30 червня, вівторок – Мт 11,16-20
Мчч. Мануїла, Савела та Ізмаїла
16. До кого б мені прирівняти рід цей?Він подібний до дитинчат, які сидять на майданах та вигукують до інших, 17. кажучи: Ми вам на сопілці грали, та ви не танцювали; ми жалобної вам співали, та ви не били себе в груди. –18. Прийшов бо був Йоан, що не їв, не пив, і вони кажуть: Він біса має. 19. Прийшов син Чоловічий, що їсть і п’є, і вони кажуть: Оцей чоловік ненажера й винопивець, приятель митарів і грішників! І виправдалась мудрість власними ділами».
20. Тоді Ісус почав докоряти тим містам, у яких відбулося найбільше його чуд, за те, що не покаялися.
У теперішньому світі часто чути думки, що за деякими вимогами Євангелія, в теперішньому часі не можна жити, що Церква має пристосовуватися до теперішнього світу!
Церква — це Христос, Який вже пристосовувався до світу, був і є сьогодні «революційний».
Пристосовуватися до світу можна лише до межі гріха! Церквою є і ми, охрещені християни! Не можемо всі змінювати Євангеліє так, як нам подобається.
Пильнуймо, щоб і ми не були подібними до дітей, котрим ніщо не підходить. Ходімо краще шукати дорогу, якою можемо уникати розчарувань та знеохочень віри.
Якщо будемо дотримуватися Божої правди, то не будемо зневірюватися через все, що трапиться з нами, бо в обіймах Всемогутнього Бога маємо велику надію, що Він нас ніколи не покине. Дозвольмо, щоб нами керував Його Дух…. (піти на Службу, послужити ближньому…) Не говорімо, що це неможливо, але шукаймо дорогу, як це здійснити.
Господи Ісусе, запали в моєму серці надію, що Ти мене ніколи не розчаруєш.
29.06.2009
29 червня, понеділок – Мт 11,2-15
Св. Тихона, єп. Аматунського
2. Почувши у в’язниці про діла Христові, Йоан послав його спитати через своїх учнів: 3. «Ти той, що має прийти, чи іншого маємо чекати?» 4. У відповідь на це Ісус сказав їм: «Ідіть і сповістіть Йоана про те, що чуєте й бачите: 5. Сліпі бачать і криві ходять; прокажені очищуються і глухі чують; мертві воскресають і вбогим проповідується Добра Новина. 6. Щасливий, хто через мене не спотикнеться».
7. Тоді, як ті відходили, Ісус почав говорити людям про Йоана: «На що ви вийшли подивитися в пустиню? На тростину, що її колише вітер? 8. На що ж вийшли подивитись?На чоловіка, одягненого в одежу м’яку?Таж ті, що носять м’яку одежу, сидять у царських палацах. 9. Чого ж тоді вийшли?Побачити Пророка?Так, кажу вам, і більше, як Пророка. 10. Це той, що про нього написано:
Ось я посилаю мого посланця перед тобою, що приготує тобі дорогу перед тобою.
11. Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Йоана Христителя; однак найменший у Небеснім Царстві більший від нього. 12. Від часів Йоана Христителя і понині Царство Небесне здобувається силою; і ті, що вживають силу, силоміць беруть його. 13. Усі бо пророки й закон пророкували до Йоана. 14. І коли хочете знати – він є Ілля, що має прийти. 15. Хто має вуха, нехай слухає.
Чи ми вже колись ставили питання: «Що маємо робити, як жити, щоб досягти Небесне Царство? Чи скероване наше життя до Бога?».
До Небесного Царства точно не дійдемо ні силою, ні зброєю! Єдиний спосіб дістатися до неба та переживати його «плоди» вже тут на землі, — це «робити насильство» над собою. Як? Це може означати: з покорою впасти перед Богом та щирим покаянням очистити свою душу.
Іншого разу це може бути співпраця з Богом при усуванні наших слабкостей, грішних схильностей, глибоко вкорінених звичок, яка приведе до «оздоровлення» нашого духа.
Залежить від нас, наскільки віддаємося Богові вже сьогодні! Дійдімо до Божого Царства витривалістю в доброму, змаганням в покорі, в прощенні…
• Яке «насильство» над собою сьогодні мене заведе ближче до неба?
Господи Ісусе, з натхненням приймаю сьогоднішній день як пропозицію бути жителем неба, тим, що житиму, згідно з Твоєю волею.
Св. Тихона, єп. Аматунського
2. Почувши у в’язниці про діла Христові, Йоан послав його спитати через своїх учнів: 3. «Ти той, що має прийти, чи іншого маємо чекати?» 4. У відповідь на це Ісус сказав їм: «Ідіть і сповістіть Йоана про те, що чуєте й бачите: 5. Сліпі бачать і криві ходять; прокажені очищуються і глухі чують; мертві воскресають і вбогим проповідується Добра Новина. 6. Щасливий, хто через мене не спотикнеться».
7. Тоді, як ті відходили, Ісус почав говорити людям про Йоана: «На що ви вийшли подивитися в пустиню? На тростину, що її колише вітер? 8. На що ж вийшли подивитись?На чоловіка, одягненого в одежу м’яку?Таж ті, що носять м’яку одежу, сидять у царських палацах. 9. Чого ж тоді вийшли?Побачити Пророка?Так, кажу вам, і більше, як Пророка. 10. Це той, що про нього написано:
Ось я посилаю мого посланця перед тобою, що приготує тобі дорогу перед тобою.
11. Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Йоана Христителя; однак найменший у Небеснім Царстві більший від нього. 12. Від часів Йоана Христителя і понині Царство Небесне здобувається силою; і ті, що вживають силу, силоміць беруть його. 13. Усі бо пророки й закон пророкували до Йоана. 14. І коли хочете знати – він є Ілля, що має прийти. 15. Хто має вуха, нехай слухає.
Чи ми вже колись ставили питання: «Що маємо робити, як жити, щоб досягти Небесне Царство? Чи скероване наше життя до Бога?».
До Небесного Царства точно не дійдемо ні силою, ні зброєю! Єдиний спосіб дістатися до неба та переживати його «плоди» вже тут на землі, — це «робити насильство» над собою. Як? Це може означати: з покорою впасти перед Богом та щирим покаянням очистити свою душу.
Іншого разу це може бути співпраця з Богом при усуванні наших слабкостей, грішних схильностей, глибоко вкорінених звичок, яка приведе до «оздоровлення» нашого духа.
Залежить від нас, наскільки віддаємося Богові вже сьогодні! Дійдімо до Божого Царства витривалістю в доброму, змаганням в покорі, в прощенні…
• Яке «насильство» над собою сьогодні мене заведе ближче до неба?
Господи Ісусе, з натхненням приймаю сьогоднішній день як пропозицію бути жителем неба, тим, що житиму, згідно з Твоєю волею.
28.06.2009
28 червня, неділя – Мт 6,22-33 (нд.3; гл.2)
Прор. Амоса, преп. Єроніма Стридонського
22. Світло тіла – око. Як, отже, твоє око здорове, все тіло твоє буде світле. 23. А коли твоє око лихе, все тіло твоє буде в темряві. Коли ж те світло, що в тобі, темрява, то темрява – якою ж великою буде!
24. Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або триматиметься одного, а того знехтує. Не можете Богові служити – і мамоні.
25. Ось чому кажу вам: Не турбуйтеся вашим життям, що вам їсти та що пити; ні тілом вашим, у що одягнутись. Хіба життя не більш – їжі, тіло – не більш одежі? 26. Гляньте на птиць небесних: не сіють і не жнуть, ані не збирають у засіки, а Отець ваш небесний їх годує! Хіба ви від них не вартісніші? 27. Хто з вас, журячись, спроможен добавити до свого віку хоч один лікоть? 28. І про одежу чого ж вам клопотатись? Гляньте на польові лілеї, як ростуть вони: не працюють і не прядуть. 29. Та я кажу вам, що й Соломон у всій своїй славі не вдягався так, як одна з них. 30. І коли зілля польове, яке сьогодні є, а завтра вкидають його до печі, Бог так одягає, то чи не багато більше вас, маловірні? 31. Отож не турбуйтеся, промовлявши: Що будемо їсти, що пити й у що зодягнемося? 32. Про все те побиваються погани. Отець же ваш небесний знає, що вам усе це потрібне. 33. Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться.
…Ніхто не може двом панам служити… Вибираймо того, хто нам може дарувати свободу дітей Божих та правдиву радість…
…Ось чому кажу вам: Не турбуйтеся вашим життям, що вам їсти та що пити; ні тілом вашим, у що одягнутись… Ці слова можемо прийняти як заклик жити посеред щоденних турбот та життєвих ситуації з радісною надією, що нас пильнує наш Небесний Батько, який бажає опікуватися кожною деталлю нашого життя! В нашому житті чергуються хвилини щастя, радості та миру з хвилинами неуспіху, поразок та розчарувань… Від нас залежить те, чи ми «навчимося» приймати від доброго Батька добре і не дуже добре! Страждання та випробування мають сприяти збільшенню любові до Бога!!!
Не переживаймо наперед про наступний день, якщо ми ще не пережили той сьогоднішній! Бог має для нас план та знає найкраще, як нас зробити щасливими! Чекає, щоб Йому допомогти реалізувати Його план. Не бажаймо за всяку ціну опікуватися собою! Бог є безконечно мудріший, міцніший та багатший, ніж ми!
Прор. Амоса, преп. Єроніма Стридонського
22. Світло тіла – око. Як, отже, твоє око здорове, все тіло твоє буде світле. 23. А коли твоє око лихе, все тіло твоє буде в темряві. Коли ж те світло, що в тобі, темрява, то темрява – якою ж великою буде!
24. Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або триматиметься одного, а того знехтує. Не можете Богові служити – і мамоні.
25. Ось чому кажу вам: Не турбуйтеся вашим життям, що вам їсти та що пити; ні тілом вашим, у що одягнутись. Хіба життя не більш – їжі, тіло – не більш одежі? 26. Гляньте на птиць небесних: не сіють і не жнуть, ані не збирають у засіки, а Отець ваш небесний їх годує! Хіба ви від них не вартісніші? 27. Хто з вас, журячись, спроможен добавити до свого віку хоч один лікоть? 28. І про одежу чого ж вам клопотатись? Гляньте на польові лілеї, як ростуть вони: не працюють і не прядуть. 29. Та я кажу вам, що й Соломон у всій своїй славі не вдягався так, як одна з них. 30. І коли зілля польове, яке сьогодні є, а завтра вкидають його до печі, Бог так одягає, то чи не багато більше вас, маловірні? 31. Отож не турбуйтеся, промовлявши: Що будемо їсти, що пити й у що зодягнемося? 32. Про все те побиваються погани. Отець же ваш небесний знає, що вам усе це потрібне. 33. Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться.
…Ніхто не може двом панам служити… Вибираймо того, хто нам може дарувати свободу дітей Божих та правдиву радість…
…Ось чому кажу вам: Не турбуйтеся вашим життям, що вам їсти та що пити; ні тілом вашим, у що одягнутись… Ці слова можемо прийняти як заклик жити посеред щоденних турбот та життєвих ситуації з радісною надією, що нас пильнує наш Небесний Батько, який бажає опікуватися кожною деталлю нашого життя! В нашому житті чергуються хвилини щастя, радості та миру з хвилинами неуспіху, поразок та розчарувань… Від нас залежить те, чи ми «навчимося» приймати від доброго Батька добре і не дуже добре! Страждання та випробування мають сприяти збільшенню любові до Бога!!!
Не переживаймо наперед про наступний день, якщо ми ще не пережили той сьогоднішній! Бог має для нас план та знає найкраще, як нас зробити щасливими! Чекає, щоб Йому допомогти реалізувати Його план. Не бажаймо за всяку ціну опікуватися собою! Бог є безконечно мудріший, міцніший та багатший, ніж ми!
27.06.2009
27 червня, субота – Ів 19,25-27
Свщмч. Миколи Чарнецького і 24-ох українських мучеників
25. А при хресті Ісусовім стояли його мати, сестра його матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина. 26. Бачивши Ісус матір і біля неї учня, що стояв, – а його ж любив він, – мовить до матері: «Жінко, ось син твій». 27. А тоді й до учня мовить: «Ось матір твоя». І від тієї хвилі учень узяв її до себе.
Марія нас сьогодні «вчить» важливої речі — говорити Богові: «Так!» в кожній миті нашого життя. Не лише тоді, коли Ісуса хвалять за Його мудрість, якою навчає, або коли робить чуда та насичує юрби, але й тоді, коли Його переслідують та хочуть вбити, коли Його засудять і Він несе важкий хрест під яким падає, і коли Його прибили до хреста і Він помирає за людство…
Подумаймо над тим, чи ми хочемо та маємо витривалість говорити Богові: «Так!» в тих життєвих обставинах, в котрих знаходимося. Так, як в житті Марії діяла Божа благодать, якій Вона повністю відкрилася, так і в нашому житті Бог бажає роздавати нам свою благодать, тільки, щоб ми Йому це дозволили…
• Спробую хоча б в чомусь уподібнитися до Марії
Боже, віддаю Тобі сьогодні своє життя так охоче, як Марія!
Свщмч. Миколи Чарнецького і 24-ох українських мучеників
25. А при хресті Ісусовім стояли його мати, сестра його матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина. 26. Бачивши Ісус матір і біля неї учня, що стояв, – а його ж любив він, – мовить до матері: «Жінко, ось син твій». 27. А тоді й до учня мовить: «Ось матір твоя». І від тієї хвилі учень узяв її до себе.
Марія нас сьогодні «вчить» важливої речі — говорити Богові: «Так!» в кожній миті нашого життя. Не лише тоді, коли Ісуса хвалять за Його мудрість, якою навчає, або коли робить чуда та насичує юрби, але й тоді, коли Його переслідують та хочуть вбити, коли Його засудять і Він несе важкий хрест під яким падає, і коли Його прибили до хреста і Він помирає за людство…
Подумаймо над тим, чи ми хочемо та маємо витривалість говорити Богові: «Так!» в тих життєвих обставинах, в котрих знаходимося. Так, як в житті Марії діяла Божа благодать, якій Вона повністю відкрилася, так і в нашому житті Бог бажає роздавати нам свою благодать, тільки, щоб ми Йому це дозволили…
• Спробую хоча б в чомусь уподібнитися до Марії
Боже, віддаю Тобі сьогодні своє життя так охоче, як Марія!
26.06.2009
26 червня, п’ятниця – Ів 3,13-17
ХРИСТА ЧОЛОВІКОЛЮБЦЯ. Мчц. Акілини, св. Трифілія
13. Ніхто не ввійшов у небо, крім того, хто зійшов з неба: Син Чоловічий! 14. Тож так, як Мойсей змія підняв у пустині, – так треба Синові Чоловічому бути піднесеним, 15. щоб кожен, хто вірує у нього, жив життям вічним.
16. Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним. 17. Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише ним – світ спасти.
Дуже гарно та заспокійливо звучать нам ці слова з сьогоднішнього Євангелія! Бог пропонує нам свою любов, тим, що висилає свого Сина Ісуса, щоб передав нам Боже життя!
Запевнення, що ніхто, з тих, хто вірить та віддає своє життя Богові, не загине, може нас підтримувати в хвилинах, коли б ми найбільше хотіли зійти на дорогу, по котрій крокують наші близькі, друзі, колеги…
Крокування за Ісусом точно не є прогулянкою трояндовим садом, але якщо чуємо, що це єдина дорога до неба, почнімо крокувати нею за Ісусом вже сьогодні!
Бог має щодо кожного з нас особистий план, лише потребує нашого свобідного рішення. Залежить від нас, чи виберемо дорогу світла та любові за Ісусом, чи відійдемо на дорогу, де на хвилину можемо мати все, що нам подобається, але коли та дорога закінчиться, ми будемо перед непереможною безоднею.
Господи Ісусе, спаси мене для вічного життя! Хочу Тебе триматися протягом цілого мого життя.
ХРИСТА ЧОЛОВІКОЛЮБЦЯ. Мчц. Акілини, св. Трифілія
13. Ніхто не ввійшов у небо, крім того, хто зійшов з неба: Син Чоловічий! 14. Тож так, як Мойсей змія підняв у пустині, – так треба Синові Чоловічому бути піднесеним, 15. щоб кожен, хто вірує у нього, жив життям вічним.
16. Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним. 17. Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише ним – світ спасти.
Дуже гарно та заспокійливо звучать нам ці слова з сьогоднішнього Євангелія! Бог пропонує нам свою любов, тим, що висилає свого Сина Ісуса, щоб передав нам Боже життя!
Запевнення, що ніхто, з тих, хто вірить та віддає своє життя Богові, не загине, може нас підтримувати в хвилинах, коли б ми найбільше хотіли зійти на дорогу, по котрій крокують наші близькі, друзі, колеги…
Крокування за Ісусом точно не є прогулянкою трояндовим садом, але якщо чуємо, що це єдина дорога до неба, почнімо крокувати нею за Ісусом вже сьогодні!
Бог має щодо кожного з нас особистий план, лише потребує нашого свобідного рішення. Залежить від нас, чи виберемо дорогу світла та любові за Ісусом, чи відійдемо на дорогу, де на хвилину можемо мати все, що нам подобається, але коли та дорога закінчиться, ми будемо перед непереможною безоднею.
Господи Ісусе, спаси мене для вічного життя! Хочу Тебе триматися протягом цілого мого життя.
25.06.2009
25 червня, четвер – Мт 10,23-31
Препп. Онуфрія Великого і Петра Атонського
23. А як будуть вас переслідувати в тому місті, тікайте в інше. Істинно кажу вам: Не встигнете обійти міст ізраїльських, як прийде Син Чоловічий.
24. Не є учень понад учителя, ані слуга над пана свого. 25. Досить для учня, коли стане, як його вчитель; а слуга – як його пан. Коли господаря назвали Велзевулом, то скільки більше – його домашніх.
26. Тож ви їх не лякайтесь. Нема нічого схованого, що не виявиться; нічого тайного, що не стане знаним. 27. Що вам кажу в темноті, кажіть те при світлі; і що ви чуєте на вухо, голосіть з покрівель. 28. Не бійтеся тих, що вбивають тіло, душі ж убити не можуть; а бійтесь радше того, хто може погубити душу і тіло в пеклі. 29. Хіба не за шага продається пара горобців? А проте ні один із них не впаде на землю без волі Отця вашого. 30. А вам же все волосся на голові пораховано!31. Не бійтесь, отже: ви вартніші за багатьох горобців.
Деякі бояться долі, мають страх за життя, за місце на роботі, за житло, бояться конкуренції… Віруючі, які живуть з думкою про Небесного Батька, котрий день і ніч є з нами, допомагає нам, вміють краще переносити проблеми у житті!
Можуть нам забрати життя, але не доторкнуться нашої душі! Вкрадуть наші гроші, але наш скарб в небі нам не можуть забрати… Щоденно повторюється дійсність, що Небесний Батько постійно опікується про кожну деталь нашого життя. Він нас ніколи не покине!
Як вирішити цю складну ситуацію? Спочатку виділімо більше часу, щоб пробувати з Господом. Молитва, роздуми над Словом Божим, короткі молитви протягом дня — хай це все не буде лише «обов’язками», але хай це стане нашим найбільшим бажанням. Часто питаймося Ісуса: «Що б Ти тепер робив на моєму місці? Чи Ти задоволений мною?» Побачимо, що поступово станемо подібними до Ісуса так, що зможемо подолати і важкі хвилини життя, і випробування віри…
Господи, допоможи мені все більше уподібнюватися до Тебе!</span>
Препп. Онуфрія Великого і Петра Атонського
23. А як будуть вас переслідувати в тому місті, тікайте в інше. Істинно кажу вам: Не встигнете обійти міст ізраїльських, як прийде Син Чоловічий.
24. Не є учень понад учителя, ані слуга над пана свого. 25. Досить для учня, коли стане, як його вчитель; а слуга – як його пан. Коли господаря назвали Велзевулом, то скільки більше – його домашніх.
26. Тож ви їх не лякайтесь. Нема нічого схованого, що не виявиться; нічого тайного, що не стане знаним. 27. Що вам кажу в темноті, кажіть те при світлі; і що ви чуєте на вухо, голосіть з покрівель. 28. Не бійтеся тих, що вбивають тіло, душі ж убити не можуть; а бійтесь радше того, хто може погубити душу і тіло в пеклі. 29. Хіба не за шага продається пара горобців? А проте ні один із них не впаде на землю без волі Отця вашого. 30. А вам же все волосся на голові пораховано!31. Не бійтесь, отже: ви вартніші за багатьох горобців.
Деякі бояться долі, мають страх за життя, за місце на роботі, за житло, бояться конкуренції… Віруючі, які живуть з думкою про Небесного Батька, котрий день і ніч є з нами, допомагає нам, вміють краще переносити проблеми у житті!
Можуть нам забрати життя, але не доторкнуться нашої душі! Вкрадуть наші гроші, але наш скарб в небі нам не можуть забрати… Щоденно повторюється дійсність, що Небесний Батько постійно опікується про кожну деталь нашого життя. Він нас ніколи не покине!
Як вирішити цю складну ситуацію? Спочатку виділімо більше часу, щоб пробувати з Господом. Молитва, роздуми над Словом Божим, короткі молитви протягом дня — хай це все не буде лише «обов’язками», але хай це стане нашим найбільшим бажанням. Часто питаймося Ісуса: «Що б Ти тепер робив на моєму місці? Чи Ти задоволений мною?» Побачимо, що поступово станемо подібними до Ісуса так, що зможемо подолати і важкі хвилини життя, і випробування віри…
Господи, допоможи мені все більше уподібнюватися до Тебе!</span>
24.06.2009
24 червня, середа – Мт 10,16-22
Апп. Вартоломея і Варнави
16. Оце я посилаю вас, немов овець серед вовків. Будьте, отже, мудрі, як змії, і прості, як голубки. 17. Стережіться людей, бо вони видадуть вас синедріонам і бичуватимуть вас по своїх синагогах. 18. Вас волочитимуть і до правителів і до царів за мене, щоб свідчити перед ними й поганами. 19. І коли видадуть вас, не журіться, як або що вам говорити, – дано буде вам на той час, що маєте говорити; 20. не ви бо будете говорити, а Дух Отця вашого в вас говоритиме. 21. Брат видасть на смерть брата й батько дитину; діти повстануть на батьків і будуть їх убивати. 22. Вас ненавидітимуть усі за моє ім’я, але хто витриває до кінця, той спасеться.
Ісус говорив відкрито своїм учням про їхнє послання, нічого не приховував та не прикрашав. Тому і сьогодні Його слова звучать не дуже приємно для нас. Поки нам наша віра нічого не коштує, доки Господь від нас не вимагає нічого важкого, нам це підходить. Коли прийдуть перші труднощі, проблеми та випробування, прийде страх та бажання легко втекти від всього, що стосується нашої віри в Бога…
Щоб такого не було, мусимо щоденно «вчитися» довіряти своєму Богові, вчитися не боятися, але вірити Богові, що Він напевно про нас подбає! Це «навчання довіри» в Бога не є легким. Спробуймо вже сьогодні та потім знову й знову починати день прославою Бога, усвідомленням того, що Він є з нами, є близько коло нас і цікавиться кожною хвилиною нашого життя! В ситуаціях дня будемо бачити, як нас наповнює силою, відвагою, не лише побачимо, що буде зростати наша довіра до Бога, але й ми будемо «чутливими» на потреби наших ближніх, легше даватимемо себе у «розпорядження» всім, котрі нас потребуватимуть, і якщо прийдуть якісь труднощі, біль та випробування, Дух Божий буде з нами і дасть нам мудрість та відвагу говорити, витримати, любити…
Господи, бажаю довіряти Тобі в кожній хвилині життя.
Апп. Вартоломея і Варнави
16. Оце я посилаю вас, немов овець серед вовків. Будьте, отже, мудрі, як змії, і прості, як голубки. 17. Стережіться людей, бо вони видадуть вас синедріонам і бичуватимуть вас по своїх синагогах. 18. Вас волочитимуть і до правителів і до царів за мене, щоб свідчити перед ними й поганами. 19. І коли видадуть вас, не журіться, як або що вам говорити, – дано буде вам на той час, що маєте говорити; 20. не ви бо будете говорити, а Дух Отця вашого в вас говоритиме. 21. Брат видасть на смерть брата й батько дитину; діти повстануть на батьків і будуть їх убивати. 22. Вас ненавидітимуть усі за моє ім’я, але хто витриває до кінця, той спасеться.
Ісус говорив відкрито своїм учням про їхнє послання, нічого не приховував та не прикрашав. Тому і сьогодні Його слова звучать не дуже приємно для нас. Поки нам наша віра нічого не коштує, доки Господь від нас не вимагає нічого важкого, нам це підходить. Коли прийдуть перші труднощі, проблеми та випробування, прийде страх та бажання легко втекти від всього, що стосується нашої віри в Бога…
Щоб такого не було, мусимо щоденно «вчитися» довіряти своєму Богові, вчитися не боятися, але вірити Богові, що Він напевно про нас подбає! Це «навчання довіри» в Бога не є легким. Спробуймо вже сьогодні та потім знову й знову починати день прославою Бога, усвідомленням того, що Він є з нами, є близько коло нас і цікавиться кожною хвилиною нашого життя! В ситуаціях дня будемо бачити, як нас наповнює силою, відвагою, не лише побачимо, що буде зростати наша довіра до Бога, але й ми будемо «чутливими» на потреби наших ближніх, легше даватимемо себе у «розпорядження» всім, котрі нас потребуватимуть, і якщо прийдуть якісь труднощі, біль та випробування, Дух Божий буде з нами і дасть нам мудрість та відвагу говорити, витримати, любити…
Господи, бажаю довіряти Тобі в кожній хвилині життя.
23.06.2009
23 червня, вівторок – Мт 10,9-15
Свщмч. Тимотея, єп. Пруського
9. Не беріть ні золота, ні срібла, ні дрібних грошей у череси ваші. 10. Ні торби на дорогу, ні одежин двох, ні взуття, ні палиці, – бо робітник вартий утримання свого.
11. А як зайдете в якесь місто, чи село, то розпитайте, хто в ньому достойний, і там перебувайте, поки не вийдете. 12. Входячи ж у дім, вітайте його, кажучи: Мир дому цьому! 13. І як той дім достойний, нехай ваш мир зійде на нього; а як недостойний, нехай ваш мир до вас повернеться. 14. І як хтось вас не прийме та й не послухає ваших слів, то ви, виходячи з дому чи з того міста, обтрусіть порох із ніг ваших. 15. Істинно кажу вам: Легше буде судного дня землі Содомській і Гоморській, ніж місту тому!
Свщмч. Тимотея, єп. Пруського
9. Не беріть ні золота, ні срібла, ні дрібних грошей у череси ваші. 10. Ні торби на дорогу, ні одежин двох, ні взуття, ні палиці, – бо робітник вартий утримання свого.
11. А як зайдете в якесь місто, чи село, то розпитайте, хто в ньому достойний, і там перебувайте, поки не вийдете. 12. Входячи ж у дім, вітайте його, кажучи: Мир дому цьому! 13. І як той дім достойний, нехай ваш мир зійде на нього; а як недостойний, нехай ваш мир до вас повернеться. 14. І як хтось вас не прийме та й не послухає ваших слів, то ви, виходячи з дому чи з того міста, обтрусіть порох із ніг ваших. 15. Істинно кажу вам: Легше буде судного дня землі Содомській і Гоморській, ніж місту тому!
22.06.2009
22 червня, понеділок – Мт 9,36-10,8
Св. Кирила, архиєп. Олександрійського
36. Він, бачивши юрми народу, милосердився над ними, бо вони були стомлені й прибиті, немов ті вівці, що не мають пастуха. 37. Тоді він каже своїм учням: «Жнива великі, та робітників мало. 38. Просіть, отже, Господаря жнив, щоб вислав робітників на свої жнива».
1. Прикликавши своїх дванадцять учнів, Ісус дав їм владу над нечистими духами, щоб їх виганяли і лікували всяку хворобу й усяку неміч. 2. Ось імена дванадцятьох апостолів: перший Симон, прозваний Петром, і Андрій, брат його; Яків, син Заведея, та Йоан, брат його; 3. Филип та Вартоломей; Тома й Матей, митар;Яків, син Алфея, і Тадей; 4. Симон Кананій та Юда Іскаріотський, що й зрадив його.
5. Оцих дванадцять Ісус вислав і наказав їм: «У дорогу до поган не пускайтесь і в самарійські міста не заходьте. 6. А йдіть радше до загиблих овець дому Ізраїля. 7. Ідіть, проповідуйте, кажучи, що Царство Небесне – близько. 8. Оздоровлюйте недужих, воскрешайте мертвих, очищуйте прокажених, бісів виганяйте. Даром прийняли, даром давайте.
Нам здається неможливим та незрозумілим для людського розуму, що така мала групка апостолів мала голосити Євангелію цілому світу та принести Христову науку кожній людині.
І це нам сьогодні може свідчити про те, яким міцним є Бог, котрому віримо. Так як і учні, ми є покликані поширювати Євангелію та вчення Церкви у світі, де живемо, подорожуємо, навчаємося, бавимось, лікуємо…
Але як це все маємо робити? Спочатку треба перевірити нашу довіру до Того, Котрий нам дає силу та керує нами. Потім — щирою молитвою спрямувати нашу увагу на Ісуса: «Скеровуй мене, Господи». Вишли мене туди, де маю принести світло віри, порозуміння, любові, надії. Ти найкраще знаєш, хто мене потребує.
Після цього з охотою крокуймо сьогоднішнім днем. Можливо, вже сьогодні наш батько, мама, співпрацівник, сусід… відчують Божий дотик, Божу любов, Божу поміч, Боже милосердя. Тішмося з того, що можемо поширювати Євангелію вже сьогодні.
• Буду уважним, куди Бог мене вишле.
Господи, наповнюй мене своїм Духом, щоб я був Твоїм апостолом всюди, куди Ти мене сьогодні вишлеш.
Св. Кирила, архиєп. Олександрійського
36. Він, бачивши юрми народу, милосердився над ними, бо вони були стомлені й прибиті, немов ті вівці, що не мають пастуха. 37. Тоді він каже своїм учням: «Жнива великі, та робітників мало. 38. Просіть, отже, Господаря жнив, щоб вислав робітників на свої жнива».
1. Прикликавши своїх дванадцять учнів, Ісус дав їм владу над нечистими духами, щоб їх виганяли і лікували всяку хворобу й усяку неміч. 2. Ось імена дванадцятьох апостолів: перший Симон, прозваний Петром, і Андрій, брат його; Яків, син Заведея, та Йоан, брат його; 3. Филип та Вартоломей; Тома й Матей, митар;Яків, син Алфея, і Тадей; 4. Симон Кананій та Юда Іскаріотський, що й зрадив його.
5. Оцих дванадцять Ісус вислав і наказав їм: «У дорогу до поган не пускайтесь і в самарійські міста не заходьте. 6. А йдіть радше до загиблих овець дому Ізраїля. 7. Ідіть, проповідуйте, кажучи, що Царство Небесне – близько. 8. Оздоровлюйте недужих, воскрешайте мертвих, очищуйте прокажених, бісів виганяйте. Даром прийняли, даром давайте.
Нам здається неможливим та незрозумілим для людського розуму, що така мала групка апостолів мала голосити Євангелію цілому світу та принести Христову науку кожній людині.
І це нам сьогодні може свідчити про те, яким міцним є Бог, котрому віримо. Так як і учні, ми є покликані поширювати Євангелію та вчення Церкви у світі, де живемо, подорожуємо, навчаємося, бавимось, лікуємо…
Але як це все маємо робити? Спочатку треба перевірити нашу довіру до Того, Котрий нам дає силу та керує нами. Потім — щирою молитвою спрямувати нашу увагу на Ісуса: «Скеровуй мене, Господи». Вишли мене туди, де маю принести світло віри, порозуміння, любові, надії. Ти найкраще знаєш, хто мене потребує.
Після цього з охотою крокуймо сьогоднішнім днем. Можливо, вже сьогодні наш батько, мама, співпрацівник, сусід… відчують Божий дотик, Божу любов, Божу поміч, Боже милосердя. Тішмося з того, що можемо поширювати Євангелію вже сьогодні.
• Буду уважним, куди Бог мене вишле.
Господи, наповнюй мене своїм Духом, щоб я був Твоїм апостолом всюди, куди Ти мене сьогодні вишлеш.
21.06.2009
21 червня, неділя – Мт 4,18-23 (нд.2; гл.1)
Перенесення мощей влкмч. Теодора Тирона
18. А йдучи попри Галилейське море, побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, його брата, що закидали сіті у море, бо були рибалки. І до них мовив: 19. «Ідіть за мною, я вас зроблю рибалками людей». 20. І ті негайно кинули сіті й пішли за ним. 21. Пройшовши звідтіль далі, побачив інших двох братів: Якова, сина Заведея, та Йоана, його брата, що в човні з батьком Заведеєм лагодили свої сіті, і їх покликав. 22. Вони зараз же, кинувши човна і свого батька, пішли слідом за ним.
23. І ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи по їхніх синагогах, звіщаючи Добру Новину про Царство й вигоюючи всяку хворобу й всяку недугу в народі.
Перенесення мощей влкмч. Теодора Тирона
18. А йдучи попри Галилейське море, побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, його брата, що закидали сіті у море, бо були рибалки. І до них мовив: 19. «Ідіть за мною, я вас зроблю рибалками людей». 20. І ті негайно кинули сіті й пішли за ним. 21. Пройшовши звідтіль далі, побачив інших двох братів: Якова, сина Заведея, та Йоана, його брата, що в човні з батьком Заведеєм лагодили свої сіті, і їх покликав. 22. Вони зараз же, кинувши човна і свого батька, пішли слідом за ним.
23. І ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи по їхніх синагогах, звіщаючи Добру Новину про Царство й вигоюючи всяку хворобу й всяку недугу в народі.
20.06.2009
20 червня, субота – Мт 7,1-8
Свщмч. Теодота, єп. Анкірського
1. «Не судіте, щоб вас не судили; 2. бо яким судом судите, таким і вас будуть судити, і якою мірою міряєте, такою і вам відміряють. 3. Чого ти дивишся на скалку в оці брата твого? Колоди ж у власнім оці ти не добачаєш? 4. Або як можеш твоєму братові сказати: Дай, хай вийму скалку в тебе з ока, а он же колода в твоїм оці? 5. Лицеміре! Вийми спершу із свого ока колоду, і тоді побачиш, як вийняти з ока брата твого скалку.
6. Не давайте священне собакам, ані не кидайте перел ваших перед свиньми, щоб не потоптали їх ногами й, обернувшись, вас не роздерли.
7. Просіть, і дасться вам, шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам. 8. Кожний бо, хто просить, одержує; хто шукає, знаходить; хто стукає, тому відчиняють.
Сьогодні модно бути правником, суддею, адвокатом. Подумаймо, скільки з нас «стають» суддями своїх ближніх, бачать лише хиби, недоліки і «належно їх коментують» в своїх думках, а також й словами перед іншими! Часто вживаємо подвійні мірки, одні — для себе: добрі, широкі, а другі — для інших: вузькі, немилосердні!
Сьогодні усвідомлю важливість відносин з нашими ближніми. Люди навколо нас не так потребують судів, як братів у Христі! Таких, котрі не засуджують, не обмовляють, не додумують, не насміхаються, не заздрять, не підкладають іншим перешкод під ноги, але таких, які духовно підтримують, котрі розуміють інших, піднімають з «болота» гріха, помилок, падінь, які витирають сльози, усмішкою лікують рани у душі, помагають переносити хвороби, підтримують тих, які не мають сил…
Подивімося сьогодні глибше у свою совість, які «мірки та ваги» використовуємо щодо ближніх і які щодо себе!
Відкриймо своє серце Божій любові та милосердю і так напевно позбавимось судів над ближніми, які не є в нашій «компетенції»!
Господи, відтепер хочу більше молитися за інших, ніж судити!
Свщмч. Теодота, єп. Анкірського
1. «Не судіте, щоб вас не судили; 2. бо яким судом судите, таким і вас будуть судити, і якою мірою міряєте, такою і вам відміряють. 3. Чого ти дивишся на скалку в оці брата твого? Колоди ж у власнім оці ти не добачаєш? 4. Або як можеш твоєму братові сказати: Дай, хай вийму скалку в тебе з ока, а он же колода в твоїм оці? 5. Лицеміре! Вийми спершу із свого ока колоду, і тоді побачиш, як вийняти з ока брата твого скалку.
6. Не давайте священне собакам, ані не кидайте перел ваших перед свиньми, щоб не потоптали їх ногами й, обернувшись, вас не роздерли.
7. Просіть, і дасться вам, шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам. 8. Кожний бо, хто просить, одержує; хто шукає, знаходить; хто стукає, тому відчиняють.
Сьогодні модно бути правником, суддею, адвокатом. Подумаймо, скільки з нас «стають» суддями своїх ближніх, бачать лише хиби, недоліки і «належно їх коментують» в своїх думках, а також й словами перед іншими! Часто вживаємо подвійні мірки, одні — для себе: добрі, широкі, а другі — для інших: вузькі, немилосердні!
Сьогодні усвідомлю важливість відносин з нашими ближніми. Люди навколо нас не так потребують судів, як братів у Христі! Таких, котрі не засуджують, не обмовляють, не додумують, не насміхаються, не заздрять, не підкладають іншим перешкод під ноги, але таких, які духовно підтримують, котрі розуміють інших, піднімають з «болота» гріха, помилок, падінь, які витирають сльози, усмішкою лікують рани у душі, помагають переносити хвороби, підтримують тих, які не мають сил…
Подивімося сьогодні глибше у свою совість, які «мірки та ваги» використовуємо щодо ближніх і які щодо себе!
Відкриймо своє серце Божій любові та милосердю і так напевно позбавимось судів над ближніми, які не є в нашій «компетенції»!
Господи, відтепер хочу більше молитися за інших, ніж судити!
19.06.2009
19 червня, п’ятниця – Мт 9,14-17
Препп. Віссаріона й Іларіона
14. Тоді приступили до нього учні Йоана й кажуть: «Чому ми й фарисеї постимо (багато), а твої учні не постять?» 15. Ісус відповів їм: «Чи ж личить весільним гостям сумувати, поки молодий з ними? Надійдуть дні, коли від них заберуть молодого, і тоді будуть постити. 16. Ніхто не пришиває латки з нової тканини до старої одежі, бо латка в одежині збіжиться, і діра стане гірша. 17. І не вливають вина нового в старі бурдюки, а то бурдюки розтріснуться і вино розіллється та й бурдюки пропадуть; а вливають вино молоде в нові бурдюки, тож одне й друге збережеться».
Багато християн роблять вигляд, що віра в їхньому житті є лише якоюсь прикрасою, запаленням свічки в Церкві, або зустріччю з друзями… Але Божий намір щодо нас, людей, за сьогоднішніми словами Ісуса, трошки відрізняється від наших уявлень про віру в Бога!
Ісус прийшов на цей світ, щоб нам показати, як використовувати всі речі, які нам дарував Небесний Батько, але й також, щоб показати, як сповненням Божої волі станемо новим створінням. Наша віра не повинна бути лише якоюсь «латкою, щоб щось залатати», яка хоча на деякий час міняє «старий спосіб життя», але під тиском життєвих випробувань, може відірватися та зробити таку «діру» в нашому житті, яку важко поправити! Як я ставлюсь до цього? Можу почати з того, що буду щоденно робити іспит совісті, який зможе «відкривати» мої злі схильності, слабкості, гріхи. Якщо їх визнаю в Тайні Покаяння та виявлю бажання міняти себе, дістану шанс бути новим Христовим поколінням, яке поступово виправляє малі тріщини нашого життя, щоб пропонувати Богові «одежу» свого життя з нової гарної тканини…
Господи Ісусе, перемінюй мене на свій образ вже сьогодні!
Препп. Віссаріона й Іларіона
14. Тоді приступили до нього учні Йоана й кажуть: «Чому ми й фарисеї постимо (багато), а твої учні не постять?» 15. Ісус відповів їм: «Чи ж личить весільним гостям сумувати, поки молодий з ними? Надійдуть дні, коли від них заберуть молодого, і тоді будуть постити. 16. Ніхто не пришиває латки з нової тканини до старої одежі, бо латка в одежині збіжиться, і діра стане гірша. 17. І не вливають вина нового в старі бурдюки, а то бурдюки розтріснуться і вино розіллється та й бурдюки пропадуть; а вливають вино молоде в нові бурдюки, тож одне й друге збережеться».
Багато християн роблять вигляд, що віра в їхньому житті є лише якоюсь прикрасою, запаленням свічки в Церкві, або зустріччю з друзями… Але Божий намір щодо нас, людей, за сьогоднішніми словами Ісуса, трошки відрізняється від наших уявлень про віру в Бога!
Ісус прийшов на цей світ, щоб нам показати, як використовувати всі речі, які нам дарував Небесний Батько, але й також, щоб показати, як сповненням Божої волі станемо новим створінням. Наша віра не повинна бути лише якоюсь «латкою, щоб щось залатати», яка хоча на деякий час міняє «старий спосіб життя», але під тиском життєвих випробувань, може відірватися та зробити таку «діру» в нашому житті, яку важко поправити! Як я ставлюсь до цього? Можу почати з того, що буду щоденно робити іспит совісті, який зможе «відкривати» мої злі схильності, слабкості, гріхи. Якщо їх визнаю в Тайні Покаяння та виявлю бажання міняти себе, дістану шанс бути новим Христовим поколінням, яке поступово виправляє малі тріщини нашого життя, щоб пропонувати Богові «одежу» свого життя з нової гарної тканини…
Господи Ісусе, перемінюй мене на свій образ вже сьогодні!
18.06.2009
18 червня, четвер – Ів 6,48-54
ПРЕСВЯТОЇ ЄВХАРИСТІЇ. Свщм. Доротея, єп. Тирського
48. Я – хліб життя. 49. Батьки ваші манну в пустині споживали, – і померли. 50. Це ж – хліб, що з неба сходить, щоб той, хто їстиме його, не вмер. 51. Я – хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що його я дам, це – тіло моє за життя світу».
52. Отож юдеї заходилися сперечатись між собою, кажучи: «Як отой може нам своє тіло дати їсти?» 53. А Ісус їм: «Істинно, істинно говорю вам: Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете його кров, не матимете життя в собі. 54. Хто тіло моє їсть і кров мою п’є, той живе життям вічним, і я воскрешу його останнього дня.
Що відчуваємо при цих словах Ісуса у своїй душі?
Ці слова не є лише заповненням пустих місць у Святому Письмі, ці слова є словами самого Божого Сина Ісуса!
Наша віра та любов до Бога має виявитися тим, що на Службі Божій після слів священика: «зі страхом Божим і вірою приступіть…» підемо до причастя. Там зустрічаємо живого Ісуса, який приходить до нас, щоб нас скріпити, дати нам відвагу по дорозі життя крокувати за ним! Якщо підемо за Ним, чекають нас перешкоди, падіння, непорозуміння, але з Христом в серці все переможемо! Ходімо!
• Буду намагатися якнайчастіше приймати Ісуса в Євхаристії і до цієї зустрічі підготуюся якнайкраще.
Господи Ісусе, формуй мою совість, щоб я ніколи не зійшов з дороги, яка веде до Небесного Батька.
ПРЕСВЯТОЇ ЄВХАРИСТІЇ. Свщм. Доротея, єп. Тирського
48. Я – хліб життя. 49. Батьки ваші манну в пустині споживали, – і померли. 50. Це ж – хліб, що з неба сходить, щоб той, хто їстиме його, не вмер. 51. Я – хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що його я дам, це – тіло моє за життя світу».
52. Отож юдеї заходилися сперечатись між собою, кажучи: «Як отой може нам своє тіло дати їсти?» 53. А Ісус їм: «Істинно, істинно говорю вам: Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете його кров, не матимете життя в собі. 54. Хто тіло моє їсть і кров мою п’є, той живе життям вічним, і я воскрешу його останнього дня.
Що відчуваємо при цих словах Ісуса у своїй душі?
Ці слова не є лише заповненням пустих місць у Святому Письмі, ці слова є словами самого Божого Сина Ісуса!
Наша віра та любов до Бога має виявитися тим, що на Службі Божій після слів священика: «зі страхом Божим і вірою приступіть…» підемо до причастя. Там зустрічаємо живого Ісуса, який приходить до нас, щоб нас скріпити, дати нам відвагу по дорозі життя крокувати за ним! Якщо підемо за Ним, чекають нас перешкоди, падіння, непорозуміння, але з Христом в серці все переможемо! Ходімо!
• Буду намагатися якнайчастіше приймати Ісуса в Євхаристії і до цієї зустрічі підготуюся якнайкраще.
Господи Ісусе, формуй мою совість, щоб я ніколи не зійшов з дороги, яка веде до Небесного Батька.
17.06.2009
17 червня, середа – Мт 7,21-23
Свят. Митрофана, патр. Царгородського
21. Не кожний, хто промовляє до мене: Господи, Господи! – ввійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить волю Отця мого, що на небі. 22. Багато мені того дня скажуть: Господи, Господи!Хіба ми не твоїм ім’ям пророкували? Хіба не твоїм ім’ям бісів виганяли? Хіба не твоїм ім’ям силу чудес творили? 23. І тоді я їм заявлю: Я вас не знав ніколи! Відійдіте від мене, ви, що чините беззаконня!
…Не кожний, хто промовляє до мене: Господи, Господи! – ввійде в Царство Небесне… У більшості людей гарне слово має вагу… Якщо їх хвалимо, вивищуємо, тоді, можливо, і щось досягнемо… Господь Ісус нам сьогодні нагадує, що така протекція слів в небі не подіє. Місце в небі не осягнемо лише гарними словами, але точно вчинками згідними з Божою волею.
…лише той, хто чинить волю Отця мого, що на небі…Але як впізнати Божу волю? Як знаємо, що саме у цій хвилині ми сповнюємо те, що Бог від нас вимагає? Це питання може бути частим предметом наших міркувань. Бог нам показує свою волю через своє слово, яке нам пояснює Церква, повчання у тайні покаяння, коли до нас говорить прямо через совість; і через потреби наших ближніх говорить до нас Бог. Досконалим виконуванням нашого покликання та послухом церковним та світським настоятелям також сповнюємо Божу волю.
…Господи! Хіба ми не твоїм ім’ям пророкували?...Слова не поможуть нам на остатньому суді, навіть якщо б вони були невідомо якими прекрасними. Якщо ми нашу віру не живили вчинками любові та сповненням Божої волі, легко може над нами прозвучати: «Не знаю вас».
Свят. Митрофана, патр. Царгородського
21. Не кожний, хто промовляє до мене: Господи, Господи! – ввійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить волю Отця мого, що на небі. 22. Багато мені того дня скажуть: Господи, Господи!Хіба ми не твоїм ім’ям пророкували? Хіба не твоїм ім’ям бісів виганяли? Хіба не твоїм ім’ям силу чудес творили? 23. І тоді я їм заявлю: Я вас не знав ніколи! Відійдіте від мене, ви, що чините беззаконня!
…Не кожний, хто промовляє до мене: Господи, Господи! – ввійде в Царство Небесне… У більшості людей гарне слово має вагу… Якщо їх хвалимо, вивищуємо, тоді, можливо, і щось досягнемо… Господь Ісус нам сьогодні нагадує, що така протекція слів в небі не подіє. Місце в небі не осягнемо лише гарними словами, але точно вчинками згідними з Божою волею.
…лише той, хто чинить волю Отця мого, що на небі…Але як впізнати Божу волю? Як знаємо, що саме у цій хвилині ми сповнюємо те, що Бог від нас вимагає? Це питання може бути частим предметом наших міркувань. Бог нам показує свою волю через своє слово, яке нам пояснює Церква, повчання у тайні покаяння, коли до нас говорить прямо через совість; і через потреби наших ближніх говорить до нас Бог. Досконалим виконуванням нашого покликання та послухом церковним та світським настоятелям також сповнюємо Божу волю.
…Господи! Хіба ми не твоїм ім’ям пророкували?...Слова не поможуть нам на остатньому суді, навіть якщо б вони були невідомо якими прекрасними. Якщо ми нашу віру не живили вчинками любові та сповненням Божої волі, легко може над нами прозвучати: «Не знаю вас».
16.06.2009
16 червня, вівторок – Мт 7,15-21
Мч. Лукиліяна і тих, що з ним
15. Стережіться лжепророків, що приходять до вас в овечій одежі, а всередині – вовки хижі. 16. Ви пізнаєте їх за плодами їхніми; хіба збирають виноград з тернини або з будяків – смокви? 17. Так кожне добре дерево родить гарні плоди, а лихе дерево – плоди погані. 18. Не може добре дерево приносити плодів поганих, ані лихе дерево – плодів добрих. 19. Всяке дерево, що не родить доброго плоду, рубають і в вогонь кидають. 20. За їхніми плодами, отже, пізнаєте їх.
21. Не кожний, хто промовляє до мене: Господи, Господи! – ввійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить волю Отця мого, що на небі.
Стережіться лжепророків, що приходять до вас в овечій одежі, а всередині – вовки хижі. В теперішньому часі також з’явилося багато фальшивих пророків, які дезорієнтують людей, сіють будяки, замість смокви, приносять тьму, а не світло Божої науки… Але як їх впізнати? Сам Ісус говорить, що по плодах… Господь Ісус нас сьогодні застерігає, щоб ми чували та були розважними, бо розпізнати правдивих пророків від фальшивих стає дедалі важче!
…За їхніми плодами, отже, пізнаєте їх…Здорові дерева Церкви родять добрі плоди. І дерево «здорове» тоді, якщо в ньому протікають Христові життєдайні соки. Якщо ми ними «насичені», це видно з нашого життя… Особисте прагнення до святості життя мало б просто «випромінюватися» не лише з Божих пророків, але й з кожної віруючої людини. Умовою цього є будування особистих відносин з Богом та щоденне зусилля чинити добро. Почнімо з молитви, бо в ній є запорука того, що не посковзнемося на дороги, якими йдуть фальшиві пророки!
…Не може добре дерево приносити плодів поганих, ані лихе дерево – плодів добрих… Якщо нас дехто переконує, що Бог від нас не вимагає аж стільки, як хочуть від нас священики, до чого нас кличе Папа та Церква, будьмо обережні. Правдиві пророки говорять правду за всяких умов!!! Навіть, якщо вона неприємна!
Мч. Лукиліяна і тих, що з ним
15. Стережіться лжепророків, що приходять до вас в овечій одежі, а всередині – вовки хижі. 16. Ви пізнаєте їх за плодами їхніми; хіба збирають виноград з тернини або з будяків – смокви? 17. Так кожне добре дерево родить гарні плоди, а лихе дерево – плоди погані. 18. Не може добре дерево приносити плодів поганих, ані лихе дерево – плодів добрих. 19. Всяке дерево, що не родить доброго плоду, рубають і в вогонь кидають. 20. За їхніми плодами, отже, пізнаєте їх.
21. Не кожний, хто промовляє до мене: Господи, Господи! – ввійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить волю Отця мого, що на небі.
Стережіться лжепророків, що приходять до вас в овечій одежі, а всередині – вовки хижі. В теперішньому часі також з’явилося багато фальшивих пророків, які дезорієнтують людей, сіють будяки, замість смокви, приносять тьму, а не світло Божої науки… Але як їх впізнати? Сам Ісус говорить, що по плодах… Господь Ісус нас сьогодні застерігає, щоб ми чували та були розважними, бо розпізнати правдивих пророків від фальшивих стає дедалі важче!
…За їхніми плодами, отже, пізнаєте їх…Здорові дерева Церкви родять добрі плоди. І дерево «здорове» тоді, якщо в ньому протікають Христові життєдайні соки. Якщо ми ними «насичені», це видно з нашого життя… Особисте прагнення до святості життя мало б просто «випромінюватися» не лише з Божих пророків, але й з кожної віруючої людини. Умовою цього є будування особистих відносин з Богом та щоденне зусилля чинити добро. Почнімо з молитви, бо в ній є запорука того, що не посковзнемося на дороги, якими йдуть фальшиві пророки!
…Не може добре дерево приносити плодів поганих, ані лихе дерево – плодів добрих… Якщо нас дехто переконує, що Бог від нас не вимагає аж стільки, як хочуть від нас священики, до чого нас кличе Папа та Церква, будьмо обережні. Правдиві пророки говорять правду за всяких умов!!! Навіть, якщо вона неприємна!
15.06.2009
15 червня, понеділок – Мт 6,31-34;7,9-11
ПОЧАТОК ПЕТРІВКИ. Свят. Никифора, патр. Царгородського
31. Отож не турбуйтеся, промовлявши: Що будемо їсти, що пити й у що зодягнемося? 32. Про все те побиваються погани. Отець же ваш небесний знає, що вам усе це потрібне. 33. Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться. 34. Не журіться, отже, завтрашнім днем; завтрашній день турбуватиметься сам про себе. Доволі дневі його лиха».
9. Чи ж є між вами хтось такий, що коли син попросить у нього хліба, дасть йому камінь? 10. Або коли попросить рибу, дасть йому гадюку? 11. Тож коли ви, злі бувши, вмієте давати дітям вашим добрі дари, оскільки більш Отець ваш, що на небі, дасть дари тим, які його просять.
Якщо б ми повірили тому, що тепер прочитали, то наше життя дістало б новий вимір, напевно ми б покладалися на інші цінності! Усвідоммо, що Бог знає про нас все. Знає наші проблеми, знає, з чим ми воюємо, змагаємося, що мучить нас, про що ми переживаємо. Він стереже нас, коли ми спимо, є з нами коли йдемо на роботу, на навчання, на закупи, чи стоїмо біля пральної машини, або є десь на городі чи чекаємо в черзі до лікаря. Так нами опікується, так нас любить, що ми ніколи цього не зрозуміємо! Через те, що ми, люди, хочемо бути самодостатніми, зі всіх сил прагнемо опікуватися самі собою, про Бога деколи навіть не згадаємо, тому навколо нас є стільки людей нещасних, хворих, нервових, бідних….
Як знайти вихід із цього кола? Найкраще буде почати вчитися в ситуаціях, які принесе день, покладатися не лише на свої сили, але дати можливість Господу, щоб виявив свою любов та опіку про нас...
Господи, кладу своє життя до Твоїх дбайливих та люблячих рук!
ПОЧАТОК ПЕТРІВКИ. Свят. Никифора, патр. Царгородського
31. Отож не турбуйтеся, промовлявши: Що будемо їсти, що пити й у що зодягнемося? 32. Про все те побиваються погани. Отець же ваш небесний знає, що вам усе це потрібне. 33. Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться. 34. Не журіться, отже, завтрашнім днем; завтрашній день турбуватиметься сам про себе. Доволі дневі його лиха».
9. Чи ж є між вами хтось такий, що коли син попросить у нього хліба, дасть йому камінь? 10. Або коли попросить рибу, дасть йому гадюку? 11. Тож коли ви, злі бувши, вмієте давати дітям вашим добрі дари, оскільки більш Отець ваш, що на небі, дасть дари тим, які його просять.
Якщо б ми повірили тому, що тепер прочитали, то наше життя дістало б новий вимір, напевно ми б покладалися на інші цінності! Усвідоммо, що Бог знає про нас все. Знає наші проблеми, знає, з чим ми воюємо, змагаємося, що мучить нас, про що ми переживаємо. Він стереже нас, коли ми спимо, є з нами коли йдемо на роботу, на навчання, на закупи, чи стоїмо біля пральної машини, або є десь на городі чи чекаємо в черзі до лікаря. Так нами опікується, так нас любить, що ми ніколи цього не зрозуміємо! Через те, що ми, люди, хочемо бути самодостатніми, зі всіх сил прагнемо опікуватися самі собою, про Бога деколи навіть не згадаємо, тому навколо нас є стільки людей нещасних, хворих, нервових, бідних….
Як знайти вихід із цього кола? Найкраще буде почати вчитися в ситуаціях, які принесе день, покладатися не лише на свої сили, але дати можливість Господу, щоб виявив свою любов та опіку про нас...
Господи, кладу своє життя до Твоїх дбайливих та люблячих рук!
14.06.2009
14 червня, неділя – Мт 10,32-33.37-38;19,27-30 (нд.1; гл.8)
ВСІХ СВЯТИХ. Мч. Юстина, філософа й інших
32. Кожний, отже, хто визнає мене перед людьми, того і я визнаю перед моїм Отцем небесним. 33. Хто ж мене зречеться перед людьми, того й я зречусь перед Отцем моїм небесним.
37. Хто любить батька або матір більше, ніж мене, той недостойний мене. І хто любить сина або дочку більше, ніж мене, той недостойний мене. 38. Хто не бере свого хреста й не йде слідом за мною, той недостойний мене
27. Тоді озвався Петро і сказав до нього: «Ось ми покинули все й пішли за тобою; що будемо за те мати?» 28. Ісус відповів їм: «Істинно кажу вам: Ви, що пішли за мною: як новий світ настане, коли Син Чоловічий сяде на престолі своєї слави, сидітимете й ви на дванадцятьох престолах, щоб судити дванадцять поколінь Ізраїля. 29. І кожний, хто задля імени мого покине дім, братів, сестер, батька, матір, жінку, дітей, поля, в сто раз більше одержить і життя вічне матиме в спадщину. 30. Багато з перших будуть останніми, а останні – першими».
ВСІХ СВЯТИХ. Мч. Юстина, філософа й інших
32. Кожний, отже, хто визнає мене перед людьми, того і я визнаю перед моїм Отцем небесним. 33. Хто ж мене зречеться перед людьми, того й я зречусь перед Отцем моїм небесним.
37. Хто любить батька або матір більше, ніж мене, той недостойний мене. І хто любить сина або дочку більше, ніж мене, той недостойний мене. 38. Хто не бере свого хреста й не йде слідом за мною, той недостойний мене
27. Тоді озвався Петро і сказав до нього: «Ось ми покинули все й пішли за тобою; що будемо за те мати?» 28. Ісус відповів їм: «Істинно кажу вам: Ви, що пішли за мною: як новий світ настане, коли Син Чоловічий сяде на престолі своєї слави, сидітимете й ви на дванадцятьох престолах, щоб судити дванадцять поколінь Ізраїля. 29. І кожний, хто задля імени мого покине дім, братів, сестер, батька, матір, жінку, дітей, поля, в сто раз більше одержить і життя вічне матиме в спадщину. 30. Багато з перших будуть останніми, а останні – першими».
13.06.2009
13 червня, субота – Мт 5,42-48
Ап. Єрмія, мч. Єрмея
42. Дай тому, хто в тебе просить, а хто хоче позичити в тебе, не відвертайся.
43. Ви чули, що було сказано: Люби ближнього свого й ненавидь ворога свого. 44. А я кажу вам: Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас; 45. таким чином станете синами Отця вашого, що на небі, який велить своєму сонцю сходити на злих і на добрих і посилає дощ на праведних і неправедних. 46. Бо коли ви любите тих, що вас люблять, то яка вам за це нагорода?Хіба не те саме й митарі роблять?47. І коли ви вітаєте лише братів ваших, що надзвичайного чините?Хіба не те саме й погани роблять? 48. Тож будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий».
Глибокі слова, практичне повчання та «запрошення» на дорогу до досконалості!
Любити тих, котрі люблять нас, симпатичні нам, роблять нам добре, це не є ніякою жертвою. Міркою нашого християнства та досконалості є те, чи насправді любимо тих, котрі не поводяться з нами ввічливо, котрі нам роблять зле і погано про нас говорять.
Наша «досконалість» не є одноразовою дією! Це швидше ставлення, в якому на дорозі до досконалості пробуємо знову та знову перемагати та знаходити способи як давати більше любові, розуміння та помочі тим, з котрими живемо, працюємо, навчаємось, лікуємося, подорожуємо… Якщо використаємо і ті найменші ситуації та можливості показати комусь свою любов, можемо бути впевненими, що Небесний Батько наше зусилля бачить та дає нам свою милосердну любов. І так станемо подібними до Нього!
• Що після прочитання цих слів мушу поміняти у моєму житті?
Господи, дай, щоб я відкривав своє серце на Твої дії.
Ап. Єрмія, мч. Єрмея
42. Дай тому, хто в тебе просить, а хто хоче позичити в тебе, не відвертайся.
43. Ви чули, що було сказано: Люби ближнього свого й ненавидь ворога свого. 44. А я кажу вам: Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас; 45. таким чином станете синами Отця вашого, що на небі, який велить своєму сонцю сходити на злих і на добрих і посилає дощ на праведних і неправедних. 46. Бо коли ви любите тих, що вас люблять, то яка вам за це нагорода?Хіба не те саме й митарі роблять?47. І коли ви вітаєте лише братів ваших, що надзвичайного чините?Хіба не те саме й погани роблять? 48. Тож будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий».
Глибокі слова, практичне повчання та «запрошення» на дорогу до досконалості!
Любити тих, котрі люблять нас, симпатичні нам, роблять нам добре, це не є ніякою жертвою. Міркою нашого християнства та досконалості є те, чи насправді любимо тих, котрі не поводяться з нами ввічливо, котрі нам роблять зле і погано про нас говорять.
Наша «досконалість» не є одноразовою дією! Це швидше ставлення, в якому на дорозі до досконалості пробуємо знову та знову перемагати та знаходити способи як давати більше любові, розуміння та помочі тим, з котрими живемо, працюємо, навчаємось, лікуємося, подорожуємо… Якщо використаємо і ті найменші ситуації та можливості показати комусь свою любов, можемо бути впевненими, що Небесний Батько наше зусилля бачить та дає нам свою милосердну любов. І так станемо подібними до Нього!
• Що після прочитання цих слів мушу поміняти у моєму житті?
Господи, дай, щоб я відкривав своє серце на Твої дії.
12.06,2009
12 червня, п’ятниця – Мт 5,33-41
Преп. Ісаакія Далматського
33. Ви чули теж, що було сказано давнім: Не клянись неправдиво, і – Виконаєш твої клятви Господеві. 34. А я кажу вам не клястися зовсім: ні небом, бо це престол Бога; 35. ні землею, бо це підніжок стіп його; ні Єрусалимом, бо це місто великого царя. 36. Та й головою твоєю теж не клянися, бо не можеш ані одного волоска зробити білим або чорним. 37. Хай буде ваше слово: Так, так;Ні, ні, – а що більше цього, те від лихого.
38. Ви чули, що було сказано: Око за око, зуб за зуб. 39. А я кажу вам: Не противтеся злому. Хто вдарить тебе в праву щоку, оберни до нього й другу. 40. Хто хоче позиватися з тобою і взяти з тебе одежу, лиши йому і плащ. 41. І хто тебе силуватиме йти милю, іди з ним дві. 42. Дай тому, хто в тебе просить, а хто хоче позичити в тебе, не відвертайся.
Присяга в деяких випадках є необхідною. Але якщо не йдеться про дійсну потребу присяги, мало б бути достатньо нашого слова, яке стане запорукою правди та істини, що свою обіцянку насправді дотримаємо!
Перевірмо, чи нас в такому правдомовному світлі бачать наші родичі, друзі, однокурсники, колеги по роботі, сусіди… Чи знають нас як таких, які ніколи, ні за які вигоди, ані з жарту не брешуть, не видумують та не перекручують факти?
Брехню та лицемірство Ісус виставляє на ганьбу своїм сучасникам, але також і сьогодні! Правдомовна людина є мила Богові та людям! Тому Ісус вивищує Натанаїла словами: «Ось справжній ізраїльтянин, що нема в ньому лукавства». Подумаю сьогодні про те, якою людиною я є в своїй душі і назовні: чесною, щирою чи брехуном?
• Перевірю моє ставлення до правди!
Господи Ісусе, дай мені силу говорити зрозуміло «так» і зрозуміло «ні»!
Преп. Ісаакія Далматського
33. Ви чули теж, що було сказано давнім: Не клянись неправдиво, і – Виконаєш твої клятви Господеві. 34. А я кажу вам не клястися зовсім: ні небом, бо це престол Бога; 35. ні землею, бо це підніжок стіп його; ні Єрусалимом, бо це місто великого царя. 36. Та й головою твоєю теж не клянися, бо не можеш ані одного волоска зробити білим або чорним. 37. Хай буде ваше слово: Так, так;Ні, ні, – а що більше цього, те від лихого.
38. Ви чули, що було сказано: Око за око, зуб за зуб. 39. А я кажу вам: Не противтеся злому. Хто вдарить тебе в праву щоку, оберни до нього й другу. 40. Хто хоче позиватися з тобою і взяти з тебе одежу, лиши йому і плащ. 41. І хто тебе силуватиме йти милю, іди з ним дві. 42. Дай тому, хто в тебе просить, а хто хоче позичити в тебе, не відвертайся.
Присяга в деяких випадках є необхідною. Але якщо не йдеться про дійсну потребу присяги, мало б бути достатньо нашого слова, яке стане запорукою правди та істини, що свою обіцянку насправді дотримаємо!
Перевірмо, чи нас в такому правдомовному світлі бачать наші родичі, друзі, однокурсники, колеги по роботі, сусіди… Чи знають нас як таких, які ніколи, ні за які вигоди, ані з жарту не брешуть, не видумують та не перекручують факти?
Брехню та лицемірство Ісус виставляє на ганьбу своїм сучасникам, але також і сьогодні! Правдомовна людина є мила Богові та людям! Тому Ісус вивищує Натанаїла словами: «Ось справжній ізраїльтянин, що нема в ньому лукавства». Подумаю сьогодні про те, якою людиною я є в своїй душі і назовні: чесною, щирою чи брехуном?
• Перевірю моє ставлення до правди!
Господи Ісусе, дай мені силу говорити зрозуміло «так» і зрозуміло «ні»!
11.06.2009
11 червня, четвер – Мт 5,27-32
Прмчц. Теодосії, діви
27. Ви чули, що було сказано: Не чини перелюбу. 28. А я кажу вам, що кожний, хто дивиться на жінку з пожаданням, той вже вчинив перелюб з нею в своїм серці. 29. І коли твоє праве око тебе спокушає, вирви його й кинь геть від себе: ліпше тобі, щоб один твій член загинув, аніж щоб усе твоє тіло вкинуто в пекло. 30. І коли твоя правиця тебе спокушає, відітни її і кинь геть від себе: ліпше тобі, щоб один твій член загинув, аніж щоб усе твоє тіло пішло в пекло.
31. Сказано теж: Хто відпускає свою жінку, хай дасть їй лист розвідний. 32. А я кажу вам: Хто відпускає свою жінку, – хіба у випадку розпусти, – той робить з неї перелюбку; і хто взяв би розведену, чинить перелюб.
Ісусове ставлення нам може здаватися суворим, але мусимо визнати, що воно потрібне. В сучасному світі, де критерії дуже «покручені», потребуємо чітких критеріїв!
Ісус пояснює правильне значення 6 та 9 заповідей, в котримх Бог вимагає, щоб ми боролися з нечистими думками, бажаннями та уявленнями. Кличе нас, щоб ми стерегли серце та «застерігали» його перед всім, що загрожує нашій здатності любити правдивою любов’ю! Тому мусимо стерегти свої погляди, думки, розмови, схильності до речей, осіб, свою внутрішню рівновагу. Тому потрібно стерегти своє серце, відкидати уяви та сцени, які могли б в нас забрати чистоту, заборонімо нашій буйній фантазії привести нас до пастки, де вже не будемо мати сили опиратися… Цій спокусі часто піддаємось в хвилинах втоми, лінивства, нудьги, внутрішнього знеохочення! Що робити, щоб не дійти до такої стадії загрози? Почнімо з перевірки наших особистих відносин з Богом! На якому місці в нашому житті є молитва, на скільки щира розмова з Богом? Як ставимося до Таїнств, присутності на Службі Божій протягом тижня, де Ісус нам пропонує себе самого як підтримку, щоб ми зберегли чисте приятельство з Богом!
Господи, Ти знаєш скільки небезпек чекає на мене в теперішньому світі. Ісусе, стережи кожен мій погляд, щоб моє серце належало лише Тобі!
Прмчц. Теодосії, діви
27. Ви чули, що було сказано: Не чини перелюбу. 28. А я кажу вам, що кожний, хто дивиться на жінку з пожаданням, той вже вчинив перелюб з нею в своїм серці. 29. І коли твоє праве око тебе спокушає, вирви його й кинь геть від себе: ліпше тобі, щоб один твій член загинув, аніж щоб усе твоє тіло вкинуто в пекло. 30. І коли твоя правиця тебе спокушає, відітни її і кинь геть від себе: ліпше тобі, щоб один твій член загинув, аніж щоб усе твоє тіло пішло в пекло.
31. Сказано теж: Хто відпускає свою жінку, хай дасть їй лист розвідний. 32. А я кажу вам: Хто відпускає свою жінку, – хіба у випадку розпусти, – той робить з неї перелюбку; і хто взяв би розведену, чинить перелюб.
Ісусове ставлення нам може здаватися суворим, але мусимо визнати, що воно потрібне. В сучасному світі, де критерії дуже «покручені», потребуємо чітких критеріїв!
Ісус пояснює правильне значення 6 та 9 заповідей, в котримх Бог вимагає, щоб ми боролися з нечистими думками, бажаннями та уявленнями. Кличе нас, щоб ми стерегли серце та «застерігали» його перед всім, що загрожує нашій здатності любити правдивою любов’ю! Тому мусимо стерегти свої погляди, думки, розмови, схильності до речей, осіб, свою внутрішню рівновагу. Тому потрібно стерегти своє серце, відкидати уяви та сцени, які могли б в нас забрати чистоту, заборонімо нашій буйній фантазії привести нас до пастки, де вже не будемо мати сили опиратися… Цій спокусі часто піддаємось в хвилинах втоми, лінивства, нудьги, внутрішнього знеохочення! Що робити, щоб не дійти до такої стадії загрози? Почнімо з перевірки наших особистих відносин з Богом! На якому місці в нашому житті є молитва, на скільки щира розмова з Богом? Як ставимося до Таїнств, присутності на Службі Божій протягом тижня, де Ісус нам пропонує себе самого як підтримку, щоб ми зберегли чисте приятельство з Богом!
Господи, Ти знаєш скільки небезпек чекає на мене в теперішньому світі. Ісусе, стережи кожен мій погляд, щоб моє серце належало лише Тобі!
10.06.2009
10 червня, середа – Мт 5,20-26
Свят. Микити, єп. Халкедонського
20. Кажу бо вам, що коли ви своєю праведністю не перевищите книжників та фарисеїв, не ввійдете в Царство Небесне.
21. Ви чули, що було сказано давнім: Не вбивай; і коли хтось уб’є, той підпаде судові. 22. А я кажу вам, що кожний, хто гнівається на брата свого, підпаде судові. Хто ж скаже братові: Нікчема!– той підпаде Верховному Судові. А хто скаже: Дурень!– той підпаде під вогонь пекельний. 23. Коли, отже, приносиш на жертовник дар твій і там згадаєш, що твій брат має щось на тебе, 24. зостав там перед жертовником твій дар; піди, помирись перше з твоїм братом і тоді прийдеш і принесеш дар твій.
25. Мирися з твоїм противником швидко, коли ти ще з ним у дорозі, щоб противник часом не віддав тебе судді, а суддя возному, щоб тебе не вкинули в темницю. 26. Істинно кажу тобі: Не вийдеш звідти, доки не заплатиш останнього шага.
…А я кажу вам, що кожний, хто гнівається на брата свого, підпаде судові… Ісус від нас вимагає не мало! Для тих, котрі дбають про святість життя, це високо поставлена планка! Хто ж з нас у своєму житті не злостився? Слово «нікчема» є лише поміркованим виявом того, як називаємо ближніх, коли злостимося, або якщо хтось не робить так, як ми хочемо…
…А хто скаже: Дурень!– той підпаде під вогонь пекельний...Цього нам вже може здаватися забагато. Не розуміймо ці слова Ісуса як погрозу… Краще приймімо їх як застереження, що до святості важко дійти власними силами, бо це велика виснажлива праця… Ісус напевно не хоче з нас мати втомлених святих. Його більше цікавить, чи вміємо у своєму змаганні покластися на Нього, черпати з Його джерел силу, чи вміємо Йому віддатися.
…Коли, отже, приносиш на жертовник дар твій і там згадаєш, що твій брат має щось на тебе, 24. зостав там перед жертовником твій дар; піди, помирись перше з твоїм братом… Ісус нас знає ліпше, ніж ми самі. Знає, що чим ближче будемо до Нього, тим менше є можливостей згрішити. Його милосердя велике, без меж і Його любов є безконечна, про це не мали б ні на мить забувати.
Свят. Микити, єп. Халкедонського
20. Кажу бо вам, що коли ви своєю праведністю не перевищите книжників та фарисеїв, не ввійдете в Царство Небесне.
21. Ви чули, що було сказано давнім: Не вбивай; і коли хтось уб’є, той підпаде судові. 22. А я кажу вам, що кожний, хто гнівається на брата свого, підпаде судові. Хто ж скаже братові: Нікчема!– той підпаде Верховному Судові. А хто скаже: Дурень!– той підпаде під вогонь пекельний. 23. Коли, отже, приносиш на жертовник дар твій і там згадаєш, що твій брат має щось на тебе, 24. зостав там перед жертовником твій дар; піди, помирись перше з твоїм братом і тоді прийдеш і принесеш дар твій.
25. Мирися з твоїм противником швидко, коли ти ще з ним у дорозі, щоб противник часом не віддав тебе судді, а суддя возному, щоб тебе не вкинули в темницю. 26. Істинно кажу тобі: Не вийдеш звідти, доки не заплатиш останнього шага.
…А я кажу вам, що кожний, хто гнівається на брата свого, підпаде судові… Ісус від нас вимагає не мало! Для тих, котрі дбають про святість життя, це високо поставлена планка! Хто ж з нас у своєму житті не злостився? Слово «нікчема» є лише поміркованим виявом того, як називаємо ближніх, коли злостимося, або якщо хтось не робить так, як ми хочемо…
…А хто скаже: Дурень!– той підпаде під вогонь пекельний...Цього нам вже може здаватися забагато. Не розуміймо ці слова Ісуса як погрозу… Краще приймімо їх як застереження, що до святості важко дійти власними силами, бо це велика виснажлива праця… Ісус напевно не хоче з нас мати втомлених святих. Його більше цікавить, чи вміємо у своєму змаганні покластися на Нього, черпати з Його джерел силу, чи вміємо Йому віддатися.
…Коли, отже, приносиш на жертовник дар твій і там згадаєш, що твій брат має щось на тебе, 24. зостав там перед жертовником твій дар; піди, помирись перше з твоїм братом… Ісус нас знає ліпше, ніж ми самі. Знає, що чим ближче будемо до Нього, тим менше є можливостей згрішити. Його милосердя велике, без меж і Його любов є безконечна, про це не мали б ні на мить забувати.
09.06.2009
09 червня, вівторок – Мт 4,25-5,13
Свщмч. Терапонта, єп. Сардійського
25. А йшла за ним велика сила людей з Галилеї, з Десятимістя, з Єрусалиму, з Юдеї та з Зайордання.
1. Побачивши ж народ, зійшов на гору. І коли він сів, підійшли до нього його учні; 2. а він, відкривши уста, почав навчати їх:
3. «Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне.
4. Блаженні тихі, бо вони успадкують землю.
5. Блаженні засмучені, бо будуть утішені.
6. Блаженні голодні та спраглі справедливости, бо вони наситяться.
7. Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя.
8. Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога.
9. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.
10. Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне.
11. Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради.
12. Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі; так бо переслідували пророків, які були перед вами.
13. Ви – сіль землі. Коли ж сіль звітріє, чим її солоною зробити? Ні на що не придатна більше, хіба – викинути її геть, щоб топтали люди.
Ми прочитали блаженства, котрі є ніби «Ісусовим законом» парламенту в Його Царстві. Чи ми колись задумувались, чому серед нас, християн, ці слова сьогодні не дуже улюблені?
Можливо, це тому, що вимог, які висловив Ісус, є багато, і нам здається, що в теперішньому світі ними важко жити! Дотримування блаженств в теперішньому світі означає зречення багатьох речей, осіб, відносин, слів, способу життя, приємностей, і це нам деколи наганяє страх!
Бути бідним та відкритим для Божого перебування, переносити труднощі та хрести в житті з любові до Бога, поводитися скромно, коли світ навколо нас сповнений гамором музики, реклами; бути справедливим між тими, що брешуть, не дають належну заплату, вміти давати зі свого для тих, котрі мають менше, ніж ми та бути милосердними до нужденних – це вимагає багато героїзму в теперішньому світі поспіху, ви так не думаєте? Юрба тих, котрим і сьогодні це вдається, переконують нас, що йти за Христом важко, але можливо! Деколи і з усмішкою…
Господи, наповнюй мене бажанням жити Блаженствами вже сьогодні.
Свщмч. Терапонта, єп. Сардійського
25. А йшла за ним велика сила людей з Галилеї, з Десятимістя, з Єрусалиму, з Юдеї та з Зайордання.
1. Побачивши ж народ, зійшов на гору. І коли він сів, підійшли до нього його учні; 2. а він, відкривши уста, почав навчати їх:
3. «Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне.
4. Блаженні тихі, бо вони успадкують землю.
5. Блаженні засмучені, бо будуть утішені.
6. Блаженні голодні та спраглі справедливости, бо вони наситяться.
7. Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя.
8. Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога.
9. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.
10. Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне.
11. Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради.
12. Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі; так бо переслідували пророків, які були перед вами.
13. Ви – сіль землі. Коли ж сіль звітріє, чим її солоною зробити? Ні на що не придатна більше, хіба – викинути її геть, щоб топтали люди.
Ми прочитали блаженства, котрі є ніби «Ісусовим законом» парламенту в Його Царстві. Чи ми колись задумувались, чому серед нас, християн, ці слова сьогодні не дуже улюблені?
Можливо, це тому, що вимог, які висловив Ісус, є багато, і нам здається, що в теперішньому світі ними важко жити! Дотримування блаженств в теперішньому світі означає зречення багатьох речей, осіб, відносин, слів, способу життя, приємностей, і це нам деколи наганяє страх!
Бути бідним та відкритим для Божого перебування, переносити труднощі та хрести в житті з любові до Бога, поводитися скромно, коли світ навколо нас сповнений гамором музики, реклами; бути справедливим між тими, що брешуть, не дають належну заплату, вміти давати зі свого для тих, котрі мають менше, ніж ми та бути милосердними до нужденних – це вимагає багато героїзму в теперішньому світі поспіху, ви так не думаєте? Юрба тих, котрим і сьогодні це вдається, переконують нас, що йти за Христом важко, але можливо! Деколи і з усмішкою…
Господи, наповнюй мене бажанням жити Блаженствами вже сьогодні.
08.06.2009
08 червня, понеділок – Мт 18,10-20
Святої Животворної Тройці
10. Глядіть, щоб ви ніким з оцих малих не гордували: кажу бо вам, що ангели їхні на небі повсякчас бачать обличчя мого Небесного Отця. 11. Бо Син Чоловічий прийшов спасти те, що загинуло.
12. Що ви гадаєте?Коли хтось має сто овець і одна з них заблудить, – чи він не кине дев’ятдесят дев’ять у горах і не піде шукати ту, що заблукала? 13. І коли пощастить знайти її знову, істинно кажу вам, що радіє нею більше ніж дев’ятдесят дев’ятьма, що не заблукали. 14. Так само і в Отця вашого Небесного немає волі, щоб загинув один з тих малих.
15. А коли брат твій завинить супроти тебе, піди й докори йому віч-на-віч. Коли послухає тебе, ти придбав брата твого. 16. Коли ж він не послухає тебе, візьми з собою ще одного або двох, щоб усяка справа вирішувалася на слово двох або трьох свідків. 17. І коли він не схоче слухати їх, скажи Церкві; коли ж не схоче слухати й Церкви, нехай буде для тебе як поганин і митар. 18. Істинно кажу вам: Усе, що ви зв’яжете на землі, буде зв’язане на небі, і все, що розв’яжете на землі, буде розв’язане на небі.
19. Знов істинно кажу вам: Коли двоє з вас згодиться на землі просити що б там не було, воно буде дано їм моїм Отцем Небесним;20. бо де двоє або троє зібрані в моє ім’я, там я серед них».
Ісус дає нам сьогодні лекцію, як робити зауваження по-братньому. Кличе нас до того, щоб ми не були неуважними та байдужими до видимих провин наших ближніх. Йому не залежить на тому, щоб ми комусь доказували провину, вивищувалися над іншими, але залежить, щоб ми цю людину привели до поліпшення та зробили все, що є в наших силах…
В Євангелії є метод «зауваження», яким ми мали б користуватися щодо наших ближніх, але й навпаки, якщо ми щось зробимо не так, щоб вміли прийняти зауваження від інших.
Мати друзів, батьків, приятелів, священиків, вчителів, котрим залежить на нас, є великим даром та благословенням. Дякуймо за них Богові.
• Чи вмію робити зауваження так, як це подобається Ісусові? Чи вмію прийняти зауваження?
Господи Ісусе, Ти мене вчиш, як маю робити зауваження та помагати іншим і, також, як я з покорою маю змінюватися через зауваження моїх братів та сестер. Дай мені до цього потрібну силу та благодать.
Святої Животворної Тройці
10. Глядіть, щоб ви ніким з оцих малих не гордували: кажу бо вам, що ангели їхні на небі повсякчас бачать обличчя мого Небесного Отця. 11. Бо Син Чоловічий прийшов спасти те, що загинуло.
12. Що ви гадаєте?Коли хтось має сто овець і одна з них заблудить, – чи він не кине дев’ятдесят дев’ять у горах і не піде шукати ту, що заблукала? 13. І коли пощастить знайти її знову, істинно кажу вам, що радіє нею більше ніж дев’ятдесят дев’ятьма, що не заблукали. 14. Так само і в Отця вашого Небесного немає волі, щоб загинув один з тих малих.
15. А коли брат твій завинить супроти тебе, піди й докори йому віч-на-віч. Коли послухає тебе, ти придбав брата твого. 16. Коли ж він не послухає тебе, візьми з собою ще одного або двох, щоб усяка справа вирішувалася на слово двох або трьох свідків. 17. І коли він не схоче слухати їх, скажи Церкві; коли ж не схоче слухати й Церкви, нехай буде для тебе як поганин і митар. 18. Істинно кажу вам: Усе, що ви зв’яжете на землі, буде зв’язане на небі, і все, що розв’яжете на землі, буде розв’язане на небі.
19. Знов істинно кажу вам: Коли двоє з вас згодиться на землі просити що б там не було, воно буде дано їм моїм Отцем Небесним;20. бо де двоє або троє зібрані в моє ім’я, там я серед них».
Ісус дає нам сьогодні лекцію, як робити зауваження по-братньому. Кличе нас до того, щоб ми не були неуважними та байдужими до видимих провин наших ближніх. Йому не залежить на тому, щоб ми комусь доказували провину, вивищувалися над іншими, але залежить, щоб ми цю людину привели до поліпшення та зробили все, що є в наших силах…
В Євангелії є метод «зауваження», яким ми мали б користуватися щодо наших ближніх, але й навпаки, якщо ми щось зробимо не так, щоб вміли прийняти зауваження від інших.
Мати друзів, батьків, приятелів, священиків, вчителів, котрим залежить на нас, є великим даром та благословенням. Дякуймо за них Богові.
• Чи вмію робити зауваження так, як це подобається Ісусові? Чи вмію прийняти зауваження?
Господи Ісусе, Ти мене вчиш, як маю робити зауваження та помагати іншим і, також, як я з покорою маю змінюватися через зауваження моїх братів та сестер. Дай мені до цього потрібну силу та благодать.
07.06.2009
07 червня, неділя – Ів 7,37-52; 8,12 (гл. 7)
ЗІСЛАННЯ СВЯТОГО ДУХА. 3-тє віднайденя голови Івана Хрестителя
37. Останнього ж великого дня свята стояв Ісус і закликав на ввесь голос: «Коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і п’є! 38. Хто вірує в мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потечуть!» 39. Так він про Духа казав, що його мали прийняти ті, які увірували в нього. Не прийшов був ще Дух Святий, бо Ісус не був ще прославлений.
40. Численні ж з народу, вчувши ті слова, казали: «Він дійсно пророк». 41. Інші ж: «Він –Христос». Ще інші: «Чи з Галилеї Христос прийде? 42. Хіба в Писанні не сказано, що з роду Давидового Христос прийде, з села Вифлеєму, звідки був Давид?» 43. І роздор виник із-за нього серед народу. 44. Бажали і схопити його деякі, та ніхто не наклав рук на нього.
45. Повернулись, отже, слуги до первосвящеників та фарисеїв, а ті питають їх: «Чому не привели його?» 46. Слуги ж відказують: «Ніколи чоловік не говорив так, як цей чоловік говорить». 47. Фарисеї ж: «Чи й не ви дали себе звести? 48. Невже хтось із старшини або фарисеїв увірував у нього? 49. Та проклятий той народ, що закону не знає!» 50. Але озвавсь до них Никодим, що приходив до нього вночі, а був же один з них: 51. «Чи дозволяє наш закон засуджувати чоловіка, не вислухавши його спершу та й не довідавшися, що він робить?» 52. Ті ж йому: «Чи і ти з Галилеї? Розвідайся, то й побачиш: з Галилеї пророк не приходить».
12. І ще промовляв до них Ісус, і так їм казав: «Я – світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя».
Високоосвічені фарисеї та законники дискутують та сваряться між собою про те, ким насправді є Ісус! Їх наміром не було зрозуміти Його та прийняти, але зупинити та перешкодити Йому! Слуги, які мали привести Ісуса, повернулися зі словами: «Ніколи так людина не говорила». Слуги не мали високої освіти, але були це мужі кмітливі та наповнені «життєвою мудрістю». У порівняні з фарисеями, вони не були засліплені, але відкриті на Ісусові слова про Божу любов…
Бог дав кожному з нас можливість рости в різних життєвих питаннях, але також і в питаннях нашої віри… Проте мусимо бути уважними, щоб не впасти в крайнощі. Забагато знань може нас привести до гордості та власної «самодостатності», котра відсуває Бога на другий план, бо їй вистачає самої себе та вона дивиться лише на свої права та закони!
Навпаки, покора вимагає від нас постійно та уважно «розділяти» знання та життєвий досвід щодо Бога та людей… Важливо, щоб ми були відкриті на діяння Духа Святого. Маймо чутливе та покірне серце, Бог і сьогодні буде до нас говорити… Підготуймо своє серце, щоб у нього проникнула Божа любов…
Господи, дай мені чутливе та покірне серце, щоб дозволив Твоїй присутності проникнути у нього.
ЗІСЛАННЯ СВЯТОГО ДУХА. 3-тє віднайденя голови Івана Хрестителя
37. Останнього ж великого дня свята стояв Ісус і закликав на ввесь голос: «Коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і п’є! 38. Хто вірує в мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потечуть!» 39. Так він про Духа казав, що його мали прийняти ті, які увірували в нього. Не прийшов був ще Дух Святий, бо Ісус не був ще прославлений.
40. Численні ж з народу, вчувши ті слова, казали: «Він дійсно пророк». 41. Інші ж: «Він –Христос». Ще інші: «Чи з Галилеї Христос прийде? 42. Хіба в Писанні не сказано, що з роду Давидового Христос прийде, з села Вифлеєму, звідки був Давид?» 43. І роздор виник із-за нього серед народу. 44. Бажали і схопити його деякі, та ніхто не наклав рук на нього.
45. Повернулись, отже, слуги до первосвящеників та фарисеїв, а ті питають їх: «Чому не привели його?» 46. Слуги ж відказують: «Ніколи чоловік не говорив так, як цей чоловік говорить». 47. Фарисеї ж: «Чи й не ви дали себе звести? 48. Невже хтось із старшини або фарисеїв увірував у нього? 49. Та проклятий той народ, що закону не знає!» 50. Але озвавсь до них Никодим, що приходив до нього вночі, а був же один з них: 51. «Чи дозволяє наш закон засуджувати чоловіка, не вислухавши його спершу та й не довідавшися, що він робить?» 52. Ті ж йому: «Чи і ти з Галилеї? Розвідайся, то й побачиш: з Галилеї пророк не приходить».
12. І ще промовляв до них Ісус, і так їм казав: «Я – світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя».
Високоосвічені фарисеї та законники дискутують та сваряться між собою про те, ким насправді є Ісус! Їх наміром не було зрозуміти Його та прийняти, але зупинити та перешкодити Йому! Слуги, які мали привести Ісуса, повернулися зі словами: «Ніколи так людина не говорила». Слуги не мали високої освіти, але були це мужі кмітливі та наповнені «життєвою мудрістю». У порівняні з фарисеями, вони не були засліплені, але відкриті на Ісусові слова про Божу любов…
Бог дав кожному з нас можливість рости в різних життєвих питаннях, але також і в питаннях нашої віри… Проте мусимо бути уважними, щоб не впасти в крайнощі. Забагато знань може нас привести до гордості та власної «самодостатності», котра відсуває Бога на другий план, бо їй вистачає самої себе та вона дивиться лише на свої права та закони!
Навпаки, покора вимагає від нас постійно та уважно «розділяти» знання та життєвий досвід щодо Бога та людей… Важливо, щоб ми були відкриті на діяння Духа Святого. Маймо чутливе та покірне серце, Бог і сьогодні буде до нас говорити… Підготуймо своє серце, щоб у нього проникнула Божа любов…
Господи, дай мені чутливе та покірне серце, щоб дозволив Твоїй присутності проникнути у нього.
06.06.2009
06 червня, субота – Ів 5,24-30
Заупокійна субота; прп. Симеона Дивногорця і прп. Микити стовпника
24. Істинно, істинно говорю вам: Хто слухає моє слово й у того вірує, хто послав мене, – живе життям вічним, і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя. 25. Істинно, істинно говорю вам:Надходить час, – ба, вже й тепер він, – коли померлі вчують Сина Божого голос, а вчувши – оживуть. 26. Бо як Отець має життя у собі, так і Синові дав, щоб мав життя у собі. 27. І владу йому дав суд чинити, він бо – Син Чоловічий. 28. І не дивуйтеся з того, бо надходить час, коли всі, хто у гробах, голос його вчують, 29. і вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя. А ті, що зло чинили, – воскреснуть на суд. 30. Не спроможен я нічого діяти від себе самого. Суджу я так, як чую, і суд мій справедливий, бо шукаю я не своєї волі, лише волі того, хто послав мене.
Заупокійна субота; прп. Симеона Дивногорця і прп. Микити стовпника
24. Істинно, істинно говорю вам: Хто слухає моє слово й у того вірує, хто послав мене, – живе життям вічним, і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя. 25. Істинно, істинно говорю вам:Надходить час, – ба, вже й тепер він, – коли померлі вчують Сина Божого голос, а вчувши – оживуть. 26. Бо як Отець має життя у собі, так і Синові дав, щоб мав життя у собі. 27. І владу йому дав суд чинити, він бо – Син Чоловічий. 28. І не дивуйтеся з того, бо надходить час, коли всі, хто у гробах, голос його вчують, 29. і вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя. А ті, що зло чинили, – воскреснуть на суд. 30. Не спроможен я нічого діяти від себе самого. Суджу я так, як чую, і суд мій справедливий, бо шукаю я не своєї волі, лише волі того, хто послав мене.
05.06.2009
05 червня, п’ятниця – Ів 17,18-26
Прп. Михаїла Синадського та прп. Євфросинії Полоцької
18. Як послав єси мене у світ, так послав і я їх у світ. 19. Віддаю себе за них у посвяту, щоб і вони були освячені в істині.
20. Та не лиш за цих молю, але і за тих, які завдяки їхньому слову увірують в мене, 21. щоб усі були одно, як ти, Отче, в мені, а я в тобі, щоб і вони були в нас об’єднані; щоб світ увірував, що ти мене послав. 22. І славу, що ти дав мені, я дав їм, щоб вони були одно так само, як і ми одно. 23. Я – в них, і ти – в мені, – щоб вони були звешені в єдності, щоб світ збагнув, що послав єси мене, та й ізлюбив їх, як ізлюбив мене. 24. Отче! Хочу, щоб ті, яких ти мені передав, перебували там, де і я, щоби й вони були зі мною та й бачили мою славу, яку ти дав мені, бо полюбив єси мене перед заснуванням світу. 25. Праведний Отче! Світ не спізнав тебе, але я тебе спізнав, а й оті спізнали, що послав єси мене. 26. Іоб’явив я їм твоє ім’я, і об’являти буду, щоб любов, якою ти полюбив мене, в них перебувала, – а я в них!»
Кожна дружба, людські взаємини час від часу переживають кризу. Будування єдності між людиною та Богом, а також єдності між людьми вимагає постійної «праці над собою»… Цією «працею» поступово знищуємо з відносин та зі своєї душі все, що нас роз’єднує, наповнюємося та засвоюємо те, що нас взаємно з’єднує!
Так як Ісус просив за всіх, що в нього увірують, щоб були одне, і так могли спільно крокувати важкою дорогою до Бога, так і ми без молитви та жертви нічого не зможемо.
Нашою великою вигодою є те, що Ісус, крім можливості молитви, залишив нам таку силу, з якою ніщо не зрівняється. Це Євхаристія, сам Божий Син Ісус Христос хоче разом з нами переносити «труднощі», які очікують нас на цій дорозі…
Наповнюймося сьогодні Ісусовою присутністю, близькістю та Його безмежною любов’ю. Це найкращі «ліки» для кожної єдності!
Як я особисто переживаю єдність з Ісусом?
Прп. Михаїла Синадського та прп. Євфросинії Полоцької
18. Як послав єси мене у світ, так послав і я їх у світ. 19. Віддаю себе за них у посвяту, щоб і вони були освячені в істині.
20. Та не лиш за цих молю, але і за тих, які завдяки їхньому слову увірують в мене, 21. щоб усі були одно, як ти, Отче, в мені, а я в тобі, щоб і вони були в нас об’єднані; щоб світ увірував, що ти мене послав. 22. І славу, що ти дав мені, я дав їм, щоб вони були одно так само, як і ми одно. 23. Я – в них, і ти – в мені, – щоб вони були звешені в єдності, щоб світ збагнув, що послав єси мене, та й ізлюбив їх, як ізлюбив мене. 24. Отче! Хочу, щоб ті, яких ти мені передав, перебували там, де і я, щоби й вони були зі мною та й бачили мою славу, яку ти дав мені, бо полюбив єси мене перед заснуванням світу. 25. Праведний Отче! Світ не спізнав тебе, але я тебе спізнав, а й оті спізнали, що послав єси мене. 26. Іоб’явив я їм твоє ім’я, і об’являти буду, щоб любов, якою ти полюбив мене, в них перебувала, – а я в них!»
Кожна дружба, людські взаємини час від часу переживають кризу. Будування єдності між людиною та Богом, а також єдності між людьми вимагає постійної «праці над собою»… Цією «працею» поступово знищуємо з відносин та зі своєї душі все, що нас роз’єднує, наповнюємося та засвоюємо те, що нас взаємно з’єднує!
Так як Ісус просив за всіх, що в нього увірують, щоб були одне, і так могли спільно крокувати важкою дорогою до Бога, так і ми без молитви та жертви нічого не зможемо.
Нашою великою вигодою є те, що Ісус, крім можливості молитви, залишив нам таку силу, з якою ніщо не зрівняється. Це Євхаристія, сам Божий Син Ісус Христос хоче разом з нами переносити «труднощі», які очікують нас на цій дорозі…
Наповнюймося сьогодні Ісусовою присутністю, близькістю та Його безмежною любов’ю. Це найкращі «ліки» для кожної єдності!
Як я особисто переживаю єдність з Ісусом?
04.06.2009
04 червня, четвер – Ів 16,23-33
Мч. Василиска
23. І того дня ви не будете питати мене нічого. Істинно, істинно кажу вам:Чого б ви тільки попросили в Отця, він дасть вам у моє ім’я. 24. В ім’я моє досі ви не просили нічого. Просіте ж – і ви одержите, щоб радощів ваших було вщерть.
25. Оповідав я вам про те притчами. Надходить година, коли вже і притчами не промовлятиму до вас, лише – одверто про Отця звістую вам. 26. Ось того дня проситимете ви в моє ім’я, – і я вже не кажу, що за вас Отця буду благати: 27. Отець бо й сам любить вас, бо ви мене полюбили і повірили, що я від Бога вийшов. 28. Я вийшов від Отця і прийшов на світ – і знову полишаю світ і до Отця повертаюсь». 29. Мовлять до нього учні: «Ось заговорив ти одверто, і ніякої не оповідаєш притчі. 30. І спізнали ми тепер, що ти всевідущий, тож не потрібно тобі, щоб хтось тебе запитував. Ось тим і віруємо, що від Бога єси вийшов». 31. Відповів їм Ісус: «Віруєте нині? 32. Ось надходить година – і тепер вона, – коли то ви розсієтеся кожен у свій бік, а мене самого полишите. Та я не сам, бо зі мною –Отець. 33. Сказав я вам це, щоб ви мали в мені мир. У світі страждатимете. Та бадьортеся! Я бо подолав світ».
Уявімо собі дитину, яку батько тримає на руках. Вона спокійна, посміхається до кожного, бо знає, що з люблячим батьком вона у безпеці. Як тільки опиниться сама в незнайомому середовищі, вже відчуває неспокій та переживання.
Яку радість можемо переживати сьогодні, коли ми чули з уст Ісуса про те, як Небесний Батько нас любить, як бажає нам давати лише добрі речі, хоче нас благословляти на кожному кроці. Тому найважливішим в нашому житті мав би бути розвиток відносини з нашим люблячим Батьком! Бо наша віра в Бога — це не лише наші обов’язки, накази та закони, але також переживання люблячих відносин з «Кимось», хто нас безмежно любить та бажає, щоб ми відчували Його любов всюди, де будемо!
Відкриймося Богові та дозвольмо Йому, щоб взяв нас в обійми вже тепер.
Господи, дай мені пізнати Твою любов. Віддаюся Тобі повністю.
Мч. Василиска
23. І того дня ви не будете питати мене нічого. Істинно, істинно кажу вам:Чого б ви тільки попросили в Отця, він дасть вам у моє ім’я. 24. В ім’я моє досі ви не просили нічого. Просіте ж – і ви одержите, щоб радощів ваших було вщерть.
25. Оповідав я вам про те притчами. Надходить година, коли вже і притчами не промовлятиму до вас, лише – одверто про Отця звістую вам. 26. Ось того дня проситимете ви в моє ім’я, – і я вже не кажу, що за вас Отця буду благати: 27. Отець бо й сам любить вас, бо ви мене полюбили і повірили, що я від Бога вийшов. 28. Я вийшов від Отця і прийшов на світ – і знову полишаю світ і до Отця повертаюсь». 29. Мовлять до нього учні: «Ось заговорив ти одверто, і ніякої не оповідаєш притчі. 30. І спізнали ми тепер, що ти всевідущий, тож не потрібно тобі, щоб хтось тебе запитував. Ось тим і віруємо, що від Бога єси вийшов». 31. Відповів їм Ісус: «Віруєте нині? 32. Ось надходить година – і тепер вона, – коли то ви розсієтеся кожен у свій бік, а мене самого полишите. Та я не сам, бо зі мною –Отець. 33. Сказав я вам це, щоб ви мали в мені мир. У світі страждатимете. Та бадьортеся! Я бо подолав світ».
Уявімо собі дитину, яку батько тримає на руках. Вона спокійна, посміхається до кожного, бо знає, що з люблячим батьком вона у безпеці. Як тільки опиниться сама в незнайомому середовищі, вже відчуває неспокій та переживання.
Яку радість можемо переживати сьогодні, коли ми чули з уст Ісуса про те, як Небесний Батько нас любить, як бажає нам давати лише добрі речі, хоче нас благословляти на кожному кроці. Тому найважливішим в нашому житті мав би бути розвиток відносини з нашим люблячим Батьком! Бо наша віра в Бога — це не лише наші обов’язки, накази та закони, але також переживання люблячих відносин з «Кимось», хто нас безмежно любить та бажає, щоб ми відчували Його любов всюди, де будемо!
Відкриймося Богові та дозвольмо Йому, щоб взяв нас в обійми вже тепер.
Господи, дай мені пізнати Твою любов. Віддаюся Тобі повністю.
03.06.2009
03 червня, середа – Ів 16,15-23
Рівноап. Константина і Олени
15. Усе, що Отець має, – моє. Тим то й сказав я вам, що він з мого візьме і звістить вам. 16. Ще трохи, і ви не побачите мене більше, і знову ще трохи, – і побачите мене: я бо йду до Отця».
17. Тоді деякі з його учнів заговорили між собою: «Що воно значить те, що він говорить: Ще трохи, і ви мене не побачите, а знову ще трохи, і побачите мене?І оте: Я йду доОтця?» 18. Казали, отже: «Що воно означає, оте „трохи”, про яке він говорить?Не знаємо, що він хоче сказати!» 19. Ісус же, відаючи, що вони бажають його спитати, мовив до них: «Розпитуєте один одного, що я хотів сказати словами:Ще трохи, і мене не побачите, і знову ще трохи, і побачите мене? 20. Істинно, істинно говорю вам:Голоситимете, ридатимете, світ же радітиме. Журитиметесь, але журба ваша у радощі обернеться. 21. Журба жінці, коли вона народжує, бо година її вибила. А вродить дитятко – з радощів, що людина на світ народилася, вже й пам’яті про болі нема! 22. Оце й ви нині в журбі. Але я вас знову побачу, і зрадіє ваше серце, і ніхто ваших радощів від вас не відбере. 23. І того дня ви не будете питати мене нічого. Істинно, істинно кажу вам:Чого б ви тільки попросили в Отця, він дасть вам у моє ім’я.
Слова, які Ісус сказав апостолам, дуже актуальні й сьогодні. Світ, який нас оточує, люди з якими зустрічаємось, і ми самі деколи піддаємося «чарові» того, що можемо взяти в руки, почути вухами, … всі ті речі та особи створив Бог для нас, людей. Поки вони сприяють нам у тому, щоб краще любити Бога, покращувати нашу віру та жертовну любов до інших, вони є поміччю. Але якщо вони стануть ціллю нашого життя, якщо їм усе підпорядковуємо, будуть непереможною перешкодою на дорозі до неба!
Можливо, багато разів, у своєму житті ми пережили хвилини, коли ми жаліли, що не можемо мати те, що мають інші (не їздимо в дорогій машині, не маємо одежі за найновішою модою, наш дім не такий гарний, як у сусіда…). Не засмучуймося, краще своє зусилля спрямуймо на те, що має цінність у Бога, що нам допоможе отримати місце в небі! Цього не можна купити в жодному супермаркеті, чи модному бутику, але точно знайдемо його в постійній Божій присутності, в молитві, в Службі Божій, в жертовній любові до тих, які нас потребують….
Як почну сповнювати Ісусові слова?
Господи, даруй мені вже сьогодні радість, яку мені ніхто не забере.
Рівноап. Константина і Олени
15. Усе, що Отець має, – моє. Тим то й сказав я вам, що він з мого візьме і звістить вам. 16. Ще трохи, і ви не побачите мене більше, і знову ще трохи, – і побачите мене: я бо йду до Отця».
17. Тоді деякі з його учнів заговорили між собою: «Що воно значить те, що він говорить: Ще трохи, і ви мене не побачите, а знову ще трохи, і побачите мене?І оте: Я йду доОтця?» 18. Казали, отже: «Що воно означає, оте „трохи”, про яке він говорить?Не знаємо, що він хоче сказати!» 19. Ісус же, відаючи, що вони бажають його спитати, мовив до них: «Розпитуєте один одного, що я хотів сказати словами:Ще трохи, і мене не побачите, і знову ще трохи, і побачите мене? 20. Істинно, істинно говорю вам:Голоситимете, ридатимете, світ же радітиме. Журитиметесь, але журба ваша у радощі обернеться. 21. Журба жінці, коли вона народжує, бо година її вибила. А вродить дитятко – з радощів, що людина на світ народилася, вже й пам’яті про болі нема! 22. Оце й ви нині в журбі. Але я вас знову побачу, і зрадіє ваше серце, і ніхто ваших радощів від вас не відбере. 23. І того дня ви не будете питати мене нічого. Істинно, істинно кажу вам:Чого б ви тільки попросили в Отця, він дасть вам у моє ім’я.
Слова, які Ісус сказав апостолам, дуже актуальні й сьогодні. Світ, який нас оточує, люди з якими зустрічаємось, і ми самі деколи піддаємося «чарові» того, що можемо взяти в руки, почути вухами, … всі ті речі та особи створив Бог для нас, людей. Поки вони сприяють нам у тому, щоб краще любити Бога, покращувати нашу віру та жертовну любов до інших, вони є поміччю. Але якщо вони стануть ціллю нашого життя, якщо їм усе підпорядковуємо, будуть непереможною перешкодою на дорозі до неба!
Можливо, багато разів, у своєму житті ми пережили хвилини, коли ми жаліли, що не можемо мати те, що мають інші (не їздимо в дорогій машині, не маємо одежі за найновішою модою, наш дім не такий гарний, як у сусіда…). Не засмучуймося, краще своє зусилля спрямуймо на те, що має цінність у Бога, що нам допоможе отримати місце в небі! Цього не можна купити в жодному супермаркеті, чи модному бутику, але точно знайдемо його в постійній Божій присутності, в молитві, в Службі Божій, в жертовній любові до тих, які нас потребують….
Як почну сповнювати Ісусові слова?
Господи, даруй мені вже сьогодні радість, яку мені ніхто не забере.
02.06.2009
02 червня, вівторок – Ів 16,2-13
Мч. Талалея
2. Виключать вас із синагог. А й година настане, коли то всяк, хто вас убиватиме, буде гадати, що служить тим Богові. 3. Чинитимуть вам те, бо ані Отця, ані мене вони не спізнали. 4. Сказав же я вам це, щоб ви нагадали те, що я вам говорив, коли прийде ота година. Спочатку не мовив я вам того, бо я був з вами.
5. Тепер же я іду до того, хто послав мене, – і жаден з вас мене не питає:Куди йдеш? 6. Та що я вам це сказав, то серце ваше смутку сповнилося. 7. Кажу вам, однак, правду:Ліпше для вас, щоб я відійшов. Бо коли не відійду, то Утішитель до вас не зійде. Якщо ж відійду, – пришлю його до вас. 8. І коли прийде він, то переконає світ у грісі, у справедливості, і в засуді: 9. щодо гріха – бо не вірують у мене, 10. щодо справедливости – бо йду до Отця мого, і ви мене вже не побачите; 11. щодо засуду – бо князь цього світу засуджений. 12. Багато ще я маю вам повідати, та не перенесли б ви нині. 13. Тож коли зійде той, Дух істини, він і наведе вас на всю правду, – він бо не промовлятиме від себе, лише буде повідати, що вчує, і звістить те, що настане.
Яким добрим є Бог. Він не обтяжить нас тягарем та пізнанням, яке би ми не перенесли, але через Святого Духа поступово та помалу приводить нас до повної правди. Так як робив з апостолами, так і тепер робить з нами…
Апостоли були простими люди, які в різних життєвих обставинах думали та чинили по-людськи. Наповнені Святим Духом, проголошують Євангелію без страху, не бояться ні в’язниці, ні каменування, ні переслідування, бо Дух Правди наповнює їх силою, яку ніщо не може перемогти!
Ісус нам сьогодні говорить: …Багато ще я маю вам повідати, та не перенесли б ви нині. Тож коли зійде той, Дух істини, він і наведе вас на всю правду… Приймімо ці слова Ісуса з вірою! Не задовольняймося самі собою. Не бажаймо вже та тут пережити багато великих подій та чуд, але віддаймо свої сили для того, щоб щоденно повністю відкривали свої серця діянню Святого Духа. Він бажає нам помагати, хоче нас підкріплювати, щоб наше християнство було радісним, притягуючим та повним надії на нашу зустріч з Ісусом у вічності!
Духу Святий, проникни в моє серце, щоб моє життя було радісним переживанням Божої волі на землі
Мч. Талалея
2. Виключать вас із синагог. А й година настане, коли то всяк, хто вас убиватиме, буде гадати, що служить тим Богові. 3. Чинитимуть вам те, бо ані Отця, ані мене вони не спізнали. 4. Сказав же я вам це, щоб ви нагадали те, що я вам говорив, коли прийде ота година. Спочатку не мовив я вам того, бо я був з вами.
5. Тепер же я іду до того, хто послав мене, – і жаден з вас мене не питає:Куди йдеш? 6. Та що я вам це сказав, то серце ваше смутку сповнилося. 7. Кажу вам, однак, правду:Ліпше для вас, щоб я відійшов. Бо коли не відійду, то Утішитель до вас не зійде. Якщо ж відійду, – пришлю його до вас. 8. І коли прийде він, то переконає світ у грісі, у справедливості, і в засуді: 9. щодо гріха – бо не вірують у мене, 10. щодо справедливости – бо йду до Отця мого, і ви мене вже не побачите; 11. щодо засуду – бо князь цього світу засуджений. 12. Багато ще я маю вам повідати, та не перенесли б ви нині. 13. Тож коли зійде той, Дух істини, він і наведе вас на всю правду, – він бо не промовлятиме від себе, лише буде повідати, що вчує, і звістить те, що настане.
Яким добрим є Бог. Він не обтяжить нас тягарем та пізнанням, яке би ми не перенесли, але через Святого Духа поступово та помалу приводить нас до повної правди. Так як робив з апостолами, так і тепер робить з нами…
Апостоли були простими люди, які в різних життєвих обставинах думали та чинили по-людськи. Наповнені Святим Духом, проголошують Євангелію без страху, не бояться ні в’язниці, ні каменування, ні переслідування, бо Дух Правди наповнює їх силою, яку ніщо не може перемогти!
Ісус нам сьогодні говорить: …Багато ще я маю вам повідати, та не перенесли б ви нині. Тож коли зійде той, Дух істини, він і наведе вас на всю правду… Приймімо ці слова Ісуса з вірою! Не задовольняймося самі собою. Не бажаймо вже та тут пережити багато великих подій та чуд, але віддаймо свої сили для того, щоб щоденно повністю відкривали свої серця діянню Святого Духа. Він бажає нам помагати, хоче нас підкріплювати, щоб наше християнство було радісним, притягуючим та повним надії на нашу зустріч з Ісусом у вічності!
Духу Святий, проникни в моє серце, щоб моє життя було радісним переживанням Божої волі на землі
01.06.2009
01 червня, понеділок – Ів 14,27-15,7
Сщмч. Патрикія і тих, що з ним
27. Мир залишаю вам, мій мир даю вам; не так, як світ дає, даю вам його. Хай не тривожиться серце ваше, і не страхається! 28. Ви бо чули, що сказав я вам:Відходжу і до вас повернуся. Коли б ви мене любили, то зраділи б, що я до Отця йду:Отець бо більший, ніж я. 29. Нині сказав я вам те, – перед тим, як воно настане, – щоб, коли настане, – увірували ви. 30. Небагато говоритиму вже з вами, надходить бо князь світу цього. Щоправда, у мені не має він нічого. 31. Але щоб світ знав, що я Отця люблю, то так, як Отець мені заповідав, я і чиню. Уставайте ж, ідімо звідси!»
1. «Я – виноградина правдива, а мій Отець – виноградар. 2. Кожну в мені гілку, яка не приносить плоду, відрізує він. А кожну, яка вроджує плід, він очищує, аби ще більше плоду давала. 3. Уже і ви чисті – словом, яким промовляв я до вас. 4. У мені перебувайте – а я у вас!Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме вона на виноградині, ось так і ви, якщо не перебуватимете в мені. 5. Я виноградина, ви – гілки. Хто перебуває в мені, а я в ньому, – той плід приносить щедро. Без мене ж ви нічого чинити не можете. 6. Якщо хтось у мені не перебуває, той, мов гілка, буде викинутий геть і всохне; їх бо збирають, кидають у вогонь, – і вони згоряють! 7. Коли ж ви в мені перебуватимете, і мої слова в вас перебуватимуть, – просіте тоді, чого лиш забажаєте, і воно здійсниться для вас.
Ісус говорив ці слова людям, які добре знали працю у винограднику та розуміли різницю між диким виноградником і тим, про який піклуються. Ми, можливо, знаємо різницю між великим солодкими гроном і тим, яке є незріле та несмачне.
Наперекір всім знанням про виноградарство, зі слів Ісуса випливає для нас важлива правда: або ми є виноградником, який дозволяє, щоб його обрізував та опікувався ним Небесний Батько, або ми є неплідним виноградником, який обростає плоти, дерева, росте без контролю та бере «енергію» від усього, що зустрічає на дорозі. Навпаки, якщо бажаємо бути виноградником, яким опікується Господь, робить плодючим своєю благодаттю, поливає своєю любов’ю, піклується про нас, щоб ми витримали бурі та вітри цього світу, колись принесемо врожай доброго солодкого винограду любові, порозуміння. Небесний Батько чекає, що ми Йому дозволимо, щоб нами опікувався.
Господи, бажаю приносити плоди добрих діл.
Сщмч. Патрикія і тих, що з ним
27. Мир залишаю вам, мій мир даю вам; не так, як світ дає, даю вам його. Хай не тривожиться серце ваше, і не страхається! 28. Ви бо чули, що сказав я вам:Відходжу і до вас повернуся. Коли б ви мене любили, то зраділи б, що я до Отця йду:Отець бо більший, ніж я. 29. Нині сказав я вам те, – перед тим, як воно настане, – щоб, коли настане, – увірували ви. 30. Небагато говоритиму вже з вами, надходить бо князь світу цього. Щоправда, у мені не має він нічого. 31. Але щоб світ знав, що я Отця люблю, то так, як Отець мені заповідав, я і чиню. Уставайте ж, ідімо звідси!»
1. «Я – виноградина правдива, а мій Отець – виноградар. 2. Кожну в мені гілку, яка не приносить плоду, відрізує він. А кожну, яка вроджує плід, він очищує, аби ще більше плоду давала. 3. Уже і ви чисті – словом, яким промовляв я до вас. 4. У мені перебувайте – а я у вас!Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме вона на виноградині, ось так і ви, якщо не перебуватимете в мені. 5. Я виноградина, ви – гілки. Хто перебуває в мені, а я в ньому, – той плід приносить щедро. Без мене ж ви нічого чинити не можете. 6. Якщо хтось у мені не перебуває, той, мов гілка, буде викинутий геть і всохне; їх бо збирають, кидають у вогонь, – і вони згоряють! 7. Коли ж ви в мені перебуватимете, і мої слова в вас перебуватимуть, – просіте тоді, чого лиш забажаєте, і воно здійсниться для вас.
Ісус говорив ці слова людям, які добре знали працю у винограднику та розуміли різницю між диким виноградником і тим, про який піклуються. Ми, можливо, знаємо різницю між великим солодкими гроном і тим, яке є незріле та несмачне.
Наперекір всім знанням про виноградарство, зі слів Ісуса випливає для нас важлива правда: або ми є виноградником, який дозволяє, щоб його обрізував та опікувався ним Небесний Батько, або ми є неплідним виноградником, який обростає плоти, дерева, росте без контролю та бере «енергію» від усього, що зустрічає на дорозі. Навпаки, якщо бажаємо бути виноградником, яким опікується Господь, робить плодючим своєю благодаттю, поливає своєю любов’ю, піклується про нас, щоб ми витримали бурі та вітри цього світу, колись принесемо врожай доброго солодкого винограду любові, порозуміння. Небесний Батько чекає, що ми Йому дозволимо, щоб нами опікувався.
Господи, бажаю приносити плоди добрих діл.
Підписатися на:
Дописи (Atom)