31 липня, субота – Мт 17,24-18,4
Мучч. Якинта й Еміліяна
Коли вони прийшли в Капернаум, підійшли збирачі дидрахми до Петра та й питають: “Чи заплатить ваш учитель дидрахму?” “Так”, – каже. І як увійшов до хати, випередив його Ісус, мовивши: “Як тобі, Симоне, здається? Земні царі з кого беруть данину чи податок? Із своїх синів чи з чужих?” А коли відповів: “З чужих”, – Ісус сказав до нього: “Отож, сини вільні. Однак, щоб вони нам цього не взяли за зле, піди до моря, закинь вудку, візьми першу, яка попадеться, рибу, і відкрий їй рота: там знайдеш ти статир; візьми його й дай їм за мене й за себе.” Того часу підійшли до Ісуса учні й мовлять: “Хто найбільший у Небеснім Царстві?” Ісус покликав дитину, поставив її серед них – і каже: “Істинно кажу вам: Якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Небесне Царство. Хто, отже, стане малим, як ця дитина, той буде найбільший у Небеснім Царстві
Юдеї усього світу підтримували Єрусалимський храм тим, що платили податки. Ісус також платить, але пропонує апостолам роздумувати над Його божеством і відносинами з Небесним Батьком. Чудовим отриманням статеру, показує, що Бог опікується про всі наші потреби, якщо Йому віримо. Як християни, ми мали би бути гордими від того, що ми є діти Божі!!! Через Ісуса маємо можливість дістатися до небесного Батька. Це є великий привілей. Кожен люблячий батько хоче дати своїм дітям те, що потребують, тим більше наш Небесний Батько. Відкриймо своє серце, Він не потребує тих декілька наших копійок, які даємо на тацю. Він хоче жити в нашому серці, бути присутнім в нашому житті.
Господи, наповни моє серце Твоєю любов’ю.
30.07.2010
30 липня, п’ятниця – Мт 22,23-33
Велмуч. Маріни
Того ж самого дня приступили до нього садукеї, що кажуть ніби нема воскресіння, і спитали його: «Учителю», – кажуть, – «Мойсей мовив: Коли хто вмре бездітним, то нехай брат його одружиться з його жінкою і відродить потомство брата свого. Було в нас сім братів. І перший, одружившись, умер, не мавши потомства, і зоставив свою жінку братові своєму. Так само і другий і третій – аж до сьомого. Нарешті, після всіх померла й жінка. Отож, у воскресінні котрого з сімох буде вона жінкою?Всі бо її мали». Ісус у відповідь сказав їм: «Помиляєтеся, бо не знаєте ані Писання, ані Божої сили. У воскресінні не женяться і не виходять заміж, а є як ангели на небі. А щодо воскресіння мертвих, то хіба ви не читали слова Божого, яке вам каже: Я –Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова! Бог – не мертвих, але живих!» І чуючи це народ, дивувався його навчанню.
Велмуч. Маріни
Того ж самого дня приступили до нього садукеї, що кажуть ніби нема воскресіння, і спитали його: «Учителю», – кажуть, – «Мойсей мовив: Коли хто вмре бездітним, то нехай брат його одружиться з його жінкою і відродить потомство брата свого. Було в нас сім братів. І перший, одружившись, умер, не мавши потомства, і зоставив свою жінку братові своєму. Так само і другий і третій – аж до сьомого. Нарешті, після всіх померла й жінка. Отож, у воскресінні котрого з сімох буде вона жінкою?Всі бо її мали». Ісус у відповідь сказав їм: «Помиляєтеся, бо не знаєте ані Писання, ані Божої сили. У воскресінні не женяться і не виходять заміж, а є як ангели на небі. А щодо воскресіння мертвих, то хіба ви не читали слова Божого, яке вам каже: Я –Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова! Бог – не мертвих, але живих!» І чуючи це народ, дивувався його навчанню.
29.07.2010
29 липня, четвер – Мт 21,43-46
Свщмч Атеногена й 10-ох його учнів
Тому кажу вам: Відніметься від вас Царство Боже й дасться народові, що буде приносити плоди його. Хто впаде на цей камінь, розіб’ється, а на кого він упаде, того роздушить». – Почувши ці притчі, первосвященики й фарисеї зрозуміли, що він про них говорить. І намагалися схопити його, та боялися людей, бо ті мали його за пророка.
Свщмч Атеногена й 10-ох його учнів
Тому кажу вам: Відніметься від вас Царство Боже й дасться народові, що буде приносити плоди його. Хто впаде на цей камінь, розіб’ється, а на кого він упаде, того роздушить». – Почувши ці притчі, первосвященики й фарисеї зрозуміли, що він про них говорить. І намагалися схопити його, та боялися людей, бо ті мали його за пророка.
28.07.2010
28 липня, середа – Мт 21,28-32
Рівноап. Володимира Великого, князя Київського
Як вам здається?Один чоловік мав двох синів. Звернувшись до першого, він мовив: Піди, дитино, нині працювати у винограднику. Той озвався: Піду, Господи, – і не пішов. Звернувшись до другого, сказав так само. А цей відповів: Не хочу. Але, потім розкаявшись, пішов. Котрий з двох учинив волю батька?» –«Останній», відповіли ті. Тоді Ісус їм: «Істинно кажу вам, що митарі й блудниці вас випереджують у Царстві Божім. Прийшов бо був до вас Йоан дорогою правди, та ви не повірили йому; митарі і блудниці повірили йому, а ви, бачивши це, навіть потім не розкаялися, щоб повірити йому. Слухайте іншу притчу. Був один чоловік-господар, що насадив виноградник. Він обвів його огорожею, видовбав у ньому чавило, вибудував башту, винайняв його виноградарям і відійшов.
Піди, дитино, нині працювати у винограднику. В кожній ситуації нашого життя стоїмо перед різними закликами зі сторони нашого Небесного Батька. У хвилини тиші, кожен з нас може подивитися на котрого синів з Євангеліє є більш подібним.
А цей відповів: Не хочу. Але, потім розкаявшись, пішов. Другий син з Євангеліє про своє рішення пожалів і зробив те, про що Його батько попросив. Кожен день і ми стоїмо перед різними рішеннями: жити згідно Божої волі, або вибрати легшу дорогу, дорогу – гріха? Злий – диявол нас хоче мати на своїй дорозі і часто йому це вдається. Але Бог нам пропонує дарунок в формі покаяння. Показує нам в Ньому свою милосердну любов і дає силу змінитися. І якщо нам це не вдається один, другий або третій раз, Бог є терпеливий і чекає. Ніколи нас не покине.
Господи, віддаюся в руки Твого милосердя.
Рівноап. Володимира Великого, князя Київського
Як вам здається?Один чоловік мав двох синів. Звернувшись до першого, він мовив: Піди, дитино, нині працювати у винограднику. Той озвався: Піду, Господи, – і не пішов. Звернувшись до другого, сказав так само. А цей відповів: Не хочу. Але, потім розкаявшись, пішов. Котрий з двох учинив волю батька?» –«Останній», відповіли ті. Тоді Ісус їм: «Істинно кажу вам, що митарі й блудниці вас випереджують у Царстві Божім. Прийшов бо був до вас Йоан дорогою правди, та ви не повірили йому; митарі і блудниці повірили йому, а ви, бачивши це, навіть потім не розкаялися, щоб повірити йому. Слухайте іншу притчу. Був один чоловік-господар, що насадив виноградник. Він обвів його огорожею, видовбав у ньому чавило, вибудував башту, винайняв його виноградарям і відійшов.
Піди, дитино, нині працювати у винограднику. В кожній ситуації нашого життя стоїмо перед різними закликами зі сторони нашого Небесного Батька. У хвилини тиші, кожен з нас може подивитися на котрого синів з Євангеліє є більш подібним.
А цей відповів: Не хочу. Але, потім розкаявшись, пішов. Другий син з Євангеліє про своє рішення пожалів і зробив те, про що Його батько попросив. Кожен день і ми стоїмо перед різними рішеннями: жити згідно Божої волі, або вибрати легшу дорогу, дорогу – гріха? Злий – диявол нас хоче мати на своїй дорозі і часто йому це вдається. Але Бог нам пропонує дарунок в формі покаяння. Показує нам в Ньому свою милосердну любов і дає силу змінитися. І якщо нам це не вдається один, другий або третій раз, Бог є терпеливий і чекає. Ніколи нас не покине.
Господи, віддаюся в руки Твого милосердя.
27.07.2010
27 липня, вівторок – Мт 21,23-27
Ап. Акили
А коли він увійшов у храм і почав навчати, прийшли до нього первосвященики і старші народу і мовили: «Якою владою ти це чиниш? Хто тобі дав цю владу?» Ісус у відповідь сказав їм: «Я теж спитаю вас про одну річ, і як ви мені на неї відповісте, то й я вам теж скажу, якою владою я творю це. Йоанове хрищення – звідки було? З неба чи від людей?» Вони почали розмірковувати між собою: «Якщо ми скажемо: З неба, – то він нам скаже: Чого ж тоді ви не увірували в нього? А скажемо, що від людей, – страхаємося народу, всі бо Йоана вважають за пророка». Тож вони відповіли Ісусові: «Не знаємо». Тоді й він мовив їм: «То й я вам не скажу, якою владою я творю це.
«Якою владою ти це чиниш? Хто тобі дав цю владу?» Щоденно нас переслідують подібні запитання через медіа, телебачення, журнали, наших колег на роботі. Ми є покликані словами, або жестами виявляти своє ставлення до віри в Бога, Євангеліє, Церкви. Часто нам самим приходять думки: Чи може мене Бог любити? Є нас стільки мільярдів людей на світі, як Бог знає, що я переживаю, з чим борюся. Як дійти до того, щоб нашу віру насправді переживати радісно? Існує одна дорога – відкрити наше серце Богові. Дозволити Йому, щоб в нашому житті зміг робити більше чуд.
· Що для мене означає віра в Бога?
Господи Ісусе, відкриваю Тобі своє серце вже сьогодні.
Ап. Акили
А коли він увійшов у храм і почав навчати, прийшли до нього первосвященики і старші народу і мовили: «Якою владою ти це чиниш? Хто тобі дав цю владу?» Ісус у відповідь сказав їм: «Я теж спитаю вас про одну річ, і як ви мені на неї відповісте, то й я вам теж скажу, якою владою я творю це. Йоанове хрищення – звідки було? З неба чи від людей?» Вони почали розмірковувати між собою: «Якщо ми скажемо: З неба, – то він нам скаже: Чого ж тоді ви не увірували в нього? А скажемо, що від людей, – страхаємося народу, всі бо Йоана вважають за пророка». Тож вони відповіли Ісусові: «Не знаємо». Тоді й він мовив їм: «То й я вам не скажу, якою владою я творю це.
«Якою владою ти це чиниш? Хто тобі дав цю владу?» Щоденно нас переслідують подібні запитання через медіа, телебачення, журнали, наших колег на роботі. Ми є покликані словами, або жестами виявляти своє ставлення до віри в Бога, Євангеліє, Церкви. Часто нам самим приходять думки: Чи може мене Бог любити? Є нас стільки мільярдів людей на світі, як Бог знає, що я переживаю, з чим борюся. Як дійти до того, щоб нашу віру насправді переживати радісно? Існує одна дорога – відкрити наше серце Богові. Дозволити Йому, щоб в нашому житті зміг робити більше чуд.
· Що для мене означає віра в Бога?
Господи Ісусе, відкриваю Тобі своє серце вже сьогодні.
26.07.2010
26 липня, понеділок – Мт 21,18-22
Преп. Стефана Саваїта; Собор арх. Гавриїла
Уранці, повертаючись до міста, він зголоднів. Побачивши одну смоковницю край дороги, він підійшов до неї, та не знайшов на ній нічого, крім самого листя, тож сказав до неї: «Нехай повік не буде з тебе плоду!». І негайно же смоковниця всохла. Побачивши це, учні здивувались і говорили: «Як це смоковниця в одну мить засохла?» Ісус у відповідь сказав їм: «Істинно кажу вам, що коли матимете віру й не завагаєтесь, ви зробите не тільки таке з смоковницею, але й коли горі цій скажете: Двигнись і кинься в море! – воно станеться. І все, чого проситимете в молитві з вірою, одержите».
Преп. Стефана Саваїта; Собор арх. Гавриїла
Уранці, повертаючись до міста, він зголоднів. Побачивши одну смоковницю край дороги, він підійшов до неї, та не знайшов на ній нічого, крім самого листя, тож сказав до неї: «Нехай повік не буде з тебе плоду!». І негайно же смоковниця всохла. Побачивши це, учні здивувались і говорили: «Як це смоковниця в одну мить засохла?» Ісус у відповідь сказав їм: «Істинно кажу вам, що коли матимете віру й не завагаєтесь, ви зробите не тільки таке з смоковницею, але й коли горі цій скажете: Двигнись і кинься в море! – воно станеться. І все, чого проситимете в молитві з вірою, одержите».
25.07.2010
25 липня, неділя – Мт 14,22-34
Мчч. Прокла й Іларія; преп. Михаїла Малеїна
І зараз же спонукав учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як він відпускав народ. І коли відпустив народ, пішов на гору помолитися на самоті. Як звечоріло, він був там сам один. Човен уже був посеред моря і його кидали хвилі, бо вітер був супротивний. О четвертій сторожі ночі (Ісус) прийшов до них, ступаючи морем. Учні, побачивши, що він іде морем, жахнулись. «То привид!» – заговорили й закричали з переляку. Та Ісус тієї ж миті мовив до них: «Заспокойтесь, – це я, не страхайтеся!» Аж тут Петро озвавсь до нього й каже: «Господи, коли це ти, повели мені підійти водою до тебе!» «Підійди!» – сказав Ісус. І вийшов Петро з човна, почав іти по воді і підійшов до Ісуса; але, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати й крикнув: «Господи, рятуй мене!» Ісус же притьмом простягнув руку, вхопив його і мовив до нього: «Маловіре, чого засумнівався?» І як увійшли до човна, вітер ущух. А тоді ті, що були в човні, вклонилися йому до ніг, кажучи: «Ти істинно –Син Божий!» І перепливши, прибули в землю генезаретську.
О четвертій сторожі ночі (Ісус) прийшов до них, ступаючи морем… Апостоли вже забули про чудо, яке зробив Ісус, коли нагодував тисячі людей. Зі страху починають сумніватися. Посеред ночі, в темноті на морі, борються за врятування не тільки свого життя, але й своєї віри.
«То привид!» – заговорили й закричали з переляку… Кожен з нас пережив у своєму житті хвилини важких негативних почуттів, якими є страх, гнів, неспокій. Ісус за них не засуджує апостолів. Нас Він також не засуджує. Ісус їм і всім нам пропонує лікарство від страху в подібних життєвих випробуваннях – Його присутність…
«Заспокойтесь, – це я, не страхайтеся!» Іншими словами – вчімося відваги. Своїми страхами, емоціями би ми мали навчитися володіти швидше, ніж вони почнуть зростати. Це – я! Звучить для кожного з нас! Ісус є завжди з нами і при нас! В кожній ситуації є з нами і Він супроводжує нас.
· Як я вчусь оволодіти емоціями в моєму житті?
Духу Святий, навчи мене оволодівати моїми негативними емоціїями швидше, ніж вони оволодіють мною. Прошу про силу та відвагу долати труднощі.
Мчч. Прокла й Іларія; преп. Михаїла Малеїна
І зараз же спонукав учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як він відпускав народ. І коли відпустив народ, пішов на гору помолитися на самоті. Як звечоріло, він був там сам один. Човен уже був посеред моря і його кидали хвилі, бо вітер був супротивний. О четвертій сторожі ночі (Ісус) прийшов до них, ступаючи морем. Учні, побачивши, що він іде морем, жахнулись. «То привид!» – заговорили й закричали з переляку. Та Ісус тієї ж миті мовив до них: «Заспокойтесь, – це я, не страхайтеся!» Аж тут Петро озвавсь до нього й каже: «Господи, коли це ти, повели мені підійти водою до тебе!» «Підійди!» – сказав Ісус. І вийшов Петро з човна, почав іти по воді і підійшов до Ісуса; але, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати й крикнув: «Господи, рятуй мене!» Ісус же притьмом простягнув руку, вхопив його і мовив до нього: «Маловіре, чого засумнівався?» І як увійшли до човна, вітер ущух. А тоді ті, що були в човні, вклонилися йому до ніг, кажучи: «Ти істинно –Син Божий!» І перепливши, прибули в землю генезаретську.
О четвертій сторожі ночі (Ісус) прийшов до них, ступаючи морем… Апостоли вже забули про чудо, яке зробив Ісус, коли нагодував тисячі людей. Зі страху починають сумніватися. Посеред ночі, в темноті на морі, борються за врятування не тільки свого життя, але й своєї віри.
«То привид!» – заговорили й закричали з переляку… Кожен з нас пережив у своєму житті хвилини важких негативних почуттів, якими є страх, гнів, неспокій. Ісус за них не засуджує апостолів. Нас Він також не засуджує. Ісус їм і всім нам пропонує лікарство від страху в подібних життєвих випробуваннях – Його присутність…
«Заспокойтесь, – це я, не страхайтеся!» Іншими словами – вчімося відваги. Своїми страхами, емоціями би ми мали навчитися володіти швидше, ніж вони почнуть зростати. Це – я! Звучить для кожного з нас! Ісус є завжди з нами і при нас! В кожній ситуації є з нами і Він супроводжує нас.
· Як я вчусь оволодіти емоціями в моєму житті?
Духу Святий, навчи мене оволодівати моїми негативними емоціїями швидше, ніж вони оволодіють мною. Прошу про силу та відвагу долати труднощі.
24.07.2010
24 липня, субота – Мт 15,32-39
Рівноап. Ольги, княгині Київської; муч. Євфимії
Тим часом Ісус покликав своїх учнів і сказав їм: «Жаль мені цих людей, бо ось три дні вже, як вони перебувають зі мною, і не мають що їсти, а відпустити їх голодними не хочу, щоб, бува, не охляли десь по дорозі». Кажуть до нього його учні: «Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки люду?» Ісус спитав їх: «А скільки в вас хлібів?» «Сім», – кажуть, – «і кілька рибин». Тоді він звелів людям сісти на землю, взяв сім хлібів та рибу, воздав хвалу, поламав і заходився давати учням, а ті людям. Усі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, сім повних кошів. Тих же, що їли, було яких чотири тисячі чоловік, окрім жінок та дітей. І відпустивши народ, Ісус сів до човна і прибув у сторони Магадану.
Рівноап. Ольги, княгині Київської; муч. Євфимії
Тим часом Ісус покликав своїх учнів і сказав їм: «Жаль мені цих людей, бо ось три дні вже, як вони перебувають зі мною, і не мають що їсти, а відпустити їх голодними не хочу, щоб, бува, не охляли десь по дорозі». Кажуть до нього його учні: «Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки люду?» Ісус спитав їх: «А скільки в вас хлібів?» «Сім», – кажуть, – «і кілька рибин». Тоді він звелів людям сісти на землю, взяв сім хлібів та рибу, воздав хвалу, поламав і заходився давати учням, а ті людям. Усі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, сім повних кошів. Тих же, що їли, було яких чотири тисячі чоловік, окрім жінок та дітей. І відпустивши народ, Ісус сів до човна і прибув у сторони Магадану.
23.07.2010
23 липня, п’ятниця – Лк 6,17-23
Преп. Антонія Печерського
Зійшовши з ними, він став на рівнім місці, й була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. Вони прийшли послухати його й оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього й усіх оздоровляла. Тоді він, звівши на своїх учнів очі, почав казати: “Блаженні вбогі, - бо ваше Царство Боже. Блаженні, голодні нині, бо ви насититеся. Блаженні, що плачете нині, бо будете сміятись. Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть, як безчесне, ваше ім'я Сина Чоловічого ради. Радійте того дня і веселіться, бо ваша нагорода велика в небі. Так само бо поводилися з пророками батьки їхні.
Тоді він, звівши на своїх учнів очі, почав казати: ... Хай для нас не буде у цій хвилині нічого важливішого від того, що Ісус до нас говорить. Уявімо собі, як Він на нас дивиться, бо хоче нам сказати щось важливе.
«Блаженні вбогі, - бо ваше Царство Боже…» Не сумуймо від думки, що ми бідні, не можемо постійно міняти одежу, не маємо грошей, щоб зробити пожертву. Ісус тут не вирішує соціальне питання, але говорить про стан нашого серця. Бідні в розумінні Ісуса є ті, багатством яких є Божа присутність в них, їх повна відданість Богу. Якщо станеться, що Його хоча б на хвилину втратять зі свого серця через егоїзм, байдужість, лінь, або інший гріх, то зразу шукають можливість, щоб своє серце очистити від всього, що перешкоджає Богу царювати над їхнім серцем і життям.
· Є моє серце відкрите для Бога?
Господи, відкриваю Тобі своє серце, бажаю бути бідним для Тебе.
Преп. Антонія Печерського
Зійшовши з ними, він став на рівнім місці, й була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. Вони прийшли послухати його й оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього й усіх оздоровляла. Тоді він, звівши на своїх учнів очі, почав казати: “Блаженні вбогі, - бо ваше Царство Боже. Блаженні, голодні нині, бо ви насититеся. Блаженні, що плачете нині, бо будете сміятись. Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть, як безчесне, ваше ім'я Сина Чоловічого ради. Радійте того дня і веселіться, бо ваша нагорода велика в небі. Так само бо поводилися з пророками батьки їхні.
Тоді він, звівши на своїх учнів очі, почав казати: ... Хай для нас не буде у цій хвилині нічого важливішого від того, що Ісус до нас говорить. Уявімо собі, як Він на нас дивиться, бо хоче нам сказати щось важливе.
«Блаженні вбогі, - бо ваше Царство Боже…» Не сумуймо від думки, що ми бідні, не можемо постійно міняти одежу, не маємо грошей, щоб зробити пожертву. Ісус тут не вирішує соціальне питання, але говорить про стан нашого серця. Бідні в розумінні Ісуса є ті, багатством яких є Божа присутність в них, їх повна відданість Богу. Якщо станеться, що Його хоча б на хвилину втратять зі свого серця через егоїзм, байдужість, лінь, або інший гріх, то зразу шукають можливість, щоб своє серце очистити від всього, що перешкоджає Богу царювати над їхнім серцем і життям.
· Є моє серце відкрите для Бога?
Господи, відкриваю Тобі своє серце, бажаю бути бідним для Тебе.
22.07.2010
22 липня, четвер – Мт 20,17-28
Свщмч. Панкратія, єп. Тавроменійського
Коли Ісус вирушав у Єрусалим, узяв осібно дванадцятьох і дорогою сказав їм: «Отож ми вирушаємо в Єрусалим, і Син Чоловічий буде відданий первосвященикам і книжникам, і засудять його на смерть. І віддадуть його поганам, щоб ті глумилися, катували та розіп’яли його; а третього дня воскресне». Тоді підійшла до нього мати Заведеєвих синів зі своїми синами і вклонилась, щоб його про щось попросити. Той же сказав їй: «Чого бажаєш?» Відповіла йому: «Скажи, щоб оці два сини мої сіли в твоєму Царстві – один праворуч, другий ліворуч тебе». У відповідь Ісус мовив: «Не знаєте, про що просите. Чи спроможні ви пити чашу, яку я маю пити?» Сказали йому: «Спроможні». Промовив до них: «Чашу мою питимете, але сісти праворуч мене чи ліворуч, – не моє це давати, лише – кому мій Отець приготував». Почувши це, десятеро почали нарікати на двох братів. Ісус же, закликавши їх, сказав: «Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі гнітять їх. Не так має бути між вами. Але як хтось хотів би у вас бути великий, нехай буде вам слуга. І хто б хотів у вас бути перший, нехай стане вам за раба. Так само Син Чоловічий прийшов не для того, щоб йому служили, але – послужити й дати життя своє на викуп за багатьох».
Нам, людям, до всього хотілось би прийти дуже легко. Навіть до неба ми би хотіли прийти по протекції. Саме тепер можемо зрозуміти слова Ісуса: Не знаєте, про що просите! Без страждання, зречення, труднощів, немає надії на винагороду!!! Непорозуміння прийняте із спокоєм, хрест у подобі болю, жертвуваний Богу, а також щоденна боротьба з поганими звичками та злом в кожній його формі для нас є достатнім, щоб повільно, крок за кроком слідувати ближче до Бога і до вічної нагороди. У світі навколо нас всюди процвітає протекція. Легко можемо отримати те, чого бажаємо. Небо, напевно, єдине місце, де нам протекція не допоможе!!!
· Думаю деколи про те, як я хочу прийти до неба? Чи я не є занадто впевненим, що якось, без зусилля туди перейду?
Господи Ісусе, наповнюй мене свідомістю, що до неба прийду лише важкою роботою над собою та бажанням служити іншим.
Свщмч. Панкратія, єп. Тавроменійського
Коли Ісус вирушав у Єрусалим, узяв осібно дванадцятьох і дорогою сказав їм: «Отож ми вирушаємо в Єрусалим, і Син Чоловічий буде відданий первосвященикам і книжникам, і засудять його на смерть. І віддадуть його поганам, щоб ті глумилися, катували та розіп’яли його; а третього дня воскресне». Тоді підійшла до нього мати Заведеєвих синів зі своїми синами і вклонилась, щоб його про щось попросити. Той же сказав їй: «Чого бажаєш?» Відповіла йому: «Скажи, щоб оці два сини мої сіли в твоєму Царстві – один праворуч, другий ліворуч тебе». У відповідь Ісус мовив: «Не знаєте, про що просите. Чи спроможні ви пити чашу, яку я маю пити?» Сказали йому: «Спроможні». Промовив до них: «Чашу мою питимете, але сісти праворуч мене чи ліворуч, – не моє це давати, лише – кому мій Отець приготував». Почувши це, десятеро почали нарікати на двох братів. Ісус же, закликавши їх, сказав: «Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі гнітять їх. Не так має бути між вами. Але як хтось хотів би у вас бути великий, нехай буде вам слуга. І хто б хотів у вас бути перший, нехай стане вам за раба. Так само Син Чоловічий прийшов не для того, щоб йому служили, але – послужити й дати життя своє на викуп за багатьох».
Нам, людям, до всього хотілось би прийти дуже легко. Навіть до неба ми би хотіли прийти по протекції. Саме тепер можемо зрозуміти слова Ісуса: Не знаєте, про що просите! Без страждання, зречення, труднощів, немає надії на винагороду!!! Непорозуміння прийняте із спокоєм, хрест у подобі болю, жертвуваний Богу, а також щоденна боротьба з поганими звичками та злом в кожній його формі для нас є достатнім, щоб повільно, крок за кроком слідувати ближче до Бога і до вічної нагороди. У світі навколо нас всюди процвітає протекція. Легко можемо отримати те, чого бажаємо. Небо, напевно, єдине місце, де нам протекція не допоможе!!!
· Думаю деколи про те, як я хочу прийти до неба? Чи я не є занадто впевненим, що якось, без зусилля туди перейду?
Господи Ісусе, наповнюй мене свідомістю, що до неба прийду лише важкою роботою над собою та бажанням служити іншим.
21.07.2010
21 липня, середа – Мт 20,1-16
Влкмч. Прокопія
«Царство Небесне подібне до чоловіка – господаря, який рано-вранці вийшов найняти робітників у свій виноградник.. Домовившись із робітниками по динарію денно, послав їх у свій виноградник. А коли вийшов, близько третьої години побачив інших, що бездільно стояли на ринку. Він же їм сказав: Ідіть і ви в мій виноградник, що буде по справедливості, дам вам. І ті пішли. Коли ж знову вийшов, близько шостої та дев’ятої години, зробив так само. Близько одинадцятої вийшовши, стрінув інших, що стояли, і сказав їм: Чого тут увесь день бездільно стоїте? Кажуть йому: Бо ніхто не найняв нас. Сказав їм: Ідіть і ви в виноградник. Коли ж настав вечір, власник винограднику наказав своєму управителеві: Поклич но робітників та роздай їм заплату, почавши від останніх аж до перших. Ті, що прийшли близько одинадцятої години, взяли по динарію. Коли приступили перші, думали, що більше дістануть. І вони взяли по динарію. А взявши, стали ремствувати на господаря, кажучи: Оті останні одну годину попрацювали, а ти зрівняв їх з нами, що зносили тягар і спекоту днини. Той, відповідаючи одному з них, сказав: Друже, не кривджу тебе; чи не за динарія погодився зі мною? Бери своє та йди! Хочу бо й цьому останньому дати, що й тобі. Хіба не дозволено мені робити зі своїм, що захочу?Чи око ж твоє лукаве з того, що я добрий?! Так то останні будуть перші, а перші – останні!».
Влкмч. Прокопія
«Царство Небесне подібне до чоловіка – господаря, який рано-вранці вийшов найняти робітників у свій виноградник.. Домовившись із робітниками по динарію денно, послав їх у свій виноградник. А коли вийшов, близько третьої години побачив інших, що бездільно стояли на ринку. Він же їм сказав: Ідіть і ви в мій виноградник, що буде по справедливості, дам вам. І ті пішли. Коли ж знову вийшов, близько шостої та дев’ятої години, зробив так само. Близько одинадцятої вийшовши, стрінув інших, що стояли, і сказав їм: Чого тут увесь день бездільно стоїте? Кажуть йому: Бо ніхто не найняв нас. Сказав їм: Ідіть і ви в виноградник. Коли ж настав вечір, власник винограднику наказав своєму управителеві: Поклич но робітників та роздай їм заплату, почавши від останніх аж до перших. Ті, що прийшли близько одинадцятої години, взяли по динарію. Коли приступили перші, думали, що більше дістануть. І вони взяли по динарію. А взявши, стали ремствувати на господаря, кажучи: Оті останні одну годину попрацювали, а ти зрівняв їх з нами, що зносили тягар і спекоту днини. Той, відповідаючи одному з них, сказав: Друже, не кривджу тебе; чи не за динарія погодився зі мною? Бери своє та йди! Хочу бо й цьому останньому дати, що й тобі. Хіба не дозволено мені робити зі своїм, що захочу?Чи око ж твоє лукаве з того, що я добрий?! Так то останні будуть перші, а перші – останні!».
20.07.2010
20 липня, вівторок – Мт 18,18-22;19,1-2,13-15
Препп. Томи й Акакія
Істинно кажу вам: Усе, що ви зв’яжете на землі, буде зв’язане на небі, і все, що розв’яжете на землі, буде розв’язане на небі. Знов істинно кажу вам: Коли двоє з вас згодиться на землі просити що б там не було, воно буде дано їм моїм Отцем Небесним; бо де двоє або троє зібрані в моє ім’я, там я серед них». Тут підійшов Петро й каже до нього: «Господи!Коли мій брат згрішить супроти мене, скільки разів маю йому простити?Чи маю до сімох разів прощати?» Ісус промовив до нього: «Не кажу тобі: До сімох разів, але – до сімдесяти раз по сім». . І коли Ісус скінчив слова ці, покинув Галилею і прибув у сторони Юдеї, що за Йорданом. Сила народу йшла за ним, і він їх оздоровив там. Тоді приведено до нього дітей, щоб він, поклавши на них руки, помолився. Учні ж боронили їм. Ісус сказав їм: “Пустіть дітей! Не бороніть їм приходити до мене, бо таких Царство Небесне.” І поклавши на них руки, пішов звідти.
По дорозі прощення йдемо повільно, деколи навіть повертаємось, бо нам здається, що інші також повинні прощати. Хтось дуже вірно сказав: Правдива цінність християнина в прощенні!
Всі ми є люди і маємо свої добрі і погані сторони. Робимо багато помилок. Ніхто з нас не без недоліків. Тому ми мали би думати про те, що і нам люди мусять багато чого прощати і бути до нас толерантними. А скільки нам щоденно прощає Небесний Батько! Про це не думаємо? Наші гріхи, після щирого жалю, втопляться в морі Божого милосердя. Про це нам треба думати, коли нам важко простити, коли своє рішуче – прощаю! багато з нас з часом міняє на – чи простити?
· Яке є моє ставлення до прощення?
Господи, з Твоєю благодаттю хочу навчитися прощати без умов.
Препп. Томи й Акакія
Істинно кажу вам: Усе, що ви зв’яжете на землі, буде зв’язане на небі, і все, що розв’яжете на землі, буде розв’язане на небі. Знов істинно кажу вам: Коли двоє з вас згодиться на землі просити що б там не було, воно буде дано їм моїм Отцем Небесним; бо де двоє або троє зібрані в моє ім’я, там я серед них». Тут підійшов Петро й каже до нього: «Господи!Коли мій брат згрішить супроти мене, скільки разів маю йому простити?Чи маю до сімох разів прощати?» Ісус промовив до нього: «Не кажу тобі: До сімох разів, але – до сімдесяти раз по сім». . І коли Ісус скінчив слова ці, покинув Галилею і прибув у сторони Юдеї, що за Йорданом. Сила народу йшла за ним, і він їх оздоровив там. Тоді приведено до нього дітей, щоб він, поклавши на них руки, помолився. Учні ж боронили їм. Ісус сказав їм: “Пустіть дітей! Не бороніть їм приходити до мене, бо таких Царство Небесне.” І поклавши на них руки, пішов звідти.
По дорозі прощення йдемо повільно, деколи навіть повертаємось, бо нам здається, що інші також повинні прощати. Хтось дуже вірно сказав: Правдива цінність християнина в прощенні!
Всі ми є люди і маємо свої добрі і погані сторони. Робимо багато помилок. Ніхто з нас не без недоліків. Тому ми мали би думати про те, що і нам люди мусять багато чого прощати і бути до нас толерантними. А скільки нам щоденно прощає Небесний Батько! Про це не думаємо? Наші гріхи, після щирого жалю, втопляться в морі Божого милосердя. Про це нам треба думати, коли нам важко простити, коли своє рішуче – прощаю! багато з нас з часом міняє на – чи простити?
· Яке є моє ставлення до прощення?
Господи, з Твоєю благодаттю хочу навчитися прощати без умов.
19.07.2010
19 липня, понеділок – Мт 18,1-11
Преп. Сісоя Великого
Того часу підійшли до Ісуса учні й мовлять: «Хто найбільший у Небеснім Царстві?» Ісус покликав дитину, поставив її серед них– і каже: «Істинно кажу вам: Якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Небесне Царство. Хто, отже, стане малим, як ця дитина, той буде найбільший у Небеснім Царстві. Хто приймає дитину в моє ім’я, той мене приймає. А хто спокусить одного з тих малих, що вірують у мене, такому було б ліпше, якби млинове жорно повішено йому на шию, і він був утоплений у глибині моря. Горе світові від спокус. Воно й треба, щоб прийшли спокуси, однак горе тій людині, через яку спокуси приходять! Коли твоя рука або нога стає тобі причиною падіння, відітни її і кинь геть від себе: ліпше тобі ввійти в життя одноруким чи кульгавим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкиненим у вогонь вічний. І коли око твоє до гріха тебе призводить, вирви його й кинь геть від себе: ліпше тобі ввійти в життя однооким, ніж з обома очима бути вкиненим у вогняне пекло. Глядіть, щоб ви ніким з оцих малих не гордували: кажу бо вам, що ангели їхні на небі повсякчас бачать обличчя мого Небесного Отця. Бо Син Чоловічий прийшов спасти те, що загинуло.
«Хто найбільший у Небеснім Царстві?» Можливо апостоли очікували якусь «драбину» цінностей. Те, що чули було, напевно, несподіванкою для них, як є і для нас завжди, коли це чуємо.
Хто, отже, стане малим, як ця дитина, той буде найбільший у Небеснім Царстві… Чи думали ми колись, чому Ісус дає за приклад дорослим дітей? Можливо тому, що вони дозволяють, щоб їх формували, вміють простити, любити, люблять без умов, повністю довіряють батькам і в їх обіймах вони відчуваються захищеними. Ми, дорослі, дуже часто робимо все навпаки, і тому Ісус нам робить зауваження. Наша довіра до Небесного Батька є часто слабкою, виробляємо в собі імунітет стосовно Його виховання, любимо лише тих, які нам симпатичні…
Господи, дай мені свою благодать бути Твоєю дитиною.
Преп. Сісоя Великого
Того часу підійшли до Ісуса учні й мовлять: «Хто найбільший у Небеснім Царстві?» Ісус покликав дитину, поставив її серед них– і каже: «Істинно кажу вам: Якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Небесне Царство. Хто, отже, стане малим, як ця дитина, той буде найбільший у Небеснім Царстві. Хто приймає дитину в моє ім’я, той мене приймає. А хто спокусить одного з тих малих, що вірують у мене, такому було б ліпше, якби млинове жорно повішено йому на шию, і він був утоплений у глибині моря. Горе світові від спокус. Воно й треба, щоб прийшли спокуси, однак горе тій людині, через яку спокуси приходять! Коли твоя рука або нога стає тобі причиною падіння, відітни її і кинь геть від себе: ліпше тобі ввійти в життя одноруким чи кульгавим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкиненим у вогонь вічний. І коли око твоє до гріха тебе призводить, вирви його й кинь геть від себе: ліпше тобі ввійти в життя однооким, ніж з обома очима бути вкиненим у вогняне пекло. Глядіть, щоб ви ніким з оцих малих не гордували: кажу бо вам, що ангели їхні на небі повсякчас бачать обличчя мого Небесного Отця. Бо Син Чоловічий прийшов спасти те, що загинуло.
«Хто найбільший у Небеснім Царстві?» Можливо апостоли очікували якусь «драбину» цінностей. Те, що чули було, напевно, несподіванкою для них, як є і для нас завжди, коли це чуємо.
Хто, отже, стане малим, як ця дитина, той буде найбільший у Небеснім Царстві… Чи думали ми колись, чому Ісус дає за приклад дорослим дітей? Можливо тому, що вони дозволяють, щоб їх формували, вміють простити, любити, люблять без умов, повністю довіряють батькам і в їх обіймах вони відчуваються захищеними. Ми, дорослі, дуже часто робимо все навпаки, і тому Ісус нам робить зауваження. Наша довіра до Небесного Батька є часто слабкою, виробляємо в собі імунітет стосовно Його виховання, любимо лише тих, які нам симпатичні…
Господи, дай мені свою благодать бути Твоєю дитиною.
18.07.2010
18 липня, неділя – Мт 14,14-22
Преп. Атанасія Атонського
А вийшовши Ісус, побачив силу народу і змилосердився над ними та вигоїв їхніх недужих. Якже настав вечір, підійшли до нього його учні й кажуть: “Пусте це місце та й час минув уже. Відпусти людей, нехай ідуть по селах та куплять собі поживи.” А Ісус сказав їм: “Не треба їм відходити: дайте ви їм їсти.” Вони ж мовлять до нього: “Ми маємо тут тільки п'ять хлібів і дві рибі.” Тоді він каже: “Принесіть мені їх сюди.” І, звелівши народові посідати на траві, взяв п'ять хлібів і дві риби, підвів очі до неба, поблагословив і розламав ті хліби, і дав учням, а учні – людям. Всі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, дванадцять кошів повних. Тих же, що їли, було яких п'ять тисяч чоловіків, окрім жінок та дітей. І зараз же спонукав учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як він відпускав народ.
Натовпи людей шукали Ісуса тому, що бажали з Його уст чути про Бога! Йдуть за Ним в пустинне місце, де їх не чекають зручності, готелі. Залишаться з Ним, незважаючи навіть на те, що не мають де купити кусочка хліба! Це Євангеліє нас може привести до перевірки наших стосунків з Богом. Чого вмію я зректися для Бога? Свого часу, зручностей, приємних речей…? Часто нам не хочеться покинути дім, квартиру, телебачення, цікавий серіал… і йти на Службу Божу! Та Ісус є для нас в Церкві і пропонує Себе кожному з нас, щоб нас підтримувати, заспокоїти, благословити. Якщо б ми усвідомили, що насправді діється на Службі Божій, то наші Церкви були би завжди переповнені і протягом буднів.
Господи, до кого нам іти ? У Тебе – слова життя вічного.
Преп. Атанасія Атонського
А вийшовши Ісус, побачив силу народу і змилосердився над ними та вигоїв їхніх недужих. Якже настав вечір, підійшли до нього його учні й кажуть: “Пусте це місце та й час минув уже. Відпусти людей, нехай ідуть по селах та куплять собі поживи.” А Ісус сказав їм: “Не треба їм відходити: дайте ви їм їсти.” Вони ж мовлять до нього: “Ми маємо тут тільки п'ять хлібів і дві рибі.” Тоді він каже: “Принесіть мені їх сюди.” І, звелівши народові посідати на траві, взяв п'ять хлібів і дві риби, підвів очі до неба, поблагословив і розламав ті хліби, і дав учням, а учні – людям. Всі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, дванадцять кошів повних. Тих же, що їли, було яких п'ять тисяч чоловіків, окрім жінок та дітей. І зараз же спонукав учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як він відпускав народ.
Натовпи людей шукали Ісуса тому, що бажали з Його уст чути про Бога! Йдуть за Ним в пустинне місце, де їх не чекають зручності, готелі. Залишаться з Ним, незважаючи навіть на те, що не мають де купити кусочка хліба! Це Євангеліє нас може привести до перевірки наших стосунків з Богом. Чого вмію я зректися для Бога? Свого часу, зручностей, приємних речей…? Часто нам не хочеться покинути дім, квартиру, телебачення, цікавий серіал… і йти на Службу Божу! Та Ісус є для нас в Церкві і пропонує Себе кожному з нас, щоб нас підтримувати, заспокоїти, благословити. Якщо б ми усвідомили, що насправді діється на Службі Божій, то наші Церкви були би завжди переповнені і протягом буднів.
Господи, до кого нам іти ? У Тебе – слова життя вічного.
17.07.2010
17 липня, субота – Мт 12,30-37
Свщмч. Павла Гойдича, св. Андрія, преп. Марти
Хто не зі мною, той проти мене, і хто зі мною не збирає, той розкидає. Тому кажу вам: Усякий гріх, усяка хула проститься людям; але хула на Духа не проститься. І коли хтось каже слово проти Сина Чоловічого, йому проститься. Коли ж хтось скаже проти Святого Духа, йому не проститься ні в цьому світі, ні на тому. Виплекайте дерево добре, то й плід його добрий; а посадіть дерево погане, то й плід його поганий. Бо дерево пізнається з плоду. Гадюче поріддя, як можете ви говорити слова добрі, злі бувши? З повноти бо серця уста промовляють. Добра людина з доброго скарбу добро виносить, лиха ж з лихого скарбу лихе виносить. Кажу бо вам: За кожне пусте слово, яке скажуть люди, – дадуть відповідь судного дня за нього. Бо за словами твоїми будеш виправданий і за словами твоїми будеш засуджений».
Свщмч. Павла Гойдича, св. Андрія, преп. Марти
Хто не зі мною, той проти мене, і хто зі мною не збирає, той розкидає. Тому кажу вам: Усякий гріх, усяка хула проститься людям; але хула на Духа не проститься. І коли хтось каже слово проти Сина Чоловічого, йому проститься. Коли ж хтось скаже проти Святого Духа, йому не проститься ні в цьому світі, ні на тому. Виплекайте дерево добре, то й плід його добрий; а посадіть дерево погане, то й плід його поганий. Бо дерево пізнається з плоду. Гадюче поріддя, як можете ви говорити слова добрі, злі бувши? З повноти бо серця уста промовляють. Добра людина з доброго скарбу добро виносить, лиха ж з лихого скарбу лихе виносить. Кажу бо вам: За кожне пусте слово, яке скажуть люди, – дадуть відповідь судного дня за нього. Бо за словами твоїми будеш виправданий і за словами твоїми будеш засуджений».
16.07.2010
16 липня, п’ятниця – Мт 17,10-18
Мч. Якинта, св. Анатолія
Учні його тоді спитали його: «Чому то книжники кажуть, що спершу Ілля має прибути?» Він відповів їм: «Ілля прийде й усе приведе до ладу. Проте, кажу вам, що Ілля вже прийшов, та вони його не пізнали, а вчинили з ним, що хотіли. Так і Син Чоловічий має від них постраждати». І збагнули тоді учні, що він їм говорив про Йоана Христителя. Коли ж прийшли до народу, тоді приступив до нього один чоловік і, припавши йому до ніг, каже: «Господи, змилуйся над моїм сином, бо він причинний і тяжко нездужає: часто кидається в огонь, часто й у воду. Я був привів його до твоїх учнів, та вони не могли його зцілити». «Роде невірний та розбещений», – відповів Ісус, – «доки мені з вами бути?Доки я вас терпітиму?Приведіть мені його сюди!» Ісус погрозив йому, і біс вийшов з хлопця; тож видужав юнак тієї ж миті.
Господи, змилуйся над моїм сином, бо він причинний і тяжко нездужає… Скільки людей ми принесли до Ісуса? Чи важливо для нас, щоб зло, яке бачимо у світі не поширювалося дальше?
«Роде невірний та розбещений», – відповів Ісус, – «доки мені з вами бути? Уявімо собі в цій хвилині Ісуса, який стоїть перед нами, Його погляд є на мені, відкриває уста. Що мені хоче сказати? Подумаймо.
Ісус погрозив йому, і біс вийшов з хлопця… Що робимо ми з діями злого духа в нашому житті? Диявол нас наповнює злими думками, сумнівами, неморальністю, а ми часто воюємо тільки людськими засобами – і це нас робить слабкими. Допускаємося помилки, бо не йдемо до Христа, котрий нам може допомогти. Ісус нас, які покірно припадають до Нього, ніколи не відкине. Ходімо до Ісуса.
· Вірю Богові без сумніву?
Господи, допоможи мені, щоб я мої сумніви вирішував найперше з Тобою.
Мч. Якинта, св. Анатолія
Учні його тоді спитали його: «Чому то книжники кажуть, що спершу Ілля має прибути?» Він відповів їм: «Ілля прийде й усе приведе до ладу. Проте, кажу вам, що Ілля вже прийшов, та вони його не пізнали, а вчинили з ним, що хотіли. Так і Син Чоловічий має від них постраждати». І збагнули тоді учні, що він їм говорив про Йоана Христителя. Коли ж прийшли до народу, тоді приступив до нього один чоловік і, припавши йому до ніг, каже: «Господи, змилуйся над моїм сином, бо він причинний і тяжко нездужає: часто кидається в огонь, часто й у воду. Я був привів його до твоїх учнів, та вони не могли його зцілити». «Роде невірний та розбещений», – відповів Ісус, – «доки мені з вами бути?Доки я вас терпітиму?Приведіть мені його сюди!» Ісус погрозив йому, і біс вийшов з хлопця; тож видужав юнак тієї ж миті.
Господи, змилуйся над моїм сином, бо він причинний і тяжко нездужає… Скільки людей ми принесли до Ісуса? Чи важливо для нас, щоб зло, яке бачимо у світі не поширювалося дальше?
«Роде невірний та розбещений», – відповів Ісус, – «доки мені з вами бути? Уявімо собі в цій хвилині Ісуса, який стоїть перед нами, Його погляд є на мені, відкриває уста. Що мені хоче сказати? Подумаймо.
Ісус погрозив йому, і біс вийшов з хлопця… Що робимо ми з діями злого духа в нашому житті? Диявол нас наповнює злими думками, сумнівами, неморальністю, а ми часто воюємо тільки людськими засобами – і це нас робить слабкими. Допускаємося помилки, бо не йдемо до Христа, котрий нам може допомогти. Ісус нас, які покірно припадають до Нього, ніколи не відкине. Ходімо до Ісуса.
· Вірю Богові без сумніву?
Господи, допоможи мені, щоб я мої сумніви вирішував найперше з Тобою.
15.07.2010
15 липня, четвер – Лк 10,38-42;11,27-28
Покладення ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні.
І сталось, коли вони йшли, Він прийшов до одного села. Одна ж жінка, Марта їй на ім'я, прийняла Його в дім свій. Була ж в неї сестра, що звалась Марія; вона сіла в ногах у Ісуса, та й слухала слова Його. А Марта великою послугою клопоталась, а спинившись, сказала: Господи, чи байдуже Тобі, що на мене саму полишила служити сестра моя? Скажи ж їй, щоб мені помогла. Господь же промовив у відповідь їй: Марто, Марто, турбуєшся й журишся ти про багато чого, а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї...
І сталось, як Він це говорив, одна жінка з народу свій голос піднесла й сказала до Нього: Блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що Ти ссав їх! А Він відказав: Так. Блаженні ж і ті, хто слухає Божого Слова і його береже!
Те, що не є вічним, є нічим
Шукаймо рішення. Досить часто ми є подібними до Марти. Але хочемо дізнатись як стати подібним до Марії. Сидіти біля Христових ніг може означати – знаходити час на молитву. Просто стояти лицем до лиця перед розп’ятим Христом, або зайти на хвилину до Церкви, чи знайти час на читання Божого Слова або роздумувати над тим, що нам зараз хоче сказати Ісус. Зробімо все, що є в наших силах, щоб в цьому метушливому світі ми також шукали їжу, яка б наситила наші душі. Господь з любов’ю буде опікуватись тими проблемами, які є більшими за наші можливості. Повірмо Йому!!!
· Зайду сьогодні до Церкви.
Господи, тільки Ти можеш допомогти мені бути подібним до Марії
Покладення ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні.
І сталось, коли вони йшли, Він прийшов до одного села. Одна ж жінка, Марта їй на ім'я, прийняла Його в дім свій. Була ж в неї сестра, що звалась Марія; вона сіла в ногах у Ісуса, та й слухала слова Його. А Марта великою послугою клопоталась, а спинившись, сказала: Господи, чи байдуже Тобі, що на мене саму полишила служити сестра моя? Скажи ж їй, щоб мені помогла. Господь же промовив у відповідь їй: Марто, Марто, турбуєшся й журишся ти про багато чого, а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї...
І сталось, як Він це говорив, одна жінка з народу свій голос піднесла й сказала до Нього: Блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що Ти ссав їх! А Він відказав: Так. Блаженні ж і ті, хто слухає Божого Слова і його береже!
Те, що не є вічним, є нічим
Шукаймо рішення. Досить часто ми є подібними до Марти. Але хочемо дізнатись як стати подібним до Марії. Сидіти біля Христових ніг може означати – знаходити час на молитву. Просто стояти лицем до лиця перед розп’ятим Христом, або зайти на хвилину до Церкви, чи знайти час на читання Божого Слова або роздумувати над тим, що нам зараз хоче сказати Ісус. Зробімо все, що є в наших силах, щоб в цьому метушливому світі ми також шукали їжу, яка б наситила наші душі. Господь з любов’ю буде опікуватись тими проблемами, які є більшими за наші можливості. Повірмо Йому!!!
· Зайду сьогодні до Церкви.
Господи, тільки Ти можеш допомогти мені бути подібним до Марії
14.07.2010
14 липня, середа – Мт 16,20-24
Безсрібників і чудотворців Косми і Дам’яна
Тоді він наказав учням, щоб вони нікому не казали, що він –Христос. З того часу Ісус почав виявляти своїм учням, що йому треба йти в Єрусалим і там багато страждати від старших, первосвящеників та книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути. Тоді Петро, взявши його набік, став йому докоряти: «Пожалій себе, Господи! Це хай не станеться з тобою!» Він обернувся і сказав Петрові: «Геть, сатано, від мене!Ти мені спокуса, бо думаєш не про Боже, а про людське».
Безсрібників і чудотворців Косми і Дам’яна
Тоді він наказав учням, щоб вони нікому не казали, що він –Христос. З того часу Ісус почав виявляти своїм учням, що йому треба йти в Єрусалим і там багато страждати від старших, первосвящеників та книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути. Тоді Петро, взявши його набік, став йому докоряти: «Пожалій себе, Господи! Це хай не станеться з тобою!» Він обернувся і сказав Петрові: «Геть, сатано, від мене!Ти мені спокуса, бо думаєш не про Боже, а про людське».
13.07.2010
13 липня, вівторок – Мр 3,13-19
Собор 12-ох апостолів.
Потім вийшов на гору й покликав тих, що їх сам хотів, і вони підійшли до нього. І він призначив дванадцятьох, щоб були при ньому, та щоб їх посилати із проповіддю; і дав їм владу виганяти бісів. Призначив він дванадцятьох: Симона, якому дав ім'я Петро; Якова, сина Заведея, та Йоана, брата Якова, й дав їм ім'я Воанергес, у перекладі - Сини грому; Андрія, Филипа, Вартоломея, Матея, Тому, Якова, сина Алфея, Тадея, Симона Кананія, та Юду Іскаріота, що його і зрадив.
Цими словами нас всіх Ісус кличе до свого служіння. Мене, тебе, батька, дитину, вчителя, продавця… Всіх нас висилає до світу в котрому живемо, навчаємось, працюємо.
Відмовляємось через те, що ще не прийшов час, що хочемо собі ще пожити? Що ми ще молоді, без досвіду, що не маємо доброго здоров’я, що в нашому оточенні і так не можна нічого зробити? Почнімо за Ісусовим прикладом спочатку з молитви. Господь нам дає свою силу рухатися та витривати біля Ісуса аж до кінця життя.
Господи, кличеш мене до свого служіння. Дай мені потрібну силу і віру бути апостолом там, де сьогодні буду!
Собор 12-ох апостолів.
Потім вийшов на гору й покликав тих, що їх сам хотів, і вони підійшли до нього. І він призначив дванадцятьох, щоб були при ньому, та щоб їх посилати із проповіддю; і дав їм владу виганяти бісів. Призначив він дванадцятьох: Симона, якому дав ім'я Петро; Якова, сина Заведея, та Йоана, брата Якова, й дав їм ім'я Воанергес, у перекладі - Сини грому; Андрія, Филипа, Вартоломея, Матея, Тому, Якова, сина Алфея, Тадея, Симона Кананія, та Юду Іскаріота, що його і зрадив.
Цими словами нас всіх Ісус кличе до свого служіння. Мене, тебе, батька, дитину, вчителя, продавця… Всіх нас висилає до світу в котрому живемо, навчаємось, працюємо.
Відмовляємось через те, що ще не прийшов час, що хочемо собі ще пожити? Що ми ще молоді, без досвіду, що не маємо доброго здоров’я, що в нашому оточенні і так не можна нічого зробити? Почнімо за Ісусовим прикладом спочатку з молитви. Господь нам дає свою силу рухатися та витривати біля Ісуса аж до кінця життя.
Господи, кличеш мене до свого служіння. Дай мені потрібну силу і віру бути апостолом там, де сьогодні буду!
12.07,2010
12 липня, понеділок – Мт 16,13-19
Верховних апостолів Петра і Павла.
Прийшовши в околиці Филипової Кесарії, Ісус спитав своїх учнів: «За кого мають люди Сина Чоловічого?» Ті відповіли: «Одні за Йоана Христителя, інші за Іллю, ще інші за Єремію або одного з пророків». «На вашу ж думку», – до них каже, – «Хто я?» Озвався Симон Петро і заявляє: «Ти –Христос, Бога живого Син». У відповідь Ісус сказав до нього: «Щасливий ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров це тобі відкрили, а Отець мій небесний. Тож і я тобі заявляю, що ти –Петро (скеля), і що я на цій скелі збудую мою Церкву й що пекельні ворота її не подолають. Я дам тобі ключі Небесного Царства, і що ти на землі зв’яжеш, те буде зв’язане на небі; і те, що ти на землі розв’яжеш, те буде розв’язане й на небі».
Подумаймо, що нам може сказати Симон – Петро? Він є прикладом вияву Божої всемогутності, яка може перемінити недосконалу людину, на відважного свідка Євангеліє. Не був занадто вчений і власними силами не став би святим, якщо б ним не керував сам Господь. Перейшов через різні труднощі, проблеми, випробування, навіть падіння, які зробили його покірним перед Богом. Бог Його поступово виховував ситуаціями, в яких він усвідомив, що потребує Бога!
І це може бути і наша дорога до Бога! Дозволити, щоб нами керував Бог! Дозвольмо Йому, щоб нас поступово «виховував», формував та перемінював на людей, які не хочуть вистарчати самі собі, але хочуть повністю довіряти лише Богу! Дозвольмо, щоб змінив нашу самодостатність та гордість на відданість, довіру та любов!
· Чи є для мене Бог тою найвищою метою в моєму житті?
Господи, прошу, переміни мене на такого, яким хочеш мене мати ти!
Верховних апостолів Петра і Павла.
Прийшовши в околиці Филипової Кесарії, Ісус спитав своїх учнів: «За кого мають люди Сина Чоловічого?» Ті відповіли: «Одні за Йоана Христителя, інші за Іллю, ще інші за Єремію або одного з пророків». «На вашу ж думку», – до них каже, – «Хто я?» Озвався Симон Петро і заявляє: «Ти –Христос, Бога живого Син». У відповідь Ісус сказав до нього: «Щасливий ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров це тобі відкрили, а Отець мій небесний. Тож і я тобі заявляю, що ти –Петро (скеля), і що я на цій скелі збудую мою Церкву й що пекельні ворота її не подолають. Я дам тобі ключі Небесного Царства, і що ти на землі зв’яжеш, те буде зв’язане на небі; і те, що ти на землі розв’яжеш, те буде розв’язане й на небі».
Подумаймо, що нам може сказати Симон – Петро? Він є прикладом вияву Божої всемогутності, яка може перемінити недосконалу людину, на відважного свідка Євангеліє. Не був занадто вчений і власними силами не став би святим, якщо б ним не керував сам Господь. Перейшов через різні труднощі, проблеми, випробування, навіть падіння, які зробили його покірним перед Богом. Бог Його поступово виховував ситуаціями, в яких він усвідомив, що потребує Бога!
І це може бути і наша дорога до Бога! Дозволити, щоб нами керував Бог! Дозвольмо Йому, щоб нас поступово «виховував», формував та перемінював на людей, які не хочуть вистарчати самі собі, але хочуть повністю довіряти лише Богу! Дозвольмо, щоб змінив нашу самодостатність та гордість на відданість, довіру та любов!
· Чи є для мене Бог тою найвищою метою в моєму житті?
Господи, прошу, переміни мене на такого, яким хочеш мене мати ти!
11.07.2010
11 липня, неділя – Мт 9,27-35
Перенесення мощей безсрібників Кира й Івана
І як Ісус відходив звідти, слідом за ним пустилися два сліпці й кричали: «Помилуй нас, сину Давидів!» І коли він увійшов до хати, сліпці приступили до нього, а він спитав їх: «Чи віруєте, що я можу це зробити?» –«Так, Господи!» – кажуть йому ті. Тоді він доторкнувся до їхніх очей, мовивши: «Нехай вам станеться за вашою вірою!» І відкрились їхні очі. Ісус же суворо наказав їм: «Глядіть, щоб ніхто не знав про це». Та ті, вийшовши, розголосили про нього чутку по всій країні. А як вони виходили, приведено до нього німого, що був біснуватий. Коли ж він вигнав біса, німий почав говорити, і люди дивувалися, кажучи: «Ніколи щось таке не об’являлося в Ізраїлі!» Фарисеї ж говорили: «Він виганяє бісів князем бісівським!» Ісус обходив усі міста і села, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангелію царства та вигоюючи всяку хворобу й недугу
А як вони виходили, приведено до нього німого, що був біснуватий… Дякувати Богу, що мав когось, хто зацікавився ним. Це має бути і для нас закликом, щоб ми бачили потреби інших і «приносили» їх до Ісуса в молитві, в жертві! Можемо почати пробувати бути уважними стосовно інших вже сьогодні.
Коли ж він вигнав біса, німий почав говорити... Якщо би ми були тоді в натовпі, що думали б ми? Що ми переживали би? Можливо і ми запитували би: Хто ти є Ісусе? Чи може людина робити такі чуда? За Ісусовим прикладом чи і я вмію бути таким уважним до інших?
…і люди дивувалися, кажучи: «Ніколи щось таке не об’являлося в Ізраїлі!»… Ісус не перестає оздоровлювати та робити чуда і сьогодні! Так, як відчули оздоровляючий дотик з неба ті, які з ним особисто зустрілися, так і нам дає можливість щоденно пережити Його оздоровляючу силу! Дозвольмо, щоб нас оздоровляв!
Перенесення мощей безсрібників Кира й Івана
І як Ісус відходив звідти, слідом за ним пустилися два сліпці й кричали: «Помилуй нас, сину Давидів!» І коли він увійшов до хати, сліпці приступили до нього, а він спитав їх: «Чи віруєте, що я можу це зробити?» –«Так, Господи!» – кажуть йому ті. Тоді він доторкнувся до їхніх очей, мовивши: «Нехай вам станеться за вашою вірою!» І відкрились їхні очі. Ісус же суворо наказав їм: «Глядіть, щоб ніхто не знав про це». Та ті, вийшовши, розголосили про нього чутку по всій країні. А як вони виходили, приведено до нього німого, що був біснуватий. Коли ж він вигнав біса, німий почав говорити, і люди дивувалися, кажучи: «Ніколи щось таке не об’являлося в Ізраїлі!» Фарисеї ж говорили: «Він виганяє бісів князем бісівським!» Ісус обходив усі міста і села, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангелію царства та вигоюючи всяку хворобу й недугу
А як вони виходили, приведено до нього німого, що був біснуватий… Дякувати Богу, що мав когось, хто зацікавився ним. Це має бути і для нас закликом, щоб ми бачили потреби інших і «приносили» їх до Ісуса в молитві, в жертві! Можемо почати пробувати бути уважними стосовно інших вже сьогодні.
Коли ж він вигнав біса, німий почав говорити... Якщо би ми були тоді в натовпі, що думали б ми? Що ми переживали би? Можливо і ми запитували би: Хто ти є Ісусе? Чи може людина робити такі чуда? За Ісусовим прикладом чи і я вмію бути таким уважним до інших?
…і люди дивувалися, кажучи: «Ніколи щось таке не об’являлося в Ізраїлі!»… Ісус не перестає оздоровлювати та робити чуда і сьогодні! Так, як відчули оздоровляючий дотик з неба ті, які з ним особисто зустрілися, так і нам дає можливість щоденно пережити Його оздоровляючу силу! Дозвольмо, щоб нас оздоровляв!
10.07.2010
10 липня, субота – Мт 10,37-11,1
Преп. Сампсона, лікаря
Хто любить батька або матір більше, ніж мене, той недостойний мене. І хто любить сина або дочку більше, ніж мене, той недостойний мене. Хто не бере свого хреста й не йде слідом за мною, той недостойний мене. Хто своє життя зберігає, той його погубить; а хто своє життя погубить задля мене, той його знайде. Хто вас приймає, той мене приймає; а хто мене приймає, той приймає того, хто мене послав. Хто приймає пророка, тому що він пророк, той одержить пророчу нагороду, і хто приймає праведного, тому що він праведний, той одержить праведничу нагороду. Хто напоїть, як учня, одного з цих малих тільки кухликом холодної водиці, істинно кажу вам, той не втратить своєї нагороди». Коли Ісус скінчив настановляти дванадцятьох своїх учнів, пішов звідти навчати й проповідувати по містах їхніх.
Хто любить батька або матір більше, ніж мене, той недостойний мене. Не сумуймо при читанні цих слів Ісуса. Він не хоче знищення наших добрих родинних стосунків. Ні! Якщо добровільно вирішимо йти за Христом, то Божий заклик мусить бути для нас на першому місці, перед батьками, перед всім тим, що нас відволікало би від мети. Ніякій нашій любові не належить перше місце перед Богом! Навпаки, якщо даємо Бога на перше місце, то це міцне єднання покращить всі стосунки: родинні, подружні, відносини на роботі, в школі. Тому, чим ближчі відносини будемо мати з Ісусом, тим спокійнішими, більш співчутливими та великодушними будемо і ми.
· Чи мої особисті стосунки з Богом є на першому місці?
Господи, зроби з мене свою домівку.
Преп. Сампсона, лікаря
Хто любить батька або матір більше, ніж мене, той недостойний мене. І хто любить сина або дочку більше, ніж мене, той недостойний мене. Хто не бере свого хреста й не йде слідом за мною, той недостойний мене. Хто своє життя зберігає, той його погубить; а хто своє життя погубить задля мене, той його знайде. Хто вас приймає, той мене приймає; а хто мене приймає, той приймає того, хто мене послав. Хто приймає пророка, тому що він пророк, той одержить пророчу нагороду, і хто приймає праведного, тому що він праведний, той одержить праведничу нагороду. Хто напоїть, як учня, одного з цих малих тільки кухликом холодної водиці, істинно кажу вам, той не втратить своєї нагороди». Коли Ісус скінчив настановляти дванадцятьох своїх учнів, пішов звідти навчати й проповідувати по містах їхніх.
Хто любить батька або матір більше, ніж мене, той недостойний мене. Не сумуймо при читанні цих слів Ісуса. Він не хоче знищення наших добрих родинних стосунків. Ні! Якщо добровільно вирішимо йти за Христом, то Божий заклик мусить бути для нас на першому місці, перед батьками, перед всім тим, що нас відволікало би від мети. Ніякій нашій любові не належить перше місце перед Богом! Навпаки, якщо даємо Бога на перше місце, то це міцне єднання покращить всі стосунки: родинні, подружні, відносини на роботі, в школі. Тому, чим ближчі відносини будемо мати з Ісусом, тим спокійнішими, більш співчутливими та великодушними будемо і ми.
· Чи мої особисті стосунки з Богом є на першому місці?
Господи, зроби з мене свою домівку.
09.07.2010
09 липня, п’ятниця – Лк 15,29-31
Преп. Давида Солунського
Звідти Ісус, знову перейшовши над Галилейське море, зійшов на гору й сів там. Сила народу прийшла тоді до нього, що мали при собі кривих, калік, сліпих, німих, чимало й інакших, та й клали їх до його ніг, а він зціляв їх. І дивувались люди, бачивши, що німі говорять, каліки знову одужують, криві ходять і сліпі бачать, – і прославляли Бога Ізраїля.
…Зійшов на гору й сів там… Не мусимо ходити в гори, щоб зустрітися з Господом. Слова Євангеліє нам пригадують, щоб ми своїми думками та духом частіше піднімалися вгору, до Бога. Знайдімо вільну хвилинку, щоб в тиші «сісти» до ніг Ісуса. Він наше бажання зустрітися з ним в Божому слові, на Службі Божій, в служінні іншим винагородить своєю опікою про кожну деталь нашого життя. Якщо буде потрібно, то переживемо у своєму житті не одно чудо. Лише Йому повірмо та віддаймося до Його міцних обіймів.
Сила народу прийшла тоді до нього, що мали при собі кривих, калік, сліпих, німих… Коли прийде думка, що навіть Бог нам не може допомогти в наших проблемах, ми є втомлені, то саме тоді час прийти до Ісуса. Той самий Ісус, який оздоровляв багатьох, бажає оздоровити та допомогти і нам. Не даймося злому! Дозвольмо Ісусові, щоб проник у нас своєю любов’ю, яка розганяє будь – який страх, неспокій, сумнів. Ходімо до Нього. Він на нас чекає.
Господи, дай мені свою благодать, щоб я знайшов час для своєї душі, а не тільки для тіла!
Преп. Давида Солунського
Звідти Ісус, знову перейшовши над Галилейське море, зійшов на гору й сів там. Сила народу прийшла тоді до нього, що мали при собі кривих, калік, сліпих, німих, чимало й інакших, та й клали їх до його ніг, а він зціляв їх. І дивувались люди, бачивши, що німі говорять, каліки знову одужують, криві ходять і сліпі бачать, – і прославляли Бога Ізраїля.
…Зійшов на гору й сів там… Не мусимо ходити в гори, щоб зустрітися з Господом. Слова Євангеліє нам пригадують, щоб ми своїми думками та духом частіше піднімалися вгору, до Бога. Знайдімо вільну хвилинку, щоб в тиші «сісти» до ніг Ісуса. Він наше бажання зустрітися з ним в Божому слові, на Службі Божій, в служінні іншим винагородить своєю опікою про кожну деталь нашого життя. Якщо буде потрібно, то переживемо у своєму житті не одно чудо. Лише Йому повірмо та віддаймося до Його міцних обіймів.
Сила народу прийшла тоді до нього, що мали при собі кривих, калік, сліпих, німих… Коли прийде думка, що навіть Бог нам не може допомогти в наших проблемах, ми є втомлені, то саме тоді час прийти до Ісуса. Той самий Ісус, який оздоровляв багатьох, бажає оздоровити та допомогти і нам. Не даймося злому! Дозвольмо Ісусові, щоб проник у нас своєю любов’ю, яка розганяє будь – який страх, неспокій, сумнів. Ходімо до Нього. Він на нас чекає.
Господи, дай мені свою благодать, щоб я знайшов час для своєї душі, а не тільки для тіла!
08.07.2010
08 липня, четвер – Мт 15,12-21
Препмчц. Февронії
Тоді приступили учні й кажуть йому: “Чи знаєш, що фарисеї взяли тобі за зле, як почули, що ти так говориш?” Ісус озвався: “Кожна рослина, яку не посадив мій Отець Небесний, буде вирвана з корінням. Лишіть їх: це сліпі проводарі сліпих! Коли ж сліпий веде сліпого, обидва впадуть у яму.” Тоді Петро заговорив до нього й каже: “З'ясуй нам оту притчу.” Він же відповів: “То ви також без розуму ще й досі? Хіба не розумієте, що все те, що до уст входить, іде до нутра й геть виходить? А те, що з уст виходить, те походить із серця і воно, власне, осквернює людину; із серця бо походять лихі думки, убивства, перелюби, розпуста, крадежі, лживе свідчення, богохульства. Це осквернює людину, а їсти немитими руками не сквернить людину.” Ісус вийшов звідти й пішов в околиці тирську та сидонську.
Препмчц. Февронії
Тоді приступили учні й кажуть йому: “Чи знаєш, що фарисеї взяли тобі за зле, як почули, що ти так говориш?” Ісус озвався: “Кожна рослина, яку не посадив мій Отець Небесний, буде вирвана з корінням. Лишіть їх: це сліпі проводарі сліпих! Коли ж сліпий веде сліпого, обидва впадуть у яму.” Тоді Петро заговорив до нього й каже: “З'ясуй нам оту притчу.” Він же відповів: “То ви також без розуму ще й досі? Хіба не розумієте, що все те, що до уст входить, іде до нутра й геть виходить? А те, що з уст виходить, те походить із серця і воно, власне, осквернює людину; із серця бо походять лихі думки, убивства, перелюби, розпуста, крадежі, лживе свідчення, богохульства. Це осквернює людину, а їсти немитими руками не сквернить людину.” Ісус вийшов звідти й пішов в околиці тирську та сидонську.
07.07.2010
07 липня, середа – Лк 1,1-25;57-68;76;80
Різдво св. Івана Христителя
Тому, що багато хто брався скласти оповідання про речі, які сталися між нами, як то нам передали ті, що були від початку наочними свідками й слугами Слова, вирішив і я, вивідавши про все докладно від початків, тобі написати за порядком, високодостойний Теофіле, щоб ти знав стійкість науки, яку ти прийняв. Був за часів Ірода, царя юдейського, один священик, на ім'я Захарія, з черги Авії, та його жінка з дочок Арона, на ім'я Єлисавета. Вони були обидвоє справедливі перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно. Але були бездітні, бо Єлисавета була безплідна, і вони обидвоє були в літах похилі. І ось одного разу, коли Захарія за порядком своєї черги служив перед Богом, згідно зо звичаєм священичої служби, випав на нього жереб увійти в святилище Господнє і покадити. А вся сила народу під час кадіння молилася знадвору. Тоді з'явивсь йому ангел Господній, ставши праворуч кадильного жертовника. Захарія, побачивши його, стривожився, і страх напав на нього. Ангел же сказав до нього: “Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім'я Йоан. І буде тобі радість і веселість, і багато з його народження радітимуть; бо він буде великий в очах Господніх; не питиме ні вина, ні напою п'янкого, і сповниться Духом святим вже з лона матері своєї, і багато синів Ізраїля наверне до Господа, їхнього Бога. І сам він ітиме перед ним з духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей і неслухняних до мудрости праведних, щоб приготувати Господеві народ прихильний.” Захарія ж сказав до ангела: “По чому знатиму це? Я бо старий, і жінка моя на схилі свого віку.” Ангел озвавсь до нього: “Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано з тобою говорити та принести тобі цю благовість. І ось замовкнеш і не зможеш говорити аж до дня, коли це здійсниться, за те, що ти не повірив словам моїм, які здійсняться свого часу.” Люди ж чекали Захарії і дивувались, що він так забарився у святині. Коли ж він вийшов, не міг до них говорити, і вони зрозуміли, що він видіння бачив у святині. Він же давав їм знаки й зоставсь німий. А як скінчилися дні його служби, він повернувся до свого дому. Після тих днів зачала Єлисавета, його жінка, й таїлася п'ять місяців, кажучи: “Так учинив мені Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти мою ганьбу між людьми.” Тим часом настав Єлисаветі час родити, і вона вродила сина. Її сусіди та родина почули, що Господь виявив їй своє велике милосердя, і радувалися з нею. Восьмого дня прийшли обрізати хлоп'я і хотіли назвати його ім'ям його батька - Захарія; його ж мати заговорила, кажучи: “Ні, він зватись буде Йоан.” Кажуть до неї: “Та у твоїй родині нема нікого, хто звався б таким ім'ям.” І знаками спитали його батька, як би хотів, щоб той назвався. І попросивши табличку, він написав: “Йоан - його ім'я.” Всі тому дивувались. Тієї ж хвилини відкрились його уста і язик розв'язався, і він почав говорити та благословити Бога. І страх напав на всіх їхніх сусідів; по всіх гірських околицях Юдеї про все це говорили. Усі, що про те чули, берегли в своїм серці й казали між собою: “Що воно з того хлоп'яти буде?” І справді рука Господня була з ним. А Захарія, його батько, сповнився Святим Духом і почав пророкувати: “Благословен Господь, Бог Ізраїля, що навідався і звільнив народ свій.. А ти, дитино, пророком Вишнього назвешся, бо ти ходитимеш перед Господом, щоб приготувати йому дорогу, Дитя ж росло й скріплялося на дусі та перебувало в пустині аж до дня свого об'явлення Ізраїлеві.
Тоді з'явивсь йому ангел Господній… Яку подобу мав ангел в моєму житті? Лікаря, який сказав: Не бійтесь? Людини, яка мені усміхнулась? Священика, слова якого мене запевнили, що іду доброю дорогою? Друга, який мене підтримав, коли було важко? Вчителя, який мене зрозумів?...
“Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана… Так бажаємо і ми чути ці слова в своєму житті! Але якщо чесно, то чи знаємо скільки років Захарія з Єлизаветою молилися до Бога? Чому втрачаємо віру, якщо Бог не здійснить наші плани зараз?
…жінка твоя Єлисавета породить тобі сина… Повірмо, що і для нас бажає Бог зробити великі речі! Попробуймо живити в собі віру, що Бог не є якийсь міліціонер, який «хоче зловити нас на кожному кроці». Він для нас хоче найкращого. Любить нас більше, ніж ми самі можемо уявити собі. Опікується нами з великою любов’ю та терпеливістю.
Дякую Тобі, Боже, за «ангелів» яких мені висилаєш. Дякую також за Твою терпеливість та любов. З Твоєю поміччю хочу вчитися вірити в Твою силу та безмежну любов.
Різдво св. Івана Христителя
Тому, що багато хто брався скласти оповідання про речі, які сталися між нами, як то нам передали ті, що були від початку наочними свідками й слугами Слова, вирішив і я, вивідавши про все докладно від початків, тобі написати за порядком, високодостойний Теофіле, щоб ти знав стійкість науки, яку ти прийняв. Був за часів Ірода, царя юдейського, один священик, на ім'я Захарія, з черги Авії, та його жінка з дочок Арона, на ім'я Єлисавета. Вони були обидвоє справедливі перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно. Але були бездітні, бо Єлисавета була безплідна, і вони обидвоє були в літах похилі. І ось одного разу, коли Захарія за порядком своєї черги служив перед Богом, згідно зо звичаєм священичої служби, випав на нього жереб увійти в святилище Господнє і покадити. А вся сила народу під час кадіння молилася знадвору. Тоді з'явивсь йому ангел Господній, ставши праворуч кадильного жертовника. Захарія, побачивши його, стривожився, і страх напав на нього. Ангел же сказав до нього: “Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім'я Йоан. І буде тобі радість і веселість, і багато з його народження радітимуть; бо він буде великий в очах Господніх; не питиме ні вина, ні напою п'янкого, і сповниться Духом святим вже з лона матері своєї, і багато синів Ізраїля наверне до Господа, їхнього Бога. І сам він ітиме перед ним з духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей і неслухняних до мудрости праведних, щоб приготувати Господеві народ прихильний.” Захарія ж сказав до ангела: “По чому знатиму це? Я бо старий, і жінка моя на схилі свого віку.” Ангел озвавсь до нього: “Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано з тобою говорити та принести тобі цю благовість. І ось замовкнеш і не зможеш говорити аж до дня, коли це здійсниться, за те, що ти не повірив словам моїм, які здійсняться свого часу.” Люди ж чекали Захарії і дивувались, що він так забарився у святині. Коли ж він вийшов, не міг до них говорити, і вони зрозуміли, що він видіння бачив у святині. Він же давав їм знаки й зоставсь німий. А як скінчилися дні його служби, він повернувся до свого дому. Після тих днів зачала Єлисавета, його жінка, й таїлася п'ять місяців, кажучи: “Так учинив мені Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти мою ганьбу між людьми.” Тим часом настав Єлисаветі час родити, і вона вродила сина. Її сусіди та родина почули, що Господь виявив їй своє велике милосердя, і радувалися з нею. Восьмого дня прийшли обрізати хлоп'я і хотіли назвати його ім'ям його батька - Захарія; його ж мати заговорила, кажучи: “Ні, він зватись буде Йоан.” Кажуть до неї: “Та у твоїй родині нема нікого, хто звався б таким ім'ям.” І знаками спитали його батька, як би хотів, щоб той назвався. І попросивши табличку, він написав: “Йоан - його ім'я.” Всі тому дивувались. Тієї ж хвилини відкрились його уста і язик розв'язався, і він почав говорити та благословити Бога. І страх напав на всіх їхніх сусідів; по всіх гірських околицях Юдеї про все це говорили. Усі, що про те чули, берегли в своїм серці й казали між собою: “Що воно з того хлоп'яти буде?” І справді рука Господня була з ним. А Захарія, його батько, сповнився Святим Духом і почав пророкувати: “Благословен Господь, Бог Ізраїля, що навідався і звільнив народ свій.. А ти, дитино, пророком Вишнього назвешся, бо ти ходитимеш перед Господом, щоб приготувати йому дорогу, Дитя ж росло й скріплялося на дусі та перебувало в пустині аж до дня свого об'явлення Ізраїлеві.
Тоді з'явивсь йому ангел Господній… Яку подобу мав ангел в моєму житті? Лікаря, який сказав: Не бійтесь? Людини, яка мені усміхнулась? Священика, слова якого мене запевнили, що іду доброю дорогою? Друга, який мене підтримав, коли було важко? Вчителя, який мене зрозумів?...
“Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана… Так бажаємо і ми чути ці слова в своєму житті! Але якщо чесно, то чи знаємо скільки років Захарія з Єлизаветою молилися до Бога? Чому втрачаємо віру, якщо Бог не здійснить наші плани зараз?
…жінка твоя Єлисавета породить тобі сина… Повірмо, що і для нас бажає Бог зробити великі речі! Попробуймо живити в собі віру, що Бог не є якийсь міліціонер, який «хоче зловити нас на кожному кроці». Він для нас хоче найкращого. Любить нас більше, ніж ми самі можемо уявити собі. Опікується нами з великою любов’ю та терпеливістю.
Дякую Тобі, Боже, за «ангелів» яких мені висилаєш. Дякую також за Твою терпеливість та любов. З Твоєю поміччю хочу вчитися вірити в Твою силу та безмежну любов.
06.07.2010
06 липня, вівторок – Мт 14,1-13
Мчц. Агрипини
Того часу чутка про Ісуса дійшла до Ірода четверовласника, і він сказав до своїх слуг: «Це Йоан Христитель! Це він воскрес із мертвих і тому чудодійні сили діють у ньому!» Бо Ірод був схопив Йоана, зв’язав його і вкинув у темницю – через Іродіяду, жінку брата свого Филипа; Йоан бо говорив до нього: «Не можна тобі її мати». Він хотів його вбити, та боявся народу, бо його мали за пророка. Коли настав день народження Ірода, дочка Іродіяди танцювала перед усіма й догодила Іродові; отож, клянучись, обіцяв їй дати, чого тільки попросить. Та, під намовою матері своєї, сказала йому: «Дай мені тут на полумиску голову Йоана Христителя». І засмутився цар, але задля клятви і тих, що разом за столом сиділи, звелів дати, – тож послав стяти голову Йоанові в темниці. Принесли, отже, на полумиску його голову й дали дівчині, а та піднесла своїй матері. І прийшли його учні, взяли тіло й поховали його; і пішли та сповістили про те Ісуса. Почувши це, Ісус відплив звідси човном у пустинне й самітне місце; народ же, довідавшись про це, пішов за ним з міст пішки.
Того часу чутка про Ісуса дійшла до Ірода четверовласника… Чув про Нього від інших, але не використав можливості послухати Його особисто. Ісус і до нас говорить різним способом, не будьмо байдужі до Його слова, Його закликів так, як був Ірод…
«Це Йоан Христитель! Це він воскрес із мертвих… Подумаймо на хвилину над Іродовими роздумами… Івана слухав радо, поки не почав говорити про його грішне життя. Попав у тенета неморальності, гордості, попав так, що вже не хотів нічого «приємного» зректися. Це був його кінець.
Ірод був схопив Йоана, зв’язав його і вкинув у темницю Можливо заздрив Іванові через вплив, який той мав на Ізраїльтян, заздрив Івановій популярності серед людей. Чого хочемо повчитися з цього Євангеліє? Гордість, заздрість та неморальність завжди починають на нас впливати непомітно. Маленьке зернятко, але з часом переростає у «велике дерево». З’їдає нас поступово повністю, як рак душі! Лише Божа благодать нам допоможе визволитися від гріха! І це Слово нам сьогодні пропонує свою оздоровляючу благодать.
Дякую Тобі Боже, що мені показуєш, який я важливий для Тебе. Зміни мене, Ісусе, та наповни правдивою покорою.
Мчц. Агрипини
Того часу чутка про Ісуса дійшла до Ірода четверовласника, і він сказав до своїх слуг: «Це Йоан Христитель! Це він воскрес із мертвих і тому чудодійні сили діють у ньому!» Бо Ірод був схопив Йоана, зв’язав його і вкинув у темницю – через Іродіяду, жінку брата свого Филипа; Йоан бо говорив до нього: «Не можна тобі її мати». Він хотів його вбити, та боявся народу, бо його мали за пророка. Коли настав день народження Ірода, дочка Іродіяди танцювала перед усіма й догодила Іродові; отож, клянучись, обіцяв їй дати, чого тільки попросить. Та, під намовою матері своєї, сказала йому: «Дай мені тут на полумиску голову Йоана Христителя». І засмутився цар, але задля клятви і тих, що разом за столом сиділи, звелів дати, – тож послав стяти голову Йоанові в темниці. Принесли, отже, на полумиску його голову й дали дівчині, а та піднесла своїй матері. І прийшли його учні, взяли тіло й поховали його; і пішли та сповістили про те Ісуса. Почувши це, Ісус відплив звідси човном у пустинне й самітне місце; народ же, довідавшись про це, пішов за ним з міст пішки.
Того часу чутка про Ісуса дійшла до Ірода четверовласника… Чув про Нього від інших, але не використав можливості послухати Його особисто. Ісус і до нас говорить різним способом, не будьмо байдужі до Його слова, Його закликів так, як був Ірод…
«Це Йоан Христитель! Це він воскрес із мертвих… Подумаймо на хвилину над Іродовими роздумами… Івана слухав радо, поки не почав говорити про його грішне життя. Попав у тенета неморальності, гордості, попав так, що вже не хотів нічого «приємного» зректися. Це був його кінець.
Ірод був схопив Йоана, зв’язав його і вкинув у темницю Можливо заздрив Іванові через вплив, який той мав на Ізраїльтян, заздрив Івановій популярності серед людей. Чого хочемо повчитися з цього Євангеліє? Гордість, заздрість та неморальність завжди починають на нас впливати непомітно. Маленьке зернятко, але з часом переростає у «велике дерево». З’їдає нас поступово повністю, як рак душі! Лише Божа благодать нам допоможе визволитися від гріха! І це Слово нам сьогодні пропонує свою оздоровляючу благодать.
Дякую Тобі Боже, що мені показуєш, який я важливий для Тебе. Зміни мене, Ісусе, та наповни правдивою покорою.
05.07.2010
05 липня, понеділок – Мт 13,54-58
Свщмч. Євсевія
Прибувши в свою батьківщину, він навчав їх у їхній синагозі, так що вони дивувалися і говорили: «Звідкіля в нього ця мудрість і сила чудодійна? Хіба він не син теслі?Хіба не його мати зветься Марія, а його брати: Яків, Йосиф, Симон та Юда? І його сестри хіба не всі між нами?Звідки ж воно йому це все?» І вони брали йому це за зле. Ісус же сказав їм: «Пророк не має пошани лише в своїй батьківщині та в себе вдома». І не зробив там багато чуд з-за їхньої невіри.
Вони дивувалися і говорили: «Звідкіля в нього ця мудрість і сила чудодійна? Вони дивилися на Ісуса лише як на людину і таке ставлення не дозволяло їм бачити в Ньому посланця Бога. Коли почав проголошувати правди віри, зустрів неприйняття та злість своїх.
Хіба він не син теслі?Хіба не його мати зветься Марія… Легко таке може трапитися і з нами. Хоча ми думаємо, що віра, яку ми перейняли в сім’ї, а також те, що ходимо до Церкви, щоденна молитва не дадуть нам опуститися до рівня назаретян! Перш, ніж почнемо їх осуджувати за таку поведінку, подивімося в нашу душу. Можливо, Бог не вимагає від нас якогось надзвичайного страждання за Його Євангеліє. Але правдивим є те, що Він від нас очікує свідчення, яке буде виходити з нашої поведінки, з розмов, з доброї праці, щирості. Вчімося не боятися глузувань через те, що віримо в Бога. В теперішньому світі, який не підтримує християнства, не приховуймо нашу ідентичність християнина! Можливо нас буде очікувати дискримінація на роботі, обмовляння, але шукаймо допомоги в Ісуса, в тих людей, котрі нам допоможуть.
Свщмч. Євсевія
Прибувши в свою батьківщину, він навчав їх у їхній синагозі, так що вони дивувалися і говорили: «Звідкіля в нього ця мудрість і сила чудодійна? Хіба він не син теслі?Хіба не його мати зветься Марія, а його брати: Яків, Йосиф, Симон та Юда? І його сестри хіба не всі між нами?Звідки ж воно йому це все?» І вони брали йому це за зле. Ісус же сказав їм: «Пророк не має пошани лише в своїй батьківщині та в себе вдома». І не зробив там багато чуд з-за їхньої невіри.
Вони дивувалися і говорили: «Звідкіля в нього ця мудрість і сила чудодійна? Вони дивилися на Ісуса лише як на людину і таке ставлення не дозволяло їм бачити в Ньому посланця Бога. Коли почав проголошувати правди віри, зустрів неприйняття та злість своїх.
Хіба він не син теслі?Хіба не його мати зветься Марія… Легко таке може трапитися і з нами. Хоча ми думаємо, що віра, яку ми перейняли в сім’ї, а також те, що ходимо до Церкви, щоденна молитва не дадуть нам опуститися до рівня назаретян! Перш, ніж почнемо їх осуджувати за таку поведінку, подивімося в нашу душу. Можливо, Бог не вимагає від нас якогось надзвичайного страждання за Його Євангеліє. Але правдивим є те, що Він від нас очікує свідчення, яке буде виходити з нашої поведінки, з розмов, з доброї праці, щирості. Вчімося не боятися глузувань через те, що віримо в Бога. В теперішньому світі, який не підтримує християнства, не приховуймо нашу ідентичність християнина! Можливо нас буде очікувати дискримінація на роботі, обмовляння, але шукаймо допомоги в Ісуса, в тих людей, котрі нам допоможуть.
04.07.2010
04 липня, неділя – Мт 9,1-8
Мч. Юліяна Тарсійського
Сівши у човен, він переплив назад і прибув у своє місто. І от принесено до нього розслабленого, що лежав на ношах. Побачивши їхню віру, Ісус сказав розслабленому: “Бадьорися сину, твої гріхи відпускаються.” Та тут деякі з книжників заговорили між собою: “Він хулить.” Ісус, знавши їхні думки, каже: “Чого лукаве думаєте в серцях ваших? Що легше сказати: Твої гріхи відпущені, – чи сказати: Встань і ходи! Та щоб знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати”, – каже розслабленому: “Встань, візьми твої ноші та й іди до свого дому” Встав той і пішов до свого дому. Народ же, бачивши це, настрахався і славив Бога, що дав таку владу людям.
Тілесне оздоровлення, свідками якого були Ісусові сучасники, для нас рідкість. Подумаймо над словами Ісуса: Що легше сказати: Твої гріхи відпущені, – чи сказати: Встань і ходи!
Бог нас любить постійно такими, яки ми є. Бачить наші слабкості, гріхи, але все одно продовжує нас любити. Бажає, щоб ми встали з ліжка егоїзму, злості, гордості, захоплення матеріальним та крокували життям Божих синів та дочок.
Дякую Тобі Господи, що Ти мене любиш та прощаєш мені «параліч» душі.
Мч. Юліяна Тарсійського
Сівши у човен, він переплив назад і прибув у своє місто. І от принесено до нього розслабленого, що лежав на ношах. Побачивши їхню віру, Ісус сказав розслабленому: “Бадьорися сину, твої гріхи відпускаються.” Та тут деякі з книжників заговорили між собою: “Він хулить.” Ісус, знавши їхні думки, каже: “Чого лукаве думаєте в серцях ваших? Що легше сказати: Твої гріхи відпущені, – чи сказати: Встань і ходи! Та щоб знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати”, – каже розслабленому: “Встань, візьми твої ноші та й іди до свого дому” Встав той і пішов до свого дому. Народ же, бачивши це, настрахався і славив Бога, що дав таку владу людям.
Тілесне оздоровлення, свідками якого були Ісусові сучасники, для нас рідкість. Подумаймо над словами Ісуса: Що легше сказати: Твої гріхи відпущені, – чи сказати: Встань і ходи!
Бог нас любить постійно такими, яки ми є. Бачить наші слабкості, гріхи, але все одно продовжує нас любити. Бажає, щоб ми встали з ліжка егоїзму, злості, гордості, захоплення матеріальним та крокували життям Божих синів та дочок.
Дякую Тобі Господи, що Ти мене любиш та прощаєш мені «параліч» душі.
03.07.2010
03 липня, субота – Мт 9,18-26
Свщмч. Методія, єп. Патарського
Коли він їм казав це, приступив один начальник і, вклонившися, мовить йому: «Дочка моя тільки що померла. Прийди но, поклади на неї свою руку, і вона оживе». Підвівсь Ісус і пішов за ним, а й учні його. І от одна жінка, що дванадцять років нездужала на кровотечу, приступила ззаду й доторкнулась до краю його одежі. Казала бо сама до себе: «Як тільки доторкнуся до краю його одежі, видужаю». Ісус же, обернувшись, побачив її і каже: «Бадьорися, дочко! Віра твоя спасла тебе». І видужала жінка від тієї ж години. А коли Ісус прибув до дому начальника й побачив там сопільників і юрбу схвильовану, сказав: «Уступіться, бо дівча не вмерло, а спить». І насміхалися з нього. Якже випроваджено людей, він увійшов, узяв її за руку, і дівча встало. Чутка про це розійшлась по всій тій країні.
Ці два чуда, зазвичай, приймаємо як сенсацію, а не як дійсність. До Ісуса і сьогодні приходить багато людей. Можемо бути впевненими, що зустрінемо того самого Христа, котрого діткнулась віра жінки і віра батька, в якого померла дочка…
...«Дочка моя тільки що померла. Прийди но, поклади на неї свою руку, і вона оживе»… Коли Ісус знаходить живу віру в Бога, то нічого не може бути повністю мертве! В присутності Ісуса знаходить Яїр крім живої доньки і спасіння для цілого дому! Тим Ісус засвідчив всім присутнім, що Його слово здатне перемінити неможливе на можливе!
...І от одна жінка, що дванадцять років нездужала на кровотечу, приступила ззаду й доторкнулась до краю його одежі... Скільки страждань, смутку, депресій, труднощів переживаємо у своєму житті. Ісус відповідає на всі наші проблеми: Не бійся, тільки вір! Вчімося вірити, ітоді, коли нам здається, що у нашому випадку вже неможливо знайти якесь рішення! Коли відчуваємо, що наша віра слабне, міцніше тримаймося одежі Ісуса і так отримаємо все, що не суперечить Його волі.
Свщмч. Методія, єп. Патарського
Коли він їм казав це, приступив один начальник і, вклонившися, мовить йому: «Дочка моя тільки що померла. Прийди но, поклади на неї свою руку, і вона оживе». Підвівсь Ісус і пішов за ним, а й учні його. І от одна жінка, що дванадцять років нездужала на кровотечу, приступила ззаду й доторкнулась до краю його одежі. Казала бо сама до себе: «Як тільки доторкнуся до краю його одежі, видужаю». Ісус же, обернувшись, побачив її і каже: «Бадьорися, дочко! Віра твоя спасла тебе». І видужала жінка від тієї ж години. А коли Ісус прибув до дому начальника й побачив там сопільників і юрбу схвильовану, сказав: «Уступіться, бо дівча не вмерло, а спить». І насміхалися з нього. Якже випроваджено людей, він увійшов, узяв її за руку, і дівча встало. Чутка про це розійшлась по всій тій країні.
Ці два чуда, зазвичай, приймаємо як сенсацію, а не як дійсність. До Ісуса і сьогодні приходить багато людей. Можемо бути впевненими, що зустрінемо того самого Христа, котрого діткнулась віра жінки і віра батька, в якого померла дочка…
...«Дочка моя тільки що померла. Прийди но, поклади на неї свою руку, і вона оживе»… Коли Ісус знаходить живу віру в Бога, то нічого не може бути повністю мертве! В присутності Ісуса знаходить Яїр крім живої доньки і спасіння для цілого дому! Тим Ісус засвідчив всім присутнім, що Його слово здатне перемінити неможливе на можливе!
...І от одна жінка, що дванадцять років нездужала на кровотечу, приступила ззаду й доторкнулась до краю його одежі... Скільки страждань, смутку, депресій, труднощів переживаємо у своєму житті. Ісус відповідає на всі наші проблеми: Не бійся, тільки вір! Вчімося вірити, ітоді, коли нам здається, що у нашому випадку вже неможливо знайти якесь рішення! Коли відчуваємо, що наша віра слабне, міцніше тримаймося одежі Ісуса і так отримаємо все, що не суперечить Його волі.
02.07.2010
02 липня, п’ятниця – Мт.13,44-54
Ап. Юди, брата Господнього
Царство Небесне подібне до скарбу, захованого в полі, що його чоловік, знайшовши, ховає і, радіючи з того, іде й продає все, що має, а купує те поле. Подібне ще Царство Небесне до купця, що шукає добрих перел. Знайшовши одну дорогоцінну перлину, йде, продає все, що має, і купує її. Подібне також Небесне Царство до невода, що, закинутий у море, набрав усякої всячини. Коли він виповниться, тягнуть його на берег і, посідавши, збирають, що добре, в посуд, а непридатне викидають. Так буде при кінці світу: ангели вийдуть і вилучать злих з-поміж праведних і кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів. Чи ви це все зрозуміли?» – «Так!» – йому відповіли. Тоді сказав їм: «Ось чому кожний книжник, навчений про Небесне Царство, подібний до господаря, який виймає із свого скарбу нове і старе». Якже Ісус скінчив ці притчі, пішов звідти. Прибувши в свою батьківщину, він навчав їх у їхній синагозі, так що вони дивувалися і говорили: «Звідкіля в нього ця мудрість і сила чудодійна?
Багато з нас про ці речі не люблять слухати. В теперішньому світі існує думка, що все потрібно розпланувати, навіть смерть. Ми хотіли б все тримати в наших рук!
Коли він виповниться, тягнуть його на берег… Наперекір людським зусиллям, щоденно Господь «спускає» сіті до моря світу та витягає на берег вічності багатьох! Не залежить це ні від диплому, ні від віку, чоловік, чи жінка, всі ми є однакові. Вибір Бога не залежить і від того, як ми оцінюємо себе, Він має свої критерії. Чи ми знаємо їх?
Так буде при кінці світу: ангели вийдуть і вилучать злих з-поміж праведних… Всіх нас очікує цей «розподіл». Те, що можемо зробити вже сьогодні – це підготуватися до цього, посвячуючи наше життя, наші думки, слова, вчинки!
…І кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів… Щоб ми не пережили жах цієї хвилини, почнімо чинити те, що Бог від нас вимагає! Бог бажає щоденно перебувати з нами, хоче нам дарувати силу та мудрість розподілити речі в нашому житті за правильною ієрархією. При іспиті совісті нам найкраще покаже, що Йому подобається та що не маємо робити.
Ап. Юди, брата Господнього
Царство Небесне подібне до скарбу, захованого в полі, що його чоловік, знайшовши, ховає і, радіючи з того, іде й продає все, що має, а купує те поле. Подібне ще Царство Небесне до купця, що шукає добрих перел. Знайшовши одну дорогоцінну перлину, йде, продає все, що має, і купує її. Подібне також Небесне Царство до невода, що, закинутий у море, набрав усякої всячини. Коли він виповниться, тягнуть його на берег і, посідавши, збирають, що добре, в посуд, а непридатне викидають. Так буде при кінці світу: ангели вийдуть і вилучать злих з-поміж праведних і кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів. Чи ви це все зрозуміли?» – «Так!» – йому відповіли. Тоді сказав їм: «Ось чому кожний книжник, навчений про Небесне Царство, подібний до господаря, який виймає із свого скарбу нове і старе». Якже Ісус скінчив ці притчі, пішов звідти. Прибувши в свою батьківщину, він навчав їх у їхній синагозі, так що вони дивувалися і говорили: «Звідкіля в нього ця мудрість і сила чудодійна?
Багато з нас про ці речі не люблять слухати. В теперішньому світі існує думка, що все потрібно розпланувати, навіть смерть. Ми хотіли б все тримати в наших рук!
Коли він виповниться, тягнуть його на берег… Наперекір людським зусиллям, щоденно Господь «спускає» сіті до моря світу та витягає на берег вічності багатьох! Не залежить це ні від диплому, ні від віку, чоловік, чи жінка, всі ми є однакові. Вибір Бога не залежить і від того, як ми оцінюємо себе, Він має свої критерії. Чи ми знаємо їх?
Так буде при кінці світу: ангели вийдуть і вилучать злих з-поміж праведних… Всіх нас очікує цей «розподіл». Те, що можемо зробити вже сьогодні – це підготуватися до цього, посвячуючи наше життя, наші думки, слова, вчинки!
…І кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів… Щоб ми не пережили жах цієї хвилини, почнімо чинити те, що Бог від нас вимагає! Бог бажає щоденно перебувати з нами, хоче нам дарувати силу та мудрість розподілити речі в нашому житті за правильною ієрархією. При іспиті совісті нам найкраще покаже, що Йому подобається та що не маємо робити.
01.07.2010
01 липня, четвер – Мт 13,36-43
Мч. Леонтія
Тоді він відіслав народ і прийшов додому. І підійшли до нього його учні та й кажуть: «Виясни нам притчу про кукіль, що на полі». А він у відповідь сказав їм: «Той, хто сіє добре зерно – це Син Чоловічий поле – це світ; добре зерно – це сини Царства; а кукіль – це сини лукавого; ворог, що його посіяв – це диявол; жнива – це кінець світу; женці – це ангели. Так, як збирають кукіль і в вогні палять, так само буде при кінці світу: Син Чоловічий пошле своїх ангелів, які зберуть із його Царства всі спокуси й тих, що чинять беззаконня, і кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів. І тоді праведні засяють, як сонце, в Царстві Отця свого. Хто має вуха, нехай слухає!
Мч. Леонтія
Тоді він відіслав народ і прийшов додому. І підійшли до нього його учні та й кажуть: «Виясни нам притчу про кукіль, що на полі». А він у відповідь сказав їм: «Той, хто сіє добре зерно – це Син Чоловічий поле – це світ; добре зерно – це сини Царства; а кукіль – це сини лукавого; ворог, що його посіяв – це диявол; жнива – це кінець світу; женці – це ангели. Так, як збирають кукіль і в вогні палять, так само буде при кінці світу: Син Чоловічий пошле своїх ангелів, які зберуть із його Царства всі спокуси й тих, що чинять беззаконня, і кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів. І тоді праведні засяють, як сонце, в Царстві Отця свого. Хто має вуха, нехай слухає!
Підписатися на:
Дописи (Atom)