21 травня, четвер – Ів 9,39-10,9
Ап. Івана Богослова
І мовив Ісус: «На суд у цей світ прийшов я: щоб ті, які не бачать, бачили, а ті, які бачать, – сліпими стали». Почули те деякі з фарисеїв, що були при ньому, і кажуть йому: «Невже і ми сліпі?» А Ісус їм: «Були б ви сліпі – не мали б ви гріха. Але що кажете:Ми бачимо, – то і гріх ваш зостається».
«Істинно, істинно говорю вам: Хто не дверима в кошару овечу входить, а деінде влізає, – злодюга той, розбійник! Хто ж увіходить дверима, той вівцям – вівчар. Йому одвірний відчиняє, і вівці слухаються його голосу, і кличе він своїх овець на ім’я, і виводить їх. А коли виведе всіх своїх овець, то йде поперед них, і вівці слідують за ним, бо голос його знають. Не підуть за чужим вони – втечуть вони від нього, бо не знають голосу чужих». Сказав ото їм Ісус цю притчу, та вони не второпали того, про що він казав їм.
Тож Ісус іще раз промовив до них: «Істинно, істинно говорю вам: Я – двері для овець. Усі, скільки їх передо мною прийшло, – злодії, розбійники. Вівці й не слухали їх. Я – двері. Хто ввійде крізь мене – спасеться. Увійде він, вийде – і знайде пасовисько!
Виховання твориться з дрібничок, але добре виховання не є дрібничкою.
Ісус говорить про пастиря та овець, бо тодішні слухачі розуміли це добре. Злодієм є той, хто накладає на людей закони та накази, а сам за ними не живе.
Ісус сьогодні пропонує нам себе. Можемо перейти через двері, якими є Він сам. Для того, щоб ми пережили безмежну Божу любов, мусимо належати до Божої «огорожі». Покажімо вже сьогодні нашим життям, що нам важлива Його прихильність та любов, що свою віру сприймаємо серйозно та хочемо довести її вчинками.
Господи Ісусе, дуже бажаю пережити Твою любов. Керуй моїм життям так, щоб я належав до Твоєї «огорожі» вже сьогодні.
Немає коментарів:
Дописати коментар