05 червня, п’ятниця – Ів 17,18-26
Прп. Михаїла Синадського та прп. Євфросинії Полоцької
18. Як послав єси мене у світ, так послав і я їх у світ. 19. Віддаю себе за них у посвяту, щоб і вони були освячені в істині.
20. Та не лиш за цих молю, але і за тих, які завдяки їхньому слову увірують в мене, 21. щоб усі були одно, як ти, Отче, в мені, а я в тобі, щоб і вони були в нас об’єднані; щоб світ увірував, що ти мене послав. 22. І славу, що ти дав мені, я дав їм, щоб вони були одно так само, як і ми одно. 23. Я – в них, і ти – в мені, – щоб вони були звешені в єдності, щоб світ збагнув, що послав єси мене, та й ізлюбив їх, як ізлюбив мене. 24. Отче! Хочу, щоб ті, яких ти мені передав, перебували там, де і я, щоби й вони були зі мною та й бачили мою славу, яку ти дав мені, бо полюбив єси мене перед заснуванням світу. 25. Праведний Отче! Світ не спізнав тебе, але я тебе спізнав, а й оті спізнали, що послав єси мене. 26. Іоб’явив я їм твоє ім’я, і об’являти буду, щоб любов, якою ти полюбив мене, в них перебувала, – а я в них!»
Кожна дружба, людські взаємини час від часу переживають кризу. Будування єдності між людиною та Богом, а також єдності між людьми вимагає постійної «праці над собою»… Цією «працею» поступово знищуємо з відносин та зі своєї душі все, що нас роз’єднує, наповнюємося та засвоюємо те, що нас взаємно з’єднує!
Так як Ісус просив за всіх, що в нього увірують, щоб були одне, і так могли спільно крокувати важкою дорогою до Бога, так і ми без молитви та жертви нічого не зможемо.
Нашою великою вигодою є те, що Ісус, крім можливості молитви, залишив нам таку силу, з якою ніщо не зрівняється. Це Євхаристія, сам Божий Син Ісус Христос хоче разом з нами переносити «труднощі», які очікують нас на цій дорозі…
Наповнюймося сьогодні Ісусовою присутністю, близькістю та Його безмежною любов’ю. Це найкращі «ліки» для кожної єдності!
Як я особисто переживаю єдність з Ісусом?
Немає коментарів:
Дописати коментар