23 липня, четвер – Лк 6, 17-23
Преп. Антонія Печерського
17. Зійшовши з ними, він став на рівнім місці, й була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. 18. Вони прийшли послухати його й оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. 19. Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього й усіх оздоровляла.
20. Тоді він, звівши на своїх учнів очі, почав казати:
«Блаженні вбогі, – бо ваше Царство Боже.
21. Блаженні, голодні нині, бо ви насититеся. Блаженні, що плачете нині, бо будете сміятись.
22. Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть, як безчесне, ваше ім’я Сина Чоловічого ради.
23. Радійте того дня і веселіться, бо ваша нагорода велика в небі. Так само бо поводилися з пророками батьки їхні.
…«Блаженні вбогі, – бо ваше Царство Боже… Вбогі, про яких говорить Ісус в Євангелії, це ті, котрі живуть в постійній залежності від Бога! Якщо хоч на хвилину «втрачають» Його через гріх, егоїзм, пропозиції світу, то почуваються самотніми та слабкими. Про життя на землі опікуються в межах своїх можливостей та здібностей. Дбають про щоденний хліб, але не живуть тільки для своєї роботи, кар’єри, не бажають жити в непотрібній розкоші, не їздять в найдорожчих машинах… Все що здобули, сприймають лише як посередника, щоб могти колись дійти до Небесного Царства. Вміють поділитися з іншими, для них не чужі потреби тих, котрі мають менше ніж вони, не залишають ближніх без допомоги, віддають свій час тим, котрі цього найбільше потребують, бо знають, що Бог бачить кожен їхній крок, кожен вчинок, слово, і Він винагородить кожне зусилля…
Господи, відкрий мої очі,щоб я бачив, по котрій дорозі маю крокувати!
Немає коментарів:
Дописати коментар