30.09.2009

30 вересня, середа – Мр 11,23-26
Муч. Софії та її дочок: Віри, Надії і Любові

Істинно кажу вам, що хто скаже цій горі: Двигнись і кинься у море, та не сумніватиметься у своїм серці, лише віруватиме, що станеться те, що каже, - то буде йому так. Тому й кажу вам: Усе, чого будете просити у молитві, віруйте, що одержите, - і буде вам так. І коли стоїте на молитві, прощайте, як маєте щось проти когонебудь, щоб і Отець ваш, який у небі, простив вам провини ваші. Коли ж ви не простите, то й Отець ваш, який у небі, не простить провин ваших

29.09.2009

29 вересня, вівторок – Мр 11,11-23
Вмуч. Єфимії

І ввійшов у Єрусалим, у храм, і оглянув усе, а що було вже пізно, то вийшов з дванадцятьма у Витанію. Наступного дня, коли вони виходили з Витанії, зголоднів. Побачивши здалека смоковницю, вкриту листям, приступив, чи часом не знайде чогось на ній, та, підійшовши до неї, окрім листя, не знайшов нічого, бо ще не була пора смоков. І озвавшися, промовив до неї: «Нехай ніхто повіки не споживає плоду з тебе!» А учні його чули це. І приходять вони в Єрусалим, і, ввійшовши у храм, Ісус взявся виганяти тих, що продавали й купували в храмі; перекинув столи міняйлів та ослони тих, що продавали голубів, а й не дозволив, щоб хтось будь-що переносив через храм. Навчав він їх і казав їм: «Хіба не написано: Дім мій домом молитви назоветься для усіх народів? А ви з нього зробили печеру розбійників!» Почули це первосвященики й книжники та й шукали, як його погубити, але боялися його, бо ввесь народ подивляв його повчання. Увечері ж вийшов поза місто. Проходивши ж тудою вранці, вони побачили смоковницю, всохлу від кореня. Тоді Петро, згадавши, каже йому: «Учителю, дивися, смоковниця, що ти прокляв, усохла». Ісус же у відповідь сказав їм: «Майте віру в Бога. Істинно кажу вам, що хто скаже цій горі: Двигнись і кинься у море, та не сумніватиметься у своїм серці, лише віруватиме, що станеться те, що каже, – то буде йому так
.


Своє ставлення Ісус не змінив би і сьогодні, хоча ми думаємо, що в наших церквах не торгують. Подумаймо, скільки всього проходить в наших думках під час тільки однієї Служби Божої. Ми є тілесно присутні, але в дійсності ми на роботі, дома, на площадці, на прогулянці, в супермаркеті. Чи тим всім не робимо з Божого храму торговище?
…Дім мій домом молитви назоветься… Молитва є розмова з Богом! Ми з ним тісно з’єднані і ніщо не є настільки важливим, як Його присутність. Чим є наповнена моя душа, якщо я ще і в Церкві торгую? Насичуймося не лише тим, що пропонує світ, але дослівно пересичуймося Його любов’ю та постійною присутністю між нами.

Господи Ісусе, скільки з нас залишилося б в храмі, якщо би Ти прийшов виганяти торгівців сьогодні на Службу Божу? Хочу з Твоєю поміччю бути між тими, котрі б залишилися.

28.09.2009

28 вересня, понеділок – Мр 10,46-52
Вмуч. Микити

І приходять вони в Єрихон. Коли ж він з учнями своїми і з силою народу виходив з Єрихону, син Тимея, Вартимей, сліпий жебрак, сидів край дороги. Довідавшися, що то Ісус з Назарету, закричав він і промовив: «Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною!» Багато сварили його, щоб мовчав, та він кричав ще більше: «Сину Давидів, змилуйся надо мною!» Ісус же спинивсь і каже: «Прикличте його!» Кличуть, отже, сліпого й говорять до нього: «Бадьорся!Устань лишень, кличе тебе». Він же, скинувши свою верхню одежу, скочив і підійшов до Ісуса. Ісус, до нього звернувшись, каже: «Що ти хочеш, щоб я зробив тобі?» А сліпий йому: «Учителю мій, – щоб я бачив!» Сказав Ісус до нього: «Іди, віра твоя спасла тебе». І негайно прозрів той та й пішов дорогою за ним.


Вартимей живучи в постійній темноті мав в своєму серці велику надію на оздоровлення, коли почув про Ісуса з Назарету. Скільки бажань та очікувань покладав на зустріч з Ісусом, коли почув, що Той має пройти біля нього. Так близько була його надія на оздоровлення, і не хотів щоб вона зникла. Шум означав, що Ісус є вже близько. Це була точна хвилина для нього! Кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною! Кричали на нього, але він не хотів змарнувати єдиний шанс зустрічі з Ісусом. Хотів сказати Йому, що його мучить.
Який гарний приклад також і для нас! Ісус є так близько, чує наші молитви. Чому марнуємо стільки можливостей зустрітися з ним ?. Витривалість в проханні Вартимея та його голосний заклик допомогли йому зустрітися з Ісусом. Ми знаємо чим закінчилася ця зустріч. Як закінчаться наші зустрічі з Ісусом після прочитання цих рядочків? Ходімо, Він нас кличе!

Господи Ісусе, дай, щоб я бачив, що маю робити, як маю жити, щоб сповнював волю Отця, котрий на небесах!

27.09.2009

27 вересня, неділя - Ів 19,6-11, 13-20, 25-28, 30-35
Воздвиження Хреста Господнього

Та скоро побачивши його первосвященики та слуги, закричали: «Розіпни! Розіпни!» Каже Пилат їм: «Беріть його ви і розіпніть, я бо жадної провини не знаходжу на ньому». А юдеї йому: «У нас є закон, і за законом мусить він умерти, бо він із себе Сина Божого зробив». Як почув те слово Пилат, стривожився ще дужче. Повернувся він ще раз у преторію та й каже Ісусові: «Звідкіля ти?» Не дав же йому Ісус одвіту. «Зі мною не розмовляєш, – каже йому Пилат, – чи не знаєш, що в мене влада відпустити тебе і влада розіп’ясти тебе?» І відрік Ісус: «Не мав би ти надо мною ніякої влади, якби тобі не було дано згори. Через те на отому, хто мене тобі видав, більший гріх».
Тож зачувши ті слова, вивів Пилат Ісуса і сів на судівське сидіння, на місці, яке має назву Літостротон, а по-єврейському –Гаввата. А був то день, коли споготовлювали Пасху, близько шостої години. Ікаже до юдеїв: «Ось цар ваш». . Ті ж закричали: «Геть!Геть!Розіпни його!» АПилат їм: «Маю я вашого царя розіп’ясти?» І відповіли первосвященики: «Нема в нас царя, тільки кесар!» . І тоді видав він його їм на розп’яття. І забрали вони Ісуса; і, несучи для себе хрест, вийшов він на місце, зване Череп, а по-єврейськи Голгота, де його і розіп’яли, а з ним двох інших: по одному з кожного боку, Ісуса ж – посередині. Пилат же звелів написати напис і на хресті його примістити. Написано було:«Ісус Назарянин Цар Юдейський». Багато з юдеїв читали той напис, місце бо, де розп’ято Ісуса, було близько міста. Написано ж напис було по-єврейському, по-грецькому і по-римському.
А при хресті Ісусовім стояли його мати, сестра його матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина. Бачивши Ісус матір і біля неї учня, що стояв, – а його ж любив він, – мовить до матері: «Жінко, ось син твій». А тоді й до учня мовить: «Ось матір твоя». І від тієї хвилі учень узяв її до себе.
А по тому Ісус, знавши, що все вже довершилося, щоб здійснилось Писання, промовив: «Спраглий я!». І, скоштувавши оцту, вимовив Ісус: «Звершилось»; і схиливши голову, віддав духа. Через те, що це була п’ятниця, отже, щоб не залишилися в суботу тіла на хресті, – бо був Великдень тієї суботи, – то юдеї попросили Пилата, щоби переламали їм голінки й познімали з хреста.. Отож вояки прийшли і переламали першому голінки і другому, який був з ним розіп’ятий.. Та коли підступили до Ісуса й побачили, що він уже мертвий, то голінок не перебивали йому, . лиш один з вояків проколов йому списом бік. І потекла негайно ж кров – і вода. І той, який бачив, свідчить те, і правдиве свідчення його; і він знає, що говорить правду – щоб ви теж увірували
.


…А при хресті Ісусовім стояли його мати… Що тоді, у цій хвилині переживала Марія? Можемо лише видумувати, або краще - розважати. Марія бачить Сина який страждає і вмирає. Її серце глибоко ранене не лише стражданням Сина, але й стражданням цілого світу. Її Син помирає за всіх нас, щоб ми могли жити вічно! Марія і тепер бачить кожне наше страждання, біль, випробування. Саме тоді, коли страждаємо, Вона є найближче до нас, є біля нас, заступається за нас у свого Сина!
А тоді й до учня мовить: «Ось матір твоя»… Ісус і нам дає Марію за маму! Триматися мами, мати з нею щирі відносини, могти покластися будь-коли на неї, це є «запорукою» щасливо прожитого життя!
І від тієї хвилі учень узяв її до себе… Що це може означати для нас? Мали б будувати приятельські відносини з Марією. Віддаймо їй не тільки свої проблеми, свої невпевненості, напружені та складні відносини, але й те, що нам вдалося досягнути, що було гарного. Можемо бути впевнені, що Марія нас хоче не лише зрозуміти, але бажає нам і помагати!

26.09.2009

26 вересня, субота – Мт 24,34-44
Передсвяття Воздвиження; Свщм. Корнилія

Істинно кажу вам:Цей рід не промине, поки не збудеться все це. Небо й земля перейдуть, але слова мої не перейдуть. А про той день і годину ніхто не знає, ані ангели небесні, – лише один Отець. Як було за днів Ноя, так буде й за днів Сина Чоловічого. Бо як за днів перед потопом, їли й пили, женилися та віддавались аж до дня, коли Ной увійшов у ковчег, і ніхто не знав нічого, аж поки не прийшов потоп і забрав усіх, – так буде й прихід Сина Чоловічого. Тоді з двох, що будуть у полі, одного візьмуть, другий залишиться.. Дві молотимуть на жорнах:одну візьмуть, друга залишиться.. Чувайте отже, бо не знаєте, якого дня Господь ваш прийде. Знайте те, що коли б господар відав, у яку сторожу прийде злодій, пильнував би він і не дав би підкопати свого дому. Тому й ви будьте готові, бо Син Чоловічий прийде тієї години, що про неї ви й не думаєте
.


Чувайте отже… Ми, люди, зазвичай добре вміємо починати, але нам часто бракує витривалості, щоб свої постанови виконувати до кінця якомога краще протягом цілого життя… Але тішмося, бо наша переміна не має бути одноразовою, але має бути нашим змаганням на ціле життя!
бо не знаєте, якого дня Господь ваш прийде… Кожен новий день нам дає Бог, щоб ми його прожили краще і відповідальніше, ніж той вчорашній… І сьогоднішній день є такою ж можливістю для нас, щоб бути кращими…
Тому й ви будьте готові... Якщо будемо співпрацювати з Святим Духом, тоді без сумніву зрозуміємо чим можемо бути в своєму житті задоволенні, а що потребуємо покращити, щоб наше життя було прославою Бога!

Якими є моя підготовленість та моє чування для Бога? Чи належу між мудрих та вірних слуг?

25.09.2009

25 вересня, п’ятниця – Мр 8,1-10
Віддання Різдва Пресв. Богородиці; Свщмч. Автонома

За тих днів, як знову була сила народу, їсти ж не мали що, то закликав учнів і каже їм: "Шкода мені люду, - ось уже три дні перебуває зо мною, а не має що їсти. Коли відпущу голодних додому, ослабнуть дорогою; деякі бо з них поприходили здалека." Тож відказали йому учні його: "З чого й хто міг би нагодувати їх хлібом ось тут у пустелі?" Він же спитав їх: "Скільки маєте хлібів?" "Сім", - відказали ті. Тоді повелів він народові сісти на землю і, взявши сім хлібів та воздавши хвалу, поламав їх та й дав своїм учням, щоб роздавали, і вони роздали народові. Мали й дещо риб, тоді поблагословив і їх і наказав теж роздати. І вони їли й наситились, ще й поназбирали полишених куснів аж сім кошиків; було ж їх із чотири тисячі. І відпустив їх. А ввійшовши відразу в човен із своїми учнями, прибув у Далманутський край
.


Сьогодні можемо подумати над тим, яким великим прикладом є для нас Ісус. Щоб показати людям Божу любов, залишив небо і став одним з нас. Та не зупинився тільки на цьому. Ціле своє життя помагав людям, сповнював їх прохання, оздоровляв хворих, приносив людям щастя, радість та мир. В сьогоднішньому уривку Євангеліє, Йому жаль людей, які не мають що їсти, і Він не лишив їх, але зробив чудо та наситив багатьох! Таким є наш Бог! Такий міцний та великий є Ісус Христос. Не залишить нас без помочі. Можливо нам дає те, про що просимо в іншому вигляді, іншим способом, але завжди готовий нам допомагати. Не дозвольмо нікому і нічому забрати в нас цю віру навіть тоді , коли наші сили та можливості будуть на межі! Лише Йому не припиняймо вірити за будь яких обставин , навіть якщо вони будуть дуже важкими!

Подумаю, чи вмію довіряти Ісусові і тоді, коли мені важко?

Господи, навчи мене вірити Тобі в добрі хвилини мого життя, але головне в часі випробувань та труднощів.

24.09.2009.

24 вересня, четвер – Мр 7,24-30
Преп. Теодори Олександрійської

І вирушивши звідти, пішов у сторони Тиру та Сидону. Увійшовши ж в один дім, не хотів, щоб довідався хтонебудь про те, але не міг скритися. Бо відразу одна жінка, дочка якої мала злого духа, дізнавшись про нього, прийшла й до ніг йому впала. Була ж та жінка грекиня, родом сирофінікійка. Благала вона його, щоб вигнав біса з її дочки. Він відповів їй: "Дай спершу, щоб діти наїлись; не личить бо взяти хліб у дітей та й кинути щенятам. Вона ж озвалась та й каже йому: "Так, Господи, але й щенята їдять під столом крихти по дітях." І сказав їй: "За це слово йди: біс вийшов з твоєї дочки."
Повернулася вона до свого дому і знайшла дитину, що лежала на ліжку, - біс вийшов
.

Знову ми прочитали цікавий діалог. І хоча він є досить довгий, але, вартий щоб уважно його цілий прочитати. Багатьом з нас може здаватися відношення Ісуса до жінки досить різким. Її слова Його ніяк не переконали, але «перемогла» Його її сильна віра! Мама знала про що просить, бо її дочка була одержима нечистим духом, дияволом нечистоти.
Якщо подумаємо, скільки з нас є також зараженні тим недугом. Ми дослівно обгорнені фільмами, журналами, рекламою, котрі є часто неморальними… Хто з нас може сказати, що не був цим випробуваний? Виключити телебачення, не читати журнали, які пропонують недобрі малюнки, не шукати сторінки на Інтернеті які пропонують секс, порнографію. Але Ісус міцніший, ніж будь-які пропозиції диявола! Попросімо Його і сьогодні, бо Він нам може допомогти в бою за чистоту нашого серця!

Подумаю, як я воюю проти диявола нечистоти?

Господи Ісусе, поможи мені вірити Тобі так, як Тобі вірила жінка з Євангеліє.

23.09.2009

23 вересня, середа – Мр 7,14-24
Муч. Минодори, Митродори і Німфадори

І прикликавши знову народ, промовляв до нього: "Слухайте мене всі й розумійте! Нема нічого зовнішнього для людини, що, входивши в неї, могло б її осквернити; лише те, що виходить з людини, те осквернює людину. Хто має вуха слухати, хай слухає!" І коли він увійшов до хати, оподаль від народу, учні його спитали його про притчу. А він і каже їм: "То й ви ще такі недотепні? Не розумієте, що все, що ззовні входить у людину, не може її осквернити, - воно бо не входить в її серце, лише в живіт і виходить геть, виявляючи всі страви чистими." Далі казав: "Те, що виходить з людини, - те осквернює людину. З нутра бо, з серця людини, виходять недобрі намисли, розпуста, злодійство, вбивство, перелюби, загребущість, лукавство, обман, безсоромність, заздрий погляд, наклеп, бундючність, безглуздя. Уся ця погань виходить із нутра й осквернюе людину."І вирушивши звідти, пішов у сторони Тиру та Сидону. Увійшовши ж в один дім, не хотів, щоб довідався хто небудь про те, але не міг скритися.


Ми прочитали важливе Ісусове застереження, та довгий перелік речей, які, якщо не будемо їх контролювати, можуть нас осквернити. Так, як регулярно протягом дня миємо руки від бруду, так мали би щоденно кожен вечір очищувати своє серце іспитом совісті та щирим жалем і тоді Бог буде на першому місці в нашому серці.
Як проживу сьогоднішній день? Вечором зроблю іспит совісті: чи я сповнив свої обов’язки, чи був ласкавий до інших, чи бачив в інших Христа, чи не думав про нечисті речі, чи заздрив….?
Якщо би ми вміли кожен день «очищуватися» жалем, та користати з благодаті тайни покаяння, то щасливих та спокійних людей було би все більше і більше!

Боже милостивий, будь мені грішному!

22.09.2009

22 вересня, вівторок – Мр 7,5-16
Праведних Йоакима й Анни; муч. Северіяна

Отож питали його книжники та фарисеї: "Чом твої учні не поводяться за переданнями старших, а їдять немитими руками?" Він же відповів їм: "Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як ото написано: Народ цей устами мене почитає, серце ж їхнє далеко від мене; та вони марно мене почитають, навчаючи наук - наказів людських. Заповідь Божу занедбавши, притримуєтеся ви передання людського: обмиваєте глеки та кухлі й ще багато в тому роді." І сказав їм: "Красненько відкидаєте заповідь Божу, щоб зберегти ваше передання. Мойсей бо наказав: Шануй батька твого й матір твою, і - хто проклинає батька або матір - смерть такому! А ви твердите: Коли хтось батькові скаже чи матері - корван, мовляв, священний дар є те, чим я мав би тобі допомагати, - тим то й не даєте більше змоги зробити щось для батька чи матері. Тож ви якраз касуєте слово Боже тим вашим переданням, яке ви самі собі передали, - та й чимало іншого такого чините!" І прикликавши знову народ, промовляв до нього: "Слухайте мене всі й розумійте
!

21.09.2009

21 вересня, понеділок – Лк 10,38-42; 11,22-28
РІЗДВО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

Коли ж вони були в дорозі, він увійшов в одне село, і якась жінка, Марта на ім'я, прийняла його в хату. Була ж у неї сестра що звалася Марія; ця, сівши в ногах Господа, слухала його слова. Марта ж клопоталась усякою прислугою. Наблизившись, каже: “Господи, чи тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допомогла.” Озвався Господь до неї і промовив: “Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї.” Коли ж надійде хтось сильніший від нього й його подолає, то забере у нього всю його зброю, на яку він покладався, і роздасть його здобич. Хто не зо мною, той проти мене; і хто зо мною не збирає, той розсипає. Коли дух нечистий вийде з чоловіка, то блукає по місцях безводних, шукаючи спочинку, та, не знайшовши, каже: Повернуся в дім свій, звідкіля я вийшов. І, прибувши, знайде його заметеним, прибраним. І тоді йде й бере з собою інших сім духів, гірших від себе, і вони входять і там оселюються, і останнє того чоловіка буде гірше, ніж перше.” Коли він говорив це, жінка якась, піднісши голос з-між народу, мовила до нього: “Щасливе лоно, що тебе носило, і груди, що тебе кормили.” А він озвався: “Справді ж блаженні ті, що слухають Боже слово і його зберігають
.”


Цими словами Ісус благословить всіх, котрі не лише читають Його слова, не тільки слухають, але й приймають до свого серця та починають під їх впливом діяти!
Чи відчували ми деколи в собі бажання притримати для когось двері або взяти важкі сумки та допомогти? Чи траплялося нам, що щось в середині нас спонукало йти відвідати хворого або когось вислухати і розрадити?
Це не є випадки, це є «ділом» Божого Духа! Це є здійсненням на практиці того, що ми чули або прочитали!
Бог говорить постійно, але тільки уважний слухач це чує! Коли нас повністю «поглинуть» наші проблеми та турботи щоденного життя, тоді той Божий голос вже не чуємо, а наші «духовні» вуха залишаються ніби закриті! Ми мали б дбати про те, щоб Божий голос в нашому житті ніхто і ніщо «не заглушило». Тому щоденно стараймося розпізнавати Божий голос, даймо йому в своєму житті місце. Він нас хоче вчити та бажає переживати з нами кожну мить нашого життя.! Дозвольмо Йому це!

Чи намагаюся належати до Ісусових блаженних?

Господи Ісусе, допоможи мені бути чутливим та відкритим на Твій голос.

20.09.2009

20 вересня, неділя – Ів 15,17-16,2
Неділя перед Воздвиженням, Муч. Созонта

Ось, що вам заповідаю: щоб ви любили один одного! Ненавидить вас світ - то знайте: мене він ще перед вами зненавидів. Були б ви від світу, то світ би своє любив. А що ви не від світу, бо я вибрав вас від світу, ось тому й ненавидить вас світ. Згадайте слово, що його був я вам вирік: Слуга не більший від пана свого. Переслідували мене - переслідуватимуть і вас. А слово моє зберігали - зберігатимуть і ваше. Та все те робитимуть вам за моє ім'я, не знають бо того, хто послав мене. Якби я не прийшов і не говорив до них, гріха не мали б вони. Та нині нема їм пробачення за їхній гріх! Хто ненавидить мене, той і Отця мого ненавидить. Був би я не вчинив серед них діл, що їх ніхто інший не вчинив, - гріха не мали б вони. А так - ось бачили, і зненавиділи: і мене, і Отця мого. Але щоб здійснилося слово, яке в законі їхньому записано: Зненавиділи вони мене без причини! Як прийде Утішитель, якого зішлю вам від Отця, Дух істини, який від Отця походить, то він і свідчитиме за мене. Та й ви свідчитимете: ви бо зо мною від початку. «Повідав я вам те, щоб ви не зневірилися. Виключать вас із синагог. А й година настане, коли то всяк, хто вас убиватиме, буде гадати, що служить тим Богові»
.


Якщо уважно читаємо Боже Слово, то можемо зрозуміти що Ісус говорить про існування трьох осіб: перша - Отець, друга - Він, Божий Син та наш брат, і третя особа - Утішитель Дух Святий. Дух Святий є великим даром для нас, бо свідчить про Ісуса та Його любов, котра є між Отцем та Сином.
Подумаймо, над тим, наскільки Дух Божий для того, хто вірить є доступним. Спробуймо шукати Його в молитві, в розважанні, в святих тайнах, через які нам приносить благодать та оздоровлення. Просімо Його, щоб Боже Слово було для нас живим джерелом, щоб ми сповнені Його дарами більше любили Отця і Сина , а також і один одного.

Господи Ісусе, хвалимо Тебе та прославляємо за те, що нам даєш свого Духа Святого. Просимо тебе, щоб Ти нас поступово робив новим створінням для Тебе.

19.09.2009

19 вересня, субота – Мт 10,37-11,1
Чудо арх. Михаїла, муч. Євдоксія й ін.

Хто любить батька або матір більше, ніж мене, той недостойний мене. І хто любить сина або дочку більше, ніж мене, той недостойний мене. Хто не бере свого хреста й не йде слідом за мною, той недостойний мене. Хто своє життя зберігає, той його погубить; а хто своє життя погубить задля мене, той його знайде. Хто вас приймає, той мене приймає; а хто мене приймає, той приймає того, хто мене послав. Хто приймає пророка, тому що він пророк, той одержить пророчу нагороду, і хто приймає праведного, тому що він праведний, той одержить праведничу нагороду. Хто напоїть, як учня, одного з цих малих тільки кухликом холодної водиці, істинно кажу вам, той не втратить своєї нагороди”. Коли Ісус скінчив настановляти дванадцятьох своїх учнів, пішов звідти навчати й проповідувати по містах їхніх.


Що в нас викликають ці Ісусові слова? Вони не дуже приваблюють . У світі ті, які хочуть отримати більше прихильників, обіцяють одні тільки вигоди! А Ісус тут говорить про хрест, про зречення..., про все те, що в теперішньому світі не є дуже модним!
Наперекір нашим можливим застереженням, і сьогодні звучать Ісусові слова в незміненому вигляді. Він всім нам говорить, що хто хоче йти за ним, мусить йти по одинокій засвідченій дорозі, дорозі хреста. Нікого не тягне на силу, не примушує, йде лише той, хто вільно вирішив наслідувати Його.
Ми є вільні. Або візьму охоче свій хрест: свої труднощі, хвороби, проблеми, випробування та крокую за Христом. Можливо крокуємо малими кроками але витривало, бо усвідомлюємо, що нашу душу не можемо ні на що проміняти. Бо її втрату не винагородять ніякі гроші, ніяке багатство, чи розваги, бо все це можемо втратити в одну мить свого життя. Що потім дамо Богу?

Подумаю, що би я зараз зміг дати Богу?

Господи, дай мені силу знову та знову вз
яти хрест на свої плечі.

18.09.2009

18 вересня, п’ятниця – Мр 6,45-53
Прор. Захарії, батька св. Йоана Хрестителя

І відразу ж спонукав своїх учнів сідати в човен і плисти поперед нього на той бік до Витсаїди, - поки він відпустить народ. Відпустивши ж їх, пішов на гору помолитись.
Як настав вечір, човен був посеред моря, а він сам один на землі. Коли ж побачив, як вони, веслувавши, втомились, - вітер бо їм був противний, - то близько четвертої сторожі ночі подався до них, простуючи морем, - хотів обминути їх. Вони ж, побачивши, як він ступає морем, гадали, що то примара, та й закричали. Усі бо уздріли його й занепокоїлись. Він же вмить заговорив до них, мовивши: "Будьте ж мужні: це я, не бійтесь!" І ввійшов до них у човен, - й ущух вітер. І вони в собі вельми здумілись, - понад міру, бо не розуміли чуда з хлібами - серце їхнє було нечуйне. І, перепливши, прибули вони в землю Генезаретську й причалили
.


Скільки разів в житті ми переживали більші чи менші «страхи»?Скільки разів ми були подібні до переляканих апостолів, котрим прихід Ісуса до них по воді не додав відваги а навпаки налякав? Подумаймо над тим, як ми реагуємо.. коли приходить страждання, біль, хвороба, несподівана смерть близької людини, втрата роботи…?
Як протилежність цій фізичній, чисто людській реакції, Дух Святий сьогодні хоче нам показати досконалу Божу любов до нас людей. Якщо довіримося їй, то позбудемося страху, отримаємо внутрішній спокій!
Якщо відкриємо Богу своє серце повністю, якщо Йому дозволимо, щоб проникнув у нас аж до «мозку кісток» то не маємо нічого боятися! Різні страхи можуть прийти до нас, але жоден з них не зможе нас поглинути! Божа присутність нам дає впевненість і силу подолати все, що переживаємо… Ісус нам і сьогодні говорить: Не бійтеся! Це я!

Господи, дуже бажаю довіряти Тобі. Але Ти найкраще від усіх знаєш, який я слабкий, нерішучий, як часто на мене нападає страх. Допоможи мені позбуватися Його і дозволити, щоб Ти керував мною.

17.09.2009

17 вересня, четвер Мр. 6,30-45
Свщмуч. Вавили, Єп. Антіохії; прор. Мойсея Боговидця

Апостоли ж зійшлися до Ісуса й розповіли йому про все, що робили й чого навчали.
Він їм і каже: "Ідіть самі одні осторонь, десь насамоту, та й відпочиньте трохи." Бо тих, що приходили й відходили, так було багато, що вони не мали часу навіть щось перекусити.
І відплили вони човном у відлюдне місце самі одні.
Але бачили їх, як вони відпливали, й багато впізнали їх, тож пішки збіглись туди з усіх міст та й випередили їх.
Вийшовши Ісус, побачив силу народу - і змилосердився над ними, були бо вони, немов вівці, що пастуха не мають. І він навчав їх чимало.
А коли була вже пізня година, приступили до нього його учні й кажуть: "Місце самотнє тут, та й час уже пізній.
Відпусти їх, хай собі підуть в околишні слободи й села та куплять собі щось із'їсти."
А він у відповідь їм: "Дайте ви їм їсти." Ті йому й кажуть: "Чи не піти нам та купити хліба за двісті динаріїв і дати їм спожити?"
Він і же каже їм: "Скільки хлібів маєте? Підіть та подивіться." Розвідались вони і кажуть: "П'ять, ще й дві риби."
Тоді він повелів їм посадити всіх гуртками на моріжку.
І посідали гуртками по сотнях та півсотнях.
Узяв він п'ять хлібів і дві риби та й, поглянувши на небо, поблагословив, розломив хліби й став роздавати учням, щоб клали перед тими. А й дві риби розділив між усіма.
І їли всі - й наситились.
І назбирали кусків хліба повних дванадцять кошиків, ще й рештки риби.
Тих же, що їли хліби, було п'ять тисяч чоловік!
І відразу ж спонукав своїх учнів сідати в човен і плисти поперед нього на той бік до Витсаїди, - поки він відпустить народ.



Ісус прийшов на цей світ, щоб нас навчити Божим правдам. Прийшов між нас, щоб нас визволити від незнання та гріха. Навколо Ісуса часто були великі натовпи і Він їх вчив багатьом речам. Аж тоді, коли наситилися Божим Словом, звернув свою увагу на їх тілесні потреби, наситив їх голод..
При кожній Службі Божій ця дійсність повторюється. Через Боже Слово пізнаємо Його правду, розуміємо Його дороги та починаємо своє життя пристосовувати до Його вчення. Зробімо все, що є в наших силах та щоденно насичуймося Божим словом. Перед Службою Божою попросімо Духа Святого, щоб нам поміг зрозуміти, що від нас хоче Небесний Батько через Своє слово.

Сьогодні прочитаю, хоча частинку з Божого Слова

Господи, обдаруй мене своїм Духом мудрості, щоб мене читання Твого Слова та роздумування над ним хоронило перед злом.

16.09.2009

16 вересня, середа Мр 6,7-13
Свщмч. Антима, єп. Нікомидії; преп. Теоктиста

І покликав дванадцятьох і заходився їх посилати по двох, даючи їм владу над нечистими духами.
І наказав їм, щоб нічого не брали на дорогу, крім палиці самої, - ні хліба, ні торбини, ані грошей у гаманець;
щоб обувались у сандалі й не вдягались у дві одежі.
І говорив їм: "До якого б дому ви тільки зайшли, там перебувайте, аж поки не вийдете звідти.
А коли в якомусь місці вас не приймуть і не слухатимуть вас, то, виходивши звідтіль, обтрусіть порох із ваших підошов - на свідоцтво їм."
Вони, вийшовши, проповідували покаяння,
і виганяли численних бісів, а й намащували олією чимало хворих та оздоровлювали
.



Всіх нас Ісус висилає голосити Його радісну вістку. Кожен на своєму місці де ми є, вчимося, працюємо, бавимось, подорожуємо, маємо людям навколо звіщати Божу любов, справедливість та милосердя.
Сьогодні нам не загрожує ніяка страшна бідність, про яку каже Ісус . Маємо де жити, що їсти, ані одежі нам не бракує. Те, чого не маємо, та часто і не бажаємо, це натхнення до віри, до Ісуса. Ми неготові перенести задля Бога неуспіх, пониження, непорозуміння. Доки ми є молоді, здорові, хочемо тішитися, користуватися матеріальними речами і розмови про бідність для нас неприємні. Ми більше любимо слухати тих, котрі нам тут на землі обіцяють рай. Бог нас хоче мати біля себе в небі. Якщо сьогодні приймаємо Його заклик та рушаємо за ним, дає нам щедро своїх дарів. Господи, іду за Тобою….

Подумаю,де мене висилає Господь, щоб приніс частину Його любові.

Господи Ісусе, дай мені силу бути апостолом на тому місці, де мене висилаєш.

15.09.2009

15 вересня, вівторок Мр 6,1-7
Муч. Маманта; свят. Івана Пісника, патр. Царгор.

І вийшовши звідти, прибув у свою батьківщину, а слідом за ним пішли й його учні.
Якже настала субота, він почав навчати у синагозі; багато з тих, що його слухали, дивувались, кажучи: "Звідкіль оте в нього? Що то за мудрість, що йому дана, і такі чуда, що діються його руками?
Хіба ж він не тесля, син Марії, брат Якова, Йосифа, Юди та Симона? І сестри його - хіба не тут між нами?" І брали йому це за зле.
Але Ісус промовив до них: "Нема пророка без пошани, - як тільки у своїй країні, між власною родиною та у своєму домі."
І неспроможен був створити там ніякого чуда, лише вилікував деяких недужих, поклавши на них руки;
і вражений був їхньою невірою. І ходив кругом по селах, і навчав.
І покликав дванадцятьох і заходився їх посилати по двох, даючи їм владу над нечистими духами


Ісусові сучасники з подивом дивилися на Нього, захоплювалися Його чудами, які робив, але не вміли в Ньому бачити нічого більше, ніж «сина теслі»!
Подібно і ми вміємо досить швидко на людину «одягнути ярлик» та оцінити за зовнішніми проявами. Дивимося на них , не даючи їм жодної можливості . жодного шансу на зміну! Бог може дати кожному можливість змінитися! Нашому колезі, сусідові, вчителеві, однокласнику, другу, священику,…
Вчімося від сьогодні дивитися на наших ближніх очими віри, Божим поглядом, а не тільки людським. Шукаймо на них не лише хиби та грішне минуле, але й щось доброго. Можливо нам це не вдасться зараз, але Бог винагородить вже нашу охоту та бажання приймати всіх без різниці!

Сьогодні хоча б в одних стосунках буду шукати добро.

Господи Ісусе, не хочу поширювати ряди тих, котрі Тебе не прийняли, дай мені силу знаходити Тебе в ближніх.

14.09.2009

14 вересня , понеділок Лк. 4,16-22
Поч. Церк. року; преп. Симеона Стовпника

16. І прибув він у Назарет, де був вихований, увійшов своїм звичаєм суботнього дня в синагогу й встав, щоб читати.
17. Йому подано книгу пророка Ісаї, і, розгорнувши книгу, він натрапив на місце, де було написано:
18. “Господній Дух на мені, бо він мене помазав. Послав мене нести Добру Новину бідним, звіщати полоненим визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю,
19. оповістити рік Господній сприятливий.”
20. А згорнувши книгу, він віддав її слузі та й сів. Очі всіх у синагозі були пильно звернені на нього.
21. І він почав до них говорити: “Сьогодні збулось це писання у вухах ваших.”
22. Всі свідчили про нього і чудувалися словам ласки, які линули з уст його, й говорили: “Чи ж він не син Йосифа
”?


Те, що прочитали, діється при кожній Службі Божій. Через Літургію Слова говорить до нас сам Ісус Христос. Уявімо, як тепер сам Ісус до мене говорить…
Служба Божа продовжується жертвою і Ісус нам під видом хліба і вина дає сам себе за їжу. Говорить і нам: Сьогодні збулось це писання у вухах ваших.
У цій хвилині нічого не є важливішим, ніж не відмовитися від Нього, як це зробили Назаретяни, але прийняти Його з покорою та любов’ю до свого серця!
В тиші святого причастя приносимо в серці самого Бога до свого життя, до вчинків, слів, ситуації…, Він бажає бути завжди з нами! Підготуймося до цієї хвилини та не дозвольмо нічому та нікому перешкодити. Відкладімо в сторону всі турботи та проблеми, Йому їх віддаймо та відчуваймо лише Його близькість… Якщо Йому відкриємо своє серце, сповниться Його слово і на нас!
Бажаю датися оздоровити Ісусові?

Господи Ісусе, відкриваю Тобі своє серце, прийди і переміни мене!

13.09.2009

13 вересня, неділя Мт 22,1-14
Покладення пояса Пресв. Богородиці

Ісус, озвавшися, знову заговорив до них у притчах:
“Царство Небесне схоже на царя, що справив своєму синові весілля.
Він послав своїх слуг кликати запрошених на весілля, але вони не хотіли прийти.
Тоді він знову послав інших слуг, кажучи: Мовте запрошеним: Ось я обід мій зготував: зарізано волів та підгодовану худобу все готове, ідіть на весілля.
Та ті тим знехтували й пішли собі, хто на власне поле, хто до свого крамарства;
інші ж, схопивши слуг, познущалися з них і повбивали.
Розгнівався цар і вислав військо, яке вигубило тих убивців, а їхнє місто спалило.
Тоді він мовив своїм слугам: Обід – готовий, але запрошені були негідні.
Підіть, отже, на роздоріжжя і, кого лише здибаєте, кличте на весілля.
Вийшли ці слуги на дороги й зібрали всіх, кого тільки спіткали – злих і добрих, так що весільна світлиця була гостей повна.
Як же ввійшов той цар, щоб подивитися на гостей, побачив там чоловіка, що не був убраний у весільну одіж:,
і сказав до нього: Як то ти ввійшов сюди, друже, не маючи весільної одежі? А той мовчав.
Тоді цар промовив до слуг: Зв'яжіте йому ноги й руки та й киньте геть у темряву кромішню! Там буде плач і скрегіт зубів.
Багато бо покликаних, але вибраних мало
.”



«Царство Небесне схоже на царя, що справив своєму синові весілля….Роздумуючи над цим Євангеліє ми уявляємо сцену весілля. Але це не є звичайне весілля, це весілля , яке сам Бог підготував своєму Синові… Дуже бажав, щоб Христова Церква жила з Ісусом в такому тісному зв’язку як наречена з Женихом… Весілля, гостина в нас це викликає позитивні емоції. Вибрана їжа, солодощі, милі зустрічі, гарна одежа. Бог для нас щоденно готує таку «гостину»! Де? На кожному вівтарі в Церкві, на Служби Божій! Чому на Божу великодушність багато з нас відповідає холодом та байдужістю.
Тоді він знову послав інших слуг, кажучи:Мовте запрошеним:Ось я обід мій зготував….Скільки разів ми вже в собі «вбили» Боже запрошення на зустріч з Ісусом в Євхаристії? З серйозності Ісусових слів бачимо, що неможливо так легко дістатися до неба! Кожен потребує для себе одежу благодаті та життя наповненого чеснотами! Якщо думаємо, що між мільйонами людей якось «прослизнемо», ми дуже помиляємось! Бог гас знає краще, ніж ми самі. Щоденно нас кличе до життя згідно Євангеліє і Його вимоги завжди ті самі.. Слова: «Багато бо покликаних, але вибраних мало.» - нас, можливо переконають до покаяння, до навернення та зміни нашого життя.

12.09.2009

12 вересня, субота Мт 23,1-12
Святт. Олександра, Івана, Павла, патріархів Царг.

Тоді Ісус промовив до народу й до своїх учнів:
“На катедрі Мойсея розсілись книжники та фарисеї.
Робіть і зберігайте все, що вони скажуть вам, але не робіть, як вони роблять. Бо вони говорять, а не роблять.
В'яжуть тяжкі, не під силу тягарі й кладуть людям на плечі; самі ж і пальцем своїм рушити не хочуть.
Усі свої діла вони роблять на те, щоб бачили їх люди; поширюють свої філактери й побільшують свої китиці.
Люблять перші місця на бенкетах і перші сидження в синагогах
та вітання на майданах многолюдних, щоб люди звали їх: Учителю!
Ви ж не давайте себе звати: Учителю, – один бо ваш Учитель, ви ж усі брати.
Та й отця собі теж не йменуйте на землі: один бо у вас Отець – той, що на небі.
Ані наставниками не звіться, один бо ваш Наставник –Христос.
Найбільший з вас буде вам слугою.
Хто себе вивищить, той буде принижений, а хто себе принизить, той буде вивищений
.



Чи ці слова не знайомі кожному з нас? Створити враження важливості, займати перші місця та високі посади, позірно робити добрі вчинки лише заради суспільної думки і людської слави … Це є ознаками теперішніх фарисеїв! Це видимі прояви тих, ким володіє пиха, хто говорить одне але чинить зовсім протилежне, затягує інших, але не поворухне і пальцем без власної вигоди…
Якщо не хочемо, щоб епідемія пихи та нашої важливості поширювалася і навколо нас, переходьмо від теорії до практики. Очищуймо наші думки, слова, та вчинки від всього, що не в згоді з Божою волею. Хай між тим, що говоримо, що робимо, яке ставлення вживаємо не має різниці. Потім з нас помалу та певне вимре і той найменший кусочок фарисейства.
Покладімося на поміч Святого Духа. Він бажає змінити наше життя, хоче нам допомогти подолати наші слабкості, схильності до злого і всі вияви пихи та егоїзму. Святий Дух допомагає нам кожен раз, коли ми намагаємося здолати гріх.

Чи не живе і в мені маленький фарисейчик?

Духу Святий, віддаюся Тобі повністю, переміни мене, щоб я чим більше був подібний до Ісуса.

11.09.2009

11 вересня, п’ятниця Мр 5, 22-24;35-6,1
Усікновення голови св. Йоана Христителя

І зачув цар Ірод, - бо ім'я його стало явним, - і казав, що Йоан Христитель воскрес із мертвих, тим то й чуда діються з-за нього.
Інші ж твердили: "То - Ілля!" - а ще інші: "То пророк - один із пророків!"
Зачувши про те Ірод, мовив: "То Йоан, якому голову я стяв; він устав із мертвих."
Бо той Ірод послав був схопити Йоана і зв'язав його в темниці з-за Іродіяди, жінки Филипа, свого брата, - бо оженився був з нею.
Йоан же казав Іродові: "Не личить тобі мати жінку брата твого."
Іродіяда ж лютилась на нього й убити його бажала, та не могла,
бо Ірод боявся Йоана, знаючи, що чоловік він був справедливий і святий, тож і беріг його. Слухаючи його, непокоївся він дуже, однак слухав його охоче.
Як же настав сприятливий день, коли то Ірод на день своїх народин споряджав бенкет для своїх вельмож, тисячників та знатних галилейських,
увійшла дочка тієї Іродіяди, танцювала й догодила Іродові та гостям. Цар сказав дівчині: "Проси в мене чого бажаєш, - я дам тобі!"
Ще й присягнув їй: "Чого б ти тільки в мене просила, - дам тобі, хоч би й половину мого царства."
Вийшла вона та й до своєї матері каже: "Чого маю просити?" Вона ж відповіла: "Голову Йоана Христителя!"
І негайно, увійшовши притьмом до царя, попросила дівчина: "Хочу, щоб ти мені дав зараз же на полумиску голову Йоана Христителя."
Вельми засмутився цар, та з-за присяги та з огляду на гостей не хотів їй відмовити.
Тож послав цар відразу прибічника, наказавши йому принести голову Йоана. Пішов той, стяв його у в'язниці,
приніс його голову на полумиску й подав її дівчині, а дівчина дала її матері своїй.
Учні ж його, довідавшись про те, прийшли й узяли його тіло та поклали його у гробі.
Апостоли ж зійшлися до Ісуса й розповіли йому про все, що робили й чого навчали.



Ми повинні не просто зрозуміти наскільки жорстоко і безвідповідально поводяться ці особи, але також навчитися уникати цього в нашому житті. Іван Хреститель, був прямим, чесним, правдивим, оголошував покаяння, очищення совісті.. Він розумів ,що ризикує власним життям, вказуючи Іродові на його перелюбство, але це його не злякало. Іван Хреститель є для нас яскравим прикладом як в теперішньому світі, котрий також втрачає цінності, проголошувати своїм життям правду, чесність, моральність не отримуючи за це жодної похвали.
Є тут Ірод зі своїм слабким характером, котрий боявся Іванових зауважень, але не дав Його словам перейти до свого серця і в тому була його хиба! А що ми? Чи маємо достатньо відваги дозволити Божому слову та добрим зауваженням наших ближніх перейти в глибину нашого серця? Чи наша віра лише поверхнево впливає на нас?
На решті Іродіада – коханка Ірода, вбивця та зла жінка! Отримала своє, добилась страти Івана, не думаючи про величезну вагу вини, яку взяла на себе… Стережімося, щоб ми «не просякли» ненавистю до інших, перш за все до тих, котрі нам хочуть добра та з любов’ю нам дають зауваження про наші хиби та падіння!

Святий Іване, ти без страху визнав віру, молися за мене, щоб я залишився вірний правді, чесності та моральності.

10.09.2009

10 вересня, середа Мр 5,1-20
Преп. Мойсея Мурина; свят Августина, єп. Іппонського

Перевезлись вони на той бік моря, в країну Геразинську.
І коли з човна він вийшов, відразу перестрів його чоловік з гробу, що мав у собі нечистого духа.
Він перебував у гробах, і ніхто навіть ланцюгом не міг його зв'язати;
раз-у-раз його зв'язували кайданами та ланцюгами, але він розривав ланцюги і трощив кайдани, й ніхто не міг його уговтати.
Днями і ночами, завжди перебував він по гробах та горах, кричав і товк себе камінням.
Побачивши здалека Ісуса, він прибіг, уклонився йому
і закричав великим голосом: "Що мені, та й тобі, Ісусе, Сину Всевишнього Бога? Заклинаю тебе Богом: Не муч мене!"
Бо він сказав до нього: "Вийди, нечистий душе, з цього чоловіка!"
Ще й спитав його: "Як тебе звати?" Той же відрік: "Легіон - мені ім'я, багато бо нас!"
І благав його вельми, щоб не виганяв їх з краю.
А було там на узгір'ї велике стадо свиней, що паслося собі.
Тож удалися до нього з проханням: "Пошли нас у тих безрогих, щоб ми ввійшли в них."
І дозволив він їм. І вийшовши, нечисті духи ввійшли у свиней, тож кинулось стадо - близько дві тисячі! - з кручі у море та й потопилось у морі.
А пастухи їхні повтікали й порозповідали про те в місті та по селах, - то й повиходили побачити, що сталось.
Приходять вони до Ісуса та й бачать біснуватого; сидить одягнений, при здоровому глузді, - той, що мав у собі легіон, - і полякались.
16. І розповіли їм очевидці, як воно сподіялося з біснуватим, а й про безрогих.
Тож просили його, щоб вийшов з їхніх околиць.
І коли сідав у човен, заходився його просити колишній біснуватий про змогу бути при ньому.
Ісус же йому не дозволив, а сказав до нього: "Іди до свого дому, до своїх, і повідай їм, що Господь зробив для тебе і як змилосердивсь над тобою."
Пішов він і взяв проповідувати у Десятимісті те, що зробив йому Ісус, - отож чудувалися всі
.



У щоденному житті часто доходить до конфлікту між добром і злом. Сцена з Євангеліє щоденно повторюється. Хочемо одягатися дуже модно і цікавимося тільки найновішою модою. Те ,що наш одяг є занадто відкритим нас зовсім не засмучує. Більшість так одягається. Не можу бути винятком. Але треба усвідомити до чого ті кроки ведуть?!! Якщо прочитаємо добре Євангеліє, побачимо, що нечисті духи пішли до свиней…
Багатьом в сучасності подобаються думки світу і вони не хочуть у них нічого змінювати. Але хто хоче приятелювати з Богом, мусить щоденно боротися за свою чистоту та моральність. Мусить молитися та просити Ісуса. Коли ми з’єднані з Ісусом, диявол не має шансів, навіть якщо прийшов б цілий легіон злих духів. Спасемося тільки з Ісусом!

Почну з молитви. Але, також, подумаю і над своєю одежею. Чи я когось не згіршую?

Господи, спаси мене! Допоможи мені жити чисто та морально!

09.09.2009

09 вересня, середа Мр 4,35-41
Преп. Пімена

Того ж дня, як настав вечір, він їм і каже: "Перепливімо лишень на той бік!"
І зоставивши народ, беруть його з собою, так як і був у човні; а були й інші човни з ним.
І знялася хуртовина, ще й з вітром, і хвилі линули у човен, отож уже наповнювався.
А він був на кормі, - спав на подушці. Вони будять його і кажуть йому: "Учителю, тобі байдуже, що гинемо?"
Тоді він устав, погрозив вітрові і сказав до моря: "Замовкни! Ущухни!" І затих вітер, і залягла велика тиша.
Тоді сказав до них: "Чого ви такі боязкі? Ще досі не маєте віри?"
І страх великий огорнув їх, і вони казали один до одного: "Хто це такий, що йому вітер і море послушні
?"



Якщо ми уявимо скільки буревіїв зла нас підстерігає, скільки хвиль нечистоти, згіршень, ненависті нас обгортає, як човник нашого життя потопає під вагою нещасть, розчарувань, обману, то можливо скажемо собі, що апостолам було ще дуже добре, бо в їхньому кораблику спав сам Ісус!
Але як і з апостолами, Ісус є тут з нам. Є біля нас в наших важких хвилинах життя. Ми мусимо лише Його «розбудити» своїм щирим проханням про поміч! Можемо вирішити, чи дозволимо щоб нас дослівно «поглинули» зовнішні обставини життя, або Йому будемо вірити, що нас ніколи не покине! Не повинні боятися, що Він нас відкине у нашому першому падінні. Це ні! Бог хоче, щоб ми навчилися через труднощі та різні випробування краще та глибше Його пізнати! Не буде ніколи нас випробувати понад наші сили та можливості! Повірмо Йому, Він чекає лише на наш заклик!

Вмію у труднощах покластися на Бога?

Господи, дай мені силу вірити Тобі так, щоб мене не поглинули мої проблеми, але хай мене повністю поглине віра в Тебе.

08.09.2009

08 вересня, вівторок – Мр 4,24-34
Муч. Андріяна і Наталії

І казав їм: "Вважайте, що чуєте! Якою мірою міряєте, такою й вам відміряють, та ще й причинять вам, що слухаєте.
Бо хто має, тому дасться, а в того, хто не має, заберуть і те, що має."
І казав: "Із Царством Небесним так, як з отим чоловіком, що кидає насіння в землю:
чи спить він, чи встає, чи то вночі, а чи вдень, - насіння те кільчиться й росте. А як - він сам не знає.
Сама від себе земля плід приносить: спершу стебельце, потім колос, а потім повну в колосі пшеницю.
А коли плід доспіє, він зараз же з серпом посилає, бо жнива настали."
І мовив: "До чого прирівняємо Царство Боже - або у якій притчі ми його появимо?
Воно - немов зерно гірчичне, що, коли сіється у землю, найменше від усіх насінь, що на землі.
А як, посіявши, виростає, стає більшим над усю городину, а віття пускає таке велике, що й небесне птаство в його тіні може сховатись."
І багатьма такими притчами він проповідував їм слово, оскільки вони могли зрозуміти.
Без притчі не говорив він їм; насамоті ж пояснював усе своїм учням
.



Ісус нас сьогодні кличе до уважного слухання Його слова. Наше духовне зростання злежить від того, як ми вміємо «відкриватися» Богу, Його волі, Його слову! Тому, хто відповідає на Божі заклики своїм життям, хто співпрацює з Божою благодаттю та дозволить керуватися Божою волею, той отримає більше та Його віра буде з дня на день міцнішою! Навпаки, ті, що не думають про свої відносини з Богом, котрі ним «не харчуються», стають поступово внутрішньо «порожніми та бідними».
Бог свою обіцянку про те, що буде з нами до кінця віку та завжди нам дасть потрібну благодать, ніколи не змінить!
Залежить від нашої вільної волі чи ми приймемо пропоновану благодать та поміч! Тільки наша посередність у відносинах з Богом, брак любові до Нього, наша нехіть прийняти Його волю, може спричинити, що наше серце стає «порожнім», наша віра та наше духовне життя стає бідним та закритим для Божих речей.
Пам’ятаймо, що Ісус є безмежним джерелом благодаті та дарів. Просімо Його, щоб нас постійно наповнював своєю благодаттю та бажанням бути подібними до Нього!

Чи зростає моє духовне життя, чи я стою на місці?

Господи, дай, щоб я завжди слухав Твій голос та ніколи не закривав моє серце.

07.09.2009

07 вересня, понеділок – Мр 4,10-23
Апп. Тита і Вартоломея

А коли був Ісус насамоті, спитали його ті, що були біля нього разом із дванадцятьма, про притчі.
І він сказав їм: "Вам дана тайна Божого Царства; для тих же, що осторонь, усе стається притчами,
щоб вони дивлячись, не бачили, слухаючи, не зрозуміли, щоб, бува, не навернулись, і щоб їм не простилось."
І сказав їм: "Не розумієте цієї притчі? Як же тоді вам розуміти всі притчі?
Сіяч сіє слово.
Ті, що край дороги, де сіється те слово, коли почують слово, - зараз же сатана приходить і забирає посіяне в них слово.
Так само посіяне на каменистому ґрунті, - це ті, що, як почують слово, зараз же з радістю його приймають,
але не мають коріння у собі й непостійні, тож згодом, коли стаеться утиск чи гоніння за слово, вони негайно ж зневірюються.
Ще інші, посіяні між терня, це ті, що чули слово, 19. але ось клопоти світу цього, принада багатства й жадоба інших речей, увійшовши, заглушують слово, і воно стає неплідним.
А що посіяні на добру землю, - це ті, які чують слово, його приймають, отож і приносять плід: той у тридцять, той у шістдесят, той у сто разів більше."
І говорив їм: "Хіба приносять світло на те, щоб поставити його під посудом або під ліжком, а не на те, щоб поставити його на свічнику?
Немає бо нічого схованого, що не мало б стати явним, ані немає нічого тайного, що у наявність не вийшло б.

Хто має вуха слухати, хай слухає
!"


У повній темноті людина боїться. Якщо темноту освітить хоча б найменший промінь світла, на цьому місці починається життя.
Ісус прийшов на цей світ як світло світу. Своєю наукою та прикладом Він світить нам до темноти наших днів. Бог нас поставив на певне місце на землі, щоб ми своїм світлом, прийнятим від Христа освітлювали цей кусок землі, де перебуваємо і були всюди світлом. Чи я є світлом, чи темнотою, якої кожен боїться? Вже від цієї миті, що зможу змінити?

В конкретній ситуації сьогодні усвідомлю, що я є світлом щоб світило, наприклад, однокласникам, батькам, сусідам…

Господи Ісусе, з Твоєю поміччю хочу виявляти назовні свою віру вчинками. Не хочу Твоє світло заховувати від інших під ліжком.

06.09.2009

06 вересня, неділя – Мт 21,33-42
Свящмуч. Євтихія

Слухайте іншу притчу. Був один чоловік-господар, що насадив виноградник. Він обвів його огорожею, видовбав у ньому чавило, вибудував башту, винайняв його виноградарям і відійшов.
Коли ж настала пора винозбору, послав він слуг своїх до виноградарів, щоб узяти від них плоди, йому належні.
А виноградарі, схопивши його слуг, кого побили, кого вбили, кого ж укаменували.
Тоді він послав інших слуг, більше від перших, але ті вчинили й з ними те саме.
Наприкінці послав до них свого сина, кажучи: Матимуть пошану до мого сина.
Та виноградарі, узрівши сина, заговорили між собою: Це спадкоємець. Нумо, вб'ємо його й заберемо собі його спадщину.
І взявши його, вивели геть з виноградника й убили.
Отож, коли прибуде господар виноградника, що зробить з тими виноградарями?”
“Лютих люто вигубить”, – відповіли йому, – “а виноградник винаймить іншим виноградарям, що будуть давати йому плоди його своєчасно.”
Тоді Ісус сказав їм: “Чи в Письмі не читали ви ніколи: Камінь, що відкинули будівничі, став каменем наріжним? Від Господа це сталось і дивне в очах наших
.


Що відповімо Ісусові на запитання дане через Євангеліє?
Чи можемо бути впевнені, що Його голос, який проголошував нам Божу волю, ніколи в собі не знищили, не вбили? Що тепер зроблю з прочитаним Божим Словом, котре до мене знову говорить?
На кінці нашого життя буде від нас вимагатися врожай. Щоб був якомога більшим, щоденно нам Бог висилає свого Сина під видом Божого Слова, в Євхаристії під видом хліба та вина, та конкретно до нас приходить в наших ближніх, а також і через чиєсь слово чи добру пораду … Використаймо вже сьогоднішній день, щоб колись отримати спадкоємство, яке нам Бог пропонує бо це є вічна радість у небі.

Подумаю, яким виноградником для Господа я є, і яким би хотів бути від сьогодні.

Господи Ісусе, дай мені силу формувати виноградник моєї душі Твоєю волею, щоб не втратив можливості отримати небо.

05.09.2009

05 вересня, субота – Мт 22,15-22
Віддання Успіня; муч. Луппа; свящмуч. Іринея Ліон.

Тоді фарисеї пішли й радили раду, як би його впіймати на слові.
І вислали до нього своїх учнів разом з іродіянами. “Учителю”, –кажуть ті, – “ми знаємо, що ти щиросердий і що дороги Божої навчаєш по правді й не вважаєш ні на кого, бо не дивишся людям на обличчя.
Скажи нам, як тобі здається: Чи дозволено давати кесареві податок, чи ні?”
Ісус же, знаючи їхнє лукавство, озвався: “Чого мене спокушаєте, лицеміри?
Покажіть мені гріш податковий.” Ті принесли йому динарій.
Він спитав їх: “Чий це образ і напис?”
Відповідають йому: “Кесарів.” Тоді він до них каже: “Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.”

Почувши це, ті здивувались і, полишивши його, відійшли.


…Скажи нам, як тобі здається: Чи дозволено давати кесареві податок, чи ні?”…
І у нас, часом, трапляється, що тих людей, які нам не аж так «по смаку» або не роблять все за нашими уявленнями, хочемо дослівно «зловити при вчинку». В дусі тішимося, якщо на наші запитання доводиться довго чекати їхньої відповіді. Часто відчуваємо, що ми є переможцями та вже готуємо злорадісну посмішку. Зупинімося і загляньмо на хвилину до свого серця, та подумаймо, чи ми в тих хвилинах відрізняємося від фарисеїв з Євангеліє
…“Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.” … Першу частину ще додержуємо, бо за недотримання державних законів може бути покарання. Другу частину Ісусової умови не беремо занадто серйозно, бо не усвідомлюємо найважливішу дійсність, що повністю, як ми є, належимо Богу! Богу належить ціле наше серце. Кожен із нас хоче щоб його життя тут на землі було гарніше, краще та вагоміше. А для цього потрібно жити так, щоб дати Богові місце, яке Йому належить. І кесарю (державі) також дати те – що їм належить! Сьогодні почнімо з того, що будемо старатися надати нашому християнському життю правдивого «смаку». Будемо віруючими не лише в Церкві але й у всіх ситуаціях, котрі нас очікують!

04.09.2009

04 вересня, п’ятниця – Мр 4,1-9
Муч. Агатоніка Северіяна, Зенона та інших

Знову розпочав Ісус навчати над морем. Сила людей зібралась навколо нього, тож він увійшов у човен, і сидів у ньому, на морі, а ввесь народ був на землі при морі.
І він багато навчав їх притчами, і говорив до них своїм повчанням;
"Слухайте: Ось вийшов сіяч сіяти.
Коли він сіяв, дещо з зерна впало при дорозі, та прилетіло птаство й видзьобало його.
Інше впало на ґрунт каменистий, де не було землі багато, і вмить зійшло, бо земля була не глибока.
Коли ж зійшло сонце, воно згоріло і, за браком коріння, висхло.
А інше впало між тернину, і зійшла тернина та його поглушила, тоді воно не дало плоду.
Ще ж інше впало на добру землю - і дало плід, що сходив і ріс; і принесли: те у тридцять, те у шістдесят, а те й у сто разів більше."
І додав: "Хто має вуха слухати, хай слухає
!"


Бог у цій хвилині виливає багато своїх благодатей також і на нас. Нашим завданням є підготувати землю,щоб зерно могло рости! Та коли воно в нас виросте, зможемо розмножувати його, також, для інших. Не марнуймо жодної можливості, котра нам дається, щоб люди через нас довідалися про Бога! При нашій праці, біля ліжка хворого, в школі, при закупах, всюди, де знаходимось, можемо бути посередниками віри в Бога! Те, чи це зерно віри зросте в серцях, чи принесе також врожай – є лише в руках Божих. Коли результати не йдуть точно за нашими уявленнями, Він дає потрібну благодать, силу й терпеливість.
Повірмо Богу, що ніяке наше сіяння, ніякий наш труд не лишиться без врожаю! І якщо не бачимо великих результатів своїх трудів, наполегливо та витривало продовжуймо сіяти дальше!

Як є це з моєю терпеливістю? Чи вмію чекати на плоди своєї роботи ?

03.09.2009

03 вересня, четвер – Мр 3,28-35
Ап. Тадея, муч. Васси

Істинно кажу вам: Усе буде відпущене синам людським, гріхи та богохульства, скільки б вони не хулили.
Але хто хулу вирече супроти Святого Духа, - тому повіки не проститься: той підпаде під гріх довічний."
Вони бо мовили: "Він має нечистого духа."
Приходять мати його та брати його і, стоявши надворі, посилають по нього, щоб його прикликати.
Народ же сидів круг нього. Ті йому й кажуть: "Ось твоя мати і брати твої надворі тебе шукають."
А він у відповідь їм: "Хто моя мати та брати мої?"
І, поглянувши навкруги на тих, які сиділи довкола нього, каже: "Ось моя мати та мої брати.
Бо хто чинить волю Божу, той - мені брат, сестра і мати
."



Не шукаймо, за словами Господа Ісуса відмови від родичів. Радше подумаймо над останнім реченням, в якому захована тайна як дістатися до великої родини Божих дітей…
Бог нам об’являє свою волю в Божому слові, в заповідях, через слова священика і нашу совість, а також і через наші обов’язки. Ніхто з нас не може сказати, що любить Бога, якщо не опікується своєю родиною, не сповняє свої обов’язки, добре не вчиться, не працює…
В усіх щоденних ситуаціях та життєвих обставинах, мали б ми запитувати себе: Що хоче тепер Бог від мене? Що очікує від мене в зустрічі з конкретною людиною? Що я мав би зробити, щоб Бог був мною задоволений?
Персональна та щира молитва до Бога нас часто «скеровує» на те, куди маємо йти, що маємо сказати, як поводитися… Якщо будемо з радістю та охотою сповнювати те, що Бог від нас очікує, тоді будьмо спокійні, бо належимо до Божої родини!

02.09.2009

02 вересня, середа – Мр 3,20-27
Прор. Самуїла

Повертається він додому, а народ знову там юрмиться, так що вони не мали змоги й попоїсти.
Довідавшись про те його свояки, вийшли, щоб його взяти, бо було говорено: "Він не при собі!"
А книжники, які прийшли були з Єрусалиму, казали, що він Велзевула має і бісівським князем бісів виганяє.
Тоді Ісус прикликав їх до себе й заговорив притчами до них: "Як може сатана сатану виганяти?
Коли царство поділене саме в собі, не зможе те царство встоятись.
Коли будинок розділений сам у собі, неспроможен будинок той більше стояти.
Отак і сатана: якщо повстав сам на себе й розділився, - не може встояти, а край йому настав!
Ніхто не може вдертись до сильного в хату й пограбувати його добро, якщо він спершу не зв'яже сильного, а щойно тоді розграбує його хату
.



Ісус сходить з гори з вибраними апостолами. Знову навколо Нього натовп людей, які прагнуть почути Його науку. Для родичів важко зрозуміти Ісусову поведінку. Постійно оточений натовпами, стомлений від праці, немає часу ні поїсти, ні відпочити. Вони дивляться на те, як Його втомлюють суперечки з представниками Закону, а потім як Він на самоті довго до ночі молиться… Перше, що їм приходить на думку – збожеволів!
Якщо добре подумаємо над цілою подією та не будемо там шукати «нездоровий спосіб життя», а Божу правду, то зможемо там знайти Ісусову любов та безконечне зацікавлення потребами людей. Хто прийде до Нього з щирою молитвою, проханням, проблемою, того не відкине ні сьогодні, ні ніколи!
Чи не є це чудом, що Його найближчою родиною можемо стати і ми, якщо будемо сповняти волю Отця?! Це запевнення є великою підтримкою для сьогоднішнього дня і для майбутнього. Яке велике щастя нам дарував Бог! Ми є близькими родичами нашого Бога! Божі вибранці! Радіймо, що Він є тут між нами та в кожному з нас! Цю радість не зможе ніщо перевищити!

Чи знаю, що мене найбільше віддалює від Ісуса?

Господи Ісусе, допоможи мені своєю благодаттю протягом цілого життя безустанно крокувати за Тобою.

01.09.2009

01 вересня, вівторок –Мр 3,13-19
Муч. Андрія Стратилата й інших.
Потім вийшов на гору й покликав тих, що їх сам хотів, і вони підійшли до нього.
І він призначив дванадцятьох, щоб були при ньому, та щоб їх посилати із проповіддю;
і дав їм владу виганяти бісів.
Призначив він дванадцятьох: Симона, якому дав ім'я Петро;
Якова, сина Заведея, та Йоана, брата Якова, й дав їм ім'я Воанергес, у перекладі - Сини грому;
Андрія, Филипа, Вартоломея, Матея, Тому, Якова, сина Алфея, Тадея, Симона Кананія,
та Юду Іскаріота, що його і зрадив.



Бог нам дарував дар свобідної волі. Будьмо вдячні Богові за той дар. Господь нам дав право приймати рішення, аж на стільки, що можемо вирішувати бути з Богом, чи йти проти Нього, проти Його волі! Кожен день стоїмо перед великими або малими рішеннями, котрі допомагають нам йти вперед. Але деколи наші рішення перешкоджають цьому рухові. І тоді ми відчуваємо себе розгубленими і загубленими на дорозі життя. Мусимо добре знати, що свобідна воля є тісно пов’язана з відповідальністю.
Ісус в Євангеліє кличе апостолів, котрих сам вибрав, і вони пішли за ним. Вирішили наслідувати Його, хоча це не було легким рішенням! Мали родини, свою роботу, дім, знайомих, але вирушають за Христом невідомо куди! Нас часто такі рішення дослівно жахають. Боїмося сказати Богу «так» в ситуаціях, котрі нам не підходять, котрих не знаємо, в котрих не можемо покластися на свої сили.
Сьогодні нас Ісус цим Євангеліє кличе - Що вирішимо зробити? Крокуймо з ним невідомо куди, але дорогою, котра єдина приводить до неба? Або будемо дальше крокувати по своїй сходженій дорозі, дотримуватись своєї істини не цікавитись тим, що хоче від нас Бог і всі ті, через кого Він до нас приходить?

Подумаю над тим, які є мої вільні рішення.

Господи, завжди скеровуй мої кроки до Тебе!