31 серпня, понеділок – Лк 21,28-33
Мучч.Флора й Лавра
28. Як це почне збуватись, випростайтесь і підніміть ваші голови вгору, бо ваше визволення близьке».
29. І він сказав їм притчу: «Погляньте на смоковницю і всякі (інші) дерева. 30. Коли вони розпукаються вже, ви, дивлячись, розумієте самі від себе, що вже близько літо. 31. Отак і ви, коли побачите, що це збувається, знайте, що Царство Боже близько. 32. Істинно кажу вам: Рід цей не пройде, аж поки все не станеться. 33. Небо й земля проминуть, слова ж мої не пройдуть.
30.08.2009
30 серпня, неділя – Мт 19,16-26 (нд.12; гл.3)
Муч. Мирона
16. Аж ось один приступив до нього й каже: «Учителю! Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?» 17. Ісус сказав до нього: «Чому мене питаєшся про те, що добре? Добрий є один тільки (Бог). Як хочеш увійти в життя, додержуй заповідей». 18. «Яких?» – питає його. А Ісус до нього: «Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй криво, 19. поважай батька–матір і люби ближнього твого, як себе самого». 20. Каже юнак до нього: «Все це я зберіг ізмалку. Чого мені ще бракує?» 21. «Якщо хочеш бути досконалим», – сказав Ісус до нього, – «піди, продай, що маєш, дай бідним, і будеш мати скарб на небі; потім приходь і йди за мною». 22. Почувши це слово, юнак відійшов смутний, мав бо велике майно. 23. Тоді Ісус сказав до своїх учнів: «Істинно кажу вам: Трудно багатому ввійти в Небесне Царство. 24. Іще кажу вам: Легше верблюдові пройти через вушко в голці, ніж багатому ввійти в Боже Царство». 25. Почувши це, учні здивувалися вельми і сказали: «Хто ж тоді може бути спасенний?» 26. Ісус глянув на них пильно й мовив: «У людей це неможливо, Богові – все можливо».
Муч. Мирона
16. Аж ось один приступив до нього й каже: «Учителю! Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?» 17. Ісус сказав до нього: «Чому мене питаєшся про те, що добре? Добрий є один тільки (Бог). Як хочеш увійти в життя, додержуй заповідей». 18. «Яких?» – питає його. А Ісус до нього: «Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй криво, 19. поважай батька–матір і люби ближнього твого, як себе самого». 20. Каже юнак до нього: «Все це я зберіг ізмалку. Чого мені ще бракує?» 21. «Якщо хочеш бути досконалим», – сказав Ісус до нього, – «піди, продай, що маєш, дай бідним, і будеш мати скарб на небі; потім приходь і йди за мною». 22. Почувши це слово, юнак відійшов смутний, мав бо велике майно. 23. Тоді Ісус сказав до своїх учнів: «Істинно кажу вам: Трудно багатому ввійти в Небесне Царство. 24. Іще кажу вам: Легше верблюдові пройти через вушко в голці, ніж багатому ввійти в Боже Царство». 25. Почувши це, учні здивувалися вельми і сказали: «Хто ж тоді може бути спасенний?» 26. Ісус глянув на них пильно й мовив: «У людей це неможливо, Богові – все можливо».
29.08.2009
29 серпня, субота – Мт 20,29-34
Нерукотворн. Образа ГНІХ; муч. Діомида
29. Коли вони виходили з Єрихону, йшло за ним багато народу. 30. Отож два сліпці сиділи собі край дороги, а коли почули, що Ісус переходить мимо, закричали, кажучи: «Господи, Сину Давида, змилуйся над нами!» 31. Люди ж картали їх, щоб замовкли. А ті ще більше голосили: «Змилуйся над нами, Господи, Сину Давида!» 32. Ісус же зупинився, закликав їх і мовив: «Що бажаєте, щоб учинив я вам?» 33. Вони кажуть йому: «Господи, щоб очі нам відкрилися». 34. Змилувався Ісус, доторкнувсь їхніх очей, і негайно же прозріли й пішли слідом за ним.
Нерукотворн. Образа ГНІХ; муч. Діомида
29. Коли вони виходили з Єрихону, йшло за ним багато народу. 30. Отож два сліпці сиділи собі край дороги, а коли почули, що Ісус переходить мимо, закричали, кажучи: «Господи, Сину Давида, змилуйся над нами!» 31. Люди ж картали їх, щоб замовкли. А ті ще більше голосили: «Змилуйся над нами, Господи, Сину Давида!» 32. Ісус же зупинився, закликав їх і мовив: «Що бажаєте, щоб учинив я вам?» 33. Вони кажуть йому: «Господи, щоб очі нам відкрилися». 34. Змилувався Ісус, доторкнувсь їхніх очей, і негайно же прозріли й пішли слідом за ним.
28.08.2009
28 серпня, п’ятниця – Мр 2,18-22
Успіння Пресвятої Богородиці
38. Коли ж вони були в дорозі, він увійшов в одне село, і якась жінка, Марта на ім’я, прийняла його в хату. 39. Була ж у неї сестра, що звалася Марія; ця сівши в ногах Господа, слухала його слова. 40. Марта ж клопоталась усякою прислугою. Наблизившись, каже: «Господи, чи тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допомогла». 41. Озвався Господь до неї і промовив: «Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, 42. одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї».
27. Коли він говорив це, жінка якась, піднісши голос з-між народу, мовила до нього: «Щасливе лоно, що тебе носило, і груди, що тебе кормили». 28. А він озвався: «Справді ж блаженні ті, що слухають Боже слово і його зберігають».
Успіння Пресвятої Богородиці
38. Коли ж вони були в дорозі, він увійшов в одне село, і якась жінка, Марта на ім’я, прийняла його в хату. 39. Була ж у неї сестра, що звалася Марія; ця сівши в ногах Господа, слухала його слова. 40. Марта ж клопоталась усякою прислугою. Наблизившись, каже: «Господи, чи тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допомогла». 41. Озвався Господь до неї і промовив: «Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, 42. одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї».
27. Коли він говорив це, жінка якась, піднісши голос з-між народу, мовила до нього: «Щасливе лоно, що тебе носило, і груди, що тебе кормили». 28. А він озвався: «Справді ж блаженні ті, що слухають Боже слово і його зберігають».
27.08.2009
27 серпня, четвер – Мр 1,29-35
Перенес. мощей преп. Теодосія Печ.; Передсв.Успіння
29. І скоро вийшов він із синагоги, то разом з Яковом та Йоаном пішов у дім Симона та Андрія. 30. Теща ж Симона лежала у гарячці, тож йому негайно сказано про неї. 31. Він підійшов і підвів її, взявши за руку, й покинула її гарячка, – і заходилась вона їм услуговувати.
32. Якже настав вечір, по заході сонця, почали приносити до нього усіх недужих та біснуватих. 33. Усе місто зібралося перед дверима. 34. І він оздоровлював чимало недужих на різні хвороби, а й бісів багато вигнав, але заборонив бісам говорити, вони бо про нього знали.
35. Уранці ж, іще геть за ночі, вставши, вийшов і пішов на самоту й там молився.
Перенес. мощей преп. Теодосія Печ.; Передсв.Успіння
29. І скоро вийшов він із синагоги, то разом з Яковом та Йоаном пішов у дім Симона та Андрія. 30. Теща ж Симона лежала у гарячці, тож йому негайно сказано про неї. 31. Він підійшов і підвів її, взявши за руку, й покинула її гарячка, – і заходилась вона їм услуговувати.
32. Якже настав вечір, по заході сонця, почали приносити до нього усіх недужих та біснуватих. 33. Усе місто зібралося перед дверима. 34. І він оздоровлював чимало недужих на різні хвороби, а й бісів багато вигнав, але заборонив бісам говорити, вони бо про нього знали.
35. Уранці ж, іще геть за ночі, вставши, вийшов і пішов на самоту й там молився.
26.08.2009
25 серпня, вівторок – Мр 1,16-22
Мучч.Фотія і Аникити
16. Проходивши ж повз море Галилейське, побачив він Симона й Андрія, його брата, як вони кидали мережу в море, були бо рибалки. 17. Ісус їм сказав: «Ідіть за мною, я зроблю вас рибалками людей». 18. І вмить, покинувши мережу, пішли слідом за ним. 19. Пройшовши трохи далі, побачив Якова, сина Заведея, та Йоана, його брата, що теж були у човні й направляли сіті, 20. тож відразу їх покликав. І ті, покинувши батька Заведея в човні з наймитами, пішли слідом за ним.
21. Прийшли вони в Капернаум, і він, відразу в суботу, увійшовши в синагогу, узявся навчати. 22. І дивувалися його навчанню, бо навчав він їх як повновладний, не як книжники.
Мучч.Фотія і Аникити
16. Проходивши ж повз море Галилейське, побачив він Симона й Андрія, його брата, як вони кидали мережу в море, були бо рибалки. 17. Ісус їм сказав: «Ідіть за мною, я зроблю вас рибалками людей». 18. І вмить, покинувши мережу, пішли слідом за ним. 19. Пройшовши трохи далі, побачив Якова, сина Заведея, та Йоана, його брата, що теж були у човні й направляли сіті, 20. тож відразу їх покликав. І ті, покинувши батька Заведея в човні з наймитами, пішли слідом за ним.
21. Прийшли вони в Капернаум, і він, відразу в суботу, увійшовши в синагогу, узявся навчати. 22. І дивувалися його навчанню, бо навчав він їх як повновладний, не як книжники.
25.08.2009
25 серпня, вівторок – Мр 1,16-22
Мучч.Фотія і Аникити
16. Проходивши ж повз море Галилейське, побачив він Симона й Андрія, його брата, як вони кидали мережу в море, були бо рибалки. 17. Ісус їм сказав: «Ідіть за мною, я зроблю вас рибалками людей». 18. І вмить, покинувши мережу, пішли слідом за ним. 19. Пройшовши трохи далі, побачив Якова, сина Заведея, та Йоана, його брата, що теж були у човні й направляли сіті, 20. тож відразу їх покликав. І ті, покинувши батька Заведея в човні з наймитами, пішли слідом за ним.
21. Прийшли вони в Капернаум, і він, відразу в суботу, увійшовши в синагогу, узявся навчати. 22. І дивувалися його навчанню, бо навчав він їх як повновладний, не як книжники.
Мучч.Фотія і Аникити
16. Проходивши ж повз море Галилейське, побачив він Симона й Андрія, його брата, як вони кидали мережу в море, були бо рибалки. 17. Ісус їм сказав: «Ідіть за мною, я зроблю вас рибалками людей». 18. І вмить, покинувши мережу, пішли слідом за ним. 19. Пройшовши трохи далі, побачив Якова, сина Заведея, та Йоана, його брата, що теж були у човні й направляли сіті, 20. тож відразу їх покликав. І ті, покинувши батька Заведея в човні з наймитами, пішли слідом за ним.
21. Прийшли вони в Капернаум, і він, відразу в суботу, увійшовши в синагогу, узявся навчати. 22. І дивувалися його навчанню, бо навчав він їх як повновладний, не як книжники.
24.08.2009
24 серпня, понеділок – Мр 1,9-15
Муч. Євпла
9. Тими днями прийшов Ісус із Назарету, що в Галилеї, і був хрищений Йоаном у Йордані. 10. І коли виходив з води, то побачив, як небо розкрилось, і Духа, що як голуб сходив на нього. 11. І голос ізлинув з неба: «Ти єси Син мій любий, у тобі – моє уподобання».
12. І відразу Дух повів його в пустиню; 13. і він перебував у пустині сорок день, спокушуваний сатаною, і був із дикими звірями, а ангели йому служили.
14. А коли видано Йоана, Ісус прийшов у Галилею і проповідував там Божу Євангелію, 15. кажучи: «Сповнився час, і Царство Боже близько; покайтеся і вірте в Євангелію».
Муч. Євпла
9. Тими днями прийшов Ісус із Назарету, що в Галилеї, і був хрищений Йоаном у Йордані. 10. І коли виходив з води, то побачив, як небо розкрилось, і Духа, що як голуб сходив на нього. 11. І голос ізлинув з неба: «Ти єси Син мій любий, у тобі – моє уподобання».
12. І відразу Дух повів його в пустиню; 13. і він перебував у пустині сорок день, спокушуваний сатаною, і був із дикими звірями, а ангели йому служили.
14. А коли видано Йоана, Ісус прийшов у Галилею і проповідував там Божу Євангелію, 15. кажучи: «Сповнився час, і Царство Боже близько; покайтеся і вірте в Євангелію».
23.08.2009
23 серпня, неділя – Мт 18,23-35 (нд.11; гл.2)
Муч. Лаврентія, архідиякона
23. «Тому Царство Небесне схоже на царя, що хотів звести рахунки з слугами своїми. 24. Коли він розпочав зводити рахунки, приведено йому одного, що винен був десять тисяч талантів. 25. А що не мав той чим віддати, то пан і звелів його продати, а й жінку, дітей і все, що він мав, і віддати. 26. Тоді слуга, впавши йому в ноги, поклонився лицем до землі й каже: Потерпи мені, пане, все тобі поверну. 27. І змилосердився пан над тим слугою, відпустив його й подарував йому борг той. 28. Вийшовши той слуга, здибав одного з своїх співслуг, який винен був йому сто динаріїв, схопив його й заходився душити його, кажучи: Віддай, що винен. 29. Тож співслуга його впав йому в ноги й почав його просити: Потерпи мені, я тобі зверну. 30. Та той не хотів, а пішов і кинув його в темницю, аж поки не поверне борг. 31. Якже побачили товариші його, що сталося, засмутились вельми, пішли до свого пана й розповіли йому про все сподіяне. 32. Тоді його пан покликав його і сказав до нього: Слуго лукавий!Я простив тобі ввесь борг той, бо ти мене благав. 33. Чи не слід було й тобі змилосердитись над твоїм товаришем, як я був змилосердився над тобою? 34. І розгнівавшись його пан, передав його катам, аж поки йому не поверне всього боргу. 35. Отак і мій Отець Небесний буде чинити вам, якщо кожний з вас не прощатиме братові своєму з серця свого».
Муч. Лаврентія, архідиякона
23. «Тому Царство Небесне схоже на царя, що хотів звести рахунки з слугами своїми. 24. Коли він розпочав зводити рахунки, приведено йому одного, що винен був десять тисяч талантів. 25. А що не мав той чим віддати, то пан і звелів його продати, а й жінку, дітей і все, що він мав, і віддати. 26. Тоді слуга, впавши йому в ноги, поклонився лицем до землі й каже: Потерпи мені, пане, все тобі поверну. 27. І змилосердився пан над тим слугою, відпустив його й подарував йому борг той. 28. Вийшовши той слуга, здибав одного з своїх співслуг, який винен був йому сто динаріїв, схопив його й заходився душити його, кажучи: Віддай, що винен. 29. Тож співслуга його впав йому в ноги й почав його просити: Потерпи мені, я тобі зверну. 30. Та той не хотів, а пішов і кинув його в темницю, аж поки не поверне борг. 31. Якже побачили товариші його, що сталося, засмутились вельми, пішли до свого пана й розповіли йому про все сподіяне. 32. Тоді його пан покликав його і сказав до нього: Слуго лукавий!Я простив тобі ввесь борг той, бо ти мене благав. 33. Чи не слід було й тобі змилосердитись над твоїм товаришем, як я був змилосердився над тобою? 34. І розгнівавшись його пан, передав його катам, аж поки йому не поверне всього боргу. 35. Отак і мій Отець Небесний буде чинити вам, якщо кожний з вас не прощатиме братові своєму з серця свого».
22.08.2009
22 серпня, субота – Лк 9,1-6
Ап. Матія
1. Скликавши дванадцятьох, Ісус дав їм силу й владу над усіма бісами, й оздоровляти недуги, 2. і тоді послав їх проповідувати Царство Боже й недужих лікувати. 3. Він до них промовив: «Нічого не беріть у дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей, та й дві одежі не майте. 4. В яку б хату ви не вступили, там перебувайте до вашого відходу. 5. А як хто вас не прийме, то виходячи з того міста, обтрусіть порох з ніг ваших на свідоцтво проти них». 6. І вийшли вони та, ходячи по селах, звіщали Добру Новину й оздоровляли всюди.
Ап. Матія
1. Скликавши дванадцятьох, Ісус дав їм силу й владу над усіма бісами, й оздоровляти недуги, 2. і тоді послав їх проповідувати Царство Боже й недужих лікувати. 3. Він до них промовив: «Нічого не беріть у дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей, та й дві одежі не майте. 4. В яку б хату ви не вступили, там перебувайте до вашого відходу. 5. А як хто вас не прийме, то виходячи з того міста, обтрусіть порох з ніг ваших на свідоцтво проти них». 6. І вийшли вони та, ходячи по селах, звіщали Добру Новину й оздоровляли всюди.
21.08.2009
21 серпня, п’ятниця – Мт 24,27-33;42-51
Свят. Еміліяна; муч. Єлевтерія і Леоніда
27. Як блискавка, що на сході блисне й вмить аж на самім заході сяє, так буде й прихід Чоловічого Сина. 28. Де бо є мрець, там і орли зберуться.
29. Негайно по тих днях скорботних сонце затьмиться, місяць не дасть більше свого відблиску, зорі падатимуть з неба і захитаються небесні сили. 30. Тоді на небі з’явиться знак Сина Чоловічого, і тоді заридають усі племена землі й побачать Чоловічого Сина, що надходитиме на небесних хмарах з потугою та славою великою. 31. Він пошле своїх ангелів із сурмою вельми голосною, і ті зберуть вибраних його з чотирьох вітрів, від одного аж до другого кінця неба.
32. Від смоковниці навчіться притчі. Коли віття її стає м’яке й вона листя виганяє, ви знаєте, що близько літо. 33. Отак і ви: коли це все побачите, знайте, що він уже близько під дверима.
42. Чувайте отже, бо не знаєте, якого дня Господь ваш прийде. 43. Знайте те, що коли б господар відав, у яку сторожу прийде злодій, пильнував би він і не дав би підкопати свого дому. 44. Тому й ви будьте готові, бо Син Чоловічий прийде тієї години, що про неї ви й не думаєте.
45. Котрий є вірним та мудрим слугою, що його пан настановив над челяддю своєю давати їм поживу своєчасно? 46. Щасливий той слуга, як його пан, повернувшися, знайде його при роботі. 47. Істинно кажу вам, що він поставить його над усім своїм маєтком. 48. Коли ж той злий слуга скаже в своєму серці:Мій пан бариться, – 49. та й почне бити своїх, товаришів-слуг, їсти та пити з п’яницями, – 50. то прийде пан того слуги за дня, якого він не сподівається, і за години, якої він не знає, 51. та й розітне його надвоє і долю його з лицемірами покладе. Там буде плач і скрегіт зубів».
Свят. Еміліяна; муч. Єлевтерія і Леоніда
27. Як блискавка, що на сході блисне й вмить аж на самім заході сяє, так буде й прихід Чоловічого Сина. 28. Де бо є мрець, там і орли зберуться.
29. Негайно по тих днях скорботних сонце затьмиться, місяць не дасть більше свого відблиску, зорі падатимуть з неба і захитаються небесні сили. 30. Тоді на небі з’явиться знак Сина Чоловічого, і тоді заридають усі племена землі й побачать Чоловічого Сина, що надходитиме на небесних хмарах з потугою та славою великою. 31. Він пошле своїх ангелів із сурмою вельми голосною, і ті зберуть вибраних його з чотирьох вітрів, від одного аж до другого кінця неба.
32. Від смоковниці навчіться притчі. Коли віття її стає м’яке й вона листя виганяє, ви знаєте, що близько літо. 33. Отак і ви: коли це все побачите, знайте, що він уже близько під дверима.
42. Чувайте отже, бо не знаєте, якого дня Господь ваш прийде. 43. Знайте те, що коли б господар відав, у яку сторожу прийде злодій, пильнував би він і не дав би підкопати свого дому. 44. Тому й ви будьте готові, бо Син Чоловічий прийде тієї години, що про неї ви й не думаєте.
45. Котрий є вірним та мудрим слугою, що його пан настановив над челяддю своєю давати їм поживу своєчасно? 46. Щасливий той слуга, як його пан, повернувшися, знайде його при роботі. 47. Істинно кажу вам, що він поставить його над усім своїм маєтком. 48. Коли ж той злий слуга скаже в своєму серці:Мій пан бариться, – 49. та й почне бити своїх, товаришів-слуг, їсти та пити з п’яницями, – 50. то прийде пан того слуги за дня, якого він не сподівається, і за години, якої він не знає, 51. та й розітне його надвоє і долю його з лицемірами покладе. Там буде плач і скрегіт зубів».
20.08.2009
20 серпня, четвер – Мт 24,13-28
Препмуч. Дометія
13. Але хто витримає до останку, той спасеться. 14. І ця Євангелія Царства буде проповідуватись по всьому світі, на свідоцтво всім народам. І тоді прийде кінець.
15. Отож, коли побачите «мерзоту запустіння», провіщену пророком Даниїлом, поставлену на святім місці– хто читає, нехай розуміє! – 16. тоді ті, що в Юдеї, нехай втікають у гори; 17. а хто на покрівлі, хай не сходить узяти речі з своєї хати, 18. і хто в полі, хай не повертається назад узяти свою одіж! 19. Горе вагітним і годуючим за тих днів! 20. Моліться, щоб ваша втеча не сталася зимою, ані в суботу. 21. Скорбота ж тоді велика буде, якої не було від початку світу аж понині, та й не буде. 22. І коли б ті дні не були вкорочені, ніхто б не врятувався; але заради вибраних будуть вкорочені дні тії.
23. І коли хто скаже тоді вам:Глянь, ось Христос, чи онде, – не вірте, 24. бо встануть лжехристи та ложні пророки, які чинитимуть великі знаки й чуда, щоб коли можна, звести навіть і вибраних. 25. Ось я попередив вас. 26. Коли вам, отже, скажуть:Ось він у пустині, – не виходьте; ось він у криївках, – не вірте! 27. Як блискавка, що на сході блисне й вмить аж на самім заході сяє, так буде й прихід Чоловічого Сина. 28. Де бо є мрець, там і орли зберуться.
Препмуч. Дометія
13. Але хто витримає до останку, той спасеться. 14. І ця Євангелія Царства буде проповідуватись по всьому світі, на свідоцтво всім народам. І тоді прийде кінець.
15. Отож, коли побачите «мерзоту запустіння», провіщену пророком Даниїлом, поставлену на святім місці– хто читає, нехай розуміє! – 16. тоді ті, що в Юдеї, нехай втікають у гори; 17. а хто на покрівлі, хай не сходить узяти речі з своєї хати, 18. і хто в полі, хай не повертається назад узяти свою одіж! 19. Горе вагітним і годуючим за тих днів! 20. Моліться, щоб ваша втеча не сталася зимою, ані в суботу. 21. Скорбота ж тоді велика буде, якої не було від початку світу аж понині, та й не буде. 22. І коли б ті дні не були вкорочені, ніхто б не врятувався; але заради вибраних будуть вкорочені дні тії.
23. І коли хто скаже тоді вам:Глянь, ось Христос, чи онде, – не вірте, 24. бо встануть лжехристи та ложні пророки, які чинитимуть великі знаки й чуда, щоб коли можна, звести навіть і вибраних. 25. Ось я попередив вас. 26. Коли вам, отже, скажуть:Ось він у пустині, – не виходьте; ось він у криївках, – не вірте! 27. Як блискавка, що на сході блисне й вмить аж на самім заході сяє, так буде й прихід Чоловічого Сина. 28. Де бо є мрець, там і орли зберуться.
19.08.2009
19 серпня, середа – Мт 17,1-9
Преображення Господнє
1. По шістьох днях узяв Ісус Петра, Якова та Йоана, його брата, повів їх окремо на високу гору 2. і переобразився перед ними: обличчя його засяяло, наче сонце, а одежа побіліла, наче світло. 3. І ось з’явилися їм Мойсей та Ілля і з ним розмовляли. 4. Озвавсь Петро й каже до Ісуса: «Господи, добре нам тут бути! Як хочеш, розташую тут три намети: один для тебе, один для Мойсея і один для Іллі». 5. Він говорив іще, аж ось ясна хмара огорнула їх і з хмари стало чути голос: «Це – мій улюблений Син, що я його вподобав: його слухайте». 6. Почувши це, учні впали обличчям до землі й злякались вельми. 7. Ісус же підійшов, доторкнувся до них і каже: «Устаньте, не страхайтеся!» 8. Підвівши свої очі, вони не бачили нікого крім самого Ісуса.
9. Коли ж сходили з гори, Ісус наказав їм: «Нікому не розповідайте про це видіння аж поки Син Чоловічий не воскресне з мертвих».
Преображення Господнє
1. По шістьох днях узяв Ісус Петра, Якова та Йоана, його брата, повів їх окремо на високу гору 2. і переобразився перед ними: обличчя його засяяло, наче сонце, а одежа побіліла, наче світло. 3. І ось з’явилися їм Мойсей та Ілля і з ним розмовляли. 4. Озвавсь Петро й каже до Ісуса: «Господи, добре нам тут бути! Як хочеш, розташую тут три намети: один для тебе, один для Мойсея і один для Іллі». 5. Він говорив іще, аж ось ясна хмара огорнула їх і з хмари стало чути голос: «Це – мій улюблений Син, що я його вподобав: його слухайте». 6. Почувши це, учні впали обличчям до землі й злякались вельми. 7. Ісус же підійшов, доторкнувся до них і каже: «Устаньте, не страхайтеся!» 8. Підвівши свої очі, вони не бачили нікого крім самого Ісуса.
9. Коли ж сходили з гори, Ісус наказав їм: «Нікому не розповідайте про це видіння аж поки Син Чоловічий не воскресне з мертвих».
18.08.2009
18 серпня, вівторок – Мт 23,23-28
Передс. Преображення; Муч Євсигнія
23. Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що даєте десятину з м’яти, кропу і кмину, а занедбуєте, що найважливіше в законі: справедливість, милосердя і віру. І те слід робити, і того не слід лишати. 24. Сліпі проводирі, що комара відціджуєте, а ковтаєте верблюда.
25. Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що очищаєте зверху чашу й миску, а всередині вони повні здирства та нездержливости. 26. Сліпий фарисею! Очисть но спершу середину чаші й миски, щоб і назовні були чисті.
27. Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що схожі на гроби побілені, які зверху гарними здаються, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечисти. 28. Отак і ви:Назовні здаєтесь людям справедливі, а всередині ви сповнені лицемірства й беззаконня
Передс. Преображення; Муч Євсигнія
23. Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що даєте десятину з м’яти, кропу і кмину, а занедбуєте, що найважливіше в законі: справедливість, милосердя і віру. І те слід робити, і того не слід лишати. 24. Сліпі проводирі, що комара відціджуєте, а ковтаєте верблюда.
25. Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що очищаєте зверху чашу й миску, а всередині вони повні здирства та нездержливости. 26. Сліпий фарисею! Очисть но спершу середину чаші й миски, щоб і назовні були чисті.
27. Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що схожі на гроби побілені, які зверху гарними здаються, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечисти. 28. Отак і ви:Назовні здаєтесь людям справедливі, а всередині ви сповнені лицемірства й беззаконня
17.08.2009
17 серпня, понеділок – Мт 23,13-22
7-ох муч. Ефеских; препмуч. Євдокії
13. Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що людям замикаєте Царство Небесне!Самі не входите й не дозволяєте ввійти тим, які бажали б увійти. 14-15. Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що проходите море й землю, щоб придбати одного новонаверненого, і коли знайдете, то робите його гідним пекла, подвійно від вас гіршим.
16. Горе вам, сліпі проводирі, що кажете: Хто клянеться храмом, то це нічого; а хто клянеться золотом храму, той винуватий. 17. Нерозумні і сліпі!Що більше – золото чи храм, який освячує те золото? 18. І хто клянеться жертовником, то це нічого; хто ж клянеться тим даром, що на ньому, той винуватий. 19. Сліпі!Що більше?Дар чи жертовник, який освячує той дар?20. Хто клянеться жертовником, той клянеться ним і всім тим, що на ньому. 21. І хто клянеться храмом, той клянеться ним і тим, хто живе в ньому. 22. І хто клянеться небом, той клянеться Божим престолом і тим, хто сидить на ньому.
7-ох муч. Ефеских; препмуч. Євдокії
13. Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що людям замикаєте Царство Небесне!Самі не входите й не дозволяєте ввійти тим, які бажали б увійти. 14-15. Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що проходите море й землю, щоб придбати одного новонаверненого, і коли знайдете, то робите його гідним пекла, подвійно від вас гіршим.
16. Горе вам, сліпі проводирі, що кажете: Хто клянеться храмом, то це нічого; а хто клянеться золотом храму, той винуватий. 17. Нерозумні і сліпі!Що більше – золото чи храм, який освячує те золото? 18. І хто клянеться жертовником, то це нічого; хто ж клянеться тим даром, що на ньому, той винуватий. 19. Сліпі!Що більше?Дар чи жертовник, який освячує той дар?20. Хто клянеться жертовником, той клянеться ним і всім тим, що на ньому. 21. І хто клянеться храмом, той клянеться ним і тим, хто живе в ньому. 22. І хто клянеться небом, той клянеться Божим престолом і тим, хто сидить на ньому.
16.08.2009
16 серпня, неділя – Мт 17,14-23 (нд.10; гл.1)
Препп. Ісаака, Далмата й Фавста
14. Коли ж прийшли до народу, тоді приступив до нього один чоловік і, припавши йому до ніг, 15. каже: «Господи, змилуйся над моїм сином, бо він причинний і тяжко нездужає: часто кидається в огонь, часто й у воду. 16. Я був привів його до твоїх учнів, та вони не могли його зцілити». 17. «Роде невірний та розбещений», – відповів Ісус, – «доки мені з вами бути?Доки я вас терпітиму?Приведіть мені його сюди!» 18.Ісус погрозив йому, і біс вийшов з хлопця; тож видужав юнак тієї ж миті. 19. Тоді підійшли учні до Ісуса насамоті й спитали: «Чому ми не могли його вигнати?» 20. Ісус сказав їм: «Через вашу малу віру; бо, істинно кажу вам: Коли матимете віру, як зерно гірчиці, то скажете оцій горі: Перенесися звідси туди – і вона перенесеться; і нічого не буде для вас неможливого. 21. А щодо цього роду бісів, то його виганяють лише молитвою і постом».
22. Як вони зібралися в Галилеї, Ісус мовив до них: «Син Чоловічий має бути виданий у руки людям, 23. і вони його уб’ють, але третього дня він воскресне». І вони тяжко зажурились.
Препп. Ісаака, Далмата й Фавста
14. Коли ж прийшли до народу, тоді приступив до нього один чоловік і, припавши йому до ніг, 15. каже: «Господи, змилуйся над моїм сином, бо він причинний і тяжко нездужає: часто кидається в огонь, часто й у воду. 16. Я був привів його до твоїх учнів, та вони не могли його зцілити». 17. «Роде невірний та розбещений», – відповів Ісус, – «доки мені з вами бути?Доки я вас терпітиму?Приведіть мені його сюди!» 18.Ісус погрозив йому, і біс вийшов з хлопця; тож видужав юнак тієї ж миті. 19. Тоді підійшли учні до Ісуса насамоті й спитали: «Чому ми не могли його вигнати?» 20. Ісус сказав їм: «Через вашу малу віру; бо, істинно кажу вам: Коли матимете віру, як зерно гірчиці, то скажете оцій горі: Перенесися звідси туди – і вона перенесеться; і нічого не буде для вас неможливого. 21. А щодо цього роду бісів, то його виганяють лише молитвою і постом».
22. Як вони зібралися в Галилеї, Ісус мовив до них: «Син Чоловічий має бути виданий у руки людям, 23. і вони його уб’ють, але третього дня він воскресне». І вони тяжко зажурились.
15.08.2009
15 серпня, субота – Мт 17,24-18,4
Перенес. мощей первомуч. Стефана
24. Коли вони прийшли в Капернаум, підійшли збирачі дидрахми до Петра та й питають: «Чи заплатить ваш учитель дидрахму?» 25. «Так», – каже. І як увійшов до хати, випередив його Ісус, мовивши: «Як тобі, Симоне, здається?Земні царі з кого беруть данину чи податок?Із своїх синів чи з чужих?» 26. А коли відповів: «З чужих», –Ісус сказав до нього: «Отож, сини вільні. 27. Однак, щоб вони нам цього не взяли за зле, піди до моря, закинь вудку, візьми першу, яка попадеться, рибу, і відкрий їй рота: там знайдеш ти статир; візьми його й дай їм за мене й за себе».
1. Того часу підійшли до Ісуса учні й мовлять: «Хто найбільший у Небеснім Царстві?» 2. Ісус покликав дитину, поставив її серед них– 3. і каже: «Істинно кажу вам: Якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Небесне Царство. 4. Хто, отже, стане малим, як ця дитина, той буде найбільший у Небеснім Царстві.
Перенес. мощей первомуч. Стефана
24. Коли вони прийшли в Капернаум, підійшли збирачі дидрахми до Петра та й питають: «Чи заплатить ваш учитель дидрахму?» 25. «Так», – каже. І як увійшов до хати, випередив його Ісус, мовивши: «Як тобі, Симоне, здається?Земні царі з кого беруть данину чи податок?Із своїх синів чи з чужих?» 26. А коли відповів: «З чужих», –Ісус сказав до нього: «Отож, сини вільні. 27. Однак, щоб вони нам цього не взяли за зле, піди до моря, закинь вудку, візьми першу, яка попадеться, рибу, і відкрий їй рота: там знайдеш ти статир; візьми його й дай їм за мене й за себе».
1. Того часу підійшли до Ісуса учні й мовлять: «Хто найбільший у Небеснім Царстві?» 2. Ісус покликав дитину, поставив її серед них– 3. і каже: «Істинно кажу вам: Якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Небесне Царство. 4. Хто, отже, стане малим, як ця дитина, той буде найбільший у Небеснім Царстві.
14.08.2009
14 серпня, п’ятниця – Мт 22,23-33
(поч..Спасівки) Перен. Чесного Хреста; муч. Макавейських
23. Того ж самого дня приступили до нього садукеї, що кажуть ніби нема воскресіння, і спитали його:24. «Учителю», – кажуть, – «Мойсей мовив:Коли хто вмре бездітним, то нехай брат його одружиться з його жінкою і відродить потомство брата свого. 25. Було в нас сім братів. І перший, одружившись, умер, не мавши потомства, і зоставив свою жінку братові своєму. 26. Так само і другий і третій – аж до сьомого. 27. Нарешті, після всіх померла й жінка. 28. Отож, у воскресінні котрого з сімох буде вона жінкою?Всі бо її мали». 29. Ісус у відповідь сказав їм: «Помиляєтеся, бо не знаєте ані Писання, ані Божої сили. 30. Увоскресінні не женяться і не виходять заміж, а є як ангели на небі. 31. А щодо воскресіння мертвих, то хіба ви не читали слова Божого, яке вам каже:32. Я –Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова! Бог – не мертвих, але живих!» 33. І чувши це народ, дивувався його навчанню.
(поч..Спасівки) Перен. Чесного Хреста; муч. Макавейських
23. Того ж самого дня приступили до нього садукеї, що кажуть ніби нема воскресіння, і спитали його:24. «Учителю», – кажуть, – «Мойсей мовив:Коли хто вмре бездітним, то нехай брат його одружиться з його жінкою і відродить потомство брата свого. 25. Було в нас сім братів. І перший, одружившись, умер, не мавши потомства, і зоставив свою жінку братові своєму. 26. Так само і другий і третій – аж до сьомого. 27. Нарешті, після всіх померла й жінка. 28. Отож, у воскресінні котрого з сімох буде вона жінкою?Всі бо її мали». 29. Ісус у відповідь сказав їм: «Помиляєтеся, бо не знаєте ані Писання, ані Божої сили. 30. Увоскресінні не женяться і не виходять заміж, а є як ангели на небі. 31. А щодо воскресіння мертвих, то хіба ви не читали слова Божого, яке вам каже:32. Я –Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова! Бог – не мертвих, але живих!» 33. І чувши це народ, дивувався його навчанню.
13.08.2009
13 серпня, четвер – Мт 21,43-46
Преп. Євдокима, праведного
43. Тому кажу вам: Відніметься від вас Царство Боже й дасться народові, що буде приносити плоди його. 44. Хто впаде на цей камінь, розіб’ється, а на кого він упаде, того роздушить». – 45. Почувши ці притчі, первосвященики й фарисеї зрозуміли, що він про них говорить.
46. І намагалися схопити його, та боялися людей, бо ті мали його за пророка.
Преп. Євдокима, праведного
43. Тому кажу вам: Відніметься від вас Царство Боже й дасться народові, що буде приносити плоди його. 44. Хто впаде на цей камінь, розіб’ється, а на кого він упаде, того роздушить». – 45. Почувши ці притчі, первосвященики й фарисеї зрозуміли, що він про них говорить.
46. І намагалися схопити його, та боялися людей, бо ті мали його за пророка.
12.08.2009
12 серпня, середа – Мт 21,28-33
Апп.Сили, Силуана, Андроніка та ін.
28. Як вам здається?Один чоловік мав двох синів. Звернувшись до першого, він мовив: Піди, дитино, нині працювати у винограднику. 29. Той озвався: Піду, Господи, – і не пішов. 30. Звернувшися до другого, сказав так само. А цей відповів: Не хочу. Але, потім розкаявшись, пішов. 31. Котрий з двох учинив волю батька?» –«Останній», відповіли ті. Тоді Ісус їм: «Істинно кажу вам, що митарі й блудниці вас випереджують у Царстві Божім. 32. Прийшов бо був до вас Йоан дорогою правди, та ви не повірили йому; митарі і блудниці повірили йому, а ви, бачивши це, навіть потім не розкаялися, щоб повірити йому.
33. Слухайте іншу притчу. Був один чоловік-господар, що насадив виноградник. Він обвів його огорожею, видовбав у ньому чавило, вибудував башту, винайняв його виноградарям і відійшов.
У своєму житті ми переживаємо різні стани. Вміємо уявити себе в ролі другого сина, коли ми з наріканням кажемо «Не хочеться мені, це не можу», але після хвилини роздумів, робимо те, що від нас вимагають. Мучила нас совість? Озвався в нас внутрішній голос? Якщо так живемо, тішмося, радіймо, бо Бог до нас промовляє і хоче нам помогти, щоб ми стали кращими, «якіснішими» християнами.
Ставлення першого сина ми також не раз спробували. Наше відважне «Іду, Господи» змінилося дуже швидко на запитальне «Іду, Господи?». Різного виду відмови вживаємо майже всі.
Не засмучуймося, бо наше християнське життя не зводиться лише до того, щоб щось робити чи не робити, але й до усвідомлення того, що Бог має достатньо влади, щоб могти нас змінити. Кожну хвилину нашого життя Він може змінити на краще і повніше життя, згідно з Його волею.
Господи, Ти мене найкраще знаєш, Ти знаєш про мене все. Тому хочу покластися на Тебе у виборі між добром і злом.
Апп.Сили, Силуана, Андроніка та ін.
28. Як вам здається?Один чоловік мав двох синів. Звернувшись до першого, він мовив: Піди, дитино, нині працювати у винограднику. 29. Той озвався: Піду, Господи, – і не пішов. 30. Звернувшися до другого, сказав так само. А цей відповів: Не хочу. Але, потім розкаявшись, пішов. 31. Котрий з двох учинив волю батька?» –«Останній», відповіли ті. Тоді Ісус їм: «Істинно кажу вам, що митарі й блудниці вас випереджують у Царстві Божім. 32. Прийшов бо був до вас Йоан дорогою правди, та ви не повірили йому; митарі і блудниці повірили йому, а ви, бачивши це, навіть потім не розкаялися, щоб повірити йому.
33. Слухайте іншу притчу. Був один чоловік-господар, що насадив виноградник. Він обвів його огорожею, видовбав у ньому чавило, вибудував башту, винайняв його виноградарям і відійшов.
У своєму житті ми переживаємо різні стани. Вміємо уявити себе в ролі другого сина, коли ми з наріканням кажемо «Не хочеться мені, це не можу», але після хвилини роздумів, робимо те, що від нас вимагають. Мучила нас совість? Озвався в нас внутрішній голос? Якщо так живемо, тішмося, радіймо, бо Бог до нас промовляє і хоче нам помогти, щоб ми стали кращими, «якіснішими» християнами.
Ставлення першого сина ми також не раз спробували. Наше відважне «Іду, Господи» змінилося дуже швидко на запитальне «Іду, Господи?». Різного виду відмови вживаємо майже всі.
Не засмучуймося, бо наше християнське життя не зводиться лише до того, щоб щось робити чи не робити, але й до усвідомлення того, що Бог має достатньо влади, щоб могти нас змінити. Кожну хвилину нашого життя Він може змінити на краще і повніше життя, згідно з Його волею.
Господи, Ти мене найкраще знаєш, Ти знаєш про мене все. Тому хочу покластися на Тебе у виборі між добром і злом.
11.08.2009
11 серпня, вівторок – Мт 21,23-27
Муч. Калиніка
23. А коли він увійшов у храм і почав навчати, прийшли до нього первосвященики і старші народу і мовили: «Якою владою ти це чиниш?Хто тобі дав цю владу?» 24. Ісус у відповідь сказав їм: «Я теж спитаю вас про одну річ, і як ви мені на неї відповісте, то й я вам теж скажу, якою владою я творю це. 25. Йоанове хрищення – звідки було? З неба чи від людей?» Вони почали розмірковувати між собою: «Якщо ми скажемо: З неба, – то він нам скаже: Чого ж тоді ви не увірували в нього? 26. А скажемо, що від людей, – страхаємося народу, всі бо Йоана вважають за пророка». 27. Тож вони відповіли Ісусові: «Не знаємо». Тоді й він мовив їм: «То й я вам не скажу, якою владою я творю це.
Багато з нас і тепер ставлять подібні запитання Ісусові і Його Церкві: «Якою владою і чому від нас вимагаєте зречення багатьох речей, які нам пропонує теперішній світ? Чому маємо обмежуватися, жити чисто, наші слова мають бути цензурними, наші зустрічі з особами протилежної статі мають бути безгрішними, чому маємо ділитися з іншими, якщо ми здобули велике майно і хочемо його використовувати для зручностей і комфорту,… чому? Хто Тобі, Христе, дав таку владу?».
Ми б хотіли взяти життя до своїх рук, так як первосвященники і старші з народу, які не визнали Ісуса за Месію. Якщо не хочемо йти дорогою Божої правди, яка єдина веде до Бога, то можемо йти дорогою сумнівів, якою йшли первосвященники.
Але дорога до неба веде через пізнання Божої правди, яка є в Ісусові Христі. Не дозвольмо, щоб на нас хтось негативно вплинув, а робімо все для того, щоб ми не були в натовпі невіруючих.
• До якої групи я належу: чи я віруючий, чи постійно сумніваюся?
Господи Ісусе, бажаю належати до тих, які є носіями Твого світла тут, на землі. Дай мені силу розпалювати вогонь віри в інших людях.
Муч. Калиніка
23. А коли він увійшов у храм і почав навчати, прийшли до нього первосвященики і старші народу і мовили: «Якою владою ти це чиниш?Хто тобі дав цю владу?» 24. Ісус у відповідь сказав їм: «Я теж спитаю вас про одну річ, і як ви мені на неї відповісте, то й я вам теж скажу, якою владою я творю це. 25. Йоанове хрищення – звідки було? З неба чи від людей?» Вони почали розмірковувати між собою: «Якщо ми скажемо: З неба, – то він нам скаже: Чого ж тоді ви не увірували в нього? 26. А скажемо, що від людей, – страхаємося народу, всі бо Йоана вважають за пророка». 27. Тож вони відповіли Ісусові: «Не знаємо». Тоді й він мовив їм: «То й я вам не скажу, якою владою я творю це.
Багато з нас і тепер ставлять подібні запитання Ісусові і Його Церкві: «Якою владою і чому від нас вимагаєте зречення багатьох речей, які нам пропонує теперішній світ? Чому маємо обмежуватися, жити чисто, наші слова мають бути цензурними, наші зустрічі з особами протилежної статі мають бути безгрішними, чому маємо ділитися з іншими, якщо ми здобули велике майно і хочемо його використовувати для зручностей і комфорту,… чому? Хто Тобі, Христе, дав таку владу?».
Ми б хотіли взяти життя до своїх рук, так як первосвященники і старші з народу, які не визнали Ісуса за Месію. Якщо не хочемо йти дорогою Божої правди, яка єдина веде до Бога, то можемо йти дорогою сумнівів, якою йшли первосвященники.
Але дорога до неба веде через пізнання Божої правди, яка є в Ісусові Христі. Не дозвольмо, щоб на нас хтось негативно вплинув, а робімо все для того, щоб ми не були в натовпі невіруючих.
• До якої групи я належу: чи я віруючий, чи постійно сумніваюся?
Господи Ісусе, бажаю належати до тих, які є носіями Твого світла тут, на землі. Дай мені силу розпалювати вогонь віри в інших людях.
10.08.2009
10 серпня, понеділок – Мт 21,18-22
Апп. Прохора, Никанора, Тимона й Пармена
18. Уранці, повертаючись до міста, він зголоднів. 19. Побачивши одну смоковницю край дороги, він підійшов до неї, та не знайшов на ній нічого, крім самого листя, тож сказав до неї: «Нехай повік не буде з тебе плоду!». І негайно же смоковниця всохла. 20. Побачивши це, учні здивувались і говорили: «Як це смоковниця в одну мить засохла?» 21. Ісус у відповідь сказав їм: «Істинно кажу вам, що коли матимете віру й не завагаєтесь, ви зробите не тільки таке з смоковницею, але й коли горі цій скажете: Двигнись і кинься в море! – воно станеться. 22. І все, чого проситимете в молитві з вірою, одержите».
Апп. Прохора, Никанора, Тимона й Пармена
18. Уранці, повертаючись до міста, він зголоднів. 19. Побачивши одну смоковницю край дороги, він підійшов до неї, та не знайшов на ній нічого, крім самого листя, тож сказав до неї: «Нехай повік не буде з тебе плоду!». І негайно же смоковниця всохла. 20. Побачивши це, учні здивувались і говорили: «Як це смоковниця в одну мить засохла?» 21. Ісус у відповідь сказав їм: «Істинно кажу вам, що коли матимете віру й не завагаєтесь, ви зробите не тільки таке з смоковницею, але й коли горі цій скажете: Двигнись і кинься в море! – воно станеться. 22. І все, чого проситимете в молитві з вірою, одержите».
09.08.2009
09 серпня, неділя – Мт 14,22-34 (нд.9; гл.8)
Вмуч.Пантелеймона,лікаря
22. І зараз же спонукав учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як він відпускав народ. 23. І коли відпустив народ, пішов на гору помолитися насамоті. Як звечоріло, він був там сам один. 24. Човен уже був посеред моря і його кидали хвилі, бо вітер був супротивний. 25. О четвертій сторожі ночі (Ісус) прийшов до них, ступаючи морем. 26. Учні, побачивши, що він іде морем, жахнулись. «То привид!» – заговорили й закричали з переляку. 27. Та Ісус тієї ж миті мовив до них: «Заспокойтесь, – це я, не страхайтеся!» 28. Аж тут Петро озвавсь до нього й каже: «Господи, коли це ти, повели мені підійти водою до тебе!» 29. «Підійди!» – сказав Ісус. І вийшов Петро з човна, почав іти по воді і підійшов до Ісуса; 30. але, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати й крикнув: «Господи, рятуй мене!» 31. Ісус же притьмом простягнув руку, вхопив його і мовив до нього: «Маловіре, чого засумнівався?» 32. І як увійшли до човна, вітер ущух. 33. А тоді ті, що були в човні, вклонилися йому до ніг, кажучи: «Ти істинно –Син Божий!»
34. І перепливши, прибули в землю генезаретську.
Коли Ісус відпустив людей відчував велике бажання молитися, тому вийшов на гору і там розмовляв з Богом. Коли побачив бурю і човен з учнями, який хитається на хвилях, хотів їм помогти. Навіть, якщо були досвідченими рибалками, мали великий страх через хвилі, які ринули в човен. А ще до них наближається якийсь привид. Це вже було понад їхні сили.
…«Заспокойтесь, – це я, не страхайтеся!»… Такими словами Ісус підтримував учнів і тепер з цим закликом звертається й до нас. Де присутній Ісус, там ніхто не повинен боятися! Якщо втрачаємо Ісуса з виду, якщо нам Його заступають наші уявлення та приходять негативні емоції, такі як страх, неспокій, гнів, тоді боїмося. Вчімося опановувати наші почуття швидше, ніж вони нас повністю поглинуть… Боже, поможи. Ісусе, довіряю Тобі.
• Подумаю, як мені «вберегтися» від «хвиль» зла.
Господи, довіряю своє життя в Твої руки, тримай мене міцно.
Вмуч.Пантелеймона,лікаря
22. І зараз же спонукав учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як він відпускав народ. 23. І коли відпустив народ, пішов на гору помолитися насамоті. Як звечоріло, він був там сам один. 24. Човен уже був посеред моря і його кидали хвилі, бо вітер був супротивний. 25. О четвертій сторожі ночі (Ісус) прийшов до них, ступаючи морем. 26. Учні, побачивши, що він іде морем, жахнулись. «То привид!» – заговорили й закричали з переляку. 27. Та Ісус тієї ж миті мовив до них: «Заспокойтесь, – це я, не страхайтеся!» 28. Аж тут Петро озвавсь до нього й каже: «Господи, коли це ти, повели мені підійти водою до тебе!» 29. «Підійди!» – сказав Ісус. І вийшов Петро з човна, почав іти по воді і підійшов до Ісуса; 30. але, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати й крикнув: «Господи, рятуй мене!» 31. Ісус же притьмом простягнув руку, вхопив його і мовив до нього: «Маловіре, чого засумнівався?» 32. І як увійшли до човна, вітер ущух. 33. А тоді ті, що були в човні, вклонилися йому до ніг, кажучи: «Ти істинно –Син Божий!»
34. І перепливши, прибули в землю генезаретську.
Коли Ісус відпустив людей відчував велике бажання молитися, тому вийшов на гору і там розмовляв з Богом. Коли побачив бурю і човен з учнями, який хитається на хвилях, хотів їм помогти. Навіть, якщо були досвідченими рибалками, мали великий страх через хвилі, які ринули в човен. А ще до них наближається якийсь привид. Це вже було понад їхні сили.
…«Заспокойтесь, – це я, не страхайтеся!»… Такими словами Ісус підтримував учнів і тепер з цим закликом звертається й до нас. Де присутній Ісус, там ніхто не повинен боятися! Якщо втрачаємо Ісуса з виду, якщо нам Його заступають наші уявлення та приходять негативні емоції, такі як страх, неспокій, гнів, тоді боїмося. Вчімося опановувати наші почуття швидше, ніж вони нас повністю поглинуть… Боже, поможи. Ісусе, довіряю Тобі.
• Подумаю, як мені «вберегтися» від «хвиль» зла.
Господи, довіряю своє життя в Твої руки, тримай мене міцно.
08.08.2009
08 серпня, субота – Мт 15,32-39
Муч. Єрмолая й інших
32. Тим часом Ісус покликав своїх учнів і сказав їм: «Жаль мені цих людей, бо ось три дні вже, як вони перебувають зі мною, і не мають що їсти, а відпустити їх голодними не хочу, щоб, бува, не охляли десь по дорозі». 33. Кажуть до нього його учні: «Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки люду?» 34. Ісус спитав їх: «А скільки в вас хлібів?» «Сім», – кажуть, – «і кілька рибин». 35. Тоді він звелів людям сісти на землю, 36. взяв сім хлібів та рибу, воздав хвалу, поламав і заходився давати учням, а ті людям. 37. Усі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, сім повних кошів. 38. Тих же, що їли, було яких чотири тисячі чоловік, окрім жінок та дітей. 39. І відпустивши народ, Ісус сів до човна і прибув у сторони Магадану.
Муч. Єрмолая й інших
32. Тим часом Ісус покликав своїх учнів і сказав їм: «Жаль мені цих людей, бо ось три дні вже, як вони перебувають зі мною, і не мають що їсти, а відпустити їх голодними не хочу, щоб, бува, не охляли десь по дорозі». 33. Кажуть до нього його учні: «Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки люду?» 34. Ісус спитав їх: «А скільки в вас хлібів?» «Сім», – кажуть, – «і кілька рибин». 35. Тоді він звелів людям сісти на землю, 36. взяв сім хлібів та рибу, воздав хвалу, поламав і заходився давати учням, а ті людям. 37. Усі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, сім повних кошів. 38. Тих же, що їли, було яких чотири тисячі чоловік, окрім жінок та дітей. 39. І відпустивши народ, Ісус сів до човна і прибув у сторони Магадану.
07.08.2009
07 серпня, п’ятниця – Мт 21,12-14;17-20
Успіння св. Анни, Матері Пресв. Богородиці
12. Ісус увійшов у храм і вигнав усіх, що продавали й купували в храмі; перевернув столи міняйлів, а й ослони тих, що продавали голубів, 13. і сказав їм: «Написано: Дім мій домом молитви буде зватись, – ви ж чините з нього печеру розбійників». 14. І підійшли до нього в храмі сліпі та кульгаві, і він зцілив їх.
17. І покинувши їх, вийшов з міста у Витанію і там заночував.
18. Уранці, повертаючись до міста, він зголоднів. 19. Побачивши одну смоковницю край дороги, він підійшов до неї, та не знайшов на ній нічого, крім самого листя, тож сказав до неї: «Нехай повік не буде з тебе плоду!». І негайно же смоковниця всохла. 20. Побачивши це, учні здивувались і говорили: «Як це смоковниця в одну мить засохла?»
Успіння св. Анни, Матері Пресв. Богородиці
12. Ісус увійшов у храм і вигнав усіх, що продавали й купували в храмі; перевернув столи міняйлів, а й ослони тих, що продавали голубів, 13. і сказав їм: «Написано: Дім мій домом молитви буде зватись, – ви ж чините з нього печеру розбійників». 14. І підійшли до нього в храмі сліпі та кульгаві, і він зцілив їх.
17. І покинувши їх, вийшов з міста у Витанію і там заночував.
18. Уранці, повертаючись до міста, він зголоднів. 19. Побачивши одну смоковницю край дороги, він підійшов до неї, та не знайшов на ній нічого, крім самого листя, тож сказав до неї: «Нехай повік не буде з тебе плоду!». І негайно же смоковниця всохла. 20. Побачивши це, учні здивувались і говорили: «Як це смоковниця в одну мить засохла?»
06.08.2009
06 серпня, четвер – Мт 20,17-28
Мучч. Бориса і Гліба; вмуч. Христини
17. Коли Ісус вирушав у Єрусалим, узяв осібно дванадцятьох і дорогою сказав їм: 18. «Отож ми вирушаємо в Єрусалим, і Син Чоловічий буде відданий первосвященикам і книжникам, і засудять його на смерть. 19. І віддадуть його поганам, щоб ті глумилися, катували та розіп’яли його; а третього дня воскресне».
20. Тоді підійшла до нього мати Заведеєвих синів зі своїми синами і вклонилась, щоб його про щось попросити. 21. Той же сказав їй: «Чого бажаєш?» Відповіла йому: «Скажи, щоб оці два сини мої сіли в твоєму Царстві – один праворуч, другий ліворуч тебе». 22. У відповідь Ісус мовив: «Не знаєте, про що просите. Чи спроможні ви пити чашу, яку я маю пити?» Сказали йому: «Спроможні». 23. Промовив до них: «Чашу мою питимете, але сісти праворуч мене чи ліворуч, – не моє це давати, лише – кому мій Отець приготував». 24. Почувши це, десятеро почали нарікати на двох братів. 25. Ісус же, закликавши їх, сказав: «Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі гнітять їх. 26. Не так має бути між вами. Але як хтось хотів би у вас бути великий, нехай буде вам слуга. 27. І хто б хотів у вас бути перший, нехай стане вам за раба. 28. Так само Син Чоловічий прийшов не для того, щоб йому служили, але – послужити й дати життя своє на викуп за багатьох».
…Коли Ісус вирушав у Єрусалим він добре знав, що в цьому місті буде багато страждати, а з ним і апостоли. Хотів їх підготувати до цього, тому відкликав їх на самоту… Якщо читаємо Євангеліє уважно, напевно зауважимо, що Ісус бере учнів на самоту завжди тоді, коли хоче їм щось важливе сказати!!! Потребував бути з ними сам, не хотів, щоб їм щось заважало і розсіювало їхню увагу, щоб могли зосередитися на Його словах.
…узяв осібно дванадцятьох і дорогою сказав їм… Так само і з нами Ісус бажає щоденно зустрічатися на самоті, щоб могти нам об’являти і пропонувати свою волю!!! Від нас хоче, щоб ми «відірвалися» від нашого перевантаженого розпорядку дня і хоча хвилину в тиші читали Його Слово, пізнавали Його через Святе Письмо і здобули з Ним близькі і особисті відносини.
…і Син Чоловічий буде відданий первосвященикам і книжникам… Якщо будемо намагатися будувати відносини з Богом, то на багато щоденних ситуацій будемо дивитися Божими очима, навчимося не лише слухати Слово нашого Батька, але й здійснювати його в нашому житті.
• Подумаю над Божим Словом, що Бог Ним каже мені.
Мучч. Бориса і Гліба; вмуч. Христини
17. Коли Ісус вирушав у Єрусалим, узяв осібно дванадцятьох і дорогою сказав їм: 18. «Отож ми вирушаємо в Єрусалим, і Син Чоловічий буде відданий первосвященикам і книжникам, і засудять його на смерть. 19. І віддадуть його поганам, щоб ті глумилися, катували та розіп’яли його; а третього дня воскресне».
20. Тоді підійшла до нього мати Заведеєвих синів зі своїми синами і вклонилась, щоб його про щось попросити. 21. Той же сказав їй: «Чого бажаєш?» Відповіла йому: «Скажи, щоб оці два сини мої сіли в твоєму Царстві – один праворуч, другий ліворуч тебе». 22. У відповідь Ісус мовив: «Не знаєте, про що просите. Чи спроможні ви пити чашу, яку я маю пити?» Сказали йому: «Спроможні». 23. Промовив до них: «Чашу мою питимете, але сісти праворуч мене чи ліворуч, – не моє це давати, лише – кому мій Отець приготував». 24. Почувши це, десятеро почали нарікати на двох братів. 25. Ісус же, закликавши їх, сказав: «Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі гнітять їх. 26. Не так має бути між вами. Але як хтось хотів би у вас бути великий, нехай буде вам слуга. 27. І хто б хотів у вас бути перший, нехай стане вам за раба. 28. Так само Син Чоловічий прийшов не для того, щоб йому служили, але – послужити й дати життя своє на викуп за багатьох».
…Коли Ісус вирушав у Єрусалим він добре знав, що в цьому місті буде багато страждати, а з ним і апостоли. Хотів їх підготувати до цього, тому відкликав їх на самоту… Якщо читаємо Євангеліє уважно, напевно зауважимо, що Ісус бере учнів на самоту завжди тоді, коли хоче їм щось важливе сказати!!! Потребував бути з ними сам, не хотів, щоб їм щось заважало і розсіювало їхню увагу, щоб могли зосередитися на Його словах.
…узяв осібно дванадцятьох і дорогою сказав їм… Так само і з нами Ісус бажає щоденно зустрічатися на самоті, щоб могти нам об’являти і пропонувати свою волю!!! Від нас хоче, щоб ми «відірвалися» від нашого перевантаженого розпорядку дня і хоча хвилину в тиші читали Його Слово, пізнавали Його через Святе Письмо і здобули з Ним близькі і особисті відносини.
…і Син Чоловічий буде відданий первосвященикам і книжникам… Якщо будемо намагатися будувати відносини з Богом, то на багато щоденних ситуацій будемо дивитися Божими очима, навчимося не лише слухати Слово нашого Батька, але й здійснювати його в нашому житті.
• Подумаю над Божим Словом, що Бог Ним каже мені.
05.08.2009
05 серпня, середа – Мт 20,1-16
Мучч.Трохима, Теофіла та ін.
1. «Царство Небесне подібне до чоловіка–господаря, який рано-вранці вийшов найняти робітників у свій виноградник. 2. Домовившись із робітниками по динарію денно, послав їх у свій виноградник. 3. А коли вийшов, близько третьої години побачив інших, що бездільно стояли на ринку. 4. Він же їм сказав: Ідіть і ви в мій виноградник, що буде по справедливості, дам вам. 5. І ті пішли. Коли ж знову вийшов, близько шостої та дев’ятої години, зробив так само. 6. Близько одинадцятої вийшовши, стрінув інших, що стояли, і сказав їм: Чого тут увесь день бездільно стоїте?7. Кажуть йому: Бо ніхто не найняв нас. Сказав їм: Ідіть і ви в виноградник. 8. Коли ж настав вечір, власник виноградника наказав своєму управителеві: Поклич но робітників та роздай їм заплату, почавши від останніх аж до перших. 9. Ті, що прийшли близько одинадцятої години, взяли по динарію. 10. Коли приступили перші, думали, що більше дістануть. І вони взяли по динарію. 11. А взявши, стали ремствувати на господаря, 12. кажучи: Оті останні одну годину попрацювали, а ти зрівняв їх з нами, що зносили тягар і спекоту днини. 13. Той, відповідаючи одному з них, сказав: Друже, не кривджу тебе; чи не за динарія погодився зі мною? 14. Бери своє та йди! Хочу бо й цьому останньому дати, що й тобі. 15. Хіба не дозволено мені робити зі своїм, що захочу?Чи око ж твоє лукаве з того, що я добрий?! 16. Так то останні будуть перші, а перші – останні!».
Ціла притча говорить про господаря (Бога) і робітників (це ми, люди). Може нам здаватися, що господар – Бог є дуже несправедливий, якщо однакову нагороду дає тим, котрі сповняють свої християнські обов’язки довгі роки і тим, котрі до віри в Нього прийшли в годину смерті…
Спам’ятаймося й усвідоммо, що Бог не є нашим довжником! Він є той, хто обдаровує! Все, що маємо, є від Нього. Ціле наше життя нас обдаровує миром, здоров’ям, любов’ю. Не бажаймо показувати Богові, як це має робити. Краще тішмося з того, що хтось в Нього повірив.
Господи, дай, щоб я вповні переживав своє християнство.
Мучч.Трохима, Теофіла та ін.
1. «Царство Небесне подібне до чоловіка–господаря, який рано-вранці вийшов найняти робітників у свій виноградник. 2. Домовившись із робітниками по динарію денно, послав їх у свій виноградник. 3. А коли вийшов, близько третьої години побачив інших, що бездільно стояли на ринку. 4. Він же їм сказав: Ідіть і ви в мій виноградник, що буде по справедливості, дам вам. 5. І ті пішли. Коли ж знову вийшов, близько шостої та дев’ятої години, зробив так само. 6. Близько одинадцятої вийшовши, стрінув інших, що стояли, і сказав їм: Чого тут увесь день бездільно стоїте?7. Кажуть йому: Бо ніхто не найняв нас. Сказав їм: Ідіть і ви в виноградник. 8. Коли ж настав вечір, власник виноградника наказав своєму управителеві: Поклич но робітників та роздай їм заплату, почавши від останніх аж до перших. 9. Ті, що прийшли близько одинадцятої години, взяли по динарію. 10. Коли приступили перші, думали, що більше дістануть. І вони взяли по динарію. 11. А взявши, стали ремствувати на господаря, 12. кажучи: Оті останні одну годину попрацювали, а ти зрівняв їх з нами, що зносили тягар і спекоту днини. 13. Той, відповідаючи одному з них, сказав: Друже, не кривджу тебе; чи не за динарія погодився зі мною? 14. Бери своє та йди! Хочу бо й цьому останньому дати, що й тобі. 15. Хіба не дозволено мені робити зі своїм, що захочу?Чи око ж твоє лукаве з того, що я добрий?! 16. Так то останні будуть перші, а перші – останні!».
Ціла притча говорить про господаря (Бога) і робітників (це ми, люди). Може нам здаватися, що господар – Бог є дуже несправедливий, якщо однакову нагороду дає тим, котрі сповняють свої християнські обов’язки довгі роки і тим, котрі до віри в Нього прийшли в годину смерті…
Спам’ятаймося й усвідоммо, що Бог не є нашим довжником! Він є той, хто обдаровує! Все, що маємо, є від Нього. Ціле наше життя нас обдаровує миром, здоров’ям, любов’ю. Не бажаймо показувати Богові, як це має робити. Краще тішмося з того, що хтось в Нього повірив.
Господи, дай, щоб я вповні переживав своє християнство.
04.08.2009
04 серпня, вівторок – Мт 18,18-22
Рівноап. Марії Магдалини
18. Істинно кажу вам: Усе, що ви зв’яжете на землі, буде зв’язане на небі, і все, що розв’яжете на землі, буде розв’язане на небі.
19. Знов істинно кажу вам: Коли двоє з вас згодиться на землі просити що б там не було, воно буде дано їм моїм Отцем Небесним;20. бо де двоє або троє зібрані в моє ім’я, там я серед них».
21. Тут підійшов Петро й каже до нього: «Господи!Коли мій брат згрішить супроти мене, скільки разів маю йому простити?Чи маю до сімох разів прощати?» 22. Ісус промовив до нього: «Не кажу тобі: До сімох разів, але – до сімдесяти раз по сім».
…Тут підійшов Петро й каже до нього: «Господи! Коли мій брат згрішить супроти мене, скільки разів маю йому простити? ...Навіть якщо добре знаємо Ісусову відповідь, постійно знову запитуємо: «Скільки разів маю прощати?». Ніби хочемо перевірити, чи щось не змінилося в сучасному часі, чи Христос «не передумав» з огляду на період, в якому живемо. Не змінилося нічого, навіть буква.
…«Не кажу тобі: До сімох разів, але – до сімдесяти раз по сім»… Це число для нас означає прощати безконечно! Христос нас закликає, щоб і ми прощали ближнім так охоче, як Він прощає нам! Так і ми будемо більш вибачливо ставитись до тих, які нам «щось зробили». Не маємо дозволяти, щоб цим зловживали, але з нашого ставлення має бути зрозуміло, що вміємо контролюватися, вміємо попросити пробачення!
Рівноап. Марії Магдалини
18. Істинно кажу вам: Усе, що ви зв’яжете на землі, буде зв’язане на небі, і все, що розв’яжете на землі, буде розв’язане на небі.
19. Знов істинно кажу вам: Коли двоє з вас згодиться на землі просити що б там не було, воно буде дано їм моїм Отцем Небесним;20. бо де двоє або троє зібрані в моє ім’я, там я серед них».
21. Тут підійшов Петро й каже до нього: «Господи!Коли мій брат згрішить супроти мене, скільки разів маю йому простити?Чи маю до сімох разів прощати?» 22. Ісус промовив до нього: «Не кажу тобі: До сімох разів, але – до сімдесяти раз по сім».
…Тут підійшов Петро й каже до нього: «Господи! Коли мій брат згрішить супроти мене, скільки разів маю йому простити? ...Навіть якщо добре знаємо Ісусову відповідь, постійно знову запитуємо: «Скільки разів маю прощати?». Ніби хочемо перевірити, чи щось не змінилося в сучасному часі, чи Христос «не передумав» з огляду на період, в якому живемо. Не змінилося нічого, навіть буква.
…«Не кажу тобі: До сімох разів, але – до сімдесяти раз по сім»… Це число для нас означає прощати безконечно! Христос нас закликає, щоб і ми прощали ближнім так охоче, як Він прощає нам! Так і ми будемо більш вибачливо ставитись до тих, які нам «щось зробили». Не маємо дозволяти, щоб цим зловживали, але з нашого ставлення має бути зрозуміло, що вміємо контролюватися, вміємо попросити пробачення!
03.08.2009
03 серпня, понеділок – Мт 18,1-11
Прпп. Симеона й Івана; проп.Єзекиїла
1. Того часу підійшли до Ісуса учні й мовлять: «Хто найбільший у Небеснім Царстві?» 2. Ісус покликав дитину, поставив її серед них– 3. і каже: «Істинно кажу вам: Якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Небесне Царство. 4. Хто, отже, стане малим, як ця дитина, той буде найбільший у Небеснім Царстві. 5. Хто приймає дитину в моє ім’я, той мене приймає. 6. А хто спокусить одного з тих малих, що вірують у мене, такому було б ліпше, якби млинове жорно повішено йому на шию, і він був утоплений у глибині моря. 7. Горе світові від спокус. Воно й треба, щоб прийшли спокуси, однак горе тій людині, через яку спокуси приходять! 8. Коли твоя рука або нога стає тобі причиною падіння, відітни її і кинь геть від себе: ліпше тобі ввійти в життя одноруким чи кульгавим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкиненим у вогонь вічний. 9. І коли око твоє до гріха тебе призводить, вирви його й кинь геть від себе: ліпше тобі ввійти в життя однооким, ніж з обома очима бути вкиненим у вогняне пекло. 10. Глядіть, щоб ви ніким з оцих малих не гордували: кажу бо вам, що ангели їхні на небі повсякчас бачать обличчя мого Небесного Отця. 11. Бо Син Чоловічий прийшов спасти те, що загинуло.
…Якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Небесне Царство… Сьогодні, коли ми «охороняємося» стількома замками, може нам здаватися, що вже не потрібно залежати від Бога! Ми виросли, вміємо дуже добре рухатись… і для багатьох з нас Бог і ангели не мають сенсу! Навпаки! Спробуймо і сьогодні шукати Бога між нами і побачити, як нам помагає.
…Хто, отже, стане малим, як ця дитина, той буде найбільший у Небеснім Царстві… Кожна дитина має в погляді чистоту, щирість і мир. Ми, дорослі, часто «забруднюємо» гріхом душу, слова, вчинки. Щоб бути щасливими, треба почати з очищення своєї душі. Якщо нас обтяжує гріх, треба рішуче крокувати до Бога щирим жалем і сповіддю, де нам Бог дає відпущення гріхів і правдивий мир.
…кажу бо вам, що ангели їхні на небі повсякчас бачать обличчя мого Небесного Отця… Дивлячись на людину, маємо можливість ліпше її пізнати. Це правда, що в небі побачимо Бога лицем в лице. Але зустріти Його можемо вже й тепер в різних ситуаціях. Його можна побачити в красі природи, на молитві, при читанні Божого Слова та цілком особисто на Службі Божій…
Прпп. Симеона й Івана; проп.Єзекиїла
1. Того часу підійшли до Ісуса учні й мовлять: «Хто найбільший у Небеснім Царстві?» 2. Ісус покликав дитину, поставив її серед них– 3. і каже: «Істинно кажу вам: Якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Небесне Царство. 4. Хто, отже, стане малим, як ця дитина, той буде найбільший у Небеснім Царстві. 5. Хто приймає дитину в моє ім’я, той мене приймає. 6. А хто спокусить одного з тих малих, що вірують у мене, такому було б ліпше, якби млинове жорно повішено йому на шию, і він був утоплений у глибині моря. 7. Горе світові від спокус. Воно й треба, щоб прийшли спокуси, однак горе тій людині, через яку спокуси приходять! 8. Коли твоя рука або нога стає тобі причиною падіння, відітни її і кинь геть від себе: ліпше тобі ввійти в життя одноруким чи кульгавим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкиненим у вогонь вічний. 9. І коли око твоє до гріха тебе призводить, вирви його й кинь геть від себе: ліпше тобі ввійти в життя однооким, ніж з обома очима бути вкиненим у вогняне пекло. 10. Глядіть, щоб ви ніким з оцих малих не гордували: кажу бо вам, що ангели їхні на небі повсякчас бачать обличчя мого Небесного Отця. 11. Бо Син Чоловічий прийшов спасти те, що загинуло.
…Якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Небесне Царство… Сьогодні, коли ми «охороняємося» стількома замками, може нам здаватися, що вже не потрібно залежати від Бога! Ми виросли, вміємо дуже добре рухатись… і для багатьох з нас Бог і ангели не мають сенсу! Навпаки! Спробуймо і сьогодні шукати Бога між нами і побачити, як нам помагає.
…Хто, отже, стане малим, як ця дитина, той буде найбільший у Небеснім Царстві… Кожна дитина має в погляді чистоту, щирість і мир. Ми, дорослі, часто «забруднюємо» гріхом душу, слова, вчинки. Щоб бути щасливими, треба почати з очищення своєї душі. Якщо нас обтяжує гріх, треба рішуче крокувати до Бога щирим жалем і сповіддю, де нам Бог дає відпущення гріхів і правдивий мир.
…кажу бо вам, що ангели їхні на небі повсякчас бачать обличчя мого Небесного Отця… Дивлячись на людину, маємо можливість ліпше її пізнати. Це правда, що в небі побачимо Бога лицем в лице. Але зустріти Його можемо вже й тепер в різних ситуаціях. Його можна побачити в красі природи, на молитві, при читанні Божого Слова та цілком особисто на Службі Божій…
02.08.2009
02 серпня, неділя – Лк 4,22-30 (нд.8; гл.7)
Нд Святих Отців шести соборів,Прор.Іллі
22. Всі свідчили про нього і чудувалися словам ласки, які линули з уст його, й говорили: «Чи ж він не син Йосифа»? 23. А він казав їм: «Ви певно скажете мені цю приповідку: Лікарю, вилікуй себе самого. Про що ми чули, що сталося в Капернаумі, зроби те й тут на твоїй батьківщині». 24. Він же додав: «Істинно кажу вам: Ніякого пророка не приймають добре в своїй батьківщині.
25. Та я вам кажу по правді: Багато вдів було в Ізраїлі за днів Іллі, як закрилось було небо на три роки й шість місяців, і великий голод лютував по всьому краю, 26. однак, ні до однієї з них не був посланий Ілля, тільки в Сарепту, що в краю Сидонськім, до вдови жінки. 27. Та й прокажених теж в Ізраїлі було чимало за пророка Єлисея; однак, ніхто з них не очистився, крім сирійця Наамана».
28. Почувши це, всі в синагозі наповнилися гніву 29. і, вставши, вигнали його геть за місто і повели його на край гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб скинути його додолу. 30. Та він, пройшовши серед них, пішов далі.
Нд Святих Отців шести соборів,Прор.Іллі
22. Всі свідчили про нього і чудувалися словам ласки, які линули з уст його, й говорили: «Чи ж він не син Йосифа»? 23. А він казав їм: «Ви певно скажете мені цю приповідку: Лікарю, вилікуй себе самого. Про що ми чули, що сталося в Капернаумі, зроби те й тут на твоїй батьківщині». 24. Він же додав: «Істинно кажу вам: Ніякого пророка не приймають добре в своїй батьківщині.
25. Та я вам кажу по правді: Багато вдів було в Ізраїлі за днів Іллі, як закрилось було небо на три роки й шість місяців, і великий голод лютував по всьому краю, 26. однак, ні до однієї з них не був посланий Ілля, тільки в Сарепту, що в краю Сидонськім, до вдови жінки. 27. Та й прокажених теж в Ізраїлі було чимало за пророка Єлисея; однак, ніхто з них не очистився, крім сирійця Наамана».
28. Почувши це, всі в синагозі наповнилися гніву 29. і, вставши, вигнали його геть за місто і повели його на край гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб скинути його додолу. 30. Та він, пройшовши серед них, пішов далі.
01.08.2009
01 серпня, субота – Мт 12, 30-37
Преп. Макрини, сестри св. Василія Вел.; преп. Дія
30. Хто не зі мною, той проти мене, і хто зі мною не збирає, той розкидає. 31. Тому кажу вам: Усякий гріх, усяка хула проститься людям; але хула на Духа не проститься. 32. І коли хтось каже слово проти Сина Чоловічого, йому проститься. Коли ж хтось скаже проти Святого Духа, йому не проститься ні в цьому світі, ні на тому.
33. Виплекайте дерево добре, то й плід його добрий; а посадіть дерево погане, то й плід його поганий. Бо дерево пізнається з плоду. 34. Гадюче поріддя, як можете ви говорити слова добрі, злі бувши?З повноти бо серця уста промовляють. 35. Добра людина з доброго скарбу добро виносить, лиха ж з лихого скарбу лихе виносить. 36. Кажу бо вам: За кожне пусте слово, яке скажуть люди, – дадуть відповідь судного дня за нього. 37. Бо за словами твоїми будеш виправданий і за словами твоїми будеш засуджений».
Преп. Макрини, сестри св. Василія Вел.; преп. Дія
30. Хто не зі мною, той проти мене, і хто зі мною не збирає, той розкидає. 31. Тому кажу вам: Усякий гріх, усяка хула проститься людям; але хула на Духа не проститься. 32. І коли хтось каже слово проти Сина Чоловічого, йому проститься. Коли ж хтось скаже проти Святого Духа, йому не проститься ні в цьому світі, ні на тому.
33. Виплекайте дерево добре, то й плід його добрий; а посадіть дерево погане, то й плід його поганий. Бо дерево пізнається з плоду. 34. Гадюче поріддя, як можете ви говорити слова добрі, злі бувши?З повноти бо серця уста промовляють. 35. Добра людина з доброго скарбу добро виносить, лиха ж з лихого скарбу лихе виносить. 36. Кажу бо вам: За кожне пусте слово, яке скажуть люди, – дадуть відповідь судного дня за нього. 37. Бо за словами твоїми будеш виправданий і за словами твоїми будеш засуджений».
31.07.2009
31 липня, п’ятниця – Мт 17, 10-18
Мучч. Якинта й Еміліяна
10. Учні його тоді спитали його: «Чому то книжники кажуть, що спершу Ілля має прибути?» 11. Він відповів їм: «Ілля прийде й усе приведе доладу. 12. Проте, кажу вам, що Ілля вже прийшов, та вони його не пізнали, а вчинили з ним, що хотіли. Так і Син Чоловічий має від них постраждати». 13. І збагнули тоді учні, що він їм говорив про Йоана Христителя.
14. Коли ж прийшли до народу, тоді приступив до нього один чоловік і, припавши йому до ніг, 15. каже: «Господи, змилуйся над моїм сином, бо він причинний і тяжко нездужає: часто кидається в огонь, часто й у воду. 16. Я був привів його до твоїх учнів, та вони не могли його зцілити». 17. «Роде невірний та розбещений», – відповів Ісус, – «доки мені з вами бути?Доки я вас терпітиму?Приведіть мені його сюди!» 18.Ісус погрозив йому, і біс вийшов з хлопця; тож видужав юнак тієї ж миті.
Світ і в наш час є дослівно «занурений» в неспокій, розділений на різні табори: за Христа і проти Нього. Ілля прийшов і приходить кожного дня і ми з ним робимо, що хочемо. Але не засмучуймося, вже усвідомлення цього факту нас посуває вперед до пізнання, що Ісус потребує саме світла нашої віри, щоб зміг світити через нас всім людям.
Господи Ісусе, дай, щоб через мої вчинки Твоя любов випромінювала на всіх, кого сьогодні зустріну
Мучч. Якинта й Еміліяна
10. Учні його тоді спитали його: «Чому то книжники кажуть, що спершу Ілля має прибути?» 11. Він відповів їм: «Ілля прийде й усе приведе доладу. 12. Проте, кажу вам, що Ілля вже прийшов, та вони його не пізнали, а вчинили з ним, що хотіли. Так і Син Чоловічий має від них постраждати». 13. І збагнули тоді учні, що він їм говорив про Йоана Христителя.
14. Коли ж прийшли до народу, тоді приступив до нього один чоловік і, припавши йому до ніг, 15. каже: «Господи, змилуйся над моїм сином, бо він причинний і тяжко нездужає: часто кидається в огонь, часто й у воду. 16. Я був привів його до твоїх учнів, та вони не могли його зцілити». 17. «Роде невірний та розбещений», – відповів Ісус, – «доки мені з вами бути?Доки я вас терпітиму?Приведіть мені його сюди!» 18.Ісус погрозив йому, і біс вийшов з хлопця; тож видужав юнак тієї ж миті.
Світ і в наш час є дослівно «занурений» в неспокій, розділений на різні табори: за Христа і проти Нього. Ілля прийшов і приходить кожного дня і ми з ним робимо, що хочемо. Але не засмучуймося, вже усвідомлення цього факту нас посуває вперед до пізнання, що Ісус потребує саме світла нашої віри, щоб зміг світити через нас всім людям.
Господи Ісусе, дай, щоб через мої вчинки Твоя любов випромінювала на всіх, кого сьогодні зустріну
30.07.2009
30 липня, четвер – Мт 16, 24-28
Велмуч. Маріни
24. Тоді Ісус сказав до своїх учнів: «Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною. 25. Хто хоче спасти своє життя, той його погубить; а хто своє життя погубить ради мене, той його знайде. 26. Яка користь людині, як світ цілий здобуде, а занапастить власну душу? Що може людина дати взамін за свою душу? 27. Син Чоловічий має прийти в славі Отця свого з ангелами своїми й тоді віддасть кожному згідно з його ділами.
28. Істинно кажу вам: Є деякі між тут присутніми, що не зазнають смерти, аж поки не побачать Сина Чоловічого, що йде у своєму Царстві».
…Тоді Ісус сказав до своїх учнів… Тепер Ісус є також перед нами і хоче нам сказати щось важливе… Його погляд, повний любові та ніжності, звернений на нас... висловлює нам знайомі слова…
…«Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною… Хто хоче… Не примушує, не погрожує, тільки кличе! Той, хто свобідно вирішить іти за Ним, перш за все, мусить вчитися забувати про себе, а свої уявлення, плани підпорядкувати Божій волі. Це не завжди просто та легко, але наслідувати Христа — означає з прийняттям хреста прийняти і пропоновану благодать, силу та допомогу! Ісус нікого не лишить без помочі!!! Він з нами несе наші хрести та труднощі.
…Хто хоче спасти своє життя, той його погубить… Деколи опиняємося у ситуації, коли нам здається, що наш хрест важкий та нестерпний! В таких хвилинах забуваємо про Ісуса, втрачаємо напрямок та дивимось туди, де нам буде житися легше. Будьмо впевнені, що Бог винагородить кожного за його вчинками. Якщо і ми витримаємо на дорозі, яку нам показує Ісус, вірмо, що чекає нас нагорода в небі… Чи ми нерішучі, чи боїмося хреста? Використаймо можливість вільного рішення та з надією на нагороду в небі поступово несімо хрест …
Велмуч. Маріни
24. Тоді Ісус сказав до своїх учнів: «Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною. 25. Хто хоче спасти своє життя, той його погубить; а хто своє життя погубить ради мене, той його знайде. 26. Яка користь людині, як світ цілий здобуде, а занапастить власну душу? Що може людина дати взамін за свою душу? 27. Син Чоловічий має прийти в славі Отця свого з ангелами своїми й тоді віддасть кожному згідно з його ділами.
28. Істинно кажу вам: Є деякі між тут присутніми, що не зазнають смерти, аж поки не побачать Сина Чоловічого, що йде у своєму Царстві».
…Тоді Ісус сказав до своїх учнів… Тепер Ісус є також перед нами і хоче нам сказати щось важливе… Його погляд, повний любові та ніжності, звернений на нас... висловлює нам знайомі слова…
…«Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною… Хто хоче… Не примушує, не погрожує, тільки кличе! Той, хто свобідно вирішить іти за Ним, перш за все, мусить вчитися забувати про себе, а свої уявлення, плани підпорядкувати Божій волі. Це не завжди просто та легко, але наслідувати Христа — означає з прийняттям хреста прийняти і пропоновану благодать, силу та допомогу! Ісус нікого не лишить без помочі!!! Він з нами несе наші хрести та труднощі.
…Хто хоче спасти своє життя, той його погубить… Деколи опиняємося у ситуації, коли нам здається, що наш хрест важкий та нестерпний! В таких хвилинах забуваємо про Ісуса, втрачаємо напрямок та дивимось туди, де нам буде житися легше. Будьмо впевнені, що Бог винагородить кожного за його вчинками. Якщо і ми витримаємо на дорозі, яку нам показує Ісус, вірмо, що чекає нас нагорода в небі… Чи ми нерішучі, чи боїмося хреста? Використаймо можливість вільного рішення та з надією на нагороду в небі поступово несімо хрест …
29.07.2009
29 липня, середа – Мт 16,20-24
Свщмч Атеногена й 10-ох його учнів
20. Тоді він наказав учням, щоб вони нікому не казали, що він –Христос.
21. З того часу Ісус почав виявляти своїм учням, що йому треба йти в Єрусалим і там багато страждати від старших, первосвящеників та книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути. 22. Тоді Петро, взявши його набік, став йому докоряти: «Пожалій себе, Господи! Це хай не станеться з тобою!» 23. Він обернувся і сказав Петрові: «Геть, сатано, від мене!Ти мені спокуса, бо думаєш не про Боже, а про людське».
Свщмч Атеногена й 10-ох його учнів
20. Тоді він наказав учням, щоб вони нікому не казали, що він –Христос.
21. З того часу Ісус почав виявляти своїм учням, що йому треба йти в Єрусалим і там багато страждати від старших, первосвящеників та книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути. 22. Тоді Петро, взявши його набік, став йому докоряти: «Пожалій себе, Господи! Це хай не станеться з тобою!» 23. Він обернувся і сказав Петрові: «Геть, сатано, від мене!Ти мені спокуса, бо думаєш не про Боже, а про людське».
28.07.2009
28 липня, вівторок – Ів 10,1-9
Рівноап. Володимира Великого, князя Київського
1. «Істинно, істинно говорю вам: Хто не дверима в кошару овечу входить, а деінде влізає, – злодюга той, розбійник! 2. Хто ж увіходить дверима, той вівцям – вівчар. 3. Йому одвірний відчиняє, і вівці слухаються його голосу, і кличе він своїх овець на ім’я, і виводить їх. 4. А коли виведе всіх своїх овець, то йде поперед них, і вівці слідують за ним, бо голос його знають. 5. Не підуть за чужим вони – втечуть вони від нього, бо не знають голосу чужих». 6. Сказав ото їм Ісус цю притчу, та вони не второпали того, про що він казав їм.
7. Тож Ісус іще раз промовив до них: «Істинно, істинно говорю вам: Я – двері для овець. 8. Усі, скільки їх передо мною прийшло, – злодії, розбійники. Вівці й не слухали їх. 9. Я – двері. Хто ввійде крізь мене – спасеться. Увійде він, вийде – і знайде пасовисько!
…Я – двері для овець… Для нас, сучасних людей, ці слова можуть звучати підкорююче… Можливо, для людей у час Ісуса, для апостолів, вони не здавалися такими. Але, Господи Ісусе, хіба ми вівці? Так, трохи покори нікому з нас не зашкодить! Хоча хвилину слухаймо ці слова з великою покорою … Не хоче нас підкорювати, бажає лише одного — показати нам себе як Бога та хоче дати нам відчути Божу любов!!! Так як овечка покірно сидить на плечах свого господаря, так Ісус бажає носити і нас, лише, щоб ми почувалися біля Нього добре!!!
З тугою чекає на нас, в Євхаристії схиляється до нас з великою любов’ю…
• Спробуймо пережити сьогоднішній день в дусі тієї великої любові Ісуса, який нас чекає і хоче прийти до нас в причасті. Він — Добрий Пастир.
Рівноап. Володимира Великого, князя Київського
1. «Істинно, істинно говорю вам: Хто не дверима в кошару овечу входить, а деінде влізає, – злодюга той, розбійник! 2. Хто ж увіходить дверима, той вівцям – вівчар. 3. Йому одвірний відчиняє, і вівці слухаються його голосу, і кличе він своїх овець на ім’я, і виводить їх. 4. А коли виведе всіх своїх овець, то йде поперед них, і вівці слідують за ним, бо голос його знають. 5. Не підуть за чужим вони – втечуть вони від нього, бо не знають голосу чужих». 6. Сказав ото їм Ісус цю притчу, та вони не второпали того, про що він казав їм.
7. Тож Ісус іще раз промовив до них: «Істинно, істинно говорю вам: Я – двері для овець. 8. Усі, скільки їх передо мною прийшло, – злодії, розбійники. Вівці й не слухали їх. 9. Я – двері. Хто ввійде крізь мене – спасеться. Увійде він, вийде – і знайде пасовисько!
…Я – двері для овець… Для нас, сучасних людей, ці слова можуть звучати підкорююче… Можливо, для людей у час Ісуса, для апостолів, вони не здавалися такими. Але, Господи Ісусе, хіба ми вівці? Так, трохи покори нікому з нас не зашкодить! Хоча хвилину слухаймо ці слова з великою покорою … Не хоче нас підкорювати, бажає лише одного — показати нам себе як Бога та хоче дати нам відчути Божу любов!!! Так як овечка покірно сидить на плечах свого господаря, так Ісус бажає носити і нас, лише, щоб ми почувалися біля Нього добре!!!
З тугою чекає на нас, в Євхаристії схиляється до нас з великою любов’ю…
• Спробуймо пережити сьогоднішній день в дусі тієї великої любові Ісуса, який нас чекає і хоче прийти до нас в причасті. Він — Добрий Пастир.
27.07.2009
27 липня, понеділок – Мт 16, 1-6
Ап. Акили
1. І приступили фарисеї та садукеї і, спокушаючи його, просили, щоб показав їм знак з неба. 2. А він у відповідь сказав їм: «Як настане вечір, ви кажете: Буде гарна погода, бо червоне небо;3. а вранці: сьогодні буде негода, бо небо щось червонясто похмуре. То вигляд неба ви вмієте розпізнавати, а знаків часу ви не здатні розпізнавати? 4. Рід лукавий і перелюбний шукає знаку, але знаку йому не дасться, хіба що знак Йони». І покинув їх і пішов звідти.
5. Коли перепливли учні на той бік, забули взяти хліба. 6. Ісус сказав їм: «Глядіть, бережіться закваски фарисейської і садукейської».
Ап. Акили
1. І приступили фарисеї та садукеї і, спокушаючи його, просили, щоб показав їм знак з неба. 2. А він у відповідь сказав їм: «Як настане вечір, ви кажете: Буде гарна погода, бо червоне небо;3. а вранці: сьогодні буде негода, бо небо щось червонясто похмуре. То вигляд неба ви вмієте розпізнавати, а знаків часу ви не здатні розпізнавати? 4. Рід лукавий і перелюбний шукає знаку, але знаку йому не дасться, хіба що знак Йони». І покинув їх і пішов звідти.
5. Коли перепливли учні на той бік, забули взяти хліба. 6. Ісус сказав їм: «Глядіть, бережіться закваски фарисейської і садукейської».
26.07.2009
26 липня, неділя – Мт 9, 27-35 (нд.7; гл.6)
Преп. Стефана Саваїта; Собор арх. Гавриїла
27. І як Ісус відходив звідти, слідом за ним пустилися два сліпці й кричали: «Помилуй нас, сину Давидів!» 28. І коли він увійшов до хати, сліпці приступили до нього, а він спитав їх: «Чи віруєте, що я можу це зробити?» –«Так, Господи!» – кажуть йому ті. 29. Тоді він доторкнувся до їхніх очей, мовивши: «Нехай вам станеться за вашою вірою!» 30. І відкрились їхні очі. Ісус же суворо наказав їм: «Глядіть, щоб ніхто не знав про це». 31. Та ті, вийшовши, розголосили про нього чутку по всій країні.
32. А як вони виходили, приведено до нього німого, що був біснуватий. 33. Коли ж він вигнав біса, німий почав говорити, і люди дивувалися, кажучи: «Ніколи щось таке не об’являлося в Ізраїлі!» 34. Фарисеї ж говорили: «Він виганяє бісів князем бісівським!»
35. Ісус обходив усі міста і села, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангелію царства та вигоюючи всяку хворобу й недугу
Нам здається, що це Євангеліє нас не стосується і не має що нам сказати? Але насправді воно дуже нас стосується. Сьогодні можемо подумати над нашою «особистою німотою»! В певному розумінні і ми часто «одержимі» німим духом. Як? Нашу віру в Бога ми не здатні виявити назовні тільки тому, що наш неприятель диявол нам підмовляє: як потім будемо виглядати перед друзями, близькими… , коли побачать, що ми віримо в Бога. Часто нашу здібність говорити про Бога, про Ісуса непомітно, але цілеспрямовано гальмує диявол.
Ісус бажає нас оздоровити і від цього виду «німоти», коли до Нього прийдемо з молитвою. І ми, «прості християни», можемо багато зробити для поширення Євангелії навколо себе, якщо не будемо німими на Божі заклики та Божу присутність поміж нами! Вже від сьогодні ми покликані «працювати», щоб знищити німоту кожного виду.
Господи, допоможи мені не бути німим, але відкритим для Тебе.
Преп. Стефана Саваїта; Собор арх. Гавриїла
27. І як Ісус відходив звідти, слідом за ним пустилися два сліпці й кричали: «Помилуй нас, сину Давидів!» 28. І коли він увійшов до хати, сліпці приступили до нього, а він спитав їх: «Чи віруєте, що я можу це зробити?» –«Так, Господи!» – кажуть йому ті. 29. Тоді він доторкнувся до їхніх очей, мовивши: «Нехай вам станеться за вашою вірою!» 30. І відкрились їхні очі. Ісус же суворо наказав їм: «Глядіть, щоб ніхто не знав про це». 31. Та ті, вийшовши, розголосили про нього чутку по всій країні.
32. А як вони виходили, приведено до нього німого, що був біснуватий. 33. Коли ж він вигнав біса, німий почав говорити, і люди дивувалися, кажучи: «Ніколи щось таке не об’являлося в Ізраїлі!» 34. Фарисеї ж говорили: «Він виганяє бісів князем бісівським!»
35. Ісус обходив усі міста і села, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангелію царства та вигоюючи всяку хворобу й недугу
Нам здається, що це Євангеліє нас не стосується і не має що нам сказати? Але насправді воно дуже нас стосується. Сьогодні можемо подумати над нашою «особистою німотою»! В певному розумінні і ми часто «одержимі» німим духом. Як? Нашу віру в Бога ми не здатні виявити назовні тільки тому, що наш неприятель диявол нам підмовляє: як потім будемо виглядати перед друзями, близькими… , коли побачать, що ми віримо в Бога. Часто нашу здібність говорити про Бога, про Ісуса непомітно, але цілеспрямовано гальмує диявол.
Ісус бажає нас оздоровити і від цього виду «німоти», коли до Нього прийдемо з молитвою. І ми, «прості християни», можемо багато зробити для поширення Євангелії навколо себе, якщо не будемо німими на Божі заклики та Божу присутність поміж нами! Вже від сьогодні ми покликані «працювати», щоб знищити німоту кожного виду.
Господи, допоможи мені не бути німим, але відкритим для Тебе.
25.07.2009
25 липня, субота – Мт 10,37-11,1
Мчч. Прокла й Іларія; преп. Михаїла Малеїна
37. Хто любить батька або матір більше, ніж мене, той недостойний мене. І хто любить сина або дочку більше, ніж мене, той недостойний мене. 38. Хто не бере свого хреста й не йде слідом за мною, той недостойний мене. 39. Хто своє життя зберігає, той його погубить; а хто своє життя погубить задля мене, той його знайде.
40. Хто вас приймає, той мене приймає; а хто мене приймає, той приймає того, хто мене послав. 41. Хто приймає пророка, тому що він пророк, той одержить пророчу нагороду, і хто приймає праведного, тому що він праведний, той одержить праведничу нагороду. 42. Хто напоїть, як учня, одного з цих малих тільки кухликом холодної водиці, істинно кажу вам, той не втратить своєї нагороди».
1. Коли Ісус скінчив настановляти дванадцятьох своїх учнів, пішов звідти навчати й проповідувати по містах їхніх.
Мчч. Прокла й Іларія; преп. Михаїла Малеїна
37. Хто любить батька або матір більше, ніж мене, той недостойний мене. І хто любить сина або дочку більше, ніж мене, той недостойний мене. 38. Хто не бере свого хреста й не йде слідом за мною, той недостойний мене. 39. Хто своє життя зберігає, той його погубить; а хто своє життя погубить задля мене, той його знайде.
40. Хто вас приймає, той мене приймає; а хто мене приймає, той приймає того, хто мене послав. 41. Хто приймає пророка, тому що він пророк, той одержить пророчу нагороду, і хто приймає праведного, тому що він праведний, той одержить праведничу нагороду. 42. Хто напоїть, як учня, одного з цих малих тільки кухликом холодної водиці, істинно кажу вам, той не втратить своєї нагороди».
1. Коли Ісус скінчив настановляти дванадцятьох своїх учнів, пішов звідти навчати й проповідувати по містах їхніх.
24.07.2009
24 липня, п’ятниця – Мт 15,29-31
Рівноап. Ольги, княгині Київської; муч. Євфимії
29. Звідти Ісус, знову перейшовши над Галилейське море, зійшов на гору й сів там. 30. Сила народу прийшла тоді до нього, що мали при собі кривих, калік, сліпих, німих, чимало й інакших, та й клали їх до його ніг, а він зціляв їх. 31. І дивувались люди, бачивши, що німі говорять, каліки знову одужують, криві ходять і сліпі бачать, – і прославляли Бога Ізраїля.
Коли читаємо ці слова, не дивімося лише з ностальгією на події, що сталися 2000 років тому, коли Ісус був особисто присутнім між людьми, оздоровлював багатьох і насичував юрби.
Ісус цю можливість дає сьогодні і нам всім! Той самий Ісус, котрий оздоровляв, насичував та допомагав, хоче те саме давати і нам. Приймімо Ісуса та в Його присутності відчуємо, як забирає від нас страх, як приносить свій мир, потішає наші муки, забирає наші страхи, помагає вставати з гріха…
В нашому житті бувають також періоди, коли почуваємося порожніми, коли нам здається, що наші гріхи з минулого є великими, що наші рани та розчарування не може вилікувати ніхто, навіть сам Бог, коли почуваємося втомленими багатьма обов’язками та проблемами… В таких важких ситуаціях життя, а також у хвилинах, коли ми щасливі, день за днем, у кожній хвилині Ісус нам пропонує себе в Євхаристії як їжа для наших втомлених душ. В кивоті нас чекає, коли прийдемо довірити Йому свої проблеми та труднощі… Не забуваймо про Нього.
• Чи вмію знайти час для Господа?
Господи, навчи мене бути щирим та відкритим з Тобою.
Рівноап. Ольги, княгині Київської; муч. Євфимії
29. Звідти Ісус, знову перейшовши над Галилейське море, зійшов на гору й сів там. 30. Сила народу прийшла тоді до нього, що мали при собі кривих, калік, сліпих, німих, чимало й інакших, та й клали їх до його ніг, а він зціляв їх. 31. І дивувались люди, бачивши, що німі говорять, каліки знову одужують, криві ходять і сліпі бачать, – і прославляли Бога Ізраїля.
Коли читаємо ці слова, не дивімося лише з ностальгією на події, що сталися 2000 років тому, коли Ісус був особисто присутнім між людьми, оздоровлював багатьох і насичував юрби.
Ісус цю можливість дає сьогодні і нам всім! Той самий Ісус, котрий оздоровляв, насичував та допомагав, хоче те саме давати і нам. Приймімо Ісуса та в Його присутності відчуємо, як забирає від нас страх, як приносить свій мир, потішає наші муки, забирає наші страхи, помагає вставати з гріха…
В нашому житті бувають також періоди, коли почуваємося порожніми, коли нам здається, що наші гріхи з минулого є великими, що наші рани та розчарування не може вилікувати ніхто, навіть сам Бог, коли почуваємося втомленими багатьма обов’язками та проблемами… В таких важких ситуаціях життя, а також у хвилинах, коли ми щасливі, день за днем, у кожній хвилині Ісус нам пропонує себе в Євхаристії як їжа для наших втомлених душ. В кивоті нас чекає, коли прийдемо довірити Йому свої проблеми та труднощі… Не забуваймо про Нього.
• Чи вмію знайти час для Господа?
Господи, навчи мене бути щирим та відкритим з Тобою.
23.07.2009
23 липня, четвер – Лк 6, 17-23
Преп. Антонія Печерського
17. Зійшовши з ними, він став на рівнім місці, й була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. 18. Вони прийшли послухати його й оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. 19. Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього й усіх оздоровляла.
20. Тоді він, звівши на своїх учнів очі, почав казати:
«Блаженні вбогі, – бо ваше Царство Боже.
21. Блаженні, голодні нині, бо ви насититеся. Блаженні, що плачете нині, бо будете сміятись.
22. Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть, як безчесне, ваше ім’я Сина Чоловічого ради.
23. Радійте того дня і веселіться, бо ваша нагорода велика в небі. Так само бо поводилися з пророками батьки їхні.
…«Блаженні вбогі, – бо ваше Царство Боже… Вбогі, про яких говорить Ісус в Євангелії, це ті, котрі живуть в постійній залежності від Бога! Якщо хоч на хвилину «втрачають» Його через гріх, егоїзм, пропозиції світу, то почуваються самотніми та слабкими. Про життя на землі опікуються в межах своїх можливостей та здібностей. Дбають про щоденний хліб, але не живуть тільки для своєї роботи, кар’єри, не бажають жити в непотрібній розкоші, не їздять в найдорожчих машинах… Все що здобули, сприймають лише як посередника, щоб могти колись дійти до Небесного Царства. Вміють поділитися з іншими, для них не чужі потреби тих, котрі мають менше ніж вони, не залишають ближніх без допомоги, віддають свій час тим, котрі цього найбільше потребують, бо знають, що Бог бачить кожен їхній крок, кожен вчинок, слово, і Він винагородить кожне зусилля…
Господи, відкрий мої очі,щоб я бачив, по котрій дорозі маю крокувати!
Преп. Антонія Печерського
17. Зійшовши з ними, він став на рівнім місці, й була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. 18. Вони прийшли послухати його й оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. 19. Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього й усіх оздоровляла.
20. Тоді він, звівши на своїх учнів очі, почав казати:
«Блаженні вбогі, – бо ваше Царство Боже.
21. Блаженні, голодні нині, бо ви насититеся. Блаженні, що плачете нині, бо будете сміятись.
22. Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть, як безчесне, ваше ім’я Сина Чоловічого ради.
23. Радійте того дня і веселіться, бо ваша нагорода велика в небі. Так само бо поводилися з пророками батьки їхні.
…«Блаженні вбогі, – бо ваше Царство Боже… Вбогі, про яких говорить Ісус в Євангелії, це ті, котрі живуть в постійній залежності від Бога! Якщо хоч на хвилину «втрачають» Його через гріх, егоїзм, пропозиції світу, то почуваються самотніми та слабкими. Про життя на землі опікуються в межах своїх можливостей та здібностей. Дбають про щоденний хліб, але не живуть тільки для своєї роботи, кар’єри, не бажають жити в непотрібній розкоші, не їздять в найдорожчих машинах… Все що здобули, сприймають лише як посередника, щоб могти колись дійти до Небесного Царства. Вміють поділитися з іншими, для них не чужі потреби тих, котрі мають менше ніж вони, не залишають ближніх без допомоги, віддають свій час тим, котрі цього найбільше потребують, бо знають, що Бог бачить кожен їхній крок, кожен вчинок, слово, і Він винагородить кожне зусилля…
Господи, відкрий мої очі,щоб я бачив, по котрій дорозі маю крокувати!
22.07.2009
22 липня, середа – Мт 14,35-15,11
Свщмч. Панкратія, єп. Тавроменійського
35. Пізнали його люди цього місця і розголосили по всій тій околиці вістку про нього. І принесли до нього всіх недужих 36. та й просили його, аби тільки приторкнутись їм до краю його одягу. І скільки їх доторкалося, одужували.
1. Тоді приступили до Ісуса фарисеї та книжники з Єрусалиму й кажуть: 2. «Чому твої учні порушують передання старших: не миють рук, коли споживають страву?» 3. А він у відповідь сказав їм: «А ви чого порушуєте заповідь Божу вашим переданням? 4. Бог бо заповідав: Шануй батька твого й матір. І далі: Хто проклинає батька–матір, хай буде скараний на смерть. 5. А ви кажете: Хто скаже батькові чи матері: Добро, яким би я міг допомогти вам, є дар (Божий)! – 6. той може вже й не шанувати свого батька чи матір свою. Тож вашим переданням усуваєте заповідь Божу. 7. О лицеміри! Добре про вас пророкував був Ісая:
8. Оцей народ устами мене поважає, серце ж їхнє далеко від мене. 9. Однак, намарно мене шукають, навчаючи людських наказів».
10. І прикликавши людей, сказав їм: «Слухайте й розумійте! 11. Не те, що до уст входить, осквернює людину, а те, що з уст виходить, те осквернює людину».
Свщмч. Панкратія, єп. Тавроменійського
35. Пізнали його люди цього місця і розголосили по всій тій околиці вістку про нього. І принесли до нього всіх недужих 36. та й просили його, аби тільки приторкнутись їм до краю його одягу. І скільки їх доторкалося, одужували.
1. Тоді приступили до Ісуса фарисеї та книжники з Єрусалиму й кажуть: 2. «Чому твої учні порушують передання старших: не миють рук, коли споживають страву?» 3. А він у відповідь сказав їм: «А ви чого порушуєте заповідь Божу вашим переданням? 4. Бог бо заповідав: Шануй батька твого й матір. І далі: Хто проклинає батька–матір, хай буде скараний на смерть. 5. А ви кажете: Хто скаже батькові чи матері: Добро, яким би я міг допомогти вам, є дар (Божий)! – 6. той може вже й не шанувати свого батька чи матір свою. Тож вашим переданням усуваєте заповідь Божу. 7. О лицеміри! Добре про вас пророкував був Ісая:
8. Оцей народ устами мене поважає, серце ж їхнє далеко від мене. 9. Однак, намарно мене шукають, навчаючи людських наказів».
10. І прикликавши людей, сказав їм: «Слухайте й розумійте! 11. Не те, що до уст входить, осквернює людину, а те, що з уст виходить, те осквернює людину».
21.07.2009
21 липня, вівторок – Мт 14,1-13
Влкмч. Прокопія
1. Того часу чутка про Ісуса дійшла до Ірода четверовласника, 2. і він сказав до своїх слуг: «Це Йоан Христитель!Це він воскрес із мертвих і тому чудодійні сили діють у ньому!»
3. Бо Ірод був схопив Йоана, зв’язав його і вкинув у темницю – через Іродіяду, жінку брата свого Филипа; 4. Йоан бо говорив до нього: «Не можна тобі її мати». 5. Він хотів його вбити, та боявся народу, бо його мали за пророка. 6. Коли настав день народження Ірода, дочка Іродіяди танцювала перед усіма й догодила Іродові; 7. отож, клянучись, обіцяв їй дати, чого тільки попросить. 8. Та, під намовою матері своєї, сказала йому: «Дай мені тут на полумиску голову Йоана Христителя». 9. І засмутився цар, але задля клятви і тих, що разом за столом сиділи, звелів дати, – 10. тож послав стяти голову Йоанові в темниці. 11. Принесли, отже, на полумиску його голову й дали дівчині, а та піднесла своїй матері. 12. І прийшли його учні, взяли тіло й поховали його; і пішли та сповістили про те Ісуса.
13. Почувши це, Ісус відплив звідси човном у пустинне й самітне місце; народ же, довідавшись про це, пішов за ним з міст пішки.
Уважний читач побачить важливий факт. Якщо пиха і зло знайде в серці людини хоча б малу дірку, може зробити велике зло! Ірод є живим прикладом людини, яка поступово піддається злу… Мав слабкість до влади, жінки, алкоголю, гри, і цьому так піддався, що пообіцяв дослівно неможливе. Коли усвідомив, що робить зло, був слабкий для того, щоб зупинити те, що обіцяв. Але зло продовжується, бо він не мав сили волі зупинити його і не дати йому шансу зростати! Голову Івана Хрестителя дає дівчині, а та — своїй мамі.
Бачимо, яким великим може бути кожен злий вчинок, якщо немає когось, хто б його «зупинив», хто б перервав ланцюг зла та не зважав би на те, як буде дивитися не нього середовище, чи з нього будуть сміятися найближчі, однокурсники, колеги, сусіди…! Хай Ірод буде для нас застереженням. Не дозвольмо злу «поглинути нас» настільки, що вже не будемо мати сили вирватись з його володіння. Тому будьмо мудрими та не даймо злу шансу ані в дрібничках. І головне: у спокусах попросімо про поміч Того, хто нас може визволити від всього зла!
• Як я воюю зі злом?
Господи, хочу Тобі служити навіки!
Влкмч. Прокопія
1. Того часу чутка про Ісуса дійшла до Ірода четверовласника, 2. і він сказав до своїх слуг: «Це Йоан Христитель!Це він воскрес із мертвих і тому чудодійні сили діють у ньому!»
3. Бо Ірод був схопив Йоана, зв’язав його і вкинув у темницю – через Іродіяду, жінку брата свого Филипа; 4. Йоан бо говорив до нього: «Не можна тобі її мати». 5. Він хотів його вбити, та боявся народу, бо його мали за пророка. 6. Коли настав день народження Ірода, дочка Іродіяди танцювала перед усіма й догодила Іродові; 7. отож, клянучись, обіцяв їй дати, чого тільки попросить. 8. Та, під намовою матері своєї, сказала йому: «Дай мені тут на полумиску голову Йоана Христителя». 9. І засмутився цар, але задля клятви і тих, що разом за столом сиділи, звелів дати, – 10. тож послав стяти голову Йоанові в темниці. 11. Принесли, отже, на полумиску його голову й дали дівчині, а та піднесла своїй матері. 12. І прийшли його учні, взяли тіло й поховали його; і пішли та сповістили про те Ісуса.
13. Почувши це, Ісус відплив звідси човном у пустинне й самітне місце; народ же, довідавшись про це, пішов за ним з міст пішки.
Уважний читач побачить важливий факт. Якщо пиха і зло знайде в серці людини хоча б малу дірку, може зробити велике зло! Ірод є живим прикладом людини, яка поступово піддається злу… Мав слабкість до влади, жінки, алкоголю, гри, і цьому так піддався, що пообіцяв дослівно неможливе. Коли усвідомив, що робить зло, був слабкий для того, щоб зупинити те, що обіцяв. Але зло продовжується, бо він не мав сили волі зупинити його і не дати йому шансу зростати! Голову Івана Хрестителя дає дівчині, а та — своїй мамі.
Бачимо, яким великим може бути кожен злий вчинок, якщо немає когось, хто б його «зупинив», хто б перервав ланцюг зла та не зважав би на те, як буде дивитися не нього середовище, чи з нього будуть сміятися найближчі, однокурсники, колеги, сусіди…! Хай Ірод буде для нас застереженням. Не дозвольмо злу «поглинути нас» настільки, що вже не будемо мати сили вирватись з його володіння. Тому будьмо мудрими та не даймо злу шансу ані в дрібничках. І головне: у спокусах попросімо про поміч Того, хто нас може визволити від всього зла!
• Як я воюю зі злом?
Господи, хочу Тобі служити навіки!
20.07.2009
20 липня, понеділок – Мт 13,54-58
Препп. Томи й Акакія
54. Прибувши в свою батьківщину, він навчав їх у їхній синагозі, так що вони дивувалися і говорили: «Звідкіля в нього ця мудрість і сила чудодійна? 55. Хіба він не син теслі?Хіба не його мати зветься Марія, а його брати: Яків, Йосиф, Симон та Юда?56. І його сестри хіба не всі між нами?Звідки ж воно йому це все?» 57. І вони брали йому це за зле. Ісус же сказав їм: «Пророк не має пошани лише в своїй батьківщині та в себе вдома». 58. І не зробив там багато чуд з-за їхньої невіри.
Уявімо собі Ісуса, який сидить в синагозі та навчає людей. Ті на Нього дивляться, і в головах мають різні думки. Деякі скажуть їх вголос: «Звідкіля в нього ця мудрість і сила чудодійна?»
Тому що Ісусові сучасники «не йшли у глибину» та не хотіли визнати, що Ісус є Богом посланий Месія, почали думати чисто по-людськи: «Хіба він не син теслі?»
Якщо не хочемо належати до тих, котрі не люблять думати над Божим Словом, Божими звертаннями до нас через священика, добру книгу, тих, які мало звертають уваги на те, що діється в їхній душі і навколо них, тоді приймімо Ісуса як Того, Хто прийшов показати нам правду про Небесного Батька. Своїм словом і життям Він нам показує, як маємо жити, щоб дійти до неба!
Такий спосіб життя часто робить нас чужинцями і між найближчими в родині, в школі, в місті, але є єдиним, котрий нас приведе до вічного життя в небі. Не біймося бути віруючими! Навпаки, вчімося дрібними вчинками радіти зі своєї віри, з приятельства з Ісусом, з присутності на Службі Божій, з Євхаристії…
Господи, бажаю зустрітися з Тобою в Євхаристії.
Препп. Томи й Акакія
54. Прибувши в свою батьківщину, він навчав їх у їхній синагозі, так що вони дивувалися і говорили: «Звідкіля в нього ця мудрість і сила чудодійна? 55. Хіба він не син теслі?Хіба не його мати зветься Марія, а його брати: Яків, Йосиф, Симон та Юда?56. І його сестри хіба не всі між нами?Звідки ж воно йому це все?» 57. І вони брали йому це за зле. Ісус же сказав їм: «Пророк не має пошани лише в своїй батьківщині та в себе вдома». 58. І не зробив там багато чуд з-за їхньої невіри.
Уявімо собі Ісуса, який сидить в синагозі та навчає людей. Ті на Нього дивляться, і в головах мають різні думки. Деякі скажуть їх вголос: «Звідкіля в нього ця мудрість і сила чудодійна?»
Тому що Ісусові сучасники «не йшли у глибину» та не хотіли визнати, що Ісус є Богом посланий Месія, почали думати чисто по-людськи: «Хіба він не син теслі?»
Якщо не хочемо належати до тих, котрі не люблять думати над Божим Словом, Божими звертаннями до нас через священика, добру книгу, тих, які мало звертають уваги на те, що діється в їхній душі і навколо них, тоді приймімо Ісуса як Того, Хто прийшов показати нам правду про Небесного Батька. Своїм словом і життям Він нам показує, як маємо жити, щоб дійти до неба!
Такий спосіб життя часто робить нас чужинцями і між найближчими в родині, в школі, в місті, але є єдиним, котрий нас приведе до вічного життя в небі. Не біймося бути віруючими! Навпаки, вчімося дрібними вчинками радіти зі своєї віри, з приятельства з Ісусом, з присутності на Службі Божій, з Євхаристії…
Господи, бажаю зустрітися з Тобою в Євхаристії.
19.07.2009
19 липня, неділя – Мт 9,1-8 (нд.6; гл.5)
Преп. Сісоя Великого
1. Сівши у човен, він переплив назад і прибув у своє місто. 2. І от принесено до нього розслабленого, що лежав на ношах. Побачивши їхню віру, Ісус сказав розслабленому: «Бадьорися сину; твої гріхи відпускаються». 3. Та тут деякі з книжників заговорили між собою: «Він хулить». 4. Ісус, знавши їхні думки; каже: «Чого лукаве думаєте в серцях ваших? 5. Що легше сказати: Твої гріхи відпущені, – чи сказати: Встань і ходи! 6. Та щоб знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати», – каже розслабленому: «Встань, візьми твої ноші та й іди до свого дому». 7. Встав той і пішов до свого дому. 8. Народ же, бачивши це, настрахався і славив Бога, що дав таку владу людям.
Преп. Сісоя Великого
1. Сівши у човен, він переплив назад і прибув у своє місто. 2. І от принесено до нього розслабленого, що лежав на ношах. Побачивши їхню віру, Ісус сказав розслабленому: «Бадьорися сину; твої гріхи відпускаються». 3. Та тут деякі з книжників заговорили між собою: «Він хулить». 4. Ісус, знавши їхні думки; каже: «Чого лукаве думаєте в серцях ваших? 5. Що легше сказати: Твої гріхи відпущені, – чи сказати: Встань і ходи! 6. Та щоб знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати», – каже розслабленому: «Встань, візьми твої ноші та й іди до свого дому». 7. Встав той і пішов до свого дому. 8. Народ же, бачивши це, настрахався і славив Бога, що дав таку владу людям.
18.07.2009
18 липня, субота – Мт 9,18-26
Преп. Атанасія Атонського
18. Коли він їм казав це, приступив один начальник і, вклонившися, мовить йому: «Дочка моя тільки що померла. Прийди но, поклади на неї свою руку, і вона оживе». 19. Підвівсь Ісус і пішов за ним, а й учні його.
20. І от одна жінка, що дванадцять років нездужала на кровотечу, приступила ззаду й доторкнулась до краю його одежі. 21. Казала бо сама до себе: «Як тільки доторкнуся до краю його одежі, видужаю». 22. Ісус же, обернувшись, побачив її і каже: «Бадьорися, дочко! Віра твоя спасла тебе». І видужала жінка від тієї ж години.
23. А коли Ісус прибув до дому начальника й побачив там сопільників і юрбу схвильовану, 24. сказав: «Уступіться, бо дівча не вмерло, а спить». І насміхалися з нього. 25. Якже випроваджено людей, він увійшов, узяв її за руку, і дівча встало. 26. Чутка про це розійшлась по всій тій країні.
Жінці було недостатньо лише перебувати в присутності Ісуса, бажала хоча б доторкнутися до Нього, бо вірила, що Він може її оздоровити. Подібно і начальник «доторкнувся» вірою в воскресіння своєї доньки.
Навіть, якщо нам здається, що ситуації, в яких знаходимося, не можна вирішити, біль вже не можна витримати, страждання зростає або приходить смерть тілесна чи духовна, з таким міцним Богом ми, віруючі, не мали б ніколи втрачати надії!
Коли сьогодні чи будь-коли в нашому житті опинимося в ситуаціях, які, на наш погляд, неможливо вирішити, не здаваймося, не втрачаймо надії, наш Бог є міцний і для Нього нема такої ситуації, щоб не можна було її вирішити… Бог є на нашій стороні, і якщо нам часто здається, що Він нас покинув, Він є з нами, бажає нас підтримувати, оздоровляти, і навіть зробить чудо, якщо це є в Його планах щодо нас. Витрімо сльози і побачимо, як Бог буде діяти в нашому житті. Віддаймося Йому у розпорядження і переживемо щось гарне вже сьогодні!
Ісусе, довіряюся Тобі! Поможи моїй недовірі!
Преп. Атанасія Атонського
18. Коли він їм казав це, приступив один начальник і, вклонившися, мовить йому: «Дочка моя тільки що померла. Прийди но, поклади на неї свою руку, і вона оживе». 19. Підвівсь Ісус і пішов за ним, а й учні його.
20. І от одна жінка, що дванадцять років нездужала на кровотечу, приступила ззаду й доторкнулась до краю його одежі. 21. Казала бо сама до себе: «Як тільки доторкнуся до краю його одежі, видужаю». 22. Ісус же, обернувшись, побачив її і каже: «Бадьорися, дочко! Віра твоя спасла тебе». І видужала жінка від тієї ж години.
23. А коли Ісус прибув до дому начальника й побачив там сопільників і юрбу схвильовану, 24. сказав: «Уступіться, бо дівча не вмерло, а спить». І насміхалися з нього. 25. Якже випроваджено людей, він увійшов, узяв її за руку, і дівча встало. 26. Чутка про це розійшлась по всій тій країні.
Жінці було недостатньо лише перебувати в присутності Ісуса, бажала хоча б доторкнутися до Нього, бо вірила, що Він може її оздоровити. Подібно і начальник «доторкнувся» вірою в воскресіння своєї доньки.
Навіть, якщо нам здається, що ситуації, в яких знаходимося, не можна вирішити, біль вже не можна витримати, страждання зростає або приходить смерть тілесна чи духовна, з таким міцним Богом ми, віруючі, не мали б ніколи втрачати надії!
Коли сьогодні чи будь-коли в нашому житті опинимося в ситуаціях, які, на наш погляд, неможливо вирішити, не здаваймося, не втрачаймо надії, наш Бог є міцний і для Нього нема такої ситуації, щоб не можна було її вирішити… Бог є на нашій стороні, і якщо нам часто здається, що Він нас покинув, Він є з нами, бажає нас підтримувати, оздоровляти, і навіть зробить чудо, якщо це є в Його планах щодо нас. Витрімо сльози і побачимо, як Бог буде діяти в нашому житті. Віддаймося Йому у розпорядження і переживемо щось гарне вже сьогодні!
Ісусе, довіряюся Тобі! Поможи моїй недовірі!
17.07.2009
17 липня, п’ятниця – Мт 13,44-54
Свщмч. Павла Гойдича, св. Андрія, преп. Марти
44. Царство Небесне подібне до скарбу, захованого в полі, що його чоловік, знайшовши, ховає і, радіючи з того, іде й продає все, що має, а купує те поле. 45. Подібне ще Царство Небесне до купця, що шукає добрих перел. 46. Знайшовши одну дорогоцінну перлину, йде, продає все, що має, і купує її.
47. Подібне також Небесне Царство до невода, що, закинутий у море, набрав усякої всячини. 48. Коли він виповниться, тягнуть його на берег і, посідавши, збирають, що добре, в посуд, а непридатне викидають. 49. Так буде при кінці світу: ангели вийдуть і вилучать злих з-поміж праведних і 50. кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів. 51. Чи ви це все зрозуміли?» – «Так!» – йому відповіли. 52. Тоді сказав їм: «Ось чому кожний книжник, навчений про Небесне Царство, подібний до господаря, який виймає із свого скарбу нове і старе».
53. Якже Ісус скінчив ці притчі, пішов звідти. 54. Прибувши в свою батьківщину, він навчав їх у їхній синагозі, так що вони дивувалися і говорили: «Звідкіля в нього ця мудрість і сила чудодійна?
Ісус в Євангелії говорить про два ставлення людей, які бажають Царства Божого.
…Чоловік, знайшовши, ховає і, радіючи з того, іде й продає все, що має… В цьому випадку йдеться про випадкову знахідку, але водночас йдеться про точне та рішуче ставлення! З великою радістю не вагається жертвувати все, що йому миле, приємне, бо для нього немає нічого на світі, що б перевищило цінність Царства, про яке говорить Ісус! Якщо зрозуміємо цінність цього скарбу, то нам не буде заважко зректися речей, осіб — нічого, бо при погляді на те, що ми отримали прийняттям Божого Царства, все решта втрачає ціну!!! Тому просімо Бога, щоб дав нам свою благодать віднайти скарб, який тут, на світі, нічого не може затінити.
…Подібне ще Царство Небесне до купця, що шукає добрих перел… Деколи вистачає проповіді, книги, зустрічі з цікавою людиною, заохочуючого слова в Тайні Покаяння. Через ці ситуації Бог може внести до нашого серця якийсь неспокій та бажання шукати «цінну перлу», хай це коштує і немалого зусилля! В реальному житті це може означати відповідальніше рішення, старанніше сповнення батьківських, студентських, робочих, монаших… обов’язків. Бог розсіває цінні перли всюди, куди ми рухаємось. Тому почнімо їх шукати.
Свщмч. Павла Гойдича, св. Андрія, преп. Марти
44. Царство Небесне подібне до скарбу, захованого в полі, що його чоловік, знайшовши, ховає і, радіючи з того, іде й продає все, що має, а купує те поле. 45. Подібне ще Царство Небесне до купця, що шукає добрих перел. 46. Знайшовши одну дорогоцінну перлину, йде, продає все, що має, і купує її.
47. Подібне також Небесне Царство до невода, що, закинутий у море, набрав усякої всячини. 48. Коли він виповниться, тягнуть його на берег і, посідавши, збирають, що добре, в посуд, а непридатне викидають. 49. Так буде при кінці світу: ангели вийдуть і вилучать злих з-поміж праведних і 50. кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів. 51. Чи ви це все зрозуміли?» – «Так!» – йому відповіли. 52. Тоді сказав їм: «Ось чому кожний книжник, навчений про Небесне Царство, подібний до господаря, який виймає із свого скарбу нове і старе».
53. Якже Ісус скінчив ці притчі, пішов звідти. 54. Прибувши в свою батьківщину, він навчав їх у їхній синагозі, так що вони дивувалися і говорили: «Звідкіля в нього ця мудрість і сила чудодійна?
Ісус в Євангелії говорить про два ставлення людей, які бажають Царства Божого.
…Чоловік, знайшовши, ховає і, радіючи з того, іде й продає все, що має… В цьому випадку йдеться про випадкову знахідку, але водночас йдеться про точне та рішуче ставлення! З великою радістю не вагається жертвувати все, що йому миле, приємне, бо для нього немає нічого на світі, що б перевищило цінність Царства, про яке говорить Ісус! Якщо зрозуміємо цінність цього скарбу, то нам не буде заважко зректися речей, осіб — нічого, бо при погляді на те, що ми отримали прийняттям Божого Царства, все решта втрачає ціну!!! Тому просімо Бога, щоб дав нам свою благодать віднайти скарб, який тут, на світі, нічого не може затінити.
…Подібне ще Царство Небесне до купця, що шукає добрих перел… Деколи вистачає проповіді, книги, зустрічі з цікавою людиною, заохочуючого слова в Тайні Покаяння. Через ці ситуації Бог може внести до нашого серця якийсь неспокій та бажання шукати «цінну перлу», хай це коштує і немалого зусилля! В реальному житті це може означати відповідальніше рішення, старанніше сповнення батьківських, студентських, робочих, монаших… обов’язків. Бог розсіває цінні перли всюди, куди ми рухаємось. Тому почнімо їх шукати.
16.07.2009
16 липня, четвер – Мт 13,36-43
Мч. Якинта, св. Анатолія
36. Тоді він відіслав народ і прийшов додому. І підійшли до нього його учні та й кажуть: «Виясни нам притчу про кукіль, що на полі». 37. А він у відповідь сказав їм: «Той, хто сіє добре зерно – це Син Чоловічий; 38. поле – це світ; добре зерно – це сини Царства; а кукіль – це сини лукавого; 39. ворог, що його посіяв – це диявол; жнива – це кінець світу; женці – це ангели. 40. Так, як збирають кукіль і в вогні палять, так само буде при кінці світу: 41. Син Чоловічий пошле своїх ангелів, які зберуть із його Царства всі спокуси й тих, що чинять беззаконня, 42. і кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів. 43. І тоді праведні засяють, як сонце, в Царстві Отця свого. Хто має вуха, нехай слухає!
Часто тепер чуємо: як може Бог дивитися на стільки зла у світі? Чому нас Бог так карає? Бога не цікавлять наші болі, хвороби, страждання. Чи нам це подобається, чи ні, сьогоднішні слова дійсні і в цьому столітті. Бог у своїй безмежній любові до нас, людей, сіє лише «добрі зерна»: любов, порозуміння, добро … Бог не є причиною зла у світі! Якщо нам «пошле» якийсь хрест, то дає до нього й силу, якщо її хочемо...
Кукіль: зло, непорозуміння, ненависть, заздрість, гордість…, з якими щоденно зустрічаємося, — це робота диявола! Бог має можливість знищити зло, але Він безмежно милосердний та чекає на зміну кожного грішника… Бог дозволяє злим і добрим жити разом лише тому, щоб дати можливість «злим» навчитися від «добрих» жити за Божими нормами! Життя, наповнене добром, любов’ю, порозумінням, — це небо переживане тут, на землі. Можемо сьогодні вибрати, куди хочемо належати…
• Що в моєму житті переважає? Яким я є зерном?
Господи, дуже бажаю бути добрим зерном. Допоможи мені!
Мч. Якинта, св. Анатолія
36. Тоді він відіслав народ і прийшов додому. І підійшли до нього його учні та й кажуть: «Виясни нам притчу про кукіль, що на полі». 37. А він у відповідь сказав їм: «Той, хто сіє добре зерно – це Син Чоловічий; 38. поле – це світ; добре зерно – це сини Царства; а кукіль – це сини лукавого; 39. ворог, що його посіяв – це диявол; жнива – це кінець світу; женці – це ангели. 40. Так, як збирають кукіль і в вогні палять, так само буде при кінці світу: 41. Син Чоловічий пошле своїх ангелів, які зберуть із його Царства всі спокуси й тих, що чинять беззаконня, 42. і кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів. 43. І тоді праведні засяють, як сонце, в Царстві Отця свого. Хто має вуха, нехай слухає!
Часто тепер чуємо: як може Бог дивитися на стільки зла у світі? Чому нас Бог так карає? Бога не цікавлять наші болі, хвороби, страждання. Чи нам це подобається, чи ні, сьогоднішні слова дійсні і в цьому столітті. Бог у своїй безмежній любові до нас, людей, сіє лише «добрі зерна»: любов, порозуміння, добро … Бог не є причиною зла у світі! Якщо нам «пошле» якийсь хрест, то дає до нього й силу, якщо її хочемо...
Кукіль: зло, непорозуміння, ненависть, заздрість, гордість…, з якими щоденно зустрічаємося, — це робота диявола! Бог має можливість знищити зло, але Він безмежно милосердний та чекає на зміну кожного грішника… Бог дозволяє злим і добрим жити разом лише тому, щоб дати можливість «злим» навчитися від «добрих» жити за Божими нормами! Життя, наповнене добром, любов’ю, порозумінням, — це небо переживане тут, на землі. Можемо сьогодні вибрати, куди хочемо належати…
• Що в моєму житті переважає? Яким я є зерном?
Господи, дуже бажаю бути добрим зерном. Допоможи мені!
15.07.2009
15 липня, середа – Мт 13,31-36
ПОКЛАДЕННЯ РИЗИ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ У ВЛАХЕРНІ.
31. Іншу притчу він подав їм, кажучи: «Царство Небесне подібне до зерна гірчиці, що його взяв чоловік та й посіяв на своїм полі. 32. Воно, щоправда, найменше з усіх зерен; але як виросте, стає найбільшим з усієї городини, і навіть стає деревом, так що птаство небесне злітається і гніздиться на його гілках».
33. Ще іншу притчу повідав їм: «Царство Небесне схоже на закваску, що її бере жінка і кладе до трьох мірок муки, аж поки все не скисне». – 34. Все це говорив Ісус до людей у притчах, і без притч не говорив до них нічого, 35. щоб збулося сказане пророком:
«Уста мої відкрию в притчах, оповім тайни, сховані від початку світу».
36. Тоді він відіслав народ і прийшов додому. І підійшли до нього його учні та й кажуть: «Виясни нам притчу про кукіль, що на полі».
…«Царство Небесне подібне до зерна гірчиці…Мале зернятко гірчиці майже не видно в людській руці. Воно може легко пройти між пальцями та загубитися… Але якщо воно посаджене в землю, то помалу з нього виросте дерево, в якому можуть жити птахи.
…що його взяв чоловік та й посіяв на своїм полі… Ісус нам сьогодні вказує на те, що подібне чудо можемо пережити і в духовному житті. Якщо зернятко Божого слова не лише вислухаємо, а й залишимо в серці, будемо його поливати Божою благодаттю, підкріплювати Таїнствами, то воно з кожним днем буде зростати, аж доки з нього виросте «міцна рослина» Божого царства в нашому серці!
Сьогодні маю новий день, щоб сіяти! Хай нас не знеохочує, що результати не буде видно відразу… Ісусові не розходиться про велич, але про нашу внутрішню досконалість, бо Йому залежить на кожному з нас! Якщо дозволимо, щоб Боже життя в нас зростало, то будемо приносити врожай діл, й інші побачать, який великий та міцний є наш Бог!
ПОКЛАДЕННЯ РИЗИ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ У ВЛАХЕРНІ.
31. Іншу притчу він подав їм, кажучи: «Царство Небесне подібне до зерна гірчиці, що його взяв чоловік та й посіяв на своїм полі. 32. Воно, щоправда, найменше з усіх зерен; але як виросте, стає найбільшим з усієї городини, і навіть стає деревом, так що птаство небесне злітається і гніздиться на його гілках».
33. Ще іншу притчу повідав їм: «Царство Небесне схоже на закваску, що її бере жінка і кладе до трьох мірок муки, аж поки все не скисне». – 34. Все це говорив Ісус до людей у притчах, і без притч не говорив до них нічого, 35. щоб збулося сказане пророком:
«Уста мої відкрию в притчах, оповім тайни, сховані від початку світу».
36. Тоді він відіслав народ і прийшов додому. І підійшли до нього його учні та й кажуть: «Виясни нам притчу про кукіль, що на полі».
…«Царство Небесне подібне до зерна гірчиці…Мале зернятко гірчиці майже не видно в людській руці. Воно може легко пройти між пальцями та загубитися… Але якщо воно посаджене в землю, то помалу з нього виросте дерево, в якому можуть жити птахи.
…що його взяв чоловік та й посіяв на своїм полі… Ісус нам сьогодні вказує на те, що подібне чудо можемо пережити і в духовному житті. Якщо зернятко Божого слова не лише вислухаємо, а й залишимо в серці, будемо його поливати Божою благодаттю, підкріплювати Таїнствами, то воно з кожним днем буде зростати, аж доки з нього виросте «міцна рослина» Божого царства в нашому серці!
Сьогодні маю новий день, щоб сіяти! Хай нас не знеохочує, що результати не буде видно відразу… Ісусові не розходиться про велич, але про нашу внутрішню досконалість, бо Йому залежить на кожному з нас! Якщо дозволимо, щоб Боже життя в нас зростало, то будемо приносити врожай діл, й інші побачать, який великий та міцний є наш Бог!
14.07.2009
14 липня, вівторок – Мт 13,24-30
Безсрібників і чудотворців Косми і Дам’яна
24. Ще одну притчу подав він їм, промовляючи: «Царство Небесне подібне до чоловіка, що був посіяв добре зерно на своїм полі. 25. Та коли люди спали, прийшов його ворог і посіяв кукіль поміж пшеницю та й пішов. 26. Коли виросло збіжжя і вигнало колосся, тоді й кукіль появився. 27. Прийшли слуги господаря і кажуть до нього: Пане, хіба не добре зерно ти посіяв на твоїм полі? Звідки ж узявся кукіль? 28. Він і відповів їм: Ворог-чоловік зробив це. А слуги йому кажуть: Хочеш, ми підемо, його виполемо? 29. Ні! – каже, щоб, виполюючи кукіль, ви часом не повиривали разом з ним пшениці. 30. Лишіть, нехай росте до жнив одне й друге разом. А під час жнив я женцям скажу: Зберіть перше кукіль та зв’яжіть його в снопи, щоб його спалити; пшеницю ж складіть у мою клуню».
Безсрібників і чудотворців Косми і Дам’яна
24. Ще одну притчу подав він їм, промовляючи: «Царство Небесне подібне до чоловіка, що був посіяв добре зерно на своїм полі. 25. Та коли люди спали, прийшов його ворог і посіяв кукіль поміж пшеницю та й пішов. 26. Коли виросло збіжжя і вигнало колосся, тоді й кукіль появився. 27. Прийшли слуги господаря і кажуть до нього: Пане, хіба не добре зерно ти посіяв на твоїм полі? Звідки ж узявся кукіль? 28. Він і відповів їм: Ворог-чоловік зробив це. А слуги йому кажуть: Хочеш, ми підемо, його виполемо? 29. Ні! – каже, щоб, виполюючи кукіль, ви часом не повиривали разом з ним пшениці. 30. Лишіть, нехай росте до жнив одне й друге разом. А під час жнив я женцям скажу: Зберіть перше кукіль та зв’яжіть його в снопи, щоб його спалити; пшеницю ж складіть у мою клуню».
13.07.2009
13 липня, понеділок – Мт 13,10-23
СОБОР 12-ОХ АПОСТОЛІВ.
10. І приступили його учні й сказали до нього: «Чому ти притчами до них говориш?» 11 А він у відповідь сказав їм: «Тому, бо вам дано знати тайни Небесного Царства, а он тим не дано. 12. Бо хто має, тому дасться, і він надто буде мати; а в того, хто не має, заберуть і те, що має. 13. Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і слухаючи, не чують і не розуміють. 14. На них збувається пророцтво Ісаї, що каже:
Слухом почуєте, та не зрозумієте, і дивлячись, не побачите, –
15. бо серце в цього народу затовстіло. Вони на вуха тяжко чують і зажмурили свої очі, щоб не бачити очима, і вухами не чути, і не зрозуміти серцем, та не навернутись, – щоб я зцілив їх.
16. Ваші ж очі щасливі, бо бачать; та й ваші вуха, – бо чують.
17. Істинно кажу вам: Багато пророків і праведних хотіли бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули.
18. Слухайте, отже, притчу про сіяча. 19. До кожного, хто чує слово Царства і його не розуміє, приходить лукавий і викрадає те, що посіяне в його серці. Це той, хто був сприйняв насіння край дороги. 20. А той, хто був сприйняв його на кам’янистім ґрунті, це той, що чує слово і зараз же з радістю його сприймає, 21. але він коріння в собі не має, непостійний, і коли настане яка скрута чи переслідування задля Слова, він швидко зневірюється. 22. А той, хто прийняв його між тернину, це той, хто слухає слово, але турботи цього світу та омана багатства заглушують те слово, і воно не приносить плоду. 23. Той же, нарешті, хто сприйняв його на добрій землі, – це той, хто слухає і розуміє слово, і плід приносить; і видає один у сто разів, інший у шістдесят, ще інший у тридцять».
В Євангелію Ісус нам сьогодні представляє чотири групи людей. До першої групи належимо тоді, коли Його слово слухаємо з натхненням, але це натхнення до Христа триває лише доти, доки не прийде якесь випробування, хвороба і наше зацікавлення до Бога зменшується із збільшенням труднощів… Друга група повна людей, котрі з радістю приймають Боже слово, але тільки на хвилину, доти, доки це «не торкається» їхніх уявлень, зручностей і не вимагає принести якусь жертву. Третя група — це люди-терни, котрі і раді б жити за Божими критеріями, але турботи про матеріальні потреби, підвищення в кар’єрі, задушують їхні бажання сповнювати Божу волю, яку для них має Бог! Але й тут є велика група тих, котрі не лише почнуть крокувати за Ісусом, але й витривають на дорозі за ним, наперекір труднощам, проблемам, хворобам та поступово йдучи за Ним, стають кращими людьми, християнами, батьками, дітьми…
Господи, довіряюся Тобі, бажаю бути доброю землею.
СОБОР 12-ОХ АПОСТОЛІВ.
10. І приступили його учні й сказали до нього: «Чому ти притчами до них говориш?» 11 А він у відповідь сказав їм: «Тому, бо вам дано знати тайни Небесного Царства, а он тим не дано. 12. Бо хто має, тому дасться, і він надто буде мати; а в того, хто не має, заберуть і те, що має. 13. Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і слухаючи, не чують і не розуміють. 14. На них збувається пророцтво Ісаї, що каже:
Слухом почуєте, та не зрозумієте, і дивлячись, не побачите, –
15. бо серце в цього народу затовстіло. Вони на вуха тяжко чують і зажмурили свої очі, щоб не бачити очима, і вухами не чути, і не зрозуміти серцем, та не навернутись, – щоб я зцілив їх.
16. Ваші ж очі щасливі, бо бачать; та й ваші вуха, – бо чують.
17. Істинно кажу вам: Багато пророків і праведних хотіли бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули.
18. Слухайте, отже, притчу про сіяча. 19. До кожного, хто чує слово Царства і його не розуміє, приходить лукавий і викрадає те, що посіяне в його серці. Це той, хто був сприйняв насіння край дороги. 20. А той, хто був сприйняв його на кам’янистім ґрунті, це той, що чує слово і зараз же з радістю його сприймає, 21. але він коріння в собі не має, непостійний, і коли настане яка скрута чи переслідування задля Слова, він швидко зневірюється. 22. А той, хто прийняв його між тернину, це той, хто слухає слово, але турботи цього світу та омана багатства заглушують те слово, і воно не приносить плоду. 23. Той же, нарешті, хто сприйняв його на добрій землі, – це той, хто слухає і розуміє слово, і плід приносить; і видає один у сто разів, інший у шістдесят, ще інший у тридцять».
В Євангелію Ісус нам сьогодні представляє чотири групи людей. До першої групи належимо тоді, коли Його слово слухаємо з натхненням, але це натхнення до Христа триває лише доти, доки не прийде якесь випробування, хвороба і наше зацікавлення до Бога зменшується із збільшенням труднощів… Друга група повна людей, котрі з радістю приймають Боже слово, але тільки на хвилину, доти, доки це «не торкається» їхніх уявлень, зручностей і не вимагає принести якусь жертву. Третя група — це люди-терни, котрі і раді б жити за Божими критеріями, але турботи про матеріальні потреби, підвищення в кар’єрі, задушують їхні бажання сповнювати Божу волю, яку для них має Бог! Але й тут є велика група тих, котрі не лише почнуть крокувати за Ісусом, але й витривають на дорозі за ним, наперекір труднощам, проблемам, хворобам та поступово йдучи за Ним, стають кращими людьми, християнами, батьками, дітьми…
Господи, довіряюся Тобі, бажаю бути доброю землею.
12.07.2009
12 липня, неділя – Мт 16,13-19 (нд.5; гл.4)
ВЕРХОВНИХ АПОСТОЛІВ ПЕТРА І ПАВЛА.
13. Прийшовши в околиці Филипової Кесарії, Ісус спитав своїх учнів: «За кого мають люди Сина Чоловічого?» 14. Ті відповіли: «Одні за Йоана Христителя, інші за Іллю, ще інші за Єремію або одного з пророків». 15. «На вашу ж думку», – до них каже, – «хто я?» 16. Озвався Симон Петро і заявляє: «Ти –Христос, Бога живого Син». 17. У відповідь Ісус сказав до нього: «Щасливий ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров це тобі відкрили, а Отець мій небесний. 18. Тож і я тобі заявляю, що ти –Петро (скеля), і що я на цій скелі збудую мою Церкву й що пекельні ворота її не подолають. 19. Я дам тобі ключі Небесного Царства, і що ти на землі зв’яжеш, те буде зв’язане на небі; і те, що ти на землі розв’яжеш, те буде розв’язане й на небі».
…Прийшовши в околиці Филипової Кесарії…У цій хвилині через Євангеліє Ісус приходить до нас, до тебе, — до кожного, хто з цікавістю відкриє сторінки Божого слова… Уявімо цю хвилину зустрічі з живим Ісусом… Він хоче жити з нами в родині, в гуртожитку, йти з нами на роботу, на навчання… Всюди, де Йому дамо трошки вільного часу, там Він буде біля нас.
…Ісус спитав своїх учнів: «За кого мають люди Сина Чоловічого?»…Ісус в цій хвилині звертається до кожного з нас і ставить те саме питання, що й своїм учням: за кого мене маєш? За кого мають мене Твої друзі? Твої діти? Твій чоловік? Твоя дружина? Чи справді цікавлюся вірою тих, які є навколо мене? Або думаю, що це є зовсім не важливе? Чи нам все одно, як живеться в нашому середовищі? Важливим є те, яку відповідь даю.
ВЕРХОВНИХ АПОСТОЛІВ ПЕТРА І ПАВЛА.
13. Прийшовши в околиці Филипової Кесарії, Ісус спитав своїх учнів: «За кого мають люди Сина Чоловічого?» 14. Ті відповіли: «Одні за Йоана Христителя, інші за Іллю, ще інші за Єремію або одного з пророків». 15. «На вашу ж думку», – до них каже, – «хто я?» 16. Озвався Симон Петро і заявляє: «Ти –Христос, Бога живого Син». 17. У відповідь Ісус сказав до нього: «Щасливий ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров це тобі відкрили, а Отець мій небесний. 18. Тож і я тобі заявляю, що ти –Петро (скеля), і що я на цій скелі збудую мою Церкву й що пекельні ворота її не подолають. 19. Я дам тобі ключі Небесного Царства, і що ти на землі зв’яжеш, те буде зв’язане на небі; і те, що ти на землі розв’яжеш, те буде розв’язане й на небі».
…Прийшовши в околиці Филипової Кесарії…У цій хвилині через Євангеліє Ісус приходить до нас, до тебе, — до кожного, хто з цікавістю відкриє сторінки Божого слова… Уявімо цю хвилину зустрічі з живим Ісусом… Він хоче жити з нами в родині, в гуртожитку, йти з нами на роботу, на навчання… Всюди, де Йому дамо трошки вільного часу, там Він буде біля нас.
…Ісус спитав своїх учнів: «За кого мають люди Сина Чоловічого?»…Ісус в цій хвилині звертається до кожного з нас і ставить те саме питання, що й своїм учням: за кого мене маєш? За кого мають мене Твої друзі? Твої діти? Твій чоловік? Твоя дружина? Чи справді цікавлюся вірою тих, які є навколо мене? Або думаю, що це є зовсім не важливе? Чи нам все одно, як живеться в нашому середовищі? Важливим є те, яку відповідь даю.
11.07.2009
11 липня, субота – Мт 9,9-13
Перенесення мощей безсрібників Кира й Івана
9. Ідучи звідтіля, Ісус побачив мимохідь чоловіка, на ім’я Матей, що сидів на митниці, і сказав до нього: «Іди за мною!» Той устав і пішов слідом за ним. 10. Коли Ісус був при столі в його домі, прийшло багато митарів і грішників, то й посідали з ним і з його учнями. 11. Побачивши це, фарисеї почали говорити його учням: «Чого це ваш учитель їсть з митарями та грішниками?» 12. Почувши те, озвався: «Здорові не потребують лікаря, лише хворі. 13. Ідіть, отже, і навчіться, що значить: Я милосердя хочу, а не жертви. Бо я прийшов кликати не праведних, а грішних».
Фарисеям Ісусові діяння зовсім не подобались. Він їв з тими, якими вони гордували, кого зневажали. Але Ісус хотів зустрітися саме з такими, які потребували Його оздоровлюючого погляду чи дотику. Євангелія і нам показує Ісуса як лікаря душ і тіл, адже, хто з нас не потребує Його оздоровляючого дотику.
Кожен лікар готовий допомагати хворим, терплячим та тим, що помирають. Але є й такі духовні хвороби, котрі може «вилікувати» тільки Божий лікар — Ісус! Він бажає зустрітися з кожним з нас, незалежно від хвороби чи страждання. Якщо саме тепер ми не належимо до тих, які є хворими або страждають, можливо, хоче нас зробити своїми посланцями, через яких дарує свій дотик тим, які його потребують…
Ісус нас висилає зі словами: Ідіть, отже, і навчіться, що значить: Я милосердя хочу, а не жертви. З відвагою та рішучістю крокуймо до світу, який потребує співчуття, допомоги більше, ніж солі та хліба!
• До кого мене сьогодні Ісус висилає?
Ісусе, допоможи мені щоденно засвоювати Твою «лікувальну науку.»
Перенесення мощей безсрібників Кира й Івана
9. Ідучи звідтіля, Ісус побачив мимохідь чоловіка, на ім’я Матей, що сидів на митниці, і сказав до нього: «Іди за мною!» Той устав і пішов слідом за ним. 10. Коли Ісус був при столі в його домі, прийшло багато митарів і грішників, то й посідали з ним і з його учнями. 11. Побачивши це, фарисеї почали говорити його учням: «Чого це ваш учитель їсть з митарями та грішниками?» 12. Почувши те, озвався: «Здорові не потребують лікаря, лише хворі. 13. Ідіть, отже, і навчіться, що значить: Я милосердя хочу, а не жертви. Бо я прийшов кликати не праведних, а грішних».
Фарисеям Ісусові діяння зовсім не подобались. Він їв з тими, якими вони гордували, кого зневажали. Але Ісус хотів зустрітися саме з такими, які потребували Його оздоровлюючого погляду чи дотику. Євангелія і нам показує Ісуса як лікаря душ і тіл, адже, хто з нас не потребує Його оздоровляючого дотику.
Кожен лікар готовий допомагати хворим, терплячим та тим, що помирають. Але є й такі духовні хвороби, котрі може «вилікувати» тільки Божий лікар — Ісус! Він бажає зустрітися з кожним з нас, незалежно від хвороби чи страждання. Якщо саме тепер ми не належимо до тих, які є хворими або страждають, можливо, хоче нас зробити своїми посланцями, через яких дарує свій дотик тим, які його потребують…
Ісус нас висилає зі словами: Ідіть, отже, і навчіться, що значить: Я милосердя хочу, а не жертви. З відвагою та рішучістю крокуймо до світу, який потребує співчуття, допомоги більше, ніж солі та хліба!
• До кого мене сьогодні Ісус висилає?
Ісусе, допоможи мені щоденно засвоювати Твою «лікувальну науку.»
10.07.2009
10 липня, п’ятниця – Мт 13,4-9
Преп. Сампсона, лікаря
4. І коли він сіяв, деяке впало край дороги, і прилетіло птаство і повидзьобувало його. 5. Інше впало на ґрунт кам’янистий, де не було землі багато, і зараз же проросло, бо земля була неглибока. 6. Як зійшло сонце, воно вигоріло, а що не мало коріння, усохло. 7. Інше впало на тернину, і вибуяла тернина й заглушила його. 8. Інше впало на добру землю і вродило одне в сто разів, друге в шістдесят, а інше в тридцять. 9. Хто має вуха, нехай слухає».
Цілий наш світ, кожна людина є землею, на яку падає зерно Божого слова. Уявімо «Сіяча»-Бога, котрий сіє зерна Божого слова, і вони падають на різну землю. Треба нам просити у Господа постійної духовної сили, щоб ми не стали людьми, у котрих слово Боже падає край дороги, де його нищить наша байдужість, або його «видзьобують птахи» світу навколо нас: наш неспокій, наша біганина, робота. Після того злий дух вже не має багато роботи, щоб вирвати Бога із нашого серця!
Можливо, слово впаде у нас на скелю, але не має достатньо землі, щоб пустити коріння… Хоча маємо добре бажання і охоту працювати над собою, але нам бракує витривалості.
На тернину слово падає у тих, які виявляють любов до багатства, грошей і це терня їм забороняє з’єднатися з Богом! Наші очі є так засліплені багатством, що вже не бачать правдивих цінностей…
Аж коли впаде зерно на плодючу землю, може принести урожай. Тому роздумаймо, як зробити плодючою землю нашого серця, щоб Божі натхнення охоче приймати та відповідати на них конкретними вчинками любові…
Преп. Сампсона, лікаря
4. І коли він сіяв, деяке впало край дороги, і прилетіло птаство і повидзьобувало його. 5. Інше впало на ґрунт кам’янистий, де не було землі багато, і зараз же проросло, бо земля була неглибока. 6. Як зійшло сонце, воно вигоріло, а що не мало коріння, усохло. 7. Інше впало на тернину, і вибуяла тернина й заглушила його. 8. Інше впало на добру землю і вродило одне в сто разів, друге в шістдесят, а інше в тридцять. 9. Хто має вуха, нехай слухає».
Цілий наш світ, кожна людина є землею, на яку падає зерно Божого слова. Уявімо «Сіяча»-Бога, котрий сіє зерна Божого слова, і вони падають на різну землю. Треба нам просити у Господа постійної духовної сили, щоб ми не стали людьми, у котрих слово Боже падає край дороги, де його нищить наша байдужість, або його «видзьобують птахи» світу навколо нас: наш неспокій, наша біганина, робота. Після того злий дух вже не має багато роботи, щоб вирвати Бога із нашого серця!
Можливо, слово впаде у нас на скелю, але не має достатньо землі, щоб пустити коріння… Хоча маємо добре бажання і охоту працювати над собою, але нам бракує витривалості.
На тернину слово падає у тих, які виявляють любов до багатства, грошей і це терня їм забороняє з’єднатися з Богом! Наші очі є так засліплені багатством, що вже не бачать правдивих цінностей…
Аж коли впаде зерно на плодючу землю, може принести урожай. Тому роздумаймо, як зробити плодючою землю нашого серця, щоб Божі натхнення охоче приймати та відповідати на них конкретними вчинками любові…
09.07.2009
09 липня, четвер – Лк 12,46-13,3
Преп. Давида Солунського
46. Коли він промовляв ще до народу, то його мати та брати стояли надворі, бажаючи з ним говорити. 47. Каже один до нього: «Он твоя мати і твої брати стоять надворі, бажаючи говорити з тобою». 48. Тоді він відповів тому, що говорив до нього: «Хто моя мати і хто брати мої?» 49. Вказавши ж рукою на своїх учнів, мовив: «Ось моя мати і брати мої! 50. Бо хто чинить волю мого Отця, що на небі, той мій брат, сестра і мати».
1. Того дня Ісус вийшов з дому і сів край моря. 2. І зібралася коло нього така сила народу, що він увійшов у човен і сів у ньому, а ввесь народ стояв на березі. 3. Він говорив до них численними притчами, кажучи:
«От вийшов сіяч сіяти
Преп. Давида Солунського
46. Коли він промовляв ще до народу, то його мати та брати стояли надворі, бажаючи з ним говорити. 47. Каже один до нього: «Он твоя мати і твої брати стоять надворі, бажаючи говорити з тобою». 48. Тоді він відповів тому, що говорив до нього: «Хто моя мати і хто брати мої?» 49. Вказавши ж рукою на своїх учнів, мовив: «Ось моя мати і брати мої! 50. Бо хто чинить волю мого Отця, що на небі, той мій брат, сестра і мати».
1. Того дня Ісус вийшов з дому і сів край моря. 2. І зібралася коло нього така сила народу, що він увійшов у човен і сів у ньому, а ввесь народ стояв на березі. 3. Він говорив до них численними притчами, кажучи:
«От вийшов сіяч сіяти
08.07.2009
08 липня, середа – Мт 12,38-45
Препмчц. Февронії
38. Тоді деякі з книжників та фарисеїв озвались до нього: «Учителю, ми хочемо побачити якийсь знак від тебе». 39. А він у відповідь сказав їм: «Лукаве поріддя і перелюбне вимагає знаку, та знаку не буде йому дано, як тільки знак пророка Йони. 40. Як Йона був у нутрі кита три дні й три ночі, так буде Син Чоловічий у лоні землі три дні й три ночі. 41. Люди ніневійські стануть на суді з цим родом і його засудять, бо вони покаялися на проповідь Йони, а тут є – більше, ніж Йона! 42. Цариця півдня стане на суді з цим поріддям і його засудить, бо вона прибула з кінця світу, щоб побачити мудрість Соломона, а тут є – більше від Соломона!
43. А коли дух нечистий вийде з чоловіка, то блукає по місцях безводних, шукаючи спочинку, та не знаходить. 44. Тоді промовляє: Повернусь у дім свій, звідки я вийшов. Приходить і знаходить його порожнім, заметеним та прибраним. 45. Тоді він іде, бере з собою сім інших духів, гірших від себе, і вони входять і оселюються там, і останнє того чоловіка буде гірше, ніж перше. Так буде й з цим лукавим поріддям».
…«Учителю, ми хочемо побачити якийсь знак від тебе». А він у відповідь сказав їм: «Лукаве поріддя і перелюбне вимагає знаку… Чи не належимо і ми деколи до «лукавого поріддя», про яке говорить Ісус в сьогоднішньому Євангелію, поріддя, яке лише чекає чуда, але не дуже хоче втрачати свої уявлення? Чи і ми не маємо тенденції дивитися лише на матеріальні вигоди, які нам подобаються, вони є грішними, але, можливо, Бог не буде аж таким строгим, до наших бажань, щоб нам не дозволити задоволення, роботу, яка нам, хоч забирає весь вільний час, але приносить великі гроші! Продовжувати не треба, кожен з нас в чомусь трошки уподібнюється до ізраїльтян… Бог використовує різні ситуації, щоб нас навчати довіряти Йому, покладатися на Нього, і так само, як й ізраїльтян, і нас ніколи не покине…
Господи, будь завжди зі мною.
Препмчц. Февронії
38. Тоді деякі з книжників та фарисеїв озвались до нього: «Учителю, ми хочемо побачити якийсь знак від тебе». 39. А він у відповідь сказав їм: «Лукаве поріддя і перелюбне вимагає знаку, та знаку не буде йому дано, як тільки знак пророка Йони. 40. Як Йона був у нутрі кита три дні й три ночі, так буде Син Чоловічий у лоні землі три дні й три ночі. 41. Люди ніневійські стануть на суді з цим родом і його засудять, бо вони покаялися на проповідь Йони, а тут є – більше, ніж Йона! 42. Цариця півдня стане на суді з цим поріддям і його засудить, бо вона прибула з кінця світу, щоб побачити мудрість Соломона, а тут є – більше від Соломона!
43. А коли дух нечистий вийде з чоловіка, то блукає по місцях безводних, шукаючи спочинку, та не знаходить. 44. Тоді промовляє: Повернусь у дім свій, звідки я вийшов. Приходить і знаходить його порожнім, заметеним та прибраним. 45. Тоді він іде, бере з собою сім інших духів, гірших від себе, і вони входять і оселюються там, і останнє того чоловіка буде гірше, ніж перше. Так буде й з цим лукавим поріддям».
…«Учителю, ми хочемо побачити якийсь знак від тебе». А він у відповідь сказав їм: «Лукаве поріддя і перелюбне вимагає знаку… Чи не належимо і ми деколи до «лукавого поріддя», про яке говорить Ісус в сьогоднішньому Євангелію, поріддя, яке лише чекає чуда, але не дуже хоче втрачати свої уявлення? Чи і ми не маємо тенденції дивитися лише на матеріальні вигоди, які нам подобаються, вони є грішними, але, можливо, Бог не буде аж таким строгим, до наших бажань, щоб нам не дозволити задоволення, роботу, яка нам, хоч забирає весь вільний час, але приносить великі гроші! Продовжувати не треба, кожен з нас в чомусь трошки уподібнюється до ізраїльтян… Бог використовує різні ситуації, щоб нас навчати довіряти Йому, покладатися на Нього, і так само, як й ізраїльтян, і нас ніколи не покине…
Господи, будь завжди зі мною.
07.07.2009
07 липня, вівторок – Мт 12,14-16,22-30
РІЗДВО СВ.ІВАНА ХРИСТИТЕЛЯ
14. А фарисеї вийшли звідти й радили на нього раду, щоб його погубити.
15. Довідавшись про це, Ісус пішов геть звідси. Слідом за ним пішла сила народу: він оздоровив їх усіх, 16. але суворо наказав їм його не виявляти,
22. Тоді приведено до нього біснуватого, сліпого та німого, і він зцілив його, так що німий і розмовляв і бачив. 23. І здивувалися всі люди й говорили: «Чи не є часом цей син Давида?» 24. А фарисеї, почувши це, сказали: «Отой не інакше виганяє бісів, як тільки Велзевулом, князем бісівським». 25. Знаючи думки їхні, Ісус сказав їм: «Кожне царство, розділене в собі, запустіє, і кожне місто чи дім, розділені в собі самому, не встояться. 26. І коли сатана сатану виганяє, то він розділений у собі самому; як же тоді вдержиться його царство? 27. І коли я Велзевулом виганяю бісів, то сини ваші ким виганяють? Тому то вони будуть вашими суддями. 28. Коли ж я Духом Божим виганяю бісів, то прибуло до вас Царство Боже. 29. Або як може хтось увійти в дім сильного й пограбувати його майно, якщо він перше не зв’яже сильного й аж тоді дім його розграбує? 30. Хто не зі мною, той проти мене, і хто зі мною не збирає, той розкидає.
Ми почули про два типи людей. Перші — це фарисеї, які не належали до друзів Ісуса, бо Його постійно переслідували і думали, як Його вбити.
Другі — це учні та люди, які шукали Ісуса, бо їм було добре біля Нього, та хотіли повчатися словом, яке мало чудову міць!
Якщо не хочемо подобатися тодішнім і сучасним фарисеям, які шукали в ближніх лише погане, бачили тільки хиби, тоді приділім цим словам належну увагу. Адже Ісус і нам сьогодні пропонує оздоровлення, свою любов, милосердя та вічну дружбу! Використаймо цю пропозицію.
Господи, Ти знаєш все, Ти знаєш, що хочу Тебе любити!
РІЗДВО СВ.ІВАНА ХРИСТИТЕЛЯ
14. А фарисеї вийшли звідти й радили на нього раду, щоб його погубити.
15. Довідавшись про це, Ісус пішов геть звідси. Слідом за ним пішла сила народу: він оздоровив їх усіх, 16. але суворо наказав їм його не виявляти,
22. Тоді приведено до нього біснуватого, сліпого та німого, і він зцілив його, так що німий і розмовляв і бачив. 23. І здивувалися всі люди й говорили: «Чи не є часом цей син Давида?» 24. А фарисеї, почувши це, сказали: «Отой не інакше виганяє бісів, як тільки Велзевулом, князем бісівським». 25. Знаючи думки їхні, Ісус сказав їм: «Кожне царство, розділене в собі, запустіє, і кожне місто чи дім, розділені в собі самому, не встояться. 26. І коли сатана сатану виганяє, то він розділений у собі самому; як же тоді вдержиться його царство? 27. І коли я Велзевулом виганяю бісів, то сини ваші ким виганяють? Тому то вони будуть вашими суддями. 28. Коли ж я Духом Божим виганяю бісів, то прибуло до вас Царство Боже. 29. Або як може хтось увійти в дім сильного й пограбувати його майно, якщо він перше не зв’яже сильного й аж тоді дім його розграбує? 30. Хто не зі мною, той проти мене, і хто зі мною не збирає, той розкидає.
Ми почули про два типи людей. Перші — це фарисеї, які не належали до друзів Ісуса, бо Його постійно переслідували і думали, як Його вбити.
Другі — це учні та люди, які шукали Ісуса, бо їм було добре біля Нього, та хотіли повчатися словом, яке мало чудову міць!
Якщо не хочемо подобатися тодішнім і сучасним фарисеям, які шукали в ближніх лише погане, бачили тільки хиби, тоді приділім цим словам належну увагу. Адже Ісус і нам сьогодні пропонує оздоровлення, свою любов, милосердя та вічну дружбу! Використаймо цю пропозицію.
Господи, Ти знаєш все, Ти знаєш, що хочу Тебе любити!
06.07.2009
06 липня, понеділок – Мт 12,9-13
Мчц. Агрипини
9. Звідти пішов Ісус в їхню синагогу. 10. А був там чоловік з сухою рукою. І вони питають його: «Чи можна зціляти в суботу?», – щоб його обвинуватити. 11. Він же до них каже: «Чи є якийсь між вами, що, мавши одну вівцю, не візьме її і не витягне, коли вона впаде в суботу в яму? 12. А скільки ж чоловік над вівцю вартісніший! Тим то й в суботу можна добро чинити». 13. Тоді сказав до чоловіка: «Простягни твою руку!» Простягнув той, і вона стала здорова, як і друга.
Мчц. Агрипини
9. Звідти пішов Ісус в їхню синагогу. 10. А був там чоловік з сухою рукою. І вони питають його: «Чи можна зціляти в суботу?», – щоб його обвинуватити. 11. Він же до них каже: «Чи є якийсь між вами, що, мавши одну вівцю, не візьме її і не витягне, коли вона впаде в суботу в яму? 12. А скільки ж чоловік над вівцю вартісніший! Тим то й в суботу можна добро чинити». 13. Тоді сказав до чоловіка: «Простягни твою руку!» Простягнув той, і вона стала здорова, як і друга.
05.07.2009
05 липня, неділя – Мт 8,5-13 (нд.4; гл.3)
ВСІМ СВЯТИМ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ. Свщмч. Євсевія
5. Коли Ісус увійшов у Капернаум, приступив до нього сотник, благаючи його словами: 6. «Господи, слуга мій лежить дома розслаблений і мучиться тяжко». 7. Ісус каже до нього: «Я прийду й оздоровлю його». 8. Тоді сотник у відповідь мовив: «Господи, я недостойний, щоб ти ввійшов під мою покрівлю, але скажи лише слово і слуга мій видужає. 9. Бо і я теж підвладний чоловік, маю вояків під собою, і кажу цьому: Іди, – і йде, а тому: Ходи, – і приходить; і слузі моєму: Зроби це, – і він робить». 10. Почувши це Ісус, здивувався і сказав тим, що за ним ішли: «Істинно кажу вам: Ні в кого в Ізраїлі я не знайшов такої віри. 11. Кажу вам, що багато прийде зі сходу й заходу, і засядуть з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небеснім, 12. а сини царства будуть викинуті геть у темряву кромішню, де буде плач і скрегіт зубів». 13. І сказав Ісус сотникові: «Йди, хай тобі станеться за твоєю вірою!» І видужав слуга тієї ж години.
Яке велике щастя маємо ми, християни! В якого безмежно міцного Бога віримо! Досить одного слова і слуга стає здоровим, прокажений оздоровленим, досить трошки болота і сліпий бачить,… який великий є наш Бог!
Також сьогодні Бог бажає оздоровлювати всіх, котрі за ним ідуть з покорою, з щирою вірою, яку мав сотник з Євангелія. Можливо, Бог знайде інший час для нашого оздоровлення, або для помічі тому, за кого просимо, але точно нас не лишить без допомоги! Щоб наша віра була сильною, мусимо про це постійно просити та підкріплювати її щоденним читанням Божого слова, прийманням Євхаристії, добрими ділами, котрі бачить лише Бог. Чим більше пізнаємо Бога і чим ближчим Він нам буде, тим більше переконаємось, що життя з Ним є найбільшим щастям!
Господи, підкріпи мою віру та навчи мене вповні довіряти Тобі!
ВСІМ СВЯТИМ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ. Свщмч. Євсевія
5. Коли Ісус увійшов у Капернаум, приступив до нього сотник, благаючи його словами: 6. «Господи, слуга мій лежить дома розслаблений і мучиться тяжко». 7. Ісус каже до нього: «Я прийду й оздоровлю його». 8. Тоді сотник у відповідь мовив: «Господи, я недостойний, щоб ти ввійшов під мою покрівлю, але скажи лише слово і слуга мій видужає. 9. Бо і я теж підвладний чоловік, маю вояків під собою, і кажу цьому: Іди, – і йде, а тому: Ходи, – і приходить; і слузі моєму: Зроби це, – і він робить». 10. Почувши це Ісус, здивувався і сказав тим, що за ним ішли: «Істинно кажу вам: Ні в кого в Ізраїлі я не знайшов такої віри. 11. Кажу вам, що багато прийде зі сходу й заходу, і засядуть з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небеснім, 12. а сини царства будуть викинуті геть у темряву кромішню, де буде плач і скрегіт зубів». 13. І сказав Ісус сотникові: «Йди, хай тобі станеться за твоєю вірою!» І видужав слуга тієї ж години.
Яке велике щастя маємо ми, християни! В якого безмежно міцного Бога віримо! Досить одного слова і слуга стає здоровим, прокажений оздоровленим, досить трошки болота і сліпий бачить,… який великий є наш Бог!
Також сьогодні Бог бажає оздоровлювати всіх, котрі за ним ідуть з покорою, з щирою вірою, яку мав сотник з Євангелія. Можливо, Бог знайде інший час для нашого оздоровлення, або для помічі тому, за кого просимо, але точно нас не лишить без допомоги! Щоб наша віра була сильною, мусимо про це постійно просити та підкріплювати її щоденним читанням Божого слова, прийманням Євхаристії, добрими ділами, котрі бачить лише Бог. Чим більше пізнаємо Бога і чим ближчим Він нам буде, тим більше переконаємось, що життя з Ним є найбільшим щастям!
Господи, підкріпи мою віру та навчи мене вповні довіряти Тобі!
04.07.2009
04 липня, субота – Мт 8,14-23
Мч. Юліяна Тарсійського
14. А як Ісус прийшов до Петра в хату, то побачив його тещу, що лежала в гарячці. 15. Він доторкнувсь до її руки, і полишила її гарячка; а вона встала й услугувала йому. 16. І як настав вечір, принесли до нього багато біснуватих, і він словом вигнав духів і зцілив усіх недужих, 17. щоб збулося сказане пророком Ісаєю: «Він узяв наші недуги й поніс наші хвороби».
18. Побачивши силу народу навколо себе, Ісус звелів відплисти на другий бік. 19. І приступивши один книжник, сказав до нього: «Учителю, куди б ти не пішов, я піду за тобою». 20. А Ісус каже до нього: «Лисиці мають нори й птиці небесні – гнізда, а Син Чоловічий не має де голову прихилити». 21. Другий з учнів сказав до нього: «Господи, дозволь мені піти спершу поховати батька мого». 22. Ісус же сказав до нього: «Іди за мною, і зостав мертвим ховати своїх померлих».
23. Як він увійшов до човна, слідом за ним увійшли його учні.
…«Лисиці мають нори й птиці небесні – гнізда, а Син Чоловічий не має де голову прихилити» Через скількох людей, яких сьогодні зустрічаємо, говорить до нас Ісус ці самі, або подібні слова? Бездомних, бідних, сиріт, самотніх… є між нами достатньо!
…Другий з учнів сказав до нього: «Господи, дозволь мені піти спершу поховати батька мого»…Зрозуміле Ісусове ставлення! Хто хоче Його наслідувати, мусить залишити свої уявлення та плани «за спиною»! Хто нерішучий та дивиться назад, хто відкладає своє рішення йти за Ісусом, може легко збитися з правильної дороги…
…Ісус же сказав до нього: «Іди за мною, і зостав мертвим ховати своїх померлих»… Ісус не хоче перервати всі відносини з родичами… Хоче нашої рішучості! Дорога за ним не є легкою, не є «прогулянкою» садом. Вона вимагає багато сил, зречення, але є на ній багато радості, миру, любові. Що відповімо Ісусові на Його заклик сьогодні? Підемо охоче за ним, або будемо виправдовуватися, як один з учнів? Подумаймо… Рішення є тільки в наших руках…
Мч. Юліяна Тарсійського
14. А як Ісус прийшов до Петра в хату, то побачив його тещу, що лежала в гарячці. 15. Він доторкнувсь до її руки, і полишила її гарячка; а вона встала й услугувала йому. 16. І як настав вечір, принесли до нього багато біснуватих, і він словом вигнав духів і зцілив усіх недужих, 17. щоб збулося сказане пророком Ісаєю: «Він узяв наші недуги й поніс наші хвороби».
18. Побачивши силу народу навколо себе, Ісус звелів відплисти на другий бік. 19. І приступивши один книжник, сказав до нього: «Учителю, куди б ти не пішов, я піду за тобою». 20. А Ісус каже до нього: «Лисиці мають нори й птиці небесні – гнізда, а Син Чоловічий не має де голову прихилити». 21. Другий з учнів сказав до нього: «Господи, дозволь мені піти спершу поховати батька мого». 22. Ісус же сказав до нього: «Іди за мною, і зостав мертвим ховати своїх померлих».
23. Як він увійшов до човна, слідом за ним увійшли його учні.
…«Лисиці мають нори й птиці небесні – гнізда, а Син Чоловічий не має де голову прихилити» Через скількох людей, яких сьогодні зустрічаємо, говорить до нас Ісус ці самі, або подібні слова? Бездомних, бідних, сиріт, самотніх… є між нами достатньо!
…Другий з учнів сказав до нього: «Господи, дозволь мені піти спершу поховати батька мого»…Зрозуміле Ісусове ставлення! Хто хоче Його наслідувати, мусить залишити свої уявлення та плани «за спиною»! Хто нерішучий та дивиться назад, хто відкладає своє рішення йти за Ісусом, може легко збитися з правильної дороги…
…Ісус же сказав до нього: «Іди за мною, і зостав мертвим ховати своїх померлих»… Ісус не хоче перервати всі відносини з родичами… Хоче нашої рішучості! Дорога за ним не є легкою, не є «прогулянкою» садом. Вона вимагає багато сил, зречення, але є на ній багато радості, миру, любові. Що відповімо Ісусові на Його заклик сьогодні? Підемо охоче за ним, або будемо виправдовуватися, як один з учнів? Подумаймо… Рішення є тільки в наших руках…
03.07.2009
03 липня, п’ятниця – Мт 12,1-8
Свщмч. Методія, єп. Патарського
1. Того часу Ісус проходив ланами в суботу. Учні ж його, зголоднілі, заходилися рвати колосся і їсти. 2. Побачили це фарисеї і кажуть до нього: «Он твої учні роблять те, чого не можна робити в суботу». 3. Він відповів їм: «Хіба ви не читали, що зробив Давид, як зголоднів був він і ті, що були з ним? 4. Як ото він увійшов у дім Божий і спожив хліби покладання, яких, за винятком самих священиків, не можна було їсти ні йому, ні тим, що з ним були. 5. Або хіба ви не читали в законі, як священики в суботу порушують у храмі суботу й провини не мають? 6. Я ж кажу вам, що тут більше, ніж храм. 7. Якби ви зрозуміли, що значить: Я милосердя хочу, а не жертви, – ви б безвинних не осудили. 8. Бо Син Чоловічий –Господь і суботи».
Можливо, дивуємось фарисеям, що за таку дрібничку, як збирання колосків, йдуть скаржитись Ісусові на учнів, що ті недотримались закону та працювали в святковий день.
Якщо подумаємо про наші неділі та свята, з покорою мусимо визнати, що ми випередили всіх наших предків.
Бог нам дає святковий день для відпочинку після цілого тижня роботи, навчання, та хоче, щоб ми свій погляд спрямували в душу… В цей день маємо приділити її більшу увагу і підкріпити її молитвою, Службою Божою, читанням духовної літератури та вчинками милосердя!
Подумаймо над тим, що б Ісус нам сказав на те, як переживаємо святкові дні: чи наше бігання по базарі, телебачення, комп’ютери, пральні машини…, які ввімкнені цілий день, є прикладом правильного використання святкових днів, згідно з Божою волею? Не дивуймося потім тому, що є стільки неспокою, сварок, біганини, напруження в цьому світі…
• Як я переживаю святкові дні?
Господи, дай мені правдиву мудрість бути подібним до Тебе!
Свщмч. Методія, єп. Патарського
1. Того часу Ісус проходив ланами в суботу. Учні ж його, зголоднілі, заходилися рвати колосся і їсти. 2. Побачили це фарисеї і кажуть до нього: «Он твої учні роблять те, чого не можна робити в суботу». 3. Він відповів їм: «Хіба ви не читали, що зробив Давид, як зголоднів був він і ті, що були з ним? 4. Як ото він увійшов у дім Божий і спожив хліби покладання, яких, за винятком самих священиків, не можна було їсти ні йому, ні тим, що з ним були. 5. Або хіба ви не читали в законі, як священики в суботу порушують у храмі суботу й провини не мають? 6. Я ж кажу вам, що тут більше, ніж храм. 7. Якби ви зрозуміли, що значить: Я милосердя хочу, а не жертви, – ви б безвинних не осудили. 8. Бо Син Чоловічий –Господь і суботи».
Можливо, дивуємось фарисеям, що за таку дрібничку, як збирання колосків, йдуть скаржитись Ісусові на учнів, що ті недотримались закону та працювали в святковий день.
Якщо подумаємо про наші неділі та свята, з покорою мусимо визнати, що ми випередили всіх наших предків.
Бог нам дає святковий день для відпочинку після цілого тижня роботи, навчання, та хоче, щоб ми свій погляд спрямували в душу… В цей день маємо приділити її більшу увагу і підкріпити її молитвою, Службою Божою, читанням духовної літератури та вчинками милосердя!
Подумаймо над тим, що б Ісус нам сказав на те, як переживаємо святкові дні: чи наше бігання по базарі, телебачення, комп’ютери, пральні машини…, які ввімкнені цілий день, є прикладом правильного використання святкових днів, згідно з Божою волею? Не дивуймося потім тому, що є стільки неспокою, сварок, біганини, напруження в цьому світі…
• Як я переживаю святкові дні?
Господи, дай мені правдиву мудрість бути подібним до Тебе!
02.07.2009
02 липня, четвер – Мт.11,27-30
Ап. Юди, брата Господнього
27. Все передане мені моїм Отцем, і ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити.
28. Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. 29. Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. 30. Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий».
Серед наших турбот та проблем, не вирішених суперечок, переживань за сім’ю, різних болях, непевності на роботі, Ісус нас кличе з великим миром та ще з більшою любов’ю взяти свої щоденні хрести та крокувати зі всім, що переживаємо, до нього!
Звернімо увагу, як Бог нас кличе, щоб ми вчилися від Нього. Бо наслідування Ісуса не означає лише купу наказів, але й усвідомлення, що тільки Бог нас може опромінити світлом та любов’ю, які нам дають силу жити Його волею.
Ісус не кличе лише святих, монахів, священиків, але Його заклик звучить до всіх, без винятку.
Чим важчий хрест ми несемо, чим більше ми самотні, тим ближче до нас Бог! Відчуймо Його близькість…
• Чи дозволю Ісусові, щоб мені допоміг?
Господи Ісусе, бажаю Твоєї близькості та любові!
Ап. Юди, брата Господнього
27. Все передане мені моїм Отцем, і ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити.
28. Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. 29. Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. 30. Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий».
Серед наших турбот та проблем, не вирішених суперечок, переживань за сім’ю, різних болях, непевності на роботі, Ісус нас кличе з великим миром та ще з більшою любов’ю взяти свої щоденні хрести та крокувати зі всім, що переживаємо, до нього!
Звернімо увагу, як Бог нас кличе, щоб ми вчилися від Нього. Бо наслідування Ісуса не означає лише купу наказів, але й усвідомлення, що тільки Бог нас може опромінити світлом та любов’ю, які нам дають силу жити Його волею.
Ісус не кличе лише святих, монахів, священиків, але Його заклик звучить до всіх, без винятку.
Чим важчий хрест ми несемо, чим більше ми самотні, тим ближче до нас Бог! Відчуймо Його близькість…
• Чи дозволю Ісусові, щоб мені допоміг?
Господи Ісусе, бажаю Твоєї близькості та любові!
01.07.2009
01 липня, середа – Мт 11,20-26
Мч. Леонтія
20. Тоді Ісус почав докоряти тим містам, у яких відбулося найбільше його чуд, за те, що не покаялися. 21. Горе тобі, Хоразиме!Горе тобі, Витсаїдо! Бо якби чуда, що в вас відбулися, сталися в Тирі й Сидоні, вони б давно покаялись у волосяниці та в попелі. 22. Тому кажу вам: Тирові й Сидонові судного дня легше буде, ніж вам. 23. Та й ти, Капернауме, чи піднесешся попід небеса? –Аж до аду зійдеш! Бо якби чуда, які в тебе відбулися, сталися в Содомі, він лишився б аж досі. 24. Тому кажу вам: Землі Содомській легше буде судного дня, ніж тобі».
25. Тоді ж Ісус заговорив: «Я прославляю тебе, Отче, Господи неба й землі, що ти затаїв це від мудрих та розумних і що відкрив це немовлятам. 26. Так, Отче: бо так тобі було до вподоби.
Спробуймо подумати сьогодні над тим, що би Ісус у цій хвилині сказав саме нам. Чи не прозвучало б і над нами Ісусове: Горе тобі…?! Як щодо нас? Що роблю з гріхом і злом у моєму житті? Як реагуємо на зауваження священників, батьків, друзів…? Маємо на них імунітет? Чи не виправдовую кожен гріх, прив’язаність до зла, чи не маю хибних цінностей? Кожен з нас хай подумає над тим, що з цього стосується саме його.
Можливо, думаємо, що нам тепер треба бути сумними: наші слабкості, стан нашої душі, щоденні падіння… Навпаки, треба нам тішитись, що Ісусові слова прозвучали саме сьогодні і ми маємо можливість змінити наше життя з допомогою нашого Бога!
Хай нас підбадьорюють в нашому зусиллі ті ситуації, коли ми вигравали над злом та сміливо в своєму житті віддавалися Ісусові.
Господи Ісусе, дай мені правдиве покаяння і свою благодать!
Мч. Леонтія
20. Тоді Ісус почав докоряти тим містам, у яких відбулося найбільше його чуд, за те, що не покаялися. 21. Горе тобі, Хоразиме!Горе тобі, Витсаїдо! Бо якби чуда, що в вас відбулися, сталися в Тирі й Сидоні, вони б давно покаялись у волосяниці та в попелі. 22. Тому кажу вам: Тирові й Сидонові судного дня легше буде, ніж вам. 23. Та й ти, Капернауме, чи піднесешся попід небеса? –Аж до аду зійдеш! Бо якби чуда, які в тебе відбулися, сталися в Содомі, він лишився б аж досі. 24. Тому кажу вам: Землі Содомській легше буде судного дня, ніж тобі».
25. Тоді ж Ісус заговорив: «Я прославляю тебе, Отче, Господи неба й землі, що ти затаїв це від мудрих та розумних і що відкрив це немовлятам. 26. Так, Отче: бо так тобі було до вподоби.
Спробуймо подумати сьогодні над тим, що би Ісус у цій хвилині сказав саме нам. Чи не прозвучало б і над нами Ісусове: Горе тобі…?! Як щодо нас? Що роблю з гріхом і злом у моєму житті? Як реагуємо на зауваження священників, батьків, друзів…? Маємо на них імунітет? Чи не виправдовую кожен гріх, прив’язаність до зла, чи не маю хибних цінностей? Кожен з нас хай подумає над тим, що з цього стосується саме його.
Можливо, думаємо, що нам тепер треба бути сумними: наші слабкості, стан нашої душі, щоденні падіння… Навпаки, треба нам тішитись, що Ісусові слова прозвучали саме сьогодні і ми маємо можливість змінити наше життя з допомогою нашого Бога!
Хай нас підбадьорюють в нашому зусиллі ті ситуації, коли ми вигравали над злом та сміливо в своєму житті віддавалися Ісусові.
Господи Ісусе, дай мені правдиве покаяння і свою благодать!
Підписатися на:
Дописи (Atom)