28 липня, вівторок – Ів 10,1-9
Рівноап. Володимира Великого, князя Київського
1. «Істинно, істинно говорю вам: Хто не дверима в кошару овечу входить, а деінде влізає, – злодюга той, розбійник! 2. Хто ж увіходить дверима, той вівцям – вівчар. 3. Йому одвірний відчиняє, і вівці слухаються його голосу, і кличе він своїх овець на ім’я, і виводить їх. 4. А коли виведе всіх своїх овець, то йде поперед них, і вівці слідують за ним, бо голос його знають. 5. Не підуть за чужим вони – втечуть вони від нього, бо не знають голосу чужих». 6. Сказав ото їм Ісус цю притчу, та вони не второпали того, про що він казав їм.
7. Тож Ісус іще раз промовив до них: «Істинно, істинно говорю вам: Я – двері для овець. 8. Усі, скільки їх передо мною прийшло, – злодії, розбійники. Вівці й не слухали їх. 9. Я – двері. Хто ввійде крізь мене – спасеться. Увійде він, вийде – і знайде пасовисько!
…Я – двері для овець… Для нас, сучасних людей, ці слова можуть звучати підкорююче… Можливо, для людей у час Ісуса, для апостолів, вони не здавалися такими. Але, Господи Ісусе, хіба ми вівці? Так, трохи покори нікому з нас не зашкодить! Хоча хвилину слухаймо ці слова з великою покорою … Не хоче нас підкорювати, бажає лише одного — показати нам себе як Бога та хоче дати нам відчути Божу любов!!! Так як овечка покірно сидить на плечах свого господаря, так Ісус бажає носити і нас, лише, щоб ми почувалися біля Нього добре!!!
З тугою чекає на нас, в Євхаристії схиляється до нас з великою любов’ю…
• Спробуймо пережити сьогоднішній день в дусі тієї великої любові Ісуса, який нас чекає і хоче прийти до нас в причасті. Він — Добрий Пастир.
Немає коментарів:
Дописати коментар