14 травня, четвер – Ів 8,12-20
Прор. Єремії
І ще промовляв до них Ісус, і так їм казав: «Я – світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя». Отож і мовили до нього фарисеї: «Свідчиш сам за себе – неправдиве твоє свідоцтво». А Ісус їм відказує: «Хоч я і свідчу за себе сам, та свідоцтво моє правдиве, бо я знаю, звідкіля прийшов я і куди йду. Ви ж не знаєте, звідкіля приходжу і куди відходжу. Ви судите за тілом – я не суджу нікого. Коли я суджу, то суд мій правдивий, бо не сам я, а з Отцем, який послав мене. Та й у законі вашім написано, що свідоцтво двох людей – правдиве. Я свідчу про себе самого, – а й Отець, який послав мене, про мене свідчить». Тоді вони сказали йому: «Де ж твій Отець?» Відрік Ісус: «Ані мене не знаєте, ані Отця мого. Якби знали ви мене, то й Отця мого теж знали б». Промовив він ті слова біля скарбниці, коли навчав у храмі. І ніхто його не схопив, бо не прийшла ще година його.
Ісус нам також сьогодні світить своїм прикладом на дорогу до вічності. Показує нам, як маємо жити, щоб подобатися Отцеві. Маємо жити так, щоб прийняте світло від Христа далі поширювали тим, до яких ми послані.
Почнімо це робити помалу, не напоказ, бо люди в теперішньому світі звикли жити в темноті гріха. Відкриваймо гріх та причину гріха – диявола і в тих Його найменших проявах. Можливо, нам це не вдасться зараз, можливо лише раз за день, але не засмучуймося, бо з нами є світло Христове, воно просвітить кожну темноту. Повірмо в це!
Господи, світи мені і далі, щоб я жив так, щоб освітив дорогу тим, котрих зустрічаю.
Немає коментарів:
Дописати коментар