06 січня, середа – Мт 13,31-36
Навечір’я Різдва Христового; преп. муч. Євгенії
Іншу притчу він подав їм, кажучи: “Царство Небесне подібне до зерна гірчиці, що його взяв чоловік та й посіяв на своїм полі. Воно, щоправда, найменше з усіх зерен; але як виросте, стає найбільшим з усієї городини, і навіть стає деревом, так що птаство небесне злітається і гніздиться на його гілках.” Ще іншу притчу повідав їм: “Царство Небесне схоже на закваску, що її бере жінка і кладе до трьох мірок муки, аж поки все не скисне.” Все це говорив Ісус до людей у притчах, і без притч не говорив до них нічого, щоб збулося сказане пророком: “Уста мої відкрию в притчах, оповім тайни, сховані від початку світу.” Тоді він відіслав народ і прийшов додому. І підійшли до нього його учні та й кажуть: “Виясни нам притчу про кукіль, що на полі.”
Одна й друга притча говорять про малі речі, які, якщо даємо їм місце та час, можуть зрости до великих розмірів. Так відбувається з гірчичним насінням і закваскою. Без насіння не виросте велике дерево, без закваски не буде тіста, з якого можемо спекти смачний хліб…Закваска та насіння, про які говорить Ісус, це – наша віра. Якщо її залишимо тільки для себе і будемо думати, що цього є достатньо, то наше життя поступово стане «несмачним», порожнім… Сама тільки закваска стає нічим, якщо немає «муки», якою є кожна використана можливість для служіння іншим, виявлення любові. З насіння, яке не посадимо в землю, не може вирости «дерево віри» виявленої прийняттям Христа в Євхаристії, життям .вірою не тільки в церкві,але й за її межами в щоденних ситуаціях, на роботі, в школі…Ісус бажає, щоб наша віра зростала і щоб ми Його любов приносили всім людям без винятку.
Яким насінням, якою закваскою я є для оточуючих?
Немає коментарів:
Дописати коментар