07 червня, неділя – Ів 7,37-52; 8,12 (гл. 7)
ЗІСЛАННЯ СВЯТОГО ДУХА. 3-тє віднайденя голови Івана Хрестителя
37. Останнього ж великого дня свята стояв Ісус і закликав на ввесь голос: «Коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і п’є! 38. Хто вірує в мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потечуть!» 39. Так він про Духа казав, що його мали прийняти ті, які увірували в нього. Не прийшов був ще Дух Святий, бо Ісус не був ще прославлений.
40. Численні ж з народу, вчувши ті слова, казали: «Він дійсно пророк». 41. Інші ж: «Він –Христос». Ще інші: «Чи з Галилеї Христос прийде? 42. Хіба в Писанні не сказано, що з роду Давидового Христос прийде, з села Вифлеєму, звідки був Давид?» 43. І роздор виник із-за нього серед народу. 44. Бажали і схопити його деякі, та ніхто не наклав рук на нього.
45. Повернулись, отже, слуги до первосвящеників та фарисеїв, а ті питають їх: «Чому не привели його?» 46. Слуги ж відказують: «Ніколи чоловік не говорив так, як цей чоловік говорить». 47. Фарисеї ж: «Чи й не ви дали себе звести? 48. Невже хтось із старшини або фарисеїв увірував у нього? 49. Та проклятий той народ, що закону не знає!» 50. Але озвавсь до них Никодим, що приходив до нього вночі, а був же один з них: 51. «Чи дозволяє наш закон засуджувати чоловіка, не вислухавши його спершу та й не довідавшися, що він робить?» 52. Ті ж йому: «Чи і ти з Галилеї? Розвідайся, то й побачиш: з Галилеї пророк не приходить».
12. І ще промовляв до них Ісус, і так їм казав: «Я – світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя».
Високоосвічені фарисеї та законники дискутують та сваряться між собою про те, ким насправді є Ісус! Їх наміром не було зрозуміти Його та прийняти, але зупинити та перешкодити Йому! Слуги, які мали привести Ісуса, повернулися зі словами: «Ніколи так людина не говорила». Слуги не мали високої освіти, але були це мужі кмітливі та наповнені «життєвою мудрістю». У порівняні з фарисеями, вони не були засліплені, але відкриті на Ісусові слова про Божу любов…
Бог дав кожному з нас можливість рости в різних життєвих питаннях, але також і в питаннях нашої віри… Проте мусимо бути уважними, щоб не впасти в крайнощі. Забагато знань може нас привести до гордості та власної «самодостатності», котра відсуває Бога на другий план, бо їй вистачає самої себе та вона дивиться лише на свої права та закони!
Навпаки, покора вимагає від нас постійно та уважно «розділяти» знання та життєвий досвід щодо Бога та людей… Важливо, щоб ми були відкриті на діяння Духа Святого. Маймо чутливе та покірне серце, Бог і сьогодні буде до нас говорити… Підготуймо своє серце, щоб у нього проникнула Божа любов…
Господи, дай мені чутливе та покірне серце, щоб дозволив Твоїй присутності проникнути у нього.
Немає коментарів:
Дописати коментар