20.10. Мучч. Сергія і Вакха
Лк. 4, 37-44
І неслася чутка про Нього по всіх місцях краю. 38 А як вийшов Він із синагоги, увійшов у дім Симона. Теща ж Симонова в великій гарячці лежала. І просили за неї Його. 39 І, ставши над нею, Він заборонив тій гарячці, і вона полишила її. І, зараз уставши, теща їм прислуговувала. 40 Коли ж сонце заходило, то всі, хто мав яких хворих на різні недуги, до Нього приводили їх. Він же клав Свої руки на кожного з них, та їх уздоровляв. 41 Із багатьох же виходили й демони, кричачи та говорячи: Ти Син Божий! Та Він їм забороняв, і не давав говорити, що знали вони, що Христос Він. 42 Коли ж настав день, Він вийшов, і подавсь до самотнього місця. А люди шукали Його. І прийшовши до Нього, Його затримували, щоб від них не відходив. 43 Він же промовив до них: І іншим містам Я повинен звіщати Добру Новину про Боже Царство, бо на те Мене послано. 44 І Він проповідував по синагогах Галілеї.
Бог ще ніколи не відрікся від того, хто до Нього звертається.
Можливо ми є молоді віком, повні сили, оптимізму, енергії, думок і не розуміємо, що нам хоче цими словами сказати Ісус.
Коли маємо силу, здоров’я, не забуваймо побачити біля себе тих, які дар здоров’я не отримали на стільки, на скільки отримали його ми. Можемо їх згадувати у молитві та на Службі Божій.
Ісус своєю міццю робить багато добра. Сьогодні Він знову до цього кличе своїм словом також всіх нас.
Хай нашим християнським щастям буде те, що ми можемо зробити щасливими також інших.
Буду сьогодні більш помічати потреби людей навколо мене.
…Господи Ісусе, хочу бути подібним на Тебе. Дай мені силу до слів додати також діла любові….
Немає коментарів:
Дописати коментар