30 січня, субота – Лк 20,45-21,4
Преп.Антонія Великого
І коли ввесь народ слухав, він сказав своїм учням: “Остерігайтеся книжників, що ходять залюбки в довгих шатах, люблять вітання на майданах, перші сидження в синагогах та перші місця на бенкетах; що поїдають доми вдовиць і довго моляться для виду - вони приймуть строгіше осудження. Підвівши очі, Ісус побачив, як заможні кидали свої дари до скарбнички. Побачив він також і вдову убогу, що кидала туди дві лепти. і сказав: “Істинно кажу вам, що ця бідна вдова кинула більш від усіх. Усі бо вони вкинули як дар Божий з їхньої надвишки, вона ж з убозства свого поклала ввесь свій прожиток, який мала.”
Подумали ми вже колись над тим, скільки б ми мали дати Богу? Трохи? Багато? Все? Скільки Йому достатньо? Євангеліє нам показує два типи людей: багатих та бідних. Ті перші, живуть в багатстві, мають що їсти, їм не бракує добрих напитків, дорогих речей, щось мають і в банку, тому не мають проблеми дати щось на дари, на тацю та подібне.Ті другі, серед яких є і бідна вдова, мають набагато скромнішу квартиру, їдять залежно від того, що їм дозволяють гроші, купляють одяг в дешевих магазинах. Але вміють бути щедрими за своїми можливостями стосовно ще бідніших… Бідна вдова навчилася жити в залежності від Бога аж до кінця, бо віддала все що мала. Чи би ми це вміли зробити? Руку на серце, напевно ні. Хоча даємо, деколи і з радістю, але так, щоб нам нічого не бракувало!
Віддаймо сьогодні свої серця Богу, щоб ми з Його поміччю вчилися давати та повністю довіряти Йому у всьому.
Немає коментарів:
Дописати коментар