30 червня, вівторок – Мт 11,16-20
Мчч. Мануїла, Савела та Ізмаїла
16. До кого б мені прирівняти рід цей?Він подібний до дитинчат, які сидять на майданах та вигукують до інших, 17. кажучи: Ми вам на сопілці грали, та ви не танцювали; ми жалобної вам співали, та ви не били себе в груди. –18. Прийшов бо був Йоан, що не їв, не пив, і вони кажуть: Він біса має. 19. Прийшов син Чоловічий, що їсть і п’є, і вони кажуть: Оцей чоловік ненажера й винопивець, приятель митарів і грішників! І виправдалась мудрість власними ділами».
20. Тоді Ісус почав докоряти тим містам, у яких відбулося найбільше його чуд, за те, що не покаялися.
У теперішньому світі часто чути думки, що за деякими вимогами Євангелія, в теперішньому часі не можна жити, що Церква має пристосовуватися до теперішнього світу!
Церква — це Христос, Який вже пристосовувався до світу, був і є сьогодні «революційний».
Пристосовуватися до світу можна лише до межі гріха! Церквою є і ми, охрещені християни! Не можемо всі змінювати Євангеліє так, як нам подобається.
Пильнуймо, щоб і ми не були подібними до дітей, котрим ніщо не підходить. Ходімо краще шукати дорогу, якою можемо уникати розчарувань та знеохочень віри.
Якщо будемо дотримуватися Божої правди, то не будемо зневірюватися через все, що трапиться з нами, бо в обіймах Всемогутнього Бога маємо велику надію, що Він нас ніколи не покине. Дозвольмо, щоб нами керував Його Дух…. (піти на Службу, послужити ближньому…) Не говорімо, що це неможливо, але шукаймо дорогу, як це здійснити.
Господи Ісусе, запали в моєму серці надію, що Ти мене ніколи не розчаруєш.
Немає коментарів:
Дописати коментар