31 жовтня, субота – Лк 6,1-10
Ап. і єванг. Луки
Одного разу в суботу, коли Ісус проходив засіяними ланами, учні його зривали колоски й, розтерши їх руками, їли. Деякі з фарисеїв їм сказали: «Чому ви робите те, чого не годиться робити в суботу?» Ісус відповів їм: «Хіба ви не читали, що зробив Давид, як зголоднів, він сам і ті, що були з ним? Як він увійшов у дім Божий, взяв жертовні хліби, їв їх і давав тим, що були з ним, – хліби, яких не дозволено їсти, хіба що тільки самим священикам?» Далі сказав їм: «Син Чоловічий –Владика і суботи».
Раз якось, другої суботи, ввійшов він у синагогу й почав навчати. А був там чоловік з сухою правою рукою. От книжники та фарисеї почали за ним назирати, чи він оздоровить у суботу, щоб знайти яке-небудь оскарження на нього. Ісус же знав думки їхні і сказав до чоловіка, який мав суху руку: «Підведись і стань посередині!» Підвівся той і став. Тоді Ісус до них промовив: «Питаю вас: Чи годиться в суботу добро чинити, чи зло робити? Спасти життя, чи погубити?» І поглянувши кругом на всіх них, сказав до нього: «Простягни свою руку!» Той зробив так, і його рука стала здорова
Законники та фарисеї слідкували за Ісусом, чи оздоровить хворого в суботу, бо це міг спокійно зробити і в інший день. Ісус знав їх думки, але Йому йшлося про людину, тому оздоровив людині висохлу руку.
Якщо би нас Ісус подібно закликав: простягни руку, що би ми могли Йому запропонувати? Чи думали ми колись над тим, для чого можемо використати наші здорові руки? Не є наші руки аж занадто «висохлі» неохотою, лінню, посередністю, чи байдужістю?
Наша байдужість у добрих вчинках призводить до того, що і найменше зусилля: показати дорогу, принести покупки, помити посуд, відкрити двері…, нам буде здаватися важким та неможливим… Хоча Господь від нас вимагає «простягнути руку» - подати помічну руку, духовна неохота та посередність нас легко переконає, що це є неможливим, що це не піде!
Навпаки, любов, котра підштовхує наші руки до вчинків, нас дуже легко переконає, що ніщо з того, що робимо з любові до Бога і своїми руками та з охотою, не буде в очах Божих стерте!
Господи, дай мені серце, охоче до добра. Простягаю сьогодні свої руки для служіння.
30.10.2009
30 жовтня, п’ятниця – Лк 9,12-17
Прор. Осії, прпмч. Андрія Критського
День почав схилятися, і дванадцятеро підійшли до нього та й кажуть: «Відпусти людей: хай ідуть по хуторах та селах, що навколо, і знайдуть собі притулок та поживу, бо тут ми в пустому місці». А він їм каже: «Дайте ви їм їсти». Ті відповіли: «У нас усього п’ять хлібів і дві риби. Хіба що підіемо та купимо поживи для всього народу цього». Було бо їх яких п’ять тисяч чоловік. Ісус сказав до своїх учнів: «Розсадіть їх гуртами по п’ятдесят приблизно». Вони так зробили й усіх розсадовили. А він узяв п’ять хлібів і дві риби, і, звівши вгору очі, поблагословив їх, поламав і давав учням, щоб вони клали перед народом. Усі їли до наситу й зібрали ті кусні, що у них зосталися, дванадцять кошів.
…і дванадцятеро підійшли до нього та й кажуть… Часто і ми вибираємо легше рішення, бо важке нам не підходить. Чому би ми мали заради інших намагатися? Хай кожен дає собі раду так, як може. Але Ісусове ставлення є протилежним.
…А він їм каже: «Дайте ви їм їсти»… Хто знає, чи би ми були здатні хоч на таке рішення, як апостоли! Зробити навіть крок більше для ближніх для нас деколи дуже багато коштує… Якщо покажемо Ісусові хоча трошки охоти, Він зробить чудо…
…звівши вгору очі, поблагословив їх, поламав і давав учням… Так робить і сьогодні. При кожній Служби Божій, під час Причастя Він персонально нам дарується. Хіба це не є велика справа? Прийняття Христового Тіла нам дозволяє залишатися з Ним і переміняти своє життя, свої думки, слова. Можемо сміливо сказати, що лишитися з Христом означає ставати тим, кого приймаємо!
• Чи є для мене Служба Божа чимось великим?
Господи, хочу своє життя перемінювати за Твоїм прикладом.
Прор. Осії, прпмч. Андрія Критського
День почав схилятися, і дванадцятеро підійшли до нього та й кажуть: «Відпусти людей: хай ідуть по хуторах та селах, що навколо, і знайдуть собі притулок та поживу, бо тут ми в пустому місці». А він їм каже: «Дайте ви їм їсти». Ті відповіли: «У нас усього п’ять хлібів і дві риби. Хіба що підіемо та купимо поживи для всього народу цього». Було бо їх яких п’ять тисяч чоловік. Ісус сказав до своїх учнів: «Розсадіть їх гуртами по п’ятдесят приблизно». Вони так зробили й усіх розсадовили. А він узяв п’ять хлібів і дві риби, і, звівши вгору очі, поблагословив їх, поламав і давав учням, щоб вони клали перед народом. Усі їли до наситу й зібрали ті кусні, що у них зосталися, дванадцять кошів.
…і дванадцятеро підійшли до нього та й кажуть… Часто і ми вибираємо легше рішення, бо важке нам не підходить. Чому би ми мали заради інших намагатися? Хай кожен дає собі раду так, як може. Але Ісусове ставлення є протилежним.
…А він їм каже: «Дайте ви їм їсти»… Хто знає, чи би ми були здатні хоч на таке рішення, як апостоли! Зробити навіть крок більше для ближніх для нас деколи дуже багато коштує… Якщо покажемо Ісусові хоча трошки охоти, Він зробить чудо…
…звівши вгору очі, поблагословив їх, поламав і давав учням… Так робить і сьогодні. При кожній Служби Божій, під час Причастя Він персонально нам дарується. Хіба це не є велика справа? Прийняття Христового Тіла нам дозволяє залишатися з Ним і переміняти своє життя, свої думки, слова. Можемо сміливо сказати, що лишитися з Христом означає ставати тим, кого приймаємо!
• Чи є для мене Служба Божа чимось великим?
Господи, хочу своє життя перемінювати за Твоїм прикладом.
29.10.2009
29 жовтня, четвер – Лк 9,7-11
Муч. Лонгіна
Ірод четверовласник довідався про все, що діялось, і збентежився, бо деякі казали, що то Йоан воскрес із мертвих, інші - що Ілля явився, а ще інші, - що якийсь пророк із давніх устав з мертвих. Ірод сказав: “Йоанові я стяв голову. Хто ж це такий, що я про нього таке чую? ” І намагався побачити його. Апостоли ж, повернувшися, розповіли йому про те, що зробили. Тоді він узяв їх і пішов осторонь у напрямі міста, що зветься Витсаїда. Люди, довідавшись про те, пішли слідом за ним. Він їх прийняв і говорив їм про Царство Боже та оздоровляв тих, що потребували того.
Ми прочитали Іродові роздуми про те, що почув від інших. Він хотів бачити Ісуса, щоб хоч на хвилину заспокоїти невмовкаючу совість, а також і цікавість: Івана я дав вбити…
Подумаймо над тим, як не бути Іродами сьогодні, котрі хоча і хочуть зустрітися з Ісусом, але не з правильним, добрим наміром! Бажаймо Його не лише бачити, але й дозвольмо, щоб в нас проникнув Своїм словом, присутністю, Своєю любов’ю, Своїм миром…
Якщо буде наша зустріч з Христом щира, виявиться це і в нашому щоденному житті. Ми кожного дня стикаємося з багатьма ситуаціями, які найкраще «перевірять» нашу віру в Бога. Мусимо вирішувати, чи будемо чесно працювати, менше балакати, чи будемо між тими, що обмовляють, живуть не чисто, чи будемо воювати проти заздрості, гніву…
Чи бажаю бути між тими людьми, які хочуть персонально зустріти Христа, чи тільки про Нього щось знати?
• Які бажання є в моєму серці?
Муч. Лонгіна
Ірод четверовласник довідався про все, що діялось, і збентежився, бо деякі казали, що то Йоан воскрес із мертвих, інші - що Ілля явився, а ще інші, - що якийсь пророк із давніх устав з мертвих. Ірод сказав: “Йоанові я стяв голову. Хто ж це такий, що я про нього таке чую? ” І намагався побачити його. Апостоли ж, повернувшися, розповіли йому про те, що зробили. Тоді він узяв їх і пішов осторонь у напрямі міста, що зветься Витсаїда. Люди, довідавшись про те, пішли слідом за ним. Він їх прийняв і говорив їм про Царство Боже та оздоровляв тих, що потребували того.
Ми прочитали Іродові роздуми про те, що почув від інших. Він хотів бачити Ісуса, щоб хоч на хвилину заспокоїти невмовкаючу совість, а також і цікавість: Івана я дав вбити…
Подумаймо над тим, як не бути Іродами сьогодні, котрі хоча і хочуть зустрітися з Ісусом, але не з правильним, добрим наміром! Бажаймо Його не лише бачити, але й дозвольмо, щоб в нас проникнув Своїм словом, присутністю, Своєю любов’ю, Своїм миром…
Якщо буде наша зустріч з Христом щира, виявиться це і в нашому щоденному житті. Ми кожного дня стикаємося з багатьма ситуаціями, які найкраще «перевірять» нашу віру в Бога. Мусимо вирішувати, чи будемо чесно працювати, менше балакати, чи будемо між тими, що обмовляють, живуть не чисто, чи будемо воювати проти заздрості, гніву…
Чи бажаю бути між тими людьми, які хочуть персонально зустріти Христа, чи тільки про Нього щось знати?
• Які бажання є в моєму серці?
28.10.2009
28 жовтня, середа – Лк 8,22-25
Преп. Євтимія Нового, прпмч. Лукіяна
Одного дня Ісус увійшов до човна з учнями своїми і сказав їм: “Переплиньмо на той бік озера.” І відплили. Як же вони плили, він заснув. Тим часом буря з вітром накинулась на озеро, їх почало заливати, і вони були в небезпеці. І, приступивши, вони збудили його й кажуть: “Наставниче, наставниче, ми гинемо!” Він устав, погрозив вітрові й розбурханим хвилям, і вони ущухли, і настала тиша. Тоді сказав їм: “Де ваша віра?” Вони ж, налякані й здивовані, один до одного казали: “Хто це такий, що вітрам і воді повеліває, і вони слухають його?”
Преп. Євтимія Нового, прпмч. Лукіяна
Одного дня Ісус увійшов до човна з учнями своїми і сказав їм: “Переплиньмо на той бік озера.” І відплили. Як же вони плили, він заснув. Тим часом буря з вітром накинулась на озеро, їх почало заливати, і вони були в небезпеці. І, приступивши, вони збудили його й кажуть: “Наставниче, наставниче, ми гинемо!” Він устав, погрозив вітрові й розбурханим хвилям, і вони ущухли, і настала тиша. Тоді сказав їм: “Де ваша віра?” Вони ж, налякані й здивовані, один до одного казали: “Хто це такий, що вітрам і воді повеліває, і вони слухають його?”
27.10.2009
27 жовтня, вівторок – Лк 8,1-3
Преп. Параскеви Терновської, муч. Назарія та ін.
По тому Ісус проходив через міста та села, проповідуючи й звіщаючи Добру Новину про Царство Боже. З ним були дванадцять і деякі жінки, що були оздоровлені ним від злих духів і недуг: Марія, звана Магдалина, з якої вийшло сім бісів, Йоанна, жінка Хузи, Іродового урядовця, Сусанна та багато інших, що їм допомагали з своїх маєтків.
Ці вірні та віддані Ісусові жінки служили Йому не тільки під час Його публічної діяльності, але бачимо їх також і під хрестом, де підтверджувалася їх вірність та любов. В часі Ісусового страждання та смерті здається, що ці жінки були відважніші та вірніші, ніж самі апостоли, за винятком Івана. Стояли під хрестом, чули Його остатні слова, які залишив цілому людству.
Бог насправді великий! Винагороджує кожну людську відданість та вірність багатьма ласками. Саме жінки бачать на свої очі ангелів та одна з них і Христа персонально!
Ці жінки є і для нас добрим прикладом та підтримкою, щоб ми під час нашого життя служили Богу безкорисливо, щоб щось за це очікували.
Бог має точно підготовану для нас форму винагороди, про це не сумніваймося! Тому шукаймо вже сьогодні можливість зробити комусь добро з такою любов’ю, як самому Ісусові!
Господи, поможи мені не лише почати, але й витривати в служінні Тобі і ближнім.
Преп. Параскеви Терновської, муч. Назарія та ін.
По тому Ісус проходив через міста та села, проповідуючи й звіщаючи Добру Новину про Царство Боже. З ним були дванадцять і деякі жінки, що були оздоровлені ним від злих духів і недуг: Марія, звана Магдалина, з якої вийшло сім бісів, Йоанна, жінка Хузи, Іродового урядовця, Сусанна та багато інших, що їм допомагали з своїх маєтків.
Ці вірні та віддані Ісусові жінки служили Йому не тільки під час Його публічної діяльності, але бачимо їх також і під хрестом, де підтверджувалася їх вірність та любов. В часі Ісусового страждання та смерті здається, що ці жінки були відважніші та вірніші, ніж самі апостоли, за винятком Івана. Стояли під хрестом, чули Його остатні слова, які залишив цілому людству.
Бог насправді великий! Винагороджує кожну людську відданість та вірність багатьма ласками. Саме жінки бачать на свої очі ангелів та одна з них і Христа персонально!
Ці жінки є і для нас добрим прикладом та підтримкою, щоб ми під час нашого життя служили Богу безкорисливо, щоб щось за це очікували.
Бог має точно підготовану для нас форму винагороди, про це не сумніваймося! Тому шукаймо вже сьогодні можливість зробити комусь добро з такою любов’ю, як самому Ісусові!
Господи, поможи мені не лише почати, але й витривати в служінні Тобі і ближнім.
26.10.2009
26 жовтня, понеділок – Лк 7,36-50
Мчч. Карпа, Папіли, Агатоніки
Просив його хтось із фарисеїв, щоб їв з ним. І ввійшов Ісус до фарисея в хату й сів за столом. Аж тут жінка, що була грішниця у місті, довідавшись, що він був за столом у хаті фарисея, принесла алябастрову, повну пахощів, плящинку і ставши, вся у сльозах, коло ніг Ісуса ззаду, почала обмивати слізьми йому ноги, потім волоссям своєї голови обтирати, та й цілувати ноги й мастити пахощами. Побачивши те фарисей, що покликав його, міркував собі, кажучи: Якби це був пророк, він знав би, хто й яка це жінка, що доторкається його: це ж грішниця! Тоді Ісус заговорив до нього: «Симоне, маю тобі щось сказати». Той відповів: «Кажи, Учителю». «Два довжники були в одного позикодавця; один був винен п’ятсот динаріїв, а другий п’ятдесят. А що вони не мали звідки віддати, обидвом він простив. Котрий, отже, з них більше буде його любити?» Озвався Симон і каже: «Гадаю, той, якому подарував більше». Ісус сказав до нього: «Ти судив добре». І, обернувшися до жінки, промовив до Симона: «Ти бачиш оцю жінку? Прибув я у твій дім, і ти не дав води мені на ноги. Вона ж слізьми обмила мені ноги й витерла своїм волоссям. Поцілунку ти мені не дав; вона ж, відколи я ввійшов, не перестала цілувати мені ноги. Оливою не намастив ти голови моєї; вона ж миром пахучим намастила мені ноги. Тому кажу тобі, прощаються її гріхи численні, бо багато полюбила. Кому ж мало прощається, той мало любить». Потім сказав до жінки: «Прощаються тобі гріхи». І почали ті, що з ним за столом сиділи, говорити між собою: «Хто це такий, що й гріхи відпускає?» До жінки ж він промовив: «Віра твоя спасла тебе; іди в мирі».
…Аж тут жінка, що була грішниця у місті… Уявімо собі цю постать з Євангелія. Бідна жінка, вже досить з неї грішного життя, всі її знають як грішницю та зневажають її! Тільки один би зміг зрозуміти… Ісус. Напевно про Нього чула та шукала спосіб, як дістатися до Його близькості.
…Довідавшись, що він був за столом у хаті фарисея… Пішла туди, можливо, супроводжувана погордливими поглядами людей. Мусила бути рішуча, витривала та сильної волі, якщо до Нього дісталася. Скільки разів і ми вирішуємо щось зробити для своєї зміни. Ми є свідомі, що ми образили Небесного Батька, але лишаємо це лише на рівні «планування зміни»… Не робимо того рішучого кроку в напрямку до Ісуса!!!
…принесла алябастрову, повну пахощів, плящинку… Ісус від нас не чекає великих дарів, але вимагає ціле наше серце!!! Коли стаємо з щирим жалем перед Ним, Він точно знайде спосіб, як діткнутися нашого серця тим правильним, для нас корисним способом…
• Чи вмію зрозуміти та прийняти тих, котрі Ісуса ще тільки шукають? Не засуджую їх своїх словом, поглядом?
Господи, я не є гідним навіть Твого погляду, але скажи лише слово та душа моя буде оздоровлена.
Мчч. Карпа, Папіли, Агатоніки
Просив його хтось із фарисеїв, щоб їв з ним. І ввійшов Ісус до фарисея в хату й сів за столом. Аж тут жінка, що була грішниця у місті, довідавшись, що він був за столом у хаті фарисея, принесла алябастрову, повну пахощів, плящинку і ставши, вся у сльозах, коло ніг Ісуса ззаду, почала обмивати слізьми йому ноги, потім волоссям своєї голови обтирати, та й цілувати ноги й мастити пахощами. Побачивши те фарисей, що покликав його, міркував собі, кажучи: Якби це був пророк, він знав би, хто й яка це жінка, що доторкається його: це ж грішниця! Тоді Ісус заговорив до нього: «Симоне, маю тобі щось сказати». Той відповів: «Кажи, Учителю». «Два довжники були в одного позикодавця; один був винен п’ятсот динаріїв, а другий п’ятдесят. А що вони не мали звідки віддати, обидвом він простив. Котрий, отже, з них більше буде його любити?» Озвався Симон і каже: «Гадаю, той, якому подарував більше». Ісус сказав до нього: «Ти судив добре». І, обернувшися до жінки, промовив до Симона: «Ти бачиш оцю жінку? Прибув я у твій дім, і ти не дав води мені на ноги. Вона ж слізьми обмила мені ноги й витерла своїм волоссям. Поцілунку ти мені не дав; вона ж, відколи я ввійшов, не перестала цілувати мені ноги. Оливою не намастив ти голови моєї; вона ж миром пахучим намастила мені ноги. Тому кажу тобі, прощаються її гріхи численні, бо багато полюбила. Кому ж мало прощається, той мало любить». Потім сказав до жінки: «Прощаються тобі гріхи». І почали ті, що з ним за столом сиділи, говорити між собою: «Хто це такий, що й гріхи відпускає?» До жінки ж він промовив: «Віра твоя спасла тебе; іди в мирі».
…Аж тут жінка, що була грішниця у місті… Уявімо собі цю постать з Євангелія. Бідна жінка, вже досить з неї грішного життя, всі її знають як грішницю та зневажають її! Тільки один би зміг зрозуміти… Ісус. Напевно про Нього чула та шукала спосіб, як дістатися до Його близькості.
…Довідавшись, що він був за столом у хаті фарисея… Пішла туди, можливо, супроводжувана погордливими поглядами людей. Мусила бути рішуча, витривала та сильної волі, якщо до Нього дісталася. Скільки разів і ми вирішуємо щось зробити для своєї зміни. Ми є свідомі, що ми образили Небесного Батька, але лишаємо це лише на рівні «планування зміни»… Не робимо того рішучого кроку в напрямку до Ісуса!!!
…принесла алябастрову, повну пахощів, плящинку… Ісус від нас не чекає великих дарів, але вимагає ціле наше серце!!! Коли стаємо з щирим жалем перед Ним, Він точно знайде спосіб, як діткнутися нашого серця тим правильним, для нас корисним способом…
• Чи вмію зрозуміти та прийняти тих, котрі Ісуса ще тільки шукають? Не засуджую їх своїх словом, поглядом?
Господи, я не є гідним навіть Твого погляду, але скажи лише слово та душа моя буде оздоровлена.
25.10.2009
25 жовтня, неділя – Лк 7,11-16
Мчч. Прова, Тараха та Андроніка
Потім пішов у місто, що зветься Наїн, а з ним ішли його учні й сила народу. Коли ж вони наблизились до міської брами, якраз виносили мертвого сина, єдиного в матері своєї, що була вдовою; і було з нею досить людей з міста. Побачивши її, Господь зглянувся над нею і сказав до неї: «Не плач». І приступивши, доторкнувсь до мар, і ті, що несли, зупинились. Тоді Ісус сказав: «Юначе, кажу тобі, встань!» І мертвий підвівся і почав говорити. І він віддав його матері. Страх огорнув усіх, і вони прославляли Бога та й говорили: «Великий пророк устав між нами», і: «Бог навідався до народу свого». Чутка про Ісуса розійшлася по всій Юдеї і по всій країні.
…Коли ж вони наблизились до міської брами, якраз виносили мертвого… Щоденно до нашого життя «як злодій» приходять біль, сум, нещастя, страждання, навіть смерть… Причиною деяких є ми самі, інші нам посилає Бог, щоб ми духовно зміцнилися, перемагаючи їх … Щоб з нашого «духовно знищеного», деколи аж мертвого серця, сотворити нове, живе серце для нашого Батька…
…І було з нею досить людей з міста… Доки маємо приятелів, близьких, священиків, котрі нам охоче помагають словом, молитвами, розмовами, порадою, ми є щасливими людьми… Тому належно оцінюймо тих, котрі біля нас стоять не лише тоді коли все йде добре, але найголовніше тоді, коли нам важко та приходить багато проблем…
…Побачивши її, Господь зглянувся над нею і сказав до неї: «Не плач»… Ісус нас сьогодні вчить, як ми маємо зауважувати потреби інших, їх труднощі, та помагати їм переносити їх.. Слова підтримки, потіха, приятельський та міцний потиск руки є деколи більше ніж букет квітів або дорогі цукерки, дані без знаку радості та щирості…
• Кому сьогодні можу зробити радість?
Господи Ісусе, бажаю з Твоєю поміччю відкрити серце Тобі і ближнім.
Мчч. Прова, Тараха та Андроніка
Потім пішов у місто, що зветься Наїн, а з ним ішли його учні й сила народу. Коли ж вони наблизились до міської брами, якраз виносили мертвого сина, єдиного в матері своєї, що була вдовою; і було з нею досить людей з міста. Побачивши її, Господь зглянувся над нею і сказав до неї: «Не плач». І приступивши, доторкнувсь до мар, і ті, що несли, зупинились. Тоді Ісус сказав: «Юначе, кажу тобі, встань!» І мертвий підвівся і почав говорити. І він віддав його матері. Страх огорнув усіх, і вони прославляли Бога та й говорили: «Великий пророк устав між нами», і: «Бог навідався до народу свого». Чутка про Ісуса розійшлася по всій Юдеї і по всій країні.
…Коли ж вони наблизились до міської брами, якраз виносили мертвого… Щоденно до нашого життя «як злодій» приходять біль, сум, нещастя, страждання, навіть смерть… Причиною деяких є ми самі, інші нам посилає Бог, щоб ми духовно зміцнилися, перемагаючи їх … Щоб з нашого «духовно знищеного», деколи аж мертвого серця, сотворити нове, живе серце для нашого Батька…
…І було з нею досить людей з міста… Доки маємо приятелів, близьких, священиків, котрі нам охоче помагають словом, молитвами, розмовами, порадою, ми є щасливими людьми… Тому належно оцінюймо тих, котрі біля нас стоять не лише тоді коли все йде добре, але найголовніше тоді, коли нам важко та приходить багато проблем…
…Побачивши її, Господь зглянувся над нею і сказав до неї: «Не плач»… Ісус нас сьогодні вчить, як ми маємо зауважувати потреби інших, їх труднощі, та помагати їм переносити їх.. Слова підтримки, потіха, приятельський та міцний потиск руки є деколи більше ніж букет квітів або дорогі цукерки, дані без знаку радості та щирості…
• Кому сьогодні можу зробити радість?
Господи Ісусе, бажаю з Твоєю поміччю відкрити серце Тобі і ближнім.
24.10.2009
24 жовтня, субота – Лк 5,27-32
Ап. Филипа, преп.. Теофана
Після цього він вийшов, побачив митника, Леві на ім’я, що сидів на митниці, і сказав до нього: «Ходи за мною!» І той, кинувши все, встав і пішов за ним. Потім Леві справив для нього бенкет великий у своїй хаті; була ж там з ними за столом велика сила митарів та інших. Фарисеї та їхні книжники нарікали і, звертаючись до його учнів, говорили: «Чого ви з митарями й грішниками їсте й п’єте?» Ісус у відповідь сказав їм: «Не ті, що при добрім здоров’ї, потребують лікаря, лише – хворі. Я прийшов, не щоб праведників кликати до покаяння, а грішних».
Скільки раз Ісус вже проходив між нами зі своїм тихим закликом: Іди за мною! Чому ще сидимо байдуже на митниці? Ісус так бажає зустрітися з нами персонально при Ламанні хліба, Він пропонує нам себе в Євхаристії як їжу для нашого життя. Скільки з нас насправді порухаються?
Можливо, не маємо аж таку проблему з гріхом, як із лінню, байдужістю, незацікавленістю. Ми аж занадто «пересиченні» пропозиціями цього світу, та замало «голодні» Божої правди та Ісусової присутності у своєму житті. Леві від фундаменту поміняв своє життя в одну мить! Нам би вистарчало перемінюватися повільно, кожен день потрохи…
Переживаймо Божу присутність, Його прощення, силу, бо це не замінить ніяка пропозиція цього світу.
• Хочу крокувати у своєму житті з Ісусом?
Господи Ісусе, бажаю правдивої зміни свого життя. Поможи мені відкритися Тобі повністю!
Ап. Филипа, преп.. Теофана
Після цього він вийшов, побачив митника, Леві на ім’я, що сидів на митниці, і сказав до нього: «Ходи за мною!» І той, кинувши все, встав і пішов за ним. Потім Леві справив для нього бенкет великий у своїй хаті; була ж там з ними за столом велика сила митарів та інших. Фарисеї та їхні книжники нарікали і, звертаючись до його учнів, говорили: «Чого ви з митарями й грішниками їсте й п’єте?» Ісус у відповідь сказав їм: «Не ті, що при добрім здоров’ї, потребують лікаря, лише – хворі. Я прийшов, не щоб праведників кликати до покаяння, а грішних».
Скільки раз Ісус вже проходив між нами зі своїм тихим закликом: Іди за мною! Чому ще сидимо байдуже на митниці? Ісус так бажає зустрітися з нами персонально при Ламанні хліба, Він пропонує нам себе в Євхаристії як їжу для нашого життя. Скільки з нас насправді порухаються?
Можливо, не маємо аж таку проблему з гріхом, як із лінню, байдужістю, незацікавленістю. Ми аж занадто «пересиченні» пропозиціями цього світу, та замало «голодні» Божої правди та Ісусової присутності у своєму житті. Леві від фундаменту поміняв своє життя в одну мить! Нам би вистарчало перемінюватися повільно, кожен день потрохи…
Переживаймо Божу присутність, Його прощення, силу, бо це не замінить ніяка пропозиція цього світу.
• Хочу крокувати у своєму житті з Ісусом?
Господи Ісусе, бажаю правдивої зміни свого життя. Поможи мені відкритися Тобі повністю!
23.10.2009
23 жовтня, п’ятниця – Лк 7,31-35
Мчч. Євлампія та Євлампії
«До кого, отже, мені порівняти людей оцього роду?До кого ж вони подібні? Вони подібні до дітваків, що на майдані сидять і одні до одних кличуть та промовляють: Ми грали вам на сопілці, та ви не танцювали!Ми вам співали жалобної, та ви не плакали! Прийшов бо Йоан Христитель, що не їсть хліба і не п’є вина, а ви кажете: Він біса має! Прийшов Син Чоловічий, що їсть і п’є, а ви кажете: Це ненажера і п’яниця, приятель митарів та грішників. І всі діти мудрости виправдали її».
Ісус прирівнює нас, людей, до дітей, котрих важко задовольнити. Іван жив аж занадто скромно, оголошував дорогу покаяння, та багато його не розуміли.
Ісуса відкидали тому, що був милосердний до страждання інших, оздоровляв недуги, їв з грішниками, було йому жаль вдів та сиріт. Тому Його вважали за «м’якого» та невимогливого. Не задовольнив їх уявлення, які мали про Месію, і які не мали бажання міняти!
А що ми? Які ми діти? Чи не є з нами так, як з упертими дітьми? Скільки разів маємо наперед продумано, як би мав Бог діяти в нашому житті? Як би мав «діяти» за нашими уявленнями, планами… Якщо Бог випадково вирішить інакше, іншим способом, не в наш час, то перестаємо Йому вірити, сумніваємось, втрачаємо і той маленький кусочок довіри, що мали до Бога! Тому просімо Святого Духа, щоб нам показав дорогу та дарував нам правдиву мудрість Божих дітей!
• В чому я подібний до упертих дітей?
Духу Святий, скеруй мої кроки до правдивої мудрості.
Мчч. Євлампія та Євлампії
«До кого, отже, мені порівняти людей оцього роду?До кого ж вони подібні? Вони подібні до дітваків, що на майдані сидять і одні до одних кличуть та промовляють: Ми грали вам на сопілці, та ви не танцювали!Ми вам співали жалобної, та ви не плакали! Прийшов бо Йоан Христитель, що не їсть хліба і не п’є вина, а ви кажете: Він біса має! Прийшов Син Чоловічий, що їсть і п’є, а ви кажете: Це ненажера і п’яниця, приятель митарів та грішників. І всі діти мудрости виправдали її».
Ісус прирівнює нас, людей, до дітей, котрих важко задовольнити. Іван жив аж занадто скромно, оголошував дорогу покаяння, та багато його не розуміли.
Ісуса відкидали тому, що був милосердний до страждання інших, оздоровляв недуги, їв з грішниками, було йому жаль вдів та сиріт. Тому Його вважали за «м’якого» та невимогливого. Не задовольнив їх уявлення, які мали про Месію, і які не мали бажання міняти!
А що ми? Які ми діти? Чи не є з нами так, як з упертими дітьми? Скільки разів маємо наперед продумано, як би мав Бог діяти в нашому житті? Як би мав «діяти» за нашими уявленнями, планами… Якщо Бог випадково вирішить інакше, іншим способом, не в наш час, то перестаємо Йому вірити, сумніваємось, втрачаємо і той маленький кусочок довіри, що мали до Бога! Тому просімо Святого Духа, щоб нам показав дорогу та дарував нам правдиву мудрість Божих дітей!
• В чому я подібний до упертих дітей?
Духу Святий, скеруй мої кроки до правдивої мудрості.
22.10.2009
22 жовтня, четвер – Лк 7,17-30
Ап. Якова Алфеєва
В той час чутка про Ісуса розійшлася по всій Юдеї і по всій країні. Учні Йоана сповістили його про це все. Тоді Йоан покликав двох із своїх учнів і послав їх до Господа сказати: “Ти той, що має прийти, чи іншого нам ждати?” Прийшовши ті мужі до нього, кажуть: “Йоан Христитель послав нас до тебе спитати: Ти той, що має прийти, чи іншого нам ждати?” Саме того часу Ісус оздоровив багатьох від недуг, немочей та від злих духів і багатьом сліпим дарував прозріння. У відповідь Ісус сказав їм: “Ідіть, повідомте Йоана, що ви бачили й що чули: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищуються, глухі чують, мертві воскресають, бідним звіщається Добра Новина; і блаженний той, хто не спотикнеться через мене.” А коли Йоанові посланці відійшли, Ісус почав говорити до народу про Йоана: “На що ви вийшли дивитися в пустиню? На тростину, що її колише вітер? На що ж вийшли ви глядіти? На чоловіка, одягненого в м'які шати? Таж ті, що в пишних шатах і в розкошах, сидять у царських палацах. На що ж тоді ви вийшли подивитись? На пророка? Так, кажу вам, і навіть більше, ніж пророка. Це той, про кого написано: Ось я посилаю посланця мого перед твоїм обличчям, що приготує путь твою перед тобою. Кажу вам: Між народженими з жінок нема нікого більшого понад Йоана; а найменший у Царстві Божім - більший від нього.” І ввесь народ, що його слухав, навіть і митарі, визнали справедливість Божу й христилися хрищенням Йоана. А фарисеї та законники відкинули Божий про них намір і не христились від нього.
Ап. Якова Алфеєва
В той час чутка про Ісуса розійшлася по всій Юдеї і по всій країні. Учні Йоана сповістили його про це все. Тоді Йоан покликав двох із своїх учнів і послав їх до Господа сказати: “Ти той, що має прийти, чи іншого нам ждати?” Прийшовши ті мужі до нього, кажуть: “Йоан Христитель послав нас до тебе спитати: Ти той, що має прийти, чи іншого нам ждати?” Саме того часу Ісус оздоровив багатьох від недуг, немочей та від злих духів і багатьом сліпим дарував прозріння. У відповідь Ісус сказав їм: “Ідіть, повідомте Йоана, що ви бачили й що чули: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищуються, глухі чують, мертві воскресають, бідним звіщається Добра Новина; і блаженний той, хто не спотикнеться через мене.” А коли Йоанові посланці відійшли, Ісус почав говорити до народу про Йоана: “На що ви вийшли дивитися в пустиню? На тростину, що її колише вітер? На що ж вийшли ви глядіти? На чоловіка, одягненого в м'які шати? Таж ті, що в пишних шатах і в розкошах, сидять у царських палацах. На що ж тоді ви вийшли подивитись? На пророка? Так, кажу вам, і навіть більше, ніж пророка. Це той, про кого написано: Ось я посилаю посланця мого перед твоїм обличчям, що приготує путь твою перед тобою. Кажу вам: Між народженими з жінок нема нікого більшого понад Йоана; а найменший у Царстві Божім - більший від нього.” І ввесь народ, що його слухав, навіть і митарі, визнали справедливість Божу й христилися хрищенням Йоана. А фарисеї та законники відкинули Божий про них намір і не христились від нього.
21.10.2009
21 жовтня, середа – Лк 6,46-7,1
Преп. Пелагії
Сказав Господь: Чому ви мене звете: Господи, Господи, а не робите, що я говорю? Кожний, хто приходить до мене, слухає мої слова й виконує їх, - покажу вам на кого він схожий. Він схожий на чоловіка, що, будуючи дім, викопав глибоко й поклав підвалину на камінь. І як настала злива, води наперли на дім той, але не могли його захитати, бо він збудований був добре. Той же, хто слухає й не чинить, схожий на чоловіка, який збудував дім свій на землі, без підвалин. Води наперли на нього, й він відразу завалився, і руїна того дому була велика.” Коли Ісус скінчив усі слова свої до народу, який слухав його, ввійшов у Капернаум.
Преп. Пелагії
Сказав Господь: Чому ви мене звете: Господи, Господи, а не робите, що я говорю? Кожний, хто приходить до мене, слухає мої слова й виконує їх, - покажу вам на кого він схожий. Він схожий на чоловіка, що, будуючи дім, викопав глибоко й поклав підвалину на камінь. І як настала злива, води наперли на дім той, але не могли його захитати, бо він збудований був добре. Той же, хто слухає й не чинить, схожий на чоловіка, який збудував дім свій на землі, без підвалин. Води наперли на нього, й він відразу завалився, і руїна того дому була велика.” Коли Ісус скінчив усі слова свої до народу, який слухав його, ввійшов у Капернаум.
20.10.2009
20 жовтня, вівторок – Лк 6,37-45
Муч. Сергія і Вакха
Не судіть, і не будете суджені; не засуджуйте, й не будете засуджені; простіть, і вам проститься. Дайте, то й вам дасться: міру добру, натоптану, потрясену, переповнену дадуть вам. Якою бо мірою ви міряєте, такою й вам відміряють.” Він їм сказав також і притчу: “Чи може сліпий водити сліпого? Хіба вони обидва не впадуть у яму? Учень не більший за вчителя, але, навчившися, кожний буде, як його вчитель. Чому дивишся на скалку в оці твого брата, колоди ж у власнім оці не відчуваєш? І як можеш сказати братові твоєму: Дай, брате, вийму скалку, що в твоїм оці, - ти, що не бачиш колоди, що у твоїм оці? Лицеміре, вийми перше колоду з ока свого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого. Немає доброго дерева, що родило б плід поганий, ані дерева поганого, що родило б плід добрий. Кожне бо дерево за своїм власним плодом пізнається; не зривають бо з тернини смокви, ані з ожини не збирають винограду. Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре; лиха ж - з лихого (серця) лихе виносить, бо з переповненого серця говорять його уста.
У духовному житті кожного християнина важливим є фундамент. Якщо він поставлений на Христові, на Божому Слові, на Службі Божій, особистій молитві та щоденному переживанні Божої присутності, то буде міцно стояти навіть і тоді, коли прийдуть випробування, біль, терпіння, непорозуміння.
Ми, віруючі, мали б «родити» добрі плоди, також і тоді, коли не все йде легко. Для того маємо черпати з Ісусової любові, його доброти, його милосердя. Це виявить, що знаходиться у нашому серці! З повноти серця говорять уста.
Бог наділяє наше серце «добрими плодами», які будемо потім роздавати всім навколо. Станьмо для багатьох підтримкою, оазою, де наберуть потрібну енергію. Бог нам всім бажає дарувати свій мир, правду та любов.
• Буду слідкувати сьогодні за моїми висловами, розмовами. Якими плодами вони є?
Господи, бажаю пережити Твою любов, щоб приносити світу добрий плід.
Муч. Сергія і Вакха
Не судіть, і не будете суджені; не засуджуйте, й не будете засуджені; простіть, і вам проститься. Дайте, то й вам дасться: міру добру, натоптану, потрясену, переповнену дадуть вам. Якою бо мірою ви міряєте, такою й вам відміряють.” Він їм сказав також і притчу: “Чи може сліпий водити сліпого? Хіба вони обидва не впадуть у яму? Учень не більший за вчителя, але, навчившися, кожний буде, як його вчитель. Чому дивишся на скалку в оці твого брата, колоди ж у власнім оці не відчуваєш? І як можеш сказати братові твоєму: Дай, брате, вийму скалку, що в твоїм оці, - ти, що не бачиш колоди, що у твоїм оці? Лицеміре, вийми перше колоду з ока свого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого. Немає доброго дерева, що родило б плід поганий, ані дерева поганого, що родило б плід добрий. Кожне бо дерево за своїм власним плодом пізнається; не зривають бо з тернини смокви, ані з ожини не збирають винограду. Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре; лиха ж - з лихого (серця) лихе виносить, бо з переповненого серця говорять його уста.
У духовному житті кожного християнина важливим є фундамент. Якщо він поставлений на Христові, на Божому Слові, на Службі Божій, особистій молитві та щоденному переживанні Божої присутності, то буде міцно стояти навіть і тоді, коли прийдуть випробування, біль, терпіння, непорозуміння.
Ми, віруючі, мали б «родити» добрі плоди, також і тоді, коли не все йде легко. Для того маємо черпати з Ісусової любові, його доброти, його милосердя. Це виявить, що знаходиться у нашому серці! З повноти серця говорять уста.
Бог наділяє наше серце «добрими плодами», які будемо потім роздавати всім навколо. Станьмо для багатьох підтримкою, оазою, де наберуть потрібну енергію. Бог нам всім бажає дарувати свій мир, правду та любов.
• Буду слідкувати сьогодні за моїми висловами, розмовами. Якими плодами вони є?
Господи, бажаю пережити Твою любов, щоб приносити світу добрий плід.
19.10.2009
19 жовтня, понеділок – Лк 6,24-30
Ап. Томи
Горе ж вам, багатим, бо ви одержали втіху вашу. Горе вам, що ситі нині, бо будете голодувати. Горе вам, що смієтеся нині, бо будете ридати й сумувати. Горе вам, коли про вас усі люди будуть добре говорити. Так само бо з ложними пророками поводилися батьки їхні. А вам, що слухаєте, кажу: Любіть ворогів ваших, добро чиніте тим, які вас ненавидять, благословляйте тих, які вас проклинають, моліться за тих, що вас зневажають. Тому, хто б’є тебе в одну щоку, підстав і другу; хто ж бере в тебе свиту, не борони й одежі. Дай кожному, хто тебе просить; хто бере щось твоє, не допоминайся.
Любити так, як від нас вимагає Ісус, ніколи не було і не буде просто!!! Але маємо запоруку, що Бог нас ніколи не залишить самих! Якщо ми усвідомимо, в якого великого Бога віримо, то не сумніватимемося, що жодна ситуація не є для нього неможливою. Вчимося повністю віддаватися у Його міцні обійми. В кожній хвилині ми є під люблячим поглядом Божим… Це не погляд міліції, це погляд Батька.
Якщо ми того свідомі, попробуймо щоденно просити Господа, щоб провадив наші кроки, вчинки, слова, ставлення до тих, котрих нам посилає по нашій дорозі! Хто б це не був: чи приятелі, чи ті, котрі нам не дуже бажають добра.
Ап. Томи
Горе ж вам, багатим, бо ви одержали втіху вашу. Горе вам, що ситі нині, бо будете голодувати. Горе вам, що смієтеся нині, бо будете ридати й сумувати. Горе вам, коли про вас усі люди будуть добре говорити. Так само бо з ложними пророками поводилися батьки їхні. А вам, що слухаєте, кажу: Любіть ворогів ваших, добро чиніте тим, які вас ненавидять, благословляйте тих, які вас проклинають, моліться за тих, що вас зневажають. Тому, хто б’є тебе в одну щоку, підстав і другу; хто ж бере в тебе свиту, не борони й одежі. Дай кожному, хто тебе просить; хто бере щось твоє, не допоминайся.
Любити так, як від нас вимагає Ісус, ніколи не було і не буде просто!!! Але маємо запоруку, що Бог нас ніколи не залишить самих! Якщо ми усвідомимо, в якого великого Бога віримо, то не сумніватимемося, що жодна ситуація не є для нього неможливою. Вчимося повністю віддаватися у Його міцні обійми. В кожній хвилині ми є під люблячим поглядом Божим… Це не погляд міліції, це погляд Батька.
Якщо ми того свідомі, попробуймо щоденно просити Господа, щоб провадив наші кроки, вчинки, слова, ставлення до тих, котрих нам посилає по нашій дорозі! Хто б це не був: чи приятелі, чи ті, котрі нам не дуже бажають добра.
18.10.2009
18 жовтня, неділя – Лк 6,31-36
Муч. Харитину
І як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само. Коли ви любите тих, що вас люблять, яка вам заслуга?Таж бо й грішники люблять тих, що їх люблять. І коли чините добро тим, що вам чинять, яка вам заслуга?Та й грішники те саме чинять. І коли ви позичаєте тим, від кого маєте надію назад узяти, яка вам заслуга? Адже і грішники грішникам позичають, щоб відібрати від них рівне. Ви ж любіть ворогів ваших, добро чиніте їм, і позичайте, не чекаючи назад нічого, а велика буде ваша нагорода, й будете Всевишнього синами, бо він благий для злих і невдячних. Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний.
…Коли ви любите тих, що вас люблять… Цю частину з Євангелія досить важко слухати. Ще важче виконувати її в щоденному житті. Багато ситуацій, які переживаємо в житті, або ті, які діються довкола нас – вбивства, крадіжки, напади – в нас можуть викликати страх, деколи гнів, іншого разу бажання помститися… Та Ісус нам сьогодні говорить про любов до неприятелів та до тих, що нам роблять зло! Маємо бажання задати Йому запитання: Ісусе, Ти насправді серйозно про це прощення, і про ту любов до всіх?
…Добро чиніте їм, і позичайте, не чекаючи назад нічого… Нам не хочеться вірити, можливо, ми не добре почули! Маємо тільки давати, давати та нічого не чекати? Ні навіть на найменшу похвалу, подяку? Це занадто! Можливо, це так звучить, що в це важко повірити, але Бог від нас нічого не очікує такого, для якого би не дав силу та свою благодать…
...Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний… Маємо виняткову можливість покласти свої рани, свій гнів та страхи до Ісусових ніг та замінити їх милосердям та прощенням. Не мусить нам завжди вдаватися бути милосердним, прощаючим, ласкавим, але з Божою поміччю та своєю охотою ними точно станемо.
• На кого сьогодні скерую свою милосердну любов?
Господи, навчи мене любити, допоможи мені прощати та дай силу роздавати, нічого за це не очікуючи.
Муч. Харитину
І як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само. Коли ви любите тих, що вас люблять, яка вам заслуга?Таж бо й грішники люблять тих, що їх люблять. І коли чините добро тим, що вам чинять, яка вам заслуга?Та й грішники те саме чинять. І коли ви позичаєте тим, від кого маєте надію назад узяти, яка вам заслуга? Адже і грішники грішникам позичають, щоб відібрати від них рівне. Ви ж любіть ворогів ваших, добро чиніте їм, і позичайте, не чекаючи назад нічого, а велика буде ваша нагорода, й будете Всевишнього синами, бо він благий для злих і невдячних. Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний.
…Коли ви любите тих, що вас люблять… Цю частину з Євангелія досить важко слухати. Ще важче виконувати її в щоденному житті. Багато ситуацій, які переживаємо в житті, або ті, які діються довкола нас – вбивства, крадіжки, напади – в нас можуть викликати страх, деколи гнів, іншого разу бажання помститися… Та Ісус нам сьогодні говорить про любов до неприятелів та до тих, що нам роблять зло! Маємо бажання задати Йому запитання: Ісусе, Ти насправді серйозно про це прощення, і про ту любов до всіх?
…Добро чиніте їм, і позичайте, не чекаючи назад нічого… Нам не хочеться вірити, можливо, ми не добре почули! Маємо тільки давати, давати та нічого не чекати? Ні навіть на найменшу похвалу, подяку? Це занадто! Можливо, це так звучить, що в це важко повірити, але Бог від нас нічого не очікує такого, для якого би не дав силу та свою благодать…
...Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний… Маємо виняткову можливість покласти свої рани, свій гнів та страхи до Ісусових ніг та замінити їх милосердям та прощенням. Не мусить нам завжди вдаватися бути милосердним, прощаючим, ласкавим, але з Божою поміччю та своєю охотою ними точно станемо.
• На кого сьогодні скерую свою милосердну любов?
Господи, навчи мене любити, допоможи мені прощати та дай силу роздавати, нічого за це не очікуючи.
17.10.2009
17 жовтня, субота – Лк 5,17-26
Свщм. Єротея, преп. Франциска Асижського
Раз якось, коли Ісус навчав, були при тому фарисеї та учителі закону, що поприходили з усіх сіл Галилеї та Юдеї і з Єрусалиму; і сила Господня була на ньому, щоб оздоровляти. Аж ось люди несуть на ліжку чоловіка, що був розслаблений; вони шукали способу, як би його внести та перед ним покласти. І, не знайшовши, кудою б його внести через натовп, вилізли на крівлю і крізь череп’яну стелю спустили його з ліжком на середину перед Ісуса. Бачивши їхню віру, Ісус мовив: «Чоловіче, прощаються тобі твої гріхи!» А книжники та фарисеї почали міркувати: «Хто це такий, що говорить богохульства? Хто може гріхи відпускати, крім одного Бога?» А Ісус же, знаючи думки їхні, відповів їм: «Чому так думаєте в серцях ваших? Що легше, сказати: Відпускаються тобі твої гріхи, – чи сказати: Встань і ходи? Та щоб ви знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати», – мовив розслабленому: «Кажу тобі: Встань, візьми твоє ліжко та й іди додому». І вмить він устав у них перед очима, взяв те, на чому лежав, і пішов до свого дому, славлячи Бога. А всі остовпіли від здивування та прославляли Бога. Вони переповнилися страхом і казали: «Сьогодні бачили ми дивні речі».
…І крізь череп’яну стелю спустили його з ліжком на середину перед Ісуса… Дуже гарний вчинок, що скажете? Якщо і у нас є хтось, на кого зможемо розраховувати, на кого зможемо так твердо покластися в своєму житті, як той розслаблений, то це є так, ніби виграли більше, ніж мільйонний виграш у лотерею!!! Гроші щастя не завжди приносять. Але такого друга, який нас підносить в своїй молитві до Ісуса, підтримає словом, не можна оплатити!!!
…«Чоловіче, прощаються тобі твої гріхи!»… Чи також і ми засмучені Ісусовим ставленням? Також і ми чекали, як і всі присутні, що найперше Ісус його вилікує від його фізичної хвороби?
Не побільшуймо ряди фарисеїв, їх є досить і сьогодні. Краще будьмо між тими, котрі з натхненням при кожній зустрічі з Ісусом у своєму житті прославляють Бога та з страхом Божим говорять: «Сьогодні знову ми бачили багато великих речей!!!» Попробуймо так пережити не лише сьогоднішній день, але й ціле життя.
• Чи шукаю і я справжніх друзів? Намагаюся і я бути другом, на якого можна покластися?
Свщм. Єротея, преп. Франциска Асижського
Раз якось, коли Ісус навчав, були при тому фарисеї та учителі закону, що поприходили з усіх сіл Галилеї та Юдеї і з Єрусалиму; і сила Господня була на ньому, щоб оздоровляти. Аж ось люди несуть на ліжку чоловіка, що був розслаблений; вони шукали способу, як би його внести та перед ним покласти. І, не знайшовши, кудою б його внести через натовп, вилізли на крівлю і крізь череп’яну стелю спустили його з ліжком на середину перед Ісуса. Бачивши їхню віру, Ісус мовив: «Чоловіче, прощаються тобі твої гріхи!» А книжники та фарисеї почали міркувати: «Хто це такий, що говорить богохульства? Хто може гріхи відпускати, крім одного Бога?» А Ісус же, знаючи думки їхні, відповів їм: «Чому так думаєте в серцях ваших? Що легше, сказати: Відпускаються тобі твої гріхи, – чи сказати: Встань і ходи? Та щоб ви знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати», – мовив розслабленому: «Кажу тобі: Встань, візьми твоє ліжко та й іди додому». І вмить він устав у них перед очима, взяв те, на чому лежав, і пішов до свого дому, славлячи Бога. А всі остовпіли від здивування та прославляли Бога. Вони переповнилися страхом і казали: «Сьогодні бачили ми дивні речі».
…І крізь череп’яну стелю спустили його з ліжком на середину перед Ісуса… Дуже гарний вчинок, що скажете? Якщо і у нас є хтось, на кого зможемо розраховувати, на кого зможемо так твердо покластися в своєму житті, як той розслаблений, то це є так, ніби виграли більше, ніж мільйонний виграш у лотерею!!! Гроші щастя не завжди приносять. Але такого друга, який нас підносить в своїй молитві до Ісуса, підтримає словом, не можна оплатити!!!
…«Чоловіче, прощаються тобі твої гріхи!»… Чи також і ми засмучені Ісусовим ставленням? Також і ми чекали, як і всі присутні, що найперше Ісус його вилікує від його фізичної хвороби?
Не побільшуймо ряди фарисеїв, їх є досить і сьогодні. Краще будьмо між тими, котрі з натхненням при кожній зустрічі з Ісусом у своєму житті прославляють Бога та з страхом Божим говорять: «Сьогодні знову ми бачили багато великих речей!!!» Попробуймо так пережити не лише сьогоднішній день, але й ціле життя.
• Чи шукаю і я справжніх друзів? Намагаюся і я бути другом, на якого можна покластися?
16.10.2009
16 жовтня, п’ятниця – Лк 6,17-23
Свщм. Діонісія Ареопагіта
В той час став Ісус на рівнім місці, й була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. Вони прийшли послухати його й оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього й усіх оздоровляла. Тоді він, звівши на своїх учнів очі, почав казати: “Блаженні вбогі, - бо ваше Царство Боже. Блаженні, голодні нині, бо ви насититеся. Блаженні, що плачете нині, бо будете сміятись. Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть, як безчесне, ваше ім'я Сина Чоловічого ради. Радійте того дня і веселіться, бо ваша нагорода велика в небі.
Свщм. Діонісія Ареопагіта
В той час став Ісус на рівнім місці, й була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. Вони прийшли послухати його й оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього й усіх оздоровляла. Тоді він, звівши на своїх учнів очі, почав казати: “Блаженні вбогі, - бо ваше Царство Боже. Блаженні, голодні нині, бо ви насититеся. Блаженні, що плачете нині, бо будете сміятись. Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть, як безчесне, ваше ім'я Сина Чоловічого ради. Радійте того дня і веселіться, бо ваша нагорода велика в небі.
15.10.2009
15 жовтня, четвер – Лк 6,12-19
Свщм. Кипріяна; муч. Юстини; преп. Андрія
Тими днями він вийшов на гору молитись і провів усю ніч на молитві до Бога. А як настав день, "покликав своїх учнів і вибрав з них дванадцятьох, яких назвав апостолами: Симона, якого назвав Петром, Андрія, його брата, Якова, Йоана, Филипа, Вартоломея, Матея, Тому, Якова, сина Алфея, Симона на прізвище Зилота, Юду, сина Якова та Юду Іскаріотського, який став зрадником. Зійшовши з ними, він став на рівнім місці, й була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. Вони прийшли послухати його й оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього й усіх оздоровляла.
…Тими днями він вийшов на гору молитись… Тут маємо приклад як вирішувати наші життєві ситуації, випробування, непорозуміння, падіння, проблеми на роботі, а також, як приймати хвилини радості… Вийти «на гору» , це означає скерувати свої думки до неба, до нашого Бога!
…і провів усю ніч на молитві до Бога… Знаєш, Господи, знову я був лінивий, знову зайшов в Інтернеті на сторінку, яка є загрозою для моральної чистоти, егоїзм мені не дозволив поділитися з однокласниками… Господи, мій чоловік думає тільки про свою роботу, він є егоїстом, всі домашні турботи лишає на мене…Мій Ісусе, знаєш, діти мене не слухають, жінка думає тільки про найновішу моду, про свою фігуру, не знаходжу дома миру і спокою, на роботі одні проблеми…Господи, я знову отримав двійку, як маю це сказати батькам? Що маю робити Ісусе?... і провів усю ніч на молитві до Бога…
• Знайду сьогодні хоч одну хвилину, щоб побути з Богом.
Господи Ісусе, навчи мене молитися так, як Ти молився до свого Отця.
Свщм. Кипріяна; муч. Юстини; преп. Андрія
Тими днями він вийшов на гору молитись і провів усю ніч на молитві до Бога. А як настав день, "покликав своїх учнів і вибрав з них дванадцятьох, яких назвав апостолами: Симона, якого назвав Петром, Андрія, його брата, Якова, Йоана, Филипа, Вартоломея, Матея, Тому, Якова, сина Алфея, Симона на прізвище Зилота, Юду, сина Якова та Юду Іскаріотського, який став зрадником. Зійшовши з ними, він став на рівнім місці, й була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. Вони прийшли послухати його й оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього й усіх оздоровляла.
…Тими днями він вийшов на гору молитись… Тут маємо приклад як вирішувати наші життєві ситуації, випробування, непорозуміння, падіння, проблеми на роботі, а також, як приймати хвилини радості… Вийти «на гору» , це означає скерувати свої думки до неба, до нашого Бога!
…і провів усю ніч на молитві до Бога… Знаєш, Господи, знову я був лінивий, знову зайшов в Інтернеті на сторінку, яка є загрозою для моральної чистоти, егоїзм мені не дозволив поділитися з однокласниками… Господи, мій чоловік думає тільки про свою роботу, він є егоїстом, всі домашні турботи лишає на мене…Мій Ісусе, знаєш, діти мене не слухають, жінка думає тільки про найновішу моду, про свою фігуру, не знаходжу дома миру і спокою, на роботі одні проблеми…Господи, я знову отримав двійку, як маю це сказати батькам? Що маю робити Ісусе?... і провів усю ніч на молитві до Бога…
• Знайду сьогодні хоч одну хвилину, щоб побути з Богом.
Господи Ісусе, навчи мене молитися так, як Ти молився до свого Отця.
14.10.2009
14 жовтня, середа – Лк 5,33-39
Покров Пресвятої Богородиці – храмовий празник
* святкова Літургія для молоді в ц.Покрови о 1800
А вони йому сказали: “Учні Йоана постять часто й моляться, так само й учні фарисеїв, а твої їдять та п'ють!” Ісус же до них промовив: “Чи ж; можете примусити постити весільних гостей, поки молодий з ними? Прийдуть дні, коли візьмуть від них молодого, тоді будуть постити в ті дні.” Він їм сказав також цю притчу: “Ніхто не відриває латки від нової одежини й не пришиває її до старої, а то порве й нову, і латка від нової не підійде до старої. Ніхто також не вливає молодого вина до старих бурдюків, а то нове вино прорве бурдюки, й само вино розіллється, і бурдюки пропадуть. Але треба вливати молоде вино до нових бурдюків. І ніхто, що п'є старе вино, нового не захоче, бо каже: Старе ліпше.”
…Учні Йоана постять часто й моляться, так само й учні фарисеїв… Старозавітня людина постилася з великою охотою, бо дуже бажала приходу Спасителя. Сьогоднішня людина може задавати собі подібне запитання: Маємо постити, робити зречення чи ні? Адже Ісус є поміж нас. Тоді як я маю поводитися?
…Чи ж; можете примусити постити весільних гостей, поки молодий з ними?… Постити, робити зречення, не обов’язково означає не їсти м’ясо, одягатися в мішковину, сипати на голову попіл, йти десь на прощу…
Піст для сьогоднішньої людини може означати оволодіти своєю волею, перемагати лінь, грішні звички, можливо зменшити вимоги щодо житла, одежі… Та навчитися відкривати своє серце, і навіть свій гаманець для інших, які цього потребують!!!
Постом може бути також прийняття хрестів, болю, страждання, можливо і неприємних людей, друзів… Постом для кожного є щось інше.
Господи Ісусе, поможи мені поститися вже сьогодні.
Покров Пресвятої Богородиці – храмовий празник
* святкова Літургія для молоді в ц.Покрови о 1800
А вони йому сказали: “Учні Йоана постять часто й моляться, так само й учні фарисеїв, а твої їдять та п'ють!” Ісус же до них промовив: “Чи ж; можете примусити постити весільних гостей, поки молодий з ними? Прийдуть дні, коли візьмуть від них молодого, тоді будуть постити в ті дні.” Він їм сказав також цю притчу: “Ніхто не відриває латки від нової одежини й не пришиває її до старої, а то порве й нову, і латка від нової не підійде до старої. Ніхто також не вливає молодого вина до старих бурдюків, а то нове вино прорве бурдюки, й само вино розіллється, і бурдюки пропадуть. Але треба вливати молоде вино до нових бурдюків. І ніхто, що п'є старе вино, нового не захоче, бо каже: Старе ліпше.”
…Учні Йоана постять часто й моляться, так само й учні фарисеїв… Старозавітня людина постилася з великою охотою, бо дуже бажала приходу Спасителя. Сьогоднішня людина може задавати собі подібне запитання: Маємо постити, робити зречення чи ні? Адже Ісус є поміж нас. Тоді як я маю поводитися?
…Чи ж; можете примусити постити весільних гостей, поки молодий з ними?… Постити, робити зречення, не обов’язково означає не їсти м’ясо, одягатися в мішковину, сипати на голову попіл, йти десь на прощу…
Піст для сьогоднішньої людини може означати оволодіти своєю волею, перемагати лінь, грішні звички, можливо зменшити вимоги щодо житла, одежі… Та навчитися відкривати своє серце, і навіть свій гаманець для інших, які цього потребують!!!
Постом може бути також прийняття хрестів, болю, страждання, можливо і неприємних людей, друзів… Постом для кожного є щось інше.
Господи Ісусе, поможи мені поститися вже сьогодні.
13.10.2009
13 жовтня, вівторок – Лк 5,12-16
Свщм. Григорія, єп. Великої Вірменії
* молодіжні чування в ц.Покрови від 1845
І от, як він був в однім з міст, з'явився чоловік, увесь у проказі. Побачивши Ісуса, він упав ниць і почав його благати: “Господи, якщо ти хочеш, можеш мене зробити чистим.” Ісус простягнув руку, доторкнувсь до нього і каже: “Хочу, очисться!” І вмить покинула його проказа. І наказав йому: “Нікому не говори, але йди та покажись священикові і принеси дар за твоє очищення, як наказав Мойсей, їм на свідоцтво.” Чутка про нього ширилась дедалі більше, і сила людей збігалася, щоб його почути й вилікуватись від своїх недуг. Та він відходив у місця самітні й молився.
…з'явився чоловік, увесь у проказі… Проказа за часів Ісуса відбирала людям не лише здоров’я, гідність, але й родину, дружні відносини… Щоб не заразити інших, хворий мусив відійти…
…Побачивши Ісуса, він упав ниць… Проказа, така, яка була за часів Ісуса нам не загрожує. Але є проказа, якою можемо всі заразитися на кожному кроці – проказа гріха. Відділяє нас від Бога і від родини Божих дітей. «Деформує» нашу душу і впливає на наші думки, слова, вчинки…
…“Господи, якщо ти хочеш, можеш мене зробити чистим… Якщо в собі відчуємо перші ознаки прокази гріха, шукаймо Ісуса, щоб своєю міццю перемінив темноти нашого гріха на світло Божої присутності та любові. Слова: Хочу, очисться! звучать над нами після кожної щирої тайни покаяння.
• Що зроблю, якщо відчую в собі проказу гріха? Я байдужий, або я шукаю Ісуса?
Свщм. Григорія, єп. Великої Вірменії
* молодіжні чування в ц.Покрови від 1845
І от, як він був в однім з міст, з'явився чоловік, увесь у проказі. Побачивши Ісуса, він упав ниць і почав його благати: “Господи, якщо ти хочеш, можеш мене зробити чистим.” Ісус простягнув руку, доторкнувсь до нього і каже: “Хочу, очисться!” І вмить покинула його проказа. І наказав йому: “Нікому не говори, але йди та покажись священикові і принеси дар за твоє очищення, як наказав Мойсей, їм на свідоцтво.” Чутка про нього ширилась дедалі більше, і сила людей збігалася, щоб його почути й вилікуватись від своїх недуг. Та він відходив у місця самітні й молився.
…з'явився чоловік, увесь у проказі… Проказа за часів Ісуса відбирала людям не лише здоров’я, гідність, але й родину, дружні відносини… Щоб не заразити інших, хворий мусив відійти…
…Побачивши Ісуса, він упав ниць… Проказа, така, яка була за часів Ісуса нам не загрожує. Але є проказа, якою можемо всі заразитися на кожному кроці – проказа гріха. Відділяє нас від Бога і від родини Божих дітей. «Деформує» нашу душу і впливає на наші думки, слова, вчинки…
…“Господи, якщо ти хочеш, можеш мене зробити чистим… Якщо в собі відчуємо перші ознаки прокази гріха, шукаймо Ісуса, щоб своєю міццю перемінив темноти нашого гріха на світло Божої присутності та любові. Слова: Хочу, очисться! звучать над нами після кожної щирої тайни покаяння.
• Що зроблю, якщо відчую в собі проказу гріха? Я байдужий, або я шукаю Ісуса?
12.10.2009
12 жовтня, понеділок – Лк 4,37-44
Преп. Киріяка, самітника
І рознеслася про нього чутка скрізь по всій тій країні. Вийшовши з синагоги, він пішов до Симонової хати. Теща ж Симона була в тяжкій гарячці, і його за неї попросили. І, нахилившися над нею, він погрозив гарячці, та й гарячка відійшла від неї і, зараз же підвівшись, теща почала їм услуговувати. А як заходило сонце, всі, хто мав яких недужих на різні хвороби, приводили їх до нього, і він на кожного з них клав руки та й оздоровляв їх. А з багатьох з них виходили також і біси, що кричали: “Ти - Син Божий!” Та він, грозячи, не давав їм говорити, бо вони знали, що він - Христос. Як настав день, він вийшов і подався на самітне місце, а люди кинулись його шукати і, знайшовши, хотіли затримати його, від себе не пустити. А він сказав їм: “Я маю й іншим містам звіщати Добру Новину про Царство Боже, бо я на це посланий.” І проповідував по синагогах у Юдеї.
Чи ставили ми собі коли-небудь запитання: Для чого я шукаю Ісуса? Чи є для мене зустріч з Богом важливою хвилиною мого життя? Вірю, що Ісус може помогти позбавитися недугів мені особисто і також може оздоровити тих, котрих Йому «покладу» до ніг своїм проханням, молитвою, жертвою? Ходімо за ним, скажімо Йому про свої проблеми, скажімо Йому про свої труднощі та витривало просімо і за інших. Ісус є безконечно могутній та ласкавий. Ніяке наше прохання не залишиться не вислуханим. Довіряймо Ісусові, котрий в Євангеліє і нам дає «вказівки» як маємо діяти, як маємо давати свої дари та здібності для добра інших. Маємо використати свої сили, можливості та здібності, а якщо потрібно і матеріальні кошти, щоб допомогти тим, котрі цього потребують.
Кожним добрим вчинком зробленим з любові, готуємо дорогу до неба, до Бога. Він хоче мати біля себе і наших родичів, друзів, колег. Приводьмо до Нього всіх.
Господи, бажаю шукати Тебе! Дай мені потрібну витривалість та відвагу!
Преп. Киріяка, самітника
І рознеслася про нього чутка скрізь по всій тій країні. Вийшовши з синагоги, він пішов до Симонової хати. Теща ж Симона була в тяжкій гарячці, і його за неї попросили. І, нахилившися над нею, він погрозив гарячці, та й гарячка відійшла від неї і, зараз же підвівшись, теща почала їм услуговувати. А як заходило сонце, всі, хто мав яких недужих на різні хвороби, приводили їх до нього, і він на кожного з них клав руки та й оздоровляв їх. А з багатьох з них виходили також і біси, що кричали: “Ти - Син Божий!” Та він, грозячи, не давав їм говорити, бо вони знали, що він - Христос. Як настав день, він вийшов і подався на самітне місце, а люди кинулись його шукати і, знайшовши, хотіли затримати його, від себе не пустити. А він сказав їм: “Я маю й іншим містам звіщати Добру Новину про Царство Боже, бо я на це посланий.” І проповідував по синагогах у Юдеї.
Чи ставили ми собі коли-небудь запитання: Для чого я шукаю Ісуса? Чи є для мене зустріч з Богом важливою хвилиною мого життя? Вірю, що Ісус може помогти позбавитися недугів мені особисто і також може оздоровити тих, котрих Йому «покладу» до ніг своїм проханням, молитвою, жертвою? Ходімо за ним, скажімо Йому про свої проблеми, скажімо Йому про свої труднощі та витривало просімо і за інших. Ісус є безконечно могутній та ласкавий. Ніяке наше прохання не залишиться не вислуханим. Довіряймо Ісусові, котрий в Євангеліє і нам дає «вказівки» як маємо діяти, як маємо давати свої дари та здібності для добра інших. Маємо використати свої сили, можливості та здібності, а якщо потрібно і матеріальні кошти, щоб допомогти тим, котрі цього потребують.
Кожним добрим вчинком зробленим з любові, готуємо дорогу до неба, до Бога. Він хоче мати біля себе і наших родичів, друзів, колег. Приводьмо до Нього всіх.
Господи, бажаю шукати Тебе! Дай мені потрібну витривалість та відвагу!
11.10.2009
11 жовтня, неділя – Лк 5,1-11
Іспов. Харитона
Одного разу, коли народ юрмився коло нього, щоб почути слово Боже, і він стояв біля Генезаретського озера, побачив два човни, що стояли край озера; рибалки вийшли з них і полоскали сіті. Він увійшов в один з човнів, що належав Симонові, і попросив його відплисти трохи від землі, а сам, сівши, з човна почав народ учити. Коли він перестав говорити, сказав до Симона: “Відчали на глибінь та й закиньте ваші сіті на ловитву.” Озвався Симон і каже: “Наставнику, всю ніч трудились ми й нічого не піймали, але на твоє слово закину сіті.” Так вони й зробили, і піймали велику силу риби, і їхні сіті почали рватися. Тоді вони кивнули до своїх товаришів, що були в другім човні, щоб ті прийшли й допомогли їм. Прийшли вони й наповнили обидва човни, аж почали потопати. Побачивши це Симон Петро, припав до колін Ісуса й каже: “Іди від мене, Господи, бо я грішна людина.” Жах бо великий огорнув його й усіх, що були з ним, із-за риб, що їх піймали; також і Якова та Йоана, синів Заведея, які були спільниками Симона. Ісус же промовив до Симона: “Не бійся! Віднині людей будеш ловити.” І витягши човна на берег, кинули все й пішли слідом за ним.
Уявімо цю ситуацію. Рибалки за цілу ніч нічого не зловили. Вже чистили сіті, коли прийшов Ісус та сказав їм: …закиньте ваші сіті на ловитву! Були втомлені, знеохочені, сіті були майже чисті і мають їх знову закинути у воду? Ісус можливо не знає, що вони старалися цілу ніч? Такі і подібні до думки переходять в голові… Зреагував Симон: Але на Твоє Слово закину сіті. Петро є свідомий, своєї негідності, але вірить, що Ісус є Богом посланий Месія.
Хто з нас вирішив будувати свої відносини з Богом, мав би засвоювати Петрове покірне ставлення до Ісуса. Багато подій в нашому житті не розуміємо зараз, багато чого нам є важко прийняти. Послух Господньому слову не легко застосовувати на практиці, в щоденному житті, тому нам треба вчитися ставленню Петра. Засвоюймо більше довіру до Господа, ніж до свого досвіду та знань. Господь нас напевно винагородить великим «уловом» благодаті та дарів, про які навіть не маємо відваги просити.
Господи Ісусе, довіряю своє життя в Твої руки. На Твої заклики хочу відповідати як Петро: Маю свій досвід Господи, свою думку,але на Твоє Слово хочу «спускати» сіті, та вірю, що на улов не буду довго чекати!
Іспов. Харитона
Одного разу, коли народ юрмився коло нього, щоб почути слово Боже, і він стояв біля Генезаретського озера, побачив два човни, що стояли край озера; рибалки вийшли з них і полоскали сіті. Він увійшов в один з човнів, що належав Симонові, і попросив його відплисти трохи від землі, а сам, сівши, з човна почав народ учити. Коли він перестав говорити, сказав до Симона: “Відчали на глибінь та й закиньте ваші сіті на ловитву.” Озвався Симон і каже: “Наставнику, всю ніч трудились ми й нічого не піймали, але на твоє слово закину сіті.” Так вони й зробили, і піймали велику силу риби, і їхні сіті почали рватися. Тоді вони кивнули до своїх товаришів, що були в другім човні, щоб ті прийшли й допомогли їм. Прийшли вони й наповнили обидва човни, аж почали потопати. Побачивши це Симон Петро, припав до колін Ісуса й каже: “Іди від мене, Господи, бо я грішна людина.” Жах бо великий огорнув його й усіх, що були з ним, із-за риб, що їх піймали; також і Якова та Йоана, синів Заведея, які були спільниками Симона. Ісус же промовив до Симона: “Не бійся! Віднині людей будеш ловити.” І витягши човна на берег, кинули все й пішли слідом за ним.
Уявімо цю ситуацію. Рибалки за цілу ніч нічого не зловили. Вже чистили сіті, коли прийшов Ісус та сказав їм: …закиньте ваші сіті на ловитву! Були втомлені, знеохочені, сіті були майже чисті і мають їх знову закинути у воду? Ісус можливо не знає, що вони старалися цілу ніч? Такі і подібні до думки переходять в голові… Зреагував Симон: Але на Твоє Слово закину сіті. Петро є свідомий, своєї негідності, але вірить, що Ісус є Богом посланий Месія.
Хто з нас вирішив будувати свої відносини з Богом, мав би засвоювати Петрове покірне ставлення до Ісуса. Багато подій в нашому житті не розуміємо зараз, багато чого нам є важко прийняти. Послух Господньому слову не легко застосовувати на практиці, в щоденному житті, тому нам треба вчитися ставленню Петра. Засвоюймо більше довіру до Господа, ніж до свого досвіду та знань. Господь нас напевно винагородить великим «уловом» благодаті та дарів, про які навіть не маємо відваги просити.
Господи Ісусе, довіряю своє життя в Твої руки. На Твої заклики хочу відповідати як Петро: Маю свій досвід Господи, свою думку,але на Твоє Слово хочу «спускати» сіті, та вірю, що на улов не буду довго чекати!
10.10.2009
10 жовтня, субота – Лк 4,31-36
Муч. Калістрата та ін., преп. Ніла Гроттафератського
Потім прийшов у Капернаум, у місто галилейське, і навчав їх у суботу. І дивувалися його науці, бо його слово було повне влади. А був у синагозі чоловік, що мав нечистого духа, і він закричав голосом сильним: “Лиши, що нам і тобі, Ісусе Назарянине? Прийшов ти погубити нас? Я знаю, хто ти: ти - святий Божий.” Ісус же погрозив йому, кажучи: “Мовчи і вийди з нього.” І кинувши його перед усіма, демон вийшов з нього, нічого злого не зробивши йому. Жах огорнув усіх, і вони один до одного казали: “Що за слово, - що з владою й силою велить нечистим духам, і вони виходять!”
Одержимому нечистим демоном заважала присутність Ісуса, котрий визначався чистотою життя. Те, що живе в ньому в середині кричить і назовні: Залиш нас! Що Тобі до нас, Ісусе…
Нас Бог щоденно висилає у світ між людей різних характерів, зацікавлень, різних вимог, щоб ми своїм життям свідчили про свою віру в Бога. З наших виявів, слів, ставлень, мало б бути ясним, кому віримо.
Або маю в серці Бога, а з ним мир, радість, натхнення, любов. або в нас дрімає дух злого, сумнівів, злості, заздрості, прикидання. А це нам найбільше заважає якщо живемо чисто, морально, спокійно, коли вміємо один за другого жертвуватися, вміємо помагати собі. Коли не робимо другому погано, але шукаємо взаємне порозуміння…
Ісус нам сьогодні пропонує своє оздоровляюче слово, яке нас може поступово очистити від всього злого, гріха, нечистоти та повернути до чистих Божих обіймів. Приймімо Його пропозицію, бо диявол, котрий в нас засидівся можливо маленьким падінням, твердо боронить свої позиції.. Лише Ісусове рішуче: Мовчи і вийди, нам може помогти в боротьбі проти диявола!
• Хоча один раз з рішучістю відречуся зла.
Ісусе, поможи мені бути чистою та моральною людиною!
Муч. Калістрата та ін., преп. Ніла Гроттафератського
Потім прийшов у Капернаум, у місто галилейське, і навчав їх у суботу. І дивувалися його науці, бо його слово було повне влади. А був у синагозі чоловік, що мав нечистого духа, і він закричав голосом сильним: “Лиши, що нам і тобі, Ісусе Назарянине? Прийшов ти погубити нас? Я знаю, хто ти: ти - святий Божий.” Ісус же погрозив йому, кажучи: “Мовчи і вийди з нього.” І кинувши його перед усіма, демон вийшов з нього, нічого злого не зробивши йому. Жах огорнув усіх, і вони один до одного казали: “Що за слово, - що з владою й силою велить нечистим духам, і вони виходять!”
Одержимому нечистим демоном заважала присутність Ісуса, котрий визначався чистотою життя. Те, що живе в ньому в середині кричить і назовні: Залиш нас! Що Тобі до нас, Ісусе…
Нас Бог щоденно висилає у світ між людей різних характерів, зацікавлень, різних вимог, щоб ми своїм життям свідчили про свою віру в Бога. З наших виявів, слів, ставлень, мало б бути ясним, кому віримо.
Або маю в серці Бога, а з ним мир, радість, натхнення, любов. або в нас дрімає дух злого, сумнівів, злості, заздрості, прикидання. А це нам найбільше заважає якщо живемо чисто, морально, спокійно, коли вміємо один за другого жертвуватися, вміємо помагати собі. Коли не робимо другому погано, але шукаємо взаємне порозуміння…
Ісус нам сьогодні пропонує своє оздоровляюче слово, яке нас може поступово очистити від всього злого, гріха, нечистоти та повернути до чистих Божих обіймів. Приймімо Його пропозицію, бо диявол, котрий в нас засидівся можливо маленьким падінням, твердо боронить свої позиції.. Лише Ісусове рішуче: Мовчи і вийди, нам може помогти в боротьбі проти диявола!
• Хоча один раз з рішучістю відречуся зла.
Ісусе, поможи мені бути чистою та моральною людиною!
09.10.2009
09 жовтня, п’ятниця – Лк 4,23-30
Ап. Йоана Богослова
А він казав їм: “Ви певно скажете мені цю приповідку: Лікарю, вилікуй себе самого. Про що ми чули, що сталося в Капернаумі, зроби те й тут на твоїй батьківщині.” Він же додав: “Істинно кажу вам: Ніякого пророка не приймають добре в своїй батьківщині. Та я вам кажу по правді: Багато вдів було в Ізраїлі за днів Іллі, як закрилось було небо на три роки й шість місяців, і великий голод лютував по всьому краю, однак, ні до однієї з них не був посланий Ілля, тільки в Сарепту, що в краю Сидонськім, до вдови жінки. Та й прокажених теж в Ізраїлі було чимало за пророка Єлисея; однак, ніхто з них не очистився, крім сирійця Наамана.” Почувши це, всі в синагозі наповнилися гніву і, вставши, вигнали його геть за місто і повели його на край гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб скинути його додолу. Та він, пройшовши серед них, пішов далі.
Люди з Назарету думали, що дуже добре знають Ісуса. І через це не змогли в Ньому побачити обіцяного месію! Нічого надзвичайного на Ньому не було, бачили Його як виростав, працював, жив разом з Йосифом та Марією…
Вони чекали на великий тріумфальний прихід Месії, котрий знищить все, що їм не подобається!
Тому, попробуймо хоча би ми сьогодні прийняти Ісуса таким, яким він до нас приходить… Бо Він готовий в кожну хвилину з нами зустрітися в будь-якій ситуації! Не потребує великої слави, а готовий прийти до нас навіть у найпростіших ситуаціях! Дозвольмо вступити Йому до наших щоденних обов’язків, щоб в нас і через нас зміг діяти в теперішньому світі. Відкриймо сьогодні повністю двері нашого серця Ісусові.
• Ким є для мене Ісус? Чи віддаю Йому в своєму житті місце?
Ісусе, дай мені сьогодні відчути Твою близькість та дай мені також пізнати, в кому до мене приходиш.
Ап. Йоана Богослова
А він казав їм: “Ви певно скажете мені цю приповідку: Лікарю, вилікуй себе самого. Про що ми чули, що сталося в Капернаумі, зроби те й тут на твоїй батьківщині.” Він же додав: “Істинно кажу вам: Ніякого пророка не приймають добре в своїй батьківщині. Та я вам кажу по правді: Багато вдів було в Ізраїлі за днів Іллі, як закрилось було небо на три роки й шість місяців, і великий голод лютував по всьому краю, однак, ні до однієї з них не був посланий Ілля, тільки в Сарепту, що в краю Сидонськім, до вдови жінки. Та й прокажених теж в Ізраїлі було чимало за пророка Єлисея; однак, ніхто з них не очистився, крім сирійця Наамана.” Почувши це, всі в синагозі наповнилися гніву і, вставши, вигнали його геть за місто і повели його на край гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб скинути його додолу. Та він, пройшовши серед них, пішов далі.
Люди з Назарету думали, що дуже добре знають Ісуса. І через це не змогли в Ньому побачити обіцяного месію! Нічого надзвичайного на Ньому не було, бачили Його як виростав, працював, жив разом з Йосифом та Марією…
Вони чекали на великий тріумфальний прихід Месії, котрий знищить все, що їм не подобається!
Тому, попробуймо хоча би ми сьогодні прийняти Ісуса таким, яким він до нас приходить… Бо Він готовий в кожну хвилину з нами зустрітися в будь-якій ситуації! Не потребує великої слави, а готовий прийти до нас навіть у найпростіших ситуаціях! Дозвольмо вступити Йому до наших щоденних обов’язків, щоб в нас і через нас зміг діяти в теперішньому світі. Відкриймо сьогодні повністю двері нашого серця Ісусові.
• Ким є для мене Ісус? Чи віддаю Йому в своєму житті місце?
Ісусе, дай мені сьогодні відчути Твою близькість та дай мені також пізнати, в кому до мене приходиш.
08.10.2009
08 жовтня, четвер – Лк 4,16-22
Преп. Єфросинії
І прибув він у Назарет, де був вихований, увійшов своїм звичаєм суботнього дня в синагогу й встав, щоб читати. Йому подано книгу пророка Ісаї, і, розгорнувши книгу, він натрапив на місце, де було написано: “Господній Дух на мені, бо він мене помазав. Послав мене нести Добру Новину бідним, звіщати полоненим визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю, оповістити рік Господній сприятливий.” А згорнувши книгу, він віддав її слузі та й сів. Очі всіх у синагозі були пильно звернені на нього. І він почав до них говорити: “Сьогодні збулось це писання у вухах ваших.” Всі свідчили про нього і чудувалися словам ласки, які линули з уст його, й говорили: “Чи ж він не син Йосифа”?
Очі всіх дивляться на Ісуса. Його родичі, сусіди подивляють Його слова, але не йдуть дальше, до глибини, не бачать та не хочуть виявити в Ньому щось більше, щось Боже. Чи і нам часто ця поверховість підходить? Думати, шукати, розважати, те щось коштує, це нам не завжди підходить…
Через всі ці обставини все-таки слухаймо та шукаймо, що нам Ісус хоче сьогодні сказати. Якщо належимо до тих, в кого міцна віра, щоденно підкріплювана молитвою, щирим шуканням Ісуса в Його Слові, в Євхаристії, в ближніх, молімось, щоб її Господь ще більше поглиблював.
Господи, допоможи мені поборювати сумніви своєю благодаттю.
Преп. Єфросинії
І прибув він у Назарет, де був вихований, увійшов своїм звичаєм суботнього дня в синагогу й встав, щоб читати. Йому подано книгу пророка Ісаї, і, розгорнувши книгу, він натрапив на місце, де було написано: “Господній Дух на мені, бо він мене помазав. Послав мене нести Добру Новину бідним, звіщати полоненим визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю, оповістити рік Господній сприятливий.” А згорнувши книгу, він віддав її слузі та й сів. Очі всіх у синагозі були пильно звернені на нього. І він почав до них говорити: “Сьогодні збулось це писання у вухах ваших.” Всі свідчили про нього і чудувалися словам ласки, які линули з уст його, й говорили: “Чи ж він не син Йосифа”?
Очі всіх дивляться на Ісуса. Його родичі, сусіди подивляють Його слова, але не йдуть дальше, до глибини, не бачать та не хочуть виявити в Ньому щось більше, щось Боже. Чи і нам часто ця поверховість підходить? Думати, шукати, розважати, те щось коштує, це нам не завжди підходить…
Через всі ці обставини все-таки слухаймо та шукаймо, що нам Ісус хоче сьогодні сказати. Якщо належимо до тих, в кого міцна віра, щоденно підкріплювана молитвою, щирим шуканням Ісуса в Його Слові, в Євхаристії, в ближніх, молімось, щоб її Господь ще більше поглиблював.
Господи, допоможи мені поборювати сумніви своєю благодаттю.
07.10.2009
07 жовтня, середа – Лк 4,1-15
Первомуч. Теклі, рівноап.
Ісус же, повен Святого Духа, повернувся з-над Йордану, і Дух повів його в пустиню, де сорок день його спокушав диявол; і протягом тих днів Ісус не їв нічого. Коли ж вони скінчились, він зголоднів. А диявол йому й каже: “Якщо ти Син Божий, скажи оцьому каменеві, щоб став хлібом.” Ісус озвався до нього: “Писано, що не самим лише хлібом житиме людина. Тоді диявол вивів його високо, показав йому в одну мить усі царства світу, і сказав до нього диявол: “Я дам тобі всю цю владу й славу їхню, бо вона мені була передана, і я даю її, кому захочу. Тож коли ти поклонишся передо мною, вся твоя буде.” Ісус у відповідь сказав до нього: “Писано: Ти будеш поклонятись Господові, Богові твоєму, і йому єдиному служити.” Потім він повів його в Єрусалим, поставив на наріжнику храму й сказав до нього: “Коли ти Син Божий, кинься звідсіль додолу; писано бо: Він ангелам своїм велітиме про тебе, щоб тебе зберігали; і: Вони знімуть тебе на руки, щоб ти, ногою своєю не спіткнувсь о камінь.” Але Ісус озвавсь до нього: “Сказано: Не спокушуватимеш Господа, Бога твого.” І скінчивши всі спокуси, диявол відійшов від нього до якогось часу. Ісус у силі Духа повернувся в Галилею, і чутка про нього рознеслась по всій околичній країні. Він навчав по всіх їхніх синагогах, і всі його хвалили.
…Дух повів його в пустиню, де сорок день його спокушав диявол… Нічого нового, скажемо ми люди. Диявол хитрий і знайде собі спосіб, як дістатися до кожної людини…Хоча Ісус був в пустелі, де таких можливостей мало, диявол все таки знайшов до Нього дорогу… Тому нехай нас не дивує, якщо і нас сьогодні спокушає в багатьох місцях…
…і протягом тих днів Ісус не їв нічого… Багатьом з нас їжі не бракує, не знаємо голоду, і маємо де жити. Одначе багато разів нудьгуємо, в голові маємо повно мрій і планів… Якщо деякі вдається здійснити, починаємо мріяти ще про щось більше. Але це нам аж ніяк не принесе тривалого миру і спокою. Ця дійсність є підтвердженням Ісусових слів: Не лише хлібом живе людина. Крім наповненого шлунку, різних зручностей дізнаємось, що і наша душа відчуває голод. Зокрема, якщо її не наповнюємо Божою поживою, а нею є кожне слово, котре виходить з Божих уст…
Якщо би ми так часто, як хліб земний брали Божу поживу і жили для Нього, тоді точно отримали б вічне щастя в небі.
Господи Ісусе, наповни моє серце бажанням щоденно приймати їжу для своєї душі і жити не лише для цього світу.
Первомуч. Теклі, рівноап.
Ісус же, повен Святого Духа, повернувся з-над Йордану, і Дух повів його в пустиню, де сорок день його спокушав диявол; і протягом тих днів Ісус не їв нічого. Коли ж вони скінчились, він зголоднів. А диявол йому й каже: “Якщо ти Син Божий, скажи оцьому каменеві, щоб став хлібом.” Ісус озвався до нього: “Писано, що не самим лише хлібом житиме людина. Тоді диявол вивів його високо, показав йому в одну мить усі царства світу, і сказав до нього диявол: “Я дам тобі всю цю владу й славу їхню, бо вона мені була передана, і я даю її, кому захочу. Тож коли ти поклонишся передо мною, вся твоя буде.” Ісус у відповідь сказав до нього: “Писано: Ти будеш поклонятись Господові, Богові твоєму, і йому єдиному служити.” Потім він повів його в Єрусалим, поставив на наріжнику храму й сказав до нього: “Коли ти Син Божий, кинься звідсіль додолу; писано бо: Він ангелам своїм велітиме про тебе, щоб тебе зберігали; і: Вони знімуть тебе на руки, щоб ти, ногою своєю не спіткнувсь о камінь.” Але Ісус озвавсь до нього: “Сказано: Не спокушуватимеш Господа, Бога твого.” І скінчивши всі спокуси, диявол відійшов від нього до якогось часу. Ісус у силі Духа повернувся в Галилею, і чутка про нього рознеслась по всій околичній країні. Він навчав по всіх їхніх синагогах, і всі його хвалили.
…Дух повів його в пустиню, де сорок день його спокушав диявол… Нічого нового, скажемо ми люди. Диявол хитрий і знайде собі спосіб, як дістатися до кожної людини…Хоча Ісус був в пустелі, де таких можливостей мало, диявол все таки знайшов до Нього дорогу… Тому нехай нас не дивує, якщо і нас сьогодні спокушає в багатьох місцях…
…і протягом тих днів Ісус не їв нічого… Багатьом з нас їжі не бракує, не знаємо голоду, і маємо де жити. Одначе багато разів нудьгуємо, в голові маємо повно мрій і планів… Якщо деякі вдається здійснити, починаємо мріяти ще про щось більше. Але це нам аж ніяк не принесе тривалого миру і спокою. Ця дійсність є підтвердженням Ісусових слів: Не лише хлібом живе людина. Крім наповненого шлунку, різних зручностей дізнаємось, що і наша душа відчуває голод. Зокрема, якщо її не наповнюємо Божою поживою, а нею є кожне слово, котре виходить з Божих уст…
Якщо би ми так часто, як хліб земний брали Божу поживу і жили для Нього, тоді точно отримали б вічне щастя в небі.
Господи Ісусе, наповни моє серце бажанням щоденно приймати їжу для своєї душі і жити не лише для цього світу.
06.10.2009
06 жовтня, вівторок – Лк 3,23 -4,1
Зачаття св. Йоана Христителя
Сам же Ісус, коли розпочинав (свою діяльність), мав яких років тридцять і, як гадали, був сином Йосифа, сина Елі, сина Маттата, сина Леві, сина Мелхі, сина Янная, сина Йосифа, сина Маттатії, сина Амоса, сина Наума, сина Еслі, сина Наггая,сина Маата, сина Маттатії, сина Семеїна, сина Йосеха, сина Йода, сина Йоаннана, сина Реси, сина Зоровавела, сина Салатіїла, сина Нері, сина Мелхі, сина Адді, сина Косама, сина Елмадама, сина Ера, сина Ісуса, сина Еліезера, сина Йоріма, сина Маттата, сина Леві, сина Симеона, сина Юди, сина Йосифа, сина Йонама, сина Еліякима, сина Мелеа, сина Менни, сина Маттата, сина Натана, сина Давида, сина Єссея, сина Йоведа, сина Вооза, сина Сали, сина Наассона, сина Амінадава, сина Адміна, сина Арні, сина Есрома, сина Фареса, сина Юди, сина Якова, сина Ісаака, сина Авраама, сина Тари, сина Нахора,сина Серуха, сина Рагави, сина Фалека, сина Евера, сина Сали, сина Каїнама, сина Арфаксада, сина Сима, сина Ноя, сина Ламеха, сина Матусали, сина Еноха, сина Ярета, сина Малелеела, сина Каїнама, сина Еноса, сина Сита, сина Адама, сина Бога. Ісус же, повен Святого Духа, повернувся з-над Йордану, і Дух повів його в пустиню.
Багато імен перелічено. Список наповнений життям, успіхами та поразками, добром та злом. Для нас основним є те, що після народження Ісуса, ми також маємо можливість бути Божими дітьми.
Можливо ми свою генеалогію не знаємо досконало. Але одне знаємо точно. Христос приходить, щоб показати нам правильну дорогу до Небесного Батька. В єднанні з Ним можемо також і ми дійти до Божого Царства. Задумаймось, чи хочемо до Неба? Чи робимо все, що є в наших силах, щоб пізнати Бога, любити Його та прийти до Неба.
Господи, відкриваю Тобі своє серце. Прийди! Допоможи мені пізнати, що основою Твого закону є Любов.
Зачаття св. Йоана Христителя
Сам же Ісус, коли розпочинав (свою діяльність), мав яких років тридцять і, як гадали, був сином Йосифа, сина Елі, сина Маттата, сина Леві, сина Мелхі, сина Янная, сина Йосифа, сина Маттатії, сина Амоса, сина Наума, сина Еслі, сина Наггая,сина Маата, сина Маттатії, сина Семеїна, сина Йосеха, сина Йода, сина Йоаннана, сина Реси, сина Зоровавела, сина Салатіїла, сина Нері, сина Мелхі, сина Адді, сина Косама, сина Елмадама, сина Ера, сина Ісуса, сина Еліезера, сина Йоріма, сина Маттата, сина Леві, сина Симеона, сина Юди, сина Йосифа, сина Йонама, сина Еліякима, сина Мелеа, сина Менни, сина Маттата, сина Натана, сина Давида, сина Єссея, сина Йоведа, сина Вооза, сина Сали, сина Наассона, сина Амінадава, сина Адміна, сина Арні, сина Есрома, сина Фареса, сина Юди, сина Якова, сина Ісаака, сина Авраама, сина Тари, сина Нахора,сина Серуха, сина Рагави, сина Фалека, сина Евера, сина Сали, сина Каїнама, сина Арфаксада, сина Сима, сина Ноя, сина Ламеха, сина Матусали, сина Еноха, сина Ярета, сина Малелеела, сина Каїнама, сина Еноса, сина Сита, сина Адама, сина Бога. Ісус же, повен Святого Духа, повернувся з-над Йордану, і Дух повів його в пустиню.
Багато імен перелічено. Список наповнений життям, успіхами та поразками, добром та злом. Для нас основним є те, що після народження Ісуса, ми також маємо можливість бути Божими дітьми.
Можливо ми свою генеалогію не знаємо досконало. Але одне знаємо точно. Христос приходить, щоб показати нам правильну дорогу до Небесного Батька. В єднанні з Ним можемо також і ми дійти до Божого Царства. Задумаймось, чи хочемо до Неба? Чи робимо все, що є в наших силах, щоб пізнати Бога, любити Його та прийти до Неба.
Господи, відкриваю Тобі своє серце. Прийди! Допоможи мені пізнати, що основою Твого закону є Любов.
05.10.2009
05 жовтня, понеділок – Лк 3,19-22
Свщмч. Фоки, прор. Йони
Тим часом четверовласник Ірод, якому Йоан докоряв за Іродіяду, жінку його брата, і за все, що Ірод накоїв, додав ще й це до того всього, що замкнув Йоана до в'язниці. Коли ввесь народ христився, і коли Ісус, охристившись, молився, відкрилось небо, і Святий Дух у тілеснім вигляді, немов голуб, зійшов на нього, та залунав з неба голос: “Ти - мій Син любий, тебе я вподобав.”
…Коли ввесь народ христився… Ми також були охрещені. І якщо це було досить давно, і ми нічого не пам’ятаємо про це, то попробуймо пережити саме сьогодні з охрещеним Ісусом «атмосферу» свого хрещення. Мав би це бути для кожного Християнина дуже важливий день!
…Ти - мій Син любий… В день нашого хрещення ми стали синами та дочками Небесного Отця. І над нами відкрилося небо і глянув на нас ласкавий погляд Небесного Батька зі словами: Це є мій улюблений Син! Це моя улюблена дочка! Хіба це не прекрасно? Я є дитиною Божою. Син, Дочка Бога!!! Це нас має наповнювати великою радістю. Я є Божий. Ніхто не може мені нічого більшого ні запропонувати, ні дати.
Бог мені пропонує небо і вічне життя. …тебе я вподобав… попробуймо зрозуміти Божу любов до нас. Коли її трошки зрозуміємо, Бог буде означати для нас все!
Господи дякую Тобі, що можу бути дитиною такого доброго та люблячого Батька.
Свщмч. Фоки, прор. Йони
Тим часом четверовласник Ірод, якому Йоан докоряв за Іродіяду, жінку його брата, і за все, що Ірод накоїв, додав ще й це до того всього, що замкнув Йоана до в'язниці. Коли ввесь народ христився, і коли Ісус, охристившись, молився, відкрилось небо, і Святий Дух у тілеснім вигляді, немов голуб, зійшов на нього, та залунав з неба голос: “Ти - мій Син любий, тебе я вподобав.”
…Коли ввесь народ христився… Ми також були охрещені. І якщо це було досить давно, і ми нічого не пам’ятаємо про це, то попробуймо пережити саме сьогодні з охрещеним Ісусом «атмосферу» свого хрещення. Мав би це бути для кожного Християнина дуже важливий день!
…Ти - мій Син любий… В день нашого хрещення ми стали синами та дочками Небесного Отця. І над нами відкрилося небо і глянув на нас ласкавий погляд Небесного Батька зі словами: Це є мій улюблений Син! Це моя улюблена дочка! Хіба це не прекрасно? Я є дитиною Божою. Син, Дочка Бога!!! Це нас має наповнювати великою радістю. Я є Божий. Ніхто не може мені нічого більшого ні запропонувати, ні дати.
Бог мені пропонує небо і вічне життя. …тебе я вподобав… попробуймо зрозуміти Божу любов до нас. Коли її трошки зрозуміємо, Бог буде означати для нас все!
Господи дякую Тобі, що можу бути дитиною такого доброго та люблячого Батька.
04.10.2009
04 жовтня, неділя – Мт 15,21-28
Віддання воздвиження; Ап. Кондрата
Ісус вийшов звідти й пішов в околиці тирську та сидонську. Коли це жінка ханаанянка вийшла з цих околиць і почала кричати: “Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давида! Біс мучить мою дочку страшенно.” Він же не озвався до неї і словом. Тут приступили його учні й почали його просити: “Відпусти її, бо вона кричить за нами.” А він у відповідь промовив: “Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїля.” Та ж підійшла і, вклонившись йому в ноги, каже: “Господи, допоможи мені!” Він відповів їй: “Не личить брати хліб у дітей і кидати щенятам.” А вона каже: “Так, Господи! Але й щенята їдять кришки, що падають зо столу в панів їхніх.” Тоді відповів їй Ісус: “О жінко, велика твоя віра! Хай тобі буде, як бажаєш.” І видужала її дочка від тієї години.
…Коли це жінка ханаанянка вийшла з цих околиць… В тих часах, було не можливим звернутись до чоловіка на вулиці. Ця жінка дуже ризикувала. Але її бажання отримати те, про що просила було настільки великим, що ніщо не в силі було її зупинити. Не зупинило її і те, що Ісус не звертав на неї спочатку уваги. Була витривала.
…“Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давида! Біс мучить мою дочку страшенно”… Жінка з Євангеліє це зразок витривалості для всіх нас, тих, котрі коли просимо хочемо отримати все відразу! Деколи перестаємо молитися, бо нам здається, що Бог мовчить. Але Він чекає, коли наша віра стане сильнішою і ми зможемо Йому довіряти без жодних умов.
Чи і нам деколи здається, що Бог не звертає на нас увагу? Навіть ми думаємо, що ми Йому байдужі? Будьмо як ця жінка - просімо витривало знову і знову . Можемо бути впевненими, що Бог нікого не відкидає, хто Його прийме до свого життя, до свого серця! Тому прийдімо до Бога зі своїми бажаннями, проблемами, Він нас ніколи не відкине, дасть нам не лише крихти, але й повноту своєї любові!
03.10.2009
03 жовтня, субота – Мт 25,1-13
Муч. Євстратія й ін.; муч. Михаїла і Теодора Чернігівського
“Тоді Небесне Царство буде подібне до десятьох дів, що взяли свої лямпи й вийшли назустріч молодому. П'ять з них були нерозумні, а п'ять мудрі. Нерозумні взяли з собою світичі, та не взяли оливи з собою. Мудрі ж узяли в посудинках оливу. Через те, що молодий був забарився, всі задрімали й поснули. Та опівночі крик залунав: Ось молодий! Виходьте йому назустріч! Схопились тоді всі ті діви й приготували свої світичі. А нерозумні мовлять до мудрих: Дайте нам вашої оливи, бо наші світичі гаснуть. Мудрі ж у відповідь їм кажуть: Щоб часом і нам, і вам не забракло – підіть краще до продавців та й купіть собі. І от як вони пішли купувати, прибув молодий, і ті, що були готові, ввійшли з ним у весільний покій, і замкнулись двері. Нарешті приходять також інші діви й кажуть: Господи, Господи, відчини нам! А він у відповідь їм мовить: Істинно кажу вам: Я вас не знаю. Чувайте, отже, не знаєте бо ні дня, ні години.
...“Тоді Небесне Царство буде подібне до десятьох дів, що взяли свої лямпи й вийшли назустріч молодому… Десятьом дівам з Євангеліє було довірене важливе завдання - чекати нареченого… П’ять розумних заснуло з лампами повними олії, нерозумні мали лампи пусті, вони їм були ні до чого .
…Через те, що молодий був забарився, всі задрімали й поснули… Всі заснули. Різниця була лише в тому, що ті мудрі були завбачливі і наповнили свої лампи олією, тому вони змогли привітати молодого.
Чого можемо повчитися з цього Євангеліє для свого життя? Зустріч з Женихом очікує також і нас! Час очікування символізує наше життя. Христос – Жених, може прийти в будь-яку хвилину! Ця хвилина, коли зустрінемося з Христом – хвилина нашої смерті, може бути близько, але можливо є ще далеко… Якщо буду намагатися бути подібним до мудрих дів, то буду щоденно «контролювати» чи в мене досить олії благодаті, добрим іспитом совісті, прийманням Христа в Євхаристії, молитвою,читанням Божого Слова, та поширюванням добра, великодушності, миру, щедрості… Ісус бажає, щоб ми ці «запаси олії» мали постійно в собі! Чи працюємо, чи вчимося, чи бавимось, чи відпочиваємо, чи спимо….
• Наскільки ми готові до зустрічі з Христом?
Муч. Євстратія й ін.; муч. Михаїла і Теодора Чернігівського
“Тоді Небесне Царство буде подібне до десятьох дів, що взяли свої лямпи й вийшли назустріч молодому. П'ять з них були нерозумні, а п'ять мудрі. Нерозумні взяли з собою світичі, та не взяли оливи з собою. Мудрі ж узяли в посудинках оливу. Через те, що молодий був забарився, всі задрімали й поснули. Та опівночі крик залунав: Ось молодий! Виходьте йому назустріч! Схопились тоді всі ті діви й приготували свої світичі. А нерозумні мовлять до мудрих: Дайте нам вашої оливи, бо наші світичі гаснуть. Мудрі ж у відповідь їм кажуть: Щоб часом і нам, і вам не забракло – підіть краще до продавців та й купіть собі. І от як вони пішли купувати, прибув молодий, і ті, що були готові, ввійшли з ним у весільний покій, і замкнулись двері. Нарешті приходять також інші діви й кажуть: Господи, Господи, відчини нам! А він у відповідь їм мовить: Істинно кажу вам: Я вас не знаю. Чувайте, отже, не знаєте бо ні дня, ні години.
...“Тоді Небесне Царство буде подібне до десятьох дів, що взяли свої лямпи й вийшли назустріч молодому… Десятьом дівам з Євангеліє було довірене важливе завдання - чекати нареченого… П’ять розумних заснуло з лампами повними олії, нерозумні мали лампи пусті, вони їм були ні до чого .
…Через те, що молодий був забарився, всі задрімали й поснули… Всі заснули. Різниця була лише в тому, що ті мудрі були завбачливі і наповнили свої лампи олією, тому вони змогли привітати молодого.
Чого можемо повчитися з цього Євангеліє для свого життя? Зустріч з Женихом очікує також і нас! Час очікування символізує наше життя. Христос – Жених, може прийти в будь-яку хвилину! Ця хвилина, коли зустрінемося з Христом – хвилина нашої смерті, може бути близько, але можливо є ще далеко… Якщо буду намагатися бути подібним до мудрих дів, то буду щоденно «контролювати» чи в мене досить олії благодаті, добрим іспитом совісті, прийманням Христа в Євхаристії, молитвою,читанням Божого Слова, та поширюванням добра, великодушності, миру, щедрості… Ісус бажає, щоб ми ці «запаси олії» мали постійно в собі! Чи працюємо, чи вчимося, чи бавимось, чи відпочиваємо, чи спимо….
• Наскільки ми готові до зустрічі з Христом?
02.10.2009
02 жовтня, п’ятниця – Мк 12,1-12
Муч. Трохима, Саватія і Дорімедонта
І почав до них промовляти притчами: "Один чоловік насадив виноградник, обвів його муром, видовбав винотоку, збудував башту, винайняв його виноградарям і від'їхав на чужину. І послав він своєчасно до виноградарів слугу, щоб узяти від виноградарів свою частину плодів виноградних. Вони ж його схопили, побили й відослали ні з чим. І знов послав до них іншого слугу. Але й тому побили голову і зневажили. Ще іншого він послав, а вони того - вбили. Та й багато інших - їх вони або побили, або повбивали. Ще мав єдиного сина улюбленого - і його послав до них наостанку, кажучи: Матимуть пошану до мого сина. Та виноградарі оті казали між собою: Це спадкоємець, нумо вб'ємо і його, то й спадщина буде наша. І схопивши його, вбили та викинули з виноградника. Що, отже, зробить господар виноградника? Прийде, вигубить виноградарів, а виноградник віддасть іншим. Чи ви не читали цього Писання: Камінь, що його знехтували будівничі, став каменем наріжним. Господь зробив це, і воно дивне в очах наших!" І шукали, щоб його впіймати, але боялися народу, бо зрозуміли, що він до них сказав ту притчу. Тож, зоставивши його, відійшли.
…Один чоловік насадив виноградник… Бог винайняв нам виноградник, нашу безсмертну душу. Праця в тому винограднику не є легкою… Щоб принести колись Богу врожай, мусимо виривати бур’яни гріхів, в боротьбі проти шкідників використовувати найкращі препарати Божої благодаті, доброго слова … Не будьмо як виноградарі з Євангеліє, не вбиваймо тих, котрі нам хочуть допомогти дістатися ближче до Бога. Відкриваймо серця Богу!
…Та виноградарі оті казали між собою: Це спадкоємець, нумо вб'ємо і його, то й спадщина буде наша… Скільки разів ми вбили в собі Божій голос, котрий нам сповіщав Божу волю, підбадьорював нас, щоб ми нарешті приносили врожай добрих діл…? Не будьмо як найвищі представники Ізраїлю, котрі не прийняли Христа як Месію. Стараймося, щоб наше християнство було центром наших діянь, думок, наших ставлень… Даймо нашому християнству «смак», котрий притягне багатьох до Бога! Той, хто є вірний Христові, має християнство, яке «випромінює» з його життя… Диявол постійно намагається вбивати в нас Боже життя, але ми його не біймося, бо біля нас є постійно Бог!!!
Муч. Трохима, Саватія і Дорімедонта
І почав до них промовляти притчами: "Один чоловік насадив виноградник, обвів його муром, видовбав винотоку, збудував башту, винайняв його виноградарям і від'їхав на чужину. І послав він своєчасно до виноградарів слугу, щоб узяти від виноградарів свою частину плодів виноградних. Вони ж його схопили, побили й відослали ні з чим. І знов послав до них іншого слугу. Але й тому побили голову і зневажили. Ще іншого він послав, а вони того - вбили. Та й багато інших - їх вони або побили, або повбивали. Ще мав єдиного сина улюбленого - і його послав до них наостанку, кажучи: Матимуть пошану до мого сина. Та виноградарі оті казали між собою: Це спадкоємець, нумо вб'ємо і його, то й спадщина буде наша. І схопивши його, вбили та викинули з виноградника. Що, отже, зробить господар виноградника? Прийде, вигубить виноградарів, а виноградник віддасть іншим. Чи ви не читали цього Писання: Камінь, що його знехтували будівничі, став каменем наріжним. Господь зробив це, і воно дивне в очах наших!" І шукали, щоб його впіймати, але боялися народу, бо зрозуміли, що він до них сказав ту притчу. Тож, зоставивши його, відійшли.
…Один чоловік насадив виноградник… Бог винайняв нам виноградник, нашу безсмертну душу. Праця в тому винограднику не є легкою… Щоб принести колись Богу врожай, мусимо виривати бур’яни гріхів, в боротьбі проти шкідників використовувати найкращі препарати Божої благодаті, доброго слова … Не будьмо як виноградарі з Євангеліє, не вбиваймо тих, котрі нам хочуть допомогти дістатися ближче до Бога. Відкриваймо серця Богу!
…Та виноградарі оті казали між собою: Це спадкоємець, нумо вб'ємо і його, то й спадщина буде наша… Скільки разів ми вбили в собі Божій голос, котрий нам сповіщав Божу волю, підбадьорював нас, щоб ми нарешті приносили врожай добрих діл…? Не будьмо як найвищі представники Ізраїлю, котрі не прийняли Христа як Месію. Стараймося, щоб наше християнство було центром наших діянь, думок, наших ставлень… Даймо нашому християнству «смак», котрий притягне багатьох до Бога! Той, хто є вірний Христові, має християнство, яке «випромінює» з його життя… Диявол постійно намагається вбивати в нас Боже життя, але ми його не біймося, бо біля нас є постійно Бог!!!
01.10.2009
01 жовтня, четвер – Мк 11,27-33
Преп. Євменія, єп. Гортинського
І прийшли знов у Єрусалим. І коли він ходив у храмі, підійшли до нього первосвященики й книжники та старші й кажуть до нього: "Якою владою чиниш таке? Хто дав тобі владу це робити?" Ісус же відказав їм: "Спитаю я вас одну річ; дайте мені відповідь, то і я скажу вам, якою владою я це чиню. Йоанове хрищення було з неба чи від людей? Відповіжте мені." Вони почали міркувати між собою й говорити: Якщо відповімо: З неба, - то скаже: Чому ж ви не повірили йому? А скажемо: Від людей, - лячно народу, - всі бо вважали Йоана, що він пророк. І відповіли Ісусові: "Не знаємо." Ісус же відказав їм: "То й я вам не скажу, якою владою я це роблю."
…підійшли до нього первосвященики й книжники та старші й кажуть до нього: "Якою владою чиниш таке? Хто дав тобі владу це робити?"… Якщо би ці «учні» уважно дивилися на Ісусове діяння, чуда, якщо б добре слухали Його Слова, напевно не питали б таку зрозумілу річ. А що ми? Скільки разів ми вже роздумували над деякими вимогами Євангеліє, або церковними наказами, як над чимось, що нас тільки зв’язує та не дає «вільно дихати»? Яким правом забороняє нам жити грішно в подружжі, використовувати інших для своєї користі? Подумаймо, але також шукаймо, як до сьогоднішнього світу принесемо порозуміння, Христову любов, прощення…
Власний приклад, добра порада, підтримуюче слово, це наближає до Ісуса не лише нас, але й тих, котрі з нами зустрічаються.
Преп. Євменія, єп. Гортинського
І прийшли знов у Єрусалим. І коли він ходив у храмі, підійшли до нього первосвященики й книжники та старші й кажуть до нього: "Якою владою чиниш таке? Хто дав тобі владу це робити?" Ісус же відказав їм: "Спитаю я вас одну річ; дайте мені відповідь, то і я скажу вам, якою владою я це чиню. Йоанове хрищення було з неба чи від людей? Відповіжте мені." Вони почали міркувати між собою й говорити: Якщо відповімо: З неба, - то скаже: Чому ж ви не повірили йому? А скажемо: Від людей, - лячно народу, - всі бо вважали Йоана, що він пророк. І відповіли Ісусові: "Не знаємо." Ісус же відказав їм: "То й я вам не скажу, якою владою я це роблю."
…підійшли до нього первосвященики й книжники та старші й кажуть до нього: "Якою владою чиниш таке? Хто дав тобі владу це робити?"… Якщо би ці «учні» уважно дивилися на Ісусове діяння, чуда, якщо б добре слухали Його Слова, напевно не питали б таку зрозумілу річ. А що ми? Скільки разів ми вже роздумували над деякими вимогами Євангеліє, або церковними наказами, як над чимось, що нас тільки зв’язує та не дає «вільно дихати»? Яким правом забороняє нам жити грішно в подружжі, використовувати інших для своєї користі? Подумаймо, але також шукаймо, як до сьогоднішнього світу принесемо порозуміння, Христову любов, прощення…
Власний приклад, добра порада, підтримуюче слово, це наближає до Ісуса не лише нас, але й тих, котрі з нами зустрічаються.
Підписатися на:
Дописи (Atom)