31 серпня, вівторок – Мр 6,1-7
Мучч.Флора й Лавра
І вийшовши звідти, прибув у свою батьківщину, а слідом за ним пішли й його учні. Якже настала субота, він почав навчати у синагозі; багато з тих, що його слухали, дивувались, кажучи: "Звідкіль оте в нього? Що то за мудрість, що йому дана, і такі чуда, що діються його руками? Хіба ж він не тесля, син Марії, брат Якова, Йосифа, Юди та Симона? І сестри його - хіба не тут між нами?" І брали йому це за зле. Але Ісус промовив до них: "Нема пророка без пошани, - як тільки у своїй країні, між власною родиною та у своєму домі." І неспроможен був створити там ніякого чуда, лише вилікував деяких недужих, поклавши на них руки; і вражений був їхньою невірою. І ходив кругом по селах, і навчав. І покликав дванадцятьох і заходився їх посилати по двох, даючи їм владу над нечистими духами.
І тепер Ісуса слухають мільйони людей через Боже слово, священиків, теперішніх пророків. Відкриймо очі, але перш за все свої серця. Стараймося, щоб ми не були на стороні Ісусових сучасників, котрі в Ньому шукали тільки людину. Він наш Бог і Господь.
Господи, дай мені духа покори та міцної віри, щоб я прийняв Тебе до свого життя, як мого Бога. Щоб в моїх вчинках, думках і словах було видно кому я повірив!
31.08.2010
31 серпня, вівторок – Мр 6,1-7
Мучч.Флора й Лавра
І вийшовши звідти, прибув у свою батьківщину, а слідом за ним пішли й його учні. Якже настала субота, він почав навчати у синагозі; багато з тих, що його слухали, дивувались, кажучи: "Звідкіль оте в нього? Що то за мудрість, що йому дана, і такі чуда, що діються його руками? Хіба ж він не тесля, син Марії, брат Якова, Йосифа, Юди та Симона? І сестри його - хіба не тут між нами?" І брали йому це за зле. Але Ісус промовив до них: "Нема пророка без пошани, - як тільки у своїй країні, між власною родиною та у своєму домі." І неспроможен був створити там ніякого чуда, лише вилікував деяких недужих, поклавши на них руки; і вражений був їхньою невірою. І ходив кругом по селах, і навчав. І покликав дванадцятьох і заходився їх посилати по двох, даючи їм владу над нечистими духами.
І тепер Ісуса слухають мільйони людей через Боже слово, священиків, теперішніх пророків. Відкриймо очі, але перш за все свої серця. Стараймося, щоб ми не були на стороні Ісусових сучасників, котрі в Ньому шукали тільки людину. Він наш Бог і Господь.
Господи, дай мені духа покори та міцної віри, щоб я прийняв Тебе до свого життя, як мого Бога. Щоб в моїх вчинках, думках і словах було видно кому я повірив!
Мучч.Флора й Лавра
І вийшовши звідти, прибув у свою батьківщину, а слідом за ним пішли й його учні. Якже настала субота, він почав навчати у синагозі; багато з тих, що його слухали, дивувались, кажучи: "Звідкіль оте в нього? Що то за мудрість, що йому дана, і такі чуда, що діються його руками? Хіба ж він не тесля, син Марії, брат Якова, Йосифа, Юди та Симона? І сестри його - хіба не тут між нами?" І брали йому це за зле. Але Ісус промовив до них: "Нема пророка без пошани, - як тільки у своїй країні, між власною родиною та у своєму домі." І неспроможен був створити там ніякого чуда, лише вилікував деяких недужих, поклавши на них руки; і вражений був їхньою невірою. І ходив кругом по селах, і навчав. І покликав дванадцятьох і заходився їх посилати по двох, даючи їм владу над нечистими духами.
І тепер Ісуса слухають мільйони людей через Боже слово, священиків, теперішніх пророків. Відкриймо очі, але перш за все свої серця. Стараймося, щоб ми не були на стороні Ісусових сучасників, котрі в Ньому шукали тільки людину. Він наш Бог і Господь.
Господи, дай мені духа покори та міцної віри, щоб я прийняв Тебе до свого життя, як мого Бога. Щоб в моїх вчинках, думках і словах було видно кому я повірив!
30.08.2010
30 серпня, понеділок – Мр 5,24-34
Муч. Мирона
І пішов Він із ним. За Ним натовп великий ішов, і тиснувсь до Нього. А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була, що чимало натерпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого, як зачула вона про Ісуса, підійшла через натовп іззаду, і доторкнулась до одежі Його... Бо вона говорила про себе: Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то одужаю... І висохло хвилі тієї джерело кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від недуги! І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до народу звернувся й спитав: Хто доторкнувсь до Моєї одежі? І відказали Йому Його учні: Ти бачиш, що тисне на Тебе народ, а питаєшся: Хто доторкнувся до Мене? А Він навкруги поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце. І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, і всю правду Йому розповіла... А Він їй сказав: Твоя віра, о дочко, спасла тебе; іди з миром, і здоровою будь від своєї недуги!
Що думаємо про Ісусову оздоровляючу силу після уважного читання та роздумування над цим Євангеліє? Якщо захворіємо ми або хтось з наших рідних, чи ідемо за Ісусом та просимо Його, щоб нам допоміг? Чому тоді, зазвичай, ми думаємо, що Бог нас не чує, що не побачить нас у натовпі, не буде думати про таких простих людей як ми. Бог не є байдужим до жодного нашого прохання. Довіряймо Йому та витривало просімо з вірою!
· Вірую, що Бог є мій люблячий батько? Вмію молитися витривало?
Муч. Мирона
І пішов Він із ним. За Ним натовп великий ішов, і тиснувсь до Нього. А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була, що чимало натерпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого, як зачула вона про Ісуса, підійшла через натовп іззаду, і доторкнулась до одежі Його... Бо вона говорила про себе: Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то одужаю... І висохло хвилі тієї джерело кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від недуги! І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до народу звернувся й спитав: Хто доторкнувсь до Моєї одежі? І відказали Йому Його учні: Ти бачиш, що тисне на Тебе народ, а питаєшся: Хто доторкнувся до Мене? А Він навкруги поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце. І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, і всю правду Йому розповіла... А Він їй сказав: Твоя віра, о дочко, спасла тебе; іди з миром, і здоровою будь від своєї недуги!
Що думаємо про Ісусову оздоровляючу силу після уважного читання та роздумування над цим Євангеліє? Якщо захворіємо ми або хтось з наших рідних, чи ідемо за Ісусом та просимо Його, щоб нам допоміг? Чому тоді, зазвичай, ми думаємо, що Бог нас не чує, що не побачить нас у натовпі, не буде думати про таких простих людей як ми. Бог не є байдужим до жодного нашого прохання. Довіряймо Йому та витривало просімо з вірою!
· Вірую, що Бог є мій люблячий батько? Вмію молитися витривало?
29.08.2010
29 серпня, неділя – Мт 22,1-14
Нерукотворн. Образа ГНІХ; муч. Діомида
Ісус, озвавшися, знову заговорив до них у притчах: “Царство Небесне схоже на царя, що справив своєму синові весілля. Він послав своїх слуг кликати запрошених на весілля, але вони не хотіли прийти. Тоді він знову послав інших слуг, кажучи: Мовте запрошеним: Ось я обід мій зготував: зарізано волів та підгодовану худобу все готове, ідіть на весілля. Та ті тим знехтували й пішли собі, хто на власне поле, хто до свого крамарства; інші ж, схопивши слуг, познущалися з них і повбивали. Розгнівався цар і вислав військо, яке вигубило тих убивців, а їхнє місто спалило. Тоді він мовив своїм слугам: Обід – готовий, але запрошені були негідні. Підіть, отже, на роздоріжжя і, кого лише здибаєте, кличте на весілля. Вийшли ці слуги на дороги й зібрали всіх, кого тільки спіткали – злих і добрих, так що весільна світлиця була гостей повна. Як же ввійшов той цар, щоб подивитися на гостей, побачив там чоловіка, що не був убраний у весільну одіж:, і сказав до нього: Як то ти ввійшов сюди, друже, не маючи весільної одежі? А той мовчав. Тоді цар промовив до слуг: Зв'яжіте йому ноги й руки та й киньте геть у темряву кромішню! Там буде плач і скрегіт зубів. Багато бо покликаних, але вибраних мало.”
...Царство Небесне схоже на царя, що справив своєму синові весілля… На таку гостину нас щоденно кличе небесний Отець. Підготована «Їжа» - Євхаристія часто лишається, бо Церква протягом тижня є напівпорожньою. Уявімо Ісуса, з яким болем в серці говорив цю притчу, коли знав з кількома відмовами зустрінеться протягом століть. Ісус нікого не примушує, навпаки, кожен день нас кличе до свого «Столу», де нам дається, як Їжа. Сам Божий Син є Їжею, без якої немає життя, без якої помирає наша душа.
…пішли собі, хто на власне поле, хто до свого крамарства… За чим відходимо ми? Через що найчастіше відмовляємось?
Господи Ісусе, поможи мені як можна частіше приймати Тебе до чистого серця.
Нерукотворн. Образа ГНІХ; муч. Діомида
Ісус, озвавшися, знову заговорив до них у притчах: “Царство Небесне схоже на царя, що справив своєму синові весілля. Він послав своїх слуг кликати запрошених на весілля, але вони не хотіли прийти. Тоді він знову послав інших слуг, кажучи: Мовте запрошеним: Ось я обід мій зготував: зарізано волів та підгодовану худобу все готове, ідіть на весілля. Та ті тим знехтували й пішли собі, хто на власне поле, хто до свого крамарства; інші ж, схопивши слуг, познущалися з них і повбивали. Розгнівався цар і вислав військо, яке вигубило тих убивців, а їхнє місто спалило. Тоді він мовив своїм слугам: Обід – готовий, але запрошені були негідні. Підіть, отже, на роздоріжжя і, кого лише здибаєте, кличте на весілля. Вийшли ці слуги на дороги й зібрали всіх, кого тільки спіткали – злих і добрих, так що весільна світлиця була гостей повна. Як же ввійшов той цар, щоб подивитися на гостей, побачив там чоловіка, що не був убраний у весільну одіж:, і сказав до нього: Як то ти ввійшов сюди, друже, не маючи весільної одежі? А той мовчав. Тоді цар промовив до слуг: Зв'яжіте йому ноги й руки та й киньте геть у темряву кромішню! Там буде плач і скрегіт зубів. Багато бо покликаних, але вибраних мало.”
...Царство Небесне схоже на царя, що справив своєму синові весілля… На таку гостину нас щоденно кличе небесний Отець. Підготована «Їжа» - Євхаристія часто лишається, бо Церква протягом тижня є напівпорожньою. Уявімо Ісуса, з яким болем в серці говорив цю притчу, коли знав з кількома відмовами зустрінеться протягом століть. Ісус нікого не примушує, навпаки, кожен день нас кличе до свого «Столу», де нам дається, як Їжа. Сам Божий Син є Їжею, без якої немає життя, без якої помирає наша душа.
…пішли собі, хто на власне поле, хто до свого крамарства… За чим відходимо ми? Через що найчастіше відмовляємось?
Господи Ісусе, поможи мені як можна частіше приймати Тебе до чистого серця.
28.08.2010
28 серпня, субота – Лк 10,38-42;11,27-28
Успіння Пресвятої Богородиці
Коли ж вони були в дорозі, він увійшов в одне село, і якась жінка, Марта на ім'я, прийняла його в хату. Була ж у неї сестра що звалася Марія; ця, сівши в ногах Господа, слухала його слова. Марта ж клопоталась усякою прислугою. Наблизившись, каже: “Господи, чи тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допомогла.” Озвався Господь до неї і промовив: “Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї.” Коли він говорив це, жінка якась, піднісши голос з-між народу, мовила до нього: “Щасливе лоно, що тебе носило, і груди, що тебе кормили.” А він озвався: “Справді ж блаженні ті, що слухають Боже слово і його зберігають.”
Успіння Пресвятої Богородиці
Коли ж вони були в дорозі, він увійшов в одне село, і якась жінка, Марта на ім'я, прийняла його в хату. Була ж у неї сестра що звалася Марія; ця, сівши в ногах Господа, слухала його слова. Марта ж клопоталась усякою прислугою. Наблизившись, каже: “Господи, чи тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допомогла.” Озвався Господь до неї і промовив: “Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї.” Коли він говорив це, жінка якась, піднісши голос з-між народу, мовила до нього: “Щасливе лоно, що тебе носило, і груди, що тебе кормили.” А він озвався: “Справді ж блаженні ті, що слухають Боже слово і його зберігають.”
27.08.2010
27 серпня, п’ятниця – Мр 5,22-24;35-6,1
Перенес. мощей преп. Теодосія Печ.; Передсв.Успіння
Аж ось приходить один із старшин синагоги, Яір на ім'я, а побачивши його, упав йому до ніг і благав його вельми, кажучи: "Дочка моя вже на сконі. Прийди, поклади лишень на неї руки, щоб видужала й жила." Тож пішов з ним. Слідом же за ним ішло багато люду, що тиснувся до нього. Коли він ще говорив, приходять від старшини синагоги й кажуть: "Дочка твоя померла, навіщо клопочеш Учителя?" Але Ісус, почувши слово, що ті сказали, промовив до старшини синагоги: "Не бійся! Тільки віруй." І не дозволив іти нікому з собою, окрім Петра, Якова та Йоана, брата Якова. Приходять вони до старшини синагоги в хату, - бачить він метушню і тих, що ридали й голосили вельми. Увійшов же й каже: "Чого метушитесь і плачете? Не померло дівча, спить воно!" І насміхались з нього. Він же відсторонив усіх, узяв батька дівчати та матір і тих, що з ним були, та й увійшов, де дівча лежало. Взявши ж дівча за руку, сказав до нього: "Таліта кум" - що значить у перекладі: "Дівчино, кажу тобі, встань!" І притьмом устало дівча й почало ходити, - років же дванадцять мало, - і нараз охоплені були всі дивом-дивенним. Та повелів їм суворо, щоб ніхто про те не довідався, - і наказав дати їй їсти. І вийшовши звідти, прибув у свою батьківщину, а слідом за ним пішли й його учні.
Увійшов же й каже: "Чого метушитесь і плачете? Не померло дівча, спить воно! … Після прочитаного Євангеліє можемо подумати про Ісусову силу. Якщо багатьом допоміг тоді, віримо, що охоче хоче допомагати і нам, якщо Його про це попросимо?
Просимо, щоб Ісус допоміг нам або нашим близьким? Чому часто не віримо в Його силу? Бог ніколи не є байдужим до наших прохань. Довіряймо Йому!!!
Господи Ісусе, моя віра є така слабка, підтримай мене своєю благодаттю так, як Яїра: Не бійся, тільки вір!
Перенес. мощей преп. Теодосія Печ.; Передсв.Успіння
Аж ось приходить один із старшин синагоги, Яір на ім'я, а побачивши його, упав йому до ніг і благав його вельми, кажучи: "Дочка моя вже на сконі. Прийди, поклади лишень на неї руки, щоб видужала й жила." Тож пішов з ним. Слідом же за ним ішло багато люду, що тиснувся до нього. Коли він ще говорив, приходять від старшини синагоги й кажуть: "Дочка твоя померла, навіщо клопочеш Учителя?" Але Ісус, почувши слово, що ті сказали, промовив до старшини синагоги: "Не бійся! Тільки віруй." І не дозволив іти нікому з собою, окрім Петра, Якова та Йоана, брата Якова. Приходять вони до старшини синагоги в хату, - бачить він метушню і тих, що ридали й голосили вельми. Увійшов же й каже: "Чого метушитесь і плачете? Не померло дівча, спить воно!" І насміхались з нього. Він же відсторонив усіх, узяв батька дівчати та матір і тих, що з ним були, та й увійшов, де дівча лежало. Взявши ж дівча за руку, сказав до нього: "Таліта кум" - що значить у перекладі: "Дівчино, кажу тобі, встань!" І притьмом устало дівча й почало ходити, - років же дванадцять мало, - і нараз охоплені були всі дивом-дивенним. Та повелів їм суворо, щоб ніхто про те не довідався, - і наказав дати їй їсти. І вийшовши звідти, прибув у свою батьківщину, а слідом за ним пішли й його учні.
Увійшов же й каже: "Чого метушитесь і плачете? Не померло дівча, спить воно! … Після прочитаного Євангеліє можемо подумати про Ісусову силу. Якщо багатьом допоміг тоді, віримо, що охоче хоче допомагати і нам, якщо Його про це попросимо?
Просимо, щоб Ісус допоміг нам або нашим близьким? Чому часто не віримо в Його силу? Бог ніколи не є байдужим до наших прохань. Довіряймо Йому!!!
Господи Ісусе, моя віра є така слабка, підтримай мене своєю благодаттю так, як Яїра: Не бійся, тільки вір!
26.08.2010
26 серпня, четвер – Мр 5,1-20
Віддання Преображення, Преп. Максима, ісповідника
Перевезлись вони на той бік моря, в країну Геразинську. І коли з човна він вийшов, відразу перестрів його чоловік з гробу, що мав у собі нечистого духа. Він перебував у гробах, і ніхто навіть ланцюгом не міг його зв'язати; раз-у-раз його зв'язували кайданами та ланцюгами, але він розривав ланцюги і трощив кайдани, й ніхто не міг його уговтати. Днями і ночами, завжди перебував він по гробах та горах, кричав і товк себе камінням. Побачивши здалека Ісуса, він прибіг, уклонився йому і закричав великим голосом: "Що мені, та й тобі, Ісусе, Сину Всевишнього Бога? Заклинаю тебе Богом: Не муч мене!" Бо він сказав до нього: "Вийди, нечистий душе, з цього чоловіка!" Ще й спитав його: "Як тебе звати?" Той же відрік: "Легіон - мені ім'я, багато бо нас!" І благав його вельми, щоб не виганяв їх з краю. А було там на узгір'ї велике стадо свиней, що паслося собі. Тож удалися до нього з проханням: "Пошли нас у тих безрогих, щоб ми ввійшли в них." І дозволив він їм. І вийшовши, нечисті духи ввійшли у свиней, тож кинулось стадо - близько дві тисячі! - з кручі у море та й потопилось у морі. А пастухи їхні повтікали й порозповідали про те в місті та по селах, - то й повиходили побачити, що сталось. Приходять вони до Ісуса та й бачать біснуватого; сидить одягнений, при здоровому глузді, - той, що мав у собі легіон, - і полякались. І розповіли їм очевидці, як воно сподіялося з біснуватим, а й про безрогих. Тож просили його, щоб вийшов з їхніх околиць. І коли сідав у човен, заходився його просити колишній біснуватий про змогу бути при ньому. Ісус же йому не дозволив, а сказав до нього: "Іди до свого дому, до своїх, і повідай їм, що Господь зробив для тебе і як змилосердивсь над тобою." Пішов він і взяв проповідувати у Десятимісті те, що зробив йому Ісус, - отож чудувалися всі.
…перестрів його чоловік з гробу, що мав у собі нечистого духа… Диявол ходить по світі та шукає, кого би забрати з собою до пекла. Він є спеціалістом в кожній частині нашого життя. В Євангеліє оволодів чоловіка нечистотою. Люди Його боялися, не приймали, бо робив собі погано і ланцюги розривав. Коли бачили, як Йому Ісус допоміг, почали боятися Ісуса і Його сили. Але чому просили Ісуса, щоб відійшов з їх землі?
…Тож удалися до нього з проханням… Гріх є річ часто дуже «приємна». Диявол так легко не піддається, якщо потрібно прийде йому на допомогу багато інших. Обмотає нас золотими мотузками.
Ісус нам допоможе здолати кожну ситуацію, до котрої нас хоче втягнути диявол своїми обіцянками безтурботного життя. Як? Спокусу диявола можемо здолати Ісусовою молитвою, посвяченням хати, живою вірою.
· Як я воюю з дияволом?
Господи Ісусе, бережи мене від дій диявола.
Віддання Преображення, Преп. Максима, ісповідника
Перевезлись вони на той бік моря, в країну Геразинську. І коли з човна він вийшов, відразу перестрів його чоловік з гробу, що мав у собі нечистого духа. Він перебував у гробах, і ніхто навіть ланцюгом не міг його зв'язати; раз-у-раз його зв'язували кайданами та ланцюгами, але він розривав ланцюги і трощив кайдани, й ніхто не міг його уговтати. Днями і ночами, завжди перебував він по гробах та горах, кричав і товк себе камінням. Побачивши здалека Ісуса, він прибіг, уклонився йому і закричав великим голосом: "Що мені, та й тобі, Ісусе, Сину Всевишнього Бога? Заклинаю тебе Богом: Не муч мене!" Бо він сказав до нього: "Вийди, нечистий душе, з цього чоловіка!" Ще й спитав його: "Як тебе звати?" Той же відрік: "Легіон - мені ім'я, багато бо нас!" І благав його вельми, щоб не виганяв їх з краю. А було там на узгір'ї велике стадо свиней, що паслося собі. Тож удалися до нього з проханням: "Пошли нас у тих безрогих, щоб ми ввійшли в них." І дозволив він їм. І вийшовши, нечисті духи ввійшли у свиней, тож кинулось стадо - близько дві тисячі! - з кручі у море та й потопилось у морі. А пастухи їхні повтікали й порозповідали про те в місті та по селах, - то й повиходили побачити, що сталось. Приходять вони до Ісуса та й бачать біснуватого; сидить одягнений, при здоровому глузді, - той, що мав у собі легіон, - і полякались. І розповіли їм очевидці, як воно сподіялося з біснуватим, а й про безрогих. Тож просили його, щоб вийшов з їхніх околиць. І коли сідав у човен, заходився його просити колишній біснуватий про змогу бути при ньому. Ісус же йому не дозволив, а сказав до нього: "Іди до свого дому, до своїх, і повідай їм, що Господь зробив для тебе і як змилосердивсь над тобою." Пішов він і взяв проповідувати у Десятимісті те, що зробив йому Ісус, - отож чудувалися всі.
…перестрів його чоловік з гробу, що мав у собі нечистого духа… Диявол ходить по світі та шукає, кого би забрати з собою до пекла. Він є спеціалістом в кожній частині нашого життя. В Євангеліє оволодів чоловіка нечистотою. Люди Його боялися, не приймали, бо робив собі погано і ланцюги розривав. Коли бачили, як Йому Ісус допоміг, почали боятися Ісуса і Його сили. Але чому просили Ісуса, щоб відійшов з їх землі?
…Тож удалися до нього з проханням… Гріх є річ часто дуже «приємна». Диявол так легко не піддається, якщо потрібно прийде йому на допомогу багато інших. Обмотає нас золотими мотузками.
Ісус нам допоможе здолати кожну ситуацію, до котрої нас хоче втягнути диявол своїми обіцянками безтурботного життя. Як? Спокусу диявола можемо здолати Ісусовою молитвою, посвяченням хати, живою вірою.
· Як я воюю з дияволом?
Господи Ісусе, бережи мене від дій диявола.
25.08.2010
25 серпня, середа – Мр 4,35-41
Мучч.Фотія і Аникити
Того ж дня, як настав вечір, він їм і каже: "Перепливімо лишень на той бік!" І зоставивши народ, беруть його з собою, так як і був у човні; а були й інші човни з ним. І знялася хуртовина, ще й з вітром, і хвилі линули у човен, отож уже наповнювався. А він був на кормі, - спав на подушці. Вони будять його і кажуть йому: "Учителю, тобі байдуже, що гинемо?" Тоді він устав, погрозив вітрові і сказав до моря: "Замовкни! Ущухни!" І затих вітер, і залягла велика тиша.Тоді сказав до них: "Чого ви такі боязкі? Ще досі не маєте віри?" І страх великий огорнув їх, і вони казали один до одного: "Хто це такий, що йому вітер і море послушні?"
В нашому житті є різні труднощі, болі, проблеми, які налітають, як буря, і ми не відразу знаємо, що робити. Шукаємо поміч, але лише деколи згадуємо, що Той, Який нас на човні нашого життя ніколи не покине є Ісус. Ми за Нього забуваємо і не просимо Його про поміч. Нашим спасінням є Ісус!!! Якщо я Його не прошу, то показую, що Він мені байдужий і я не потребую Його. «Бурю» нашого життя здатний в кожній хвилині заспокоїти лише Христос. Він – Господар неба та землі, чекає на наше прохання, нашу зацікавленість в Його допомозі.
Господи Ісусе, зміцни мою віру, вгамуй неспокій в моєму серці. Тобі, довіряю!
Мучч.Фотія і Аникити
Того ж дня, як настав вечір, він їм і каже: "Перепливімо лишень на той бік!" І зоставивши народ, беруть його з собою, так як і був у човні; а були й інші човни з ним. І знялася хуртовина, ще й з вітром, і хвилі линули у човен, отож уже наповнювався. А він був на кормі, - спав на подушці. Вони будять його і кажуть йому: "Учителю, тобі байдуже, що гинемо?" Тоді він устав, погрозив вітрові і сказав до моря: "Замовкни! Ущухни!" І затих вітер, і залягла велика тиша.Тоді сказав до них: "Чого ви такі боязкі? Ще досі не маєте віри?" І страх великий огорнув їх, і вони казали один до одного: "Хто це такий, що йому вітер і море послушні?"
В нашому житті є різні труднощі, болі, проблеми, які налітають, як буря, і ми не відразу знаємо, що робити. Шукаємо поміч, але лише деколи згадуємо, що Той, Який нас на човні нашого життя ніколи не покине є Ісус. Ми за Нього забуваємо і не просимо Його про поміч. Нашим спасінням є Ісус!!! Якщо я Його не прошу, то показую, що Він мені байдужий і я не потребую Його. «Бурю» нашого життя здатний в кожній хвилині заспокоїти лише Христос. Він – Господар неба та землі, чекає на наше прохання, нашу зацікавленість в Його допомозі.
Господи Ісусе, зміцни мою віру, вгамуй неспокій в моєму серці. Тобі, довіряю!
24.08.2010
24 серпня, вівторок – Мр 4,24-34
Муч. Євпла
І казав їм: "Вважайте, що чуєте! Якою мірою міряєте, такою й вам відміряють, та ще й причинять вам, що слухаєте. Бо хто має, тому дасться, а в того, хто не має, заберуть і те, що має." І казав: "Із Царством Небесним так, як з отим чоловіком, що кидає насіння в землю: чи спить він, чи встає, чи то вночі, а чи вдень, - насіння те кільчиться й росте. А як - він сам не знає. Сама від себе земля плід приносить: спершу стебельце, потім колос, а потім повну в колосі пшеницю. А коли плід доспіє, він зараз же з серпом посилає, бо жнива настали." І мовив: "До чого прирівняємо Царство Боже - або у якій притчі ми його появимо? Воно - немов зерно гірчичне, що, коли сіється у землю, найменше від усіх насінь, що на землі. А як, посіявши, виростає, стає більшим над усю городину, а віття пускає таке велике, що й небесне птаство в його тіні може сховатись." І багатьма такими притчами він проповідував їм слово, оскільки вони могли зрозуміти. Без притчі не говорив він їм; на самоті ж пояснював усе своїм учням.
Із Царством Небесним так, як з отим чоловіком, що кидає насіння в землю… Багато разів Божі слова були вкинуті до нашого серця, з натхненням ми чекали великих справ. Коли не приходили, ми втрачали терпеливість, і думали, що більше ми не зможемо…
…чи спить він, чи встає, чи то вночі, а чи вдень, - насіння те кільчиться й росте. А як - він сам не знає. Можливо очікування великих справ може замінити наша активність в малих речах. Повага, порозуміння, щира розмова, усмішка, помічна рука…, таких малих ситуації в нашому житті є дуже багато.
…спершу стебельце, потім колос, а потім повну в колосі пшеницю… це, що дістанеться на поверхню зі зерна Божого слова, котре засіяне в нас – це вчинки любові.
Господи Ісусе, Тобі довіряю зростання моєї віри, терпеливості у дрібничках, бажання крокувати за Тобою і тоді, коли результатів не видно людському оку, але Твоєму.
Муч. Євпла
І казав їм: "Вважайте, що чуєте! Якою мірою міряєте, такою й вам відміряють, та ще й причинять вам, що слухаєте. Бо хто має, тому дасться, а в того, хто не має, заберуть і те, що має." І казав: "Із Царством Небесним так, як з отим чоловіком, що кидає насіння в землю: чи спить він, чи встає, чи то вночі, а чи вдень, - насіння те кільчиться й росте. А як - він сам не знає. Сама від себе земля плід приносить: спершу стебельце, потім колос, а потім повну в колосі пшеницю. А коли плід доспіє, він зараз же з серпом посилає, бо жнива настали." І мовив: "До чого прирівняємо Царство Боже - або у якій притчі ми його появимо? Воно - немов зерно гірчичне, що, коли сіється у землю, найменше від усіх насінь, що на землі. А як, посіявши, виростає, стає більшим над усю городину, а віття пускає таке велике, що й небесне птаство в його тіні може сховатись." І багатьма такими притчами він проповідував їм слово, оскільки вони могли зрозуміти. Без притчі не говорив він їм; на самоті ж пояснював усе своїм учням.
Із Царством Небесним так, як з отим чоловіком, що кидає насіння в землю… Багато разів Божі слова були вкинуті до нашого серця, з натхненням ми чекали великих справ. Коли не приходили, ми втрачали терпеливість, і думали, що більше ми не зможемо…
…чи спить він, чи встає, чи то вночі, а чи вдень, - насіння те кільчиться й росте. А як - він сам не знає. Можливо очікування великих справ може замінити наша активність в малих речах. Повага, порозуміння, щира розмова, усмішка, помічна рука…, таких малих ситуації в нашому житті є дуже багато.
…спершу стебельце, потім колос, а потім повну в колосі пшеницю… це, що дістанеться на поверхню зі зерна Божого слова, котре засіяне в нас – це вчинки любові.
Господи Ісусе, Тобі довіряю зростання моєї віри, терпеливості у дрібничках, бажання крокувати за Тобою і тоді, коли результатів не видно людському оку, але Твоєму.
23.08.2010
23 серпня, понеділок – Мр 4,10-23
Муч. Лаврентія, архідиякона
А коли був Ісус на самоті, спитали його ті, що були біля нього разом із дванадцятьма, про притчі. І він сказав їм: "Вам дана тайна Божого Царства; для тих же, що осторонь, усе стається притчами, щоб вони дивлячись, не бачили, слухаючи, не зрозуміли, щоб, бува, не навернулись, і щоб їм не простилось." І сказав їм: "Не розумієте цієї притчі? Як же тоді вам розуміти всі притчі? Сіяч сіє слово. Ті, що край дороги, де сіється те слово, коли почують слово, - зараз же сатана приходить і забирає посіяне в них слово. Так само посіяне на каменистому ґрунті, - це ті, що, як почують слово, зараз же з радістю його приймають, але не мають коріння у собі й непостійні, тож згодом, коли стаеться утиск чи гоніння за слово, вони негайно ж зневірюються. Ще інші, посіяні між терня, це ті, що чули слово, але ось клопоти світу цього, принада багатства й жадоба інших речей, увійшовши, заглушують слово, і воно стає неплідним. А що посіяні на добру землю, - це ті, які чують слово, його приймають, отож і приносять плід: той у тридцять, той у шістдесят, той у сто разів більше." І говорив їм: "Хіба приносять світло на те, щоб поставити його під посудом або під ліжком, а не на те, щоб поставити його на свічнику? Немає бо нічого схованого, що не мало б стати явним, ані немає нічого тайного, що у наявність не вийшло б. Хто має вуха слухати, хай слухає!"
У повній темноті людина боїться. Якщо темноту освітить хоча б найменший промінь світла, то в цьому місці починається життя. Ісус прийшов на цей світ, як світло світу. Своєю наукою та прикладом Він освітлює темноту наших днів. Бог нас поставив на певне місце на землі, щоб ми своїм світлом, прийнятим від Христа освітлювали цей кусок землі, де перебуваємо і були всюди світлом. Чи я є світлом, чи темнотою, якої кожен боїться? Вже від цієї миті, що зможу змінити?
· В конкретній ситуації сьогодні усвідомлю, що я є світлом щоб світило, наприклад, однокласникам, батькам, сусідам…
Господи Ісусе, з Твоєю поміччю хочу виявляти назовні свою віру вчинками. Не хочу Твоє світло заховувати від інших «під посудом або під ліжком.»
Муч. Лаврентія, архідиякона
А коли був Ісус на самоті, спитали його ті, що були біля нього разом із дванадцятьма, про притчі. І він сказав їм: "Вам дана тайна Божого Царства; для тих же, що осторонь, усе стається притчами, щоб вони дивлячись, не бачили, слухаючи, не зрозуміли, щоб, бува, не навернулись, і щоб їм не простилось." І сказав їм: "Не розумієте цієї притчі? Як же тоді вам розуміти всі притчі? Сіяч сіє слово. Ті, що край дороги, де сіється те слово, коли почують слово, - зараз же сатана приходить і забирає посіяне в них слово. Так само посіяне на каменистому ґрунті, - це ті, що, як почують слово, зараз же з радістю його приймають, але не мають коріння у собі й непостійні, тож згодом, коли стаеться утиск чи гоніння за слово, вони негайно ж зневірюються. Ще інші, посіяні між терня, це ті, що чули слово, але ось клопоти світу цього, принада багатства й жадоба інших речей, увійшовши, заглушують слово, і воно стає неплідним. А що посіяні на добру землю, - це ті, які чують слово, його приймають, отож і приносять плід: той у тридцять, той у шістдесят, той у сто разів більше." І говорив їм: "Хіба приносять світло на те, щоб поставити його під посудом або під ліжком, а не на те, щоб поставити його на свічнику? Немає бо нічого схованого, що не мало б стати явним, ані немає нічого тайного, що у наявність не вийшло б. Хто має вуха слухати, хай слухає!"
У повній темноті людина боїться. Якщо темноту освітить хоча б найменший промінь світла, то в цьому місці починається життя. Ісус прийшов на цей світ, як світло світу. Своєю наукою та прикладом Він освітлює темноту наших днів. Бог нас поставив на певне місце на землі, щоб ми своїм світлом, прийнятим від Христа освітлювали цей кусок землі, де перебуваємо і були всюди світлом. Чи я є світлом, чи темнотою, якої кожен боїться? Вже від цієї миті, що зможу змінити?
· В конкретній ситуації сьогодні усвідомлю, що я є світлом щоб світило, наприклад, однокласникам, батькам, сусідам…
Господи Ісусе, з Твоєю поміччю хочу виявляти назовні свою віру вчинками. Не хочу Твоє світло заховувати від інших «під посудом або під ліжком.»
22.08.2010
22 серпня, неділя – Лк 9,1-6
Ап. Матія
Скликавши дванадцятьох, Ісус дав їм силу й владу над усіма бісами, й оздоровляти недуги, і тоді послав їх проповідувати Царство Боже й недужих лікувати. Він до них промовив: “Нічого не беріть у дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей, та й дві одежі не майте. В яку б хату ви не вступили, там перебувайте до вашого відходу. А як хто вас не прийме, то виходячи з того міста, обтрусіть порох з ніг ваших на свідоцтво проти них.” І вийшли вони та, ходячи по селах, звіщали Добру Новину й оздоровляли всюди.
Ап. Матія
Скликавши дванадцятьох, Ісус дав їм силу й владу над усіма бісами, й оздоровляти недуги, і тоді послав їх проповідувати Царство Боже й недужих лікувати. Він до них промовив: “Нічого не беріть у дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей, та й дві одежі не майте. В яку б хату ви не вступили, там перебувайте до вашого відходу. А як хто вас не прийме, то виходячи з того міста, обтрусіть порох з ніг ваших на свідоцтво проти них.” І вийшли вони та, ходячи по селах, звіщали Добру Новину й оздоровляли всюди.
21.08.2010
21 серпня, субота – Мт 22,15-22
Свят. Еміліяна; муч. Єлевтерія і Леоніда
Тоді фарисеї пішли й радили раду, як би його впіймати на слові. І вислали до нього своїх учнів разом з іродіянами. “Учителю”, –кажуть ті, – “ми знаємо, що ти щиросердий і що дороги Божої навчаєш по правді й не вважаєш ні на кого, бо не дивишся людям на обличчя. Скажи нам, як тобі здається: Чи дозволено давати кесареві податок, чи ні?” Ісус же, знаючи їхнє лукавство, озвався: “Чого мене спокушаєте, лицеміри? Покажіть мені гріш податковий.” Ті принесли йому динарій. Він спитав їх: “Чий це образ і напис?” Відповідають йому: “Кесарів.” Тоді він до них каже: “Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.” Почувши це, ті здивувались і, полишивши його, відійшли.
Свят. Еміліяна; муч. Єлевтерія і Леоніда
Тоді фарисеї пішли й радили раду, як би його впіймати на слові. І вислали до нього своїх учнів разом з іродіянами. “Учителю”, –кажуть ті, – “ми знаємо, що ти щиросердий і що дороги Божої навчаєш по правді й не вважаєш ні на кого, бо не дивишся людям на обличчя. Скажи нам, як тобі здається: Чи дозволено давати кесареві податок, чи ні?” Ісус же, знаючи їхнє лукавство, озвався: “Чого мене спокушаєте, лицеміри? Покажіть мені гріш податковий.” Ті принесли йому динарій. Він спитав їх: “Чий це образ і напис?” Відповідають йому: “Кесарів.” Тоді він до них каже: “Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.” Почувши це, ті здивувались і, полишивши його, відійшли.
20.08.2010
20 серпня, п’ятниця – Мр 4,1-9
Препмуч. Дометія
Знову розпочав Ісус навчати над морем. Сила людей зібралась навколо нього, тож він увійшов у човен, і сидів у ньому, на морі, а ввесь народ був на землі при морі. І він багато навчав їх притчами, і говорив до них своїм повчанням; "Слухайте: Ось вийшов сіяч сіяти. Коли він сіяв, дещо з зерна впало при дорозі, та прилетіло птаство й видзьобало його. Інше впало на ґрунт каменистий, де не було землі багато, і вмить зійшло, бо земля була не глибока. Коли ж зійшло сонце, воно згоріло і, за браком коріння, висхло. А інше впало між тернину, і зійшла тернина та його поглушила, тоді воно не дало плоду. Ще ж інше впало на добру землю - і дало плід, що сходив і ріс; і принесли: те у тридцять, те у шістдесят, а те й у сто разів більше." І додав: "Хто має вуха слухати, хай слухає!"
Сіяч Ісус і сьогодні сіє зерно свого слова. Можливо Його і вислухаю, але воно не доторкне мого серця, бо…
Бог до мене говорить, а я? Який врожай можу принести? Якою я є землею? Деколи мене і надихає Боже слово і Його речі, але це натхнення дуже короткочасне, деколи тільки до дверей Церкви. Дома, на вулиці живу за своїми уявленнями та планами. Божі плани для нас далекі. Сьогодні маю можливість виправитися.
· Подумаю, якою я є землею?
Господи Ісусе, допоможи мені бути доброю землею з добрими плодами – вчинками.
Препмуч. Дометія
Знову розпочав Ісус навчати над морем. Сила людей зібралась навколо нього, тож він увійшов у човен, і сидів у ньому, на морі, а ввесь народ був на землі при морі. І він багато навчав їх притчами, і говорив до них своїм повчанням; "Слухайте: Ось вийшов сіяч сіяти. Коли він сіяв, дещо з зерна впало при дорозі, та прилетіло птаство й видзьобало його. Інше впало на ґрунт каменистий, де не було землі багато, і вмить зійшло, бо земля була не глибока. Коли ж зійшло сонце, воно згоріло і, за браком коріння, висхло. А інше впало між тернину, і зійшла тернина та його поглушила, тоді воно не дало плоду. Ще ж інше впало на добру землю - і дало плід, що сходив і ріс; і принесли: те у тридцять, те у шістдесят, а те й у сто разів більше." І додав: "Хто має вуха слухати, хай слухає!"
Сіяч Ісус і сьогодні сіє зерно свого слова. Можливо Його і вислухаю, але воно не доторкне мого серця, бо…
Бог до мене говорить, а я? Який врожай можу принести? Якою я є землею? Деколи мене і надихає Боже слово і Його речі, але це натхнення дуже короткочасне, деколи тільки до дверей Церкви. Дома, на вулиці живу за своїми уявленнями та планами. Божі плани для нас далекі. Сьогодні маю можливість виправитися.
· Подумаю, якою я є землею?
Господи Ісусе, допоможи мені бути доброю землею з добрими плодами – вчинками.
19.08.2010
19 серпня, четвер – Мт 17,1-9
Преображення Господнє
По шістьох днях узяв Ісус Петра, Якова та Йоана, його брата, повів їх окремо на високу гору і переобразився перед ними: обличчя його засяяло, наче сонце, а одежа побіліла, наче світло. І ось з'явилися їм Мойсей та Ілля і з ним розмовляли. Озвавсь Петро й каже до Ісуса: “Господи, добре нам тут бути! Як хочеш, розташую тут три намети: один для тебе, один для Мойсея і один для Іллі.” Він говорив іще, аж ось ясна хмара огорнула їх і з хмари стало чути голос: “Це – мій улюблений Син, що я його вподобав: його слухайте.” Почувши це, учні впали обличчям до землі й злякались вельми. Ісус же підійшов, доторкнувся до них і каже: “Устаньте, не страхайтеся!” Підвівши свої очі, вони не бачили нікого крім самого Ісуса. Коли ж сходили з гори, Ісус наказав їм: “Нікому не розповідайте про це видіння аж поки Син Чоловічий не воскресне з мертвих.”
Ісус йде на гору Тавор і апостолам покажеться у своїй славі. Після слів про страждання та смерть, апостоли потребували підтримки. Ісус їх бере зі щоденності життя на гору. І ми потребуємо деколи пережити щось підтримуюче, щоб ми дісталися від стомлюючої щоденності до подій, котрі нас підтримають та зміцнять бажання жити тут на землі. Хвилини щастя тут на землі зі своїм Богом знову відновлять в нас бажання бути святими. Життя приносить з собою багато ситуацій, коли наша віра слабне. Згасає і наше натхнення до Бога, і ми починаємо заглиблюватися в наші проблеми, труднощі. Тоді нам потрібно зійти на гору, до тиші нашого Бога. Він має достатньо благодатей, щоб всіх нас змінити. Встаньмо з нашої щоденності і ходімо до Нього.
Господи, прошу Тебе, переміни мене.
Преображення Господнє
По шістьох днях узяв Ісус Петра, Якова та Йоана, його брата, повів їх окремо на високу гору і переобразився перед ними: обличчя його засяяло, наче сонце, а одежа побіліла, наче світло. І ось з'явилися їм Мойсей та Ілля і з ним розмовляли. Озвавсь Петро й каже до Ісуса: “Господи, добре нам тут бути! Як хочеш, розташую тут три намети: один для тебе, один для Мойсея і один для Іллі.” Він говорив іще, аж ось ясна хмара огорнула їх і з хмари стало чути голос: “Це – мій улюблений Син, що я його вподобав: його слухайте.” Почувши це, учні впали обличчям до землі й злякались вельми. Ісус же підійшов, доторкнувся до них і каже: “Устаньте, не страхайтеся!” Підвівши свої очі, вони не бачили нікого крім самого Ісуса. Коли ж сходили з гори, Ісус наказав їм: “Нікому не розповідайте про це видіння аж поки Син Чоловічий не воскресне з мертвих.”
Ісус йде на гору Тавор і апостолам покажеться у своїй славі. Після слів про страждання та смерть, апостоли потребували підтримки. Ісус їх бере зі щоденності життя на гору. І ми потребуємо деколи пережити щось підтримуюче, щоб ми дісталися від стомлюючої щоденності до подій, котрі нас підтримають та зміцнять бажання жити тут на землі. Хвилини щастя тут на землі зі своїм Богом знову відновлять в нас бажання бути святими. Життя приносить з собою багато ситуацій, коли наша віра слабне. Згасає і наше натхнення до Бога, і ми починаємо заглиблюватися в наші проблеми, труднощі. Тоді нам потрібно зійти на гору, до тиші нашого Бога. Він має достатньо благодатей, щоб всіх нас змінити. Встаньмо з нашої щоденності і ходімо до Нього.
Господи, прошу Тебе, переміни мене.
18.08.2010
18 серпня, середа – Мр 3,20-27
Передс. Преображення; Муч Євсигнія
І приходять до дому вони. І знову зібралось народу, що вони не могли навіть хліба з'їсти. І коли Його ближчі почули, то вийшли, щоб узяти Його, бо говорено, ніби Він несамовитий. А книжники, що поприходили з Єрусалиму, казали: Має Він Вельзевула, і виганяє демонів силою князя демонів. І, закликавши їх, Він у притчах до них промовляв: Як може сатана сатану виганяти? І коли царство поділиться супроти себе, не може встояти те царство. І коли дім поділиться супроти себе, не може встояти той дім. І коли б сатана сам на себе повстав і поділився, то не зможе встояти він, але згине. Ніхто бо не може вдертись у дім дужого, та й пограбувати добро його, якщо перше не зв'яже дужого, і аж тоді пограбує господу його.
Люди ходили за Ісусом з багатьох причин. Коли чули про Нього родичі, хотіли Його забрати з собою. Згадуймо цю частину Євангеліє тоді, коли нам трапиться щось подібне. Старання бути подібним до Христа, яке ми вибрали, і нас може привести до подібної ситуації. Будуть про нас говорити, як про тих, що не вміють пристосовуватися до часу, відсталих, реакціонерів…
Тоді щиро попросімо Батька, щоб нам дав силу не піддатися тиску оточення, але міцно стояти на Божих правдах. Вічне спасіння не отримується легко, без проблем, про це мусимо пам’ятати ціле життя.
· Дбаю про похвалу оточення чи про Божу дорогу? Не належу вже до тих, котрі думають, що в теперішньому часі вже не можна жити вірою?
Господи Ісусе, бажаю подобатися Тобі. Це нелегко, підтримай мене, щоб я більше турбувався про Твою думку, ніж про думку оточення.
Передс. Преображення; Муч Євсигнія
І приходять до дому вони. І знову зібралось народу, що вони не могли навіть хліба з'їсти. І коли Його ближчі почули, то вийшли, щоб узяти Його, бо говорено, ніби Він несамовитий. А книжники, що поприходили з Єрусалиму, казали: Має Він Вельзевула, і виганяє демонів силою князя демонів. І, закликавши їх, Він у притчах до них промовляв: Як може сатана сатану виганяти? І коли царство поділиться супроти себе, не може встояти те царство. І коли дім поділиться супроти себе, не може встояти той дім. І коли б сатана сам на себе повстав і поділився, то не зможе встояти він, але згине. Ніхто бо не може вдертись у дім дужого, та й пограбувати добро його, якщо перше не зв'яже дужого, і аж тоді пограбує господу його.
Люди ходили за Ісусом з багатьох причин. Коли чули про Нього родичі, хотіли Його забрати з собою. Згадуймо цю частину Євангеліє тоді, коли нам трапиться щось подібне. Старання бути подібним до Христа, яке ми вибрали, і нас може привести до подібної ситуації. Будуть про нас говорити, як про тих, що не вміють пристосовуватися до часу, відсталих, реакціонерів…
Тоді щиро попросімо Батька, щоб нам дав силу не піддатися тиску оточення, але міцно стояти на Божих правдах. Вічне спасіння не отримується легко, без проблем, про це мусимо пам’ятати ціле життя.
· Дбаю про похвалу оточення чи про Божу дорогу? Не належу вже до тих, котрі думають, що в теперішньому часі вже не можна жити вірою?
Господи Ісусе, бажаю подобатися Тобі. Це нелегко, підтримай мене, щоб я більше турбувався про Твою думку, ніж про думку оточення.
17.08.2010
17 серпня, вівторок – Мр 3,13-19
7-ох муч. Ефеских; препмуч. Євдокії
Потім вийшов на гору й покликав тих, що їх сам хотів, і вони підійшли до нього. І він призначив дванадцятьох, щоб були при ньому, та щоб їх посилати із проповіддю; і дав їм владу виганяти бісів. Призначив він дванадцятьох: Симона, якому дав ім'я Петро; Якова, сина Заведея, та Йоана, брата Якова, й дав їм ім'я Воанергес, у перекладі - Сини грому; Андрія, Филипа, Вартоломея, Матея, Тому, Якова, сина Алфея, Тадея, Симона Кананія, та Юду Іскаріота, що його і зрадив.
…покликав тих, що їх сам хотів… Ісус до свого служіння і сьогодні кличе тих, котрих сам хоче. Те, що є мало духовних покликань, може бути і нашим людським недоліком! Тихий Божий голос «глушимо шумом» телебачення, музики, зручностями…. Ісус кличе, але ми є переповнені собою!
і вони підійшли до нього… Покликання, чи до священства, чи до богопосвяченого життя, чи до подружжя є великим даром Божим і треба за нього молитися. Велике завдання тут має Церква, сім’я, вихователі. Щоб було достатньо нових Петрів, Іванів… мусимо їх випросити!
І він призначив дванадцятьох… кількість не означає якість. Про це мусимо всі дбати та просити за себе, а також й за тих, котрі мають служити, як приклади! В Бога немає нічого неможливого!!!
· Як я готуюсь до свого покликання? І якщо вже крокую за ним чи підтримую його молитвою?
Господи Ісусе, наповни мене своєю благодаттю, щоб я в кожній хвилині свого життя дозволив, щоб Ти мною керував.
7-ох муч. Ефеских; препмуч. Євдокії
Потім вийшов на гору й покликав тих, що їх сам хотів, і вони підійшли до нього. І він призначив дванадцятьох, щоб були при ньому, та щоб їх посилати із проповіддю; і дав їм владу виганяти бісів. Призначив він дванадцятьох: Симона, якому дав ім'я Петро; Якова, сина Заведея, та Йоана, брата Якова, й дав їм ім'я Воанергес, у перекладі - Сини грому; Андрія, Филипа, Вартоломея, Матея, Тому, Якова, сина Алфея, Тадея, Симона Кананія, та Юду Іскаріота, що його і зрадив.
…покликав тих, що їх сам хотів… Ісус до свого служіння і сьогодні кличе тих, котрих сам хоче. Те, що є мало духовних покликань, може бути і нашим людським недоліком! Тихий Божий голос «глушимо шумом» телебачення, музики, зручностями…. Ісус кличе, але ми є переповнені собою!
і вони підійшли до нього… Покликання, чи до священства, чи до богопосвяченого життя, чи до подружжя є великим даром Божим і треба за нього молитися. Велике завдання тут має Церква, сім’я, вихователі. Щоб було достатньо нових Петрів, Іванів… мусимо їх випросити!
І він призначив дванадцятьох… кількість не означає якість. Про це мусимо всі дбати та просити за себе, а також й за тих, котрі мають служити, як приклади! В Бога немає нічого неможливого!!!
· Як я готуюсь до свого покликання? І якщо вже крокую за ним чи підтримую його молитвою?
Господи Ісусе, наповни мене своєю благодаттю, щоб я в кожній хвилині свого життя дозволив, щоб Ти мною керував.
16.08.2010
16 серпня, понеділок – Мр 3,6-12
Препп. Ісаака, Далмата й Фавста
І вийшли фарисеї, і зараз же з іродіянами радили раду проти нього, як би його занапастити. Тоді подавсь Ісус до моря з своїми учнями. Сила людей із Галилеї йшла за ним, а й з Юдеї, з Єрусалиму й з Ідумеї та й геть із Зайордання, ще й з околиць Тиру та Сидону; велика многота людей, довідавшись про те, що діяв, прийшла до нього. Тоді він сказав своїм учням, щоб напоготовили йому човен, з-за народу, щоб не тиснув його. Бо він багато з них оздоровив, тож ті, що мали якісь недуги, кидалися до нього, щоб його доторкнутись. І духи нечисті, бачивши його, падали ниць перед ним та й кричали: "Ти - Син Божий!" Він, однак, суворо наказав їм, щоб не виявляли його.
Сила людей із Галилеї йшла за ним… Люди бажали Його доторкнутися, вірили, що їм допоможе вирішити багато проблем, вилікує їхні хвороби. Скільки проблем мучить і нас: різні хвороби, недостатки, болі тілесні і душевні… Що робити? Ходімо і ми за Ісусом!
…падали ниць перед ним та й кричали: "Ти - Син Божий!"…. В Євангеліє про Його присутність свідчили і нечисті духи, впали перед Ним! Чи шукаємо Його ми? Доторкаємось? Скажімо Йому щиро про те, що нас мучить та переслідує, в чому помилились, чого боїмося. Кожен Божий дотик є ліком!
· Чи вмію поговорити з Господом щиро?
Господи, дай мені свою помічну та оздоровляючу руку
Препп. Ісаака, Далмата й Фавста
І вийшли фарисеї, і зараз же з іродіянами радили раду проти нього, як би його занапастити. Тоді подавсь Ісус до моря з своїми учнями. Сила людей із Галилеї йшла за ним, а й з Юдеї, з Єрусалиму й з Ідумеї та й геть із Зайордання, ще й з околиць Тиру та Сидону; велика многота людей, довідавшись про те, що діяв, прийшла до нього. Тоді він сказав своїм учням, щоб напоготовили йому човен, з-за народу, щоб не тиснув його. Бо він багато з них оздоровив, тож ті, що мали якісь недуги, кидалися до нього, щоб його доторкнутись. І духи нечисті, бачивши його, падали ниць перед ним та й кричали: "Ти - Син Божий!" Він, однак, суворо наказав їм, щоб не виявляли його.
Сила людей із Галилеї йшла за ним… Люди бажали Його доторкнутися, вірили, що їм допоможе вирішити багато проблем, вилікує їхні хвороби. Скільки проблем мучить і нас: різні хвороби, недостатки, болі тілесні і душевні… Що робити? Ходімо і ми за Ісусом!
…падали ниць перед ним та й кричали: "Ти - Син Божий!"…. В Євангеліє про Його присутність свідчили і нечисті духи, впали перед Ним! Чи шукаємо Його ми? Доторкаємось? Скажімо Йому щиро про те, що нас мучить та переслідує, в чому помилились, чого боїмося. Кожен Божий дотик є ліком!
· Чи вмію поговорити з Господом щиро?
Господи, дай мені свою помічну та оздоровляючу руку
15.08.2010
15 серпня, неділя – Мт 19,16-26
Перенес. мощей первомуч. Стефана
Аж ось один приступив до нього й каже: “Учителю! Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?” Ісус сказав до нього: “Чому мене питаєшся про те, що добре? Добрий є один тільки (Бог). Як хочеш увійти в життя, додержуй заповідей.” “Яких?” – питає його. А Ісус до нього: “Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй криво, поважай батька-матір і люби ближнього твого, як себе самого.” Каже юнак до нього: “Все це я зберіг ізмалку. Чого мені ще бракує?” “Якщо хочеш бути досконалим”, – сказав Ісус до нього, – “піди, продай, що маєш, дай бідним, і будеш мати скарб на небі; потім приходь і йди за мною.” Почувши це слово, юнак відійшов смутний, мав бо велике майно. Тоді Ісус сказав до своїх учнів: “Істинно кажу вам: Трудно багатому ввійти в Небесне Царство. Іще кажу вам: Легше верблюдові пройти через вушко в голці, ніж багатому ввійти в Боже Царство.” Почувши це, учні здивувалися вельми і сказали: “Хто ж тоді може бути спасенний?” Ісус глянув на них пильно й мовив: “У людей це неможливо, Богові – все можливо.”
Цей діалог юнака з Ісусом нам говорить про ставлення до грошей та багатства. Сьогодні можемо подумати над тим, яким є моє особисте ставлення до грошей та майна, чи ці речі не є для мене важливіші, ніж відносини з Богом, віра, ставлення до ближнього. Наші стосунки з Богом не можуть будуватися тільки на тому, що зранку ми помолились, а в неділю пішли до Церкви. Ісус нас кличе до життя згідно Євангеліє, Його заповідей, вчення Церкви. Під їх впливом будемо поступати чесно, справедливо, морально в кожній ситуації, а не лише тоді, коли нам це підходить.
Господи, з Твоєю поміччю хочу отримати скарб на небі.
Перенес. мощей первомуч. Стефана
Аж ось один приступив до нього й каже: “Учителю! Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?” Ісус сказав до нього: “Чому мене питаєшся про те, що добре? Добрий є один тільки (Бог). Як хочеш увійти в життя, додержуй заповідей.” “Яких?” – питає його. А Ісус до нього: “Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй криво, поважай батька-матір і люби ближнього твого, як себе самого.” Каже юнак до нього: “Все це я зберіг ізмалку. Чого мені ще бракує?” “Якщо хочеш бути досконалим”, – сказав Ісус до нього, – “піди, продай, що маєш, дай бідним, і будеш мати скарб на небі; потім приходь і йди за мною.” Почувши це слово, юнак відійшов смутний, мав бо велике майно. Тоді Ісус сказав до своїх учнів: “Істинно кажу вам: Трудно багатому ввійти в Небесне Царство. Іще кажу вам: Легше верблюдові пройти через вушко в голці, ніж багатому ввійти в Боже Царство.” Почувши це, учні здивувалися вельми і сказали: “Хто ж тоді може бути спасенний?” Ісус глянув на них пильно й мовив: “У людей це неможливо, Богові – все можливо.”
Цей діалог юнака з Ісусом нам говорить про ставлення до грошей та багатства. Сьогодні можемо подумати над тим, яким є моє особисте ставлення до грошей та майна, чи ці речі не є для мене важливіші, ніж відносини з Богом, віра, ставлення до ближнього. Наші стосунки з Богом не можуть будуватися тільки на тому, що зранку ми помолились, а в неділю пішли до Церкви. Ісус нас кличе до життя згідно Євангеліє, Його заповідей, вчення Церкви. Під їх впливом будемо поступати чесно, справедливо, морально в кожній ситуації, а не лише тоді, коли нам це підходить.
Господи, з Твоєю поміччю хочу отримати скарб на небі.
14.08.2010
14 серпня, субота – Мт 20,29-34
(поч..Спасівки) Перен. Чесного Хреста; муч. Макавейських
Коли вони виходили з Єрихону, йшло за ним багато народу. Отож два сліпці сиділи собі край дороги, а коли почули, що Ісус переходить мимо, закричали, кажучи: “Господи, Сину Давида, змилуйся над нами!” Люди ж картали їх, щоб замовкли. А ті ще більше голосили: “Змилуйся над нами, Господи, Сину Давида!” Ісус же зупинився, закликав їх і мовив: “Що бажаєте, щоб учинив я вам?” Вони кажуть йому: “Господи, щоб очі нам відкрилися.” Змилувався Ісус, доторкнувсь їхніх очей, і негайно же прозріли й пішли слідом за ним.
(поч..Спасівки) Перен. Чесного Хреста; муч. Макавейських
Коли вони виходили з Єрихону, йшло за ним багато народу. Отож два сліпці сиділи собі край дороги, а коли почули, що Ісус переходить мимо, закричали, кажучи: “Господи, Сину Давида, змилуйся над нами!” Люди ж картали їх, щоб замовкли. А ті ще більше голосили: “Змилуйся над нами, Господи, Сину Давида!” Ісус же зупинився, закликав їх і мовив: “Що бажаєте, щоб учинив я вам?” Вони кажуть йому: “Господи, щоб очі нам відкрилися.” Змилувався Ісус, доторкнувсь їхніх очей, і негайно же прозріли й пішли слідом за ним.
13.08.2010
13 серпня, п’ятниця – Мр 2,18-22
Преп. Євдокима, праведного
Учні ж Йоана й фарисеї постили; і приходять до Ісуса та й кажуть: "Чого учні Йоанові та учні фарисеїв постять, а твої не постять?" Ісус відповів їм: "Чи ж можуть постити весільні гості, доки жених з ними? Доки жених з ними, вони не можуть постити. Але настане час, коли в них візьмуть жениха, й тоді вони поститимуть за тих днів. Ніхто не пришиває латки з сукна сирового до старої одежини, бо інакше нова латка відірветься від старої одежини, і діра стане більша. Ніхто й не наливає нового вина у старі бурдюки, бо інакше вино прорве бурдюки, і пропаде вино, а й бурдюки, лише нове вино - у нові бурдюки!"
Ніхто не пришиває латки з сукна сирового до старої одежини… Якщо «тканина» нашої віри в Бога є вже старою, нитки, які нас з’єднували з Богом слабкі, то потрібно наново з бажанням та відвагою будувати свої особисті відносини з Богом. Не маємо з Євангеліє вибирати лише ті речі, які нам підходять, та латати тим нашу совість. Потрібно прийняти Ісусову науку повністю, як гарну тканину Божої любові до нас, людей. Якщо приймемо Ісуса до свого життя, якщо надамо Богу перше місце у своєму серці, то вже не можемо продовжувати жити в старій одежі своїх поганих звичок, способів. Можливо заради Нього потрібно буде зректися багато чого. Це може потребувати значних зусиль від нас, боротьби проти власного «Я», котре є присутнім у кожному з нас!
Ніхто й не наливає нового вина у старі бурдюки… Хто хоче жити вічно з Небесним Батьком в небі, немає іншої можливості. Ісус нам пропонує свою науку, але й самого себе в Євхаристії, щоб ми знали, як маємо жити і поступово мінялися та ставали більш подібними до Нього у своїх вчинках, думках, словах.
Преп. Євдокима, праведного
Учні ж Йоана й фарисеї постили; і приходять до Ісуса та й кажуть: "Чого учні Йоанові та учні фарисеїв постять, а твої не постять?" Ісус відповів їм: "Чи ж можуть постити весільні гості, доки жених з ними? Доки жених з ними, вони не можуть постити. Але настане час, коли в них візьмуть жениха, й тоді вони поститимуть за тих днів. Ніхто не пришиває латки з сукна сирового до старої одежини, бо інакше нова латка відірветься від старої одежини, і діра стане більша. Ніхто й не наливає нового вина у старі бурдюки, бо інакше вино прорве бурдюки, і пропаде вино, а й бурдюки, лише нове вино - у нові бурдюки!"
Ніхто не пришиває латки з сукна сирового до старої одежини… Якщо «тканина» нашої віри в Бога є вже старою, нитки, які нас з’єднували з Богом слабкі, то потрібно наново з бажанням та відвагою будувати свої особисті відносини з Богом. Не маємо з Євангеліє вибирати лише ті речі, які нам підходять, та латати тим нашу совість. Потрібно прийняти Ісусову науку повністю, як гарну тканину Божої любові до нас, людей. Якщо приймемо Ісуса до свого життя, якщо надамо Богу перше місце у своєму серці, то вже не можемо продовжувати жити в старій одежі своїх поганих звичок, способів. Можливо заради Нього потрібно буде зректися багато чого. Це може потребувати значних зусиль від нас, боротьби проти власного «Я», котре є присутнім у кожному з нас!
Ніхто й не наливає нового вина у старі бурдюки… Хто хоче жити вічно з Небесним Батьком в небі, немає іншої можливості. Ісус нам пропонує свою науку, але й самого себе в Євхаристії, щоб ми знали, як маємо жити і поступово мінялися та ставали більш подібними до Нього у своїх вчинках, думках, словах.
12.08.2010
12 серпня, четвер – Мр 1,29-35
Апп.Сили, Силуана, Андроніка та ін.
І скоро вийшов він із синагоги, то разом з Яковом та Йоаном пішов у дім Симона та Андрія. Теща ж Симонова лежала у гарячці, тож йому негайно сказано про неї. Він підійшов і підвів її, взявши за руку, й покинула її гарячка, - і заходилась вона їм услуговувати. Якже настав вечір, по заході сонця, почали приносити до нього усіх недужих та біснуватих. Усе місто зібралося перед дверима. І він оздоровлював чимало недужих на різні хвороби, а й бісів багато вигнав, але заборонив бісам говорити, вони бо про нього знали. Уранці ж, іще геть за ночі, вставши, вийшов і пішов на самоту й там молився.
…пішов у дім Симона та Андрія… Апостоли мусили бути дуже натхненими, якщо задля вчення Ісуса змогли покинути свої домівки, родини, та пішли в невідомість. Принесли велику жертву, коли вирішили наслідувати Ісуса!!! Який сором для нас, християн цього століття, якщо не вміємо зректися навіть дрібничок, які від нас деколи вимагає наша віра в Бога. Вміємо деколи стільки відмовлятися, щоб щось не зробити, що це аж не гарно.
…Він підійшов і підвів її, взявши за руку… Перше, що можемо зробити, це в молитві просити Бога, щоб нам допоміг більше бачити та пізнати те, що від нас вимагає. Не біймося щиро Його просити, щоб нас наповнив своєю присутністю настільки, щоб наші бажання матеріальних речей були в порівнянні з любов’ю до Нього нічим. Скажімо Йому, які ми є слабкі, попросімо, щоб нас доторкнувся.
Господи Ісусе, перемінюй мене Твоєю благодаттю, щоб Тебе наслідував по всі дні мого життя.
Апп.Сили, Силуана, Андроніка та ін.
І скоро вийшов він із синагоги, то разом з Яковом та Йоаном пішов у дім Симона та Андрія. Теща ж Симонова лежала у гарячці, тож йому негайно сказано про неї. Він підійшов і підвів її, взявши за руку, й покинула її гарячка, - і заходилась вона їм услуговувати. Якже настав вечір, по заході сонця, почали приносити до нього усіх недужих та біснуватих. Усе місто зібралося перед дверима. І він оздоровлював чимало недужих на різні хвороби, а й бісів багато вигнав, але заборонив бісам говорити, вони бо про нього знали. Уранці ж, іще геть за ночі, вставши, вийшов і пішов на самоту й там молився.
…пішов у дім Симона та Андрія… Апостоли мусили бути дуже натхненими, якщо задля вчення Ісуса змогли покинути свої домівки, родини, та пішли в невідомість. Принесли велику жертву, коли вирішили наслідувати Ісуса!!! Який сором для нас, християн цього століття, якщо не вміємо зректися навіть дрібничок, які від нас деколи вимагає наша віра в Бога. Вміємо деколи стільки відмовлятися, щоб щось не зробити, що це аж не гарно.
…Він підійшов і підвів її, взявши за руку… Перше, що можемо зробити, це в молитві просити Бога, щоб нам допоміг більше бачити та пізнати те, що від нас вимагає. Не біймося щиро Його просити, щоб нас наповнив своєю присутністю настільки, щоб наші бажання матеріальних речей були в порівнянні з любов’ю до Нього нічим. Скажімо Йому, які ми є слабкі, попросімо, щоб нас доторкнувся.
Господи Ісусе, перемінюй мене Твоєю благодаттю, щоб Тебе наслідував по всі дні мого життя.
11.08.2010
11 серпня, середа – Мр 1,23-28
Муч. Калиніка
А був якраз у їхній синагозі чоловік з нечистим духом, що закричав, кажучи: "Що нам, та й тобі, Ісусе Назарянине? Прийшов єси нас погубити! Знаю бо, хто ти: Святий Божий!" Ісус погрозив йому: "Мовчи, вийди з нього!" Нечистий дух стряс його, скрикнув голосом дужим і вийшов геть із нього. Здивувалися всі й один одного запитували: "Що це? Нова повновладна наука? Навіть наказує нечистим духам, і ті слухаються його!" І вмить чутка про нього розійшлась по всіх усюдах, по всій країні Галилейській.
Одержимість дияволом в Євангеліє зазвичай супроводжується проявами хвороби – глухота, німота, неволодіння собою. Багато людей і сьогодні піддається рабству диявола через важкі гріхи, добровільно вступають до царства темноти, злоби і через те віддаляються від Бога. Ми, християни, мусимо бути чуйними, щоб завчасно розпізнати брехню спокусника і не прийняти його пропозиції вже від початку. Тому відновімо постанову, що будемо з усієї сили воювати проти всього, що нас приводить до того, щоб образити Небесного Батька.
Господи Ісусе, Ти за мене страждав і помер на хресті, дай, щоб я з усієї сили воював проти диявола, який мене спокушає до зла.
Муч. Калиніка
А був якраз у їхній синагозі чоловік з нечистим духом, що закричав, кажучи: "Що нам, та й тобі, Ісусе Назарянине? Прийшов єси нас погубити! Знаю бо, хто ти: Святий Божий!" Ісус погрозив йому: "Мовчи, вийди з нього!" Нечистий дух стряс його, скрикнув голосом дужим і вийшов геть із нього. Здивувалися всі й один одного запитували: "Що це? Нова повновладна наука? Навіть наказує нечистим духам, і ті слухаються його!" І вмить чутка про нього розійшлась по всіх усюдах, по всій країні Галилейській.
Одержимість дияволом в Євангеліє зазвичай супроводжується проявами хвороби – глухота, німота, неволодіння собою. Багато людей і сьогодні піддається рабству диявола через важкі гріхи, добровільно вступають до царства темноти, злоби і через те віддаляються від Бога. Ми, християни, мусимо бути чуйними, щоб завчасно розпізнати брехню спокусника і не прийняти його пропозиції вже від початку. Тому відновімо постанову, що будемо з усієї сили воювати проти всього, що нас приводить до того, щоб образити Небесного Батька.
Господи Ісусе, Ти за мене страждав і помер на хресті, дай, щоб я з усієї сили воював проти диявола, який мене спокушає до зла.
10.08.2010
10 серпня, вівторок – Мр 1,16-22
Апп. Прохора, Никанора, Тимона й Пармена
Проходивши ж повз море Галилейське, побачив він Симона й Андрія, його брата, як вони кидали мережу в море, були бо рибалки. Ісус їм сказав: "Ідіть за мною, я зроблю вас рибалками людей." І вмить, покинувши мережу, пішли слідом за ним. Пройшовши трохи далі, побачив Якова, сина Заведея, та Йоана, його брата, що теж були у човні й направляли сіті, тож відразу їх покликав. І ті, покинувши батька Заведея в човні з наймитами, пішли слідом за ним. Прийшли вони в Капернаум, і він, відразу в суботу, увійшовши в синагогу, узявся навчати. І дивувалися його навчанню, бо навчав він їх як повновладний, не як книжники.
Апп. Прохора, Никанора, Тимона й Пармена
Проходивши ж повз море Галилейське, побачив він Симона й Андрія, його брата, як вони кидали мережу в море, були бо рибалки. Ісус їм сказав: "Ідіть за мною, я зроблю вас рибалками людей." І вмить, покинувши мережу, пішли слідом за ним. Пройшовши трохи далі, побачив Якова, сина Заведея, та Йоана, його брата, що теж були у човні й направляли сіті, тож відразу їх покликав. І ті, покинувши батька Заведея в човні з наймитами, пішли слідом за ним. Прийшли вони в Капернаум, і він, відразу в суботу, увійшовши в синагогу, узявся навчати. І дивувалися його навчанню, бо навчав він їх як повновладний, не як книжники.
09.08.2010
09 серпня, понеділок – Мр 1,9-15
Вмуч. Пантелеймона, лікаря
Тими днями прийшов Ісус із Назарету, що в Галилеї; і був хрищений Йоаном у Йордані. І коли виходив з води, то побачив, як небо розкрилось, і Духа, що як голуб сходив на нього. І голос ізлинув з неба: "Ти єси Син мій любий, у тобі - моє уподобання." І відразу Дух повів його в пустиню; і він перебував у пустині сорок день, спокушуваний сатаною, і був із дикими звірями, а ангели йому служили. А коли видано Йоана, Ісус прийшов у Галилею і проповідував там Божу Євангелію, кажучи: "Сповнився час, і Царство Боже близько; покайтеся і вірте в Євангелію."
Бог дозволяє дияволу, щоб спокушав Ісуса. Ісус вирішив повчити нас власним прикладом, щоб ми не думали, що у житті можемо обійти всі випробування. Хоча нам диявол не запропонує царства світу так, як Ісусові, але в спокусливих обгортках нам пропонує те, що вже давно бажаємо, або що можемо дуже легко отримати. Диявол дуже часто спокушає нас, щоб ми сумнівалися, що Бог існує, щоб ми Йому не вірили, що опікується нашими родинами. Хоче нас переконати, що можливо Бог і є, але десь далеко і наші проблеми Його не цікавлять. Щоб ми вижили мусимо цілі дні та ночі працювати, забезпечити максимальний комфорт, бо так роблять всі навколо нас. Диявол – це батько брехні і показує нам, що все дозволено, все можна попробувати, побачити, пережити. Не даваймо Йому шансу!
· Воюю проти диявола з усієї сили?
Господи Ісусе, дай моєму серцю силу боротися проти диявола вже в найменших його спокусах.
Вмуч. Пантелеймона, лікаря
Тими днями прийшов Ісус із Назарету, що в Галилеї; і був хрищений Йоаном у Йордані. І коли виходив з води, то побачив, як небо розкрилось, і Духа, що як голуб сходив на нього. І голос ізлинув з неба: "Ти єси Син мій любий, у тобі - моє уподобання." І відразу Дух повів його в пустиню; і він перебував у пустині сорок день, спокушуваний сатаною, і був із дикими звірями, а ангели йому служили. А коли видано Йоана, Ісус прийшов у Галилею і проповідував там Божу Євангелію, кажучи: "Сповнився час, і Царство Боже близько; покайтеся і вірте в Євангелію."
Бог дозволяє дияволу, щоб спокушав Ісуса. Ісус вирішив повчити нас власним прикладом, щоб ми не думали, що у житті можемо обійти всі випробування. Хоча нам диявол не запропонує царства світу так, як Ісусові, але в спокусливих обгортках нам пропонує те, що вже давно бажаємо, або що можемо дуже легко отримати. Диявол дуже часто спокушає нас, щоб ми сумнівалися, що Бог існує, щоб ми Йому не вірили, що опікується нашими родинами. Хоче нас переконати, що можливо Бог і є, але десь далеко і наші проблеми Його не цікавлять. Щоб ми вижили мусимо цілі дні та ночі працювати, забезпечити максимальний комфорт, бо так роблять всі навколо нас. Диявол – це батько брехні і показує нам, що все дозволено, все можна попробувати, побачити, пережити. Не даваймо Йому шансу!
· Воюю проти диявола з усієї сили?
Господи Ісусе, дай моєму серцю силу боротися проти диявола вже в найменших його спокусах.
08.08.2010
08 серпня, неділя – Мт 18,23-35
Муч. Єрмолая й інших
“Тому Царство Небесне схоже на царя, що хотів звести рахунки з слугами своїми. Коли він розпочав зводити рахунки, приведено йому одного, що винен був десять тисяч талантів. А що не мав той чим віддати, то пан і звелів його продати, а й жінку, дітей і все, що він мав, і віддати. Тоді слуга, впавши йому в ноги, поклонився лицем до землі й каже: Потерпи мені, пане, все тобі поверну. І змилосердився пан над тим слугою, відпустив його й подарував йому борг той. Вийшовши той слуга, здибав одного з своїх співслуг, який винен був йому сто динаріїв, схопив його й заходився душити його, кажучи: Віддай, що винен. Тож співслуга його впав йому в ноги й почав його просити: Потерпи мені, я тобі зверну. Та той не хотів, а пішов і кинув його в темницю, аж поки не поверне борг. Якже побачили товариші його, що сталося, засмутились вельми, пішли до свого пана й розповіли йому про все сподіяне. Тоді його пан покликав його і сказав до нього: Слуго лукавий! Я простив тобі ввесь борг той, бо ти мене благав. Чи не слід було й тобі змилосердитись над твоїм товаришем, як я був змилосердився над тобою? І розгнівавшись його пан, передав його катам, аж поки йому не поверне всього боргу. Отак і мій Отець Небесний буде чинити вам, якщо кожний з вас не прощатиме братові своєму з серця свого.”
Постійно запитуємо, скільки разів нам прощати? Відповідь Ісуса нам не подобається. Зголошується наша гордість, чи я є лялька для биття? Кричить наш егоїзм. Перед тим. як таке казати, загляньмо добре до нашого серця. Скільки разів на день потребуємо ми прощення, бо не робили так, як хоче Ісус? Жаліємо, і Ісус нам постійно великодушно прощає. Тому і ми вчімося прощати так, як Ісус! Вимагає це віри і великої внутрішньої сили, але лише таке прощення приносить правдиві плоди.
Муч. Єрмолая й інших
“Тому Царство Небесне схоже на царя, що хотів звести рахунки з слугами своїми. Коли він розпочав зводити рахунки, приведено йому одного, що винен був десять тисяч талантів. А що не мав той чим віддати, то пан і звелів його продати, а й жінку, дітей і все, що він мав, і віддати. Тоді слуга, впавши йому в ноги, поклонився лицем до землі й каже: Потерпи мені, пане, все тобі поверну. І змилосердився пан над тим слугою, відпустив його й подарував йому борг той. Вийшовши той слуга, здибав одного з своїх співслуг, який винен був йому сто динаріїв, схопив його й заходився душити його, кажучи: Віддай, що винен. Тож співслуга його впав йому в ноги й почав його просити: Потерпи мені, я тобі зверну. Та той не хотів, а пішов і кинув його в темницю, аж поки не поверне борг. Якже побачили товариші його, що сталося, засмутились вельми, пішли до свого пана й розповіли йому про все сподіяне. Тоді його пан покликав його і сказав до нього: Слуго лукавий! Я простив тобі ввесь борг той, бо ти мене благав. Чи не слід було й тобі змилосердитись над твоїм товаришем, як я був змилосердився над тобою? І розгнівавшись його пан, передав його катам, аж поки йому не поверне всього боргу. Отак і мій Отець Небесний буде чинити вам, якщо кожний з вас не прощатиме братові своєму з серця свого.”
Постійно запитуємо, скільки разів нам прощати? Відповідь Ісуса нам не подобається. Зголошується наша гордість, чи я є лялька для биття? Кричить наш егоїзм. Перед тим. як таке казати, загляньмо добре до нашого серця. Скільки разів на день потребуємо ми прощення, бо не робили так, як хоче Ісус? Жаліємо, і Ісус нам постійно великодушно прощає. Тому і ми вчімося прощати так, як Ісус! Вимагає це віри і великої внутрішньої сили, але лише таке прощення приносить правдиві плоди.
07.08.2010
07 серпня, субота – Мт 19,3-12
Успіння св. Анни, Матері Пресв. Богородиці
І підійшли до нього фарисеї і, спокушаючи його, запитали: “Чи можна чоловікові відпустити свою жінку з якоїбудь причини?” Він відповів їм: “Хіба ви не читали, що Творець від початку створив їх чоловіком і жінкою, і мовив: Тому покине чоловік батька й матір і пристане до своєї жінки, і будуть вони двоє одним тілом, так що вони не будуть більше двоє, лиш одне тіло. Що, отже, Бог получив, людина хай не розлучає.” Кажуть вони до нього: “Чому ж тоді Мойсей звелів дати розвідний лист і відпустити її?” А він сказав їм: “Задля жорстокости сердець ваших Мойсей дозволив вам відпускати жінок ваших; спочатку ж не було так. А я кажу вам: Хто відпускає свою жінку – за винятком розпусти – і ожениться з іншою, той чинить перелюб; і хто ожениться з розвідкою, чинить перелюб.” Кажуть до нього учні: “Коли така справа чоловіка з жінкою, то ліпше не женитись.” Він же відповів їм: “Не всі це слово розуміють, а ті лише, кому дано. Бувають бо скопці, що з матернього лона такими народились; бувають і скопці, що їх люди оскопили; бувають і скопці, що самі себе оскопили задля Небесного Царства. Хто може збагнути, нехай збагне.” Тоді приведено до нього дітей, щоб він, поклавши на них руки, помолився. Учні ж боронили їм. Ісус сказав їм: “Пустіть дітей! Не бороніть їм приходити до мене, бо таких Царство Небесне.” І поклавши на них руки, пішов звідти. Аж ось один приступив до нього й каже: “Учителю! Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?” Ісус сказав до нього: “Чому мене питаєшся про те, що добре? Добрий є один тільки (Бог). Як хочеш увійти в життя, додержуй заповідей.” “Яких?” – питає його. А Ісус до нього: “Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй криво, поважай батька-матір і люби ближнього твого, як себе самого.” Каже юнак до нього: “Все це я зберіг ізмалку. Чого мені ще бракує?” “Якщо хочеш бути досконалим”, – сказав Ісус до нього, – “піди, продай, що маєш, дай бідним, і будеш мати скарб на небі; потім приходь і йди за мною.” Почувши це слово, юнак відійшов смутний, мав бо велике майно.
…Що, отже, Бог получив, людина хай не розлучає… І якщо маємо враження, що ті слова втратили свою актуальність, то ми глибоко помиляємося. Хоча щоденно говориться про розлучення, як про щось нормальне, розлучення залишають глибокі рани та тривалі травми в багатьох випадках. Стосунки, які почалися оптимізмом, великою любов’ю та ідеалами, закінчуються недовірою, жалем, неприйняттям. Те, що було одним тілом, поділяється на багато кусочків. Бог нікого не засуджує, тому не робімо цього і ми. Ісус кожному пропонує свою помічну руку. Чи ми є вільні, чи живемо в подружжі, чи розлучені – всі ми належимо до великого натовпу тих, котрі потребують Божої любові для оздоровлення. Тому людина хай не розлучає те, що Бог з’єднав, але хай допомагає більшій єдності жертвою, молитвою, прощенням, доброю порадою.
· Яке є моє особисте ставлення до нероздільності подружжя?
Господи, допоможи мені бути людиною, яка не розділяє, але з’єднує.
Успіння св. Анни, Матері Пресв. Богородиці
І підійшли до нього фарисеї і, спокушаючи його, запитали: “Чи можна чоловікові відпустити свою жінку з якоїбудь причини?” Він відповів їм: “Хіба ви не читали, що Творець від початку створив їх чоловіком і жінкою, і мовив: Тому покине чоловік батька й матір і пристане до своєї жінки, і будуть вони двоє одним тілом, так що вони не будуть більше двоє, лиш одне тіло. Що, отже, Бог получив, людина хай не розлучає.” Кажуть вони до нього: “Чому ж тоді Мойсей звелів дати розвідний лист і відпустити її?” А він сказав їм: “Задля жорстокости сердець ваших Мойсей дозволив вам відпускати жінок ваших; спочатку ж не було так. А я кажу вам: Хто відпускає свою жінку – за винятком розпусти – і ожениться з іншою, той чинить перелюб; і хто ожениться з розвідкою, чинить перелюб.” Кажуть до нього учні: “Коли така справа чоловіка з жінкою, то ліпше не женитись.” Він же відповів їм: “Не всі це слово розуміють, а ті лише, кому дано. Бувають бо скопці, що з матернього лона такими народились; бувають і скопці, що їх люди оскопили; бувають і скопці, що самі себе оскопили задля Небесного Царства. Хто може збагнути, нехай збагне.” Тоді приведено до нього дітей, щоб він, поклавши на них руки, помолився. Учні ж боронили їм. Ісус сказав їм: “Пустіть дітей! Не бороніть їм приходити до мене, бо таких Царство Небесне.” І поклавши на них руки, пішов звідти. Аж ось один приступив до нього й каже: “Учителю! Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?” Ісус сказав до нього: “Чому мене питаєшся про те, що добре? Добрий є один тільки (Бог). Як хочеш увійти в життя, додержуй заповідей.” “Яких?” – питає його. А Ісус до нього: “Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй криво, поважай батька-матір і люби ближнього твого, як себе самого.” Каже юнак до нього: “Все це я зберіг ізмалку. Чого мені ще бракує?” “Якщо хочеш бути досконалим”, – сказав Ісус до нього, – “піди, продай, що маєш, дай бідним, і будеш мати скарб на небі; потім приходь і йди за мною.” Почувши це слово, юнак відійшов смутний, мав бо велике майно.
…Що, отже, Бог получив, людина хай не розлучає… І якщо маємо враження, що ті слова втратили свою актуальність, то ми глибоко помиляємося. Хоча щоденно говориться про розлучення, як про щось нормальне, розлучення залишають глибокі рани та тривалі травми в багатьох випадках. Стосунки, які почалися оптимізмом, великою любов’ю та ідеалами, закінчуються недовірою, жалем, неприйняттям. Те, що було одним тілом, поділяється на багато кусочків. Бог нікого не засуджує, тому не робімо цього і ми. Ісус кожному пропонує свою помічну руку. Чи ми є вільні, чи живемо в подружжі, чи розлучені – всі ми належимо до великого натовпу тих, котрі потребують Божої любові для оздоровлення. Тому людина хай не розлучає те, що Бог з’єднав, але хай допомагає більшій єдності жертвою, молитвою, прощенням, доброю порадою.
· Яке є моє особисте ставлення до нероздільності подружжя?
Господи, допоможи мені бути людиною, яка не розділяє, але з’єднує.
06.08.2010
06 серпня, п’ятниця – Мт 24,27-33;42-51
Мучч. Бориса і Гліба; вмуч. Христини
Як блискавка, що на сході блисне й вмить аж на самім заході сяє, так буде й прихід Чоловічого Сина. Де бо є мрець, там і орли зберуться. Негайно по тих днях скорботних сонце затьмиться, місяць не дасть більше свого відблиску, зорі падатимуть з неба і захитаються небесні сили. Тоді на небі з'явиться знак Сина Чоловічого, і тоді заридають усі племена землі й побачать Чоловічого Сина, що надходитиме на небесних хмарах з потугою та славою великою. Він пошле своїх ангелів із сурмою вельми голосною, і ті зберуть вибраних його з чотирьох вітрів, від одного аж до другого кінця неба. Від смоковниці навчіться притчі. Коли віття її стає м'яке й вона листя виганяє, ви знаєте, що близько літо. Отак і ви: коли це все побачите, знайте, що він уже близько під дверима. Чувайте отже, бо не знаєте, якого дня Господь ваш прийде. Знайте те, що коли б господар відав, у яку сторожу прийде злодій, пильнував би він і не дав би підкопати свого дому. Тому й ви будьте готові, бо Син Чоловічий прийде тієї години, що про неї ви й не думаєте. Котрий є вірним та мудрим слугою, що його пан настановив над челяддю своєю давати їм поживу своєчасно? Щасливий той слуга, як його пан, повернувшися, знайде його при роботі. Істинно кажу вам, що він поставить його над усім своїм маєтком. Коли ж той злий слуга скаже в своєму серці: Мій пан бариться, – та й почне бити своїх товаришів-слуг, їсти та пити з п'яницями, – то прийде пан того слуги за дня, якого він не сподівається, і за години, якої він не знає,. та й розітне його надвоє і долю його з лицемірами покладе. Там буде плач і скрегіт зубів.”
Чувайте отже… Це не є заклик « ігнорувати» сон. Це заклик бути уважними та підготовленими до зустрічі з «Кимось» в будь-якій секунді нашого життя. Чувати для християнина може означати боротися проти «сну» - байдужості стосовно молитви, Божого слова, Святих Тайн, любові до інших людей. Така чуйність вимагає відваги почати «працювати» над собою та головне витривати протягом цілого життя.
…бо не знаєте, якого дня Господь ваш прийде… Ніхто про це не знає, тільки Отець. Це є слова самого Ісуса. Нам тому не залишається нічого іншого, ніж чувати кожного дня! Чувати в сім’ї може означати забувати про себе та постійно думати про інших. Чувати в школі, на роботі, може означати роздаватися та служити. Кожна людина, котру мені Господь сьогодні вишле в дорогу, мала би бути «предметом» моєї любові!
Тому й ви будьте готові, бо Син Чоловічий прийде тієї години, що про неї ви й не думаєте… Ісус нас закликає до уважності та чуйності тому, що хоче нам допомогти розпізнати речі, події та особи, котрі нас приводять ближче до Нього, а також і ті, котрі нас від Нього віддаляють. Тому вчімося бути чутливими та уважними до Його присутності!
Мучч. Бориса і Гліба; вмуч. Христини
Як блискавка, що на сході блисне й вмить аж на самім заході сяє, так буде й прихід Чоловічого Сина. Де бо є мрець, там і орли зберуться. Негайно по тих днях скорботних сонце затьмиться, місяць не дасть більше свого відблиску, зорі падатимуть з неба і захитаються небесні сили. Тоді на небі з'явиться знак Сина Чоловічого, і тоді заридають усі племена землі й побачать Чоловічого Сина, що надходитиме на небесних хмарах з потугою та славою великою. Він пошле своїх ангелів із сурмою вельми голосною, і ті зберуть вибраних його з чотирьох вітрів, від одного аж до другого кінця неба. Від смоковниці навчіться притчі. Коли віття її стає м'яке й вона листя виганяє, ви знаєте, що близько літо. Отак і ви: коли це все побачите, знайте, що він уже близько під дверима. Чувайте отже, бо не знаєте, якого дня Господь ваш прийде. Знайте те, що коли б господар відав, у яку сторожу прийде злодій, пильнував би він і не дав би підкопати свого дому. Тому й ви будьте готові, бо Син Чоловічий прийде тієї години, що про неї ви й не думаєте. Котрий є вірним та мудрим слугою, що його пан настановив над челяддю своєю давати їм поживу своєчасно? Щасливий той слуга, як його пан, повернувшися, знайде його при роботі. Істинно кажу вам, що він поставить його над усім своїм маєтком. Коли ж той злий слуга скаже в своєму серці: Мій пан бариться, – та й почне бити своїх товаришів-слуг, їсти та пити з п'яницями, – то прийде пан того слуги за дня, якого він не сподівається, і за години, якої він не знає,. та й розітне його надвоє і долю його з лицемірами покладе. Там буде плач і скрегіт зубів.”
Чувайте отже… Це не є заклик « ігнорувати» сон. Це заклик бути уважними та підготовленими до зустрічі з «Кимось» в будь-якій секунді нашого життя. Чувати для християнина може означати боротися проти «сну» - байдужості стосовно молитви, Божого слова, Святих Тайн, любові до інших людей. Така чуйність вимагає відваги почати «працювати» над собою та головне витривати протягом цілого життя.
…бо не знаєте, якого дня Господь ваш прийде… Ніхто про це не знає, тільки Отець. Це є слова самого Ісуса. Нам тому не залишається нічого іншого, ніж чувати кожного дня! Чувати в сім’ї може означати забувати про себе та постійно думати про інших. Чувати в школі, на роботі, може означати роздаватися та служити. Кожна людина, котру мені Господь сьогодні вишле в дорогу, мала би бути «предметом» моєї любові!
Тому й ви будьте готові, бо Син Чоловічий прийде тієї години, що про неї ви й не думаєте… Ісус нас закликає до уважності та чуйності тому, що хоче нам допомогти розпізнати речі, події та особи, котрі нас приводять ближче до Нього, а також і ті, котрі нас від Нього віддаляють. Тому вчімося бути чутливими та уважними до Його присутності!
05.08.2010
05 серпня, четвер – Мт 24,13-26
Мучч.Трохима, Теофіла та ін.
Але хто витримає до останку, той спасеться. І ця Євангелія Царства буде проповідуватись по всьому світі, на свідоцтво всім народам. І тоді прийде кінець. Отож, коли побачите “мерзоту запустіння”, провіщену пророком Даниїлом, поставлену на святім місці – хто читає, нехай розуміє! – тоді ті, що в Юдеї, нехай втікають у гори; а хто на покрівлі, хай не сходить узяти речі з своєї хати, і хто в полі, хай не повертається назад узяти свою одіж! Горе вагітним і годуючим за тих днів! Моліться, щоб ваша втеча не сталася зимою, ані в суботу.. Скорбота ж: тоді велика буде, якої не було від початку світу аж понині, та й не буде. І коли б ті дні не були вкорочені, ніхто б не врятувався; але заради вибраних будуть вкорочені дні тії. І коли хто скаже тоді вам: Глянь, ось Христос, чи онде, – не вірте, бо встануть лжехристи та ложні пророки, які чинитимуть великі знаки й чуда, щоб, коли можна, звести навіть і вибраних. Ось я попередив вас. Коли вам, отже, скажуть: Ось він у пустині, – не виходьте; ось він,.у криївках, – не вірте!
Мучч.Трохима, Теофіла та ін.
Але хто витримає до останку, той спасеться. І ця Євангелія Царства буде проповідуватись по всьому світі, на свідоцтво всім народам. І тоді прийде кінець. Отож, коли побачите “мерзоту запустіння”, провіщену пророком Даниїлом, поставлену на святім місці – хто читає, нехай розуміє! – тоді ті, що в Юдеї, нехай втікають у гори; а хто на покрівлі, хай не сходить узяти речі з своєї хати, і хто в полі, хай не повертається назад узяти свою одіж! Горе вагітним і годуючим за тих днів! Моліться, щоб ваша втеча не сталася зимою, ані в суботу.. Скорбота ж: тоді велика буде, якої не було від початку світу аж понині, та й не буде. І коли б ті дні не були вкорочені, ніхто б не врятувався; але заради вибраних будуть вкорочені дні тії. І коли хто скаже тоді вам: Глянь, ось Христос, чи онде, – не вірте, бо встануть лжехристи та ложні пророки, які чинитимуть великі знаки й чуда, щоб, коли можна, звести навіть і вибраних. Ось я попередив вас. Коли вам, отже, скажуть: Ось він у пустині, – не виходьте; ось він,.у криївках, – не вірте!
04.08.2010
04 серпня, середа – Мт 23,29-39
Рівноап. Марії Магдалини
Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що будуєте гроби пророків та оздоблюєте нагробники праведних, і виговорюєте: Якби ми жили за батьків наших, ми не були б причетні з ними крови пророчої. Ви, таким чином, самі признаєтесь, що ви сини тих, які пророків убивали. Доповнюйте й ви мірку батьків ваших! Змії, гадюче поріддя! Як можете ви уникнути пекельного засуду? Тому то посилаю до вас пророків, мудреців і книжників. Ви деяких з них уб'єте й розіпнете, а деяких бичуватимете в ваших синагогах і гонитимете з міста в місто, щоб таким чином упала на вас уся кров праведна, пролита на землі, від крови праведного Авеля до крови Захарії, сина Варахії, якого ви вбили між святинею і жертовником. Істинно кажу вам: Усе це впаде на цей рід! Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! Скільки разів хотів я зібрати дітей твоїх, як квочка збирає курчат своїх під крила, – але ви не бажали! Ось дім ваш лишиться вам порожній. Кажу бо вам: Ви не побачите мене віднині, доки не скажете: Благословен той, що йде в ім'я Господнє!”
Рівноап. Марії Магдалини
Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що будуєте гроби пророків та оздоблюєте нагробники праведних, і виговорюєте: Якби ми жили за батьків наших, ми не були б причетні з ними крови пророчої. Ви, таким чином, самі признаєтесь, що ви сини тих, які пророків убивали. Доповнюйте й ви мірку батьків ваших! Змії, гадюче поріддя! Як можете ви уникнути пекельного засуду? Тому то посилаю до вас пророків, мудреців і книжників. Ви деяких з них уб'єте й розіпнете, а деяких бичуватимете в ваших синагогах і гонитимете з міста в місто, щоб таким чином упала на вас уся кров праведна, пролита на землі, від крови праведного Авеля до крови Захарії, сина Варахії, якого ви вбили між святинею і жертовником. Істинно кажу вам: Усе це впаде на цей рід! Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! Скільки разів хотів я зібрати дітей твоїх, як квочка збирає курчат своїх під крила, – але ви не бажали! Ось дім ваш лишиться вам порожній. Кажу бо вам: Ви не побачите мене віднині, доки не скажете: Благословен той, що йде в ім'я Господнє!”
03.08.2010
03 серпня, вівторок – Мт 23,23-28
Прпп. Симеона й Івана; проп.Єзекиїла
Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що даєте десятину з м'яти, кропу і кмину, а занедбуєте, що найважливіше в законі: справедливість, милосердя і віру. І те слід робити, і того не слід лишати. Сліпі проводирі, що комара відціджуєте, а ковтаєте верблюда. Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що очищаєте зверху чашу й миску, а всередині вони повні здирства та нездержливости. Сліпий фарисею! Очисть но спершу середину чаші й миски, щоб і назовні були чисті. Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що схожі на гроби побілені, які зверху гарними здаються, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечисти. Отак і ви: назовні здаєтесь людям справедливі, а всередині ви сповнені лицемірства й беззаконня.
Ісусів серйозний погляд знову скерований в душі фарисеїв та законників. Вони стали гробами багатьох ласк та Божого благословення. Наші серця є також деколи «гробами» Божих дарів. Про свої душі не опікуємося так, як про тіла. Наше тіло має гарно пахнути, щоб було приємним для інших. А наші серця та душі, чим вони пахнуть? Скільки зусилля прикладаємо для того, щоб здолати зло, гордість, лінь і все те, що є недобре в нашому серці? Радіймо, що ми чули ці слова від Ісуса і можемо зараз прийняти Його допомогу!!! Бог бачить наше серце, Він лікує кожну духовну хворобу.
Господи, дай нам свою благодать, щоб були такими, якими нас хочеш бачити Ти!
Прпп. Симеона й Івана; проп.Єзекиїла
Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що даєте десятину з м'яти, кропу і кмину, а занедбуєте, що найважливіше в законі: справедливість, милосердя і віру. І те слід робити, і того не слід лишати. Сліпі проводирі, що комара відціджуєте, а ковтаєте верблюда. Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що очищаєте зверху чашу й миску, а всередині вони повні здирства та нездержливости. Сліпий фарисею! Очисть но спершу середину чаші й миски, щоб і назовні були чисті. Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що схожі на гроби побілені, які зверху гарними здаються, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечисти. Отак і ви: назовні здаєтесь людям справедливі, а всередині ви сповнені лицемірства й беззаконня.
Ісусів серйозний погляд знову скерований в душі фарисеїв та законників. Вони стали гробами багатьох ласк та Божого благословення. Наші серця є також деколи «гробами» Божих дарів. Про свої душі не опікуємося так, як про тіла. Наше тіло має гарно пахнути, щоб було приємним для інших. А наші серця та душі, чим вони пахнуть? Скільки зусилля прикладаємо для того, щоб здолати зло, гордість, лінь і все те, що є недобре в нашому серці? Радіймо, що ми чули ці слова від Ісуса і можемо зараз прийняти Його допомогу!!! Бог бачить наше серце, Він лікує кожну духовну хворобу.
Господи, дай нам свою благодать, щоб були такими, якими нас хочеш бачити Ти!
02.08.2010
02 серпня, понеділок – Мт 23,13-22
Прор. Іллі
Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що людям замикаєте Царство Небесне! Самі не входите й не дозволяєте ввійти тим, які бажали б увійти. Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що проходите море й землю, щоб придбати одного новонаверненого, і коли знайдете, то робите його гідним пекла, подвійно від вас гіршим. Горе вам, сліпі проводирі, що кажете: Хто клянеться храмом, то це нічого; а хто клянеться золотом храму, той винуватий. Нерозумні і сліпі! Що більше – золото чи храм, який освячує те золото? І хто клянеться жертовником, то це нічого; хто ж клянеться тим даром, що на ньому, той винуватий. Сліпі! Що більше? Дар чи жертовник, який освячує той дар? Хто клянеться жертовником, той клянеться ним і всім тим, що на ньому. І хто клянеться храмом, той клянеться ним і тим, хто живе в ньому І хто клянеться небом, той клянеться Божим престолом і тим, хто сидить на ньому.
Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри… Горе, висловлене багато разів з уст Ісуса не прозвучало тільки так, без причини. Ісус поступово виявляє ознаки цієї хвороби духа. Якщо думаємо, що цей діагноз нам не загрожує, ми дуже помиляємось. Чи нам не трапляється деколи, що від інших вимагаємо набагато більше, ніж ми самі здатні зробити для нашого Бога!? Згадаймо ті хвилини, коли ми не вміли вибачити іншим чогось, чого самі допускалися! Далі можемо подумати про ті хвилини, коли ми хотіли справити враження на інших людей, тому ми довго молились на колінах, щоб в очах інших бути добрими та побожними?! Чи не забули ми тоді, що правдива побожність більш проявляється у вчинках любові, ніж в гарних словах!!!
· Яким способом в мені проявляється фарисей?
Господи, хочу жити так, щоб ніяке «горе» не належало мені. Допоможи мені!
Прор. Іллі
Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що людям замикаєте Царство Небесне! Самі не входите й не дозволяєте ввійти тим, які бажали б увійти. Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що проходите море й землю, щоб придбати одного новонаверненого, і коли знайдете, то робите його гідним пекла, подвійно від вас гіршим. Горе вам, сліпі проводирі, що кажете: Хто клянеться храмом, то це нічого; а хто клянеться золотом храму, той винуватий. Нерозумні і сліпі! Що більше – золото чи храм, який освячує те золото? І хто клянеться жертовником, то це нічого; хто ж клянеться тим даром, що на ньому, той винуватий. Сліпі! Що більше? Дар чи жертовник, який освячує той дар? Хто клянеться жертовником, той клянеться ним і всім тим, що на ньому. І хто клянеться храмом, той клянеться ним і тим, хто живе в ньому І хто клянеться небом, той клянеться Божим престолом і тим, хто сидить на ньому.
Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри… Горе, висловлене багато разів з уст Ісуса не прозвучало тільки так, без причини. Ісус поступово виявляє ознаки цієї хвороби духа. Якщо думаємо, що цей діагноз нам не загрожує, ми дуже помиляємось. Чи нам не трапляється деколи, що від інших вимагаємо набагато більше, ніж ми самі здатні зробити для нашого Бога!? Згадаймо ті хвилини, коли ми не вміли вибачити іншим чогось, чого самі допускалися! Далі можемо подумати про ті хвилини, коли ми хотіли справити враження на інших людей, тому ми довго молились на колінах, щоб в очах інших бути добрими та побожними?! Чи не забули ми тоді, що правдива побожність більш проявляється у вчинках любові, ніж в гарних словах!!!
· Яким способом в мені проявляється фарисей?
Господи, хочу жити так, щоб ніяке «горе» не належало мені. Допоможи мені!
01.08.2010
01 серпня, неділя – Мт 17,14-23
Преп. Макрини, сестри св. Василія Вел.; преп. Дія
Коли ж прийшли до народу, тоді приступив до нього один чоловік і, припавши йому до ніг, каже: “Господи, змилуйся над моїм сином, бо він причинний і тяжко нездужає: часто кидається в огонь, часто й у воду. Я був привів його до твоїх учнів, та вони не могли його зцілити.” “Роде невірний та розбещений”, – відповів Ісус, – “доки мені з вами бути? Приведіть мені його сюди!” Ісус погрозив йому, і біс вийшов з хлопця; тож видужав юнак тієї ж миті. Тоді підійшли учні до Ісуса насамоті й спитали: “Чому ми не могли його вигнати?” Ісус сказав їм: “Через вашу малу віру; бо, істинно кажу вам: Коли матимете віру, як зерно гірчиці, то скажете оцій горі: Перенесися звідси туди – і вона перенесеться; і нічого не буде для вас неможливого. А щодо цього роду бісів, то його виганяють лише молитвою і постом.” Як вони зібралися в Галилеї, Ісус мовив до них: “Син Чоловічий має бути виданий у руки людям, і вони його уб'ють, але третього дня він воскресне.” І вони тяжко зажурились.
«Роде невірний та розбещений”, – відповів Ісус, – “доки мені з вами бути?» Ісус гостро критикує учнів за їх слабку віру. Що Він сказав би, якщо б в цій хвилині звернувся до нас?
Чому ми його не могли вигнати? Скільки подібних запитань тільки протягом одного дня йде від нас до неба? Чому маю страждати саме я? Чому померла моя близька людина? Чому не можу допомогти цій дитині?
…Через вашу малу віру… Якщо ще гори наших проблем та труднощів стоять на своїх місцях, то наша віра ще не є навіть, як зернятко гірчиці!
…і нічого не буде для вас неможливого… Можливо робимо помилку в тому, що почуваючись безсилими, в хвилини труднощів та болю закриваємося на собі, а не йдемо до Джерела рішення, до Христа. Віра є даром! І його мусимо випросити в Бога. В покорі, ходімо!
Господи Ісусе, усвідомлюю, що віра є дар від Бога, але вона вимагає мого підтвердження. Господи, дай, щоб моя віра з кожним днем зростала.
Преп. Макрини, сестри св. Василія Вел.; преп. Дія
Коли ж прийшли до народу, тоді приступив до нього один чоловік і, припавши йому до ніг, каже: “Господи, змилуйся над моїм сином, бо він причинний і тяжко нездужає: часто кидається в огонь, часто й у воду. Я був привів його до твоїх учнів, та вони не могли його зцілити.” “Роде невірний та розбещений”, – відповів Ісус, – “доки мені з вами бути? Приведіть мені його сюди!” Ісус погрозив йому, і біс вийшов з хлопця; тож видужав юнак тієї ж миті. Тоді підійшли учні до Ісуса насамоті й спитали: “Чому ми не могли його вигнати?” Ісус сказав їм: “Через вашу малу віру; бо, істинно кажу вам: Коли матимете віру, як зерно гірчиці, то скажете оцій горі: Перенесися звідси туди – і вона перенесеться; і нічого не буде для вас неможливого. А щодо цього роду бісів, то його виганяють лише молитвою і постом.” Як вони зібралися в Галилеї, Ісус мовив до них: “Син Чоловічий має бути виданий у руки людям, і вони його уб'ють, але третього дня він воскресне.” І вони тяжко зажурились.
«Роде невірний та розбещений”, – відповів Ісус, – “доки мені з вами бути?» Ісус гостро критикує учнів за їх слабку віру. Що Він сказав би, якщо б в цій хвилині звернувся до нас?
Чому ми його не могли вигнати? Скільки подібних запитань тільки протягом одного дня йде від нас до неба? Чому маю страждати саме я? Чому померла моя близька людина? Чому не можу допомогти цій дитині?
…Через вашу малу віру… Якщо ще гори наших проблем та труднощів стоять на своїх місцях, то наша віра ще не є навіть, як зернятко гірчиці!
…і нічого не буде для вас неможливого… Можливо робимо помилку в тому, що почуваючись безсилими, в хвилини труднощів та болю закриваємося на собі, а не йдемо до Джерела рішення, до Христа. Віра є даром! І його мусимо випросити в Бога. В покорі, ходімо!
Господи Ісусе, усвідомлюю, що віра є дар від Бога, але вона вимагає мого підтвердження. Господи, дай, щоб моя віра з кожним днем зростала.
31.07.2010
31 липня, субота – Мт 17,24-18,4
Мучч. Якинта й Еміліяна
Коли вони прийшли в Капернаум, підійшли збирачі дидрахми до Петра та й питають: “Чи заплатить ваш учитель дидрахму?” “Так”, – каже. І як увійшов до хати, випередив його Ісус, мовивши: “Як тобі, Симоне, здається? Земні царі з кого беруть данину чи податок? Із своїх синів чи з чужих?” А коли відповів: “З чужих”, – Ісус сказав до нього: “Отож, сини вільні. Однак, щоб вони нам цього не взяли за зле, піди до моря, закинь вудку, візьми першу, яка попадеться, рибу, і відкрий їй рота: там знайдеш ти статир; візьми його й дай їм за мене й за себе.” Того часу підійшли до Ісуса учні й мовлять: “Хто найбільший у Небеснім Царстві?” Ісус покликав дитину, поставив її серед них – і каже: “Істинно кажу вам: Якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Небесне Царство. Хто, отже, стане малим, як ця дитина, той буде найбільший у Небеснім Царстві
Юдеї усього світу підтримували Єрусалимський храм тим, що платили податки. Ісус також платить, але пропонує апостолам роздумувати над Його божеством і відносинами з Небесним Батьком. Чудовим отриманням статеру, показує, що Бог опікується про всі наші потреби, якщо Йому віримо. Як християни, ми мали би бути гордими від того, що ми є діти Божі!!! Через Ісуса маємо можливість дістатися до небесного Батька. Це є великий привілей. Кожен люблячий батько хоче дати своїм дітям те, що потребують, тим більше наш Небесний Батько. Відкриймо своє серце, Він не потребує тих декілька наших копійок, які даємо на тацю. Він хоче жити в нашому серці, бути присутнім в нашому житті.
Господи, наповни моє серце Твоєю любов’ю.
Мучч. Якинта й Еміліяна
Коли вони прийшли в Капернаум, підійшли збирачі дидрахми до Петра та й питають: “Чи заплатить ваш учитель дидрахму?” “Так”, – каже. І як увійшов до хати, випередив його Ісус, мовивши: “Як тобі, Симоне, здається? Земні царі з кого беруть данину чи податок? Із своїх синів чи з чужих?” А коли відповів: “З чужих”, – Ісус сказав до нього: “Отож, сини вільні. Однак, щоб вони нам цього не взяли за зле, піди до моря, закинь вудку, візьми першу, яка попадеться, рибу, і відкрий їй рота: там знайдеш ти статир; візьми його й дай їм за мене й за себе.” Того часу підійшли до Ісуса учні й мовлять: “Хто найбільший у Небеснім Царстві?” Ісус покликав дитину, поставив її серед них – і каже: “Істинно кажу вам: Якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Небесне Царство. Хто, отже, стане малим, як ця дитина, той буде найбільший у Небеснім Царстві
Юдеї усього світу підтримували Єрусалимський храм тим, що платили податки. Ісус також платить, але пропонує апостолам роздумувати над Його божеством і відносинами з Небесним Батьком. Чудовим отриманням статеру, показує, що Бог опікується про всі наші потреби, якщо Йому віримо. Як християни, ми мали би бути гордими від того, що ми є діти Божі!!! Через Ісуса маємо можливість дістатися до небесного Батька. Це є великий привілей. Кожен люблячий батько хоче дати своїм дітям те, що потребують, тим більше наш Небесний Батько. Відкриймо своє серце, Він не потребує тих декілька наших копійок, які даємо на тацю. Він хоче жити в нашому серці, бути присутнім в нашому житті.
Господи, наповни моє серце Твоєю любов’ю.
30.07.2010
30 липня, п’ятниця – Мт 22,23-33
Велмуч. Маріни
Того ж самого дня приступили до нього садукеї, що кажуть ніби нема воскресіння, і спитали його: «Учителю», – кажуть, – «Мойсей мовив: Коли хто вмре бездітним, то нехай брат його одружиться з його жінкою і відродить потомство брата свого. Було в нас сім братів. І перший, одружившись, умер, не мавши потомства, і зоставив свою жінку братові своєму. Так само і другий і третій – аж до сьомого. Нарешті, після всіх померла й жінка. Отож, у воскресінні котрого з сімох буде вона жінкою?Всі бо її мали». Ісус у відповідь сказав їм: «Помиляєтеся, бо не знаєте ані Писання, ані Божої сили. У воскресінні не женяться і не виходять заміж, а є як ангели на небі. А щодо воскресіння мертвих, то хіба ви не читали слова Божого, яке вам каже: Я –Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова! Бог – не мертвих, але живих!» І чуючи це народ, дивувався його навчанню.
Велмуч. Маріни
Того ж самого дня приступили до нього садукеї, що кажуть ніби нема воскресіння, і спитали його: «Учителю», – кажуть, – «Мойсей мовив: Коли хто вмре бездітним, то нехай брат його одружиться з його жінкою і відродить потомство брата свого. Було в нас сім братів. І перший, одружившись, умер, не мавши потомства, і зоставив свою жінку братові своєму. Так само і другий і третій – аж до сьомого. Нарешті, після всіх померла й жінка. Отож, у воскресінні котрого з сімох буде вона жінкою?Всі бо її мали». Ісус у відповідь сказав їм: «Помиляєтеся, бо не знаєте ані Писання, ані Божої сили. У воскресінні не женяться і не виходять заміж, а є як ангели на небі. А щодо воскресіння мертвих, то хіба ви не читали слова Божого, яке вам каже: Я –Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова! Бог – не мертвих, але живих!» І чуючи це народ, дивувався його навчанню.
29.07.2010
29 липня, четвер – Мт 21,43-46
Свщмч Атеногена й 10-ох його учнів
Тому кажу вам: Відніметься від вас Царство Боже й дасться народові, що буде приносити плоди його. Хто впаде на цей камінь, розіб’ється, а на кого він упаде, того роздушить». – Почувши ці притчі, первосвященики й фарисеї зрозуміли, що він про них говорить. І намагалися схопити його, та боялися людей, бо ті мали його за пророка.
Свщмч Атеногена й 10-ох його учнів
Тому кажу вам: Відніметься від вас Царство Боже й дасться народові, що буде приносити плоди його. Хто впаде на цей камінь, розіб’ється, а на кого він упаде, того роздушить». – Почувши ці притчі, первосвященики й фарисеї зрозуміли, що він про них говорить. І намагалися схопити його, та боялися людей, бо ті мали його за пророка.
28.07.2010
28 липня, середа – Мт 21,28-32
Рівноап. Володимира Великого, князя Київського
Як вам здається?Один чоловік мав двох синів. Звернувшись до першого, він мовив: Піди, дитино, нині працювати у винограднику. Той озвався: Піду, Господи, – і не пішов. Звернувшись до другого, сказав так само. А цей відповів: Не хочу. Але, потім розкаявшись, пішов. Котрий з двох учинив волю батька?» –«Останній», відповіли ті. Тоді Ісус їм: «Істинно кажу вам, що митарі й блудниці вас випереджують у Царстві Божім. Прийшов бо був до вас Йоан дорогою правди, та ви не повірили йому; митарі і блудниці повірили йому, а ви, бачивши це, навіть потім не розкаялися, щоб повірити йому. Слухайте іншу притчу. Був один чоловік-господар, що насадив виноградник. Він обвів його огорожею, видовбав у ньому чавило, вибудував башту, винайняв його виноградарям і відійшов.
Піди, дитино, нині працювати у винограднику. В кожній ситуації нашого життя стоїмо перед різними закликами зі сторони нашого Небесного Батька. У хвилини тиші, кожен з нас може подивитися на котрого синів з Євангеліє є більш подібним.
А цей відповів: Не хочу. Але, потім розкаявшись, пішов. Другий син з Євангеліє про своє рішення пожалів і зробив те, про що Його батько попросив. Кожен день і ми стоїмо перед різними рішеннями: жити згідно Божої волі, або вибрати легшу дорогу, дорогу – гріха? Злий – диявол нас хоче мати на своїй дорозі і часто йому це вдається. Але Бог нам пропонує дарунок в формі покаяння. Показує нам в Ньому свою милосердну любов і дає силу змінитися. І якщо нам це не вдається один, другий або третій раз, Бог є терпеливий і чекає. Ніколи нас не покине.
Господи, віддаюся в руки Твого милосердя.
Рівноап. Володимира Великого, князя Київського
Як вам здається?Один чоловік мав двох синів. Звернувшись до першого, він мовив: Піди, дитино, нині працювати у винограднику. Той озвався: Піду, Господи, – і не пішов. Звернувшись до другого, сказав так само. А цей відповів: Не хочу. Але, потім розкаявшись, пішов. Котрий з двох учинив волю батька?» –«Останній», відповіли ті. Тоді Ісус їм: «Істинно кажу вам, що митарі й блудниці вас випереджують у Царстві Божім. Прийшов бо був до вас Йоан дорогою правди, та ви не повірили йому; митарі і блудниці повірили йому, а ви, бачивши це, навіть потім не розкаялися, щоб повірити йому. Слухайте іншу притчу. Був один чоловік-господар, що насадив виноградник. Він обвів його огорожею, видовбав у ньому чавило, вибудував башту, винайняв його виноградарям і відійшов.
Піди, дитино, нині працювати у винограднику. В кожній ситуації нашого життя стоїмо перед різними закликами зі сторони нашого Небесного Батька. У хвилини тиші, кожен з нас може подивитися на котрого синів з Євангеліє є більш подібним.
А цей відповів: Не хочу. Але, потім розкаявшись, пішов. Другий син з Євангеліє про своє рішення пожалів і зробив те, про що Його батько попросив. Кожен день і ми стоїмо перед різними рішеннями: жити згідно Божої волі, або вибрати легшу дорогу, дорогу – гріха? Злий – диявол нас хоче мати на своїй дорозі і часто йому це вдається. Але Бог нам пропонує дарунок в формі покаяння. Показує нам в Ньому свою милосердну любов і дає силу змінитися. І якщо нам це не вдається один, другий або третій раз, Бог є терпеливий і чекає. Ніколи нас не покине.
Господи, віддаюся в руки Твого милосердя.
27.07.2010
27 липня, вівторок – Мт 21,23-27
Ап. Акили
А коли він увійшов у храм і почав навчати, прийшли до нього первосвященики і старші народу і мовили: «Якою владою ти це чиниш? Хто тобі дав цю владу?» Ісус у відповідь сказав їм: «Я теж спитаю вас про одну річ, і як ви мені на неї відповісте, то й я вам теж скажу, якою владою я творю це. Йоанове хрищення – звідки було? З неба чи від людей?» Вони почали розмірковувати між собою: «Якщо ми скажемо: З неба, – то він нам скаже: Чого ж тоді ви не увірували в нього? А скажемо, що від людей, – страхаємося народу, всі бо Йоана вважають за пророка». Тож вони відповіли Ісусові: «Не знаємо». Тоді й він мовив їм: «То й я вам не скажу, якою владою я творю це.
«Якою владою ти це чиниш? Хто тобі дав цю владу?» Щоденно нас переслідують подібні запитання через медіа, телебачення, журнали, наших колег на роботі. Ми є покликані словами, або жестами виявляти своє ставлення до віри в Бога, Євангеліє, Церкви. Часто нам самим приходять думки: Чи може мене Бог любити? Є нас стільки мільярдів людей на світі, як Бог знає, що я переживаю, з чим борюся. Як дійти до того, щоб нашу віру насправді переживати радісно? Існує одна дорога – відкрити наше серце Богові. Дозволити Йому, щоб в нашому житті зміг робити більше чуд.
· Що для мене означає віра в Бога?
Господи Ісусе, відкриваю Тобі своє серце вже сьогодні.
Ап. Акили
А коли він увійшов у храм і почав навчати, прийшли до нього первосвященики і старші народу і мовили: «Якою владою ти це чиниш? Хто тобі дав цю владу?» Ісус у відповідь сказав їм: «Я теж спитаю вас про одну річ, і як ви мені на неї відповісте, то й я вам теж скажу, якою владою я творю це. Йоанове хрищення – звідки було? З неба чи від людей?» Вони почали розмірковувати між собою: «Якщо ми скажемо: З неба, – то він нам скаже: Чого ж тоді ви не увірували в нього? А скажемо, що від людей, – страхаємося народу, всі бо Йоана вважають за пророка». Тож вони відповіли Ісусові: «Не знаємо». Тоді й він мовив їм: «То й я вам не скажу, якою владою я творю це.
«Якою владою ти це чиниш? Хто тобі дав цю владу?» Щоденно нас переслідують подібні запитання через медіа, телебачення, журнали, наших колег на роботі. Ми є покликані словами, або жестами виявляти своє ставлення до віри в Бога, Євангеліє, Церкви. Часто нам самим приходять думки: Чи може мене Бог любити? Є нас стільки мільярдів людей на світі, як Бог знає, що я переживаю, з чим борюся. Як дійти до того, щоб нашу віру насправді переживати радісно? Існує одна дорога – відкрити наше серце Богові. Дозволити Йому, щоб в нашому житті зміг робити більше чуд.
· Що для мене означає віра в Бога?
Господи Ісусе, відкриваю Тобі своє серце вже сьогодні.
26.07.2010
26 липня, понеділок – Мт 21,18-22
Преп. Стефана Саваїта; Собор арх. Гавриїла
Уранці, повертаючись до міста, він зголоднів. Побачивши одну смоковницю край дороги, він підійшов до неї, та не знайшов на ній нічого, крім самого листя, тож сказав до неї: «Нехай повік не буде з тебе плоду!». І негайно же смоковниця всохла. Побачивши це, учні здивувались і говорили: «Як це смоковниця в одну мить засохла?» Ісус у відповідь сказав їм: «Істинно кажу вам, що коли матимете віру й не завагаєтесь, ви зробите не тільки таке з смоковницею, але й коли горі цій скажете: Двигнись і кинься в море! – воно станеться. І все, чого проситимете в молитві з вірою, одержите».
Преп. Стефана Саваїта; Собор арх. Гавриїла
Уранці, повертаючись до міста, він зголоднів. Побачивши одну смоковницю край дороги, він підійшов до неї, та не знайшов на ній нічого, крім самого листя, тож сказав до неї: «Нехай повік не буде з тебе плоду!». І негайно же смоковниця всохла. Побачивши це, учні здивувались і говорили: «Як це смоковниця в одну мить засохла?» Ісус у відповідь сказав їм: «Істинно кажу вам, що коли матимете віру й не завагаєтесь, ви зробите не тільки таке з смоковницею, але й коли горі цій скажете: Двигнись і кинься в море! – воно станеться. І все, чого проситимете в молитві з вірою, одержите».
25.07.2010
25 липня, неділя – Мт 14,22-34
Мчч. Прокла й Іларія; преп. Михаїла Малеїна
І зараз же спонукав учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як він відпускав народ. І коли відпустив народ, пішов на гору помолитися на самоті. Як звечоріло, він був там сам один. Човен уже був посеред моря і його кидали хвилі, бо вітер був супротивний. О четвертій сторожі ночі (Ісус) прийшов до них, ступаючи морем. Учні, побачивши, що він іде морем, жахнулись. «То привид!» – заговорили й закричали з переляку. Та Ісус тієї ж миті мовив до них: «Заспокойтесь, – це я, не страхайтеся!» Аж тут Петро озвавсь до нього й каже: «Господи, коли це ти, повели мені підійти водою до тебе!» «Підійди!» – сказав Ісус. І вийшов Петро з човна, почав іти по воді і підійшов до Ісуса; але, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати й крикнув: «Господи, рятуй мене!» Ісус же притьмом простягнув руку, вхопив його і мовив до нього: «Маловіре, чого засумнівався?» І як увійшли до човна, вітер ущух. А тоді ті, що були в човні, вклонилися йому до ніг, кажучи: «Ти істинно –Син Божий!» І перепливши, прибули в землю генезаретську.
О четвертій сторожі ночі (Ісус) прийшов до них, ступаючи морем… Апостоли вже забули про чудо, яке зробив Ісус, коли нагодував тисячі людей. Зі страху починають сумніватися. Посеред ночі, в темноті на морі, борються за врятування не тільки свого життя, але й своєї віри.
«То привид!» – заговорили й закричали з переляку… Кожен з нас пережив у своєму житті хвилини важких негативних почуттів, якими є страх, гнів, неспокій. Ісус за них не засуджує апостолів. Нас Він також не засуджує. Ісус їм і всім нам пропонує лікарство від страху в подібних життєвих випробуваннях – Його присутність…
«Заспокойтесь, – це я, не страхайтеся!» Іншими словами – вчімося відваги. Своїми страхами, емоціями би ми мали навчитися володіти швидше, ніж вони почнуть зростати. Це – я! Звучить для кожного з нас! Ісус є завжди з нами і при нас! В кожній ситуації є з нами і Він супроводжує нас.
· Як я вчусь оволодіти емоціями в моєму житті?
Духу Святий, навчи мене оволодівати моїми негативними емоціїями швидше, ніж вони оволодіють мною. Прошу про силу та відвагу долати труднощі.
Мчч. Прокла й Іларія; преп. Михаїла Малеїна
І зараз же спонукав учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як він відпускав народ. І коли відпустив народ, пішов на гору помолитися на самоті. Як звечоріло, він був там сам один. Човен уже був посеред моря і його кидали хвилі, бо вітер був супротивний. О четвертій сторожі ночі (Ісус) прийшов до них, ступаючи морем. Учні, побачивши, що він іде морем, жахнулись. «То привид!» – заговорили й закричали з переляку. Та Ісус тієї ж миті мовив до них: «Заспокойтесь, – це я, не страхайтеся!» Аж тут Петро озвавсь до нього й каже: «Господи, коли це ти, повели мені підійти водою до тебе!» «Підійди!» – сказав Ісус. І вийшов Петро з човна, почав іти по воді і підійшов до Ісуса; але, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати й крикнув: «Господи, рятуй мене!» Ісус же притьмом простягнув руку, вхопив його і мовив до нього: «Маловіре, чого засумнівався?» І як увійшли до човна, вітер ущух. А тоді ті, що були в човні, вклонилися йому до ніг, кажучи: «Ти істинно –Син Божий!» І перепливши, прибули в землю генезаретську.
О четвертій сторожі ночі (Ісус) прийшов до них, ступаючи морем… Апостоли вже забули про чудо, яке зробив Ісус, коли нагодував тисячі людей. Зі страху починають сумніватися. Посеред ночі, в темноті на морі, борються за врятування не тільки свого життя, але й своєї віри.
«То привид!» – заговорили й закричали з переляку… Кожен з нас пережив у своєму житті хвилини важких негативних почуттів, якими є страх, гнів, неспокій. Ісус за них не засуджує апостолів. Нас Він також не засуджує. Ісус їм і всім нам пропонує лікарство від страху в подібних життєвих випробуваннях – Його присутність…
«Заспокойтесь, – це я, не страхайтеся!» Іншими словами – вчімося відваги. Своїми страхами, емоціями би ми мали навчитися володіти швидше, ніж вони почнуть зростати. Це – я! Звучить для кожного з нас! Ісус є завжди з нами і при нас! В кожній ситуації є з нами і Він супроводжує нас.
· Як я вчусь оволодіти емоціями в моєму житті?
Духу Святий, навчи мене оволодівати моїми негативними емоціїями швидше, ніж вони оволодіють мною. Прошу про силу та відвагу долати труднощі.
24.07.2010
24 липня, субота – Мт 15,32-39
Рівноап. Ольги, княгині Київської; муч. Євфимії
Тим часом Ісус покликав своїх учнів і сказав їм: «Жаль мені цих людей, бо ось три дні вже, як вони перебувають зі мною, і не мають що їсти, а відпустити їх голодними не хочу, щоб, бува, не охляли десь по дорозі». Кажуть до нього його учні: «Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки люду?» Ісус спитав їх: «А скільки в вас хлібів?» «Сім», – кажуть, – «і кілька рибин». Тоді він звелів людям сісти на землю, взяв сім хлібів та рибу, воздав хвалу, поламав і заходився давати учням, а ті людям. Усі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, сім повних кошів. Тих же, що їли, було яких чотири тисячі чоловік, окрім жінок та дітей. І відпустивши народ, Ісус сів до човна і прибув у сторони Магадану.
Рівноап. Ольги, княгині Київської; муч. Євфимії
Тим часом Ісус покликав своїх учнів і сказав їм: «Жаль мені цих людей, бо ось три дні вже, як вони перебувають зі мною, і не мають що їсти, а відпустити їх голодними не хочу, щоб, бува, не охляли десь по дорозі». Кажуть до нього його учні: «Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки люду?» Ісус спитав їх: «А скільки в вас хлібів?» «Сім», – кажуть, – «і кілька рибин». Тоді він звелів людям сісти на землю, взяв сім хлібів та рибу, воздав хвалу, поламав і заходився давати учням, а ті людям. Усі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, сім повних кошів. Тих же, що їли, було яких чотири тисячі чоловік, окрім жінок та дітей. І відпустивши народ, Ісус сів до човна і прибув у сторони Магадану.
23.07.2010
23 липня, п’ятниця – Лк 6,17-23
Преп. Антонія Печерського
Зійшовши з ними, він став на рівнім місці, й була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. Вони прийшли послухати його й оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього й усіх оздоровляла. Тоді він, звівши на своїх учнів очі, почав казати: “Блаженні вбогі, - бо ваше Царство Боже. Блаженні, голодні нині, бо ви насититеся. Блаженні, що плачете нині, бо будете сміятись. Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть, як безчесне, ваше ім'я Сина Чоловічого ради. Радійте того дня і веселіться, бо ваша нагорода велика в небі. Так само бо поводилися з пророками батьки їхні.
Тоді він, звівши на своїх учнів очі, почав казати: ... Хай для нас не буде у цій хвилині нічого важливішого від того, що Ісус до нас говорить. Уявімо собі, як Він на нас дивиться, бо хоче нам сказати щось важливе.
«Блаженні вбогі, - бо ваше Царство Боже…» Не сумуймо від думки, що ми бідні, не можемо постійно міняти одежу, не маємо грошей, щоб зробити пожертву. Ісус тут не вирішує соціальне питання, але говорить про стан нашого серця. Бідні в розумінні Ісуса є ті, багатством яких є Божа присутність в них, їх повна відданість Богу. Якщо станеться, що Його хоча б на хвилину втратять зі свого серця через егоїзм, байдужість, лінь, або інший гріх, то зразу шукають можливість, щоб своє серце очистити від всього, що перешкоджає Богу царювати над їхнім серцем і життям.
· Є моє серце відкрите для Бога?
Господи, відкриваю Тобі своє серце, бажаю бути бідним для Тебе.
Преп. Антонія Печерського
Зійшовши з ними, він став на рівнім місці, й була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. Вони прийшли послухати його й оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього й усіх оздоровляла. Тоді він, звівши на своїх учнів очі, почав казати: “Блаженні вбогі, - бо ваше Царство Боже. Блаженні, голодні нині, бо ви насититеся. Блаженні, що плачете нині, бо будете сміятись. Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть, як безчесне, ваше ім'я Сина Чоловічого ради. Радійте того дня і веселіться, бо ваша нагорода велика в небі. Так само бо поводилися з пророками батьки їхні.
Тоді він, звівши на своїх учнів очі, почав казати: ... Хай для нас не буде у цій хвилині нічого важливішого від того, що Ісус до нас говорить. Уявімо собі, як Він на нас дивиться, бо хоче нам сказати щось важливе.
«Блаженні вбогі, - бо ваше Царство Боже…» Не сумуймо від думки, що ми бідні, не можемо постійно міняти одежу, не маємо грошей, щоб зробити пожертву. Ісус тут не вирішує соціальне питання, але говорить про стан нашого серця. Бідні в розумінні Ісуса є ті, багатством яких є Божа присутність в них, їх повна відданість Богу. Якщо станеться, що Його хоча б на хвилину втратять зі свого серця через егоїзм, байдужість, лінь, або інший гріх, то зразу шукають можливість, щоб своє серце очистити від всього, що перешкоджає Богу царювати над їхнім серцем і життям.
· Є моє серце відкрите для Бога?
Господи, відкриваю Тобі своє серце, бажаю бути бідним для Тебе.
22.07.2010
22 липня, четвер – Мт 20,17-28
Свщмч. Панкратія, єп. Тавроменійського
Коли Ісус вирушав у Єрусалим, узяв осібно дванадцятьох і дорогою сказав їм: «Отож ми вирушаємо в Єрусалим, і Син Чоловічий буде відданий первосвященикам і книжникам, і засудять його на смерть. І віддадуть його поганам, щоб ті глумилися, катували та розіп’яли його; а третього дня воскресне». Тоді підійшла до нього мати Заведеєвих синів зі своїми синами і вклонилась, щоб його про щось попросити. Той же сказав їй: «Чого бажаєш?» Відповіла йому: «Скажи, щоб оці два сини мої сіли в твоєму Царстві – один праворуч, другий ліворуч тебе». У відповідь Ісус мовив: «Не знаєте, про що просите. Чи спроможні ви пити чашу, яку я маю пити?» Сказали йому: «Спроможні». Промовив до них: «Чашу мою питимете, але сісти праворуч мене чи ліворуч, – не моє це давати, лише – кому мій Отець приготував». Почувши це, десятеро почали нарікати на двох братів. Ісус же, закликавши їх, сказав: «Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі гнітять їх. Не так має бути між вами. Але як хтось хотів би у вас бути великий, нехай буде вам слуга. І хто б хотів у вас бути перший, нехай стане вам за раба. Так само Син Чоловічий прийшов не для того, щоб йому служили, але – послужити й дати життя своє на викуп за багатьох».
Нам, людям, до всього хотілось би прийти дуже легко. Навіть до неба ми би хотіли прийти по протекції. Саме тепер можемо зрозуміти слова Ісуса: Не знаєте, про що просите! Без страждання, зречення, труднощів, немає надії на винагороду!!! Непорозуміння прийняте із спокоєм, хрест у подобі болю, жертвуваний Богу, а також щоденна боротьба з поганими звичками та злом в кожній його формі для нас є достатнім, щоб повільно, крок за кроком слідувати ближче до Бога і до вічної нагороди. У світі навколо нас всюди процвітає протекція. Легко можемо отримати те, чого бажаємо. Небо, напевно, єдине місце, де нам протекція не допоможе!!!
· Думаю деколи про те, як я хочу прийти до неба? Чи я не є занадто впевненим, що якось, без зусилля туди перейду?
Господи Ісусе, наповнюй мене свідомістю, що до неба прийду лише важкою роботою над собою та бажанням служити іншим.
Свщмч. Панкратія, єп. Тавроменійського
Коли Ісус вирушав у Єрусалим, узяв осібно дванадцятьох і дорогою сказав їм: «Отож ми вирушаємо в Єрусалим, і Син Чоловічий буде відданий первосвященикам і книжникам, і засудять його на смерть. І віддадуть його поганам, щоб ті глумилися, катували та розіп’яли його; а третього дня воскресне». Тоді підійшла до нього мати Заведеєвих синів зі своїми синами і вклонилась, щоб його про щось попросити. Той же сказав їй: «Чого бажаєш?» Відповіла йому: «Скажи, щоб оці два сини мої сіли в твоєму Царстві – один праворуч, другий ліворуч тебе». У відповідь Ісус мовив: «Не знаєте, про що просите. Чи спроможні ви пити чашу, яку я маю пити?» Сказали йому: «Спроможні». Промовив до них: «Чашу мою питимете, але сісти праворуч мене чи ліворуч, – не моє це давати, лише – кому мій Отець приготував». Почувши це, десятеро почали нарікати на двох братів. Ісус же, закликавши їх, сказав: «Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі гнітять їх. Не так має бути між вами. Але як хтось хотів би у вас бути великий, нехай буде вам слуга. І хто б хотів у вас бути перший, нехай стане вам за раба. Так само Син Чоловічий прийшов не для того, щоб йому служили, але – послужити й дати життя своє на викуп за багатьох».
Нам, людям, до всього хотілось би прийти дуже легко. Навіть до неба ми би хотіли прийти по протекції. Саме тепер можемо зрозуміти слова Ісуса: Не знаєте, про що просите! Без страждання, зречення, труднощів, немає надії на винагороду!!! Непорозуміння прийняте із спокоєм, хрест у подобі болю, жертвуваний Богу, а також щоденна боротьба з поганими звичками та злом в кожній його формі для нас є достатнім, щоб повільно, крок за кроком слідувати ближче до Бога і до вічної нагороди. У світі навколо нас всюди процвітає протекція. Легко можемо отримати те, чого бажаємо. Небо, напевно, єдине місце, де нам протекція не допоможе!!!
· Думаю деколи про те, як я хочу прийти до неба? Чи я не є занадто впевненим, що якось, без зусилля туди перейду?
Господи Ісусе, наповнюй мене свідомістю, що до неба прийду лише важкою роботою над собою та бажанням служити іншим.
21.07.2010
21 липня, середа – Мт 20,1-16
Влкмч. Прокопія
«Царство Небесне подібне до чоловіка – господаря, який рано-вранці вийшов найняти робітників у свій виноградник.. Домовившись із робітниками по динарію денно, послав їх у свій виноградник. А коли вийшов, близько третьої години побачив інших, що бездільно стояли на ринку. Він же їм сказав: Ідіть і ви в мій виноградник, що буде по справедливості, дам вам. І ті пішли. Коли ж знову вийшов, близько шостої та дев’ятої години, зробив так само. Близько одинадцятої вийшовши, стрінув інших, що стояли, і сказав їм: Чого тут увесь день бездільно стоїте? Кажуть йому: Бо ніхто не найняв нас. Сказав їм: Ідіть і ви в виноградник. Коли ж настав вечір, власник винограднику наказав своєму управителеві: Поклич но робітників та роздай їм заплату, почавши від останніх аж до перших. Ті, що прийшли близько одинадцятої години, взяли по динарію. Коли приступили перші, думали, що більше дістануть. І вони взяли по динарію. А взявши, стали ремствувати на господаря, кажучи: Оті останні одну годину попрацювали, а ти зрівняв їх з нами, що зносили тягар і спекоту днини. Той, відповідаючи одному з них, сказав: Друже, не кривджу тебе; чи не за динарія погодився зі мною? Бери своє та йди! Хочу бо й цьому останньому дати, що й тобі. Хіба не дозволено мені робити зі своїм, що захочу?Чи око ж твоє лукаве з того, що я добрий?! Так то останні будуть перші, а перші – останні!».
Влкмч. Прокопія
«Царство Небесне подібне до чоловіка – господаря, який рано-вранці вийшов найняти робітників у свій виноградник.. Домовившись із робітниками по динарію денно, послав їх у свій виноградник. А коли вийшов, близько третьої години побачив інших, що бездільно стояли на ринку. Він же їм сказав: Ідіть і ви в мій виноградник, що буде по справедливості, дам вам. І ті пішли. Коли ж знову вийшов, близько шостої та дев’ятої години, зробив так само. Близько одинадцятої вийшовши, стрінув інших, що стояли, і сказав їм: Чого тут увесь день бездільно стоїте? Кажуть йому: Бо ніхто не найняв нас. Сказав їм: Ідіть і ви в виноградник. Коли ж настав вечір, власник винограднику наказав своєму управителеві: Поклич но робітників та роздай їм заплату, почавши від останніх аж до перших. Ті, що прийшли близько одинадцятої години, взяли по динарію. Коли приступили перші, думали, що більше дістануть. І вони взяли по динарію. А взявши, стали ремствувати на господаря, кажучи: Оті останні одну годину попрацювали, а ти зрівняв їх з нами, що зносили тягар і спекоту днини. Той, відповідаючи одному з них, сказав: Друже, не кривджу тебе; чи не за динарія погодився зі мною? Бери своє та йди! Хочу бо й цьому останньому дати, що й тобі. Хіба не дозволено мені робити зі своїм, що захочу?Чи око ж твоє лукаве з того, що я добрий?! Так то останні будуть перші, а перші – останні!».
20.07.2010
20 липня, вівторок – Мт 18,18-22;19,1-2,13-15
Препп. Томи й Акакія
Істинно кажу вам: Усе, що ви зв’яжете на землі, буде зв’язане на небі, і все, що розв’яжете на землі, буде розв’язане на небі. Знов істинно кажу вам: Коли двоє з вас згодиться на землі просити що б там не було, воно буде дано їм моїм Отцем Небесним; бо де двоє або троє зібрані в моє ім’я, там я серед них». Тут підійшов Петро й каже до нього: «Господи!Коли мій брат згрішить супроти мене, скільки разів маю йому простити?Чи маю до сімох разів прощати?» Ісус промовив до нього: «Не кажу тобі: До сімох разів, але – до сімдесяти раз по сім». . І коли Ісус скінчив слова ці, покинув Галилею і прибув у сторони Юдеї, що за Йорданом. Сила народу йшла за ним, і він їх оздоровив там. Тоді приведено до нього дітей, щоб він, поклавши на них руки, помолився. Учні ж боронили їм. Ісус сказав їм: “Пустіть дітей! Не бороніть їм приходити до мене, бо таких Царство Небесне.” І поклавши на них руки, пішов звідти.
По дорозі прощення йдемо повільно, деколи навіть повертаємось, бо нам здається, що інші також повинні прощати. Хтось дуже вірно сказав: Правдива цінність християнина в прощенні!
Всі ми є люди і маємо свої добрі і погані сторони. Робимо багато помилок. Ніхто з нас не без недоліків. Тому ми мали би думати про те, що і нам люди мусять багато чого прощати і бути до нас толерантними. А скільки нам щоденно прощає Небесний Батько! Про це не думаємо? Наші гріхи, після щирого жалю, втопляться в морі Божого милосердя. Про це нам треба думати, коли нам важко простити, коли своє рішуче – прощаю! багато з нас з часом міняє на – чи простити?
· Яке є моє ставлення до прощення?
Господи, з Твоєю благодаттю хочу навчитися прощати без умов.
Препп. Томи й Акакія
Істинно кажу вам: Усе, що ви зв’яжете на землі, буде зв’язане на небі, і все, що розв’яжете на землі, буде розв’язане на небі. Знов істинно кажу вам: Коли двоє з вас згодиться на землі просити що б там не було, воно буде дано їм моїм Отцем Небесним; бо де двоє або троє зібрані в моє ім’я, там я серед них». Тут підійшов Петро й каже до нього: «Господи!Коли мій брат згрішить супроти мене, скільки разів маю йому простити?Чи маю до сімох разів прощати?» Ісус промовив до нього: «Не кажу тобі: До сімох разів, але – до сімдесяти раз по сім». . І коли Ісус скінчив слова ці, покинув Галилею і прибув у сторони Юдеї, що за Йорданом. Сила народу йшла за ним, і він їх оздоровив там. Тоді приведено до нього дітей, щоб він, поклавши на них руки, помолився. Учні ж боронили їм. Ісус сказав їм: “Пустіть дітей! Не бороніть їм приходити до мене, бо таких Царство Небесне.” І поклавши на них руки, пішов звідти.
По дорозі прощення йдемо повільно, деколи навіть повертаємось, бо нам здається, що інші також повинні прощати. Хтось дуже вірно сказав: Правдива цінність християнина в прощенні!
Всі ми є люди і маємо свої добрі і погані сторони. Робимо багато помилок. Ніхто з нас не без недоліків. Тому ми мали би думати про те, що і нам люди мусять багато чого прощати і бути до нас толерантними. А скільки нам щоденно прощає Небесний Батько! Про це не думаємо? Наші гріхи, після щирого жалю, втопляться в морі Божого милосердя. Про це нам треба думати, коли нам важко простити, коли своє рішуче – прощаю! багато з нас з часом міняє на – чи простити?
· Яке є моє ставлення до прощення?
Господи, з Твоєю благодаттю хочу навчитися прощати без умов.
19.07.2010
19 липня, понеділок – Мт 18,1-11
Преп. Сісоя Великого
Того часу підійшли до Ісуса учні й мовлять: «Хто найбільший у Небеснім Царстві?» Ісус покликав дитину, поставив її серед них– і каже: «Істинно кажу вам: Якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Небесне Царство. Хто, отже, стане малим, як ця дитина, той буде найбільший у Небеснім Царстві. Хто приймає дитину в моє ім’я, той мене приймає. А хто спокусить одного з тих малих, що вірують у мене, такому було б ліпше, якби млинове жорно повішено йому на шию, і він був утоплений у глибині моря. Горе світові від спокус. Воно й треба, щоб прийшли спокуси, однак горе тій людині, через яку спокуси приходять! Коли твоя рука або нога стає тобі причиною падіння, відітни її і кинь геть від себе: ліпше тобі ввійти в життя одноруким чи кульгавим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкиненим у вогонь вічний. І коли око твоє до гріха тебе призводить, вирви його й кинь геть від себе: ліпше тобі ввійти в життя однооким, ніж з обома очима бути вкиненим у вогняне пекло. Глядіть, щоб ви ніким з оцих малих не гордували: кажу бо вам, що ангели їхні на небі повсякчас бачать обличчя мого Небесного Отця. Бо Син Чоловічий прийшов спасти те, що загинуло.
«Хто найбільший у Небеснім Царстві?» Можливо апостоли очікували якусь «драбину» цінностей. Те, що чули було, напевно, несподіванкою для них, як є і для нас завжди, коли це чуємо.
Хто, отже, стане малим, як ця дитина, той буде найбільший у Небеснім Царстві… Чи думали ми колись, чому Ісус дає за приклад дорослим дітей? Можливо тому, що вони дозволяють, щоб їх формували, вміють простити, любити, люблять без умов, повністю довіряють батькам і в їх обіймах вони відчуваються захищеними. Ми, дорослі, дуже часто робимо все навпаки, і тому Ісус нам робить зауваження. Наша довіра до Небесного Батька є часто слабкою, виробляємо в собі імунітет стосовно Його виховання, любимо лише тих, які нам симпатичні…
Господи, дай мені свою благодать бути Твоєю дитиною.
Преп. Сісоя Великого
Того часу підійшли до Ісуса учні й мовлять: «Хто найбільший у Небеснім Царстві?» Ісус покликав дитину, поставив її серед них– і каже: «Істинно кажу вам: Якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Небесне Царство. Хто, отже, стане малим, як ця дитина, той буде найбільший у Небеснім Царстві. Хто приймає дитину в моє ім’я, той мене приймає. А хто спокусить одного з тих малих, що вірують у мене, такому було б ліпше, якби млинове жорно повішено йому на шию, і він був утоплений у глибині моря. Горе світові від спокус. Воно й треба, щоб прийшли спокуси, однак горе тій людині, через яку спокуси приходять! Коли твоя рука або нога стає тобі причиною падіння, відітни її і кинь геть від себе: ліпше тобі ввійти в життя одноруким чи кульгавим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкиненим у вогонь вічний. І коли око твоє до гріха тебе призводить, вирви його й кинь геть від себе: ліпше тобі ввійти в життя однооким, ніж з обома очима бути вкиненим у вогняне пекло. Глядіть, щоб ви ніким з оцих малих не гордували: кажу бо вам, що ангели їхні на небі повсякчас бачать обличчя мого Небесного Отця. Бо Син Чоловічий прийшов спасти те, що загинуло.
«Хто найбільший у Небеснім Царстві?» Можливо апостоли очікували якусь «драбину» цінностей. Те, що чули було, напевно, несподіванкою для них, як є і для нас завжди, коли це чуємо.
Хто, отже, стане малим, як ця дитина, той буде найбільший у Небеснім Царстві… Чи думали ми колись, чому Ісус дає за приклад дорослим дітей? Можливо тому, що вони дозволяють, щоб їх формували, вміють простити, любити, люблять без умов, повністю довіряють батькам і в їх обіймах вони відчуваються захищеними. Ми, дорослі, дуже часто робимо все навпаки, і тому Ісус нам робить зауваження. Наша довіра до Небесного Батька є часто слабкою, виробляємо в собі імунітет стосовно Його виховання, любимо лише тих, які нам симпатичні…
Господи, дай мені свою благодать бути Твоєю дитиною.
18.07.2010
18 липня, неділя – Мт 14,14-22
Преп. Атанасія Атонського
А вийшовши Ісус, побачив силу народу і змилосердився над ними та вигоїв їхніх недужих. Якже настав вечір, підійшли до нього його учні й кажуть: “Пусте це місце та й час минув уже. Відпусти людей, нехай ідуть по селах та куплять собі поживи.” А Ісус сказав їм: “Не треба їм відходити: дайте ви їм їсти.” Вони ж мовлять до нього: “Ми маємо тут тільки п'ять хлібів і дві рибі.” Тоді він каже: “Принесіть мені їх сюди.” І, звелівши народові посідати на траві, взяв п'ять хлібів і дві риби, підвів очі до неба, поблагословив і розламав ті хліби, і дав учням, а учні – людям. Всі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, дванадцять кошів повних. Тих же, що їли, було яких п'ять тисяч чоловіків, окрім жінок та дітей. І зараз же спонукав учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як він відпускав народ.
Натовпи людей шукали Ісуса тому, що бажали з Його уст чути про Бога! Йдуть за Ним в пустинне місце, де їх не чекають зручності, готелі. Залишаться з Ним, незважаючи навіть на те, що не мають де купити кусочка хліба! Це Євангеліє нас може привести до перевірки наших стосунків з Богом. Чого вмію я зректися для Бога? Свого часу, зручностей, приємних речей…? Часто нам не хочеться покинути дім, квартиру, телебачення, цікавий серіал… і йти на Службу Божу! Та Ісус є для нас в Церкві і пропонує Себе кожному з нас, щоб нас підтримувати, заспокоїти, благословити. Якщо б ми усвідомили, що насправді діється на Службі Божій, то наші Церкви були би завжди переповнені і протягом буднів.
Господи, до кого нам іти ? У Тебе – слова життя вічного.
Преп. Атанасія Атонського
А вийшовши Ісус, побачив силу народу і змилосердився над ними та вигоїв їхніх недужих. Якже настав вечір, підійшли до нього його учні й кажуть: “Пусте це місце та й час минув уже. Відпусти людей, нехай ідуть по селах та куплять собі поживи.” А Ісус сказав їм: “Не треба їм відходити: дайте ви їм їсти.” Вони ж мовлять до нього: “Ми маємо тут тільки п'ять хлібів і дві рибі.” Тоді він каже: “Принесіть мені їх сюди.” І, звелівши народові посідати на траві, взяв п'ять хлібів і дві риби, підвів очі до неба, поблагословив і розламав ті хліби, і дав учням, а учні – людям. Всі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, дванадцять кошів повних. Тих же, що їли, було яких п'ять тисяч чоловіків, окрім жінок та дітей. І зараз же спонукав учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як він відпускав народ.
Натовпи людей шукали Ісуса тому, що бажали з Його уст чути про Бога! Йдуть за Ним в пустинне місце, де їх не чекають зручності, готелі. Залишаться з Ним, незважаючи навіть на те, що не мають де купити кусочка хліба! Це Євангеліє нас може привести до перевірки наших стосунків з Богом. Чого вмію я зректися для Бога? Свого часу, зручностей, приємних речей…? Часто нам не хочеться покинути дім, квартиру, телебачення, цікавий серіал… і йти на Службу Божу! Та Ісус є для нас в Церкві і пропонує Себе кожному з нас, щоб нас підтримувати, заспокоїти, благословити. Якщо б ми усвідомили, що насправді діється на Службі Божій, то наші Церкви були би завжди переповнені і протягом буднів.
Господи, до кого нам іти ? У Тебе – слова життя вічного.
17.07.2010
17 липня, субота – Мт 12,30-37
Свщмч. Павла Гойдича, св. Андрія, преп. Марти
Хто не зі мною, той проти мене, і хто зі мною не збирає, той розкидає. Тому кажу вам: Усякий гріх, усяка хула проститься людям; але хула на Духа не проститься. І коли хтось каже слово проти Сина Чоловічого, йому проститься. Коли ж хтось скаже проти Святого Духа, йому не проститься ні в цьому світі, ні на тому. Виплекайте дерево добре, то й плід його добрий; а посадіть дерево погане, то й плід його поганий. Бо дерево пізнається з плоду. Гадюче поріддя, як можете ви говорити слова добрі, злі бувши? З повноти бо серця уста промовляють. Добра людина з доброго скарбу добро виносить, лиха ж з лихого скарбу лихе виносить. Кажу бо вам: За кожне пусте слово, яке скажуть люди, – дадуть відповідь судного дня за нього. Бо за словами твоїми будеш виправданий і за словами твоїми будеш засуджений».
Свщмч. Павла Гойдича, св. Андрія, преп. Марти
Хто не зі мною, той проти мене, і хто зі мною не збирає, той розкидає. Тому кажу вам: Усякий гріх, усяка хула проститься людям; але хула на Духа не проститься. І коли хтось каже слово проти Сина Чоловічого, йому проститься. Коли ж хтось скаже проти Святого Духа, йому не проститься ні в цьому світі, ні на тому. Виплекайте дерево добре, то й плід його добрий; а посадіть дерево погане, то й плід його поганий. Бо дерево пізнається з плоду. Гадюче поріддя, як можете ви говорити слова добрі, злі бувши? З повноти бо серця уста промовляють. Добра людина з доброго скарбу добро виносить, лиха ж з лихого скарбу лихе виносить. Кажу бо вам: За кожне пусте слово, яке скажуть люди, – дадуть відповідь судного дня за нього. Бо за словами твоїми будеш виправданий і за словами твоїми будеш засуджений».
16.07.2010
16 липня, п’ятниця – Мт 17,10-18
Мч. Якинта, св. Анатолія
Учні його тоді спитали його: «Чому то книжники кажуть, що спершу Ілля має прибути?» Він відповів їм: «Ілля прийде й усе приведе до ладу. Проте, кажу вам, що Ілля вже прийшов, та вони його не пізнали, а вчинили з ним, що хотіли. Так і Син Чоловічий має від них постраждати». І збагнули тоді учні, що він їм говорив про Йоана Христителя. Коли ж прийшли до народу, тоді приступив до нього один чоловік і, припавши йому до ніг, каже: «Господи, змилуйся над моїм сином, бо він причинний і тяжко нездужає: часто кидається в огонь, часто й у воду. Я був привів його до твоїх учнів, та вони не могли його зцілити». «Роде невірний та розбещений», – відповів Ісус, – «доки мені з вами бути?Доки я вас терпітиму?Приведіть мені його сюди!» Ісус погрозив йому, і біс вийшов з хлопця; тож видужав юнак тієї ж миті.
Господи, змилуйся над моїм сином, бо він причинний і тяжко нездужає… Скільки людей ми принесли до Ісуса? Чи важливо для нас, щоб зло, яке бачимо у світі не поширювалося дальше?
«Роде невірний та розбещений», – відповів Ісус, – «доки мені з вами бути? Уявімо собі в цій хвилині Ісуса, який стоїть перед нами, Його погляд є на мені, відкриває уста. Що мені хоче сказати? Подумаймо.
Ісус погрозив йому, і біс вийшов з хлопця… Що робимо ми з діями злого духа в нашому житті? Диявол нас наповнює злими думками, сумнівами, неморальністю, а ми часто воюємо тільки людськими засобами – і це нас робить слабкими. Допускаємося помилки, бо не йдемо до Христа, котрий нам може допомогти. Ісус нас, які покірно припадають до Нього, ніколи не відкине. Ходімо до Ісуса.
· Вірю Богові без сумніву?
Господи, допоможи мені, щоб я мої сумніви вирішував найперше з Тобою.
Мч. Якинта, св. Анатолія
Учні його тоді спитали його: «Чому то книжники кажуть, що спершу Ілля має прибути?» Він відповів їм: «Ілля прийде й усе приведе до ладу. Проте, кажу вам, що Ілля вже прийшов, та вони його не пізнали, а вчинили з ним, що хотіли. Так і Син Чоловічий має від них постраждати». І збагнули тоді учні, що він їм говорив про Йоана Христителя. Коли ж прийшли до народу, тоді приступив до нього один чоловік і, припавши йому до ніг, каже: «Господи, змилуйся над моїм сином, бо він причинний і тяжко нездужає: часто кидається в огонь, часто й у воду. Я був привів його до твоїх учнів, та вони не могли його зцілити». «Роде невірний та розбещений», – відповів Ісус, – «доки мені з вами бути?Доки я вас терпітиму?Приведіть мені його сюди!» Ісус погрозив йому, і біс вийшов з хлопця; тож видужав юнак тієї ж миті.
Господи, змилуйся над моїм сином, бо він причинний і тяжко нездужає… Скільки людей ми принесли до Ісуса? Чи важливо для нас, щоб зло, яке бачимо у світі не поширювалося дальше?
«Роде невірний та розбещений», – відповів Ісус, – «доки мені з вами бути? Уявімо собі в цій хвилині Ісуса, який стоїть перед нами, Його погляд є на мені, відкриває уста. Що мені хоче сказати? Подумаймо.
Ісус погрозив йому, і біс вийшов з хлопця… Що робимо ми з діями злого духа в нашому житті? Диявол нас наповнює злими думками, сумнівами, неморальністю, а ми часто воюємо тільки людськими засобами – і це нас робить слабкими. Допускаємося помилки, бо не йдемо до Христа, котрий нам може допомогти. Ісус нас, які покірно припадають до Нього, ніколи не відкине. Ходімо до Ісуса.
· Вірю Богові без сумніву?
Господи, допоможи мені, щоб я мої сумніви вирішував найперше з Тобою.
15.07.2010
15 липня, четвер – Лк 10,38-42;11,27-28
Покладення ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні.
І сталось, коли вони йшли, Він прийшов до одного села. Одна ж жінка, Марта їй на ім'я, прийняла Його в дім свій. Була ж в неї сестра, що звалась Марія; вона сіла в ногах у Ісуса, та й слухала слова Його. А Марта великою послугою клопоталась, а спинившись, сказала: Господи, чи байдуже Тобі, що на мене саму полишила служити сестра моя? Скажи ж їй, щоб мені помогла. Господь же промовив у відповідь їй: Марто, Марто, турбуєшся й журишся ти про багато чого, а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї...
І сталось, як Він це говорив, одна жінка з народу свій голос піднесла й сказала до Нього: Блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що Ти ссав їх! А Він відказав: Так. Блаженні ж і ті, хто слухає Божого Слова і його береже!
Те, що не є вічним, є нічим
Шукаймо рішення. Досить часто ми є подібними до Марти. Але хочемо дізнатись як стати подібним до Марії. Сидіти біля Христових ніг може означати – знаходити час на молитву. Просто стояти лицем до лиця перед розп’ятим Христом, або зайти на хвилину до Церкви, чи знайти час на читання Божого Слова або роздумувати над тим, що нам зараз хоче сказати Ісус. Зробімо все, що є в наших силах, щоб в цьому метушливому світі ми також шукали їжу, яка б наситила наші душі. Господь з любов’ю буде опікуватись тими проблемами, які є більшими за наші можливості. Повірмо Йому!!!
· Зайду сьогодні до Церкви.
Господи, тільки Ти можеш допомогти мені бути подібним до Марії
Покладення ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні.
І сталось, коли вони йшли, Він прийшов до одного села. Одна ж жінка, Марта їй на ім'я, прийняла Його в дім свій. Була ж в неї сестра, що звалась Марія; вона сіла в ногах у Ісуса, та й слухала слова Його. А Марта великою послугою клопоталась, а спинившись, сказала: Господи, чи байдуже Тобі, що на мене саму полишила служити сестра моя? Скажи ж їй, щоб мені помогла. Господь же промовив у відповідь їй: Марто, Марто, турбуєшся й журишся ти про багато чого, а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї...
І сталось, як Він це говорив, одна жінка з народу свій голос піднесла й сказала до Нього: Блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що Ти ссав їх! А Він відказав: Так. Блаженні ж і ті, хто слухає Божого Слова і його береже!
Те, що не є вічним, є нічим
Шукаймо рішення. Досить часто ми є подібними до Марти. Але хочемо дізнатись як стати подібним до Марії. Сидіти біля Христових ніг може означати – знаходити час на молитву. Просто стояти лицем до лиця перед розп’ятим Христом, або зайти на хвилину до Церкви, чи знайти час на читання Божого Слова або роздумувати над тим, що нам зараз хоче сказати Ісус. Зробімо все, що є в наших силах, щоб в цьому метушливому світі ми також шукали їжу, яка б наситила наші душі. Господь з любов’ю буде опікуватись тими проблемами, які є більшими за наші можливості. Повірмо Йому!!!
· Зайду сьогодні до Церкви.
Господи, тільки Ти можеш допомогти мені бути подібним до Марії
14.07.2010
14 липня, середа – Мт 16,20-24
Безсрібників і чудотворців Косми і Дам’яна
Тоді він наказав учням, щоб вони нікому не казали, що він –Христос. З того часу Ісус почав виявляти своїм учням, що йому треба йти в Єрусалим і там багато страждати від старших, первосвящеників та книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути. Тоді Петро, взявши його набік, став йому докоряти: «Пожалій себе, Господи! Це хай не станеться з тобою!» Він обернувся і сказав Петрові: «Геть, сатано, від мене!Ти мені спокуса, бо думаєш не про Боже, а про людське».
Безсрібників і чудотворців Косми і Дам’яна
Тоді він наказав учням, щоб вони нікому не казали, що він –Христос. З того часу Ісус почав виявляти своїм учням, що йому треба йти в Єрусалим і там багато страждати від старших, первосвящеників та книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути. Тоді Петро, взявши його набік, став йому докоряти: «Пожалій себе, Господи! Це хай не станеться з тобою!» Він обернувся і сказав Петрові: «Геть, сатано, від мене!Ти мені спокуса, бо думаєш не про Боже, а про людське».
13.07.2010
13 липня, вівторок – Мр 3,13-19
Собор 12-ох апостолів.
Потім вийшов на гору й покликав тих, що їх сам хотів, і вони підійшли до нього. І він призначив дванадцятьох, щоб були при ньому, та щоб їх посилати із проповіддю; і дав їм владу виганяти бісів. Призначив він дванадцятьох: Симона, якому дав ім'я Петро; Якова, сина Заведея, та Йоана, брата Якова, й дав їм ім'я Воанергес, у перекладі - Сини грому; Андрія, Филипа, Вартоломея, Матея, Тому, Якова, сина Алфея, Тадея, Симона Кананія, та Юду Іскаріота, що його і зрадив.
Цими словами нас всіх Ісус кличе до свого служіння. Мене, тебе, батька, дитину, вчителя, продавця… Всіх нас висилає до світу в котрому живемо, навчаємось, працюємо.
Відмовляємось через те, що ще не прийшов час, що хочемо собі ще пожити? Що ми ще молоді, без досвіду, що не маємо доброго здоров’я, що в нашому оточенні і так не можна нічого зробити? Почнімо за Ісусовим прикладом спочатку з молитви. Господь нам дає свою силу рухатися та витривати біля Ісуса аж до кінця життя.
Господи, кличеш мене до свого служіння. Дай мені потрібну силу і віру бути апостолом там, де сьогодні буду!
Собор 12-ох апостолів.
Потім вийшов на гору й покликав тих, що їх сам хотів, і вони підійшли до нього. І він призначив дванадцятьох, щоб були при ньому, та щоб їх посилати із проповіддю; і дав їм владу виганяти бісів. Призначив він дванадцятьох: Симона, якому дав ім'я Петро; Якова, сина Заведея, та Йоана, брата Якова, й дав їм ім'я Воанергес, у перекладі - Сини грому; Андрія, Филипа, Вартоломея, Матея, Тому, Якова, сина Алфея, Тадея, Симона Кананія, та Юду Іскаріота, що його і зрадив.
Цими словами нас всіх Ісус кличе до свого служіння. Мене, тебе, батька, дитину, вчителя, продавця… Всіх нас висилає до світу в котрому живемо, навчаємось, працюємо.
Відмовляємось через те, що ще не прийшов час, що хочемо собі ще пожити? Що ми ще молоді, без досвіду, що не маємо доброго здоров’я, що в нашому оточенні і так не можна нічого зробити? Почнімо за Ісусовим прикладом спочатку з молитви. Господь нам дає свою силу рухатися та витривати біля Ісуса аж до кінця життя.
Господи, кличеш мене до свого служіння. Дай мені потрібну силу і віру бути апостолом там, де сьогодні буду!
12.07,2010
12 липня, понеділок – Мт 16,13-19
Верховних апостолів Петра і Павла.
Прийшовши в околиці Филипової Кесарії, Ісус спитав своїх учнів: «За кого мають люди Сина Чоловічого?» Ті відповіли: «Одні за Йоана Христителя, інші за Іллю, ще інші за Єремію або одного з пророків». «На вашу ж думку», – до них каже, – «Хто я?» Озвався Симон Петро і заявляє: «Ти –Христос, Бога живого Син». У відповідь Ісус сказав до нього: «Щасливий ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров це тобі відкрили, а Отець мій небесний. Тож і я тобі заявляю, що ти –Петро (скеля), і що я на цій скелі збудую мою Церкву й що пекельні ворота її не подолають. Я дам тобі ключі Небесного Царства, і що ти на землі зв’яжеш, те буде зв’язане на небі; і те, що ти на землі розв’яжеш, те буде розв’язане й на небі».
Подумаймо, що нам може сказати Симон – Петро? Він є прикладом вияву Божої всемогутності, яка може перемінити недосконалу людину, на відважного свідка Євангеліє. Не був занадто вчений і власними силами не став би святим, якщо б ним не керував сам Господь. Перейшов через різні труднощі, проблеми, випробування, навіть падіння, які зробили його покірним перед Богом. Бог Його поступово виховував ситуаціями, в яких він усвідомив, що потребує Бога!
І це може бути і наша дорога до Бога! Дозволити, щоб нами керував Бог! Дозвольмо Йому, щоб нас поступово «виховував», формував та перемінював на людей, які не хочуть вистарчати самі собі, але хочуть повністю довіряти лише Богу! Дозвольмо, щоб змінив нашу самодостатність та гордість на відданість, довіру та любов!
· Чи є для мене Бог тою найвищою метою в моєму житті?
Господи, прошу, переміни мене на такого, яким хочеш мене мати ти!
Верховних апостолів Петра і Павла.
Прийшовши в околиці Филипової Кесарії, Ісус спитав своїх учнів: «За кого мають люди Сина Чоловічого?» Ті відповіли: «Одні за Йоана Христителя, інші за Іллю, ще інші за Єремію або одного з пророків». «На вашу ж думку», – до них каже, – «Хто я?» Озвався Симон Петро і заявляє: «Ти –Христос, Бога живого Син». У відповідь Ісус сказав до нього: «Щасливий ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров це тобі відкрили, а Отець мій небесний. Тож і я тобі заявляю, що ти –Петро (скеля), і що я на цій скелі збудую мою Церкву й що пекельні ворота її не подолають. Я дам тобі ключі Небесного Царства, і що ти на землі зв’яжеш, те буде зв’язане на небі; і те, що ти на землі розв’яжеш, те буде розв’язане й на небі».
Подумаймо, що нам може сказати Симон – Петро? Він є прикладом вияву Божої всемогутності, яка може перемінити недосконалу людину, на відважного свідка Євангеліє. Не був занадто вчений і власними силами не став би святим, якщо б ним не керував сам Господь. Перейшов через різні труднощі, проблеми, випробування, навіть падіння, які зробили його покірним перед Богом. Бог Його поступово виховував ситуаціями, в яких він усвідомив, що потребує Бога!
І це може бути і наша дорога до Бога! Дозволити, щоб нами керував Бог! Дозвольмо Йому, щоб нас поступово «виховував», формував та перемінював на людей, які не хочуть вистарчати самі собі, але хочуть повністю довіряти лише Богу! Дозвольмо, щоб змінив нашу самодостатність та гордість на відданість, довіру та любов!
· Чи є для мене Бог тою найвищою метою в моєму житті?
Господи, прошу, переміни мене на такого, яким хочеш мене мати ти!
11.07.2010
11 липня, неділя – Мт 9,27-35
Перенесення мощей безсрібників Кира й Івана
І як Ісус відходив звідти, слідом за ним пустилися два сліпці й кричали: «Помилуй нас, сину Давидів!» І коли він увійшов до хати, сліпці приступили до нього, а він спитав їх: «Чи віруєте, що я можу це зробити?» –«Так, Господи!» – кажуть йому ті. Тоді він доторкнувся до їхніх очей, мовивши: «Нехай вам станеться за вашою вірою!» І відкрились їхні очі. Ісус же суворо наказав їм: «Глядіть, щоб ніхто не знав про це». Та ті, вийшовши, розголосили про нього чутку по всій країні. А як вони виходили, приведено до нього німого, що був біснуватий. Коли ж він вигнав біса, німий почав говорити, і люди дивувалися, кажучи: «Ніколи щось таке не об’являлося в Ізраїлі!» Фарисеї ж говорили: «Він виганяє бісів князем бісівським!» Ісус обходив усі міста і села, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангелію царства та вигоюючи всяку хворобу й недугу
А як вони виходили, приведено до нього німого, що був біснуватий… Дякувати Богу, що мав когось, хто зацікавився ним. Це має бути і для нас закликом, щоб ми бачили потреби інших і «приносили» їх до Ісуса в молитві, в жертві! Можемо почати пробувати бути уважними стосовно інших вже сьогодні.
Коли ж він вигнав біса, німий почав говорити... Якщо би ми були тоді в натовпі, що думали б ми? Що ми переживали би? Можливо і ми запитували би: Хто ти є Ісусе? Чи може людина робити такі чуда? За Ісусовим прикладом чи і я вмію бути таким уважним до інших?
…і люди дивувалися, кажучи: «Ніколи щось таке не об’являлося в Ізраїлі!»… Ісус не перестає оздоровлювати та робити чуда і сьогодні! Так, як відчули оздоровляючий дотик з неба ті, які з ним особисто зустрілися, так і нам дає можливість щоденно пережити Його оздоровляючу силу! Дозвольмо, щоб нас оздоровляв!
Перенесення мощей безсрібників Кира й Івана
І як Ісус відходив звідти, слідом за ним пустилися два сліпці й кричали: «Помилуй нас, сину Давидів!» І коли він увійшов до хати, сліпці приступили до нього, а він спитав їх: «Чи віруєте, що я можу це зробити?» –«Так, Господи!» – кажуть йому ті. Тоді він доторкнувся до їхніх очей, мовивши: «Нехай вам станеться за вашою вірою!» І відкрились їхні очі. Ісус же суворо наказав їм: «Глядіть, щоб ніхто не знав про це». Та ті, вийшовши, розголосили про нього чутку по всій країні. А як вони виходили, приведено до нього німого, що був біснуватий. Коли ж він вигнав біса, німий почав говорити, і люди дивувалися, кажучи: «Ніколи щось таке не об’являлося в Ізраїлі!» Фарисеї ж говорили: «Він виганяє бісів князем бісівським!» Ісус обходив усі міста і села, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангелію царства та вигоюючи всяку хворобу й недугу
А як вони виходили, приведено до нього німого, що був біснуватий… Дякувати Богу, що мав когось, хто зацікавився ним. Це має бути і для нас закликом, щоб ми бачили потреби інших і «приносили» їх до Ісуса в молитві, в жертві! Можемо почати пробувати бути уважними стосовно інших вже сьогодні.
Коли ж він вигнав біса, німий почав говорити... Якщо би ми були тоді в натовпі, що думали б ми? Що ми переживали би? Можливо і ми запитували би: Хто ти є Ісусе? Чи може людина робити такі чуда? За Ісусовим прикладом чи і я вмію бути таким уважним до інших?
…і люди дивувалися, кажучи: «Ніколи щось таке не об’являлося в Ізраїлі!»… Ісус не перестає оздоровлювати та робити чуда і сьогодні! Так, як відчули оздоровляючий дотик з неба ті, які з ним особисто зустрілися, так і нам дає можливість щоденно пережити Його оздоровляючу силу! Дозвольмо, щоб нас оздоровляв!
10.07.2010
10 липня, субота – Мт 10,37-11,1
Преп. Сампсона, лікаря
Хто любить батька або матір більше, ніж мене, той недостойний мене. І хто любить сина або дочку більше, ніж мене, той недостойний мене. Хто не бере свого хреста й не йде слідом за мною, той недостойний мене. Хто своє життя зберігає, той його погубить; а хто своє життя погубить задля мене, той його знайде. Хто вас приймає, той мене приймає; а хто мене приймає, той приймає того, хто мене послав. Хто приймає пророка, тому що він пророк, той одержить пророчу нагороду, і хто приймає праведного, тому що він праведний, той одержить праведничу нагороду. Хто напоїть, як учня, одного з цих малих тільки кухликом холодної водиці, істинно кажу вам, той не втратить своєї нагороди». Коли Ісус скінчив настановляти дванадцятьох своїх учнів, пішов звідти навчати й проповідувати по містах їхніх.
Хто любить батька або матір більше, ніж мене, той недостойний мене. Не сумуймо при читанні цих слів Ісуса. Він не хоче знищення наших добрих родинних стосунків. Ні! Якщо добровільно вирішимо йти за Христом, то Божий заклик мусить бути для нас на першому місці, перед батьками, перед всім тим, що нас відволікало би від мети. Ніякій нашій любові не належить перше місце перед Богом! Навпаки, якщо даємо Бога на перше місце, то це міцне єднання покращить всі стосунки: родинні, подружні, відносини на роботі, в школі. Тому, чим ближчі відносини будемо мати з Ісусом, тим спокійнішими, більш співчутливими та великодушними будемо і ми.
· Чи мої особисті стосунки з Богом є на першому місці?
Господи, зроби з мене свою домівку.
Преп. Сампсона, лікаря
Хто любить батька або матір більше, ніж мене, той недостойний мене. І хто любить сина або дочку більше, ніж мене, той недостойний мене. Хто не бере свого хреста й не йде слідом за мною, той недостойний мене. Хто своє життя зберігає, той його погубить; а хто своє життя погубить задля мене, той його знайде. Хто вас приймає, той мене приймає; а хто мене приймає, той приймає того, хто мене послав. Хто приймає пророка, тому що він пророк, той одержить пророчу нагороду, і хто приймає праведного, тому що він праведний, той одержить праведничу нагороду. Хто напоїть, як учня, одного з цих малих тільки кухликом холодної водиці, істинно кажу вам, той не втратить своєї нагороди». Коли Ісус скінчив настановляти дванадцятьох своїх учнів, пішов звідти навчати й проповідувати по містах їхніх.
Хто любить батька або матір більше, ніж мене, той недостойний мене. Не сумуймо при читанні цих слів Ісуса. Він не хоче знищення наших добрих родинних стосунків. Ні! Якщо добровільно вирішимо йти за Христом, то Божий заклик мусить бути для нас на першому місці, перед батьками, перед всім тим, що нас відволікало би від мети. Ніякій нашій любові не належить перше місце перед Богом! Навпаки, якщо даємо Бога на перше місце, то це міцне єднання покращить всі стосунки: родинні, подружні, відносини на роботі, в школі. Тому, чим ближчі відносини будемо мати з Ісусом, тим спокійнішими, більш співчутливими та великодушними будемо і ми.
· Чи мої особисті стосунки з Богом є на першому місці?
Господи, зроби з мене свою домівку.
09.07.2010
09 липня, п’ятниця – Лк 15,29-31
Преп. Давида Солунського
Звідти Ісус, знову перейшовши над Галилейське море, зійшов на гору й сів там. Сила народу прийшла тоді до нього, що мали при собі кривих, калік, сліпих, німих, чимало й інакших, та й клали їх до його ніг, а він зціляв їх. І дивувались люди, бачивши, що німі говорять, каліки знову одужують, криві ходять і сліпі бачать, – і прославляли Бога Ізраїля.
…Зійшов на гору й сів там… Не мусимо ходити в гори, щоб зустрітися з Господом. Слова Євангеліє нам пригадують, щоб ми своїми думками та духом частіше піднімалися вгору, до Бога. Знайдімо вільну хвилинку, щоб в тиші «сісти» до ніг Ісуса. Він наше бажання зустрітися з ним в Божому слові, на Службі Божій, в служінні іншим винагородить своєю опікою про кожну деталь нашого життя. Якщо буде потрібно, то переживемо у своєму житті не одно чудо. Лише Йому повірмо та віддаймося до Його міцних обіймів.
Сила народу прийшла тоді до нього, що мали при собі кривих, калік, сліпих, німих… Коли прийде думка, що навіть Бог нам не може допомогти в наших проблемах, ми є втомлені, то саме тоді час прийти до Ісуса. Той самий Ісус, який оздоровляв багатьох, бажає оздоровити та допомогти і нам. Не даймося злому! Дозвольмо Ісусові, щоб проник у нас своєю любов’ю, яка розганяє будь – який страх, неспокій, сумнів. Ходімо до Нього. Він на нас чекає.
Господи, дай мені свою благодать, щоб я знайшов час для своєї душі, а не тільки для тіла!
Преп. Давида Солунського
Звідти Ісус, знову перейшовши над Галилейське море, зійшов на гору й сів там. Сила народу прийшла тоді до нього, що мали при собі кривих, калік, сліпих, німих, чимало й інакших, та й клали їх до його ніг, а він зціляв їх. І дивувались люди, бачивши, що німі говорять, каліки знову одужують, криві ходять і сліпі бачать, – і прославляли Бога Ізраїля.
…Зійшов на гору й сів там… Не мусимо ходити в гори, щоб зустрітися з Господом. Слова Євангеліє нам пригадують, щоб ми своїми думками та духом частіше піднімалися вгору, до Бога. Знайдімо вільну хвилинку, щоб в тиші «сісти» до ніг Ісуса. Він наше бажання зустрітися з ним в Божому слові, на Службі Божій, в служінні іншим винагородить своєю опікою про кожну деталь нашого життя. Якщо буде потрібно, то переживемо у своєму житті не одно чудо. Лише Йому повірмо та віддаймося до Його міцних обіймів.
Сила народу прийшла тоді до нього, що мали при собі кривих, калік, сліпих, німих… Коли прийде думка, що навіть Бог нам не може допомогти в наших проблемах, ми є втомлені, то саме тоді час прийти до Ісуса. Той самий Ісус, який оздоровляв багатьох, бажає оздоровити та допомогти і нам. Не даймося злому! Дозвольмо Ісусові, щоб проник у нас своєю любов’ю, яка розганяє будь – який страх, неспокій, сумнів. Ходімо до Нього. Він на нас чекає.
Господи, дай мені свою благодать, щоб я знайшов час для своєї душі, а не тільки для тіла!
08.07.2010
08 липня, четвер – Мт 15,12-21
Препмчц. Февронії
Тоді приступили учні й кажуть йому: “Чи знаєш, що фарисеї взяли тобі за зле, як почули, що ти так говориш?” Ісус озвався: “Кожна рослина, яку не посадив мій Отець Небесний, буде вирвана з корінням. Лишіть їх: це сліпі проводарі сліпих! Коли ж сліпий веде сліпого, обидва впадуть у яму.” Тоді Петро заговорив до нього й каже: “З'ясуй нам оту притчу.” Він же відповів: “То ви також без розуму ще й досі? Хіба не розумієте, що все те, що до уст входить, іде до нутра й геть виходить? А те, що з уст виходить, те походить із серця і воно, власне, осквернює людину; із серця бо походять лихі думки, убивства, перелюби, розпуста, крадежі, лживе свідчення, богохульства. Це осквернює людину, а їсти немитими руками не сквернить людину.” Ісус вийшов звідти й пішов в околиці тирську та сидонську.
Препмчц. Февронії
Тоді приступили учні й кажуть йому: “Чи знаєш, що фарисеї взяли тобі за зле, як почули, що ти так говориш?” Ісус озвався: “Кожна рослина, яку не посадив мій Отець Небесний, буде вирвана з корінням. Лишіть їх: це сліпі проводарі сліпих! Коли ж сліпий веде сліпого, обидва впадуть у яму.” Тоді Петро заговорив до нього й каже: “З'ясуй нам оту притчу.” Він же відповів: “То ви також без розуму ще й досі? Хіба не розумієте, що все те, що до уст входить, іде до нутра й геть виходить? А те, що з уст виходить, те походить із серця і воно, власне, осквернює людину; із серця бо походять лихі думки, убивства, перелюби, розпуста, крадежі, лживе свідчення, богохульства. Це осквернює людину, а їсти немитими руками не сквернить людину.” Ісус вийшов звідти й пішов в околиці тирську та сидонську.
07.07.2010
07 липня, середа – Лк 1,1-25;57-68;76;80
Різдво св. Івана Христителя
Тому, що багато хто брався скласти оповідання про речі, які сталися між нами, як то нам передали ті, що були від початку наочними свідками й слугами Слова, вирішив і я, вивідавши про все докладно від початків, тобі написати за порядком, високодостойний Теофіле, щоб ти знав стійкість науки, яку ти прийняв. Був за часів Ірода, царя юдейського, один священик, на ім'я Захарія, з черги Авії, та його жінка з дочок Арона, на ім'я Єлисавета. Вони були обидвоє справедливі перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно. Але були бездітні, бо Єлисавета була безплідна, і вони обидвоє були в літах похилі. І ось одного разу, коли Захарія за порядком своєї черги служив перед Богом, згідно зо звичаєм священичої служби, випав на нього жереб увійти в святилище Господнє і покадити. А вся сила народу під час кадіння молилася знадвору. Тоді з'явивсь йому ангел Господній, ставши праворуч кадильного жертовника. Захарія, побачивши його, стривожився, і страх напав на нього. Ангел же сказав до нього: “Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім'я Йоан. І буде тобі радість і веселість, і багато з його народження радітимуть; бо він буде великий в очах Господніх; не питиме ні вина, ні напою п'янкого, і сповниться Духом святим вже з лона матері своєї, і багато синів Ізраїля наверне до Господа, їхнього Бога. І сам він ітиме перед ним з духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей і неслухняних до мудрости праведних, щоб приготувати Господеві народ прихильний.” Захарія ж сказав до ангела: “По чому знатиму це? Я бо старий, і жінка моя на схилі свого віку.” Ангел озвавсь до нього: “Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано з тобою говорити та принести тобі цю благовість. І ось замовкнеш і не зможеш говорити аж до дня, коли це здійсниться, за те, що ти не повірив словам моїм, які здійсняться свого часу.” Люди ж чекали Захарії і дивувались, що він так забарився у святині. Коли ж він вийшов, не міг до них говорити, і вони зрозуміли, що він видіння бачив у святині. Він же давав їм знаки й зоставсь німий. А як скінчилися дні його служби, він повернувся до свого дому. Після тих днів зачала Єлисавета, його жінка, й таїлася п'ять місяців, кажучи: “Так учинив мені Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти мою ганьбу між людьми.” Тим часом настав Єлисаветі час родити, і вона вродила сина. Її сусіди та родина почули, що Господь виявив їй своє велике милосердя, і радувалися з нею. Восьмого дня прийшли обрізати хлоп'я і хотіли назвати його ім'ям його батька - Захарія; його ж мати заговорила, кажучи: “Ні, він зватись буде Йоан.” Кажуть до неї: “Та у твоїй родині нема нікого, хто звався б таким ім'ям.” І знаками спитали його батька, як би хотів, щоб той назвався. І попросивши табличку, він написав: “Йоан - його ім'я.” Всі тому дивувались. Тієї ж хвилини відкрились його уста і язик розв'язався, і він почав говорити та благословити Бога. І страх напав на всіх їхніх сусідів; по всіх гірських околицях Юдеї про все це говорили. Усі, що про те чули, берегли в своїм серці й казали між собою: “Що воно з того хлоп'яти буде?” І справді рука Господня була з ним. А Захарія, його батько, сповнився Святим Духом і почав пророкувати: “Благословен Господь, Бог Ізраїля, що навідався і звільнив народ свій.. А ти, дитино, пророком Вишнього назвешся, бо ти ходитимеш перед Господом, щоб приготувати йому дорогу, Дитя ж росло й скріплялося на дусі та перебувало в пустині аж до дня свого об'явлення Ізраїлеві.
Тоді з'явивсь йому ангел Господній… Яку подобу мав ангел в моєму житті? Лікаря, який сказав: Не бійтесь? Людини, яка мені усміхнулась? Священика, слова якого мене запевнили, що іду доброю дорогою? Друга, який мене підтримав, коли було важко? Вчителя, який мене зрозумів?...
“Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана… Так бажаємо і ми чути ці слова в своєму житті! Але якщо чесно, то чи знаємо скільки років Захарія з Єлизаветою молилися до Бога? Чому втрачаємо віру, якщо Бог не здійснить наші плани зараз?
…жінка твоя Єлисавета породить тобі сина… Повірмо, що і для нас бажає Бог зробити великі речі! Попробуймо живити в собі віру, що Бог не є якийсь міліціонер, який «хоче зловити нас на кожному кроці». Він для нас хоче найкращого. Любить нас більше, ніж ми самі можемо уявити собі. Опікується нами з великою любов’ю та терпеливістю.
Дякую Тобі, Боже, за «ангелів» яких мені висилаєш. Дякую також за Твою терпеливість та любов. З Твоєю поміччю хочу вчитися вірити в Твою силу та безмежну любов.
Різдво св. Івана Христителя
Тому, що багато хто брався скласти оповідання про речі, які сталися між нами, як то нам передали ті, що були від початку наочними свідками й слугами Слова, вирішив і я, вивідавши про все докладно від початків, тобі написати за порядком, високодостойний Теофіле, щоб ти знав стійкість науки, яку ти прийняв. Був за часів Ірода, царя юдейського, один священик, на ім'я Захарія, з черги Авії, та його жінка з дочок Арона, на ім'я Єлисавета. Вони були обидвоє справедливі перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно. Але були бездітні, бо Єлисавета була безплідна, і вони обидвоє були в літах похилі. І ось одного разу, коли Захарія за порядком своєї черги служив перед Богом, згідно зо звичаєм священичої служби, випав на нього жереб увійти в святилище Господнє і покадити. А вся сила народу під час кадіння молилася знадвору. Тоді з'явивсь йому ангел Господній, ставши праворуч кадильного жертовника. Захарія, побачивши його, стривожився, і страх напав на нього. Ангел же сказав до нього: “Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім'я Йоан. І буде тобі радість і веселість, і багато з його народження радітимуть; бо він буде великий в очах Господніх; не питиме ні вина, ні напою п'янкого, і сповниться Духом святим вже з лона матері своєї, і багато синів Ізраїля наверне до Господа, їхнього Бога. І сам він ітиме перед ним з духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей і неслухняних до мудрости праведних, щоб приготувати Господеві народ прихильний.” Захарія ж сказав до ангела: “По чому знатиму це? Я бо старий, і жінка моя на схилі свого віку.” Ангел озвавсь до нього: “Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано з тобою говорити та принести тобі цю благовість. І ось замовкнеш і не зможеш говорити аж до дня, коли це здійсниться, за те, що ти не повірив словам моїм, які здійсняться свого часу.” Люди ж чекали Захарії і дивувались, що він так забарився у святині. Коли ж він вийшов, не міг до них говорити, і вони зрозуміли, що він видіння бачив у святині. Він же давав їм знаки й зоставсь німий. А як скінчилися дні його служби, він повернувся до свого дому. Після тих днів зачала Єлисавета, його жінка, й таїлася п'ять місяців, кажучи: “Так учинив мені Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти мою ганьбу між людьми.” Тим часом настав Єлисаветі час родити, і вона вродила сина. Її сусіди та родина почули, що Господь виявив їй своє велике милосердя, і радувалися з нею. Восьмого дня прийшли обрізати хлоп'я і хотіли назвати його ім'ям його батька - Захарія; його ж мати заговорила, кажучи: “Ні, він зватись буде Йоан.” Кажуть до неї: “Та у твоїй родині нема нікого, хто звався б таким ім'ям.” І знаками спитали його батька, як би хотів, щоб той назвався. І попросивши табличку, він написав: “Йоан - його ім'я.” Всі тому дивувались. Тієї ж хвилини відкрились його уста і язик розв'язався, і він почав говорити та благословити Бога. І страх напав на всіх їхніх сусідів; по всіх гірських околицях Юдеї про все це говорили. Усі, що про те чули, берегли в своїм серці й казали між собою: “Що воно з того хлоп'яти буде?” І справді рука Господня була з ним. А Захарія, його батько, сповнився Святим Духом і почав пророкувати: “Благословен Господь, Бог Ізраїля, що навідався і звільнив народ свій.. А ти, дитино, пророком Вишнього назвешся, бо ти ходитимеш перед Господом, щоб приготувати йому дорогу, Дитя ж росло й скріплялося на дусі та перебувало в пустині аж до дня свого об'явлення Ізраїлеві.
Тоді з'явивсь йому ангел Господній… Яку подобу мав ангел в моєму житті? Лікаря, який сказав: Не бійтесь? Людини, яка мені усміхнулась? Священика, слова якого мене запевнили, що іду доброю дорогою? Друга, який мене підтримав, коли було важко? Вчителя, який мене зрозумів?...
“Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана… Так бажаємо і ми чути ці слова в своєму житті! Але якщо чесно, то чи знаємо скільки років Захарія з Єлизаветою молилися до Бога? Чому втрачаємо віру, якщо Бог не здійснить наші плани зараз?
…жінка твоя Єлисавета породить тобі сина… Повірмо, що і для нас бажає Бог зробити великі речі! Попробуймо живити в собі віру, що Бог не є якийсь міліціонер, який «хоче зловити нас на кожному кроці». Він для нас хоче найкращого. Любить нас більше, ніж ми самі можемо уявити собі. Опікується нами з великою любов’ю та терпеливістю.
Дякую Тобі, Боже, за «ангелів» яких мені висилаєш. Дякую також за Твою терпеливість та любов. З Твоєю поміччю хочу вчитися вірити в Твою силу та безмежну любов.
06.07.2010
06 липня, вівторок – Мт 14,1-13
Мчц. Агрипини
Того часу чутка про Ісуса дійшла до Ірода четверовласника, і він сказав до своїх слуг: «Це Йоан Христитель! Це він воскрес із мертвих і тому чудодійні сили діють у ньому!» Бо Ірод був схопив Йоана, зв’язав його і вкинув у темницю – через Іродіяду, жінку брата свого Филипа; Йоан бо говорив до нього: «Не можна тобі її мати». Він хотів його вбити, та боявся народу, бо його мали за пророка. Коли настав день народження Ірода, дочка Іродіяди танцювала перед усіма й догодила Іродові; отож, клянучись, обіцяв їй дати, чого тільки попросить. Та, під намовою матері своєї, сказала йому: «Дай мені тут на полумиску голову Йоана Христителя». І засмутився цар, але задля клятви і тих, що разом за столом сиділи, звелів дати, – тож послав стяти голову Йоанові в темниці. Принесли, отже, на полумиску його голову й дали дівчині, а та піднесла своїй матері. І прийшли його учні, взяли тіло й поховали його; і пішли та сповістили про те Ісуса. Почувши це, Ісус відплив звідси човном у пустинне й самітне місце; народ же, довідавшись про це, пішов за ним з міст пішки.
Того часу чутка про Ісуса дійшла до Ірода четверовласника… Чув про Нього від інших, але не використав можливості послухати Його особисто. Ісус і до нас говорить різним способом, не будьмо байдужі до Його слова, Його закликів так, як був Ірод…
«Це Йоан Христитель! Це він воскрес із мертвих… Подумаймо на хвилину над Іродовими роздумами… Івана слухав радо, поки не почав говорити про його грішне життя. Попав у тенета неморальності, гордості, попав так, що вже не хотів нічого «приємного» зректися. Це був його кінець.
Ірод був схопив Йоана, зв’язав його і вкинув у темницю Можливо заздрив Іванові через вплив, який той мав на Ізраїльтян, заздрив Івановій популярності серед людей. Чого хочемо повчитися з цього Євангеліє? Гордість, заздрість та неморальність завжди починають на нас впливати непомітно. Маленьке зернятко, але з часом переростає у «велике дерево». З’їдає нас поступово повністю, як рак душі! Лише Божа благодать нам допоможе визволитися від гріха! І це Слово нам сьогодні пропонує свою оздоровляючу благодать.
Дякую Тобі Боже, що мені показуєш, який я важливий для Тебе. Зміни мене, Ісусе, та наповни правдивою покорою.
Мчц. Агрипини
Того часу чутка про Ісуса дійшла до Ірода четверовласника, і він сказав до своїх слуг: «Це Йоан Христитель! Це він воскрес із мертвих і тому чудодійні сили діють у ньому!» Бо Ірод був схопив Йоана, зв’язав його і вкинув у темницю – через Іродіяду, жінку брата свого Филипа; Йоан бо говорив до нього: «Не можна тобі її мати». Він хотів його вбити, та боявся народу, бо його мали за пророка. Коли настав день народження Ірода, дочка Іродіяди танцювала перед усіма й догодила Іродові; отож, клянучись, обіцяв їй дати, чого тільки попросить. Та, під намовою матері своєї, сказала йому: «Дай мені тут на полумиску голову Йоана Христителя». І засмутився цар, але задля клятви і тих, що разом за столом сиділи, звелів дати, – тож послав стяти голову Йоанові в темниці. Принесли, отже, на полумиску його голову й дали дівчині, а та піднесла своїй матері. І прийшли його учні, взяли тіло й поховали його; і пішли та сповістили про те Ісуса. Почувши це, Ісус відплив звідси човном у пустинне й самітне місце; народ же, довідавшись про це, пішов за ним з міст пішки.
Того часу чутка про Ісуса дійшла до Ірода четверовласника… Чув про Нього від інших, але не використав можливості послухати Його особисто. Ісус і до нас говорить різним способом, не будьмо байдужі до Його слова, Його закликів так, як був Ірод…
«Це Йоан Христитель! Це він воскрес із мертвих… Подумаймо на хвилину над Іродовими роздумами… Івана слухав радо, поки не почав говорити про його грішне життя. Попав у тенета неморальності, гордості, попав так, що вже не хотів нічого «приємного» зректися. Це був його кінець.
Ірод був схопив Йоана, зв’язав його і вкинув у темницю Можливо заздрив Іванові через вплив, який той мав на Ізраїльтян, заздрив Івановій популярності серед людей. Чого хочемо повчитися з цього Євангеліє? Гордість, заздрість та неморальність завжди починають на нас впливати непомітно. Маленьке зернятко, але з часом переростає у «велике дерево». З’їдає нас поступово повністю, як рак душі! Лише Божа благодать нам допоможе визволитися від гріха! І це Слово нам сьогодні пропонує свою оздоровляючу благодать.
Дякую Тобі Боже, що мені показуєш, який я важливий для Тебе. Зміни мене, Ісусе, та наповни правдивою покорою.
05.07.2010
05 липня, понеділок – Мт 13,54-58
Свщмч. Євсевія
Прибувши в свою батьківщину, він навчав їх у їхній синагозі, так що вони дивувалися і говорили: «Звідкіля в нього ця мудрість і сила чудодійна? Хіба він не син теслі?Хіба не його мати зветься Марія, а його брати: Яків, Йосиф, Симон та Юда? І його сестри хіба не всі між нами?Звідки ж воно йому це все?» І вони брали йому це за зле. Ісус же сказав їм: «Пророк не має пошани лише в своїй батьківщині та в себе вдома». І не зробив там багато чуд з-за їхньої невіри.
Вони дивувалися і говорили: «Звідкіля в нього ця мудрість і сила чудодійна? Вони дивилися на Ісуса лише як на людину і таке ставлення не дозволяло їм бачити в Ньому посланця Бога. Коли почав проголошувати правди віри, зустрів неприйняття та злість своїх.
Хіба він не син теслі?Хіба не його мати зветься Марія… Легко таке може трапитися і з нами. Хоча ми думаємо, що віра, яку ми перейняли в сім’ї, а також те, що ходимо до Церкви, щоденна молитва не дадуть нам опуститися до рівня назаретян! Перш, ніж почнемо їх осуджувати за таку поведінку, подивімося в нашу душу. Можливо, Бог не вимагає від нас якогось надзвичайного страждання за Його Євангеліє. Але правдивим є те, що Він від нас очікує свідчення, яке буде виходити з нашої поведінки, з розмов, з доброї праці, щирості. Вчімося не боятися глузувань через те, що віримо в Бога. В теперішньому світі, який не підтримує християнства, не приховуймо нашу ідентичність християнина! Можливо нас буде очікувати дискримінація на роботі, обмовляння, але шукаймо допомоги в Ісуса, в тих людей, котрі нам допоможуть.
Свщмч. Євсевія
Прибувши в свою батьківщину, він навчав їх у їхній синагозі, так що вони дивувалися і говорили: «Звідкіля в нього ця мудрість і сила чудодійна? Хіба він не син теслі?Хіба не його мати зветься Марія, а його брати: Яків, Йосиф, Симон та Юда? І його сестри хіба не всі між нами?Звідки ж воно йому це все?» І вони брали йому це за зле. Ісус же сказав їм: «Пророк не має пошани лише в своїй батьківщині та в себе вдома». І не зробив там багато чуд з-за їхньої невіри.
Вони дивувалися і говорили: «Звідкіля в нього ця мудрість і сила чудодійна? Вони дивилися на Ісуса лише як на людину і таке ставлення не дозволяло їм бачити в Ньому посланця Бога. Коли почав проголошувати правди віри, зустрів неприйняття та злість своїх.
Хіба він не син теслі?Хіба не його мати зветься Марія… Легко таке може трапитися і з нами. Хоча ми думаємо, що віра, яку ми перейняли в сім’ї, а також те, що ходимо до Церкви, щоденна молитва не дадуть нам опуститися до рівня назаретян! Перш, ніж почнемо їх осуджувати за таку поведінку, подивімося в нашу душу. Можливо, Бог не вимагає від нас якогось надзвичайного страждання за Його Євангеліє. Але правдивим є те, що Він від нас очікує свідчення, яке буде виходити з нашої поведінки, з розмов, з доброї праці, щирості. Вчімося не боятися глузувань через те, що віримо в Бога. В теперішньому світі, який не підтримує християнства, не приховуймо нашу ідентичність християнина! Можливо нас буде очікувати дискримінація на роботі, обмовляння, але шукаймо допомоги в Ісуса, в тих людей, котрі нам допоможуть.
04.07.2010
04 липня, неділя – Мт 9,1-8
Мч. Юліяна Тарсійського
Сівши у човен, він переплив назад і прибув у своє місто. І от принесено до нього розслабленого, що лежав на ношах. Побачивши їхню віру, Ісус сказав розслабленому: “Бадьорися сину, твої гріхи відпускаються.” Та тут деякі з книжників заговорили між собою: “Він хулить.” Ісус, знавши їхні думки, каже: “Чого лукаве думаєте в серцях ваших? Що легше сказати: Твої гріхи відпущені, – чи сказати: Встань і ходи! Та щоб знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати”, – каже розслабленому: “Встань, візьми твої ноші та й іди до свого дому” Встав той і пішов до свого дому. Народ же, бачивши це, настрахався і славив Бога, що дав таку владу людям.
Тілесне оздоровлення, свідками якого були Ісусові сучасники, для нас рідкість. Подумаймо над словами Ісуса: Що легше сказати: Твої гріхи відпущені, – чи сказати: Встань і ходи!
Бог нас любить постійно такими, яки ми є. Бачить наші слабкості, гріхи, але все одно продовжує нас любити. Бажає, щоб ми встали з ліжка егоїзму, злості, гордості, захоплення матеріальним та крокували життям Божих синів та дочок.
Дякую Тобі Господи, що Ти мене любиш та прощаєш мені «параліч» душі.
Мч. Юліяна Тарсійського
Сівши у човен, він переплив назад і прибув у своє місто. І от принесено до нього розслабленого, що лежав на ношах. Побачивши їхню віру, Ісус сказав розслабленому: “Бадьорися сину, твої гріхи відпускаються.” Та тут деякі з книжників заговорили між собою: “Він хулить.” Ісус, знавши їхні думки, каже: “Чого лукаве думаєте в серцях ваших? Що легше сказати: Твої гріхи відпущені, – чи сказати: Встань і ходи! Та щоб знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати”, – каже розслабленому: “Встань, візьми твої ноші та й іди до свого дому” Встав той і пішов до свого дому. Народ же, бачивши це, настрахався і славив Бога, що дав таку владу людям.
Тілесне оздоровлення, свідками якого були Ісусові сучасники, для нас рідкість. Подумаймо над словами Ісуса: Що легше сказати: Твої гріхи відпущені, – чи сказати: Встань і ходи!
Бог нас любить постійно такими, яки ми є. Бачить наші слабкості, гріхи, але все одно продовжує нас любити. Бажає, щоб ми встали з ліжка егоїзму, злості, гордості, захоплення матеріальним та крокували життям Божих синів та дочок.
Дякую Тобі Господи, що Ти мене любиш та прощаєш мені «параліч» душі.
03.07.2010
03 липня, субота – Мт 9,18-26
Свщмч. Методія, єп. Патарського
Коли він їм казав це, приступив один начальник і, вклонившися, мовить йому: «Дочка моя тільки що померла. Прийди но, поклади на неї свою руку, і вона оживе». Підвівсь Ісус і пішов за ним, а й учні його. І от одна жінка, що дванадцять років нездужала на кровотечу, приступила ззаду й доторкнулась до краю його одежі. Казала бо сама до себе: «Як тільки доторкнуся до краю його одежі, видужаю». Ісус же, обернувшись, побачив її і каже: «Бадьорися, дочко! Віра твоя спасла тебе». І видужала жінка від тієї ж години. А коли Ісус прибув до дому начальника й побачив там сопільників і юрбу схвильовану, сказав: «Уступіться, бо дівча не вмерло, а спить». І насміхалися з нього. Якже випроваджено людей, він увійшов, узяв її за руку, і дівча встало. Чутка про це розійшлась по всій тій країні.
Ці два чуда, зазвичай, приймаємо як сенсацію, а не як дійсність. До Ісуса і сьогодні приходить багато людей. Можемо бути впевненими, що зустрінемо того самого Христа, котрого діткнулась віра жінки і віра батька, в якого померла дочка…
...«Дочка моя тільки що померла. Прийди но, поклади на неї свою руку, і вона оживе»… Коли Ісус знаходить живу віру в Бога, то нічого не може бути повністю мертве! В присутності Ісуса знаходить Яїр крім живої доньки і спасіння для цілого дому! Тим Ісус засвідчив всім присутнім, що Його слово здатне перемінити неможливе на можливе!
...І от одна жінка, що дванадцять років нездужала на кровотечу, приступила ззаду й доторкнулась до краю його одежі... Скільки страждань, смутку, депресій, труднощів переживаємо у своєму житті. Ісус відповідає на всі наші проблеми: Не бійся, тільки вір! Вчімося вірити, ітоді, коли нам здається, що у нашому випадку вже неможливо знайти якесь рішення! Коли відчуваємо, що наша віра слабне, міцніше тримаймося одежі Ісуса і так отримаємо все, що не суперечить Його волі.
Свщмч. Методія, єп. Патарського
Коли він їм казав це, приступив один начальник і, вклонившися, мовить йому: «Дочка моя тільки що померла. Прийди но, поклади на неї свою руку, і вона оживе». Підвівсь Ісус і пішов за ним, а й учні його. І от одна жінка, що дванадцять років нездужала на кровотечу, приступила ззаду й доторкнулась до краю його одежі. Казала бо сама до себе: «Як тільки доторкнуся до краю його одежі, видужаю». Ісус же, обернувшись, побачив її і каже: «Бадьорися, дочко! Віра твоя спасла тебе». І видужала жінка від тієї ж години. А коли Ісус прибув до дому начальника й побачив там сопільників і юрбу схвильовану, сказав: «Уступіться, бо дівча не вмерло, а спить». І насміхалися з нього. Якже випроваджено людей, він увійшов, узяв її за руку, і дівча встало. Чутка про це розійшлась по всій тій країні.
Ці два чуда, зазвичай, приймаємо як сенсацію, а не як дійсність. До Ісуса і сьогодні приходить багато людей. Можемо бути впевненими, що зустрінемо того самого Христа, котрого діткнулась віра жінки і віра батька, в якого померла дочка…
...«Дочка моя тільки що померла. Прийди но, поклади на неї свою руку, і вона оживе»… Коли Ісус знаходить живу віру в Бога, то нічого не може бути повністю мертве! В присутності Ісуса знаходить Яїр крім живої доньки і спасіння для цілого дому! Тим Ісус засвідчив всім присутнім, що Його слово здатне перемінити неможливе на можливе!
...І от одна жінка, що дванадцять років нездужала на кровотечу, приступила ззаду й доторкнулась до краю його одежі... Скільки страждань, смутку, депресій, труднощів переживаємо у своєму житті. Ісус відповідає на всі наші проблеми: Не бійся, тільки вір! Вчімося вірити, ітоді, коли нам здається, що у нашому випадку вже неможливо знайти якесь рішення! Коли відчуваємо, що наша віра слабне, міцніше тримаймося одежі Ісуса і так отримаємо все, що не суперечить Його волі.
02.07.2010
02 липня, п’ятниця – Мт.13,44-54
Ап. Юди, брата Господнього
Царство Небесне подібне до скарбу, захованого в полі, що його чоловік, знайшовши, ховає і, радіючи з того, іде й продає все, що має, а купує те поле. Подібне ще Царство Небесне до купця, що шукає добрих перел. Знайшовши одну дорогоцінну перлину, йде, продає все, що має, і купує її. Подібне також Небесне Царство до невода, що, закинутий у море, набрав усякої всячини. Коли він виповниться, тягнуть його на берег і, посідавши, збирають, що добре, в посуд, а непридатне викидають. Так буде при кінці світу: ангели вийдуть і вилучать злих з-поміж праведних і кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів. Чи ви це все зрозуміли?» – «Так!» – йому відповіли. Тоді сказав їм: «Ось чому кожний книжник, навчений про Небесне Царство, подібний до господаря, який виймає із свого скарбу нове і старе». Якже Ісус скінчив ці притчі, пішов звідти. Прибувши в свою батьківщину, він навчав їх у їхній синагозі, так що вони дивувалися і говорили: «Звідкіля в нього ця мудрість і сила чудодійна?
Багато з нас про ці речі не люблять слухати. В теперішньому світі існує думка, що все потрібно розпланувати, навіть смерть. Ми хотіли б все тримати в наших рук!
Коли він виповниться, тягнуть його на берег… Наперекір людським зусиллям, щоденно Господь «спускає» сіті до моря світу та витягає на берег вічності багатьох! Не залежить це ні від диплому, ні від віку, чоловік, чи жінка, всі ми є однакові. Вибір Бога не залежить і від того, як ми оцінюємо себе, Він має свої критерії. Чи ми знаємо їх?
Так буде при кінці світу: ангели вийдуть і вилучать злих з-поміж праведних… Всіх нас очікує цей «розподіл». Те, що можемо зробити вже сьогодні – це підготуватися до цього, посвячуючи наше життя, наші думки, слова, вчинки!
…І кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів… Щоб ми не пережили жах цієї хвилини, почнімо чинити те, що Бог від нас вимагає! Бог бажає щоденно перебувати з нами, хоче нам дарувати силу та мудрість розподілити речі в нашому житті за правильною ієрархією. При іспиті совісті нам найкраще покаже, що Йому подобається та що не маємо робити.
Ап. Юди, брата Господнього
Царство Небесне подібне до скарбу, захованого в полі, що його чоловік, знайшовши, ховає і, радіючи з того, іде й продає все, що має, а купує те поле. Подібне ще Царство Небесне до купця, що шукає добрих перел. Знайшовши одну дорогоцінну перлину, йде, продає все, що має, і купує її. Подібне також Небесне Царство до невода, що, закинутий у море, набрав усякої всячини. Коли він виповниться, тягнуть його на берег і, посідавши, збирають, що добре, в посуд, а непридатне викидають. Так буде при кінці світу: ангели вийдуть і вилучать злих з-поміж праведних і кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів. Чи ви це все зрозуміли?» – «Так!» – йому відповіли. Тоді сказав їм: «Ось чому кожний книжник, навчений про Небесне Царство, подібний до господаря, який виймає із свого скарбу нове і старе». Якже Ісус скінчив ці притчі, пішов звідти. Прибувши в свою батьківщину, він навчав їх у їхній синагозі, так що вони дивувалися і говорили: «Звідкіля в нього ця мудрість і сила чудодійна?
Багато з нас про ці речі не люблять слухати. В теперішньому світі існує думка, що все потрібно розпланувати, навіть смерть. Ми хотіли б все тримати в наших рук!
Коли він виповниться, тягнуть його на берег… Наперекір людським зусиллям, щоденно Господь «спускає» сіті до моря світу та витягає на берег вічності багатьох! Не залежить це ні від диплому, ні від віку, чоловік, чи жінка, всі ми є однакові. Вибір Бога не залежить і від того, як ми оцінюємо себе, Він має свої критерії. Чи ми знаємо їх?
Так буде при кінці світу: ангели вийдуть і вилучать злих з-поміж праведних… Всіх нас очікує цей «розподіл». Те, що можемо зробити вже сьогодні – це підготуватися до цього, посвячуючи наше життя, наші думки, слова, вчинки!
…І кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів… Щоб ми не пережили жах цієї хвилини, почнімо чинити те, що Бог від нас вимагає! Бог бажає щоденно перебувати з нами, хоче нам дарувати силу та мудрість розподілити речі в нашому житті за правильною ієрархією. При іспиті совісті нам найкраще покаже, що Йому подобається та що не маємо робити.
Підписатися на:
Дописи (Atom)