26 липня, неділя – Мт 9, 27-35 (нд.7; гл.6)
Преп. Стефана Саваїта; Собор арх. Гавриїла
27. І як Ісус відходив звідти, слідом за ним пустилися два сліпці й кричали: «Помилуй нас, сину Давидів!» 28. І коли він увійшов до хати, сліпці приступили до нього, а він спитав їх: «Чи віруєте, що я можу це зробити?» –«Так, Господи!» – кажуть йому ті. 29. Тоді він доторкнувся до їхніх очей, мовивши: «Нехай вам станеться за вашою вірою!» 30. І відкрились їхні очі. Ісус же суворо наказав їм: «Глядіть, щоб ніхто не знав про це». 31. Та ті, вийшовши, розголосили про нього чутку по всій країні.
32. А як вони виходили, приведено до нього німого, що був біснуватий. 33. Коли ж він вигнав біса, німий почав говорити, і люди дивувалися, кажучи: «Ніколи щось таке не об’являлося в Ізраїлі!» 34. Фарисеї ж говорили: «Він виганяє бісів князем бісівським!»
35. Ісус обходив усі міста і села, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангелію царства та вигоюючи всяку хворобу й недугу
Нам здається, що це Євангеліє нас не стосується і не має що нам сказати? Але насправді воно дуже нас стосується. Сьогодні можемо подумати над нашою «особистою німотою»! В певному розумінні і ми часто «одержимі» німим духом. Як? Нашу віру в Бога ми не здатні виявити назовні тільки тому, що наш неприятель диявол нам підмовляє: як потім будемо виглядати перед друзями, близькими… , коли побачать, що ми віримо в Бога. Часто нашу здібність говорити про Бога, про Ісуса непомітно, але цілеспрямовано гальмує диявол.
Ісус бажає нас оздоровити і від цього виду «німоти», коли до Нього прийдемо з молитвою. І ми, «прості християни», можемо багато зробити для поширення Євангелії навколо себе, якщо не будемо німими на Божі заклики та Божу присутність поміж нами! Вже від сьогодні ми покликані «працювати», щоб знищити німоту кожного виду.
Господи, допоможи мені не бути німим, але відкритим для Тебе.
Немає коментарів:
Дописати коментар