26.05.2010

26 травня, среда – Мт. 5,20-26
Муч. Глікерії

Кажу бо вам, що коли ви своєю праведністю не перевищите книжників та фарасеїв, не ввійдете в Царство Небесне. Ви чули, що було сказано давнім: Не вбивай; і коли хтось уб'є, той підпаде судові. А я кажу вам, що кожний, хто гнівається на брата свого, підпаде судові. Хто ж скаже братові: Нікчема! - той підпаде Верховному Судові. А хто скаже: Дурень! – той підпаде під вогонь пекельний. Коли, отже, приносиш на жертовник дар твій і там згадаєш, що твій брат має щось на тебе, зостав там перед жертовником твій дар; піди, помирись перше з твоїм братом і тоді прийдеш і принесеш дар твій. Мирися з твоїм противником швидко, коли ти ще з ним у дорозі, щоб противник часом не віддав тебе судді, а суддя возному, щоб тебе не вкинули в темницю. Істинно кажу тобі: Не вийдеш звідти, доки не заплатиш останнього шага.


“Правила вступу” до Божого Царства нам деколи здаються суворими. Але Ісус не вимагає від нас нічого, чого сам не зробив. Прибитий до хреста, сильно страждаючи, висловлює слова прощення: «Отче, прости їм...» Сьогодні можемо задуматись над тим, з якою серйозністю приступаємо до цієї Ісусової вимоги. Не відкладаймо проблем, котрі переживаємо у відносинах, на потім.
Подивімося на цю проблему з іншої сторони. Неохота простити, гнів, який відчуваємо до тих, які нас кривдять, - все це не лише шкодить іншим, але внутрішньо вбиває нас самих. Попробуймо щиро простити тим, які нам завдали болю. Господь нас знає. Він знає, що прощення – це процес, котрий деколи вимагає багато часу. Але якщо приймаємо Ісуса, то повинні мати чіткий внутрішній погляд на цю проблему. З довірою складаймо свої тягарі перед Його очі – тоді обов’язково відчуємо полегшення.


Господи, навчи мене завжди прощати!

Немає коментарів: