07 серпня, субота – Мт 19,3-12
Успіння св. Анни, Матері Пресв. Богородиці
І підійшли до нього фарисеї і, спокушаючи його, запитали: “Чи можна чоловікові відпустити свою жінку з якоїбудь причини?” Він відповів їм: “Хіба ви не читали, що Творець від початку створив їх чоловіком і жінкою, і мовив: Тому покине чоловік батька й матір і пристане до своєї жінки, і будуть вони двоє одним тілом, так що вони не будуть більше двоє, лиш одне тіло. Що, отже, Бог получив, людина хай не розлучає.” Кажуть вони до нього: “Чому ж тоді Мойсей звелів дати розвідний лист і відпустити її?” А він сказав їм: “Задля жорстокости сердець ваших Мойсей дозволив вам відпускати жінок ваших; спочатку ж не було так. А я кажу вам: Хто відпускає свою жінку – за винятком розпусти – і ожениться з іншою, той чинить перелюб; і хто ожениться з розвідкою, чинить перелюб.” Кажуть до нього учні: “Коли така справа чоловіка з жінкою, то ліпше не женитись.” Він же відповів їм: “Не всі це слово розуміють, а ті лише, кому дано. Бувають бо скопці, що з матернього лона такими народились; бувають і скопці, що їх люди оскопили; бувають і скопці, що самі себе оскопили задля Небесного Царства. Хто може збагнути, нехай збагне.” Тоді приведено до нього дітей, щоб він, поклавши на них руки, помолився. Учні ж боронили їм. Ісус сказав їм: “Пустіть дітей! Не бороніть їм приходити до мене, бо таких Царство Небесне.” І поклавши на них руки, пішов звідти. Аж ось один приступив до нього й каже: “Учителю! Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?” Ісус сказав до нього: “Чому мене питаєшся про те, що добре? Добрий є один тільки (Бог). Як хочеш увійти в життя, додержуй заповідей.” “Яких?” – питає його. А Ісус до нього: “Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй криво, поважай батька-матір і люби ближнього твого, як себе самого.” Каже юнак до нього: “Все це я зберіг ізмалку. Чого мені ще бракує?” “Якщо хочеш бути досконалим”, – сказав Ісус до нього, – “піди, продай, що маєш, дай бідним, і будеш мати скарб на небі; потім приходь і йди за мною.” Почувши це слово, юнак відійшов смутний, мав бо велике майно.
…Що, отже, Бог получив, людина хай не розлучає… І якщо маємо враження, що ті слова втратили свою актуальність, то ми глибоко помиляємося. Хоча щоденно говориться про розлучення, як про щось нормальне, розлучення залишають глибокі рани та тривалі травми в багатьох випадках. Стосунки, які почалися оптимізмом, великою любов’ю та ідеалами, закінчуються недовірою, жалем, неприйняттям. Те, що було одним тілом, поділяється на багато кусочків. Бог нікого не засуджує, тому не робімо цього і ми. Ісус кожному пропонує свою помічну руку. Чи ми є вільні, чи живемо в подружжі, чи розлучені – всі ми належимо до великого натовпу тих, котрі потребують Божої любові для оздоровлення. Тому людина хай не розлучає те, що Бог з’єднав, але хай допомагає більшій єдності жертвою, молитвою, прощенням, доброю порадою.
· Яке є моє особисте ставлення до нероздільності подружжя?
Господи, допоможи мені бути людиною, яка не розділяє, але з’єднує.
Немає коментарів:
Дописати коментар