18 вересня, п’ятниця – Мр 6,45-53
Прор. Захарії, батька св. Йоана Хрестителя
І відразу ж спонукав своїх учнів сідати в човен і плисти поперед нього на той бік до Витсаїди, - поки він відпустить народ. Відпустивши ж їх, пішов на гору помолитись.
Як настав вечір, човен був посеред моря, а він сам один на землі. Коли ж побачив, як вони, веслувавши, втомились, - вітер бо їм був противний, - то близько четвертої сторожі ночі подався до них, простуючи морем, - хотів обминути їх. Вони ж, побачивши, як він ступає морем, гадали, що то примара, та й закричали. Усі бо уздріли його й занепокоїлись. Він же вмить заговорив до них, мовивши: "Будьте ж мужні: це я, не бійтесь!" І ввійшов до них у човен, - й ущух вітер. І вони в собі вельми здумілись, - понад міру, бо не розуміли чуда з хлібами - серце їхнє було нечуйне. І, перепливши, прибули вони в землю Генезаретську й причалили.
Скільки разів в житті ми переживали більші чи менші «страхи»?Скільки разів ми були подібні до переляканих апостолів, котрим прихід Ісуса до них по воді не додав відваги а навпаки налякав? Подумаймо над тим, як ми реагуємо.. коли приходить страждання, біль, хвороба, несподівана смерть близької людини, втрата роботи…?
Як протилежність цій фізичній, чисто людській реакції, Дух Святий сьогодні хоче нам показати досконалу Божу любов до нас людей. Якщо довіримося їй, то позбудемося страху, отримаємо внутрішній спокій!
Якщо відкриємо Богу своє серце повністю, якщо Йому дозволимо, щоб проникнув у нас аж до «мозку кісток» то не маємо нічого боятися! Різні страхи можуть прийти до нас, але жоден з них не зможе нас поглинути! Божа присутність нам дає впевненість і силу подолати все, що переживаємо… Ісус нам і сьогодні говорить: Не бійтеся! Це я!
Господи, дуже бажаю довіряти Тобі. Але Ти найкраще від усіх знаєш, який я слабкий, нерішучий, як часто на мене нападає страх. Допоможи мені позбуватися Його і дозволити, щоб Ти керував мною.
Немає коментарів:
Дописати коментар