25 вересня, п’ятниця – Мр 8,1-10
Віддання Різдва Пресв. Богородиці; Свщмч. Автонома
За тих днів, як знову була сила народу, їсти ж не мали що, то закликав учнів і каже їм: "Шкода мені люду, - ось уже три дні перебуває зо мною, а не має що їсти. Коли відпущу голодних додому, ослабнуть дорогою; деякі бо з них поприходили здалека." Тож відказали йому учні його: "З чого й хто міг би нагодувати їх хлібом ось тут у пустелі?" Він же спитав їх: "Скільки маєте хлібів?" "Сім", - відказали ті. Тоді повелів він народові сісти на землю і, взявши сім хлібів та воздавши хвалу, поламав їх та й дав своїм учням, щоб роздавали, і вони роздали народові. Мали й дещо риб, тоді поблагословив і їх і наказав теж роздати. І вони їли й наситились, ще й поназбирали полишених куснів аж сім кошиків; було ж їх із чотири тисячі. І відпустив їх. А ввійшовши відразу в човен із своїми учнями, прибув у Далманутський край.
Сьогодні можемо подумати над тим, яким великим прикладом є для нас Ісус. Щоб показати людям Божу любов, залишив небо і став одним з нас. Та не зупинився тільки на цьому. Ціле своє життя помагав людям, сповнював їх прохання, оздоровляв хворих, приносив людям щастя, радість та мир. В сьогоднішньому уривку Євангеліє, Йому жаль людей, які не мають що їсти, і Він не лишив їх, але зробив чудо та наситив багатьох! Таким є наш Бог! Такий міцний та великий є Ісус Христос. Не залишить нас без помочі. Можливо нам дає те, про що просимо в іншому вигляді, іншим способом, але завжди готовий нам допомагати. Не дозвольмо нікому і нічому забрати в нас цю віру навіть тоді , коли наші сили та можливості будуть на межі! Лише Йому не припиняймо вірити за будь яких обставин , навіть якщо вони будуть дуже важкими!
• Подумаю, чи вмію довіряти Ісусові і тоді, коли мені важко?
Господи, навчи мене вірити Тобі в добрі хвилини мого життя, але головне в часі випробувань та труднощів.
Немає коментарів:
Дописати коментар