подружні, відносини на роботі, в школі. Тому, чим ближчі відносини будемо мати з Ісусом, тим спокійнішими, більш співчутливими та великодушними будемо і ми.

· Чи мої особисті стосунки з Богом є на першому місці?

Господи, зроби з мене свою домівку.

09.07.2010

2010-07-07T14:47:00.000+03:00

09 липня, п’ятниця – Лк 15,29-31
Преп. Давида Солунського

Звідти Ісус, знову перейшовши над Галилейське море, зійшов на гору й сів там. Сила народу прийшла тоді до нього, що мали при собі кривих, калік, сліпих, німих, чимало й інакших, та й клали їх до його ніг, а він зціляв їх. І дивувались люди, бачивши, що німі говорять, каліки знову одужують, криві ходять і сліпі бачать, – і прославляли Бога Ізраїля.

…Зійшов на гору й сів там… Не мусимо ходити в гори, щоб зустрітися з Господом. Слова Євангеліє нам пригадують, щоб ми своїми думками та духом частіше піднімалися вгору, до Бога. Знайдімо вільну хвилинку, щоб в тиші «сісти» до ніг Ісуса. Він наше бажання зустрітися з ним в Божому слові, на Службі Божій, в служінні іншим винагородить своєю опікою про кожну деталь нашого життя. Якщо буде потрібно, то переживемо у своєму житті не одно чудо. Лише Йому повірмо та віддаймося до Його міцних обіймів.
Сила народу прийшла тоді до нього, що мали при собі кривих, калік, сліпих, німих… Коли прийде думка, що навіть Бог нам не може допомогти в наших проблемах, ми є втомлені, то саме тоді час прийти до Ісуса. Той самий Ісус, який оздоровляв багатьох, бажає оздоровити та допомогти і нам. Не даймося злому! Дозвольмо Ісусові, щоб проник у нас своєю любов’ю, яка розганяє будь – який страх, неспокій, сумнів. Ходімо до Нього. Він на нас чекає.

Господи, дай мені свою благодать, щоб я знайшов час для своєї душі, а не тільки для тіла!

08.07.2010

2010-07-07T14:46:00.000+03:00

08 липня, четвер – Мт 15,12-21
Препмчц. Февронії

Тоді приступили учні й кажуть йому: “Чи знаєш, що фарисеї взяли тобі за зле, як почули, що ти так говориш?” Ісус озвався: “Кожна рослина, яку не посадив мій Отець Небесний, буде вирвана з корінням. Лишіть їх: це сліпі проводарі сліпих! Коли ж сліпий веде сліпого, обидва впадуть у яму.” Тоді Петро заговорив до нього й каже: “З'ясуй нам оту притчу.” Він же відповів: “То ви також без розуму ще й досі? Хіба не розумієте, що все те, що до уст входить, іде до нутра й геть виходить? А те, що з уст виходить, те походить із серця і воно, власне, осквернює людину; із серця бо походять лихі думки, убивства, перелюби, розпуста, крадежі, лживе свідчення, богохульства. Це осквернює людину, а їсти немитими руками не сквернить людину.” Ісус вийшов звідти й пішов в околиці тирську та сидонську.

07.07.2010

2010-07-07T14:45:00.000+03:00

07 липня, середа – Лк 1,1-25;57-68;76;80
Різдво св. Івана Христителя

Тому, що багато хто брався скласти оповідання про речі, які сталися між нами, як то нам передали ті, що були від початку наочними свідками й слугами Слова, вирішив і я, вивідавши про все докладно від початків, тобі написати за порядком, високодостойний Теофіле, щоб ти знав стійкість науки, яку ти прийняв. Був за часів Ірода, царя юдейського, один священик, на ім'я Захарія, з черги Авії, та його жінка з дочок Арона, на ім'я Єлисавета. Вони були обидвоє справедливі перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно. Але були бездітні, бо Єлисавета була безплідна, і вони обидвоє були в літах похилі. І ось одного разу, коли Захарія за порядком своєї черги служив перед Богом, згідно зо звичаєм священичої служби, випав на нього жереб увійти в святилище Господнє і покадити. А вся сила народу під час кадіння молилася знадвору. Тоді з'явивсь йому ангел Господній, ставши праворуч кадильного жертовника. Захарія, побачивши його, стривожився, і страх напав на нього. Ангел же сказав до нього: “Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім'я Йоан. І буде тобі радість і веселість, і багато з його народження радітимуть; бо він буде великий в очах Господніх; не питиме ні вина, ні напою п'янкого, і сповниться Духом святим вже з лона матері своєї, і багато синів Ізраїля наверне до Господа, їхнього Бога. І сам він ітиме перед ним з духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей і неслухняних до мудрости праведних, щоб приготувати Господеві народ прихильний.” Захарія ж сказав до ангела: “По чому знатиму це? Я бо старий, і жінка моя на схилі свого віку.” Ангел озвавсь до нього: “Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано з тобою говорити та принести тобі цю благовість. І ось замовкнеш і не зможеш говорити аж до дня, коли це здійсниться, за те, що ти не повірив словам моїм, які здійсняться свого часу.” Люди ж чекали Захарії і дивувались, що він так забарився у святині. Коли ж він вийшов, не міг до них говорити, і вони зрозуміли, що він видіння бачив у святині. Він же давав їм знаки й зоставсь німий. А як скінчилися дні його служби, він повернувся до свого дому. Після тих днів зачала Єлисавета, його жінка, й таїлася п'ять місяців, кажучи: “Так учинив мені Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти мою ганьбу між людьми.” Тим часом настав Єлисаветі час родити, і вона вродила сина. Її сусіди та родина почули, що Господь виявив їй своє велике милосердя, і радувалися з нею. Восьмого дня прийшли обрізати хлоп'я і хотіли назвати його ім'ям його батька - Захарія; його ж мати заговорила, кажучи: “Ні, він зватись буде Йоан.” Кажуть до неї: “Та у твоїй родині нема нікого, хто звався б таким ім'ям.” І знаками спитали його батька, як би хотів, щоб той назвався. І попросивши табличку, він написав: “Йоан - його ім'я.” Всі тому дивувались. Тієї ж хвилини відкрились його уста і язик розв'язався, і він почав говорити та благословити Бога. І страх напав на всіх їхніх сусідів; по всіх гірських околицях Юдеї про все це говорили. Усі, що про те чули, берегли в своїм серці й казали між собою: “Що воно з того хлоп'яти буде?” І справді рука Господня була з ним. А Захарія, його батько, сповнився Святим Духом і почав пророкувати: “Благословен Господь, Бог Ізраїля, що навідався і звільнив народ свій.. А ти, дитино, пророком Вишнього назвешся, бо ти ходитимеш перед Господом, щоб приготувати йому дорогу, Дитя ж росло й скріплялося на дусі та перебувало в пустині аж до дня свого об'явлення Ізраїлеві.

Тоді з'явивсь йому ангел Господній… Яку подобу мав ангел в моєму житті? Лікаря, який сказав: Не бійтесь? Людини, яка мені усміхнулась? Священика, слова якого мене запевнили, що іду доброю дорогою? Друга, який мене підтримав, коли було важко? Вчителя, який мене зрозумів?...
“Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана… Так бажаємо і ми чути ці слова в своєму житті! Але якщо чесно, то чи знаємо скільки років Захарія з Єлизаветою молилися до Бога? Чому втрачаємо віру, якщо Бог не здійснить наші плани зараз?
…жінка твоя Єлисавета породить тобі сина… Повірмо, що і для нас бажає Бог зробити великі речі! Попробуймо живити в собі віру, що Бог не є якийсь міліціонер, який «хоче зловити нас на кожному кроці». Він для нас хоче найкращого. Любить нас більше, ніж ми самі можемо уявити собі. Опікується нами з великою любов’ю та терпеливістю.

Дякую Тобі, Боже, за «ангелів» яких мені висилаєш. Дякую також за Твою терпеливість та любов. З Твоєю поміччю хочу вчитися вірити в Твою силу та безмежну любов.

06.07.2010

2010-07-07T14:43:00.001+03:00

06 липня, вівторок – Мт 14,1-13
Мчц. Агрипини

Того часу чутка про Ісуса дійшла до Ірода четверовласника, і він сказав до своїх слуг: «Це Йоан Христитель! Це він воскрес із мертвих і тому чудодійні сили діють у ньому!» Бо Ірод був схопив Йоана, зв’язав його і вкинув у темницю – через Іродіяду, жінку брата свого Филипа; Йоан бо говорив до нього: «Не можна тобі її мати». Він хотів його вбити, та боявся народу, бо його мали за пророка. Коли настав день народження Ірода, дочка Іродіяди танцювала перед усіма й догодила Іродові; отож, клянучись, обіцяв їй дати, чого тільки попросить. Та, під намовою матері своєї, сказала йому: «Дай мені тут на полумиску голову Йоана Христителя». І засмутився цар, але задля клятви і тих, що разом за столом сиділи, звелів дати, – тож послав стяти голову Йоанові в темниці. Принесли, отже, на полумиску його голову й дали дівчині, а та піднесла своїй матері. І прийшли його учні, взяли тіло й поховали його; і пішли та сповістили про те Ісуса. Почувши це, Ісус відплив звідси човном у пустинне й самітне місце; народ же, довідавшись про це, пішов за ним з міст пішки.

Того часу чутка про Ісуса дійшла до Ірода четверовласника… Чув про Нього від інших, але не використав можливості послухати Його особисто. Ісус і до нас говорить різним способом, не будьмо байдужі до Його слова, Його закликів так, як був Ірод…
«Це Йоан Христитель! Це він воскрес із мертвих… Подумаймо на хвилину над Іродовими роздумами… Івана слухав радо, поки не почав говорити про його грішне життя. Попав у тенета неморальності, гордості, попав так, що вже не хотів нічого «приємного» зректися. Це був його кінець.
Ірод був схопив Йоана, зв’язав його і вкинув у темницю Можливо заздрив Іванові через вплив, який той мав на Ізраїльтян, заздрив Івановій популярності серед людей. Чого хочемо повчитися з цього Євангеліє? Гордість, заздрість та неморальність завжди починають на нас впливати непомітно. Маленьке зернятко, але з часом переростає у «велике дерево». З’їдає нас поступово повністю, як рак душі! Лише Божа благодать нам допоможе визволитися від гріха! І це Слово нам сьогодні пропонує свою оздоровляючу благодать.

Дякую Тобі Боже, що мені показуєш, який я важливий для Тебе. Зміни мене, Ісусе, та наповни правдивою покорою.

05.07.2010

2010-07-07T14:41:00.001+03:00

05 липня, понеділок – Мт 13,54-58
Свщмч. Євсевія

Прибувши в свою батьківщину, він навчав їх у їхній синагозі, так що вони дивувалися і говорили: «Звідкіля в нього ця мудрість і сила чудодійна? Хіба він не син теслі?Хіба не його мати зветься Марія, а його брати: Яків, Йосиф, Симон та Юда? І його сестри хіба не всі між нами?Звідки ж воно йому це все?» І вони брали йому це за зле. Ісус же сказав їм: «Пророк не має пошани лише в своїй батьківщині та в себе вдома». І не зробив там багато чуд з-за їхньої невіри.

Вони дивувалися і говорили: «Звідкіля в нього ця мудрість і сила чудодійна? Вони дивилися на Ісуса лише як на людину і таке ставлення не дозволяло їм бачити в Ньому посланця Бога. Коли почав проголошувати правди віри, зустрів неприйняття та злість своїх.
Хіба він не син теслі?Хіба не його мати зветься Марія… Легко таке може трапитися і з нами. Хоча ми думаємо, що віра, яку ми перейняли в сім’ї, а також те, що ходимо до Церкви, щоденна молитва не дадуть нам опуститися до рівня назаретян! Перш, ніж почнемо їх осуджувати за таку поведінку, подивімося в нашу душу. Можливо, Бог не вимагає від нас якогось надзвичайного страждання за Його Євангеліє. Але правдивим є те, що Він від нас очікує свідчення, яке буде виходити з нашої поведінки, з розмов, з доброї праці, щирості. Вчімося не боятися глузувань через те, що віримо в Бога. В теперішньому світі, який не підтримує християнства, не приховуймо нашу ідентичність християнина! Можливо нас буде очікувати дискримінація на роботі, обмовляння, але шукаймо допомоги в Ісуса, в тих людей, котрі нам допоможуть.

04.07.2010

2010-07-02T18:24:00.000+03:00

04 липня, неділя – Мт 9,1-8
Мч. Юліяна Тарсійського

Сівши у човен, він переплив назад і прибув у своє місто. І от принесено до нього розслабленого, що лежав на ношах. Побачивши їхню віру, Ісус сказав розслабленому: “Бадьорися сину, твої гріхи відпускаються.” Та тут деякі з книжників заговорили між собою: “Він хулить.” Ісус, знавши їхні думки, каже: “Чого лукаве думаєте в серцях ваших? Що легше сказати: Твої гріхи відпущені, – чи сказати: Встань і ходи! Та щоб знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати”, – каже розслабленому: “Встань, візьми твої ноші та й іди до свого дому” Встав той і пішов до свого дому. Народ же, бачивши це, настрахався і славив Бога, що дав таку владу людям.

Тілесне оздоровлення, свідками якого були Ісусові сучасники, для нас рідкість. Подумаймо над словами Ісуса: Що легше сказати: Твої гріхи відпущені, – чи сказати: Встань і ходи!
Бог нас любить постійно такими, яки ми є. Бачить наші слабкості, гріхи, але все одно продовжує нас любити. Бажає, щоб ми встали з ліжка егоїзму, злості, гордості, захоплення матеріальним та крокували життям Божих синів та дочок.

Дякую Тобі Господи, що Ти мене любиш та прощаєш мені «параліч» душі.

03.07.2010

2010-07-02T18:20:00.001+03:00

03 липня, субота – Мт 9,18-26
Свщмч. Методія, єп. Патарського

Коли він їм казав це, приступив один начальник і, вклонившися, мовить йому: «Дочка моя тільки що померла. Прийди но, поклади на неї свою руку, і вона оживе». Підвівсь Ісус і пішов за ним, а й учні його. І от одна жінка, що дванадцять років нездужала на кровотечу, приступила ззаду й доторкнулась до краю його одежі. Казала бо сама до себе: «Як тільки доторкнуся до краю його одежі, видужаю». Ісус же, обернувшись, побачив її і каже: «Бадьорися, дочко! Віра твоя спасла тебе». І видужала жінка від тієї ж години. А коли Ісус прибув до дому начальника й побачив там сопільників і юрбу схвильовану, сказав: «Уступіться, бо дівча не вмерло, а спить». І насміхалися з нього. Якже випроваджено людей, він увійшов, узяв її за руку, і дівча встало. Чутка про це розійшлась по всій тій країні.

Ці два чуда, зазвичай, приймаємо як сенсацію, а не як дійсність. До Ісуса і сьогодні приходить багато людей. Можемо бути впевненими, що зустрінемо того самого Христа, котрого діткнулась віра жінки і віра батька, в якого померла дочка…
...«Дочка моя тільки що померла. Прийди но, поклади на неї свою руку, і вона оживе»… Коли Ісус знаходить живу віру в Бога, то нічого не може бути повністю мертве! В присутності Ісуса знаходить Яїр крім живої доньки і спасіння для цілого дому! Тим Ісус засвідчив всім присутнім, що Його слово здатне перемінити неможливе на можливе!
...І от одна жінка, що дванадцять років нездужала на кровотечу, приступила ззаду й доторкнулась до краю його одежі... Скільки страждань, смутку, депресій, труднощів переживаємо у своєму житті. Ісус відповідає на всі наші проблеми: Не бійся, тільки вір! Вчімося вірити, ітоді, коли нам здається, що у нашому випадку вже неможливо знайти якесь рішення! Коли відчуваємо, що наша віра слабне, міцніше тримаймося одежі Ісуса і так отримаємо все, що не суперечить Його волі.

02.07.2010

2010-07-02T18:17:00.002+03:00

02 липня, п’ятниця – Мт.13,44-54
Ап. Юди, брата Господнього

Царство Небесне подібне до скарбу, захованого в полі, що його чоловік, знайшовши, ховає і, радіючи з того, іде й продає все, що має, а купує те поле. Подібне ще Царство Небесне до купця, що шукає добрих перел. Знайшовши одну дорогоцінну перлину, йде, продає все, що має, і купує її. Подібне також Небесне Царство до невода, що, закинутий у море, набрав усякої всячини. Коли він виповниться, тягнуть його на берег і, посідавши, збирають, що добре, в посуд, а непридатне викидають. Так буде при кінці світу: ангели вийдуть і вилучать злих з-поміж праведних і кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів. Чи ви це все зрозуміли?» – «Так!» – йому відповіли. Тоді сказав їм: «Ось чому кожний книжник, навчений про Небесне Царство, подібний до господаря, який виймає із свого скарбу нове і старе». Якже Ісус скінчив ці притчі, пішов звідти. Прибувши в свою батьківщину, він навчав їх у їхній синагозі, так що вони дивувалися і говорили: «Звідкіля в нього ця мудрість і сила чудодійна?

Багато з нас про ці речі не люблять слухати. В теперішньому світі існує думка, що все потрібно розпланувати, навіть смерть. Ми хотіли б все тримати в наших рук!
Коли він виповниться, тягнуть його на берег… Наперекір людським зусиллям, щоденно Господь «спускає» сіті до моря світу та витягає на берег вічності багатьох! Не залежить це ні від диплому, ні від віку, чоловік, чи жінка, всі ми є однакові. Вибір Бога не залежить і від того, як ми оцінюємо себе, Він має свої критерії. Чи ми знаємо їх?
Так буде при кінці світу: ангели вийдуть і вилучать злих з-поміж праведних… Всіх нас очікує цей «розподіл». Те, що можемо зробити вже сьогодні – це підготуватися до цього, посвячуючи наше життя, наші думки, слова, вчинки!
…І кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів… Щоб ми не пережили жах цієї хвилини, почнімо чинити те, що Бог від нас вимагає! Бог бажає щоденно перебувати з нами, хоче нам дарувати силу та мудрість розподілити речі в нашому житті за правильною ієрархією. При іспиті совісті нам найкраще покаже, що Йому подобається та що не маємо робити.

01.07.2010

2010-07-02T18:02:00.001+03:00

01 липня, четвер – Мт 13,36-43
Мч. Леонтія

Тоді він відіслав народ і прийшов додому. І підійшли до нього його учні та й кажуть: «Виясни нам притчу про кукіль, що на полі». А він у відповідь сказав їм: «Той, хто сіє добре зерно – це Син Чоловічий поле – це світ; добре зерно – це сини Царства; а кукіль – це сини лукавого; ворог, що його посіяв – це диявол; жнива – це кінець світу; женці – це ангели. Так, як збирають кукіль і в вогні палять, так само буде при кінці світу: Син Чоловічий пошле своїх ангелів, які зберуть із його Царства всі спокуси й тих, що чинять беззаконня, і кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів. І тоді праведні засяють, як сонце, в Царстві Отця свого. Хто має вуха, нехай слухає!

30.06.2010

2010-06-02T10:35:00.000+03:00

30 червня, середа – Мт 13,31-36
Мчч. Мануїла, Савела та Ізмаїла

Іншу притчу він подав їм, кажучи: «Царство Небесне подібне до зерна гірчиці, що його взяв чоловік та й посіяв на своїм полі. Воно, щоправда, найменше з усіх зерен; але як виросте, стає найбільшим з усієї городини, і навіть стає деревом, так що птаство небесне злітається і гніздиться на його гілках».
Ще іншу притчу повідав їм: «Царство Небесне схоже на закваску, що її бере жінка і кладе до трьох мірок муки, аж поки все не скисне». – Все це говорив Ісус до людей у притчах, і без притч не говорив до них нічого, щоб збулося сказане пророком:
«Уста мої відкрию в притчах, оповім тайни, сховані від початку світу». Тоді він відіслав народ і прийшов додому. І підійшли до нього його учні та й кажуть: «Виясни нам притчу про кукіль, що на полі».

«Царство Небесне схоже на закваску... Без того кусочка закваски тісто було би до нічого, не смакувало би. Так є і з нашим християнством. Без закваски Божої благодаті та Божої присутності хоча тілесно і живемо, але наше християнство несмачне для багатьох людей, які нас зустрічають. У щоденному житті ми можемо змінити оточення, в яке приходимо, своєю любов’ю, радістю, усмішкою, миром. Але якщо бракує справжньої Божої закваски, то приносимо невпевненість, неспокій, егоїзм. Господь нас сьогодні висилає, щоб ми стали «закваскою» для наших сімей, принесли Його світло нашим сусідам, знайомим, друзям, однокласникам. Дивлячись на наше життя, ми мали б питатися: Звідки візьму цю радість, мир, оптимізм, надію? Хто дасть мені силу перебороти проблеми, труднощі, мій егоїзм? Хто мене вчить жертвуватися, морально жити в теперішньому світі? Тільки в Господі можемо знайти силу, радість, мир.

• Тепер подумаймо над собою: Чи є я правдивоюБожою закваскою і поширюю Боже Царство?

Господи, зроби з мене Твою закваску для всіх.

29.06.2010

2010-06-02T10:34:00.002+03:00

29 червня, вівторок – Мт 13,24-30
Св. Тихона, єп. Аматунського

Ще одну притчу подав він їм, промовляючи: «Царство Небесне подібне до чоловіка, що був посіяв добре зерно на своїм полі. Та коли люди спали, прийшов його ворог і посіяв кукіль поміж пшеницю та й пішов. Коли виросло збіжжя і вигнало колосся, тоді й кукіль появився. Прийшли слуги господаря і кажуть до нього: Пане, хіба не добре зерно ти посіяв на твоїм полі? Звідки ж узявся кукіль? Він і відповів їм: Ворог-чоловік зробив це. А слуги йому кажуть: Хочеш, ми підемо, його виполемо? Ні! – каже, щоб, виполюючи кукіль, ви часом не повиривали разом з ним пшениці. Лишіть, нехай росте до жнив одне й друге разом. А під час жнив я женцям скажу: Зберіть перше кукіль та зв’яжіть його в снопи, щоб його спалити; пшеницю ж складіть у мою клуню».

Та коли люди спали, прийшов його ворог і посіяв кукіль поміж пшеницю … Злий тепер сіє і тоді, коли люди не сплять, сіє постійно і це тому, що ми йому добровільно дозволяємо це робити. Зло поширюється швидше, ніж лавина: з телебачення, комп’ютерів, журналів, реклам, новин про катастрофи та нещастя. Та ми часто запитуємося: Чи Бог цього не бачить? Чому щось не зробить? Бог насправді хоче, щоб не було зла у світі, але людині дав свобідну волю, щоб сама вирішила за себе, що хоче вибрати: добро, чи зло; з ким хоче бути: з Богом чи дияволом. Бог нас до нічого не примушує, але чекає, коли з нашого життя відкинемо злі думки, слова та вчинки і будемо поширювати любов, порозуміння, прощення, милосердя.

Господи, бажаю бути носієм добра. Поможи мені!

28.06.2010

2010-06-02T10:34:00.001+03:00

28 червня, понеділок – Мт 13,10-23
Прор. Амоса, преп. Єроніма Стридонського

І приступили його учні й сказали до нього: «Чому ти притчами до них говориш?» А він у відповідь сказав їм: «Тому, бо вам дано знати тайни Небесного Царства, а он тим не дано. Бо хто має, тому дасться, і він надто буде мати; а в того, хто не має, заберуть і те, що має. Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і слухаючи, не чують і не розуміють. На них збувається пророцтво Ісаї, що каже: Слухом почуєте, та не зрозумієте, і дивлячись, не побачите, – бо серце в цього народу затовстіло. Вони на вуха тяжко чують і зажмурили свої очі, щоб не бачити очима, і вухами не чути, і не зрозуміти серцем, та не навернутись, – щоб я зцілив їх. Ваші ж очі щасливі, бо бачать; та й ваші вуха, – бо чують. Істинно кажу вам: Багато пророків і праведних хотіли бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули. Слухайте, отже, притчу про сіяча. До кожного, хто чує слово Царства і його не розуміє, приходить лукавий і викрадає те, що посіяне в його серці. Це той, хто був сприйняв насіння край дороги. А той, хто був сприйняв його на кам’янистім ґрунті, це той, що чує слово і зараз же з радістю його сприймає, але він коріння в собі не має, непостійний, і коли настане яка скрута чи переслідування задля Слова, він швидко зневірюється. А той, хто прийняв його між тернину, це той, хто слухає слово, але турботи цього світу та омана багатства заглушують те слово, і воно не приносить плоду. Той же, нарешті, хто сприйняв його на добрій землі, – це той, хто слухає і розуміє слово, і плід приносить; і видає один у сто разів, інший у шістдесят, ще інший у тридцять».

З власного досвіду знаємо, що коли хочемо чогось досягти, мусимо прикласти і відповідне зусилля. Щоб одного разу отримати Боже Царство, це також мусить щось коштувати. Цим Євангеліє Ісус хоче нас скерувати на правильну дорогу, по якій, якщо будемо крокувати, прийдемо до неба. Подумаймо сьогодні, якою ми є землею для Слова нашого Бога. Накраю дороги впаде зерно Божого слова у тих, котрі приймають Боже слово з натхненням, воно здається їм добрим, але тільки до тих пір, поки не прийдуть перші труднощі та проблеми. Терням є люди, котрі Боже слово слухають, деякий час хочуть жити Ним, але біганина за матеріальними речами їх настільки захоплює, що душить в них Боже слово. Вони не принесуть врожай, бо є занадто у світі. Та є тут і добра земля, до котрої належать ті, котрі зі всіх своїх сил намагаються не лише слухати Боже слово, але й жити Ним. Стосунки з Богом їм не байдужі, тому надають у своєму житті їм достатньо місця та часу.

• Якою землею я є? Якою хочу бути від сьогодні?

Господи, хочу постійно покладатися на Тебе.

27.06.2010

2010-06-02T10:33:00.001+03:00

27 червня,неділя – Мт 8,28-9,1
Свщмч. Миколи Чарнецького і 24-ох українських мучеників

Коли ж він прибув на той бік, у край гадаринський, зустріли його два біснуваті, що вийшли з гробниць, але такі люті, що ніхто не міг перейти тією дорогою. І почали кричати: “Що нам і тобі, Сину Божий? Прийшов єси сюди, щоб нас мучити перед часом?” Оподаль же від них паслося велике стадо свиней. Біси попросили його: “Як ти нас виганяєш, пошли нас в оте стадо свиней.” “Ідіть” – сказав їм. І вийшли з них, і ввійшли у свиней. Тоді то все стадо кинулося з кручі в море й утопилося в хвилях. А пастухи повтікали й, прибігши в місто, все розповіли, а й про біснуватих. Тоді все місто вийшло Ісусові назустріч і, побачивши його, попросили, щоб відійшов з їхніх околиць. Сівши у човен, він переплив назад і прибув у своє місто.

Дві важливі дійсності мусимо пам’ятати при читанні цієї Євангеліє. Хто старається жити в благодаті та приятельстві з Богом, тим керує Бог! Хто живе свідомо та добровільно в стані гріха, того легко переможе диявол! До котрої групи належимо ми, про це кожен мусить подумати сам. Наше чисте моральне життя згідно Божої волі, провокує багатьох в нашому середовищі. Живемо у світі, в якому гріх, легке життя, багатство смакують настільки, що люди дуже легко покидають все, що стосується релігії та Бога. Багато і тепер вважають так, як ті двоє одержимі з Євангеліє, що неможливо жити згідно вимог Церкви, згідно волі Божої. Ми би все змінили, і якщо би це було можливим, то і Десять Божих заповідей ми зробили би «краще», ніж сам Бог. Будьмо дуже уважні, диявол перетягує нас на свою сторону! Будьмо уважні. Будьмо вірні Богу і тоді буде більше щасливих людей.

Господи, візьми від мене все, що є недобрим в Твоїх очах і що йде всупереч Твоїй волі.

26.06.2010

2010-06-02T10:32:00.001+03:00

26 червня, субота – Мт 9,9-13
Мчц. Акілини, св. Трифілія

Ідучи звідтіля, Ісус побачив мимохідь чоловіка, на ім’я Матей, що сидів на митниці, і сказав до нього: «Іди за мною!» Той устав і пішов слідом за ним. Коли Ісус був при столі в його домі, прийшло багато митарів і грішників, то й посідали з ним і з його учнями. Побачивши це, фарисеї почали говорити його учням: «Чого це ваш учитель їсть з митарями та грішниками?» Почувши те, озвався: «Здорові не потребують лікаря, лише хворі. Ідіть, отже, і навчіться, що значить: Я милосердя хочу, а не жертви. Бо я прийшов кликати не праведних, а грішних».

Ісус своїми словами: Іди за мною! закликає нас наслідувати Його! Вони нам здаються занадто строгими. Але в них йдеться про велику справу! Ісус кличе Матея до нового способу життя, до прийняття пропонованої благодаті, яка змінить відомого митника, котрим всі навколо погорджували, на відданого послідовника і євангеліста!
Сьогодні можемо роздумувати над тим, до чого нас Господь кличе. Кличе нас більше довіряти Його силі? Скеровує нас до тих, котрі потребують нашої допомоги? Вимагає від нас голосити словами або вчинками радісну вістку Євангеліє в праці, школі, вдома? Немає значення, що саме будемо робити, важливо усвідомити, що це заклик Ісуса: Іди за мною!, Не є це справа одного дня. Це щоденний заклик крокувати за ним. Як ми будемо поводитися? Піду за Ісусом з такою відвагою та рішучістю як Матей? Або нам аж занадто підходить спосіб життя, яким живемо? Що є нашою «митницею», яку неохоче залишаємо? Занадто переживаємо, що мусимо заради Ісуса її покинути?

• Що є моєю митницею?

Господи, боюся почати крокувати за Тобою, але вірю, що Ти мені поможеш!

25.06.2010

2010-06-02T10:31:00.000+03:00

25 червня, середа – Мт 13,4-9
Препп. Онуфрія Великого і Петра Атонського

І коли він сіяв, деяке впало край дороги, і прилетіло птаство і повидзьобувало його. Інше впало на ґрунт кам’янистий, де не було землі багато, і зараз же проросло, бо земля була неглибока. Як зійшло сонце, воно вигоріло, а що не мало коріння, усохло. Інше впало на тернину, і вибуяла тернина й заглушила його. Інше впало на добру землю і вродило одне в сто разів, друге в шістдесят, а інше в тридцять. Хто має вуха, нехай слухає».

Скільки разів вже протягом нашого життя Сіяч засіяв зерно свого слова до нашого серця? Яку землю знайшло це зерно в нас? Ми є скелею? Чи краєм дороги? І якщо це Євангеліє ми вже чули багато разів, чи змінилися під Його впливом наші думки, наші ставлення, або наші вчинки до кращого? Де шукати недоліки?
Багато запитань на початок. Думаймо. Бог постійно до нас говорить, тільки ми є постійно наповненні чимось та кимось і наші серця поступово віддаляються від Нього. Боже слово, яке почуємо, є гарне і правильне, але зразу як тільки вийдемо з Церкви до дому чи гуртожитку, чи на базар, це слово «згоряє» на сонці наших уявлень, планів та мрій. Бог бажає, щоб ми були завжди доброю землею, підготовленою прийняти зерно Його слова та принести багатий врожай. Пропонує нам свою благодать, щоб ми в своєму серці приносили добрі чесноти, які дозволять Божому слову вкоренитися та принести врожай у відповідний час і у відповідному місці.

Господи, зміни моє серце на родючу землю.

24.06.2010

2010-06-02T10:30:00.001+03:00

24 червня, четвер – Мт 12,46-13,3
Апп. Вартоломея і Варнави

Коли він промовляв ще до народу, то його мати та брати стояли надворі, бажаючи з ним говорити. Каже один до нього: «Он твоя мати і твої брати стоять надворі, бажаючи говорити з тобою». Тоді він відповів тому, що говорив до нього: «Хто моя мати і хто брати мої?» Вказавши ж рукою на своїх учнів, мовив: «Ось моя мати і брати мої ! Бо хто чинить волю мого Отця, що на небі, той мій брат, сестра і мати».
Того дня Ісус вийшов з дому і сів край моря. І зібралася коло нього така сила народу, що він увійшов у човен і сів у ньому, а увесь народ стояв на березі. Він говорив до них численними притчами...

Сьогоднішнє Євангеліє нас однаково здивує і заспокоїть. Здивувати нас може тоді, якщо його читаємо чисто з людського погляду, який нам каже шукати в ставленні Ісуса до родичів щось погане.
«Хто моя мати і хто брати мої?» Можливо, нам сумно від Ісусової реакції, бо ми очікували, що Ісус вибіжить та привітає маму Марію та родичів. Не зробив цього не тому, що їх не любив. Він хотів показати учням і своїм послідовникам всіх часів, що і ті – найміцніші кровні зв’язки, не мають бути міцніші, ніж зв’язки з Ним. Ніби і нам цими словами хоче сказати: Якщо мені даєте перше місце у своєму житті, якщо мене ставите на перше місце перед всіма пропозиціями, стаєте моєму серцю найближчими родичами. Його учні заради Нього покинули все: родичів, роботу, приятелів, свої доми, зручності, щоб могли «працювати» для Христа і для Божого Царства. Що ми мали би покинути, щоб ми могли належати цілком Богові і давати Йому першість перед усім?

• Кому або чому належить моє серце?

Господи, дай мені силу та відвагу наслідувати Тебе вже сьогодні.

23.06.2010

2010-06-02T10:29:00.001+03:00

23 червня, середа – Мт 12,38-45
Свщмч. Тимотея, єп. Пруського

Тоді деякі з книжників та фарисеїв озвались до нього: «Учителю, ми хочемо побачити якийсь знак від тебе». А він у відповідь сказав їм: «Лукаве поріддя і перелюбне вимагає знаку, та знаку не буде йому дано, як тільки знак пророка Йони. Як Йона був у нутрі кита три дні й три ночі, так буде Син Чоловічий у лоні землі три дні й три ночі. Люди ніневійські стануть на суді з цим родом і його засудять, бо вони покаялися на проповідь Йони, а тут є – більше, ніж Йона! Цариця півдня стане на суді з цим поріддям і його засудить, бо вона прибула з кінця світу, щоб побачити мудрість Соломона, а тут є – більше від Соломона!
А коли дух нечистий вийде з чоловіка, то блукає по місцях безводних, шукаючи спочинку, та не знаходить. Тоді промовляє: Повернусь у дім свій, звідки я вийшов. Приходить і знаходить його порожнім, заметеним та прибраним. Тоді він іде, бере з собою сім інших духів, гірших від себе, і вони входять і оселюються там, і останнє того чоловіка буде гірше, ніж перше. Так буде й з цим лукавим поріддям».

...«Учителю, ми хочемо побачити якийсь знак від тебе».Хоча не висловлюємо разом з фарисеями подібну вимогу, але хотіли би хоча б деколи пережити щось особисто. Та не забуваймо скільки чуд бачили фарисеї, але їх думки не змінилися. Тому, можливо, краще зробимо, якщо подумаємо над тим, скільки знаків від Нього отримуємо.
...Вони покаялися на проповідь Йони, а тут є – більше, ніж Йона. У великій покорі попробуймо сьогодні подивитися на наше ставлення до покаяння, до сповіді, внутрішньої зміни. Чи ми достатньо «відкриті» для Бога? Бо тільки так зможемо «побачити» та об’явити знаки, котрі нам допоможуть дістатися ближче до Нього. Дуже добрим посередником у пізнанні наших особистих стосунків з Господом є щоденний іспит совісті.

Господи, навчи мене з покорою в серці крокувати за Тобою.

22.06.2010

2010-06-02T10:28:00.001+03:00

22 червня, вівторок – Мт 12,14-16;22-30
Св. Кирила, архиєп. Олександрійського

А фарисеї вийшли звідти й радили на нього раду, щоб його погубити. Довідавшись про це, Ісус пішов геть звідси. Слідом за ним пішла сила народу: він оздоровив їх усіх, але суворо наказав їм його не виявляти. Тоді приведено до нього біснуватого, сліпого та німого, і він зцілив його, так що німий і розмовляв і бачив. І здивувалися всі люди й говорили: «Чи не є часом цей син Давида?» А фарисеї, почувши це, сказали: «Отой не інакше виганяє бісів, як тільки Велзевулом, князем бісівським». Знаючи думки їхні, Ісус сказав їм: «Кожне царство, розділене в собі, запустіє, і кожне місто чи дім, розділені в собі самому, не встояться. І коли сатана сатану виганяє, то він розділений у собі самому; як же тоді вдержиться його царство? І коли я Велзевулом виганяю бісів, то сини ваші ким виганяють? Тому то вони будуть вашими суддями. Коли ж я Духом Божим виганяю бісів, то прибуло до вас Царство Боже. Або як може хтось увійти в дім сильного й пограбувати його майно, якщо він перше не зв’яже сильного й аж тоді дім його розграбує? Хто не зі мною, той проти мене, і хто зі мною не збирає, той розкидає.

А фарисеї вийшли звідти й радили на нього раду, щоб його погубити... Нічого нового, скажемо. Скільком і сьогодні Ісус не підходить?! Аж занадто багато втручається в наше життя, наші відносини. Божі накази нам деколи здаються неактуальними. Не даймо помилитися в тому, що більшість є проти Бога, проти Церкви, проти Папи. Щиро шукаймо Бога і Він нам дозволить пізнати Його.
Довідавшись про це, Ісус пішов геть звідси … Замість того, щоб сваритися з фарисеями, пішов в тихе місце і проводив свій час в молитві з Батьком. В цьому ставленні можемо знайти рішення багатьох наших ситуацій, коли чуємося безсилими, щоб йти дальше, виснаженими багатьма зустрічами, екзаменами, невирішеними проблемами у стосунках з іншими. Щоб не дійти до стану повної втоми, потрібно побути в тиші. Нашою доброю зброєю є молитва, розмова з Богом! Користаймо з цього вже сьогодні.

• Як я вирішую труднощі в моєму житті?

Господи, бажаю завжди довіряти Тобі.

21.06.2010

2010-06-02T10:27:00.000+03:00

21 червня, понеділок – Мт 12,9-13
Перенесення мощей влкмч. Теодора Тирона

Звідти пішов Ісус в їхню синагогу. А був там чоловік з сухою рукою. І вони питають його: «Чи можна зціляти в суботу?», – щоб його обвинуватити. Він же до них каже: «Чи є якийсь між вами, що, мавши одну вівцю, не візьме її і не витягне, коли вона впаде в суботу в яму? А скільки ж чоловік над вівцю вартісніший! Тим то й в суботу можна добро чинити». Тоді сказав до чоловіка: «Простягни твою руку!» Простягнув той, і вона стала здорова, як і друга.

20.06.2010

2010-06-02T10:26:00.001+03:00

20 червня, неділя – Мт 8,5-13
Всім святим українського народу; Свщмч. Теодота, єп. Анкірського

Коли Ісус увійшов у Капернаум, приступив до нього сотник, благаючи його словами: «Господи, слуга мій лежить дома розслаблений і мучиться тяжко». Ісус каже до нього: «Я прийду й оздоровлю його». Тоді сотник у відповідь мовив: «Господи, я недостойний, щоб ти ввійшов під мою покрівлю, але скажи лише слово і слуга мій видужає. Бо і я теж підвладний чоловік, маю вояків під собою, і кажу цьому: Іди, – і йде, а тому: Ходи, – і приходить; і слузі моєму: Зроби це, – і він робить». Почувши це Ісус, здивувався і сказав тим, що за ним ішли: «Істинно кажу вам: Ні в кого в Ізраїлі я не знайшов такої віри. Кажу вам, що багато прийде зі сходу й заходу, і засядуть з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небеснім, а сини царства будуть викинуті геть у темряву кромішню, де буде плач і скрегіт зубів». І сказав Ісус сотникові: «Йди, хай тобі станеться за твоєю вірою!» І видужав слуга тієї ж години.

19.06.2010

2010-06-02T10:25:00.001+03:00

19 червня, субота – Мт 8,14-23
Препп. Віссаріона й Іларіона

А як Ісус прийшов до Петра в хату, то побачив його тещу, що лежала в гарячці. Він доторкнувсь до її руки, і полишила її гарячка; а вона встала й услугувала йому. І як настав вечір, принесли до нього багато біснуватих, і він словом вигнав духів і зцілив усіх недужих, щоб збулося сказане пророком Ісаєю: «Він узяв наші недуги й поніс наші хвороби». Побачивши силу народу навколо себе, Ісус звелів відплисти на другий бік. І приступивши один книжник, сказав до нього: «Учителю, куди б ти не пішов, я піду за тобою». А Ісус каже до нього: «Лисиці мають нори й птиці небесні – гнізда, а Син Чоловічий не має де голову прихилити». Другий з учнів сказав до нього: «Господи, дозволь мені піти спершу поховати батька мого». Ісус же сказав до нього: «Іди за мною, і зостав мертвим ховати своїх померлих». Як він увійшов до човна, слідом за ним увійшли його учні.

«Учителю, куди б ти не пішов, я піду за тобою». Часто і ми в хвилини натхнення та духовного спокою, крокуємо за Ісусом з переконанням, що ніщо нас не може від Нього відлучити. Але ще частіше наше натхнення йти «будь-де», зникає при першій перешкоді, випробуванню, труднощах, хворобі, жертві, і тоді ми починаємо наполягати, щоб це наше «будь-де» нам підходило і відповідало нашим уявленням. Добре запам’ятаймо, що той, хто вирішив мати перед очима Ісуса, йти Його дорогою, мусить залишити свої уявлення за спиною. При погляді на Ісуса, котрий часто не мав що їсти, ні де спати, помер на дереві хреста, багатьох з нас, ця дорога лякає та сповнює переживаннями. Не біймося. До хреста Ісус дає силу, мир, радість.
Ісус каже до нього: «Лисиці мають нори й птиці небесні – гнізда, а Син Чоловічий не має де голову прихилити» Коли нам сьогодні каже це слово, що Йому відповімо? Будемо крокувати в невідоме та будемо слухати, що нам говорить, коли каже, щоб були подібними до Нього у вчинках любові? Або залишимося на своїй дорозі, котра хоча і не веде до неба, але є вигідною для нас?

• Прийму сьогодні хоча би одну трудність з любові до Ісуса.

Господи, крокувати за Тобою не легко, але прошу Тебе, наповни мене вже сьогодні відвагою та витривалістю.

18.06.2010

2010-06-02T10:24:00.001+03:00

18 червня, п’ятниця – Мт 12,1-8
Свщм. Доротея, єп. Тирського

Того часу Ісус проходив ланами в суботу. Учні ж його, зголоднілі, заходилися рвати колосся і їсти. Побачили це фарисеї і кажуть до нього: «Он твої учні роблять те, чого не можна робити в суботу». Він відповів їм: «Хіба ви не читали, що зробив Давид, як зголоднів був він і ті, що були з ним? Як ото він увійшов у дім Божий і спожив хліби покладання, яких, за винятком самих священиків, не можна було їсти ні йому, ні тим, що з ним були. Або хіба ви не читали в законі, як священики в суботу порушують у храмі суботу й провини не мають? Я ж кажу вам, що тут більше, ніж храм. Якби ви зрозуміли, що значить: Я милосердя хочу, а не жертви, – ви б безвинних не осудили. Бо Син Чоловічий –Господь і суботи».

Того часу Ісус проходив ланами в суботу. Уявімо собі Ісуса, який крокує через поле. Він втомлений, голодний…, крокує разом з учнями.
«Он твої учні роблять те, чого не можна робити в суботу». Якщо шукаємо причину, щоб звинуватити людину, то вона завжди знайдеться. Так було це і на полі. Якщо б ми добре подивилися, як проживаємо наші неділі, то скільки зауважень ми могли би вислухати. Ми, люди теперішнього світу, зійшли до іншої крайності. Для свого тіла ми здатні зробити будь-що: відпочинок, косметика, тренажери…. А як щодо нашої душі?
Син Чоловічий –Господь і суботи». Ісус бажає бути Господом нашої душі і нашого життя. Дозвольмо Йому це! Якщо б ми нашій душі дали хоча би половину часу, який даємо тілу, інакше би виглядали наші відносини, наше бажання допомагати іншим, наше бажання зустрічати Ісуса в Слові та в Євхаристії…

• Скільки часу відводжу для душі?

Господи Ісусе, хочу сьогоднішній день пережити в Твоїй присутності та бажаю щоб мене наповнила Твоя любов.

17.06.2010

2010-06-02T10:23:00.001+03:00

17 червня, четвер – Мт 11,27-30
Свят. Митрофана, патр. Царгородського

Все передане мені моїм Отцем, і ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити. Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий».

Прийдіть до мене всі... При погляді на людей, які живуть навколо нас: сусідів, друзів, знайомих, часто нам здається, що ті, які не вірять в Бога, живуть собі легше, без проблем.
...втомлені й обтяжені... Зручною та легкою дорогою би ми до Бога не прийшли. І Ісус не жив тут, на землі, в зручності, багатстві!!! На відміну від нас, що скаржимося вже на маленький хрест, труднощі, Він хрести приймав з любові до Отця.
...Тож знайдете полегшу душам вашим … Усвідоммо важливу дійсність – Бог нікого не випробовує понад його сили!!! Кожне старання, кожен біль, якщо їх несемо з Ісусом та з любові до Бога, стає легким.

• Як я переживаю труднощі, хрести?

Господи Ісусе, будь в моєму житті зі своєю благодаттю та Духом любові, щоб труднощі та випробування були для мене благословенням.

16.06.2010

2010-06-02T10:20:00.000+03:00

16 червня, середа – Мт 11,20-26
Мч. Лукиліяна і тих, що з ним

Тоді Ісус почав докоряти тим містам, у яких відбулося найбільше його чуд, за те, що не покаялися. Горе тобі, Хоразиме!Горе тобі, Витсаїдо! Бо якби чуда, що в вас відбулися, сталися в Тирі й Сидоні, вони б давно покаялись у волосяниці та в попелі. Тому кажу вам: Тирові й Сидонові судного дня легше буде, ніж вам. Та й ти, Капернауме, чи піднесешся попід небеса? –Аж до аду зійдеш! Бо якби чуда, які в тебе відбулися, сталися в Содомі, він лишився б аж досі. Тому кажу вам: Землі Содомській легше буде судного дня, ніж тобі». Тоді ж Ісус заговорив: «Я прославляю тебе, Отче, Господи неба й землі, що ти затаїв це від мудрих та розумних і що відкрив це немовлятам. Так, Отче: бо так тобі було до вподоби.

Ісус прославляє Небесного Отця за те, що Він дає пізнати немовлятам, тобто покірним, речі Божого Царства. Той, хто робиться занадто мудрим та розумним, хоче бути самодостатнім, той ніби Бога не потребує! Попросімо Бога, щоб нам подарував покору, простоту та довіру немовлят! Хто отримає благодать пізнання величі Бога та Його безмежної любові, той не може вже жити так, як жив до тепер. Пізнання приводить до старання змінити наше життя, слова, вчинки за прикладом того, хто став нашим ідеалом – Ісуса Христа!
Кожна людина має своїх «ворогів», котрі хочуть її привернути «на свою сторону». Найчастіше це є наші слабкості, наші гріхи, та є тут і диявол, який хоче тільки одного – перетягнути нас на свою сторону і розірвати наші відносини з Богом!
Ісус і сьогодні дякує Отцю за те, що свою науку об’явив не мудрим світу, але покірним, котрі щоденно намагаються бути ближче до Батька та прославляють Його своїм життям.

• Як я прославляю Бога? Належу до немовлят?

Господи, дозволь, щоб Твою присутність в мені нічого не затемнило!

15.06.2010

2010-06-02T10:18:00.000+03:00

15 червня, вівторок – Мт 11,16-20
Свят. Никифора, патр. Царгородського

До кого б мені прирівняти рід цей? Він подібний до дитинчат, які сидять на майданах та вигукують до інших, кажучи: Ми вам на сопілці грали, та ви не танцювали; ми жалобної вам співали, та ви не били себе в груди. – Прийшов бо був Йоан, що не їв, не пив, і вони кажуть: Він біса має. Прийшов син Чоловічий, що їсть і п’є, і вони кажуть: Оцей чоловік ненажера й винопивець, приятель митарів і грішників! І виправдалась мудрість власними ділами». Тоді Ісус почав докоряти тим містам, у яких відбулося найбільше його чуд, за те, що не покаялися.

...Він подібний до дитинчат, які сидять на майданах та вигукують... У житті не раз стається, що ми поводимося як твердолобі діти. Коли від нас очікується, що ми щось скажемо проти зла, ми мовчимо! Коли хтось нужденний щось від нас просить, ми дивимося, чи ще досить залишиться для нас, щоб ми не дали забагато. Але тут не йдеться тільки про гроші. Бог через нас висилає людям і усмішку, і потіху. Та дуже часто ми хочемо в цій хвилині робити щось інше, ніж те, що від нас вимагається.
Ми вам на сопілці грали, та ви не танцювали; ми жалобної вам співали, та ви не били себе в груди … Ми, люди, такі вже є. Робимо лише те, що нам подобається. Коли від нас хочуть, щоб ми «танцювали» ми є проти, і говоримо ми вільні, можемо робити що хочемо. Нам наказувати ніхто не буде: ні церква, ні священики, ні Папа,… Ні на хвилину не думаємо над тим, чого від нас хоче Бог!!!

Господи Ісусе, вилікуй мене від егоїзму та пихи. Помнож в мені любов, порозуміння, до всіх тих, кого у своєму житті зустріну.

14.06.2010

2010-06-02T10:17:00.000+03:00

14 червня,понеділок – Мт 11,2-15
Мч. Юстина, філософа й інших

Почувши у в’язниці про діла Христові, Йоан послав його спитати через своїх учнів:. «Ти той, що має прийти, чи іншого маємо чекати?» У відповідь на це Ісус сказав їм: «Ідіть і сповістіть Йоана про те, що чуєте й бачите: Сліпі бачать і криві ходять; прокажені очищуються і глухі чують; мертві воскресають і вбогим проповідується Добра Новина. Щасливий, хто через мене не спотикнеться». Тоді, як ті відходили, Ісус почав говорити людям про Йоана: «На що ви вийшли подивитися в пустиню? На тростину, що її колише вітер? На що ж вийшли подивитись? На чоловіка, одягненого в одежу м’яку? Таж ті, що носять м’яку одежу, сидять у царських палацах. Чого ж тоді вийшли? Побачити Пророка? Так, кажу вам, і більше, як Пророка. Це той, що про нього написано: Ось я посилаю мого посланця перед тобою, що приготує тобі дорогу перед тобою. Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Йоана Христителя; однак найменший у Небеснім Царстві більший від нього. Від часів Йоана Христителя і понині Царство Небесне здобувається силою і ті, що вживають силу, силоміць беруть його. Усі бо пророки й закон пророкували до Йоана. І коли хочете знати – він є Ілля, що має прийти. Хто має вуха, нехай слухає.

13.06.2010

2010-06-02T10:16:00.002+03:00

13 червня, неділя – Мт 6,22-33
Ап. Єрмія, мч. Єрмея

Світло тіла – око. Як, отже, твоє око здорове, все тіло твоє буде світле. А коли твоє око лихе, все тіло твоє буде в темряві. Коли ж те світло, що в тобі, темрява, то темрява – якою ж великою буде! Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або триматиметься одного, а того знехтує. Не можете Богові служити – і мамоні. Ось чому кажу вам Не турбуйтеся вашим життям, що вам їсти та що пити; ні тілом вашим, у що одягнутись. Хіба життя не більш – їжі, тіло – не більш одежі? Гляньте на птиць небесних: не сіють і не жнуть, ані не збирають у засіки, а Отець ваш небесний їх годує! Хіба ви від них не вартісніші? Хто з вас, журячись, спроможен добавити до свого віку хоч один лікоть? І про одежу чого ж вам клопотатись? Гляньте на польові лілеї, як ростуть вони: не працюють і не прядуть. Та я кажу вам, що й Соломон у всій своїй славі не вдягався так, як одна з них. І коли зілля польове, яке сьогодні є, а завтра вкидають його до печі, Бог так одягає, то чи не багато більше вас, маловірні? Отож не турбуйтеся, промовлявши: Що будемо їсти, що пити й у що зодягнемося? Про все те побиваються погани. Отець же ваш небесний знає, що вам усе це потрібне. Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться.

…Ось чому кажу вам: Не турбуйтеся вашим життям, що вам їсти та що пити; ні тілом вашим, у що одягнутись… Зараз маємо бажання сказати: “А хто інший нами заопікується? Хто нами цікавиться?” Бог!!! Він подбає про кожного з нас, якщо Йому це дозволимо. Свідомість, що маємо люблячого Батька на небі, мала би перевищувати кожне наше безрозмірне переживання про матеріальне забезпечення.
Хіба життя не більш – їжі, тіло – не більш одежі? Не потрібно мати за будь - яку ціну наймоднішу одежу та їсти вишукану їжу, але попробуймо свої сили скерувати на “гарнішу та чистішу одежу” для душі!

• На чому зосереджуємо свої сили? Без чого не вміємо уявити своє життя? Вмію чогось зректися задля інших?

Небесний Батьку, Тобі довіряю своє життя та свої потреби

12.06.2010

2010-06-02T10:16:00.001+03:00

12 червня, субота – Мт 7,24-8,4
Співстраждання Пресвятої Богородиці

Кожний, хто слухає ці мої слова й виконує їх, подібний до розумного чоловіка, який збудував свій дім на скелі. Полила злива, потоки розлились, подули вітри й натиснули на той дім, та він не повалився, бо був збудований на скелі. А кожний, хто слухає ці мої слова й не виконує їх, подібний до необачного чоловіка, який збудував свій дім на піску. Полилася злива, розіллялися ріки, подули вітри й ударили на той дім, і він повалився, і руїна його була велика.” І як Ісус скінчив ці слова, народ не міг надивуватись його навчанню, бо він навчав їх як повновладний, а не як книжники їхні. Коли ж Ісус сходив з гори, йшла слідом за ним сила народу. І приступив до нього прокажений, вклонивсь йому і мовить: “Господи, коли захочеш, зможеш мене очистити.” Ісус простягнув руку й доторкнувсь до нього, кажучи: “Хочу, очисться!” І він негайно же очистився від прокази. Тоді Ісус промовив до нього: “Гляди, не кажи нікому, а йди, покажися священикові й принеси дар, приписаний Мойсеєм, їм на свідоцтво.”

«Домом» може бути життя християнина, котрий наслідує Христа своїм щоденним життям. Збудований на скелі не впаде при навалах труднощів, випробувань, дискримінації, бо міцно стоїть на скелі відданості Божій волі. Другий дім, збудований на піску, впав. Господь людину, яка Його збудувала, назвав необачною! Там можемо бути ми всі, які, хоча і слухаємо Боже слово, але не живемо Ним у своєму житті. Наші вчинки не відповідають тому, чого хоче від нас Бог! Тому почнімо зараз будувати свої особисті стосунки з Богом прийманням різних ситуацій та перешкод, котрі в нашому житті появляться в родині, в школі, ... всюди.

• З любові до Ісуса прийму якісь труднощі.

Господи Ісусе, сьогодні з повною довірою віддаюся до Твоїх люблячих обіймів. Хочу робити те, що хочеш від мене Ти.

11.06.2010

2010-06-02T10:15:00.001+03:00

11 червня, п’ятниця – Ів 3,13-17
Христа Чоловіколюбця

Ніхто не ввійшов у небо, крім того, хто зійшов з неба: Син Чоловічий! Тож так, як Мойсей змія підняв у пустині, – так треба Синові Чоловічому бути піднесеним, щоб кожен, хто вірує у нього, жив життям вічним. Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним. Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише ним – світ спасти.

Задумаймось сьогодні над силою Христового хреста, який відкинув наші гріхи та зробив нас спадкоємцями Небесного Царства. Сила хреста перемогла диявола і його вірних, які з усіх сил намагаються оволодіти нами, нашими серцями і віддалити нас від Бога. Радіймо, що Ісусів хрест може нас звільнити від гріхів. Позбавити наші серця, думки від страху, відчаю та гніву і наповнити нас Божою любов’ю. Христовий хрест є знаком нашого спасіння, дорогою перемоги, бо приносить нам нову надію, нову радість. Роздумаймо над тим, як у нашому житті поступово зникне біль, зло, рани, коли ми з вірою звернемося до Господа та щиро його попросимо про допомогу. Хрест подолає усяку перешкоду, яка стоїть на дорозі Божої любові до нас людей.

• Сьогодні з любов’ю подивимось на хрест Господній.

Господи, вірю, що через Твій хрест я отримав спасіння і Небо.

10.06.2010

2010-06-02T10:14:00.001+03:00

10 червня, четвер – Мт 10,23-31
Віддання Євхаристії. Свят. Микити, єп. Халкедонського

А як будуть вас переслідувати в тому місті, тікайте в інше. Істинно кажу вам: Не встигнете обійти міст ізраїльських, як прийде Син Чоловічий. Не є учень понад учителя, ані слуга над пана свого. Досить для учня, коли стане, як його вчитель; а слуга – як його пан. Коли господаря назвали Велзевулом, то скільки більше – його домашніх. Тож ви їх не лякайтесь. Нема нічого схованого, що не виявиться; нічого тайного, що не стане знаним. Що вам кажу в темноті, кажіть те при світлі; і що ви чуєте на вухо, голосіть з покрівель. Не бійтеся тих, що вбивають тіло, душі ж убити не можуть; а бійтесь радше того, хто може погубити душу і тіло в пеклі. Хіба не за шага продається пара горобців? А проте ні один із них не впаде на землю без волі Отця вашого. А вам же все волосся на голові пораховано! Не бійтесь, отже: ви вартніші за багатьох горобців.

Тож ви їх не лякайтесь. Нами, людьми, дуже часто володіє страх. Боїмося незнайомих людей, незрозумілих ситуацій, багатьох запитань, котрі нас переслідують, а ми хотіли б кудись втекти. В таких ситуаціях для нас важлива Божа допомога та Божа любов, яка проганяє страх, дає відчуття впевненості. Будуймо свої особисті стосунки з Богом. Покличмо Святого Духа у всі наші справи та переживання і тоді відчуємо, що страх зникає і приходить мир.

Господи Ісусе, прошу, крокуй переді мною, показуй мені дорогу до небесного Батька.

09.06.2010

2010-06-02T10:13:00.000+03:00

09 червня, середа – Мт 10,16-22
Свщмч. Терапонта, єп. Сардійського

Оце я посилаю вас, немов овець серед вовків. Будьте, отже, мудрі, як змії, і прості, як голубки. Стережіться людей, бо вони видадуть вас синедріонам і бичуватимуть вас по своїх синагогах. Вас волочитимуть і до правителів і до царів за мене, щоб свідчити перед ними й поганами. І коли видадуть вас, не журіться, як або що вам говорити, – дано буде вам на той час, що маєте говорити, не ви бо будете говорити, а Дух Отця вашого в вас говоритиме. Брат видасть на смерть брата й батько дитину; діти повстануть на батьків і будуть їх убивати. Вас ненавидітимуть усі за моє ім’я, але хто витриває до кінця, той спасеться.

…Не ви бо будете говорити, а Дух Отця вашого в вас говоритиме... Ці слова не означають, що ми повинні пристосовуватися до світу, але якщо треба, то пливти проти течії так, щоб бути вірними Христові. Потрібно відкриватися Божому Духу і довірятися Богові в кожній хвилині нашого життя.
…Хто витриває до кінця, той спасеться... Ця обіцянка залишається дійсною і для нас сьогодні.

Духу Святий, бажаю більше усвідомлювати Твою присутність в моєму житті.

08.06.2010

2010-06-02T10:12:00.000+03:00

08 червня, вівторок – Мт 10,9-15
Ап. Карпа одного з 70 - и

Не беріть ні золота, ні срібла, ні дрібних грошей у череси ваші. Ні торби на дорогу, ні одежин двох, ні взуття, ні палиці, – бо робітник вартий утримання свого. А як зайдете в якесь місто, чи село, то розпитайте, хто в ньому достойний, і там перебувайте, поки не вийдете. Входячи ж у дім, вітайте його, кажучи: Мир дому цьому! І як той дім достойний, нехай ваш мир зійде на нього; а як недостойний, нехай ваш мир до вас повернеться. І як хтось вас не прийме та й не послухає ваших слів, то ви, виходячи з дому чи з того міста, обтрусіть порох із ніг ваших. Істинно кажу вам: Легше буде судного дня землі Содомській і Гоморській, ніж місту тому!

07.06.2010

2010-06-02T10:10:00.000+03:00

07 червня, понеділок – Мт 9,36-10,8
3-тє віднайденя голови Івана Хрестителя

Він, бачивши юрми народу, милосердився над ними, бо вони були стомлені й прибиті, немов ті вівці, що не мають пастуха. Тоді він каже своїм учням: «Жнива великі, та робітників мало. Просіть, отже, Господаря жнив, щоб вислав робітників на свої жнива». Прикликавши своїх дванадцять учнів, Ісус дав їм владу над нечистими духами, щоб їх виганяли і лікували всяку хворобу й усяку неміч. Ось імена дванадцятьох апостолів: перший Симон, прозваний Петром, і Андрій, брат його; Яків, син Заведея, та Йоан, брат його; Филип та Вартоломей; Тома й Матей, митар;Яків, син Алфея, і Тадей; Симон Кананій та Юда Іскаріотський, що й зрадив його.
Оцих дванадцять Ісус вислав і наказав їм: «У дорогу до поган не пускайтесь і в самарійські міста не заходьте. А йдіть радше до загиблих овець дому Ізраїля. Ідіть, проповідуйте, кажучи, що Царство Небесне – близько. Оздоровлюйте недужих, воскрешайте мертвих, очищуйте прокажених, бісів виганяйте. Даром прийняли, даром давайте.

Він, бачивши юрми народу... Ісус бачить і в теперішньому світі натовпи навколо Нього. Навчає всіх через своє слово та пропонує Євхаристію, як ліки на всі наші хвороби, слабкості, неспокої…
..милосердився над ними, бо вони були стомлені й прибиті... Робить це і тепер.
Жнива великі, та робітників мало... Щоб було їх більше – добрих та відданих Богу, просімо про це в молитві Бога. І якщо бачимо якісь недоліки, то менше говорімо про це між собою, а більше Тому, хто єдиний може змінити серця.

• Чи я молюся за священиків? Вмію простити, якщо не роблять згідно моїх уявлень?

Господи, Ти є пастир, для якого важливий кожен з нас. Хай Твоя благодать супроводжує всіх священиків.

06.06.2010

2010-06-02T10:08:00.000+03:00

06 червня, неділя – Мт 4,18-23
Препп. Симеона Дивногорця і Микити стовпника

А йдучи попри Галилейське море, побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, його брата, що закидали сіті у море, бо були рибалки. І до них мовив: «Ідіть за мною, я вас зроблю рибалками людей». І ті негайно кинули сіті й пішли за ним. Пройшовши звідтіль далі, побачив інших двох братів: Якова, сина Заведея, та Йоана, його брата, що в човні з батьком Заведеєм лагодили свої сіті, і їх покликав. Вони зараз же, кинувши човна і свого батька, пішли слідом за ним.
І ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи по їхніх синагогах, звіщаючи Добру Новину про Царство й вигоюючи всяку хворобу й всяку недугу в народі.

«Ідіть за мною, я вас зроблю рибалками людей»... Всі ми живемо у великому морі світу. Його власником є Ісус. Ісус нас кличе, проголошувати радісну звістку про Його Царство Божої любові. Наслідувати Його всюди, куди нас вишле. Піду за Ним охоче так, як Петро та Андрій?

Господи Ісусе, Ти нас покликав, дай нам силу витривалості на дорозі за Тобою.

05.06.2010

2010-06-02T10:07:00.001+03:00

05 червня, субота – Мт 7,1-8
Прп. Михаїла Синадського та прп. Євфросинії Полоцької

Не судіте, щоб вас не судили; бо яким судом судите, таким і вас будуть судити, і якою мірою міряєте, такою і вам відміряють. Чого ти дивишся на скалку в оці брата твого? Колоди ж у власнім оці ти не добачаєш? Або як можеш твоєму братові сказати: Дай, хай вийму скалку в тебе з ока, а он же колода в твоїм оці? Лицеміре! Вийми спершу із свого ока колоду, і тоді побачиш, як вийняти з ока брата твого скалку.
Не давайте священне собакам, ані не кидайте перел ваших перед свиньми, щоб не потоптали їх ногами й, обернувшись, вас не роздерли.
Просіть, і дасться вам, шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам. Кожний бо, хто просить, одержує; хто шукає, знаходить; хто стукає, тому відчиняють.

Можливо і ми належимо до тих, які сумніваються в правдивості цих слів. Знаємо про ті моменти, коли засилали до неба молитви, жертви, ніби хотіли переконати Бога у важливості нашої потреби, котру Він не бачить. Було це прохання про поміч на екзамені, чи у важкому життєвому рішенні, операції. Бачить Бог мої потреби? Ісус нас запевняє, що насправді кожне наше прохання, котре відповідає Його волі, буде вислухане. Спосіб, яким це Бог зробить і чи нас вислухає згідно наших уявлень, віддаймо в Його руки. Він є великодушний, дає набагато більше, ніж просимо. Він – наш Батько. В цьому не маємо ніколи сумніватися.

Небесний Батьку, прошу Тебе, обдаруй мене вірою, що Ти стоїш біля мене і тоді, коли мені здається, що мене всі покинули.

04.06.2010

2010-06-01T23:11:00.001+03:00

04 червня, п’ятниця – Мт 9,14-17
Мч. Василиска

Тоді приступили до нього учні Йоана й кажуть: «Чому ми й фарисеї постимо (багато), а твої учні не постять?» Ісус відповів їм: «Чи ж личить весільним гостям сумувати, поки молодий з ними? Надійдуть дні, коли від них заберуть молодого, і тоді будуть постити. Ніхто не пришиває латки з нової тканини до старої одежі, бо латка в одежині збіжиться, і діра стане гірша. І не вливають вина нового в старі бурдюки, а то бурдюки розтріснуться і вино розіллється та й бурдюки пропадуть; а вливають вино молоде в нові бурдюки, тож одне й друге збережеться».

Надійдуть дні, коли від них заберуть молодого, і тоді будуть постити… Слово піст дуже часто розуміємо лише як обмеження в їжі, як заборона чогось, як щось неприємне. Але якщо приймемо його, як щось радісне та корисне для нашої душі, то тоді зрозуміємо, що піст – це кожне прийняття труднощів, неприємностей з навчанням, з вставанням зранку, допомога в сім’ї, прийняття непорозуміння, невдячності. Піст має бути виявленням нашої любові до Бога! Вчинком любові, яким підтримуємо волю та перемагаємо над нашим я.

• Попробую чогось зректися не тому, що мушу, але з любові до Небесного Батька.

Господи Ісусе, перемінюй мене на свій образ вже сьогодні!

03.06.2010

2010-06-01T23:10:00.001+03:00

03 червня, четвер – Ів 6,48-54
Пресв. Євхаристії; Рівноап. Костянтина й Олени

Я – хліб життя. Батьки ваші манну в пустині споживали, – і померли. Це ж – хліб, що з неба сходить, щоб той, хто їстиме його, не вмер. Я – хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що його я дам, це – тіло моє за життя світу».
Отож юдеї заходилися сперечатись між собою, кажучи: «Як отой може нам своє тіло дати їсти?» А Ісус їм: «Істинно, істинно говорю вам: Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете його кров, не матимете життя в собі. Хто тіло моє їсть і кров мою п’є, той живе життям вічним, і я воскрешу його останнього дня.

02.06.2010

2010-06-01T23:09:00.001+03:00

02 червня, середа – Мт 7,21-23
Мч. Талалея

Не кожний, хто промовляє до мене: Господи, Господи! – ввійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить волю Отця мого, що на небі. Багато мені того дня скажуть: Господи, Господи! Хіба ми не твоїм ім’ям пророкували? Хіба не твоїм ім’ям бісів виганяли? Хіба не твоїм ім’ям силу чудес творили? І тоді я їм заявлю: Я вас не знав ніколи! Відійдіте від мене, ви, що чините беззаконня!

01.06.2010

2010-06-01T23:07:00.000+03:00

01 червня, вівторок – Мт 7,15-21
Сщмч. Патрикія і тих, що з ним

Стережіться лжепророків, що приходять до вас в овечій одежі, а всередині – вовки хижі. Ви пізнаєте їх за плодами їхніми; хіба збирають виноград з тернини або з будяків – смокви? Так кожне добре дерево родить гарні плоди, а лихе дерево – плоди погані. Не може добре дерево приносити плодів поганих, ані лихе дерево – плодів добрих. Всяке дерево, що не родить доброго плоду, рубають і в вогонь кидають. За їхніми плодами, отже, пізнаєте їх. Не кожний, хто промовляє до мене: Господи, Господи! – ввійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить волю Отця мого, що на небі.

Стережіться лжепророків, що приходять до вас в овечій одежі, а всередині – вовки хижі. В теперішньому світі, існує стільки сект, різних груп, що для тих, які вагаються, віднайти щось для себе є проблемою. Та скільки фальші можемо побачити і в нас, християн, коли б ми мали дати свідоцтво навколишньому світу…
...За їхніми плодами, отже, пізнаєте їх... Добрі фрукти гарно виглядають і є смачними, якщо виросли на здоровому дереві з міцним корінням. Смак нашого християнства також залежить від того, на скільки ми вкорінені в Христа! Які фрукти ми даємо? Чи не мають вони часто кислого смаку егоїзму, ліні…? Чи я є батько, дитина, дружина, чоловік, дядько чи тітка, дорослий або молодий за мною уважно слідкує моє оточення, яке від мене очікує багато плодів у відповідний час.
...Так кожне добре дерево родить гарні плоди, а лихе дерево – плоди погані... Ісус бажає правильно скерувати нас, формувати наше серце словами Письма. Пропонує нам Духа Святого, котрий нам своїми дарами допоможе поширювати добрі та смачні плоди. Відкриймося Його діянню.

• Чи мої вчинки свідчать про те, що говорю? Який приклад даю? Які плоди приношу тим, хто оточує мене ?

Господи Ісусе, допоможи мені боротися проти гріха, щоб з Твоєю поміччю зміг приносити плоди добрих вчинків.

31.05.2010

2010-05-20T15:15:00.001+03:00

31 травня, понеділок – Мт 6,31-34;7,9-11
(Поч.. Петрівки). Мучч. Теодота, Петра Діонісія, Андрія та ін.

Отож не турбуйтеся, промовлявши: Що будемо їсти, що пити й у що зодягнемося? Про все те побиваються погани. Отець же ваш небесний знає, що вам усе це потрібне. Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться. Не журіться, отже, завтрішнім днем; завтрішній день турбуватиметься сам про себе. Доволі дневі його лиха. Чи ж є між вами хтось такий, що, коли син попросить у нього хліба, дасть йому камінь? Або коли попросить рибу, дасть йому гадюку? Тож коли ви, злі бувши, вмієте давати дітям вашим добрі дари, оскільки більш Отець ваш, що на небі, дасть дари тим, які його просять.

30.05.2010

2010-05-20T15:13:00.000+03:00

30 травня, неділя – Мт 10,32-33;37-38;19,27-30
Всіх Святих. Ап. Андроніка й інших із ним

Кожний, отже, хто визнає мене перед людьми, того і я визнаю перед моїм Отцем небесним. Хто ж мене зречеться перед людьми, того й я зречусь перед Отцем моїм небесним. Хто любить батька або матір більше, ніж мене, той недостойний мене. І хто любить сина або дочку більше, ніж мене, той недостойний мене. Хто не бере свого хреста й не йде слідом за мною, той недостойний мене. Тоді озвався Петро і сказав до нього: “Ось ми покинули все й пішли за тобою; що будемо за те мати?” Ісус відповів їм: “Істинно кажу вам: Ви, що пішли за мною: як новий світ настане, коли Син Чоловічий сяде на престолі своєї слави, сидітимете й ви на дванадцятьох престолах, щоб судити дванадцять поколінь Ізраїля.І кожний, хто задля імени мого покине дім, братів, сестер, батька, матір, жінку, дітей, поля, в сто раз більше одержить і життя вічне матиме в спадщину. Багато з перших будуть останніми, а останні – першими.”

Це Євангеліє нам хоче нагадати, що наші стосунки з Богом, наша віра, наша любов до Бога мусять бути найважливішими в нашому житті. Ніякі інші стосунки, навіть і з родичами, не можуть бути на першому місці перед нашими відносинами з Богом! Ісус не хоче нас змусити, щоб ми заради Нього перестали дбати про родину, перестали любити наших найближчих, зовсім ні! Він лише закликає надати перше та найважливіше місце в нашому серці Богові. Бог хоче лише нашого добра. Подумаймо, чим ближче ми до Нього, тим ми більш покірні, великодушні, терпеливі…, а це – дуже важливі елементи в наших стосунках з іншими людьми.

Господи Ісусе, прости мені хвилини, коли я не ставив Тебе на перше місце у своєму серці.

29.05.2010

2010-05-20T15:12:00.000+03:00

29 травня, субота – Мт 5,42-48
Віддання Зіслання Св. Духа. Преп. Теодора Освященного; мучч. Віта, Модеста й ін.

Дай тому, хто в тебе просить, а хто хоче позичити в тебе, не відвертайся. Ви чули, що було сказано: Люби ближнього свого й ненавидь ворога свого. А я кажу вам: Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас; таким чином станете синами Отця вашого, що на небі, який велить своєму сонцю сходити на злих і на добрих і посилає дощ на праведних і неправедних. Бо коли ви любите тих, що вас люблять, то яка вам за це нагорода? Хіба не те саме й митарі роблять? І коли ви вітаєте лише братів ваших, що надзвичайного чините? Хіба не те саме й погани роблять? Тож будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий.”

Ще одна незвичайна та важка вимога Ісуса. Любити неприятелів, молитися за тих, котрі нас переслідують і бути досконалими так, як Небесний Отець. Хіба це можливо? Ісус ніколи не вимагає того, чого не можна виконати. Добре виконана робота, витривалість в молитві, прийняття щоденних домашніх обов’язків, однаково справедливе ставлення до всіх людей… це – широке поле для діяльності, де можемо добре змагатися на дорозі до досконалості та святості… Кожен християнин мав би старатися перетворювати прості щоденні ситуації та зустрічі у щось цінне та гарне! Зустрічаємо когось – це Ісус приходить до нас. Готуємо вже енний обід? Боже, хочу це робити з любові до Тебе! Колега робить постійно багато помилок? З любові до Тебе, Боже, знову йому це поясню. Не хочеться мені молитися, хочу спати – наперекір цьому, Тебе, Господи, щиро привітаю з відкритим серцем. Можливостей, щоб будувати особисту святість в цьому світі є багато!

Господи, хочу крокувати з тобою до досконалості вже сьогодні!

28.05.2010

2010-05-20T15:11:00.000+03:00

28 травня, п’ятниця – Мт. 5,33-41
Преп. Пахомія Великого

Ви чули теж, що було сказано давнім: Не клянись неправдиво, і -Виконаєш твої клятви Господеві. А я кажу вам не клястися зовсім: ні небом, бо це престол Бога; ні землею, бо це підніжок стіп його; ні Єрусалимом, бо це місто великого царя. Та й головою твоєю теж не клянися, бо не можеш ані одного волоска зробити білим або чорним. Хай буде ваше слово: Так, так; Ні, ні, – а що більше цього, те від лихого. Ви чули, що було сказано: Око за око, зуб за зуб. А я кажу вам: Не противтеся злому. Хто вдарить тебе в праву щоку, оберни до нього й другу. Хто хоче позиватися з тобою і взяти з тебе одежу, лиши йому і плащ. І хто тебе силуватиме йти милю, іди з ним дві.

Подумаймо, що нам Ісус тими словами хоче сказати. Ісус нас навчає принципів любові. Коли простимо комусь, хто нам завдав болю злим словом, коли не відповімо на образу образою…такими вчинками не даємо шансу злу виявитися, так розриваємо ланцюг зла. Пам’ятаймо, що перетворювати зло на добро – знак тих, що повірили в Христа! Суть цих слів не в тому, щоб дозволити, аби нас били, але в тому, щоб перемогти зло та диявола та поширювати Христове світло!

Господи, обдаруй мене благодаттю, щоб я долав проблематичні ситуації з миром та любов’ю!

27.05.2010

2010-05-20T15:10:00.000+03:00

27 травня, четвер – Мт. 5,27-32
Муч. Ісидора

Ви чули, що було сказано: Не чини перелюбу. А я кажу вам, що кожний, хто дивиться на жінку з пожаданням, той вже вчинив перелюб з нею в своїм серці. І коли твоє праве око тебе спокушає, вирви його й кинь геть від себе: ліпше тобі, щоб один твій член загинув, аніж щоб усе твоє тіло вкинуто в пекло. І коли твоя правиця тебе спокушає, відітни її і кинь геть від себе: ліпше тобі, щоб один твій член загинув, аніж щоб усе твоє тіло пішло в пекло. Сказано теж: Хто відпускає свою жінку, хай дасть їй лист розвідний. А я кажу вам: Хто відпускає свою жінку, - хіба у випадку розпусти, - той робить з неї перелюбку; і хто взяв би розведену, чинить перелюб.

В сучасному світі ідеали бувають дуже часто неправдивими. Чистота перед шлюбом, вірність в подружжі, гідність людського життя – все це не вважається зразком, ідеалом. Натомість, пропагується «досвід» перед шлюбом, життя на віру, аборти, евтаназія… Відповідальність в цьому сприймається, як наївність, неможливість... Опам’ятаймося, християни! Гріх тут починається вже тоді, коли внутрішньо погоджуємося з такими поглядами, коли даємо волю нашій фантазії… Своїми словами «не чужолож», Ісус нам каже негайно вимкнути телевізор при неморальних сценах у фільмах, не дивитися неморальні реклами, не читати книг або журналів, які збуджують нашу уяву, припинити відносини, які загрожують нашій моральності. Ісус знає, чому вимагає так багато! До відносин двох людей вклав Бог сильне бажання, і здолати його не легко для жодного з нас. Щоденно пересвідчуємось у цьому дома, на вулиці, в школі. ..

• Чи контролюю свої погляди, слова, стосунки?

Господи Ісусе, Твоя строгість мені не подобається, але це – єдина правильна дорога, яка допоможе лишитися чистим в цьому світі.

26.05.2010

2010-05-20T15:08:00.000+03:00

26 травня, среда – Мт. 5,20-26
Муч. Глікерії

Кажу бо вам, що коли ви своєю праведністю не перевищите книжників та фарасеїв, не ввійдете в Царство Небесне. Ви чули, що було сказано давнім: Не вбивай; і коли хтось уб'є, той підпаде судові. А я кажу вам, що кожний, хто гнівається на брата свого, підпаде судові. Хто ж скаже братові: Нікчема! - той підпаде Верховному Судові. А хто скаже: Дурень! – той підпаде під вогонь пекельний. Коли, отже, приносиш на жертовник дар твій і там згадаєш, що твій брат має щось на тебе, зостав там перед жертовником твій дар; піди, помирись перше з твоїм братом і тоді прийдеш і принесеш дар твій. Мирися з твоїм противником швидко, коли ти ще з ним у дорозі, щоб противник часом не віддав тебе судді, а суддя возному, щоб тебе не вкинули в темницю. Істинно кажу тобі: Не вийдеш звідти, доки не заплатиш останнього шага.

“Правила вступу” до Божого Царства нам деколи здаються суворими. Але Ісус не вимагає від нас нічого, чого сам не зробив. Прибитий до хреста, сильно страждаючи, висловлює слова прощення: «Отче, прости їм...» Сьогодні можемо задуматись над тим, з якою серйозністю приступаємо до цієї Ісусової вимоги. Не відкладаймо проблем, котрі переживаємо у відносинах, на потім.
Подивімося на цю проблему з іншої сторони. Неохота простити, гнів, який відчуваємо до тих, які нас кривдять, - все це не лише шкодить іншим, але внутрішньо вбиває нас самих. Попробуймо щиро простити тим, які нам завдали болю. Господь нас знає. Він знає, що прощення – це процес, котрий деколи вимагає багато часу. Але якщо приймаємо Ісуса, то повинні мати чіткий внутрішній погляд на цю проблему. З довірою складаймо свої тягарі перед Його очі – тоді обов’язково відчуємо полегшення.

Господи, навчи мене завжди прощати!

25.05.2010

2010-05-20T15:07:00.000+03:00

25 травня, вівторок – Мт. 4,25-5,13
Святт. Єпіфанія, єп. Кіпру, і Германа, патр. Єрусалиму

А йшла за ним велика сила людей з Галилеї, з Десятимістя, з Єрусалиму, з Юдеї та з Зайордання. Побачивши ж народ, зійшов на гору. І коли він сів, підійшли до нього його учні; а він, відкривши уста, почав навчати їх: “Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні тихі, бо вони успадкують землю. Блаженні засмучені, бо будуть утішені. Блаженні голодні та спраглі справедливости, бо вони наситяться. Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя. Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться. Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради. Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі; так бо переслідували пророків, які були перед вами. Ви – сіль землі. Коли ж сіль звітріє, чим її солоною зробити? Ні на що не придатна більше, хіба – викинути її геть, щоб топтали люди.

Про життя багатьох святих знаємо, але в небі є набагато більше святих. І хоча Церква й не проголосила їх святими, але вони є добре «знайомі» Богу! Бог бажає «поділитися» з нами вічною радістю в небі. На дорозі до вічної нагороди, яку вже пройшло багато святих, маємо керуватися законами, які нам дав сам Божий Син – Ісус. Його слова, які ми щойно прочитали, не були приємними ні для натовпу, ні для учнів, і чесно кажучи, для нас не звучать приємно, і їх не легко прийняти. Але святість є для всіх нас. Для звичайних людей, котрі сприймають свої відносини з Богом серйозно, живуть своєю вірою постійно, а не лише в Церкві. Всюди, куди приходять, де працюють, навчаються, бавляться, відпочивають – дозволяють, щоб через них Бог був присутнім у кожному місці цього світу! Стараймося бути святими!

Господи, веди мене дорогами життя до Тебе.