22 квітня, четвер – Ів. 6,40-44
Муч. Євпсихія
Така бо воля мого Отця: щоб кожен, хто Сина бачить і вірує в нього, жив життям вічним і щоб я воскресив його останнього дня.» І обурились юдеї на нього, що сказав був: «Я хліб, який з неба зійшов», і говорили: «Чи то ж не Ісус, син Йосифів, що його батька-матір ми знаємо? Як же він тепер твердить: Я зійшов з неба?» А Ісус їм у відповідь: «Не ремствуйте між собою. Ніхто не спроможен прийти до мене, коли Отець, який послав мене, не приведе його, - і я воскрешу його останнього дня.
Можливо з наших уст і не виходять слова нарікання, але часто Ісус «чує» від нас байдужість та ігнорування, якими відповідаємо на Його слова: «Візьміть та їжте!» Багато з нас не рухається з місця, бо не хочемо зрікатися нашого зручного та легкого життя.
Тому нам Ісус знову нагадує важливу правду, що Він – хліб життя. Ніби нам хоче сказати, що тим хлібом, яким живите шлунки, не наситите ваші душі. Ісус кличе нас, щоб ми приймали Його в Євхаристії, щоб ставали учасниками Божого життя, щоб ми могли легше перемагати спокуси, щоб через Його присутність ставали досконалішими, Богоподібними… Безмежними є ласки, отримані через Євхаристію. Земний хліб нам дає силу і зміцнює наше здоров’я, а хліб з неба робить нас більш радісними, багатими на чесноти.
• Яким є моє ставлення до Євхаристії?
Господи, я не гідний прийняти Тебе, але бажаю Тебе. Прийди!
Немає коментарів:
Дописати коментар