31 грудня, середа – Лк 21,5-7.10-11.20-24
Мч. Севастіяна і дружини його
В той час, коли деякі говорили Ісусові про храм, що він прикрашений дорогоцінним камінням та обітними дарами, він сказав: Надійдуть дні, коли з усього, що ви бачите, не лишиться камінь на камені, що не був би перевернений. Тоді вони його спитали: Учителю, коли це буде? І який буде знак, що це має настати?
Тоді сказав їм: Повстане народ на народ і царство на царство. Будуть великі землетруси, по різних місцях будуть пошесті й голод, жахливі явища, і з неба великі знаки будуть.
Коли ж побачите Єрусалим, оточений військами, знайте, що його спустошення наблизилось. Тоді ті, що в Юдеї, нехай тікають у гори, а ті, що будуть у середині міста, нехай вийдуть з нього, ті ж, що будуть на полях, нехай до нього не входять. Це бо дні кари, коли все, що написане, збудеться. Горе вагітним і тим, що грудьми годують. Бо на землі буде нужда велика і гнів проти народу цього. Вони поляжуть від вістря меча і підуть у неволю поміж усі народи. Єрусалим топтатимуть погани, поки не скінчиться час поган.
Надійдуть дні, коли з усього, що ви бачите, не лишиться камінь на камені. Щоденні новини про нещастя , землетруси, аварії, війни, тероризм, нагадують нам Ісусові слова з прочитаного Євангелія. Багато осіб сьогодні констатує, що все навколо нас нагадує кінець світу…
Учителю, коли ж це буде? І який буде знак, що це має настати? Ісус не сказав точну дату ні апостолам, ні нам… Також усі «точні дати» кінця світу вже пройшли… Не зосереджуймось на тому, коли має бути кінець світу, але краще готуймося до нашої особистої зустрічі з Ісусом, бо це є найважливішим!
Якщо щоденно присвячуємо час нашій приватній молитві, розважуємо над Божим Словом, приділяємо час своїм ближнім, очищуємо душу від наших гріхів у Тайні Покаяння та живимося Пресвятою Євхаристією – можемо вже тепер тішитись зустріччю з Христом!
30.12.2008
30 грудня, вівторок – Лк 21,12-19
Прор. Даниїла і свв. отроків Ананії, Азарії й Мисаїла
Сказав Госпеодь учням своїм: Стережіться людей, що на вас накладуть руки, і переслідувати будуть, і волочитимуть по синагогах та по тюрмах, водитимуть перед царів і правителів задля імені мого. І це дасть вам нагоду свідчити про мене. Візьміть собі до серця, що вам не треба готуватися наперед, що маєте відповідати, я бо дам вам слово й мудрість, якій ніхто з ваших противників не зможе протиставитись і перечити. Вас видадуть батьки, брати, рідні і друзі, і декому з вас смерть заподіють. Вас будуть ненавидіти всі за моє ім’я. Але й волос з голови у вас не пропаде. Вашою терпеливістю спасете душі ваші.
Ця Євангелія не може залишити нас байдужими. Вислухавши її стає неприємно, аж страшно. Господь не хоче нас наповнювати страхом, але лишає нам заклик, щоб ми дивилися на знаки. Це повторювання звучить з Ісусових уст лише для нашого ж добра.
Господь не обіцяє нам безпроблемного життя. Ми маємо жити так, щоб у випробуваннях вистояти аж до кінця, бо Христос є поруч із нами. Пам’ятаймо, що очікує нас вічне життя у присутності Всемогутнього Бога. Відкриймо своє серце для дій Святого Духа, який нам може допомогти перебороти всі труднощі і відтак отримати вічну нагороду в небі.
Господи, дай, щоб я у кожному випробуванні витримав з Тобою!
Прор. Даниїла і свв. отроків Ананії, Азарії й Мисаїла
Сказав Госпеодь учням своїм: Стережіться людей, що на вас накладуть руки, і переслідувати будуть, і волочитимуть по синагогах та по тюрмах, водитимуть перед царів і правителів задля імені мого. І це дасть вам нагоду свідчити про мене. Візьміть собі до серця, що вам не треба готуватися наперед, що маєте відповідати, я бо дам вам слово й мудрість, якій ніхто з ваших противників не зможе протиставитись і перечити. Вас видадуть батьки, брати, рідні і друзі, і декому з вас смерть заподіють. Вас будуть ненавидіти всі за моє ім’я. Але й волос з голови у вас не пропаде. Вашою терпеливістю спасете душі ваші.
Ця Євангелія не може залишити нас байдужими. Вислухавши її стає неприємно, аж страшно. Господь не хоче нас наповнювати страхом, але лишає нам заклик, щоб ми дивилися на знаки. Це повторювання звучить з Ісусових уст лише для нашого ж добра.
Господь не обіцяє нам безпроблемного життя. Ми маємо жити так, щоб у випробуваннях вистояти аж до кінця, бо Христос є поруч із нами. Пам’ятаймо, що очікує нас вічне життя у присутності Всемогутнього Бога. Відкриймо своє серце для дій Святого Духа, який нам може допомогти перебороти всі труднощі і відтак отримати вічну нагороду в небі.
Господи, дай, щоб я у кожному випробуванні витримав з Тобою!
29.12.2008
29 грудня, понеділок – Лк 20,27-44
Прор. Аггея
Одного разу приступили до Ісуса деякі з садукеїв, що кажуть, ніби нема воскресіння, і спитали його: Учителю, Мойсей приписав нам: Коли у кого жонатий брат умре бездітний, нехай його брат візьме за себе його жінку і дасть потомство братові своєму. Сім братів було. Перший узяв жінку і помер бездітний. Потім другий, і третій, і так семеро умерли, не зоставивши дітей по собі. Нарешті померла і жінка. Отже, та, у воскресінні, чиєю буде жінкою, бо ж семеро мали її за жінку? Ісус відповів їм: Сини цього світу женяться і виходять заміж. Ті ж, що удостояться осягнути того віку й воскресіння з мертвих, не женяться і не виходять заміж; та й умерти вже не можуть, тому що до ангелів подібні, вони – сини Божі, бувши синами воскресіння. А що мертві воскресають, це й Мойсей при кущі дав був зрозуміти, де він назвав Господа – Богом Авраама, Богом Ісаака й Богом Якова. Отож Бог – не Бог мертвих, а живих, усі бо живуть для нього. Деякі з книжників, озвавшися, заговорили: Учителю, ти сказав добре. І не насмілювались ні про що більше його питати. Тоді він до них промовив: Як то вони кажуть, що Христос – син Давида? Таж сам Давид у книзі Псалмів мовить: Сказав Господь Господеві моєму: Сиди праворуч мене, поки я не покладу твоїх ворогів підніжком ніг твоїх. Давид, отже, зве його Господом. Як же він може бути його сином?
Погляд садукеїв на вічність був чисто людський. Бракувало їм віри. Коли ми роздумуємо над смертю, переважають в нас почуття невпевненості, страху, чи все ж таки надії? Оптимісти задумуються, як там буде? Що буду цілий день робити, чи зустріну друзів, родичів…
Деколи нас оволодівають песимістичні думки, що Бог нас «не впустить» до Небесної радості, що Він лише чекає на нашу помилку. Але це не так. Ісус пішов підготувати нам місце. Ні людське око не бачило, ні вухо не чуло, що Бог приготував тим, що Його люблять. Пам’ятаймо, що неба вистачить для всіх! Якщо заслуговуємо на небо, будемо з Ісусом постійно у вічній радості. Воюймо за це вічне життя тут, на землі, з цілої сили!!! Просімо щоденно Духа Святого, щоб зміцнив нашу віру та свідомість, що Отець нас безмежно любить та хоче для нас найкращого!!! Дозвольмо Йому перебувати у нашому серці ціле наше життя, кожної миті. Дозвольмо, щоб Господь міг нам дарувати небо, де нас чекає.
• Сьогодні подумаю, які думки про смерть переважають в мені? Чи це є страх, чи надія, смуток чи радість?
Господи Ісусе, допоможи мені побороти страх та наповни мене правдивою радістю зустрічі з Тобою.
Прор. Аггея
Одного разу приступили до Ісуса деякі з садукеїв, що кажуть, ніби нема воскресіння, і спитали його: Учителю, Мойсей приписав нам: Коли у кого жонатий брат умре бездітний, нехай його брат візьме за себе його жінку і дасть потомство братові своєму. Сім братів було. Перший узяв жінку і помер бездітний. Потім другий, і третій, і так семеро умерли, не зоставивши дітей по собі. Нарешті померла і жінка. Отже, та, у воскресінні, чиєю буде жінкою, бо ж семеро мали її за жінку? Ісус відповів їм: Сини цього світу женяться і виходять заміж. Ті ж, що удостояться осягнути того віку й воскресіння з мертвих, не женяться і не виходять заміж; та й умерти вже не можуть, тому що до ангелів подібні, вони – сини Божі, бувши синами воскресіння. А що мертві воскресають, це й Мойсей при кущі дав був зрозуміти, де він назвав Господа – Богом Авраама, Богом Ісаака й Богом Якова. Отож Бог – не Бог мертвих, а живих, усі бо живуть для нього. Деякі з книжників, озвавшися, заговорили: Учителю, ти сказав добре. І не насмілювались ні про що більше його питати. Тоді він до них промовив: Як то вони кажуть, що Христос – син Давида? Таж сам Давид у книзі Псалмів мовить: Сказав Господь Господеві моєму: Сиди праворуч мене, поки я не покладу твоїх ворогів підніжком ніг твоїх. Давид, отже, зве його Господом. Як же він може бути його сином?
Погляд садукеїв на вічність був чисто людський. Бракувало їм віри. Коли ми роздумуємо над смертю, переважають в нас почуття невпевненості, страху, чи все ж таки надії? Оптимісти задумуються, як там буде? Що буду цілий день робити, чи зустріну друзів, родичів…
Деколи нас оволодівають песимістичні думки, що Бог нас «не впустить» до Небесної радості, що Він лише чекає на нашу помилку. Але це не так. Ісус пішов підготувати нам місце. Ні людське око не бачило, ні вухо не чуло, що Бог приготував тим, що Його люблять. Пам’ятаймо, що неба вистачить для всіх! Якщо заслуговуємо на небо, будемо з Ісусом постійно у вічній радості. Воюймо за це вічне життя тут, на землі, з цілої сили!!! Просімо щоденно Духа Святого, щоб зміцнив нашу віру та свідомість, що Отець нас безмежно любить та хоче для нас найкращого!!! Дозвольмо Йому перебувати у нашому серці ціле наше життя, кожної миті. Дозвольмо, щоб Господь міг нам дарувати небо, де нас чекає.
• Сьогодні подумаю, які думки про смерть переважають в мені? Чи це є страх, чи надія, смуток чи радість?
Господи Ісусе, допоможи мені побороти страх та наповни мене правдивою радістю зустрічі з Тобою.
28.12.2008
28 грудня, неділя – Лк 14,16-24 (28 нд, гл.3)
Свщмч. Єлевтерія, Неділя святих Праотців
Сказав Господь притчу оцю: Один чоловік справив вечерю велику й запросив багатьох. Як настав час вечері, послав він слугу свого сказати запрошеним: Ходіть, усе готове. І зараз же всі вони стали відмовлятися. Перший йому сказав: Я купив поле і мушу піти на нього подивитись; вибач мені, прошу. Другий сказав: Я купив п’ять пар волів і йду їх випробувати; прошу, вибач мені. А інший мовив: Я одружився, тому не можу прийти. Вернувся слуга і розповів це панові своєму. Розгнівався тоді господар і каже до слуги свого: Іди-но чимскоріш на майдани й вулиці міста і приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кульгавих. Озвався слуга: Пане, сталось, як ти велів, і ще є місця. Сказав пан до слуги: Піди на шляхи та огорожі і силуй їх увійти, щоб дім мій наповнився. Кажу бо вам: Ніхто з тих запрошених не покуштує моєї вечері. (Бо багато покликаних, та мало вибраних).
Тайна Вечеря… Пресвята Євхаристія… Ісус каже: «Візьміть і їжте...» Як зреагуємо на запрошення іти на Службу Божу?
…всі вони однаково почали відмовлятися…
Наші відмови є також цікавими… Я є замучений навчанням та маю ще безліч важливих справ! Я втомився після роботи! Не зможу піти ще й до Церкви, бо вдома мене чекає «друга зміна»: готування, прибирання, прання. Та й вечором ще буде футбол… Можливо, іншим разом, десь колись...
Попробуймо подумати, як би ми реагували у тому випадку, якщо би нас Ісус покликав на якийсь бенкет, до багато накритого столу. Коли нас Ісус кличе до бенкету Євхаристії та пропонує нам хліб життя, а ми реагуємо відмовами – ми є подібно, як ті перші покликані в Євангелії.
• Які відмови вживаю я найчастіше?
Господи, дай мені зрозуміти, що лише приймаючи Євхаристію, отримую потрібну благодать та силу, щоб змінити себе та світ, у якому живу.
Свщмч. Єлевтерія, Неділя святих Праотців
Сказав Господь притчу оцю: Один чоловік справив вечерю велику й запросив багатьох. Як настав час вечері, послав він слугу свого сказати запрошеним: Ходіть, усе готове. І зараз же всі вони стали відмовлятися. Перший йому сказав: Я купив поле і мушу піти на нього подивитись; вибач мені, прошу. Другий сказав: Я купив п’ять пар волів і йду їх випробувати; прошу, вибач мені. А інший мовив: Я одружився, тому не можу прийти. Вернувся слуга і розповів це панові своєму. Розгнівався тоді господар і каже до слуги свого: Іди-но чимскоріш на майдани й вулиці міста і приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кульгавих. Озвався слуга: Пане, сталось, як ти велів, і ще є місця. Сказав пан до слуги: Піди на шляхи та огорожі і силуй їх увійти, щоб дім мій наповнився. Кажу бо вам: Ніхто з тих запрошених не покуштує моєї вечері. (Бо багато покликаних, та мало вибраних).
Тайна Вечеря… Пресвята Євхаристія… Ісус каже: «Візьміть і їжте...» Як зреагуємо на запрошення іти на Службу Божу?
…всі вони однаково почали відмовлятися…
Наші відмови є також цікавими… Я є замучений навчанням та маю ще безліч важливих справ! Я втомився після роботи! Не зможу піти ще й до Церкви, бо вдома мене чекає «друга зміна»: готування, прибирання, прання. Та й вечором ще буде футбол… Можливо, іншим разом, десь колись...
Попробуймо подумати, як би ми реагували у тому випадку, якщо би нас Ісус покликав на якийсь бенкет, до багато накритого столу. Коли нас Ісус кличе до бенкету Євхаристії та пропонує нам хліб життя, а ми реагуємо відмовами – ми є подібно, як ті перші покликані в Євангелії.
• Які відмови вживаю я найчастіше?
Господи, дай мені зрозуміти, що лише приймаючи Євхаристію, отримую потрібну благодать та силу, щоб змінити себе та світ, у якому живу.
27.12.2008
27 грудня, субота – Лк 12,32-40
Мчч. Тирса, Левкія, Филимона, Аполлонія, Аріяна й Каленика
Сказав Господь: Не бійся, мале стадо, бо вашому Отцеві вподобалося дати вам Царство. Продайте ваше майно і дайте милостиню; зробіть собі гамани, що не старіються, невичерпаний скарб на небі, де злодій приступу не має, ні міль не точить. Бо де скарб ваш, там буде і серце ваше. Глядіть, щоб ваш стан був підперезаний, і свічники засвічені. І будьте, як люди, що чекають пана свого, коли він вернеться з весілля, щоб йому негайно відчинити, як прийде і застукає. Щасливі ті слуги, яких він, прийшовши, застане невсипущими! Істинно кажу вам: Він підпережеться, посадить їх за стіл і, приступивши, почне їм служити. І як прийде о другій або о третій сторожі, і так усе знайде, щасливі ті слуги. Збагніть це добре: коли б господар знав, о котрій годині прийде злодій, пильнував би і не дав би проламати стіни у своїм домі. І ви також будьте готові, бо не знаєте, о котрій годині Син Чоловічий прийде.</span>
Щоб ми могли зрозуміти Ісусові слова та ними жити, мусимо відповісти собі на важливі запитання: «Що шукаю у своєму житті? Що має для мене ціну? Хто є моїм скарбом? Чого найбільше прагну у моєму житті?»
Якщо думаємо тільки про відпочинок та байдикування, тоді нашим скарбом є лише задоволення. Коли ми всі свої зусилля приділяємо лише нагородам, титулам, похвалам – тоді почнемо їх любити та лише їх бажати. Якщо є для нас цінними гроші, якщо шукаємо чим більше майна – будемо любити лише його. Можливо, приділяємо забагато часу для їжі, аж так, що привикаємо до найвищого сорту. Говорять: «Скажи мені, що любиш, і я тобі скажу, хто в тебе є господарем!»
Ми чули слова Ісуса. Тут на землі нічого не є постійним. Все розпадається, нищиться. Якщо залишаємо щось надовго, це попсує і знищить моль, іржа або злодій. Чи думаємо деколи насправді про те, що смерть забере все матеріальне?!!! Лише те спасемо, що «приготуємо» тепер в небі у вигляді добрих діл, зроблених зі щирого серця!
• Що є найважливішим у моєму житті?
Господи, допоможи мені бути мудрим, щоб я вибрав скарб, котрий ніщо не може знищити.
Мчч. Тирса, Левкія, Филимона, Аполлонія, Аріяна й Каленика
Сказав Господь: Не бійся, мале стадо, бо вашому Отцеві вподобалося дати вам Царство. Продайте ваше майно і дайте милостиню; зробіть собі гамани, що не старіються, невичерпаний скарб на небі, де злодій приступу не має, ні міль не точить. Бо де скарб ваш, там буде і серце ваше. Глядіть, щоб ваш стан був підперезаний, і свічники засвічені. І будьте, як люди, що чекають пана свого, коли він вернеться з весілля, щоб йому негайно відчинити, як прийде і застукає. Щасливі ті слуги, яких він, прийшовши, застане невсипущими! Істинно кажу вам: Він підпережеться, посадить їх за стіл і, приступивши, почне їм служити. І як прийде о другій або о третій сторожі, і так усе знайде, щасливі ті слуги. Збагніть це добре: коли б господар знав, о котрій годині прийде злодій, пильнував би і не дав би проламати стіни у своїм домі. І ви також будьте готові, бо не знаєте, о котрій годині Син Чоловічий прийде.</span>
Щоб ми могли зрозуміти Ісусові слова та ними жити, мусимо відповісти собі на важливі запитання: «Що шукаю у своєму житті? Що має для мене ціну? Хто є моїм скарбом? Чого найбільше прагну у моєму житті?»
Якщо думаємо тільки про відпочинок та байдикування, тоді нашим скарбом є лише задоволення. Коли ми всі свої зусилля приділяємо лише нагородам, титулам, похвалам – тоді почнемо їх любити та лише їх бажати. Якщо є для нас цінними гроші, якщо шукаємо чим більше майна – будемо любити лише його. Можливо, приділяємо забагато часу для їжі, аж так, що привикаємо до найвищого сорту. Говорять: «Скажи мені, що любиш, і я тобі скажу, хто в тебе є господарем!»
Ми чули слова Ісуса. Тут на землі нічого не є постійним. Все розпадається, нищиться. Якщо залишаємо щось надовго, це попсує і знищить моль, іржа або злодій. Чи думаємо деколи насправді про те, що смерть забере все матеріальне?!!! Лише те спасемо, що «приготуємо» тепер в небі у вигляді добрих діл, зроблених зі щирого серця!
• Що є найважливішим у моєму житті?
Господи, допоможи мені бути мудрим, щоб я вибрав скарб, котрий ніщо не може знищити.
26.12.2008
26 грудня, п’ятниця – Лк 20,19-26
Мчч. Євстратія, Авксентія, Євгенія Мардарія й Ореста
В той час хотіли первосвященики і книжники накласти руки на Ісуса, але боялися народу, бо зрозуміли, що проти них сказав цю притчу. І, назираючи за ним, вони послали підглядачів, що удавали з себе праведних, щоб його піймати на слові й видати начальству та владі намісника. Ті спитали його: Учителю, ми знаємо, що ти говориш і навчаєш правильно, і не дивишся на лице, але навчаєш Божої путі по правді. Чи годиться нам давати кесареві податок, чи ні? Бачачи їх лукавство, він промовив до них: Покажіть мені динарій. Чий на ньому образ і напис? Ті відповіли: Кесарів. І він сказав їм: Віддайте, отже, що кесареве – кесареві, а що Боже – Богові. І не могли піймати його перед людьми на слові, і, дивуючись його відповіді, замовкли.
Нам може здаватися, що це Євангеліє нас не стосується. Гроші давно вже не ті, як також і спосіб збирання податків, що постійно міняється. Проте мусимо усвідомити, що будучи християнами, ми все одно продовжуємо жити у світі як і всі, і для нас є дійсні сьогоднішні закони. Якщо не заплатимо податки, наприклад, то дістанемо попередження, а то й можемо бути притягнутими аж до суду.
…а що Боже – Богові… Останні слова Ісуса часто не сприймаємо так серйозно. Проте усвідомлюємо, що ціле наше життя належить Богові Він нас сотворив на свій образ. Наша родина, наша робота, наші турботи, а також радості – все належать Йому і ми є повністю Божі. Якщо ми є добрими християнами, то наша віра нас надихає бути добрими людьми – батьками, студентами, лікарями… Наша віра нас вчить робити більше за те, що «повинні». Любов до Бога нас робить щирими, чесними, сердечними, охочими допомогти, дати пораду тощо.
• Як виповнюється це Євангеліе у моєму житті?
Господи, я є повністю Твій, і хотів би, щоб по мені це було видно.
Мчч. Євстратія, Авксентія, Євгенія Мардарія й Ореста
В той час хотіли первосвященики і книжники накласти руки на Ісуса, але боялися народу, бо зрозуміли, що проти них сказав цю притчу. І, назираючи за ним, вони послали підглядачів, що удавали з себе праведних, щоб його піймати на слові й видати начальству та владі намісника. Ті спитали його: Учителю, ми знаємо, що ти говориш і навчаєш правильно, і не дивишся на лице, але навчаєш Божої путі по правді. Чи годиться нам давати кесареві податок, чи ні? Бачачи їх лукавство, він промовив до них: Покажіть мені динарій. Чий на ньому образ і напис? Ті відповіли: Кесарів. І він сказав їм: Віддайте, отже, що кесареве – кесареві, а що Боже – Богові. І не могли піймати його перед людьми на слові, і, дивуючись його відповіді, замовкли.
Нам може здаватися, що це Євангеліє нас не стосується. Гроші давно вже не ті, як також і спосіб збирання податків, що постійно міняється. Проте мусимо усвідомити, що будучи християнами, ми все одно продовжуємо жити у світі як і всі, і для нас є дійсні сьогоднішні закони. Якщо не заплатимо податки, наприклад, то дістанемо попередження, а то й можемо бути притягнутими аж до суду.
…а що Боже – Богові… Останні слова Ісуса часто не сприймаємо так серйозно. Проте усвідомлюємо, що ціле наше життя належить Богові Він нас сотворив на свій образ. Наша родина, наша робота, наші турботи, а також радості – все належать Йому і ми є повністю Божі. Якщо ми є добрими християнами, то наша віра нас надихає бути добрими людьми – батьками, студентами, лікарями… Наша віра нас вчить робити більше за те, що «повинні». Любов до Бога нас робить щирими, чесними, сердечними, охочими допомогти, дати пораду тощо.
• Як виповнюється це Євангеліе у моєму житті?
Господи, я є повністю Твій, і хотів би, щоб по мені це було видно.
25.12.2008
25 грудня, четвер – Лк 20,9-18
Прп. Спиридона Чудотворця
Сказав Господь притчу оцю: Один чоловік насадив був виноградник, найняв його виноградарям і відійшов на довший час. Та своєчасно послав він до виноградарів слугу, щоб ті дали йому частку з плодів виноградних; а виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим. Знову послав він другого слугу, та вони й того, побивши й обезчестивши, відпустили з порожніми руками. Послав ще і третього, та вони й цього, тяжко ранивши, прогнали. Сказав тоді власник виноградника: Що мені робити? Хіба послати мого улюбленого сина? Може, його пошанують. Виноградарі ж, побачивши його, так почали міркувати між собою: Це спадкоємець, убиймо його, і так спадщина буде наша. І вивели його за виноградник, і вбили. Що, отже, зробить їм власник виноградника? Прийде, і вигубить тих виноградарів, а виноградник дасть іншим. Почувши це, вони сказали: Нехай так не буде! Ісус же глянув на них пильно і мовив: Що, отже, значить це Писання: Камінь, який відкинули будівничі, став наріжним каменем? Кожний, хто впаде на той камінь, розіб’ється; на кожного ж він упаде, роздавить його.
Що відповімо Ісусові на запитання, яке Він ставить і перед нами через сьогоднішнє Євангеліє? Чи можемо бути впевненими, що Його голос, який нам проголошує Його волю, ми ніколи не знищили, не вбили? Що зробимо з прочитаним Божим Словом тепер, коли Він до нас знову промовляє?
В кінці нашого життя від нас буде вимагатися урожай. Щоб був ще більшим, щоденно нам Господь посилає свого Сина у подобі Божого Слова, а також у Пресвятій Євхаристії –під видом хліба і вина. Приходить Він до нас також і через наших ближніх…
Вже сьогодні постараюсь про те, щоб зміг я отримати спадкоємство, яке нам приготував Бог: вічну радість у небі.
• Роздумаю, яким виноградарем є я, та яким мене хоче бачити Бог?
Господи Ісусе, дай мені силу формувати виноградник моєї душі Твоєю волею, щоб не втратив можливість отримати небо.
Прп. Спиридона Чудотворця
Сказав Господь притчу оцю: Один чоловік насадив був виноградник, найняв його виноградарям і відійшов на довший час. Та своєчасно послав він до виноградарів слугу, щоб ті дали йому частку з плодів виноградних; а виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим. Знову послав він другого слугу, та вони й того, побивши й обезчестивши, відпустили з порожніми руками. Послав ще і третього, та вони й цього, тяжко ранивши, прогнали. Сказав тоді власник виноградника: Що мені робити? Хіба послати мого улюбленого сина? Може, його пошанують. Виноградарі ж, побачивши його, так почали міркувати між собою: Це спадкоємець, убиймо його, і так спадщина буде наша. І вивели його за виноградник, і вбили. Що, отже, зробить їм власник виноградника? Прийде, і вигубить тих виноградарів, а виноградник дасть іншим. Почувши це, вони сказали: Нехай так не буде! Ісус же глянув на них пильно і мовив: Що, отже, значить це Писання: Камінь, який відкинули будівничі, став наріжним каменем? Кожний, хто впаде на той камінь, розіб’ється; на кожного ж він упаде, роздавить його.
Що відповімо Ісусові на запитання, яке Він ставить і перед нами через сьогоднішнє Євангеліє? Чи можемо бути впевненими, що Його голос, який нам проголошує Його волю, ми ніколи не знищили, не вбили? Що зробимо з прочитаним Божим Словом тепер, коли Він до нас знову промовляє?
В кінці нашого життя від нас буде вимагатися урожай. Щоб був ще більшим, щоденно нам Господь посилає свого Сина у подобі Божого Слова, а також у Пресвятій Євхаристії –під видом хліба і вина. Приходить Він до нас також і через наших ближніх…
Вже сьогодні постараюсь про те, щоб зміг я отримати спадкоємство, яке нам приготував Бог: вічну радість у небі.
• Роздумаю, яким виноградарем є я, та яким мене хоче бачити Бог?
Господи Ісусе, дай мені силу формувати виноградник моєї душі Твоєю волею, щоб не втратив можливість отримати небо.
24.12.2008
24 грудня, середа – Лк 20,1-8
Прп. Даниїла Стовпника
В той час, як Ісус навчав народ у храмі і звіщав Добру Новину, приступили первосвященики і книжники з старшинами і сказали так до нього: Скажи нам, якою владою ти це робиш, або хто тобі дав цю владу? Він у відповідь сказав: «Я теж спитаю вас одне. Скажіть мені: Іванове хрищення було з неба, чи від людей? Вони так міркували між собою: Як скажемо: З неба, він спитає: Чому ж ви йому не повірили? А як скажемо: Від людей, увесь народ нас поб’є камінням, бо певний, що Іван був пророком. І відповіли: Не знаємо звідки. Ісус сказав їм: І я вам не скажу, якою владою чиню це.
Хитрим питанням священики та фарисеї тільки підтвердили, що їм було байдуже до правди Божої та до її прийняття. Їм лише розходилося про те, аби підловити на чомусь Ісуса, зробити йому неприємність. Бо дуже вже не хотіли вони підкоритися та прийняти Ісуса як Месію, тобто Спасителя. Ми не хочемо поповнювати ряди фарисеїв, які і сьогодні залишаються у темряві, хоч Христове світло дуже ясно світить.
Визнаю, що Ісус є Бог! Вірю Йому та хочу крокувати по Його дорогах. Бажаю бути носієм Христового світла, яке просвітлює моє життя і хочу бути світлом також для тих, яких я сьогодні і впродовж цілого мого життя зустріну.
• Декілька разів на день усвідомлю, що маю Христове світло.
Господи, дякую, що Ти мене покликав бути носієм Твого світла.
Прп. Даниїла Стовпника
В той час, як Ісус навчав народ у храмі і звіщав Добру Новину, приступили первосвященики і книжники з старшинами і сказали так до нього: Скажи нам, якою владою ти це робиш, або хто тобі дав цю владу? Він у відповідь сказав: «Я теж спитаю вас одне. Скажіть мені: Іванове хрищення було з неба, чи від людей? Вони так міркували між собою: Як скажемо: З неба, він спитає: Чому ж ви йому не повірили? А як скажемо: Від людей, увесь народ нас поб’є камінням, бо певний, що Іван був пророком. І відповіли: Не знаємо звідки. Ісус сказав їм: І я вам не скажу, якою владою чиню це.
Хитрим питанням священики та фарисеї тільки підтвердили, що їм було байдуже до правди Божої та до її прийняття. Їм лише розходилося про те, аби підловити на чомусь Ісуса, зробити йому неприємність. Бо дуже вже не хотіли вони підкоритися та прийняти Ісуса як Месію, тобто Спасителя. Ми не хочемо поповнювати ряди фарисеїв, які і сьогодні залишаються у темряві, хоч Христове світло дуже ясно світить.
Визнаю, що Ісус є Бог! Вірю Йому та хочу крокувати по Його дорогах. Бажаю бути носієм Христового світла, яке просвітлює моє життя і хочу бути світлом також для тих, яких я сьогодні і впродовж цілого мого життя зустріну.
• Декілька разів на день усвідомлю, що маю Христове світло.
Господи, дякую, що Ти мене покликав бути носієм Твого світла.
23.12.2008
23 грудня, вівторок – Лк 19,45-48
Мчч. Мини, Єрмогена і Євграфа
Одного разу Ісус, увійшовши у храм, став виганяти продавців і покупців, кажучи до них: Написано: Дім мій – дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбійників. І Він щодня навчав їх у храмі. Первосвященники ж і книжники та старшина народу шукали його вбити, та не знаходили, що б йому зробити, бо ввесь народ, слухаючи його, горнувся до нього.
Живемо у часі, що дуже швидко змінюється. Події навколо нас і швидкоплинний час приводять нас до того, що вже навіть і в Церкві, на Службі Божій, думаємо про роботу, навчання, фільми, музику…
Часто ми внутрішньо розбиті, ми є ніби печерою розбишак. Тілом ми у Церкві, але думки літають з надзвичайною швидкістю по місцях наших інтересів.
• Підготуюся молитвою до Служби Божої, щоб з уважністю переживати всі її таїнства.
Господи, з Твоєю поміччю хочу очиститись від всього, що мені перешкоджає бути зосередженим на молитві та Службі Божій.
Мчч. Мини, Єрмогена і Євграфа
Одного разу Ісус, увійшовши у храм, став виганяти продавців і покупців, кажучи до них: Написано: Дім мій – дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбійників. І Він щодня навчав їх у храмі. Первосвященники ж і книжники та старшина народу шукали його вбити, та не знаходили, що б йому зробити, бо ввесь народ, слухаючи його, горнувся до нього.
Живемо у часі, що дуже швидко змінюється. Події навколо нас і швидкоплинний час приводять нас до того, що вже навіть і в Церкві, на Службі Божій, думаємо про роботу, навчання, фільми, музику…
Часто ми внутрішньо розбиті, ми є ніби печерою розбишак. Тілом ми у Церкві, але думки літають з надзвичайною швидкістю по місцях наших інтересів.
• Підготуюся молитвою до Служби Божої, щоб з уважністю переживати всі її таїнства.
Господи, з Твоєю поміччю хочу очиститись від всього, що мені перешкоджає бути зосередженим на молитві та Службі Божій.
22.12.2008
22 грудня, понеділок – Лк 8,16-21
Непорочне Зачаття Пресвятої Богородиці св.Анною
Сказав Господь: Ніхто не засвічує світила, щоб його вкрити посудиною або поставити під ліжко, а, навпаки, його ставлять на свічнику, щоб ті, що входять, бачили світло. Нічого бо нема схованого, що не стало б явним, нічого тайного, що не стало б знаним і не вийшло на яв. Вважайте, отже, як слухаєте: бо хто має, тому дасться; а хто не має, візьмуть і те, що йому здається, ніби має. Мати його і брати прийшли до нього, та зачерез народ не могли до нього доступитись. Йому сказали: Мати твоя і брати твої стоять надворі, хочуть побачитись з тобою. Він у відповідь сказав їм: Мати моя і брати мої – це ті, що слухають слово Боже і виконують його.
…Мати його і брати прийшли до нього… Інколи до нас приходить думка: «Які раді ми були б почути хоча б декілька слів від Діви Марії та дізнатись від Неї про її життя з Ісусом». З того, що кажуть Євангелисти, ми не чуємо багато слів. І у цій миті Діва Марія знову ж не прийшла скаржитися, але пришла слухати свого Сина. У бажанні зустрітись з Ісусом, можемо її наслідувати вже сьогодні…
…Йому сказали: Мати твоя і брати твої стоять надворі, хочуть побачитись з тобою… Є дуже важливо, щоб в кожній родині будувалися добрі відносини і щоб члени сім’ї часто були разом. Лише тоді між членами родини відчувається глибока любов та порозуміння. Це є великим даром!
…Мати моя і брати мої – це ті, що слухають слово Боже і виконують його… Що оцим хоче сказати нам Ісус? Хіба Йому не подобається сім’я? Ні! Лише нам хоче нагадати, що, як християни, належимо ще до однієї родини - до Родини Божих дітей. І про це ми часто забуваємо! Саме будування відносин з Богом є для нашого духовного життя найважливішим. Та як утримати добрі відносини із Богом? Дотримуватись усього того, що Він бажає! Звідки дізнаємося, що саме Він бажає від нас? З почутого чи прочитаного Божого Слова. Коли щоденно відкриватимемо Святе Письмо, коли будемо присутні на Службі Божій… У Святому Причасті до нас приходить сам Господь, щоб допомогти нам подолати щоденні ситуації та проблеми.
Непорочне Зачаття Пресвятої Богородиці св.Анною
Сказав Господь: Ніхто не засвічує світила, щоб його вкрити посудиною або поставити під ліжко, а, навпаки, його ставлять на свічнику, щоб ті, що входять, бачили світло. Нічого бо нема схованого, що не стало б явним, нічого тайного, що не стало б знаним і не вийшло на яв. Вважайте, отже, як слухаєте: бо хто має, тому дасться; а хто не має, візьмуть і те, що йому здається, ніби має. Мати його і брати прийшли до нього, та зачерез народ не могли до нього доступитись. Йому сказали: Мати твоя і брати твої стоять надворі, хочуть побачитись з тобою. Він у відповідь сказав їм: Мати моя і брати мої – це ті, що слухають слово Боже і виконують його.
…Мати його і брати прийшли до нього… Інколи до нас приходить думка: «Які раді ми були б почути хоча б декілька слів від Діви Марії та дізнатись від Неї про її життя з Ісусом». З того, що кажуть Євангелисти, ми не чуємо багато слів. І у цій миті Діва Марія знову ж не прийшла скаржитися, але пришла слухати свого Сина. У бажанні зустрітись з Ісусом, можемо її наслідувати вже сьогодні…
…Йому сказали: Мати твоя і брати твої стоять надворі, хочуть побачитись з тобою… Є дуже важливо, щоб в кожній родині будувалися добрі відносини і щоб члени сім’ї часто були разом. Лише тоді між членами родини відчувається глибока любов та порозуміння. Це є великим даром!
…Мати моя і брати мої – це ті, що слухають слово Боже і виконують його… Що оцим хоче сказати нам Ісус? Хіба Йому не подобається сім’я? Ні! Лише нам хоче нагадати, що, як християни, належимо ще до однієї родини - до Родини Божих дітей. І про це ми часто забуваємо! Саме будування відносин з Богом є для нашого духовного життя найважливішим. Та як утримати добрі відносини із Богом? Дотримуватись усього того, що Він бажає! Звідки дізнаємося, що саме Він бажає від нас? З почутого чи прочитаного Божого Слова. Коли щоденно відкриватимемо Святе Письмо, коли будемо присутні на Службі Божій… У Святому Причасті до нас приходить сам Господь, щоб допомогти нам подолати щоденні ситуації та проблеми.
21.12.2008
21 грудня, неділя – Лк 13,10-17 (27 нд, гл.2)
Прп. Патапія
Того часу Ісус навчав в одній з синагог у суботу. Була ж там одна жінка, яку тримав дух у недузі вісімнадцять років: вона була скорчена і не могла ніяк випростатись. Побачивши її, Ісус покликав її і промовив до неї: Жінко, ти звільнена від недуги твоєї. І поклав на неї руки, і вона зараз же випросталась, і почала прославляти Бога. Тоді начальник синагоги, обурений, що Ісус оздоровив у суботу, озвався і мовив до народу: Шість день є, коли маєте працювати; тоді приходьте оздоровлятись, а не в день суботній. Господь у відповідь сказав до нього: Лицеміри! Хіба кожний з вас не відв’язує в суботу свого вола чи осла від ясел і не веде поїти? Цю ж жінку, дочку Авраама, яку сатана зв’язав ось вісімнадцять років, не треба було від цього вузла звільнити в день суботній? І як він говорив це, усі противники його засоромились, а ввесь народ радів усім славним учинкам, які він робив.
Яка радість, напевно, наповняла цю жінку, коли після багатьох років неприємної хвороби Ісус її оздоровив. Можливо, вже не мала надію, що буде повноцінно жити. Тепер могла стояти рівно та підняти свій зір до очей Ісусових та до висот небесних.
Багато з нас «завалені» турботами, проблемами, маємо багато хвороб, гріхів і провин перед Богом. Наш зір є здебільшого направлений до матеріального, до земних речей. І це настільки, що забуваємо випростатись і подивитися до висот, на Бога. Прийдімо сміливо до Ісуса зі всім, що нас пригнічує до землі! Він до нас доторкнеться своєю оздоровлюючою рукою. Про це не сумніваймося ні на хвилину!
• Щиро відкрию Ісусові мою найбільшу проблему.
Небесний Отче, віримо, що Ти нас можеш уздоровити, щоб ми могли жити як Твої діти.
Прп. Патапія
Того часу Ісус навчав в одній з синагог у суботу. Була ж там одна жінка, яку тримав дух у недузі вісімнадцять років: вона була скорчена і не могла ніяк випростатись. Побачивши її, Ісус покликав її і промовив до неї: Жінко, ти звільнена від недуги твоєї. І поклав на неї руки, і вона зараз же випросталась, і почала прославляти Бога. Тоді начальник синагоги, обурений, що Ісус оздоровив у суботу, озвався і мовив до народу: Шість день є, коли маєте працювати; тоді приходьте оздоровлятись, а не в день суботній. Господь у відповідь сказав до нього: Лицеміри! Хіба кожний з вас не відв’язує в суботу свого вола чи осла від ясел і не веде поїти? Цю ж жінку, дочку Авраама, яку сатана зв’язав ось вісімнадцять років, не треба було від цього вузла звільнити в день суботній? І як він говорив це, усі противники його засоромились, а ввесь народ радів усім славним учинкам, які він робив.
Яка радість, напевно, наповняла цю жінку, коли після багатьох років неприємної хвороби Ісус її оздоровив. Можливо, вже не мала надію, що буде повноцінно жити. Тепер могла стояти рівно та підняти свій зір до очей Ісусових та до висот небесних.
Багато з нас «завалені» турботами, проблемами, маємо багато хвороб, гріхів і провин перед Богом. Наш зір є здебільшого направлений до матеріального, до земних речей. І це настільки, що забуваємо випростатись і подивитися до висот, на Бога. Прийдімо сміливо до Ісуса зі всім, що нас пригнічує до землі! Він до нас доторкнеться своєю оздоровлюючою рукою. Про це не сумніваймося ні на хвилину!
• Щиро відкрию Ісусові мою найбільшу проблему.
Небесний Отче, віримо, що Ти нас можеш уздоровити, щоб ми могли жити як Твої діти.
20.12.2008
20 грудня, субота – Лк 10,19-21
Св. єп. Амвросія Медіоланського
Сказав Господь своїм учням: Ось даю вам владу наступати на зміїв, скорпіонів і на всю силу ворожу – і ніщо вам не пошкодить. Одначе, не радійте тому, що духи вам коряться, але радійте тому, що імена ваші записані на небі. В той час Ісус зрадів Духом Святим і сказав: Прославляю тебе, Отче, Господи неба й землі, що ти втаїв це від мудрих та розумних і відкрив немовлятам. Так, Отче, бо так тобі подобалося.
Ісусові слова приводять нас до покори, яка є притаманна кожній дітині. Бог бажає, щоб ми до нього приходили з серцем дитини. Діти вміють повністю віддатися своїм батькам.
Можливо, нам буде важко знову здобути дитячу простоту та довір’я. Ми є дуже заполонені думками, що панують в нашому середовищі. Ми, які думаємо над тим, ким стати, щоб чим швидше та більше заробити грошей, супер-машини чи зручне життя, маємо усвідомити, що ми є люблені Небесним Батьком та лише Його обійми мають додавати нам впевненість.
Ми є часто перебірливими дітьми. Не завжди нам підходить модель дитини з Євангелія, про яку говорить Ісус. Проте Богу подобається навіть наше мале намагання бути як діти. І якщо нам це не виходить, Він нам дає силу знову розпочати, в покорі до Нього. Тому продовжуймо довірятися Богові так, як його правдиві діти.
Господи, дай мені силу робитися маленьким, щоб я міг Тебе наслідувати, та йти за Тобою, куди Ти підеш.
Св. єп. Амвросія Медіоланського
Сказав Господь своїм учням: Ось даю вам владу наступати на зміїв, скорпіонів і на всю силу ворожу – і ніщо вам не пошкодить. Одначе, не радійте тому, що духи вам коряться, але радійте тому, що імена ваші записані на небі. В той час Ісус зрадів Духом Святим і сказав: Прославляю тебе, Отче, Господи неба й землі, що ти втаїв це від мудрих та розумних і відкрив немовлятам. Так, Отче, бо так тобі подобалося.
Ісусові слова приводять нас до покори, яка є притаманна кожній дітині. Бог бажає, щоб ми до нього приходили з серцем дитини. Діти вміють повністю віддатися своїм батькам.
Можливо, нам буде важко знову здобути дитячу простоту та довір’я. Ми є дуже заполонені думками, що панують в нашому середовищі. Ми, які думаємо над тим, ким стати, щоб чим швидше та більше заробити грошей, супер-машини чи зручне життя, маємо усвідомити, що ми є люблені Небесним Батьком та лише Його обійми мають додавати нам впевненість.
Ми є часто перебірливими дітьми. Не завжди нам підходить модель дитини з Євангелія, про яку говорить Ісус. Проте Богу подобається навіть наше мале намагання бути як діти. І якщо нам це не виходить, Він нам дає силу знову розпочати, в покорі до Нього. Тому продовжуймо довірятися Богові так, як його правдиві діти.
Господи, дай мені силу робитися маленьким, щоб я міг Тебе наслідувати, та йти за Тобою, куди Ти підеш.
19.12.2008
19 грудня, п’ятниця – Лк 6,17-22
Св. Миколая Чудотворця
В той час став Ісус на рівнім місці; була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. Вони прийшли слухати його і оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього й усіх оздоровляла.
Тоді він, звівши на своїх учнів очі, мовив: Блаженні вбогі, бо ваше Царство Боже. Блаженні голодні нині, бо ви насититеся. Блаженні, що плачете нині, бо будете сміятись. Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть як безчесне ваше ім’я Сина Чоловічого ради. Радійте того дня і веселіться, бо ваша нагорода велика на небі.
…Став Ісус на рівнім місці; була там велика сила його учнів і людей вельми багато… Уявімо собі, що між тою юрбою є також і ми. Які почуття в нас в тій хвилині викликає зустріч з Ісусом? Вмію в Його погляді побачити, що Він хоче мені допомогти? І що хоче Він тепер від мене?
…Вони прийшли слухати його і оздоровитись від своїх недуг… З чим найчастіше приходжу я до Ісуса? Він очікує мене, щоб зі мною міг зустрітися та дав відчути свою оздоровлюючу міць! Про що хочу тепер попросити Ісуса? Що потребую у своєму житті «відремонтувати», оздоровити або змінити? Щиро Йому про це розкажу!
Св. Миколая Чудотворця
В той час став Ісус на рівнім місці; була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. Вони прийшли слухати його і оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього й усіх оздоровляла.
Тоді він, звівши на своїх учнів очі, мовив: Блаженні вбогі, бо ваше Царство Боже. Блаженні голодні нині, бо ви насититеся. Блаженні, що плачете нині, бо будете сміятись. Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть як безчесне ваше ім’я Сина Чоловічого ради. Радійте того дня і веселіться, бо ваша нагорода велика на небі.
…Став Ісус на рівнім місці; була там велика сила його учнів і людей вельми багато… Уявімо собі, що між тою юрбою є також і ми. Які почуття в нас в тій хвилині викликає зустріч з Ісусом? Вмію в Його погляді побачити, що Він хоче мені допомогти? І що хоче Він тепер від мене?
…Вони прийшли слухати його і оздоровитись від своїх недуг… З чим найчастіше приходжу я до Ісуса? Він очікує мене, щоб зі мною міг зустрітися та дав відчути свою оздоровлюючу міць! Про що хочу тепер попросити Ісуса? Що потребую у своєму житті «відремонтувати», оздоровити або змінити? Щиро Йому про це розкажу!
18.12.2008
18 грудня, четвер – Лк 19,12-28
Прп. Сави Освященного
Сказав Господь притчу оцю: Один чоловік, знатного роду, пішов у далеку землю прийняти царство і потім вернутися. Покликав він десятьох своїх слуг, дав їм десять мін і мовив до них: Промишляйте ними, поки я вернуся. Співгромадяни ж його ненавиділи його і вислали слідом за ним посольство сказати: Не хочемо, щоб той царював над нами. І коли він, прийнявши царство, вернувся назад, звелів прикликати до себе тих слуг, яким дав гроші, щоб довідатися, хто що придбав. Перший прийшов і каже: Пане, міна твоя придбала інших десять. Сказав пан: Добре, слуго благий! Тому що ти був вірний у малому, візьми управу над десятьма містами. Прийшов другий і каже: Пане, міна твоя принесла п’ять мін. Він сказав і цьому: Ти теж будь над п’ятьма містами. Прийшов ще інший і каже: Ось твоя міна, пане, що я тримав, сховавши у хустині; бо я боявся тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав, і жнеш, чого не сіяв. Пан до нього каже: З уст твоїх я тебе суджу, лукавий слуго. Ти знав, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сіяв. Чому, отже, не дав моїх грошей в обіг, і я, вернувшись, відібрав би їх з відсотками. І він сказав тим, що там стояли: Візьміть від нього міну і дайте тому, що має десять. – Пане, сказали йому, він має десять мін. – Кажу вам: Кожному, хто має, дасться, а в того, хто не має, відберуть і те, що має. А ворогів моїх, тих, що не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди і убийте на очах у мене. Сказавши це, Ісус пішов попереду, здіймаючись до Єрусалиму.
Кожен з нас отримав талант Божого слова, Заповідей. Це є таланти, які не переважать ніякі мільйони. Ісус нас також цим словом кличе, щоб ми не тримали наші таланти та наші здібності закритими, запорошеними у якийсь віддаленій скрині. Навпаки, ми маємо їх вкоренити глибоко у наші серця. Нашим завданням є збільшувати їх своїм життям та вчинками. Дехто двічі, інший 5 або 10 разів.
На останньому суді Ісус спитає кожного з нас особисто, що ми зробили з талантом, що його Господь нам був доручив. Що ми отримали, а що втратили? Якщо не хочемо належати до тих злих слугів, зараз починаймо помножувати таланти всюди, куди сьогодні прийдемо.
Господи, дай мені відвагу сьогодні поширювати Євангеліє своїми вчинками.
Прп. Сави Освященного
Сказав Господь притчу оцю: Один чоловік, знатного роду, пішов у далеку землю прийняти царство і потім вернутися. Покликав він десятьох своїх слуг, дав їм десять мін і мовив до них: Промишляйте ними, поки я вернуся. Співгромадяни ж його ненавиділи його і вислали слідом за ним посольство сказати: Не хочемо, щоб той царював над нами. І коли він, прийнявши царство, вернувся назад, звелів прикликати до себе тих слуг, яким дав гроші, щоб довідатися, хто що придбав. Перший прийшов і каже: Пане, міна твоя придбала інших десять. Сказав пан: Добре, слуго благий! Тому що ти був вірний у малому, візьми управу над десятьма містами. Прийшов другий і каже: Пане, міна твоя принесла п’ять мін. Він сказав і цьому: Ти теж будь над п’ятьма містами. Прийшов ще інший і каже: Ось твоя міна, пане, що я тримав, сховавши у хустині; бо я боявся тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав, і жнеш, чого не сіяв. Пан до нього каже: З уст твоїх я тебе суджу, лукавий слуго. Ти знав, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сіяв. Чому, отже, не дав моїх грошей в обіг, і я, вернувшись, відібрав би їх з відсотками. І він сказав тим, що там стояли: Візьміть від нього міну і дайте тому, що має десять. – Пане, сказали йому, він має десять мін. – Кажу вам: Кожному, хто має, дасться, а в того, хто не має, відберуть і те, що має. А ворогів моїх, тих, що не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди і убийте на очах у мене. Сказавши це, Ісус пішов попереду, здіймаючись до Єрусалиму.
Кожен з нас отримав талант Божого слова, Заповідей. Це є таланти, які не переважать ніякі мільйони. Ісус нас також цим словом кличе, щоб ми не тримали наші таланти та наші здібності закритими, запорошеними у якийсь віддаленій скрині. Навпаки, ми маємо їх вкоренити глибоко у наші серця. Нашим завданням є збільшувати їх своїм життям та вчинками. Дехто двічі, інший 5 або 10 разів.
На останньому суді Ісус спитає кожного з нас особисто, що ми зробили з талантом, що його Господь нам був доручив. Що ми отримали, а що втратили? Якщо не хочемо належати до тих злих слугів, зараз починаймо помножувати таланти всюди, куди сьогодні прийдемо.
Господи, дай мені відвагу сьогодні поширювати Євангеліє своїми вчинками.
17.12.2008
17 грудня, середа – Лк 18,15-17.26-30
Вмч. Варвари, прп. Івана Дамаскина
В той час приносили до Ісуса малих дітей, щоб до них доторкнувся. Побачивши це, учні їм докоряли. Ісус покликав їх, кажучи: Дозвольте дітям, нехай ідуть до мене; не боронить їм: таких бо Царство Боже. Істинно кажу вам: Хто Царства Божого не прийме, як дитина, той не ввійде до нього.
Ті, що слухали, сказали: Хто ж тоді може спастися? Він відповів: Неможливе в людей – можливе в Бога.
Тоді Петро промовив: Ось ми покинули все, що мали, і пішли за тобою. Ісус сказав їм: Істинно кажу вам: Нема такого, що кинув би дім, чи жінку, чи братів, чи дітей задля Царства Божого, і не отримав би багато більше за цього віку, а в наступнім віці життя вічне.
Кожна мала дитина є дуже чутливою. Поступово вчиться пізнавати світ. Найважливішими для дитини є її батьки. Їм повністю дитина довіряється, бо руки – обійми мами і тата, є для неї як оазис в пустелі цього світу.
Такими маємо бути також і ми відносно нашого Небесного Отця. З такою впевненістю, так просто довіритися, як маленька дитина своїм батькам. Ісус бажає, щоб ми приходили до Отця, як ті діти. Він на нас дивиться з безмежною любов’ю, дає нам свої дари вдень та вночі.
Небесний Батьку, відкриваю свої обійми та серце для Тебе. Сьогодні потребую Тебе.
Вмч. Варвари, прп. Івана Дамаскина
В той час приносили до Ісуса малих дітей, щоб до них доторкнувся. Побачивши це, учні їм докоряли. Ісус покликав їх, кажучи: Дозвольте дітям, нехай ідуть до мене; не боронить їм: таких бо Царство Боже. Істинно кажу вам: Хто Царства Божого не прийме, як дитина, той не ввійде до нього.
Ті, що слухали, сказали: Хто ж тоді може спастися? Він відповів: Неможливе в людей – можливе в Бога.
Тоді Петро промовив: Ось ми покинули все, що мали, і пішли за тобою. Ісус сказав їм: Істинно кажу вам: Нема такого, що кинув би дім, чи жінку, чи братів, чи дітей задля Царства Божого, і не отримав би багато більше за цього віку, а в наступнім віці життя вічне.
Кожна мала дитина є дуже чутливою. Поступово вчиться пізнавати світ. Найважливішими для дитини є її батьки. Їм повністю дитина довіряється, бо руки – обійми мами і тата, є для неї як оазис в пустелі цього світу.
Такими маємо бути також і ми відносно нашого Небесного Отця. З такою впевненістю, так просто довіритися, як маленька дитина своїм батькам. Ісус бажає, щоб ми приходили до Отця, як ті діти. Він на нас дивиться з безмежною любов’ю, дає нам свої дари вдень та вночі.
Небесний Батьку, відкриваю свої обійми та серце для Тебе. Сьогодні потребую Тебе.
16.12.2008
16 грудня, вівторок – Лк 17,26-37
Прор. Софонії
Сказав Господь: Як було за днів Ноя, так буде й за днів Сина Чоловічого: Їли, пили, женилися, виходили заміж, аж до дня, коли Ной ввійшов у ковчег; надійшов потоп і вигубив усіх їх. Так само сталось і за днів Лота; їли, пили, купували, продавали, садили, будували; та того дня, коли Лот вийшов з Содому, вогонь і сірка линули з неба і всіх вигубили. Так само буде й того дня, як об’явиться Син Чоловічий. Хто буде того дня на покрівлі, речі ж його в хаті, нехай не злізає за ними. А хто на полі, нехай так само не вертається назад. Пригадайте жінку Лота. Хто буде намагатися спасти своє життя, той його погубить; а хто його погубить, той оживить його. Кажу вам, тієї ночі двоє буде на однім ліжку: одного візьмуть, другого зоставлять. Дві жінки молотимуть разом: однуз них візьмуть, другу зоставлять. Двоє буде на полі: одного візьмуть, другого лишать. Тоді вони його спитали: Де, Господи? Він відповів їм: Де труп, там зберуться і орли.
Напевно ми вже чули цю Євангелію. Чули, але здається, вона не проникла до серця. Інакше ми би вже намагалися змінювати наше життя та не ходили б старими стежками. Опам’ятаймося, поки ще є час! Поки живемо, маємо можливість змінитися. Також сьогодні нам Бог дає цю можливість. Чи так буде і завтра, те знає лише Він.
• Вже тепер під час дня почну виправляти свої думки, слова, вчинки, тобто все, що у мому житті розходиться з Його Волею.
Господи Ісусе, дай мені витривалість до переміни життєвих ставлень. Знаю, що не досить лише вирішити, але треба діяти.
Прор. Софонії
Сказав Господь: Як було за днів Ноя, так буде й за днів Сина Чоловічого: Їли, пили, женилися, виходили заміж, аж до дня, коли Ной ввійшов у ковчег; надійшов потоп і вигубив усіх їх. Так само сталось і за днів Лота; їли, пили, купували, продавали, садили, будували; та того дня, коли Лот вийшов з Содому, вогонь і сірка линули з неба і всіх вигубили. Так само буде й того дня, як об’явиться Син Чоловічий. Хто буде того дня на покрівлі, речі ж його в хаті, нехай не злізає за ними. А хто на полі, нехай так само не вертається назад. Пригадайте жінку Лота. Хто буде намагатися спасти своє життя, той його погубить; а хто його погубить, той оживить його. Кажу вам, тієї ночі двоє буде на однім ліжку: одного візьмуть, другого зоставлять. Дві жінки молотимуть разом: однуз них візьмуть, другу зоставлять. Двоє буде на полі: одного візьмуть, другого лишать. Тоді вони його спитали: Де, Господи? Він відповів їм: Де труп, там зберуться і орли.
Напевно ми вже чули цю Євангелію. Чули, але здається, вона не проникла до серця. Інакше ми би вже намагалися змінювати наше життя та не ходили б старими стежками. Опам’ятаймося, поки ще є час! Поки живемо, маємо можливість змінитися. Також сьогодні нам Бог дає цю можливість. Чи так буде і завтра, те знає лише Він.
• Вже тепер під час дня почну виправляти свої думки, слова, вчинки, тобто все, що у мому житті розходиться з Його Волею.
Господи Ісусе, дай мені витривалість до переміни життєвих ставлень. Знаю, що не досить лише вирішити, але треба діяти.
15.12.2008
15 грудня, понеділок – Лк 17,20-25
Прор. Авакума
В той час, як питали фарисеї Ісуса, коли прийде Царство Боже, він відповів їм: Царство Боже прийде непомітно; ані не скажуть: Ось воно тут – або: Он там – бо Царство Боже є між вами. Далі сказав він до учнів: Прийдуть дні, коли бажатимете побачити бодай один день Сина Чоловічого, та не побачите. Скажуть вам: Ось тут він – або: Он там. Не йдіть і не шукайте! Бо як блискавка блискає і освічує від краю і до краю неба, так буде свого дня Син Чоловічий. Та перше він мусить багато страждати, і його відкине рід цей.
Ми, люди, під назвою Боже Царство уявляємо щось, що нас тепер не стосується, що є далеким. Ісус нам сьогодні нагадує: «Боже Царство є поміж вами!!!» Кожен з нас має особистий досвід того, як важко є зберегти першість Бога, «Царювання Бога» у наших серцях. Щоденно нам до серця входить стільки осіб та речей... Кожен гріх виганяє Бога з нашого серця. Такі слабенькі є почуття до Небесного Батька!
Якщо будемо старатися щоденно кликати Його до свого серця, очищатись іспитом сумління та Тайною Покаяння, знаймо, що Він має міць, а тому переможе наші слабкості та недоліки, наші недобрі бажання та спокуси, що з’являються під впливом середовища.
• Буду сьогодні часто питатися: Кого маю тепер у серці?
Господи, Ти мене знаєш, допоможи мені, щоб я був чутливий на голос совісті та не втратив Тебе ні на хвилину зі свого Серця.
Прор. Авакума
В той час, як питали фарисеї Ісуса, коли прийде Царство Боже, він відповів їм: Царство Боже прийде непомітно; ані не скажуть: Ось воно тут – або: Он там – бо Царство Боже є між вами. Далі сказав він до учнів: Прийдуть дні, коли бажатимете побачити бодай один день Сина Чоловічого, та не побачите. Скажуть вам: Ось тут він – або: Он там. Не йдіть і не шукайте! Бо як блискавка блискає і освічує від краю і до краю неба, так буде свого дня Син Чоловічий. Та перше він мусить багато страждати, і його відкине рід цей.
Ми, люди, під назвою Боже Царство уявляємо щось, що нас тепер не стосується, що є далеким. Ісус нам сьогодні нагадує: «Боже Царство є поміж вами!!!» Кожен з нас має особистий досвід того, як важко є зберегти першість Бога, «Царювання Бога» у наших серцях. Щоденно нам до серця входить стільки осіб та речей... Кожен гріх виганяє Бога з нашого серця. Такі слабенькі є почуття до Небесного Батька!
Якщо будемо старатися щоденно кликати Його до свого серця, очищатись іспитом сумління та Тайною Покаяння, знаймо, що Він має міць, а тому переможе наші слабкості та недоліки, наші недобрі бажання та спокуси, що з’являються під впливом середовища.
• Буду сьогодні часто питатися: Кого маю тепер у серці?
Господи, Ти мене знаєш, допоможи мені, щоб я був чутливий на голос совісті та не втратив Тебе ні на хвилину зі свого Серця.
14.12.2008
14 грудня, неділя – Лк 12,16-21 (26 нд, гл.1)
Прор. Наума
Сказав Господь притчу оцю: В одного багача земля вродила гарно. Почав він міркувати, кажучи сам до себе: Що мені робити? Не маю де звезти урожай мій. І каже: Ось що зроблю: розберу мої стодоли, більші побудую і зберу туди все збіжжя і ввесь мій достаток, і скажу душі моїй: Душе моя, маєш добра багато в запасі на багато років! Спочивай, їж, пий і веселися! А Бог сказав до нього: Безумний, цієї ж ночі душу візьмуть у тебе, і те, що ти зібрав, кому воно буде? Отак воно з тим, хто збирає для себе, замість багатіти у Бога.
Також після 2000 років до нас доходять ці Ісусові актуальні слова, котрі нам не імпонують. Через Боже слово нам і сьогодні Ісус нагадує, що не маємо забувати про любов до ближнього. Ніби нам хотів сказати: Якщо між вами немає любові, то навіть найсправедливіша справедливість не буде досить справедливою!
Хто любить, той вміє поділитися, той бачить потреби ближніх, не бачить хіба лише себе самого. Захланна людина не може любити. Якщо і любить, то тільки себе та те, що нагромадить.
Щоденно вчимось любити Бога та ближніх. Потім нам не буде заважко зректися того багатства. Можливо, найбільшим даром буду я сам. Мій час, моя усмішка, допомога, добре слово… або моя одежа, декілька гривень потребуючому, їжа голодному…
• Подумаю, що би з того, що для мене є цінним, я можу дати сьогодні іншим.
Небесний Отче, обдаруй мене своєю благодаттю, щоб стерігся зі всіх своїх сил захланності, нелюбові, та жив так, як подобається Тобі.
Прор. Наума
Сказав Господь притчу оцю: В одного багача земля вродила гарно. Почав він міркувати, кажучи сам до себе: Що мені робити? Не маю де звезти урожай мій. І каже: Ось що зроблю: розберу мої стодоли, більші побудую і зберу туди все збіжжя і ввесь мій достаток, і скажу душі моїй: Душе моя, маєш добра багато в запасі на багато років! Спочивай, їж, пий і веселися! А Бог сказав до нього: Безумний, цієї ж ночі душу візьмуть у тебе, і те, що ти зібрав, кому воно буде? Отак воно з тим, хто збирає для себе, замість багатіти у Бога.
Також після 2000 років до нас доходять ці Ісусові актуальні слова, котрі нам не імпонують. Через Боже слово нам і сьогодні Ісус нагадує, що не маємо забувати про любов до ближнього. Ніби нам хотів сказати: Якщо між вами немає любові, то навіть найсправедливіша справедливість не буде досить справедливою!
Хто любить, той вміє поділитися, той бачить потреби ближніх, не бачить хіба лише себе самого. Захланна людина не може любити. Якщо і любить, то тільки себе та те, що нагромадить.
Щоденно вчимось любити Бога та ближніх. Потім нам не буде заважко зректися того багатства. Можливо, найбільшим даром буду я сам. Мій час, моя усмішка, допомога, добре слово… або моя одежа, декілька гривень потребуючому, їжа голодному…
• Подумаю, що би з того, що для мене є цінним, я можу дати сьогодні іншим.
Небесний Отче, обдаруй мене своєю благодаттю, щоб стерігся зі всіх своїх сил захланності, нелюбові, та жив так, як подобається Тобі.
13.12.2008
13 грудня, субота – Лк 9,57-62
Ап. Андрея Первозванного
В той час, як Ісус був у дорозі, сказав хтось до нього: Я піду за тобою, куди б ти не пішов. Ісус озвався до нього: Лисиці мають нори і птиці небесні гнізда, Син же Чоловічий не має де голови приклонити. До другого сказав: Іди за мною. Та той відповів: Господи, дозволь мені передше піти та поховати мого батька. – Лиши мертвим ховати своїх мертвих, сказав Ісус до нього. Ти ж іди, проповідуй Царство Боже. Інший сказав: Я піду за тобою, Господи, але передше дозволь мені з моїми домашніми попращатися. Ісус сказав до нього: Ніхто, поклавши руку на плуг і озираючись, не здатний до Царства Божого.
Сказати Ісусові сміливо: «Піду за Тобою всюди, куди Ти підеш» – це вимагає великої відваги. Якщо знаємо життя Ісуса з Євангелія, розуміємо, що чекає на тих, котрі вирішили наслідувати Його. Непорозуміння з близькими, замученість, несправедливе звинувачення, хрест та Голгофа. Хто вирішив йти такою дорогою з любові до Ісуса, той крокує радісно та з відвагою, навіть якщо це деколи не є легко. Він є впевненим, що Бог йому дає потрібну силу та радість крокувати за ним.
Що скажемо у цій хвилині Ісусові, який приходить до нас? Заховаємось до хованки свого егоїзму, лінощів та незацікавленості? Чи всеж таки спробуймо, хоч несміливо, помалу сказати: «Господи, знаю, що я занадто «засидівся» на зручному дивані свого «Я», але з Твоєю поміччю напевно буду рухатись». Тому кличу: «Хочу іти за Тобою, Господи!»
Господи Ісусе Христе Сине Божий! Я справді хочу іти за Тобою. Прошу Твоєї помочі, щоб від сьогодні мати сили зрікатися мого егоїзму.
Ап. Андрея Первозванного
В той час, як Ісус був у дорозі, сказав хтось до нього: Я піду за тобою, куди б ти не пішов. Ісус озвався до нього: Лисиці мають нори і птиці небесні гнізда, Син же Чоловічий не має де голови приклонити. До другого сказав: Іди за мною. Та той відповів: Господи, дозволь мені передше піти та поховати мого батька. – Лиши мертвим ховати своїх мертвих, сказав Ісус до нього. Ти ж іди, проповідуй Царство Боже. Інший сказав: Я піду за тобою, Господи, але передше дозволь мені з моїми домашніми попращатися. Ісус сказав до нього: Ніхто, поклавши руку на плуг і озираючись, не здатний до Царства Божого.
Сказати Ісусові сміливо: «Піду за Тобою всюди, куди Ти підеш» – це вимагає великої відваги. Якщо знаємо життя Ісуса з Євангелія, розуміємо, що чекає на тих, котрі вирішили наслідувати Його. Непорозуміння з близькими, замученість, несправедливе звинувачення, хрест та Голгофа. Хто вирішив йти такою дорогою з любові до Ісуса, той крокує радісно та з відвагою, навіть якщо це деколи не є легко. Він є впевненим, що Бог йому дає потрібну силу та радість крокувати за ним.
Що скажемо у цій хвилині Ісусові, який приходить до нас? Заховаємось до хованки свого егоїзму, лінощів та незацікавленості? Чи всеж таки спробуймо, хоч несміливо, помалу сказати: «Господи, знаю, що я занадто «засидівся» на зручному дивані свого «Я», але з Твоєю поміччю напевно буду рухатись». Тому кличу: «Хочу іти за Тобою, Господи!»
Господи Ісусе Христе Сине Божий! Я справді хочу іти за Тобою. Прошу Твоєї помочі, щоб від сьогодні мати сили зрікатися мого егоїзму.
12.12.2008
12 грудня, п’ятниця – Лк 16,15-18; 17,1-4
Мчч. Парамона і Філумена
Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли: Ви видаєте себе за праведних перед людьми, але Бог знає серця ваші; бо що в людей високе –Богові огидне.
Закон і пророки були до Івана;з того часу благовіститься Царство Боже, і кожен з трудом увіходить до нього. Легше, щоб небо і земля минулися, ніж щоб з закону одна риска пропала. Кожний, хто розводиться з власною жінкою і одружується з іншою, чинить перелюб; і той, хто одружується з розведеною, чинить перелюб.
Сказав Ісус до своїх учнів: Неможливо, щоб не приходили спокуси. Однак, горе тому, через кого вони приходять. Ліпше такому було б, коли б млинове жорно було прив’язане йому до шиї і він був кинутий у море, ніж щоб він спокусив одне з цих малих.
Уважайте на самих себе! Коли згрішить твій брат, докори йому, і як він покається, прости йому. Коли сім раз на день він згрішить проти тебе і сім раз вернеться до тебе та скаже: Каюсь – прости йому.
… Легше, щоб небо і земля минулися, ніж щоб з закону одна риска пропала… Ми, люди, часто маємо тенденцію думати про себе так, ніби ми краще розуміємо деякі речі від Бога. А інколи навіть готові і самому Богу «наказати свій сценарій», бо той Божий нам здається важким та малозрозумілим. Тепер є найвигіднішій час приєднатися до тих, котрі зі всіх сил стараються виконувати волю Божу у своєму житті, охоче та з радістю.
Найкращим вчителем є сам Ісус Христос. Він вчить нас не тільки словом, але і життям: що маємо робити, як поводитися, що сказати і що не сказати, що прийняти і від чого відмовитися. Коли будемо крокувати за ним, нам ніколи не буде бракувати нічого потрібного.
Мчч. Парамона і Філумена
Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли: Ви видаєте себе за праведних перед людьми, але Бог знає серця ваші; бо що в людей високе –Богові огидне.
Закон і пророки були до Івана;з того часу благовіститься Царство Боже, і кожен з трудом увіходить до нього. Легше, щоб небо і земля минулися, ніж щоб з закону одна риска пропала. Кожний, хто розводиться з власною жінкою і одружується з іншою, чинить перелюб; і той, хто одружується з розведеною, чинить перелюб.
Сказав Ісус до своїх учнів: Неможливо, щоб не приходили спокуси. Однак, горе тому, через кого вони приходять. Ліпше такому було б, коли б млинове жорно було прив’язане йому до шиї і він був кинутий у море, ніж щоб він спокусив одне з цих малих.
Уважайте на самих себе! Коли згрішить твій брат, докори йому, і як він покається, прости йому. Коли сім раз на день він згрішить проти тебе і сім раз вернеться до тебе та скаже: Каюсь – прости йому.
… Легше, щоб небо і земля минулися, ніж щоб з закону одна риска пропала… Ми, люди, часто маємо тенденцію думати про себе так, ніби ми краще розуміємо деякі речі від Бога. А інколи навіть готові і самому Богу «наказати свій сценарій», бо той Божий нам здається важким та малозрозумілим. Тепер є найвигіднішій час приєднатися до тих, котрі зі всіх сил стараються виконувати волю Божу у своєму житті, охоче та з радістю.
Найкращим вчителем є сам Ісус Христос. Він вчить нас не тільки словом, але і життям: що маємо робити, як поводитися, що сказати і що не сказати, що прийняти і від чого відмовитися. Коли будемо крокувати за ним, нам ніколи не буде бракувати нічого потрібного.
11.12.2008
11 грудня, четвер – Лк 16,1-9
Прпмч. Стефана Нового і мч. Іринарха
Сказав Господь притчу оцю: Був один багатий чоловік і мав управителя, якого обвинувачували, що марнує його добра. Покликав він його і каже: Що я про тебе чую? Дай звіт про твоє управління, бо ти не можеш більше управляти. І почав управитель міркувати: Що мені робити? Пан мій відбирає в мене управління. Копати землю – сил не маю; просити – соромлюся. Знаю, що зроблю, щоб, коли скине мене з управління, прийняли мене до себе. Покликав він одного по однім боржників свого пана і мовив до першого: Скільки ти винен панові моєму? – Сто мір оливи, відповів той. Сказав до нього: Візьми твою розписку, сядь і напиши швидко: п’ятдесят. Потім до другого промовив: Ти скільки винен? – Сто корців пшениці, відповів той. – Візьми твою розписку, напиши: вісімдесят. І похвалив пан нечесного управителя, що той учинив мудро, бо діти цього світу мудріші в їхньому роді, від дітей світла. І я кажу вам: Робіть собі друзів неправою мамоною, щоб, коли її не стане, вас прийняли в намети вічні.
Господь нас також зробив управителями тут на землі. Дав нам життя, здоров’я, силу, можливо, і красу, здібності.... Нічого не маємо самі від себе! Треба пам’ятати, що одного дня потрібно буде звітувати про всі слова, думки та вчинки з цілого нашого життя. Будемо відповідати за те, як ми опікувалися своєю душею, дбали про своє тіло. Коли доходить до потреб нашого тіла, вміємо бути активними. Здорова їжа, спорт, креми найкращих фірм... Коли ж йдеться про душу, тоді ми навпаки стараємось дуже мізерно!!!
Не даймо, щоб кмітливість людей цього світу переважила та воюймо проти нагромаджування багатства, яким точно не досягнемо неба.
• Подумаю скільки часу я сьогодні витратив на тіло, а скільки приділив душі.
Господи, допоможи мені своєю благодаттю та світлом Духа Святого правильно розставити цінності у моєму житті.
Прпмч. Стефана Нового і мч. Іринарха
Сказав Господь притчу оцю: Був один багатий чоловік і мав управителя, якого обвинувачували, що марнує його добра. Покликав він його і каже: Що я про тебе чую? Дай звіт про твоє управління, бо ти не можеш більше управляти. І почав управитель міркувати: Що мені робити? Пан мій відбирає в мене управління. Копати землю – сил не маю; просити – соромлюся. Знаю, що зроблю, щоб, коли скине мене з управління, прийняли мене до себе. Покликав він одного по однім боржників свого пана і мовив до першого: Скільки ти винен панові моєму? – Сто мір оливи, відповів той. Сказав до нього: Візьми твою розписку, сядь і напиши швидко: п’ятдесят. Потім до другого промовив: Ти скільки винен? – Сто корців пшениці, відповів той. – Візьми твою розписку, напиши: вісімдесят. І похвалив пан нечесного управителя, що той учинив мудро, бо діти цього світу мудріші в їхньому роді, від дітей світла. І я кажу вам: Робіть собі друзів неправою мамоною, щоб, коли її не стане, вас прийняли в намети вічні.
Господь нас також зробив управителями тут на землі. Дав нам життя, здоров’я, силу, можливо, і красу, здібності.... Нічого не маємо самі від себе! Треба пам’ятати, що одного дня потрібно буде звітувати про всі слова, думки та вчинки з цілого нашого життя. Будемо відповідати за те, як ми опікувалися своєю душею, дбали про своє тіло. Коли доходить до потреб нашого тіла, вміємо бути активними. Здорова їжа, спорт, креми найкращих фірм... Коли ж йдеться про душу, тоді ми навпаки стараємось дуже мізерно!!!
Не даймо, щоб кмітливість людей цього світу переважила та воюймо проти нагромаджування багатства, яким точно не досягнемо неба.
• Подумаю скільки часу я сьогодні витратив на тіло, а скільки приділив душі.
Господи, допоможи мені своєю благодаттю та світлом Духа Святого правильно розставити цінності у моєму житті.
10.12.2008
10 грудня, середа – Лк 15,1-10
Вмч. Якова Персянина і прп.Палладія
Одного разу горнулись до Ісуса всі митарі і грішники, щоб його почути. Фарисеї з книжниками нарікали: Цей грішників приймає і їсть разом з ними. Тоді Ісус сказав до них цю притчу: Хто з вас, маючи сотню овець і загубивши одну з них, не зоставить дев’ятдесят дев’ять у пустині та не піде шукати загубленої, поки її не знайде? І, знайшовши, він, радіючи, кладе її собі на плечі, і, вернувшися додому, скликає друзів та сусідів, і до них каже: Радійте зо мною, бо я знайшов вівцю, що була загубилась. Отак, кажу вам, що на небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев’ятдесят дев’ятьма праведниками, яким не треба покаяння. Або яка жінка, маючи десять драхм і загубивши одну, не засвітить світла, не замітатиме своєї хати і не шукатиме її дбайливо, поки не знайде? І, знайшовши, вона скликає подруг і сусідок, і їм каже: Радійте зо мною, бо я найшла драхму, яку була загубила. Отак, кажу вам, буває між ангелами Божими радість над одним грішником, що кається.
Багато з нас християн має тенденцію думати, що ми є ліпші за тих, котрі не живуть цілком згідно з Євангелієм. Задумайся над своєю гордістю та пихою.
Ісус нас сьогодні запевняє, що кожна людина є предметом Божої любові і постійно отримує шанс змінитися. І якщо відіб’ємося від стада, Бог нас шукатиме безсумнівно. Він чекає на нашу переміну. Не показуймо Йому нашу віру лише словами, але зміною думок, перемогою над своїми бажаннями, ставленнями, зреченням себе і жертвами. Це не легко – постійне змагання зі самими собою. Але ця жертва вартує цілі: дійти до вічної нагороди в небі.
Господи, дай мені свою благодать для внутрішніх змін, щоб я зміг отримати вічну нагороду в небі.
Вмч. Якова Персянина і прп.Палладія
Одного разу горнулись до Ісуса всі митарі і грішники, щоб його почути. Фарисеї з книжниками нарікали: Цей грішників приймає і їсть разом з ними. Тоді Ісус сказав до них цю притчу: Хто з вас, маючи сотню овець і загубивши одну з них, не зоставить дев’ятдесят дев’ять у пустині та не піде шукати загубленої, поки її не знайде? І, знайшовши, він, радіючи, кладе її собі на плечі, і, вернувшися додому, скликає друзів та сусідів, і до них каже: Радійте зо мною, бо я знайшов вівцю, що була загубилась. Отак, кажу вам, що на небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев’ятдесят дев’ятьма праведниками, яким не треба покаяння. Або яка жінка, маючи десять драхм і загубивши одну, не засвітить світла, не замітатиме своєї хати і не шукатиме її дбайливо, поки не знайде? І, знайшовши, вона скликає подруг і сусідок, і їм каже: Радійте зо мною, бо я найшла драхму, яку була загубила. Отак, кажу вам, буває між ангелами Божими радість над одним грішником, що кається.
Багато з нас християн має тенденцію думати, що ми є ліпші за тих, котрі не живуть цілком згідно з Євангелієм. Задумайся над своєю гордістю та пихою.
Ісус нас сьогодні запевняє, що кожна людина є предметом Божої любові і постійно отримує шанс змінитися. І якщо відіб’ємося від стада, Бог нас шукатиме безсумнівно. Він чекає на нашу переміну. Не показуймо Йому нашу віру лише словами, але зміною думок, перемогою над своїми бажаннями, ставленнями, зреченням себе і жертвами. Це не легко – постійне змагання зі самими собою. Але ця жертва вартує цілі: дійти до вічної нагороди в небі.
Господи, дай мені свою благодать для внутрішніх змін, щоб я зміг отримати вічну нагороду в небі.
9.12.2008
09 грудня, вівторок – Лк 14,25-35
Прп. Аліпія, стовпника
В той час, коли йшла з Ісусом велика сила народу, він обернувсь і до них мовив: Коли хто приходить до мене і не зненавидить свого батька і матір, жінку, дітей, братів, сестер, та ще і своє життя, не може бути моїм учнем. Хто не несе хреста свого, і не йде слідом за мною, не може бути моїм учнем. Хто бо з вас, коли захоче будувати башту, не сяде перше і не обдумає видатків, чи має чим кінчити, щоб часом, як поставить підвалину, та не зможе скінчити, усі, що бачитимуть те, не почали сміятися з нього, кажучи: Цей чоловік узявся будувати, та не міг закінчити. Або який цар, ідучи війною на іншого царя, не сяде перш та не обміркує, чи може з десятьма тисячами стати проти того, хто йде з двадцятьма тисячами на нього? Коли ж не може, як той ще далеко, шле посольство і просить миру. Так і кожний з вас, хто не зречеться всього, що має, не може бути моїм учнем. Сіль – річ добра, але коли сіль звітріє, чим її приправити? Ні в землю, ні на гній вона більш не придатна: її геть викидають. Хто має вуха слухати, хай слухає.
Це важливе Ісусове скерування нам вже важко слухати, не те що здійснювати. Хресту, навіть тому найлегшому, часто противимось, хоч плечі маємо досить широкі!
Хто не прийме хрест, труднощі, терпіння, які приносить кожен день, вибирає легшу дорогу. Нею крокує стільки людей навколо нас. Здаються нам наші проблеми та труднощі дуже великими, деколи аж незносимими. Але стараймося завжди собі усвідомлювати, що Бог Отець нас безмежно любить та нікому не дає більше за його сили. Господь кожному дає хрест по його мірі. Чим охочіше його приймемо, тим легше нам буде його нести!
• Яке є моє ставлення до проблем, страждань, труднощів? Противлюся вже при найменших труднощах? Вчусь щоденно брати свій хрест на плечі та нести його охоче?
Господи, Ти мене знаєш. Знаєш, яким я є слабким та невпевненим. Дай мені відвагу та витривалість нести мої хрести охоче та з радістю.
Прп. Аліпія, стовпника
В той час, коли йшла з Ісусом велика сила народу, він обернувсь і до них мовив: Коли хто приходить до мене і не зненавидить свого батька і матір, жінку, дітей, братів, сестер, та ще і своє життя, не може бути моїм учнем. Хто не несе хреста свого, і не йде слідом за мною, не може бути моїм учнем. Хто бо з вас, коли захоче будувати башту, не сяде перше і не обдумає видатків, чи має чим кінчити, щоб часом, як поставить підвалину, та не зможе скінчити, усі, що бачитимуть те, не почали сміятися з нього, кажучи: Цей чоловік узявся будувати, та не міг закінчити. Або який цар, ідучи війною на іншого царя, не сяде перш та не обміркує, чи може з десятьма тисячами стати проти того, хто йде з двадцятьма тисячами на нього? Коли ж не може, як той ще далеко, шле посольство і просить миру. Так і кожний з вас, хто не зречеться всього, що має, не може бути моїм учнем. Сіль – річ добра, але коли сіль звітріє, чим її приправити? Ні в землю, ні на гній вона більш не придатна: її геть викидають. Хто має вуха слухати, хай слухає.
Це важливе Ісусове скерування нам вже важко слухати, не те що здійснювати. Хресту, навіть тому найлегшому, часто противимось, хоч плечі маємо досить широкі!
Хто не прийме хрест, труднощі, терпіння, які приносить кожен день, вибирає легшу дорогу. Нею крокує стільки людей навколо нас. Здаються нам наші проблеми та труднощі дуже великими, деколи аж незносимими. Але стараймося завжди собі усвідомлювати, що Бог Отець нас безмежно любить та нікому не дає більше за його сили. Господь кожному дає хрест по його мірі. Чим охочіше його приймемо, тим легше нам буде його нести!
• Яке є моє ставлення до проблем, страждань, труднощів? Противлюся вже при найменших труднощах? Вчусь щоденно брати свій хрест на плечі та нести його охоче?
Господи, Ти мене знаєш. Знаєш, яким я є слабким та невпевненим. Дай мені відвагу та витривалість нести мої хрести охоче та з радістю.
8.12.2008
08 грудня, понеділок – Лк 14,12-15
Свщмчч. Климента, Папи і Петра, єпископа; віддання Введення
В той час прийшов Ісус у дім одного визначного фарисея в суботу з’їсти хліба і промовив до того, що його запросив: Коли справляєш обід або вечерю, не клич твоїх друзів, ні твоїх братів, ні твоїх родичів, ні багатих сусідів, щоб часом вони тебе також не запросили і не було тобі відплати. Але, як справляєш бенкет, заклич убогих, калік, кривих, сліпих, і будеш щасливий, тому що вони не мають чим тобі відплатити, і воздасться тобі в день воскресіння праведних. Почувши це, один із тих, що сиділи за столом, сказав до нього: Блажен, хто їстиме хліб у Царстві Божім.
Цей заклик Ісуса є передумовою великої любові у наших серцях до всіх людей. Христос нам нагадує, що маємо бути чутливими до потреб ближніх. Наша гостинність за Ісусовими словами, має бути жертвою, за яку не бажаємо отримати нагороду тут на землі, але вічну нагороду в небі.
Поглянувши у глибінь, помічаємо, що живемо у світі, де більше панує думка, що мудрі та здібні це ті, яким живеться на землі добре, котрі, коли дають іншим, отримують в сто разів більше для себе. Така математика у небі не є дійсна. А це є виграш для всіх нас – тих, які зі всіх своїх сил намагаємось давати там, де бачимо потребу, не чекаючи нічого взамін. У спільноті християн позитивом є те, що всі дають там, де треба давати, і всі мають те, що потребують насправді.
• Буду уважним до істинних потреб тих людей, яких сьогодні зустріну.
Господи, Ти мене навчаєш безкорисливості, щоб я отримав в сто разів більшу нагороду в небі. Стій біля мене Ісусе, щоб я не хотів бути добрим лише в очах інших людей.
Свщмчч. Климента, Папи і Петра, єпископа; віддання Введення
В той час прийшов Ісус у дім одного визначного фарисея в суботу з’їсти хліба і промовив до того, що його запросив: Коли справляєш обід або вечерю, не клич твоїх друзів, ні твоїх братів, ні твоїх родичів, ні багатих сусідів, щоб часом вони тебе також не запросили і не було тобі відплати. Але, як справляєш бенкет, заклич убогих, калік, кривих, сліпих, і будеш щасливий, тому що вони не мають чим тобі відплатити, і воздасться тобі в день воскресіння праведних. Почувши це, один із тих, що сиділи за столом, сказав до нього: Блажен, хто їстиме хліб у Царстві Божім.
Цей заклик Ісуса є передумовою великої любові у наших серцях до всіх людей. Христос нам нагадує, що маємо бути чутливими до потреб ближніх. Наша гостинність за Ісусовими словами, має бути жертвою, за яку не бажаємо отримати нагороду тут на землі, але вічну нагороду в небі.
Поглянувши у глибінь, помічаємо, що живемо у світі, де більше панує думка, що мудрі та здібні це ті, яким живеться на землі добре, котрі, коли дають іншим, отримують в сто разів більше для себе. Така математика у небі не є дійсна. А це є виграш для всіх нас – тих, які зі всіх своїх сил намагаємось давати там, де бачимо потребу, не чекаючи нічого взамін. У спільноті християн позитивом є те, що всі дають там, де треба давати, і всі мають те, що потребують насправді.
• Буду уважним до істинних потреб тих людей, яких сьогодні зустріну.
Господи, Ти мене навчаєш безкорисливості, щоб я отримав в сто разів більшу нагороду в небі. Стій біля мене Ісусе, щоб я не хотів бути добрим лише в очах інших людей.
7.12.2008
07 грудня, неділя – Лк 10,25-37 (25 нд, гл.8)
Вмчч. Катерини і Меркурія
Одного разу законник якийсь приступив до Ісуса, щоб його випробувати, і каже: Учителю, що мені робити, щоб вічне життя осягнути? Ісус мовив до нього: В законі що написано? Як читаєш? Озвався той і каже: Люби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всією думкою твоєю; а ближнього твого, як себе самого. Сказав йому: Ти добре відповів. Роби це і будеш жити. Та той, бажаючи себе самого виправдати, каже до Ісуса: А хто є мій ближній? Ісус мовив, кажучи: Один чоловік сходив з Єрусалиму до Єрихону і попав розбійникам у руки, що його обдерли й побили тяжко, і пішли геть, зоставивши його напівмертвого. Випадково ішов якийсь священик тією дорогою; побачив він його, минув і пішов далі. Так само й левіт прийшов на те місце, глянув на нього і пройшов мимо. Але один самарянин, що був у дорозі, надійшов на нього і, побачивши його, змилосердився. Приступив він до нього, перев’язав йому рани, полив їх оливою і вином; потім посадив його на свою скотину, привів до заїзду і доглянув його. На другий день він вийняв два динарії, дав їх господареві і мовив: Доглядай його, і те, що витратиш на нього більше, я заплачу тобі, коли вернуся. Хто з оцих трьох, на твою думку, був ближнім тому, що попався розбійникам? Він відповів: Той, хто вчинив над ним милосердя. Тоді Ісус сказав до нього: Іди, і роби ти так само.
Законник хоче дізнатися у Ісуса, який із багатьох приказів Старого заповіту є найважливішій. Ісус його скеровує на дотримання закону любові до Бога та ближніх. Для Небесного Отця не є найважливішим точне дотримування наказів та писаних законів, яких є досить багато. Бог насправді бажає, щоб для нас закони не були лише сухим «обов’язком», щось, що ми «мусимо» робити, але щоб вони стали знаками великої любові на дорозі до вічності. Якщо не втратимо напрямок та будемо співпрацювати зі Святим Духом, напевно навчимося любити Бога та поступово всіх людей без різниці! Дух Святий є завжди відкритий зі своїми дарами, щоб допомогти нам свобідно вирішити любити Бога цілим серцем, душею та думкою, та ближнього свого як самого себе! Віддаймося в обійми люблячого Небесного Батька!
Духу Святий, навчи мене вже сьогодні любити Небесного Батька та всіх людей без різниці.
Вмчч. Катерини і Меркурія
Одного разу законник якийсь приступив до Ісуса, щоб його випробувати, і каже: Учителю, що мені робити, щоб вічне життя осягнути? Ісус мовив до нього: В законі що написано? Як читаєш? Озвався той і каже: Люби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всією думкою твоєю; а ближнього твого, як себе самого. Сказав йому: Ти добре відповів. Роби це і будеш жити. Та той, бажаючи себе самого виправдати, каже до Ісуса: А хто є мій ближній? Ісус мовив, кажучи: Один чоловік сходив з Єрусалиму до Єрихону і попав розбійникам у руки, що його обдерли й побили тяжко, і пішли геть, зоставивши його напівмертвого. Випадково ішов якийсь священик тією дорогою; побачив він його, минув і пішов далі. Так само й левіт прийшов на те місце, глянув на нього і пройшов мимо. Але один самарянин, що був у дорозі, надійшов на нього і, побачивши його, змилосердився. Приступив він до нього, перев’язав йому рани, полив їх оливою і вином; потім посадив його на свою скотину, привів до заїзду і доглянув його. На другий день він вийняв два динарії, дав їх господареві і мовив: Доглядай його, і те, що витратиш на нього більше, я заплачу тобі, коли вернуся. Хто з оцих трьох, на твою думку, був ближнім тому, що попався розбійникам? Він відповів: Той, хто вчинив над ним милосердя. Тоді Ісус сказав до нього: Іди, і роби ти так само.
Законник хоче дізнатися у Ісуса, який із багатьох приказів Старого заповіту є найважливішій. Ісус його скеровує на дотримання закону любові до Бога та ближніх. Для Небесного Отця не є найважливішим точне дотримування наказів та писаних законів, яких є досить багато. Бог насправді бажає, щоб для нас закони не були лише сухим «обов’язком», щось, що ми «мусимо» робити, але щоб вони стали знаками великої любові на дорозі до вічності. Якщо не втратимо напрямок та будемо співпрацювати зі Святим Духом, напевно навчимося любити Бога та поступово всіх людей без різниці! Дух Святий є завжди відкритий зі своїми дарами, щоб допомогти нам свобідно вирішити любити Бога цілим серцем, душею та думкою, та ближнього свого як самого себе! Віддаймося в обійми люблячого Небесного Батька!
Духу Святий, навчи мене вже сьогодні любити Небесного Батька та всіх людей без різниці.
6.12.2008
06 грудня, субота – Лк 9,37-43
Свтт. Амфілохія і Григорія, єпископів
В той час, як зійшов Ісус з гори, сила людей його зустріла. І ось якийсь чоловік з народу почав кричати: Учителю, благаю тебе, зглянься над моїм сином, бо він єдиний у мене. Дух його хапає, і той кричить раптом, трясе ним, і він пускає піну; той його, вимучивши, залишає цілком знесиленого. Просив я твоїх учнів, щоб його вигнали, та вони не змогли. Ісус відповів: О роде невірний та розпусний! Доки маю бути з вами та терпіти вас? Приведи сюди твого сина! Коли хлопець наближався, демон кинув ним об землю і сильно потряс ним; але Ісус погрозив нечистому духові, оздоровив юнака й віддав його батькові. Всі були захоплені величчю Божою.
Ми часто у дискусіях критикуємо інших людей, їх поведінку, дії, їх хиби… Та й за собою також часто помічаємо лише зло і невдачі. Однак сама лише критика не приведе до змін.
Хай Добрий Батько надихає нас Євангелієм. Просімо Ісуса зі всією щирістю, щоб помножив нашу віру, щоб нам допоміг, коли боремось зі своїми власними хибами, хворобами, але також і тоді, коли нам здається, що ми неспроможні перенести помилки інших людей.
Ісусе, для Тебе немає жодної труднощі знищити будь-якого диявола. Підкріпи мою віру в Твою міць.
Свтт. Амфілохія і Григорія, єпископів
В той час, як зійшов Ісус з гори, сила людей його зустріла. І ось якийсь чоловік з народу почав кричати: Учителю, благаю тебе, зглянься над моїм сином, бо він єдиний у мене. Дух його хапає, і той кричить раптом, трясе ним, і він пускає піну; той його, вимучивши, залишає цілком знесиленого. Просив я твоїх учнів, щоб його вигнали, та вони не змогли. Ісус відповів: О роде невірний та розпусний! Доки маю бути з вами та терпіти вас? Приведи сюди твого сина! Коли хлопець наближався, демон кинув ним об землю і сильно потряс ним; але Ісус погрозив нечистому духові, оздоровив юнака й віддав його батькові. Всі були захоплені величчю Божою.
Ми часто у дискусіях критикуємо інших людей, їх поведінку, дії, їх хиби… Та й за собою також часто помічаємо лише зло і невдачі. Однак сама лише критика не приведе до змін.
Хай Добрий Батько надихає нас Євангелієм. Просімо Ісуса зі всією щирістю, щоб помножив нашу віру, щоб нам допоміг, коли боремось зі своїми власними хибами, хворобами, але також і тоді, коли нам здається, що ми неспроможні перенести помилки інших людей.
Ісусе, для Тебе немає жодної труднощі знищити будь-якого диявола. Підкріпи мою віру в Твою міць.
5.12.2008
05 грудня, п’ятниця – Лк 13,31-35
Ап. Филимона і тих, що з ним
В той час приступили до Ісуса деякі фарисеї і сказали йому: Вийди і йди звідси, бо Ірод хоче тебе вбити. Він сказав їм: Ідіть і скажіть тому лисові: Ось виганяю бісів і зціляю сьогодні і завтра, третього ж дня скінчуся. Однак, сьогодні, завтра і ще наступного дня я мушу простувати далі, бо не годиться, щоб пророк загинув поза Єрусалимом. Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! Скільки разів я хотів зібрати твоїх дітей, мов квочка своїх курчат під крила, та ви не хотіли! Ось лишається вам ваш дім пустий. Кажу вам: Не побачите мене, аж поки не настане день, коли скажете: Благословен, хто йде в ім’я Господнє!
Через хрещення ми стали дітьми Божими. Ми прийняли світло Христове та завдання робити те, що від нас хоче Бог. Всі християни йдуть до мети – отримання вічного життя. Кожен має іншу дорогу. Дехто є священиком, інший монахом, дехто живе в подружжі, інший залишається самотнім.
Не важливо, хто якою дорогою йде, але важливо є те, щоб ми у нашому житті дали місце Ісусові, щоб ми жили за Його прикладом та Його Євангелієм.
Не виганяймо Його зі свого життя так, як це робили фарисеї та Ірод. Якщо живемо сьогодні, завтра та післязавтра, так як Бог хоче – то ніхто не буде мати владу над нами.
• Буду усвідомлювати, що крокую з Ісусом.
Ап. Филимона і тих, що з ним
В той час приступили до Ісуса деякі фарисеї і сказали йому: Вийди і йди звідси, бо Ірод хоче тебе вбити. Він сказав їм: Ідіть і скажіть тому лисові: Ось виганяю бісів і зціляю сьогодні і завтра, третього ж дня скінчуся. Однак, сьогодні, завтра і ще наступного дня я мушу простувати далі, бо не годиться, щоб пророк загинув поза Єрусалимом. Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! Скільки разів я хотів зібрати твоїх дітей, мов квочка своїх курчат під крила, та ви не хотіли! Ось лишається вам ваш дім пустий. Кажу вам: Не побачите мене, аж поки не настане день, коли скажете: Благословен, хто йде в ім’я Господнє!
Через хрещення ми стали дітьми Божими. Ми прийняли світло Христове та завдання робити те, що від нас хоче Бог. Всі християни йдуть до мети – отримання вічного життя. Кожен має іншу дорогу. Дехто є священиком, інший монахом, дехто живе в подружжі, інший залишається самотнім.
Не важливо, хто якою дорогою йде, але важливо є те, щоб ми у нашому житті дали місце Ісусові, щоб ми жили за Його прикладом та Його Євангелієм.
Не виганяймо Його зі свого життя так, як це робили фарисеї та Ірод. Якщо живемо сьогодні, завтра та післязавтра, так як Бог хоче – то ніхто не буде мати владу над нами.
• Буду усвідомлювати, що крокую з Ісусом.
4.12.2008
04 грудня, четвер – Лк 10,38-42; 11,27-28
Вхід у храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і приснодіви Марії
В той час увійшов Ісус в одне село, і якась жінка, на ім’я Марта, прийняла Його в свій дім. Була у неї сестра, що звалася Марія; ця, сівши в ногах Господа, слухала його слова. Марта ж клопоталася усякою послугою. Підійшла вона і каже: Господи, чи тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи ж їй, щоб мені помогла. Озвався Господь до неї і промовив: Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї. Коли він говорив це, якась жінка підняла голос з-між народу і сказала до нього: Блаженне лоно, що тебе носило, і груди, що тебе кормили. Він же сказав: Блаженні ті, що слухають слово Боже і зберігають його.
Те, що не є вічним, є нічим
Шукаймо рішення. Досить часто ми є подібними до Марти, але хочемо дізнатись, як стати подібними до Марії. Сидіти біля Христових ніг може означати – знаходити час на молитву. Просто стояти лицем до лиця перед розп’ятим Христом, або зайти на хвилину до Церкви, чи знайти час на читання Божого Слова, або роздумувати над тим, що нам зараз хоче сказати Ісус. Зробімо все, що є в наших силах, щоб в цьому метушливому світі ми також шукали їжу, яка б наситила наші душі. Господь з любов’ю буде опікуватись тими проблемами, які є більшими за наші можливості. Повірмо Йому!!!
• Зайду сьогодні до Церкви, щоби помолитися і посидіти біля Христових ніг.
Господи, тільки Ти можеш допомогти мені бути подібним до Марії
Вхід у храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і приснодіви Марії
В той час увійшов Ісус в одне село, і якась жінка, на ім’я Марта, прийняла Його в свій дім. Була у неї сестра, що звалася Марія; ця, сівши в ногах Господа, слухала його слова. Марта ж клопоталася усякою послугою. Підійшла вона і каже: Господи, чи тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи ж їй, щоб мені помогла. Озвався Господь до неї і промовив: Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї. Коли він говорив це, якась жінка підняла голос з-між народу і сказала до нього: Блаженне лоно, що тебе носило, і груди, що тебе кормили. Він же сказав: Блаженні ті, що слухають слово Боже і зберігають його.
Те, що не є вічним, є нічим
Шукаймо рішення. Досить часто ми є подібними до Марти, але хочемо дізнатись, як стати подібними до Марії. Сидіти біля Христових ніг може означати – знаходити час на молитву. Просто стояти лицем до лиця перед розп’ятим Христом, або зайти на хвилину до Церкви, чи знайти час на читання Божого Слова, або роздумувати над тим, що нам зараз хоче сказати Ісус. Зробімо все, що є в наших силах, щоб в цьому метушливому світі ми також шукали їжу, яка б наситила наші душі. Господь з любов’ю буде опікуватись тими проблемами, які є більшими за наші можливості. Повірмо Йому!!!
• Зайду сьогодні до Церкви, щоби помолитися і посидіти біля Христових ніг.
Господи, тільки Ти можеш допомогти мені бути подібним до Марії
3.12.2008
3.12. Григорія Декаполіта, (передпр. Введення)
Лк 13, 1- 9
Того часу прибули деякі й розповіли йому про галилеїв, що їхню кров Пилат змішав з їхніми жертвами. Озвавшись, він сказав їм: «Гадаєте, що ті галілеї, тому що таке постраждали, були більші грішники, ніж усі галилеї? Ні, кажу вам, але як не покаєтесь, усі загинете так само.
Покаяння кожен з нас розуміє по-своєму. Для декого це є «сповідь» один раз в рік, дехто більше разів потребує очиститися від гріхів, можливо щомісяця….
Наші сповіді не мають великого значення, якщо після них не настає зміна попереднього способу життя, зміна думок, вчинків, не настає щире уподібнення до життя Ісуса Христа.
Це важко? Неможливо? Але з поміччю Бога нема нічого нездійсненного. Бог нам пропонує свою руку та свою благодать.
Можемо починати з малих вчинків: якщо я гордий своїми знаннями, почну за них дякувати Богу; якщо я не згідний зі своїми батьками, хоч раз на день прийму їх рішення; якщо вивищую себе перед братом, приготую йому сніданок….. Просто почну з виправлення того, що мене найбільше непокоїть. Це буде правдивим покаянням, яке подобається Господу.
Маленькою зміною скажу Богу «так».
Господи, я чув Твій заклик до покаяння. Дай мені силу розпочати сьогодні, але дай також і витривалість у змінах протягом цілого мого життя.
Лк 13, 1- 9
Того часу прибули деякі й розповіли йому про галилеїв, що їхню кров Пилат змішав з їхніми жертвами. Озвавшись, він сказав їм: «Гадаєте, що ті галілеї, тому що таке постраждали, були більші грішники, ніж усі галилеї? Ні, кажу вам, але як не покаєтесь, усі загинете так само.
Покаяння кожен з нас розуміє по-своєму. Для декого це є «сповідь» один раз в рік, дехто більше разів потребує очиститися від гріхів, можливо щомісяця….
Наші сповіді не мають великого значення, якщо після них не настає зміна попереднього способу життя, зміна думок, вчинків, не настає щире уподібнення до життя Ісуса Христа.
Це важко? Неможливо? Але з поміччю Бога нема нічого нездійсненного. Бог нам пропонує свою руку та свою благодать.
Можемо починати з малих вчинків: якщо я гордий своїми знаннями, почну за них дякувати Богу; якщо я не згідний зі своїми батьками, хоч раз на день прийму їх рішення; якщо вивищую себе перед братом, приготую йому сніданок….. Просто почну з виправлення того, що мене найбільше непокоїть. Це буде правдивим покаянням, яке подобається Господу.
Маленькою зміною скажу Богу «так».
Господи, я чув Твій заклик до покаяння. Дай мені силу розпочати сьогодні, але дай також і витривалість у змінах протягом цілого мого життя.
2.12.2008
2. 12. Прор. Авдія; муч. Варлаама
Лк 12, 42 – 48
…Той, що, знавши волю свого пана, не приготував, ані не зробив по його волі, буде тяжко битий. А той, що її не знав і зробив каригідне, буде мало битий. Від усякого , кому дано багато, багато від нього вимагатимуть; а кому повірено багато, від того більше зажадають.
Бог нас обдарував багатьма дарами. Не для того, щоб ми були горді, але щоб ми послужили Отцю через тих, яких ми зустрічаємо. Деколи нам здається, що можемо зробити з нашим життям те, що хочемо. Робимо помилку, якщо використовуємо дари, які ми дістали від Нього, лише для себе. Тоді ми на неправильній дорозі.
Якщо бажаємо отримати вічну нагороду в небі, стараймося кожну хвилину нашого життя робити добро.
Багато ми отримали, ще більше маємо давати.
Один свій дар сьогодні використаю для служби іншим.
Господи, дякую Тобі за дари, які мені щоденно даєш. Допоможи мені віддавати їх для служіння іншим.
Лк 12, 42 – 48
…Той, що, знавши волю свого пана, не приготував, ані не зробив по його волі, буде тяжко битий. А той, що її не знав і зробив каригідне, буде мало битий. Від усякого , кому дано багато, багато від нього вимагатимуть; а кому повірено багато, від того більше зажадають.
Бог нас обдарував багатьма дарами. Не для того, щоб ми були горді, але щоб ми послужили Отцю через тих, яких ми зустрічаємо. Деколи нам здається, що можемо зробити з нашим життям те, що хочемо. Робимо помилку, якщо використовуємо дари, які ми дістали від Нього, лише для себе. Тоді ми на неправильній дорозі.
Якщо бажаємо отримати вічну нагороду в небі, стараймося кожну хвилину нашого життя робити добро.
Багато ми отримали, ще більше маємо давати.
Один свій дар сьогодні використаю для служби іншим.
Господи, дякую Тобі за дари, які мені щоденно даєш. Допоможи мені віддавати їх для служіння іншим.
1.12.2008
1. 12. Мучч. Платона і Романа
Лк 12, 13 - 15; 22-31
Відізвався до нього хтось із народу: «Скажи братові моєму, щоб поділився зо мною спадщиною.» Ісус промовив до нього: «Чоловіче, хто настановив мене суддею або подільником над вами?» Далі промовив до Них: «Глядіть і бережіться всякої зажерливості, бо не від надміру того, що хто має, залежить його життя.»
…«Скажи братові моєму, щоб поділився зо мною спадщиною.»…Ця частина з Євангелія скеровує нас до роздумів, до чого ми в цьому світі найбільше прив’язані? Чи думаємо більше про те, що нас робить «багатими» перед Богом, або перед людьми!?
Проаналізуймо сьогодні, чи з радістю та охоче ми вміємо ділитися всім, що є наше. Будьмо уважні та остерігаймося зажерливості.
Чи наповнюємо наші будинки, квартири, гаражі, холодильники, кладовки, навіть серця, майном, або прагнемо цінностей, через які ми отримаємо небо?
Справді, що би в цій хвилині саме мені сказав Ісус?
…«Безумний! Цієї ж ночі душу твою заберуть у тебе, а те, що ти зібрав, кому воно буде? Отак воно з тим, хто збирає для себе, замість щоб багатіти в Бога.» (Лк 12, 20 -21)
Досить неприємні слова! Глибоко стосуються наших планів і нагадують нам, що більше маємо «збирати багатство», яке є цінне перед Богом.
Ісусе, хочу бути багатим в Твоїх очах.
Лк 12, 13 - 15; 22-31
Відізвався до нього хтось із народу: «Скажи братові моєму, щоб поділився зо мною спадщиною.» Ісус промовив до нього: «Чоловіче, хто настановив мене суддею або подільником над вами?» Далі промовив до Них: «Глядіть і бережіться всякої зажерливості, бо не від надміру того, що хто має, залежить його життя.»
…«Скажи братові моєму, щоб поділився зо мною спадщиною.»…Ця частина з Євангелія скеровує нас до роздумів, до чого ми в цьому світі найбільше прив’язані? Чи думаємо більше про те, що нас робить «багатими» перед Богом, або перед людьми!?
Проаналізуймо сьогодні, чи з радістю та охоче ми вміємо ділитися всім, що є наше. Будьмо уважні та остерігаймося зажерливості.
Чи наповнюємо наші будинки, квартири, гаражі, холодильники, кладовки, навіть серця, майном, або прагнемо цінностей, через які ми отримаємо небо?
Справді, що би в цій хвилині саме мені сказав Ісус?
…«Безумний! Цієї ж ночі душу твою заберуть у тебе, а те, що ти зібрав, кому воно буде? Отак воно з тим, хто збирає для себе, замість щоб багатіти в Бога.» (Лк 12, 20 -21)
Досить неприємні слова! Глибоко стосуються наших планів і нагадують нам, що більше маємо «збирати багатство», яке є цінне перед Богом.
Ісусе, хочу бути багатим в Твоїх очах.
Підписатися на:
Дописи (Atom)