25 грудня, четвер – Лк 20,9-18
Прп. Спиридона Чудотворця
Сказав Господь притчу оцю: Один чоловік насадив був виноградник, найняв його виноградарям і відійшов на довший час. Та своєчасно послав він до виноградарів слугу, щоб ті дали йому частку з плодів виноградних; а виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим. Знову послав він другого слугу, та вони й того, побивши й обезчестивши, відпустили з порожніми руками. Послав ще і третього, та вони й цього, тяжко ранивши, прогнали. Сказав тоді власник виноградника: Що мені робити? Хіба послати мого улюбленого сина? Може, його пошанують. Виноградарі ж, побачивши його, так почали міркувати між собою: Це спадкоємець, убиймо його, і так спадщина буде наша. І вивели його за виноградник, і вбили. Що, отже, зробить їм власник виноградника? Прийде, і вигубить тих виноградарів, а виноградник дасть іншим. Почувши це, вони сказали: Нехай так не буде! Ісус же глянув на них пильно і мовив: Що, отже, значить це Писання: Камінь, який відкинули будівничі, став наріжним каменем? Кожний, хто впаде на той камінь, розіб’ється; на кожного ж він упаде, роздавить його.
Що відповімо Ісусові на запитання, яке Він ставить і перед нами через сьогоднішнє Євангеліє? Чи можемо бути впевненими, що Його голос, який нам проголошує Його волю, ми ніколи не знищили, не вбили? Що зробимо з прочитаним Божим Словом тепер, коли Він до нас знову промовляє?
В кінці нашого життя від нас буде вимагатися урожай. Щоб був ще більшим, щоденно нам Господь посилає свого Сина у подобі Божого Слова, а також у Пресвятій Євхаристії –під видом хліба і вина. Приходить Він до нас також і через наших ближніх…
Вже сьогодні постараюсь про те, щоб зміг я отримати спадкоємство, яке нам приготував Бог: вічну радість у небі.
• Роздумаю, яким виноградарем є я, та яким мене хоче бачити Бог?
Господи Ісусе, дай мені силу формувати виноградник моєї душі Твоєю волею, щоб не втратив можливість отримати небо.
Немає коментарів:
Дописати коментар