29.11.2009

29 листопада, неділя – Лк 10,25-37
Ап. і Єванг. Матея
І ось якийсь законовчитель устав, щоб його випробувати, та й каже: “Учителю, що мені робити, щоб вічне життя осягнути?”
А Ісус мовив до нього: “В законі що написано? Як там читаєш?”
Озвався той і каже: “Люби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією твоєю душею і всією силою твоєю і всією думкою твоєю; а ближнього твого, як себе самого.”
“Ти добре відповів”, сказав (Ісус), “роби це й будеш жити.”
Та той, бажаючи себе самого виправдати, каже до Ісуса: “А хто мій ближній?” 30. Мовив тоді Ісус, кажучи: “Один чоловік спускався з Єрусалиму до Єрихону й потрапив розбійникам, що його обдерли й побили тяжко та й пішли геть, зоставивши півмертвого.
Випадком ішов якийсь священик тією дорогою; побачив він його й, збочивши, пройшов мимо.
Так само й левіт прийшов на те місце, глянув на нього й пройшов мимо.
Але один самарянин, що був у дорозі, зненацька надійшов (на нього) й, побачивши його, змилосердився.
Він приступив до нього, перев'язав йому рани, полив їх оливою і вином; потім посадив його на власну скотину, привів до заїзду й доглянув за ним.
На другий день він вийняв два динари, дав їх господареві й мовив: Доглядай за ним, і те, що витратиш на нього більше, я заплачу тобі, коли повернуся.
Хто з оцих трьох, на твою думку, був ближнім тому, що потрапив розбійникам у руки?”
Він відповів: “Той, хто вчинив над ним милосердя.” Тоді Ісус сказав до нього: “Іди і ти роби так само.”

Після прочитання цього уривку і ми хочемо запитати Ісуса: Хто є мій ближній? Але ж сьогодні рідко можемо зустріти на дорозі пораненого і обікраденого, подорожуючого …
Ісус хоче нашу увагу зосередити на терплячих різним способом… Можливо хтось в нашій родині страждає та ми Його не бачимо… Страждає чоловік, жінка від браку уваги… Страждають діти, тому що ми не маємо для них часу, не вислуховуємо їх… Страждають старші люди від нашої байдужості та егоїзму… Страждають друзі нашою зрадою… Можливо страждає сусід, однокласник…
Чи ми все ще маємо бажання спитати Ісуса: Хто мій ближній?
До неба веде дорога любові не тільки до Бога, але й до ближніх. Якщо будемо робити іншим добро, якщо будемо бачити їх правдиві потреби, якщо нам не буде ніхто байдужий, то це означає, що йдемо вірною дорогою…

Господи, це і мене стосується: Іди і роби подібно! Іду Господи.