10 грудня, середа – Лк 15,1-10
Вмч. Якова Персянина і прп.Палладія
Одного разу горнулись до Ісуса всі митарі і грішники, щоб його почути. Фарисеї з книжниками нарікали: Цей грішників приймає і їсть разом з ними. Тоді Ісус сказав до них цю притчу: Хто з вас, маючи сотню овець і загубивши одну з них, не зоставить дев’ятдесят дев’ять у пустині та не піде шукати загубленої, поки її не знайде? І, знайшовши, він, радіючи, кладе її собі на плечі, і, вернувшися додому, скликає друзів та сусідів, і до них каже: Радійте зо мною, бо я знайшов вівцю, що була загубилась. Отак, кажу вам, що на небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев’ятдесят дев’ятьма праведниками, яким не треба покаяння. Або яка жінка, маючи десять драхм і загубивши одну, не засвітить світла, не замітатиме своєї хати і не шукатиме її дбайливо, поки не знайде? І, знайшовши, вона скликає подруг і сусідок, і їм каже: Радійте зо мною, бо я найшла драхму, яку була загубила. Отак, кажу вам, буває між ангелами Божими радість над одним грішником, що кається.
Багато з нас християн має тенденцію думати, що ми є ліпші за тих, котрі не живуть цілком згідно з Євангелієм. Задумайся над своєю гордістю та пихою.
Ісус нас сьогодні запевняє, що кожна людина є предметом Божої любові і постійно отримує шанс змінитися. І якщо відіб’ємося від стада, Бог нас шукатиме безсумнівно. Він чекає на нашу переміну. Не показуймо Йому нашу віру лише словами, але зміною думок, перемогою над своїми бажаннями, ставленнями, зреченням себе і жертвами. Це не легко – постійне змагання зі самими собою. Але ця жертва вартує цілі: дійти до вічної нагороди в небі.
Господи, дай мені свою благодать для внутрішніх змін, щоб я зміг отримати вічну нагороду в небі.
Немає коментарів:
Дописати коментар