04 червня, четвер – Ів 16,23-33
Мч. Василиска
23. І того дня ви не будете питати мене нічого. Істинно, істинно кажу вам:Чого б ви тільки попросили в Отця, він дасть вам у моє ім’я. 24. В ім’я моє досі ви не просили нічого. Просіте ж – і ви одержите, щоб радощів ваших було вщерть.
25. Оповідав я вам про те притчами. Надходить година, коли вже і притчами не промовлятиму до вас, лише – одверто про Отця звістую вам. 26. Ось того дня проситимете ви в моє ім’я, – і я вже не кажу, що за вас Отця буду благати: 27. Отець бо й сам любить вас, бо ви мене полюбили і повірили, що я від Бога вийшов. 28. Я вийшов від Отця і прийшов на світ – і знову полишаю світ і до Отця повертаюсь». 29. Мовлять до нього учні: «Ось заговорив ти одверто, і ніякої не оповідаєш притчі. 30. І спізнали ми тепер, що ти всевідущий, тож не потрібно тобі, щоб хтось тебе запитував. Ось тим і віруємо, що від Бога єси вийшов». 31. Відповів їм Ісус: «Віруєте нині? 32. Ось надходить година – і тепер вона, – коли то ви розсієтеся кожен у свій бік, а мене самого полишите. Та я не сам, бо зі мною –Отець. 33. Сказав я вам це, щоб ви мали в мені мир. У світі страждатимете. Та бадьортеся! Я бо подолав світ».
Уявімо собі дитину, яку батько тримає на руках. Вона спокійна, посміхається до кожного, бо знає, що з люблячим батьком вона у безпеці. Як тільки опиниться сама в незнайомому середовищі, вже відчуває неспокій та переживання.
Яку радість можемо переживати сьогодні, коли ми чули з уст Ісуса про те, як Небесний Батько нас любить, як бажає нам давати лише добрі речі, хоче нас благословляти на кожному кроці. Тому найважливішим в нашому житті мав би бути розвиток відносини з нашим люблячим Батьком! Бо наша віра в Бога — це не лише наші обов’язки, накази та закони, але також переживання люблячих відносин з «Кимось», хто нас безмежно любить та бажає, щоб ми відчували Його любов всюди, де будемо!
Відкриймося Богові та дозвольмо Йому, щоб взяв нас в обійми вже тепер.
Господи, дай мені пізнати Твою любов. Віддаюся Тобі повністю.
Немає коментарів:
Дописати коментар