05 вересня, субота – Мт 22,15-22
Віддання Успіня; муч. Луппа; свящмуч. Іринея Ліон.
Тоді фарисеї пішли й радили раду, як би його впіймати на слові.
І вислали до нього своїх учнів разом з іродіянами. “Учителю”, –кажуть ті, – “ми знаємо, що ти щиросердий і що дороги Божої навчаєш по правді й не вважаєш ні на кого, бо не дивишся людям на обличчя.
Скажи нам, як тобі здається: Чи дозволено давати кесареві податок, чи ні?”
Ісус же, знаючи їхнє лукавство, озвався: “Чого мене спокушаєте, лицеміри?
Покажіть мені гріш податковий.” Ті принесли йому динарій.
Він спитав їх: “Чий це образ і напис?”
Відповідають йому: “Кесарів.” Тоді він до них каже: “Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.”
Почувши це, ті здивувались і, полишивши його, відійшли.
…Скажи нам, як тобі здається: Чи дозволено давати кесареві податок, чи ні?”…І у нас, часом, трапляється, що тих людей, які нам не аж так «по смаку» або не роблять все за нашими уявленнями, хочемо дослівно «зловити при вчинку». В дусі тішимося, якщо на наші запитання доводиться довго чекати їхньої відповіді. Часто відчуваємо, що ми є переможцями та вже готуємо злорадісну посмішку. Зупинімося і загляньмо на хвилину до свого серця, та подумаймо, чи ми в тих хвилинах відрізняємося від фарисеїв з Євангеліє
…“Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.” … Першу частину ще додержуємо, бо за недотримання державних законів може бути покарання. Другу частину Ісусової умови не беремо занадто серйозно, бо не усвідомлюємо найважливішу дійсність, що повністю, як ми є, належимо Богу! Богу належить ціле наше серце. Кожен із нас хоче щоб його життя тут на землі було гарніше, краще та вагоміше. А для цього потрібно жити так, щоб дати Богові місце, яке Йому належить. І кесарю (державі) також дати те – що їм належить! Сьогодні почнімо з того, що будемо старатися надати нашому християнському життю правдивого «смаку». Будемо віруючими не лише в Церкві але й у всіх ситуаціях, котрі нас очікують!
Немає коментарів:
Дописати коментар