30 березня, понеділок – Лк 22,7-23
Прп. Олексія
Настав день опрісноків, коли треба було жертвувати пасху. Ісус послав Петра та Йоана: «Ідіть», – сказав, – «та приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили». Вони його спитали: «Де хочеш, щоб ми приготували?» Він відповів їм: «Ось, коли ввійдете в місто, стріне вас чоловік, що буде нести глечик води. Ідіть слідом за ним у господу, куди він увійде, і скажіть господареві дому: Учитель тобі каже: Де світлиця, в якій я з учнями моїми міг би спожити пасху? І він покаже вам горницю велику, вистелену килимами; там приготуйте». Пішли вони й знайшли так, як він сказав їм, і приготували пасху.
І як прийшла година, сів він до столу й апостоли з ним. І він до них промовив: «Я сильно бажав спожити оцю пасху з вами перш, ніж мені страждати, бо кажу вам, я її більш не буду їсти, аж поки вона не звершиться в Божім Царстві». І, взявши чашу, віддав хвалу й мовив: «Візьміть її і поділіться між собою, бо, кажу вам: Віднині я не буду більше пити з плоду винограду, доки не прийде Боже Царство».
І, взявши хліб, віддав хвалу, поламав, дав їм і мовив: «Це – моє тіло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин». Так само чашу по вечері, кажучи: «Ця чаша – це Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається.
Одначе, ось рука того, що мене видасть, на столі зі мною. Бо Син Чоловічий іде, як призначено, але горе тому чоловікові, що його видає». І вони заходились один одного питати, хто б то з них міг бути, що намірявся те зробити.
Ти, Господи всесвітній, що Сам нічого не потребуєш, забажав у цьому Своєму Таїнстві Євхаристії перебувати між нами.
Заховай моє серце і тіло невинне, щоб я весело і з чистою совістю міг частіше сповняти Твоє Таїнство і приймати його для свого вічного спасіння. Ти розпорядив і встановив його на свою честь і вічну згадку.
Таким великим, новим і милим воно має тобі здатися на Службі Божій, як коли б того дня Христос перший раз зійшов у нутро Діви і став чоловіком, або повис на хресті, терпів та вмер за людське спасіння.
Святе Причастя відвертає від злого і скріпляє в добрім.
Бо це найвище і найсвятіше таїнство єсть спасіння для душі і тіла, лік на всяку духовну неміч; воно зціляє мої хиби і гнуздає мої пристрасті, перемагає або зменшує натиск спокус, вливає більше благодаті, прибільшує початки чесноти, скріплює віру, підсилює надію, запалює і поширює любов.
Бо велику силу всякого добра дав єси своїм улюбленим, що побожно причащаються, і все ще частіше даєш, мій Боже, опікуне моєї душі, зцілителю людської немочі і подателю всієї сердечної потіхи.
Немає коментарів:
Дописати коментар