19 вересня, субота – Мт 10,37-11,1
Чудо арх. Михаїла, муч. Євдоксія й ін.
Хто любить батька або матір більше, ніж мене, той недостойний мене. І хто любить сина або дочку більше, ніж мене, той недостойний мене. Хто не бере свого хреста й не йде слідом за мною, той недостойний мене. Хто своє життя зберігає, той його погубить; а хто своє життя погубить задля мене, той його знайде. Хто вас приймає, той мене приймає; а хто мене приймає, той приймає того, хто мене послав. Хто приймає пророка, тому що він пророк, той одержить пророчу нагороду, і хто приймає праведного, тому що він праведний, той одержить праведничу нагороду. Хто напоїть, як учня, одного з цих малих тільки кухликом холодної водиці, істинно кажу вам, той не втратить своєї нагороди”. Коли Ісус скінчив настановляти дванадцятьох своїх учнів, пішов звідти навчати й проповідувати по містах їхніх.
Що в нас викликають ці Ісусові слова? Вони не дуже приваблюють . У світі ті, які хочуть отримати більше прихильників, обіцяють одні тільки вигоди! А Ісус тут говорить про хрест, про зречення..., про все те, що в теперішньому світі не є дуже модним!
Наперекір нашим можливим застереженням, і сьогодні звучать Ісусові слова в незміненому вигляді. Він всім нам говорить, що хто хоче йти за ним, мусить йти по одинокій засвідченій дорозі, дорозі хреста. Нікого не тягне на силу, не примушує, йде лише той, хто вільно вирішив наслідувати Його.
Ми є вільні. Або візьму охоче свій хрест: свої труднощі, хвороби, проблеми, випробування та крокую за Христом. Можливо крокуємо малими кроками але витривало, бо усвідомлюємо, що нашу душу не можемо ні на що проміняти. Бо її втрату не винагородять ніякі гроші, ніяке багатство, чи розваги, бо все це можемо втратити в одну мить свого життя. Що потім дамо Богу?
• Подумаю, що би я зараз зміг дати Богу?
Господи, дай мені силу знову та знову взяти хрест на свої плечі.
Немає коментарів:
Дописати коментар