06 вересня, неділя – Мт 21,33-42
Свящмуч. Євтихія
Слухайте іншу притчу. Був один чоловік-господар, що насадив виноградник. Він обвів його огорожею, видовбав у ньому чавило, вибудував башту, винайняв його виноградарям і відійшов.
Коли ж настала пора винозбору, послав він слуг своїх до виноградарів, щоб узяти від них плоди, йому належні.
А виноградарі, схопивши його слуг, кого побили, кого вбили, кого ж укаменували.
Тоді він послав інших слуг, більше від перших, але ті вчинили й з ними те саме.
Наприкінці послав до них свого сина, кажучи: Матимуть пошану до мого сина.
Та виноградарі, узрівши сина, заговорили між собою: Це спадкоємець. Нумо, вб'ємо його й заберемо собі його спадщину.
І взявши його, вивели геть з виноградника й убили.
Отож, коли прибуде господар виноградника, що зробить з тими виноградарями?”
“Лютих люто вигубить”, – відповіли йому, – “а виноградник винаймить іншим виноградарям, що будуть давати йому плоди його своєчасно.”
Тоді Ісус сказав їм: “Чи в Письмі не читали ви ніколи: Камінь, що відкинули будівничі, став каменем наріжним? Від Господа це сталось і дивне в очах наших.
Що відповімо Ісусові на запитання дане через Євангеліє?
Чи можемо бути впевнені, що Його голос, який проголошував нам Божу волю, ніколи в собі не знищили, не вбили? Що тепер зроблю з прочитаним Божим Словом, котре до мене знову говорить?
На кінці нашого життя буде від нас вимагатися врожай. Щоб був якомога більшим, щоденно нам Бог висилає свого Сина під видом Божого Слова, в Євхаристії під видом хліба та вина, та конкретно до нас приходить в наших ближніх, а також і через чиєсь слово чи добру пораду … Використаймо вже сьогоднішній день, щоб колись отримати спадкоємство, яке нам Бог пропонує бо це є вічна радість у небі.
Подумаю, яким виноградником для Господа я є, і яким би хотів бути від сьогодні.
Господи Ісусе, дай мені силу формувати виноградник моєї душі Твоєю волею, щоб не втратив можливості отримати небо.
Немає коментарів:
Дописати коментар