11 вересня, п’ятниця Мр 5, 22-24;35-6,1
Усікновення голови св. Йоана Христителя
І зачув цар Ірод, - бо ім'я його стало явним, - і казав, що Йоан Христитель воскрес із мертвих, тим то й чуда діються з-за нього.
Інші ж твердили: "То - Ілля!" - а ще інші: "То пророк - один із пророків!"
Зачувши про те Ірод, мовив: "То Йоан, якому голову я стяв; він устав із мертвих."
Бо той Ірод послав був схопити Йоана і зв'язав його в темниці з-за Іродіяди, жінки Филипа, свого брата, - бо оженився був з нею.
Йоан же казав Іродові: "Не личить тобі мати жінку брата твого."
Іродіяда ж лютилась на нього й убити його бажала, та не могла,
бо Ірод боявся Йоана, знаючи, що чоловік він був справедливий і святий, тож і беріг його. Слухаючи його, непокоївся він дуже, однак слухав його охоче.
Як же настав сприятливий день, коли то Ірод на день своїх народин споряджав бенкет для своїх вельмож, тисячників та знатних галилейських,
увійшла дочка тієї Іродіяди, танцювала й догодила Іродові та гостям. Цар сказав дівчині: "Проси в мене чого бажаєш, - я дам тобі!"
Ще й присягнув їй: "Чого б ти тільки в мене просила, - дам тобі, хоч би й половину мого царства."
Вийшла вона та й до своєї матері каже: "Чого маю просити?" Вона ж відповіла: "Голову Йоана Христителя!"
І негайно, увійшовши притьмом до царя, попросила дівчина: "Хочу, щоб ти мені дав зараз же на полумиску голову Йоана Христителя."
Вельми засмутився цар, та з-за присяги та з огляду на гостей не хотів їй відмовити.
Тож послав цар відразу прибічника, наказавши йому принести голову Йоана. Пішов той, стяв його у в'язниці,
приніс його голову на полумиску й подав її дівчині, а дівчина дала її матері своїй.
Учні ж його, довідавшись про те, прийшли й узяли його тіло та поклали його у гробі.
Апостоли ж зійшлися до Ісуса й розповіли йому про все, що робили й чого навчали.
Ми повинні не просто зрозуміти наскільки жорстоко і безвідповідально поводяться ці особи, але також навчитися уникати цього в нашому житті. Іван Хреститель, був прямим, чесним, правдивим, оголошував покаяння, очищення совісті.. Він розумів ,що ризикує власним життям, вказуючи Іродові на його перелюбство, але це його не злякало. Іван Хреститель є для нас яскравим прикладом як в теперішньому світі, котрий також втрачає цінності, проголошувати своїм життям правду, чесність, моральність не отримуючи за це жодної похвали.
Є тут Ірод зі своїм слабким характером, котрий боявся Іванових зауважень, але не дав Його словам перейти до свого серця і в тому була його хиба! А що ми? Чи маємо достатньо відваги дозволити Божому слову та добрим зауваженням наших ближніх перейти в глибину нашого серця? Чи наша віра лише поверхнево впливає на нас?
На решті Іродіада – коханка Ірода, вбивця та зла жінка! Отримала своє, добилась страти Івана, не думаючи про величезну вагу вини, яку взяла на себе… Стережімося, щоб ми «не просякли» ненавистю до інших, перш за все до тих, котрі нам хочуть добра та з любов’ю нам дають зауваження про наші хиби та падіння!
Святий Іване, ти без страху визнав віру, молися за мене, щоб я залишився вірний правді, чесності та моральності.
Немає коментарів:
Дописати коментар