03.04.2009

3.4. Ісп. Якова, єп. Катанського
Лк.22,63-71
63. Тим часом люди, що держали його, б’ючи його, над ним знущалися 64. і, накривши, питали його: «Пророкуй, хто той, що вдарив тебе?» 65. І багато іншого, глузуючи, говорили на нього.
66. Якже настав день, зібралася рада старших народу, первосвященики та книжники; і привели його на суд свій 67. і казали: «Коли ти – Христос, скажи нам». Він відповів їм: «Коли скажу вам, ви не повірите; 68. а якщо вас спитаю, ви не відповісте. 69. Віднині Син Чоловічий сидітиме по правиці Божої Сили». 70. А всі сказали: «То, значить, ти Син Божий?» Він сказав до них: «Самі ж кажете, що я». 71. «Навіщо нам ще свідки», – сказали ті, – «самі ми чули з уст його».


Щоб повноцінно прожити своє життя, мусимо полюбити правду. Деколи правда є затемнена нашими гріхами, духом матеріалізму. Ми легко приймаємо брехню, коли вона потурає нашій ліні. Часом причиною неправди є гордість, страх.
Господь правдиво любив і жив цією цнотою. Він міг про себе сказати: Я – істина, а диявол – брехун і батько обману. Ісус молився до Отця: «Освяти їх у твоїй істині».

Господи, освяти мене, щоб я пізнав правду і жив нею.

Немає коментарів: