26 грудня, п’ятниця – Лк 20,19-26
Мчч. Євстратія, Авксентія, Євгенія Мардарія й Ореста
В той час хотіли первосвященики і книжники накласти руки на Ісуса, але боялися народу, бо зрозуміли, що проти них сказав цю притчу. І, назираючи за ним, вони послали підглядачів, що удавали з себе праведних, щоб його піймати на слові й видати начальству та владі намісника. Ті спитали його: Учителю, ми знаємо, що ти говориш і навчаєш правильно, і не дивишся на лице, але навчаєш Божої путі по правді. Чи годиться нам давати кесареві податок, чи ні? Бачачи їх лукавство, він промовив до них: Покажіть мені динарій. Чий на ньому образ і напис? Ті відповіли: Кесарів. І він сказав їм: Віддайте, отже, що кесареве – кесареві, а що Боже – Богові. І не могли піймати його перед людьми на слові, і, дивуючись його відповіді, замовкли.
Нам може здаватися, що це Євангеліє нас не стосується. Гроші давно вже не ті, як також і спосіб збирання податків, що постійно міняється. Проте мусимо усвідомити, що будучи християнами, ми все одно продовжуємо жити у світі як і всі, і для нас є дійсні сьогоднішні закони. Якщо не заплатимо податки, наприклад, то дістанемо попередження, а то й можемо бути притягнутими аж до суду.
…а що Боже – Богові… Останні слова Ісуса часто не сприймаємо так серйозно. Проте усвідомлюємо, що ціле наше життя належить Богові Він нас сотворив на свій образ. Наша родина, наша робота, наші турботи, а також радості – все належать Йому і ми є повністю Божі. Якщо ми є добрими християнами, то наша віра нас надихає бути добрими людьми – батьками, студентами, лікарями… Наша віра нас вчить робити більше за те, що «повинні». Любов до Бога нас робить щирими, чесними, сердечними, охочими допомогти, дати пораду тощо.
• Як виповнюється це Євангеліе у моєму житті?
Господи, я є повністю Твій, і хотів би, щоб по мені це було видно.
Немає коментарів:
Дописати коментар