20 червня, субота – Мт 7,1-8
Свщмч. Теодота, єп. Анкірського
1. «Не судіте, щоб вас не судили; 2. бо яким судом судите, таким і вас будуть судити, і якою мірою міряєте, такою і вам відміряють. 3. Чого ти дивишся на скалку в оці брата твого? Колоди ж у власнім оці ти не добачаєш? 4. Або як можеш твоєму братові сказати: Дай, хай вийму скалку в тебе з ока, а он же колода в твоїм оці? 5. Лицеміре! Вийми спершу із свого ока колоду, і тоді побачиш, як вийняти з ока брата твого скалку.
6. Не давайте священне собакам, ані не кидайте перел ваших перед свиньми, щоб не потоптали їх ногами й, обернувшись, вас не роздерли.
7. Просіть, і дасться вам, шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам. 8. Кожний бо, хто просить, одержує; хто шукає, знаходить; хто стукає, тому відчиняють.
Сьогодні модно бути правником, суддею, адвокатом. Подумаймо, скільки з нас «стають» суддями своїх ближніх, бачать лише хиби, недоліки і «належно їх коментують» в своїх думках, а також й словами перед іншими! Часто вживаємо подвійні мірки, одні — для себе: добрі, широкі, а другі — для інших: вузькі, немилосердні!
Сьогодні усвідомлю важливість відносин з нашими ближніми. Люди навколо нас не так потребують судів, як братів у Христі! Таких, котрі не засуджують, не обмовляють, не додумують, не насміхаються, не заздрять, не підкладають іншим перешкод під ноги, але таких, які духовно підтримують, котрі розуміють інших, піднімають з «болота» гріха, помилок, падінь, які витирають сльози, усмішкою лікують рани у душі, помагають переносити хвороби, підтримують тих, які не мають сил…
Подивімося сьогодні глибше у свою совість, які «мірки та ваги» використовуємо щодо ближніх і які щодо себе!
Відкриймо своє серце Божій любові та милосердю і так напевно позбавимось судів над ближніми, які не є в нашій «компетенції»!
Господи, відтепер хочу більше молитися за інших, ніж судити!
Немає коментарів:
Дописати коментар