31 січня, неділя – Лк.15,11-32
Блудного сина Святт. Атанасія і Кирила, аєпп.Олександрійських
Він сказав далі: “В одного чоловіка було два сини.Молодший з них сказав батькові: Тату, дай мені ту частину маєтку, що мені припадає. І батько розділив між ними свій маєток. Кілька днів потім, молодший, зібравши все, подавсь у край далекий і там розтратив свій маєток, живши розпусно. І от як він усе прогайнував, настав великий голод у тім краю, і він почав бідувати. Пішов він і найнявся до одного з мешканців того краю, і той послав його на своє поле пасти свині.. І він бажав би був наповнити живіт світ стручками, що їх їли свині, та й тих ніхто не давав йому. Опам'ятавшись, він сказав до себе: Скільки то наймитів у мого батька мають подостатком хліба, а я тут з голоду конаю. Встану та й піду до батька мого і скажу йому: Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе! Я недостойний більше зватися твоїм сином. Прийми мене як одного з твоїх наймитів. І встав він і пішов до батька свого. І як він був іще далеко, побачив його батько його й, змилосердившись, побіг, на шию йому кинувся і поцілував його. Тут син сказав до нього: Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе. Я недостойний більше зватись твоїм сином. А батько кликнув до слуг своїх: Притьмом принесіть найкращу одіж, одягніть його, дайте йому на руку перстень і сандалі на ноги. Та приведіть годоване теля і заріжте, і їжмо, веселімся, бо цей мій син був мертвий, і ожив, пропав був, і знайшовся. І вони заходились веселитися. А старший його син був у полі; коли ж він, повертаючись, наблизився до дому, почув музику й танці. Покликав він одного із слуг і спитав, що воно таке було б. Той же сказав йому: Брат твій повернувся, і твій батько зарізав годоване теля, бо знайшов його живим-здоровим. Розгнівався той і не хотів увійти. І вийшов тоді батько й почав його просити. А той озвався до батька: Ось стільки років служу тобі й ніколи не переступив ні однієї заповіді твоєї, і ти не дав мені ніколи козеняти, щоб з друзями моїми повеселитись.Коли повернувся цей син твій, що проїв твій маєток з блудницями, ти зарізав для нього годоване теля. Батько ж сказав до нього: Ти завжди при мені, дитино, і все моє - твоє. А веселитись і радіти треба було, бо оцей брат твій був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся.”
… “В одного чоловіка було два сини… Під час роздумів над цим Євангеліє більшість з нас дивиться на молодшого сина, який промарнував все майно, але потім пожалів та повернувся до обіймів люблячого батька. … А старший його син був у полі…Скільки з нас поводиться за Його прикладом. Багато роботи, навчання, обов’язків різного виду, біганина за матеріальними речами, так ми забуваємо жити, показувати любов, мати час для інших! Найгірше з того всього те, що ми забули і про люблячого ласкавого Бога!!! Він не цікавиться лише блудними синами, Він щедрий до всіх однаково. Навчімося довіряти Його безконечній любові та будьмо Йому вдячні за все добро. Бог кожному говорить: Все що маю – Твоє. Що більше потребуємо???
Чи радію з того, що я є спадкоємцем Божого Царства? На кого із синів я більше подібний?.
Небесний Отче, дякую Тобі за
Твою безмежну та милосердну любов.
30.01.2010
30 січня, субота – Лк 20,45-21,4
Преп.Антонія Великого
І коли ввесь народ слухав, він сказав своїм учням: “Остерігайтеся книжників, що ходять залюбки в довгих шатах, люблять вітання на майданах, перші сидження в синагогах та перші місця на бенкетах; що поїдають доми вдовиць і довго моляться для виду - вони приймуть строгіше осудження. Підвівши очі, Ісус побачив, як заможні кидали свої дари до скарбнички. Побачив він також і вдову убогу, що кидала туди дві лепти. і сказав: “Істинно кажу вам, що ця бідна вдова кинула більш від усіх. Усі бо вони вкинули як дар Божий з їхньої надвишки, вона ж з убозства свого поклала ввесь свій прожиток, який мала.”
Подумали ми вже колись над тим, скільки б ми мали дати Богу? Трохи? Багато? Все? Скільки Йому достатньо? Євангеліє нам показує два типи людей: багатих та бідних. Ті перші, живуть в багатстві, мають що їсти, їм не бракує добрих напитків, дорогих речей, щось мають і в банку, тому не мають проблеми дати щось на дари, на тацю та подібне.Ті другі, серед яких є і бідна вдова, мають набагато скромнішу квартиру, їдять залежно від того, що їм дозволяють гроші, купляють одяг в дешевих магазинах. Але вміють бути щедрими за своїми можливостями стосовно ще бідніших… Бідна вдова навчилася жити в залежності від Бога аж до кінця, бо віддала все що мала. Чи би ми це вміли зробити? Руку на серце, напевно ні. Хоча даємо, деколи і з радістю, але так, щоб нам нічого не бракувало!
Віддаймо сьогодні свої серця Богу, щоб ми з Його поміччю вчилися давати та повністю довіряти Йому у всьому.
Преп.Антонія Великого
І коли ввесь народ слухав, він сказав своїм учням: “Остерігайтеся книжників, що ходять залюбки в довгих шатах, люблять вітання на майданах, перші сидження в синагогах та перші місця на бенкетах; що поїдають доми вдовиць і довго моляться для виду - вони приймуть строгіше осудження. Підвівши очі, Ісус побачив, як заможні кидали свої дари до скарбнички. Побачив він також і вдову убогу, що кидала туди дві лепти. і сказав: “Істинно кажу вам, що ця бідна вдова кинула більш від усіх. Усі бо вони вкинули як дар Божий з їхньої надвишки, вона ж з убозства свого поклала ввесь свій прожиток, який мала.”
Подумали ми вже колись над тим, скільки б ми мали дати Богу? Трохи? Багато? Все? Скільки Йому достатньо? Євангеліє нам показує два типи людей: багатих та бідних. Ті перші, живуть в багатстві, мають що їсти, їм не бракує добрих напитків, дорогих речей, щось мають і в банку, тому не мають проблеми дати щось на дари, на тацю та подібне.Ті другі, серед яких є і бідна вдова, мають набагато скромнішу квартиру, їдять залежно від того, що їм дозволяють гроші, купляють одяг в дешевих магазинах. Але вміють бути щедрими за своїми можливостями стосовно ще бідніших… Бідна вдова навчилася жити в залежності від Бога аж до кінця, бо віддала все що мала. Чи би ми це вміли зробити? Руку на серце, напевно ні. Хоча даємо, деколи і з радістю, але так, щоб нам нічого не бракувало!
Віддаймо сьогодні свої серця Богу, щоб ми з Його поміччю вчилися давати та повністю довіряти Йому у всьому.
29.01.2010
29 січня, п’ятниця – Мр. 14,3-9
Поклоніння кайданам св. ап. Петра
І як був у Витанії, в домі Симона прокаженого, і коли він був за столом, то підійшла жінка з алябастровою посудиною щирого дорогоцінного нарду й, розбивши ту посудину, вилила йому на голову. Деякі обурилися між собою: "Навіщо, мовляв, така втрата мира!. Таж її можна було продати більш, ніж за триста динаріїв, а гроші бідним дати!" І вони ремствували на неї. Але Ісус сказав: "Лишіть її. Чого її бентежите? Вона зробила супроти мене добрий вчинок. Бідних бо ви завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм добро чинити; мене ж не завжди маєте. Що могла, те зробила; вона заздалегідь намастила моє тіло на похорон. Істинно кажу вам: По цілім світі, скрізь, де тільки буде проповідувана ця Євангелія, оповідатимуть і те, що вона зробила, на пам'ятку про неї."
Поклоніння кайданам св. ап. Петра
І як був у Витанії, в домі Симона прокаженого, і коли він був за столом, то підійшла жінка з алябастровою посудиною щирого дорогоцінного нарду й, розбивши ту посудину, вилила йому на голову. Деякі обурилися між собою: "Навіщо, мовляв, така втрата мира!. Таж її можна було продати більш, ніж за триста динаріїв, а гроші бідним дати!" І вони ремствували на неї. Але Ісус сказав: "Лишіть її. Чого її бентежите? Вона зробила супроти мене добрий вчинок. Бідних бо ви завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм добро чинити; мене ж не завжди маєте. Що могла, те зробила; вона заздалегідь намастила моє тіло на похорон. Істинно кажу вам: По цілім світі, скрізь, де тільки буде проповідувана ця Євангелія, оповідатимуть і те, що вона зробила, на пам'ятку про неї."
28.01.2010
28 січня, четвер – Мр 13,31-14,2
Препп. Павла Тебського та Івана Кущника
. Небо й земля пройдуть, слова ж мої не пройдуть. Про день же той чи годину - ніхто не знає: ні ангели на небі, ані Син, - тільки Отець. Глядіть же, чувайте, не знаєте бо, коли той час настане. Як чоловік, що, від'їхавши ген, зоставив свій дім, дав слугам своїм владу й кожному роботу, воротареві ж звелів пильнувати, - пильнуйте, отже, і ви, бо не знаєте, коли прийде пан дому, - ввечері чи опівночі, чи як запіє півень, а чи уранці, - щоб, коли повернеться несподівано, не застав вас уві сні А що вам кажу, - кажу всім: Чувайте! Два дні ж по тому мала бути Пасха й Опрісноки, тож первосвященики та книжники шукали, як би його схопити підступом і вбити, але, мовляв, не під час свята, щоб розруху не було в народі!
Одна річ у нашому житті є певною – колись помремо. Час відходу з цього світу відомий лише Богу. Смерть вміє зробити «сюрприз». Інколи приходить, як злодій. Той, також, не оголошує про свій прихід. Може прийти коли спиш, коли дивишся фільм, при читанні цікавого роману, в лікарні, на вулиці, на дискотеці, чи в магазині…Що робити, щоб нам смерть не зробила «сюрприз»? Щоб ми були добре підготовлені до зустрічі з Господом? Ісус нам нагадує одну з можливостей - Чувайте! Це означає щоденно жити Божими нормами та Ісусовим прикладом. Більше часу, «в цьому швидкому світі» приділяти душі: розмові з Господом, розважанню над Божим Словом, присутності на Службі Божій, добрим вчинкам.
Господи, дай мені свою благодать, щоб я вже сьогодні почав змінювати своє життя, так, як Ти цього хочеш.
Препп. Павла Тебського та Івана Кущника
. Небо й земля пройдуть, слова ж мої не пройдуть. Про день же той чи годину - ніхто не знає: ні ангели на небі, ані Син, - тільки Отець. Глядіть же, чувайте, не знаєте бо, коли той час настане. Як чоловік, що, від'їхавши ген, зоставив свій дім, дав слугам своїм владу й кожному роботу, воротареві ж звелів пильнувати, - пильнуйте, отже, і ви, бо не знаєте, коли прийде пан дому, - ввечері чи опівночі, чи як запіє півень, а чи уранці, - щоб, коли повернеться несподівано, не застав вас уві сні А що вам кажу, - кажу всім: Чувайте! Два дні ж по тому мала бути Пасха й Опрісноки, тож первосвященики та книжники шукали, як би його схопити підступом і вбити, але, мовляв, не під час свята, щоб розруху не було в народі!
Одна річ у нашому житті є певною – колись помремо. Час відходу з цього світу відомий лише Богу. Смерть вміє зробити «сюрприз». Інколи приходить, як злодій. Той, також, не оголошує про свій прихід. Може прийти коли спиш, коли дивишся фільм, при читанні цікавого роману, в лікарні, на вулиці, на дискотеці, чи в магазині…Що робити, щоб нам смерть не зробила «сюрприз»? Щоб ми були добре підготовлені до зустрічі з Господом? Ісус нам нагадує одну з можливостей - Чувайте! Це означає щоденно жити Божими нормами та Ісусовим прикладом. Більше часу, «в цьому швидкому світі» приділяти душі: розмові з Господом, розважанню над Божим Словом, присутності на Службі Божій, добрим вчинкам.
Господи, дай мені свою благодать, щоб я вже сьогодні почав змінювати своє життя, так, як Ти цього хочеш.
27.01.2010
27 січня, середа – Мр.13,24-31
Віддання Богоявл.; Препмучч. Отців, убитих у Синаї
За тих же днів, після того горя, сонце затьмиться, місяць не дасть свого світла, зорі спадуть з неба, і сили небесні стрясуться. І тоді узріють Сина Чоловічого, що йтиме по хмарах з великою силою й славою. Тоді він пошле ангелів і збере своїх вибраних із чотирьох вітрів, від краю землі до краю неба. Від смоковниці навчіться притчі: Коли віття її стає м'яким і пускає листя, знаєте, що близько є літо. Так і ви, коли побачите, що це здійснюється, знайте, що - близько, під дверима! Істинно кажу вам: Не перейде цей рід, доки усе це не здійсниться. Небо й земля пройдуть, слова ж мої не пройдуть.
Найчастіше запитання, яке нам прийде після прочитання цих слів з Євангеліє: Коли це буде? Чи буде це так, як говорить Ісус?Якщо віримо Ісусовим словам, напевно все, що говорить – здійсниться! Коли? Про цей день знає тільки Отець. Наперекір всім пророцтвам про кінець світу, мусимо вірити Ісусові. Не маємо іншого вибору. Ісус бажає, щоб ми йому повністю довіряли, щоб ми цією вірою жили в кожній миті свого життя. Радіймо з кожного нового дня, який нам Господь дарує, бо можемо наново показати свою любов та довіру до Нього. Даймо руку помочі тому, хто цього потребує – в Ньому побачмо Христа.Якщо час від часу прийде до нас щось важке: біль, хвороба, смуток, то це тільки тому, що випробовує нашу довіру в Його міць та любов.
Як я довіряю Богові?
Господи, дай, щоб я Тобі все більше та більше довіряв.
Віддання Богоявл.; Препмучч. Отців, убитих у Синаї
За тих же днів, після того горя, сонце затьмиться, місяць не дасть свого світла, зорі спадуть з неба, і сили небесні стрясуться. І тоді узріють Сина Чоловічого, що йтиме по хмарах з великою силою й славою. Тоді він пошле ангелів і збере своїх вибраних із чотирьох вітрів, від краю землі до краю неба. Від смоковниці навчіться притчі: Коли віття її стає м'яким і пускає листя, знаєте, що близько є літо. Так і ви, коли побачите, що це здійснюється, знайте, що - близько, під дверима! Істинно кажу вам: Не перейде цей рід, доки усе це не здійсниться. Небо й земля пройдуть, слова ж мої не пройдуть.
Найчастіше запитання, яке нам прийде після прочитання цих слів з Євангеліє: Коли це буде? Чи буде це так, як говорить Ісус?Якщо віримо Ісусовим словам, напевно все, що говорить – здійсниться! Коли? Про цей день знає тільки Отець. Наперекір всім пророцтвам про кінець світу, мусимо вірити Ісусові. Не маємо іншого вибору. Ісус бажає, щоб ми йому повністю довіряли, щоб ми цією вірою жили в кожній миті свого життя. Радіймо з кожного нового дня, який нам Господь дарує, бо можемо наново показати свою любов та довіру до Нього. Даймо руку помочі тому, хто цього потребує – в Ньому побачмо Христа.Якщо час від часу прийде до нас щось важке: біль, хвороба, смуток, то це тільки тому, що випробовує нашу довіру в Його міць та любов.
Як я довіряю Богові?
Господи, дай, щоб я Тобі все більше та більше довіряв.
26.01.2010
26 січня, вівторок – Мр. 13,14-23
Мучч.Єрмила і Стратоніка
А як побачите мерзоту спустошення, що настане там, де їй не слід наставати, - хто читає, хай розуміє! - тоді ті, що в Юдеї, нехай утікають у гори; хто на покрівлі, нехай на діл не сходить, ані не входить до своєї хати, щоб узяти щось із неї; а хто у полі, нехай не повертається назад узяти свою одежу. Горе вагітним і тим, що годуватимуть грудьми у той час. Моліться, щоб це не сталося зимою! . Бо дні ті будуть таким лихом, якого не було від початку світу, що його сотворив Бог, аж понині, і ніколи більш не буде. І якби Господь не вкоротив тих днів, ніхто б не врятувався; але заради вибраних, що їх вибрав, він укоротив ті дні. І коли вам хтось тоді скаже: Ось тут Христос, - абож: Глянь, онде! - то не вірте. Постануть бо месії неправдиві та пророки ложні й чинитимуть знаки та чуда, щоб, оскільки можна, одурити вибраних. Ви ж зважайте! Я сказав вам усе заздалегідь.
Мучч.Єрмила і Стратоніка
А як побачите мерзоту спустошення, що настане там, де їй не слід наставати, - хто читає, хай розуміє! - тоді ті, що в Юдеї, нехай утікають у гори; хто на покрівлі, нехай на діл не сходить, ані не входить до своєї хати, щоб узяти щось із неї; а хто у полі, нехай не повертається назад узяти свою одежу. Горе вагітним і тим, що годуватимуть грудьми у той час. Моліться, щоб це не сталося зимою! . Бо дні ті будуть таким лихом, якого не було від початку світу, що його сотворив Бог, аж понині, і ніколи більш не буде. І якби Господь не вкоротив тих днів, ніхто б не врятувався; але заради вибраних, що їх вибрав, він укоротив ті дні. І коли вам хтось тоді скаже: Ось тут Христос, - абож: Глянь, онде! - то не вірте. Постануть бо месії неправдиві та пророки ложні й чинитимуть знаки та чуда, щоб, оскільки можна, одурити вибраних. Ви ж зважайте! Я сказав вам усе заздалегідь.
25.01.2010
25 січня, понеділок – Мр. 13,9 - 13
Муч. Татіяни
Зважайте на себе самих: вас видадуть на суди, битимуть по синагогах, ставитимуть перед правителями та царями з-за мене - їм на свідоцтво. А треба, щоб Євангелія була проповідувана спершу всім народам. І коли вестимуть вас, щоб видати, не клопочіться, що будете говорити, лише кажіть те, що дасться вам на ту годину; не ви бо говоритимете, а Дух Святий. Брат видасть на смерть брата, батько - дитину. Діти повстануть на батьків і смерть їм заподіють. І ненавидітимуть вас усі за моє ім'я. Та хто витримає до кінця, - той буде спасенний.
Що відчуваємо при цих словах? Ця частина не має наповнити нас страхом, але є для нас закликом до обережності та готовності...
Кожен християнин, який сприймає віру серйозно, очевидно мусить воювати і з собою, але більше зі своїм оточенням...Якщо нас це лякає, то треба серйозно розпочати будувати нашу віру, будувати на міцній Ісусовій основі. Стараймося користати з щоденних подій, щоб щонайбільше здобути для своєї душі. Це означає також крокувати разом з Господом.
Підемо за течією або за Ісусовою Любов’ю?
Господи Ісусе, щиро прошу Тебе, наповни мене витривалістю в доброму, бо лише Ти маєш слова життя вічного.
Муч. Татіяни
Зважайте на себе самих: вас видадуть на суди, битимуть по синагогах, ставитимуть перед правителями та царями з-за мене - їм на свідоцтво. А треба, щоб Євангелія була проповідувана спершу всім народам. І коли вестимуть вас, щоб видати, не клопочіться, що будете говорити, лише кажіть те, що дасться вам на ту годину; не ви бо говоритимете, а Дух Святий. Брат видасть на смерть брата, батько - дитину. Діти повстануть на батьків і смерть їм заподіють. І ненавидітимуть вас усі за моє ім'я. Та хто витримає до кінця, - той буде спасенний.
Що відчуваємо при цих словах? Ця частина не має наповнити нас страхом, але є для нас закликом до обережності та готовності...
Кожен християнин, який сприймає віру серйозно, очевидно мусить воювати і з собою, але більше зі своїм оточенням...Якщо нас це лякає, то треба серйозно розпочати будувати нашу віру, будувати на міцній Ісусовій основі. Стараймося користати з щоденних подій, щоб щонайбільше здобути для своєї душі. Це означає також крокувати разом з Господом.
Підемо за течією або за Ісусовою Любов’ю?
Господи Ісусе, щиро прошу Тебе, наповни мене витривалістю в доброму, бо лише Ти маєш слова життя вічного.
24.01.2010
24 січня неділя – Мт 4,12-17
Митаря і фарисея. Преп. Теодосія Великого
Почувши, що Йоана ув'язнено, Ісус повернувся в Галилею і, покинувши Назарет, пішов і оселився в Капернаумі, що при морі, на границях Завулона та Нафталі, щоб збулося те, що сказав був пророк Ісая: “О земле Завулона та земле Нафталі, приморський шляху, країно за Йорданом, поганська Галилеє! Народ, який сидів у темноті побачив велике світло; тим, що сиділи в країні й тіні смерти, - зійшло їм світло.. З того часу Ісус почав проповідувати й говорити: “Покайтесь, бо Небесне Царство близько.
Небесний Отець нас так полюбив, що дав на цей світ свого Сина, а Він нам своєю смертю відкрив небо. Установив Церкву, яка постійно показує нам як дійти до Небесного Царства.
Тепер наша черга прийняти охоче заклик Ісуса та з терпеливістю, завдяки покаянню, викорінювати гріх з нашого серця, який перешкоджає на дорозі до неба. Будьмо щасливі, що належимо до тих, які чули Його заклик та з радістю відповіли на нього своїм життям!
Знайду певну проблему, річ або особу, яка мене найбільше та найчастіше віддаляє від Ісуса.
Господи, допоможи мені знищувати гріх у моєму серці та отримувати правдивий мир вже тут на землі.
Митаря і фарисея. Преп. Теодосія Великого
Почувши, що Йоана ув'язнено, Ісус повернувся в Галилею і, покинувши Назарет, пішов і оселився в Капернаумі, що при морі, на границях Завулона та Нафталі, щоб збулося те, що сказав був пророк Ісая: “О земле Завулона та земле Нафталі, приморський шляху, країно за Йорданом, поганська Галилеє! Народ, який сидів у темноті побачив велике світло; тим, що сиділи в країні й тіні смерти, - зійшло їм світло.. З того часу Ісус почав проповідувати й говорити: “Покайтесь, бо Небесне Царство близько.
Небесний Отець нас так полюбив, що дав на цей світ свого Сина, а Він нам своєю смертю відкрив небо. Установив Церкву, яка постійно показує нам як дійти до Небесного Царства.
Тепер наша черга прийняти охоче заклик Ісуса та з терпеливістю, завдяки покаянню, викорінювати гріх з нашого серця, який перешкоджає на дорозі до неба. Будьмо щасливі, що належимо до тих, які чули Його заклик та з радістю відповіли на нього своїм життям!
Знайду певну проблему, річ або особу, яка мене найбільше та найчастіше віддаляє від Ісуса.
Господи, допоможи мені знищувати гріх у моєму серці та отримувати правдивий мир вже тут на землі.
23.01.2010
23 січня,субота – Лк.18,2-8
Мучч. Пратулин.; Св.Григорія Ніс.;преп.Дометіяна і Маркіяна
І казав: “В одному місті був один суддя, що не боявся Бога, ні людей не соромився. Була ж одна вдова в тім місті, що (завжди) приходила до нього й говорила: Оборони мене від мого супротивника! І довго не хотів він, але згодом мовив сам до себе: Хоч я Бога не боюся і людей не соромлюся, але тому, що ця вдова мені надокучає, я її обороню, щоб вона не приходила безперестанку та не морочила мені голови.” Тут Господь додав: “Слухайте, що суддя несправедливий каже! А Бог хіба не оборонить своїх вибраних, які до нього день і ніч голосять, і чи баритиметься до них? Кажу вам: Оборонить їх негайно. Тільки ж Син Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру?”
Маємо чого навчитися від цієї вдови! Не бракувало їй відваги з якою йшла «за своєю метою.» Жінки в тих часах не могли публічно самі говорити! Відзначалася також витривалістю. Не здавалася ні перед великими перешкодами,ні перед свідомістю того, що суддя, до якого прийшла був несправедливий та злий. Мала велику покору, бо знала, що немає нікого хто би її оборонив, бо не мала чоловіка. Мусила бути обдарована і великим миром, бо перенесла стільки приниження, поки чекала на те, щоб вислухали її прохання…Уявімо себе в такій або подібній ситуації. Коли нам нічого не виходить з наших планів, не маємо сили крокувати дальше. Коли наші молитви зразу не вислухані, небо лишається «глухим», втрачаємо і останню надію, що щось зміниться та маємо бажання перестати молитися і більше «не турбувати» Бога. Не здаваймося! Суддя з Євангеліє допоміг вдові лише тому, що вона йому, дослівно, не давала спокою… Просити та молитися не означає «наговорити» багато слів, молитва має виходити з серця, це є заклик душі до Бога з довірою, що отримаємо у відповідний час все, чого потребуємо… Бог нас не залишить самих!
Господи, допоможи мені, щоб я Тобі більше довіряв.
Мучч. Пратулин.; Св.Григорія Ніс.;преп.Дометіяна і Маркіяна
І казав: “В одному місті був один суддя, що не боявся Бога, ні людей не соромився. Була ж одна вдова в тім місті, що (завжди) приходила до нього й говорила: Оборони мене від мого супротивника! І довго не хотів він, але згодом мовив сам до себе: Хоч я Бога не боюся і людей не соромлюся, але тому, що ця вдова мені надокучає, я її обороню, щоб вона не приходила безперестанку та не морочила мені голови.” Тут Господь додав: “Слухайте, що суддя несправедливий каже! А Бог хіба не оборонить своїх вибраних, які до нього день і ніч голосять, і чи баритиметься до них? Кажу вам: Оборонить їх негайно. Тільки ж Син Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру?”
Маємо чого навчитися від цієї вдови! Не бракувало їй відваги з якою йшла «за своєю метою.» Жінки в тих часах не могли публічно самі говорити! Відзначалася також витривалістю. Не здавалася ні перед великими перешкодами,ні перед свідомістю того, що суддя, до якого прийшла був несправедливий та злий. Мала велику покору, бо знала, що немає нікого хто би її оборонив, бо не мала чоловіка. Мусила бути обдарована і великим миром, бо перенесла стільки приниження, поки чекала на те, щоб вислухали її прохання…Уявімо себе в такій або подібній ситуації. Коли нам нічого не виходить з наших планів, не маємо сили крокувати дальше. Коли наші молитви зразу не вислухані, небо лишається «глухим», втрачаємо і останню надію, що щось зміниться та маємо бажання перестати молитися і більше «не турбувати» Бога. Не здаваймося! Суддя з Євангеліє допоміг вдові лише тому, що вона йому, дослівно, не давала спокою… Просити та молитися не означає «наговорити» багато слів, молитва має виходити з серця, це є заклик душі до Бога з довірою, що отримаємо у відповідний час все, чого потребуємо… Бог нас не залишить самих!
Господи, допоможи мені, щоб я Тобі більше довіряв.
22.01.2010
22 січня, п’ятниця – Мр. 13,1-8
Муч. Полієвкта
І як виходив із храму, каже йому один з його учнів: "Учителю, поглянь, що за каміння, що за будівля!" Ісус же сказав до нього: "Бачиш оці будівлі великі? Не лишиться тут каменя на камені, якого б не перевернули." Як же він сидів на горі Оливній, проти храму, Петро, Яків, Йоан та Андрій спитали його насамоті: "Скажи нам, коли це буде і який знак, коли все те має здійснитися?" Тоді Ісус почав до них промовляти: "Вважайте, щоб ніхто не обманув вас. Багато прийде під моїм ім'ям, і вам казатимуть: Це я, - і багатьох зведуть. Коли почуєте про війни та воєнні чутки, не тривожтесь, бо це мусить статися, та це ще не кінець. Народ бо на народ повстане, і царство на царство. По різних місцях будуть землетруси, буде голоднеча. Це початок горя.
Ісус постійно виховує своїх учнів, щоб поступово дивилися на земні речі очима віри! Вони бачили красу та велич Єрусалимського храму, але забували, для чого був храм збудований, а головне, що можуть черпати з джерела Божої благодаті… Тими словами приводить і нас до цього.
…"Вважайте, щоб ніхто не обманув вас… Щоб і ми не бачили лише красу Церкви, її прикраси, а забули про головне – духовне багатство Щоб зустрічалися зі своїм Богом на Службі Божій.Якщо наші відносини з Богом, персональні стосунки з Ісусом будуть сильні, потім нас ніщо і ніхто не приведе на недобрі дороги, які не ведуть до неба.
Господи, веди мене своїми дорогами.
Муч. Полієвкта
І як виходив із храму, каже йому один з його учнів: "Учителю, поглянь, що за каміння, що за будівля!" Ісус же сказав до нього: "Бачиш оці будівлі великі? Не лишиться тут каменя на камені, якого б не перевернули." Як же він сидів на горі Оливній, проти храму, Петро, Яків, Йоан та Андрій спитали його насамоті: "Скажи нам, коли це буде і який знак, коли все те має здійснитися?" Тоді Ісус почав до них промовляти: "Вважайте, щоб ніхто не обманув вас. Багато прийде під моїм ім'ям, і вам казатимуть: Це я, - і багатьох зведуть. Коли почуєте про війни та воєнні чутки, не тривожтесь, бо це мусить статися, та це ще не кінець. Народ бо на народ повстане, і царство на царство. По різних місцях будуть землетруси, буде голоднеча. Це початок горя.
Ісус постійно виховує своїх учнів, щоб поступово дивилися на земні речі очима віри! Вони бачили красу та велич Єрусалимського храму, але забували, для чого був храм збудований, а головне, що можуть черпати з джерела Божої благодаті… Тими словами приводить і нас до цього.
…"Вважайте, щоб ніхто не обманув вас… Щоб і ми не бачили лише красу Церкви, її прикраси, а забули про головне – духовне багатство Щоб зустрічалися зі своїм Богом на Службі Божій.Якщо наші відносини з Богом, персональні стосунки з Ісусом будуть сильні, потім нас ніщо і ніхто не приведе на недобрі дороги, які не ведуть до неба.
Господи, веди мене своїми дорогами.
21.01.2010
21 січня, четвер – Мр. 12,38-44
Преп.Юрія Хозевіта; преп. Домніки; іспов. Еміліяна
І він говорив у своїм повчанні: "Остерігайтесь книжників, що люблять проходжуватися у довгих шатах, вітання на майданах, перші сидження у синагогах, перші місця на бенкетах, що з'їдають доми вдовині й довго моляться для виду. На них буде суворіший присуд." І сівши проти скарбоні, дивився, як народ кидає гроші у скарбоню. Чимало заможних кидали багато. І ось прийшла одна вбога вдовиця і вкинула дві лепти, тобто кодрант. І прикликавши своїх учнів, сказав їм: "Істинно кажу вам, що ота вбога вдовиця вкинула більш від усіх, які кидали у скарбоню. Усі бо кидали з свого надміру, вона ж: з убозтва свого все, що мала, вкинула, - увесь свій прожиток."
Сьогодні чуємо з уст Господа яка може бути велика цінність простих та малих речей! Мало хто переживає у своєму житті великі речі, але кожен з нас переживає досить багато дрібничок! Та саме ці дрібні події дня нас можуть привести ближче до Бога… Попробуймо сьогоднішній день пережити так, що в людях, котрих будемо зустрічати, будемо бачити Ісуса – і в них Йому віддавати «два дрібні гроші» своєї любові, уваги, посмішки, розуміння, похвали добре виконаній роботі, витривалості, помічній руці.
Хочу сьогоднішній день перемінити на щось миле Богу!
Господи Ісусе, дуже бажаю кидати до «Твоєї» скарбниці лише добрі речі. Навчи мене бути таким в дрібничках.
Преп.Юрія Хозевіта; преп. Домніки; іспов. Еміліяна
І він говорив у своїм повчанні: "Остерігайтесь книжників, що люблять проходжуватися у довгих шатах, вітання на майданах, перші сидження у синагогах, перші місця на бенкетах, що з'їдають доми вдовині й довго моляться для виду. На них буде суворіший присуд." І сівши проти скарбоні, дивився, як народ кидає гроші у скарбоню. Чимало заможних кидали багато. І ось прийшла одна вбога вдовиця і вкинула дві лепти, тобто кодрант. І прикликавши своїх учнів, сказав їм: "Істинно кажу вам, що ота вбога вдовиця вкинула більш від усіх, які кидали у скарбоню. Усі бо кидали з свого надміру, вона ж: з убозтва свого все, що мала, вкинула, - увесь свій прожиток."
Сьогодні чуємо з уст Господа яка може бути велика цінність простих та малих речей! Мало хто переживає у своєму житті великі речі, але кожен з нас переживає досить багато дрібничок! Та саме ці дрібні події дня нас можуть привести ближче до Бога… Попробуймо сьогоднішній день пережити так, що в людях, котрих будемо зустрічати, будемо бачити Ісуса – і в них Йому віддавати «два дрібні гроші» своєї любові, уваги, посмішки, розуміння, похвали добре виконаній роботі, витривалості, помічній руці.
Хочу сьогоднішній день перемінити на щось миле Богу!
Господи Ісусе, дуже бажаю кидати до «Твоєї» скарбниці лише добрі речі. Навчи мене бути таким в дрібничках.
20.01.2010
20 січня, середа – Мр. 12,28-37
Собор св. Йоана Христителя
Один же з книжників, що чув їхню суперечку, а й бачив, як він їм добре відповів, підійшов і спитав його: "Яка перша з усіх заповідей?" Ісус відповів: "Перша - Слухай Ізраїлю! Наш Господь Бог - Господь Єдиний, і будеш любити Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю, всією думкою твоєю й усією силою твоєю. А друга: Будеш любити ближнього твого, як себе самого. Іншої, більшої від цих, заповіді немає." І сказав йому книжник: "Добре, Учителю: ти сказав по правді, що він - Єдиний, і що нема іншого, крім нього. А й що любити його усім серцем, усім розумом та силою всією, й любити ближнього, немов себе самого, - це більш, ніж усі всепалення та жертви." Ісус же побачивши, що відрік розумно, сказав до нього: "Ти недалеко від Божого Царства." І ніхто не смів більше його запитувати. Заговорив тоді Ісус і казав, навчаючи у храмі: "Як можуть книжники казати, що Христос - син Давидів? Адже ж: Давид сам був промовив Святим Духом: Сказав Господь Владиці моєму: Сиди праворуч від мене, доки не покладу ворогів твоїх підніжком тобі під ноги. Сам Давид зве його Господом; як же тоді він - його син?" І багато людей слухало його радо.
… Заговорив тоді Ісус і казав, навчаючи у храмі: "Як можуть книжники казати, що Христос - син Давидів?... Наперекір тому, що Ісус був вимогливий вчитель, слухало Його багато людей… Зі своїх вимог Він нічого не опускав, навіть якщо була загроза, що багато Його покинуть… До своїх сучасників вживав також не дуже милі назви, якщо йшлося про правду. Подібно і сьогодні, кличе людей до життя згідно Євангеліє та Божих законів, наперекір тому, що люди би краще жили за «власними законами» та уявленнями!
… І багато людей слухало його радо.… І сьогодні багато людей слухають Ісуса з радістю… Людські серця наповнені бажанням правдивого миру, радості та надії… Надії, що є хтось, для кого ми дуже важливі, хто нас любить наперекір нашим хибам, недосконалостям, хто терпеливо та витривало чекає на нашу зміну, хто нас не відкине, якщо ми ще і не живемо точно так, як Він бажає. Будьмо впевнені, що в Ісусові маємо надію, яка триває вічно.
Собор св. Йоана Христителя
Один же з книжників, що чув їхню суперечку, а й бачив, як він їм добре відповів, підійшов і спитав його: "Яка перша з усіх заповідей?" Ісус відповів: "Перша - Слухай Ізраїлю! Наш Господь Бог - Господь Єдиний, і будеш любити Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю, всією думкою твоєю й усією силою твоєю. А друга: Будеш любити ближнього твого, як себе самого. Іншої, більшої від цих, заповіді немає." І сказав йому книжник: "Добре, Учителю: ти сказав по правді, що він - Єдиний, і що нема іншого, крім нього. А й що любити його усім серцем, усім розумом та силою всією, й любити ближнього, немов себе самого, - це більш, ніж усі всепалення та жертви." Ісус же побачивши, що відрік розумно, сказав до нього: "Ти недалеко від Божого Царства." І ніхто не смів більше його запитувати. Заговорив тоді Ісус і казав, навчаючи у храмі: "Як можуть книжники казати, що Христос - син Давидів? Адже ж: Давид сам був промовив Святим Духом: Сказав Господь Владиці моєму: Сиди праворуч від мене, доки не покладу ворогів твоїх підніжком тобі під ноги. Сам Давид зве його Господом; як же тоді він - його син?" І багато людей слухало його радо.
… Заговорив тоді Ісус і казав, навчаючи у храмі: "Як можуть книжники казати, що Христос - син Давидів?... Наперекір тому, що Ісус був вимогливий вчитель, слухало Його багато людей… Зі своїх вимог Він нічого не опускав, навіть якщо була загроза, що багато Його покинуть… До своїх сучасників вживав також не дуже милі назви, якщо йшлося про правду. Подібно і сьогодні, кличе людей до життя згідно Євангеліє та Божих законів, наперекір тому, що люди би краще жили за «власними законами» та уявленнями!
… І багато людей слухало його радо.… І сьогодні багато людей слухають Ісуса з радістю… Людські серця наповнені бажанням правдивого миру, радості та надії… Надії, що є хтось, для кого ми дуже важливі, хто нас любить наперекір нашим хибам, недосконалостям, хто терпеливо та витривало чекає на нашу зміну, хто нас не відкине, якщо ми ще і не живемо точно так, як Він бажає. Будьмо впевнені, що в Ісусові маємо надію, яка триває вічно.
19.01.2010
19 січня, вівторок – Мт.3,13-17
Богоявління Господнє
Тоді прибув Ісус із Галилеї на Йордан до Йоана, щоб христитися від нього; але Йоан спротивлявся йому, кажучи: “Мені самому треба христитися в тебе, а ти приходиш до мене?” Ісус у відповідь сказав до нього: “Залиши це тепер, так бо личить нам здійснити всяку правду.” І тоді він залишив його. А охристившись, Ісус зараз же вийшов з води. І ось розкрилось йому небо, і він побачив Духа Божого, який спускався, мов голуб, і зійшов на нього. І голос пролунав з неба: “Це Син мій любий, що його я вподобав.”
Кожен християнин через хрещення стає Божою дитиною. Бог нам пропонує вічне життя з Ним в небі. Вічність, яку отримуємо не можемо ні купити, ні замінити чимось чи кимось!Як ми, християни, з тою цінністю поводимося? Даємо Богу в своєму житті місце? Свою віру сприймаємо серйозно? Чи гонимося за матеріальними речами та забуваємо про поглиблення відносин з батьками, братами, сестрами, друзями, сусідами, хворими, старими…Так поступово забуваємо і про Бога, якщо не будуємо з ним відносин дитини й Отця.
Господи Ісусе, прости мені, що занадто цікавлюся земними речами. Дай мені силу скеровувати своє життя відтепер до Тебе.
Богоявління Господнє
Тоді прибув Ісус із Галилеї на Йордан до Йоана, щоб христитися від нього; але Йоан спротивлявся йому, кажучи: “Мені самому треба христитися в тебе, а ти приходиш до мене?” Ісус у відповідь сказав до нього: “Залиши це тепер, так бо личить нам здійснити всяку правду.” І тоді він залишив його. А охристившись, Ісус зараз же вийшов з води. І ось розкрилось йому небо, і він побачив Духа Божого, який спускався, мов голуб, і зійшов на нього. І голос пролунав з неба: “Це Син мій любий, що його я вподобав.”
Кожен християнин через хрещення стає Божою дитиною. Бог нам пропонує вічне життя з Ним в небі. Вічність, яку отримуємо не можемо ні купити, ні замінити чимось чи кимось!Як ми, християни, з тою цінністю поводимося? Даємо Богу в своєму житті місце? Свою віру сприймаємо серйозно? Чи гонимося за матеріальними речами та забуваємо про поглиблення відносин з батьками, братами, сестрами, друзями, сусідами, хворими, старими…Так поступово забуваємо і про Бога, якщо не будуємо з ним відносин дитини й Отця.
Господи Ісусе, прости мені, що занадто цікавлюся земними речами. Дай мені силу скеровувати своє життя відтепер до Тебе.
18.01.2010
18 січня, понеділок – Мр. 12,13-17
Навечір’я Богоявлення; Мучч. Теопемпта й Теони
І шукали, щоб його впіймати, але боялися народу, бо зрозуміли, що він до них сказав ту притчу. Тож, зоставивши його, відійшли. Послали до нього декого з фарисеїв та іродіян, щоб його впіймати на слові. Прийшли ті й кажуть до нього: "Учителю, знаємо, що ти щиросердий і не зважаєш ні на кого: бо не дивишся на обличчя людей, лише по правді наставляєш на путь Божу. Отож, чи личить давати данину кесареві, чи ні? Давати, чи не давати?" Він же, знавши їхнє лукавство, сказав їм: "Чого мене спокушаєте? Принесіть мені динарій, щоб я бачив." Вони й принесли. І каже їм: "Чий це образ і напис?" - "Кесарів", - ті йому відповідають. Тоді Ісус промовив до них: "Віддайте кесареві, що кесареве, а Богові - що Боже." І вони дивувались йому.
Подумаймо сьогодні над мудрою відповіддю Ісуса, яку дав фарисеям. Вона і нам може допомогти упорядкувати ставлення до наших обов’язків по відношенню до Бога і до держави в якій живемо. Як громадяни держави ми мусимо виконувати свої обов’язки, згідно державних законів, бо інакше нам загрожують санкції та покарання. Як християни, носімо в собі Божий образ та бажання жити і тут на землі в Божій присутності й потім у вічності зустрітися з Ним в лице! Що, отже, можемо зробити, і що від нас очікується? Можемо зробити цей світ гарнішим, кращим, більш людяним на тому місці, де живемо, працюємо, вчимося… Своєю щирістю, послідовністю в роботі, ставленням до правди, моральності, … показуємо нашого Бога!
Господи, допоможи мені давати Тобі з любов’ю все, що Тобі належить.
Навечір’я Богоявлення; Мучч. Теопемпта й Теони
І шукали, щоб його впіймати, але боялися народу, бо зрозуміли, що він до них сказав ту притчу. Тож, зоставивши його, відійшли. Послали до нього декого з фарисеїв та іродіян, щоб його впіймати на слові. Прийшли ті й кажуть до нього: "Учителю, знаємо, що ти щиросердий і не зважаєш ні на кого: бо не дивишся на обличчя людей, лише по правді наставляєш на путь Божу. Отож, чи личить давати данину кесареві, чи ні? Давати, чи не давати?" Він же, знавши їхнє лукавство, сказав їм: "Чого мене спокушаєте? Принесіть мені динарій, щоб я бачив." Вони й принесли. І каже їм: "Чий це образ і напис?" - "Кесарів", - ті йому відповідають. Тоді Ісус промовив до них: "Віддайте кесареві, що кесареве, а Богові - що Боже." І вони дивувались йому.
Подумаймо сьогодні над мудрою відповіддю Ісуса, яку дав фарисеям. Вона і нам може допомогти упорядкувати ставлення до наших обов’язків по відношенню до Бога і до держави в якій живемо. Як громадяни держави ми мусимо виконувати свої обов’язки, згідно державних законів, бо інакше нам загрожують санкції та покарання. Як християни, носімо в собі Божий образ та бажання жити і тут на землі в Божій присутності й потім у вічності зустрітися з Ним в лице! Що, отже, можемо зробити, і що від нас очікується? Можемо зробити цей світ гарнішим, кращим, більш людяним на тому місці, де живемо, працюємо, вчимося… Своєю щирістю, послідовністю в роботі, ставленням до правди, моральності, … показуємо нашого Бога!
Господи, допоможи мені давати Тобі з любов’ю все, що Тобі належить.
17.01.2010
17 січня, неділя – Мр. 1,1-8
Собор 70 апп. преп. Теоктиста, ігумена
Початок Євангелії Ісуса Христа, Сина Божого. Як написано в пророка Ісаї: "Ось я посилаю мого посланця перед тобою, який приготує тобі дорогу. Голос вопіющого в пустині: Готуйте Господеві дорогу, вирівняйте стежки його", - так виступив Йоан, христивши у пустині та проповідувавши хрищення покаяння на прощення гріхів. І виходили до нього - вся країна Юдейська та всі єрусалимляни, христились від нього в ріці Йордані й визнавали гріхи свої. Йоан одягнений був в одежу з верблюжого волосу й носив ремінний пояс на своїх бедрах, а їв сарану й мед дикий. І проповідував, кажучи: "Слідом за мною іде сильніший від мене, що йому я недостойний, нахилившись, розв'язати ремінця його сандалів. Я вас христив водою, а він христитиме Святим Духом."
Так як Іван кликав своїх слухачів до покаяння, зміни життя, та пропонував їм можливість нового народження в хрещенні, так і нас Ісус щоденно кличе до себе. Хоче щоб ми стали Його близькими приятелями, бажає нас визволити від всього, що нам забороняє жити в Його любові та за Його волею. Приготуймо серце, щоб могли його почути. Скажемо, що ми Його не чуємо? Подумаймо, що нам це забороняє. Є це гріх? Нездоровий страх перед Богом, або наша байдужість до Нього? Чи це дуже швидкий спосіб нашого життя, бо маємо багато завдань, обов’язків, екзаменів?... А на Бога нам якось не лишається часу.
Яку перешкоду на дорозі до Бога попробую усунути? Бог має відкриті свої обійми та хоче нам дати свою любов, яка принесе в наше життя мир, оздоровлення та зміну.
Дякую Тобі Господи, що Ти до мене постійно та терпеливо говориш.
16.01.2010
16 січня, субота – Мт. 3,1-11
Прор. Малахії; муч. Гордія
Того часу з'явивсь Йоан Христитель і проповідував у пустині Юдейській. Він говорив: “Покайтесь, бо наблизилося Небесне Царство.” Це ж той, що про нього говорив пророк Ісая: “Голос вопіющого в пустині: Приготуйте Господню дорогу, вирівняйте стежки його.” А той Йоан мав одежу з верблюжого волосу й пояс ремінний на крижах у себе; їжа ж його була – сарана й мед дикий. Тоді виходили до нього Єрусалим і вся Юдея, і вся околиця йорданська і приймали хрищення від нього в річці Йордані, сповідаючись у своїх гріхах. Побачивши, що сила фарисеїв та садукеїв іде на хрищення до нього, він до них мовив: “Гадюче поріддя! Хто вас навчив тікати від наступаючого гніву? Принесіть же плід, гідний покаяння, і не гадайте, що можете самі собі казати: Маємо за батька Авраама. Кажу бо вам, що Бог з цього каміння може розбудити (до життя) дітей Авраама. Сокира вже при корінні дерев: кожне дерево, що не приносить доброго плоду, зрубають і в вогонь кинут Я вас хрищу водою на покаяння, а той, хто йде за мною, від мене потужніший, і я негідний носити йому взуття. Він вас христитиме Духом Святим і вогнем.
Сьогодні і для нас звучить Іванів не компромісний заклик: Покайтеся!!! Ісус прийшов на цей світ, але чи знайде місце в нашому серці? Через гори гріха, нелюбові, пихи до нас не дістається. Подумаю над тим, які нерівні стежки свого серця почну вирівнювати! Хай ці дні будуть днями прибирання нашої душі, а Іванів заклик: Підготуйте дорогу Господеві - звучить також і для нас!
Господи Ісусе, освіти мене своїм Духом, щоб я знав, що потрібно почати вирівнювати в моїй душі.
Прор. Малахії; муч. Гордія
Того часу з'явивсь Йоан Христитель і проповідував у пустині Юдейській. Він говорив: “Покайтесь, бо наблизилося Небесне Царство.” Це ж той, що про нього говорив пророк Ісая: “Голос вопіющого в пустині: Приготуйте Господню дорогу, вирівняйте стежки його.” А той Йоан мав одежу з верблюжого волосу й пояс ремінний на крижах у себе; їжа ж його була – сарана й мед дикий. Тоді виходили до нього Єрусалим і вся Юдея, і вся околиця йорданська і приймали хрищення від нього в річці Йордані, сповідаючись у своїх гріхах. Побачивши, що сила фарисеїв та садукеїв іде на хрищення до нього, він до них мовив: “Гадюче поріддя! Хто вас навчив тікати від наступаючого гніву? Принесіть же плід, гідний покаяння, і не гадайте, що можете самі собі казати: Маємо за батька Авраама. Кажу бо вам, що Бог з цього каміння може розбудити (до життя) дітей Авраама. Сокира вже при корінні дерев: кожне дерево, що не приносить доброго плоду, зрубають і в вогонь кинут Я вас хрищу водою на покаяння, а той, хто йде за мною, від мене потужніший, і я негідний носити йому взуття. Він вас христитиме Духом Святим і вогнем.
Сьогодні і для нас звучить Іванів не компромісний заклик: Покайтеся!!! Ісус прийшов на цей світ, але чи знайде місце в нашому серці? Через гори гріха, нелюбові, пихи до нас не дістається. Подумаю над тим, які нерівні стежки свого серця почну вирівнювати! Хай ці дні будуть днями прибирання нашої душі, а Іванів заклик: Підготуйте дорогу Господеві - звучить також і для нас!
Господи Ісусе, освіти мене своїм Духом, щоб я знав, що потрібно почати вирівнювати в моїй душі.
15.01.2010
15 січня,п’ятниця – Мр 12,1-12
Передсв. Богоявлення; Свят. Сильвестра Папи
І почав до них промовляти притчами: "Один чоловік насадив виноградник, обвів його муром, видовбав винотоку, збудував башту, винайняв його виноградарям і від'їхав на чуІ послав він своєчасно до виноградарів слугу, щоб узяти від виноградарів свою частину плодів виноградних. Вони ж його схопили, побили й відослали ні з чим. І знов послав до них іншого слугу. Але й тому побили голову і зневажили. Ще іншого він послав, а вони того - вбили. Та й багато інших - їх вони або побили, або повбивали. Ще мав єдиного сина улюбленого - і його послав до них наостанку, кажучи: Матимуть пошану до мого сина. Та виноградарі оті казали між собою: Це спадкоємець, нумо вб'ємо і його, то й спадщина буде наша.І схопивши його, вбили та викинули з виноградника. Що, отже, зробить господар виноградника? Прийде, вигубить виноградарів, а виноградник віддасть іншим. Чи ви не читали цього Писання: Камінь, що його знехтували будівничі, став каменем наріжним. Господь зробив це, і воно дивне в очах наших!"І шукали, щоб його впіймати, але боялися народу, бо зрозуміли, що він до них сказав ту притчу. Тож, зоставивши його, відійшли.
Один чоловік насадив виноградник, обвів його муром, видовбав винотоку, збудував башту… Також і ми, кожен з нас, отримав виноградник нашого життя – нашу безсмертну душу! Бог зі своєї сторони зробив усе: дав нам та щоденно дає такі умови, щоб ми могли Йому в майбутньому віддати її чистою та незаплямленою важким гріхом…
...винайняв його виноградарям… Ми всі є ті «горді виноградарі». Бог нам дає кожного дня нову силу, висилає нам своїх слуг, щоб нам розказали Його волю, пригадує нам події, коли ми жили з Ним. Посилає нам свого Сина у подобі Слова та Євхаристії.
Ще мав єдиного сина улюбленого - і його послав до них наостанку… Чи можемо з чистою совістю твердити, що ми ніколи «не вбили» об’явлене Боже Слово, яке нам проголошувало Божу волю? Що ми зробили з щоденним запрошенням Ісуса на Службу Божу, коли Він нас кличе: Візьміть і їжте з Нього всі?! Не кличе лише деяких, але всіх!!!
Подякую Господеві якимось добрим ділом за Його терпеливість та любов, якою до мене сьогодні говорить.
Господи, допоможи мені перетворювати виноградник моєї душі, щоб я зміг дати Тобі плоди в потрібний час.
Передсв. Богоявлення; Свят. Сильвестра Папи
І почав до них промовляти притчами: "Один чоловік насадив виноградник, обвів його муром, видовбав винотоку, збудував башту, винайняв його виноградарям і від'їхав на чуІ послав він своєчасно до виноградарів слугу, щоб узяти від виноградарів свою частину плодів виноградних. Вони ж його схопили, побили й відослали ні з чим. І знов послав до них іншого слугу. Але й тому побили голову і зневажили. Ще іншого він послав, а вони того - вбили. Та й багато інших - їх вони або побили, або повбивали. Ще мав єдиного сина улюбленого - і його послав до них наостанку, кажучи: Матимуть пошану до мого сина. Та виноградарі оті казали між собою: Це спадкоємець, нумо вб'ємо і його, то й спадщина буде наша.І схопивши його, вбили та викинули з виноградника. Що, отже, зробить господар виноградника? Прийде, вигубить виноградарів, а виноградник віддасть іншим. Чи ви не читали цього Писання: Камінь, що його знехтували будівничі, став каменем наріжним. Господь зробив це, і воно дивне в очах наших!"І шукали, щоб його впіймати, але боялися народу, бо зрозуміли, що він до них сказав ту притчу. Тож, зоставивши його, відійшли.
Один чоловік насадив виноградник, обвів його муром, видовбав винотоку, збудував башту… Також і ми, кожен з нас, отримав виноградник нашого життя – нашу безсмертну душу! Бог зі своєї сторони зробив усе: дав нам та щоденно дає такі умови, щоб ми могли Йому в майбутньому віддати її чистою та незаплямленою важким гріхом…
...винайняв його виноградарям… Ми всі є ті «горді виноградарі». Бог нам дає кожного дня нову силу, висилає нам своїх слуг, щоб нам розказали Його волю, пригадує нам події, коли ми жили з Ним. Посилає нам свого Сина у подобі Слова та Євхаристії.
Ще мав єдиного сина улюбленого - і його послав до них наостанку… Чи можемо з чистою совістю твердити, що ми ніколи «не вбили» об’явлене Боже Слово, яке нам проголошувало Божу волю? Що ми зробили з щоденним запрошенням Ісуса на Службу Божу, коли Він нас кличе: Візьміть і їжте з Нього всі?! Не кличе лише деяких, але всіх!!!
Подякую Господеві якимось добрим ділом за Його терпеливість та любов, якою до мене сьогодні говорить.
Господи, допоможи мені перетворювати виноградник моєї душі, щоб я зміг дати Тобі плоди в потрібний час.
14.01.2010
14 січня, четвер – Лк 2,20-21;40-52
Обрізання ГНІХ і св. Василія Вел.
А пастухи повернулися, прославляючи й хвалячи Бога за все, що чули й бачили, так, як їм було сказано. Як сповнились вісім день, коли мали обрізати хлоп'ятко, назвали його Ісус - ім'я, що надав був ангел, перше, ніж він зачався в лоні . Хлоп'я ж; росло й міцніло, сповнюючися мудрістю, і Божа благодать була на ньому. Батьки його ходили щороку в Єрусалим на свято Пасхи. І як йому було дванадцять років, вони пішли, як був звичай, на свято. Коли минули ті дні, і вони поверталися, то хлопчина Ісус зостався у Єрусалимі; батьки ж його про те не знали. Гадаючи, що він у гурті, вони пройшли день дороги й аж тоді почали його шукати між родичами та знайомими, а, не знайшовши, повернулися в Єрусалим, щоб там його шукати. Через три дні знайшли його у храмі, як він сидів серед учителів та слухав і запитував їх. Усі ті, що його слухали, чудувались його розумові й відповідям. Побачивши його, вони були здивовані, й сказала йому його мати: “Дитино, чому ти це так зробив нам? Ось батько твій і я, боліючи, тебе шукали.” Він же відповів їм: “Чого ж ви мене шукали? Хіба не знали, що я маю бути при справах Отця мого?” Але вони не зрозуміли слова, що він сказав їм. І він пішов з ними й повернувсь у Назарет і був їм слухняний. А мати його зберігала всі ці слова у своїм серці. Ісус же зростав мудрістю, літами й ласкою в Бога та людей.
Симеон з великою терпеливістю очікував Месію. Так тісно співпрацював з Святим Духом, що знав, що до храму зайшов Ісус.Сьогодні можемо вчитися Симеонової терпеливості, яка нас дуже часто «покидає», якщо про щось просимо Небесного Батька, а Він не дає цього зразу, або не в такій формі, як ми цього просили! Дуже швидко буваємо знеохоченні, якщо Бог не відповідає на наш заклик. Прийдуть думки, що Бог нами не опікується, бо ми недобрі, не вміємо молитися, ми негідні.Вчімося від Симеона, який не сумнівався в приході Месії, хоча змушений був довго чекати, поки Його зустрів. Будьмо терпеливі та дозвольмо Богу, щоб Він нами опікувався!
Обрізання ГНІХ і св. Василія Вел.
А пастухи повернулися, прославляючи й хвалячи Бога за все, що чули й бачили, так, як їм було сказано. Як сповнились вісім день, коли мали обрізати хлоп'ятко, назвали його Ісус - ім'я, що надав був ангел, перше, ніж він зачався в лоні . Хлоп'я ж; росло й міцніло, сповнюючися мудрістю, і Божа благодать була на ньому. Батьки його ходили щороку в Єрусалим на свято Пасхи. І як йому було дванадцять років, вони пішли, як був звичай, на свято. Коли минули ті дні, і вони поверталися, то хлопчина Ісус зостався у Єрусалимі; батьки ж його про те не знали. Гадаючи, що він у гурті, вони пройшли день дороги й аж тоді почали його шукати між родичами та знайомими, а, не знайшовши, повернулися в Єрусалим, щоб там його шукати. Через три дні знайшли його у храмі, як він сидів серед учителів та слухав і запитував їх. Усі ті, що його слухали, чудувались його розумові й відповідям. Побачивши його, вони були здивовані, й сказала йому його мати: “Дитино, чому ти це так зробив нам? Ось батько твій і я, боліючи, тебе шукали.” Він же відповів їм: “Чого ж ви мене шукали? Хіба не знали, що я маю бути при справах Отця мого?” Але вони не зрозуміли слова, що він сказав їм. І він пішов з ними й повернувсь у Назарет і був їм слухняний. А мати його зберігала всі ці слова у своїм серці. Ісус же зростав мудрістю, літами й ласкою в Бога та людей.
Симеон з великою терпеливістю очікував Месію. Так тісно співпрацював з Святим Духом, що знав, що до храму зайшов Ісус.Сьогодні можемо вчитися Симеонової терпеливості, яка нас дуже часто «покидає», якщо про щось просимо Небесного Батька, а Він не дає цього зразу, або не в такій формі, як ми цього просили! Дуже швидко буваємо знеохоченні, якщо Бог не відповідає на наш заклик. Прийдуть думки, що Бог нами не опікується, бо ми недобрі, не вміємо молитися, ми негідні.Вчімося від Симеона, який не сумнівався в приході Месії, хоча змушений був довго чекати, поки Його зустрів. Будьмо терпеливі та дозвольмо Богу, щоб Він нами опікувався!
13.01.2010
13 січня, середа – Мр. 11,11-23
Віддання Різдва Христ.; Преп. Меланії Римлянки
І ввійшов у Єрусалим, у храм, і оглянув усе, а що було вже пізно, то вийшов з дванадцятьма у Витанію.Наступного дня, коли вони виходили з Витанії, зголоднів. Побачивши здалека смоковницю, вкриту листям, приступив, чи часом не знайде чогось на ній, та, підійшовши до неї, окрім листя, не знайшов нічого, бо ще не була пора смоков І озвавшися, промовив до неї: "Нехай ніхто повіки не споживає плоду з тебе!" А учні його чули це. І приходять вони в Єрусалим, і, ввійшовши у храм, Ісус взявся виганяти тих, що продавали й купували в храмі; перекинув столи міняйлів та ослони тих, що продавали голубів, а й не дозволив, щоб хтось будь-що переносив через храм. Навчав він їх і казав їм: "Хіба не написано: Дім мій домом молитви назоветься для усіх народів? А ви з нього зробили печеру розбійників!" Почули це первосвященики й книжники та й шукали, як його погубити, але боялися його, бо ввесь народ подивляв його повчання. Увечері ж вийшов поза місто. Проходивши ж тудою вранці, вони побачили смоковницю, всохлу від кореня. Тоді Петро, згадавши, каже йому: "Учителю, дивися, смоковниця, що ти прокляв, усохла." Ісус же у відповідь сказав їм: "Майте віру в Бога. Істинно кажу вам, що хто скаже цій горі: Двигнись і кинься у море, та не сумніватиметься у своїм серці, лише віруватиме, що станеться те, що каже, - то буде йому так
Якщо ти віддалився від Ісуса, то Він в цьому точно не винен. Своєї позиції Ісус би не змінив і сьогодні, навіть, якщо б ми казали, що в наших церквах не торгують. Задумаймось, про скільки речей ми встигаємо подумати протягом однієї Служби Божої. Хоча ми й фізично присутні, але насправді ми є на роботі, вдома на кухні, на стадіоні, на парах, на прогулянці, в супермаркеті… Чи не робимо з Божого дому базар. «Мій дім є домом молитви.» Молитва – це розмова з Господом! Ми є з ним міцно з’єднані і немає нічого важливішого, ніж його присутність. Чим я наповнююсь всередині, якщо ще й в Церкві «торгую». Не намагаймось насититися лише тим, що пропонує нам цей світ, але переповнюймось любов’ю Бога і Його постійною присутністю серед нас.
• В Церкві буду намагатися повністю зосередити свої думки на Господі.
Господи Ісусе, хто з нас залишився б у храмі, якби Ти сьогодні прийшов виганяти з нього «торговців». Хочу з твоєю поміччю бути серед тих, які б залишились.
Віддання Різдва Христ.; Преп. Меланії Римлянки
І ввійшов у Єрусалим, у храм, і оглянув усе, а що було вже пізно, то вийшов з дванадцятьма у Витанію.Наступного дня, коли вони виходили з Витанії, зголоднів. Побачивши здалека смоковницю, вкриту листям, приступив, чи часом не знайде чогось на ній, та, підійшовши до неї, окрім листя, не знайшов нічого, бо ще не була пора смоков І озвавшися, промовив до неї: "Нехай ніхто повіки не споживає плоду з тебе!" А учні його чули це. І приходять вони в Єрусалим, і, ввійшовши у храм, Ісус взявся виганяти тих, що продавали й купували в храмі; перекинув столи міняйлів та ослони тих, що продавали голубів, а й не дозволив, щоб хтось будь-що переносив через храм. Навчав він їх і казав їм: "Хіба не написано: Дім мій домом молитви назоветься для усіх народів? А ви з нього зробили печеру розбійників!" Почули це первосвященики й книжники та й шукали, як його погубити, але боялися його, бо ввесь народ подивляв його повчання. Увечері ж вийшов поза місто. Проходивши ж тудою вранці, вони побачили смоковницю, всохлу від кореня. Тоді Петро, згадавши, каже йому: "Учителю, дивися, смоковниця, що ти прокляв, усохла." Ісус же у відповідь сказав їм: "Майте віру в Бога. Істинно кажу вам, що хто скаже цій горі: Двигнись і кинься у море, та не сумніватиметься у своїм серці, лише віруватиме, що станеться те, що каже, - то буде йому так
Якщо ти віддалився від Ісуса, то Він в цьому точно не винен. Своєї позиції Ісус би не змінив і сьогодні, навіть, якщо б ми казали, що в наших церквах не торгують. Задумаймось, про скільки речей ми встигаємо подумати протягом однієї Служби Божої. Хоча ми й фізично присутні, але насправді ми є на роботі, вдома на кухні, на стадіоні, на парах, на прогулянці, в супермаркеті… Чи не робимо з Божого дому базар. «Мій дім є домом молитви.» Молитва – це розмова з Господом! Ми є з ним міцно з’єднані і немає нічого важливішого, ніж його присутність. Чим я наповнююсь всередині, якщо ще й в Церкві «торгую». Не намагаймось насититися лише тим, що пропонує нам цей світ, але переповнюймось любов’ю Бога і Його постійною присутністю серед нас.
• В Церкві буду намагатися повністю зосередити свої думки на Господі.
Господи Ісусе, хто з нас залишився б у храмі, якби Ти сьогодні прийшов виганяти з нього «торговців». Хочу з твоєю поміччю бути серед тих, які б залишились.
12.01.2010
12 січня,вівторок Мр 10,2-12
Муч. Анісії; преп. Зотика, пресвіт.
Приступили фарисеї і, спокушаючи його, питали: "Чи можна чоловікові відпустити жінку?" А він у відповідь сказав їм: "Що заповів вам Мойсей?" Вони сказали: "Мойсей дозволив написати грамоту розлуки та й відпустити." "То з-за серця вашого запеклого, - сказав Ісус їм, - написав він вам отой припис. А на початку створення Бог створив їх чоловіком та жінкою. Ось чому чоловік покине свого батька - матір і пристане до жінки своєї, й обоє будуть одним тілом; тому вже не двоє, лише - одне тіло. Що, отже, злучить Бог, людина хай не розлучає." Удома ж учні знов його про те запитали. А він сказав їм: "Хто відпускає свою жінку й бере другу, чужоложить з нею.І коли жінка покине свого чоловіка й вийде за іншого, - чужоложить."
Бог дає нерозлучність шлюбу для добра людини. Яке майбутнє мали би сім’ї та подружжя, якщо би двоє керувалися думкою, що коли захочуть, можуть розлучитися? Бачимо, який хаос є в таких родинах. Розрізняємо дітей, які є «нашими», «моїми», «твоїми», вони страждають найбільше.
Шлюб є нерозлучний! Наскільки я вірю в це? Але без молитви, пожертви, без Бога це буде важко. Чи надаю Богу місце у моєму житті?
• Буду молитися за родини.
Муч. Анісії; преп. Зотика, пресвіт.
Приступили фарисеї і, спокушаючи його, питали: "Чи можна чоловікові відпустити жінку?" А він у відповідь сказав їм: "Що заповів вам Мойсей?" Вони сказали: "Мойсей дозволив написати грамоту розлуки та й відпустити." "То з-за серця вашого запеклого, - сказав Ісус їм, - написав він вам отой припис. А на початку створення Бог створив їх чоловіком та жінкою. Ось чому чоловік покине свого батька - матір і пристане до жінки своєї, й обоє будуть одним тілом; тому вже не двоє, лише - одне тіло. Що, отже, злучить Бог, людина хай не розлучає." Удома ж учні знов його про те запитали. А він сказав їм: "Хто відпускає свою жінку й бере другу, чужоложить з нею.І коли жінка покине свого чоловіка й вийде за іншого, - чужоложить."
Бог дає нерозлучність шлюбу для добра людини. Яке майбутнє мали би сім’ї та подружжя, якщо би двоє керувалися думкою, що коли захочуть, можуть розлучитися? Бачимо, який хаос є в таких родинах. Розрізняємо дітей, які є «нашими», «моїми», «твоїми», вони страждають найбільше.
Шлюб є нерозлучний! Наскільки я вірю в це? Але без молитви, пожертви, без Бога це буде важко. Чи надаю Богу місце у моєму житті?
• Буду молитися за родини.
11.01.2010
11 січня понеділок Мр 10,46-52
Св. дітей, убитих у Вифлеємі; преп. Маркела
І приходять вони в Єрихон. Коли ж він з учнями своїми і з силою народу виходив з Єрихону, син Тимея, Вартимей, сліпий жебрак, сидів край дороги. Довідавшися, що то Ісус з Назарету, закричав він і промовив: "Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною!" Багато сварили його, щоб мовчав, та він кричав ще більше: "Сину Давидів, змилуйся надо мною!" Ісус же спинивсь і каже: "Прикличте його!" Кличуть, отже, сліпого й говорять до нього: "Бадьорся! Устань лишень, кличе тебе." Він же, скинувши свою верхню одежу, скочив і підійшов до Ісуса. Ісус, до нього звернувшись, каже: "Що ти хочеш, щоб я зробив тобі?" А сліпий йому: "Учителю мій, - щоб я бачив!" Сказав Ісус до нього: "Іди, віра твоя спасла тебе." І негайно прозрів той та й пішов дорогою за ним.
Сліпий Вартимей нам подає яскраву лекцію як у своїх потребах звертатися до Господа, який є завжди поруч. Чим більшими є наші труднощі, випробування, хрести, непорозуміння, які щоденно супроводжують нас, тим більше мусимо підносити молитву нашого серця до Господа Бога! І якщо нам здається, що Він не зупинився біля нас, закликаймо до Нього, просімо Його. Нашим найкращим ліком є витривала молитва. Тоді воістину настане день, коли Господь дасть нам не лише необхідний духовний зір, але також і мир нашій душі.
Намагаймося побачити, коли Він проходить біля нас навіть в тому шумові, в якому тепер живемо. Просімо Його, щоб допоміг нам бачити наші хиби та недоліки, та своєю ласкою допоміг нам позбутися їх!!!
• Хоча б раз усвідомлю Ісусову присутність біля мене. В тиші скажу йому про якесь своє прохання.
Господи, дай, щоб я бачив. Відкрий своєю ласкою духовний зір мого серця, щоб я з охотою залишив усе, що Тобі не подобається.
Св. дітей, убитих у Вифлеємі; преп. Маркела
І приходять вони в Єрихон. Коли ж він з учнями своїми і з силою народу виходив з Єрихону, син Тимея, Вартимей, сліпий жебрак, сидів край дороги. Довідавшися, що то Ісус з Назарету, закричав він і промовив: "Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною!" Багато сварили його, щоб мовчав, та він кричав ще більше: "Сину Давидів, змилуйся надо мною!" Ісус же спинивсь і каже: "Прикличте його!" Кличуть, отже, сліпого й говорять до нього: "Бадьорся! Устань лишень, кличе тебе." Він же, скинувши свою верхню одежу, скочив і підійшов до Ісуса. Ісус, до нього звернувшись, каже: "Що ти хочеш, щоб я зробив тобі?" А сліпий йому: "Учителю мій, - щоб я бачив!" Сказав Ісус до нього: "Іди, віра твоя спасла тебе." І негайно прозрів той та й пішов дорогою за ним.
Сліпий Вартимей нам подає яскраву лекцію як у своїх потребах звертатися до Господа, який є завжди поруч. Чим більшими є наші труднощі, випробування, хрести, непорозуміння, які щоденно супроводжують нас, тим більше мусимо підносити молитву нашого серця до Господа Бога! І якщо нам здається, що Він не зупинився біля нас, закликаймо до Нього, просімо Його. Нашим найкращим ліком є витривала молитва. Тоді воістину настане день, коли Господь дасть нам не лише необхідний духовний зір, але також і мир нашій душі.
Намагаймося побачити, коли Він проходить біля нас навіть в тому шумові, в якому тепер живемо. Просімо Його, щоб допоміг нам бачити наші хиби та недоліки, та своєю ласкою допоміг нам позбутися їх!!!
• Хоча б раз усвідомлю Ісусову присутність біля мене. В тиші скажу йому про якесь своє прохання.
Господи, дай, щоб я бачив. Відкрий своєю ласкою духовний зір мого серця, щоб я з охотою залишив усе, що Тобі не подобається.
10.01.2010
10 січня, неділя – Лк 18,35-43
Нд по Різдві Мучч. спалених у Нікомидії
І як він наближався до Єрихону, один сліпий сидів край дороги й просив милостині. Почувши, що народ іде мимо, він спитався, що б воно могло бути. Йому сказали, що це Ісус Назарянин проходить. І він почав голосно кричати: “Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!” Ті, що йшли попереду, сварилися на нього, щоб замовчав, та він кричав ще дужче: “Сину Давидів, змилуйся надо мною!” Ісус зупинився і звелів привести його до себе. І коли той наблизився до нього, спитав: “Що хочеш, щоб я зробив тобі?” “Господи”, - сказав той, - “щоб я прозрів!” Ісус сказав до нього: “Прозри! Віра твоя спасла тебе.” І вмить прозрів той і пішов за Ісусом, славлячи Бога. І ввесь народ, побачивши те, віддав хвалу Богові.
Скільки людей є духовно сліпими, але сліпота їм не перешкоджає, а навпаки – підходить. Вони спокійно сидять перед телевізором, комп’ютером, в барі, але через великий шум не чують, що біля них проходить Ісус! В шумі музики, машин, автобусів, розмов, зустрічей, Його не зауважують.Яка велика була радість в серці сліпого, коли Його оздоровив Ісус. Його життя набуло інших вимірів. Речі отримали колір, дерева – свою форму, люди – вигляд. Його кроки стали впевненими, руки могли працювати і він був щасливою людиною! Зразу ж почав прославляти Бога.
Сьогодні можемо подумати над тим, чи бажаємо зустріти Ісуса, чи хочемо бути оздоровлені зі своєї душевної сліпоти, щоб наше життя здобуло нове забарвлення.
Господи, керуй мною через свою благодать, щоб мав чистий духовний зір.
Нд по Різдві Мучч. спалених у Нікомидії
І як він наближався до Єрихону, один сліпий сидів край дороги й просив милостині. Почувши, що народ іде мимо, він спитався, що б воно могло бути. Йому сказали, що це Ісус Назарянин проходить. І він почав голосно кричати: “Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!” Ті, що йшли попереду, сварилися на нього, щоб замовчав, та він кричав ще дужче: “Сину Давидів, змилуйся надо мною!” Ісус зупинився і звелів привести його до себе. І коли той наблизився до нього, спитав: “Що хочеш, щоб я зробив тобі?” “Господи”, - сказав той, - “щоб я прозрів!” Ісус сказав до нього: “Прозри! Віра твоя спасла тебе.” І вмить прозрів той і пішов за Ісусом, славлячи Бога. І ввесь народ, побачивши те, віддав хвалу Богові.
Скільки людей є духовно сліпими, але сліпота їм не перешкоджає, а навпаки – підходить. Вони спокійно сидять перед телевізором, комп’ютером, в барі, але через великий шум не чують, що біля них проходить Ісус! В шумі музики, машин, автобусів, розмов, зустрічей, Його не зауважують.Яка велика була радість в серці сліпого, коли Його оздоровив Ісус. Його життя набуло інших вимірів. Речі отримали колір, дерева – свою форму, люди – вигляд. Його кроки стали впевненими, руки могли працювати і він був щасливою людиною! Зразу ж почав прославляти Бога.
Сьогодні можемо подумати над тим, чи бажаємо зустріти Ісуса, чи хочемо бути оздоровлені зі своєї душевної сліпоти, щоб наше життя здобуло нове забарвлення.
Господи, керуй мною через свою благодать, щоб мав чистий духовний зір.
09.01.2010
09 січня, субота – Мт. 12,15-21
Первом. і архидияк. Стефана
Довідавшись про це, Ісус пішов геть звідси. Слідом за ним пішла сила народу: він оздоровив їх усіх, але суворо наказав їм його не виявляти, щоб збулося сказане Ісаєю пророком: “Ось мій слуга, якого я вибрав, улюблений мій, що його душа моя собі вподобала. Я покладу на нього духа мого, і він звіщатиме поганам .правосуддя. Він не буде ні змагатися, ні кричати і голосу його ніхто не буде чути на майданах. Він очеретини надломаної не доломить і гнота тліючого не загасить, аж поки не доведе право до перемоги. На його ім'я будуть надіятися погани.”
…Довідавшись про це, Ісус пішов геть звідси… Чи ми вже колись задумалися над тим, як Ісус переживав важкі ситуації, коли Його переслідували недовірливі фарисеї та законники і хотіли Його вбити? Де б Він не ходив, всюди робив добро, а вони шукають нагоди вбити Його. Ісус з ними не свариться, але тихо відходить, щоб набратися сили в розмові з своїм Небесним Батьком.
…Слідом за ним пішла сила народу: Він оздоровив їх усіх… Також і ми переживаємо у своєму житті багато ситуацій, котрі «забирають» в нас енергію, відчуваємося спустошеними, самотніми, втомленими життям… Тоді зробімо те, чого нас вчить Ісус. Відійдімо, і в тиші розмовляймо з Батьком. Молитва є нашою найбільшою силою!!! І якщо наше «я» протестує, показує нам, що маємо багато роботи, обов’язків – не даймося, бо молитва є обороною проти всіх впливів світу, середовища, а головне – дає можливість відпочити, наповнитися Божою любов’ю і тоді йти з витривалістю до щоденних ситуації.
Скільки місця надаю в своєму дні Богу?
Господи Ісусе, бажаю вирішувати свої життєві ситуації так, як це робив Ти, разом з Небесним Батьком.
Первом. і архидияк. Стефана
Довідавшись про це, Ісус пішов геть звідси. Слідом за ним пішла сила народу: він оздоровив їх усіх, але суворо наказав їм його не виявляти, щоб збулося сказане Ісаєю пророком: “Ось мій слуга, якого я вибрав, улюблений мій, що його душа моя собі вподобала. Я покладу на нього духа мого, і він звіщатиме поганам .правосуддя. Він не буде ні змагатися, ні кричати і голосу його ніхто не буде чути на майданах. Він очеретини надломаної не доломить і гнота тліючого не загасить, аж поки не доведе право до перемоги. На його ім'я будуть надіятися погани.”
…Довідавшись про це, Ісус пішов геть звідси… Чи ми вже колись задумалися над тим, як Ісус переживав важкі ситуації, коли Його переслідували недовірливі фарисеї та законники і хотіли Його вбити? Де б Він не ходив, всюди робив добро, а вони шукають нагоди вбити Його. Ісус з ними не свариться, але тихо відходить, щоб набратися сили в розмові з своїм Небесним Батьком.
…Слідом за ним пішла сила народу: Він оздоровив їх усіх… Також і ми переживаємо у своєму житті багато ситуацій, котрі «забирають» в нас енергію, відчуваємося спустошеними, самотніми, втомленими життям… Тоді зробімо те, чого нас вчить Ісус. Відійдімо, і в тиші розмовляймо з Батьком. Молитва є нашою найбільшою силою!!! І якщо наше «я» протестує, показує нам, що маємо багато роботи, обов’язків – не даймося, бо молитва є обороною проти всіх впливів світу, середовища, а головне – дає можливість відпочити, наповнитися Божою любов’ю і тоді йти з витривалістю до щоденних ситуації.
Скільки місця надаю в своєму дні Богу?
Господи Ісусе, бажаю вирішувати свої життєві ситуації так, як це робив Ти, разом з Небесним Батьком.
08.01.2010
08 січня, п’ятниця – Мт. 2,13-23
Собор Пресв. Богородиці і св. Йосифа Обруч.
Якже вони вирушили в дорогу, ангел Господній з'явився вві сні Йосифові й каже: “Устань, візьми дитятко і його матір, і втікай в Єгипет, і перебудь там, поки я тобі не скажу, бо Ірод розшукуватиме дитя, щоб його вбити.” Вставши Йосиф, узяв уночі дитятко та його матір і пішов у Єгипет, де перебув до смерти Ірода, щоб збулося сказане Господом через пророка: “З Єгипту я покликав мого сина.” Тоді Ірод, побачивши, що мудреці з нього насміялись, розлютився вельми й послав повбивати у Вифлеємі й по всій його окрузі всіх дітей, що мали менше, ніж два роки, згідно з часом, що пильно вивідав був від мудреців. Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремія: “В Рамі чути голос, плач і тяжке ридання: то Рахиль плаче за дітьми своїми й не хоче, щоб її втішити, бо їх немає.” Якже вмер Ірод, ангел Господній з'явився вві сні Йосифові в Єгипті і каже: “Встань, візьми дитятко та його матір і повернись в Ізраїльську землю, бо вмерли ті, що чигали на життя дитятка.” Устав він, узяв дитятко та його матір і прийшов в Ізраїльську землю, але, почувши, що в Юдеї царює Архелай замість Ірода, батька свого, побоявся іти туди. Попереджений же вві сні, він пішов у галилейські сторони і, прибувши туди, оселився в місті, що зветься Назарет, щоб збулося сказане пророками, що Назорей назветься.
Йосиф діє спритно та швидко. Вночі бере Марію та дитятко і втікає до Єгипту. Хоч декілька хвилин подумаймо над тим, як би діяли ми, якщо б Бог від нас щось подібного вимагав. Як ми реагуємо, коли Бог говорить до нас через нашу совість. Вставай від телевізора, виключай недобрий фільм, припини спілкування в Інтернеті з недоброю особою, відійди з недоброго середовища...
Якщо насправді любимо Ісуса, так як Йосиф та Марія, то ніяка жертва не буде для нас важкою!
Собор Пресв. Богородиці і св. Йосифа Обруч.
Якже вони вирушили в дорогу, ангел Господній з'явився вві сні Йосифові й каже: “Устань, візьми дитятко і його матір, і втікай в Єгипет, і перебудь там, поки я тобі не скажу, бо Ірод розшукуватиме дитя, щоб його вбити.” Вставши Йосиф, узяв уночі дитятко та його матір і пішов у Єгипет, де перебув до смерти Ірода, щоб збулося сказане Господом через пророка: “З Єгипту я покликав мого сина.” Тоді Ірод, побачивши, що мудреці з нього насміялись, розлютився вельми й послав повбивати у Вифлеємі й по всій його окрузі всіх дітей, що мали менше, ніж два роки, згідно з часом, що пильно вивідав був від мудреців. Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремія: “В Рамі чути голос, плач і тяжке ридання: то Рахиль плаче за дітьми своїми й не хоче, щоб її втішити, бо їх немає.” Якже вмер Ірод, ангел Господній з'явився вві сні Йосифові в Єгипті і каже: “Встань, візьми дитятко та його матір і повернись в Ізраїльську землю, бо вмерли ті, що чигали на життя дитятка.” Устав він, узяв дитятко та його матір і прийшов в Ізраїльську землю, але, почувши, що в Юдеї царює Архелай замість Ірода, батька свого, побоявся іти туди. Попереджений же вві сні, він пішов у галилейські сторони і, прибувши туди, оселився в місті, що зветься Назарет, щоб збулося сказане пророками, що Назорей назветься.
Йосиф діє спритно та швидко. Вночі бере Марію та дитятко і втікає до Єгипту. Хоч декілька хвилин подумаймо над тим, як би діяли ми, якщо б Бог від нас щось подібного вимагав. Як ми реагуємо, коли Бог говорить до нас через нашу совість. Вставай від телевізора, виключай недобрий фільм, припини спілкування в Інтернеті з недоброю особою, відійди з недоброго середовища...
Якщо насправді любимо Ісуса, так як Йосиф та Марія, то ніяка жертва не буде для нас важкою!
07.01.2010
07 січня, четвер – Мт. 2,1-12
Різдво Христове
Коли Ісус народився у Вифлеємі Юдейськім, за днів Ірода царя, мудреці прийшли в Єрусалим зо Сходу і спитали: “Де цар юдейський, що оце народився? Бо ми бачили його зорю на сході й прийшли йому поклонитись.” Почувши це цар Ірод, стривожився, і ввесь Єрусалим з ним. Зібравши всіх первосвящеників та книжників народних, він випитав у них, де Христос має народитися. Вони йому сказали: “У Вифлеемі Юдейськім, бо так написано пророком: І ти, Вифлеєме, земле Юди, нічим не менша між містами Юди, бо з тебе вийде вождь, що буде пасти мій народ, Ізраїля.” Тоді Ірод, покликавши тайкома мудреців, випитав у них пильно про час, коли зоря з'явилась,. і відіслав їх у Вифлеем, кажучи: “Ідіть та розпитайтесь пильно про дитя, і коли знайдете, сповістіть мені, щоб я теж пішов йому вклонитись.” Вислухали вони царя і пустилися в дорогу. І ось зоря, що її бачили на сході, йшла перед ними, аж поки не підійшла й не стала зверху, де було дитятко. Побачивши зорю, зраділи радістю вельми великою. Увійшли до хати й побачили дитятко з Марією, матір'ю його, і, впавши ниць, поклонились йому; потім відкрили свої скарби й піднесли йому дари: золото, ладан і миро. І попереджені вві сні до Ірода не завертати, пустились іншою дорогою у край свій.
Сьогодні можемо сказати, що переживаємо свято об’явлення Бога. Бог показується в подобі малої дитини всім людям доброї волі!Сьогодні об’являється також і всім нам. Тим, які бажаємо в покорі, але з великою рішучістю йти Його шукати… Можливо було б добре відповісти на декілька запитань: Чи я готовий через різні життєві події шукати Ісуса? Не знеохочують мене невдачі, втома, різні перешкоди, можливо і насмішки інших?
Не біймося, почнімо крокувати за Христом. Будьмо впевнені, що Він нам дає потрібну силу і відвагу.
Ісусе, приведи мене вже сьогодні ближче до Тебе.
Різдво Христове
Коли Ісус народився у Вифлеємі Юдейськім, за днів Ірода царя, мудреці прийшли в Єрусалим зо Сходу і спитали: “Де цар юдейський, що оце народився? Бо ми бачили його зорю на сході й прийшли йому поклонитись.” Почувши це цар Ірод, стривожився, і ввесь Єрусалим з ним. Зібравши всіх первосвящеників та книжників народних, він випитав у них, де Христос має народитися. Вони йому сказали: “У Вифлеемі Юдейськім, бо так написано пророком: І ти, Вифлеєме, земле Юди, нічим не менша між містами Юди, бо з тебе вийде вождь, що буде пасти мій народ, Ізраїля.” Тоді Ірод, покликавши тайкома мудреців, випитав у них пильно про час, коли зоря з'явилась,. і відіслав їх у Вифлеем, кажучи: “Ідіть та розпитайтесь пильно про дитя, і коли знайдете, сповістіть мені, щоб я теж пішов йому вклонитись.” Вислухали вони царя і пустилися в дорогу. І ось зоря, що її бачили на сході, йшла перед ними, аж поки не підійшла й не стала зверху, де було дитятко. Побачивши зорю, зраділи радістю вельми великою. Увійшли до хати й побачили дитятко з Марією, матір'ю його, і, впавши ниць, поклонились йому; потім відкрили свої скарби й піднесли йому дари: золото, ладан і миро. І попереджені вві сні до Ірода не завертати, пустились іншою дорогою у край свій.
Сьогодні можемо сказати, що переживаємо свято об’явлення Бога. Бог показується в подобі малої дитини всім людям доброї волі!Сьогодні об’являється також і всім нам. Тим, які бажаємо в покорі, але з великою рішучістю йти Його шукати… Можливо було б добре відповісти на декілька запитань: Чи я готовий через різні життєві події шукати Ісуса? Не знеохочують мене невдачі, втома, різні перешкоди, можливо і насмішки інших?
Не біймося, почнімо крокувати за Христом. Будьмо впевнені, що Він нам дає потрібну силу і відвагу.
Ісусе, приведи мене вже сьогодні ближче до Тебе.
06.01.2010
06 січня, середа – Мт 13,31-36
Навечір’я Різдва Христового; преп. муч. Євгенії
Іншу притчу він подав їм, кажучи: “Царство Небесне подібне до зерна гірчиці, що його взяв чоловік та й посіяв на своїм полі. Воно, щоправда, найменше з усіх зерен; але як виросте, стає найбільшим з усієї городини, і навіть стає деревом, так що птаство небесне злітається і гніздиться на його гілках.” Ще іншу притчу повідав їм: “Царство Небесне схоже на закваску, що її бере жінка і кладе до трьох мірок муки, аж поки все не скисне.” Все це говорив Ісус до людей у притчах, і без притч не говорив до них нічого, щоб збулося сказане пророком: “Уста мої відкрию в притчах, оповім тайни, сховані від початку світу.” Тоді він відіслав народ і прийшов додому. І підійшли до нього його учні та й кажуть: “Виясни нам притчу про кукіль, що на полі.”
Одна й друга притча говорять про малі речі, які, якщо даємо їм місце та час, можуть зрости до великих розмірів. Так відбувається з гірчичним насінням і закваскою. Без насіння не виросте велике дерево, без закваски не буде тіста, з якого можемо спекти смачний хліб…Закваска та насіння, про які говорить Ісус, це – наша віра. Якщо її залишимо тільки для себе і будемо думати, що цього є достатньо, то наше життя поступово стане «несмачним», порожнім… Сама тільки закваска стає нічим, якщо немає «муки», якою є кожна використана можливість для служіння іншим, виявлення любові. З насіння, яке не посадимо в землю, не може вирости «дерево віри» виявленої прийняттям Христа в Євхаристії, життям .вірою не тільки в церкві,але й за її межами в щоденних ситуаціях, на роботі, в школі…Ісус бажає, щоб наша віра зростала і щоб ми Його любов приносили всім людям без винятку.
Яким насінням, якою закваскою я є для оточуючих?
Навечір’я Різдва Христового; преп. муч. Євгенії
Іншу притчу він подав їм, кажучи: “Царство Небесне подібне до зерна гірчиці, що його взяв чоловік та й посіяв на своїм полі. Воно, щоправда, найменше з усіх зерен; але як виросте, стає найбільшим з усієї городини, і навіть стає деревом, так що птаство небесне злітається і гніздиться на його гілках.” Ще іншу притчу повідав їм: “Царство Небесне схоже на закваску, що її бере жінка і кладе до трьох мірок муки, аж поки все не скисне.” Все це говорив Ісус до людей у притчах, і без притч не говорив до них нічого, щоб збулося сказане пророком: “Уста мої відкрию в притчах, оповім тайни, сховані від початку світу.” Тоді він відіслав народ і прийшов додому. І підійшли до нього його учні та й кажуть: “Виясни нам притчу про кукіль, що на полі.”
Одна й друга притча говорять про малі речі, які, якщо даємо їм місце та час, можуть зрости до великих розмірів. Так відбувається з гірчичним насінням і закваскою. Без насіння не виросте велике дерево, без закваски не буде тіста, з якого можемо спекти смачний хліб…Закваска та насіння, про які говорить Ісус, це – наша віра. Якщо її залишимо тільки для себе і будемо думати, що цього є достатньо, то наше життя поступово стане «несмачним», порожнім… Сама тільки закваска стає нічим, якщо немає «муки», якою є кожна використана можливість для служіння іншим, виявлення любові. З насіння, яке не посадимо в землю, не може вирости «дерево віри» виявленої прийняттям Христа в Євхаристії, життям .вірою не тільки в церкві,але й за її межами в щоденних ситуаціях, на роботі, в школі…Ісус бажає, щоб наша віра зростала і щоб ми Його любов приносили всім людям без винятку.
Яким насінням, якою закваскою я є для оточуючих?
05.01.2010
05 січня, вівторок – Мр 10,2-12
10-ох муч. Критських
Приступили фарисеї і, спокушаючи його, питали: "Чи можна чоловікові відпустити жінку?" А він у відповідь сказав їм: "Що заповів вам Мойсей?" Вони сказали: "Мойсей дозволив написати грамоту розлуки та й відпустити." "То з-за серця вашого запеклого, - сказав Ісус їм, - написав він вам отой припис. А на початку створення Бог створив їх чоловіком та жінкою. Ось чому чоловік покине свого батька - матір і пристане до жінки своєї, й обоє будуть одним тілом; тому вже не двоє, лише - одне тіло. Що, отже, злучить Бог, людина хай не розлучає."Удома ж учні знов його про те запитали. А він сказав їм: "Хто відпускає свою жінку й бере другу, чужоложить з нею.І коли жінка покине свого чоловіка й вийде за іншого, - чужоложить."
Бог дає нерозлучність шлюбу для добра людини. Яке майбутнє мали би родини та подружжя, якщо би двоє приймали шлюб з свідомістю, що можуть будь коли відійти та знайти собі кращого партнера? Що з’єднувало б тих двох людей? Чи не настав би хаос в родинах, в державі, у світі? Щоб подружжя лишилося не розлучним та міцним, мусить мати міцну основу, а нею є Бог!!! Двоє людей, які добровільно вирішили жити в подружжі, Йому мають дати місце у спільному житті.
Господи Ісусе, прошу благослови нашу сім’ю, та дай, щоб молоді люди відповідально готувалися до подружжя.
10-ох муч. Критських
Приступили фарисеї і, спокушаючи його, питали: "Чи можна чоловікові відпустити жінку?" А він у відповідь сказав їм: "Що заповів вам Мойсей?" Вони сказали: "Мойсей дозволив написати грамоту розлуки та й відпустити." "То з-за серця вашого запеклого, - сказав Ісус їм, - написав він вам отой припис. А на початку створення Бог створив їх чоловіком та жінкою. Ось чому чоловік покине свого батька - матір і пристане до жінки своєї, й обоє будуть одним тілом; тому вже не двоє, лише - одне тіло. Що, отже, злучить Бог, людина хай не розлучає."Удома ж учні знов його про те запитали. А він сказав їм: "Хто відпускає свою жінку й бере другу, чужоложить з нею.І коли жінка покине свого чоловіка й вийде за іншого, - чужоложить."
Бог дає нерозлучність шлюбу для добра людини. Яке майбутнє мали би родини та подружжя, якщо би двоє приймали шлюб з свідомістю, що можуть будь коли відійти та знайти собі кращого партнера? Що з’єднувало б тих двох людей? Чи не настав би хаос в родинах, в державі, у світі? Щоб подружжя лишилося не розлучним та міцним, мусить мати міцну основу, а нею є Бог!!! Двоє людей, які добровільно вирішили жити в подружжі, Йому мають дати місце у спільному житті.
Господи Ісусе, прошу благослови нашу сім’ю, та дай, щоб молоді люди відповідально готувалися до подружжя.
04.01.2010
04 січня, понеділок – Мр 9,42-10,1
Вмуч. Анастасії
. Хто ж спокусить одне з оцих малих, що вірують, - краще було б такому, якщо б йому повішено на шию жорновий камінь та вкинено в море. І коли твоя рука спокушає тебе, відітни її. Краще тобі ввійти в життя калікою, ніж з двома руками піти у пекло, у вогонь незгасний, де черв'як їхній не вмирає й вогонь не вгасає. І коли нога твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти в життя кривим, ніж з двома ногами бути кинутим у пекло, де черв'як їхній не вмирає й вогонь не вгасає. І коли око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі ввійти у Царство Боже однооким, ніж з двома очима бути кинутим у пекло, де черв'як їхній не вмирає і вогонь не вгасає. Бо кожен вогнем посолиться, жертва ж кожна - сіллю посолиться. Сіль - добра; та коли сіль не солона стане, чим її приправите? Майте у собі сіль і живіть у мирі між собою!". Вийшовши звідти, Ісус приходить у Юдейську землю та по той бік Йордану. І знову сходяться до нього люди, і він, своїм звичаєм, знову навчає їх.
Христові застережливі слова нас не мають лякати або непокоїти. Вони нас оберігають, щоб наше християнство не було лише якоюсь родинною традицією чи модою, або почуттям, але вираженням нашого внутрішнього переконання.
Христова наука має бути для нас програмою нашого щоденного життя. Наповнені Його словом та прикладом, будемо щоденно по частинках визволятися від грішних спокус – злих друзів, зустрічей для випивки, неморальних журналів, розмов, програм, сторінок в Інтернеті….
Христос нам приніс мир і справжню радість, не обмінюймо їх на обгортки, які нам пропонує ліберальний світ, вони блистять лише на землі!!!
• Буду сьогодні контролювати мій зір.
Господи, хочу жити з Тобою в небі. Допоможи мені своєю благодаттю не жити в гріху.
Вмуч. Анастасії
. Хто ж спокусить одне з оцих малих, що вірують, - краще було б такому, якщо б йому повішено на шию жорновий камінь та вкинено в море. І коли твоя рука спокушає тебе, відітни її. Краще тобі ввійти в життя калікою, ніж з двома руками піти у пекло, у вогонь незгасний, де черв'як їхній не вмирає й вогонь не вгасає. І коли нога твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти в життя кривим, ніж з двома ногами бути кинутим у пекло, де черв'як їхній не вмирає й вогонь не вгасає. І коли око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі ввійти у Царство Боже однооким, ніж з двома очима бути кинутим у пекло, де черв'як їхній не вмирає і вогонь не вгасає. Бо кожен вогнем посолиться, жертва ж кожна - сіллю посолиться. Сіль - добра; та коли сіль не солона стане, чим її приправите? Майте у собі сіль і живіть у мирі між собою!". Вийшовши звідти, Ісус приходить у Юдейську землю та по той бік Йордану. І знову сходяться до нього люди, і він, своїм звичаєм, знову навчає їх.
Христові застережливі слова нас не мають лякати або непокоїти. Вони нас оберігають, щоб наше християнство не було лише якоюсь родинною традицією чи модою, або почуттям, але вираженням нашого внутрішнього переконання.
Христова наука має бути для нас програмою нашого щоденного життя. Наповнені Його словом та прикладом, будемо щоденно по частинках визволятися від грішних спокус – злих друзів, зустрічей для випивки, неморальних журналів, розмов, програм, сторінок в Інтернеті….
Христос нам приніс мир і справжню радість, не обмінюймо їх на обгортки, які нам пропонує ліберальний світ, вони блистять лише на землі!!!
• Буду сьогодні контролювати мій зір.
Господи, хочу жити з Тобою в небі. Допоможи мені своєю благодаттю не жити в гріху.
03.01.2010
03 січня, неділя – Мт 1,1-25
Нд Св .Отців Муч. Юліяни
Родовід Ісуса Христа, сина Давида, сина Авраама. Авраам був батьком Ісаака, Ісаак – Якова, Яків – Юди і братів його. Юда був батьком Фареса та Зари від Тамари. Фарес був батьком Есрома, Есром – Арама, Арам – Амінадава, Амінадав – Наасона, Наасон – Салмона, Салмон – Вооза від Рахави, Вооз – Йоведа від Рути, Йовед – Єссея, Єссей був батьком царя Давида, Давид – Соломона від жінки Урії. Соломон же був батьком Ровоама, Ровоам – Авії, Авія – Асафа, Асаф – Йосафата, Йосафат – Йорама, Йорам – Озії, Озія – Йоатама, Йоатам – Ахаза, Ахаз – Єзекії, Єзекія – Манасії, Манасія – Амоса, Амос – Йосії, Йосія – Єхонії і братів його за вавилонсько¬го переселення. А після вавилонського переселення в Єхонії народився Салатіїл, у Салатіїла – Зоровавел, у Зоровавела – Авіюд, в Авіюда – Еліяким, в Еліякима – Азор, в Азора – Садок, у Садока – Ахим, в Ахима – Еліюд, в Еліюда – Єлеазар, в Єлеазара – Маттан, у Маттана – Яків, у Якова – Йосиф, чоловік Марії, з якої народився Ісус, що зветься Христос. Поколінь же всіх було: від Авраама до Давида чотирнадцять, від Давида до вавилонського переселення чотирнадцять і від вавилонського переселення до Христа – поколінь чотирнадцять. Народження Ісуса Христа відбулося так: Марія, його мати, була заручена з Йосифом; але, перед тим, як вони зійшлися, виявилося, що вона була вагітна від Святого Духа. Йосиф, її чоловік, бувши праведний і не бажавши її ославити, хотів тайкома її відпустити.І от, коли він це задумав, ангел Господній з'явився йому уві сні й мовив: “Йосифе, сину Давида, не бійсь узяти Марію, твою жінку, бо те, що в ній зачалось, походить від Святого Духа. Вона породить сина, і ти даси йому ім'я Ісус, бо він спасе народ свій від гріхів їхніх.” А сталося все це, щоб здійснилось Господнє слово, сказане пророком: “Ось, діва матиме в утробі й породить сина, і дадуть йому ім'я Еммануїл, що значить: З нами Бог.” Прокинувшись від сну, Йосиф він дав зробив, як звелів йому ангел Господній: прийняв свою жінку; та не спізнав її, аж поки породила сина, і йому ім'я Ісус.
Матвій перераховує ці імена не для того, щоб ми їх запам’ятали, але щоб краще показати поступовість, з якою Бог готував дорогу своєму Синові, щоб зміг прийти на цей світ та принести благодать спасіння!Бог в історії не раз нас «дивував» і грішними людьми, таким був Ісаак, який брехав, Юда та його брати, Давид, Рута, … Бог нам хоче показати, що в Його плані кожен має своє місце та Його думки не є нашими думками! Різдво наближається, спробуймо зробити те, що є в наших силах, щоб ми його пережили в якомога найбільшому єднанні з Богом. Повірмо Богу, що для Нього не існує такої ситуації, такої проблеми, такого запитання, яке було би неможливо вирішити. Потребує саме нас, щоб принести мир там, де є неспокій, хаос, біль, смуток, втома….
Господи, допоможи мені позбутися сумнівів у вірі, які хотіли б мене відвернути від дороги, котра веде до вічної радості з Тобою в небі.
Нд Св .Отців Муч. Юліяни
Родовід Ісуса Христа, сина Давида, сина Авраама. Авраам був батьком Ісаака, Ісаак – Якова, Яків – Юди і братів його. Юда був батьком Фареса та Зари від Тамари. Фарес був батьком Есрома, Есром – Арама, Арам – Амінадава, Амінадав – Наасона, Наасон – Салмона, Салмон – Вооза від Рахави, Вооз – Йоведа від Рути, Йовед – Єссея, Єссей був батьком царя Давида, Давид – Соломона від жінки Урії. Соломон же був батьком Ровоама, Ровоам – Авії, Авія – Асафа, Асаф – Йосафата, Йосафат – Йорама, Йорам – Озії, Озія – Йоатама, Йоатам – Ахаза, Ахаз – Єзекії, Єзекія – Манасії, Манасія – Амоса, Амос – Йосії, Йосія – Єхонії і братів його за вавилонсько¬го переселення. А після вавилонського переселення в Єхонії народився Салатіїл, у Салатіїла – Зоровавел, у Зоровавела – Авіюд, в Авіюда – Еліяким, в Еліякима – Азор, в Азора – Садок, у Садока – Ахим, в Ахима – Еліюд, в Еліюда – Єлеазар, в Єлеазара – Маттан, у Маттана – Яків, у Якова – Йосиф, чоловік Марії, з якої народився Ісус, що зветься Христос. Поколінь же всіх було: від Авраама до Давида чотирнадцять, від Давида до вавилонського переселення чотирнадцять і від вавилонського переселення до Христа – поколінь чотирнадцять. Народження Ісуса Христа відбулося так: Марія, його мати, була заручена з Йосифом; але, перед тим, як вони зійшлися, виявилося, що вона була вагітна від Святого Духа. Йосиф, її чоловік, бувши праведний і не бажавши її ославити, хотів тайкома її відпустити.І от, коли він це задумав, ангел Господній з'явився йому уві сні й мовив: “Йосифе, сину Давида, не бійсь узяти Марію, твою жінку, бо те, що в ній зачалось, походить від Святого Духа. Вона породить сина, і ти даси йому ім'я Ісус, бо він спасе народ свій від гріхів їхніх.” А сталося все це, щоб здійснилось Господнє слово, сказане пророком: “Ось, діва матиме в утробі й породить сина, і дадуть йому ім'я Еммануїл, що значить: З нами Бог.” Прокинувшись від сну, Йосиф він дав зробив, як звелів йому ангел Господній: прийняв свою жінку; та не спізнав її, аж поки породила сина, і йому ім'я Ісус.
Матвій перераховує ці імена не для того, щоб ми їх запам’ятали, але щоб краще показати поступовість, з якою Бог готував дорогу своєму Синові, щоб зміг прийти на цей світ та принести благодать спасіння!Бог в історії не раз нас «дивував» і грішними людьми, таким був Ісаак, який брехав, Юда та його брати, Давид, Рута, … Бог нам хоче показати, що в Його плані кожен має своє місце та Його думки не є нашими думками! Різдво наближається, спробуймо зробити те, що є в наших силах, щоб ми його пережили в якомога найбільшому єднанні з Богом. Повірмо Богу, що для Нього не існує такої ситуації, такої проблеми, такого запитання, яке було би неможливо вирішити. Потребує саме нас, щоб принести мир там, де є неспокій, хаос, біль, смуток, втома….
Господи, допоможи мені позбутися сумнівів у вірі, які хотіли б мене відвернути від дороги, котра веде до вічної радості з Тобою в небі.
02.01.2010
02 січня, субота – Лк 13,18-29
Пердсв. Різдва Христ.; Свящмч. Ігнатія Богоносця
Далі промовив: “На що схоже Царство Боже? До чого б мені його прирівняти? Воно схоже на зерно гірчичне, що чоловік узяв та й кинув у город свій, і воно вигналось і стало деревом великим, і небесне птаство гніздиться у його гілляках. І знову промовив: “До чого мені прирівняти Царство Боже? Воно схоже на закваску, що жінка взяла й поклала в три мірки борошна, аж поки все не скисне.”. Ісус проходив через міста та через села, навчаючи й простуючи до Єрусалиму. Аж ото сказав хтось до нього: “Господи, чи мало буде тих, що спасуться?” Він відповів їм: “Силкуйтеся ввійти через тісні ворота, багато бо, кажу вам, силкуватимуться ввійти, але не зможуть. І як господар устане й замкне двері, а ви, зоставшися знадвору, почнете стукати у двері та казати: Господи, відчини нам! - він відповість вам: Не знаю вас, звідкіля ви. Тоді ви почнете казати: Ми їли й пили перед тобою, і ти навчав нас на майданах наших. Та він відповість: Кажу бо вам: Не знаю вас, звідкіля ви; геть від мене всі ви, що чините неправду! Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака та Якова й усіх пророків у Царстві Божім, себе ж самих викинутих назовні.Прийдуть тоді від сходу й від заходу, від півночі й від півдня й возсядуть (на бенкеті) в Царстві Божім.
Після прочитаного, ми можемо подумати, що в Божому Царстві є багато незрозумілих нам правил. Блаженні бідні… перші будуть останні…з найменшого насіння виросте велике дерево…прості рибалки стають апостолами та стовпами Церкви…Якщо наша ціль досягти Божого Царства, то подумаймо над тим, чи зерно гірчиці моєї віри, вже посадили, чи його тримаємо ще в своїх руках і це нас робить неплідними!Не очікується від нас, що будемо зараз досконалими, бо святість є довга дорога до Бога! Попробуймо будувати Боже царство в собі і навколо нас малим «насінням» добрих вчинків…
Господи, бажаю, щоб Твоє Царство росло в моєму серці і в серцях наших ближніх.
Пердсв. Різдва Христ.; Свящмч. Ігнатія Богоносця
Далі промовив: “На що схоже Царство Боже? До чого б мені його прирівняти? Воно схоже на зерно гірчичне, що чоловік узяв та й кинув у город свій, і воно вигналось і стало деревом великим, і небесне птаство гніздиться у його гілляках. І знову промовив: “До чого мені прирівняти Царство Боже? Воно схоже на закваску, що жінка взяла й поклала в три мірки борошна, аж поки все не скисне.”. Ісус проходив через міста та через села, навчаючи й простуючи до Єрусалиму. Аж ото сказав хтось до нього: “Господи, чи мало буде тих, що спасуться?” Він відповів їм: “Силкуйтеся ввійти через тісні ворота, багато бо, кажу вам, силкуватимуться ввійти, але не зможуть. І як господар устане й замкне двері, а ви, зоставшися знадвору, почнете стукати у двері та казати: Господи, відчини нам! - він відповість вам: Не знаю вас, звідкіля ви. Тоді ви почнете казати: Ми їли й пили перед тобою, і ти навчав нас на майданах наших. Та він відповість: Кажу бо вам: Не знаю вас, звідкіля ви; геть від мене всі ви, що чините неправду! Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака та Якова й усіх пророків у Царстві Божім, себе ж самих викинутих назовні.Прийдуть тоді від сходу й від заходу, від півночі й від півдня й возсядуть (на бенкеті) в Царстві Божім.
Після прочитаного, ми можемо подумати, що в Божому Царстві є багато незрозумілих нам правил. Блаженні бідні… перші будуть останні…з найменшого насіння виросте велике дерево…прості рибалки стають апостолами та стовпами Церкви…Якщо наша ціль досягти Божого Царства, то подумаймо над тим, чи зерно гірчиці моєї віри, вже посадили, чи його тримаємо ще в своїх руках і це нас робить неплідними!Не очікується від нас, що будемо зараз досконалими, бо святість є довга дорога до Бога! Попробуймо будувати Боже царство в собі і навколо нас малим «насінням» добрих вчинків…
Господи, бажаю, щоб Твоє Царство росло в моєму серці і в серцях наших ближніх.
01.01.2010
01 січня, п’ятниця – Мр 9,33-41
Муч. Боніфатія
І прийшли вони у Капернаум, і як був він у домі, спитав їх: "Про що ви сперечалися дорогою?" Вони ж мовчали, бо сперечалися були дорогою, хто більший. Тоді він, сівши, прикликав дванадцятьох та й каже до них: "Коли хто хоче бути першим, нехай буде з усіх останнім і усім слугою." Потім узяв дитину, поставив її серед них і, обнявши її, каже до них: "Хто прийме одне з таких дитят в моє ім'я, - мене приймає; а хто мене приймає, - не мене приймає, а того, хто послав мене." Йоан же сказав до нього: "Учителю, ми бачили одного, що твоїм ім'ям бісів виганяє, але не ходить з нами, то ми й заборонили йому, - не ходить бо з нами." Ісус же мовив: "Не бороніть йому. Немає бо такого, хто робив би чуда моїм ім'ям і міг би незабаром мене лихословити. Бо хто не проти нас, той за нас. Хто напоїть вас кухлем води тому, що ви Христові, - істинно кажу вам, - той не втратить своєї нагороди.
У теперішньому світі ці слова не є дуже популярними. Світом керує бажання бути першим. Це не лише бажання перемогти у змаганнях чи іграх, але ще більше – досягти визнання, влади, багатства, чого сьогодні найбільше шукають. Добре почуваємося тоді, коли «щось значимо», коли ми є «кимось» .
Гідність та перше місце у небі, куди б ми радо хотіли б дістатися, не досягається багатством та титулами, а цілком іншим чином. Якщо нам щось не зрозуміло, то краще ще раз прочитаймо Ісусові слова.
Якщо хочемо жити вічно з Богом у небі, відкриймо очі на потреби ближніх та підготуймо руки до служби людям у нашому оточенні. Господь вимагає, щоб через нас інші відчували Його любов вже тут на землі.
• Зроблю одне добре діло, яке побачить лише Бог.
Господи, даруй мені Духа Святого, щоб я Твоє слово не лише вислухав, але ним також і жив.
Муч. Боніфатія
І прийшли вони у Капернаум, і як був він у домі, спитав їх: "Про що ви сперечалися дорогою?" Вони ж мовчали, бо сперечалися були дорогою, хто більший. Тоді він, сівши, прикликав дванадцятьох та й каже до них: "Коли хто хоче бути першим, нехай буде з усіх останнім і усім слугою." Потім узяв дитину, поставив її серед них і, обнявши її, каже до них: "Хто прийме одне з таких дитят в моє ім'я, - мене приймає; а хто мене приймає, - не мене приймає, а того, хто послав мене." Йоан же сказав до нього: "Учителю, ми бачили одного, що твоїм ім'ям бісів виганяє, але не ходить з нами, то ми й заборонили йому, - не ходить бо з нами." Ісус же мовив: "Не бороніть йому. Немає бо такого, хто робив би чуда моїм ім'ям і міг би незабаром мене лихословити. Бо хто не проти нас, той за нас. Хто напоїть вас кухлем води тому, що ви Христові, - істинно кажу вам, - той не втратить своєї нагороди.
У теперішньому світі ці слова не є дуже популярними. Світом керує бажання бути першим. Це не лише бажання перемогти у змаганнях чи іграх, але ще більше – досягти визнання, влади, багатства, чого сьогодні найбільше шукають. Добре почуваємося тоді, коли «щось значимо», коли ми є «кимось» .
Гідність та перше місце у небі, куди б ми радо хотіли б дістатися, не досягається багатством та титулами, а цілком іншим чином. Якщо нам щось не зрозуміло, то краще ще раз прочитаймо Ісусові слова.
Якщо хочемо жити вічно з Богом у небі, відкриймо очі на потреби ближніх та підготуймо руки до служби людям у нашому оточенні. Господь вимагає, щоб через нас інші відчували Його любов вже тут на землі.
• Зроблю одне добре діло, яке побачить лише Бог.
Господи, даруй мені Духа Святого, щоб я Твоє слово не лише вислухав, але ним також і жив.
Підписатися на:
Дописи (Atom)