21 травня, п’ятниця – Ів. 17,18-26
Ап. Йоана Богослова; преп Арсенія Великого (на неділю)
Як послав єси мене у світ, так послав і я їх у світ. Віддаю себе за них у посвяту, щоб і вони були освячені в істині. Та не лиш за цих молю, але і за тих, які завдяки їхньому слову увірують в мене, щоб усі були одно, як ти, Отче, в мені, а я в тобі, щоб і вони були в нас об'єднані; щоб світ увірував, що ти мене послав. І славу, що ти дав мені, я дав їм, щоб вони були одно так само, як і ми одно. Я - в них, і ти - в мені, - щоб вони були звершені в єдності, щоб світ збагнув, що послав єси мене, та й ізлюбив їх, як ізлюбив мене. Отче! Хочу, щоб ті, яких ти мені передав, перебували там, де і я, щоби й вони були зо мною та й бачили мою славу, яку ти дав мені, бо полюбив єси мене перед заснуванням світу. Праведний Отче! Світ не спізнав тебе, але я тебе спізнав, а й оті спізнали, що послав єси мене. І об'явив я їм твоє ім'я, і об'являти буду, щоб любов, якою ти полюбив мене, в них перебувала, - а я в них!»
Ісус знав, що знаходиться в людині. Знав, що кожні відносини деколи випробовуються кризою. Поєднати людей на людських принципах важко. Правдива єдність, яка витримає, є єдність з Богом. Проте вона вимагає постійної праці над собою. Поступово треба відкидати те, що нас робить далекими від Бога та засвоювати те, що нас наближає до Нього. Ця праця не є легкою. Але не маймо страху. Ісус заступається за нас перед Небесним Батьком. Дає нам також силу в Своєму Слові, тайні покаяння та Євхаристії. Користаймося цим, щоб краще з’єднатися та освятитися з Христом, щоби світ навколо нас повірив.
• Що Ісус зробив би тепер, на моєму місці?
Господи Ісусе, поможи мені почати будувати єдність з Тобою вже сьогодні тим, що буду контролювати свої слова, ставлення та буду запитувати, що Ти робив би на моєму місці.
Немає коментарів:
Дописати коментар